CC BY
16
УДК 1:316.3+340.12
Ю. Ю. Калиновський, кандидат полггачних наук, доцент
СТАНОВЛЕННЯ ДЕМОКРАТИЧНО! ПРАВОВО1 КУЛЬТУРИ В УКРА1Н1: КОНСТИТУЦ1ЙНИЙ КОНТЕКСТ
Проаналiзовано взаемовплив конституцтного процесу сучасноI Украши та становления демократичноI правовоI культури втчизняного сустльства. Ствер-джуеться, що Конституцiя Украши 1996 р. дала поштовх для розвитку демократичноI правовоI культури в нашш краж. Разом з тим зазначено, що низка негатив-них чинниюв об'ективного та суб'ективного характеру гальмуе становлення правовой культури европейського зразка.
Ключовi слова: конституцтт норми, правова культура, громадянсью права.
Постановка проблеми. У процеа сощальних трансформацш особливого значення набувають рiвень i яшсть духовно! культури, в тому чи^ правово!. Це пов'язано з тим, що будь-яка реформа, норма конституцп або щея може бути втшена лише тод^ коли вона сприйнята суспшьством на рiвнi свщомосп, тобто отримуе, так би мовити, сво!х носi!в. Проблема становлення демократично! правово! культури в Укра!ш е надактуальною у зв'язку з необхщшстю реалiзацi! конституцiйних положень як прюритепв загально-нацiонального розвитку.
Метою ще! статгi е виявлення взаемообумовленосп iснуючих консти-туцiйних норм в Укра!ш та процесу становлення демократично! правово! культури вгтчизняного суспiльства.
Анализ наукових джерел / публжацш. Наукова основа для формування демократично! правово! культури створена на меж1 90-х рошв ХХ ст., коли було переосмислено вузьконормативне розумiння права, яке ототожнювало право i законодавство. У сучаснш укра!нськiй фiлософi!' права чiтко утвердилась думка про те, що норми закону е правовими лише тсда, коли вони вира-жають сутнiсть права, а саме - принципи справедливостi i гумашзму, визнання людини вищою соцiальною щншстю, а також закрiплюють гарантi! прав i свобод, честi i пдносп громадянина. Означену проблему ввдображено у пра-цях В. Головченка, В. Чернея, В. Тащя, О. Данильяна, А. Скуралвського, I. Полiщука, В. Чигршова, Ю. Тодики [1; 3; 5-7]. У той же час слщ зазначити, що методолопчну основу стосовно вивчення проблем правово! культури та правосвщомосп було розроблено такими класиками суспiльствознавства, як Б. Юстяшвський, I. 1ль!н, М. Костомаров.
На нашу думку, демократична правова культура - це явище багаторiв-неве та багатоаспектне. Ми зупинимось лише на деяких iз них. Демократична правова культура передбачае високий рiвень не тiльки юридичного мис-
© Калиновський Ю. Ю., 2010 125
лення, а й уае! юридично! дiяльностi незалежно вщ того, хто конкретно !! здiйснюe - державнi чи громадськ1 органи, група громадян чи окрема людина. Вона характеризуе мiру розумiння людиною законiв природного права, що визначае правове життя громадянина взагалi, а також правопорядок у сустль-ствi. Не можна зводити правову культуру громадянина лише до правових знань, що виникають унаслвдок догматичного вивчення тексту Конституци та iнших законiв. Це не пльки знання, а й стан свободи i свiдомостi громадян, який формуеться у демократичному суспiльствi пвд впливом розвитку ринко-вих вщносин i зорiентований на обгрунтування верховенства права, поваги до природних прав людини [1, с. 6].
Необидною передумовою становления демократично! правово! культу-ри е реалiзацiя положення ст. 4 Конституци, де зазначено, що ноаем суверенитету i единим джерелом влади в Укра!ш е народ. Вш здiйснюе свою владу через державнi органи та органи мюцевого самоврядування, а також, як зазначено в ст. 69 Конституци, через вибори i референдум. Норми роздшу II Конституци закршлюють принципи, за якими в Укра!ш визнаються i гаран-туються права i свободи людини i громадянина зпдно iз загальноприйиятими принципами i нормами м1жнародного права. До них входять норми, за якими права та свободи людини е неввдчужуваними i непорушними (ст. 21); консти-туцiйнi принципи, за якими встановлюеться рiвнiсть усiх громадян перед законом i забороняються будь-якi форми обмежень прав громадян за озна-ками сощально!, нацюнально!', мовно! чи релтйно! належностi (ст. 24). Окремо слщ визначити конституцiйнi положення, якi регулюють питання громадсько-полiтично!' дiяльностi (ст. 36), власносп (ст. 41); трудово!, шдпри-емницько! дiяльностi (статтi 42, 43), сощального забезпечення, виховання, освiти, науки, духовно! сфери i сiм'! (статп 45, 46, 49, 51, 53, 54).
Фундаментальними положеннями, на яш спираються громадянське суспiльство i демократична правова культура, е статтi Конституци про права людини, !! свободи та обов'язки, зокрема ст. 3 Конституци, зпдно з якою людина, !! життя i здоров'я, честь i гiднiсть, недоторкаинiсть i безпека визнаються в Укра!ш найвищою соцiальною цiннiстю. У Конституцi! е окремi вказiвки на самостiйне i незалежне вiд держави iснуваиня шститулв грома-дянського суспiльства, без функцюнування яких не може розвиватися демократична правова культура. Це, наприклад, стосуеться положень про релтй-т об'еднання, що вiдокремленi вiд держави (ст. 35); про визнання i гаранту-вання мiсцевого самоврядування (ст. 7), про свободу дiяльностi громадських об'еднань (ст. 15) [2]. Слщ зазначити, що розглянутi положення Основного Закону Укра!ни становлять пол1тико-правову базу для подальшого розвитку демократично! правово! культури в нашiй кра!нi. Але !х реалiзацiя мае кон-фл1ктне забарвлення i потребуе бiльш чгткого спрямування у демократичному напрямку. Якщо розглянути соцiальну матрицю поведiнки людини з точки
зору Г! правово! культури, то на найнижчому рiвнi основним мотивом пове-дiнки буде страх покарання, на середньому - очшування користi, а на найви-щому мае бути сввдоме виконання чинних правових норм, де оргашчно вза-емодiють юридичнi, моральнi, релiгiйнi та iншi соцiальнi iмперативи.
Важливою проблемою щодо реалiзацi! конституцiйних прав громадян в Украш як пвдгрунтя правово! культури е напрацювання юридично! бази для !х реалiзацi!. Як зауважуе академiк В. Тацiй, результатом бурхливо! законо-творчостi перших рокiв незалежносп нашо! держави став значний масив нормативно-правових актiв, прийняття яких часто ввдбувалося за умови не-достатньо! концептуально! визначеностi, сощально! обгрунтованостi, супро-воджувалося поспiшнiстю, що аж н1як не сприяло юридичнiй якостi законо-давства, його узгодженостi та системносп i як результат - високш ефектив-ностi правового регулювання. Так, за оцшками експертiв, за перюд незалеж-ностi Укра!ни було прийнято близько 3 тис. закошв, причому бiльшiсть iз них - це закони про внесення змш до вже прийнятих законiв. Зрозумiло, що останне якраз свiдчить про низьку стабiльнiсть законодавства. Безперечно, спосiб «спроб та помилок» у такiй сощально вiдповiдальнiй галузi, як зако-нотворча робота, е абсолютно неприпустимим, бо це занадто дорого коштуе для громадянина, суспшьства та держави. Вгтчизняш науковцi дiйшли не-втiшного висновку про те, що найхарактернiшими рисами сучасного законодавства е, з одного боку, внутршня неузгоджешсть i безсистемнiсть, а з другого - прогалини, неврегульоваиiсть механiзму реал1заци та значна шль-к1сть суперечливих нормативних акпв, як1 регулюють однорвдну групу сус-пiльних вiдносин, що створюе плутанину та слугуе щдгрунтям для дiяльнос-тi в обхвд закону на «власний розсуд» [3, с. 56-57]. Звичайно, такий стан справ не сприяе ефективному захисту прав громадян i негативно впливае на станов-лення демократично! правово! культури у нашш державi.
У процеа становлення демократi! народ Укра!ни отримав право оби-рати владу, що стало поштовхом до розвитку електорально-правово! куль-тури. Саме шд час виборiв простежуються весь спектр ознак полгтико-правово! культури громадян, мiра опанування масовою свiдомiстю фунда-ментальних цiнностей i обмежень демократичного процесу, структура та динамжа правового i неправового ставлення та розумшня громадянами свое! ролi i мюця у полiтичному процесi. На нашу думку, фундаментальни-ми характеристиками електорально! правово! культури суспiльства демократичного типу е: плюралiзм, рiзноманiття позицш у полiтичному процесi, свобода вибору, право на опозицш до офщшно! полiтики при обов'язковому визнаннi ршення всiма його учасниками. Участь чи неучасть громадян, груп населення у виборчому процесi, iнтенсивнiсть та полгтична свiдомiсть за-лежать насамперед ввд правово! культури виборцiв, рiвня !х полiтично! культури, правосвiдомостi, усвiдомлення ними свое! власно! ролi у вщно-
синах мiж владою та громадинами. Тобто виборче право стае юридичною реальшстю, коли громадянин внутршньо сприймае його як свое власне надбання i цшшсть, що захищена демократичними законами i процедурами. Через демократичш вибори формуються вiдповiдальнi перед громадинами демократичнi органи державно! влади та управлшня, а через участь у ви-борчому процесi справляеться вплив на державну полiтику. Законнi вибори е найбшьш ефективною та юридично бездоганною формою реалiзацiï за-хисту економiчних та соцiально-полiтичних iнтересiв громадян. Таким чином, демократична полиико-правова культура може розглядатися як система вшносин i одночасно як процес вштворення демократичного процесу; як принципи цивiлiзованоï полiтичноï поведiнки, норми та шеали, що за-безпечують едшсть i взаемодш iнститутiв та оргашзацш, а також цiлiснiсть i штегровашсть у полiтичнiй сферi; демократична полиико-правова культура е виразом плюралiзму в соцiумi та полiтичному житп зокрема, широкою палiтрою правових форм политичного конкурування; водночас вона е ше-алом - метою суспшьного розвитку.
Разом з тим слш зазначити, що негативний вплив на розвиток право-свiдомостi та правовоï культури украшського суспiльства справляе той факт, що задеклароваш конституцiйнi орiентири у виглядi правовоï держави та громадянського суспiльства не завжди пвдкршлеш дiевими юридичними га-рантiями. З другого боку, саме суспшьство не повинно бути байдужим до утвердження та захисту конституцiйних норм. Як стверджував ввдомий укра-шський дослшник Б. Кiстякiвський, без активного ставлення до правового порядку i державних штересш, що виходить iз надр самого народу, правова держава немислима. Вiн також влучно зазначав, що реальнють конституцiйних норм залежить не пльки (а може, й не стшьки) ввд того, як вони сформульо-ванi, а й вш здатностi суспiльства вимагати 1'х додержання на практицi. Тобто конституцiйнi норми стають реалiями лише тодi, коли суспшьна правосввдо-мiсть та правова культура «дозрм» до 1'х реал1зацп [4]. Особливо це стосу-еться елгти суспiльства, яка повинна демонструвати приклад у додержанш конституцiйних норм для шших верств населения.
На думку професора О. Г. Данильяна, серйозний негативний вплив на формування правово! культури у транзитивному суспшьсга справляють ri чинники, що безпосередньо пов'язаш з недавнiм тоталiтарним минулим. Серед них вiн виокремлюе таю: безшщатившсть населення, подвiйна мораль, звичка покладатися на патерналiстську опiку держави й одночасно не довь ряти ш, правова безпораднiсть. Не сприяють формуванню демократичноï правовоï культури i правосвшомосп транзитивного суспiльства стереотипи тоталитарного минулого: iррацiональна вiра населення у всесильшсть вождя (а не права, закону), чекання приходу «меси», що розв'яже ва проблеми. Але найбшьш ютотною психологiчною деформацiею тоталiтарного перюду, на
переконання О. Г. Данильяна, е майже повна втрата почуття вщповщальнос-Ti, у тому числ1 вщповщальносп перед правом, законами, що ютотно гальмуе процес формування правово! культури населения в транзитивному суспшьсга [5, с. 4].
Висновки. Водночас треба зауважити, що Конститущя Украши 1996 р. стала пiдгрунтям для демократизацп суспiльноï правосвiдомостi та правово! культури i дала поштовх для розвитку рiзномаиiтних галузей права. Проте проголошеш норми не стали реальшстю суспiльного життя у повному обсязi через двi причини. З одного боку, держава не змогла створити систему реального забезпечення конституцшних норм у повному обсяз^ а з другого - право-свщомють та правова культура украшського суспшьства знаходилися в критичному сташ - вщбувався перехiд вiд радянсько! моделi сприйняття права до демократичних стаидартiв у правотворчостi та правозастосуванш. Фактич-но суспiльство виявилося неготовим до широких прав i свобод, закладених у Конституци. Украшсьш громадяни майже не мали досвiду боротьби за сво! права i не завжди усвщомлювали мехаиiзми !х реал1зацп. Можна стверджу-вати, що тсля прийняття Конституци 1996 р. процес консолвдаци укрансько! наци набув нового змшту, оскiльки цей нормативний акт з фшософсько-правового погляду став щншсною основою державностi, закрiпивши принцип народовладдя i проголосивши Украшу правовою, демократичною, сощальною державою. Конституцiя скасувала цензуру, що дало змогу громадянам отри-мувати рiзнобiчну iнформацiю, у тому числ1 правового характеру. Це вщкри-ло можливостi для позитивних змш у правосвiдомостi та правовш культурi украшських громадян. Зокрема, гетерономний тип правосввдомосп, який передбачае, що норми права для iндивiдiв е чимось зовтштм, що не збйа-еться з !х внутрiшнiми прагненнями, поступово трансформуеться в автоном-ний тип правосвщомосл, коли громадяни розглядають право не як зовнiшнiй примус, а як частину внутрiшньоособистiсних механiзмiв саморегуляци по-ведiнки нарiвнi з мораллю та релiгiею. Таким чином, конституцшний процес в Украïнi ввдображуе рiвень наявно! суспiльноï правосвiдомостi та правово! культури, а також сам по собi е чинником, що стимулюе змши в суспiльнiй правовш думщ
Л1ТЕРАТУРА
1. Головченко В. Правова та полггична культура / В. Головченко, В. Черней // Юрид. вюн. Украши. - 2002. - № 9. - С. 6-7.
2. Конститущя Украши. - К. : Юршком, 1996. - 80 с.
3. Тацш В. Шлях «спроб та помилок» надто дорого обходиться суспшьству / В. Тацш // Вiче. - 2005. - № 9. - С. 56-59.
4. Кистяковский Б. А. Философия и социология права / Б. А. Кистяковский ; сост., прим., указ. В. В. Сапова. - СПб. : РХГИ, 1999. - 800 с.
5. Данильян О. Специфжа формування правово! культури в транзитивному суспшьстт / О. Данильян // Наук. зап. Харк. ун-ту Повпр. Сил. Сощальна фшософГя, психология. - 2006. - Вип. 2 (26). - С. 3-9.
6. Скуратавський А. Правова культура в контекста особливостей розвитку сощального буття укра!нського суспшьства та нацiонального характеру украшцш / А. Скураттвський // Вiсн. Укр. акад. держ. управлшня. - 2002. - № 1. - С. 255-261.
7. Чигршов В. I. Державотворча традищя Украши: полиико-культурний вимiр / В. I. Чигршов, I. О. Полщук. - Х. : Х1БМ, 2006. - 380 с.
СТАНОВЛЕНИЕ ДЕМОКРАТИЧЕСКОЙ ПРАВОВОЙ КУЛЬТУРЫ В УКРАИНЕ: КОНСТИТУЦИОННЫЙ КОНТЕКСТ
Калиновский Ю. Ю.
Проанализированы взаимовлияние конституционного процесса в современной Украине и становление демократической правовой культуры отечественного социума. Утверждается, что Конституция Украины 1996 г. дала толчок развитию демократической правовой культуры в нашей стране. В то же время подчеркивается, что ряд факторов объективного и субъективного характера тормозят становление правовой культуры европейского образца в нашем государстве.
Ключевые слова: конституционные нормы, правовая культура, гражданские права.
CONSTITUTIONAL NORMS, AS A CAUSE OF DEMOCRATIC LEGAL UKRAINIAN CULTURE'S FORMATION
Kalinovsky Y. Y.
In the article is analysed the interference of constitutional process of the modern Ukraine and the democratic legal Ukrainian culture s formation of native society. It was affirmed, that the Constitution of Ukraine of1996 stimulated the development of democratic legal culture in our country. At the same time was noted, that several factors with objective and subjective nature impede legal culture's formation of European model. Key words: constitutional norms, legal culture, civil law.
УДК 340+1
Н. В. Кушакова-Костицька, кандидат юридичних наук, доцент
НАУКОВИЙ ДИСКУРС ЯК 1НСТРУМЕНТ НАУКОВОГО ДОСЛ1ДЖЕННЯ: ПРОБЛЕМН1 ПИТАНИЯ
Розглянуто питання теоретичного i практичного застосування наукового дискурсу як iнструменту наукового до^дження соцуму i держави, полтики i влади.
130 © Кушакова-Костицька Н. В., 2010
