CC BY
34
УДК 37(09)
КОНЦЕПЦИЯ ПРОЛЕТАРСКОЙ КУЛЬТУРЫ КАК ИДЕОЛОГИЧЕСКОЙ ПОЧВЫ
ДЕЯТЕЛЬНОСТИ КУЛЬТУРНО-ПРОСВЕТИТЕЛЬСКИХ ОРГАНИЗАЦИЙ 20-Х ГГ. ХХ СТ.
© 2015
О.А. Кравченко, кандидат педагогических наук, доцент кафедры социальной педагогики,
социальной работы и истории педагогики
Уманский государственный педагогический университет имени Павла Тычины, Умань (Украина)
Аннотация. В статье обоснована концепция пролетарской культуры как идеологической основы деятельности культурно-просветительских организаций 20-х гг. ХХ в. на основе изучения взглядов, мыслей и идей российских и украинских ученых. Определены принципы и положения этой концепции: принцип самоорганизации; принцип воспитания «нового человека»; принцип коллективизма как основы социальных отношений и культурного творчества; творческая самодеятельность пролетариата; трансформация, переработки мировоззрения, психологии, быта; принцип научных основ трудовых процессов; тесная связь искусства с общественным производством; принцип соблюдения коммунистических идей и задач социалистического строительства; демократизации искусства.
Ключевые слова: культура, искусство, культурно-просветительские организации, воспитание, принципы.
Постановка науковог проблеми та П значення. Серед недослщжених педагопчних феномешв цього перюду залишаеться дiяльнiсть Пролеткульту - культурно-просвггаицько! i лггературно-художньо! оргашзаци пролетарсько! самодiяльностi при Наркомоа, яка мала за мету широкий i всебiчний розвиток пролетарсько! культури самим пролетарiатом [3, с. 719]. Оргашзашя Пролетарсько! Культури була створена за мюяць до Жовтневого перевороту з метою пвдтримки «самодiяльностi» пролетарiату у рiзних сферах культури, причому тшьки на добровшьних засадах. 1з початку створення Пролеткульт став чпжо структурованою оргашзашею, яка мала статут, виборчий Центральний комтет, раду i вщдши: оргашзацшний, лггературний, видавничий, театральний, бiблiотечний, шшльний, клубний, музично-вокальний, науковий, господарсь-кий. Центральному Пролеткульту шдпорядковувалися губернсьш, мюьш i районнi пролеткульти. Дiяльнiсть Пролеткульту була спрямована на те, щоб «дати робiтничому класу цiлiсне виховання, що незаперечно направляе його колективну волю й мислення»; за мету Пролеткульт ставив «вироблення самостiйно! духовно! культури» [10, с. 21].
Робота Пролеткульту проводилася у двох напря-мах: перший - культурно-просвггаицька дiяльнiсть i органiзацiя пролетарсько! освiти; другий - творча робота у сферi мистецтва, лiтератури, театру, музики. У межах першого напряму робота реалiзувалася через органiзованi робочi клуби, студи, бiблiотеки, читальнi, школи грамоти для дорослих, дитячi пролеткульти, музе!, вечiрнi класи загальноосвiтнього, загальнополiтичного напряму, оргашзацш концертiв, видавничу дiяльнiсть. Пролеткульт мав ряд перюдичних видань (журнали «Пролетарська культурам», «Грядущее», «Горн», «Гудки» - всього близько 20 оргашв), випустив багато збiрникiв пролетарсько! поезп та прози.
Iдеологiя Пролеткульту висунула низку цiкавих i нова-торських iдей у художньому мистецтвi (конструктивiзм), науково! органiзацi! працi (естетизацiя оточуючого сере-довища), у дiяльностi «творчого театру», кiномистецтва тощо. Особливу увагу Пролеткульт надавав естетично-му фактору впливу лггератури i мистецтва на людину, !! емоцiйну пiднесенiсть, спрямовану на пролетарсь-ке, класове сви'овшчуття. На цш основi створювали-ся лггературш гуртки, поетичнi студi!, яш працювали на базi соцiологiчних методiв. 1деолопя Пролеткульту здiйснила значний вплив на побудову всього навчально-виховного процесу в радянськ1й школi та в позашкшьнш роботi. В структурi комплексно! оргашзаци навчання в школi мистецтво i лiтература розглядалися як емоцшно-естетичний
засiб формування класово! пролетарсько! свщомосп у дiтей. Пролеткультом була створена система шшльних дитячих театрiв, клубiв, творчих гуртк1в по всiй територи СРСР [3, с. 719].
Анализ остантх досл1джень з ц1е! проблеми.
Iсторiогpафiчний огляд показав, що оргашзацшно-пе-дагогiчнi засади дiяльностi Пролеткульту в Укрш'ш як окрема наукова проблема комплексно й системно не до-слщжувалася. Утiм на рiзних юторичних етапах публшу-валися працi з окремих питань дослiджуваноï проблеми. В юторюграфп дослiдження дiяльностi Пролеткульту можна видiлити три перiоди: 1) 1917 р. - середина 50-х рр.; 2) друга половина 50-х рр. - шнець 80-х рр.; 3) кшець 80-х рр. i до тепершнього часу. Змiст досль джень першого перiоду визначався офiцiйною политикою влади, де розвиток культури розглядався як прю-ритетний напрям дiяльностi новоï держави. Першi пращ належали таким полгтичним дiячам як: В. Воровський, Н. Крупська, В. Ленш, А. Луначарський, Л. Троцький та iн. Друкувалися роботи i самих пролеткульлвщв, в яких висвилювалися теоретичнi аспекти дiяльностi оргашзаци. Працi цього перiоду розглядаемо не тшьки як iсторiографiчнi, але й використовуемо як джерела до-слщження. У межах другого перiоду, внаслщок змiни полiтичноï ситуацiï, спостерiгаеться розробка проблем юторп культури, культурноï революцп з нових мето-дологiчних позицш. Вийшли у свiт тематичнi випуски, збiрники арх1вних документiв: «Украшська радянська культурам» (1957), «Народна освiта, наука i культура в СССР» (1971), «Культурне будiвництво в Укра!нськ1й РСР (1917-1927)» (1879) та ш Проте в них дiяльнiсть Пролеткульту в Укрш'ш у контекстi культурного розви-тку краïни в 20-30 рр. ХХ ст. не висвгтлювалася. Серед праць цього перiоду варто виокремити монографш ро-сiйського вченого В. Горбунова - перше узагальнене дослщження про iсторiю Пролеткульту - «В. I. Ленш i Пролеткульт» (1974).
Радикальш змши полiтичних i сощальних умов на зла-мi 80-90 рр. ХХ ст. вшкрили новi можливостi для дослш-ник1в. З нових методолопчних позицiй (О. Адаменко, Н. Антонець, Л. Березiвська, Л. Ваховський, Н. Дем'яненко, Н. Ддчик, О. Петренко, Н. Побiрченко, Н. Сейко, О. Сухомлинська, В. Федяева, Т. Фшмонова та ш.) висвгтлюеться iсторiя укра!нсько!' освiти, педа-гогiчно!' думки, нацiонально-культурного розвитку. До юторп вивчення дiяльностi Пролеткульту як педагопч-ного феномену звернулася О. Сухомлинська, за авторством якоï в «Енциклопеди освiти» (2009) вмiщена в стаття про дiяльнiсть цiеï оргашзаци.
Заслуговують на увагу дисертацiйнi дослщження ро-сiйських вчених А. Карпова, Л. Ш^лаево^ М. Юдiна, як на основi введення в науковий оби- невiдомих архiв-них джерел дослщили сутнiсть, змiст, напрями дiяльнос-тi Органiзацiï Пролетарськоï культури в Роси.
Серйозноï уваги потребують дослщження, при-свяченнi змiсту, принципам концепцп пролетарськоï культури як iдеологiчного шдгрунтя дiяльностi куль-турно-просвiтницьких органiзацiй. У цьому контекстi варто вщзначити росшських вчених: О. Максименко, Н. Андрiанова та iн. Разом з тим, наразi вiдсутнi працi, що вщкривають концепцш пролетарськоï культури з по-
зицш поглядiв та щей росшських та укра!нських вчених.
Формулювання мети та завдань статтi. Метою статп е обгрунтування концепци пролетарсько! куль-тури як щеолопчного пiдгрунтя дiяльностi культурно-просвiтницьких оргашзацш 20-х рр. ХХ ст. на основi вивчення поглядiв, думок та щей росiйських та укра!н-ських вчених.
Виклад основного матерiалу й обгрунтування отри-маних результатiв до^дження. Революцшш перетво-рення поставили на порядок денний питання творення «ново! культури». Термiн «пролетарсько! культури» виник ще до 1917 р. i став прерогативою i необхщшс-тю творення соцiалiстичного майбутнього. «Класу, не «пришедшему» к власти, а завоевавшему ее, жизненно необходима была та культура, которая давала бы ему понимание не только того, где и как устанавливать в обществе «новые сфетофоры», но как осуществлять движение по тому историческому пути, ради которого велись классовые сражение, унесшие сотни тысяч людей. Вот почему вопрос о «строительстве новой культуры», проникнутой идеями социализма, пролеткультовцы поставили как вопрос о «своей» - пролетарськой культуре» [2, с. 42].
Творення ново! культури стало об'ективною потребою у тш культур^ яка вщповщала б штересам проле-тарiату в умовах революци. Вщтак, пролетарiат вiдчув себе суб'ектом юторп, вiдповiдно зажадав вiдчути себе суб'ектом творення культури, яка б вщображала його вщчуття, давала можливють осмислити перспективи творення нового життя.
Загалом 20-30-п рр. ХХ ст. в ютори радянсько! культури стали «перюдом гiгантського культурного зрушен-ня», перюдом «поеднання мас з культурою» [9, с. 4].
Погоджуемося з думкою небагатьох вчених [1], що з приходом до влади партiя бшьшовишв використа-ла положення «пролетарсько! культури», розроблену О. Богдановим та А. Луначарським, ще з 1900 р. В цшо-му втiлення щей «пролетарсько! культури» проходили у рамках культурно! революци, автором яко! прийнято вважати В. Ленша. Вперше цей термш вiн використав у статп «Про кооперацiю» (1923). Хоча у теоретичних поглядах i практичнiй дiяльностi В. Ленiна вiдсутнiй концептуальний аналiз теми культурного будiвництва. Проте з перших дшв радянсько! влади почалася активна iдеологiчна робота, хоча у парти напередоднi революци ще не було чттко!, детально! програми у сферi iдеологiчно!' та культурно! политики держави [1, с. 55]. Очевидним стало прийняття концепци «пролетарсько! культури» О. Богданова та А. Луначарського «за основу» культурно! революци, доповнюючи !! заходами за-гальноосвiтнього характеру.
Власне, був час коли О. Богданов вважався другою людиною у бшьшовицькш парти тсля В. Ленша. За словами М. Покровського вш був вще-лщером партi!. Водночас концепщя пролетарсько! культури розробля-лася О. Богдановим при шдтримщ А. Луначарського [13, с. 19-20].
У першi роки юнування Пролеткульту О. Богданов стае головним щеологом органiзацi!, його ще! стають загальновiдомими. Його сучасник писав: «Першi два-три роки шсля жовтнево! революцi! доводиться вважати епохою незвичайно! його популярность., товариш Богданов вважався як загальновизнаним представником «пролетарсько! щеологи». У житп пролеткультiв це була, безперечно, епоха майже монопольно! щеолопч-но! його диктатури» [7, с. 27].
У радянськш iсторiографi! вважалося, що О. Богданов проповщував у Пролеткультi сво! «мах1стськ1» iде!, до того ж у 1920 р. В. Ленш розпочав компашю проти Пролеткульту i викривав «богданiвщину» (проблема вiдношення В. Ленша до Пролеткульту детально розгля-нута у монографi! В. Горбунова «Ленш i Пролеткульт», 1874).
Одним з ключових питань теоретичних основ щеоло-гiв Пролеткульту постала проблема використання культурно! спадщини минулого у формуваннi пролетарсько! культури - культури майбутнього. У науковш думщ iснуе стереотипне твердження про повне заперечення пролеткультiвцями культурного досвщу попередшх по-кол1нь, про створення ними «шгшстично! теорi!», яка виступала у формi «абстрактнiшого стремлiння до нового». Саме цей аспект зазнавав нищiвно!' критики в радянськш юторюграфи, яка тенденцшно висвiтлювала роль i значення Пролеткульту.
Вивчення й аналiз наукових поглядiв дiячiв Пролеткульту дозволили встановити неоднознач-нiсть такого подходу, з нових методологiчних пщхо-дiв з'ясувати ставлення пролеткультiвцiв до культури минулого, встановити, яку роль вони !й вщводили у будiвництвi ново! «пролетарсько! культури». У цьому напрямi визначилося три групи пiдходiв. Прихильники першо! групи (представники росiйського Пролтекульту: О. Богданов, П. Керженцев, П. Лебедев-Полянський,
A. Луначарський, В. Плетньов; укра!нського -
B. Блакитний, В. Вирш, Т. Жукова, М. Новицький та ш.) вказували на необхiдностi врахування досвщу попере-днiх покол1нь на основi суворо! критики з позицш про-летарсько-класово! щеологи.
Наступна група пролеткультiвських iдеологiв (росiйськi представники: Ф. Калшш, П. Бессалько, В. Полянський; украшсьш: I. Кулик, В. Коряк) принци-пово заперечувала необхiднiсть використовувати культуру минулого. I третя група шше взагалi не заперечувала необхщшсть використовувати культуру минулого, вважали, що це можна буде зробити лише тод^ коли пролетарiат виробить за допомогою Пролеткульту свое свiтовiдчуття, свiй спосiб мислення.
Таким чином, «культурний нiгiлiзм» не був нарiжним каменем концепцi! Пролеткульту, а навпаки виступав за культурну наступшсть i критичне осмислення культурно! спадщини минулого. Водночас, за свщченням ю-торик1в «iсторiя не знае жодного прикладу наруги над скарбами мистецтва, спровокованими пролеткультiв-цями» [11, с. 68]. Це важливий аргумент. Адже, майже столiття дiяльнiсть Пролеткульту гостро критикувалася як «нiгiлiстична», «стирильна», «штучная», яка не лише не враховувала досв1ду попереднiх поколiнь, а й виступала за !! знищення та iзолювання вiд сощалютичного суспiльства.
Вивчаючи теоретичнi подходи, думки, ще! представ-ник1в Пролеткульту нами обгрунтовано принципи про-летарсько! культури.
Принцип самооргашзащ! обгрунтований О. Богдановим, за яким колективна праця веде до орга-нiзацi! свiту iз хаосу елеменпв. За ним пролетарiат, за-лучений до колективно! працi, навгть стихiйно прагне самоорганiзацi!'. Саме подолання стихiйностi i створення ново! культури е необхщною умовою реал1зацп со-цiалiзму. Адже, лише за допомогою мистецтва можна об'еднати пролетарiат, долучати все новi й новi сили, що в результатi сам оргашзуе потужну культуру - про-летарську.
1деологи Пролеткульту в основу концепци «проле-тарсько! культури» вкладали принцип виховання «ново! людини» в нових суспшьних перетвореннях за допомогою цшеспрямованого впливу з метою розвитку творчосл i в процеа творчо! дiяльностi. В1дтак, новий щеал виховання у нових суспiльних умовах - людина всебiчно освiчена, свщома, iнiцiативна, дисципл1нована, житгедiяльнiсть яко! здшснюеться на основi товарись-кого зв'язку у колективi, свiдомого п1дпорядкування !! загальним iнтересам i цiлям.
Принцип колективiзму як пiдгрунтя соцiальних вщ-носин та культурно! творчостi передбачав провщним методом творчо! роботи колективну критику, колектив-не обговорення та колективну оцiнку того чи iншого
твору чи шшого результату творчо! пращ.
Творча самодiяльнiсть пролетарiату важливий принцип та передумова творення культури. Вiдповiдно до цього принципу сама шщштива мае йти «знизу», вiд пролетарiату без чгткого регламентування та обмеження лише на основi колективно! критики, аналiзу.
У змют поняття i концепцi! «пролетарсько! культу-ри» вкладався комплекс взаемопов'язаних явищ, це, без-посередньо, трансформацiя, перероблення свгтогляду, психологи, побуту та iн. робгтнишв як суб'екта суспшь-но-полiтичних i соцiокультурних перетворень.
Марксистська щеолопя визначала працю рушiйною силою розвитку людства, розглядала працю як процес розвитку i вдосконалення способу використання сил i предметiв природи. Саме принцип наукових засад тру-дових процеав передбачав встановлення тiсного зв'язку науки з життям, внесення наукових методiв мислення до пролетарсько! маси, оргашзаци працi на наукових основах - завдання пролеткультiв. Пролетарська наукова ор-ганiзацiя працi включае в себе i проблеми економiчнi, питання науково! органiзацi! процесу спiвпрацi, колективно! творчосп, управл1ння, розподiлу та ш Водночас, в полi зору були питання пов'язанi з аналiзом методiв, використання яких може сприяти найбiльш економному використанню цiе! галузi виробничих сил [5, с. 106].
Водночас, вкрай необхщне у напрямi виховання ро-бiтникiв - псний зв'язок мистецтва з суспiльним вироб-ництвом. Адже саме iндустрiальний пролетарiат е реаль-ним носiем i творцем ново! пролетарсько! культури.
Пролетарське мистецтво прагнуло стати масовим, пролеткульпвщ висували щось подiбне до гасла «мистецтво на вулицю». Пролетарiат мав опоетизовувати те, чим вш заробляе собi на життя, - працю. «I справ-да, що може бути величшше цього? Поетичшше?! Пролетарське мистецтво мае вщниш забити в один такт з тактом пращ, - писав Гнат Михайличенко. - Нове, пролетарське мистецтво — це мистецтво пращ, поез1я правд, велич пращ, велич !'!' досягнень, захоплення процесом пращ» [8, с. 28].
На вщшну вщ буржуазного суспiльства, в якому мистецтво розглядалося як дозв!лля, як «додаток до дь лового життя», В. Коряк - теоретик укра!'нського про-леткультiвського руху, у статп «Матерiалiзацiя мистецтва» наголошував, що в пролетарському суспшьста робгтники сам! перетворюють життя i сам процес пращ в суспшьний тв!р мистецтва: «Робгтниче життя е процес продукцп матерiальних цiнностей. Отже, для робгтника справжне, життеве мистецтво е в самому процес вироб-ництва... Пролетарське, отже, оргашзац1я мистецтва е просто частиною едино! проблеми: оргашзащя життя, поскшьки ж робiтниче життя е праця - органiзацiя правд» [6, с. 42].
Принцип дотримання комушстичних iдей та завдань сощалютичного будiвництва полягав у необхiдностi оргашзаци форм сощалютичного побуту, сощалютичних виробничих вщносин, поряд !з полтгачними i щеолопч-ними складовими. Комушстична iдеологiя i творчють у процеа революцi! соцiалiстичних форм життя, одночас-но з руйнацiею старих, становить реальний змют поняття пролетарська культура; творчють революцi! i е творчють ново! культури, як i матер!ально!', так i духовно! у тюному взаемозв'язку [4, с. 75].
Власне, вщбувалася переосмислення щнностей щодо демократизацi!' мистецтва у напрям! доступносп, вщ-критосп широким масам. Демократизащя мистецтва у тому вигляд!, як вона проводиться, мае позитивний вплив - служити освгтшм вдлям, познайомити маси з ес-тетичними проявами попередшх поколшь.
«Мистецтво вам! Цей лозунг повинен означати вищу м!ру майстерно! гнучкосп людини у вах його практич-них д!ях - чи говорить вш, стругае, точить, переконуе аудиторш, командуе арм!ею, йде по вуливд шие плаття. Радють перетворення сирого матер!алу у деяку громад-
сько-корисну форму, що супроводжуеться умшням ! по-силеним пошуком найбшьш доцшьно! форми - ось, чим повинно стати це «мистецтво вам»» [12, с. 116].
Разом з тим, щея пролетарсько! культури не стала консолщуючою, осшльки ш в Рос!!, ш, тим бшьше, в Укра!ш, пролетар!ат не був переважаючим класом. Уже починаючи з 30-х рошв ХХ ст. в основу культурного розвитку закладаеться думка про побудову безкласово-го суспшьства й позакласово! культури. Нова ситуащя у культурному процес! була пов'язана з проголошенням Стал1ним курсу на л!квщавдю клаав ! прискорений переход до позакласового суспшьства.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:
1. Андрианова Н. Ю. Концепция «пролетарской культуры» и монументальная лениниана как отражение идеологических и ментальных установок в обществе в первые годы советской власти, 1917-1927 гг.: дис. канд. ист. н: 07.00.02 отечественная история \ Андрианова Наталья Юрьевна. - М., 2001. - 211 с.
2. Булавка Л. Пролетарская культура: культура для пролетариата? \ Л. Булавка \\ Альтернативы. - 2011. -№ 4. - С. 41-51.
3. Енциклопед!я освпи / АПН Укра!'ни; [голов. ред. В. Г. Кремшь]. - К.: Хршком 1нтер, 2008. - С. 719.
4. Зандер С. Пролетарская культура и пролетарская революция \ С. Зандер \\ Горн. - 1923. - № 7. - С. 67-86.
5. Кан И. О классовом подходе к проблеме научной организации труда \ И. Кан \\ Горн. - 1923. - № 7. - С 02107.
6. Коряк В. Матер!ал!зац1я мистецтва / Коряк В. // Шляхи мистецтва. - 1922. - Ч. 1. - С. 42.
7. Кунавин В. Первая Всероссийская конференция культурно-просветительных организаций / В. Кунавин // Пролетарская культура. - 1919. - № 7-8. - С. 27.
8. Михайличенко Г. Пролетарське мистецтво/ Г. Михайличенко // Мистецтво. - 1919. - № 1. - С. 27-29.
9. Пинегина Л. А. Советский рабочий класс и художественная культура (1917-1932) / Л. А. Пинегина. - М., 1984. -240 с.
10. Протоколы Первой всероссийской конференции пролетарских культурно-просветительских организаций. 15-20 сентября 1918 г. / под. ред. П. И. Лебедева-Полянского. - М., 1918. - 129 с.
11. Смирнов И. С. Ленинская концепция культурной революции и критика Пролеткульта / И. С. Смирнов // Историческая наука и некоторые проблемы современности. - М., 1968. - С. 68
12. Третьяков С. Искусство в революции и революция в искусстве \ С. Третьяков \\ Горн. - 1923. - № 7. - С. 111-118.
13. Шарапов Ю. Ленин и Богданов: от сотрудничества к противостоянию \ Шарапов Ю. - М., 1998.
КОНЦЕПЦ1Я ПРОЛЕТАРСЬКО1 КУЛЬТУРИ ЯК 1ДЕОЛОГ1ЧНЕ П1ДГРУНТТЯ Д1ЯЛЬНОСТ1 КУЛЬТУРНО-ПРОСВ1ТНИЦЬКИХ ОРГАН1ЗАЦ1Й 20-Х РР. ХХ СТ.
© 2015
О.О. Кравченко, кандидат педагопчних наук, доцент кафедри сощально! педагопки, сощально!
роботи та юторн педагогiки
Уманський державний педагог1чний университет 1мен1 Павла Тичини, Умань (Украгна)
Анотащя. У статп обгрунтовано концепцш пролетарсько! культури як щеолопчного пщгрунтя д1яльност1 культурно-просвггаицьких оргашзацш 20-х рр. ХХ ст. на основ1 вивчення погляд1в, думок та щей росшських та укра!нських вчених. Визначено принципи та положення ще! концепци: принцип самооргашзаци; принцип вихо-вання «ново! людини»; принцип колектив1зму як тдгрунтя сощальних вщносин та культурно! творчосл; творча самод1яльн1сть пролетар1ату; трансформащя, перероблення свггогляду, психологи, побуту; принцип наукових засад трудових процеав; псний зв'язок мистецтва з суспшьним виробництвом; принцип дотримання комушстичних щей та завдань сощалютичного буд1вництва; демократизацп мистецтва.
Ключовi слова: культура, мистецтво, культурно-просвггницьш оргашзаци, виховання, принципи.
CONCEPT PROLETARIAN CULTURE AS IDEOLOGICAL SOIL ACTIVITIES OF CULTURAL AND EDUCATIONAL INSTITUTIONS 20-IES OF XX CENTURY
© 2015
O.O. Kravchenko, candidate of pedagogical sciences, associate professor of the chair «Social pedagogy,
social work and History of Education»
Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University, Uman (Ukraine)
Abstract. In the article the concept of proletarian culture as the ideological basis of the activities of cultural and educational institutions 20-ies of XX century, based on the study of views, thoughts and ideas of Russian and Ukrainian scientists. Defines the principles and provisions of this concept: the principle of self-organization; principle of education «new man»; the principle of collectivism as the basis of social relations and cultural creativity; creative initiative of the proletariat; transformation, processing ideology, psychology, life; the principle of the scientific foundations of work processes; a close relationship with the social production of art; compliance with the principle of communist ideas and tasks of socialist construction; democratization of art.
Keywords: culture, arts, cultural and educational organizations, education, principles.
УДК 371.71
ВНЕКЛАССНАЯ РАБОТА КАК СПОСОБ ФОРМИРОВАНИЯ ПРЕДСТАВЛЕНИЙ О ЗДОРОВОМ ОБРАЗЕ ЖИЗНИ У ДЕТЕЙ СТАРШЕГО ШКОЛЬНОГО ВОЗРАСТА
© 2015
Е.В. Лизунова, кандидат педагогических наук, доцент кафедры зоологии и анатомии, физиологии,
безопасности жизнедеятельности человека
Поволжская государственная социально-гуманитарная академия, Самара (Россия)
Аннотация. Будучи основной частью воспитательной работы в школе, внеклассная работа направлена на достижение общей цели обучения и воспитания - усвоения ребенком необходимого для жизни в обществе социального опыта и формирования принимаемой обществом системы ценностей. Внеклассная деятельность многообразна и способствует раскрытию индивидуальных способностей школьника, которые не всегда проявляются на занятиях. Разнообразие внеклассной деятельности способствует самореализации учащегося, повышению его самооценки, уверенности в себе, то есть положительному восприятию самого себя. Включение учащихся в различные виды внеклассной работы обогащает их личный опыт, знания о разнообразии человеческой деятельности, формирует необходимые практические умения и навыки. Одним из способов совершенствования учебно-воспитательного процесса любого образовательного учреждения является создание единой системы урочной и внеклассной работы по предмету, так как изучение любой программной темы может быть продолжено во внеклассной работе. При планировании и осуществлении внеклассной работы педагогический коллектив должен выбрать те формы работы, которые помогают в решении практических, образовательных и воспитательных задач, экономичны по времени, отвечают интересам учащихся и сочетаются со всей системой учебно-воспитательного процесса школы.
Ключевые слова: физическое здоровье, психическое здоровье, здоровый образ жизни, старшеклассники, внеклассная работа, обучение, воспитание, внеурочная работа, знания, умения, навыки.
Проблема сохранения и целенаправленного формирования культуры здоровья школьников исключительно значима и актуальна, поскольку от состояния здоровья человека зависит уровень экономики, качество жизни людей, национальная безопасность. Именно поэтому перед школой стоит задача подготовки учащихся по вопросам укрепления физического и психического здоровья, овладения каждым из них определенным минимумом знаний и умений, необходимых для оптимизации личного здоровья и гармоничного развития. Очевидно, что от сформированности у учащихся в рамках учебно-образовательного процесса модели поведения будут зависеть последующая их деятельность по преобразованию личного здоровья, сохранению его потенциала.
Одно из основных направлений в решение проблемы сохранения, укрепления и развития здоровья связано с воспитанием у молодого поколения определенной си-
стемы ценностной ориентации. Люди стали понимать, что здоровое будущее нашей планеты состоят именно в развитии и совершенствовании профилактических дисциплин, а также в обучении человека, алгоритму здоро-вьесбережения, в формировании у него понимания того, что гораздо эффективнее предупредить болезнь, чем потом с ней бороться.
Теоретический анализ философской, психолого-педагогической литературы и педагогических исследований [1], [2], [3], [4], [5], [6] позволяет утверждать, что одной из тенденций в современном образовании является снижение здоровья учащихся, которое начинается уже в начальных классах школы. Здоровьесберегающее образование становится необходимым условием подготовки студентов педагогического вуза, потому что учитель на сегодняшний день является единственной реальной личностью способной в процессе обучения детей сохранить
