CC BY
32
УДК 347.962 Н. М. Грень
суддя Львiвського окружного адмшстративного суду
СПРАВЕДЛИВ1СТЬ ЯК ОСНОВА ПРАВА НА СПРАВЕДЛИВИЙ СУД
© Грень Н. М., 2015
Розглянуто розумшня поняття справедливость Комплексно фшософсько-npaBOBi щет та погляди мислителiв щодо категорн "справедливкть" узагальнено у три етапи: антична фшософсько-правова думка, представники школи "природного права" та сучасне розумшня справедливость Акцентовано увагу на тому, що ця категорiя е невiд'eмною вiд права.
Ключовi слова: справедливiсть, право, природне право, рiвнiсть, справедливий суд.
Н. М. Грень
СПРАВЕДЛИВОСТЬ КАК ОСНОВА ПРАВА НА СПРАВЕДЛИВЫЙ СУД
Рассмотрено понимание понятия справедливости. Комплексно философско-правовые идеи и взгляды мыслителей по категории "справедливость" обобщены в три этапа: античная философско-правовая мысль, представители школы "естественного права" и современное понимание справедливости. Акцентировано внимание на том, что эта категория является неотъемлемой от права.
Ключевые слова: справедливость, право, естественное право, равенство, справедливый суд.
N. M. Gren
JUSTICE AS THE BASIS RIGHT TO JUSTICE COURT
In the article the understanding of justice. The complex philosophical and legal ideas and views on the category justice thinkers summarized in three stages: ancient philosophical and legal thought, representatives of the school of "natural law" and a modern understanding of justice. The attention that this is an essential category of rights.
Key words: justice, law, natural rights, equality, fair trial.
Постановка проблеми. Питання критерив ощнки права, держави та правових явищ завжди були актуальними. Людство вважае таким основним ^m^ieM справедливють, яка "визначасться як поняття морально! свщомосп, що характеризуе захщ впливу та вимоги прав i благ особистостей або сощально! спшьноти, мiру вимогливосп до особистосп, правомiрнiсть оцшки економiчних, полгтичних, правових явищ дшсносп i вчинюв людей ,а також !х самоощнки" [1, с. 13].
Проблема справедливое суду е комплексною. Вона передбачае незалежнють судово! влади, загальну державну политику, мiжнароднi стандарти правосуддя, належнiсть правового регулювання та багато iншого. Проте необхiдно зрозумiти, що ж мютить поняття "справедливiсть"? Справедливiсть виступае моральною та фшософською категорieю. Проте в правовому пол^ iмплементуючись у правовi та державницью явища, справедливiсть отримуе особливi прояви. "Феномен справедливостi е одним i3 найбiльш iстотних факторiв, що визначають процеси кроскультурного, мгжконфесшного й м1жнарод-ного спiлкування у житп свгтово! спiльноти" [2, с. 102].
Метою ще! статп е дослiдження поняття справедливостi як основного чинника права людини на справедливий суд. Для цього автор ставить два завдання: визначити розумшня справедливости в свггоглядних iдеях мислителiв що дае можливють визначити основнi константи цього явища та визначити роль справедливостi в контексп судово! влади.
Стан дослщження. Проблему розумiння та прояву справедливости як фшософсько-правово! категори та и вплив на право i правову систему окремо! держави розглядали достатньо науковщв. Особливо, на нашу думку, слщ вiдмiтити доробки З. А. Добош, О. В. Грищук, А. А. Козловського, С. И. Максимова, С. Сливки та шших. Проте, актуальним залишаеться розумшня справедливосп через призму формування та реатазаци розумшня права на справедливий суд.
Виклад основних положень. Первинш артефакти розумшня справедливости можна знайти в мiфологiчних, де зi справедливiстю ототожнюють богиню правосуддя (Фемщу), яка, маючи пов'язку на очах, повинна ставитися до вшх однаково, а терези в и руках вiдображають розумiння 11 рiшення як зваженого i мудрого.
Античш мислителi широко дослiджували цю категорiю. Давньокитайський фiлософ Конфуцiй також визначав мiру справедливостi залежно вщ попереднього дiяння, вказуючи, що "Плати за зло по справедливости, а за добро плати добром" [3, с. 95]. Для реатзаци ще! категори необхiдно дотримання ритуалiв: "Благородний муж вбачае в справедливостi неприкрашену суть. Ритуали використовуються, щоб втшити 11 у вчинках, покiрливiсть - щоб дати !й проявитися, а щирють -щоб досягнути в нш досконалостi. Благородний муж саме такий!" [3, с. 101].
У Давнш Грецп здiйснювався аналiз через природний пошук справедливого начала. Гераклгг вважав, що цим началом е логос, тобто божественний свгговий порядок, що досягае щеалу. Вiн здшснюе керiвництво Богами i людьми, саме божественний логос визначае божественну справедливють, оскшьки "для Бога все е справедливим, прекрасним i добрим, тодi як люди одне вважають справедливим, а шше - несправедливим" [4, с. 156].
Демокргг видiляе природш i штучнi утворення, до останшх вiдносить як державу, так i всi И органи, суспiльство. Ц штучнi органи повиннi намагатися досягти рiвня природнiх, в проти-лежному разi "Несправедливим е те, що суперечить природГ' [5, 159]. Вчинки i ди штучних, людських оргашв мають мiстити природну справедливiсть.
Ифагоршщ пропонували трансформувати особисте i сусшльне життя за природними щеями справедливосп. Справедливiсть мае дорiвнювати, за уявленнями старогрецьких мислителiв, спiвмiр-ностi, саме вони сформували постулат, що "справедливе полягае у вiдплатi iншому рiвним" [6, с. 91].
Найвiдомiший давньогрецький фшософ Арiстотель, крiм рiвномiрностi, до поняття справедливосп додае ще законшсть: "Поняття "справедливiсть" означае в один i той же час як законне, так i рiвномiрне, а "несправедливiсть" - протизаконне й нерiвне" [7, с. 245-246]. Законшсть проявляеться через дотримання закону, а справедливють через дотримання тшьки справедливого закону, i вважае при цьому законним вщмову вщ дотримання несправедливих закошв. Тобто ототожнюе закон i справедливiсть в iдеалi.
Вiн розмежовуе види справедливосп на полггичну i особисту. Цi види обумовлюються природшми законами i без не1 не може бути публiчноl сфери, держави та людини. Це основа юнування всього суспшьства. "Справедливiсть - це така чеснота, в силу яко! кожний володiе тим, що йому належить" [8, с. 46]. Справедливють зумовлюе правду.
Продовжуе i розширюе !х погляди Епiкур, вказуючи, що справедливють шкчемна без людських вщносин, i отримуе значення тiльки через дда, спiлкування мiж людьми. "Справедливють, яка походить вщ природи, являе собою угоду про корисне - з метою не шкодити один одному й не зазнавати шкоди. Для кожного мюця й часу е власна справедливють, власне природне уявлення про не!. Загальним для вшх мшливих "справедливостей" е те, що вони являють собою, по суп, угоди про загальну користь для учасниюв вщносин" [9, с. 349]. Своею чергою, Ешкур у формулу справедливости вносить чинник корисносп для суспшьства та людей. Вона проявляеться у задоволенш !х потреб. Закон е тшьки зовшшньою формою справедливости, И виразником, тому е справедливим тшьки якщо корисний для суспшьства.
Представник давньоримсько! фшософп також визначав природне, а не людське походження права, яке повинно мютити природню справедливють. "Якщо б права встановлювались велшнями народiв, рiшеннями керiвних людей, вироками сувдв, то iснувало б право займатися розбоем, перелюбом, право пред'являти фальшивi заповiти, за умов, що щ права могли бути схвалеш голосуванням або рiшенням натовпу" [10, с. 60]. Справедливють не дае змоги праву творити зло, порушувати принцип рiвностi та природнш розподш речей, природнiй свiтоустрiй. Закони е справедливими та ютинними якщо встановлюють рiвнiсть та вiдповiдають природi.
Згодом щея справедливостi знаходить свое вщображення в представникiв школи "природного права".
Представники ще! школи визначали право через природш права людей, при цьому справедливють вбачали в щеал^ яка призводить до поваги закону. Так, Г. Гроцш в широкому розумшш ототожнював право зi вшм, що не суперечить справедливостi [11, с. 234], а якщо щось !й суперечить, то це е ганебно. Походження права як справедливости Г. Гроцiй знаходить у природi людини як розумно! iстоти, а не у волi нормотворця чи певно! суспшьно! впливово! групи. "Суспiльною чеснотою" е справедливють, яка продовжуеться у рiвноправностi.
У межах ще! доктрини природне право вже не виходить вщ Бога, але вщ громадсько! природи людини, та людський розум дае можливють затвердитися принципам всезагального та незмшного природного права, вiн створюе правила, незалежш вiд епохи та вщ конкретно! щвшзаци, правила позбавлеш будь-яко! гнучкостi [12, с. 44].
1дею справедливостi за Локком слщ шукати в людськiй природi. Людина в природному сташ "володiе необмеженою свободою розпоряджатися своею особистютю i власнютю", але при цьому !м управляе закон природи - розум, який "вчить всiх людей" не завдавати шкоди життю, здоров'ю, свободi чи власностi iнших [13, с. 264, 265]
Розумшня справедливосп Ж.Ж. Руссо також визначаеться через природну рiвнiсть людей, вш наголошуе на спшьносп всiх земних благ i рiвному !х розподiлi. Спiльна воля людей формуеться як результат угоди мiж ними i е виразником ушверсально! справедливостi . Спiльна воля передбачае "повне вiдчуження кожною особистютю вшх сво!х прав на користь спшьноти... з почуттям глибоко! морально! вщповщальносп й колективiзму" [14, с. 161], тобто вщмова вiд частини приватного на користь колективного - це е справедливють у суспшьсга. Основою будь-яко! законно! влади серед людей можуть бути лише угоди. "Безсумшвно, - писав Руссо, - юнуе всезагальна справедливють, яка походить вщ розуму, але ця справедливють, щоб бути прийнято! нами, повинна бути взаемною... Необхщш, отже, угоди та закони, щоб об'еднати права та обов'язки i повернути справедливють до !! предмета"[15].
Англшський фшософ Девщ Г'юм заперечуе якесь шше походження справедливостi окрiм людського вщчуття. Це, на думку мислителя не е якють природнi незмiннi ушверсальш iде!, я вiдповiдають тим умовам сощального середовища в яких перебувають особи: "Справедливють виникае з домовленосп мiж людьми, i вона мае стати засобом проти деяких незручнос тей, яю виникають через зб^ певних якостей людського духу з деякими ситуащями зовнiшнiх об'ектiв. Такими якостями людсько! душi е его!зм i обмежена щедрiсть, а ситуацп зовнiшнiх об'ектiв - !хня плиннють i мала кiлькiсть порiвняно з потребами й бажаннями людей" [16, с. 440-442].
Справедливють е позаюторичною категорiею, що зумовлюе той факт, що !! дослщжували мислителi рiзних епох. Нашi сучасники також не оминули цю правову проблему. Найяскравшими представником е Дж. Ролз, який в пращ "Теорiя справедливостi", де комплексно обгрунтовуе роль справедливостi в сучасному життя. Дж. Ролз пов'язуе справедливють з чеснютю, рiвнiстю людей i з належнiстю соцiальних шститупв:" Справедливiсть - це перша чеснота суспшьних iнститутiв, точно так само як ютина - перша чеснота систем думки. Теорiя, як би вона не була елегантна i економна, повинна бути вщкинута або тддана ревiзi!, якщо вона не ютинна. Подiбним же чином закони та шститути, як би вони не були ефективш i устшно влаштованi, мають бути реформованi або лшвщоваш, якщо вони несправедливi. Кожна особистють мае засновано! на справедливосп недоторканнiстю, яка не може бути порушена навггь процвiтаючим суспiльством. З ще! причини справедливiсть не допускае, щоб втрата свободи одними була виправдана великими благами
шших. Недозволено, щоб позбавлення, вимушено випробовуваш меншютю, перевiшувався бшь-шою сумою переваг, якими насолоджусться бшьшють" [17]. На його думку, сучасне суспшьство повинно бути упорядкованим, якщо забезпечуе потреби громадськостi i обов'язково регулюсться на основi ефективного втiлення концепцп справедливостi. Суспiльство повинно мати однаковi принципи справедливостi i iнститути держави та суспшьства створеш, щоб ïx задовольняти. Жодна форма iнституцiйного вимiру суспiльного життя немае право на буття, якщо вона порушуе принципи справедливости недоторканiсть окремоï людини, ïï незалежнiсть вiд несправедливих проявiв сощальних iнститутiв е першоосновою в суспшьств^ яке хоче процвiтати.
Справедливiсть не допускае, щоб втрата свободи одними громадянами була виправдана великими благами шших. Права, що гарантуються справедливютю, не можуть тдлягати полгтичнш кон'юнктур^
Дж. Ролз узагальнив i конкретизував проблему справедливости, увiвши два ïï принципи:по-перше, кожна людина повинна мати стшьки прав i свобод, як i будь-яка шша; по-друге, сощальна та економiчна нерiвнiсть мае бути корисною для iншиx i, водночас сприяти максимальнш вiдкритостi в суспшьсти [18, с. 102].
Також, цшнють iдей Дж. Ролза в тому, що на основi справедливости вiдбуваеться соцiальна угода, i саме вона як ушверсальна, загальна категорiя е первинною виxiдною умовою договору у вшх сферах суспiльного життя. Ролз з'ясовуе сутшсть справедливостi через сутшсть соцiальноï полiтики i соцiальноï системи. "Головна проблема розподiльноï справедливости, - вважае вiн, -вибiр соцiальноï системи" [19, с. 14].
Представник сучасноï лiберально-юридичноï концепцiï права В. Нерсесянц визначае справедливють через первинну правову основу. Тiсно пов'язуе науковець право та справедливiсть, оскшьки тшьки в тандемi вони можуть нормально розвиватися, проте iснувати окремо - ш. Справедливiсть у правi формуе правильнiсть, вiрнiсть, узагальнену правомiрнiсть. Справедливiсть як категорiя не е моральною, фшософською чи релiгiйною, а першочергово правовою, оскiльки навiть етимолопчний аналiз пов'язуе ïx взаемозв'язок (слова "justitia" з лат.: "справедливють","правосудця", похщне вiд "jus" з лат.: "право"). Вш стверджуе, що "справедливiсть - категорiя й характеристика правова. Бшьше того, лише право i справедливе" [20, с. 28]
Украïнська правова школа сучасносп також внесла значну роль у розумiння справедливостi та права. Розуше справедливiсть через права людини А. Козловський : "Справедливють - це завжди суб'ективнiсть, вона розушеться передусiм як проекцiя власних iнтересiв. Навiть загальнi iнтереси, нав'язуванш суб'екту, не сприймаються ним як справедлив^ якщо суперечать його особистим штересам" [21, с. 11]. Такого ж спрямування iдеï С. Максимова: "Певний суспiль ний лад може бути визнаний справедливим не тому, що вш "наш", а тому, що вш захищае нашi права i свободи, виступае гарантом ïx iснування" [22, с. 279]. Крiм того, С. Максимов виокремлюе суттевють формальноï справедливостi, яка полягае у послщовному (тобто неупередженому, об'ективному) застосуванш правил" [22, с. 282] яка сама по собi не створюе щеал, але хоча б наближае правовi вiдносини до нього. О. Грищук стверджуе, що "Справедливостi ж , як основнш правовiй цшносп належить визначальна роль у розумшш права, побудови його iнститутiв у формулюванш вимог, що ставляться перед правовим регулюванням вщносин у сучасному суспiльствi. Вiдповiдно процес конвергенцiï справедливосп права здатний виступити гарантiею ефективносп права, а отже, пщтвердити його цшнють як найбiльш дiевого сощального регулятора"[23, с. 269].
Висновок. Справедливють як ушверсальна категорiя цiкавила мислителш на всix етапах людськоï юторп. Всi науковi теорiï, погляди, уявлення, доктрини та концепцiï нами узагальнено у три етапи.
Перший етап - антична фiлософсько-правова думка. Проаналiзоване дае нам можливiсть сформувати основш постулати античноï фiлософськоï думки, яю вплинули на розумiння справедливостi в сучасний перiод: справедливiсть мае природню, не людську природу; становить онтолопчну основу закону та праву; вмщуе критерiй рiвностi для всix та корисносп для суспiльниx в1дносин; проявляеться у дп та в1дносинах мгж людьми; становить основу людського юнування та розвитку.
Другий етап - ще! мислителiв епохи Просвггництва прогресивно вiдмежовують божественне походження права та вважають, що справедливють мютиться в природi само! людини, де розум е ïï основним благом, доводять право рiвностi людей.
Третш етап - сучасники виводять справедливють на якюно новий рiвень, не шукаючи ïï виключно в людськш чи божественнiй природi. Справедливють набувае сощального змюту. Не тшьки вiдносини мiж людьми, але й сощальш iнститути, органи публiчноï влади, посадовi особи при виконаннi функцш держави мають бути справедливими. Вони позищонують справедливiсть через реалiзацiю процедурноï дiяльностi, вимог формальноï справедливостi та доводять пов'яза-нiсть та нероздшьнють справедливостi та права. Саме справедливють визначае мету права, виявляе його сутнють формуе образ права та забезпечуе виконання призначення права.
1. Бербешкина З. А. Справедливость как социально - философская категория /
3. А. Бербешкина. - М. : Мысль, 1983. - 358 с. 2. Дзьобань О. П. Справедливють як правова цттсть: концептуал1зац1я феномену [Електронний ресурс] / О. П. Дзьобань, С. М. Мануйлов // В1сник Нацюнального университету "Юридична академ1я Украгни 1мет Ярослава Мудрого". Сер1я: Фыософ1я, фшософ1я права, политология, соцюлог1я. - 2015. - № 1. - С. 102-113. 3. История философии: [энциклопедия]. -М. : Интерпрессервис; Книжный дом, 2002. - 1376 с. 4. Дробышевский С. А. История политических и правовых учений: основные классические идеи: учеб. пособие / С. А. Дробышевский. -2-е изд., доп. - М. : Норма, 2007. - 591 с. 5. Материалисты Древней Греции. - М. : Политиздат, 1955. -240 с. 6. Маковельский А. О. Досократики / А. О. Маковельский. - Казань: Изд-во Голубева, 1919. -
4. 3. - 211 с. 7. Аристотель. Этика. Политика. Риторика. Поэтика. Категории / Аристотель. -Минск: Литература, 1998. - 1391 с. 8. Аристотель. Никомаховая этика // Соч. : В 4 т. - М. : Мысль, 1983. - Т. 4. - С. 53-293. 9. Лурье С. Я. Тексты, переводы, исследования / С. Я. Лурье. - Л.: Наука, 1970. - 664 с. 10. Цицерон. Диалоги о государстве. О законах /Цицерон; изд. подгот. И. Н. Веселовский, В. О. Горенштейн, С. Л. Утченко. - М. : Наука, 1966. - 224 с. 11. Гроций Г. О праве войны и мира: Три книги, в которых объясняются естественное право и право народов, а также принципы публичного права / Гуго Гроций; пер. с лат. А. Л. Саккетти; вступ. ст. А. Л. Саккетти, А. Желудкова. - М. : Науч.-изд. центр "Ладомир", 1994. - 867 с. 12. Бержель Ж.-Л., Общая теория / под общ. ред. В. И. Даниленко: пер. с франц. - М. : Издательский дом NOTA BENE. 2000. - 576 с. 13. Locke, Second Treatise II, 6; [Локк, 1988a: С. 264-265]. 14.Руссо Ж.-Ж . Об общественном договоре: трактаты / Ж.-Ж. Руссо. -М. : Канон-пресс поле, 1998. - 415 с. 15.1стор1я политических и правов1хучений: краткий курс / под. ред. В. С. Нерсесянца. - М. : Норма, 2000. - 352 с. // Електронний ресурс. - Режим доступу: http://bibliograph.com.ua/istoria-politicheskih-i-pravovyh-ucheniy-2/index.htm 16. Г'юм Д. Трактат про людську природу: Спроба запровадження експериментального методу м1рку вання про об'ект морал1 / ред. та передм. Е. К. Мосснера; пер. з англ. П. Насади. - К.: Вид. д1м "Всесвт", 2003. - 552 с. 17. Ролз Дж. Теория справедливости / Дж. Ролз // Електронний ресурс. - Режим доступу: http://kant.narod.ru/rawls.htm. 18. Ролз Дж. Теор1я справедливост1 / Дж. Ролз; пер. з англ. О. Мокровольський. - К.: Основи, 2001. - 822 с. 19. Rowls I. Theory of Justige /1. Rowls. - Oxford, 1972. -514 s. 20. Нерсесянц В. С. Философия права Гегеля / В. С. Нерсесянц. - М. : Юристъ, 1998. - 350 с. 21. Козловський А. А. Справедлив1сть як гносеолог1чний принцип права / А. А. Козловський // Ерл1х1вський зб1рник. Вип. 3. - Чертвц1: ЧНУ, 2002. 22. Максимов С. И. Правовая реальность: опыт философского осмысления: монография / С. И. Максимов. - Харьков: Право, 2002. 23. Грищук О. В. Конвергенщя справедливост1 i права: фшософсько-правовий аспект: [монограф1я] / О. В. Грищук, З. А. Добош. - Хмельницький: Хмельницький утверситет управлтня та права, 2013. - 268 с.
