CC BY
94
Древаль Юрш Дмитрович,
доктор наук з державного управл1ння, професор кафедри охорони прац та техногенно) безпеки, Нацональний ун1верситет цивльного захисту Укра)ни, Укра)на, м. Харюв e-mail: [email protected] ORCID 0000-0002-7347-9433
Гоцуляк Свгглана Леон^вна,
кандидат юридичних наук, Нацональний юридичний ун1верситет ¡мен'1 Ярослава Мудрого, Укра)на, м. Харк1в e-mail: [email protected] ORCID 0000-0003-4562-6210
doi: 10.21564/2414-990x.140.122309
УДК 930.22.(477)
КОНЦЕПТУАЛЬН! ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ДИРЕКТОР!! УНР: ДИСКУСП ЩОДО ПАРЛАМЕНТСЬКО! ТА РАДЯНСЬКО! МОДЕЛЕЙ ВЛАДИ
Дослгджено кторж в1дновлення та розвитку украгнськог державност1 доби Директора Украгнськог Народног Республжи (УНР) або «Другог УНР». Уточнено сутнкть та особливост1 розвитку полтичних i державницьких платформ украгнства у перюд Директора УНР. Выявлено dei оптимальж моделi державотворення, а саме: парламентськог та радянськог, яким надавали перевагу за чаав Директора УНР.
Ключовi слова: Директорiя Украшсько1 Народно! Республжи; украшська державшсть; украшське державотворення; модальшсть; украшський парламентаризм.
Древаль Ю. Д., доктор наук по государственному управлению, профессор, Национальный университет гражданской защиты Украины, Украина, г. Харьков.
e-mail: [email protected] ; ORCID 0000-0002-7347-9433
Гоцуляк С. Л., кандидат юридических наук, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail: [email protected] ; ORCID 0000-0003-4562-6210
Концептуальные основы развития Директории УНР: дискуссии о парламентской и советской моделей власти
Исследуется история восстановления и развития украинской государственности периода Директории Украинской Народной Республики (УНР) или «Второй УНР». Уточнена сущность и особенности развития политических и государственных платформ украинства в период Директории УНР. Установлены две оптимальные модели государства: парламентская и советская, которым отдавали предпочтение во времена Директории УНР.
Ключевые слова: Директория Украинской Народной Республики; украинское государство; украинская государственность; модальность; украинский парламентаризм.
Актуальтсть дослiдження. У складних умовах сьогодення набувае актуальное^ питания використання вторичного досвщу украТнського дер-жавотворення. Насамперед це стосуеться часГв украТнськоТ революцп, у ходi яко! робились численш спроби розвитку нащональноТ влади. Чи не найбГльш значущим у цьому ввдношенш був перюд перебування при владi Директора УНР чи «Друго! УНР». На той час найбГльш впливовi украТнсьы пол^ичш сили вже здобули пiвторарiчний досвщ боротьби за владу, якш були властивi як безумовш досягнення, так i деяы недолжи та прорахунки. Вщтак тогочасш украТиськi лiдери мали додаткову змогу вивiрити власиi полiтичиi позицГТ та використати !х у справi державотворення.
Анал1з остантх досл1джень i публжацт. За шдрахунками Д. Яневського, лише за першГ 15 рокГв шсля проголошення иезалежиостi УкраТни з рГзних аспектiв проблеми революцiйиих 19171921 рр. шдготовлено та захищено 343 дисертацГТ, зокрема 37 докторських [1, с. 5]. Значний штерес викликае й досГ дГяльшсть ДиректорiТ УНР; тут дослвдники вже мають змогу спиратися на надшну джерельну базу (першочергово на увагу заслуговуе збiрка «Директо-рГя, Рада Народних МшютрГв УкраТнськоТ НародноТ Республiки. 1918 1920: Документи i матерГали», яка була видана в двох томах у 2006 р.). Окремi аспекти обрання державотворчих моделей у т часи висвГтлюються у працях ГсторикГв: О. Бойко (O. Boiko), В. Верстюка (V. Verstiuk), В. Капелюшного (V. Kapeliushnyi), В. Солдатенка (V. Soldatenko) та М. Стопчака (M. Stopchak) та ГсторикГв держави i права УкраТни: Ю. Древаля (Iu. Dreval), В. брмолаева (V. Yermolaiev). Предметом детального вивчення стають особистГ стосунки мГж тодшшми украТнськими полГтичними лГдерами, проблеми формування держав-ноТ полГтики у рГзних сферах сусшльних вщносин, змша зовшшшх орГентирГв, причини поразки тодГшньоТ украТнськоТ влади. Водночас вимагае додаткового дослвдження проблематика дискусГй на тему радянськоТ та парламентськоТ моделей влади, яка була перенесена з партшних з'ТздГв на органи державноТ влади i стала одшею з причин краху тодшшх прагнень украТнського народу на вщновлення державностГ
Мета cmammi - уточнити сутшсть та особливостГ розвитку полГтичних та державницьких платформ украТнства у часи Директора УНР.
Виклад основного материалу. Пошук оптимально! державницько! моделi тривав упродовж усього часу Укра!нсько! революцп 1917-1921 рр. Попер-вах (початок дiяльностi УЦР) предметом дискусш були таю вже апробоваш в тодшшх передових кра!нах рiзновиди форм державного правлшня, як парла-ментська та президентська республжи. Згодом певно! популярное^ набула iдея конституцiйно! монархи. Шсля Жовтнево! революцп реальною альтернативою сусшльного розвитку стала iдея влади рад.
Директорiя УНР з-помiж iнших тодшшх укра!нських урядiв вирiзнялася декiлькома обставинами, зокрема тривалшим функцiонуванням (з грудня 1918 р. по листопад 1920 р.) та меншою стшыстю (про що свiдчать як перма-нентний пошук оптимально! моделi влади, так i складнощi у сферi реалiзацi! владних повноважень).
У першi днi перебування при владi лiдери держави були впевнеш, що Директорiя iснуватиме тимчасово, до часу скликання органу представницько! влади. Але у питанш характеру представництва ясноси не було. Наявна альтернатива спростилася i звелася до двох моделей: парламентсько! та радянсько!. Водночас деякi полiтичнi лiдери не мали чггких державотворчих орieнтирiв, то сприймаючи на вiру ефектнi мiтинговi гасла, то вiдмовляючись вiд власних ще-ологiчних переконань. Значне загострення ситуацп завдячувало i тiй обставит, що прихильники протилежних моделей не лише працювали в одних i тих же урядових установах, але й досить часто вщверто инорували приписи та заходи, що не ввдповщали !хнiм владним концепцiям та особистим переконанням.
«Парламентаризащя» чи «радяшзащя»? Iнтенсивнi дискусп на цю тему розпочалися ще напередоднi падiння гетьманського режиму, про що свщчить спрямування роботи Державно! наради (м. Вшниця, 12-14 грудня 1918 р.). Прихильники першо! зi вказаних моделей групувалися навколо С. Петлюри, друго! - навколо В. Винниченка. У ходi дискусш дещо змiнилося i бачення радянсько! модель Спочатку В. Винниченко вщстоював щею диктатури про-летарiату, але, опинившись у меншостi, оприлюднив iдею «трудових рад». За його словами, це мала бути «диктатура трудового люду», тобто тих громадян, яю не живуть за рахунок чужо! працi [2, с. 141]. Тож «нетрудовЬ» та «експлуа-таторськi» елементи позбавлялися права голосу i права керувати державою. Концепщя була суперечливою не лише в полiтичному, але й у сощальному сенсi (наприклад, чиновники та релишш дiячi, яы не мали вiдношення нi до «трудових», ш до «експлуататорських» елеменив, мали невизначений статус). Все ж, у кшцевому рахунку саме ця концепщя зiбрала бiльшiсть голосiв. За нею передбачалося створити «вертикаль» трудових рад: на мкцях - губернсью та повiтовi ради, а в центрi - Конгрес трудового народу [3, с. 54-55].
Незабаром розпочалася й активна робота з шдготовки та скликання Кон-гресу трудового народу. Уже 26 грудня 1918 р. Директорiя прийняла Деклара-щю: документ програмного значення, в якому мютилося пояснення, що вщниш вся влада в УНР мае належати робмицтву та селянству, тобто «трудовим верствам» («нетрудовi» ж верстви позбавлялися права голосу в порядкуванш
державою). Водночас наводилося тлумачення поняття «трудова штелпенщя» i надiлялися виборчими правами т представники iнтелiгенцГí, яю мали безпосе-реднi вiдносини з народом: лжарсьы помiчники, фельдшери, вчителi народних шкiл, службовцi канцелярiй [4, с. 127].
Але виявилося, що тогочасним украТнським лiдерам бракуе едност навiть у найбiльш принципових питаннях державотворення. Пол^ичш сили, що об'едналися у боротьбi проти гетьманату, не мали ш чiткого бачення перспектив розвитку державносп, нi об'еднуючоí програми. Не було едностi i в лавах найбiльш масових полггичних партiй, зокрема УСДРП - на той час фактично правлячоí партп. Про це свiдчать гострi дискусп, якi тривали на партiйному з'Тздi на початку 1919 р. (прихильники протилежних моделей не спромоглися здобути переконливоí' бшьшостц не вiдзначалася принциповктю i позицiя В. Винниченка, який уже став висловлювати сумнiви стосовно радянськоТ моделi). В органi украТнських соцiалiстiв-революцiонерiв пiд назвою «Трудова Республжа» тогочасне становище УкраТни напередоднi проведення Конгресу було визначено досить красномовно: «нервовють i невпевненiсть» [5, с. 390].
Дискусп щодо обрання одшеТ з двох державотворчих моделей найбшьш виразно виявилися пiд час проведення Трудового конгресу чи Конгресу трудового народу, який тривав упродовж 23-28 сiчня 1919 р.
Робота Конгресу велася на основi класичних форм парламентськоТ дiяль-ностп з процедурними дебатами, мiжфракцiйними дискусiями, обговоренням численних резолюцш, заяв тощо. У перший день роботи було одноголосно прийнято Акт соборноси, отже, Трудовий конгрес мав риси загальнонащональ-ного представницького форуму. Надалi головною проблемою стало визначення форми державницького устрою. Предметом палких дискусш стали питання, що вже порушувалися та обговорювалися на Вшницькш нарадь Лунали про-позицп передати все управлiння робггничим i селянським радам. Дещо неспо-дiвано виявилася сила прихильникiв парламентарноТ системи влади, яку вже вщстоювала бiльшiсть депутатiв. В останнiй день роботи Конгресу внаслвдок бурхливих дебаив i на основi досягнутого компромку було ухвалено «Закон про форму влади в УкраТш», який ввдзначався тематичною змiстовнiстю та водночас деякою суперечливiстю окремих положень. Так, у Закош заперечува-лась iдея «оргашзацп робiтничоТ диктатури» i пропонувалося будувати владу за демократичними зразками (зокрема, уряд мав шдготувати на основi загаль-ного виборчого права «закон для виборiв всенародного парламенту ВеликоТ СоборноТ УкраТнськоТ Республiки»). Водночас зберпалася iдея «трудового принципу» (про що сввдчить рiшення, згiдно з яким мiсцевi адмшктрацп повиннi «працювати в контакт i пiд контролем мкцевих трудових рад») [6, с. 467-468].
Того ж дня, опинившись шд загрозою бiльшовицькоТ окупацп, Трудовий конгрес видав «Ушверсал», пiсля чого припинив свою роботу. Зпдно з цим документом Директорiя надiлялася правом «вищоТ влади в УкраТнi», а вщтак ставала легiтимним органом влади. У черговий раз також шдкреслювалося, що
Директорiя та уряд мають довести справу до виборiв «Всенародного Парламенту» [6, с. 465-466].
З розпуском Трудового конгресу, названого дослщниками «нащональним передпарламентом» [7, с. 307] або «парламентом революцшно'1 УкраТни» [8, с. 173], на той час завершилися безпосередш спроби оргашзацп народного представництва на засадах загального виборчого права.
Поступово все бшьше влади до своТ'х рук перебирав С. Петлюра, який, опи-нившись перед дилемою продовження безщльних у тогочасних умовах дискусш чи реального будiвництва держави, вибрав останнш шлях. З Директорп стали один за одним виходити ïï дiячi, i в листопадi 1919 р. шсля вiд'ïзду за кордон Ф. Швеця i А. Макаренка, i фактично утвердилося його одноосiбне правлшня.
Одночасно продовжувала набирати оберпв щея радянсько'1 влади. Збiльшення ïï прибiчникiв припадало на перiоди урядово'1 скрути та вiйськово-полiтичних ускладнень. Так, на ще'1 радянсько'1 влади базувався Центральний повстанський штаб, який був утворений представниками УПСР, УСДРП та УСДРП-незалеж-ниюв. Повстанщ ставили за мету як розгром бшьшовицького радянського уряду, так i скасування Директорп. Тщ ж на основi еволюцп лiвого крила цих партiй викристалiзувався й процес створення украшських полмчних сил комушстич-ного спрямування - «укашспв» та «боротьбистiв», що значною мiрою посилило прорадянськi позицп представниюв вiтчизняних визвольних змагань. I навт у заявах сiчових стрiльцiв школи мiстилися положення щодо сприйняття радянсько! позицй' (див., напр., текст 1'хньо'1 заяви вщ 13 березня 1919 р.) [9, с. 602].
Проте в урядових колах i за таких умов загалом переважали погляди щодо шдтримки парламентсько'1 форми державного правлшня. Наприклад, у Деклара-ц11 Ради Народних Мiнiстрiв вiд 12 серпня 1919 р. вказувалося на необхщшсть реалiзацiï якраз тако'1 владно'1 моделi (що, до речi, спричинило новий виток дискусш щодо дотримання трудового принципу та ршень Трудового конгресу в щлому). Вказувалося, зокрема, що «правительство виробляе проекти закошв про вибори в парламент з правами Установчих Зборiв i про утворення рефор-мованих оргашв управлiння (самоврядування) на мкцях на основi всенародного, безпосереднього, рiвного, тайного i пропорцшного виборчого права» [6, с. 548-549].
Як стверджуе сучасний дослщник М. Стопчак (M. Stopchak), «незважаючи на суперечливi оцiнки Декларацп вщ 12 серпня 1919 р., з ïï змкту випливае однозначний висновок: цей документ знаменував спробу украшських лiдерiв запровадити в Украïнi саме парламентську форму влади» [10, с. 136].
Водночас в умовах чергових зовшшньополггичних ускладнень знову поси-лювалися позицп' тих урядовцiв та вшськових очiльникiв, якi намагалися знайти вихщ з непросто'1 ситуацп за допомогою радянських гасел. Зокрема, на вшськовш нарадi в Старокостянтиновi (26 листопада 1919 р.), яка проводилася, за словами С. Петлюри, в безнадшних умовах, дещо несподiвано набув певно'1 пiдтримки i заклик «визнати радянську форму влади в УкраМ, i в союзi з росш-ськими бшьшовиками почати вiйну проти буржуазп цiлого свiту» [11, с. 155].
Все ж бшьшкть прибiчникiв правлячого курсу продовжувала ввдстою-вати ще'1 парламентаризму. Наприклад, у зв'язку з фактичним припиненням дiяльностi Директорп як колективного органу (15 листопада 1919 р.) було прийнято колективну заяву ïï члешв про тимчасовкть одноособового прав-лiння - «до часу скликання представництва вщ украшського народу». На такш платформi базувалися i рiшення Всеукрашсько1 Нацiональноï Ради, яка була утворена на Кам'янець-Подшьськш мiжпартiйнiй нарадi у сiчнi 1920 р., щодо усунення вiд влади Директорп та скликання Державного Сейму (передпарламенту).
В останш дш перебування уряду УНР на украшських землях було прийнято ще два акти конституцшного значення: закони «Про тимчасове верховне управлшня та порядок законодавства в Украшськш Народнiй Республiцi» та «Про Державну Народну Раду Украшсько1 Народно!" Республiки» (обидва - вiд
12 листопада 1920 р.). У них проголошувалося верховенство влади народу, яку тимчасово мали здшснювати Директорiя, Державна Народна Рада (передпарла-мент) i Рада Народних Мiнiстрiв на засадах подшу влади. Серед цих шституцш провiдне мiсце мало належати Директорп, яка надшялася повноваженнями затвердження ухвалених Державною Народною Радою закошв, а також ухва-лених Радою Народних Мiнiстрiв рiшень [12, с. 114-115].
Закон «Про Державну Народну Раду УНР», за ощнкою I. Терлюка (I. Terliuk), «мав конституцiйний характер: визначав склад, порядок форму-вання, скликання й компетенщю пропонованого законодавчого органу влади (за О. Мироненком - передпарламенту) УНР та права депутапв Державно! Народно! Ради...» [13, с. 248].
Нереалiзованими також залишалися два проекти Конституцп УНР, шд-готовленi урядовою комiсieю з розробки Конституцп УНР та професором О. Ейхельманом (O. Eikhelman). Обидва проекти Грунтувалися на iдеях кон-ституцiоналiзму та парламентаризму, проте перший з них передбачав уштарний устрiй Украшсько! держави, а другий - федеративний.
Аналiз конституцiйного проекту О. Ейхельмана значно полегшуе сам автор, який дае детальну передмову до нього. О. Ейхельма, зокрема, наголошуе, що в основу Конституцп УНР покладено принцип федералiзму, «щоб усю держав-нiсть по можливостi найтiснiше зв'язати з народом», i принцип народного суверенитету. Останнш мав реалiзовуватися шляхом всенародного референдуму як права «безпосереднього народного голосування для виршення не тiльки питань, що стосуються змiн у змiстi конституцп' - Основного Державного Закону, -але факультативно i для виршення питань звичайного законодавства, а також деяких питань з обсягу державного управлшня». Отже, за ощнкою Я. Турчин (Ia. Turchyn), О. Ейхельман фактично поеднав вдею державност зi складною системою народоправства, подшивши Украшу на окремi землi - держави, кожну
13 сво!'м мiсцевим парламентом та урядом. Шд зверхнiстю народного сувере-нiтету, вiдповiдно до встановлених у правовому порядку повноважень, само-
стшно функщонували ще чотири плки влади: законодавча, виконавча, судова i фшансово-контрольна. Повноваження законодавчо!' влади (парламенту) чгтко визначають детальш постанови конституцп. Конституцiйнiсть законотворчо! дiяльностi парламенту пiдтверджувалась судовою владою. В основi функщо-нування виконавчо! плки влади закладено принцип строго! правоввдповщно-сп, а також судово! вщповщальност за результати iï дiяльностi з одночасним гарантуванням органам управлшня самостшност i незалежност вiд партiйних впливiв i вищого керiвництва [14, с. 95].
Як стверджуе А. Й. Присяжнюк, конституцшний проект О. Копцюха попри чимало декларативних фраз у щлому мав демократичне спрямування, передба-чаючи створення парламентсько! федеративно! держави, в якш шхто не обме-жувався в правах за будь-якими ознаками [Див.: 15].
Прихильшсть iдеям конституцiоналiзму та парламентаризму шдтвердила й дiяльнiсть уряду УНР в емпрацп. Наприкiнцi листопада 1920 р. органам укра-!нсько! влади вдалося затриматися у галицькому м. Таршв, що вже знаходився на територп польсько! держави. Тут наддшпрянсью емiгранти на чолi з С. Пет-люрою, а також захвдноукрашський уряд К. Левицького разом з мiжпартiйним бюро розпочали роботу над Законом «Про Раду Республши», яка мала стати парламентом УНР в емпрацп. Вже 9 сiчня 1921 р. Закон був опрацьований та проголосований. На шавгурацшному засвданш Ради Республши, яке вiдбулося 3 лютого 1921 р., С. Петлюра оприлюднив ïï мету та завдання: збереження незламност нащонально-державно! волi украшського народу, боротьба за його суверенитет i волю.
Навколо ще! Ради Республши згуртувалася бiльшiсть тодiшнiх украТнських партш та рухiв. До ÏT складу увшшли представники соцiалiстiв-федералiстiв, соцiалiстiв-самостiйникiв, хлiборобiв-демократiв та деяких iнших партiй, усього 42 представника iз 67, передбачених даним документом. Проте Ризький дого-вiр мiж Польщею i Радянською Росiею вiд 18 березня 1921 р. унеможливив дiяльнiсть украТнського парламенту в емпрацп (детальнiше про це див.: [16, с. 138-139]).
Висновки. Яка ж щея - «европейська» чи радянська - була на той час бшьш популярною у середовишд тогочасних украшських полмыв та бшьшою мiрою впливала на тодшне украТнське державотворення? Очевидно, що на почат-ковiй стадй' революцй' украшсью полiтики не одностайно виступали за демо-кратичнi цiнностi та парламентську систему. Лише з часом шд впливом низки внутршньополмчних та зовшшньополмчних факторiв визрiла альтернатива, яка в перюд Директорй' набула характеру жорсткого протистояння. У зв'язку з крахом тогочасних устремлшь на вщбудову украшсько1 державностi дещо змiнилася i тональшсть полiтичних устремлiнь украТнства. Водночас бшьшкть тогочасних украТнських лiдерiв навiть у надзвичайно складних вшськово-пол^ тичних умовах продовжувала вщстоювати та боронити ще1 конституцiоналiзму, парламентаризму та розподiлу плок влади.
Список л^ератури:
1. Яневський Д. Б. Загублена ГсторГя втраченоТ держави. Харюв: Фолю, 2009. 252 с.
2. Винниченко В. Ввдродження наци: у 3-х ч. Ч. 3. КиТв: Ввдень, 1990. 542 с.
3. Копиленко О., Копиленко М. «Друга» УНР: спроба кторико-теоретичного аналГзу. Право Украгни. 1996. № 8. С. 54-60.
4. Шаповал М. Велика револющя i украТнська визвольна програма. Прага: друк. «Вшьна спшка», 1927. 324 с.
5. Бевз Т. А. ПартГя сощальних перспектив i иацiоиальиих штерешв (ПолГтична ГсторГя УПСР): монографГя. КиТв: 1П1ЕНД Гмеш I. Ф. Кураса НАН УкраТни, 2008. 587 с.
6. ДиректорГя, Рада Народних ММстрГв УкраТнськоТ НародноТ РеспублГки. Листопад 1918 - листопад 1920 pp.: документи i матерГали: у 2-х т., 3-х ч. Т. 2 / упоряд.: В. Верстюк (керГв-ник) та ш. КиТв: Вид-во Гм. Олени ТелГги, 2006. 744 с.
7. УкраТнське державотворення: невитребуваний потенщал: словиик-довiдиик. КиТв: Либвдь, 1997. 559 с.
8. Гунчак Т. УкраТна: перша половина ХХ столитя. КиТв: Либвдь, 1993. 287 с.
9. Кучабський В. Корпус Очових Стршьщв Военно-Гсторичний нарис. Ч1каГо: Друкарня Миколи Денисюка, 1969. 663 с.
10. Стопчак М. В. ДГяльтсть ДиректорГТ УНР з1 створення коиституцiйио-правових засад украТнськоТ державносп в украТиськiй зарубГжшй ГсторюграфГТ. Чорноморський лтопис. Мико-лаТв. 2013. Вип. 7. С. 133-140.
11. Мазепа I. УкраТна в огт й бурГ революцГТ, 1917-1921: у 3 ч. Ч. 2. Кам'янецька доба -Зимовий похщ. Мюнхен: Вид-во «Прометей», 1951. 246 с.
12. Мазепа I. УкраТна в огш й бурГ революцГТ, 1917-1921: у 3 ч. Ч. 3. Польсько-украТнський союз. Кшець збройних змагань УНР. Мюнхен: Прометей, 1951. 223 с.
13. Терлюк I. Я. УкраТнський оргашчний конституцюналГзм: доба «ДругоТ» УНР. Вгсник Нащонального унюерситету «Львюська полтехнжа». Юридичт науки. ЛьвГв, 2015. № 827. С. 246-251.
14. Турчин Я. Б. Основш елементи мехашзму стримувань i противаг у системГ державноТ влади у коиституцiйиому проектГ УНР Отто Ейхельмана. Державне управлтня. Полтологгя. МиколаТв: Вид-во ЧДУ Гм. Петра Могили, 2010. Т. 125. Вип. 112. С. 94-99.
15. Присяжнюк А. Й. Конституцшний проект О. Копцюха та його роль у державному будГв-ництвГ в УНР доби ДиректорГТ (Гсторико-юридичний аналГз). Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Юридические науки. Симферополь, 2007. Т. 20 (59). № 2. С. 56-63.
16. Древаль Ю. Д. Парламентаризм у полГтичнш системГ УкраТни (полГтико-правовий аналГз): монографГя. Харюв: НУВС, 2003. 280 с.
References:
1. Ianevskyi, D.B. (2009). Zahublena istoriia vtrachenoi derzhavy. Kharkiv: Folio [in Ukrainian].
2. Vynnychenko, V. (1990). Vidrodzhennia natsii: U 3-kh ch. Ch. 3. Kyiv: Viden [in Ukrainian].
3. Kopylenko, O., Kopylenko, M. (1996). «Druha» UNR: sproba istoryko-teoretychnoho analizu. Pravo Ukrainy, 8, 54-60 [in Ukrainian].
4. Shapoval, M. (1927). Velyka revoliutsiia i ukrainska vyzvolna prohrama. Praha: druk. «Vilna spilka» [in Ukrainian].
5. Bevz, T.A. (2008). Partiia sotsialnykh perspektyv i natsionalnykh interesiv (Politychna istoriia UPSR). Kyiv: IPiEND imeni I.F. Kurasa NAN Ukrainy [in Ukrainian].
6. Dyrektoriia, Rada Narodnykh Ministriv Ukrainskoi Narodnoi Respubliky Lystopad 1918. -lystopad 1920 pp.: dokumenty i materialy (2006). (Vols. 1-2; Vol. 2) 3-kh ch. Uporiad.: V. Verstiuk (kerivnyk) ta in. Kyiv: Vyd-vo im. Oleny Telihy [in Ukrainian].
7. Ukrainske derzhavotvorennia: nevytrebuvanyi potentsial: slovnyk-dovidnyk. (1997). Kyiv: Lybid [in Ukrainian].
8. Hunchak, T. (1993). Ukraina: persha polovyna KhKh stolittia. Kyiv: Lybid [in Ukrainian].
9. Kuchabskyi, V. (1969). Korpus Sichovykh Striltsiv Voienno-istorychnyi narys. Chikago: Drukarnia Mykoly Denysiuka [in Ukrainian].
10. Stopchak, M.V. (2013). Diialnist Dyrektorii UNR zi stvorennia konstytutsiino-pravovykh zasad ukrainskoi derzhavnosti v ukrainskii zarubizhnii istoriohrafii. Chornomorskyi litopys. Mykolaiv, issue 7, 133-140 [in Ukrainian].
11. Mazepa, I. (1951). Ukraina v ohni i buri revoliutsii, 1917-1921. U 3 ch. Ch. 2. Kam'ianetska doba - Zymovyi pokhid. Miunkhen: Prometei [in Ukrainian].
12. Mazepa, I. (1951). Ukraina v ohni i buri revoliutsii, 1917-1921. U 3 ch. Ch. 3. Polsko-ukrainskyi soiuz. Kinets zbroinykh zmahan UNR. Miunkhen: Prometei [in Ukrainian].
13. Terliuk, I.Ia. (2015). Ukrainskyi orhanichnyi konstytutsionalizm: doba «Druhoi» UNR. Visnyk Natsionalnoho universytetu «Lvivska politekhnika». Yurydychni nauky. Lviv, 827, 246-251 [in Ukrainian].
14. Turchyn, Ia.B. (2010). Osnovni elementy mekhanizmu strymuvan i protyvah u systemi der-zhavnoi vlady u konstytutsiinomu proekti UNR Otto Eikhelmana. Derzhavne upravlinnia. Politolohiia. Mykolaiv: Vyd-vo ChDU im. Petra Mohyly, Vol. 125, Issue 112, 94-99 [in Ukrainian].
15. Prysiazhniuk, A.I. (2007). Konstytutsiinyi proekt O. Koptsiukha ta yoho rol u derzhavnomu budivnytstvi v UNR doby Dyrektorii (istoryko-iurydychnyi analiz). Uchenue zapysky Tavrycheskoho natsyonalnoho unyversyteta ym. V. Y. Vernadskoho. Yurydycheskye nauky. Symferopol, Vol. 20 (59), 2, 56-63 [in Ukrainian].
16. Dreval, Iu.D. (2003). Parlamentaryzm u politychnii systemi Ukrainy (polityko-pravovyi analiz). Kharkiv: NUVS [in Ukrainian].
Dreval Yu. D., Doctor in Public Administration, Professor of Labor Protection and Technogenic and Ecological Safety Department of the National University of Civil Defence of Ukraine, Ukraine, Kharkiv.
e-mail: [email protected] ; ORCID 0000-0002-7347-9433
Hotsuliak S. L., PhD in Law, Ukraine, Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, Kharkiv.
e-mail: [email protected] ; ORCID 0000-0003-4562-6210
Conceptual bases of the development of the Directorate of UPR: discussions on the parliamentary and soviet authorities models
The article considered the issue that Ukrainian statehood existed in conditions of total political instability. The lack of a Directorate's clear vision of the prospects for development and a corresponding political program, as the headquarters of the UNR, has become a catalyst for political struggle. The search for the best state model lasted throughout the time of the Ukrainian Revolution of 1917-1921. At first (the beginning of the Ukrainian Central Rada's work) there were discussed the forms of government that have been already tested in the then advanced countries, such as parliamentary and presidential republics.
In conclusions it was indicated that Ukrainian politicians unanimously supported democratic values and parliamentary system at the initial stage of the revolution. Only after a while, under the influence of a number of domestic political and foreign policy factors, an alternative has grown, which, during the period of the Directory, got the character of a tough confrontation. However, even in complicated military-political conditions, it continued to defend the ideas of constitutionalism, parliamentarism and the division of branches of power.
Keywords: Directory of the Ukrainian People's Republic; Ukrainian statehood; Ukrainian statebuilding; modality; Ukrainian parliamentarism.
Hadiumna do pedKomzii 01.02.2018 p.
