CC BY
33Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского
Серия "Филология. Социальные коммуникации". Том 24 (63). 2011 г. №4. Часть 1. С.362-366.
УДК 007: 304: 070
СПОСОБИ ПРЕДСТАВЛЕННЯ АВТОР1В ЖУРНАЛЬНОГО КОНТЕНТУ
Мас'шова Л.Г.
Кивський нац1ональний ун1верс1тет культури \ мистецтв, м. Кив, Украна
У стaттi до^джено способи презентаци автора. Проаналiзовано чинники, що впливають на форму представлення автора. Запропонована тиnологiя авторiв журнального контенту.
Ключовi слова: емтричний автор, способи представлення автора, типологiя авторiв, журнальний контент.
Постановка проблеми. В основi кожно! моделi комушкацп лежить схема: адресант (автор) - текст (повщомлення) - адресат (читач). Цю схему запропонував ще Аристотель у «Риторищ», коли стверджував, що промова складаеться з трьох елеменлв: iз самого оратора, з предмета розмови та особи, до яко! вш звертаеться. Без довiри до особи, що говорить, комушкащя не вщбудеться [1]. В. Рiзун зародження масово! комушкаци пов'язуе з виникненням такого явища, як свiдоме авторство: «Для розумшня витокiв i суп професшно! масово! комушкаци необхiдно збагнути, що таке свiдоме авторство i хто такий автор» [10, с. 17].
У сучасних дослщженнях проблеми автора домiнуе лiнгвiстичний пiдхiд. Так А. Капелюшний, К. Серажим аналiзують засоби створення образу автора у журналютських творах [4; 12]. М. Комова у статп «Типологiя авторiв повiдомлень у засобах комушкаци» аналiзуе типи персошфшаци в текстах. Вона розглядае автора як категорда тексту. Емтричний автор i засоби його представлення, однак, залишаються поза увагою дослiдницi [5].
Емпiричний автор i форми його представлення дослiджуються в межах видавничо! справи. Автор розумiеться як фiзична особа, творчою працею яко! створено твiр (документ). Зокрема, М. Тимошик аналiзуе форми представлення автора книжкових видань [15]. Способи представлення авторiв журнального контенту залишаються поза увагою укра!нських науковцiв.
З. Партико зазначае, що «дослщження груп авторiв - порiвняно з вивченням реципiентiв - проводили значно менше, а тому здiйснити !х опис i класифiкацiю достатньо важко» [8, с. 52]. Дослщник видiляе групи авторiв за типом повiдомлення: письменники-митщ, письменники-науковцi i публiцисти. З. Партико пропонуе розрiзняти групи авторiв за ступенем самостiйностi пiдготовки повiдомлення: неквалiфiкованi автори, автори - громадськi дiячi, та самостiйнi автори. Очевидно, що остання класифiкацiя не мае ч^кого критерiю подiлу, адже до неквалiфiкованих авторiв можна зарахувати i авторiв - громадських дiячiв, якi, як стверджуе сам дослщник, користуються послугами професшних авторiв.
Синонiмiчними видаються типологп авторiв за досвiдом пiдготовки повщомлень (автори-початкiвцi, автори-ветерани) i за майстернютю подання
шформацп (автори-ремюники, автори-професiонали, автори-майстри). Зрештою, щ класифшаци дублюють змiст один одного.
В основi наступно! класифшаци лежить пропозищя подiляти авторiв за обсягом тезаурушв. Але механiзм подiлу не пропонуеться, оскiльки «дослiдженням обсягiв авторських тезаурусiв поки що не займалися » [8, с. 54]. Також З. Партико пропонуе розрiзняти групи авторiв за переслiдуваною метою: «щеалюти» та «прагматики». Очевидно, що у емтричного автора може бути бажання одночасно дати реципiентам задоволення та врахувати власнi комерцiйнi потреби. Тому ця класифiкацiя здаеться дещо штучною, адже i журналiстика, i видавнича справа за своею суттю е бiзнесом.
Класифшаци груп авторiв, запропоноваш З. Партико, актуальними е суто для редактора, адже вони, можливо, дозволять передбачити обсяг роботи редактора i тактику спшкування з автором. Заслуга дослщника полягае в тому, що вш привернув увагу до вивчення проблеми емтричного автора у втизнянш наущ та здiйснив спробу класифiкувати групи авторiв.
Споживач пресових повiдомлень здiйснюе свiй вибiр, спираючись не тiльки на назву тексту. На вибiр впливае також довiра до автора, особливо, якщо вш е вiдомим експертом у сво!й галузi, науковець, тощо. Тому особа емтричного автора та спошб 11 представлення мають важливу роль у процес комушкаци, i потребують вивчення.
Мета: створити типолопю авторiв журнального контенту. Дана мета передбачае наступш завдання:
— дослщити способи представлення автора в журнальному контентц
— визначити функци представлення автора;
— з'ясувати критери для типологи авторiв.
Сучасна фiлософська думка вирiзняе таю форми творчост за суб'ектом: а) iндивiдуальна, б) колективна i в) едтсть iндивiдуальноl i колективно1 [16, с. 490]. Саме кшьюсний показник може бути одним iз критерпв типологи авторiв.
У сучаснiй журналютищ посилились тенденци iнтерактивностi як наслщок залучення до журналiстськоl творчостi непрофесiоналiв. Тому другим важливим критерiем для типологи автора е визначення, чи належить вш до професiйних комунiкаторiв.
В. Рiзун вказуе, що елементами тексту стд вважати не лише рубрики, корпус текст, абзац, виноску, рядок, але i автора тексту [11, с. 15]. Тобто шформащя, яка повщомляе про емтричного автора, належить до елементу тексту i е важливим контекстом для сприйняття повщомлення. Спосiб представлення автора надае шформащю про емпiричного автора i одночасно е елементом тексту.
У закот Украiни ^<Про авторське право i сумiжнi права» зафiксовано: «Ствавторами iнтерв'ю е особа, яка дала iнтерв'ю, та особа, яка його взяла» [15, с. 489].
Журнал «Корреспондент» як автора вказуе особу, яка брала штерв'ю. Про штерв'юйованого читач дiзнаеться з лщу: «ГЛАВНЫЙ ПО ЯНУКОВИЧУ. Глава Администрации Президента Сергей Левочкин - о деле свого кума Леонида Кучмы, результатах работы премьера Николая Азарова, о бизнесе друга, Дмитрия Фирташа. Ирина Соломко» [13]. Така форма представлення не дозволяе сприймати особу, яка дала штерв'ю, ствавтором маг^алу.
У журналi «Украшський тиджень» спошб подачi спiвавторiв iнтерв'ю дещо збiгаеться: «ВБИВСТВО НАРОДУ. Норман Наймарк, професор Стенфордського
Университету, про ргзт штерпретацН поняття геноциду й сучасну судову практику. Спшкувався Василь Старко» [14].
Пщпис «спшкувався» демонструе нерозумшня самоi природи жанру iнтерв'ю. Позицiя особи, яка спшкувалась, бiльш пасивна, шж спiвавтора, який керуе розмовою, провокуе до роздумiв, формуе текст, тощо. Отже, неувага до жанровоi визначеност призводить до появи таких текс^в, як «Труднощi перекладу», де автор позначаеться так: «Записала Любов Багацька» [2].
Здаеться, що новий спошб подачi матерiалу винайшли для авторiв-початкiвцiв, якi не володiють таким методом збору шформаци, як iнтерв'ю. В результат^ матерiал подаеться як монолог однiеi особи, де кожний абзац починаеться з речення, видiленого жирним шрифтом. При цьому абзаци жодним чином не пов'язаш мiж собою. Наслщком вiдсутностi композицiйних зв'язкiв е аморфний текст у цшому. Крiм цього, позначення автора словами «спшкувався» або «записав» формуе неправильне уявлення читача про жанри та роль автора в них, що е небажаним ефектом, з точки зору медiа-грамотностi.
Автор штерв'ю у рубрищ «7 питань» журналу «Корреспондент» не вказуеться. У лад шдкреслюеться, що вщома особистiсть вiдповiдае на питання читачiв сайту Корреспондентлй. Пiсля кожного питання друкуеться iм'я автора та мюто [6]. Очевидно, що сшвавтором iнтерв'ю е редактор рубрики, адже саме вiн здiйснюе вiдбiр питань з сайту, 1х компонуе, пропонуе iнтерв'юйованому, редагуе текст. Отже, про автора матерiалу можна сказати, що вш е еднiстю iндивiдуального i колективного, у якiй iндивiдуальний автор представлений професюналом, а колективний - непрофесюналом.
По-iншому вiдбуваеться представлення автора у рубрищ Корреспондент.ий, де пропонуються найкращi матерiали блогiв тижня. Про авторiв блогiв вичерпно написав Б. Потятиник: «Автори блогiв на сторшках вiдомих ЗМ1 мають персональний доступ до цього роздшу сайту i публiкують там сво! матерiали у власнш редакцп, без втручання ззовш. Тобто внутрiшньо редакцiйноi цензури чи редагування зазвичай немае» [9, с. 23].
У рубрищ «Мнение» журналу «Корреспондент» автор вказуеться двiчi: на початку окрiм iменi подаеться фото, а в кшщ - посада та мюце роботи автора, також зазначаеться електронна адреса, за якою чекають вщгуки i коментарi.
До повноти шформаци про автора прагнуть у рубрищ «Погляд» редактори журналу «Украшський тиждень». Так, стаття «Слабкий союз», яка мiстить роздуми про долю Великоi Британи, супроводжуеться св^линою автора та пiдписом: Майкл Бшюн, Велика Британiя [3]. Зазвичай авторами блопв та рубрики «Погляд» е авторитетна особистють з-поза меж редакци, яка бере вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть iнформацii. Очевидно, саме цим викликана необхщшсть публiкувати фото автора, вказувати окрiм його iменi, посаду, сферу дiяльностi, тощо. Отже, в подiбних рубриках використовуеться iндивiдуальна творчiсть як професiоналiв, так i непрофесiйних авторiв.
У рубрицi «Впритул» цiнуеться матерiал, коли автор особисто збирав шформащю, перебував на мiсцi подiй. Статтю «Любов з розрахунку», де розповщаеться про непростi бiзнесовi стосунки Франци та Росii, автор пiдписуеться: Алла Лазарева, Франщя [7].
У рубрищ «Письма в редакцию» публшують сво! коментарi читачi журналу «Кореспондент». Окрiм iмен, вказують i мюто, з якого надшшов лист.
Цшавим е досвщ використання в журналi «Корреспондент» такого жанру, як полгтичний анекдот, у якому колективний автор надае оцiнку сучасним полiтичним процесам. Цитата як жанр вимагае особливого представлення автора. У разi подачi цитати в сатиричному контекстi (як то невдал висловлювання публiчних дiячiв) iнформацiя про автора переважае за обсягом саму цитату: повщомляеться про особу, якш належить цитата, зазначаеться посада, а також описуеться контекст висловлення або пояснюеться його сенс: «"С днем вруна!" Василий Перепелица, егерь, вместе с экс-нардепом Виктором Лозинским проходящий обвиняемым по делу об убийстве, 1 апреля поздравил в зале суда с Днем смеха, а после взял вину за убийство на себя» [6, с. 14].
Б. Потятиник привернув увагу до «людино-машиного» аспекту штернет-журналютики, коли «вщбуваеться автоматичний збiр та узагальнення шформацп спещальними програмами» [9, с. 70]. Результати онлайнових опитувань, рейтинги найпопуляршших матерiалiв, статистична i соцiологiчна iнформацiя сайту журналу друкуеться безпосередньо в пресовому виданнi. В такий спосiб видання рекламуе електронний ресурс та його штерактивш можливосп, та одночасно надае шформащю та орiентуе читача. Вщповщно, автором таких матерiалiв е поеднання iндивiдуального (кожний, хто проголосував або висловив свою точку зору) та штернет-технологш.
Висновки. Таким чином, пропонуеться наступна типологiя авторiв журнального контенту: а) шдивщуальний; б) колективний; в) едшсть iндивiдуального i колективного; г) едшсть шдивщуального i технологiй 1нтернету. У сучаснiй журнальнiй перiодицi зростае кшьюсть непрофесiйних авторiв, урiзноманiтнюються форми !х участi у створенi журнального контенту. Це е свщченням пошуку нових форм iнтерактивностi саме в пресових ЗМ1. Простежуеться тенденцiя залучення до написання матерiалу експертiв, журналю^в iнших видань i читачiв, а у складi редколегiй переважають редактори. У такий спошб видання урiзноманiтнюе медiйну картину свiту, наближае до об'ективно!.
Iнформацiя про емпiричного автора е важливим елементом тексту. Чим повнiше ця iнформацiя, тим ефектившше сприйняття повiдомлення. Певним чином функцл представлення автора збiгаються з функщями заголовка: а) називае емпiричного автора (називна функщя); б) iнформацiя про автора дозволяе зробити вибiр, що читати (iнформативна функцiя); в) допомагае зробити висновок, чи довiряти шформацп (емотивна функцiя); г) виконуе роль контексту, чим полегшуе сприйняття повщомлення (когнiтивна функцiя); д) привертае увагу до тексту (рекламна функцiя).
Спошб представлення автора залежить вiд багатьох чинниюв. По-перше, вiд рубрики та жанру твору. Якщо це авторська колонка, блог або рубрики на кшталт «Погляд», то виникае необхщнють тдкреслити суб'ективнiсть матерiалу i водночас викликати до нього довiру. Тодi iнформацiя про автора досить детальна, а саме: пропонуеться фото, зазначаеться посада, мюце роботи тощо. По-друге, змют шформацп про автора залежить i вiд теми матерiалу: у раз^ якщо текст розкривае проблеми певного регiону, завжди вказуються географiчнi назви - отже, читач розумiе, що автор особисто володiе первинною шформащею, був присутнiй на мющ подiй тощо. Спосiб представлення автора залежить також i вiд комушкативно! мети: якщо iнформацiйна полiтика видання мае на мет залучити читача до дiалогу, то зазвичай вказуеться електронна адреса автора, на яку можна надюлати свш вiдгук.
Потребують подальшого вивчення способи презентацп автора. Сьогодш вони залишаються неунiфiкованими. Необхщно провести дослiдження аудиторп з цього
питання, з метою зрозум1ти, який cnoci6 подачi шформаци про автора е найбiльш зручним для читача.
Список л^ератури
1. Аристотель. Риторика //Античные риторики / Под. ред. А.А. Тахо-Годи. М., 1978. - С. 15-166.
2. Багацька Л. Труднощ1 перекладу // Украшський тиждень. - 2011. - № 25-26. - С. 54-55.
3. Бшюн М. Слабкий союз // Украшський тиждень. - 2011. - № 19. - С. 42.
4. Капелюшний А.О. Редагування в засобах масово'! шформаци: [навч. поЫбник] / А.О. Капелюшний.
- Льв1в: ПА1С, 2009. - 432 с.
5. Комова М. Типолопя автор1в повщомлень у засобах масово! комушкаци / М.В. Комова // Св1тов1 стандарти сучасно! журналютики: зб1рник наукових праць. - Черкаси: Видав. Чабатенко Ю., 2010.
- С. 359-362.
6. Корреспондент. - 2011. - № 13.
7. Лазарева А. Любов з розрахунку // Украшський тиждень. - 2011. - № 25-26. - С. 38-39.
8. Партико З.В. Загальне редагування: нормативш основи: навч. поЫб. / З.В. Партико. - Льв1в: Афша, 2001. - 416 с.
9. Потятиник Б.В. 1нтернет-журналютика: [навч. поаб.] / Б.В. Потятиник. - Льв1в: ПА1С, 2010. - 246 с.
10. Р1зун В. В. Теор1я масово! комушкаци: [тдр. для студ. галуз1 0303 «журналютика та шформащя»] / В.В. Р1зун. - К.: Видавничий центр «Просвт», 2008. - 260 с.
11. Р1зун В.В. Нариси про текст. Теоретичш питання комушкаци i тексту / В. Р1зун, А. Мамалига, М. Феллер. - К.: РВЦ „Ки!вський ун-т", 1998. - 335 с.
12. Серажим К.С. Текстознавство: тдручник / К.С. Серажим. - К.: Видавничо-полiграфiчний цетр «Ки!вський унiверситет», 2008. - 527с.
13. Соломко И. Главный по Януковичу // Корреспондент. - 2011. - № 13. - С. 17-22.
14. Старко В. Вбивство народу // Укра!нський тиждень. - 2011. - № 19. - С. 44-46.
15. Тимошик М. Книга для автора, редактора, видавця / М.С. Тимошик. - К.: Наша культура i наука, 2006. - С. 560.
16. Фшоа^я: [навч. поаб.] / [Л.В. Губерський, 1.Ф. Надольний, В.П. Андрущенко та ш.; за ред. 1.Ф. Надольного]. - К.: Вкар, 2001. - 516 с.
Масимова Л.Г. Способы представления авторов журнального контента //
Uchenye zapiski Tavricheskogo Natsionalnogo Universiteta im. V.I. Vernadskogo. Series «Filology. Social communicatios». - 2011. - V.24 (63). - №4. Part 1. - P.362-366.
В статье исследуются способы представления автора. Проанализированы факторы, которые влияют на форму представления автора. Предложена типология авторов журнального контента.
Ключевые слова: эмпирический автор, способы представления автора, типология авторов, журнальный контент.
Masimova L.G. Ways of author representation of journal content // Uchenye zapiski Tavricheskogo Natsionalnogo Universiteta im. V.I. Vernadskogo. Series «Filology. Social communicatios». - 2011. - V.24 (63). - №4. Part 1. - P.362-366.
The article explores ways of author representation. It studies factors influencing a form of an author representation. A typology of authors of journal content is offered as well.
Key words: empirical author, ways of author representation, typology of authors, journal content.
Поступила до редакцп 19.08.2011 р.
