CC BY
17
2. История государства и права зарубежных стран: в 2 ч.; [под ред. О.А.Жиркова, Н.А.Крашенинниковой]. - М.: Норма, 2003. - Ч.1. - 624 с.
3. Право и культура; [под ред. В.С.Нерсесянц]. - М.: РУДН, 2002. - 423 с.
4. Дмитр1енко Ю.М. Актуальш аспекти теоретично! сощалiзащi посттотал^арно! правосвщомосп в контекст правового виховання / Ю.М.Дмш^енко // Право i безпека. - 2003. - Т.2. - №2. - С.19-22.
5. Головченко В., Потьомкгн А. Правовi мехашзми формування правосвщомосп студентiв / В.Головченко, А.Потьомкш // Право Украши. - 2006. - №4. - С. 100-103.
6. Юнаш Ю., Кутиркгн А. Адмшютративна вщповщальшсть за куршня у заборонених мюцях / Ю.Кшаш, А.Кутиркiн // Право Украши. - 2007. - №4. - С.90-93.
ПРАВОВОЕ ВОСПИТАНИЕ ГРАЖДАН УКРАИНЫ В СОВРЕМЕННЫХ УСЛОВИЯХ Климова Г.П.
В статье анализируется сущность понятия «правовое воспитание», выделяются стадии осуществления правовоспитательного процесса, рассматривается адаптация системы правового воспитания к разным социальным группам и слоям украинского общества.
Ключевые слова: правовое воспитание, цели правового воспитания, стадии правового воспитания, социальные группы и слои.
LEGAL EDUCATION OF CITIZEN OF UKRAINE IN MODERN CONDITIONS
Klimova G.P.
The essentiality of "legal education" has been analyzed; stages of fulfillment of legal education process have been distinguished adaptation of legal education system to different social groups and layers of Ukrainian society has been investigated.
Key words: legal education, aims of legal education, stages of legal education, social groups and layers.
УДК 321.01
канд. фтос. н., доц. Т.С.Гетало, канд. соцiол. н., доц. О.М.Кузь
ОНТОЛОГ1ЧН1 ЗАСАДИ ПОЛ1ТИКИ
У статт1 проведено анал1з наявного дискурсу пол1тики й полгтичного задля визначення евристичног траектори соц1ально-ф1лософського витлумачення зазначених понять. Доведено, що акцент на досл1дженн1 тститущонального ргвня политики ототожнив системний аналгз даного феномена з анализом полгтичног системи сустльства, а анал1з полгтичного процесу - з досл1дженням виключно владних в1дносин, як створюють I в1дтворюють полШичт Iнститути. Тому для того, щоб провести демаркацю меж поля пол1тики, необх1дно уточнити онтолог1чн1 засади полтики як сощального явища, побачити пол1тику в структур1 соцгальног реальностг, для чого необхгдно осягнути спгввгдношення социального й 114
политичного.
Ключовi слова: пол1тика, пол1тичне, влада, полШичш в1дносини, сощальт суб 'екти, суб 'екттсть.
Актуальтсть теми. Полкуб'ектшсть сощального буття та визнання необхщност шдтримання певного типу сощального ладу як в локальному, так i у глобальному масштабах примушуе звернути особливу увагу на феномен полгтики. Наскшьки розма1тим е цей феномен, настшьки суперечливе тлумачення будь-яко1 похщно! вiд нього проблеми: вщ виникнення та етимологп слова "политика" до 11 ролi в житт суспiльства та пов'язаних iз цим етичних проблем. Рацiоналiзацiя полiтичного знання неможлива без вщходу вiд традицшного, вузького розгляду полiтики як шститущонального явища; необхiдне прояснення 11 справжньо!, глибинно! сощально1" сутностi, в якш вiдображена онтологiя будь-якого соцiуму.
Домшування полгтично1 практики над полiтичною наукою зумовило недостатньо глибокий аналiз онтолопчних засад полiтики, без яких все розма1ття 1'хшх проявiв у сощальнш реальностi важко пiддаеться аналiтичному оформленню у виглядi систематичного знання про пол^ику як соцiальний феномен. Акцент, зроблений тд час аналiзу сощально-полiтичних процесiв на iнституцiональному рiвнi, без спiввiднесення цих процесiв з 1хньою онтологiчною пiдвалиною, зумовив справедливу, на наш погляд, ощнку стану полггично! науки В.А.Гусевим. Згiдно з щею оцiнкою, полiтична наука зосередила сво! зусилля на розробцi техшки полгтично1 боротьби i пол^ично1" поведшки, все далi вiдходячи вiд питань полггико-фшософського рiвня [1, с.69]. Пол^ика повинна розглядатися як зрiз сощально1" реальностi на всiх рiвнях свого буття. Тому щлком закономiрно, що перед полiтичною онтологiею наприкiнцi минулого столтя було поставлене завдання - вщновити буттевий статус полiтики [2, с.118].
Викриття онтологiчних засад полiтики надае змогу визначити межi поля "полггики" та "политичного", якi представники рiзних наукових шкiл розумiють по^зному. Частiше в наукових дослiдженнях спостер^аеться зворотне: виходячи з аналiзу наявного поля пол^ики, традицiйно структурованого через поняття "влада" i "держава", даеться визначення полгтики, яке наближае нас до лопчного хибного кола 1хньо1 взаемно1 зумовленостi. Саме тому в бшьшост випадкiв ми маемо справу з фрагментарними акциденщями полiтики, що являють собою рефлексп окремих випадюв цього феномена. Сьогоднi, коли, за словами З.Баумана, "не та чи шша конкретна держава втратила авторитет, але держава як така..." [3, с.80], е сенс замислитися над тим, що таке пол^ика в онтолопчному плаш.
Отже, мета дано1 статтi - через ретельний аналiз наявного дискурсу полiтики й пол^ичного окреслити евристичну траекторiю сощально-фшософського витлумачення зазначених понять. Об'ектом досл1дження
115
виступае наявний дискурс пол^ики й пол^ичного в сощогуманггарнш цариш.
Полiтизацiя життя е закономiрним, органiчним процесом, зумовленим як онтолопею соцiальностi, так i природою самого феномена полггики, саме тому дослщницький iнтерес до полiтики е невичерпним. Як зазначае Б.Г.Капустш, межi пол^ичного рухливi, вони нiчим не визначеш апрiорно та iманентно. Рефлексiя та дiяльнiсть - ось два демiурга, якi творять iз суб'ективних штенцш та актiв неусувний i всюдисущий (в цьому сенсi вже об'ективний) пол^ичний свiт [4, с.92].
Полггизащя життя, якщо спробувати представити 11 в онтологiчному ракурсi, е постшним знаходженням iсторичного оптимуму в сполученш трьох фундаментальних процесiв, що зумовлюють буття соцiальностi -кооперацп, диференщацп та штеграцп. Якщо соцiальна ефектившсть традицiйних суспiльств досягалася здебiльшого на базi домiнування процесiв кооперацп, сучасних суспшьств - диференщацп, то постсощальшсть повинна вiдрiзнятися переважно процесами штеграцп, вже у глобальному масштабi. Однак в наявному полггичному буттi ми спостер^аемо наразi хиткий баланс мiж конфронтацiйними i компромiсними моделями полггичних процесiв як на регiональних рiвнях, так i у глобальному контекст. Це свiдчить про те, що в постсощальност функцiя збереження цтсност на рiзних рiвнях полiструктурного сощуму усвiдомлюеться рiзною мiрою; особливо це стосуеться проблеми адекватного використання ресур^в задля збереження цшсност системи, яке повинно стввщноситися з довгостроковими перспективами дано! системи.
Полiтика через постшне ускладнення мереж соцiальних взаемодiй, що у сучасних сустльствах все бшьше глобалiзуються та унiфiкуються у сво1х iнституцiональних формах, де на переднш план через соцiальну динамiку виходять 1'хш органiзацiйнi складовi, починае набувати самодостатнього начала. Ставлення до обох цих тенденцш постсощальност^ зазначимо, багато в чому неоднозначне i у практиюв, i у теоретикiв пол^ики. Для того щоб не плекати шюзш i марних сподiвань стосовно перспектив розвитку конкретних пол^ичних спшьнот, необхiдно знати закони функцiонування й розвитку пол^ично! реальностi в цшому, маючи на увазi 11 генетичний i функцiональний зв'язок iз сощальною реальнiстю. При цьому, однак, варто враховувати, що "об'ектившсть соцiальних закошв геть не означае, що люди не можуть чинити, не рахуючись з ними. Як раз навпаки, люди зазвичай 1х взагалi не знають i постiйно iгнорують, шби нiяких таких законiв i немае... Вся iсторiя людства сповнена численними прикладами порушення законiв оргашзацп державност та економiки й негативних наслщюв порушень" [5, с.75-76]. Специфiка сощальних законiв полягае в тому, що на шститущональному рiвнi проявляеться !хня принципово статична, iнварiантна природа, що мае сво!м наслiдком вiдбиток нереалiзованих
можливостей, який тягнеться за усталеною та реалiзованою дшсшстю. Це i робить соцiальну реальнiсть потенцiйно дуже зм^товною.
Полiтична реальнiсть - це завжди формування й шдтримання певно!' моделi соцiального ладу, i "зрештою, боротьба Bcix полiтичних режимiв i опозицiйних сил зводилася саме до протистояння рiзних моделей i засобiв досягнення соцiального ладу" [6, с.4]. Тому суспiльна свiдомiсть неупереджено фшсуе домiнуючi в суспiльствi на той чи шший момент часу моделi соцiального ладу. У той же час, для свщомого вибору бажаного напрямку сощального реформування, здатного забезпечити консенсус сустльних сил, необхiднi, як мжмум, наявнiсть i представлення на цей вибiр альтернативних моделей сощального ладу, а не насаджування в масову свщомють уявлень про безальтернатившсть сощального життя - "1ншого не дано!". Щ моделi повиннi м^тити бачення цiлей, етапiв, ресурсiв i правил, яким будуть слiдувати сощальш сили, затверджуючи прийнятий лад. Побудова таких моделей неможлива без розумшня онтологп полiтики.
Це важливо, перш за все, у практичному плаш. Для того щоб цiлi й форми наявних пол^ичних iнститутiв вщповщали потребам прогресивного суспiльного розвитку, необхщно пiдходити до аналiзу полггично!" реальност з урахуванням нових iсторичних умов. 1сторичний процес, зберiгаючи сутнiсть пол^ичних вiдносин, супроводжуеться постiйними змiнами суб'ектно! структури цих вiдносин: коли ця структура остаточно не проявлена, пол^ичне майбутне сощуму на певному вторичному вiдрiзку непередбачуване. Часто кожний етап, кожний юторичний поворот у пол^ичному розвитку бачиться як вирiшальний чи останнш. Але реальна полiтика, як iсторiя, завжди е потенцiйно зарядженою, тому завжди нова, завжди шша. Полiтика набувае динамiки, ще не вщомо! Арiстотелю, i стае великою пол^икою, полiтикою par excellence, де в центрi - конфлiкти культур, що розгортаються довкола складу щнностей i цiлей. Це - конфлшти визначення того, як i чим взагалi вимiрювати гiднiсть людини. Це не та мала полггика, що мае справу "всього-на-всього" з конфлштом iнтересiв, виступаючи "всього-на-всього" класовою пол^икою [4, с.95]. Саме ця рiзнокалiбернiсть, одвiчно притаманна полiтицi, i робить актуальним сощально-фшософський аналiз соцiальних структур i процесiв. У цiй процесуальност структури, як у соцiальному калейдоскош, дотичнi рiзними гранями, роблячи пол^ику постiйно новою, але взнаваною. Як "скельця" цього калейдоскопа виступають, згщно з нашим аналiзом, сутнiсно виражеш онтопотреби, якi при кожному новому "поворот iсторil" створюють неповторно-взнавану картину полггично! реальностi. Виокремлення в структурi потреб онтопотреб, що зумовленi самою природою сощально! реальностi та е li атрибутами, надае змогу, на наш погляд, осягнути "всюдисушдсть" полггики.
Змши суб'ект-об'ектно1 та суб'ект-суб'ектно1 структури пол^ично1" реальностi примушують звернути увагу, насамперед, на дiалектику цiлей i засобiв у полгтищ. Сучаснiй полiтицi властивi не лише втрата щльового горизонту полгтично1 дiяльностi, розузгодження цiлей i засобiв [7, с. 145], але й 1хня взаемоперехщшсть. Чи е такою вже безневинною ревер^я цiлей i засобiв, нехай навiть вони працюють на приватний штерес? I чий приватний штерес щ засоби обслуговують? 1з сфери полiтики поступово елiмiнуеться суб'ектне, вона все бшьше насичуеться суб'ективним змютом. Чи можна вiтати таку тенденщю? У сьогоденнi, коли починають переважати толерантнi соцiальнi системи, вщповвд на цi запитання можуть ютотно впливати на реальну полiтику, яка не обов'язково повинна бути лiберальною.
1з зростанням ролi полiтики в житт суспiльства, з посиленням ращонально1" лептимацп полiтичних процесiв закономiрно посилюеться й аналiтичний iнтерес до феномена полгтики. Однак аж до кшця XIX столiття полiтика традицiйно розглядалася як вчення про державу, про владш вщносини державного рiвня. Але вже з Нового часу уявлення про пол^ику стали значно розширюватися; в межах полгтично1 думки стали формуватися власне державознавство, полгтична фiлософiя, полiтична наука, соцiологiчнi варiацil дослщження полiтики. Це призвело до того, що полiтика виявилася предметом найрiзноманiтнiших тлумачень, що стало значно занижувати 11 iнструментальну цiннiсть, а у масовш свiдомостi вона почала все частое iнтерпретуватися як "брудна справа", до яко1 недоречнi моральнi критерп.
Суб'ективний погляд на свiт пол^ичного пов'язаний i з тим, що, як писав М.Вебер, "яюсть явища, що дозволяе вважати його "сощально-економiчним" (в нашому випадку - полгтичним - Авт.), не е чимось притаманним йому як такому об'ективно. Вона зумовлена спрямовашстю нашого шзнавального iнтересу, що формуеться в межах... культурного значення, якого ми надаемо тш чи шшш поди в кожному окремому випадку" [8, с.360]. Можна сказати, що конкретна точка у сощальному простор^ в якому знаходиться суб'ект шзнання, сощальний топос зумовлюе i певну перспективу, ракурс бачення явища. Як вважае М.О.Ка^мов, "побудова соцiальноl теорil здшснюеться як визначення життевого простору сощального суб'екта через виокремлення мiнiмальних конструктв цього простору в операцiях конструювання сощальних феноменiв" [9, с.8]. Численш трактування феномена полiтики говорять про те, що в сучасному сощогумаштарному знанш, в ситуацil кризи об'ектно-предметних структур у кожного сощального теоретика свш "життевий простiр". Це призводить до суперпозицп предметних областей з наступними неправомiрними екстраполяцiями теоретичних викладок на реальний об'ект дослщження.
Невдоволешсть ситуацiею, що склалася в галузi полiтичних дослiджень, примушуе вчених все частое ставити питання про бшьш
фундаментальне визначення полггики, про прояснення сутност полггичного й чiтке окреслення поля пол^ики, про методологiчнi засади нових вимiрювань i пiдходiв до розгляду пол^ичних явищ, що претендують на статус "можливо! парадигми сощально! науки" [10, с.51]. Так, А.Лефтвич вважае, що все наполегливше вщчуваеться потреба в уточненiй концепцп пол^ики, яку люди могли б застосовувати в особистому досвщь Нова концепщя повинна сприяти усвiдомленню та вщповщному активному впливовi на все те, що вони бачать навколо себе. На його думку, термш "пол^ика" наразi вживаеться у вузькому та умовному сенсь Насправдi вона являе собою "ушверсальну рису всiх сустльств i всiх iнститутiв i груп всередиш них, а не лише деяких з них" [11, с.192]. У цшому ж, розв'язання проблеми, намiчене вже К.Шмiттом i вдосконалене сучасними дослщниками, вбачаеться в тому, щоб виокремити принципове начало пол^ики. Це дозволить позбавитися окремих, неповних i занадто конкретних визначень i в той же час випрацювати "узагальнене емне формулювання, що визначае сутшсть полггики" [12, с.251-252].
Вггчизняш вченi, якi наразi активно штегруються у свiтове iнтелектуальне поле полгтично! науки, подiляють таку оцiнку стану проблеми i принциповi методологiчнi пiдходи до дослiдження полiтики. Розма1ття визначень полгтики примушуе полiтологiв, особливо в навчальнш лiтературi, спецiально звертатися до цього питання i проводити систематизащю таких визначень (наприклад [13, с. 15]). Аналiзуючи об'емний спектр визначень полгтики та супровiднi конотацп, можна виокремити двi протилежнi точки зору щодо розглянутого питання. Одш дослiдники вважають неможливим визначення сутност полiтики у зв'язку з тим, що виразити це в однш дефшщп просто неможливо. Iншi ж у сво!х визначеннях абсолютизують тi чи iншi риси полiтики, недооцiнюючи не менш важливi И властивостi. Всюдисущiсть полгтики, з одного боку, а з шшого - неспроможнiсть наявного категорiального апарату чiтко структурувати цю всюдисушдсть мають наслiдком постiйнi концептуальнi суперечност^ що з тих самих причин не дуже кидаються в очь
Якщо стввщнести наявну систематизацiю визначень пол^ики з рiвнями буття феномешв, що можна зробити, звiсно, приблизно, адже доведеться сумщати в однш класифшацп процесуальнi, структурнi та ресурсш пiдходи до полiтики, то ми вщкриемо два суттевi факти. По-перше, те, що вiдсутнi онтолопчш визначення полiтики - такi, вщносно яких всi зазначенi пiдходи можна розглядати як акциденцп. По-друге, системш визначення, широко вживанi в межах системного аналiзу суспiльства, вiдповiдно до нашого пiдходу, не е системними щодо полгтики, оскiльки включають И до системи суспшьства, не намагаючись осягнути пол^ику як цiлiснiсть.
Рiвнi буття полiтики Визначення политики
Цiннiсний Етичнi
Нормативний Правовi
Оргашзацшний Телеологiчнi, стратифжацшш, конфлжтно-консенсуснi
Iнституцiональний Iнституцiональнi, дiяльнiснi, системш, економiчнi
Субстанцiальний "Владнi", антропологiчнi
Онтологiчний ???
Дозволимо собi дещо спростити класифшащю пiдходiв до бачення полгтики. На наш погляд, в цшому, розумшня феномена полiтики наразi визначаеться двома основними складовими. У першому випадку, суто полiтологiчний пiдхiд, вiдштовхуючись вiд етимологп слова "полю" (мюто-держава), за суттю, грунтуеться на марксистському постулат^ що пов'язуе виникнення полiтики з виникненням держави. У другому пiдходi -полгтико-фшософському - феномен пол^ики розглядаеться ширше i пов'язуеться з владою як субстанщею полiтики. Але, зрештою, все зводиться до того, що влада починае розглядатися виключно з шституцюнальних позицiй, а не як сощальне явище у всьому багатствi його проявiв. Це вводить дослщниюв цього напрямку до сфери "велико!" полгтики, пов'язано! з впливом чи участю в державнш (вже пол^ичнш!) владi великих сощальних груп чи лiдерiв за !хшм дорученням.
1снуе солiдарнiсть рiзних наукових шкш у принциповiй оцiнцi проблеми. Вона виражаеться в тому, що субстанщальшсть пол^ики не зводиться до влади i державностi, про що свщчать iнституцiональнi й антропологiчнi шдходи в межах субстанцiальних визначень полгтики. Так, для М.В.1ль!на й Б.I.Коваля все сучасне життя суспшьства проникнуте политикою, забарвлене в полiтичнi тони, бо "полгтика ширша за владу, i тим бiльше за державшсть" [14, с.104-105], але дефiнiцiя останньо! у даному випадку авторами не пропонуеться. Причину цього, вочевидь, розкривае В.Б.Куликов, який розвивае антрополопчний погляд на полгтику, виходячи з того, що досвщ повсякденност дозволяе тдсумувати: "полiтичне пронизуе наше життя, але якщо ми замислимося й спробуемо висловити сутшсть пол^ичного, то вщбудеться те ж саме, що i з iншими частинами повсякденностi, а саме: складно висловити визначення сутност полiтики" [15, с.6]. I, тим не менш, В.Б.Куликов пропонуе наступне мютке, концептуальне (тополопчне) визначення. Вважаючи, що вс мiжособистiснi стосунки - вщ родини до людсько! спшьноти, вiд сусiдських стосункiв до державних - е топосом полгтично! ди, дослiдник пiдсумовуе: "полiтика - це реальшсть мiсцезнаходження, iерархi! рiзноманiтних взаемодш мiж людьми, що пронизуе вс сфери людських вiдносин" [15, с.4].
Вiдомий дослiдник К.С.Гаджиев, погоджуючись з тим, що поняття "политика", "пол^тичне" е полiсемантичними, що створюе складност у виокремленнi свiту полiтичного з у^е! сукупностi суспiльних явищ,
шститутв, вщносин тощо, констатуе: "пол^ичне", "свiт полiтичного" -ширшi поняття, ашж поняття "держава", "полiтична система", "влада" тощо" [16, с. 96]. Учений вважае, що полгтичне слщ визначати, виявивши специфiчнi полiтичнi феномени, категорй, поняття.
К.Шмiтт, визначаючи критерiй полiтичного [17], писав, що обидвi ознаки держави - статус i народ - "отримують смисл лише завдяки ширшш ознацi, тобто полгтичному, - i якщо невiрно розумiеться сутнiсть полiтичного, воно стае незрозумшим" [18, с.437]. Широко вiдоме веберiвське розумiння полiтики: "Полiтика означае для нас надш брати участь у владi або впливати на 11 розподiл як мiж державами, так i в межах одше1 держави мiж групами людей... Держава, подiбно до полiтичних асоцiацiй, що вторично 1й передували, складаеться з вщносин панування одних людей над шшими..." [8, с.646]. Слiд звернути увагу на те, що у даному випадку йдеться "лише про керування чи вплив на керування полгтичним союзом, тобто в нашi дш - державою". Буквально перед цим М.Вебер зазначае, що поняття полгтики "мае надзвичайно широкий сенс i охоплюе вс види дiяльностi щодо самостшного керiвництва", i можна навгть говорити про "полiтику розумно1 жшки, яка прагне керувати сво1м чоловшом" [8, с.644-646]. Вважаеться, що шмецький мислитель обгрунтовував первиннiсть влади вщносно полiтики й держави, але можна смшиво стверджувати, що i первиншсть полiтики вiдносно держави, оскiльки вш визнае генетичний прiоритет полiтичних союзiв, а, отже, i полiтики, перед державою.
Цшавою е думка французького пол^олога Ж.В.Лапьера, згiдно з якою як марксистська, так i веберiвська концепцп непридатнi для операцiонального визначення пол^ичного, адже вони недостатньо ушверсальш: полiтичнi явища в них зведеш до одного з аспектiв, ^нуючих у сучасних суспiльствах. Цi концепцп' "поспiшно прийнятi в полiтичнiй наущ та грунтованi на духовному й штелектуальному впливовi достатньо вiдомих авторiв" [19, с.66]. Аналогiчну оцiнку Ж.В.Лапьер дае концепцп, сформульованш К. Шматом, для якого вiдносини "друг - ворог" слугують конститутивною ознакою полгтичних вщносин, сенсом iснування полiтики. Це дае тдстави полiтологам стверджувати, що згщно з пiдходом К.Шмiтта, полгтика не мае автономно1 соцiальноl сутност^ оскiльки в не1 немае власно1 пiдвалини, субстрату.
Пiд цим же кутом зору Ж.В.Лапьер ощнюе й визначення бiхевiористського штибу. В цшому вiн вважае, що усiм розглянутим концепщям бракуе визначеностi, вони розширюють поняття полгтичного i втрачають усшяку специфiку. Полiтичнiй антропологil, на його думку, "необхщно не осягати "сутшсть" чи "змiст" полiтики... за допомогою невщомо яко1 iнтуlцil, а виходити з поняття "полгтичне", що встановлюе межi об'екта..." [19, с.65]. Проте, видаеться, досить складно визначити мiру, маючи таке розма1ття уявлень про сутшсть i модифiкацil якостi. У
той же час "пол^ичне" - це акциденщя сощуму, "суспшьне" - акциденщя суспiльства. I все ж, для розв'язання поставлено: задачi антрополопчний пiдхiд мае особливе методолопчне значення, бо потребуе вивчення зумовленост полiтики природою людини як родово1 iстоти, бачить 11 як форму, спо^б колективного iснування людини.
Таким чином, аналiз сучасного стану проблеми дозволяе зробити висновок, що здшснеш спроби дати ушверсальну дефшщш полiтики й полiтичного не можна вважати устшними, оскiльки полгтика аналiзуеться у традицiйному полi, структурованому поняттями "влада" i "держава". Акцент на дослщженш iнституцiонального рiвня пол^ики ототожнив системний аналiз даного феномена з аналiзом полгтично1 системи суспшьства, а аналiз полiтичного процесу - з дослщженням виключно владних вщносин, якi створюють i вiдтворюють полгтичш iнститути. Тому для того щоб провести демаркащю меж поля полгтики, необхiдно уточнити онтологiчнi засади полгтики як соцiального явища, побачити пол^ику в структурi сощально1" реальностi, для чого необхщно осягнути спiввiдношення сощального й полiтичного. Всюдисущiсть полiтики та 11 невиводимiсть з буття влади й держави дозволяють 11 засади вбачати у специфiчнiй, надiленiй смислом комушкацп суб'ектiв, в якiй вони задовольняють сво1 потреби й реалiзують iнтереси, формують себе i той сощальний свiт, який, вiдчужуючись, починае протистояти 1м. Але людина мае розум для того, щоб, осягаючи закони буття, задавати вектор становлення сощальносп, що буде 1й не ворожою.
Л1ТЕРАТУРА
1. Гусев В.А. Консервативная политология Ивана Ильина / Гусев В.А. // Социс. -1992. - №4. - С.64-70.
2. Философия власти. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1993. - 271 с.
3. Бауман З. Спор о постмодернизме / Бауман З. // Социологический журнал. -1994. - №4. - С.70-71.
4. Капустин Б.Г. Что такое «политическая философия»? / Капустин Б.Г. // Полис. - 1996. - № 6. - С.83-96.
5. Зиновьев А. А. На пути к сверхобществу / Зиновьев А. А.. - М.: Центрполиграф, 2000. - 638 с.
6. Василькова В.В. Порядок и хаос в развитии социальных систем: (Синергетика и теория социальной самоорганизации) / Василькова В.В. - СПб.: Изд-во «Лань», 1999. - 480 с.
7. Барсукова С.Ю. Приватное и публичное: диалектика диспозиции / Барсукова С.Ю. // Полис. - 1999. - №1. - С.137-147.
8. Вебер М. Избранные произведения / Вебер М. - М.: Прогресс, 1990. - 808 с.
9. Касимов М.О. Топология социальной организации: онтологический аспект: Автореф. дис. ... канд. филос. наук: 09.00.11 / Касимов М.О. - Ижевск, 2002. - 19 с.
10. Григорьян Э.Г. Контуры «новой» методологической парадигмы для политики как науки и практики / Григорьян Э.Г. // Проблемы духовной и политической жизни (Философско-социологические аспекты): Сборник научных трудов кафедры политологии и социологии МПГУ. - М.: Изд-во МПГУ, 1996. - С.57-64.
122
11. Лефтвич А. Уточненная концепция политики: Люди, ресурсы и власть / Лефтвич А. // Зарубежная политическая наука: история и современность. Рефер. сборник. - Вып. 1. - М.: ИНИОН АН СССР, 1990. - С.192-196.
12. Политология: Энциклопедический словарь. - М.: Изд-во Моск. коммерч. унта, 1993. - 431 с.
13. Пугачев В.П., Соловьев А.И. Введение в политологию / Пугачев В.П., Соловьев А.И. - М.: Аспект Пресс, 1998. - 447 с.
14. Ильин М.В., Коваль Б.И. Что есть политика и что - наука о политике. (Опыт нетрадиционного обзора) / Ильин М.В., Коваль Б.И. // Полис. - 1991. - № 4. - С.103-115.
15. Психология - политика - технология: Монография. - Екатеринбург: Изд-во Уральского юридического института МВД России, 2001. - 106 с.
16. Гаджиев К.С. Политическая наука / Гаджиев К.С. - М.: Сорос; Междунар. отношения, 1994. - 397 с.
17. Шмитт К. Понятие политического / Шмитт К. // Вопросы социологии. -1992. - Т.1. - №1. - С.37-45.
18. Кемеров В.Е., Керимов Т.Х. Хрестоматия по социальной философии / Кемеров В.Е., Керимов Т.Х. - М.: Академический проект, 2001. - 576 с.
19. Середа С.Н. Политическая антропология Ж.-В. Лапьера / Середа С.Н.// Социально-политические науки. - 1992. - №4-5. - С.63-70.
ОНТОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВАНИЯ ПОЛИТИКИ
Гетало Т.Е., Кузь ОН.
В статье проведен анализ существующего дискурса политики и политического для прояснения эвристической траектории социально-философского определения указанных понятий. Доказано, что акцент на исследовании институционального уровня политики отождествил системный анализ данного феномена с анализом политической системы общества, а анализ политического процесса - с исследованием исключительно отношений власти, которые создаются и воссоздаются политическими институтами. Поэтому для того, чтобы провести демаркацию границ поля политики, необходимо уточнить онтологические основы политики как социального явления, увидеть политику в структуре социальной реальности, для чего необходимо осмыслить соотношение социального и политического.
Ключевые слова: политика, политическое, власть, политические отношения, социальные субъекты, субъектность.
ONTOLOGICAL BASIS OF POLITICS
Getalo T.E., Kuz O.M.
There has been carried out the analysis of the existing discourse of politics and political to clear up the evristic trajectory of the social-philosophic definition of the indicated concepts. It has been proved that the accent on the research of the institutional level of politics has identified the system analysis of the given phenomenon with the analysis of the political system of the society and the analysis of the political process has been identified exclusively with the research of the authority relationships which are created and recreated by the political institutions. Therefore to conduct the demarcation of the politics field margins it is necessary to define more precisely the ontological basis of politics as a social phenomenon to see politics within the structure of social reality. To realize this it is very important to comprehend the correlation between social and political.
Key words: politics, political, authority, political relationships, social subjects, subjectness.
