CC BY
447
УДК 316.34
Т. Г. Прохоренко, кандидат сощолопчних наук, доцент
СПРАВЕДЛИВ1СТЬ ЯК ЧИННИК СОЦ1АЛЬНО1 СТАБ1ЛЬНОСТ1
У статт1 розкриваються сутмсть категорИ «социальна справедливость» та гг роль у сустльств!. Зокрема вказуеться, що социальна справедлив1сть, пронизуючи всг сфери сустльного життя, може виступати як ттегруючим 7 стабмзуючим сустльство чинником, так г, навпаки, дестабшзуючим. Указуючи на ¡снування р1з-
© Прохоренко Т. Г., 2014
них теор1й сощальног справедливост1, головну увагу автор зосереджуе на таких, якг е найбыьш сприятливими для розвитку сучасного сустльства, а також торкаеться причин, яю заважають реал^зацп принципов сощальног справедливост1 в сучасних украгнськихреал1ях.
Ключовi слова: социальна справедлив1сть, социальнар1втсть та нер1втсть, розподы соц^альних ценностей, сощальт права та свободи, социальна стабтьтсть.
Актуальтсть проблема. Увага до сощально'1 справедливости завжди загострювалася на переломних етапах розвитку сустльства, а саме в т часи, коли сощум супроводжували сощальш потрясшня, коли руйнувався сощальний порядок, що склався. У стабшьш, вщносно спокшш часи про не'1 забувають, i не тому, що вона не юнуе, а, навпаки, тому що вона реально дiе, збер^аючи суспшьну злагоду.
З особливою гостротою питання про змют сощально'1 справедливости постае у сучасному укра'нському суспшьст, яке переживае непрост часи. Найважлившим i едино виправданим критерiем впровадження будь-яких змiн у суспшьсга, збереження його стабiльностi i консенсусу може виступати iдея сощально'1 справедливостi та обов'язкова реалiзацiя 11 принципiв у життi.
Аналiз наукових джерел i публЫацш. Ще з давшх часiв категорiя справедливостi мала мюце у фiлософських вченнях. Справедливють е тiею основною категорiею, яка визначае сутшсть досконало'1 держави у Платона, тобто це щль, досягнення яко'1 прагнуть усi люди у своему житп. Справедливiсть може досягти свого повного розвитку лише за умови юнування держави, тому е справою державною [1, с. 396-398]. Арютотель також розглядае справедливють як сощально обумовлений феномен. Бiльш того, вш видiлив двi форми справедливости ретрибутивну, тобто зрiвнювальну справедливiсть, в основi яко'1 лежить принцип рiвностi у володiннi благами, i дистрибутивну, вщповщно до яко'1 один отримуе бшьше, а iнший менше, залежно вщ сво'х досто'нств [1, с. 462-464]. Подальший розвиток фшософсько! думки продовжував традищю морально-правового обгрунтування сутност справедливостi (Гегель, I. Кант та ш.).
У ХХ ст. теоретичний штерес до проблеми сощально! справедливости був викликаний появою книги Дж. Ролза «Теорiя справедливость». У науковш дискусп стосовно поставлених Дж. Ролзом проблем узяли участь таю мислителi свгтового рiвня, як Ф. Хайек, П. Хейне, Г. Харт, П. Ркьор, М. Сендел, О. Гьофе, Дж. Стгглщ та ш. [5; 7]. Зазначенш проблемi присвячено низку наукових праць втизняних та росшських вчених, таких як Т. А. Алексеева, А. М. Гриненко, А. А. Гусейнов, В. Е. Давидович, Б. А. Сфимов, Г. Ю. Карнаш, Б. Н. Кашников, Г. Г. Пирогов та ш. [2; 4].
Метою статл е виявлення сутностi поняття «соцiальна справедливють», аналiз сощально! справедливостi як одного з важливих чинниюв розвитку сучасного сустльства, висв^лення проблем реалiзащi 11' принцитв в Укра'т.
Виклад основного материалу. Сощальна справедливють належить до сощальних явищ, якi супроводжують людство впродовж усiеi його юторп. Ще стародавнi люди стикалися з проблемою пошуку компромiсу мiж шдивщуальним i колективним iнтересами, виробляючи найбшьш прийнятнi форми поведiнки за допомогою моральних заборон i розпоряджень. У мiру ускладнення соцiальних зв'язкiв це завдання стае все бшьш насущним i непростим. Виникають новi мехашзми пошуку взаемоузгоджених рiшень: полiтика i право. Усi сфери спшьно!' життедiяльностi людей — економiчна, пол^ико-правова, сощальна, культурна — мають свою лопку розвитку, проте вони об'еднаш загальною центральною iдеею — сощальною справедливiстю.
Поняття «сощальна справедливють» е, з одного боку, простим, тому що кожна людина майже не щодня стикаеться з його проявами в реальному житп, а з другого — складним для визначення. Складшсть полягае в тому, що це поняття охоплюе як абстрактну сферу (моральна щншсть суспшьства), так i сферу реальних вщносин, визначаючи, що е добрим, а що поганим у структурi винагород i покарань. Виникнувши у духовному житп, сощальна справедливють впливае на повсякденне матерiальне життя людини, соцiальних спшьнот та суспiльства в цiлому, стае важливим фактором його штеграцп.
У суспшьнш свiдомостi принцип соцiальноi справедливости як правило, не iснуе у виглядi унiверсальноi формули. Вiн наповнюеться економiчним, моральним, пол^ико-правовим змютом, стае поняттям про те, як повинно бути. Сощальна справедливють вимагае вщповщносп мiж реальною значущiстю рiзних iндивiдiв та соцiальних груп i реальним 1'х положенням, мiж правами та обов'язками, мiж працею i винагородами. У суспiльнiй думцi сощальна справедливють фiксуеться як винагорода i визнання за працю, забезпечення вам мшмального соцiально гарантованого рiвня i якостi життя, рiвного доступу до сощальних благ, шформацп, культурних щнностей тощо.
Реалiзацiя принципу соцiальноi справедливосп в суспiльствi означае, що в ньому здшснюеться справедливий розподiл: дiяльностi, доходiв, працi, соцiальних благ, винагород, визнань, рiвня та якостi життя, шформацп та культурних щнностей. Такий пщхщ дозволяе стверджувати, що сощальна справедливють регулюе взаемовщносини мiж людьми з приводу розподшу (перерозподiлу) сощальних щнностей, вщображае сукупнiсть суспiльних вщносин обмшного та розподiльного типу, а також вироблеш на цiй основi iдеологiчнi цiнностi.
Соцiальна справедливiсть, таким чином, виступае категорiею, за допомогою яко'1 характеризуеться об'ективно обумовлена рiвнем матерiальноi i духовно'1' зрiлостi суспшьства мiра рiвностi i нерiвностi в життевому положеннi рiзних соцiальних спшьнот та шдиввдв у конкретних юторичних умовах. Справедливiсть, яка спiввiдносить людей та 1'х вчинки, визначае, в чому люди неодмiнно повиннi виступити як рiвнi один одному, а в чому вони можуть i повиннi вiдрiзнятися один вiд одного.
У будь-якому суспiльствi е декшька, iнколи альтернативних, уявлень про сощальну справедливiсть, що виражають iнтереси рiзних соцiальних груп. Проте в них завжди присутнш деякий загальний «стрижень», який складають iсторичнi закономiрностi того чи шшого етапу суспшьно!' еволюцп i ментальнi установки, що мають тд собою iнституцiйнi пiдстави в економiчному, полiтичному i духовному житп. Завдяки цьому соцiуму все ж таки вдаеться виробити едину позищю з даного, життево важливого, питання.
Кращою для суспшьства концепщею сощально! справедливостi виступае така, яка спрямована на забезпечення консенсусу мiж рiзними прошарками населення, не викликае суттевих заперечень з боку кожного з них, а також не сприяе широкому розповсюдженню серед населення почутпв заздростi. Цим вимогам, на нашу думку, бшьшою мiрою вiдповiдае концепцiя справедливостi Дж. Ролза, який формулюе два принципи соцiальноi справедливость Перший iз них стверджуе, що кожна людина повинна мати рiвнi права на максимально широку систему основних свобод (принцип рiвних можливостей), другий — сощальш та економiчнi нерiвностi мають бути врегульоваш таким чином, щоб це надавало переваги вам, особливо найменш захищеним (принцип диференщацп). Доступнiсть до
посад у суспшьсга повинна бути вщкритою для вах. Суспiльний добробут, зпдно з Дж. Ролзом, покращуеться лише у тому випадку, коли тдвищуеться добробут найменш забезпечених прошаркiв [5, с. 48-50]. Розвиваючи щ щй, Дж. Стiглiц доходить висновку, що рiвнiсть можливостей пiдвищуе економiчну ефектившсть у суспiльствi, тому що держава бере на себе певш обов'язки гарантувати людиш доступнiсть до базових цiнностей, пов'язаних перш за все з розвитком людсько! особистостi: охорона здоров'я, реальна участь в управлшш державою, пенсшне забезпечення за вшом, iнвалiднiстю тощо [7, с. 347].
Суспшьство, в якому щ загальнi уявлення про справедливiсть деформоваш у будь-яку сторону, приречено на деградащю, революцiю, громадянськi вiйни, а у деяких випадках — на повну руйнащю. Сощальна справедливiсть — це важливий принцип життя суспшьства, який спираеться на традици i вiдiграе роль одного з головних iнтегруючих елементiв суспiльства. У цшому, у життездатному суспiльствi iснуе певна врiвноважена траекторiя соцiальноi справедливостi [4, с. 3].
Сощальна справедливють стае головним принципом пол^ики соцiальноi держави, що можна охарактеризувати як «новий гумашзм». Слiд вiдрiзняти «новий гумашзм» вiд «старого», «класичного», формування, розповсюдження якого пов'язують з епохою Вщродження. «Новий гумашзм» — явище сучасне. Цей термш вперше був використаний А. Печчеi для характеристики нового св^осприйняття, яке необхщне для виживання сучасного людства. Гумашзм нового споглядання полягае в тому, що в центрi всього юнуючого у свт перебувають цiлiсна людська особистiсть та п можливостi. «Новий гуманiзм» вiдрiзняеться вiд «старого» тим, що пропонуе необхщшсть обмеження «гуманiстичного iндивiдуалiзму», визнання прiоритету справедливостi по вiдношенню до свободи [3, с. 222].
Оскшьки сощальна справедливють закрiплюе, з одного боку, певну мiру рiвностi i свободи людей у суспiльствi, а з другого — вщображуе мiру вiдповiдностi соцiальних очiкувань людей компенсацп суспiльства за 1х працю i соцiальну активнiсть, вона утворюе важливий сощальний механiзм стабiльного розвитку суспшьства, ввдграе роль джерела суспiльного прогресу, сили, яка мобiлiзуе суспiльство на пошук найбшьш оптимальних моделей економiчного i соцiально-полiтичного розвитку. Виходячи з цього, сучасне суспшьство повинно тдтримувати певний рiвень соцiальноi справедливостi, наскшьки можливо захистити достошство i зберегти повагу до кожно'1 людини, щоб зберегти порядок i злагоду в ньому.
Ситуащя, яка склалася в сучасному украшському суспiльствi стосовно реалiзацii принципiв соцiальноi справедливостi, залишаеться незадовшьною. Хоча довгий час пiд впливом складних iсторичних подiй йому були нав'язаш принципи егалiтаризму (концепцiя, що пропонуе створення суспшьства з рiвними можливостями управлiння i доступу до матерiальних благ усiм його членам), однак сучасш украiнськi реалii засвщчують прямо протилежне, спостерiгаеться рiзка поляризащя соцiальноi структури.
Глибоке корiння в украшському суспшьсга пустила олiгархiчна система, яка, ставши частиною полггично! влади, прагне до збереження свого монопольного становища, максимiзацii прибутюв та отримання шших преференцiй для себе. Мехашзм соцiального вiдбору людей на кращi позицii i посади часто грунтуеться на приналежностi до того чи шшого олiгархiчного клану. На та зростання статкiв украхнських олiгархiв експерти ООН виявили, що за межею бщносп живуть кожш четверо з п'яти украшщв. Найбiльш прикро те, що за шдексом економiчноi свободи дшове видання фiнансового центру св^у «Уолл-Стрiт Джорнел» видiлило Укршш найгiрше у Gвропi 164-те мюце [8]. Елiта украхнського суспiльства намагаеться монополiзувати свое становище та наполягае на легiтимiзацii сформованох соцiальноi стратифшацп. Законодавство починае вiдiгравати роль сощального фiльтра, який обмежуе вертикальну сощальну мобiльнiсть iндивiдiв.
Закрiплюються тiньовi практики, чиновники верхшх щаблiв влади продовжують використовувати службовi повноваження задля власного збагачення, спостер^аеться суттевий дисбаланс мiж оплатою працi та прибутками вищих i нижчих соцiальних
прошарюв. При такш моделi суспiльного устрою неминуче виникае колосальна сощальна нерiвнiсть, процвiтають корупцiя i кумiвство. Усе це супроводжуеться девальвацiею моральних щнностей. Моральне виправдання збагачення будь-якою щною витiсняе зi свiдомостi бiльшостi нових власниюв ще'1 любовi до ближнього, ствчуття i допомоги тим, хто опинився в скрутнш ситуацп, тобто вс тi iдеали, що i складають сутнiсть уявлень про справедливють. Як наслiдок, неефективно використовуються наявн ресурси, пригнiчуеться здорова iнiцiатива, спотворюеться трудова мотиващя, вiдбуваються вiдчуження громадян вщ полiтики, моральний занепад суспшьства, пiдриваеться рiвень правово'1 свiдомостi тощо.
Результати соцiологiчних дослiджень свiдчать про попршення практично всiх соцiальних характеристик. За цими даними фшсуеться послщовне зниження частки робiтникiв, якi вважають, що 1'х праця оплачуеться справедливо. Незадоволешсть робiтникiв оплатою працi вважаеться сьогодш найбiльш гострою соцiальною проблемою. Також гострше стали сьогоднi сприйматися питання сощального захисту робiтникiв. Багато з них не вщчувають себе достатньою мiрою захищеними як у державному, так i в приватному секторi економiки. Останнього це стосуеться бшьшою мiрою. У гонитвi за високими прибутками допускаються масовi порушення трудових норм. У результатi з'ясувалося, що лише 1 % респондент вважають, що в 1'хньому житп все справедливо; 3 % — не знають, що таке сощальна справедливють; 15 % — упевнеш, що сощальна справедливють неможлива [6].
Висновки. Сощальна справедливють — це основоположний принцип життя будь-якого суспшьства, який мае рiзнi прояви, починаючи з принцитв устрою соцiальних систем, взаемовщносин мiж державою i рiзними соцiальними суб'ектами i закiнчуючи правилом поведшки людини вiдносно держави та шших людей. Дане поняття концентруе у собi рiзноманiтнiсть людських дш i вiдносин (моральних, правових, пол^ичних, економiчних, соцiальних), встановлюе вiдповiднiсть мiж бажаним i реальним, мiж рiвнiстю i нерiвнiстю, правами та обов'язками, сощальною активнiстю i суспiльним визнанням. Тому будь-яю диспропорцп у цих стввщношеннях призводять до порушення принцитв сощально! справедливостi, якi, у свою чергу, можуть мати руйшвш наслщю для суспiльства. Виходячи з вищесказаного, можна стверджувати, що сощальна справедливють виступае важливою складовою мехатзму стабшьного суспiльного розвитку.
Л1ТЕРАТУРА
1. Антология мировой философии / под ред. В. В. Соколова. - М. : Мысль, 1973. - 698 с.
2. Кашников Б. Н. Исторический дискурс российской справедливости / Б. Н. Кашников // Вопр. философии. - 2004. - № 2. - С. 27-38.
3. Печчеи А. Человеческие качества / А. Печчеи. - М. : Прогресс, 1985. - 312 с.
4. Пирогов Г. Г. Социальная справедливость: генезис идей / Г. Г. Пирогов, Б. А. Ефимов // Социс. - 2008. - № 9. - С. 3-11.
5. Ролз Дж. Теория справедливости / Дж. Ролз. - Новосибирск : Изд-во Новосиб. ун-та, 1995. - 536 с.
6. Сощальна справедливють: 1стор1я та сучаснють [Електронний ресурс] - Режим доступу: pon.org.ua/novyny/1115-socialna-spravedlivist-istoriya-i-suchasnist.html.
7. Стиглиц Дж. Ревущие девяностые / Дж. Стиглиц. - М. : Соврем. экономика и право, 2005. - 424 с.
8. Экономическая свобода Украины [Электронный ресурс]. - Режим доступа: www.diamatik.org/korryp.htm.
СПРАВЕДЛИВОСТЬ КАК ФАКТОР СОЦИАЛЬНОЙ СТАБИЛЬНОСТИ
Прохоренко Т. Г.
В статье раскрываются сущность категории «социальная справедливость» и ее роль в обществе. В частности указывается, что социальная справедливость, пронизывая все сферы общественной жизни, может выступать как интегрирующим и стабилизирующим общество фактором, так и, напротив, дестабилизирующим. Указывая на существование различных теорий социальной справедливости, главное внимание автор сосредоточивает на тех, которые являются наиболее благоприятными для развития современного общества, а также касается причин, которые мешают реализации принципов социальной справедливости в современных украинских реалиях.
Ключевые слова: социальная справедливость, социальное равенство и неравенство, распределение социальных ценностей, социальные права и свободы, социальная стабильность.
JUSTICE AS A FACTOR OF SOCIAL STABILITY
Prokhorenko T. G.
The article exposes the category of «social justice» and its role in society. In particular, states that social justice permeating all aspects of life, can act as an integrating and stabilizing factor in society, and, conversely, destabilizing. Pointing to the existence of different theories of social justice, the main focus is on those that are most favorable for the development of modern society. The author touches upon the reasons that prevent the realization of the principles of social justice in modern Ukrainian realities.
Key words: social justice, social equality and inequality, the distribution of social values, social rights and freedoms, social stability.
