CC BY
42
УДК 342.12
Ярина Бопв
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального ушверситету "Львiвська полггехшка", асист. кафедри конституцшного та мiжнародного права,
канд. екон. наук yaryna_bohiv@ukr.net
НАРОДНИЙ СУВЕРЕН1ТЕТ ТА ПРОБЛЕМИ ЙОГО РЕАЛ1ЗАЦП В УМОВАХ ДЕМОКРАТИЧНО? ТРАНСФОРМАЦП В УКРА1Н1: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ
© Бог1в Я., 2017
Дослщжено осмислення особливостей забезпечення peani3a^T принципу народного суверештету органами публiчнот влади в умовах демократичнот трансформацн та становлення нового правопорядку, побудованого на щнностях сучасного конститу-щон^зму. Проаналiзовано особливостi правосвiдомостi пострадянського перюду та дослiджено окремi аспекти правового мехашзму забезпечення народного суверенiтету.
Ключовi слова: народний суверенiтет; демократична трансформащя; грома-дянське суспiльство; публiчна влада; громадянська правосвiдомiсть.
Ярына Богив
НАРОДНЫЙ СУВЕРЕНИТЕТ И ПРОБЛЕМЫ ЕГО РЕАЛИЗАЦИИ В УСЛОВИЯХ ДЕМОКРАТИЧЕСКОЙ ТРАНСФОРМАЦИИ В УКРАИНЕ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВОЙ АСПЕКТ
Исследовано осмысление особенностей обеспечения реализации принципа народного суверенитета органами публичной власти в условиях демократической трансформации и становления нового правопорядка, построенного на ценностях современного конституционализма. Проанализировано особенности правосознания постсоветского периода и исследовано отдельные аспекты правового механизма обеспечения народного суверенитета.
Ключевые слова: народный суверенитет; демократическая трансформация; гражданское общество; публичная власть; гражданское правосознание.
Yaryna Bohiv
Institute of Jurisprudence and Psychology Lviv Polytechnic National University Department of Constitutional and International Law
Ph. D.
NATIONAL SOVEREIGNTY AND PROBLEMS OF ITS REALIZATION IN TERMS OF DEMOCRATIC TRANSFORMATION IN UKRAINE: THEORETICAL AND LEGAL ASPECT
The article deals with the research on understanding the peculiarities of ensuring national sovereignty principle of implementation by public authorities in terms of democratic
transformation and formation of new law and order based on the modern constitutionalism values. Legal awareness peculiarities in the post-soviet period and certain aspects of the legal mechanism of providing national sovereignty are analyzed by the author.
Key words: national sovereignty; democratic transformation; civil society; public authority; civil legal awareness.
Постановка проблеми. Становлення Укра!ни як демократично!, правово! держави зумовлюе необхщшсть проведення науково-теоретичних дослщжень тих основоположних принцитв, яю покладет в основу конституцшного ладу Украши та формують тдвалини розвитку i взаемоди держави, права та суспшьства. В системi цих базових принцитв одну з головних позицш займае принцип народного суверенитету, який закршлюе за народом право виршувати найважливiшi питання державного та суспшьного життя, формувати вищi органи державно! влади та мюцевого самоврядування, контролювати !хню дiяльнiсть. Конкретизуючи цей принцип, Конститущя Укра!ни (ст. 5) проголошуе, що право визначати i змiнювати конституцiйний лад в Укра!ш належить виключно народовi й не може бути узурповане державою, !! органами або посадовими особами.
Принцип народного суверенитету та процес його реалiзацi! органiчно пов'язанi не лише з безпосередньою демократiею та притаманними !й iнститутами, але i iз загальною системою взаемодi! суспiльства i держави, коли iснують реальнi мехашзми i способи перенесення iнтересiв, прагнення i волi народу на державний рiвень. Тому, характеризуючи процес реалiзацi! принципу народного суверенiтету в теоретико-правовому аспекту маемо всi пiдстави для того, щоб розглядати його як чгтку взаемодiю мiж громадянським суспшьством, яке е носiем суверенного права на здшснення влади та органами публiчно! влади, на якi покладаеться завдання щодо забезпечення реалiзацi! зазначеного принципу. Злагоджешсть у вiдносинах мiж суспiльством та державою, вироблення дiевого механiзму взаемодi! мiж ними, забезпечення громадського контролю за публiчною владою е тими позитивними факторами, яю надають задекларованому в Конституцi! Укра!ни принципу народного суверенiтету реального змюту.
Вироблення ефективного механiзму практичного здшснення цього конституцшного принципу, визначення векторiв подальшого розвитку держави неможливi без тзнання правово! сутностi самого явища народного суверенiтету i вiдповiдного поняття, встановлення його спiввiдношення iз сумiжними правовими явищами - державним та нацюнальним суверенiтетом; дослiдження правових меж та форм реалiзацi! народного суверенитету; розумiння змiсту i характеру зв'язюв мiж громадянським суспiльством та державою. Важливим завданням науки теори держави та права е осмислення особливостей забезпечення реалiзацi! цього принципу органами публiчно! влади в умовах демократично! трансформаци та становлення нового правопорядку, основаного на европейських цшностях - верховенств права, прiоритетностi прав та свобод людини тощо.
Аналiз дослщження проблеми. Питання народного суверенiтету та механiзмiв його реалiзацi! було предметом дослщження багатьох зарубiжних та вгтчизняних вчених у сферi суспiльно-гуманiтарних наук, зокрема юриспв. Серед укра!нських вчених - юриспв на особливу увагу заслуговують науковi розробки Ю. Барабаша, В. Ковальчука, I. Куян, О. Петришина, В. Речицького, В. Скрипнюка, Ю. Тодики, В. Шаповала, О. Щербанюк. Попри те, що тема ще! статтi неодноразово порушувалася в роботах науковщв, в них менше уваги звернуто на проблему реалiзацi! принципу народного суверенiтету в умовах демократично! трансформаций
Мета статть Метою цього наукового дослщження е аналiз проблем реалiзацi! народного суверенiтету в умовах демократично! трансформаций зокрема тих, що стосуються громадянсько! правосвiдомостi та конституцшно-правового механiзму забезпечення вказаного принципу.
Виклад основного мaтерiaлу. Сучасна Укра!на переживае складнi та суперечливi процеси демократично! трансформаций якi неминуче пов'язаш з виробленням ново! правово! щеологи, в основу яко! мае бути покладена оптимальна модель взаемоди мiж особою, суспшьством та
державою, в якш народний суверештет та права людини е ключовими елементами. Така модель передбачае наявнiсть, з одного боку, легггимно! державно! влади, що функцiонуе у правових межах визначених конститущею як установчим актом народу, з шшого - правосвщомих громадян, якi з повагою ставляться до публiчно! влади та усталеного правопорядку. Це вимагае як вщ представниюв влади, так i вщ громадянського суспiльства глибокого осмислення значущосп цшо! низки правових цiнностей, серед яких i народний суверенiтет. Натомють складаеться ситуацiя знецiнення принципу народного суверештету, перетворення його на абстрактне поняття та звичайну декларащю, що породжуе недовiру до iнститутiв демократи загалом. I в тому, що ця недовiра досi не подолана, велика частка вини державно! влади, яка так i не виробила дiевого мехашзму реалiзацi! цього принципу.
Укра!на, як суверенна держава, лише на шляху до становлення сучасно! конституцшно! держави, яку неможливо уявити без розвиненого громадянського суспшьства, основою якого е високий рiвень громадянсько! правосвiдомостi. Для громадян, особливо для представниюв влади в Укра!нi, характерне старе, пострадянське мислення, яке впродовж всього перюду незалежносп так i не вдалося змшити, як через об'ективш причини, так i великою мiрою через суб'ективний фактор. Одшею з причин е те, що в державi та суспiльствi так i не була вироблена i втiлена в життя лiберально-демократична правова щеолопя, принципи яко! лише задекларовано в Конституци Укра!ни. В контексп цiе! iде! слушною е думка Ю. Барабаша про те, що постшне експериментування iз лiберальними новащями в полiтико-правовiй сферi в умовах фактично! присутностi в свiдомостi та полггикуш iдей та прагнень радянсько! доби не дасть очiкуваного результату, i навiть бiльше - може взагалi поставити пiд загрозу культиващю у майбутньому демократичних цiнностей в укра!нському соцiумi [1, с. 16].
Особливими рисами правово! свiдомостi постарадянсько! доби, що притаманнi представникам як влади, так i громадянського суспшьства, як ускладнюють процес реалiзацi! принципу народного суверештету, е домшування патерналiзму, правового нiгiлiзму та юридично! безвщповщальносп [2, с. 46-47].
Головною ознакою пострадянсько! правосвiдомостi е тотальний патерналiзм, який тiсно спiвiснуе з прихованою зневагою до всього, що пов'язане з публiчною владою. Впродовж шмдесяти роюв iснування радянського режиму громадянам намагалися прищепити почуття батькiвсько! турботи про народ, який повинен, безумовно, довiряти публiчнiй владi, натомiсть повшстю нiвелювалась особистiсть, надiлена почуттям власно! гiдностi. Проявами тако! iдеологi! сьогодш е занадто великi сподiвання громадян щодо ролi держави у забезпеченш !хнiх соцiально-економiчних прав. Так, вщповщно до результатiв загальнонацiонального опитування 2013 р. 69 % громадян Укра!ни переконаш, що переважна бiльшiсть громадян не зможуть прожити без отки держави [3]. Як вщомо, за Основним Законом держава взяла на себе важкий тягар достатньо вагомих сощальних зобов'язань. В цьому контексп можна чггко говорити про формування у громадян, зокрема тд впливом Конституци та штерпретацшно! дiяльностi органу конституцшно! юрисдикци, своерiдних патерналiстських (щодо сощальних зобов'язань держави) установок. Однак дуже часто таю сподiвання на практищ не втшюються. Прикладом може слугувати ситуащя з проблемами виплат пенсш "чорнобильцям", "афганцям", "дггям вшни" та iншим пiльговим категорiям громадян, як iснують протягом останнього десятилггтя в нашiй державi. Це шдривае авторитет влади i сприяе поширенню протестних настро!в у серединi суспшьства.
Проявом патерналютсько! iдеологi! е те, що державна влада розглядае принцип народного суверештету виключно як похщний вщ державного суверештету. В умовах демократично! трансформацн цей принцип втрачае реальний змют i перетворюеться на звичайне гасло полггично! боротьби за владу. До нього звертаються представники державно! влади лише з метою легггимаци сво!х особистих та партшних штерешв за допомогою проведення виборiв та референдушв. У суспiльствi з патерналютським рiвнем правово! культури дуже часто форми безпосередньо! демократi! стають дiевим механiзмом манiпуляцi! влади iз суспiльством, яка дае змогу в квазшегггимний спосiб приватному iнтересу надати формально-юридичного статусу публiчного. Свого часу цей феномен В. 1ль!н називав "слшою демократiею" [4, с. 160].
Не випадково за експертною оцшкою мiжнародно! недержавно! дослщницько! установи Freedom House Укра!на належить до "частково вшьних" кра!н, для яких характерне порушення полiтичних та громадянських прав, панування корупци, порушення принципу верховенства права та домшування у полiтичнiй сферi однiе! полiтично! партi! [5, с. 7].
Наступна ознака пострадянсько! правосвщомосп - правовий нiгiлiзм, який е деформащею правосвiдомостi особи та суспшьства, що характеризуемся усвiдомленим iгноруванням вимог закону, запереченням значущосп норм та принцитв права або зневажливе до них ставлення. Причини тако! деформаци правосвiдомостi глибиннi. Вони зумовленi наступтстю нiгiлiстичних традицiй - упродовж всього перюду iснування СРСР формувалося тгшстичне ставлення до правових норм, яю приймали, догоджаючи чиннiй владi, та втшювали у життя з порушенням принципiв справедливостi, свободи, рiвностi. Державу i право марксистська iдеологiя трактувала не як шститути, основною цштстю яких е забезпечення iнтересiв та потреб людини i суспiльства, а як, вщповщно до висловлювання В. Ленша, "апарат примусу" та "зашб примусу" одного класу щодо шшого. Саме в цей перiод на державному рiвнi обгрунтовували iде! про вщмирання держави i права за соцiалiзму, про перевагу всесвiтньо! пролетарсько! революцi! над правами людини, про прюритеттсть постанов комунiстично! партi! перед законами тощо. В умовах демократично! трансформаци наслщком такого правового шгшзму стало те, що громадяни зневiрились у тому, що можна захистити сво! права, звертаючись до конституци та законiв.
Наслiдком такого правового шгшзму е вiдчуття правово! безвщповщальносп як держави перед особою, так i особи перед державою. Для Укра!ни, як i бiльшостi посттоталгтарних держав, якi перебувають у стан демократично! трансформацi!, характерна безвiдповiдальнiсть оргатв державно! влади перед суспiльством. Це великою мiрою зумовлено тим, що на законодавчому рiвнi передбачено абсолютний iмунiтет для вищих посадових ошб державно! влади. Звичайно, не ставиться тд сумнiв частковий iмунiтет цих ошб, однак може йтися лише про гарантування !х незалежного статусу виключно в межах виконання !х професшних обов'язкiв i в жодному разi такий статус не може розглядатися як прившей, що ставить особу вище вщ норми закону. Як вщомо, правова норма надшена двосторонньою юридичною силою, тобто вона поширюеться i на звичайних громадян, i на тих, хто брав участь в !! пiдготовцi та прийнятп, чи тих, хто виступае гарантом !! дотримання. Що стосуеться представниюв влади, то вони повинт бути взiрцем безумовного виконання не лише правових, але й етичних норм.
Стереотипи пострадянсько! правосвщомосп щодо правово! вiдповiдальностi залишаються характерними для значно! частини звичайних громадян Укра!ни. Установка про те, що будь-яка особа пею чи iншою мiрою вщповщальна перед державою, не стала домшантою правосвiдомостi для частини укра!нського сощуму. Але без усвiдомлення того, що поряд з широким спектром демократичних прав та свобод людина в сво!х дiях щонайменше обмежена конституцшними обов'язками, про формування громадянського суспшьства з високим рiвнем правосвщомосп складно говорити. У загальному виглядi вказане положення сформульоване як конституцшна вимога додержуватися конституци та закотв держави, сплачувати податки, захищати вiтчизну тощо. Конституци окремих демократичних кра!н (наприклад, Шмеччини) мiстять вимогу, що громадяни зобов 'язат захищати конституцiйний лад i вiльний демократичний порядок.
Дотримання конституци та закотв е невщ'емним обов'язком кожного громадянина навпъ у раз^ якщо, на його думку, закон несправедливий щодо громадянина, вш зобов'язаний його дотримуватися (хоча б у частит, яка не порушуе фундаментальт права), докладаючи ушх можливих зусиль для його змши у легальний спошб. Громадяни з високим рiвнем правосвiдомостi повиннi бути вщповщальними у сво!х дiях i розумпи, що !хнi неправомiрнi дi! передбачають застосування санкцш з боку держави. Абсолютно протилежний пщхщ до розумшня сво!х громадянських обов'язкiв можна спостертати в перiод проведення виборiв, коли громадяни, чи то в статут звичайного виборця, який володiе активним виборчим правом, чи то в статут члена виборчо! комiсi!, свщомо порушують виборче законодавство на користь окремого кандидата чи полпично! сили, сподiваючись уникнути юридично! вiдповiдальностi.
Особливу небезпеку для реалiзацiï принципу народного суверештету, як i загалом основ демократа, становлять неправомiрнi дiï окремих груп суспшьства, його шститупв, зокрема ЗМ1, якi чинять тиск на дiяльнiсть органiв правосуддя. Останнiми роками така негативна практика, враховуючи й крайш ïï форми ("смгтникова люстращя", "публiчне каяття суддiв перед активютами" тощо), набула особливого поширення, про що свщчать данi Реестру повщомлень суддiв про втручання у дiяльнiсть суддi з метою здiйснення правосуддя. За 2016 р. та першу половину 2017 р. зареестровано понад сто тридцять таких звернень судщв, бшьшють з яких зумовлеш дiями громадських активю^в [6]. Такi дп з боку громадськостi нiчого спшьного з принципом народного суверенiтету не мають. I навiть бiльше, вони е безпосередньою загрозою як для особистих прав людини, так i загалом для правопорядку в держава
У вщносинах мiж громадянським суспшьством та державою в контекстi проблеми реалiзацiï принципу народного суверенiтету важливим е питання правово1' демаркацiï, встановлення правових меж 1'х компетенцiйних повноважень [7, с. 152-158]. Головною вщмшнютю мiж цими двома формами суспшьно1' органiзацiï е природа iнтересу, на якому вони основаш. Якщо для громадянського суспшьства головним завжди е приватний штерес, то для держави цей штерес може мати лише публiчний характер. На цей аспект свого часу вказував А. Фергюсон. Звюно, такий розподiл не означае, що приватш та публiчнi штереси жорстко протиставляються. Навпаки, як зазначав А. Фергюсон, найкращою для держави та громадянського суспшьства е ситуащя, коли щ штереси не протистоять, а взаемодоповнюють один одного, але межа мiж приватним i публiчним школи не стираеться. Поступове стирання чи замулювання цiеï межi вчений визначав поняттям "корупщя", коли на певному етат вже не можна чггко встановити, в яких штересах дiе той чи iнший шститут [8, с. 335-344].
На нашу думку, цей критерш розмежування мiж приватним i публiчним як основа для визначення межi компетенцiï держави та громадянського суспшьства, яку запропонував ще А. Фергюсон, виявляе свою актуальнють для сучасно1' Украши. З боку держави ми маемо справу з рiзноманiтними спробами та мехашзмами використання ресуршв публiчноï влади для задоволення приватних чи групових штерешв, що неминуче призводить до корупцп. Однак iснуе небезпека, що i з боку громадянського суспшьства контроль за публiчною владою може також ставити шдивщуальш чи корисливi штереси, що мютять загрозу корупцiйних дш. В цьому контекстi вiдкритим залишаеться питання, яке викликало широку громадську дискусда щодо необхiдностi електронного декларування доходiв фiзичних осiб, що здшснюють дiяльнiсть, пов'язану iз запобiганням, протидiею корупцiï, iмплементацiею стандартiв у сферi антикорупцiйноï полiтики, монiторингом антикорупцiйноï политики в Украïнi згiдно iз останшми змiнами до Закону Украши "Про запоб^ання корупцiï" [9].
Проблема реалiзацiï принципу народного суверенiтету в перюд демократично!' трансформацiï тiсно пов'язана з наявнютю дiевого конституцiйно-правового мехашзму забезпечення безпосередньоï участi громадян у здшсненш влади. Цей принцип е невщ'емним правом народу на владу, однак вш набувае реального змюту, передусiм, через легiтимну дiяльнiсть оргашв публiчноï влади. Вiдсутнiсть такого мехашзму призводить до того, що основна маса народу або залишаеться поза сферою полгтичного життя, або, навпаки, стае занадто активним суб'ектом полники в ситуацп, коли влада перестае бути ефективною та справедливою.
У Конституци Украши закршлено такi основнi форми безпосередньоï демократiï, як: вибори, референдум, мирш зiбрання, звернення до органiв публiчноï влади. Разом з тим зпдно зi ст. 69 Конституцiï Украши допускаються й iншi форми здшснення народного волевиявлення. Однак цi конституцшш права в роки незалежностi Украïнськоï держави так i не були повною мiрою забезпеченi, а вщтак i реалiзованi.
Найпоширенiшою формою безпосередньоï демократiï в Украïнi залишаються вибори, на основi яких формуються вищi органи державноï влади (Верховна Рада Украши i Президент) та мюцевого самоврядування. Хоч в Украш з 1991 р. ддать спецiальнi закони про вибори, в яких закршлено основоположш принципи виборчого права, що е складовою мiжнародних стандарта, та вироблена чгтка процедура проведення виборiв, вони не забезпечують сповна реалiзацiю принципу
народного суверенитету. Попри видимють демократичностi виборчо! процедури, громадяни не можуть реалiзувати свое право безпосередньо обирати депутата парламенту, через те, що Закон Украши "Про вибори народних депутата Украши" 2012 р. передбачае обрання половини складу парламенту за пропорцшною системою i3 закритими списками.
Вщповщно до Закону формування партшного списку е виключно прерогативою партшного керiвництва, ршення якого може прийматися без учасп громадськостi. Роль украшського суспшьства в цьому випадку зводиться лише до техтчного голосування за кандидата вщ партiï, кредит довiри до яких прямо пропорцшний до кредиту довiри громадян до полiтичноï парти. Оскiльки довiряють полiтичним партiям та ïхнiм лiдерам, згщно iз останшми соцiологiчними дослщженнями, 6 % населення [10], ймовiрнiсть того, що до парламенту потраплять кандидати вщ полггичних сил, авторитетних серед громадян, дуже низька. Не сприяе цьому i прийняття Верховною Радою Украши Закону Украши "Про внесення змiн до Закону Украши "Про вибори народних депутата Украши" [11], вщповщно до якого полггична партя, яка потрапила до парламенту, може вилучати кандидата у народш депутати Украши у багатомандатному виборчому окрузi, якi за пщсумками результатiв виборiв вважаються необраними, зi свого виборчого списку в будь-який час пiсля дня виборiв.
Подiбна ситуацiя i щодо чинного сьогодш Закону Украши "Про мiсцевi вибори", норми якого передбачають, що кандидатами в депутати до мюцевих рад можна висувати лише представниюв партiй. I навiть бiльше, Законом передбачено, що кшцеве рiшення про вщкликання депутата приймае виключно партя [12]. Незважаючи на те, що в жовтш 2015 р. на мюцевих виборах вперше застосовано преференцшну виборчу систему, яка дозволяе виборцям самим визначати, за якого кандидата вщдати свiй голос, вона в частит пщрахунку голосiв та встановлення результатiв виборiв виявилася недосконалою, що не дало змоги об'ективно вщобразити волю виборцiв вщповщним представництвом у мюцевих радах. Результати виборiв засвщчили, що значний вщсоток кандидатiв вщ полiтичних сил, якi користувалися пщтримкою виборцiв i за яких проголосувала в окремих округах бiльшiсть, не потрапили до мiсцевих представницьких оргашв влади.
Ще однiею важливою формою реалiзацiï народного суверенiтету е референдум. За двадцять шють рокiв незалежносп в Украïнi було проведено лише два загальнонацюнальт референдуми. Причому один з них (1 грудня 1991 р.) стосувався проголошення Украши суверенною, незалежною державою, а другий (16 квггня 2000 р.), що проводився за народною шщативою i мав на мет внесення змш до Конституци, так i не був реалiзований. Iншi спроби проведення всеукрашських референдумiв, якi стосувалися здебiльшого питання внесення змш до Конституци, не були устшними. Перший законодавчий акт, який регулював порядок та процедуру проведення референдумiв в Украш (Закон Украши "Про всеукрашський та мюцевий референдум" був прийнятий ще в 1991 рощ), втратив чиннють тсля того, як 6 листопада 2012 року набув чинносп Закон Украши "Про всеукрашський референдум". Примггним е те, що новий Закон неоднозначно сприйняли в украшському суспшьсга та полггикум^ вш вже понад рш перебувае на розглядi Конституцiйного Суду Украши щодо його конституцшносп, а новий закон про мюцевий референдум так i не прийнято.
Як вщомо з досвщу демократичних держав свггу, народний референдум, поряд iз шшими формами безпосередньо1' та представницько1' демократiï, може бути ефективним засобом ухвалення надважливих питань суспiльного та державного значення, зокрема прийняття конституци. Вщповщно до тексту Конституци Украши (Преамбула, ст. 5 Конституци Украши), так само, як i правово1' позици единого органу конституцшно1' юрисдикци (Ршення Конституцшного Суду Украши вщ 11 липня 1997 р., 3 жовтня 1997 р., 30 травня 2001 р., 5 жовтня 2005 р., 16 квггня 2008 р. та ш.), Конститущя Украши е установчим актом народу, в якому закршлено основоположш принципи та правила життя держави та суспшьства, яю встановлюють межi державно1' влади i гарантують права людини [13, с. 55]. Принцип народного суверенитету найповшше виражаеться через установчу владу народу i, зокрема, через реалiзацiю невщ'емного права народу приймати конститущю, адже, як слушно зазначае В. Речицький, аксiоми й пiдвалини життя мають визначати безпосередньо люди, а не 1'х полптсчш обранцi. Що ж стосуеться тактичних юридичних проблем, то ними можуть откуватися депутати та громадсью активiсти [14, с. 176].
В умовах демократичноï трансформацн в Украш маемо абсолютно протилежну ситуащю, коли державна влада (установлена влада) перейняла на себе невластиву ш функщю установчоï влади, самостiйно, без урахування волi народу, змiнюе конституцiю у частиш повноважень органiв державноï влади (форму державного правлшня), а по суп конституцiйний лад, порушуе частину 3 статп 5 Конституцiï Украши. Саме таку ситуащю можна було спостерпати у 2004 року (Закон Украши "Про внесення змш до Конституци Украши" вщ 8 грудня 2004 року № 2222-IV), у 2010 рощ (Ршення Конституцшного Суду Украши у справi про додержання процедури внесення змш до Конституци Украши вщ 30 вересня 2010 року; Закон Украши "Про внесення змш до Конституци Украши щодо проведення чергових виборiв народних депутата Украши, Президента Украши, депутата Верховноï Ради Автономноï Республши Крим, мюцевих рад та сшьських, селищних, мюьких голiв" вiд 1 лютого 2011 року), а також у 2014 рощ (Закон Украши "Про вщновлення ди окремих положень Конституци Украши" вщ 21 лютого 2014 року).
I в такому разi можна констатувати, що звернення до принципу народного суверенитету вищими органами державноï влади було зумовлене не мiркуваннями забезпечення прав та свобод громадян, а лише мотивами полiтичноï доцшьносп та особистими штересами.
Що стосуеться реалiзацiï права громадян на мирш зiбрання, яке закрiплене в статп 39 Конституци Украши, то воно так i не було нормативно закршлено на рiвнi спещального закону. До останнього часу адмшстративш суди Украши застосовували нормативно-правовий акт держави, що вже не юнувала - Указ Президи Верховноï Ради СРСР вщ 28 липня 1988 року № 9306-XI "Про порядок оргашзаци i проведення зборiв, мiтингiв, вуличних походiв i демонстрацiй в СРСР". Вщсутнють спецiального закону про мирш зiбрання суттево ускладнюе повноцiнну реалiзацiю громадянами цього права, оскiльки в однш статтi Конституцiï неможливо передбачити конкретш деталi або процедури. Закршлення цього права на рiвнi загальних положень Основного Закону вщкривае можливосп для зловживання i надае владi невиправдано широку свободу дiй [15, с. 32].
Вс iншi форми безпосередньоï демократiï, спрямованi на реалiзацiю принципу народного суверенiтету, що передбачеш Конституцiею Украши, окрiм права громадян на звернення, також не набули нормативно-правового регулювання на рiвнi спещального законодавства.
Вищезазначене е свщченням того, що в Украш так i не вироблений дiевий мехашзм формування оргашв публiчноï влади та контролю за нею, вщсутш конституцiйно-правовi засоби запобпання використанню приватних (партiйних) штереив у публiчнiй сферi - полпичнш корупцiï. Чинне законодавство залишае громадян Украши в статус пасивних учасниюв, спостерiгачiв полiтичного процесу, а народний суверенитет - полiтичною декларацiею. Ситуащя, що склалася, потребуе системного наукового аналiзу форм досягнення i реалiзацiï суверенного права народу на владу та формування пропозицш щодо вдосконалення Конституци Украши та конституцшного законодавства в цш сферг Вщсутнють необхщного для реалiзацiï народом потенцiалу демократичних шститута, 1х недосконалiсть породжують антагошзм мiж владою та суспiльством, призводять до звуження спроможносп застосування прямого народовладдя у формуванш та реалiзацiï державою ïï внутрiшньоï та зовнiшньоï полiтики.
Висновки. В умовах демократичноï трансформацiï реалiзацiя принципу народного суверенитету ускладнюеться через спроби його використання як владою, так i суспшьством у сво1х особистих корисливих штересах. Якщо цей принцип використовують виключно в штересах державноï влади, юнуе загроза полiтичноï корупци та делептимаци влади. Зловживання принципом народного суверенитету громадянським суспiльством спрямоване проти основоположних прав людини та чинного правопорядку. Лише формування единого пщходу до розумшня правовоï природи народного суверенитету як основоположного принципу демократичноï правовоï держави та механiзму його спiльноï реалiзацiï державою та громадянським суспшьством е умовою усшшного переходу вщ авторитаризму до демократiï. Biдсутнiсть такого мехашзму неминуче призведе до конфлшту та протистояння мiж цими двома формами суспiльноï органiзацiï.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Барабаш Ю. Г. Нариси з конституцшного права : зб. наук. праць / Ю. Г. Барабаш. - Х. : Право, 2012. - 160 с. 2. Ковальчук В. Б. Правов1 засади громадянського сустльства та державноï
влади в процес демократичног легтимаци: монограф!я / В. Б. Ковальчук, С. I. 1щук - Острог: Видавництво Нац. ун-ту "Острозька академ1я", 2013. - 268 с. 3. Соц1олог1чне до^дження "Громадський сектор i полтика: взаемод1я, нейтралтет чи боротьба" (17-22 травня 2013року) Фонду "Демократичн тщативи iменi 1лька Кучерiва" та Украгнського центру економiчних i полтичних до^джень iменi О. Разумкова [Електронний ресурс] / Фонд "Демократичн тщативи iменi 1лька Кучерiва". - Режим доступу: http://www.dif.org.ua/ua/polls/2013-year/gromadskii-sektor-i-politika-vzaemodija_-neitralitet-chi-borotba_—zagalnonacionalne-ta-ekspertne-opituvannja.htm/ 4. Ильин И. А. О сущности правосознания / И. А. Ильин // Теория государства и права / под ред.
B. А. Томсинова. - М. : Зерцало, 2003. - С. 159-400. 5. Розвиток громадянського сустльства Украгни в умовах внутршшх i зовтшшх виклиюв / В. М. Яблонський, О. М. Балаюрева, Т. В. Бельська [та т.]; за ред. О. А. Коршевського. - К.: Н1СД, 2016. - 72 с. 6. Реестр повiдомлень суддiв про втручання в дiяльнiсть / Вища рада правосуддя [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.vru.gov.ua/add_text/203 7. Прокопов Д. С. Громадянське сустльство i держава: правовi проблеми демаркацп /Д. С. Прокопов //Громадянське сустльство в Украгш: проблеми забезпечення правотворчог дiяльностi: матерiали мiжнар. конфер. (7 квтня 2008 року, м. Кигв). - К.: НД1 приватного права та тдприемництва, 2008. - 323 с. 8. Фергюсон А. Опыт истории гражданского общества / А. Фергюсон; пер. с англ. И. И. Мюрберг; под ред. М. А. Абрамова. - М. : РОССПЭН, 2000. - 391 с. 9. Про внесення змт до деяких закотв Украгни щодо особливостей фтансового контролю окремих категорт посадових оаб: Закон Украгни вiд 23.03.2017 р. // Вiдомостi Верховног Ради Украгни. - 2017. - № 14. - Ст. 159. 10. Сощально-полтичш настрог жителiв Украгни та рейтинг тдтримки полтичних партт i полтичних лiдерiв: травень - червень 2016 року / Кигвський мiжнародний тститут сощологп [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=628 11. Про внесення змт до Закону Украгни "Про вибори народних депутатiв Украгни " щодо виключення кандидатiв у народм депутати Украгни з виборчого списку партт у багатомандатному виборчому окрузi: Закон Украгни вiд 16.02.2016р. // Вiдомостi Верховног Ради Украгни. - 2016. - № 11. - Ст. 126. 12. Про мiсцевi вибори: Закон Украгни вiд 14.07.2015 р. // Вiдомостi Верховног Ради Украгни. - 2015. - № 37-38. - Ст. 366. 13. Ковальчук В. Установча влада народу та сучасний конституцтний процес в Украгш / В. Ковальчук // Теорiя i практика конституцiоналiзму: украгнський i зарубiжний досвiд : Матерiали другог наук. -практ. конфер., 29 квтня 2016року. - Львiв: НН1ППНац. ун-ту "Львiвська полтехтка", 2016. -
C. 44-55. 14. Речицький В. До питання про конституцiйно-правовi гаранты народного суверентету в УкраЫ / В. Речицький // Вiсник Конституцтного Суду Украгни. - 2016. - № 4-5. -Ст. 168-177. 15. 1щук С. До проблеми правового забезпечення мирних зiбрань в УкраЫ / С. 1щук // Теорiя i практика конституцiоналiзму: украгнський i зарубiжний досвiд : матер. третьог наук.-практ. конфер., 19 травня 2017року. - Львiв: НН1ППНац. ун-ту "Львiвська полтехтка", 2017. -С. 29-32.
REFERENCES
1. Barabash Yu. H. Narysy z konstytutsiynoho prava : zb. nauk. pr. [Essays are from a constitutional right : collection of scientific labours]. Kharkiv. Pravo Publ., 2012, 160 p. 2. Koval'chuk V. B., Ishchuk S. I. Pravovi zasady hromadyans'koho suspil'stva ta derzhavnoyi vlady v protsesi demokratychnoyi lehitymatsiyi: monohrafiya [Legal principles of civil society and state power are in the process of democratic legitimation: monograph]. Ostroh, Vydavnytstvo Natsional'noho universytetu "Ostroz'ka akademiya" Publ., 2013, 268 p. 3. Sotsiolohichne doslidzhennya „Hromads'kyy sektor i polityka: vzayemodiya, neytralitet chy borot'ba" (17-22 travnya 2013 roku) Fondu „Demokratychni initsiatyvy imeni Il'ka Kucheriva" ta Ukrayins'koho tsentru ekonomichnykh ipolitychnykh doslidzhen' imeni O. Razumkova [Sociological research is the „Public sector and policy: co-operation, neutrality or fight" (on Mays, 17-22, 2013) of Fund, is „Democratic initiatives of the name of Il'ka Kucheriva" and Ukrainian center of economic and political researches of the name of O. Razumkova]. Available at:http://www.dif.org.ua/ua/polls/2013-year/gromadskii-sektor-i-politika-vzaemodija_-neitralitet-chi-borotba_—zagalnonatsionalne-ta-ekspertne-opituvannja.htm/ 4. Yl'yn Y. A. O sushchnosty pravosoznanyya [About essence of sense of justice]. Moscow, Zertsalo Publ., 2003, pp. 159-400. (In
Russian). 5. Yablons'kyy V. M., Balakiryeva O. M., Byel's'ka T. V. [ta in.]Rozvytok hromadyans'koho suspil'stva Ukrayiny v umovakh vnutrishnikh i zovnishnikh vyklykiv [Development of civil society of Ukraine is in the conditions of internal and external calls]. Kyiv, NISD Publ., 2016, 72 p. 6. Reyestr povidomlen' suddiv pro vtruchannya v diyal'nist' / Vyshcha rada pravosuddya [A register of reports of judges is about interference with activity / Higher advice of justice]. Available at: http://www.vru.gov.ua/add_text/203 7. Prokopov D. Ye. Hromadyans'ke suspil'stvo i derzhava: pravovi problemy demarkatsiyi [Gromadyanske society and state: legal problems of demarcation]. Hromadyans'ke suspil'stvo v Ukrayini: problemy zabezpechennya pravotvorchoyi diyal'nosti: Materialy mizhnarodnoyi konferentsiyi) [Civil society in Ukraine: problems of providing of pravotvorchei activity: Materials of international conference]. Kyiv, NDI pryvatnoho prava ta pidpryyemnytstva Publ., 2008, 323 p. 8. Ferhyuson A. Opyt ystoryy hrazhdanskoho obshchestva [Experience of history of civil society]. Moscow, Rosspэn Publ., 2000, 391 p. (In Russian). 9. Pro vnesennya zmin do deyakykh zakoniv Ukrayiny shchodo osoblyvostey finansovoho kontrolyu okremykh katehoriy posadovykh osib: Zakon Ukrayiny vid 23.03.2017roku [About making alteration in some laws of Ukraine in relation to the features of financial control of separate categories of public servants: A law of Ukraine is from 23.03.2017 year]. Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny Publ., 2017, Vol. 14, 159 p. 10. Sotsial'no-politychni nastroyi zhyteliv Ukrayiny ta reytynh pidtrymky politychnykh partiy ipolitychnykh lideriv: traven' - cherven' 2016 roku [Socio-political moods of habitants of Ukraine and rating of support of political parties and political leaders: May is June, 2016]. Available at: http://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=628 11. Pro vnesennya zmin do Zakonu Ukrayiny "Pro vybory narodnykh deputativ Ukrayiny" shchodo vyklyuchennya kandydativ u narodni deputaty Ukrayiny z vyborchoho spysku partiy u bahatomandatnomu vyborchomu okruzi: Zakon Ukrayiny vid 16.02.2016 roku [About making alteration in Law of Ukraine "On elections of folk deputies of Ukraine" in relation to the exception of candidates in folk deputies of Ukraine from the electoral roll of parties in a multicapability-based electoral district: A law of Ukraine is from 16.02.2016 year]. Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny Publ., 2016, vol. 11, 126 p. 12. Pro mistsevi vybory: Zakon Ukrayiny vid 14.07.2015 roku [About local elections: A law of Ukraine is from 14.07.2015 year of]. Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny Publ., 2015, vol. 37-38, 366 p. 13. Koval'chuk V. Ustanovcha vlada narodu ta suchasnyy konstytutsiynyy protses v Ukrayini [Constituent power of people and modern constitutional process is in Ukraine]. Teoriya i praktyka konstytutsionalizmu: ukrayins'kyy i zarubizhnyy dosvid : Materialy druhoyi naukovo-praktychnoyi konferentsiyi [Theory and practice of constitutionalism: Ukrainian and foreign experience : Materials of the second naukovo-praktichnoy conference].Lviv., NNIPP NU „L'vivs'ka politekhnika" Publ., 2016, pp. 44-55 14. Rechyts'kyy V. Do pytannya pro konstytutsiyno-pravovi harantiyi narodnoho suverenitetu v Ukrayini [To the question about constitutionally legal guarantees of folk sovereignty in Ukraine]. Visnyk Konstytutsiynoho Sudu Ukrayiny Publ., 2016, vol. 4-5, pp. 168-177 15. Ishchuk S. Do problemy pravovoho zabezpechennya myrnykh zibran' v Ukrayini [To the problem of the legal providing of peaceful collections in Ukraine]. Teoriya i praktyka konstytutsionalizmu: ukrayins'kyy i zarubizhnyy dosvid : Materialy tret'oyi naukovo-praktychnoyi konferentsiyi [Theory and practice of constitutionalism: Ukrainian and foreign experience : Materials of the third naukovo-praktichnoy conference]. Lviv, NNIPP NU „L'vivs'ka politekhnika" Publ., 2017, pp. 29-32/
Дата надходження: 14.06.2017р.
