CC BY
81
УДК 349.6 О. С. Бабенко,
здобувач при кафедр1 iстори держави i права Нацюнальний утверситет «Юридична академiя Украгни iменi Ярослава Мудрого», м. Харюв
СТАНОВЛЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРА1НИ ПРО РЕГУЛЮВАННЯ ВИРОБНИЦТВА Й ВИКОРИСТАННЯ Х1М1КАТ1В: ПРОБЛЕМИ ТЕХН1ЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
Система правово'1 регламентацп поводження з хiмiчними речовинами в Укрш'ш хоча й набула певного розвитку, але залишасться недосконалою. Основнi проблеми стосуються технiчного законодавства, вирiшенню яких сприятиме вдосконалення систем стандартизаци й сертифшацп, орieнтоване на европейську практику.
Ключовi слова: хiмiкати, екологiчне право €С, стандартизацiя й сертифiкацiя, система REACH.
Активний розвиток хiмiзацii зумовив застосування у промисловостi й сiльському господарст величезно'1 кiлькостi хiмiчних речовин - у виглядi сировини, допомiжних, промiжних, побiчних продуктiв i вiдходiв виробництва. Хiмiчнi речовини, проникаючи в живий оргашзм навiть у невеликих дозах, викликають у ньому порушення нормально'1 життедiяльностi. Промислове ж використання хiмiкатiв приносить непоправну шкоду навколишньому природному середовищу, знищуючи живi органiзми, забруднюючи грунти, води тощо.
Краши GC ранiше шших усвiдомили необхiднiсть правового урегулювання поводження з хiмiчними речовинами для належно'1 охорони здоров'я людини й тдтримання природного балансу.
Уже в першi роки тсля проголошення незалежностi (1991 р.) Украша, керуючись основними iдеями i принципами, задекларованими Конференщею ООН з довкшля i розвитку (1992 р., Рю-де-Жанейро) (United Nations Conference on Environment and Development - UNCED), заявила про свш намiр здiйснити перехщ до сталого розвитку, при якому забезпечуеться збалансоване виршення багатьох природоохоронних проблем, зокрема, в царинi поводження з хiмiчними речовинами i промисловими та шшими вiдходами. Разом iз тим, будучи однiею з краш Свропи, вона навiть сьогоднi не надае вщповщного значення вирiшенню вказаних питань у нацiональному законодавствi, що е однiею з основних проблем на шляху евроштеграци нашо'1 держави.
Зазначимо, що i в пострадянських крашах дуже мало уваги прид1ляеться цим питаниям, як i в наущ правовш. Так, в Укралш майже не шнуе спещальних дослвджень, присвячених правовш регламентацп об1гу х1м1кат1в, про що влучно зауважуе В. I. Лозо [3, с. 15]. Окрем1 моменти ще1 проблематики, осв1тлет в тдручниках i в перюдищ, не дають цшсного уявлення про цей аспект у прав1, що викликае неввдкладну потребу освоення й розроблення даного напрямку державно-правово1 д1яльност1.
Сучаст науков1 доробки, що мштяться у працях таких науковщв, як
A. А. Гусев, О. П. М1рошниченко, Н. А. Шскулов, Н. Р. Малишев, I. С. Скороход,
B. С. Вовк, спрямоват перш за все на гармотзащю еколопчного законодавства СС, на порiвияльио-правовий анал1з еколопчно1 пол1тики Свропейського Союзу й Украши, на вплив на еколопчну иол1тику та перспективи сталого розвитку краш Центрально! i Сх1дно1 Свропи в контекст вступу до СС [6, с. 201].
У той же час Украша певною мiрою вже взяла курс на формування правових засад стiйкого розвитку, що безпосередньо залежить вiд форм, методiв i напрямшв Ii еколопчно!" полiтики. На сьогоднi питання регламентування виробництва й обiгу хiмiкатiв в Украш дещо впорядковано Законами Украши «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991 р.), «Про забезпечення саштарного та етдем1чного благополуччя населення» (1994 р.), «Про пестициди i агрох1м1кати», «Про еколопчну експертизу» (обидва - 1995 р.), «Про вщходи» (1998 р.), «Про лщензування певних вид1в господарсько! д1яльносп», «Про перевезення небезпечних вантаж1в» (обидва - 2000 р.), «Про об'екти тдвищено! небезпеки» (2001 р.) та ш.
Наведеш нормативно-правов1 акти не дозволяю як слщ уявити, яю ж юнують правила поведшки на ринку х1м1кат1в в Укршш i як вш формуеться, хоча, правда, й мютять окрем1 положення, яю суперечать одне одному, обмежують права i свободи виробника (перш за все своею неоднозначшстю). У той же час вони е тим фундаментом, що закршив основш принципи подальшого розвитку цих питань, надав йому вщповщний вектор -прюритетшсть еколопчно! безпеки довкшля людини.
Ведучи мову про украшське еколопчне законодавство, слщ пам'ятати положення ст. 9 Конституцп Украши: чинш м1жнародш договори, згода на обов'язковють яких надана Верховною Радою Украши, е частиною нацюнального законодавства держави.
Украша, будучи Стороною понад 40 м1жнародних еколопчних угод, активно впроваджуе м1жнародш шструменти регулювання й контролю за об1гом х1м1кат1в, що несуть смертельну загрозу природ! й населенню. Правова база вщносин м1ж Украшою i GC дотепер забезпечуеться Угодою про партнерство i ствроб1тництво м1ж Укра!ною i GC (УПС) 1994 р. [7, с. 1]. Цей м1жнародно-правовий акт хоча формально i втратив чиншсть у 2008 р., але багато в чому залишився вельми актуальним.
Украша приедналась до Базельско! конвенцп (Basel Convention on the Control of Transboundary Movements of Hazardous Wastes and their Disposal, прийнята 22 березня 1989 р.) 8 жовтня 1999 р., до Роттердамсько! конвенцп про процедуру попередньо! обгрунтовано! згоди щодо окремих небезпечних х1м1чних речовин i пестицид1в у м1жнародн1й торг1вл1 - 6 вересня 2002 р., до Стокгольмсько! конвенцп про стшю орган1чн1 забруднювач1 - 23 травня 2001 р. [4, с. 54]. Як бачимо, украшське еколопчне законодавство було оргашчно доповнено низкою м1жнародний правових норм, а Украша в черговий раз пщтвердила свое бажання вести д1алог з европейськими крашами й розвиватись у !х цив1л1зац1йному простор1.
Однак в украшському законодавств1, як уже зазначалось, i донин1 збер1гаються вщчутш недол1ки. Так, одн1ею з найбшьш проблемних сфер еколог1чного законодавства залишаеться система техн1чного регулювання об1гу х1м1кат1в. Система техн1чно! регламентацП Укра!ни, як i 1нших кра!н СНД, побудована на попереднш радянськ1й систем1 й суттево в1др1зняеться в1д того, що розумшть у Gвропi й у крашах з розвиненою економ1кою тд стандартизац1ею, сертиф1кац1ею або оц1нкою вщповщносп стандартам. Вона створюе для б1знесу тягар, незр1внянний з його можливими вигодами для сусп1льства. Головним недолгом 1снуючо! системи стандартизацИ й сертиф1кацп е те, що !й притаманш риси пострадянсько! спадщини.
Стандартизац1я в Укрш'ш не е добров1льною процедурою, за допомогою яко! виробники можуть забезпечити конкретш властивост1 процесу або продукцп. Вона також не е системою, що грунтуеться переважно на потребах та шщ1ативах виробник1в i споживач1в. На в1дм1ну в1д загальноприйнято! м1жнародно! практики, в Укра!н1 стандартизащя виступае регуляторною процедурою i частиною системи державного регулювання продукцп.
Вщповщшсть стандартам - обов'язкова вимога практично для вс1х вид1в товар1в, але у св1товш практиц1 стандарти використовуються в основному добровшьно.
Укра!нськ1 стандарти становлять собою довол1 детально сформульоваш техн1чн1 вимоги, яким усеб1чно повинна вщповщати продукц1я. Вони не спрямоваш на остаточний
результат - гарантування безпечносп останньо'1 за певних умов ii споживання. Натомють стандарти вимагають використання вiдиовiдних матерiалiв, конкретного дозування тощо й мають на мет забезпечення одноманiтностi (до реч^ це очевидна ознака спадщини системи радянсько'1 доби). Стандарти затверджуються централiзованим державним органом -Державною шспекщею Украши з питань захисту прав споживашв у рамках Мшютерства економiчного розвитку i торгiвлi Украши.
Останшм часом приватному сектору була дозволена певна участь у розробленш й переглядi стандартiв, проте цей процес не дав суттевих результат, на вiдмiну вiд iнших краш, де представники цього сектора ввдграють провщну роль у створеннi й удосконаленш вiдиовiдних стандартiв. Як наслщок - один i той же орган вщповщае i за встановлення стандартв, i за иеревiрку !х дотримання (оскiльки стандарти фактично е обов'язковими), й за видачу сертифшатв на !х иiдставi. На вщмшу вiд св^ово'! практики, в Укрш'ш розроблення стандартiв е прерогативою не шдустрп для иiдвищення ii конкурентоспроможносп, а держави - з метою належного контролю з ii боку [1].
Сертифшащя в Укршш (оцшка вiдповiдностi стандартам третьою стороною), як i стандартизацiя, не е добровшьною процедурою, завдяки якiй виробники демонструють споживачам безпечнiсть, якiсть i надшшсть свое продукцп, послуг, процесiв. Навпаки, вона е обов'язковою вимогою для дуже широкого спектра товарiв. Це суперечить практищ, загальноприйнятш у крашах СС, де обов'язкова сертифшащя застосовуеться лише до об'ектсв з найвищим ступенем ризику. Цей процес може тривати протягом року. Процедури о6ов'язково'! сертифшацп поширюються на значну частку пщприемств держави навiть з низьким ступенем ризику й на сектори, вже врегульоваш шшими мехашзмами.
Пщприемства мають продемонструвати державним органам iз сертифшаци, що !'х продукцiя вщповщае обов'язковим нацюнальним стандартам, якi, у свою чергу, можуть вщповщати (чи не вщповщати) загальноприйнятим мiжнародним стандартам або сучасним техшчним регламентам. Але переважна бшьшють укра1нських стандартiв фактично не вщповщае мiжнародним (ISO) або стандартам СС (EN/CENELEC).
Сертифiкацiя в Украш в бiльшостi випадкiв однаково обов'язкова i для вiтчизняних виробниюв, i для iмпортерiв, як правило, без урахування одержаних ними рашше шоземних сертифiкатiв вiдповiдностi. Вона застосовуеться переважно до кшцевого продукту, а не до процесу виробництва. Це змушуе виробниюв щоразу знову проходити сертифшащю (навiть на виробництвi, сертифшованому за ISO-9001), або пiдтверджувати вщповщшсть кожно'! партii того ж самого товару.
Обов'язкова сертифшащя поширюеться на декшька сотень видiв вiтчизняноi продукцп, включаючи товари з низьким рiвнем ризику для споживача, якi не пщлягають обов'язковiй сертифiкацii у крашах з розвиненою економшою. Нею охоплюються також продукти, для яких мiжнародна практика передбачае абсолютно iнший регуляторний пщхщ. У дiйсностi ж така сертифшащя зафiксовуе, так би мовити, «намертво» рецепт певного продукту, хоча практично шяк не забезпечуе реальноi безпеки споживачiв, оскiльки не передбачае дшово!', постiйно функцiонуючоi системи мошторингу загроз або механiзму !'х вщстеження. Отже, система сертифiкацii створюе доволi вiдчутнi бар'ери для ведення бiзнесу.
Звичайно, конче важливо iнформувати споживачiв про вiдповiднiсть товарiв (послуг) стандартам i надавати !'м можливiсть робити пошформований вибiр. Обмеження останнього, якщо воно не грунтуеться на засадах безпеки, викликае негативш наслiдки для вах. А досягнути ii можливо лише за умов у першу чергу бшьших можливостей для саморегулювання ринку.
Сьогодт нове горизонтальне законодавство СС про х1м1кати викликало впровадження у 2007 р. системи REACH (Registration, Evaluation and Authorisation of CHemicals) [8], що регулюе виробництво й обiг усiх хiмiчиих речовин, включаючи !х обов'язкову реестрацiю. Головна мета REACH полягае в тому, щоб «гарантувати
високий р1вень захисту здоров'я людини й навколишнього середовища», а також поступову вiдмову вiд найнебезпечнiших хiмiкатiв або замiну !х на iншi [2].
Регламент REACH прямо не поширюеться на виробниюв та експортер1в/1мпортер1в х1м1чних речовин у державах, що не входять до Свропейського Союзу. Однак у рамках REACH експортериЛмпортери з трет1х кра1н, у тому чист з Украши й Росп, будуть змушеш виконувати все нов1 вимоги i дотримуватися нових процедур при торговельних вщносинах
з ее.
У бшьшосп свош, украшсью пiдприемства-експортери самостшно, в добровiльному порядку здiйснюють реестращю продукцп вiдповiдно до REACH, але в той же час вони зобов'язаш проходити певш процедури сертифшацп i стандартизацп згiдно з нацюнальним законодавством. Проте якiсть i доступнють процедур REACH е набагато вищою, а стандарти вщповщають усiм нормативам, що забезпечують безпеку навколишнього природного середовища й людину [5]. У першу чергу це досягаеться завдяки пшднш ствпращ вщповщних европейських законотворчих i бiзнесових структур.
Таким чином, формування аналогичного REACH технiчного законодавства Украши у сферi регулювання виробництва й об^у хiмiкатiв можна пропонувати як перспективний напрямок удосконалення перш за все законодавства еколопчного, а уникнення подвшного контролю i процедур тдтвердження вiдповiдностi стандартам - це вимога не лише часу, а й здорового глузду.
Список лтератури: 1. Вовк В. Вступ краш Центрально! та Схщно! европи до европейського Союзу: вплив на еколопчну полпику та перспективи сталого розвитку (уроки для Украши) / В. Вовк [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://www.csi.org.ua/book/1097136922 EU%20Enlargement%20&%20Sustainable%20Develo pment%20-20Abstract%20Ukrainian.doc. 2. Гусев А. А. Политика Европейского Союза: учебник для вузов / А. А. Гусев. - М.: Мысль, 2004. - 189 с. 3. Лозо В. И. Правовые основы экологической стратегии Европейского Союза (концепция, программное обеспечение, систематизация и комментарий действующего экологического законодательства ЕС): моногр. / В. И. Лозо - X.: Право, 2007. - 320 с. 4. Отчет по проекту «Управление обращением с химическими веществами и осуществление СПМРХВ в Украине в 2006 -2008 годах» / организация-исполнитель - МАМА-86. - Харьков - Киев, 2009. - 78 с.
5. Пумпянский Д. А. Справка по техническому регламенту Европейского Союза REACH / Д. А. Пумпянский [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://www.rgtr.ru/nav/reach/.
6. Скороход I. В. Проблеми еколопчно! штеграцп в контекст вступу до еС на прикладi краш Центрально! та Схщно! европи / I. В. Скороход // Наук. вюн. Волин. нац. ун-ту iм. Л. Украшки. - Л.: ВНУ iм. Леа Украшки, 2008. - С. 201-205. 7. 98/149/ЕС, ECSC, Euratom: Council and Commission Decision of 26 January 1998 on the conclusion of the Partnership and Cooperation Agreement between the European Communities and their Member States, of the one part, and Ukraine, of the other part // Official Journal L49, 19/2/1998, p. 1-2. 8. Regulation (EC) No 1907/2006 of the European Parliament and of the Council of 18 December 2006 concerning the Registration, Evaluation, Authorisation and Restriction of Chemicals (REACH), establishing a European Chemicals Agency, amending Directive 1999/45/EC and repealing Council Regulation (EEC) No 793/93 and Commission Regulation (EC) No 1488/94 as well as Council Directive 76/769/EEC and Commission Directives 91/155/EEC, 93/105/EC and 2000/21/EC // Official Journal L 396, 30/12/2006. - Р. 1-849.
СТАНОВЛЕНИЕ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА О РЕГУЛИРОВАНИИ ПРОИЗВОДСТВА
И ИСПОЛЬЗОВАНИИ ХИМИКАТОВ: ПРОБЛЕМЫ ТЕХНИЧЕСКОГО
РЕГУЛИРОВАНИЯ Бабенко А. С.
Система правовой регламентации обращения с химическими веществами в Украине хотя и
получила определенное развитие, но остается несовершенной. Основные проблемы касаются технического законодательства, разрешению которых будет способствовать совершенствование систем стандартизации и сертификации, ориентированное на европейскую практику.
Ключевые слова: химикаты, экологическое право ЕС, стандартизащя, и сертификация, система REACH.
BECOMING A LAW TO REGULATE THE PRODUCTION AND USE OF CHEMICALS: THE PROBLEMS OF TECHNICAL REGULATION
Babenko O. S.
The system of legal regulation of the management of chemicals in Ukraine, although it has become a development, but is very imperfect. The main problems concerning technical legislation, the resolution of which will improve the systems of standardization and certification focused on European practice.
Key words: Chemicals, Environmental Law EU, standardization and certification, system REACH.
Надтшла до редакцИ 19.03.2013 р.
