Комплексна таргетна терапія маласезіозу шкіри Текст научной статьи по специальности «Клиническая медицина»

УДК 616.5-022.7/.9:616.992]-02-036.22-07-08

Комплексна таргетна терашя маласезюзу шюри

Горбунцов В.В.

Днтропетровська державна медична академ1я

КОМПЛЕКСНАЯ ТАРГЕТНАЯ ТЕРАПИЯ МАЛАССЕЗИОЗА КОЖИ Горбунцов В.В.

Рассмотрены проблемы лечения малассезиоза кожи. На основании анализа собственных результатов исследований и данных современной специальной литературы определены основные принципы рациональной курации и методика комплексной таргетной терапии больных малассезиозом кожи.

COMPLEX TARGET THERAPY OF SKIN

MALASSEZIASIS

Gorbuntsov V.V.

The problems of skin malasseziasis' treatment have been considered. Relying on analysis of own findings of investigations and the data of present-day special literature the underlying principles of rational management and method of complex target therapy of patients with skin malasseziasis have been determined.

Постановка проблеми у загальному ви-глядi складаеться з того, що вивчення грибкових захворювань людини на цей час е одшею з актуальних проблем сучасно! медицини та, зокрема, науково! та практично! дерматологи. Головне мюце у структурi захворюваност ниш посщають мшози з ураженням шюри, !! придат-юв та слизових оболонок. Серед захворювань грибково! етюлогп провщне мюце займають дерматомшози, поширенють яких у суспшьсга до цього часу точно не визначена, але вщносно самих тшьки онiхомiкозiв складае бшьш шж 30 % [1, 7, 9, 11].

Надзвичайна висока поширенють грибiв роду Malassezia серед населення, значна рiзноманiт-нють проявiв ще! шфекци та певш проблеми дiагностики та лiкування маласезюзу шкiри обу-мовлюють актуальнiсть дослщження проблематики цього захворювання. Бшьшють дослiдникiв ешдемюлоги маласезшно! шфекци згодна у тому, що рiзнi види цього збудника присутш на шкiрi бiльш, нiж 90 % усього населення. Клшчне та медико-соцiальне значення маласезюзу шюри не вичерпуеться його роллю, як окремого дерматозу; певне значення мае його роль у патологи шших захворювань шюри (атотчний дерматит, вугро-ва хвороба, екзема, псорiаз та iн.), захворювань внутршшх органiв, доброякiсних та злоякiсних неоплазш [2-8, 11, 12, 20, 21, 23-27, 29, 31-34].

Зв'язок роботи з важливими науковими чи практичними завданнями полягае в тому, що вивчення шляхiв шдвищення ефективносп лшування i розробка комплексно! таргетно! терапи маласезiозу шкiри е фрагментом теми НДР Кафедри шюрних та венеричних хвороб Дншропетровсько! державно! медично! академи - 1Н 0600 «Порушення адаптацшних механiзмiв при дерматозах та шфекщях, що передаються статевим шляхом, та методи !х корекци»; iдент. № 02010681; № держрегютраци 0100и000395 (1999-2004 та 2005-2009 рр.).

Аналiз останшх дослiджень i публiкацiй, в яких започатковано розв'язання проблеми

показуе, що поява нових методiв дослiдження, даних про бюлопю грибiв та про !х взаемовщ-носини з макрооргашзмом, а також поява нових антимшотичних лiкарських засобiв (беручи до уваги засвоення !х практичною медициною) став-лять новi стандарти у дiагностицi та лшуванш хворих на мiкози.

Численш дослiдження особливостей етюло-гi!, ешдемюлоги, патогенезу та клiнiки мiкозiв дозволили розробити та впровадити ефективнi методи комплексно! терапп цих хворих; але сучаснш дерматологi! бракуе ефективних ме-тодiв комплексного лiкування такого досить розповсюдженого мiкозу, як маласезiоз шюри [3, 4, 8, 11].

Сучасш даш про значну розповсюджешсть захворювань, що викликанi грибами роду Malassezia, численш спостереження вюцераль-них форм маласезiозу та летальних випадюв, пов'язаних з цieю шфекщею, а також вирiшення проблеми етюлопчно! дiагностики цих грибiв при захворюваннях людини стали пiдставою для с^мкого розвитку дослiджень у цьому напрямь При цьому, дерматовенерологiя, - зок-рема, укра!нська школа дерматовенерологи, - е лiдером серед iнших спещальностей медицини у цих дослiдженнях. Проблему маласезюзу можна вважати однiею з проблем сучасно! науково! та практично! медицини, що найбшьш динамiчно розвиваеться [2-4, 7, 11, 16, 20, 24-26, 29, 3134].

Багато робгг присвячено дослщженню ет-демюлоги, патогенезу, лiкуванню та профшак-тищ захворювань, що обумовленi грибами роду Malassezia. Але треба зазначити, що до нашого часу дослщження проводилися лише для окре-мих локальних клiнiчних форм, без урахування !х розвитку та поеднання [5, 8, 15, 20, 27, 30-32].

Певне значення для розвитку сучасно! дерма-тологп мало з'ясування того факту, що у хворих маласезiйна iнфекцiя зазвичай проявляеться не одшею, а декшькома окремими клiнiчними формами, що значно вiдрiзняються за проявами, характером перебиу та механiзмами розвитку [3, 4, 11, 12]. Таке одночасне юнування рiзних за видом та характером утворювання проявiв мала-сезiозу шюри потребувало перегляду принципiв терапи цього дерматомшозу та пошуку нових ефективних методiв його терапи.

Новим для ктшчно! дерматологи було визна-чення маласезiозу шкiри, як процесу, що об'еднуе декiлька окремих клiнiчних форм маласезшних уражень, одночасно iснуючих у хворого i по-требуючих рiзних пiдходiв та методик лiкування [3, 4, 11, 12].

Маласезюз шюри - це вiдносно нове по-няття медично! мшологи, яке об'еднуе ряд захворювань шюри та И придатюв, спричинених дрiжджеподiбними лшофшьними грибами роду Malassezia; акцентуючи при цьому увагу на рiз-номаштнють проявiв одночасно iснуючих у хворого вшх клiнiчних форм цього дерматомшозу.

Визначення поняття «маласезюз шюри» поставило перед лiкарями теоретичну та практичну проблему одночасно! комплексное' терапi! проявiв цього дерматомiкозу, рiзних за локалiзацiею, морфологiею та патогенезом.

До цього часу загальноприйнятим, стосовно

маласезшно! iнфекцi! шкiри, був шдхщ, при яко-му визначалися !! окремi локальнi клiнiчнi форми. Л^вання маласезiйно! iнфекцi! у хворих також проводилося вiдносно таких окремих !! клiнiчних форм [5, 8, 15, 20, 27, 30-32, 34]. Нехтування при цьому шшими проявами маласезюзу призводило до скорого розвитку рецидивiв та подальшого прогресування iнфекцiйного процесу у хворих; ускладнювало подальше л^вання.

Незважаючи на певш досягнення сучасно! фармакологи, достатньо ефективно! методики лшування маласезiозу шкiри поки що не-мае, - лiкування цього дерматомшозу пов'язане з труднощами запобиання ускладненням терапи та виникненням його частих рецидивiв. Розробки методики лшування маласезiозу шкiри у наш час проводяться практично в усiх кра!нах свiту i визнанi актуальними.

Невиршеною ранiше частиною проблеми

лiкування маласезюзу шюри е узгодження сучас-них знань про особливосп перебiгу та ктшчних проявiв маласезiозу шкiри з методикою лшуван-ня, яка б включала етютропну, протигрибкову, патогенетичну коригуючу та протирецидивну терапiю. Безсумшвний практичний iнтерес мае той факт, що рiзнi (до того ж таю, що найбшьш часто трапляються) форми маласезюзу шюри, як зазвичай одночасно юнують у хворих, значно вiдрiзняються у своему патогенезi (часто - взаем-но протилежно у рiзних форм). Наявнiсть таких особливостей кшшчних проявiв маласезiозу шкь ри обумовило тдвищення ролi патогенетичного лшування у складi комплексно! терапп цього захворювання, а разом з тим, - i необхщносп додаткових дослщжень його патогенезу [3, 8, 9, 11, 16, 20, 31].

Вщносно патогенносп грибiв роду Malassezia зараз вщомо, що життедiяльнiсть !х у органiзмi людини супроводжуеться серйозними пролiфе-ративними, iмунологiчними та обмiнними пору-шеннями [2, 5-7, 10, 11, 13, 16, 25, 27, 34].

В останш роки докоршно змшюеться вщно-шення до гибiв родуMalassezia, як нормально! та умовнопатогенно! мшрофлори макроорганiзму, що пiдвищуе значимють i необхiднiсть лiкування спричинених ними захворювань [2, 4, 6, 7, 11, 13, 14, 23, 24-26, 29, 33].

Таким чином, можна вважати, що розробка нових методiв ефективного комплексного ди-ференцшованого л^вання маласезюзу шюри, якi були би здатш суттево запобiгти рецидивам, поширенню та розвитку ще! хвороби, е актуаль-

ною й нагальною проблемою сучасно! науково! та практично! дерматологи.

Метою дослщження було визначено шдвищення ефективност лшування хворих на маласезюз шюри шляхом розробки методики комплексно! таргетно! терапи цього дерматомшозу з урахуванням особливостей клшши, iмунних змiн та змш метаболiзму.

Аналiз вiдомих даних спещально! лтерату-ри та сучасного досвщу лiкування хронiчних ш-фекцiйних захворювань людини дае можливють зробити висновок про те, що певну увагу при цьому доцшьно зосередити на вивченш у дина-мiцi:

- особливостей факторiв та умов, що сприя-ють виникненню та розвитку окремих проявiв маласезiйно! iнфекцi!;

- можливост одночасно! комбiнацi!, взаем-ного зв'язку та взаемно! залежностi окремих !! клiнiчних форм;

- особливостей !хнього перебiгу у взаемному зв'язку мiж собою, а також у зв'язку з шдив> дуальними особливостями хворих, зовшшшми факторами, супутнiми загальними захворюван-нями, iншими дерматозами та ускладненнями;

- особливостей iмунних змш, а також показ-никiв обмiну лiпiдiв, мiнерального обмiну, сте-ро!дних гормонiв, -

за результатами чого можна буде визначити диференцiйованi клiнiчнi показання до призна-чення комплексно! iндивiдуалiзовано! терапi!, шляхи диспансеризацi! та реабшггаци хворих на маласезiоз шкiри, - що може суттево по-кращити результати лiкування та профiлактики цього захворювання. Цей висновок е тдставою для визначення головних задач, послщовне ви-рiшення яких може забезпечити досягнення встановлено! мети роботи.

В якостi головних задач дослщження було визначено:

1. Вивчити комплексно у динамщ особли-вост перебiгу та клiнiчних проявiв маласезiозу шкiри, з'ясувавши при цьому взаемний зв'язок та взаемну обумовленють його окремих ктшч-них форм помiж собою та з шшими супутнiми дерматозами.

2. Дослiдити у сшвставленш особливо стi iмунних змiн та змш показниюв клiтинних фак-торiв природно! резистентностi капiлярно! кровi уражено! та неуражено! шкiри для визначення можливост та обгрунтування проведення у хворих на маласезюз шири диференцiйовано! за-

гально! та локально! iмуномодулюючо! терапи.

3. Вивчити комплексно, з визначенням особливостей дерматозу особливосп показниюв рiвня стеро!дних гормонiв для визначення ролi !хнiх змiн у характерi клiнiчних проявiв маласезiозу шкiри у хворих.

4. Провести дослщження головних показниюв мшерального обмiну для встановлення необхщ-ностi та можливостi його корекци у хворих на маласезюз шюри проведенням патогенетично! терапi!.

5. Дослщити комплексно, з урахуванням особливостей клшчних проявiв дерматозу головш показники лiпiдного обмiну хворих для оцшки значення його змш у патогенезi маласезiозу шю-ри i необхiдностi корекцi!.

6. Провести комплексний аналiз особливостей розповсюдження, переб^у, клiнiчних проявiв усiх одночасно юнуючих форм маласезiозу шкiри, супутнiх патологш та лабораторних по-казникiв дослщжених хворих для визначення об'ективних, науково обгрунтованих рiвнiв ви-явлених порушень та можливостi розподiлення хворих на маласезюз шюри у клiнiко-терапев-тичш групи.

7. З урахуванням клшшо-патогенетичних рiвнiв змiн видiлених груп, визначити диферен-цiйованi показання та розробити методику комплексно! таргетно! терапи хворих на маласезюз шюри.

8. Дослщити за динамшою вивчених клшшо-лабораторних показникiв найближчi та вщдалеш результати запропоновано! методики терапi! та дати оцшку !! ефективностi.

9. Шляхом аналiзу та узагальнення даних власного дослщження та юнуючого досвщу л^-вання хворих з дерматозами шфекцшно! етiологi! визначити головнi принципи та пiдходи до рацiо-нально! курацi! хворих на маласезiоз шюри.

Методи клiнiко-лабораторного дослiдження хворих та показники, що пщлягали дослiджен-ню, визначалися за аналiзом даних про вiдомi загальнi механiзми патогенезу дерматомiкозiв та маласезiйно! iнфекцi! iз встановленням невиршених ранiше або дискусiйних питань попередшх дослiджень, вирiшення яких було необхщним для науково обгрунтованих показань для призначення комплексно! етю-патогенетич-но! терапi!. Вибiр методик клiнiко-лабораторного до^дження хворих обумовлювався, перш за все, доступнютю та можливiстю використання !х та результатiв проведеного дослiдження у практищ

л^вання хворих у реальних умовах суспшьно! охорони здоров'я, шформативнютю, а також вип-робуванням !х у вирiшеннi аналогiчних питань л^вання iнших захворювань, - у тому числ^ i подiбних за етюлопею та патогенезом.

Засобами вирiшення визначених задач було обрано таю методи дослщження:

- фiзикальнi та загальш клiнiко-лабораторнi дослiдження, передбаченi чинними норматив-ними актами МОЗ Укра!ни для хворих на мшози шкiри;

- мшроскошчне i культуральне мiкологiчне дослщження на гриби роду Malassezia зiскобiв, поверхневих зрiзiв як нативних, просв^лених лугами, так i пофарбованих препаранв уражено! шкiри;

- комплекс загальноприйнятих стандартних унiфiкованих iмунологiчних тестiв, передбаче-них наказом МОЗ Укра!ни № 422 вщ 19. 11. 02 «Про розвиток клшчно! iмунологi! в Укра!ш», з визначенням абсолютно! та вщносно! кiлькостi iмунокомпетентних клiтин рiзного типу через дослiдження загально! кшькосл лейкоцитiв, лейкоцитарно! формули кровi, фенотипуванням лiмфоцитiв методом iмунофенотипування кл> тин кровi за диференцiйовочними антигенами (С^-рецепторами) за допомогою моноклональ-них антитш через реакцiю непрямо! поверхнево! iмунофлюоресценцi! кровi уражено! шкiри та кровi пальцiв рук; функцiональних властиво-стей 5^мфоциив через визначення вмiсту iмуноглобулiнiв класiв А, M та О у сироватщ кровi методом прямо! радiально! iмунодифузi! за допомогою моноспецифiчних сироваток до iмуноглобулiнiв цих клашв за методом Манчинi; функцiонально! активносп фагоцитуючих клiтин через оцiнку фагоцитарно! активност ПМЯЛ кровi; бактерицидно! активносп фагоцитуючих клiтин через вiдновлювання в них безкольо-рового тетразолiя штросинього у формазан за

Виклад основного матерiалу

допомогою НСТ-тесту кровi уражено! шюри та кровi неуражено! шюри пальщв рук;

- комплекс загальноприйнятих ушфшованих бiохiмiчних дослiджень, зокрема: дослщження рiвня стеро!дних гормонiв (кортизолу, загаль-ного тестостерону, естрадiолу та прогестерону) iмуноферментним методом (твердофазного конкурентного хемшюмшесцентного iмунофер-ментного аналiзу) за загальноприйнятою методикою вiдповiдно iнструкцiям до тест-наборiв

IMMULITE®; дослiдження вмiсту юшв натрiю, калiю, кальцiю та магшю в кровi унiфiкованими методами за допомогою тест-наборiв DAC.Lq (DAC-Spectromed S.R.L.) та «DiaSys» (ФРН); дослiдження головних показниюв лiпiдного обмiну унiфiкованими методами за допомогою тест-наборiв «DiaSys» (ФРН) з визначенням рiвня загального холестерину, холестерину ЛПВЩ та ЛПНЩ, триглiцеридiв та коефiцiенту атерогеностi.

Одержанi результати дослщження були оброб-ленi методами математично! статистики:

- порiвняння результапв дослiджень, якi були одержанi у хворих рiзних груп, проводилося за загальноприйнятою методикою з використанням критерда Стьюдента;

- для множинного порiвняння i оцiнки взаемозв'язкiв дослiджених показниюв викорис-тано методи дисперсiйного аналiзу;

- для бiльш детально! класифшаци досл> джених показникiв застосовано метод порiв-няльного статистичного аналiзу окремих характеристик дослщжених показникiв, заснова-ний на множинному ранговому критерда Дункана;

- визначення ктшко-патогенетично! неод-норiдностi результапв, якi були одержанi у дослщжених хворих, та видшення клiнiко-терапевтичних груп проводилося з використанням методiв кластерного аналiзу.

Основна дослiджувана група хворих, у яких вивчалися особливостi клшчних проявiв, пе-ребiгу маласезiозу шюри та змши клiнiко-ла-бораторних показниюв, включала 221 пащента (94 чоловшв та 127 жiнок), що проходили в перюд 1999-2006 рр. обстеження i лiкування в Клiнiцi шюрних та венеричних хвороб ДДМА. При визначенш клiнiчних форм маласезiозу шюри у дослщжених хворих використовувалася втизняна ктшко-патогенетична класифiкацiя маласезiозу шкiри, як найбшьш повна, систе-

матизована та враховуюча юнукта класифiкацi! iнших мiкозiв. Дiагноз маласезiозу шкiри дослi-джуваним хворим встановлювався на пщставк

- наявносн у них характерних ктшчних про-явiв маласезiозу шкiри;

- виявлення мiкроскопiчно в лусочках уражено! шюри i в гною пустул кттин дрiждже-подiбних грибiв;

- результатiв верифiкацi! роду через заав на середовище Сабуро пщ шар маслинового масла та результапв юльюсного культурального до-

слщження на гриби роду Malassezia для вста-новлення етюлопчного дiагнозу маласезiозу шкiри.

Групу контролю у дослщженш показникiв iмунiтету та бiохiмiчних дослiдженнях склали 20 практично здорових ошб (9 чоловiкiв та 11 жшок), у яких не було машфестних проявiв маласезюзу шкiри та число КУО ip^iB Malassezia у кiлькiсних посiвах не перевищувало 5-105 у см. кв.

Дослiдження можливосп пiдвищення ефек-тивностi лiкування хворих на маласезюз шюри, перш за все, полягало у систематизаци нових даних про вид i характер маласезшних уражень шкiри i патогенез маласезшно! iнфекцiï та ш-теграци цих даних у процесi клшчного спос-тереження хворих та поглибленого ïx клiнiч-ного обстеження з визначенням особливостей проявiв, перебiгу цього дерматомiкозу та змiн клiнiко-лабораторниx показниюв.

Для розробки принципiв курацiï i методу л> кування хворих на маласезюз шюри, було проведено дослщження особливостей клшчних проявiв i переб^у цього дерматомiкозу. При об-стеженi дослiджениx хворих було встановлено, що маласезюз шюри у них мав прояви не однieï окремоï клiнiчноï форми, а проявлявся як ком-бiнацiя декiлькоx, щонайменш трьох або бшьше рiзниx окремих ктшчних форм. Склад комбша-цiï, певним чином, залежав вщ iндивiдуальниx особливостей хворих (стал, вiку, умов життя та роду занять); у дослщжених хворих було вияв-лено 34 таких, рiзниx за складом, комбшацш. Бiльш, нiж у половини дослщжених (119 ошб) вiдмiчалася комбiнацiя трьох-чотирьох, а у 103 осiб одночасно юнувало п'ять i бiльше рiзниx клiнiчниx форм маласезiозу шкiри; при цьому комбшацп з одночасно юнуючих 7-8 рiзниx клiнiчниx форм не були виключенням. Проте, спiвiснування разом ушх клiнiчниx форм не було вiдмiчено у жодного хворого; також не було вiдмiчено у жодного з дослщжених менше трьох одночасно юнуючих ктшчних форм маласезюзу. Найчастiше маласезiоз шкiри проявлявся у хворих, як комбшащя:

- керозу, чорних комедошв та пiтирiазу волосисто!' частини голови (41 особа з 221);

- керозу, комедошв, пiтирiазу волосистоï частини голови та негншного фолiкулiту тулуба та кiнцiвок (28 осiб);

також не юнувала iзольовано i така форма маласезюзу шюри, як рiзнокольоровий лишай;

частiше вiн iснував в комбшаци з керозом, чор-ними комедонами, негншним фолiкулiтом тулуба i кшщвок та пiтирiазом волосистоï частини голови.

Наведенi результати дослщження безумовно свщчать про те, що визначення вщомих раш-ше окремих клшчних форм маласезiозу шю-ри в якост окремих захворювань не е корект-ним - бшьш правильним е визначення маласезюзу шкiри, як нозологiчноï одиницi, що поеднуе одночасно юнукта у хворих рiзнi прояви цього дерматомшозу. Встановлення дiагно-зу «Маласезюз шюри» необхщно, перш за все, саме для призначення та проведення хворим комплексного л^вання. При цьому, урахуван-ня вшх одночасно iснуючиx проявiв маласезюзу е необхщним через те, що окремi його форми значно розрiзняються за клшшо-морфолопчни-ми проявами та патогенезом, i лшування ïx за одною методою, без урахування притаманних 1м особливостей, не буде повноцшним.

Дослiдження окремих клiнiчниx форм у ïx-ньому поеднаннi показало, що вони виникали у хворих не одночасно. Окремi ктшчш форми маласезюзу шюри мали певний характер «хвороб вшу». У цшому, патолопчний процес за динамiкою мав визначеш риси стадiйноï транс-формацiï, тенденщю до поширення та розвитку складних та стiйкиx форм ураження. Необхщно зазначити, що такi особливостi розвитку проце-су потребують певного урахування при курацiï хворих i обумовлюють доцiльнiсть визначення маласезiозу шкiри, як нозологiчноï одиницi, - на вiдмiну вiд обмеження визначення окремоï його клiнiчноï форми. На нашу думку, це дае можливють забезпечити системний комплек-сний, максимально iндивiдуалiзований пщхщ при призначеннi та проведеннi лшування цього дерматомiкозу.

Аналiз особливостей загального перебюу маласезiозу шкiри визначив у дослщжених хворих юнування особливостей загальних шляxiв еволюцiï клiнiчниx проявiв маласезiйноï ш-фекцiï шкiри; щ шляхи ранiше не були дослщ-женi; вивчення ïx безумовно доповнюе знання про особливостi перебiгу маласезюзу шюри, що необxiдно для визначення рацюнального комплексу лiкувальниx та профшактичних за-xодiв. Загальним числом було вiдмiчено 55 рiз-них шляxiв еволюцiï клiнiчниx проявiв окремих форм маласезюзу шюри. Найбiльша варiабель-нють шляxiв еволюцiï була властива себорейно-му дерматиту шкiри тулуба та кшщвок (15 рiз-

них шляхiв). Фолшулярний, псорiазиформний та пiтирiазиформний екзематиди Дар'е виника-ли вiдповiдно 7, 8 та 9 рiзними шляхами.

При дослщженш шлях1в еволюци окремих клiнiчних форм, привертае увагу наявшсть, у значнш кiлькостi випадкiв, тотожностей окре-мих метаморфоз; наприклад:

- рiзнокольоровий лишай часто трансформу-вався у негншний фолiкулiт, фолiкулярний або пiтирiазиформний екзематиди;

- часто вiдмiчалися трансформацп фол^-лярного екзематиду у пiтирiазиформний та ш-тирiазиформного - у псорiазиформний;

- пiтирiаз часто трансформувався у негншний фол^л№

Певною мiрою характерними були також i бiльш численнi фрагменти еволюци; так, при-вертала до себе увагу трансформащя:

- керозу - через пiтирiаз, негнiйний фол> кулгг, фолiкулярний екзематид - у пiтирiази-формний екзематид;

- керозу - через негншний фолшулщ фол> кулярний екзематид - у пiтирiазиформний (або псорiазиформний) екзематиди;

- рiзнокольорового лишаю - через фол^-лярний екзематид - у пiтирiазиформний;

- рiзнокольорового лишаю - через пiтирiази-формний екзематид - у псорiазиформний;

- рiзнокольорового лишаю - через фол^-лярний та пiтирiазиформний екзематиди - у псорiазиформний;

- рiзнокольорового лишаю - через негншний фол^л^ - у фол^лярний, пiтирiазиформний або псорiазиформний екзематиди.

Таю спшьш моменти i закономiрностi метаморфоз безумовно свщчать на користь того, що окремi клiнiчнi форми маласезюзу шкiри не е окремими нозолопчними одиницями i при ку-рацн хворих необхiдно враховувати можливють !х перетворення.

При дослiдженнi особливостей перебiгу маласезюзу шюри також було вiдмiчено, що прояви рiзних клшчних форм цього захворювання мали рiзну динамiку виникнення висипних еле-менпв та поширення уражень. Аналiз умов та причин трансформацш окремих клшчних форм маласезiозу шкiри у загальному перебiгу захворювання показав вiрогiднiсть значущостi статi, визначених вiкових перiодiв життя хворих та дп зазначених вище екзогенних та ендогенних факторiв на напрямок трансформацiй та темпи розвитку патолопчного процесу, що також не-обхiдно ураховувати при курацп та лiкуваннi

хворих.

Дослiдження загальних шляхiв еволюци окремих клiнiчних форм маласезюзу шюри дозволило визначити типовi елементарш трансформацп його окремих клшчних форм; необхiдно вщзначити, що саме такi елементарнi переходи мають безпосередне значення при кураци хворих у процесi лшування маласезiозу шкiри - з огляду на можливють розвитку ускладнень та результати терапи.

З урахуванням загальних шляхiв еволюци окремих клiнiчних форм, на пiдставi аналiзу трансформацп проявiв маласезiйного уражен-ня шкiри можна було пом^ити, що у розвитку патолопчного процесу на шкiрi визначаються певш закономiрностi. Подальший аналiз мож-ливостей трансформацiй окремих проявiв ма-ласезiйних уражень шкiри дозволив також визначити наявшсть у деяких форм можливостей зворотних напрямюв трансформацп.

Проведене дослiдження показало, що ок-ремi клiнiчнi форми маласезiозу шюри вияви-лися пов'язаними помiж собою можливостями визначених трансформацш. Серед них одш можуть вважатися iнiцiальними або первинни-ми, а iншi - похщними; при цьому для деяких з них юнуе можливiсть зворотно! трансформа-цiй, для деяких вона опосередкована, а для деяких можливостей взаемних трансформацш не юнуе. На пiдставi наведених вище даних було зроблено висновок, що рiзноманiття комбшацш окремих клшчних форм маласезюзу шюри та загальних шляхiв його еволюци, скорш за все, обумовлене саме такими особливостями мож-ливостей трансформацп його окремих проявiв i пiдпорядковуеться визначеним алгоритмам, що вщображають механiзми патогенезу цього захворювання.

Дослiдження особливостей перебиу мала-сезiозу шкiри наявно показали, що загальний розвиток патолопчного шюрного процесу при маласезiозi шдпорядковуеться певному алгоритму, переходи окремих клшчних форм у якому вщображають загальну закономiрнiсть формування захисних реакцш макроорганiзму у динамiцi його фiзiологiчних змiн та дй рiзних факторiв середовища. При цьому слiд шдкрес-лити, що динамiку трансформацiй та !! зако-номiрностi необхiдно обов'язково ураховувати при обстеженш хворих на маласезюз шкiри, !х курацп та проведенш лiкувально-профiлактич-них заходiв. У шшому разi, за рахунок трансформацп патолопчний процес може подовжува-

тися у вигщщ шших, бiльш стшких або склад-них форм ураження, що в кiнцi кiнцiв призведе до його поширення та ускладнень.

Дослщження особливостей ктшчних про-явiв маласезiозу шкiри також показали, що ок-ремi клiнiчнi форми маласезшной iнфекцiï у дослiджениx хворих мали виражену тенденщю до локалiзацiï на строго визначених дшянках шкiри; така вибiрковiсть наочно демонструе значення морфо-функцюнальних вiдмiнностей окремих дiлянок шкiрного покриву у розвитку специфiчного патологiчного процесу. Подiб-ну особливiсть клiнiчноï картини маласезюзу шюри також необxiдно враховувати при при-значеннi та проведенш лiкування i, насамперед, локальноï терапи.

Крiм того, проведене дослiдження показало, що особливост локалiзацiï проявiв окремих клiнiчниx форм маласезiозу шюри, у свою чер-гу, мали визначений взаемний зв'язок з шдив> дуальними та фенотишчними особливостями хворих i суттево залежали вiд особливостей конституци, розвитку пiдшкiрноï клiтковини та товщини шюри, ïï оволосiння та наявност волосся. Значне мiсце у Brami на особливостi локалiзацiï окремих форм маласезюзу шюри займав вш хворих. На особливостi локалiзацiï окремих форм маласезюзу значний вплив ока-зували визначенш екзогеннi фiзичнi та xiмiчнi фактори. Звертало на себе увагу, що виникнен-ню та розвитку проявiв маласезiозу перш за все сприяли:

- дiя антисептичних гiгiенiчниx, лшувальних або виробничих засобiв;

- зволоження та жирнють шкiри;

- забруднення та змащення ïï жировмiстними субстанщями;

- перегрiвання (особливо, коли воно супро-воджувалося надмiрним потiнням).

Ц данi дають можливiсть впевнено конста-тувати, що наведенi вище особливосп впливу визначених факторiв на можливють виникнен-ня та розвитку дослщжених форм маласезюзу шюри (чому у попередшх дослiдженняx не при-дшялося достатньо уваги) також можуть бути використаш для пiдвищення ефективностi про-фiлактики та лiкування хворих на цей дермато-мiкоз.

У процес дослiдження було встановлено, що особливосп локалiзацiï окремих клiнiчниx проявiв маласезшного ураження шкiри були щiльно пов'язаш з особливостями ïx поширення у хворих. Так, було помiчено, що прояви ок-

ремих ктшчних форм маласезюзу часнше за все не обмежувалися поодинокими дiлянками ураження шюри, а, симетрично поширюючись, вражали по декiлька, рiзниx за топографiею та морфологiчною структурою, топографiчниx зон шюри. Такий поширений характер маласезшних уражень, на нашу думку, може бути визначений, як одна з провщних особливостей локалiзацiï маласезюзу шюри, що потребуе ^Broï уваги при призначенш та проведеннi лшувально-профшактичних заxодiв. При цьому необxiдно звернути увагу практичних лiкарiв на те, що ло-калiзацiя окремих клшчних форм маласезiозу шкiри на рiзниx за морфологiею дiлянкаx шю-ри (наприклад, гладенька шкiра без оволосшня, дiлянки гладенькоï шкiри з оволосшням, волосиста частина голови) може потребувати засто-сування рiзниx за формою лшувальних засобiв мiсцевоï терапiï, що заздалегщь доцiльно враховувати при розробщ методики комплексного лiкування (що рашше у вiдомиx методиках не було зазначено).

Проведений аналiз даних клiнiчного спосте-реження дослiджениx хворих також показав, що на окремих дшянках шюри можливо iснування проявiв декiлькоx рiзниx за морфологiею та патогенезом окремих клшчних форм маласезiозу шюри. За показниками загальноï кiлькостi ви-падкiв ураження визначених дiлянок шюри ок-ремими комбiнацiями привертали до себе увагу локальш комбiнацiï керозу з комедонами та керозу з негншним фол^л^ом.

Характер локальних комбшацш мав причин-ний зв'язок та обумовленють з визначеними ш-дивiдуальними особливостями хворих та впли-вом екзогенних та ендогенних факторiв. Рiзно-манiття локально поеднаних ктшчних форм було пов'язане iз зазначеними вище особливостями загального перебюу i пщпорядковувало-ся закономiрностям та алгоритмам еволюци та трансформацiï проявiв маласезiозу шкiри.

Таким чином, з даних аналiзу особливостей ктшчних проявiв маласезiозу шкiри у дослщжених хворих, було зроблено висновок, що окремi ктшчш форми маласезшних уражень шюри iснують у певних комбшащях не тiль-ки взагалi на шкiрi хворого, але й на окремих ïï дшянках. Без урахування вщмшностей таких локальних патогенетичних змiн, що мають мiс-це у хворих на маласезюз шюри, призначення патогенетичноï терапiï може привести к розвитку небажаних явищ або ускладнень. Треба пщ-креслити, що урахування лшарем таких локаль-

них комбшацш прояв1в окремих ктшчних форм маласезiозу шкiри - pi3H^ за морфологieю та патогенезом, - перш за все, необхщне через те, що локальна терашя ïx потребуе рiзних методик та засобiв лiкування.

Враховуючи певне значення у курацп хворих вщмшносп клiнiчниx проявiв та перебiгу рiзниx клiнiчниx форм маласезiозу шкiри, до-датково було диференцiйовано дослiджено значення окремих пускових факторiв загострення. Звертало на себе увагу те, що у дослщжених хворих загострення окремих явищ маласезюзу провокувалися не одним, а деюлькома чинника-ми; значення рiзниx факторiв було неоднаковим для рiзниx дiлянок шкiри i було пов'язане з ш-дивщуальними особливостями (статтю, вiком, умовами життя та родом занять). Також звертало на себе увагу i те, що дiя окремих факторiв призводила до загострення одних ктшчних форм маласезюзу, але не мала жодного впливу на переби шших. Подiбну наявнiсть особливостей впливу провокуючих факторiв на перебiг маласезiйноï iнфекцiï при комбiнацiï ïï проявiв дослiдженнями iншиx авторiв не було визна-чено. Проте урахування цих особливостей при проведенш лiкувально-профiлактичниx заxодiв маласезюзу може бути цшком доречно.

Серед особливостей ктшчних проявiв та перебпу захворювання, певну увагу також було звернуто i на взаемний зв'язок маласезюзу шюри та шших супутшх захворювань. Особливу увагу привертала до себе кiлькiсть алерголопч-них захворювань, що була в анамнезi дослщже-них хворих. У попередшх дослiдженняx проблема особливостей л^вання та профiлактики маласезiозу, пов'язана з одночасно юнуючими проявами iншиx дермаг^в, не була достатньо розiбрана, - що можна, певним чином, вважати суттевим недолiком, який було необхщно ви-правити.

У процесi дослiдження було встановле-но, що окремi прояви маласезюзу та супутшх дерма1^в були взаемообумовлеш й пов'язанi помiж собою причинно-наслщковими взаемни-ми зв'язками. Так, серед типових ускладнень, взаемний зв'язок i взаемна обумовленють яких з явищами маласезiозу була наявною i шдтвер-дженою динамiчними спостереженнями, були:

- iмпетигiнiзацiя (за типом звичайного iмпе-тиго, фолiкулiтiв, вугрiв) - у 142 ошб;

- екзематизацiя (за типом гострого дерматиту) - у 7 осiб;

- новоутворення шюри (атероми, себорей-

ний кератоз, прогресування полiневусного синдрому) - у 221 особи;

- рання атрофiя шюри - у 64 оаб;

- судинш патологiï (васкутт дрiбниx судин, розацеа) - у 35 оаб.

Звертало на себе увагу, що явища ускладнень поеднувалися локально з явищами маласезюзу i змшювали вид уражень шюри.

Наведеш вище особливост клiнiчниx про-явiв та перебпу маласезiозу шкiри, через ïx певну рiзницю та вiдмiнностi, обов'язково не-обxiдно враховувати практичним лiкарям при призначенш та проведеннi лiкування та про-фiлактики цього дерматомiкозу.

Виходячи з того, що рiзноманiття наведених вище особливостей клiнiчниx проявiв та пере-бiгу маласезiозу шкiри у хворих, вiрогiднiше за все, обумовлено рiзницею iмунного стану та об-мiну речовин, було визнано доцшьним та необ-xiдним проведення дослщження особливостей головних показникiв iмунiтету та метаболiзму, що складають патогенез цього дерматомшозу. Результати аналiзу всiеï сукупносп клшшо-лабораторних даних дають можливють визна-чити науково обrрунтованi критери до призна-чення та розробити методику ефективно1' комплексно!' iндивiдуалiзованоï терапiï маласезiозу шкiри, а також визначити шляхи диспансериза-цiï цих хворих.

Нам пiдставi аналiзу даних лтератури та сучасного досвiду виршення задач шдвищен-ня ефективностi л^вання iншиx iнфекцiйниx захворювань, було визначено, що одним з про-вiдниx напрямкiв шдвищення ефективностi лiкування хворих на маласезюз шкiри можна вважати оптимiзацiю та iндивiдуалiзацiю ком-плексноï патогенетичноï терапи цього захво-рювання. При цьому було звернуто увагу на те, що дослiдження патогенезу маласезюзу шюри дотепер проводилися лише вщносно окремих його форм, без урахування iншиx одночасно iснуючиx проявiв маласезiозу; до того ж, щ дослiдження проводилися несистематично, за допомогою рiзниx, часто застарiлиx методик, вщносно лише окремих факторiв патогенезу, без урахування шших юнуючих при цьому змш метаболiзму, iндивiдуальниx особливостей хворих, а також взаемного зв'язку вшх цих фак-торiв. Таким чином, можна констатувати, що юнукта рекомендацiï щодо призначення i методики патогенетичноï терапiï маласезiозу шюри недостатньо повно ураховують особливостi па-

тогенетичних змш та iндивiдуальнi особливосп хворих, часто мають емшричний.

Для виршення цiеï проблеми було проведене комплексне систематичне дослщження показни-кiв головних, для маласезюзу шюри, загальних меxанiзмiв патогенезу з урахуванням ïx взаем-ного зв'язку та особливостей ïx змш, пов'язаних з особливостями ктшчних проявiв захворю-вання та iндивiдуальними особливостями до-слiджениx хворих. В якосн найбiльш значимих для патогенезу маласезюзу шюри, пов'язаних помiж собою показниюв, дослiдження яких до-цшьно проводити в умовах практичноï охорони здоров'я, було визначено показники:

- кттинного, гуморального iмунiтету та кл> тинних факторiв природноï резистентности

- рiвня стероïдниx гормонiв (кортизолу, за-гального тестостерону, естрадiолу та прогестерону);

- вмюту iонiв натрда, калiю, кальцiю та маг-шю в кровi;

- головнi показники лшщного обмiну.

Данi, отриманi при вивченш показникiв кл>

тинного iмунiтету у дослiджениx хворих на маласезюз шюри, вiдрiзнялися значною розбiж-нiстю та коливаннями, виходячи за меж1 норми у багатьох пащенпв. Суть проблеми полягала у тому, що така рiзниця дослщжених показни-юв могла бути обумовлена як особливостями фiзiологiчного стану хворих або наявнютю су-путньоï патологiï, так i безпосередньо впливом маласезшного процесу. Також необхщно було припустити й те, що рiзним клшчним формам маласезюзу, можливо, була притаманна вщмш-нють величин окремих показникiв або ïx комбшацш. Неясною була також взаемна обумо-вленють змш кттинного iмунiтету та самого факту юнування маласезiозу, яку доречно було б визначити для призначення керигуючоï терапiï. Нез'ясованим також було й те, що можна вва-жати головним фактором при одночасному ю-нуванш у хворого декiлькоx рiзниx за патогенезом клiнiчниx форм маласезюзу шюри - ступiнь патогенетичних змiн його окремих проявiв (за-пальних або запально-алергiчниx) або ïxню по-ширенiсть.

Проведення багатофакторного кореляцшно-го аналiзу даних дослiдження показало наяв-нiсть значимих взаемних зв'язюв мiж:

- показниками абсолютноï та вiдносноï кшь-костi головних популяцш та субпопуляцiй iму-нокомпетентних клгтин;

- особливостями клiнiчниx проявiв та пере-

бiгу маласезiозу (тип перебюу, значимiсть окремих провокуючих факторiв тощо);

- окремими iндивiдуальними особливостями хворих (вшом та наявнiстю супутшх захворювань).

Оскiльки у дослщжених хворих маласезюз шюри проявлявся декшькома рiзними клiнiч-ними формами, для визначення характеристич-ностi змiн кл^инного iмунiтету було проведено аналiз зв'язку величин дослщжених показниюв послiдовно з кожною з цих форм. При цьому значимють коефiцiентiв перевiрялася у досл> джених хворих, якi або мали щ форми без поед-нання з iншими, або не мали ïx взагаль Пато-гномошчносп зв'язку будь-якоï окремоï клiнiч-ноï форми маласезiозу зi змiнами кшькюних величин окремих популяцiй та субпопуляцш лiмфоцитiв кровi при цьому виявлено не було; це вiдповiдало результатам дослщжень iншиx авторiв. Пояснення можна шукати у тому, що змши показниюв клiтинного iмунiтету е результатом сукупного впливу значноï кшькосп одночасно (або - послщовно безперервно) дiючиx екзогенних та ендогенних факторiв.

Кореляцiйним аналiзом, який враховуе поед-нання вiдносно невеликоï кшькосп факторiв (за типом синдрому або симптомокомплексу), виявити xарактеристичнiсть змiн при подiбнiй складностi процесу важко. Послщовне засто-сування кластерного багатовимiрного аналiзу, який дозволяе враховувати значну кшькють факторiв, показало iснування у сукупносн дослiджениx факторiв визначених кластерiв вщносно найбiльш манiфестниx за проявами, серед одночасно юнуючих у хворих, форм маласезюзу шюри. (Окремо можна сказати про хворих з маласезшним пустульозом, - щ прояви маласезшного процесу не були домiнуючими за чисельнютю або поширенiстю, але за динам> кою та ступiнню патолопчних змiн були без-сумнiвно найбшьш манiфестними). 1снування таких кластерiв дало пщгрунтя для подальшого статистичного аналiзу показникiв кiлькiсного складу головних популяцш i субпопуляцш лiм-фоцитiв кровi вiдносно найбiльш манiфестниx у комбшаци, з iснуючиx одночасно у дослщжених хворих, форм маласезюзу шюри.

Порiвняльний аналiз далi проводився за за-гальноприйнятою у медико-бiологiчниx досл> дженнях методикою з використанням критерда Стьюдента. У дослiджениx хворих змши кшь-кiсного складу основних популяцш i субпопуляцш лiмфоцитiв кровi суттево залежали вiд

клшчно! форми найбшьш машфестних проявiв маласезiозу шкiри та вiдрiзнялися у хворих рiз-них груп дослщження i групи контролю з висо-кою мiрою достовiрностi (Р < 0,05).

Ступiнь загальних кiлькiсних змiн головних популяцiй та субпопуляцш iмунокомпетент-них клiтин у дослщжених хворих мав значний взаемний зв'язок з такими факторами, як вш хворих, наявшсть у них шших клiнiчних форм маласезiозу та супутньо! патологи, ступiнь по-ширеностi та особливост перебiгу ураження шкiри (тип перебну, значимiсть окремих пуско-вих факторiв тощо), що також могло бути причиною значимих коливань дослщжених показ-никiв. Такi виявлеш особливостi змiн дослщже-них показниюв у кровi, взято! з уражено! шкiри, у бiльшостi вiдповiдали даним попередшх iму-ногiстохiмiчних дослiджень [2, 6, 15, 17, 18, 27], що шдтверджуе наявшсть цих особливостей.

При аналiзi у комплексi виявлених кшькю-них змiн головних популяцш та субпопуляцш iмунокомпетентних клiтин, привертали особ-ливу увагу роль у патогенезi маласезiозу шкiри CD 4+ 77-хелперiв, а також визначенi змши кшь-костi CD 22+ 5^мфоципв, що, можливо, свщ-чило за бшьш значну роль гуморального iмунi-тету у патогенезi маласезiозу шюри.

При аналiзi дослiджених показникiв клггин-ного iмунiтету було звернуто увагу на певну тенденцiю до стадшносп iмунних розладiв, що корелювала iз закономiрнiстю загального пере-бiгу маласезюзу та вiдображала послiдовнiсть виникнення, розвитку та декомпенсаци захис-них реакцш клiтинного iмунiтету.

Проведеним нами дослщженням було показано, що у хворих на маласезюз шкiри мають мiсце визначеннi рiзноспрямованi змiни клггин-ного iмунiтету, якi значною мiрою залежать вiд виду найбiльш машфестно! клiнiчно! його форми, але при цьому значимо пов'язанi з особли-востями клiнiчних проявiв дерматозу (наявню-тю iнших клiнiчних форм маласезюзу, ступенем поширеносн уражень та особливостями його перебпу) та iндивiдуальними особливостями хворих (вiком, наявнiстю супутньо! патологи) i певно вiдображають загальш закономiрностi розвитку захворювання та захисних реакцш.

Звертало на себе увагу то, що змши у кшь-кюному складi головних популяцiй та субпопуляцш лiмфоцитiв у значнш кiлькостi випадкiв вiдрiзнялися за напрямком та вираженiстю у периферичнiй кров^ взято! поза межами уражень та у вогнищах уражень дослщжених хво-

рих. Подiбнi особливостi доцшьно враховувати при призначеннi хворим з маласезюзом шкiри загально! iмунокоригуючо! терапи; окрiм цього вони е шдставою для обгрунтування призначен-ня хворим i локально! iмунокоригуючо! терапi!.

Аналiз отриманих даних показав, що, при визначенш принципiв курацi! хворих iз мала-сезiозом шкiри та при розробщ методики комплексно! диференцшовано! терапi! таких хворих, змши кттинного iмунiтету необхiдно враховувати (через неоднозначнють встановлених iмунних змш та значну варiабельнiсть резуль-тапв) не окремо i не тшьки вiдносно найбiльш манiфестно! клiнiчно! форми проявiв маласезiо-зу шкiри, а у взаемному зв'язку з iндивiдуаль-ними особливостями хворих i особливостями шших клшчних та лабораторних проявiв цього захворювання у кожного окремого пащента.

Проведене нами дослiдження також показало, що у хворих на маласезюз шюри мали мюце визначеш змiни кiлькiсного складу основних класiв глобулiнiв та кiлькостi пов'язаних з !х-ньою продукцiею кттин кровi; цi змiни суттево залежали вiд клiнiчно! форми найбiльш машфестних проявiв маласезiозу шкiри та вiдрiзня-лися з високою мiрою достовiрностi (Р < 0,05) у хворих рiзних груп дослiдження i групи контролю.

На пiдставi порiвняльного аналiзу характеру iмунних змiн було визначено виражену рiзницю iмуногенезу окремих клшчних форм маласезiо-зу (себорейного дерматиту, рiзнокольорового лишаю та екзематидiв - проти незапальних та фол^лярних форм ураження).

Порiвнюючи з даними про виникнення та розвиток окремих ктшчних форм маласезш-них уражень та з даними аналiзу дослщжених показникiв клiтинного iмунiтету, було також звернуто увагу на наявшсть певно! стадшносп i рiзницi змiн гуморального iмунiтету, що, можливо, вщображала закономiрностi iмунопатоге-незу маласезiйно! шфекци.

Виявленi у дослiджених хворих змши по-казникiв гуморального iмунiтету, у переважно узгоджуються з даними бшьшосп поперед-нiх дослiджень iнших авторiв [6, 7, 15, 19, 21, 28]. Окремi розбiжностi з результатами шших дослщжень [10, 18, 22, 27] можливо пояснити наявнютю значних коливань показникiв та рiз-носпрямованосп !х абсолютних та вiдносних величин, рiзницею у класифiкацi! клiнiчних форм ураження шшими авторами та наявнютю окремих особливостей клiнiчних проявiв та пе-

реб^у маласезюзу, - на що було вказано у цих дослщженнях самими авторами [18, 22, 27].

Даш проведеного нами дослщження дають можливють зробити висновок, що у хворих з маласезюзом шюри мають мюце об'ективнi визначенi рiзноспрямованi змiни гуморального iмунiтету, що залежать як вщ виду найбiльш манiфестноï клiнiчноï форми маласезiозу шю-ри, так, значною мiрою, i вiд наявносп у хворого iншиx ктшчних форм цього дерматозу, особливостей його клшчних проявiв та пере-бюу (поширеностi, строкiв iснування, частоти рецидивування, значення провокуючих фак-торiв) та деяких iндивiдуальниx особливостей (вшу хворого та характеру супутньоï патологи). При цьому необхщно звернути увагу на те, що, при визначенш показань та методик проведен-ня хворим на маласезюз шюри комплексу л> кувально-профшактичних заxодiв, змiни гуморального iмунiтету треба враховувати не окре-мо i не ильки вiдносно найбiльш манiфестноï клiнiчноï форми проявiв маласезiйноï iнфекцiï шкiри, а у взаемному зв'язку з особливостями шших ктшчних та лабораторних проявiв цього захворювання у кожного окремого пащента.

При дослiдженi у хворих на маласезюз шю-ри були також визначеш рiзноспрямованi змiни стану кттинних факторiв природноï резистент-носн, характер спрямованостi та ступiнь яких, за даними проведеного кореляцшного аналiзу, залежали вiд особливостей клiнiчниx проявiв та перебiгу маласезiозу шкiри, шдивщуальних особливостей хворих (вiку та наявносп супут-нix - головним чином, хрошчних запальних або алергiчниx захворювань) та суттево вiдрiзняли-ся за напрямком та вираженiстю у периферич-нiй кровi, взятоï з неураженоï шкiри та зi шкiри вогнищ уражень.

Найбшьш характерними для маласезюзу шюри можна вважати, у бшьшосп випадкiв, зниження показникiв клiтинниx факторiв при-родноï резистентностi: фагоцитарного числа, фагоцитарного i^^^y НСТ-тесту, кiлькостi CD 16+ NK-кттин. Але це не було характерно для:

- фагоцитарного числа, фагоцитарного ш-дексу, НСТ-тесту, кшькосп CD 16+ NK-клi-тин - для хворих з такими проявами маласезю-зу шкiри, як пустульоз;

- кiлькостi CD 16+ NK-кттин - при запаль-но-алерпчних формах маласезiозу, таких як рiзнокольоровий лишай, екзематиди Дар'е та себорейний дерматит, -

при яких мало мюце ютотне пщвищення вка-заних показникiв.

Такi змши, враховуючи характерну взаемну залежнiсть та взаемну обумовленють дослщже-них форм маласезюзу (стадшний патоморфоз процесу), цшком певно можна розцiнювати, як поступове напруження частини системи клгтин-них факторiв природноï резистентностi (зокре-ма, природш кiлери) i як поступову депресiю фагоцитозу у процесi розвитку маласезюзу шюри. До цього треба додати, що подiбнi зм> ни цшком певно можна розцшювати, як прояви не стшьки органiчниx, скшьки функцiональниx порушень природноï резистентностi оргашзму хворих на маласезiоз, - що звичайно е характер-ним для порушень адаптацшного плану.

Порiвнюючи дослщжеш показники таких початкових форм маласезюзу шюри, як пiтирiаз та негншний фолiкулiт, з показниками пацiентiв групи контролю, можна було зробити висновок, що пщставою для розвитку та формування ма-ласезiйноï iнфекцiï у хворих найбшьш вiрогiд-но е зниження показниюв клiтинниx факторiв природноï резистентносн органiзму. Отриманi данi дослiдження також дають змогу вважати, що iмунопатогенезом формування такоï форми маласезюзу, як пустульоз, е розвиток гшер-ергiчноï реакцiï клiтинниx факторiв природноï резистентностi при недостатностi iншиx фак-торiв та систем iмунiтету, що також вщповщае концепцiï дезадаптацiйниx порушень.

Виявлеш у дослiджениx хворих змши показ-никiв клiтинниx факторiв природноï резистен-тностi, у загальних рисах, вщповщають даним бiльшостi вiдомиx дослщжень, проведених вiдносно окремих клiнiчниx форм маласезюзу [6, 13, 17, 18, 21, 27].

У цшому, узагальнюючи результати досл> дження особливостей змш iмунiтету та фак-торiв клiтинноï резистентностi, можна зробити висновок, що у хворих на маласезюз шюри мають мюце вiрогiднi визначенш рiзноспрямованi змiни стану клiтинниx факторiв природноï ре-зистентностi, якi:

- значною мiрою залежать вiд виду найбшьш манiфестноï клiнiчноï форми маласезюзу шю-ри;

- вiдрiзняються за напрямком та вираженю-тю у периферичнш кровi, взятоï поза межами уражень та у вогнищах уражень.

Стушнь та характер цих змш мае певний зв'язок з видом шших клшчних проявiв маласезюзу шюри, особливостями його переб^у та

iндивiдуальними особливостями дослщжених хворих. При цьому визначеш змши мають не стшьки органiчний, скiльки функцюнальний характер i можуть бути розцшеш, як прояви по-рушень адаптацшних меxанiзмiв iмунiтету, а са-ме - кттинних факторiв природноï резистен-тностi органiзму хворих на маласезюз шюри. Пiдгрунтям розвитку маласезiозу шюри можна вважати певну недостатнiсть природноï неспе-цифiчноï резистентностi органiзму хворих.

Дослщження o6MiHy стерощних ropMOHiB

показало, що найбшьш характерним для патогенезу маласезюзу шюри можна вважати тдви-щення рiвня загального тестостерону сироватки кровi. Особливо демонстративно це виявлялося у жшок при наявносп xронiчниx захворювань яечникiв або у постменопаузальному вiцi. Це узгоджуеться з даними шших авторiв i може пояснювати наявнiсть характерних особливостей цього захворювання, пов'язаних з вшом та статтю хворих [7, 27, 30]. Також привертало до себе увагу й те, що у дослщжених хворих з будь якою комбшащею клшчних форм маласезiозу шюри, серед яких за манiфестнiстю клшчних проявiв (гостротою, поширенiстю чи рециди-вуванням) домiнував пiтирiаз, негнiйний фол> кулiт, або рiзнокольоровий лишай, визначалося статистично значиме тдвищення рiвня кортизо-лу сироватки кровi, причому у значнш кiлькостi хворих з проявами рiзнокольорового лишаю цей рiвень досягав верxньоï меж норми; це можна розцшювати, як певнi прояви предиспозицн до розвитку такого роду уражень шюри.

Привертало до себе увагу також i зниження рiвня естрадiолу у хворих жшок з поширеними формами пiтирiазу та домiнуванням себорейно-го дерматиту. При цьому рiвень естрадiолу був суттево пiдвищеним у хворих жшок з домiну-ванням у ктшщ маласезiозу таких його проявiв, як екзематиди Дар'е. У цих жшок таю тдвищення також супроводжувалися шдвищенням рiвня прогестерону, що певною мiрою пояснюе перiодичнi особливостi перебну цих форм ма-ласезiозу шюри. Показники рiвня статевих гор-мошв кровi дослiджениx жiнок не мали патоло-гiчного характеру, але у 1хньому сшввщношен-нi можна було бачити певну дискоординащю. При цьому було звернуто увагу на необхщнють та важливють урахування наявностi у хворих на маласезюз шюри таких супутшх патологш, як рiзноманiтнi ендокринопатн (насамперед, xронiчнi захворювання щитоподiбноï залози,

яечникiв, простати та органiв калитки), алерпч-нi та псевдоалергiчнi захворювання, - з якими гормональш змши також суттево пов'язаш; це також було шдтверджено результатами багато-факторного кореляцшного аналiзу та не запере-чувало взаемному зв'язку маласезiозу шюри з шшими одночасно iснуючими захворюваннями та патологiями.

Звертало на себе увагу також i значне тдвищення коефщенпв кореляцн мiж значеннями таких провокуючих факторiв трансформацiй та рецидивiв маласезiозу, що мали зв'язок з функ-цiонуванням ендокринноï системи (стреси, в> ковi та фiзiологiчнi гормональнi змiни) та рiв-нем дослщжених гормонiв, на що практичним лiкарям доцiльно звертати увагу при проведенш хворим на маласезiоз л^вально-профшактич-них заxодiв з визначенням певних «груп ризи-ку».

Узагальнюючи результати проведеного до-слiдження особливостей змш обмiну стеро1д-них гормошв, можна зробити висновок, що у хворих на маласезюз шюри мають мюце вiро-гiднi визначеннi змши показниюв вмiсту кор-тизолу, загального тестостерону, естрадюлу та прогестерону сироватки кров^ насамперед - загального тестостерону (особливо - у жшок), -яю вибiрково пов'язанi мiж собою, залежать вiд домiнуючоï, у комбшацн декiлькоx одночасно iснуючиx у хворого, клiнiчноï форми, а також вщ особливостей клiнiчниx проявiв та переб> гу дерматозу та мають взаемний зв'язок (або обумовленють) з супутшми ендокринопатiями i захворюваннями алерпчного та псевдоалергiч-ного генезу.

Дослщження показниюв вмюту кортизолу, загального тестостерону, естрадюлу та прогестерону сироватки кровi у хворих на маласезюз шюри можна вважати доцшьним у плат досл> дження головних бiоxiмiчниx показниюв кровь Можливють та наявшсть змш показниюв гормонального стану таких хворих не можна нно-рувати. Своечасне урахування ïx може суттево знизити ризик рецидивiв процесу при своечас-ному попередженш ïx протирецидивною тера-пiею. Урахування цих змш також можна вважати доцшьним та необхщним для обгрунтування призначення та вибору засобiв загальноï етiо-тропноï та неспецифiчноï патогенетичноï тера-пiï, якi можуть керигувати означеш змiни гормонального стану.

Дoслiдження особливостей мшерального

обмшу показало, що у хворих з будь-якою ком-Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология

бшащею ктшчних форм маласезiозу шкiри, серед яких за машфестнютю клiнiчниx проявiв (гостротою, поширенiстю чи рецидивуванням) домшував себорейний дерматит, екзематиди Дар'е (псорiазиформний або пiтирiазиформ-ний - головним чином) або маласезшний пус-тульоз, - визначалося статистично значиме зни-ження рiвня кальцiю сироватки кровi. У значнш кiлькостi хворих (переважно, з поширеними проявами себорейного дерматиту) рiвень каль-цiю був нижче за загальноприйняту норму.

Звертав на себе увагу також i взаемний зв'язок, iснуючий мiж зниженням рiвня каль-цiю сироватки кров^ зниженням рiвня магнiю сироватки та шдвищенням рiвня натрiю сироватки у хворих з домшуванням себорейного дерматиту та екзематидами Дар'е. У хворих з маласезшним пустульозом закономiрним був зв'язок зниження рiвня кальцiю та пщвищен-ня рiвня калiю сироватки кровi, який не можна було пнорувати.

Привертало увагу також тдвищення рiвня натрiю сироватки кровi у хворих з домшуванням пiтирiазу, негнiйного фолiкулiту та рiзнокольо-рового лишаю. Беручи до уваги наявнють такого пiдвищення також i у хворих з домшуванням себорейного дерматиту та екзематидами Дар'е, - таю змши мшерального обмiну можна вважати найбшьш притаманними хворим з маласезюзом шюри. Враховуючи зв'язок рiвня iонiв натрiю з концентращею його хлориду та характером по-товидiлення, екстремальну галотолерантнiсть грибiв роду Malassezia та спроможнють ïx юну-вати при пiдвищенiй концентрацiï саме натрда хлориду [2, 6, 7], можна припустити першепри-чинне значення цих змш мшерального обмiну у розвитку маласезюзу шюри.

При цьому було звернуто увагу i на важ-ливiсть урахування наявносп у хворих iншиx патологш, таких як:

- деякi алерпчш та псевдоалергiчнi захворю-вання;

- хрошчш захворювання щитоподiбноï зало-зи та яечниюв;

- порушення гормонального (переважно - стерощного) обмiну, -

з якими також можуть бути пов'язаш суттевi змiни мiнерального обмiну. Це було пщтвердже-но результатами багатофакторного кореляцш-ного аналiзу i, в свою чергу, наявно демонструе наявнють взаемного зв'язку маласезюзу шюри з шшими одночасно юнуючими захворюваннями та патолопями.

У цiлому, узагальнюючи результати проведеного дослщження змш мшерального обмiну, можна зробити висновок, що у значноï кшькосп хворих на маласезюз шюри мають мюце визначеш змши показниюв мшерального обм> ну, насамперед - юшв кальцiю, натрiю та маг-шю. Цi змiни пов'язанi мiж собою, залежать вщ домiнуючоï, у комбшаци декiлькоx одночасно iснуючиx у хворого, клiнiчноï форми, а також особливостей ктшчних проявiв та перебiгу дерматозу i мають взаемний зв'язок (а може й обумовленють) з супутшми захворюваннями алерпчного та псевдоалергiчного генезу, ендок-ринопатiями.

Враховуючи вищесказане, можна вважати, що призначення дослщження показниюв мшерального обмiну у хворих на маласезюз шюри е доцшьним у планi ïx обстеження. Можливють та наявнють змш показниюв мшерального об-мiну таких хворих не можна пнорувати. Наяв-нiсть змш показниюв (зниження вмiсту) каль-щю та магнiю сироватки кровi може бути пщ-ставою до вщнесення хворих до групи ризику виникнення запальних та запально-алергiчниx поширених форм маласезюзу шюри або супут-шх алергiчниx чи псевдоалергiчниx патологiй. Урахування цих змш можна вважати доцшьним та необхщним для обгрунтування: призначення та вибору засобiв загальноï неспецифiчноï та гiпосенсибiлiзуючоï терапiï, насамперед - пре-паратiв кальцiю та магшю; рекомендацiй щодо дiети; лiкування супутньоï патологiï, - що може суттево пiдвищити якiсть лiкування хворих на маласезюз шюри, запобiгти виникненню склад-них тактичних ситуацiй та непорозумшь.

Дослiдження лiпiдного o6MiHy у хворих показало, що визначена у них дислiпемiя не мала ознак патогномошчносн щодо маласезюзу i за ступенем та напрямком змш, - за виникненням скорше була вторинною. Але при цьому необхщно було констатувати й те, що змши лшщно-го обмшу суттево залежали також вщ ктшчних проявiв маласезюзу шюри, i у загальному ви-глядi вiдображали визначену тенденщю маласезюзу до стадiйноï трансформаций

Так, у хворих з пiтирiазом та негнiйним маласезiйним фолiкулiтом - двома ктшчни-ми формами, з яких починаеться маласезшне ураження шюри, - змiни показникiв лiпiдного обмiну були менш вираженими, чим у хворих з розвиненим патолопчним процесом, що прояв-лявся екзематидами, рiзнокольоровим лишаем

та себорейним дерматитом. Необхщно вщзна-чити, що змши дослщжених показниюв лшщ-ного обмiну в обстежених хворих також суттево залежали i вщ наявносп та форм шших одночасно юнуючих проявiв маласезiозу, пошире-ностi уражень шюри та особливостей перебну дерматозу (загального характеру перебну та характеру рецидивування).

Аналiзуючи данi дослiдження особливостей лшщного обмiну, можна зробити висновок, що найбшьш характерним для патогенезу маласезюзу шюри е тдвищення рiвня загального холестерину, ЛПНЩ та триглiцеридiв, що су-проводжуеться збшьшенням коефiцiенту атеро-генностi. Цi даш узгоджуються з даними iншиx авторiв i найбiльш вiрогiдно можуть бути пояс-ненi особливостями метаболiзму лшофшьних грибiв роду Malassezia [2, 5, 7, 13, 16, 27, 31].

При цьому, у дослщжених хворих, у яких за машфестнютю ктшчних проявiв домiнував пiтирiаз або негншний фолiкулiт, вiдмiчалося несуттеве зниження рiвнiв загального холестерину та триглiцеридiв (при статистично значимому суттевому зниженню рiвня триглiцеридiв у хворих з негншним фолiкулiтом) при пщви-щеннi кiлькостi холестерину ЛПВЩ та ЛПНЩ. Коефщент атерогеностi у цих хворих не був збшьшеним, що узгоджувалося з рiвнем досл> джених показниюв. Подiбнi змiни були також вiдмiченi у дослiдженняx iншиx авторiв [7, 16, 27], якi вщзначали наявнiсть зворотного зв'язку обсiменiння шюри грибами роду Malassezia i рiвня холестерину сироватки кров^ що пояс-нювалося вимогами цих грибiв до субстрату, в якосн якого виступав оргашзм хворих.

Звертало на себе увагу i те, що у хворих з домшуванням ктшчних проявiв рiзнокольоро-вого лишаю, екзематидiв Дар'е та себорейно-го дерматиту вiдмiчалося суттеве пiдвищення рiвня загального холестерину, ЛПНЩ та три-глiцеридiв зi зниженням кiлькостi ХС ЛПВЩ - бшьш виражене у хворих з явищами себо-рейного дерматиту та псорiазиформного екзе-матиду. Спостережене збшьшення середнього показника кiлькостi загального холестерину у хворих з екзематидами (у порiвняннi з хвори-ми з себорейним дерматитом) було обумовлене наявнiстю вираженоï xолестеринемiï у хворих при наявносп поширених явищ псорiазиформ-ного дерматиту, а вщносне зменшення цього показника у хворих з себорейним дерматитом - наявнютю вщносно меншого рiвня загального холестерину при обмежених та тд-

гострих формах себорейного дерматиту. Наявшсть подiбниx змш цшком певно узгоджуеться з результатами шших дослщниюв [16, 27]. Вщ-мiннiсть визначених змiн дослiджениx показниюв у пащеннв з рiзними формами маласезiозу можна пояснити вщмшнютю патогенезу цих уражень - розвитком запалення та компенсатор-них реакцш макрооргашзму при подальшому прогресування захворювання.

У дослщжених хворих з маласезшним пус-тульозом змiни показникiв лiпiдного обмiну не були суттевими (за виключенням певного тдвищення рiвня триглiцеридiв), що, поряд з несутте-вим збшьшенням рiвня загального холестерину та зниженням ЛПВЩ та ЛПНЩ, можна поясни-ти певною компенсащею процесiв лiполiзу.

У цшому, узагальнюючи результати проведе-ного дослщження лшщного обмiну, можна зробити висновок, що у хворих на маласезюз шюри, - головним чином, при запально-алерпчних його проявах, - мае мюце вторинна дислiпемiя, стушнь та напрямок змiн складових якоï статистично пов'язанi мiж собою, залежнi вiд домшу-ючо", у комбiнацiï декiлькоx одночасно юную-чих у хворого, клiнiчноï форми, особливостей ктшчних проявiв та перебну дерматозу та мають взаемний зв'язок (або обумовленють) iз су-путнiми захворюваннями та iншими окремими iндивiдуальними особливостями обстежених.

Дослiдження показниюв лшщного обмшу у хворих на маласезюз шюри можна вважати доцшьним у плаш дослщження головних бiоxiмiч-них показникiв кровi. Можливють та наявнiсть змiн цих показниюв у хворих не можна пнору-вати; урахування встановлених особливостей обмiну лшщв можна вважати доцiльним та необхщним для обгрунтування призначення та вибору засобiв неспецифiчноï патогенетичноï коригуючоï терапiï.

Пiдсумовуючи результати дослiдження особливостей ктшчних проявiв, перебiгу та патогенезу маласезюзу шюри, треба вщзначити, що вивчення основних патогенетичних змш було не самоцшлю, а засобом виршення питання пiдвищення ефективносп та iндивiдуалiзацiï терапiï цього захворювання. При цьому необ-xiдно вщм^ити, що невирiшеною ранiше час-тиною проблеми лшування маласезiозу шкiри було узгодження сучасних знань про особли-восп його перебiгу, клiнiчниx проявiв та патогенетичних змш з методикою л^вання, яка б включала етютропну протигрибкову, патогене-тичну коригуючу та протирецидивну терапiю

цього дерматозу.

Безсумшвний практичний штерес мае той факт, що рiзнi (до того ж таю, що найбiльш часто трапляються) форми маласезюзу шю-ри, якi зазвичай одночасно iснують у хворих, значно вiдрiзняються у своему патогенезi (часто - взаемно протилежно у рiзних форм), що пе-реконливо було показано у попередшх роздшах роботи i цiлком узгоджуеться з даними шших авторiв [3, 4, 11, 12, 27].

Метою нашого дослщження була розробка саме такого методу лшування маласезiозу шю-ри, який би вщповщав принципам комплексно! терапи та диспансеризацi!, а саме:

- враховував з найбшьшою повнотою прояви захворювання, патогенетичнi змiни та шдивщу-альнi особливостi хворого (наявнють сенсибш-зацi!, запалення, особливостi обмiну, реактив-ностi, характер ускладнень, супутньо! патологi! тощо);

- був доступний практичнiй охоронi здо-ров'я;

- сприяв ефективному запобiганню подаль-шому розвитку дерматозу, його рецидивам та решфекци.

Задачею проведеного дослiдження було:

- визначити об'ективш, науково обгрунто-ваш рiвнi виявлених порушень, на пiдставi яких було б можливо розподшити хворих на мала-сезiоз шюри у клiнiко-терапевтичнi групи;

- з урахуванням клшшо-патогенетичних особливостей головних характеристик (вщмш-ностей) видiлених груп, визначити диферен-цiйованi показання та розробити методику комплексно! диференцшовано! терапи хворих на маласезюз шкiри;

- визначити ефективнють запропоновано! методики у порiвняннi з вiдомими (стандарт-ними) методами л^вання через клшшо-лабо-раторну оцiнку !! близьких та вщдалених ре-зультатiв;

- визначити шляхи диспансеризаци та ре-абiлiтацi! хворих на маласезюз шюри, мiри та методи профшактики рецидивiв i розповсю-дження цього захворювання.

Задача науково обгрунтованого розподiлу дослщжувано! сукупностi за значно бiльшою юльюстю рiзних показникiв та !хнiх взаемних зв'язкiв була вирiшена шляхом проведення кластерного аналiзу, результати якого показали, що, незважаючи на наявнiсть iндивiдуальних вiдмiнностей та значну варiацiю дослщжува-них показникiв, хворi на маласезюз шюри за

особливостями клшчних проявiв, перебiгу дерматозу та змшами лабораторних показникiв статистично вiрогiдно розподшялися на чотири групи.

Отриманi групи, з урахуванням значения клшшо-патогенетичних проявiв захворювання для визначення рацiонально! комплексно! етю-патогенетично! терапi!, можна вважати клшшо-терапевтичними групами:

- перша клiнiко-терапевтична група мюти-ла 75 хворих, в яких у клшчнш картинi дерматозу переважали явища пiтирiазу шкiри волосисто! частини голови або негншного фолшулиу тулуба та кiнцiвок, що поеднувалися з проявами iнших поверхневих (лускатих) незапальних форм (керо-зом Дар'е, поширеним та обмеженим пiтирiазом шюри тулуба та юнщвок) та негншних фолшу-лярних клiнiчних форм маласезюзу шюри (ко-медонами та фолшулярним екзематидом Дар'е); у пацiентiв ще! групи:

1) не було вiдмiчено суттевих загальних та локальних змш iмунологiчно! реактивностi та неспецифiчних факторiв захисту, або мало мiсце незначне зменшення iмунорегуляторно-го iндексу (1Р1) CD 4+ / CD 8+ - до 1,8 ± 0,2 (проти 2,1 ± 0,2 у контрол^ без виражено! вiдмiнностi показниюв кровi, взято! з пальцiв рук та уражено! шкiри;

2) вiдмiчалося незначне зниження вмiсту iмуноглобулiнiв (переважно - ^ Ы та ^ Л);

3) вiдмiчалося зниження показниюв кл> тинних факторiв природно! резистентносп (переважно - у кровi вражено! шкiри);

4) вiдмiчалося пiдвищення рiвнiв кор-тизолу - до 383,7 ± 39,0 нмоль/л (проти 321,4 ± 29,6 у контролi) та тестостерону (у чоловЫв - 25,5 ± 2,6 проти 18,5 ± 1,8 нмоль/л в контролi; у жшок - 2,0 ± 0,2 проти 1,0 ± 0,1 нмоль/л у контрол^;

5) не було суттевих змш показниюв обмiну лшщв та електролiтiв кровi;

- друга клшжо-терапевтична група мiстила 71 хворого; у цих хворих у кшшчнш картинi дерматозу переважали явища непоширених запаль-них та запально-алерпчних форм маласезiозу шкiри (себорейний дерматит шюри волосисто! частини голови, тулуба та юнщвок, псорiази-формний та пiтирiазиформний та фолшулярний екзематиди Дар'е, рiзнокольоровий лишай), що також поеднувалися з керозом Дар'е, комедонами та негншним фолiкулiтом; у хворих ще! групи вiдмiчалися:

1) явища дисощаци Т- / 5^мфоципв за рахунок зменшення кшькост Т^мфоципв при нормальному чи^ 5^мфоципв;

2) зменшення 1Р1 ^ зменшенням CD 4+ та збшьшенням CD 8+ ) та зниження функ-цiональних показникiв клiтинних факторiв природно! резистентностi (фагоцитарного числа та фагоцитарного вдексу) зi значною вiдмiннiстю iмунологiчних показниюв у кровi, взято! з пальщв рук та уражено! шкiри;

3) помiрне загальне тдвищення концент-рацi! ^ G, ^ М з незначною диспропорцiею !х вiдношень;

4) незначне пiдвищення рiвня тестостерону у чоловiкiв (19,0 ± 2,0 проти 18,5 ± 1,8 нмоль/л у контролi) та у жшок (2,0 ± 0,2 проти 1,0 ± 0,1 нмоль/л у контрол^;

не було суттевих змiн показникiв мшераль-ного обмшу, але вiдмiчалися явища дислiпемi! з помiрним пiдвищенням рiвнiв загального холестерину, ЛПНЩ та триглiцеридiв зi зниженням кiлькостi ХС ЛПВЩ;

- третя клшжо-терапевтична група мюти-ла 54 хворих з поширеними, ексудативними чи швидко прогресуючими запальними та запаль-но-алерпчними формами маласезюзу шюри, переважно - себорейним дерматитом, псорiа-зиформним та пiтирiазиформним екзематидами Дар'е, що поеднувалися також з керозом Дар'е, пiтирiазом волосисто! частини голови, тулуба та кшщвок, комедонами, негншним фолшут-том та фолiкулярними екзематидами; хворим ще! групи були характерш наявнiсть супутнiх алергiчних чи псевдоалерпчних захворювань, а також прояви iмунологiчно! недостатностi з озна-ками порушень регуляци, загальними ознаками напруження i недостатньо! компенсацi! iмунно! вiдповiдi, вщносною недостатнiстю 5-ланки iмунiтету, загальними ознаками iмуносупресi! та локальними ознаками тдвищення сенсибшзацп та розвитку алергi!, що проявлялося:

1) тдвищенням кiлькостi лейкоципв; абсолютного числа лiмфоцитiв, CD 3+ зрших Т-лiмфоцитiв (у кровi неуражено! шкiрi - до 1,38 ± 0,15 проти 1,22 ± 0,11 109/л), CD 4+ Т-хелперiв та CD 22+ 5^мфоципв (у кровi неуражено! шкiрi - до 0,35 ± 0,04 проти 0,25 ± 0,03 109/л) та з вираженою рiзноспрямо-ванiстю абсолютних та вщносних показникiв та iмунних змш у периферiйнiй кровi, взято! з уражено! шюри та взято! поза межами ура-жень;

3-4 (11)' 2008

2) зниженням показниюв фагоцитозу (фагоцитарного числа та фагоцитарного вдексу) при збшьшенш абсолютного числа та вщнос-но! кiлькостi CD 16+ А^-кштин та пiдвищеннi бактерицидно! активност фагоцитуючих кл> тин за даними НСТ-тесту;

3) суттевим збшьшенням вмюту ^ G, ^ М та ^ А (пiдвищенням ^ G - до 22,5 ± 1,9 проти 13,6 ± 1,1 г/л у контроле ^М - до 2,1 ± 0,2 проти 1,3 ± 0,05 г/л у контроле ^ А - до 3,6 ± 0,4 проти 2,2 ± 0,2 г/л у контроле, з диспропорцiею !х вiдношень;

4) ознаками абсолютно! чи вщносно! недо-статностi надниркових залоз (зниженням рiвня кортизолу - до 295,4 ± 30,2 проти 321,4 ± 29,6 нмоль/л у контрол^;

5) пiдвищенням рiвня тестостерону (у чо-ловiкiв 21,4 ± 2,5 проти 18,5 ± 1,8 нмоль/л у контроле у жiнок - до 1,8 ± 0,2 проти 1,0 ± 0,1 нмоль/л у контрол^;

6) явищами дислiпемi! з суттевим тдвищенням рiвня загального холестерину (до

5.3 ± 0,5 проти 4,4 ± 0,4 ммоль/л у контролi), ЛПНЩ та триглiцеридiв i зниженням кiлькостi ХС ЛПВЩ;

7) змшами показник1в мiнерального обмiну (зниженням рiвня кальцiю - до 2,1 ± 0,4 проти

2.4 ± 0,2 ммоль/л у контролi та магнiю - до 0,6 ± 0,2 проти 0,8 ± 0,2 ммоль/л у контролi);

- четверта клшжо-терапевтична група

мiстила 21 хворого iз гнiйно-запальними формами маласезюзу шюри (маласезiйним пустульо-зом), що поеднувалися з явищами керозу Дар'е, пiтирiазом волосисто! частини голови, тулуба та кшщвок, а також з негншним фолшулггом.

У хворих ще! групи вiдмiчалися прояви за-гальних декомпенсаторних iмунорегуляторних порушень iз наявнiстю ознак депресi! Т- та 5-кл^инно! ланок iмунiтету та iмуносупресi! зi значним зменшенням абсолютного числа та вщносно! кiлькостi усiх популяцш i субпопу-ляцiй iмуноцитiв (лейкопешею, лiмфопенiею; зменшенням абсолютно! та вщносно! кшькосп CD 3+ (у кровi неуражено! шкiрi - до 0,54±0,06 проти 1,22±0,11 109/Л в контрол^, CD 8+ (у кровi неуражено! шкiрi - до 0,14±0,02 проти 0,32±0,03 109/Л в контрол^ i, особливо -CD 4+ лiмфоцитiв (у кровi неуражено! шю-рi - до 0,25±0,04 проти 0,63±0,06 1 09/Л в конт-рол^, збiльшенням лейко- 5-клiтинного iндексу, бшьш вираженим у кровi, взято! iз неуражено! шкiри; значною вiдмiннiстю показниюв кровi,

взято! з пальщв рук та уражено! шкiри; зни-женням концентрацн Ig G, Ig M та Ig A (Ig G - до 10,17±1,18 проти 13,62±1,13 г/л в контрол^ Ig M - до 1,02±0,12 проти 1,30±0,05 г/л в кон-тролi та Ig A - до 1,83±0,20 1,83±0,20 проти 2,24±0,15 г/л в контрол^, та диспропорцieю ïx вiдношень; явищами гiперергiчноï реакцiï клiтинниx факторiв природноï резистентностi (збiльшення фагоцитарного числа та фагоцитарного шдексу та показниюв НСТ-тесту); без суттевих змiн показниюв метаболiзму стероïдiв, лiпiдiв та мiнералiв.

Таким чином, проведене дослiдження показало, що xворi на маласезюз шюри об'ективно розподшяються на чотири клшшо-терапевтичш групи, що статистично достовiрно розрiзняють-ся за особливостями:

- клшчних проявiв, перебiгу, змiн юльюсно-го складу основних популяцiй i субпопуляцiй лiмфоцитiв кровi;

- стану B-ланки iмунiтету;

- функцюнально1' активностi фагоцитуючих клiтин;

- обмшу стерощних гормонiв, лiпiдiв та м> нералiв.

Вiдмiнностi цих груп у значнш мiрi визна-чаються особливостями клшчних проявiв i пе-ребпу маласезiозу шкiри, що суттево пов'язаш зi змiнами iмунiтету та метаболiзму i вщобра-жають взаемний зв'язок та взаемну залежнють клiнiко-патогенетичниx проявiв цього захворювання. Основнi вщмшносп, властивi видше-ним групам, легко можуть бути встановленi у хворих лшарями практично!' охорони здоров'я об'ективно, за допомогою унiфiкованиx загаль-нодоступних клшшо-лабораторних методiв до-слiдження.

Вибiр методiв та засобiв лiкування при розробщ нового методу комплексноï терапи проводився з урахуванням вщомих даних про:

- клшшо-фармаколопчш властивостi цих за-собiв;

- вплив 1х на встановленi проведеним досл> дженням особливостi проявiв патологiï та змш лабораторних показникiв;

- взаемодiю помiж собою;

- можливiсть застосування ïx при лiкуваннi хворих в iснуючиx сучасних умовах шдивщу-алiзовано щодо визначених клiнiко-терапевтич-них груп.

Ефективнiсть запропонованоï методики терапи визначалася шляхом проведення порiв-

няльного аналiзу клiнiчниx та лабораторних показниюв пролшованих хворих з показниками репрезентативноï групи хворих, яких було про-лiковано загальноприйнятими методами, добу-тих у динамiцi спостереження.

Комплекс реабштацшних та диспансер-них заxодiв, спрямованих на попередження виникнення рецидивiв маласезiозу у хворих, його розвитку i формування ускладнень, був розроблений з урахуванням досвщу сучасноï профшактики шфекцшних дерматозiв та iншиx дерматомiкозiв, а також встановлених проведеним дослщженням особливостей клшшо-пато-генетичних змш у хворих на маласезюз шюри. Ефективнють запропонованих заxодiв була також дослщжена шляхом проведення порiвняль-ного аналiзу даних спостереження та клшшо-лабораторного обстеження хворих з даними репрезентативноï групи хворих, куращя яких проводилася за загальноприйнятим методом.

Для запропонованоï комплексноï пато-генетичноï терапiï хворих на малассезюз шю-ри використовувалися препарати, дiя яких була спрямована на виявлеш в процесi дослiдження змiни:

- показниюв клгтинного, гуморального iмунi-тету та показниюв кл^инних факторiв природ-ноï резистентностi;

- рiвня стерощних гормонiв (кортизолу та тестостерону);

- вмюту iонiв натрiю, калiю, кальцiю та маг-нiю в кровi;

- головних показникiв лiпiдного обмiну;

щ засоби призначалися хворими диференщ-йовано, залежно вщ характеру i ступеня вираже-ностi змiн, властивих кожнш з видiлениx груп, додатково до загальноï етiотропноï терапiï.

Виражена дисощащя iмунологiчниx показ-никiв кровi, взятоï з неураженоï та з ураженоï шкiри, була пiдставою для цшеспрямованого застосування локальноï iммуномодулiрующей терапiï:

- розчином Протефлазщу - на дшянки з неза-пальними ураженнями;

- топiчниx кортикостеро]_дав - на запально-алергiчнi прояви маласезюзу з урахуванням в> домих рекомендацш

Незалежно вiд того, до якоï групи вщнесе-но хворого, ушм ^м було призначено загальну етiотропну протигрибкову терапiю - перораль-ний прийом антимiкотикiв групи азолiв:

- Флюконазол - 50 мг один раз на добу,

2-4 тижш, чи 150-300 мг один раз на тиждень, 2-8 тижшв;

- або гграконазол - 100 мг один раз на добу, 28 дшв, чи по 200 мг 14 дшв;

- або кетоконазол - 200 мг один раз на добу, один мюяць, -

та мюцево! етютропно! терапи, - нанесення 1- або 2-вщсотково! пасти «Сульсена» на во-логу шюру та волосся на 1-8 годин щоденно, 10-14 дшв, а по^м - щотижнево (або крему чи шампуню iз кетоконазолом, з пiритiоном цинку, циклошроксом або октопiроксом - подiбно).

Особливостями лшування хворих з запаль-но-алерпчними проявами маласезiозу шкiри (рiзнокольоровим лишаем та екзематидами) було призначення 1м комбшовано! етю-патоге-нетично! локально! терапи антимшотиками в поеднаннi з кортикостеро!дами, що було мож-ливо завдяки використанню комбiнованого л> кувального засобу - крем «Травокорт»® ("Bayer HealthCare AG", ФРН), що мiстить антимшо-тик - iмiдазол iзоконазолу нiтрат та кортикосте-ро!д - дифлукортолону валерат.

В якостi засобу неспецифiчно! iмуномодулю-ючо! та стимулюючо! терапи хворим призна-чали Тiотрiазолiн - по 2,0 мл 2,5-вщсоткового розчину внутрiшньом'язово, протягом 10 дшв, а по^м - по 1-2 табл. 3-4 рази на добу, протягом 20-30 дшв.

Медикаментозне лшування вшм дослщже-ним хворим проводилося в комбiнацi! з фiзiоте-рашею - загальним УФО у слабоеритемних чи еритемних дозах (з урахуванням стади, ктшч-них та локальних особливостей окремих про-явiв маласезюзу шюри); з призначенням дiети iз зниженням у рацiонi жирiв, збшьшенням бш-кiв, вiтамiнiв, мiкроелементiв та лшотропних харчових продуктiв. Додатково, в залежносп вiд групи, до яко! вiднесено того чи iншого хворого, було призначено:

- 53 хворим першоТ групи:

1) Протефлазщ усередину по схемк 5 кра-пель 3 рази на добу, один тиждень, по^м по 10 крапель 3 рази на добу, 2 тижш та 8 кра-пель 3 рази на добу, один тиждень, з повто-ренням курсу через мюяць за необхщнютю;

2) Протефлазщ локально, у виглядi при-мочок або зрошень (з розрахунку: 1.5 мл Протефлазщу на 10 мл фiзiологiчного розчину NaCl) 3 рази на добу, 14 дшв;

- 50 хворим другот групи:

1) Протефлазщ усередину, як наведено

вище;

2) або Циклоферон внутршньом'язо-во - по 2 мл 12,5-вщсоткового розчину один раз на добу в 1, 2, 4, 6, 8, 10, 12, 14, 16, 19-й день курсу л^вання, чи внутршньо у таблетках - по 2-4 табл. один раз на добу в 1, 2, 4, 6, 8, 11, 14, 17, 20 та 23 день лшування;

3) Ессенщале Форте Н внутршньо - по 2 капсули 2-3 рази на добу;

4) АУФОК (аутоультрафюлетове опром> нювання кров^ - 2 рази на тиждень, 12-14 процедур;

- 33 хворим третьоТ групи:

1) неспецифiчна гшосенсибшзуюча терашя з використанням антигютамших протиалерпчних засобiв, кортикостеро!дiв -системно та локально за загальноприйнятими схемами;

2) препарати кальцiю та магнiю - у комб> нацi! з аутогемотерашею (3, 5, 7, 9, 12, 15, 15 мл кровi внутршньом'язово через день);

3) Циклоферон - внутршньом'язово чи внутрiшньо у таблетках;

4) Ессенщале Форте Н, - як наведено вище;

- 11 хворим четвертоТ групи:

1) Протефлазщ - усередину або Циклоферон - внутршньом'язово чи внутршньо у таблетках;

2) Протефлазщ - локально;

3) аутогемотерашю або АУФОК, - як наведено вище.

У випадках наявносп у хворих супутшх ш-ших дерматолопчних захворювань, лiкування маласезiозу шюри доцiльно проводилося пара-лельно у комплекс з препаратами, якi традицш-но призначаються з метою терапи цих дерма-тозiв.

Зважаючи на наявнють стадiйностi уражень шкiри, л^вання дослiджених хворих проводилося у три етапи, з урахуванням особливостей вшх одночасно юнуючих форм маласезюзу шю-ри.

На першому етапi л^вання (який тривав у середньому 7-12 дшв) проводилася активна терашя хворих при загостреннях та машфестаци проявiв маласезiозу шкiри; обов'язковою умо-вою повноцiнного лiкування було визначення ктшчних форм усiх проявiв маласезюзу шюри у кожного конкретного хворого; для поперед-ження виникнення найближчих рецидивiв з

недостатньо повно вилшуваних проявiв фол> Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология

кулярних маласезшних уражень, було рекомендовано перший етап активно! терапи оргашчно переводити у другий етап лшування (перiод ре-конвале сценцi!);

На другому еташ (який тривав у середньому 3-4 тижш, при спостереженш лiкаря 2-3 рази на тиждень) пацiенти продовжували:

- лiкування остаточних явищ дерматозу (при-йом антимшотиюв внутрiшньо та застосування !х локально; патогенетичну терапiю, фiзiотера-пiю);

- обстеження та лiкування супутньо! патологи;

- проведення комплексу протирецидивних та протиепiдемiчних заходiв, зокрема визначення та попередження дi! провокуючих факторiв.

Результатом цього етапу лiкування було до-сягнення повно! клiнiчно! ремюи маласезiозу шкiри та корекцiя функщональних порушень обмiну та iмунiтету.

Ощнка ефективностi розроблено! диферен-цiйовано! комплексно! терапи проводилася шляхом порiвняльного аналiзу клшко-лабора-торних даних, отриманих в результат лiкування 147 дослiджуваних пащенпв за запропонова-ною методикою та 74 пащенпв, лiкованих зви-чайними методами (за найбшьш манiфестними клшчними формами iснуючого у них дерматозу).

Хворi були розподiленi за тдгрупами таким чином:

- 53 хворих першо!, 50 - друго!, 33 - третьо! та 11 - четверто! групи були пролiкованi запро-понованим методом комплексно! диференщйо-вано! терапи (з урахуванням усiх одночасно ю-нуючих у них проявiв маласезюзу шкiри);

- 22 хворих першо!, 21 - друго!, 21 - третьо! та 10 - четверто! групи були пролшоваш зви-чайними методами (за найбшьш машфестними клшчними формами юнуючого у них дерматозу).

При аналiзi ефективностi призначено! терапи було звернуто увагу на термши стабш-зацi!, строки регресу висипних елеменнв та суб'ективних порушень, стутнь та повноту ко-рекцi! порушень iмунiтету, неспецифiчних фак-торiв захисту, дослщжених показникiв обмiну. За даними подальшого спостереження анал> зувалися частота рецидивiв, !х характер, про-гресування патолопчного шкiрного процесу, стiйкiсть результапв проведено! ранiше терапi!. При порiвняльному дослiдженi ефективностi запропоновано! комплексно! терапи, хворi гру-

пи порiвняння отримували базову комплексну терапiю найбiльш машфестних клiнiчних про-явiв (клiнiчно! форми) маласезюзу вщповщно до iснуючих впчизняних стандартiв, без ура-хування шших iснуючих проявiв маласезiйно! iнфекцi! шюри.

У процесi лiкування за запропонованою методикою у жодного з 147 дослщжуваних хворих не було вiдмiчено негативного впливу призначе-них препаратiв i процедур в щлому на органiзм i на перебп маласезiозу шкiри. При цьому необ-хiдно вiдзначити, що у пащенпв пiдгруп порiв-няння проведення протигрибково! (особливо

- мiсцево! терапи) та лшування кортикостеро!-дами у значш кiлькостi випадкiв (26 ошб) приз-вело до розвитку явищ пюдерми (фолiкулiтiв та вугрово! хвороби), а проведення неспецифiчно! гiпосенсибiлiзуючо! терапи без призначення етютропного засобiв призводило до прогресу-вання явищ незапальних (поверхневих та фолi-кулярних) ктшчних форм маласезiозу шкiри (керозу, пiтирiазу та негнiйного фолiкулiту),

- що потребувало додаткового лшування.

При порiвняльному аналiзi найближчих ре-зультатiв проведено! терапи, у пащенпв першоТ головноТ пiдгрупи (яких було лiковано запропо-нованим методом) було вiдмiчено статистично вiрогiдне зменшення термiнiв регресу лущшня уражень пiтирiазу (3-4-й день л^вання у па-цiентiв головно! тдгрупи проти 10-12 днiв у пащенпв пiдгрупи порiвняння) та значно кращий результат лшування iнших проявiв маласезiозу

- повний регрес проявiв:

- керозу - на 14-20 день лшування;

- негнiйного фол^л^ та комедонiв - на 24-29 день л^вання;

- фолiкулярних екзематидiв - на 7-10 день л^вання, -

у той час, як у пащенпв першо! тдгрупи порiвняння повного регресу перелiчених про-явiв патологi! не вiдмiчалося.

У пащенпв другоТ головноТ пiдгрупи (у порiвняннi з пацiентами друго! пiдгрупи порiв-няння, яких лiкували за методикою лшування рiзнокольорового лишаю окремо) явища запа-лення цiе! клiнiчно! форми маласезюзу регре-сували статистично вiрогiдно у бiльш короткi строки (у середньому - на 5-8 дшв рашше). При цьому необхiдно вщзначити, що призначення локально! протигрибково! терапи шампунями з кетоконазолом протягом 5 дшв (як це було рекомендовано виробником) було, безсумшвно, недостатшм: запальнi явища дерматозу регре-

сували шзшше кшця локально! терапп, i результат л^вання визначався проведенням системно! терат! i був суттево гiршим без проведення фiзiотерапi! (ЗУФО). До недолшв традицiйного лiкування цих хворих також можна додати шз-нiшi строки регресу явищ пiтирiазу та керо-зу шкiри, а також вщсутнють повного регресу фолiкулярних проявiв маласезюзу шкiри (коме-донiв та негншного фолiкулiту), - у той час, як у пащештв друго! головно! пiдгрупи показники регресу цих проявiв маласезiозу не вiдрiзнялися вiд показниюв терапi! пацiентiв першо! головно! тдгрупи. Результати лiкування хворих друго! головно! тдгрупи, як мали прояви запально-алергiчних клiнiчних форм маласезiозу шюри (екзематиди Дар'е та себорейний дерматит), довели, що урахування грибково! етiологi! процесу (особливо, завдяки л^ванню комбiнованими протигрибково-гiпосенсибiлiзуючими засобами локально! терат!) дозволяе значно скоротити строки регресу запальних явищ (у середньому - на 6-8 дтв), запобiгти загостренням запального процесу та супутньо! патологи шюри.

У пацiентiв третьот головноТ пiдгрупи (яких було лiковано запропонованим методом, з урахуванням етiологi! дерматозу та рiзноманiт-тя його одночасно юнуючих форм) було також вiдмiчено статистично вiрогiдне зменшення термiнiв регресу запальних явищ уражень шю-ри (еритеми, мокнуття) - у середньому, на 7-8 дшв, а також регрес (у строки, аналопчш строкам регресу цих проявiв патологi! у пацiентiв шших головних пiдгруп) явищ пiтирiазу, керо-зу та фолiкулярних проявiв маласезюзу шюри (комедонiв та негнiйного фол^л^), - чого не було у хворих, лшованих за загальноприйнятою методикою. До суттевих недолiкiв традицiйно! терат! можна також вщнести трансформацiю запально-алерпчних форм маласезiозу шкiри у фол^лярт та поверхневi (лускуватi) незапаль-т форми (ксероз, пiтирiаз), що машфестували протягом (або вiдразу наприкiнцi) локально! кортикостеро!дно! терапi!.

У пацiентiв четвертот головноТ пiдгрупи вiдмiчалося суттеве зменшення строюв регресу явищ запалення при проявах пустульозу (пов-ний регрес гшереми - на 8-12-й день лшування проти 16-20 дня у шдгруш порiвняння) та за-гоення дефектов шкiри (на 20-24-й день проти 28-32 дтв у тдгрут порiвняння). При цьому звертала на себе увагу помина тенденцiя у па-цiентiв головно! пiдгрупи до загоення явищ пус-тульозу з мшмальними вторинними (стiйкими)

явищами, - у жодного з них явища пустульозу не регресували з виникненням гiпертрофiчних рубцiв, глибоко! атрофи шкiри, стiйких пору-шень шгментаци або ангiоматозу (тодi ж як у вшх пацiентiв пiдгрупи порiвняння такi явища - окремо або в комбшаци - мали мюце). До того ж у пащентов четверто! пiдгрупи порiвняння не вiдмiчалося повного регресу незапальних фолiкулярних проявiв маласезiозу (комедонiв та негнiйного фол^л^), у той час як у пащен-тiв пролiкованих запропонованим методом комплексно! терат! щ прояви регресували у терм> ни, подiбнi таким для пацiентiв перших трьох головних шдгруп. Прояви пiтирiазу у пащештв четверто! пiдгрупи порiвняння без додатково-го мiсцевого лiкування регресували лише на 14-16-й день л^вання (проти 3-4 дня лшуван-ня у пащештв головно! групи).

Пщсумовуючи данi порiвняльного аналiзу найближчих ктшчних результатiв лiкування пацiентiв усiх чотирьох груп, можна зауважити, що в ушх пацiентiв головних пiдгруп, яких було лшовано за запропонованою методикою комплексно! терапи, було досягнуто регресу всiх проявiв маласезiозу шюри, у той час як невраху-вання всiх наявних проявiв цього дерматомшозу у пацiентiв пiдгруп порiвняння i лiкування !х лише за формою найбшьш манiфестних проявiв маласезшно! iнфекцi! призводило не тiльки до подовження строкiв регресу проявiв патологи, але й характеризувалося вщсутнютю регресу певно! !х частини (головним чином, фолшуляр-них форм).

При проведеннi лiкування за запропонованою методикою, у дослщжених хворих не було жодного випадку загострення маласезюзу шю-ри або супуттх захворювань; не були також за-реестрованi побiчнi дi! призначених медикамен-тозних засобiв i процедур, що вимагало б змши або припинення проводимо! терапи.

Загальна тривалють л^вання (першого ета-пу - етапу активно! терапи) у дослщжуваних хворих, яким проводилася тератя за запропонованою методикою, не перевищувала термшв, рекомендованих нормативами МОЗ Укра!ни для хворих з такою патолопею.

Необхiдно вiдмiтити, що значне поширення маласезшно! шфекци та значне обшменшня грибами роду Malassezia у довкiллi (серед людей та тварин) та побуп е пiдrрунтям для решфекци та розвитку рецидивiв захворювання. Сприяючим моментом для розвитку рецидивiв, значною мiрою, е i те, що розвиток маласезюзу шюри у

хворих базусться на iндивiдуальних морфоло-гiчних та фiзiологiчних особливостях 1хнього органiзму (особливостi структури шюри, вiковi та статевi особливостi обмшу та резистентностi органiзму тощо), що не пiдлягають корекцп.

Аналiз анамнестичних даних дослiджених хворих показав, що припинення специфiчноl терапи при регрес явищ дерматозу - навiть при послщовному проведеннi комплексу гiгieнiчних заходiв - було у минулому причиною рецидивiв маласезiозу шкiри у переважнш бiльшостi до-слiджених хворих.

Проведене дослщження особливостей змiн iмунiтету, гормонального та бiохiмiчного об-мiну хворих на маласезюз шкiри показало, що тсля регресу явищ дерматозу (двох попередшх етапiв лiкування) дослiдженi показники (у свош бiльшостi - показники iмунiтету та неспецифiч-них факторiв захисту у мiсцях уражень) вiдрiз-нялися вiд показникiв пацieнтiв групи контролю; на вщновлення цих змш потребувався до-датковий час.

Наведет вище моменти були шдставою для обгрунтування та призначення третього етапу л^вання - протирецидивно! шдтримуючо! терапи, яка включала:

- перюдичне (раз на тиждень) локальне на-несення пасти «Сульсена» на шюру тулуба та кiнцiвок;

- закшчення курсiв iмуномодулюючоl терапи;

- пiдтримуючу гiпосенсибiлiзуючу терапiю кортикостеро1дами подовжено! ди - в окремих випадках поширених алергiчних форм (себо-рейного дерматиту, псорiазиформного екзема-тиду Дар'е);

- неспецифiчну стимулюючу терашю (вта-мiнотерапiю, прийом адаптогенiв);

- фiзiотерапiю (загальне УФО, бальнеотера-тю).

Проведення комплексу загальних гiгieнiчних та протиепiдемiчних заходiв, лiкування супут-ньо! патологи доповнювали медикаментознi та фiзiотерапевтичнi призначення. Для запобюан-ня рецидивiв та решфекци захворювання про-водилося виявлення та лiкування контактних ошб, дезiнфекцiя одягу, бiлизни та предменв побуту.

Цей етап лiкування проводився без вщриву хворих вiд 1хнього звичайного життя та працi i тривав у середньому 5-6 мюящв. Хворим було рекомендовано регулярно приходити до лшаря для огляду (у середньому - один раз на 1-2 мюя-

щ) та звертатися до лшаря у разi виникнення та ди провокуючих факторiв. В останньому випад-ку хворим необхiдно було призначення та проведення превентивного лшування, у залежносп вiд характеру, особливостей дп провокуючих факторiв та чутливостi хворого до !х впливу.

Для попередження загострень маласезiозу шюри внаслiдок:

- виникнення чи загострення гострозапаль-них захворювань, пацieнтам призначалися:

1) нестерощш протизапальнi препарати;

2) в окремих випадках - неспецифiчна тканинна терашя (аутогемотерапiя, стимуля-тори обмiну, вiтамiни);

3) противiруснi препарати;

4) протигрибковi засоби (у разi необхщ-ностi призначення протимiкробних препа-ратiв);

- порушення травлення та виникнення чи за-гострення захворювань органiв травлення, па-цieнтам призначалися, за показаннями:

1) ферментнi, антигiстамiннi препарати;

2) препарати, коригукт моторику та ю-нетику шлункового тракту та ш.;

- ди емоцiйно стресових факторiв пацieнтам призначалися, за показаннями:

1) транквшзуюга засоби, антидепресанти;

2) курси психокоригуючо! терапи. Порiвняння частоти та строюв рецидування

маласезiозу шкiри у пащенпв основно! групи та групи порiвняння (що лiкувалися традицiйними методами i яким не призначалися наведет вище протирецидивш заходи) дозволило зробити вис-новок про безсумнiвну ефектившсть таких про-тирецидивних заходiв у л^ванш маласезiозу шкiри.

Несвоечасне звернення до лшаря при виник-ненш та ди провокуючих факторiв та не призначення превентивного лшування можна було, безсумшвно, вважати причиною розвитку реци-дивiв маласезiозу шюри у дослiджених хворих.

Вивчення особливостей перебпу маласезiозу шкiри у дослщжених хворих показало суттевий вплив сезонних факторiв, перiодичних (циктч-них та вшових) змiн органiзму на виникнення та розвиток загострень та рецидивiв цього дерма-томiкозу. Перiодичнiсть (сезонний характер) ек-зогенних провокуючих факторiв (недостатнiсть УФ-опромiнення шкiри, температурнi умови, ГРЗ тощо), неоднакова штенсившсть !х ди у рiзнi пори року та життя хворих (екзамени, зв№

нють, пере1зди тощо) обумовили необхщшсть та були шдгрунтям до призначення та прове-дення куршв плановоï протирецидивноï терапiï (у бшьшост - 1-2 рази на рш в осiнне-весняний сезон). Цi курси частiше були поеднаннi з про-тирецидивними курсами лiкування супутнix за-хворювань, санаторно-курортним лiкуванням; призначення залежали вщ

- даних попереднix проявiв та перебiгу мала-сезiозу шюри та супутньоï патологiï;

- даних комплексного клшко-лабораторного обстеження;

- iндивiдуальниx особливостей, обставин життя та працi хворих.

У середньому, таю курси тривали 2-3 тижш та оргашчно переходили у проведення пщтри-муючоï протирецидивноï терапiï.

Для визначення ефективностi запропонова-ного методу комплексноï коригуючоï терапи, через три мюящ пiсля лшування дослiдженим хворим було проведене контрольне клшшо-лабораторне обстеження. У хворих, яких було лшовано за запропонованою методикою, при контрольному клшшо-лабораторному досл> дженi пiсля лiкування вiдмiчалася бшьш сут-тева (у порiвняннi з хворими, яю лiкувалися за традицшною методикою) нормалiзацiя iмунниx показникiв кровi ранiше ураженоï шкiри, але залишалися певш ознаки iмунного дисбалансу за показниками вiдносноï кiлькостi iмунокомпе-тентних клiтин; також типовим було зменшення лейко-Г-кттинного iндексу.

У пацiентiв ушх головних пiдгруп хворих, якi лшувалися запропонованою методикою, вщ-мiчалася бшьш значна нормалiзацiя показникiв гуморального iмунiтету вiдносно групи контролю, але у них мали мюце ознаки його певного дисбалансу (гшерфункци 5-кттин при змен-шеннi ïx абсолютноï кiлькостi та збiльшеннi вiдносного числа) за сшввщношеннями Ig A/B, Ig G/B та Ig M/B, що послщовно збшьшувалися у пацiентiв другоï та третьоï груп.

Було звернуто увагу на те, що у пащеипв, яких було лшовано запропонованим методом комплексноï терапiï з урахуванням усix одно-часно iснуючиx проявiв маласезiозу, на вiдмiну вiд пащеипв, лiкування яким проводилося зви-чайними методами (за найбшьш манiфестними клшчними формами маласезiозу шкiри) у най-ближчi три мiсяцi з початку лшування вiдмiчав-ся:

- бшьш значний вщсоток корекцiï порушень iмунiтету (у загальному пiдраxуваннi - 83 %

проти 48 % дослщжених показниюв) та неспе-цифiчниx факторiв захисту (85 % проти 36 %);

- бшьш значний вщсоток корекци рiвня ста-тевих та кортикостерощних гормонiв кровi (у середньому, 74 % проти 33 % дослщжених показниюв);

- бiльш значний вщсоток корекцiï вмiсту iонiв натрда, калiю, кальцiю у еритроцитах; вмюту загального кальцiю сироватки кровi; вмюту магнiю у сироватцi кровi та у еритроцитах (у середньому, 68-84 % проти 24-28 %);

- бшьш значний вщсоток корекци рiвня лшадв (у середньому, 92 % проти 44 % досл> джених показниюв).

Щ данi цшком об'ективно свiдчать за бiль-шу ефектившсть запропонованого методу тера-mï маласезiозу шкiри, що узгоджуеться також з даними дерматолопчного стану дослщжених хворих, здобутими при ïx подальшому спосте-реженнi.

Ефективнiсть запропонованоï методики дис-пансеризацiï та реабiлiтацiï дослщжених хворих на маласезюз шкiри також оцшювалася i через порiвняння даних подальшого ïx клiнiко-лабо-раторного спостереження протягом наступних 3-18 мiсяцiв. Перш за все, треба вщмгшти, що у пащеипв головних груп проведення комплек-сноï терапiï дозволило досягти повноï ремiсiï дерматозу з регресом ушх iснувавши у них про-явiв маласезiозу шкiри; при цьому, у пащенпв груп порiвняння проведення лшування лише ок-ремих клшчних (найбiльш манiфестниx) форм маласезiозу шюри не дозволило, незважаючи на призначення системноï чи локальноï антимiко-тичноï терапiï, досягти повноï ремiсiï процесу:

- у пащенпв першоï пщгрупи порiвняння пiс-ля лiкування за загальноприйнятою методикою залишалися прояви керозу, негншного фол^л> ту, комедонiв та фолшулярних екзематидiв;

- у пащенпв другоï пiдгрупи порiвняння не було досягнуто повного регресу фолiкулярниx проявiв маласезiозу шкiри (комедонiв та негншного фолшушту);

- у пащенпв третьоï пiдгрупи порiвняння не регресували остаточно прояви пiтирiазу, керозу та фол^лярних форм маласезiозу шкiри (ко-медонiв та негнiйного фолiкулiту), а запально-алергiчнi прояви маласезiозу шюри трансфор-мувалися в бiльшостi у фол^лярш та поверх-невi (лускувап) незапальнi (ксероз та пiтирiаз) форми, що машфестували протягом (або вщра-зу наприкiнцi) локальноï кортикостероïдноï терапи;

- у пащентш четверто1 тдгрупи пор1внян-ня тсля проведення л1кування не в1дм1чалося повного регресу незапальних фолтулярних прояв1в маласезюзу - комедошв та негншного фол^лиу.

Вищеназваш остаточш прояви маласезюзу шюри у хворих шдгруп пор1вняння прогресу-вали та трансформувалися вщповщно шляхами трансформаций визначеним попередшми до-слщженнями. Прогресування явищ маласезюзу у них суттево прискорювалося д1ею багатьох провокуючих сезонних та неперюдичних фак-тор1в, вплив яких у цих хворих не було попе-реджено.

Таким чином, за частотою наявносп реци-див1в та випадюв подальшого прогресування та трансформаци дерматозу, показники хворих шдгруп пор1вняння абсолютно переважали показники хворих головних шдгруп, лшування яким проводилося за запропонованою методикою.

Виникнення тих ктшчних форм маласезю-зу, за якими попередньо проводилося л1куван-ня у хворих шдгруп пор1вняння, вщбулося в середньому через 2,5-4 мюящ тсля початку контролю. Найбшьш складним за проявами було рецидивування маласезшного пустульо-зу, що потребувало тривалого курсу системно! протигрибково! та ¡муномоделюючо! терапи. Необхщно вщзначити, що серед пащенпв трь-ох перших головних шдгруп також траплялися поодиною випадки рецидивування маласезюзу шюри; але, за проявами, щ рецидиви були знач-но бшьше обмеженими i проявлялися у вигляд1 незапальних поверхневих та негнiйних фол> кулярних форм (керозу, простого обмеженого пiтирiазу, комедошв, негншного фолiкулiту у трьох пащенпв першо!, чотирьох - друго! та чо-тирьох - третьо! головно! пiдгрупи; та у пооди-ноких випадках - фолiкулярних екзематидiв -у трьох пащенпв третьо! головно! пiдгрупи). Цi рецидиви були пов'язаш з недостатньо сумлiнним виконуванням рекомендацш щодо пiдтримуючоï терапiï та несвоечасним призна-ченням курсiв позапланового протирецидив-ного лiкування пiсля дiï провокуючих факторiв (ГРВ1 - у шютьох, гострих шлунково-кишкових розладiв - у чотирьох та неращонального л^-вання супутньоï патологiï - у двох дослщже-них). Прогресування з трансформащею ктшч-них форм маласезiозу шюри не було в жодного з цих пащенпв через проведення позапланових курсiв протирецидивно!' терапiï.

Вiдносно випадюв дiï факторiв, провокуючих рецидиви маласезюзу, необхщно вiдмiтити, що в середньому число таких випадюв у пащенпв головних шдгруп становило в середньому 4-5 разiв на рш. Таю випадки у бшьшосп мали сезонний характер, часпше траплялися в осш-не-весняну пору року, i проведення пов'язаних з 1хньою дiею позапланових курсiв протиреци-дивноï терапiï несуттево збiльшувало обсяг л> кування - через скасування найближчих куршв запланованоï протирецидивноï терапiï.

Особливостями змш показниюв питомоï ваги окремих факторiв, провокуючих рецидиви маласезюзу шкiри, було зменшення числа випадюв рецидивування цього дерматомiкозу внаслiдок нерацiональноï гiгiени та нерацiонального л> кування супутньоï патологiï, що було наслщком планування та впровадження комплексу проти-рецидивних заходiв та планомiрного оздоров-лення через обов'язкове лiкування супутньоï патологiï.

За даними контрольного ктшко-лаборатор-ного дослiдження, що було проведено хворим через 12 мюящв тсля лшування, показники:

- кттинного, гуморального iмунiтету;

- клiтинних факторiв природноï резистент-ностi;

- рiвня стерощних гормонiв (кортизолу, за-гального тестостерону, естрадюлу та прогестерону);

- вмюту iонiв натрiю, калiю, кальцiю та маг-нiю в кровi, -

а також головш показники лшщного обмiну у хворих головних груп порiвняння в середньому суттево не вiдрiзнялися вiд показникiв групи контролю, або, навпь, у дослщженнях iмунi-тету та лiпiдного обмiну бiльш вiдповiдали за-гальноприйнятим нормам (що, вiрогiдно, було пов'язано i з проведеним лiкуванням супутньоï патологи). При цьому у пащенпв ушх чотирьох груп порiвняння клiнiчнi ознаки рецидивування та розвитку дерматозу супроводжувалися зм> нами дослiджених показникiв, аналопчними iснуючим до лiкування; (тут треба зауважити, що прогресуючий перебiг маласезюзу шюри у них, цiлком зрозумшо, вiдображався на змiнах дослiджених показниюв вщповщно характеру та особливостям ктшчних проявiв цього дер-матомiкозу, що фактично було пiдставою для вщнесення таких хворих до iнших за попередш груп дослiдження).

Подiбна тенденщя у дослiджених показниках iмунiтету та бiохiмiчному гомеостазi спостер>

галася i у результатах контрольних дослщжень, яю були проведет через 18-24 мюящ тсля лшу-вання; причому змiни лабораторних показниюв у пацiентiв груп порiвняння цшком вiдповiдали визначеним попереднiми дослiдженнями особ-ливостям змiн:

- клiтинного, гуморального iмунiтету та фак-торiв природноï резистентностi, лiпiдного обмi-ну;

- вмюту юшв натрiю, калiю, кальцiю та маг-нiю в кровi;

- рiвня стерощних гормонiв.

У результат комплексного лiкування досл> джених пащештв з урахуванням рiзноманiтностi та особливостей вшх клiнiчниx, одночасно юну-ючих у хворих проявiв маласезiозк шюри, - у порiвняннi з загальноприйнятим методом те-рапiï, - в цшому, позитивний ефект запропоно-ваного методу лшування перевищив загально-прийнятий - за головними клiнiко-лабора-торними показниками та абсолютно переви-щив - за показниками подальшого спостере-ження (стшкютю результатiв проведеноï тера-mï та частотою розвитку рецидивiв, вщсотком випадкiв подальшого прогресування та транс-формацiï дерматозу); показники рецидування у груш порiвняння склали практично 100 % у строки 1-6 мюящв.

У жодному випадку при проведенш л^ван-ня за запропонованим методом не було вiдмiче-но виражених побiчниx або небажаних ефектiв, яю б зробили неможливим подальше проведення терапи, змшили ïï або потребували призначення та проведення додаткового лшування (що спостерналося у пащештв групи порiвняння бiльш, шж у 7 % випадкiв); це можна розщнити, як об'ективний показник ефективносп запропо-нованого методу терапи.

Лшування маласезiозу шкiри за запропонованою методикою у дослщжених хворих було оргашчно поеднано з л^ванням супутньоï па-тологiï, диспансеризацiею, комплексом реабш-тацiйниx та гiгiенiчниx заxодiв, формуванням здорового способу життя. При цьому у досл> джених хворих було визначено суттеве змен-шення кшькосп та ступеня вираженостi загос-трень супутшх захворювань, що (у порiвняннi з кiлькiстю випадкiв рецидування у хворих, яю лiкувалися традицiйним методом) було показ-ником загального пщвищення ефективностi те-рапiï i дало безсумшвний клiнiчний та сощаль-ний ефект.

З наведеного вище можна зробити висновок,

що проведення хворим на маласезюз шюри за-пропонованоï комплексноï диференцiйованоï терапiï, що враховувала у них вс прояви маласезюзу шюри, особливостi його перебну, пато-генетичних змiн, характер супутньоï патологiï та мiстила заходи профшактики рецидивiв та реiнфекцiï, було бшьш ефективним i методично обгрунтованим - у порiвняннi з традицiйною те-рапiею, що не передбачала систематичних дис-пансерних та протиепiдемiчниx заxодiв. Суттева вiдмiннiсть запропонованоï терапiï - у строках загальних л^вально-профшактичних заxодiв та наявностi чiтко визначеноï етапносп - вiд загальноприйнятих методiв л^вання хворих на маласезiоз шкiри обумовлюють необхщнють бiльш конкретного нормування ïx лшування (з визначенням результатiв кожного етапу ку-рацiï та використаних методiв та методик), що повинно суттево пiдвищити якiсть лiкування хворих з цим дерматомшозом, запобiгти виник-ненню складних тактичних ситуацiй та непоро-зумiнь.

У цiлому, позитивний ефект запропоновано-го методу лшування перевищив загальноприй-нятий на 38 % за головними ктшко-лаборатор-ними показниками та абсолютно перевищив за показниками подальшого спостереження (стшкютю результапв проведеноï терапiï та частотою розвитку рецидивiв, вiдсотком випадкiв подальшого прогресування та трансформаци дерматозу). У жодному випадку при проведен-нi л^вання запропонованим методом не було помiчено виражених побiчниx або небажаних ефекпв, якi б зробили неможливим подальше проведення терапи, змшили ïï, або потребували призначення та проведення додаткового лшу-вання. Таким чином, запропонована методика, у порiвняннi iз загальноприйнятими методами терапiï окремих клiнiчниx форм та проявiв ма-ласезiозу шюри, може суттево пiдвищити якiсть л^вання хворих; дозволяе уникнути усклад-нень, нормалiзуе стан iмунiтету, обмiну елек-тролiтiв, статевих та кортикостероïд них гор-монiв, лiпiдiв; запобiгае виникненню рецидивiв та може бути рекомендована до впровадження у практику роботи лiкувальниx дерматолопчних закладiв.

Наведене вище дае змогу стверджувати, що проведене дослiдження дало нове розв'язання проблеми пщвищення ефективносп лшуван-ня хворих на маласезюз шюри, яке полягае у розробщ метода комплексноï iндивiдуалiзованоï диференцiйованоï терапи та профшактики реци-

дивiв цього дерматомшозу на пiдставi вивчення мiну, вмiсту стеро1дних гормонiв та головних особливостей ктшчних проявiв маласезюзу, мшератв сироватки кровi. перебiгу та показниюв iмунiтету, лiпiдного об-

Висновки

1. Маласезюз шкiри е новим нозологiчним по-няттям сучасно1 клiнiчноï мiкологiï, дослiдження якого е важливою й актуальною проблемою на-yKOBOÏ та практичноï медицини. 1снукта методи лiкyвання маласезiйноï iнфекцiï шюри е недо-статньо ефективними i не вщповщають вимогам сyчасноï медицини через те, що вони розроблеш виключно для лiкyвання окремих форм цього дерматомшозу i недостатньо повно враховують рiзноманiття його одночасно юнуючих, рiзних за морфологiею та мехашзмом розвитку проявiв, що обумовлюе значну частоту рецидивiв, ускладнень та подальший розвиток цього захворювання.

2. Маласезюз шюри юнуе виключно, як комбшащя декiлькох його взаемопов'язаних та взаемообумовлених окремих, рiзних клiнiчних форм, яю можуть iснyвати одночасно i сумюно на визначених дiлянках шкiри, поеднуватися та ускладнюватися iншими дерматозами. Цей дерматомшоз характеризуеться хронiчним пе-ребтем з послiдовною трансформацiею проявiв, тенденщею до поширення, розвитку складних та стшких уражень шкiри, а також ускладнень з боку шших дерматозiв, - що залежить вiд ш-дивiдyальних особливостей хворих та ди ряду екзогенних та ендогенних факторiв.

3. У хворих на маласезюз шюри мають мiсце явища фyнкцiональноï дезадаптацiйноï iмyнноï недостатностi, що проявляеться iмyнорегyлятор-ними порушеннями з ознаками напруження та фyнкцiональноï недостатностi компенсаторноï функцп iмyнноï системи (примусово локально - в yраженiй шкiрi), переважно - з боку CD 3+ , CD 4+ та CD 22+ клггин, Ig G, IgM та Ig A (зменшення ïx кiлькостi та з тенденщею до значного зростання ïxнього числа по мiрi розвитку у хворих запальних проявiв маласезiозy); ознаками активноï iмyнноï вiдповiдi з недостат-нiстю Г-ланки iмyнiтетy та розвитком сенсибш-зацiï у вогнищах уражень запальних форм маласезюзу); та факторiв природноï резистентностi (зниження, у бшьшосп випадкiв, показникiв клiтинниx факторiв природноï резистентностi з тенденцiею до розвитку гiперергiчноï реакцiï клiтинниx факторiв природноï резистентностi при недостатностi шших факторiв та систем iмyнiтетy при маласезшному пyстyльозi); що ха-

рактеризуються взаемним зв'язком та взаемною залежнютю, мають рiзний ступiнь вираженостi та рiзну спрямованiсть змiн показникiв капшяр-ноï кровi дiлянок ураженоï та неураженоИ шкiри (залежно вiд домiнуючоï - у комбiнацiï деюль-кох одночасно юнуючих у хворого - ктшчноИ форми дерматозу); пов'язаш з особливостями клшчних проявiв (наявностi, поширеносн та ступiнi запальних явищ) i перебпу маласезiозу та супутнiх захворювань. Наявнють такоï рiзницi змiн юльюсного складу головних популяцiй та субпопуляцш лiмфоцитiв у капiлярнiй кровi, взя-тоï поза межами уражень та у вогнищах уражень, е тдставою для обгрунтування можливостi та необхщносн призначення хворим на маласезiоз шюри локальноИ iмунокоригуючоï терапiï.

4. У хворих на маласезюз шюри мають мю-це певш особливостi змш показниюв вмюту кортизолу, загального тестостерону, естрадюлу та прогестерону сироватки кров^ насампе-ред - пiдвищення рiвня загального тестостерону (у середньому, до 22,9±2,4 ммоль/л, - проти 18,5±0,4 в контролi у чоловшв та до 1,95±2,3 ммоль/л, - проти 1,05±0,02 в контролi у жшок), якi вибiрково пов'язанi мiж собою та залежнi вiд домшуючоН - у комбiнацiï декiлькох одночасно юнуючих у хворого - ктшчноИ форми й особливостей ктшчних проявiв та перебiгу дерматозу, а також мають взаемний зв'язок з супутшми ен-докринопатiями та захворюваннями алергiчного i псевдоалергiчного генезу.

5. У хворих на маласезюз шюри, особливо при наявносп поширених та часто рецидиву-ючих його запально-алерпчних форм мають мюце змiни показниюв мшерального обмiну (насамперед, - тенденщя до зниження рiв-ня юшв кальцiю, у середньому, до 2,2±0,2 ммоль/л, - проти 2,4±01 в контрол^ та пiдвищен-ня рiвня натрiю до 145,1±11,1 ммоль/л, - проти 142,5 ± 1,9), - вибiрково пов'язанi мiж собою та залежнi вiд особливостей клшчних проявiв, перебiгу дерматозу та супутшх захворювань.

6. У хворих на маласезюз шюри, - головним чином, при наявносп запально-алерпчних його форм, - мае мюце вторинна дислiпемiя, найбшьш характерними проявами якоИ е тдвищення рiв-ня загального холестерину (у середньому - до

5,19±0,5 ммоль/л, - проти 4,41±0,09 в контрол^, ЛПНЩ (до 3,22±0,3 ммоль/л, - проти 2,38±0,05) та триглiцеридiв (до 1,95±0,2 ммоль/л, - проти 1,42±0,08), що супроводжусться збiльшенням коефiцieнту атерогенностi (до 4,9±0,4, - проти 3,32±0,08); ступiнь i характер змiн цих показни-юв залежать вiд особливостей клiнiчних проявiв i перебiгу маласезiозу, а також вщ iндивiдуальних особливостей пацieнтiв (стал, вiку та конститу-цiональних особливостей).

7. Хворi на маласезiоз шюри об'ективно роз-подiляються на чотири окремi клшко-терапев-тичнi групи, що розрiзняються за особливостями клiнiчних проявiв, перебiгу, змiн кiлькiсного складу основних популяцш i субпопуляцiй лiм-фоципв кровi, стану В- ланки iмунiтету, функцю-нально! активностi фагоцитуючих клтгин, обмiну стеро!дних гормонiв, лiпiдiв та мiнералiв.

8. Проведення хворим на маласезюз шкiри запропоновано! комплексно! таргетно! терапi!, що враховуе всi одночасно юнуюта у хворого прояви маласезюзу шкiри, особливостi його пе-ребну, патогенетичних змiн, характер супутньо! патологи та мютить заходи щодо профшактики рецидивiв та реiнфекцi!, е бшьш ефективним у порiвняннi з традицшною терапiею. Запропоно-вана методика, у порiвняннi iз загальноприйня-тими методами терапи окремих клiнiчних форм та проявiв маласезiозу шкiри, суттево шдвищуе якiсть лiкування хворих; дозволяе уникнути ускладнень; нормалiзуе стан iмунiтету, обмшу електролiтiв, статевих та кортикостеро!дних гормошв, лiпiдiв; запобiгае виникненню реци-дивiв. Позитивний ефект запропонованого методу л^вання перевищуе загальноприйнятий за головними ктшко-лабораторними показниками, у середньому, на 38 %. Запропонований метод вiдрiзняеться прискоренням регресу запальних явищ, - у середньому, на 5-8 дшв у порiвняннi з загальноприйнятою терашею, а також абсолютно перевищуе загальноприйнятий за показниками подальшого спостереження (стiйкiстю резуль-татiв проведено! терапи та частотою розвитку рецидивiв, вщсотком випадкiв подальшого прогресування, трансформацi! та ускладнень дерматозу, яю вiдбуваються практично у 100 % випадюв при традицшному лiкуваннi).

9. Головними принципами рацюнально! кура-цi! маласезiозу шюри у хворих можна вважати проведення !м фахiвцем з дерматологi! комплексно! iндивiдуалiзовано! таргетно! терапi!, що

3-4 (11)' 2008

враховуе вс одночасно юнуют у них прояви маласезюзу шюри, !х динамiку, стадшшсть, особливостi перебiгу та характер патогенетичних змш, наявнiсть та характер супутньо! патологи з обов'язковим планомiрним проведенням комплексу протиепiдемiчних, гiгiенiчних та диспансерних заходiв, що суттево тдвищуе ефективнiсть лiкування, запобiгае виникненню рецидивiв та подальшому поширенню цього дерматомшозу.

Як наукову новизну одержаних результапв можна вважати те, що:

- вперше дослiджено у динамiцi особливосп перебiгу та клiнiчних проявiв окремих ктшчних форм маласезiозу шкiри та визначено при цьо-му !х клiнiко-анамнестичний взаемний зв'язок, взаемну обумовленють та особливостi асоцiацi! з шшими дерматозами, що обумовлюе новий напрям розвитку медично! мiкологi!;

- вперше комплексно дослщжено особливостi патогенезу цього захворювання за показниками загальних та локальних змiн iмунiтету, обмiну стеро!дних гормонiв, лiпiдiв та макроелементiв з урахуванням значення особливостей окремих клшчних форм маласезiозу шкiри та !х поед-нання;

- через проведення статистичного багатофак-торного кореляцiйного та кластерного аналiзу встановлених особливостей, вперше визначено об'ективнi рiвнi патогенетичних порушень, го-ловнi клiнiко-патогенетичнi варiанти маласезюзу шюри; згiдно iз чим визначено головш принципи та розроблено ефективш методи та методику комплексно! диференцшовано! терапi!, визначено шляхи, заходи та методи профшактики рецидивiв та розповсюдження цього захворювання.

Практичне значення одержаних резуль-татiв складаеться з того, що:

- практичнш охорош здоров'я дано доступнi науково обгрунтоваш рекомендацi! щодо ви-значення шдивщуально! належностi хворих на маласезiоз шюри до конкретних клшшо-тера-певтичних груп;

- лшарям дерматовенерологам запропоновано науково обгрунтоваш об'ективт диференцiйованi показання та методика ефективно! комплексно! терапi! маласезюзу шюри у хворих, заходи щодо профшактики рецидивiв та розповсюдження цього захворювання, що пiдвищуе виявляемiсть маласезюзу шюри у хворих, зменшуе строки лшування та його вартiсть, число та частоту рецидивiв, розповсюдженiсть цього захворюван-

ня; дозволяе уникнути або зменшити юльюсть ускладнень цього дерматозу та побiчних ефектiв вiд проведеного л^вання.

Перспективами подальших розвiдок у на-прямку дослiдження проблеми л^вання хво-

Л1ТЕРАТУРА

1. Аллергия и грибковые болезни. Руководство для врачей / В. В. Кулага, И. М. Романенко, С. Л. Афонин, С. М. Кулага. - Луганск: «Эл-тон-2», 2005. - 520 с.

2. Арзуманян В. Г. Дрожжеподобные грибы рода Malassezia (Pityrosporum) / В. Г. Арзуманян, М. А. Мокроносова, В. Б. Гервазиева // Вестн. Рос. акад. мед. наук. - 1998. - № 5.

- С.44-47.

3. Горбунцов В. В. Клинико-эпидемиологичес-кие особенности некоторых форм малассе-зиоза кожи / В. В. Горбунцов // Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология.

- 2002. - № 1-2 (5). - С. 10-12.

4. Горбунцов В. В. Малассезиоз кожи / В. В. Горбунцов // Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология. - 2001. - № 1 (4). -С. 138-145.

5. Илешина Т. В. Себорейный дерматит / Т. В. Илешина // РМЖ. Человек и лекарство. -2004. - Т. 12, № 5. - С. 324-326.

6. Мокроносова М. А. Клинико-иммунологи-ческое изучение дрожжеподобных грибов Malassezia (Pityrosporum) / М. А. Мокро-носова, В. Г. Арзуманян, В. Б. Гервазиева // Вестн. Рос. акад. мед. наук. - 1998. -№ 5. -С. 47-50.

7. Новое в систематике и номенклатуре грибов. Под ред. Ю.Т. Дьяконова, Ю.В. Сергеева. - М.: Национальная академия микологии; Медицина для всех, 2003.- 496 с.

8. Потекаев Н. Н. Заболевания кожи, вызываемые грибком рода Pityrosporum / Н. Н. Потекаев // Вестн. дерматол. и венерол. - 2001.

- № 3. - С. 9-11.

9. Сергеев А.Ю. Грибковые инфекции. Руководство для врачей / А. Ю. Сергеев, Ю. В. Сергеев. Изд-е 1, 2003. - 440 с.; 2-е изд.: М.:«Бином-Пресс», 2008. - 480 с.

10.Скурихина М. Е. Особенности иммунного ответа при кератомикозе, обусловленном Malassezia species / М. Е. Скурихина, Т. М. Будумян, Н. К. Левчик // Проблемы медицинской микологии. - 2002. - Т. 4. - № 2. -С. 95.

рих на маласезюз шюри е пошук та впровад-ження нових ефективних засобiв медикамен-тозно! терапи та фiзютерапп, а також розробка та впровадження комплексних заходiв щодо оргашзаци медично! допомоги пащентам з щею патолопею.

11. Федотов В. П. Грибы - пятое царство живой природы / В. П. Федотов // Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология. - 2004.

- № 1-2 (7). - С. 9-26.

12. Федотов В. П. Малассезиозы кожи и их значение в косметологии / В. П. Федотов, В. В. Горбунцов // Сучасш питання дерматокос-метологи та естетично! медицини: II Нацю-нальний конгрес дерматолопв, м. Донецьк, 16-17 лютого 2001 р.: Тези доповщей. - Донецьк, 2001.- С. 104.

13. Ashbee H. R. Recent developments in the immunology and biology of Malassezia species / H. R. Ashbee // FEMS Immunol. Med. Microbiol. - 2006. - Jun. - Vol. 47, No 1. -Р. 14-23.

14. Ashbee H. R. Update on the genus Malassezia / H. R. Ashbee // Med. Mycol. - 2007. - Jun.

- Vol. 45, No 4. - Р. - 287-303.

15. Bergbrant I.-M. Seborrhoeic dermatitis and Pityrosporum ovale: A cultural an immunological study / I.-M. Bergbrant, J. Faergemann // Acta Dermato-Venerol. (Stockholm). - 1989. - Vol. 69, No 1. - P. 332-335.

16. Cafarchia C. The pathogenesis of Malassezia yeasts / C. Cafarchia, D. Otranto // Parassitologia.

- 2008. - Jun. - Vol. 50, No 1-2. - Р. 65-67.

17. Cell-mediated immune responses to Malassezia furfur serovars A, B and C in patients with pityriasis versicolor, seborrhoeic dermatitis and controls / H. R. Ashbee, E. Ingham, K. T. Holland, W. J. Cunliffe // Exp. Dermatol. - 1994.

- Oct. - Vol. 3, No 5.- P.106-112.

18. Chen T. A. The biology of Malassezia organisms and their ability to induce immune responses and skin disease / T. A. Chen, P. B. Hill // Vet. Dermatol. - 2005. - Feb. - Vol. 16, No 1. -P. 4-26.

19. Cunningham A. C. Humoral responses to Mal-assezia furfur serovars A, B and C in normal individuals of various ages / A. C. Cunningham, E. Ingham, G. Gowland // Br. J. Dermatol. -1992. - July. - Vol. 127. - P. 476-481.

20. Difonzo E. M. Skin diseases associated with Malassezia species in humans. Clinical features

and diagnostic criteria / E. M. Difonzo, E. Faggi // Parassitologia. - 2008. - Jun. - Vol. 50, No 12. - P. 69-71.

21. Effects of Pityrosporum ovale on proliferation, immunoglobulin (Ig A, G, M) synthesis and cytokine (IL-2, IL-10, IFNa) production of peripherial blood mononuclear cells from patients with seborrhoeic dermatitis / K. Neuber, S. Kröger, E. Gruseck [et al.] // Arch. Dermatol. Res. - 1996. - January. - Vol. 288, No 1. - P. 532536.

22. Faergemann J. Antibodies to Pityrosporum orbiculare in patients with tinea versicolor and controls of various ages / J. Faergemann // J. of Invest. Derm. - 1983. - Vol. 80, No 2. - P.113-135.

23. Frequency of intravascular catheter colonization by Malassezia spp. in adult patients / N. Curvale-Fauchet, F. Botterel, P. Legrand [et al.] // Mycoses. - 2004. - Dec. - Vol. 47, No 11-12.

- P. 491-494.

24.Galuppi R. Epidemiology and variability of Malassezia spp. / R. Galuppi, M. P. Tampieri // Parassitologia. - 2008. - Jun. - Vol. 50, No 1-2.

- P. 73-76.

25. Giusiano G. E. Malassezia. Current knowledge and study perspectives / G. E. Giusiano // Rev. Argent. Microbiol. - 2006. - Jan-Mar. - Vol. 38, No 1. - P. 41-48.

26.Guillot J. The genus Malassezia: old facts and new concepts / J. Guillot, S. Hadina, E. Gueho // Parassitologia. - 2008. - Jun. - Vol. 50, No 1-2.

- P. 77-79.

27. Guillot J. Gupta A. K. Seborrheic dermatitis

/ A. K. Gupta, R. Bluhm // J. EADV. - 2004.

- January. - Vol. 18, No 1. - P. 13-26.

28. Humoral immunity to Malassezia furfur se-rovars A, B and C in patients with pityriasis versicolor, seborrheic dermatitis and controls / H. R. Ashbee, A. Fruin, K. T. Holland [et al.] // Exp. Dermatol. - 1994. - Oct. - Vol. 3, No 5. -P. 227-233.

29. Malassezia Baillon, emerging clinical yeasts / R. Batra, T. Boekhout, E. Gueho [et al.] // FEMS Yeast Res. - 2005. - Dec. - Vol. 5, No 12. -P. 1101-1113.

30. Parlak A. H. Pityrosporum folliculitis during pregnancy: a possible cause of pruritic folliculitis of pregnancy / A. H. Parlak, C. Boran, M. A. Topcuoglu // J. Am. Acad. Dermatol. - 2005.

- Mar. - Vol. 52, No 3. - Pt 1. - P. 528-529.

31. Sei Y. Malassezia related diseases / Y. Sei // Nippon Ishinkin Gakkai Zasshi. - 2006. - Vol. 47, No 2. - P. 75-80.

32. Sei Y. The 50th Anniversary Educational Symposium of the Japanese Society for Medical Mycology: Dermatomycoses caused by Malas-sezia / Y. Sei // Nippon Ishinkin Gakkai Zasshi.

- 2007. - Vol. 48, No 4. - P. 177-178.

33. Sugita T. The 50th Anniversary Educational Symposium of the Japanese Society for Medical Mycology: Mycological study on Malasse-zia / T. Sugita // Nippon Ishinkin Gakkai Zasshi.

- 2007. - Vol. 48, No 4. - P. 179-182.

34. Wozniak M. Rola grybow Malassezia spp. W etiopatogenezie chorob skory / M. Wozniak, R. Nowicki // Mikologia lekarska. - 2007. - T. 14, № 4.- S. 265-269.