Стан клітинного і гуморального системного імунітету та фагоцитозу у хворих на вугрову хворобу Текст научной статьи по специальности «Клиническая медицина»

УДК 616.53-002.25-053.2-097

Стан клгтинного i гуморального системного iмунгтету та фагоцитозу у хворих на вугрову хворобу

Денисенко О.1., 1ринчин Г.В.

Буковинський державний медичний утверситет, Чертвщ

СОСТОЯНИЕ КЛЕТОЧНОГО И ГУМОРАЛЬНОГО СИСТЕМНОГО ИММУНИТЕТА И ФАГОЦИТОЗА У БОЛЬНЫХ УГРЕВОЙ БОЛЕЗНЬЮ

Денисенко О.И., Иринчин Г.В.

У больных угревой болезнью установлено наличие вторичного иммуннодефицитного состояния по клеточному типу, а также снижение фагоцитарной активности фагоцитирующих клеток крови, которые находятся в зависимости от степени тяжести клинического течения дерматоза.

INDICES OF CELLULAR AND HUMORAL IMMUNITY AND PHAGOCYTOSIS IN PATIENTS WITH ACNE VULGARIS Denysenko O.I., Irynchyn H.V.

The presence of secondary immunodeficiency according to the cellular type and decrease of the phagocytic activity of phagocytes having been ascertained in patients with acne vulgaris are found to be interdependent with the degree of severity of the acne vulgaris clinical course have been established.

Вугрова хвороба (Äcne vulgaris) e одшею з найбшьш актуальних проблем сучасно! дерматологи, що зумовлено як поширешстю дерматозу (на вугрову хворобу страждае до 80-90 % ошб шдлггкового та юнацького в^), так i особливостями клшчного перебпу - схильшстю до частих тривалих рецидивiв i3 короткочасними ремгаями з тенденщею до формування у хворих резистентносп до юнуючих метсдов лшування [9, 10, 15]. Локалiзацiя вугрово! висипки на вщкритих дшянках шюри, частий розвиток стшких рубцевих змш шюри пiсля !! регресу, тривалий торпiдний перебiг дерматозу, як правило, е причиною психоемоцшних порушень пацieнтiв, зниження !х дieздатностi та сощально! активностi [7, 11, 14]. Усе це визначае важливе медико-сощальне значення вугрово! хвороби та обгрунтовуе актуальнiсть наукових дослiджень, спрямованих на встановлення механiзмiв розвитку й перебпу даного дерматозу з метою удосконалення методiв його лiкування i, вiдповiдно, покращання якостi життя пащенпв [10, 15, 16].

Результати сучасних дослщжень вказують на багатофакторнiсть етюлопчних та патогене-тичних чинникiв вугрово! хвороби [3, 5]. Серед провщних механiзмiв розвитку та перебiгу

даного дерматозу вирiзняють [1, 2, 10, 18]:

- спадкову схильшсть;

- розлади ендокринно! та нервово! регуляцii;

- розвиток себоре!;

- активащю коменсально! та умовно-патогенно! мiкрофлори шкiри;

- порушення обмшних процесiв, зокрема метаболiзму жирних кислот, а також дисбаланс оксидантно-антюксидантного гомеостазу;

- наявшсть супутньо! патологii оргашв травлення i вогнищ хронiчноi шфекцп тощо.

Водночас ряд авторiв вказують на ютотну роль у патогенезi вугрово! хвороби iмунних порушень - дисбалансу клггинно! ланки системного iмунiтету та ефекторно! системи неспецифiчного протшнфекцшного захисту, що призводить до розвитку шфекцшно-запальних процесiв у шкiрi [9, 13, 17].

Зважаючи на щ данi, метою наших дослщжень було визначити стан кттинно! i гуморально! ланок системного iмунiтету та фагоцитозу у хворих на вугрову хворобу, жителiв Чершвецько! обл. (Пiвнiчноi Буковини).

Матер1али та методи. Для досягнення поставлено! мети, проведено iмунологiчне дослщ-ження кровi у 60 хворих на вугрову хворобу

(33 юнаки та 27 дiвчат вшом вщ 17 до 24 роюв); усi пацieнти - мешканщ Чершвецько! обл. (Ив-шчно! Буковини). Тривалiсть дерматозу у обсте-жених хворих складала вiд 6 мюящв до 7 рокiв. Бшьша половина - 32 (53,3 %) обстежених па-цieнтiв вказували на част рецидиви вугрово! хвороби (три i бiльше разiв на рш), а у п'яти (8,33 %) ошб пiсля проведеного лiкування вщ-значалося лише тимчасове покращання шюрно-го процесу. За ступенем тяжкост вугрово! хвороби, вiдповiдно до юнуючо! класифшаци [3, 8], обстежеш пацieнти були подiленi на три групи:

- 1 групу склали 18 (30,0 %) хворих на вуг-рову хворобу, у яких процес на шкiрi був обме-женим, з невеликою кшьюстю комедошв, папул та пустул;

- 2 групу склали 28 (46,7 %) хворих, у яких вщзначалося ураження двох i бiльше топогра-фiчних дiлянок шюри з наявнiстю значно! кшь-кост комедонiв, папул i пустул та невеликою кшьюстю iндуративних акне;

- 3 групу склали 14 (23,3 %) хворих з по-ширеним ураженням шкiри, з наявнiстю велико! кшькосп комедонiв, папул, пустул, а також шдуративних, конглобатних та флегмонозних акне, поверхневих i глибоких рубцiв.

Групу контролю склали 18 практично здоро-вих осiб (донорiв) тако! ж вiково! групи.

Для оцшки стану системного iмунiтету та фагоцитозу у хворих на вугрову хворобу визна-чали таю показники [4, 6, 12]:

- вщносну кшьюсть Г^мфоциив за реак-щею спонтанного розеткоутворення (Е-РУК) за методикою 1о^а1 N. et а1 (1972), описаною В.В. Меньшиковим (1987);

- вщносну кiлькiсть Г^мфоципв активних (А-Е-РУК) за В.В. Меньшиковим (1987);

- вщносну кшьюсть Г-хелперiв i Г-супре-сорiв за теофiлiновим тестом (Р. Limatibus et а1, 1978), описаним В.В. Меньшиковим (1987);

- iмунорегуляторний iндекс (1Р1) - сшввщно-шення Г-хелпери / Г-супресори;

- вщносну кiлькiсть 5^мфоцш1в за ре-акщею комплементарного розеткоутворення - ЕАС-РУК (В.В. Меньшиков, 1987);

- вмют сироваткових iмуноглобулiнiв (Ig) клашв О, М, А за методом радiально! iмуно-дифузi! в агарi (G. Mancini et а1, 1965), описаною В.В. Меньшиковим (1987);

- фагоцитарну актившсть i фагоцитарне число за Е.Ф. Чернушенко i Л.С. Когосовою (1978);

- НСТ-тест спонтанний та НСТ-тест шду-кований (Б.И. Кузник та ствав., 1987);

- рiвень циркулюючих в кровi iмунних ком-плексiв (Ц1К) за ПЕГ-тестом (В.В. Меньшиков, 1987).

Статистичну обробку результата дослщжень проводили на персональному комп'ютерi з використанням програми Statistica 6.0. Отримаш данi дослiджень обробляли методом варiацiйно! статистики, використовуючи критерiй Стьюдента (t); за вiрогiдну брали рiзницю середнiх при р < 0,05.

Результати дослщжень та 1х обговорення. Внаслщок визначення у хворих на вугрову хворобу показниюв кттинно! ланки системного iмунiтету (Табл. 1), виявлено вiрогiдне змен-шення вщносно! кiлькостi:

- загальних Г^мфоципв (на 17,9 %, р < 0,001; III стушнь iмунних порушень);

- Г^мфоципв активних (на 22,4 %, р < 0,001; III стушнь iмунних порушень).

Водночас у обстежених пащотпв встановле-но вiрогiдне зменшення вiдносно! кiлькостi:

- Г-хелперiв / iндукторiв (на 19,7 %, р < 0,001; III ступiнь iмунних порушень);

- Г-супресорiв / цитол^ичних лiмфоцитiв (на 18,3 %, р < 0,001; III стушнь iмунних пору-шень), -

без змш показника ОТ, що в цiлому е свщ-ченням формування у цих пащеш!в вторинного iмунодефiцитного стану за кттинним типом.

При визначеннi у хворих на вугрову хво-

Таблиця 1 - Показники клггинно! ланки системного 1мунггету у хворих на вугрову хворобу

Показники, одинищ вим1ру Оснона група (п = 60) Контрольна група (п = 18) Показник в1ропд-носл (р) Стушнь 1мунних порушень

Е-РУК (Г-л1мфоцити), % 36,2 ± 0,72 44,1 ± 1,58 < 0,001 III

А-Е-РУК (Г-л1мфоцити активш), % 22,5 ± 0,47 28,9 ± 0,65 < 0,001 III

Г-хелпери / шдуктори, % 21,9 ± 0,61 27,2 ± 1,32 < 0,001 III

Г-супресори / цитол1тичш л1мфоцити, % 13,8 ± 0,31 16,9 ± 0,86 < 0,001 III

Iмунорегуляторний 1ндекс 1,6 ± 0,07 1,6 ± 0,12 > 0,05 -

Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология 1-2 (11)' 2008

робу показниюв гуморально! ланки системного iмунiтету (Табл. 2) встановлено вiрогiдне збшьшення концентраци в периферичнiй кровi iмуноглобулiнiв класу О (в 1,5 разу, р < 0,001; III ступiнь iмунних порушень) з тенденщею (р > 0,05) до збшьшення концентрацш ^ М та ^ А (I стутнь iмунних порушень). Зростання у хворих на вугрову хворобу концентраци ^ G е свiдченням формування первинно! гуморально! iмунно! вiдповiдi на збудники гнiйно-запально-го процесу в пустульозних елементах вульгар-них акне. Що ж до зростання концентраци iму-ноглобулiнiв у хворих на вугрову хворобу, встановлено вiрогiдне тдвищення у периферичнiй кровi рiвня циркулюючих iмунних комплексiв (на 31,7 %, р < 0,001; III стутнь iмунних порушень).

Таким чином, результата визначення у хворих на вугрову хворобу показниюв гуморально! ланки системного iмунiтету свщчать про те, що у таких пащенпв формуеться специфiчна гумо-ральна вiдповiдь, на що вказуе тдвищення в пе-риферичнiй кровi концентрацi! iмуноглобулiнiв, у першу чергу ^ G, а також адекватне зростання циркулюючих iмунних комплекшв.

Дослiдження у хворих на вугрову хворобу показниюв фагоцитарно! функцi! фагоцитуючих клiтин кровi (Табл. 3) виявило вiрогiдне змен-шення фагоцитарно! активносп фагоцитуючих клiтин (на 8,8 %,р < 0,001; III стутнь порушень фагоцитарно! активносп) за лише тенденци (р > 0,05) до зниження показника фагоцитарного числа (I стутнь порушень фагоцитарно! активносп). Водночас у обстежених хворих на вугрову хворобу встановлено вiрогiднi змши показниюв, що характеризуюсь заключнi етапи Таблиця 2 - Показники гуморально!' ланки си

фагоцитозу:

- зниження (на 23,0 %, р < 0,001; III стутнь порушень фагоцитарно! функци) бактерицидно! активносп фагоцитуючих клпин (за НСТ-тестом спонтанним);

- зниження (на 15,1 %, р < 0,001; III стутнь порушень фагоцитарно! функци) !х потенцш-но! здатносп щодо бактерицидно! активносп (за НСТ-тестом стимульованим).

Порiвняльний аналiз показникiв клгтинно! та гуморально! ланок iмунiтету у хворих з рiз-ним клшчним перебiгом вугрово! хвороби за-свщчив, що:

- у пацiентiв з легкою формою дерматозу виявляеться лише помiрне зменшення вщнос-но! кшькосп Г-супресорних лiмфоцитiв (на 17,4 %, р < 0,05; I стутнь iмунних порушень), у той час як рiвнi загальних Г^мфоципв та !х Г-хелперно! субпопуляцi!, якi е основними ко-ординуючими клiтинами iмунологiчного захис-ту, статистично не вiдрiзняються вiд показникiв контрольно! групи;

- водночас у хворих на вугрову хворобу iз се-реднiм та важким ступенем тяжкосп рееструва-ли ознаки вторинного iмунодефiцитного стану з вiрогiдним зменшенням, порiвняно з показ-никами контрольно! групи, вщносно! кiлькостi загальних Г^мфоципв (вiдповiдно на 20,9 % i 28,1 %; р < 0,001; III стутнь iмунних порушень) та !х субпопуляцiй:

1) Т-хелперних лiмфоцитiв (вщповщ-но, на 21,8 % i 37,3 %; р < 0,001; III ступiнь iмунних порушень);

2) Г-супресорних лiмфоцитiв (вщповщ-но, на 19,7 %, р < 0,001, III стутнь iмунних порушень та на 18,4 %, р < 0,01; II стутнь iмунних порушень).

много 1муттету у хворих на вугрову хворобу

Показники, одинищ вим1ру Основна група (п = 60) Контрольна група (п = 18) Показник в1ропдност1 (р) Стутнь 1мунних порушень

ЕАС-РУК (Я-лшфоцити), % 26,6 ± 0,89 27,2 ± 1,25 > 0,05 I

!муноглобулши класу М, г/л 1,3 ± 0,06 1,2 ± 0,08 > 0,05 I

!муноглобулши класу О, г/л 18,4 ± 0,55 12,2 ± 0,79 < 0,001 III

!муноглобулши класу А, г/л 3,9 ± 0,13 3,8 ± 0,19 > 0,05 I

Циркулюкш 1мунш комплекси, ум. од. 130,8 ± 6,0 99,3 ± 4,61 < 0,01 III

Таблиця 3 - Показники фагоцитарно! функци фагоцитуючих клттин кров1 у хворих на вугрову хворобу

Показники, одинищ вим1ру Основна група (п = 60) Контрольна група (п =18) Показник в1ропдност1 (р) Стутнь 1мунних порушень

Фагоцитарна актившсть, % 65,4 ± 0,78 71,7 ± 1,53 < 0,001 III

Фагоцитарне число 4,6 ± 0,13 5,0 ± 0,27 > 0,05 I

НСТ-тест спонтанний, % 10,6 ± 0,48 14,6 ± 0,79 < 0,001 III

НСТ-тест стимульований, % 27,5 ± 0,60 32,3 ± 0,79 < 0,001 III

- лише у хворих i3 тяжким перебиом вугрово! хвороби iмунорегуляторний îh^kc був Bipo-гiднo зниженим (в 1,3 разу, р < 0,05; I стушнь iмунних порушень); у цих же пащенпв встанов-лено вipoгiдне зменшення вiднoснoï кiлькoстi 5^мфоципв (на 16,2 %, р < 0,001; III стушнь iмунних порушень), у той час як у пащенпв i3 легким та сеpеднiм ступенем тяжкосп дерматозу ïx кiлькiсть статистично не вiдpiзнялася вiд показника ошб кoнтpoльнoï групи;

Рiвень сироваткових iмунoглoбулiнiв G був вipoгiднo пiдвищеним (на 46,4-55,5 %, р < 0,001; III стушнь iмунниx порушень) у пащенпв вшх дoслiджуваниx груп; разом з тим, piвень ЦIК був найбшьш високим у пацieнтiв iз сеpеднiм та тяжким пеpебiгoм вульгарних акне (збшь-шення пopiвнянo з показником кoнтpoльнoï групи вiдпoвiднo на 42,9 % таi 32,6 %,р < 0,001; III стушнь iмунниx порушень).

Водночас у вшх групах обстежених пащенпв, що страждали на вугрову хворобу, вста-новлено зниження фагoцитаpнoï активнoстi фагоцитуючих клiтин кpoвi; однак найбiльш ютотне зменшення показника ФА зареестрова-но у пащенпв iз сеpеднiм та тяжким перебиом дерматозу (зменшення, вщповщно, на 9,7 % та 10,9 %, р < 0,001; III стушнь порушень фагоцитарно!' функци). Вщповщш змши встановлено щодо показниюв, якi характеризують заключнi етапи фагоцитозу. Так, якщо у пацiентiв iз легким пеpебiгoм акне показники НСТ-тесту спонтанного та НСТ-тесту стимульованого були в межах норми, то у хворих iз середшм ступенем тяжкосп дерматозу встановлено вipoгiднi 1х змiни - зменшення:

- НСТ-тесту спонтанного на 45,6 % (р<0,001; III стушнь порушень фагoцитаpнoï функци);

- НСТ-тесту стимульованого - на 16,7 % (р < 0,001; III стушнь порушень фагoцитаpнoï функци).

Однак найбшьш ютотш змши цих показни-кiв встановлено у хворих iз важким пеpебiгoм акне, у яких був зменшеним, пopiвнянo з вщ-пoвiдними показниками ошб кoнтpoльнoï гру-пи, показник:

- НСТ-тесту спонтанного - у 2,1 разу (p < 0,001; III ступiнь порушень фагoцитаpнoï

функци);

- НСТ-тесту стимульованого - у 1,4 разу (p < 0,001; III ступiнь порушень фагоцитарно! функцii).

Таким чином, у хворих на вугрову хворобу встановлено змши показниюв клггинно! та гуморально! ланок iмунiтету, а також фагоцитарно! активносп фагоцитуючих кттин кровi, якi знаходяться у взаемозалежносп з тяжюс-тю ктшчно! картини дерматозу. Одержанi ре-зультати iмунологiчних дослiджень у хворих на вугрову хворобу свщчать, що розвиток гншно-запальних процесiв у шкiрi цих пацiентiв вщбу-ваеться на rai формування вторинного iмуноде-фщитного стану за рахунок порушення процешв розпiзнавання, автономно! iмунорегуляторноi функцii Т^мфоципв, зниження вiдносноi кшь-костi Т^мфоципв як за рахунок Г-хелперно!, так i Г-супресорно! субпопуляцiй. При цьому у пащенпв розвиваеться адекватна первинна гуморальна iмунна вiдповiдь, про що свщчить зростання концентраци iмуноглобулiнiв класу G, а також Ц1К.

У хворих на вугрову хворобу також встановлено вiрогiднi змши процешв фагоцитозу - зниження фагоцитарно! функци фагоцитуючих кттин (нейтрофшв, моноципв, макрофагiв та iн.) iз порушенням також i заключних етапiв фагоцитозу, що зокрема проявляеться зниженням бактерицидно! активностi та потенцiйноi бактерицидно! активносп фагоцитуючих клiтин. Ви-явлене у хворих на вугрову хворобу зниження активносп фагоцитуючих клпин кровi е однiею з причин зменшення елiмiнацii циркулюючих iмунних комплекшв, а також патогенних мш-роорганiзмiв з вогнищ ураження шкiри, що в цшому виявляе несприятливий вплив на пере-бiг вугрово! хвороби, зумовлюючи хронiзацiю гнiйно-запальних процесiв у шюрь

Отже, виявленi у хворих на вугрову хворобу змши показниюв системного iмунiтету та фагоциту та !х зв'язок зi ступенем тяжкосп ктшч-ного перебiгу дерматозу свщчать про важли-ву роль iмунологiчних порушень у патогенезi вугрово! хвороби та необхщшсть призначення таким пащентам адекватно! iмунокоригуючоi терапii.

Висновки

1. У хворих на вугрову хворобу встановлено змши клпинно! ланки системного ÎMymTe-ту - вiрогiдне зменшення вщносно! кiлькостi загального пулу Т^мфоципв (на 17,9 %,

p < 0,001), активних ТЧтмфоципв (на 22,4 %, p < 0,001), !х субпопуляцш - Г-хелперних (на 19,7 %, p<0,001) та Г-супресорних лiмфоцитiв (на 18,3 %, p < 0,001), що свщчить про

Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология

1-2 (11)' 2008

формування у цих пащенпв вторинного iMyHO-дефщитного стану за клiтинним типом.

2. У хворих на вугрову хворобу встановлено вiрогiдне зростання в сироватщ кровi концентраци iмyноглобyлiнiв класу G (в 1,5 разу, p < 0,001) та рiвня Ц1К (на 31,7 %,p < 0,001), що свiдчить про розвиток адекватно! гуморально! вiдповiдi на збудники гншно-запального про-цесу в елементах шюрно! висипки.

3. У хворих на вугрову хворобу вщзначаеться зниження фагоцитарно! активносп фагоцитуючих клггин кровi (на 8,8 %, p < 0,001) на перших етапах фагоцитозу, а також вiро-гiдне зменшення показникiв НСТ-тесту спонтанного (на 23,0 %, p < 0,001) та НСТ-тесту стимульованого (на 15,1 %; p < 0,001), яю

Л1ТЕРАТУРА

1. Калюжная Л.Д., Королева Ж.В., Михнева Е.Н. Опыт комплексной коррекции антиок-сидантной недостаточности и дефицита цинка при лечении заболеваний придатков кожи / Ктшчне застосування антиоксидантних комплексiв Три-Bi, Три-Bi Плюс: Зб. наук. праць. - К., 2003. - С. 79-81.

2. Коляденко В.Г., Брюзг1на Т.С., Усенко Г.Д. Газохроматографiчний аналiз лшадв кровi та шкiрного сала у разi вугрово! хвороби // Дерматол. та венерол. - 2001. - № 4 (14). -С. 31-32.

3. Кубанова А.А., Самсонов В.А., Забненкова О.В. Современные особенности патогенеза и терапии акне // Вестн. дерматол. и венерол.

- 2003. - № 1. - С. 9-15.

4. Кузник Б.И., Васильев Н.В., Цыбиков Н.Н. Иммуногенез, гемостаз и неспецифическая резистентность организма. - М.: Медицина, 1989. - 319 с.

5. Кутасевич Я.Ф., Огурцова Г.М., Маштакова 1.О. Вугрова хвороба: алгоритми дiагностики та лшування // Мистецтво л^вання. - 2005.

- № 6 .- С.38-40.

6. Лабораторные методы исследования в клинике: Справочник / Под. ред. В.В. Меньшикова. - М.: Медицина, 1987. - С. 149-312.

7. Мавров И.И., Цепколенко В.А. Анализ частоты, характера, возрастных аспектов обращаемости в косметологические клиники // Дерматол. та венерол. - 2003. - № 3 (21). -С. 45-46.

8. Огурцова А.Н. Критерии оценки степени тяжести в выборе тактики лечения угревой болезни // Дерматол. и венерол. - 2004. - № 1 (23). - С. 45-49.

9. ПесковаИ.В., КриницынаЮ.М., Никифорова Н.Г. Изучение реактивности нейтрофилов и перекисного окисления липидов у пациентов

1-2 (11)' 2008

характеризують порушення фагоцитозу на його завершальних стадiях.

4. Встановлеш змши показниюв системного iмунiтету та фагоцитозу у хворих на вугрову хворобу перебувають у взаемозалежносн зi сту-пенем тяжкосн ктшчно! картини дерматозу.

Перспективи подальших дослщжень. Зва-

жаючи на одержат результата дослщжень щодо ролi iмунних порушень у патогенезi вугрово! хвороби, актуальною й перспективною задачею наукових дослщжень е розробка та впроваджен-ня в клшчну практику адекватних диференцшо-ваних способiв iмунокоригуючо! терапи хворих на вугрову хворобу з визначенням найближчих та вщдалених наслщюв !х л^вання.

с вульгарными угрями при терапии скиноре-ном // Вестн. дерматол. и венерол. - 2001. -№ 3. - С. 29-30. \0.Резшченко Н.Ю., Дюдюн А.Д. Сучаст аспекта етюпатогенезу вугрово! хвороби // Дерма-товенерол. Косметол. Сексопатол. - 2007. -№ 1-4 (10). - С. 169-174. 11.Федотов В.П., Горбунцов В.В., Соболь Н.В. Спорагал в комплексной терапии больных угревой болезнью, осложненной малассе-зиозом кожи // Дерматовенерол. Косметол. Сексопатол. - 2005. - № 3-4 (8). - С. 40-43. 12.Чернушенко Е.Ф., Когосова Л.С. Иммунологические исследования в клинике. - К.: Здоров'я, 1978. - С. 13-60. 13.Шухтин В.В. Особливост iмунного статусу у чоловшв, хворих на вугрову хворобу // Укр. журнал дерматол., венерол., косметол.

- 2005. - № 3 (18). - С. 176.

\4.Baldwin H.E. The interaction between acne vulgaris and the psyche // Cutis. - 2002. - Vol. 70, No 2. - P. 133-139

15.Cordain L., Lindeberg S., Hurtado M. et al. Acne vulgaris: a disease of Western civilization // Arch. Dermatol. - 2002. - Vol. 138, No 12. - P. 1584-1590.

16. Dreno B. Assessing Quality of Life in Patients with Acne Vulgaris: Implications for Treatment //Amer. J.Clin. Dermatol. - 2006. - Vol. 7, No 2.

- P. 99-106.

17. Wilcox H.E, Farrar M.D., Cunliffe W.J et al. Resolution of inflammatory acne vulgaris may involve regulation of CD4+ T-cells responses to Propionbacterium acnes // Brit. J. Dermatol. -

- 2007. - Vol. 156, No 3. - P. 460-465.

18. Yosipovich G., Tang M., Dawn A. et al. Study of Psychological Stress, Sebum Production and Acne Vulgaris in Adolescents // Acta Dermato-Venerol. - 2007. - Vol. 87, No 2. - Р. 135-139.