CC BY
10Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 21 (60), № 1. 2008 г. С. 37-42.
УДК 340.15: 321. 72
Присяжнюк А.Й.
«ДЕКЛАРАЦ1Я ДИРЕКТОР1В УНР»: 1СТОРИКО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА
Наукова стаття присвячена аналiзу першого акту конституцiйного характеру виданого Директорieю «Декларацп Директорiв УНР». Автором вивчеш декларативнi положення i окремi диспозитивнi конституцiйно-правовi норми документу. Особлива увага придшена напрямкам здшснення державотворення, якi мiстились в даному акп, а також питанню розподшу влади на законодавчу та вико-навчу та проблемi визначення правового статусу громадян.
Ключовi слова: Декларащя, директорiя, державна влада.
Розбудова демократично! правово! держави i формування громадянського сустльства в Украш вимагае високого рiвня конституцiйно-правового регулювання найважливiших суспшьних вiдносин. З набуттям Украшою незалежносп та прий-няттям у 1996 рощ Конституци Украши конституцiйне будiвництво в нашiй державi не завершилось. На деталiзацiю й уточнення норм Основного закону приймаються конституцiйнi закони, та й сама Конститущя не е "мертвою" догмою на вс часи. У той же час удосконалення i розвиток конституцшно-правових норм повинно спира-тися, як тдкреслюеться в чиннiй Конституци, на "багатовшову iсторiю украшського державотворення" [1]. Конституцшне право Украши мае свою юторда виникнення та становлення, яка пов'язана з багатовшовою боротьбою украшського народу за незалежнють.
Першi засади конституцшного права Украши були закрiпленi ще в 1710 р. прийняттям конституци гетьмана П. Орлика, що мала назву "Пакти й конституци закошв та вольностей Вiйська Запорозького" [2, с. 86-202] i була деякий час чинним нормативно-правовим актом у Правобережнш Украш.
Подальший перiод розвитку вгтчизняно! конституцiйно-правовоl думки тривав два столггтя. I тiльки подil 1917 i наступних рокiв, коли почалися реальш державотворчi процеси, стала набувати матерiального втiлення iдея нацiональноl державносп, створили можливiсть i для реалiзацil у вiдповiдних актах конституцiйно-правових щей. Окреме мюце при цьому займае конституцшне будiвництво в УНР доби Директори (листопад 1918 - початок 1921 рр.). Воно являе собою важливу сторшку укра1нсько1 iсторil держави i права.
Здобутки, досягнутi в сферi конституцiйного будiвництва за чашв Директорil, мали вплив на подальший розвиток конституцшного права, на його формування в незалежнш Украш, на його сучасне демократичне спрямування.
При шдготовщ Конституци Украши 1996 р. використовувалися не тшьки досвiд захщноевропейських кра!н, але й власнi досягнення в конституцшному будiвництвi, в тому чи^ тi, якi мали мюце тд час iснування Директорil.
Тобто, можна стверджувати, що дослщження конституцiйного будiвництва в УНР мае важливе теоретичне i практичне значення i е актуальним завданням украшсько1 юторико-правово1 науки.
Звернення до досвщу Директора дае також можливють уникнути в сучасному конституцiйному будiвництвi деяких помилок i хиб, яю тодi мали мiсце.
Слiд тдкреслити, що значний внесок у вивчення державотворення доби Директора внесли О.Л. Копиленко i М.Л. Копиленко [3, 4, 5]. Також слщ видшити науковi роботи Д.Б. Яневського i В.1. Крюкова [6, с.8-37; 7, с. 3-41], В. М. Яблонсь-кого [8, с. 13], В.О Румянцева [9], яю носять фундаментальний характер та е основою, на якш базуеться наше дослщження.
Однак, незважаючи на наявнють певно! кiлькостi наукових праць, якi поклали початок дослщженню проблем конституцiйного бущвництва в УНР доби Директора, окремi питання з дано! тематики потребують подальшого аналiзу. Саме з цього й випливае мета нашого дослщження, для досягнення яко! ми намагаемося виршити наступне завдання: провести юторико-юридичний аналiз «Декларацп Директорiв УНР» та визначити його роль у подальшому розвитку вггчизняного конституцiйного права як галузi права i науки.
"Декларащя Директорiв УНР" вiд 26 грудня 1918 р. була першим актом конституцшного характеру, виданим Директорiею вщ 26 грудня 1918 р. I! тдписали Голова i всi члени Директори. Вона регламентувала найважливiшi суспшьно-державнi вiдносини в "другiй" УНР, як за сво!ми ознаками е об'ектом конституцшно-правового регулювання.
Декларацiя складалась iз преамбули i 11 роздшв: "Кому належить влада", "Грiхи буржуази", "Вся влада трудовому народовi", "Конгрес", "Повернення контрибуцiй", "Робiтничий контроль", "Боротьба з спекуляцiею", "Соцiальнi рефор-ми", "Мiжнароднi вiдносини", "Внутрiшня полiтика", "Поклик до спшьно1 працi". У Декларацп поеднувались декларативнi положення, не притаманш актам конституцiйного характеру та окремi диспозитивнi конституцiйно-правовi норми. Вона проголосила УНР миролюбною, нейтральною державою, яка стоггь на rрунтi цiлковитого нейтралггету i бажання мирного спiвжиття з народами ушх держав. У внутршшх вiдносинах Декларацiя поставила завдання досягти нащонально1 згоди всiх нацiй, що заселяють украшську землю [10]. Однак державнють мала будува-тись на груш! не загально1, а лише "трудово1 демократil", схожо1 до моделi "радянсько1 демократil".
У першому роздш Декларацil бачимо рядки, явно запозичеш у бiльшовикiв. Йдеться про те, що право управлшня й порядкування в державi належить лише робггництву i селянству. Наголошувалось, що мешканщ Укра1ни - "нетрудовi експлуататорськi, що живляться з пращ клашв трудових, яю нищили край, руйнува-ли господарство й означили свое правлшня жорстокостями й реакщею, не мають права голосу в порядкуванш державою". Вони розглядались як основа "руйнуюче помiщицько-монархiчного панування доби гетьманату". Крiм того, Декларацiя обгрунтовувала позбавлення нетрудових елеменив полiтичних прав тим, що за шм мiсяцiв свого владування в перюд гетьманату вони показали свою "нездатнють i надзвичайну шкщливють для всього народу, i для управлшня державою".
Жорстко класовий шдхщ, вщмова вiд загальнолюдських та демократичних щнностей, якi приносили бiльшовикам у тих умовах вагомi полiтичнi дивщенди в
38
1917-му, i наступних роках, виявились привабливими i для В.К. Винниченка та його прихильниюв. Директорiя оголосила себе владою, "уповноваженою силою i волею трудящих клашв Укра!ни".
Це проявилось у тому, що Декларацiя вказувала, що нова влада не зупиниться на вщновленш демократичних принципiв, обстоюваних Центральною Радою, а в штересах працюючих буде здшснювати "творення нових, справедливих, вщповщних до реального вщношення сил у державi, соцiальних i полiтичних форм". Наголос на тому, що вона при цьому буде використовувати "кращi форми" "захщноевропейсько! трудово! демократа" мав полiтичне значення.
Керiвники Директора розумiли, що соцiалiстично забарвлеш И ди можуть виз-вати протидда значно! частини населення. Тому в Декларацп проголошувалось, що при здшсненш державотворення, проведеннi основних сощальних реформ вона буде використовувати диктаторсью методи, щоб "уникнути анархiчних, неоргашзованих i несистемних форм перебудови". "Отже класам нетрудовим, -йшлося в Декларацп, - треба розумно i чесно признати всю шкщливють i несправедливiсть !хнього бувшого панування i раз на все примиритися з тим, що право ршати долю бшьшосп народу повинно належати тш самiй бiльшостi, цебто класам трудовим". А трудову iнтелiгенцiю Директорiя закликала "ршуче стати на бiк працюючих клашв" в iнтересах творення нового справедливого життя для всього народу". У Декларацп проголошувалось, що при державотворенш, при проведенш соцiальних реформ будуть братися до уваги сощально-юторичш й мiжнароднi умо-ви Укра!ни, досвiд "свгтово! трудово! демократi!". У Декларацп констатувалось, що за короткий термш свого владування Директорiя вже здшснила "перший етап соцiального та нацюнального визволення укра!нського народу". Щц час нього були здiйсненi таю ди, в тому числi т1, якi ставили собi в заслугу бшьшовики: 1. Лiквiдовано режим особисто! влади П. Скоропадського; 2. Вщновлено нацюнально-персональну автономiю; З.Скасовано цензовi думи та земства, введенi тд час геть-манату; 4. Вщновлено демократично вибраш народним голосуванням органи мюцевого самоврядування; 5. Проведено слщство з приводу зловживань, якi мали мюце над селянством з боку помщиюв i гетьманського уряду; 6. Скасовано вш за-кони i постанови гетьманського уряду в сферi робiтничо! полiтики; 7. Вiдновлено восьмигодинний робочий день, право робггниюв на укладення колективних договорiв, на страйк; 8. Вщновлено права фабричних комггеив; 9. Скасовано всi закони i постанови гетьманського уряду, якi були "направлеш проти iнтересiв трудящих клашв" i в iнших галузях життя.
Вщповщно до сво!х сощалютичних поглядiв i намагаючись отримати пщтримку з боку основно! маси укра!нського селянства, для якого досить привабливими були земельш закони УСРР, керiвники Директорi! включили в Декларащю положення, якi мали багато спшьного з радянським росiйським законодавством, зокрема передбачували лшвщащю "нетрудового" землекористування .
Згщно з ними всi дрiбнi селянськi господарства i всi "трудовГ' господарства зберiгали непорушним свое землекористування, а решта земель (помiщицькi, землi селян, що використовували найману працю) переходила у користування безземель-них i малоземельних селян. !м також мали бути переданi монастирсью, церковнi i державнi землi. Для здшснення земельно! реформи передбачалось створення на мюцях спецiально уповноважених оргашв - народних земельних управ. Директорiя
39
брала на себе i обов'язок "повернути селянству тi контрибуци, якi було зiбрано з нього помщиками".
За росiйським радянським зразком Декларащя вводила на заводах, фабриках та в шших промислових установах "державний робiтничий контроль", який йшов всу-переч з проголошенням вщновлення демократичних принципiв. Пояснювалося це прагненням врятувати "державу вщ дальшого господарського та промислового за-непаду, розграбування та безоглядное' експлуатащ! робiтництва i всього населення". Декларацiя обгрунтовувала i нацiоналiзацiю промисловостi: "Директорiя вважае сво1м обов'язком взяти пiд керування Укра!нсько! Народньо1 Республiки головнi галузi укра!нсько! промисловостi i направити господарство в них в штересах пра-цюючих клашв i всього громадянства, а не мало1 групи класу власниюв".
Декларацiя вводила в Укра!ш й шше положення, яке було характерне для радянсько1 полiтики "военного комушзму" i не мало нiчого спшьного з демократич-ними принципами розбудови держави. Йдеться про повну заборону в народному господарствi ринкових вщносин, створення по всiй кра!ш комюш для боротьби iз так званою спекулящею. Декларацiя проголосила i про введення шшого положення з полггики "военного комунiзму": задовольнити трудовi маси речами першо1 необхiдностi, тобто ввести !х нормативний розподiл за сощальною ознакою.
Декларацiя установлювала тимчасовий характер необмежено1 влади Директора, яка "...е тимчасова верховна влада революцiйного часу. Одержавши на час боротьби силу й право управлшня державою вщ першого джерела революцшного права, Директорiя передасть сво! повноваження тому ж самому народов^' - тобто Конгресовi трудового народу Укра!ни.
Тимчасовий характер повноважень Конгресу (фактично передпарламенту) по-яснювався тим, що не було можливосп негайно, в умовах вшськового стану, здiйснити вибори до представницького органу з дотриманням демократично! про-цедури. Конгрес не розглядався як представницький орган захщноевропейського типу, що мав представляти весь народ кра!ни. Директорiя свiдомо обмежила коло тих, хто мав право брати участь у формуванш КТНУ, не передбачала при цьому i прямих, таемних i рiвних виборiв. Фактично Декларащя встановлювала курiальну систему формування Конгресу трудового народу Укра!ни.
Непряме право надюлати сво!х представникiв до тимчасового передпарламенту надавалося трудовому селянству, яке тдтримало Директорш i "встало зi зброею проти гетьманату". Воно мало на сво!х губернських зiбраннях обрати делегата на конгрес трудового народу Украши. Участь шшо! частини укра!нського селянства в виборах делегата Декларащею не передбачалась. Право надюлати сво!х представниюв до нього надавалось i мiському робiтництву, яке займало незначну питому вагу в структурi населення Украши. Малися на увазi робггники заводiв, фабрик, майстерень та шших промислових установ. Декларащя надала обмежеш виборчi права при формуваннi тимчасового передпарламенту i "трудовiй iнтелiгенцil" - пращвникам народно! освiти, помiчникам лiкарiв, народним кооператорам, службовцям контор та шших установ. У Декларащ! зазначалось, що найб-лижчим часом буде видана окрема шструкщя, яка визначить норми представництва при формуванш КТНУ, мюце i час початку його роботи.
Розвиток обмеженого парламентаризму в Укра!ш Директорiя пов'язувала не тшьки зi скликанням Конгресу, а й з виборами у подальшому Всеукра!нських уста-
40
новчих зборiв. Передбачалось, що вибори до них будуть проведеш лише тод^ коли настане мирне життя й буде можливють провести !х у сприятливих умовах. Правда, не визначалось на яких принципах вони будуть проведеш - чи з дотриманням "трудового принципу", чи шляхом загальних виборiв. С тдстави вважати, що вони мали вщбутись на пiдставi того ж принципу, який передбачався для формування перед-парламенту. Всеукра!нсью установчi збори мали остаточно визначити конституцшш засади УНР. Про те, що вони можуть бути несощалютичними, мови не було.
Було в Декларацп ще одне принципове положення конституцшного характеру, пов'язане з розподшом державно! влади в УНР. Передбачалось утворення "правительства УНР", якому доручалось "негайно провести в життя" положення, яю мютились у Декларацп.
Пщсумовуючи вищевикладене, можливо зробити наступш висновоки. Як вщомо, полгтичш сили демократичного спрямування в Укра!ш, яю переважно скла-дались з тих, що створили УНР в листопадi 1917 р., скориставшись сприятливими для себе обставинами, домоглись наприкшщ 1918 р. усунення вщ влади П. Скоро-падського. Була фактично вщновлена УНР, але це була вже "друга" УНР, влада в якш належала Директорп.
I саме в той час постало питання про обрання шляху в державно-конституцшному будiвництвi - чи захщного демократичного, чи радянського тоталгтарного, теоретично грунтованого на необхiдностi побудови сощалютичного суспiльства. На державнiй нарадi було виршено обрати компромiсний мiж ними "третш шлях". "Декларацiя Директорi! УНР" яка деякий час фактично була основ-ним чинним державно-правовим актом стала виразом цього «третього шляху». Од-нак, незважаючи на проголошення в нш вщновлення демократичних принцитв, вона була спрямована на побудову в Укра!ш держави росiйського радянського зраз-ка з використанням деяких елеменпв захiдноевропейського парламентаризму.
На вщмшу вiд актiв УЦР в Декларацп питання про державний суверештет УНР розглядалося не з демократичних позицш: Джерелом суверенiтету тепер визначався не весь укра!нський народ, а лише "класи працюючих". На вiдмiну вщ актiв УЦР Декларацiя також не вщновила принципу рiвностi всiх громадян перед законом, на-дала !м нерiвного правового статусу, порушила основш права, зокрема полiтичнi, значно! частини населення Укра!ни.
Також, як один з недолтв Декларацi! було те, що в нш розподiл державно! влади на законодавчу i виконавчу було зроблено не чгтко. Повноваження Директора i уряду визначались у загальнш формi i не конкретизувались. Разом з тим вся попе-редня характеристика Декларацп свщчить на користь того, що Директорiя старанно дистанщювалась вiд класично! захiдно! моделi парламентаризму. Як ми знаемо, леншська модель соцiалiзму будувалась на груш! диктатури пролетарiату i принци-пово не визнавала ш парламентсько! республши, нi розподiлу влад.
Перелiк використаних джерел та лгтература:
1. Конститущя Укра!ни: Оф1ц1йне видання.- К.: Вид-во "Право": Укра!нська правнича фундац1я, 1996.-63 с.
2. Хрестомат1я з юторп держави [ права Укра!ни: У 2-х т. / За ред. члена-кореспондента Академп правових наук Укра!ни В.Д. Гончаренка. Затверджено м1н1стерством освгги Укра!ни як нав-чальний поабник для студент1в юридичних вищих навчальних заклад1в [ факультет1в.- К.: 1н юре, 1997.- Т. 1: 3 найдавтших час1в до початку XX ст.- 463 с.
41
3. ЦДАВОВУУ, ф. 1065, оп. 2, спр. 483- Закон про утворення mmoï Ради Республши: Початок 26 квiтня 1921 р.- 7 арк.
4. Конституцшш акти Украши, 1917 - 1920: HeB^Mi конституцiï Украïни.- К.: Фiлософська i соцiологiчна думка, 1992.- 269 с.
5. Хрестоматия з гсторц держави i права Украши: У 2-х т. / За ред. члена-коресподента Академи правових наук Украïни В. Д. Гончаренка.- К.: 1н юре, 1997.-Т. 2: Лютий 1917 - 1996 рр- 799 с.
6. Ввдродження, 1918: 26 (13) грудня. -№ 219 (додаток).
7. ЦДАВОВУУ, ф. 1429, оп. 1, спр. 5.- Ввдозва Нацюнальжи Ради ЗУНР i унiвeрсал Дирeкторiï про з'еднання ЗУНР з УНР, 16 ачня 1919 р. - 8 жовтня 1919 р.- 8 арк.
8. Робггнича газета. - 1919. - 30 ачня. - № 445
9. Робгшича газета. - 1919. 29 ачня. - № 444
10. Ввдродження, 1918: 26 (13) грудня.-№ 219 (додаток).
Присяж нюк А.И. «Декларация Директоров УНР»: историко-правовая характеристика.
Научная статья посвящена анализу первого акта конституционного характера изданного Директорией «Декларации Директоров УНР». Автором изучены декларативные положения и отдельные диспозитивные конституционно-правовые нормы документа. Особое внимание при исследовании уделяется направлениям осуществления государствообразования, которые закреплялись в данном акте, а также вопросу разделения властей на законодательную и исполнительную и проблеме определения правового статуса граждан.
Ключевые слова: Декларация, Директория, государственная власть.
Prisyajnuk A.I. «Declaration of UNR Diretors»: hisctoric and legal characteristics.
The research article is dedicated to analisys of the first constitutional act issued by the Directory «Declaration of UNR Diretors». The author has conducted study of declarative regulations and separate dispositive constitutional and legal regulations of the document. Special attention during research is payed to directions of realisation of state establishment, that are secured in the above act, and also issues of division between legislative and executive authority and problems of citizens legal status determination.
Key words: Declaration, Directory, state authority.
Над1йшла до редакцл 26.50.2008 р.
42
