CC BY
52
Ф1ЛОСОФ1Я ПРАВА
УДК 340.12
А. В. Баран
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального ушверситету "Львiвська полггехшка", асистент кафедри теорп та фшософп права
ПРАВОРОЗУМ1ННЯ: ГНОСЕОЛОГ1ЧНИЙ АНАЛ1З
© Баран А. В., 2015
Проаналiзовано дефшщю права та його розумшня у рiзних правових школах. Встановлено головш чинники та фактори, що вплинули на процес виникнення та формування права. Звернуто увагу на проблему визначення сутност права, його змкту. Виокремлено i3 права, як регулятора правових вщносин, характернi властивостц тобто його ознаки. Дано характеристику основним сучасним концепщям праворозумiння, зокрема детально проаналiзовано право у його природно-правовому та позитивктсько-правовому поглядах.
Ключовi слова: право; праворозумшня; природне право; позитивне право; сутшсть права; концепцн праворозумшня.
А. В. Баран
ПРАВОПОНИМАНИЕ: ГНОСЕОЛОГИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ
В статье проанализированы дефиниция права и его понимание в разных правовых школах. Установлены главные факторы и факторы, повлиявшие на процесс возникновения и формирования права. Обращено внимание на проблему определения его сущности, содержания. Из права, как регулятора правовых отношений, выделены характерные свойства, то есть его признаки. Дана характеристика основным современным концепциям правопонимания, в частности, подробно проанализировано право в его естественно-правовом и позитивистско-правовом взглядах.
Ключевые слова: право; правопонимание; естественное право; позитивное право; сущность права; концепции правопонимания.
A. V. Baran
THINKING, EPISTEMOLOGICAL ANALYSIS
In the article made the analysis of the definition of law and understanding of different legal schools. Established the main factors and the factors that influenced the process of formation and law. Attention is paid to the problem of determining the nature of law, its content. Thesis was determined from the law as a regulator of legal relations, the
characteristics of law. Characterized the basic concepts of modern thinking, including a
detailed analysis of law and his legal and natural positivist views.
Key words: right; thinking; natural right; positive law; the essence of law; the concept of
legal thinking.
Постановка проблеми. Питання, що таке право, залишасться об'ектом дискуси в дослщженнях як правниюв-науковщв, так i юриспв-практиюв, та й зрештою предметом обговорення yciei' людсько! стльноти.
Розумшня права е доволi складним та багатогранним процесом. Позитивютсько-правова концепцiя праворозyмiння передбачае чiткий перелш його елементiв, доволi вичерпну характеристику змюту та сyтi праворозyмiння. Проте гносеолопчний пiдхiд до праворозyмiння вимагае використання ширшого кола пiдходiв та способiв аналiзy цього поняття, явища, правово! шституци.
Аналiз останшх дослщжень. Науковою проблематикою, пов'язаною з гносеолопчним аналiзом праворозyмiння, займалися такi вггчизняш та зарyбiжнi наyковцi, як: М. Байтш, О. Балинська, В. Бачинш, Г. Гегель, А. Козловський, О. Костенко, О. Петришин, В. Плавич, С. Рабшович, С. Сливка та шшь
Мета дослiдження. Проаналiзyвати дефшщда права та iсторiю його виникнення, формування. Здшснивши аналiз основних сучасних концепцiй праворозyмiння, сформулювати уявлення про право, його змют та суть.
Виклад основного матерiалу. Праворозyмiння е центральною категорiею нашого дослiдження, основа якого - поняття самого права.
Як вщомо, право е ушверсальним регулятором поведшки людей, щоправда, саме розумшня дефшщп "право" е дискусшним у рiзноманiтних наукових школах минулого та сучасносп.
В укра!нськш мовi однокорiннi зi словом "право" слова "правда" i "справедливють". Недаремно давш пам'ятки права називалися "правдами" ("Руська правда"). Право часто розyмiють як правду чи справедливють [1, с. 8-9].
Гегель вважав, що поняття права передуе наущ про право як частит фшософи, котра користуеться цим поняттям як вихiдним постулатом [2, с. 60].
Право - це завжди штелектуальна напруга, максимальна духовна концентращя всiх yчасникiв правово! ситуаци. Стyпiнь штелектуально! напруги i духовно! концентрацi! е показником характеру наявносп права загалом i в конкретнш ситyацi! зокрема. Тiльки право як духовна концентращя може забезпечити адекватне, справедливе розв'язання спору про право. Право е дух й штелект. Де !х немае, де ддать штереси, хитрють, сила, лицемiрство i демагогiя, там немае права [3, с. 33-34].
Перш шж характеризувати категорда праворозyмiння, проаналiзyемо юторда виникнення права, що безпосередньо й вплинуло на формування тих чи шших концепцш праворозyмiння.
Виникнення права - це природна реакщя стльноти на змши, практичний крок утвердження позитивних тенденцш в сyспiльствi. Тобто право у сво!х витоках виражае не звичайну поведшку людини, а поведшку, пов'язану iз принциповою трансформащею людини, з формуванням i розвитком нових людських якостей, яю стосуються сутносп людини [4, с. 344].
У правовш наyцi виникнення права пов'язують, як правило, iз двома основними концепщями: соцiологiчною та психолопчною.
Соц1олог1чна теор1я права. Засновниками були С. Ерлiх, Г. Гурвич, Р. Паунд, Е. Дюркгейм. Право розглядаеться не як система абстарктних i формальних норм, а як "живий" порядок, як система фактичних правовщносин. Право - це частина життя, яка змшюеться разом iз
навколишньою дшсшстю, тому право може юнувати поза буквою закону. Прихильники ще! теори закликають до гнучкостi права i виступають проти чiткостi правово! термшологп та чiткостi юридичних конструкцш [5, с. 97].
Соцiологiчна теорiя визначае декiлька етапiв виникнення та юнування права: перший етап -"живе право", яке iснуе в правилах самого життя i проявляеться як "внутршнш порядок людських союзiв"; другий - формування "права юриспв", що мiститься в судових ршеннях; третiй -виникнення та функщонування офiцiйного права, яке формулюеться офщшними органами в законах та шших актах [5, с. 97].
Для сощолопчно! юриспруденци характерно робити акцент не на тому, що таке право, а на тому, як воно дiе. Витоки права слщ шукати в самому суспшьсга, у тих об'еднаннях, яю його утворюють (сiм'я, торговi товариства, община, держава) [5, с. 97].
Психолопчна школа права виникла i набула найбшьшого розвитку в кiнцi Х1Х - на початку ХХ столггтя. В Роси найвидатнiшим И представником був Лев Петражицький. Психолопчний напрям вщкидае обумовленiсть права матерiальними умовами життя суспшьства i визначае головними факторами суспшьного розвитку психологiчнi властивостi характеру, шстинкти людей, !х почуття та переживання. Психолопчш вчення вбачають джерело права у психщ людей. Вс правовi явища - продукт свщомосп людини, iснують не об'ективно, а лише иею мiрою, якою людина !х усвiдомлюе для себе [5, с. 98].
Отже, концепци права характеризують найбшьш ймовiрнi шляхи виникнення, формування
права.
Щцтримувати котрусь одну iз концепцiй, а тим самим заперечувати шшу - не е предметом нашого наукового дослiдження, адже нас щкавить не сам процес виникнення права, а його гносеолопчне трактування, що проявляеться в його змюп, суп тощо.
Суть права полягае у визначених законами сощально! природи "природних свободах" i "природних обов'язках" людей, закрiплених у формi писаного чи неписаного законодавства, звича!в, релiгiйних норм, табу та шших правил, виконання яких забезпечуеться суспшьними засобами [6, с. 86].
Характеризувати ж змют права неможливо без попереднього аналiзу сутносп права.
Проблема сутносп права е предметом особливо! уваги теори та фшософи права.
Сутшсть права мае розглядатись у безпосередньому зв'язку з процесами сощалiзащ! шдивдав, особливостями менталггету та нащонально! правово! культури, демократизацiею полiтичного життя, передовым участю громадян в правоутворенш - виявленнi потреби регулювання певних суспшьних вiдносин, формуваннi соцiальних очшувань щодо спрямованостi та змiсту !х регламентацi!, обговореннi проектiв законiв та шших нормативно-правових акпв, а також !х реалiзацi! та оцiнцi ефективносп законодавства [7, с. 81].
1з зазначеного вище можна зробити висновок, що сутнiсть права не е сталою, вона видозмшюеться пiд впливом рiзноманiтних чинникiв, i бiльше, свого роду пристосовуеться до тогочасних реалш суспшьного розвитку.
Сутшсть права слщ визначити, враховуючи таю положення: право юнуе в певних формах, що фшсують юридичш конструкцп; право може юнувати i поза iнституцiйними формами свого виявлення (як ще!, ощнки, зв'язки або дiяльнiсть суб'ектiв, яка розкривае динамiзм права); з формально! точки зору право виступае регулятором, що обслуговуе той чи шший сощальний штерес [5, с. 105].
До сутносп права також е рiзнi пiдходи. Щоб усебiчно i повно сформулювати уявлення про право, слщ видшити його характернi властивосп: право - явище суспiльне, виникае на певному еташ суспiльного розвитку як його продукт; право виступае регулятором сощально значущо! поведшки i е рiзновидом соцiальних норм; право е засобом сощального компромiсу, встановлення паритету сощальних iнтересiв; право - це формально виражеш норми; право надшене якiсною
нормативнютю, що регулюе однотипнi ситуаци без обмеження кшькосп застосувань; змiст права визначасться потребами суспiльного розвитку, штересами учасникiв правовiдносин; право - цшсна система взаемопов'язаних структурних елементiв (шститути, галузi); право - це штелектуально-вольовий регулятор поведiнки (крiм спещально-юридичного чи правового механiзму, мае психолопчний); право можна розглядати як систему шформацп владного характеру, яка тсля усвiдомлення перетворюеться на волю i поведiнку суб'ектiв; право е загальнообов'язковим для вшх членiв суспiльства; праву властива чггка регламентацiя (мiстить процедурш галузi, що стосуються вироблення i реалiзацil правових норм); право тюно пов'язане з державою (остання встановлюе i санкцiонуе його); право базуеться на принцип формально! рiвностi (для вшх учасникiв суспiльних вiдносин) [8, с. 200-201].
Переглянувши запропоноваш характерш властивостi права, тобто його ознаки, можемо видшити такi пiдходи науковщв до розумiння сутностi права: класовий - право визначаеться як система гарантованих державою юридичних норм, що висловлюють волю економiчно пануючого класу; загальносощальний - право розглядаеться як загальновизнаний компромю мiж рiзними класами, групами та сощальними станами для забезпечення потреб та штереив як усього громадянського суспшьства, так i окремих його суб'ектiв. Поряд з цим можна видшити також релшйний, нацюнальний, расовий та iншi. Питання сутносп права тiсно пов'язанi з проблемою праворозумшня, iснуванням рiзноманiтних шкш юридичного знання та застосуванням вщповщних методологiй пiзнання права [5, с. 104, 105].
Розумшня права вже багато роюв, столггь е одшею з головних проблем юридично! науки, фшософи права.
У процес тривало! дискусi! про праворозумiння визначилися два основш напрями: легiстський, що визначае право тшьки як державнi велшня, i лiбертаристський, що розглядае право як форму i мiру свободи, рiвностi, як джерело, втiлення i критерiй справедливостi. При цьому слщ враховувати об'ективну зумовленiсть права, його сощальну i культурну основу, яю воно покликане вiдобразити [9, с. 16].
У працях М. Козюбри, В. Казимiрчука, Г. Мальцева, В. Нерсесянца, В. Журавського, О. Зайчука, О. Копиленка, Н. Онщенко, Л. Явича та ш. зазнае критики вузьке антидемократичне визначення права i формулюеться широке його поняття, що охоплюе права й обов'язки особи, правосвщомють, правовщносини. На !хню думку, наявнють у законодавствi "мертвих", неддачих норм, декларативних принципiв, якi не вщповщають сутностi суспiльних вiдносин, спростовуе твердження про зб^ законодавства та права. Замють iзольованого, диференцiйованого вивчення окремих аспекпв правово! дiяльностi ниш запропоноване !! узагальнене усвiдомлення, уявлення про цшнють правово! структури суспшьства, про багатограннють пiдходiв до праворозумшня, про необхщшсть поеднання системного, структурно-функцюнального пiдходiв до вивчення правово! дшсносп з нормативно-цiннiсним, аксiологiчним пiдходом. Широкий шдхщ до праворозумiння не означае заперечення нормативносп права, що визначае правову мiру можливо! i необхщно! поведiнки. Представники юридично! науки (прихильники жорсткого розмежування понять "право" i "закон") стверджують про можливють юнування правових норм i без вщображення !х у законах та шших санкцiонованих державою формах, тобто незалежно вщ держави. Представники широкого трактування права виходять з того, що право - це не тшьки сукупнють норм, а й дiяльнiсть суб'екпв права, яю дотримуються правових припишв, застосовують i виконують !х у процесi правових вiдносин. 1дея рiзнобiчного, багатосистемного пiдходу до права дозволила поглибити його розумшня як единого цшого феномену [9, с. 17].
Перехщ вщ вузьконормативного (лепстського) розумiння права як права влади до лiбертарного розумiння права як мiри свободи, що встановлюе гуманютичний, цiннiсний змiст права, збагачуе наше уявлення про право i правову систему, сприяе створенню особливо! поваги до права i правомiрностi поведшки, цшнюних орiентацiй суспiльства, держави i людей [10, с. 17].
У юридичнш лiтературi останшх роюв (С. С. Алексеев, П. М. Рабшович) можна зустргги подiл права на: загальносощальне, або безпосередньо-соцiальне (випливае безпосередньо i3 соцiального життя i не залежить вщ держави); спецiально-соцiальне, юридичне (е наслiдком державно! дiяльностi, втшенням волевиявлення держави) [8, с. 204].
Для формування сучасного праворозумiння ще не використаш також можливостi традицшних пiдходiв, про що свiдчить, наприклад, дослщження права як нормативно-дiяльнiсноï системи, коли право розглядаеться як сощальна дiяльнiсть опосередкування суб'ектно-об'ектних вiдносин, ще недостатньо розкрито змiстовi характеристики формально-нормативноï системностi права. Необхiдно виробити таке праворозумшня, яке могло б уникнути апрюризму теори природного права та релятивiзму юридичного позитивiзму [9, с. 19].
З теори Д. Холла, який прагне створити едине уявлення про право шляхом синтезу правових норм, правових процешв i моральних цшностей, слщ зробити висновок, що пошуки загальноï формули розумшня права не виправдаш й вщ них треба вщмовитися. В iнтересах юридичноï науки i практики треба вщдавати перевагу плюралiстичним пiдходам до розумшня права, вивчати рiзнi визначення права i синтезувати ï^ в межах единого поняття [5, с. 101].
Сучасш науковi концепцiï (теорiï) праворозумшня можна звести до трьох основних пiдходiв.
1. 1деолопчний, або природно-правовий: вихщна форма буття права - громадська свщомють; право - не тексти закону, а система щей (понять) про загальнообов'язковi норми, права, обов'язки, заборони, природш умови 1'х виникнення та реалiзацiï, порядок i форми захисту, яка е у громадськш свщомосп та орiентована на моральш цiнностi. За такого пщходу право i закон розмежовуються, прюритет за правом як нормативно закршленою справедливiстю, а закон розглядаеться як його форма, що мае вщповщати його змюту [8, с. 207].
Природно-правова концепщя праворозумiння трактуе право природне, надаючи йому верховного статусу.
Право природне - одна з головних парадигм фшософсько-правового i юридичного мислення, що спираеться на щею единих нормативно-цшнюних принцишв, якi панують у космосу природi та суспiльствi i здатш бути мiрилом справедливостi законоположень, встановлюваних державою [11, с. 269].
Природне право - сукупнють унiверсальних норм i принцишв, що покладеш в основу вшх правових систем свггово1' цивiлiзацiï [12, с. 132].
Природне право е правом людини мати i реалiзовувати у складних i суперечливих умовах людського гуртожитку не лише свою волю до свободи, але й ïï важливий варiант, який Ф. Нщше назвав "волею до влади" [13, с. 83].
Природне право - це закономiрностi владного регулювання та саморегулювання людсько1' поведшки, дiя яких опосередковуеться людською свщомютю у виглядi: 1) принцишв дiяльностi зi створення, розподiлу, обмшу й використання суспiльно значущих благ (юридично1' дiяльностi); 2) принципiв легггимацп тако1' дiяльностi [14, с. 69].
Сьогодш природне право розглядають як систему норм i як науку. Причому систему норм i науку слщ розумгги у двох аспектах - вузькому та широкому. Результатом такого розумшня е чотири рiзних визначення природного права. У вузькому розумшш природне право як система норм - це сукупнють закошв Природи i закошв бюлопчного розвитку людини, на основi яких функщонуе свгг. У широкому розумшш природне право як система норм - це сукупнють метафiзичних духовно-моральних чеснот, яких повинна дотримуватися людина, пщтримуючи онтолопчш принципи свггопорядку й обгрунтовуючи трансцендентальнiсть власно1' свобiдноï волi для активного самозбереження у Всесвт. У вузькому розумшш природне право як наука - це вчення про правову обгрунтованють i про гарантп державного та мiжнародного захисту прав людини, наци та шших суб'екпв суспшьного життя в чиннш полггичнш система В широкому розумiннi природне право як наука - це вчення про фшософда правово!' культури, ïï онтолопю та
гносеолопю, про синергетичш правовi процеси, правову красу для обгрунтування свобiдно! волi людини у правовому просторi [10, с. 11].
З аналiзу запропонованих визначень можна зробити висновок, що природне право виступае засобом узгодження суспшьного життя людей iз законами сощально! природи. Породжуе загальнi правила поведшки сощуму, е першоджерелом.
2. Нормативний (позитивютський): вихiдна форма буття права - норма права, право -норми, викладеш в законах та шших нормативних актах. За такого тдходу вiдбуваеться ототожнення права i закону. Водночас нормативне праворозумшня орiентуе на такi властивостi права, як формальна визначенють, точнiсть, однозначнють правового регулювання. При цьому проявляються ознаки, притаманш соцiальним нормам взагат та специфiчнi властивостi права, що в^^зняють його вiд iнших сощальних норм. У цьому випадку право переважно розглядаеться як система загальнообов'язкових, формально визначених норм, що вщображають по-державному оргашзовану волю народу, гарантуються i охороняються державою, виступають регулятором суспшьних вщносин [8, с. 207].
Позитивне право, хоча й iнодi ототожнюеться iз законом, проте, на нашу думку, не е лише законом. Це поняття мае набагато ширший змют, потребуе детального аналiзу як само! суп, так i його складових.
Наведемо декiлька найтиповiших визначень права у його позитивютському розумiннi.
Право - всеосяжна мiра свободи, рiвностi й справедливостi в суспiльствi, яка знаходить матерiальне вираження в нормах права, що встановлюють в межах свое! компетенцп органи держави (сощолопчна школа) [5, с. 102].
У тлумачному словнику юридичних термшв це поняття трактуеться як "система наявних у даному суспшьств правових доктрин i щнностей та сформована на цш основi система загальнообовязкових правил поведшки, встановлених або санкцюнованих державою". Загалом право - це сукупнють норм, тобто правил поведшки людей у суспшьсти [8, с. 200].
Право - це система загальнообов'язкових, формально визначених норм, яю виражають державну волю суспшьства, !! загальнолюдський i класовий характер; видаються або санкцюнуються державою i охороняються вщ порушень можливiстю державного примусу; е владно-офщшним регулятором громадських стосункiв [15, с. 80].
Право юридичне - створений i забезпечений суспшьством регулятор суспшьних вщносин, що являе собою систему загальнообов'язкових, формально визначених припишв, яю зумовлеш соцiально-економiчним устроем суспшьства i втiлюють свободу та справедливють [5, с. 101-102].
Право, - пише А. Поляков, - це основаш на сощально визнаних i загальнообов'язкових нормах, комушкативний порядок вщносин, учасники якого мають взаемообумовлеш правомочности та обов'язки [15, с. 132].
Право - це норма, що дана об'ективно i не потребуе обгрунтування шшими факторами, ^м самого факту юнування [5, с. 99].
Джон Остш пiдкреслював, що право е реальним фактом, створеним державою. За його визначенням, право - це норма, встановлена для керування одшею розумною ютотою з боку шшо! розумно! ютоти, яка мае владу над першою. Отже, позитивне право являе собою матерiал для побудови лопчно! системи, яка мае бути едина, комплексна i беззаперечна. Суть позитивютського пщходу в розумшш та тлумаченш права можна коротко передати формулою "закон е законом". В юторичному аспект позитивiстський пщхщ характеризуеться негативним ставленням до будь-яких конструкцш, що допускають або з терпимютю ставляться до припущення, яке, крiм реально iснуючо! держави та пов'язаного з нею масиву законодавства, юнуе (на що слщ зважати), певне, розумшше право i пов'язана з ним держава, яю слугують еталоном для зютавлення та порiвняння [16, с. 25].
Позитивне - офщшно визнане право, що дiе в межах тiе! або шшо! держави, яке одержуе вираження в законах та шших правових актах державно! влади, зокрема звичаях, що санкцюнуються нею [15, с. 25].
С. Сливка розглядае позитивне право в аспект свободноï вол^ Так, тд позитивним правом вiн розумiе нацюнальне право кожноï держави, зовнiшньою формою якого е нормативно-правовi акти, прийнят в законодавчому порядку. Процес прийняття правових норм позитивного права, на його переконання, пов'язаний iз певними елементами примусу, заборон, що школи може мати i суб'ективний змют. Автор розглядае свобщну волю людини у позитивному прав^ яка, на його думку, може здшснюватися шляхом насильства чи ненасильства [17, с. 25].
Узагальнену характеристику позитивного права дав С. Алексеев: "Позитивне право це реальний, юнуючий у законах, шших документах, фактично вщчутний (i тому "позитивний") нормативний регулятор, на основi якого визначаеться юридично дозволена i юридично недозволена поведшка, а суди, iншi державш установи виносять юридично обов'язковi iмперативно-владнi рiшення"[18, с. 69].
Позитивютський пiдхiд до права сьогодш, як i рашше, характеризуеться тим, що право розглядаеться виключно як продукт держави (ïï влади, вол^ розсуду, свавол^ i зводиться до примусово-владних установлень у виглядi закошв, указiв, постанов, звичаïв, судових прецедента, тобто до закону, що офщшно надшено владно-примусовою силою, i що "примусовють як вiдмiтна ознака права тлумачиться не як наслщок будь-яких об'ективних властивостей i вимог права, а як вихщний, правоутворюючий i правовизначаючий чинник, як силове (насильницьке) першоджерело права" [19, с. 266].
Отже, на нашу думку, позитивне право - це загальнообов'язкове, формально визначене правило поведшки загального характеру, що врегульовуе суспшьш вщносини, яке встановлюе чи санкцюнуе держава у суворо визначеному порядку та охороняе усiма заходами впливу, аж до легального примусу.
3. Соцюлопчний: вихщна форма буття права - правовщносини; право - порядок суспшьних вщносин, який проявляеться у дiях i поведшщ людей. За такого пщходу правом визнаеться його функцюнування, реалiзацiя, його '"щя" у житп - у сформованих i таких, що формуються, суспшьних вщносинах, а не його створення правотворчими органами у формi закону та шших нормативно-правових акпв [8, с. 207].
Соцюлопчний пщхщ вщкидае всi iншi аспекти права, за основу беручи реальнi правовi вiдносини, розвиток яких набагато випереджае розвиток законодавства. Тому законотворчють визнаеться другорядною порiвняно iз правозастосуванням, що спрямоване на шдивщуальне регулювання суспшьних вщносин.
За такого подшу перевагу слщ надати так званому штегративному пщходу, який враховуе i поеднуе усе цшне, зазначене в попередшх концепщях праворозумiння [8, с. 208].
Як бачимо, в рiзнi перюди iсторичного розвитку правовоï думки до розумшня права ставилися по^зному. Однак для розумшня сутносп та природи права слщ брати до уваги багатограннють способу та форм прояву в сощальному житп, яю вщображають його унiверсальнiсть та всi аспекти регулятивного впливу [5, с. 104-105].
Висновки. Отже, розумшня права е складним та багатогранним науковим, професшним, творчим процесом, що можуть здшснювати як правники-професюнали, так i громадськють. В основу праворозумшня покладено поняття права, яке саме по собi мае надзвичайно великий спектр чинниюв i факторiв, що вплинули на процес його виникнення та формування.
Що стосуеться дефшщи права, то вщзначимо, що наукова спшьнота сьогодш сформулювала безлiч визначень цього поняття, i на нашу думку, кожне з них мае право на юнування, адже пею чи шшою мiрою чи то в певний перюд юторичного розвитку свiтовоï науки, вщображае його змiст, сутнiсть, сощальну цiннiсть.
У статтi ми, виокремивши основш сучаснi концепцiï праворозумiння, спробували детально проанатзувати право у його природно-правовому та позитивютсько-правовому розумiннях.
У результат нам вдалося сформулювати власне визначення позитивного права - як загальнообов'язкового, формально визначеного правила поведшки загального характеру, що врегульовуе суспшьш вщносини, яке встановлюе чи санкщонуе держава у суворо визначеному порядку та охороняе ушма заходами впливу, аж до легального примусу.
А природне право, ми вважаемо, виступае засобом узгодження суспшьного життя людей iз законами сощально! природи. Породжуе загальш правила поведiнки соцiуму, е першоджерелом.
1. Основи права Украгни / за редакщею В. Л. Ортинського. - Льв1в: Ceim, 2003. - 368 с.
2. Гегель Г. В. Ф. Философия права: Пер. с нем. Б. Г. Столпнера и М. И. Левиной. - М. : Мысль, 1990. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу [http://psylib. ukrweb. net/books/gegel03/index. htm].
3. Козловський А. А. Гносеологiчнi принципи права / А. А. Козловський // Проблеми фыософИ права. -2005. - Т.3. - № 1-2. - С. 32-44. 4. Проценко I. П. Право як феномен культури: фтософсько-iсторичний аналiз /1. П. Проценко // Проблеми фшософи права. - 2005. - Т.3. - №1-2. - С. 338-350. 5. Гусарев С. Д., Олтник А. Ю., Слюсаренко О. Л. Теорiя права i держави: навч. поаб. - К.: Всеукрагнська асощащя видавщв "Правова едтсть", 2008. - 270 с. 6. Костенко О. М. Що е правом? Про основи "натуралiстичног" юриспруденцИ у свiтлi сощального натуралiзму / О. М. Костенко // Право Украгни. - 2011. - № 8. - С. 83-92. 7. Петришин О. В. Право як сощальне явище: особливостi юридичного тдходу / О. В. Петришин // Проблеми фшософи права. - 20062007. - Т.4-5. - №1-2. - С. 73-83. 8. Балинська О. М. Проблеми теорИ держави i права: [навч. поабник] / О. М. Балинська, Т. З. Гарасимiв. - [вид. 2-е, доп. i перероб.]. - Львiв: Вид-во ЛьвДУВС, 2010. - 416 с. 9. Плавич В. П. Сучасне праворозумшня: фшософсько-правовий аналiз /В. П. Плавич // Держава i право. Юрид. i полт. науки: зб. наук. пр. - 2009. - Вип. 43. - С. 14-19. 10. Сливка С. С. Природне та надприродне право: У 3-х частинах. - Ч.1: Природне право: iсторико- фтософський погляд. - К.: Атика, 2005. - 224 с. 11. Бачитн В. А. Фiлософiя права : словник / В. А. Бачитн, В. С. Журавський, M.I. Панов. - К. : 1н-Юре, 2003. - 408 с. 12. Бачитн В. А. Фiлософiя права / В. А. Бачитн, М. I. Панов. - К. : 1н-Юре, 2002. - 472 с. 13. 1вакт О. Фiлософiя права i фиософсьт проблеми правознавства / О. 1вакт // Право Украгни. - 2011. - № 8. - С. 78-85. 14. Рабтович С. П. Поняття природного права - невiд 'емна складова предмета юридичног науки / С. П. Рабтович // Право Украгни. - 2010. - № 1. - С. 62-71. 15. Байтин М. И. Сущность права (Современное нормативное правопонимание на грани двух веков). - Изд. 2-е, доп. - М. : ООО ИД "Право и государство", 2005. - 544 с. 16. Луцький Р. П. Позитивне право в Свропейсьтй правовт думц / Р. П. Луцький // Часопис Кигвського утверситету права. - 2011/3. - С. 24-26. 17. Сливка С. С. Позитивiстськi концепти: фшософсько-правовий аналiз. - Л.: ЛьвДУВС, 2006. - 160 с. 18. Пастернак В. М. Поняття та змiст позитивного права / В. М. Пастернак // Митна справа. -2010. - № 3, ч. 2. - С. 68-74. 19. ЗмИвська С. Джерела та форми позитивного права / С. ЗмИвська // Вiсник АкадемИ правових наук Украгни. - 2007. - № 1. - С. 263-289.
