CC BY
11
УДК 316(477)+342.92
Микола Яковенко
здобувач кафедри адмшстративного, фiнансового та банкiвського права Мiжреriональноl академи управлiння персоналом
СПРАВЕДЛИВ1СТЬ ЯК ЕЛЕМЕНТ ПРАВА
© Яковенко М., 2019
np0aHanÍ30BaH0 поняття "право" та "справедливкть" на предмет: тотожносп; виявлення вiдмiнностей, встановлення закономiрностей пщ час ix використання e судочинс™ та правово"! ваги кожного з них. Обгрунтовано взаeмозалежнiсть цих кате-горiй, видiлено такi особливостi: поняття "справедливкть" ширше за поняття "право", оскшьки воно е мiрилом самого права зокрема та виступае шструментом реалiзащl правових в1дносин загалом.
Дослщжено спiвiснування принципу справедливостi з шшими правовими принципами, встановлено ix нормативний та соцiальний змiст у системi мiжнародного та вiтчизняного права.
Ключовi слова: справедливiсть; право; сшввщношення; судочинство; законо-давство; громадяни; сусшльство.
Николай Яковенко
СПРАВЕДЛИВОСТЬ КАК ЭЛЕМЕНТ ПРАВА
Проведен анализ понятий "право" и "справедливость" на предмет: тождества, установления различий, закономерностей при их использовании в судопроизводстве и правового веса каждого из них. Обосновано взаимозависимость этих категорий, выделено такие особенности: понятие "справедливость" шире понятия "право", поскольку оно является мерилом самого права в частности и выступает инструментом реализации правовых отношений в целом.
Исследовано сосуществование принципа справедливости с другими правовыми принципами, установлен их нормативный и социальный смысл в системе международного и украинского права.
Ключевые слова: справедливость; право; соотношение; судопроизводство; законодательство; граждане; общество.
Mykola Yakovenko
applicant for the Department of Administrative, financial and banking law Interregional Academy of Personnel Management
JUSTICE AS A PART OF THE RIGHT
The article deals with the correlation of the concepts of "right" and "justice". The peculiarities of their application are investigated. A literary analysis of these concepts is carried out on the subject: identities; identification of differences, the establishment of regularities during their use in legal proceedings and the legal weight of each of them. Proved the interdependence of these categories, highlighting the following features: wider concept of justice Law concept because it is a measure of the law in particular, and is an instrument of implementation of legal relations in general.
The coexistence of the principle of justice with other legal principles was investigated, their normative and social content was established in the system of international and domestic law.
Key words: justice; law; relations; justice; legislation; citizens; society.
Постановка проблеми. Сшввщношення права i справедливосп стае дедалi актуальшшим питанням в умовах сучасносп, оскшьки засоби масово! шформацп, сощальш мережi та загалом шформацшш технологи створюють умови для маншуляцп поняттям "справедливють", з метою
досягнення полпичних, економiчних, геополiтичних або шших цiлей, використовуючи право як шструмент !х досягнення. Щоб пiдвищити передвиборш рейтинги, використовують гасла справедливостi, щоб здобути бшьшу кiлькiсть приxильникiв, для виршення геополiтичниx питань, застосовують гасла демократа, якi е приводом для повалення полггичних режимiв, створюються благодшш фонди для вiдмивання та легалiзацi! коштiв злочинного походження тощо. Отже, створюють справедливiсть, що лише вписуеться в концепщю iнтересiв ii замовниюв, нiвелюючи головну сутнiсть цього поняття. Тому постае питання: як сшввщносяться поняття "право" та "справедливють", чи тотожш вони та як можуть перетинатися або збтатися, чи е у якогось з них перевага, а можливо, справедливють е мiрилом ефективносп правозастосування закону. Всi щ та багато iншиx питань, в умовах глобалiзащ! та штеграцп впчизняного законодавства в мiжнародну правову систему, потребують негайного вирiшення, оскiльки у сучасних викликах криеться загроза руйнацп справедливо! правово! концепцп.
Аналiз дослщження проблеми. Складнiсть проблеми справедливостi в прав^ а особливо в адмшютративному судочинствi, настiльки багатогранна та складна, що стала об'ектом вивчення вчених найрiзноманiтнiшиx спещальностей: юристiв, фiлософiв, полiтологiв, соцiологiв, психо-логiв, економюпв, навiть математикiв. Та незважаючи на значну кшькють наукових дослiджень, ведення дискусш, iснування потужно! науково! розробки, щодо вирiшення ще! проблеми i досi не вироблено едино! думки та единого тдходу до ощнки спiввiдношення цих категорiй. Водночас проблема справедливости в правi та !! спiввiдношення з правовими принципами залишаеться актуальною для кра!н, у яких вщбуваеться становлення свое! державностi та створення власно! правово! системи. До них можна зарахувати й Укра!ну.
Оскшьки справедливiсть - це фшософська, моральна, суспiльна та одночасно юридична категорiя, !! слiд розглядати стосовно окремо! людини для оцiнювання рiвня !! життя, ураховуючи, що окремий шдивщ розумiе це поняття по-своему. Проте особливим видом справедливости слщ вважати соцiальну справедливiсть, суб'ектами яко! е великi соцiальнi групи та суспшьство загалом. Ширше можна розглядати людство загалом. Висловлюючи таку смислову концепщю, О. Некрасов дав власну ощнку справедливосп як OTCT^i суспшьних iнститутiв, яка за своею структурою постшно забезпечуе бiльшiсть членiв суспшьства благами при розподiлi полiтичниx, юридичних, економiчниx та iншиx прав та матерiальниx цiнностей [1, с. 232].
Стосовно останнього, то питання розподшу матерiальниx цiнностей найбiльше хвилюе украшщв, оскiльки вiдповiдно до ст. 13 Конституцп Укра!ни, природнi ресурси, як знаходяться в межах територи Укра!ни, е власнiстю укра!нського народу [2].
Ще у давнину сутнють феномену соцiально! справедливостi намагався зрозумпи М. Цицерон, розглядаючи його як "вищу чесноту". I. Кант вбачав у справедливости "щннють життя людей" та вважав справедливють основою сшвюнування людей взагат [3, с. 350].
Нерщко справедливiсть, на початку свого сшвюнування з правовими шститущями, залежала вщ державного устрою, моральних щнностей, iсторичного перiоду та географiчного розташування суб'ектiв соцiальниx вiдносин. Наприклад, у радянсью часи вважали, що справедливють пов'язана не iз гуманiзмом, а iз класовiстю. А поеднання справедливости iз правом виражалося насамперед у тому, що праця людини на благо суспшьства i е основним критерiем справедливосп [4, с. 25].
У пострадянськш науцi вiдiйшли вщ такого розумiння поняття справедливостi та визнали, що моральш норми, незважаючи на !х абстрактнiсть, займають центральне мюце у визначеннi соцiально! справедливости, особливо в правi [5, с. 10]. Сучасш юристи вважають, що необхщно переорiентувати розумiння правово! справедливосп на прiоритет прав людини, збереження !! гiдностi, забезпечуючи задоволення не тшьки конституцiйниx, а й соцiально-економiчниx прав. Наприклад Н. 1ванчук вважае, що сощальна справедливiсть виражае основш права людини [6, с. 4], що розглядаеться як один з найважливших принцитв права. Р. Лiвшиць стверджуе, що право - це нормативно закршлена справедливiсть, справедливiсть розкриваеться через рiвнiсть i свободу, бо несправедливий закон не е правом, вважае дослщник [7, с. 30]. Отже, не вщмовляючись повнютю вщ визначення поняття права з матерiалiстичноi позици, вченi все частiше бачать сутнють права у свободi, рiвностi та соцiальнiй справедливостi.
О. Скакун розглядае справедливють як морально-правову оцшку для ушх сфер життедiяль-ностi людини та И правового забезпечення [3, с. 234]. О. Черданцев вщзначае важливу роль принципу справедливости для врегулювання економiчних вщносин, особливiсть яких полягае у правильному розподш благ мiж людьми. Крiм того, дослiдник зважае на юторичш особливостi застосування поняття "справедливють" в правi [8, с. 6]. Наприклад, на початку формування кон-цептуальних основ правовщносин людство звертало бшьше уваги на фундаментальнi принципи справедливости адже, на вiдмiну вщ сучасних пiдходiв, не мало закладених можливостей для маншуляцп цим поняттям.
1снують думки стосовно того, що будь-який вид правовiдносин змiнюеться в ходi iсторичного розвитку, а поняття права потребуе конкретизации
1з загальних визначень поняття "справедливють" у правовому контексп, зокрема тих, як наведеш в цiй працi, можна зробити висновок про те, що саме поняття "справедливють" розгля-даеться як показник ефективносп права, зокрема правильносп його застосування та можливостей iмплементацil в рiзнi правовi концепци суспшьних систем. 1накше кажучи, справедливiсть е мiрилом права. Загалом, треба вщзначити, що незалежна форма iснування права, без урахування принципу справедливостi, стае шструментом для реалiзацil лобiстських штерешв певних соцiальних груп. Iнодi вони небезпечш як для окремих суспшьних груп, так i для людства загалом.
А. Екiмов стверджуе: "Справедливють е закон, який встановлюе перепони, бар'ери та заборони для прагнень порушити загальний закон пропорцшносп в правГ' [9, с. 124]. На думку О. Семггко, справедливють розглядаеться як категорiя морально-правового та полггичного стану та висловлюе вимогу вщповщносп суб'екта права стосовно шшого суб'екта [10, с. 3]. А С. Алексеев вважае, що справедливють характеризуе рiвновагу в правi й сшввщноситься iз його якiстю, яка проявляеться у виглядi рiвноl мiри у соцiальних вiдносинах [11, с. 712].
Отже, треба зазначити, що принцип справедливости на думку переважно! бшьшосп вчених, невiд'емний вiд принципу рiвностi суб'ектiв права. С. Столяров стверджуе, що сутнють сощально1 справедливосп не лише в рiвностi людей щодо засобiв виробництва, а й у рiвностi 1хшх реальних полггичних та юридичних прав [12, с. 112].
Все це можна вважати природним та беззаперечним, проте теба враховувати, що справедливють полягае не лише в рiвностi, але й у нерiвностi. Наприклад, у швалщв е переваги в разi скорочення штапв, а сироти мають певш пшьги щодо вступу до вишу, учасники бойових дш мають першочергове право влаштувати дитину до дитячого садочка, бабуся мае право на вшьне мюце в трамва1. Тому справедливе для одних часто бувае несправедливим для шших, i прикладiв безлiч. Отже, справедливiсть по суп вiдображае реали того чи шшого суспшьства, рiвень його культурно1 та правовое' зрiлостi. Вона може проявлятися на рiзних громадських рiвнях, в рiзних просторових i часових вимiрах. Можна навiть розглядати iндивiдуальну справедливють, що вира-жаеться у ставленш до конкретно1 людини або поколшня. Отже, спiввiдносячи поняття справедливосп та права, справедливiсть можна розглядати як правовий стандарт, з яким сшввщносяться реальш соцiально-економiчнi, полiтичнi, фшансов^ моральнi та iдеологiчнi вiдносини. Водночас справедливють е i взiрцем, який постшно спрямований за певний недосяжний горизонт.
Мета статть Дослiдити поняття "справедливють" та "право" на предмет тотожносп, перетину мiж собою, 1хньо1 ваги у законодавчiй сфер^ характеру взаемовпливу та особливостей застосування у судочинствг
Виклад основного матерiалу. Норми Свропейсько1 конвенци про захист прав людини та основних свобод проголошують принцип справедливосп та принцип верховенства права як най-головшший iнструмент судочинства, а правозастосування закошв оцiнюеться мiрою справед-ливостi. Вщповщно до норм ст. 6 цього документа кожен мае право на справедливий i публiчний розгляд справи упродовж розумного термшу незалежним судом, створеним на пiдставi закону [13].
Ставлення до сощально1 справедливостi, в сучасних умовах, нерозривно пов'язане з такими фшософськими категорiями, як моральнють та свобода. Тому в раншх соцiально-полiтичних
поглядах спостер^алось деяке перебшьшення зовнiшнього аспекту свободи, а точшше, свободи як права. Изшше таке бачення було зшвельовано, проте розумiння права в контексп справедливостi загалом збереглося.
Реалiзацiю соцiального iдеалу П. Кропоткiн пов'язуе i3 зусиллями високоморальних та одночасно вшьних людей, якi зможуть домовитися мiж собою [14]. О. Прибиткова визначила справедливють як '"ившсть належному", зазначаючи, що етичнi стосунки в правовому контексп можуть бути виражеш у двох проявах: справедливостi як суттево! iдеï правово! поведiнки та милосердя, що е моральним законом людського стлкування [15].
Отже, на пiдставi аналiзу визначень поняття справедливосп можна розглядати у двох формах: справедливють, яка грунтуеться на ефективних моделях сшвюнування сощальних груп, що мае трансформацшш особливосп, залежно вщ середовища, iсторичного перiоду, державностi, нащональносп, iнтересiв переважно! бiльшостi такого сощального середовища тощо; i справедливiсть, основана на високоморальних принципах, що не змшюеться з плином часу, не пов'язана iз нащональними особливостями, не характеризуеться штересами певно! групи насе-лення, полiтичних поглядiв, правових норм та звича!в.
В останньому випадку справедливють не е якоюсь особливою чеснотою, це логiчно обгрунтована конструкщя, втiлена в християнськiй заповiдi любовi до ближнього, що характеризуе справедливють в ïï моральному значеннi як самообмеження громадянами сво!х домагань на користь чужих прав. В такому випадку принцип справедливости не узалежнений вщ зовшшшх факторiв та виступае законом, який юнував та юнуватиме у всi часи, незалежно вщ права, що створило людство у певний юторичний перiод свого юнування.
Отже, принцип справедливостi е виршальним та незмiнним, а також незалежним вщ рiзних правових конструкцiй, юторичних перiодiв та нацiональних особливостей, оскшьки являе собою iнструкцiю щодо взаемоди мiж людьми, яку розробив Бог.
Доволi часто у юридичних дискушях щодо спiввiдношення цих принципiв порушують таке важливе питання: чи справедливють е юридичною категорiею взагалi? З цього приводу Т. Радько вважае, що справедливють е ушверсальною категорiею, яка не може належати тшьки праву. Також невипадково юнують таю поняття, як "сощальна справедливють", "людська справедливють" тощо. Професор Т. Радько наголошуе на тому, що в правi повинна виражатися i закршлюватися "юри-дична справедливють".
Потрiбно видшити окремий напрям наукових дослiджень, який розглядае позищювання справедливостi в контексп виключно юридичних вщносин у загальнш системi права. Серед думок стосовно справедливости в юридичнiй сферi слщ видшити напрям невщворотносп покарання, оскшьки деяю вченi принцип справедливостi пов'язують iз принципом пропорцiйностi. Наприклад, на думку Н. Малеша, принцип справедливости мае пропорцiйно встановлювати вiдповiдальнiсть за негативне дiяння - негативною платою [16, с. 48-51]. З цього випливае, що зосередження уваги на каральнш функцп юридично! вiдповiдальностi швелюе захист прав людини. Подiбнi твердження трапляються й у шших вчених. Це виражаеться i в положеннях Кримшального кодексу Украши, де принцип справедливосп грунтуеться на ще! рiвностi, тобто рiвним за рiвне, виражаючись в суворосп покарання пропорцiйно до тяжкосп скоеного правопорушення. Дослiдженням цих аспекпв займався М. Братасюк, який видшив ключовi питання, на яю необхiдно звертати увагу пiд час здшснення судочинства: покарання повинно реалiзовувати принцип справедливостi, який дасть максимальний сощальний ефект для недопущення подальших аналогiчних неправомiрних дiй; покарання мае здшснюватись вiдповiдно до принципiв верховенства права; покарання повинно бути реалiзовано iз дотриманням прав та свобод людини [17]. Але, якщо за тако! позици матимемо стародавнш принцип талюна "око за око, зуб за зуб", що абсолютно не вщповщае сучасному законодавству, оскiльки, як ми знаемо, кримшальна, адмiнiстративна, цившьно-правова та iншi види вiдповiдальностi, не використовують покарань, що виражаються у приниженнях, членоуш-кодженш або знущаннях. Навпаки, юридичш норми все бшьше пронизанi iдеями гуманiзму, захисту прав, свобод та рiвностi всiх перед юридичною вщповщальнютю.
Ширше трактують принцип юридично1' справедливостi b^omî дослiдники цieï проблеми В. С. Самощенко i М. Х. Фарукшин, яю вважають, що мiрою справедливосп в закош е вiдповiднiсть його потребам суспшьства, економiчним та полггичним закономiрностям, а також моральним засадам. I головне, юридична вiдповiдальнiсть повинна бути справедливою та здшснюватися згщно i3 приписами й вимогами закону. Тому юридична норма справедливосп в правi обмежешша, звужуеться до поеднання принципу справедливости та принципу законносп, хоча справедливiсть як для права, так i для закону можна вважати мiрилом ïx ефективностi. Це означае, що право не повинно допускати юридичного свавшля, що спричинено недосконалими законами, а також ставати шструментом для реалiзацiï штереив певноï групи людей, не повинно дозволяти одним наживатися за рахунок шших, не допускати незаконного збагачення тощо. Як вважае професор Т. Радько, для недопущення юридичного свавшля юнуе ефективний запобiжник, який реалiзуеться завдяки нормам справедливости права [18].
Отже, в юридичних науках справедливiсть взаемодiе iз застосуванням правових норм. Справедливють юридичноï вiдповiдальностi означатиме для правопорушника покарання, вщпо-вiдне скоеному, проте, враховуючи особливостi рiзниx суспiльств, у яких рiзна мораль, в такому випадку будуть застосовуватися рiзнi погляди щодо справедливости
Отже, в юридичному спiвтовариствi вiдсутня однозначна думка щодо сшввщношення права i справедливосп, оскшьки не завжди норма закону вщповщае справедливому виршенню спору. Наприклад, суворий формалiзм судового розгляду може не знайти розумшня з погляду справедливости але з юридичного погляду законнють судово1' процедури е одшею iз найважливiшиx гарантiй правосуддя. Недарма юристи висловлюють думку, що моральний аспект, в який входить i категорiя справедливосп, являе собою головний критерш якосп закону.
На основi мiркувань можна зробити висновок, що справедливють як категорiя не збтаеться повнiстю iз правом i не входить в нього цшком, проте доволi тiсно пов'язана iз правом i чинить серйозний вплив як на правотворчють, так i на правозастосування.
За словами I. Канта, головним сощальним регулятором е навггь не саме по собi юридично оформлене право, а моральний закон всередиш нас. Отже, на думку мислителя, розрив мiж правом i цим моральним законом може призвести до неспроможносп будь-яких правових норм [19].
Необхщно визнати, що справедливють вщграе ключову роль для права та покладена в основу багатьох правових явищ.
Т. Радько в результат опрацювання проблеми сшввщношення права i справедливости зробив висновок, що справедливють - категорiя морально-правова, яку можна охарактеризувати однозначно. Однозначнють полягае у тому, що таке поеднання можна розглядати або як моральну норму, або як правову. Третш варiант неможливий [20]. Це також означае, що право i справедливють не тотожш, але взаемопов'язаш. Водночас суспшьство неможливо уявити без права, а право - без справедливосп, до якого воно постшно прагне. Тому доля права - прагнути до цих критерив та вщображати 1'х у собг
У результат дослщження треба вщзначити, що теорiя права придшяе справедливости важливу роль у формуванш та розвитку принцишв реалiзацiï права, а справедливють виступае для права щеалом. I з цього можна зробити висновок, що прагнення до справедливости не дозволяе праву деградувати.
Висновки. Як висновок можна зазначити, що сшввщношення понять справедливосп та права можна розглядати, як правовий стандарт, з яким узгоджуються реальш соцiально-економiчнi, полггичш, фшансов^ моральш та щеолопчш вщносини. Одночасно справедливють е i взiрцем для правових вщносин. Ц категори тюно взаемозв'язанi, проте вони не тотожш, оскшьки в сучаснш лiтературi право розглядають iз елементами мшливосп, описуючи його залежнiсть вщ територiальниx особливостей соцiального середовища, полггичних систем, нацiональниx складових та юторичних перiодiв. Поняття ж справедливiсть, на вщмшу вiд права, е незмшною категорiею, яка не залежить вщ вказаних факторiв.
Явище справедливостi можна також вважати мiрилом не лише для права, але й для його норм, що виражеш в законах та нормативних документах. Без використання такого мiрила право може
перетворитися на шструмент лобдавання штереив окремих сощальних груп, тому принцип справедливосп ще й виконуе функцiю запобiжника нiвелюванню правом.
Загалом, однозначно! думки щодо сшввщношення права та справедливости в судочинствi не виявлено. Це зумовлено тим, що не завжди норми закону вщповщають справедливим судовим ршенням.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Некрасов А. И. Этика. Х.: ООО "Одиссей", 2007. 224 с. 2. Конститущя Укра!ни: URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show. 3. Скакун О. Ф. Теорiя держави i права: [пiдручник]; пер. з рос. Х.: Консум, 2006. 565 с. 4. Лукашева Е. А. Понятие принципа социалистического права. Советское государство и право. 1970. № 6. С. 24. 5. Гергун А. В. Глобальна справедливють: контроверза унiверсалiзму та партикуляризму: автореф. дис. ... канд. фшос. наук: спец. 09.00.03 "Сощальна фiлософiя та фiлософiя ютори". К., 2014. 16 с. 6. 1ванчук Н. В. Справедливють i юридична вщповщальнють держави i громадянина. URL: http://pravoznavec.com.ua/period/article/4141/%B2. 7. Лившиц Р. З. Теория права: [учебник]. М.: БЕК, 1994. 224 с. 8. Черданцев О. Ф. Социалистическое право и справедливость. Справедливость и право: меж вуз. сб. научных трудов. Свердловск: Изд-во СЮИ, 1989. С. 5-15. 9. Экимов А. И. Интересы и право в социалистическом обществе. Л.: Изд. ЛГУ, 1984. 134 с. 10. Семитко О. П. Справедливость как принцип правовой культури социализма. Справедливость и право: меж вуз. сб. научных трудов. Свердловск: Изд-во СЮИ, 1989. С. 15-22. 11. Алексеев С. С. Право: азбука - теория - философия. Опыт комплексного исследования. М.: 1999. 712 с. 12. Столяров Е. С., Базиль Т. М., Столярова Г. И. Социальная справедливость и экономическая ответственность. Справедливость и право: межвуз. сб. научных трудов. Свердловск: СЮИ, 1989. С. 110-117. 13. Конвенщя про захист прав людини i основних свобод вщ 4 листопада 1950 року. Свропейський суд з прав людини. 1994. URL: https://echr.coe.int/Documents/ Convention_ENG.pdf. 14. Артемов В. М. Приоритет нравственно-философского измерения свободы в трудах П. А. Кропоткина: опыт теоретической реконструкции в контексте стратегии этизации современного права. Этика П. А. Кропоткина и проблема соотношения нравственности и права: материалы межрег. научной конфер.: сб. докладов (монографический). М., 2017. С. 24-26. 15. Прибыткова Е. А. Нравственное измерение права в трактовке Вл. Соловьева. Нравственные основы теории государства и права: материалы междунар. научной конфер. / отв. ред. О. В. Мартышин. М.: МГЮА, 2005. С. 241-242. 16. Малеин Н. С. Юридическая ответственность и справедливость. М.: Юрид. лит., 1992. 215 с. 17. Братасюк М. Г. Сшввщношення загальних принцитв та норм права в основних типах праворозумшня. Фшософсью та методолог1чт проблеми права. 2016. № 1. С. 6072. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Fmpp_2016_1_7. 18. Радько Т. Н. Теория государства и права: учебник. М.: Академический проект, 2005. 811 c. 19. Борисенко Е. А. Закон правового государства. Современный конституционализм: вызовы и перспективы: материалы междунар. научно-практ. конфер. (Санкт-Петербург, 14-15 ноября 2013 г.) / отв. ред. В. Д. Зорькин. М.: Норма, 2014. С. 201. 20. Радько Т. Н., Казаков В. Н. Законность и ее грани. Современное право. 2003. № 3. С. 46.
REFERENCES
1. Nekrasov A. Y. Эtyka [Ethics]. Kh.: OOO "Odyssei", 2007. 224 p. 2. Konstytutsiia Ukrainy [Constitution of Ukraine]: URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show. 3. Skakun O. F. Teoriia derzhavy i prava [The theory of state and law]: [pidruchnyk]; per. z ros. Kh.: Konsum, 2006. 565 p. 4. Lukasheva E. A. Poniatye pryntsypa sotsyalystycheskoho prava [The concept of the principle of socialist law]. Sovetskoe hosudarstvo y pravo. 1970. № 6. рр. 24. 5. Herhun A. V. Hlobalna spravedlyvist: kontroverza universalizmu ta partykuliaryzmu [Global Justice: The Controversy of Universalism and Particularism]: avtoref. dys. ... kand. filos. nauk: spets. 09.00.03 "Sotsialna filosofiia ta filosofiia istorii". K., 2014. 16 p. 6. Ivanchuk N. V. Spravedlyvist i yurydychna vidpovidalnist derzhavy i hromadianyna [Justice and legal responsibility of the state and the citizen]. URL: http://pravoznavec.com.ua/period/article/4141/%B2. 7. Lyvshyts R. З. Teoryiaprava [The theory of law]: [uchebnyk]. M.: BEK, 1994. 224 p. 8. Cherdantsev O. F. Sotsyalystycheskoe pravo y spravedlyvost [Socialist law and justice]. Spravedlyvost y pravo:
mezhvuzovskyi sbornyk nauchnbikh trudov. Sverdlovsk: SIuY, 1989. рр. 5-15. 9. Эkymov A. Y. Ynteresu y pravo v sotsyalystycheskom obshchestve [Interests and law in a socialist society]. L.: Yzd. LHU, 1984. 134 p. 10. Semytko O. P. Spravedlyvost kak pryntsyppravovoi kultury sotsyalyzma [Justice as a principle of the legal culture of socialism]. Spravedlyvost y pravo: mezhvuzovskyi sbornyk nauchnbikh trudov. Sverdlovsk: SIuY, 1989. рр. 15-22. 11. Aleksieiev S. S. Pravo [Right]: azbuka - teoryia - fylosofyia. Opbit kompleksnoho yssledovanyia. M., 1999. 712 p. 12. Stoliarov E. S., Bazyl T. M., Stoliarova H. Y. Sotsyalnaia spravedlyvost y ekonomycheskaia otvetstvennost [Social justice and economic responsibility]. Spravedlyvost y pravo: mezhvuzovskyi sbornyk nauchnbikh trudov. Sverdlovsk: Yzd-vo SIuY, 1989. рр. 110-117. 13. Konventsiia pro zakhyst prav liudyny i osnovnykh svobod vid 4 lystopada 1950 roku [Convention on the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms of 4 November 1950]. Yevropeiskyi sud z prav liudyny. 1994. URL: https://echr.coe.int/Documents/Convention_ENG.pdf. 14. Artemov V. M. Pryorytet nravstvenno-fylosofskoho yzmerenyia svobodu v trudakh P. A. Kropotkyna [Priority of the moral and philosophical dimension of freedom in the works of P. A. Kropotkin]: opbit teoretycheskoi rekonstruktsyy v kontekste stratehyy эtyzatsyy sovremennoho prava. Эtyka P. A. Kropotkyna y problema sootnoshenyia nravstvennosty y prava: materyalbi mezhrehyonalnoi nauchnoi konferentsyy: sb. dokladov (monohrafycheskyi). M., 2017. рр. 24-26. 15. Prybbitkova E. A. Nravstvennoe yzmerenye prava v traktovke Vl. Soloveva [The moral dimension of law in the interpretation of Vl. Solovyov]. Nravstvennbie osnovbi teoryy hosudarstva y prava: materyalbi mezhdunarodnoi nauchnoi konferentsyy / otv. red. O. V. Martbishyn. M.: MHIuA, 2005. рр. 241-242. 16. Maleyn N. S. Yurydycheskaia otvetstvennost y spravedlyvost [Legal responsibility and justice]. M.: Yuryd. lyt., 1992. 215 p. 17. Bratasiuk M. H. Spivvidnoshennia zahalnykh pryntsypiv ta norm prava v osnovnykh typakh pravorozuminnia [Value of general principles and norms of law in basic types of legal thinking]. Filosofski ta metodolohichni problemy prava. 2016. № 1. рр. 60-72. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Fmpp_2016_1_7. 18. Radko T. N. Teoryia hosudarstva y prava [State theory and law]: Uchebnyk. M.: Akademycheskyi proekt, 2005. 811 p. 19. Borysenko E. A. Zakon pravovoho hosudarstva [The rule of law]. Sovremennbii konstytutsyonalyzm: vbizovbi y perspektyvbi: materyalbi mezhdunarodnoi nauchno-praktycheskoi konferentsyy (Sankt-Peterburh, 14-15 noiabria 2013 h.) / otv. red. V. D. Zorkyn. M.: Norma, 2014. рр. 201. 20. Radko T. N., Kazakov V. N. Zakonnost y ee hrany [Legality and its facets]. Sovremennoe pravo. 2003. № 3. рр. 46.
Дата надходження: 10.05.2019р.
