CC BY
34
УДК 35-027.21/.22
Бутирська Тетяна ÖMeKcaHdpieHa,
доктор наук з державного управлтня, доцент, професор кафедри державного управлтня та мюцевого самоврядуван-ня, 1вано-Франтвський нащональний техтчний утверситет нафти i газу, вул. Карпатська, 15, м. 1вано-Франтвськ, Украта, 76019, тел.: +380 3422 4 22 64, e-mail: admin@nung. edu. ua
Бутырская Татьяна Александровна,
доктор наук по государственному управлению, доцент, профессор кафедры государственного управления и местного самоуправления, Ивано-Франковский национальный технический университет нефти и газа, ул. Карпатская, 15, г. Ивано-Франковск, Украина, 76019, тел.: +380 3422 22 64, e-mail: admin@ nung.edu.ua
Tatiana Oleksandrivna Butyrska,
Doctor of science in public administration, Assistant professor, professor of the Department of the state administration and local self-government department, Ivano-Frankovsk national technical university of oil and gas., st. Carpathian, 15, Ivano-Frankivsk, Ukraine, 76019, tel.: +380 3422 22 64, e-mail: [email protected]
СПЕЦИФ1КА ЗАСТОСУВАННЯ ТОПОЛОГ1ЧНОГО П1ДХОДУ ДО ФОРМУВАННЯ СОЦ1АЛЬНО1 ЗВ'ЯЗНОСТ1 В ДЕРЖАВ1
Анотащя. У статт розглянуто специфшу застосування тополопчного тдходу до формування сощально!' зв'язносп в держаш. Проаналiзовано три основних методи формування сощально!' зв'язносп в державi — тополопч-ний, смисло-утворюючий i модельний, ïx переваги i недолши, передумови ïx застосування, а також взаемозв'язок мiж ними. Обгрунтовано провщну роль тополопчного тдходу як композицп при формуванш сощально!' зв'язносп в державь З цих позицш розкрито основнi топоси соцiальноï зв'язносп, якi роздiленi на двi групи: постшш й змiннi. При цьому постшш топоси асоцшо-ванi з формою, а змшш — з вмютом соцiальноï зв'язностi в держаш. Розкрито тектонiку соцiальноï зв'язносп в державi як фiксований взаемозв'язок ïï постiйниx i змiнниx топоав.
K^40Bi слова: держава, сощальна зв'язнiсть, тополопчний пiдхiд, ме-тоди формування сощально! зв'язностi в державi, тектонiка сощально! зв'язностi в державi.
СПЕЦИФИКА ПРИМЕНЕНИЯ ТОПОЛОГИЧЕСКОГО ПОДХОДА К ФОРМИРОВАНИЮ СОЦИАЛЬНОЙ СВЯЗНОСТИ В ГОСУДАРСТВЕ
Аннотация. В статье рассмотрена специфика применения топологического подхода к формированию социальной связности в государстве. Проанализированы три основных метода формирования социальной связности в государстве: топологический, смыслообразующий и модельный, их преимущества и недостатки, предпосылки их применения, а также взаимосвязь между ними. Обоснована ведущая роль топологического подхода как композиции при формировании социальной связности в государстве. С этих позиций раскрыты основные топосы социальной связности, которые разделены на две группы: постоянные и переменные. При этом постоянные топосы ассоциированы с формой, а переменные — с содержанием социальной связности в государстве. Раскрыта тектоника социальной связности в государстве как фиксированная взаимосвязь ее постоянных и переменных топосов.
Ключевые слова: государство, социальная связность, топологический подход, методы формирования социальной связности в государстве, тектоника социальной связности в государстве.
THE SPECIFICS OF IMPLEMENTING THE TOPOLOGICAL APPROACH FOR FORMING SOCIAL COHESIVENESS IN A STATE
Abstract. The specifics of implementing the topological approach for forming social cohesiveness in a state are considered in the article. The three basic methods of forming the social cohesiveness in a state are analyzed there: topological, sense forming and modeling methods, also their advantages and disadvantages, preconditions of use, interrelation among them are analyzed in the article. The leading role of the topological approach as a composition during forming the social cohesiveness in a state is proven there. The main toposes of the social cohesiveness are detailed in the article, they are divided on the two groups: permanent and variable ones. Alongside with it, permanent toposes are associated with a form, variable toposes are associated with a context of the social cohesiveness in a state. The tectonics of the social cohesiveness in a state is determined as the fixed interrelation among its permanent and variable toposes.
Keywords: a state, social cohesiveness, topological approach, methods of forming the social cohesiveness in a state, tectonics of the social cohesiveness in a state.
Постановка проблеми. Держава — це щле, в якому, як його части-на, присутня людина. Буття держави як щлого найбшьш об'емно розкри-ваеться через модальностi I. Канта: "можливють — неможливють", 'Чснування — неiснування", "необ-хщшсть — випадковiсть" [1, с. 111]. Кожна з цих модальностей, по суп, е "топосом"1 в давньогрецькому ро-зумшш. Таким чином, даш модаль-ностi — це найбшьш узагальнений варiант топологiчного методу до роз-гляду сутностi держави.
Свого часу Платон показав ви-ключне значення "ейдосiв" — iдей у формуванш i розвитку держави. Вш ототожнював мистецтво управлiння державою "з умiнням бачити благо i здiйснювати до нього сходження", оскiльки "..лдея (ейдос) блага — ось це найважливiше знання; через не! стають придатними i корисними справедливють i все iнше" [2, с. 246]. Причому благо малося на увазi ви-ключно з точки зору держави, тому як "i справедливою... окрема людина бувае таким же чином, яким здш-снюеться справедливють у державi" [2, с. 173]. У цьому i е головний сенс юнування держави. I в цьому ж по-лягае сутшсть смисло-утворюючого методу у вивченш держави.
Згiдно з природною теорiею дер-жави !! духовне начало е неминучою функцiональною основою, в той час як матерiальне начало е варiативним i мiнливим предметним наповне-нням. У зв'язку з цим при розглядi держави особливо! актуальности на-бувае модельний метод, спрямова-
1 Топоси (вщ грец. topos - м1сце) - це основы! елементи тополопчного методу.
ний на "створення та вивчення систем, як е функщонально подiбними, хоча i реалiзованих на рiзних матер^ альних ноаях" [3, с. 143].
Розумшня держави як форми буття розкриваеться також i через вчення про цш, тобто телеологш, яка розглядае речi тшьки з точки зору 1х доцшьносп. При цьому iма-нентна телеолопя припускае, що мета полягае в самих речах (ентелехiя). Дшсно, згiдно з природною теорiею держави метою 11 iснування е вона сама. В межах iманентноl телеологп Г. В. Лейбнiц ввiв поняття наперед встановлено! гармони, згiдно з яким кожна частина (монада) щлого вза-емодiе для досягнення мети вселен-ського узгодження [4]. Такою метою для сощуму е кнування держави, ця мета зв'язуе шдивадв соцiуму воедино, таке еднання як явище можна на-звати соцiальною зв'язшстю.
Перманентнi спроби пост-кла-сично! фшософи вiдiрвати юнуван-ня держави вщ iснування iндивiдiв, протиставити 1х один одному вкрай негативно позначаються на процес формування сощально! зв'язностi в державь У зв'язку з виникаючими труднощами, для подолання такого стану речей у державному будiвни-цтвi, необхiдно уточнення пiзнання феномену сощально! зв'язностi в держава У даному дослiдженнi це здш-снюеться за допомогою тополопч-ного шдходу. Витоки цього пiдходу сходять з давньо-китайсько1 топологи, в контекстi яко! буття вимiрюеть-ся такими всеосяжними топосами, як 1нь i Ян, якi едиш не за подiбнiстю, а за просторовiстю свого iснування [5].
Анашз останнiх дослiджень i пу-блжацШ. 1нтегральне дослiдження
сощального простору в тополопчно-му ключi проведено П. Сорокiним, який, визнаючи багатовимiрнiсть соцiального всесвiту, у свош топологи видiляe два його параметри — вертикальний i горизонтальний. На основi цих базових, на його думку, тополопчних параметрiв, яю засто-совуються до всiх без винятку су-часних демократичних сусшльств, Сорокiн пропонуе концепцiю сощ-ально! мобiльностi. Вертикальне i горизонтальне вимiрювання визна-чае, вiдповiдно, два основних типи сощально! мобiльностi в сучасному сусшльств — горизонтальний i вертикальний [6, с. 300-305, 374, 402403].
Описуючи топологiю, Е. Гуссерль робить акцент на просторовосп як полi згоди з шшими людьми, в межах феноменолопчних пошукiв ви-токiв топологи [7].
Феноменолопчне дослiдження проблем буття в тополопчному клю-чi знайшло продовження в роботах М. Хайдеггера. Однак тополопя Хай-деггера iстотно шша. Гранично широкий погляд Хайдеггера на проспр дае можливiсть побачити в ньому структуру, яка виробляе мюцевють — мю-цеутворюючий процес [8].
Топологiя П. Флоренського Грун-туеться на онтологiчному тлума-ченнi соборностi [9]. Розробка теми соборносп приводить мислителя до пошуку способiв того, як здшсню-еться "збирання" людей в певнiй мю-цевостГ. Форма соборностi розгля-далася Флоренським, з одного боку, як сощальна едшсть, з iншого — як онтолопчне утворення.
У топологи П. Н. Савицького роз-виваеться тема соборносп, досл^
джуеться 11 форма, робиться спроба пов'язати соборшсть з 11 конкретною реалiзацieю у певнш мiсцевостi, яка визначаеться як "мюце розвитку", в !х соборнш взаемоди, що перегуку-еться з роботами М. Хайдеггера [10].
У другш половиш минулого сто-лптя у Франци складаеться ввдга-луження фшософсько! антропологи, яка претендуе на становлення нового типу топологiчного мислення. Це ф^ лософськi положення, що належать французьким мислителям М. Фуко, Ж. Делезу, А. Бадью, Ж. Деррща та ш. Засновником ново! фшософсько1 топологи вважаеться Ж. Дельоз. За-мiсть традицiйного розумшня мис-лення Дельоз розробляе особливе розумiння мислення як тополопчно1 реальностi, де суб'eктивнiсть розгля-даеться як смислова поверхня речей; тополопя ще1 сфери визначаеться складками сми^в [11].
Перехщ до нового тополопчного типу мислення передбачае новi на-уковi методи, вiдмiннi вiд традицш-них, насамперед — топологiчне мо-делювання, яке iнтерпретуeться як специфiчний метод, вiдмiнний вiд традицiйного дiалектичного синтезу. В [12] "тополопею" називаються будь-якi спроби створення виходить за межi суб'ект-об'ектних вiдносин суб'екта, що мають вигляд графiчноl або просторово-метафорично1 фкса-ци ще1 категори.
У роботi Н. А. Шматко розгля-даеться тема сощально1 топологи; зокрема, автором показано, що со-щальна топологiя е, по-перше, ви-вчення iнварiантних соцiальних властивостей у змшюваному просто-рi багатовимiрного статистичного розподшу активних властивостей ш-
дивщуальних та колективних аген-тiв. По-друге, сощальна топологiя, на думку автора, е структурою, де щ властивосп виявляються в !х сукуп-носп [13].
О. В. Суший метричш i тополо-гiчнi властивостi сощального простору визначае як таи, що тдкоря-ються логiцi циклiчного розвитку. У контекстi топологи сусшльного простору автором розглянута залеж-нiсть iнституцiйних форм державного управлшня вiд соцiокультурних впливiв.
У 2003 р. В. Савчуком введено i обгрунтовано термiн "топологiчна рефлекйя", яка визначаеться автором як метод сучасно! фшософи, що враховуе нелшшний, але безперерв-ний (тополопчний) характер сучас-ного мислення (рефлекси) [15; 16]. Цей фiлософський метод введений для того, щоб протиставити сучас-не мислення класичному. Класичне мислення на вщмшу вщ сучасного мае назву "оптична рефлексiя", що, на думку автора, вказуе на зв'язок з епохою Просвггництва i попередшм йому картезiанством.
У пращ I. О. Кребель через то-полопчну рефлексiю показала, що думка Срiбного столiття — думка мюцем, просторовою вбудованiстю, викликае причетнiсть реальности завдяки чому сама реальнiсть стае будинком, космосом, в якому кожна рiч — на своему мющ, мае свiй сенс.
У цьому дослщженш тополо-гiчний пiдхiд розглядаеться як ме-тодологiчний напрям у парадигмi державного будiвництва. Цiлi i за-вдання топологiчного пiдходу для цього дослщження полягають у роз-робцi методiв, якi використовуються
для опису i пояснення природи над-складного об'екта, який конструю-еться, — сощально1 зв'язностi в дер-жавi. При цьому важливо, на наш погляд, показати, що як уявлення про об'ект, так i сам об'ект, який ро-зумiеться "як особлива оргашзова-шсть", визначаються не стiльки йо-го об'ективними характеристиками, скшьки методами мислення i дiяль-носп [18, с. 744].
Метою дано! статп — розглянути специфiку застосування тополопч-ного пiдходу до формування сощ-ально1 зв'язностi в державь
Виклад основного матерiалу. Спираючись на розглянуп методи пiзнання сутностi держави i суть соцiальноl зв'язностi, можна ствер-джувати, що основою застосування тополопчного пiдходу до формування сощально1 зв'язностi в дер-жавi е кiлька методiв: тополопчний; смисло-утворюючий; модельний.
Тополопчний метод визначае,
що пошук шдстав для соцiальноl
зв'язностi здшснюеться шляхом по-
рiвняння просторового рiзноманiття
варiантiв, як можливих альтернатив> • 2 них типiв зв язку мш топосами2.
Перевага тополопчного методу для державного будiвництва полягае в тому, що вш дае змогу вщтворити картину цiлого. Але такий шдхщ мае серйознi обмеження: невщомють як остаточно1 структури топоав, так i
2 Доречно пщкреслити, що Аристотель тополог1чний метод застосовував як метод анал1зу д1алектичних проблем. Так, в "Аналгшках" Аристотель поси-лаеться на "Топ1ку" вже на самому початку, коли розглядае питання д1алек-тичного судження [19, с. 4].
зв'язив мiж ними. Тим самим, топо-логiчний метод оперуе в межах мож-ливого.
Смислоутворюючий метод мае у свош основi припущення, що фор-мування сощально1 зв'язностi — це задача з багатьма невщомими, вклю-чаючи як структуру топоав, так i зв'язки мiж ними, а И розв'язання ба-зуеться на об'еднуючш ролi сенсу3. Таким чином, смислоутворюючий метод зшмае наведене обмеження топологiчного методу.
Зазначимо, що незважаючи на позначену перевагу смислоутворю-ючого методу, у нього також спосте-ртаеться серйозний недолш. Цей не-долш пов'язаний з тим, що один i той самий смисл неминуче спотворюеть-ся при сприйнятт через власний св^ тогляд рiзними людьми4. Тому смис-лоутворюючий метод схильний до негативного впливу суб'ективного фактора5.
I, нарешп, модельний метод6 формуе певну модель взаемоди то-посiв, яка використовуеться як ме-тодологiчна основа для формуван-
3 У контекст феноменолопчно! онтоло-ri'i Ж. П. Сартра, сенс сам володie бут-тям, на n^CTaBi якого вш виявляеться [20].
4 За К. Ясперсом, смисл не е сутшсною характеристикою психiчних феноменiв, навпаки — вш у них вкладаеться самим шдивщом, який його реaлiзуе [21].
5 У 1937 р. Герхарт Гауптман, який запи-сував вночi своi думки, записав наступ-не: Бшьше немае сенсу (Es lohnt nicht mehr).
6 На думку В. Штоффа, модельний шдхщ спрямований на зниження суб'ективносп у процесi розгляду моделi як своерiдноi форми дшсносп [22].
ня сощально1 зв'язностi. Для цього використовуються штелектуальш можливостi, яи оперують сукупнiс-тю знань (уявлень) пе1 проблемно1 сфери, до яко! належить конкретна проблемна ситуащя. При цьому iнтелектуальнi можливостi мають орieнтуватися на творче вирiшення завдань формування найбшьш адек-ватно1 моделi взаeмодil топосiв.
Найкращий результат форму-вання соцiальноl зв'язносп дае за-стосування всiх трьох пiдходiв у су-купностi для досягнення найбшьш цшсно1 картини.
Так, тополопчний метод дае змо-гу порiвняти рiзнi конфiгурацil то-поав i зв'язкiв мiж ними, збертаючи водночас невизначенiсть !х реально1 структури. Смислоутворюючий метод дае змогу зняти невизначешсть у структурi топосiв i зв'язкiв мiж ними через використання об'еднуючо1 ро-лi смислу. Модельний метод спрямований на опис характеру взаемодп мiж топосами в межах пе1 чи iншоl проблемно1 ситуацil.
У межах модельного методу важ-ливе значення мае поняття установка. Поняття "установка" означае стан внутршньо1 психiчноl готовностi суб'екта дiяти певним чином у вщпо-вiдь на рiзнi вияви соцiального, еко-номiчного, зовнiшнього i природного середовища. Зазначимо, що установка — це не вроджена властивють лю-дини, а психологiчна характеристика особистосп, що набуваеться у проце-а навчання i подальшого життевого i професiйного досвiду. Установка роз-криваеться у сшввщношенш свiдомо-го i пiдсвiдомого.
Спiльно з поняттям "установка" в модельному методi важливим
е поняття "мотивiв"7. Мотиви — це чинники, якими в даних сощальних умовах визначаеться готовшсть ш-дивща до досягнення певно! сильно! мети, формуе сощальну зв'язнiсть. Таким чином, досягнення сощально! зв'язностi значною мiрою залежить вiд мотивiв. Цi мотиви пов'язаш з вiдношенням до сшльно! мети, мате-рiальними мiркуваннями, умовами життя, Шматом в соцiумi, усвщом-ленням сво!х можливостей i державно! значущостi дiяльностi, задоволе-носп нею.
Обмеженнями досягнення со-щально! зв'язностi виступають вщ-сутнiсть гнучкостi мислення, сила звички, вузькопрактичний шдхщ, надмiрна спецiалiзацiя, вплив iе-рархп, побоювання критики, страх перед невдачею, лшошд i т. д. Сощ-альна зв'язнiсть неможлива без ви-сокого рiвня розвитку загального та професшного iнтелекту, культурного розвитку особистосп, просторових представлень i уяви, здiбностей до навчання та комушкацп.
Тепер розглянемо передумови застосування смислоутворюючого методу. Сутшсною основою смисло-утворюючого методу е передбачен-ня, передбачувашсть майбутнього, тобто випереджальне вiдображення юнування i розвитку державного буття. Випереджальне вщображен-ня виникло як пристосувальна ре-акцiя на основi запам'ятовування минулого досвщу i використання
7 У контекст нашо! тематики важливо зазначити, що закон мотивацп, вперше виведений А. Шопенгауэром як причина поведшки, е також 1 дороговказною ниткою етики [22].
його у процеа поточно1 життедiяль-ность
У смислоутворюючому методi поняття "випереджаюче вiдображення" вiдiграе потрiйну роль. Насамперед, випереджальне вщображення вияв-ляеться як передбачення дшсносп, як пристосування держави до умов, якi змшюються. Далi випереджальне вiдображення виступае як передбачення результапв дп, необхiдноl для вирiшення проблеми сощально1 зв'язностi. Зрештою, воно виступае як передбачення само1 дП, як його модель для реалiзацil поставлено1 мети i отримання запланованого результату. Також передбачення май-бутнього визначаеться моделлю майбутнього, що демонструе тюний зв'язок смислоутворюючого та модельного методiв.
Тривале юнування соцiальноl зв'язностi в державi неможливо без зiставлення тiеl перспективи розвитку, яка оголошувалась рашше, з тим реальним результатом у державному будiвництвi, який ощнюеться соцiу-мом. Цей момент — сшввщношення перспективного i реального, — е ви-рiшальним для формування сощаль-но! зв'язностi. Чому? Тому що саме стушнь пов'язаностi цих результа-тiв — перспективного i реального, — визначае чи об'еднання сощуму, або, навпаки, розкол [24].
Тополопя соцiальноl зв'язностi е вщображенням множинностi змiсту держави. Сутнiсть держави як щло-го i його втшення в реальнiсть фор-мують множиншсть змiсту i способи оргашзаци соцiальноl зв'язностi в державi. Оскшьки iснування держа-ви мае просторово-часовий характер, то i тополопя сощально! зв'язностi
також мае той самий характер. При цьому просторово-часова цшс-шсть держави визначае просторово-часовий характер топологи сощаль-но! зв'язностi.
Основним способом оргашзаци сощально! зв'язностi в державi е ко-лективна дiяльнiсть. Тому вона за-ймае центральне мюце в топологи сощально! зв'язностi. Поряд з понят-тям "колективно! дiяльностi" важли-вим елементом топологи сощально! зв'язностi е поняття "смислу". Тим самим виявляеться тюний зв'язок тополопчного i той самий методiв у формуванш сощально! зв'язностi. Третiм важливим елементом топологи сощально! зв'язносл е поняття "ситуаци". Тим самим простежуеть-ся тiсний зв'язок тополопчного i модельного методiв у формуваннi сощ-ально! зв'язностi.
Перераховаш три елементи вщо-бражають постшну частину, або ядро сощально! зв'язносл. Змiнну частину сощально! зв'язностi формують таю елементи И топологи, як шдивщууми, !х групи, соцiальнi шститути, куль-турнi традици. Множиннiсть груп ш-дивiдуумiв задаеться такими понят-тями як страти, класи, верстви, наци i т. д. До категори "соцiальних шсти-тутiв" належать таю явища, як сiм'я, охорона здоров'я, освла, полiтичнi парти, вй гiлки влади в державi (ви-конавча, законодавча i судова) i т. д.
Ще бiльш рiзноманiтною за змiс-том е категорiя "культурних тради-цiй". До них вщносяться соцiально-економiчнi уклади (ринкова та планова економжа, такi економiчнi парадигми як лiбералiзм, дiрiжизм i т. д.), суспiльно-полiтичнi формацП (рабовласництво, феодалiзм, капi-
талiзм, соцiалiзм), типи сощально-полiтичного устрою (монархiя, рес-публiка, олiгархiя i т. д.), традици виховання, що втiлюються у психотипах рiзних нацiй.
Формування сощально1 зв'язностi в державi вщбуваеться як референцiя И окремих моменпв, И окремих про-явiв. 1накше кажучи, безлiч топосiв i вщносин мiж ними шикуються в пев-ну пов'язану спiльнiсть, яка е пере-думовою iснування держави. Процес формування сощально1 зв'язностi в державi повинен бути гнучким. Разом з тим це не повинно перекреслю-вати збереження цшсносп держави.
Звiдси необхщна така платформа формування соцiальноl зв'язносл, коли форма е визначеною, а варш-еться змiст. Платформа, при яюй цi-лiснiсть держави забезпечуеться ста-лiстю форми i варiативнiстю змiсту, визначаеться як композицiя.
Як форма щлого, композицiя ви-ходить з того, що цшсшсть не може бути зведена до складових И топоав, осюльки iснування останшх е вто-ринним щодо щлого. Тому компози-цiя являе собою "цшсне поле", тобто форму, що охоплюе змкт.
У нашому випадку виявляеться, що тополопчний пiдхiд формування сощально1 зв'язностi i е компо-зицieю.
Дiйсно, незмiнну форму задають три зазначених елементи постш-но! частини топологil соцiальноl зв'язносл: смисл; ситуацiя; колек-тивна дiяльнiсть.
При цьому необхiдну гнучкiсть тополопчному пiдходу надае наяв-нiсть у ньому змшно! частини: iнди-вщи; групи iндивiдiв; соцiальнi iн-ститути; культурш традицil.
Таким чином, наявшсть як по-стшно!, так i змшно! частини в межах топологи сощально! зв'язносп, дае змогу досягти варiативностi змюту при сталостi форми.
Таким чином два методи — смис-лоутворюючий i модельний — на-дають додаткову гнучкiсть процесу формування сощально! зв'язносп. Так, смислоутворюючий метод включае в себе передбачення, пе-редбачуванiсть майбутнього. Саме це передбачення формуе контури майбутнього змюту i пов'язане з цим рiзноманiття його варiантiв. Спира-ючись на конкретну ситуащю в модельному методi за наявностi !х без-лiчi можна досить широко варшвати змiст сощально! зв'язностi.
Оскiльки вище було обгрунтова-но, що постшна частина топологи сощально! зв'язностi несе функцш формоутворення, що забезпечуе збе-реження незмiнностi форми, то далi розглянемо взаемозв'язок складових И трьох основних топоав з позицiй державного буття.
Вщповщно до сутностi держави як природного феномена (за Аристотелем) [25], i як морально! субстанцГ! (за Гегелем) [26], первинним е усвн домлення сенсу сощально! зв'язностi в контекст державного будiвництва. Рiзноманiття державного буття вщ-биваеться в рiзноманiттi ситуацiй, що опредмечують соцiальну зв'язшсть в державi. Заломлення сенсу сощально! зв'язносп через конкретну ситуащю державного буття е вихщною необхщною передумовою для усшш-ного здшснення процесу колектив-но! дiяльностi в державi.
У розглянутiй методологи формування сощально! зв'язносп в дер-
жавi загальне поняття зворотного зв'язку набувае бшьш конкретного значення. Як було зазначено, цшс-ний характер процесу формування сощально! зв'язностi в державi за-безпечуеться домшуванням постш-но! частини !! топологi! над змiнною. 1снуе серйозна небезпека мiж постш-ною та змшною частинами топологi! соцiально! зв'язносп. Така небезпека може реалiзуватися у випадку, якщо у процеа уточнення змюту сощаль-но! зв'язностi зрадити забуттю його форми. Щоб цього не сталося, необ-хiдно дотримуватися постшного зворотного зв'язку мiж змiстом i формою сощально! зв'язносп в державь При цьому такий зворотний зв'язок мае забезпечуватися при уточнены змiсту кожного топосу змшно! частини топологГ! сощально! зв'язносп в державь
Разом з тим необхщно вщзначи-ти, що наявшсть зворотного зв'язку сама по собi не е гаранпею збере-ження незмiнностi форми соцiально! зв'язносп в держави Рiч у пм, що некоректний характер зворотного зв'язку вiд змiнно! частини топологи сощально! зв'язносп до постш-но! може призвести до викривлення сутносп трьох основних топоав по-стiйно! частини топологi! сощально! зв'язносп в держави Тому далi нам необхщно розглянути сутнiсть цих трьох основоположних топоав сощально! зв'язносп в державь
З позицш природно! (природ-ничо!) теорi! держави, держава роз-глядаеться як етичний принцип, щея порядку, 1, врештi-решт, онтоло-гiчно — як форма буття [27]. Таким чином, сенс сощально! зв'язносп в державi також може бути ототожне-
ний з цими трьома позначеними ви-ще ейдосами (щеями, образами). Як-що при розкритл змiсту будь-якого з топоав змшно! частини топологи сощально! зв'язностi в державi втра-чаеться хоча б один з цих ейдоав, то це неминуче означае руйнування со-щально! зв'язносп в державi, i, як на-слiдок, само! держави.
Наступний базовий топос — "си-туацiя" — може бути ототожнений з поняттям "стан". Стан — це кате-горiя, яка вщображае специфiчну форму реа^зацп буття, фiксуe момент стiйкостi в змiну, розвиток, рух матерiальних об'eктiв в певний момент часу за певних умов [28]. При цьому, зважаючи на те, що поняття "ситуаци" i "стану" е iнварiантним, то у формоутворюючому контексп поняття "ситуацiя" не повинне роз-глядатися з змютовних позицiй. З цих позицiй повинш враховувати-ся всього два види стану — "мож-ливiсть" i "дiйснiсть". Нехтування будь-яким iз цих двох тишв станiв неминуче веде до розриву бажаного i дiйсного, i в шдсумку, також як i в попередньому випадку, вщбуваеться руйнування сощально! зв'язностi в державi.
Останнiй, третш базовий топос — "колективна дiяльнiсть", доцiльно розглядати з позицiй щльово! спря-мованостi на результат, трактований як перехщ вiд "дiйсного" до "можли-вого" стану в держави В цьому контексп виявляеться, що зворотний зв'язок мае бути також i всередиш постшно! частини топологи сощаль-но! зв'язностi в держави Що тут ма-еться на увазi?
Тут маеться на уваз^ що успiшне досягнення результату колективно!
дiяльностi вимагае безперервного мониторингу зворотного зв'язку вiд "можливого" стану держави до "дш-сного". Втрата такого зворотного зв'язку, як i в попереднiх випадках, веде до неминучого руйнування со-щально! зв'язносп в державь
Спираючись на викладене, можна констатувати, що вс три базових то-поси сощально! зв'язностi — "смисл", "ситуацiя", "колективна дiяль-нiсть", — е единим щлим. Вiдсутнiсть або незадовiльний стан будь-якого з цих трьох топоав автоматично озна-чае вщсутшсть сощально! зв'язностi i цiлiсностi держави.
Так, сама по собi наявнiсть смис-лу у виглядi трьох згаданих вище ейдойв — держави як ще! порядку, як етичного принципу i як форми буття, не гарантуе !х втiлення в ре-альнiсть державного буття. Таке вп-лення реалiзуeться лише як шдсу-мок колективно! дiяльностi в межах переходу вщ дiйсного стану держави до можливого.
Разом з тим сама по собi наяв-нiсть колективно! дiяльностi як то-посу соцiальноl зв'язносп також не гарантуе И безумовного досягнення. Так, усвщомлення единого смислу сощально! зв'язносп шдивщами та !х групами несе найважливiшу функ-щю впорядкування колективно! дi-яльностi. Також варто вщзначити, що необхiдний перехщ вiд дiйсного стану до можливого, який е запору-кою розвитку держави, не може бути досягнутий без усвщомлення единого смислу соцiальноl зв'язносп шди-вiдами та !х групами.
Розгляд питання динамiчноl пiд-тримки сощально! зв'язностi в дер-жав^ тобто в часi, неминуче приво-
дить нас до необхщносл розгляду функци тектошки в державi. Тектошка — це процес взаемодi! смис-лово! i змiстовно! частин держави в межах щлого [27]. Тектошка роз-кривае процес побудови змкту держави з дотриманням !! цiлiсностi. Таким чином, тектонiка е динамiч-ним вiдображенням композицi!. У контекст формування соцiально! зв'язностi тектошка визначае порядок розгортання змшно! части-ни топологi! соцiально! зв'язносп iз збереженням iманентно! форми постшно! частини топологi! сощ-ально! зв'язносп, i з пiдтриманням зворотного зв'язку з нею.
Розглянемо порядок розгортан-ня змюту соцiально! зв'язностi з по-зицш тектонiки. Як зазначалося, змiнна частина топологи сощально! зв'язностi, що розкривае !! змiст, мае пiдпорядковуватись постшнш час-тинi топологi! соцiально! зв'язносп, яка розкривае !! форму. Це означае, що стан будь-якого з чотирьох пере-лiчених вище змiнних топоав ("ш-дивiди", "групи iндивiдiв", "сощальш iнститути", "культурнi традицi!") повинен сшввщноситися зi станом по-стшних топосiв соцiально! зв'язностi ("смисл", "ситуащя", "колективна дн яльнiсть"), тобто повинен шдтриму-ватися зворотний зв'язок.
Таке спiввiднесення постiйних i змiнних топосiв мае виглядати так: спочатку фжсуеться поточний стан вйх чотирьох змiнних топосiв у контекст дiйсностi як складово! по-стшного топосу "ситуацiя". Зокрема, виявляються найбшьш чiтко пред-ставленi групи шдивщв (страти, класи, касти та ш.), поточна конфiгу-рацiя соцiальних шститупв i ступiнь
!х розвиненостi, а також сукупшсть культурних традицiй (сощально-економiчнi уклади, суспiльно-полiтичнi формаци, типи соцiально-полiтичного устрою, нацюнальш пси-хотипи).
Далi фiксуеться поточний стан вех трьох постшних топосiв. Зокрема, виявляеться усвщомлення iндивiдами та !х групами немину-щого смислу сощально! зв'язносп в державi (етичний принцип, щея порядку, iманентнiсть форми буття). Наприклад, з допомогою непрямого судження на пiдставi iнтерпретацi! поведiнки iндивiдiв i !х груп з позицiй об'ективно! вщповщносп усвiдом-лення смислу соцiально! зв'язносп з позицш природно! теорi! держави. Таи штерпретаци мають спрямову-ватися на виявлення ступеня розки-ду розумшня iндивiдами зазначених смислiв сощально! зв'язносп.
Що стосуеться другого постш-ного топосу — ситуаци, то його стан фшсуеться як ступшь розриву мiж можливим (бажаним) i дiйсним (по-точним) станами держави. При цьо-му конкретнi параметри бажаного стану держави можуть бути зiбранi з розроблених i доступних на момент фiксацi! програмних i планових до-кументiв (планiв та програм розви-тку).
Стан третього постшного топосу — колективно! дiяльностi, фiксу-еться особливим чином — у виглядi динамiки, темпiв просування вщ дiй-сного стану держави до можливого.
Припустимо, що в ходi iнтерпре-тацi! поведiнки шдивадв виявлено значний розкид розумiння сми^в соцiально! зв'язностi (по кожному з зазначених його трьох компоненпв).
Спираючись на досвщ державного будiвництва, пращ фiлософiв античностi i сучасносп, ми може-мо констатувати, що юнують два принципових типи коригуючих дш щодо змiнних топосiв, що вщобра-жають змiст сощально! зв'язносп: роз'яснення, що вiдповiдаe сучасним принципам демократа, i примусова змiна лiдерiв, реконфiгурацiя груп, жорсткiсть умов юнування, що вщ-повiдаe античному шдходу в дусi Платона [2, книга V]. Слщ зазначи-ти, що в багатьох ситуащях бiльш високу ефектившсть показуе спiль-не використання обох зазначених пiдходiв.
Якщо розумшня смислiв сощально! зв'язносп зафiксований всереди-нi одше! i пе! само! групи iндивiдiв, то це означае або неяснiсть вихщних установок соцiально! зв'язностi, ба-гатозначшсть тлумачення всерединi цie! групи, або психiчну неготовнiсть iндивiдiв дiяти певним чином у вщ-повiдь на рiзнi вияви середовища. Зняття неясносп установок сощ-ально! зв'язностi лежить у площиш пiдвищення ефективностi каналiв комунiкацiй i/або бiльш чiткого формулювання положень сощально! зв'язностi. Усунення психiчно! него-товностi iндивiдiв лежить у площи-нi виховання, посилення мотиваци iндивiдiв до досягнення спiльних щлей, що формують соцiальну зв'язнiсть.
Якщо розкид розумшня смис-лiв сощально! зв'язносп зафшсо-ваний мiж рiзними групами шди-вiдiв, то це означае невщповщшсть державним смислам або установок соцiально! зв'язностi, типових пси-хологiчних характеристик в цих
групах, або властивих !м мотивiв поведiнки. Зняття невiдповiдностi установок групи шдиввдв смислам соцiально! зв'язностi пов'язано з роз'яснювальною роботою, спря-мованою на змшу установок груп в потрiбну сторону. Зняття моти-вiв невiдповiдностi групи шдивн дiв смислам соцiально! зв'язностi пов'язано зi створенням для них таких умов у держав^ яи б демонстру-вали !м невiрнiсть !х мотивацi!, i, в кшцевому пiдсумку, змушували б !х змшити !! в потрiбному для держави напрямь
Якщо в контекстi аналiзу топосу "ситуацiя" зафiксований значний розрив мiж можливим (бажаним) i дшсним станами держави, то це означае необхщшсть змiни конфiгу-рацП сощальних iнститутiв, якi по-виннi мiнiмiзувати цей розрив.
Якщо в контексп аналiзу топосу "колективна дiяльнiсть" зафшсовано суттеве зниження динамiки, темпiв просування вщ дiйсного стану дер-жави до можливого, то це означае необхщшсть поступових змiн у куль-турних традищях.
Особливо пiдкреслимо — поступових, тому що рiзкi змши соцiально-економiчних укладiв, су-спiльно-полiтичних формацш, типiв соцiально-полiтичного устрою в ю-торi! цивiлiзацi! мали вигляд рево-люцiй, що завжди призводять до не-гативних наслiдкiв: великих жертв, психiчних потрясiнь, i, в шдсумку, ще бiльших знижень темпiв просування вщ дiйсного стану держави до можливого. Що стосуеться змши на-цюнальних психотипiв, то зробити це швидко фiзично неможливо через наявшсть численних обмежень, та-
ких як шертшсть колективного мис-лення, сила звичок в рамках устале-ного менталпету, i т. п.
У шдсумку, можна констатувати чпку вiдповiднiсть мiж постшни-ми i змiнними топосами соцiально! зв'язностi. Топос "смисл" формуе топоси "iндивiди" i "групи шдивн дiв", топос "ситуацiя" формуе топос "соцiальнi iнститути", а топос "ко-лективна дiяльнiсть" формуе топос "культурш традицi!". Ця вщповщ-нiсть i складае основу методологи сощально! зв'язностi.
Висновки та перспективи по-дальших дослiджень. У дослщженш розглянуто специфiку застосування топологiчного шдходу до формуван-ня соцiально! зв'язносп в державi, як методологiчного забезпечення тако! дiяльностi. Виявлено, що основни-ми методами досягнення соцiально! зв'язносп в державi е топологiчний, смислоутворюючий i модельний.
Доведено, що топологiчний метод визначае основи сощально! зв'язносп через порiвняння можли-вих альтернативних тишв зв'язку мiж топосами. Таким чином, топо-логiя сощально! зв'язносп е вщобра-женням множинносп змiсту держа-ви. Перевага тополопчного методу полягае в тому, що вш дозволяе вщ-творити картину щлого. Недолiк топологiчного методу полягае в не-вiдомостi як остаточно! структури топосiв, так i зв'язюв мiж ними.
За допомогою тополопчного шдходу виявлеш найбiльш важливi елементи (топоси) топологi! сощ-ально! зв'язностi в державi: "колек-тивна дiяльнiсть", "сенс", "ситуацiя" (як модальшсть). Цi топоси вщобра-жають постшну частину, або ядро со-
щально! зв'язностi. Змiнну частину соцiально! зв'язносп формують таю топоси як "шдивщууми", "групи ш-дивiдуумiв", "соцiальнi шститути", "культурнi традицi!".
Встановлено, що смислоутворю-ючий метод спрямований на фор-мування соцiально! зв'язносп на базi об'еднуючо! ролi сенсу. Перевага смислоутворюючого методу полягае в тому, що вш вшьний вiд нестачi тополопчного методу. Недо-лiк цього методу полягае в тому, що вш схильний до негативного впливу суб'ективного фактора. Сутшсною основою смислоутворюючого методу е передбачення майбутнього, ви-переджальне вщображення розвитку державного буття, що е важливою умовою для формування сощально! зв'язносп.
З'ясовано, що модельний метод заснований на знанш проблемно! сфери, до яко! належить конкретна проблемна ситуащя. Вш вщобра-жае певну модель взаемоди топо-сiв у межах формування сощально! зв'язносп. В межах модельного методу важливе значення мають по-няття психолопчних установок i мо-тивiв поведшки.
Обгрунтовано, що найкращий результат формування сощально! зв'язносп дае застосування вах трьох методiв у сукупностi, тому що це дозволяе досягти найбшьш цшс-но! картини в держави
При цьому показано, що тополо-гiчному пiдходу як основi методо-логiчно! композицГ! належить про-вщна роль у формуваннi соцiально! зв'язносп, оскшьки вiн припускае сталiсть форми, при змшному харак-терi i множинностi змiсту.
Водночас iншi два методи — смис-лоутворюючий i модельний — нада-ють додаткову гнучкiсть процесу формування сощально! зв'язностi. Це дае змогу досить широко варш-вати змют сощально! зв'язностi при незмiннiй 11 формi.
Визначено, що в державi роль зворотного зв'язку полягае в недо-пущеннi розузгодження мiж постш-ною та змiнною частинами топологи сощально! зв'язностi, контроль за дотриманням 11 форми.
Обгрунтовано, що змют сощаль-но! зв'язностi в державi мае ототож-нюватися з трьома ейдосами: дер-жави як етичного принципу, як ще! порядку, i, онтологiчно — як форми буття. Втрата в топологи сощально! зв'язносп в державi хоча б одше! з цих iдей неминуче веде до руйнуван-ня сощально! зв'язносп в державi i само! держави.
Доведено, що з позицш iнварiант-ностi форми в топос "ситуащя" по-винш враховуватися лише два види стану — "можливють" i "дшсшсть". Нехтування будь-яким з них неминуче веде до розриву мiж ними i руйнування сощально! зв'язностi в державь
Уточнено, що успiшне досягнення результату колективно! дiяльностi вимагае безперервного мониторингу зворотного зв'язку вiд "можливого" стану держави до "дiйсного". Втрата такого зворотного зв'язку також веде до неминучого руйнування сощаль-но! зв'язностi в державi.
Показано, що вс три базових то-поси сощально! зв'язностi — "смисл", "ситуащя", "колективна дiяльнiсть" е единим щлим. Вiдсутнiсть або не-задовiльний стан будь-якого з цих
трьох топоав автоматично означае вiдсутнiсть сощально! зв'язносп i, вiдповiдно, цiлiсностi держави.
Встановлено, що з позицш тек-тошки стан будь-якого з чотирьох змшних топосiв ("шдивщи", "групи шдиводв", "сощальш шститути", "культурш традици") мае сшввщно-ситися зi станом постiйних топоав сощально! зв'язностi ("смисл", "ситуащя", "колективна дiяльнiсть"), тобто мае шдтримуватися зворотний зв'язок.
Виявлено чiтку вiдповiднiсть мiж постiйними i змiнними топосами со-щально! зв'язностi. Топос "смисл" формуе топоси "шдивщи" i "групи шдиводв", топос "ситуацiя" формуе топос "сощальш шститути", а топос "колективна дiяльнiсть" формуе топос "культурнi традици". Саме ця вiдповiднiсть i складае основу методологи формування сощально! зв'язносп в державь
список ВИКОРИСТАНИХ
ДЖЕРЕЛ -
1. Кант И. Критика чистого разума / пер. с нем. Н. Лосского, сверен и отредактирован Ц. Г. Арзаканяном и М. И. Иткиным; прим. Ц. Г. Арзака-няна. — М.: Эксмо, 2009. — 736 с.
2. Платон. Диалоги / Платон; [пер. с древнегреч.]. — М.: АСТ; Х.: Фолио, 2003. — 384 с.
3. Ушаков Е. В. Введение в философию и методологию науки. — М.: Экзамен, 2005. — 528 с.
4. Лейбниц Г. В. Новые опыты о человеческом разуме / Г. В. Лейбниц. — М.: Теодицея, 1996. — 484 с.
5. Щуцкий Ю. К. Классическая китайская "Книга перемен". — Ростов н/Д: Феникс. — 544 с.
6. Сорокин П. А. Человек. Цивилизация. Общество / П. А. Сорокин. -М.: Политиздат, 1992. — 543 с.
7. Эдмунд Гуссерль. Начало геометрии. Введение Жака Деррида / Пер., коммент. и послеслов. М. Маяцко-го. — М.: Аа Ма^пеш, 1996. — 269 с.
8. Хайдеггер М. Бытие и время / М. Хайдеггер; пер. с нем. В. В. Биби-хина. — СПб.: Наука, 2002. — 450 с.
9. Флоренский П. А. Столп и утверждение истины. — М.: Путь, 1914. (факсимильное воспроизведение — М.: Правда, 1990) Т. 1 в 2 кн.: кн. 1 — 490 с.; кн. 2 — с. 491-839.
10. Савицкий П. Н. Евразийство / П. Н. Савицкий // Геополитика: хрестоматия / сост. И. В. Жукова. — Екатеринбург, 2004. — С. 68-84.
11. Делез Ж. Складка. Лейбниц и барокко / Общая редакция и пос-лесл. В. А. Подороги / Пер. с франц. Б. М. Скуратова. — М.: Логос, 1997. — 264 с.
12. Скопин Д. А. Топология субъектнос-ти в современной французской философии: Дис. ... канд. филос. наук: 09.00.13: Н. Новгород, 2003. — 153 с.
13. Шматко Н. А. Плюрализация социального порядка и социальная топология / Н. А. Шматко // Социол. исслед. — 2001. — № 9. — С. 14-18.
14. Суший О. В. Психосощальна культура державного управлшня: моно-граф1я / О. В. Суший. — К.: Свгто-гляд, 2012. — 344 с.
15. Савчук В. В. Топологическая рефлексия // Проективный философский словарь / Под ред. Г. Л. Туль-чинского и М. Н. Эпштейна. — СПб.: Алетейя, 2003. — С. 414 — 417.
16. Савчук В. В. Топологическая рефлексия. — М.: "Канон+", РООИ "Реабилитация", 2012. — 416 с.
17. Кребель И. А. Мифопоэтика Серебряного века: Опыт топологической рефлексии. — СПб.: Алетейя, 2010. — 592 с.
18. Социология: Энциклопедия. Минск: Книжный дом, 2003. 1312 с.
19. Аристотель. Аналитики первая и вторая / Аристотель;[пер. Б. А. Фохта]. — Л.: Госполитиздат, 1952. — 439 с.
20. Сартр Ж.-П. Бытие и ничто: Опыт феноменологической онтологии / Пер. с фр., предисл., примеч. В. И. Ко-лядко. — М.: ТЕРРА — Книжный клуб; Республика, 2002. — 640 с.
21. Ясперс К. Смысл и назначение истории: Пер. с нем. — М.: Политиздат, 1991. — 527 с.
22. Штофф В. А. Моделирование и философия. — М.: - Л.: Наука, 1966. — 303 с.
23. Шопенгауэр А. Свобода воли и нравственность / А. Шопенгауэр. — М.: Республика, 1992. — 447 с.
24. Анохин П. К. Философские аспекты теории функциональной системы. — М.: Наука, 1978. — 400 с.
25. Платон, Аристотель. Политика. Наука об управлении государством. — М.: Эксмо;СПб.: Terra Fantastica, 2003. — 864 с.
26. Гегель Г. Философия духа / Г. Гегель // Энциклопедия философских наук: в 3 т. — М.: Мысль, 1977. — Т. 3. — 471 с.
27. Бутирська Т. О. Державне будiвни-цтво: стан, суперечност, перспек-тиви розвитку в Украшк моногра-фiя / Т. О. Бутирська. — К.: Вид-во НАДУ, 2007. — 484 с.
28. Симанов А. Л. Понятие "состояние" как философская категория / А. Л. Симанов. — Новосибирск: Наука, 1982. — 264 с.
