CC BY
72
УДК 17.022
О. С. Сук, здобувач
СПРАВЕДЛИВ1СТЬ У СИСТЕМ1 МОРАЛЬНИХ Ц1ННОСТЕЙ В КОНТЕКСТ1 ГЛОБАЛ1ЗАЦ11
Розглянуто характеры особливостi морально-етичних щнностей в умовах не-впинного науково-техтчного прогресу, його негативних на^дтв. Проаналiзовано тенденщю перемЩення етичноИ проблематики з традицШних теоретичних питань на практичт, коли етика розглядаеться як практична фiлософiя, що нерозривно пов 'язана з ттересом до моральних аспектiв глобал1заци.
Ключовi слова: мораль, цiнностi, справедливiсть, глобалiзацiя, сощальна спра-ведливiсть, глобальна справедлив^ть, морально-щнтст орiентащi
Актуальтсть проблеми зумовлена необхщшстю розроблення теоретико-методолопчних засад формування щнностей морально! культури в умовах глобал!зацп. Прагнення справедливой за таких умов е особливо значущим, оскшьки людство прагне того, аби його права та можливосп знайшли належ-ну реал!защю за р!зних умов та чинниюв свгтового розвитку. Сощальна справедливють належить до тих фундаментальних щнностей, в яких вщби-ваються економ!чш, полггичш 1 правов! умови життя сусшльства. Саме кр!зь призму сощально! справедливой суб'екти !сторично! дИ ощнюють наявш умови свого буття.
Мета стати — показати кр!зь призму сощально! справедливости що в житп людини етичш щнносп не тшьки е и в!чними, постшними супутни-ками, а й незмшно входять в середину свгговщчуття, розумшня сенсу, спря-мованосп, виправданосп людського юнування. Саме тому «в!чш» \ загальш вимоги справедливой в сучасну епоху необхщно доповнювати вимогами, як! мають специф!чний, глобал!зований, конкретно-!сторичний зм!ст.
Поняття справедливосп разом з такими етичними категор!ями, як правда, !стина, добро, входить до свгговщчуття людини з незапам'ятних чамв. Ц по-няття-щнност! здавна глибоко проникли в ус! форми сустльно! свщомосп, виступаючи як мета ! регулятор найважлив!ших ц!нн!сно-смислових щей ! уявлень. На р!зних етапах розвитку фшософсько! думки вони розглядалися у пщнесеному тон!. Так, Сократ, затверджуючи зв'язок м!ж чеснотою, мудрю-тю, красою розуму, п!дходив до розумшня справедливост! як до мудрость д!йсного знання, порядку речей, закошв. Для Платона справедлив!сть висту -пала «дорогощнншою за всяке золото» [1, с. 311]. Вш вщносив Г! до найпре-красн!шого, найб!льшого блага, яким сл!д волод!ти. Значний штерес для ро-зум!ння сут! справедливост! становить думка Аристотеля, для якого централь-ним поняттям, що характеризуе справедлив!сть, виступае «в!дпов!дн!сть» як принцип оргашзацп розумно! р!вноваги. В!н уперше розд!лив справедлив!сть © Сук О. е., 2011 229
на двi форми вщповщно до видов здшснення: зрiвнюючу справедлишсть, в осно-вi яко! лежить принцип рiвностi у володiннi благами, i розподiляючу справед-лив!сть, вiдповiдно до принцитв яко! один одержуе бшьше, а iнший менше, залежно вщ сво!х достошств, тобто в розподЫ по «пдносп» Аристотель вбачав сутшсть справедливостi [2, с. 214]. Таким чином, мислителi античностi, тд-шмаючи питання справедливостi, пов'язуючи !х з такими поняттями, як му-дрiсть, краса, гармошя i переломлюючи !х через проблеми рiвностi, нерiвностi, сенсу, держави, полггики, створювали теоретичнi передумови для розвитку думок про справедливiсть, як i виявилися в подальшш !сторп розробок цього поняття ^зь призму сво!х iсторичних епох, фшософських шкш.
Згодом, у мiру розвитку фшософсько! думки, вчення про справедливiсть вписуеться в систему доктрин правово! фшософп. Так, Гегель зводив спра-ведливiсть до правового феномену, що мае державно-законодавче походжен-ня. Вш стверджував, що справедливiсть, складаючи щось велике в громад-ському сустльстга, припускае встановлення хороших законiв, як! «ведуть до процвiтання держави», а т правителi, як! дали своему народу з6!рники за-кошв, «ско!ли цим великий акт справедливость» Гегель вважав, що право, правовi обов'язки повинш з'еднуватися «з прагненням поступати справедливо заради справедливости», що у свою чергу «вимагае вважати шших р!вними со6! самому» [3, с. 107]. Тобто, Гегель i в понятп р!вносп знаходить найваж-ливший компонент справедливостi, що мае вщбиватися в конституцп, яка, будучи «юнуючою справедливютю», включае р!вшсть i свободу як останню мету i результат.
У фшософських iдеях того перюду моральне обгрунтування справедливой одержало найбiльш яскравий вираз у Канта, який звертав свое розумш-ня справедливостi перш за все до тих, що володарюють, i пов'язував його з сусшльним боргом, сов!стю [4, с. 211].
Шзнше анrлiйський соцiальний фшософ Т. Карлейль зазначав, що дшсна справедливiсть виявляе себе як незрима небесна сила, «всесильна на ЗемлЬ> [5, с. 238].
Багато що в тому самому дум можна знайти i в росшськш фшософп. Так, В. Соловйов називав жадання безумовно! справедливосп стрижневою лiнiею духовних шукань, прагнень людини. Як велику щншсть визначав справедли-вють також М. Бердяев.
Показово в тому ж плаш i те, що багато сучасних захщних фшософ!б (Р. Грехем, Р. Н. Бек, Дж. Файнберг та ш.) визначають соцiальну справедли-вють, iдеал справедливостi як одну з основних тем для фшософп сучасного сустльства, вiдзначаючи, що поняття «справедливють» разом з таким по-няттям, як «правда», виразно позначена на гаслах майже вмх революцш i масових рух!в, в програмах умх сучасних партiй.
Постановления i дослiдження проблеми цiнностей в !х сьогодншньому сенсi розпочалися в XIX ст. Можна стверджувати, що досягненням фшософп 230
цього перюду е створення теори щнностей. У ХХ столгтп ця теорiя одержала подальший розвиток i остаточно сформувалася пщ назвою «аксюлопя».
Поняття щнносп в аксюлогп пiдрозумiвають ставлення людини до дш-сност! Що менi подобаеться? Що я ненавиджу? Що люблю? Чому вщдаю перевагу? Тобто, для людського юнування в свт недостатньо лише тзнання дшсносп, необхiдне ще й ощнювання. А оцiнена дшстсть — це дшстсть, яка людиш подобаеться чи не подобаеться, яку вона любить чи ненавидить.
Свгт цiнностей не е т божественним, ш щеальним по суп, i щншсть не е т сутшсть ! не властивютю. Вона виражае зв'язок м1ж людиною ! предметом, що волод!е щншстю. Таким чином, щншсть — це завжди щншсть чого-небудь. Однак щншсть не означае корисшсть. Корисшсть — це те, що може бути ви-користане, а щншсть не можна використовувати. Цштстъ — це те, що задае параметри, робить життя ютинно людським.
Якщо у людини немае духовних щнностей, то така людина е споживачем, що розглядае будь-яке явище з точки зору сво!х вгтальних штерейв, коли висок! вщчуття поступаються мюцем вщчуттю власносп. Але, з другого боку, цшносп, актуальш на сьогодш, можуть бути неактуальш в шший пром!жок часу. Тому, коли ми говоримо про цшносп, дощльно говорити про фундамен-тальш щнносп.
Фундаментальна щншсть — поняття, що вказуе на культурне, сустльне або особисте значення. Все р!зномашття свпу може виступати цшностями ! розглядатися кр!зь призму добра ! зла, ютини ! неправди, прекрасного ! по-творного, справедливого ! несправедливого ! бути ор!ентирами та критер!ями д!яльносп людей.
Сощальна справедливють належить до тих фундаментальних щнностей, в яких вщбиваються економ!чш, полгтичш ! правов! умови життя сусшльства. Кр!зь призму сощально! справедливост суб'екти юторично! дп оцшюють наявш умови свого буття, систему м!жособистих взаемовщносин, що склала-ся в даному сустльств!, свш сощальний статус, мюце в системах оргашзацп сусшльно! пращ ! розпод!лу сусшльного багатства тощо. 1ндивщ, що сфор-мувався в рамках певно! сощально-економ!чно1 системи, як вщзначав Г. Плеханов [6, с. 335], схильний вважати дану систему справедливою до тих тр, доки не зм!няться обставини або не змшиться сама людина, яка, вщнай-шовши новий сощальний досвщ ! нов! знання, не зробить акт рефлексп щодо переосмислення свого становища в сусшльства Формування у широких мас переконаносп у тому, що система сустльних вщносин, яка склалася, чинний мехашзм розподшу сусшльного багатства, м!ра подяки за сусшльно корисну працю тощо е несправедливими, сво!ми наслщками мають зростання сощально! напруженосп, загострення сусшльних суперечностей, виршення яких часто виявляеться можливим тшьки в ход! революцшних перетворень.
У той же час щея сощально! справедливосп несе в соб! яскраво виражений позитивний заряд. Як показуе ютор!я, вона вадграе роль своерщного руш1я
сощального прогресу, сили, що мобМзуе маси на пошук бшьш оптимальних моделей економ!чного 1 сощально-полгтичного устрою сусшльства. Практика свщчить, що питання про сощальну справедливють стае найважлившим питанням на переломних етапах розвитку сощуму, коли вщбуваеться змша влади, форм власносп, типу державного устрою, коли змшюеться склад дь лово! 1 политично! ел!ти, коли в переб!гу сощальних перемщень одн пщш-маються до верх!вки сощально! шрамщи, а шш! опускаються на сощальне дно. У так! часи роль етичних щнностей як регулювальниюв стосунюв м!ж людьми значно послаблюеться, оскшьки переважна частина людей веде за-пеклу боротьбу за виживання, нечисленна сощальна верх!вка також зайнята запеклою боротьбою, але за збшьшення сво!х каштал!в 1 свое! сфери впливу. А духовний прост!р, як вщомо, не терпить порожнеч!, тому та його частина, яка мае бути заповнена етичним вм!стом, за вщсутносп такого заповнюеться зовс!м !ншим: нев!рою, цин!змом, несправедлив!стю. Саме тому в житп людей ц!нност! не тшьки е !х в!чними, пост!йними супутниками, а й незм!нно входять у середину !х св!тов!дчуття, розум!ння ними сенсу, спрямованосп, виправда-ност! всього !х !снування. «В!чн!» ! загальш вимоги справедливост! в кожну конкретну епоху необх!дно доповнюються вимогами, що мають специф!чний конкретно-!сторичний вм!ст.
При спроб! визначення м!сця справедливост! у систем! етичних щнностей стае очевидним, що найбшьше вона пов'язана з такими поняттями, як р!вн!сть, право, добро (доброчесшсть), свобода.
1дея р!вносп як найважлив!шого компонента справедливост! пщкреслю-валася багатьма ф!лософами. Так, Гегель вщзначав, що прагнення (або умо-настр!й) «поступати справедливо вимагае вважати шших р!вними соб! самому» [7, с. 123], шакше справедлив!сть не може зд!йснюватися. Ту саму думку, але конкретшше проводить К. Поппер в робот! «Вщкрите суспшьство ! його вороги». В!дпов!даючи на запитання: що таке справедлив!сть? вш вс! !! визначення пов'язуе з р!вшстю: р!вний розпод!л обов'язюв, р!вн!сть ус!х перед законом, р!вний розпод!л переваг м!ж громадянами [8, с. 85]. Таке тлумачен-ня зв'язку справедливост! ! р!вност! переважае в фшософп. Однак !снують й шш! визначення, як1 е не тшьки вщмшними, а й прямо протилежними або пов'язаними з ютотними поправками. Платон, наприклад, виходячи з того, що справедлив!сть виражаеться у вщданост! вс!х верств сво!й справ!, у трактат! «Держава» зазначав, що справедливють означае нер!вшсть. На схожш позицп багато в чому стояв ! Аристотель, особливо стосовно вшьних ! раб!в. Стверджуючи, що рабам бути рабами ! корисно, ! справедливо, в!н в «Поль тиц!» писав, що справедлив!сть е р!вшсть для р!вних, але не для вмх, а не-р!вшсть справедлива теж не для вмх, а лише для нер!вних. Справедливють, вщзначав вш, мислиться як р!вшсть демократами ! як нер!вн!сть ол!гархами. Так! м!ркування про зв'язок р!вносп ! нер!вност! !з справедлив!стю зумовле-н!, як видно, особливостями !сторично! епохи. 1х аж н!як не можна ототож-232
нювати i3 сповна виправданими думками про необхщнють i неминучiсть природно^ндивщуально! HepiBHOCTi людей, тобто з тим, що само по co6i не знаходиться в будь-якому прямому зв'язку з соцiальною справедливiстю.
Гегель вщзначав, що високий розвиток i культура породжують найбiльшу нерiвнiсть iндивiдiв, тобто нерiвнiсть ix здiбностей, особистих можливостей, розумових та шших досягнень. Ця нерiвнiсть виникае переважно з природних вщмшностей, i ii неможна вважати несправедливiстю природи. Приблизно те ж, мабуть, мав на увазi i Нщше, коли заявляв: «Люди нерiвнi: так говорить справедливють» [9, с. 96].
Очевидно, проблема зв'язку справедливосп i рiвностi не може виршува-тися шляхом ix простого ототожнення або, навпаки, взаемовиключення. Коли маеться на увазi соцiальна справедливють, необхщш iсторичний i конкретно-сощальний пiдxоди. У початковiй юторп (коли юнувала рiвнiсть усix людей в користуванш засобами життя i правами), а так само з точки зору загального, абстрактного (у тому чи^ формально-юридичного) тдходу, справедливiсть виступае як те, що передбачае, включае рiвнiсть. З виникненням же приватно! власносп i сусшльно! нерiвностi справедливють багато в чому починае вщ-рiзнятися вiд рiвностi, пов'язуватися з рiзним становищем людей згiдно з ix соцiальною i особистою пднютю.
1ншою категорiею, особливо тюно пов'язаною зi справедливiстю, е право. Це зумовлено тим, що справедливiсть, в чи^ iншиx, виступае i як правовий чинник, що передбачае ri чи iншi уявлення про права i обов'язки людини. Само слово «справедливють», наприклад, в росiйськiй мовi сталося вiд слова «права» (правий, правда), в шмецькш — Gerechtigkeit — вщ Recht (право, правий, прямою, правильною та im), в латинськш justitia — вщ jus (право). Отже, справедливють i як слово, i як поняття може виявлятися поxiдним ввд права, й одночасно бути i його абстрактним вираженням, i сутнiсним визна-ченням.
Тiсна еднiсть справедливостi i права наголошуеться не тiльки фшософа-ми, а й юристами. Голландський юрист i соцiолог Г. Гроцiй, наприклад, в трак-татi «Про право вшни i миру» писав: право означае те, що справедливо, те, що не суперечить справедливость Приблизно так само висловлювався i Гель-вецiй. Зводячи справедливiсть до правового феномену, що мае державно-за-конодавче походження, вiн стверджував, що справедливють передбачае вста-новленi закони. Прихильнють подiбнiй позицп виявилася також у Гегеля.
У розумшш зв'язку справедливосп i права е як схож1, так й iстотно в1д-мшш погляди, однак це зовсiм не заперечуе того тiсного взаемного зв'язку, який iснуе мiж правом i справедливiстю. Право часто виступае як важлива основа справедливостi, передумова ii реального сусшльного буття, а справедливють, зi свого боку, — як важливе джерело права.
Розглядаючи далi сумiжнi поняття, не можна не сказати про зв'язок справедливосп iз такою найважливiшою моральною категорiею, як добро.
Свого часу багато уваги едност справедливост! 1 добра прид!лялося в ан-тичнш культур!, де справедлив!сть (разом з мудр!стю, розсудлив!стю та муж-н!стю) представлялася як основна доброчесшсть. Цицерон називав справедли-в!сть найдосконал!шою з! вс!х доброчесностей. Пщкреслюючи значения етич-ного критер!ю справедливост!, Платон зазначав, що справедливють е добро-дшною, а несправедлив!сть — порочною. У шзшший час тлумачення справедливост! як добра, а несправедливой! — як зла ясно виявилося у фшософп А. Камю. У «Бунтуючш людин!» в!н показав, що протягом !стор!! людства йшла пост!йна боротьба м!ж справедлив!стю-добром ! несправедлив!стю-злом, яка, на жаль, не привела до зменшення у свт загально! к!лькост! зла та страждань. Докладн!ше намагався п!д!йти до дано! проблеми А. Шопенгауер. Виходячи з розмежування вс!х доброчесностей на доброчесшсть справедливост! ! добро-чесн!сть людинолюбства, в!н особливо вид!ляв справедлив!сть як доброчесшсть ! називав справедлив!сть великою, дшсно справжньою доброчесн!стю, справж-ньою ! в!льною. «Справедлив!сть, — писав вш, — перша ! нашстотшша кардинальна доброчесн!сть». Отже, ! добро, як видно з думок ! оц!нок багатьох авто-р!в, також належить до чинниюв, без яких немае справедливост!.
До основних категорш, що прямо ! !стотно стосуються справедливост!, сл!д в!днести ! таке фундаментальне ф!лософсько-св!тоглядне поняття, як свобода. Справедлив!сть ! свобода дуже часто ! ц!лком обгрунтовано розгля-даються як нерозд!льн!, взаемодоповнююч! явища. На цьому, зокрема, наголо-шував Кант, розм!рковуючи про соц!ально справедливу державу. «Справед-ливий» державний лад, вщзначав вш, будуеться на найбшьшш людськ!й свобод! згщно !з законами, завдяки яким свобода кожного сумюна з! свободою вс!х !нших.
Очевидно, категори свободи, права та добра тюно пов'язан! з поняттям справедливост! ! виступають як важлива передумова !! розвитку. Це е особливо важливим перед обличчям тих проблем, як! несе з собою глобал!защя.
Глобал!защя в !! щеальному вар!ант! — це викоршювання убогосп, все-св!тн!й порядок ! матер!альне благополуччя. Однак сьогодн! люди, народи ! кра!ни вгдмовляються в!д не!. Це вщбуваеться тому, що представники само-бутн!х культур, усв!домлено чи н!, вгдчувають, що за економ!чною, пол!тич-ною, правовою ! технолопчною гомоген!зац!ями просл!дують ! поб!чн! ефек-ти, як! в першу чергу викличуть зм!ни !х моральних щнностей, традицш, культури та життевого устрою.
Якщо пгдходити до феномену глобал!зацп з аксиолог!чно! точки зору, то треба вщзначити, що це створюе умови для виникнення ново! етики — етики св!ту, що глобал!зуеться. У сучасн!й етичн!й фшософп вже зайняли чшьне м!сце ушверсалютсью концепц!!, що прагнуть окреслити етичш ц!нност! з позиц!й загальнолюдсько! взаемодп. Досл!дники вважають, що в глобальному свт мае право на юнування «фундаментальна етика», тобто концепщя, що визнае !снування фундаментальних, грунтовних ! системних моральних 234
щнностей, як! мають об'ективний характер. Вони формулюють такий мораль-нш !мператив для сучасно! епохи: «Стався до будь-яко! цивМзацп, культури, наци, особи як до мети — ! школи як до засобу». Цей !мператив обумовлюе глобальну прихильнють до культури справедливого економ!чного порядку, толерантносл, р!вноправ'я ! сшвпраць А. Гуссейнов, зокрема, вважае, що в сучасному свт, що глобал!зуеться, актуальною е щея абсолютно! морал! Нин! очевидно, що прагнення справедливосп е особливо актуальним в умовах глобал!заци, адже людство реально прагне того, аби його права та можливос-т знайшли належну реал!зацгю за р!зних умов та чинниюв свггового розвитку. З огляду на це жоден свьтовий уряд не може перешкоджати реал!заци прав людини, а вщповщно до цього ще! глобально! справедливость Саме тому чим б!льш реал!зованою буде щея глобально! справедливосп у свт, тим бшьше можливостей з'явиться у сучасно! людини протистояти викликам глобально! несправедливость Остання виявляеться тод!, коли основт або шш! права окре-мих омб, окремих груп омб або ж бшьшосп населення кра!ни порушуються або спещально нехтуються в штересах шших груп чи кра!н [11, с. 21]. Саме це, на думку А. Гуссейнова, е найбшьш характерною рисою м1ждержавних та мгж-народних вщносин у свт. Це свщчить про те, що щея глобально! справедливости мае зводитися до вщстоювання прав та потреб громадян свиту в процеа людсько! життед!яльносп на паритетних засадах. Отже, глобальна справедливють являе собою такий стан речей, за якого формуються так! умови розвитку сучасного свиу, як! не перешкоджають реал!заци прав людей, груп чи навить держав як на нащональному, так ! на м1жнародному р!внь Саме тому глобальна справедливють — це здатнють для кожного громадянина в сучасних глобал!за-цшних умовах мати можливють реал!зувати сво! права та потреби. Фактично йдеться про р!внють умов юторичного розвитку, в яких сьогодш перебувае сучасний свьт, що забезпечуе р!вт можливосп на реатзащю потреб окремими народами чи державами. Це насамперед стосуеться того, як люди, що належать до единого глобального простору, водночас мають р!зш можливосп для реат-заци сво!х потреб, що у свою чергу визначаеться р!внем сусшльного розвитку нащонально! стльноти, до яко! вони ф!зично належать.
Таким чином, щея глобально! справедливосп являе собою «мета-принцип» — вимогу, норму, яка визначае структуру сусшльних вщносин та польтичних дш ! виводиться в кожний юторичний перюд з урахуванням юнуючих умов. Це свщчить про те, що щея глобально! справедливосп висувае певш вимоги до умов розвитку свиту, як! для одше! держави можуть бути прийнятними, а для шшо! — нь Точнше кажучи, те, що для одте! держави матиме ознаку глобально! справедливосп, для шшо! може виявитися глобально несправедливим. Вщповщно до цього доцшьно видшити основш складов! елементи ще! глобально! несправедливости, перед викликами яко! зараз постае сучасний свгт Сюди ми вщносимо: нер!вт умови життя людей у межах р!зних нащональних держав; р!зш умови забезпечення охорони здоров'я людини; р!зш права на здобуття
освГти; pi3Hi умови реалГзаци пращ та сощального захисту; рГзш можливосп для реалГзаци духовно-творчого потенцiалу людини. Виходячи з цього, глобальна несправедливють е результатом нерiвномiрного розподiлу матерiальних i духовних ресурсiв у межах свггового простору та нерiвномiрних умов для належно! реалГзацп прав i захисту людського потенцiалу. Одшею i3 причин цього е неефективна глобальна соцiальна полтика, яка не забезпечуе створен-ня спецiальних шституцш для сприяння та реалГзацп людського потенщалу в умовах свiтового розвитку. Проте у цьому планi не слГд заперечувати вже ю-нуючий досвГд функцiонування таких транснацiональних шституцш, як фак-тично i перебирають на себе значну частину функцш з реалГзацп соцiальних, економiчних та загальнолюдських умов розвитку, гарантуючи, таким чином, рiвнi умови для життедояльносп окремих суб'ектiв свiтового простору.
Висновки. Людство сьогоднi добре розумiе потенщал сво1х можливостей i те, наскшьки цей потенцiал з позицiй свггового розвитку е належно реалГзо-ваним у межах окремо1 нащонально1 держави. Саме тому стратепя людського потенщалу мае бути зорiентована на забезпечення сустльного розвитку, аби в такий спомб здолати глобальну нерГвшсть у розвитку держав. Якщо за аксюму взяти збалансовану политику взаемодопомоги держав, вщповщно до яко! багап кра1ни допомагають бГдним, то в реальносп це приведе до виник-нення велико1 меж1, адже доведеться реалГзовувати у першу чергу глобальш Гнтереси, а не нацГональнГ, що посилить суперечностГ м1ж рГзними державами. Це свГдчить про те, що проблема справедливости в процесГ глобалГзаци мГстить визначення ll мГсця в транснацюнальному просторГ. Також е очевидним, що без ново1 глобально1 етики неможливий новий свГтовий порядок.
Л1ТЕРАТУРА
1. Платон Избранное [Текст] / Платон — М. : Изд-во АСТ, 2004. — 507 с.
2. Асмус, В. Ф. Античная философия [Текст] / В. Ф. Асмус — М. : Высш. шк., 2001. — 379 с.
3. Гегель, Г. В. Ф. Энциклопедия философских наук [Текст] / Г. В. Ф. Гегель — М., 1977. — Т. 3. — 371 с.
4. Карлейль, Т. Теперь и прежде. [Текст] / Т. Карлейль М., 2004. — 335 с.
5. Плеханов, Г. В. Сочинения [Текст] / Г. В. Плеханов. — М. : Госиздат, 1925. — Т. 21. — 438 с.
6. Поппер, К. Открытое общество и его враги [Текст] / К. Поппер. — М., 1992. — Т. 1. — 226 с.
7. Ницше, Ф. Так говорил Заратустра [Текст] / Ф. Ницше. — М., 1990. — С. 111.
8. Прокопович, Ф. Етика [Текст] // Прокопович Ф. Фшософсью твори : в 3 т. — К., — Т. 3. — 503 с.
9. Кучуради, И. Справедливость — социальная и глобальная [Текст] / И. Кучуради // ВФ. — 2008. — № 9.
10. Шайгородський, Ю. Суспшьна мораль як система щнностей [Текст] / Ю. Шайго-родський. — К., 2007, — 440 с.
11. Гуссейнов, А. А. Античная этика [Текст] / А. А. Гуссейнов. — М., 2003., — 387 с.
СПРАВЕДЛИВОСТЬ В СИСТЕМЕ НРАВСТВЕННЫХ ЦЕННОСТЕЙ В КОНТЕКСТЕ ГЛОБАЛИЗАЦИИ
Сук Е. Е.
Рассмотрены характерные особенности морально-этических ценностей в условиях непрерывного научно-технического прогресса, его негативных последствий. Проанализирована тенденция перемещения этической проблематики с традиционных теоретических вопросов на практические, когда этика рассматривается как практическая философия, неразрывно связанная с интересом к моральным аспектам глобализации.
Ключевые слова: мораль, ценности, справедливость, глобализация, социальная справедливость, глобальная справедливость, морально-ценностные ориентации.
FAIRNESS IN THE MORAL VALUES IN THE CONTEXT OF GLOBALIZATION
Suk O. E.
The article reviews the characteristic features of moral and ethical values in a relentless progress of science and technology, its negative consequences.
Analyzes the trend of moving traditional ethical issues with theoretical and practical issues ofwhen ethics is considered as a practical philosophy that is closely linked to interest in the moral aspects of globalization.
Key words : ethics, values, justice, globalization, social justice, global justice, moral values.
