CC BY
129Ученые записки Крымского федерального университета имени В. И. Вернадского. Филологические науки. Научный журнал. Том 6 (72). № 4. С. 16-33._
УДК 821.161.2.09
СТАНОВЛЕННЯ ДУХОВНОГО СВ1ТУ ЛЕС1 УКРА1НКИ В КОНТЕКСТ ПРОВ1ДНИХ 1НТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ТЕЧ1Й К1НЦЯ Х1Х - ПОЧАТКУ ХХ СТ.
Гуменюк О. М.
Кримський шженерно-педагопчний унiверситет iMeHi Февзi Якубова Сiмферополь, Рос1я E-mail: ukrlit_tnu@mail.ru
Особливе мiсце в багатограннш TB0p40CTi Лесi Украшки належить драматурги. Письменниця е одним i3 творцв i теоретиюв ново1 европейсько1 драми, авторкою непересiчних зразкв вiдповiдного жанру. Образшсть 11 п'ес тдпорядкована художньому осягненню суттевих проблем людського буття. Цим зумовлений неослабний штерес письменнищ до актуальних суспiльно-полiтичних та фшософських питань 11 доби. У статп розглядаеться становлення духовного свiту авторки, формування 11 свiтоглядних принцип1в. Шдкреслюеться значний вплив на письменницю погляд1в 11 дядька Михайла Драгоманова, визначного фiлософа i публ1циста, який з осторогою ставився до доктрин марксизму. Вiдчуваючи обмеженiсть рацiоналiстично-позитивiстських тенденц1й, Леся Укра1нка схиляеться до характерного для модершзму визнання значення штупиввму, тдсввдомих чинникв людсько1 активностi. Хоч i тут не поспшае безоглядно прилучатися до загальних уподобань, з деяким скептицизмом ставиться зокрема до окремих iдей Фрiдрiха Ншше, хоч 11 власш духовнi пошуки певною м1рою суголоснi духовним пошукам цього фшософа.
У центрi фшософсько1 системи письменнищ - неординарна людська особиспстъ, тож цю систему можна охарактеризувати як гумашстичний шдивщуашзм. Вш у чомусь близький до iдеалу Вiдродження, але з наголосом на неосяжност й неоднозначном! взаемин шдиввда й оточення, на реальностi дисгармоншного характеру цих взаемин. Притому Леся Укра1нка ще1 акцентовано1 нею дисгармоншносл не абсолютизуе, як схильнi 11 абсолютизувати концепцй екзистенцiалiзму, в 11 творчому подоланш вбачае сенс буття.
KnwHoei слова: Леся Укра1нка, багатограннiсть спадщини, нова драма, штелектуальш пошуки, творча самобутшсть.
ВСТУП
Творчiсть Лесi Укра!нки надзвичайно багатогранна. Авторка широко вiдома здебшьшого як лiрична поетеса, але вона цшком слушно вважала себе насамперед драматургом. Торуючи новi шляхи в европейськш художнiй культурi свого часу, письменниця стала творцем поетично! штелектуально! драми неоромантичного зразка. Вже радянсью дослiдники звернули на увагу на те, що провiдним у драматичних творах Леш Укра!нки е «з^кнення протиборчих свiтоглядiв», внаслiдок чого И п'еси е не так драмами пристрастей, як драмами щей [1, с 75]. Однак трактування св^оглядних обрив авторки переважно було щеолопчно заангажованим, надто далеким вщ !х реально! широчiнi, На те, що не дише радянськi
16
_Гуменюк О. М._
лтературознавщ, а й дослщники в укра!нськш дiаспорi часто були по-своему
однобiчнi в осмисленнi спадщини поетеси, звертае увагу Богдан Рубчак:. «Пора б нам уже перестати говорити про Лесю Укра!нку як про «поета-мужчину», «поета-во!на» i т.д., а почати займатися дослщами над широкою ерудищею ще! жiнки, И глибокими фшософськими i лiтературними защкавленнями... Але, звичайно, такий шдхвд далеко трудшший, нiж пара високопатрiотичних гасел» [15, с. 33]. Останшм часом з'явилися доволi rрунтовнi працi, присвяченi осмисленню свiту iдей, якi хвилювали Лесю Украшку, пращ, приналежш, зокрема, перу таких дослщниюв, як Леся Демська-Будзуляк [2], Оксана Забужко [6], Св^лана Кочерга [12]. Однак у цш царинi ще багато не з'ясованого, не уточненого. Завданням пропоновано! публшаци е окреслення становлення духовного св^у письменницi та И свiтоглядних принцишв, а також пiдкреслення самобутностi й незалежносп пов'язаних з цими принципами творчих пошуюв авторки.
ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕР1АЛУ ДОСЛ1ДЖЕННЯ
Чуйна Лесина натура, яку плекали високошляхетш родиннi традици, дуже рано пройнялася драматизмом становища свое! кра!ни, i коли юна поетеса 1884 року шдписала свою першу публшащю згодом славетним прибраним iм'ям, то, певно, вже тодi усвiдомлювала, що небуденна гiднiсть того iменi виходить далеко за межi позначення надднiпрянки в Галичинi й обшмае всю рiдну землю. Як вщомо, зокрема зi спогаду Лесино! сестри Ольги Косач-Кривинюк [11, с. 57], псевдошм цей пiдшукала Олена Пчшка. Проте за ним сто!ть також постать Лесиного дядька Михайла Драгоманова. Вiдомо, що М. Драгоманов не раз так шдписував сво! твори -Укра!нець. Не можна спрощувати нi патрютично! позици Олени Пчшки (послщовно!, та все ж напрочуд делшатно!, далеко! вiд часом приписувано! !й однозначностi), нi складно! системи поглядiв М. Драгоманова, в якш акцентуеться увага на значенш загальнолюдських проблем. Та все ж на перехресп цих впливiв формуеться вщкритий свiтовi й водночас виразно самостшний духовний свiт поетеси.
Отже - Леся Укра!нка, тендiтна панна, що прагне обшняти душею всю рщну землю, а задля того прилучитись до вселюдських, всесвiтнiх таемниць. Тут
17
_СТАНОВЛЕННЯДУХОВНОГО СВ1ТУЛЕС1 УКРА1НКИ В КОНТЕКСТ1..._
невимушено поеднуються шжшсть i велич, зворушлива жшочнють i лицарська
вiдвага. Якщо в щм поеднаннi вчуваеться патетика, то вона прониклива й
вистраждана, позбавлена й тш котурнiв, велемовно! фальшь Саме це поеднання,
здавалося б, непоеднуваного, зведення воедино рiзких контраспв i становить чи не
найбшьш характерну, глибинно драматичну рису художнього стилю поетеси, що
означився вже в псевдошмь
На зламi XIX й XX столт у вшх сферах европейського буття вiдбуваються кардинальш змiни. В тих бурхливих процесах нерщко все ж звiльнення вщ одних догм заступаеться наверненням до шших, вабливих своею позiрною новизною, але в глибиннш сутi спорщнених з тим, що вони заперечують. За таких умов пошук свободи людського духу як важливо! передумови свободи суспшьно! видаеться надзвичайно вчасним. Саме на шляхах такого пошуку з'ясовуеться узгодженiсть нацiональних i св^ових проблем, а вiдтак драматизм, що е прикметною ознакою творчостi поетеси, набувае особливо! витонченосп.
Полiтичнi реалп та !х фiлософське осмислення в ту епоху все владшше вщлунюються в художнiй творчостi, яка, приймаючи !х у свое лоно, як i всi аспекти розма!то! дшсносп, прагне зберегти, часто вiдстояти свою сувереншсть. Ця глибоко драматична колiзiя в укра!нськiй лiтературi вiдчуваеться дуже гостро. Вона проймае титанiчну дiяльнiсть 1вана Франка, а в Леш Укра!нки навiть стае предметом художнього осягнення (зокрема в драмi «У пущЬ>). Тож природно, що до пол^ичних i фiлософських течiй свого часу поетеса виявляе посилений штерес.
До визначальних чинникiв становлення св^огляду поетеси належить, як згадувалось, засвоення поглядiв М. Драгоманова. Провiдним сенсом буття для нього було формування духовно вшьних особистостей, що на засадах усвщомлено! доцiльностi об'еднуються у рiзноманiтнi, такi ж вiльнi, асощаци (принцип федералiзму). Задля цього по^бне перш за все завоювання пол^ичних свобод, забезпечення безумовного дотримання прав людини. У боротьбi за пол^ичш свободи можуть використовуватися i революцшш методи, загалом же соцiальний розвиток i революцiйне насильство - речi несумiснi, суспiльство може розвиватися лише еволюцшним шляхом, який найприроднiше здшснюеться в межах конституцiйно!
18
_Гуменюк О. М._
демократа. Для досягнення пол^ичних свобод i взагат для пол^ично! дiяльностi
необхщш двi умови - культура i етика. В одному з лис^в, на який звертае увагу дослщник спадщини фiлософа Давид Заславський, Драгоманов писав: «Поки ми не створимо собi лексикона й граматики, не видамо пам'яток нашо! мови з XI столотя до пiсень, не напишемо ютори свого народу й бiблiотеки народних наук, - доти ми повинш сидiти, посипавши голову попелом, в пол^ику не лiзти i прокламацiй не писати!» [7, с. 129]. Одна з найбшьш вщомих статей М. Драгоманова мае назву «Чиста справа потребуе чистих засобiв». I цей принцип вш обстоював незмiнно.
Система поглядiв мислителя струнка й послщовна, !! актуальшсть далеко не вичерпана i в нашi часи. Але, як це часто трапляеться при сшввщношенш з реальною дшсшстю, можна говорити не лише про плщш, а й про вразливi аспекти ще! системи. Вщзначаючи ту величезну роль, яку вщграв М. Драгоманов у пол^ичному пробудженнi Укра!ни, I. Франко звертае пильну увагу на щ вразливi аспекти. Ведучи мову у статп «Що таке поступ?» про драгомашвський федералiзм, I. Франко зазначае: «Нема що й казати, що якби вш люди були високоосвiченими, добросердними, здоровими на душ й на тш, то такий устрш мг би бути для них добрий. Вш, певно, й лишиться щеалом людського й громадського устрою на шзш вiки i, як усякий щеал, нiколи не буде вповш осягнений» [23, с. 99-Ю0]. Певна утопшшсть драгоманiвського федералiзму не дала вченому змоги належною мiрою осягти суспшьне й духовне значення такого шституту як нацiя, на що звертае увагу I. Франко [23, с. 256].
Лесю Укра!нку найбшьш вабить у позици М. Драгоманова наголос на духовному розкршаченш людини. Цю драгоманiвську рису також тдносив I. Франко i в поезп («Дух, що тiло рве до бою»), i в публiцистицi: «Драгоманов як юторик був еволюцiонiст, вiрив у ненастанний органiчний розвiй не лише в сферi матерiальних явищ, але також у сферi духа, вiри, лiтератури й етики. Властивим плодючим елементом у тiй еволюци вважав людське iндивiдуум, його душу, волю й штел^енщю. Суми тих шдивщуальних iмпульсiв творять масовi течи, настрш i змагання мас... Се була його поправка до так званого матерiалiстичного свггогляду, який у розвою людськосп бачить лише дшання несвiдомих, матерiальних сил. Драгоманов, не ^норуючи тих матерiальних сил, вiрив також у духовну силу, що
19
_СТАНОВЛЕННЯДУХОВНОГО СВ1ТУЛЕС1 УКРА1НКИ В КОНТЕКСТ1..._
помагае порушувати вiз людсько! цившзацп» [23, с. 246-247]. Щею духовною силою
переймалася й Леся Укра!нка, коли, наршаючи на «iнертнiсть i лiнивство», яю
спостерiгала в своему укра!нському оточенш, зверталася в листi до М. Драгоманова
з таким твердженням: «Що ж до мене, то я хочу бути Вашою ученицею i заслужити
собi право зватись так... Шкода тшьки, що товаришiв у мене трохи мало, ну, та все ж
не буду одна в поль Врешт i один в полi есть коли не во!н, то все ж роб^ник, а се,
може, бiльш сто!ть, нiж во!нське званiе!» [16, т. 10, с. 256-257]. Близьке письменнищ
невщдшьне вiд духовно! свободи драгомашвське розумiння унiверсально! сутностi
культури. Незмшно хвилюють !! питання етики, зокрема етики пол^ично!.
Непоступливiсть М. Драгоманова у вщстоюванш етичних принципiв вщзначае вона,
мiркуючи над цими проблемами. Заперечуючи твердження, що всяка партшна
боротьба е неетичною, Леся Укра!нка пiдкреслюе, що «чесний душолов», тобто той,
хто шукае собi прибiчникiв, «може поставити собi девiзом: «чиста справа вимагае
чистих способiв» та й триматись того девiзу до краю». «Драгоманов, - продовжуе
вона, - був великим укра!нським душоловом, тримався i в лтератур^ i в полiтицi, i в
приватному житп тi! засади, що «чистое дело требует чистых средств», i тримався !!
до кiнця з великою завзятютю i невмолимiстю, впадаючи в крайностi i екстреми,
вщкидаючи геть «золоту середину», бо вш був речником гуманностi, далеким вщ
«умеренности и аккуратности», в тош був острий, неперееднаний i безпощадний, се
можуть посвiдчити противники i читачi» [20, с. 25]. Заперечуючи пол^ичне
лицемiрство та захоплюючись позищею М. Драгоманова, Леся Укра!нка, здаеться, !!
все ж не абсолютизуе. Чи не суголосний вираз «впадаючи в крайност i екстреми» з
мiркуванням I. Франка про певну несумiрнiсть позицi! М Драгоманова зi складними
реалiями буття?
Рiзняться погляди Леш Укра!нки i М. Драгоманова на характер суспшьного прогресу. Поетеса схиляеться до визнання плiдностi революцшного оновлення, хоч застережливий образ двоичного меча, здатного вбити щось суттеве в тому, хто за нього взявся, не випадково з'являеться в !! поезi!. Революцiйнiсть поетичного (перш за все поетичного) мислення письменнищ тюно пов'язана з !! гострим вщчуттям нацiонально! кривди. Зрозумiло, що в !! «духовiм арсеналi», якщо скористатися
20
_Гуменюк О. М._
Франковим виразом, поняття наци вщграе значно важлившу роль. Говорячи про
характер драгомашвського впливу на Лесю Укра!нку, Микола Зеров вирiзняе «два
одмшш типи» послiдовникiв фiлософа й полника - однi, як Михайло Павлик,
«цшком зоставалися в полонi його яскраво! iндивiдуальностi», другi, як Ьан Франко,
«засво!ли собi тiльки зерно драгомашвсько! науки, але зростили його по-своему,
зазнавши шших повiвiв та впливiв». «Леся Укра!нка, - продовжуе дослщник, -
скорiше належала до другого гурту драгомашвщв» [9, с. 363]. Скептичний розум, що
його спостерегла за собою сама поетеса, дае змогу !й скинутися культу
щонайшановнiших авторитетiв i сягнути пе! духовно! свободи, яку заповiдав М.
Драгоманов.
Леся Укра!нка схиляеться до визнання можливостi досягнення гуманiстичного щеалу шляхом революцiйного насильства над кривдною силою, дошукуеться шляхiв погодження тако! позицi!' з абсолютними для не! етичними принципами. Вона не раз iз тететом говорить про повстання Спартака, зразком праведного збройного змагання е для не! геро!чна Паризька Комуна. Не без сшвчуття виводить в однш iз сво!х раншх поем - «Давнiй казцi» - мужиюв, яким цiкаво, «чи блакитна кров проллеться, як пробити пану груди» [16, т. 2, с. 72]. Все це, як зазначалось, пов'язане з прагненням позбутись майже фiзичного вщчуття неволi рiдного народу, «кайдашв», про якi поетеса пише зокрема у вщенських листах 1891 року до брата Михайла та дядька Михайла [16, т. 10, с. 68, 83], у софшському лисп 1895 року до Михайла Павлика [16, т. 10, с. 297]. Саме таю вщчуття зродили поетичш цикли «Невiльничi шсш» (1895-1896), «Невольницью шсш» (1900-1901) та й не тшьки !х. Цiкаво, що саме в часи написання цих сповнених гострого драматизму лiричних циклiв поетеса починае все впевненiше реатзовувати свое драматургiчне покликання. Поетизацiя революцшного чину органiчно пов'язана з провщним мотивом творчостi письменницi, згiдно з яким людина не повинна коритись i щонайнесприятлившим обставинам.
Закономiрним було защкавлення поетеси соцiал-демократичним рухом, що набув на той час значного поширення в Сврош та Росi! i що з ним пов'язувалися свiтлi надi! на суспiльний прогрес. У певних суттевих аспектах соцiал-демократичнi ще!
21
_СТАНОВЛЕННЯДУХОВНОГО СВ1ТУЛЕС1 УКРА1НКИ В КОНТЕКСТ1..._
сходилися з духовними домаганнями поетеси, але й розходження нам^илося досить
швидко. Леся Украшка не ставила собi завданням дати такий грунтовний науковий
анатз марксизму, як його дав I. Франко, i не прийшла до такого категоричного його
заперечення, як, скажмо, ось це Франкове: «Я певний, у XX вщ люди не схочуть
вiрити, щоб така безглузда й антигуманна доктрина могла коли-небудь розгарячувати
голови i серця молодь..» [23, с. 74]. Та вже при першому знайомсга з творами Карла
Маркса письменниця виявляе щодо них осторогу, як-от в ялтинському лисп до сестри
Ольги вщ 11 вересня I897 року. Вона пише: «...половину «Kapitaiy»
«проштудировала» («читати» його не можна), i, знаеш, чим далi читаю, тим бшьше
розчаровуюсь: я не бачу пе! «строгой системы» , про яку говорять фанатики се!
книжки, бачу багато факпв, чимало дотепних гшотез i бiльше просто дотетв, але
багато зостаеться для мене темного, невиясненого, недоговореного i в науковш теорп,
i в практичних виводах з не!. Hi, видно се novum evangelium все-таки потребуе бшьше
безпосередньо! вiри, нiж li у мене есть» [16, т. 10, с. 381]. Драгомашвська свобода
духу дала змогу поетес вловити найсуттевшу хибу марксизму - догматизм, проти
якого вона рiшуче поставала у свош творчостi. Мiркування Леш Украшки не лише у
суп свош, а й у термiнах та виразах (<жра», «нове евангелiе», «фанатики»,
«фанатизм»...) зб^аються з Франковими з його шзшшо! (1904) грунтовно! працi «До
ютори соцiалiстичного руху»: «Все те, що сказано, не мае на цш зменшити науковi
заслуги Маркса й Енгельса. Але для сучасних i дальших поколiнь добре буде, коли
буде розбита легенда про !х месiанство й непомильнiсть, про те, що вони майже з
шчого створили «науковий соцiалiзм» i дали в сво!х писаннях нову об'яву, нове
евангелiе робучому народовi всього свiту. Добре буде, коли вс вiруючi й невiруючi
в нову релшю почнуть на ii творцiв глядiти, як на людей даного часу й окруження...
Таке глядшня зменшить у вiрних i невiрних партiйну зашють i фанатизм» [23, с. 150-
I51]. Таку близьку до Франково! позищю зберiгае Леся Украшка навiть тод^ коли
найбiльше переймаеться справами сощал-демократичного руху i пропагуе марксизм.
У «Додатку вiд впорядчика до украшського перекладу книжечки Хто з чого жие»
(вiдомо, що цей здшснений польським автором Ш. Дiкшгейном популярний виклад
положень марксизму вона й переклала 1901 року) Леся Украшка звертае увагу на
22
_Гуменюк О. М._
важливють розв'язання нацюнальних проблем i додае до гасла «Робпники bcíx кра1н,
еднайтеся!» ще одне гасло - «Сднайтеся, як вiльний з вшьним, рiвний з рiвним!» [16, т. 8, с. 131]. Ц сво! погляди на нацiональну справу, яю не збiгаються з марксiвськими, вона того ж 1901 року конкретизуе в брошурi «Оцшка нарису програми Украшсько! парти сощалютично!», де зокрема зазначае: «Чому читачi так багато сподiваються вiд з'еднання всiх розбитих кружкiв i органiзацiй росiйських в одну «росшську партда», тяжко зрозумпи. При створеннi на теренах iмперil соцiалiстичних партiй за нацiонально-територiальним принципом «русская (великоруська) партия» була б, на думку поетеси, «вшьна вщ централютичних, не гiдних вшьнолюбно! парти намагань» [18, с. 8]. Аналопчш погляди висловлюе поетеса i в листах 1903 року до Фелшса Волховського, вперше опублiкованих у фшадельфшському науковому збiрнику, присвяченому творчостi Леш Украшки, 1980 року, згодом у часопис «Слово i час» [19, с. 41].
Лесю Украшку вкрай непокоиъ нехтування етичними принципами в полпищ, яке вона спостерiгае у сощал--демократичному середовищi. Таке нехтування, на i! думку, врештi-решт обертаеться терором, який не може бути виправданий жодною «революцiйною доцiльнiстю». З публщистичним запалом i високою штелектуальною наснагою виявляе письменниця цю тривогу в пращ «Зампки з приводу статп ПолШика i етика» (ця праця, написана 1903 року у вщповщь на статтю львiвського сощал-демократа М. Ганкевича, до нас повнютю не дiйшла, бiльш повне уявлення про не! дае чорновий варiант пiд назвою «Замiтки з поводу статп Етика i полтика. Цша поступу»). Особливостi публiцистичного викладу тут багато в чому близью до художньо! стилютики. Перед нами динамiчна панорама багатовшово! европейсько! ютори. Перегук чашв, подiй допомагае виявити найбшьш характернi для них тенденцп, яю вiстрям свого драматичного розвитку торкаються болючих проблем сьогодення. Вiдзначаючи гумашзм християнсько! етики, авторка звертае увагу й на провщний, на ll думку, теологiчний принцип християнства, що виявляеться в словах «Нема правди й розуму, як тшьки в меш», характеризуе цей принцип як «фанатико-догматичний» i протиставляе йому гумашстичний - «Errare humanum est», зпдно з яким римськi фшософи «вiддавали пiд науковий сумнiв всяку ортодоксда, всяку
23
_СТАНОВЛЕННЯДУХОВНОГО СВ1ТУЛЕС1 УКРА1НКИ В КОНТЕКСТ1..._
претензда одно! людини або парти на виключну монополда правди i розуму» [20, с.
256]. Ведучи мову про Велику французьку револющю, поетеса зазначае, що висунуп
нею високi гасла були потьмареш внаслiдок близького до теолопчного фанатизму,
який спричинив злочинний якобшський терор. Леся Укра!нка ршуче й
аргументовано критикуе Фрiдрiха Енгельса за виправдання цього терору [20, с. 37-
З8]. I! вболiвання за чистоту етичних принципiв у середовищi новiтньо! сощал-
демократi! видаються не лише симптоматичними, але й пророчими.
У статтi «Замiтки про нов^ню польську лiтературу» письменниця згадуе iмена засновникiв позитивiзму Огюста Конта й Герберта Спенсера та розглядае художш вiяння рубежу столiть як один з виявiв кризи цього фшософського напрямку, у якому вщбилися найхарактернiшi риси XIX столiття. Не заперечуючи надбань позитивiзму, який значно розширив науковi уявлення про природу i суспiльство, Леся Укра!нка все ж гостро вщчувае його обмежешсть. Так само вiдчувае вона обмежешсть i драгоманiвського вчення, i марксизму як своерщних i досить витончених модифiкацiй того ж таки позитивiзму. Тому фiлософськi напрямки, пов'язанi з осягненням глибинних вольових iмпульсiв (Артур Шопенгауер), згодом з iнту!тивiзмом Анрi Бергсона, не можуть обминути поетесу, хоч радше тут слiд говорити не так про впливи, як про суголосшсть цих напрямюв !! iнтелектуальним пошукам. Деякi лiтературознавцi з дiаспори схильнi абсолютизувати значення цього вкрай важливого аспекту, ведучи мову, наприклад, про «аррацюнальну основу» св^огляду поетеси, порiвнюють не менш суттевi риси того свiтогляду з «отрутою, що !! силомiць у Лесину душу вливав Драгоманов». Така крайшсть далеко не плщна.
Романтизм рубежу ХУШ й XIX столiть сприяв вiдродженню мiфологiчних та фольклорних традицПй та формуванню нацiональних культур. Велич А. Шопенгауера полягае чи не перш за все в тому, що його спадок став глибинним пiдсумком того романтизму й водночас предтечею фшософського й мистецького модершзму рубежу XIX й XX столт, який невипадково часто означаеться як «неоромантизм». До такого означення. як вщомо, вдавалася й Леся Укра!нка. Та з огляду на будь-що немае сенсу зводити св^оглядш пошуки поетеси до ие! чи шшо! крайностi. Це призводить до спрощеного розумшня !! творчостi.
24
_Гуменюк О. М._
Утвердження новггньо! фшософп та естетики значною мiрою пов'язане з
постаттю Фр^^ха Нiцше, який мав значну популяршсть у слов'янському свiтi. Б. Рубчак зазначае, що в «Укра1ш вш створюе цiлий культ: вiд Кобиляноько! й Яцкiва до Маланюка й його ешгошв» [15, с. 25]. Навряд чи стосовно якогось впливу на Лесю Украшку доречно було б вжити слово «культ», проте в не! i в Нщше можна спостерегти чимало спшьного. Про це пишуть М. Зеров [9, с. 394], П. Филипович [21, с. 107] та iншi дослщники. Не лише про зацiкавленiсть постаттю Нщше, а й навнь про вщчуття певно! спорiдненостi з нею свщчить, наприклад, така згадка в Лесиному лисп до сестри Ольги (2 липня 1897 р., Ялта): «Прийдеться сказати a la Нщше: «Mama, ich werde dumm...». Та нехай вш з великого ума зшшов, а я ж з якого?..» [16, т. 10, с. 372]. Згадуеться шмецький фiлософ також у берлшському листi до Ольги Кобилянсько! (травень 1899): «Не у всьому я можу сшвчувати Вам, так наприклад, я не подшяю Вашого нiцшеанства, бо сей фшософ нiколи не iмпонував менi я к о ф i л о с о ф: його щеал Ubermenseh'a, ие! blonde Bestien, якось не чаруе мене. Його афоризми справдi часом блискуч i гарнi, але я не кохаюсь в афоризмах. Таке антинiцшеанство не повинно становить мiж нами стши, у мене е один дуже близький друг нщшеанець або щось коло того, i вiн мириться якось з мо!ми виступами проти blonde Bestien...» [16, т. 11, с. 111]. В цих словах не лише тдкреслюеться штелектуальна незалежшсть поетеси в рiчищi загальних уподобань (власне ця незалежшсть i е одним з виявом нщшеанства, парадоксального в свош сутi). Привертае увагу Лесине шдкреслення «я к о ф i л о с о ф», з якого випливае, що письменниця розумiе неможливiсть осягнення Нiцше засобами традицiйного рацiонального мислення, а вiдтак не заперечуе його так безоглядно, як це може здатися. Та головне, звичайно, не в таких висловлюваннях, краще звернутися до само! творчост поетеси, i ми побачимо, що нiцшеанський бушгвливий дух, який не вкладаеться в межi традицiйних суспiльних уявлень, зокрема й етичних, вельми суголосний творчому духовi Лесi Укра1нки.
Звернiмо увагу, наприклад, на, здавалося б, не першорядну, але показову деталь. У щойно цитованому листi поетеса пише, що «не кохаеться в афоризмах», але ж афоризми таю характерш для li власного лiтературного стилю.
25
_СТАНОВЛЕННЯДУХОВНОГО СВ1ТУЛЕС1 УКРА1НКИ В КОНТЕКСТ1..._
Як слушно зазначае Павло Филипович, наводячи з п'еси «У катакомбах»
промовисту цитату про промете!вське вщування погибелi усякому, хай i вбраному у божественш шати, деспотизму: «Вщгук натхнених i гордих думок Нiцше почуваеться в цих рядках i в багатьох шших творах Лесi Укра!нки» [21, с. 107].
Близький до нщшеанського руйшвний максималiзм, що не мае сприйматися прямолшшно, бо за ним жага гуманютичного животворного очищення, властивий у значнш мiрi Лесi Укра!нщ. Це знаходить безпосереднiй вияв у !! поезi!. Xiба не вчуваеться вш вже в цих рядках раннього циклу «Сльози-перли»:
Як маемо жити в ганебнш неволi, Xай смертна темнота нам очi застеле! [16, т. 1, с. 73].
Ще бшьш глибинна iнтелектуальна наснага безпосередньо прориваеться в заключнiй строфi вiрша «Негода» з циклу «Кримсью спогади»:
Сильне море! зберися на сил^
Ти потужне, нема тобi впину, -
Розжени сво! буйни хвилi,
Затопи сю нещасну кра!ну! [16, т. 1, с. 105].
Перегукуються щ рядки i з такими з вiрша «Xвилина розпачу»:
О горе нам усiм! Xай гине честь, сумлiння, Аби упала ся тюремная стша! Нехай вона впаде, i зрушене камiння Покрие нас i нашi iмена! [16, т. 1, с. 139].
Згадуючи етичний поклик «тверезого та непоборно ясного голосу Драгоманова», I. Франко з приводу ще! поези зазначае: «...вщдаючи всяку можливу похвалу вiршам Лесi Укра!нки «Xвилина розпачу» за !х силу, красоту i поетичшсть, мусимо застерегти проти !х практично! фшософи» [22, т. З1, с. 258]. I. Франко тут наближаеться до розмежування поетично! фiлософi! i власне науково!, «практично!»,
26
_Гуменюк О. М._
точшше до розмежування рiзних пiдходiв в осягненш iстини. Заклики поетеси не слщ
розумiти безпосередньо. Не йдеться про конечшсть всевладдя «смертно! темноти», затоплення «нещасно! кра!ни» чи загибель сумлшня. За всiм цим криеться щось значно бшьше. Саме такою поетичною головним чином i е фiлософiя Нiцше. I тут Леся Укра!нка не лише розвивае властивi цiй фiлософi! засади, а й певною мiрою виступае попередницею европейського екзистенцiалiзму.
Деяку спiльнiсть можна углед^и i в особистих долях цих генi!в. Нiцше, що змушений був зимувати на Рiв'ерi, не раз казав, що хвороба гартувала його войовничу вдачу. Близькими до творчих засад поетеси е спостереження шмецького фiлософа над суттевими прикметами свого свггосприймання: «Ми не якiсь там надшеш розумом жаби, не об'ективуючi й рееструючi апарати з холодно розташованими тельбухами -ми мусимо невпинно народжувати нашi думки з нашого болю i по-материнськи надавати !м усе, що в нас е: кров, серце, вогонь, веселють, страх, муку, сумлшня, долю, фатум» [24, т. 2, с. 12]. Ця настанова породжуе i таку промовисту формулу: «Вся iсторiя як особисто пережита - результат особистих страждань» [14, т. 1, с. 400].
ВИСНОВКИ
Цей далеко не вичерпний огляд фшософських защкавлень Леш Укра!нки все ж дае певне уявлення про широчшь !! штелектуальних пошукiв, якi суттево визначають характер драматизму !! творчостi, де iррацiональне й рацiональне перебувають в рухливш витонченiй взаемодi!. Цi пошуки значною мiрою зумовлюють прихiд поетеси до драматурги, зумовлюють особливосп !! драматичного стилю, при з'ясуванш якого М. Зеров вказуе як на одне з можливих його джерел на «вплив доби, що була добою суперечок, полемши...» [9, с. 385].
Дослухаючись до голошв епохи, переймаючись ними, Леся Укра!нка витворила напрочуд самобутню й цшсну власну фшософську систему. Оскiльки це фiлософiя поетична, !! важко передати звичайними словами й викласти як теорда, за властивою !й образною рухливiстю й вщкритютю не так просто вловити ознаки лопчно! конструкцi!. Таке складне завдання безпосередньо не входить в межi пропонованого
27
_СТАНОВЛЕННЯДУХОВНОГО СВ1ТУЛЕС1 УКРАНКИ В КОНТЕКСТ1..._
дослщження, Однак насамкшець доречно подати декшька штрж!в, яю, можливо,
дещо увиразнять накреслений есюз.
Таким поняттям як людство, нацiя, клас, родина (за Драгомановим - громада)
Леся Украшка придшяе значну увагу, але не громада, а неперешчна людська
особистiсть е центром ïï фiлософськоï системи, яку можна охарактеризувати як
гуманiстичний iндивiдуалiзм. Вiн у чомусь близький до щеалу Вiдродження, але з
наголосом на неосяжност й неоднозначностi взаемин iндивiда й оточення, на
реальносп дисгармонiйного характеру цих взаемин. Притому Леся Украшка цiеï
акцентованоï нею дисгармоншносп не абсолютизуе, як схильш ïï абсолютизувати
концепцiï екзистенцiалiзму, в ïï творчому подоланш вбачае сенс буття. Це
надзвичайно динамiчна й драматична концепщя, яку можна назвати провщною
темою творчостi поетеси, темою, що розпросторюеться нескiнченною вишуканiстю
варiацiй, що вчуваеться i в першому Лесиному вiршi «Надiя», i в записаному
дбайливою рукою Олени Пчшки останньому задумовi п'еси про неминучу крихкiсть
догматичного насильства перед нетлшшстю духовних скарбiв. Леся Украïнка
виразно обстоюе у своï творах щею незнищенностi глибинних творчих сил природи
й людського духу.
Список л^ератури
1. Дейч, А. Леся Украинка : критико-биографический очерк [Текст] / А. Дейч. -Москва : Гос. изд-во худ. лит, 1953. - 182 с.
2. Демська-Будзуляк, Л. Драма свободи в модернiзмi : пророчi голоси драматурги Леш Украшки [Текст] / Л. Демська-Будзуляк. - Кшв : Академiя, 2009. - 184 с.
3. Драгоманов, М. П. Твори : у 2 т. [Текст] / М. П. Драгоманов. - Кшв : Наукова думка, 1970.
4. Драй-Хмара, М. Леся Украшка : життя й творчють [Текст] / М. Драй-Хмара. - Кшв : Держ. вид-во Украши, 1926. - 156 с.
5. Драй-Хмара, М. Вибране [Текст] / М. Драй-Хмара. - К. : Дншро, 1989. 542 с.
6. Забужко О. Notre Dame d'Ukraine : Украшка в конфткп мiфологiй [Текст] / Оксана Забужко. - Кшв : Факт, 2007. - 640 с.
28
_Гуменюк О. М._
7. Заславский, Д. М. П. Драгоманов: к истории украинского национализма [Текст] /
Д. М. Заславский. Москва,1934. 238 с.
8. Зеров, М. Леся Укра!нка: критико-бiографiчний нарис [Текст] / М. Зеров. - К. : Книгоспшка, 1924. - 64 с.
9. Зеров, М. Твори : у 2 т. [Текст] / Микола Зеров. Т. 2. - К. : Дншро, 1990. - 608 с.
10. Косач-Кривинюк, О. Леся Укра!нка : хронолопя життя i творчост [Текст] / О. Косач-Кривинюк. - Нью-Йорк : Укра!нська вшьна академiя наук у США, 1970. -926 с.
11. Косач-Кривинюк, О. З мо!х спомитв: нотатки до бюграфи Леи Укра!нки [Текст] / Ольга Косач-Кривинюк // Спогади про Лесю Укра!нку. - Ки!в : Дшпро, 1971. -483 с.
12. Кочерга, С. Культурософiя Лесi Укра!нки : семiотичний аналiз текстiв [Текст] / Свгглана Кочерга. Луцьк : Твердиня, 2010. 656 с.
13. Кузякина, Н. Украинская драматургия XX века : пути обновления (На материале драм Леси Украинки) [Текст] / Н. Кузякина. - Ленинград : Лгитмик, 1978. - 87 с.
14. Ницше, Ф. Сочинения : в 2 т. [Текст] / Фридрих Ницше. - Москва : Мысль, 1990.
15. Рубчак, Б. Пробний лет [Текст] / Богдан Рубчак // Розсипаш перли : поети «Молодо! музи». - Ки!в : Дншро, 1991. - С. 18-41.
16. Укра!нка Леся. Зiбрання творiв : у 12 т. [Текст] / Леся Укра!нка. Ки!в : Наукова думка, 1975-1979.
17. Укра!нка Леся. Твори: у 12 т. [Текст] / Леся Укра!нка. Ки!в : Книгоспшка, 19271930.
18. Укра!нка Леся. Оцшка нарису програми Укра!нсько! парти сощалютично! [Текст] / Леся Укра!нка // Слово i час. - 1990. - № 5. - С. 5-10.
19. Укра!нка Леся. Листи до Фелшса Волховського [Текст] / Леся Укра!нка // Слово i час. - 1991. - № 5. - С. 37-48.
20. Укра!нка Леся: Публшацп. Статп. Дослщження [Текст] / Леся Укра!нка. - Ки!в : Вид-во Академп наук Укра!нсько! РСР, 1956. - 500 с.
21. Филипович, П. П. Лтературно-критичш статп [Текст] / П. П. Филипович. - Ки!в : Дншро,1991. - 270 с.
29
_СТАНОВЛЕННЯДУХОВНОГО СВ1ТУЛЕС1 УКРА1НКИ В КОНТЕКСТ1..._
22. Франко, I. З1брання TBopiB : у 50 т. [Текст] / I. Франко. Ки!в : Наукова думка, 1976—
1986.
23. Франко, I. Про сощ^зм i марксизм [Текст] / I. Франко. Нью-Йорк : Пролог, 1966. - 259 с.
24. Nietzsche F. Werke: in 3 Bde. München, 1982.
References
1. Deych A. Lesya Ukrainka: Kritiko-biograficheskii Ocherk [Lesya Ukrainka: Critical and Biographical Study]. Moscow, State Fiction Literature Publ., 1953. 182 p.
2. Dems'ka-Budzulyak L. Drama Svobody v Modernizmi: Prorochi Golosy Dramaturgiyi Lesi Ukrainki [Drama of Freedom in Modernism: the Prophet Voices in Drama by Lesya Ukrainka]. Kyiv, Academia Publ., 2009. 184 p.
3. Drahomanov M. P. Tvory [Works]: in 2 Vol. Kyiv, Naukova Dumka Publ., 1970.
4. Dray-Khmara M. Lesya Ukrainka: Zhyttya i Tvorchist' [Lesya Ukrainka. Life and Creative Work]. Kyiv, Ukrainain State Publ., 1926. 156 p.
5. Dray-Khmara M. Vybrane [Selected Works] Kyiv, Dnipro Publ., 1989. 542 p.
6. Zabuzhko O. Notre Dame d'Ukraine: Ukrainka v Konflikti Mifologiy [Notre Dame d'Ukraine. Ukrainka in the Conflict of Mythologies]. Kyiv: Fact Publ., 2007. 640 p.
7. Zaslavski D. M. P. Dragomanov: kIstorii Ukrainskogo Natsionalizma [P. Dragomanov. To the History of Ukrainian Nationalism]. Moscow, 1934. 238 p.
8. Zerov M. Lesya Ukrainka: Krytyko-Biografichnyi Narys [Lesya Ukrainka. Critical and Biographical Study]. Kyiv, Knygospilka Publ., 1924. 64 p.
9. Zerov M. Tvory [Works]: in 2 vol. Vol. 2. Kyiv, Dnipro Publ., 1990. 608 p.
10. Kosach-Kryvyniuk O. Lesya Ukrainka: Khronologia Zhyttya i Tvorchosti [Lesya Ukrainka: Chronology of Life and Creativity]. New-York, Ukrainian Academy of Arts and Sciences in USA, 1970. 926 p.
11. Kosach-Kryvyniuk O. Z Moyikh Spomyniv: Notatky do Biografyi Lesi Ukrainky [From my Memories: Notes to Biography of Lesya Ukrainka]. Spogady pro Lesyu Ukrainku. Kyiv, Dnipro Publ., 1971. 483 p.
30
_ryMeHMK O. M._
12. Kocherha S. Kul'turosofiya Lesi Ukrainky: Semiotychnyi Analiz Tekstiv [Cultural
Philosophy of Lesya Ukrainka. Semiotic Analyses of the Texts]. Lutsk, Tverdynya Publ., 2010.656 p.
13. Kuziakina N. Ukrainskaya Dramaturgiya XX Veka: Puti Obnovlieniya (na Matieriale dram Lesi Ukrainki) [Ukrainian Drama of the 20th Century: Ways of Renewing (on the Material of Dramas by Lesya Ukrainka]. Leningrad: Lgitmik Publ., 1978. 87 p.
14. Nietzsche F. Sochinieniya [Works]: in 2 vol. Moscow, Mysl' Publ., 1990.
15. Rubchak B. Probnyi Let [Trial Flying]. Rozsypani Perly: Poety Molodoyi Muzy [Scattered Pearls. Poets of the Young Muse]. Kyiv, Dnipro Publ., 1991, pp. 18-41.
16. Ukrainka Lesya. Zibrannia Tvoriv [Selected Works]: in 12 vol. Kyiv, Naukova Dumka Publ., 1975-1979.
17. Ukrainka Lesya. Tvory [Works]: in 12 vol. Kyiv, Knyhospilka Publ., 1927-1930.
18. Ukrainka Lesya. Otsinka Narysu Programy Ukrayins'koyi Partii Sotsialistychnoyi [Assessment of the Essay of the Ukrainian Socialist Party Program]. Slovo i Chas, 1990, no 5, pp. 5-10.
19. Ukrainka Lesya. Lysty do Feliksa Volkhovs 'kogo [Letters to Felix Volkhovski]. Slovo i Chas, 1991, no 5, pp. 37-48.
20. Ukrainka Lesya. Publikatsiyi. Statti. Doslidzhennya [Publications. Articles. Studies]. Kyiv, Academy of Sciences of Ukrainian SSR Publ., 1956. 500 p.
21. Fylypovych P. P. Literaturno-Krytychni Statti [Literary Critical Articles]. Kyiv, Dnipro Publ., 1991. 270 p.
22. Franko I. Zibrannya Tvoriv [Selected Works]: in 50 vol. Kyiv, Naukova Dumka Publ., 1976-1986.
23. Franko I. Pro Sotsializm i Marksyzm [About Socialism and Marxism]. New-York, Prologue Publ., 1966, 259 p.
24. Nietzsche F. Werke : in 3 Bde. München, 1982.
31
СТАНОВЛЕННЯ ДУХОВНОГО СВ1ТУЛЕС1 УКРА1НКИ В КОНТЕКСТ1.
СТАНОВЛЕНИЕ ДУХОВНОГО МИРА ЛЕСИ УКРАИНКИ В КОНТЕКСТЕ ВЕДУЩИХ ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНЫХ ТЕЧЕНИЙ КОНЦА Х1Х - НАЧАЛА ХХ СТ. Гуменюк О. Н.
Особое место в многогранном творчестве Леси Украинки принадлежит драматургии. Писательница является одним из творцов и теоретиков новой европейской драмы, автором незаурядных образцов соответствующего жанра. Образность ее пьес подчинена художественному постижению существенных проблем человеческого бытия. Этим обусловлен неослабевающий интерес писательницы к актуальным общественно-политическим и философским вопросам ее эпохи. В статье рассматривается становление духовного мира поэтессы, формирование ее мировоззренческих принципов. Подчеркивается значительное влияние на писательницу взглядов ее дяди Михаила Драгоманова, выдающегося философа и публициста, критически относившегося к доктринам марксизма. Ощущая ограниченность рационалистически-позитивистских тенденций, Леся Украинка склоняется к характерному для модернизма признанию интуитивизма, подсознательных факторов человеческой активности. Хотя и здесь не спешит безоговорочно присоединяться к модным веяниям, с некоторым скептицизмом относится, в частности, к отдельным идеям Фридриха Ницше, хотя ее собственные духовные поиски в определенной степени созвучны духовным поискам этого философа.
В центре философской системы писательницы - неординарная человеческая личность, вследствие чего эту систему можно охарактеризовать как гуманистический индивидуализм. Он в чем-то близок к идеалу Возрождения, но с акцентированием непостижимости и неоднозначности взаимоотношений индивида и окружения, на реальности дисгармонического характера этих отношений. Притом Леся Украинка этой подчеркиваемой ею дисгармоничности не абсолютизирует, как склонны ее абсолютизировать концепции экзистенциализма, в ее творческом преодолении видит смысл бытия.
Ключевые слова: Леся Украинка, многогранность наследия, новая драма, интеллектуальные поиски, творческая самобытность.
THE FORMATION OF SPIRITUAL WORLD BY LESYA UKRAINKA IN THE CONTEXT OF LEADING INTELLECTUAL CURRENTS OF THE END XIX -
BEGINNING XX CENTURY Humeniuk О. М.
The dramaturgy possesses an especial place in the multifaceted creative heritage by Lesya Ukrainka. The writer is one of the creators and theorists of New European Drama. She is the authoress of outstanding works of this genre. The figurative system of her plays is subordinate to the artistic comprehension of essential human being problems, which conditions the playwright's continued interest to actual social and philosophical questions of her time. The article deals with the formation of spiritual world and worldview principles by the authoress. Critic stresses the essential influence on the writer by her uncle Mykhaylo Drahomanov, outstanding philosopher und publicist who had the negative attitude to Marxist doctrines. Lesya Ukrainka, feeling the limitation of rationalistic and positivistic trends, inclines to typical for modernism acknowledgement of relevance intuitionalism and subconscious factors of human activity. However she is not hurry to join unconditionally to
32
_ryMeHVK O. M._
general enthusiasm and, for example, is skeptical to some ideas of Friedrich Nietzsche though her own spiritual quest to a certain extent is consonant to spiritual quest of this philosopher.
Extraordinary person is in the centre of writer's philosophical system. One can characterize this system as humanistic individualism. It is rather nearly to Renaissance ideal, but with stressing on immensity and ambiguity of relationships between individual and environment, on the reality of disharmonious type of these relationships. Moreover Lesya Ukrainka does not absolutize these stressed by her contradictions like often do this existentialism conceptions, she sees the reason of human being in the overcoming of disharmony. Keywords: Lesya Ukrainka, heritage versatility, new drama, intellectual searches, creative originality.
33
