CC BY
38
Бутирська Тетяна Олександрiвна,
доктор наук з державного управлт-ня, доцент, професор кафедри державного управлтня та мкцевого самоврядування Твано-Франтвсько-го нацюнального техтчного утвер-ситету нафти i газу.
Бутырская Татьяна Александровна,
доктор наук по государственному управлению, доцент, профессор кафедры государственного управления и местного самоуправления Ивано-Франковского национального технического университета нефти и газа
Tatiana Aleksandrovna Butyrskaya,
doctor of science in public administration, docent, professor of state administration and local self-government department of Ivano-Frankovsk national technical university of oil and gas.
ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ЕЛЕМЕНТ1В ТОПОЛОГ1ЧНОГО ОПИСУ ФОРМИ ДЕРЖАВИ
Анотащя. Спираючись на природну теорш держави як форми, у стат-т розкрито поняття топологи держави крiзь систему характеристик держави, яка складаеться з двох рiвнiв. На першому мютяться чотири ба-зисних субстанщональних поняття: мюце розвитку, дiяльнiсть, динамша, аксюлопя, а на другому розташоваш притаманш кожному з цих понять бшарш пари характеристик, значення котрих можуть змшюватись до про-тилежних одне одному; в межах тополопчного шдходу розкрито поняття патологи держави, яке описуеться негативними половинами кожно! з бшарних пар, властивих базисним субстанщональним поняттям; впер-ше поняття норми в державi розкрито в рамках тополопчного шдходу до його опису як пряма протилежшсть до поняття патологи держави, при цьому норма описуеться тими самими субстанщональними поняттями, а з характерних !м бшарних пар вибираються позитивш половини; з ог-ляду на особливу важливють для державного будiвництва окремо роз-глянута проблема досягнення узгодженост цiлей та штереав iндивiда й держави, при цьому вiдмiчено, що найбiльш сприйнятливим шляхом и
ршення е впровадження у практику концепци "громадянського самови-значення".
Ключовi слова: держава, форма, топологiя, патологiя, норма, узгодже-нiсть цiлей.
ФОРМИРОВАНИЕ СИСТЕМЫ ЭЛЕМЕНТОВ ТОПОЛОГИЧЕСКОГО ОПИСАНИЯ ФОРМЫ ГОСУДАРСТВА
Аннотация. Опираясь на естественную теорию государства как формы, в статье раскрыто понятие топологии государства через систему характеристик государства, включающую в себя два уровня. На первом из них находятся четыре базисных субстанциональных понятия: место развития, деятельность, динамика, аксиология, а на втором расположены присущие каждому из этих понятий бинарные пары характеристик, значения которых могут меняться до противоположных друг другу; в рамках топологического подхода раскрыто понятие патологии государства, описываемое негативными половинами каждой из бинарных пар, присущих базисным субстанциональным понятиям; впервые понятие нормы в государстве раскрыто в рамках топологического подхода к его описанию как прямая противоположность понятию патологии государства, при этом норма описывается теми же субстанциональными понятиями, а из присущих им бинарных пар выбираются позитивные половины; ввиду особой важности для государственного строительства отдельно рассмотрена проблема достижения согласованности целей и интересов индивида и государства, при этом отмечено, что наиболее приемлемым путем ее решения является внедрение в практику концепции "гражданского самоопределения".
Ключевые слова: государство, форма, топология, патология, норма, согласованность целей.
FORMING THE SYSTEM OF ELEMENTS FOR TOPOLOGIC DESCRIPTION OF A STATE FORM
Abstract. Basing upon natural theory of a state as a form, the notion "topology of a state is determined in the article through the system of the characters of a state, which includes two levels, the first of them consists of four basic substantial notions: development place, activity, dynamics, axiology, the second level is occupied by binary pairs of characters, which are typical for each of four substantial notions, values of each character can change till opposite to each other; the notion "pathology of a state" is determined in frames of topologic approach, it is described by the negative half of each binary pair of characters, which are typical for each of four substantial notions; firstly the notion "norm of a state" is determined as the direct opposite to the notion "pathology of a state", in frames of topologic approach to description of a state as a form, at the same time, the notion "norm" is described by the same four substantial notions, while from each binary
pair of characters, which are typical for each of four notions, the positive half must be chosen; the problem of achieving consistency of goals and interests of an individual and a state is considered separately, because it is rather significant for a state building process, in this case, it is marked, that the most acceptable way of its decision implies implementing into practice the concept of "citizen's self — determination".
Keywords: a state, a form, topology, pathology, norm, consistency of goals.
Постановка проблеми. Держава — це таке всеосяжне поняття, що дуже складно охопити його умогляд-но. До того ж вщносно держави сто!ть таке саме фундаментальне питання, як i у фшософи загалом: що первин-но — форма чи змют? Це виражаеть-ся, зокрема, в юнуванш штучно! i природно! теорш держави. При цьо-му найвидатнiшi представники фшософи стверджують, що найбшьшою мiрою сутшсть держави та процейв, що вщбуваються в нш, вщображае саме природна теорiя держави. Одним з основних постулапв природно! теори держави е те, що форма держави превалюе над !! змютом.
З цього випливае: щоб зрозумпи, як потрiбно управляти державою, як здiйснювати державне будiвництво, необхiдно мати можливiсть вимiря-ти форму держави в уйх необхiд-них ключових аспектах. З огляду на викладене на порядку денному науки державного управлiння ви-никае поняття "тополопя", причому не саме по собi як таке, а в тюному взаемозв'язку з державою.
Аналiз iсторичного генезису поняття "тополопя" виявив рiзно-маштшсть трактувань цього, поза сумнiвом, фундаментального фшо-
софського поняття. Однак практично всi з цих трактувань розглядають поняття "топологiя" саме по соб^ поза будь-яким зовшшшм смисловим контекстом. Таким чином, необхiдно вибрати з усiх визначень топологи таке, яке б максимально шдходило для розкриття термша "тополопя держави".
Дал^ спираючись на сутнiсне поняття держави, необхщно виявити таю характеристики держави, як б дали можливють однозначно штер-претувати процеси, що вщбувають-ся в державi як у формi, при цьому допускаючи будь-якi варiацi'i змiсту держави. При цьому, зрозумшо, по-тенцшний перелiк таких характеристик слщ шукати у природнiй теорii держави, а шяк не в штучнш.
Аналiз останнiх дослiджень i публжацШ. В описi топологii у Е. Гуссерля робиться акцент на про-сторовосп, як поле згоди з шшими людьми, в рамках феноменолопчних пошукiв витокiв топологи [1].
Феноменолопчне дослiдження проблем буття в тополопчному клю-чi знайшло продовження у працях М. Хайдеггера. Однак тополопя Хай-деггера iстотно iнша. Гранично широкий погляд Хайдеггера на проспр дае
змогу побачити в ньому структуру, яка виробляе мюцевють — мюцеут-ворюючий процес [2].
Топологiя П. Флоренського Грун-туеться на онтологiчному тлума-ченнi соборностi [3]. Розробка теми соборносп приводить мислителя до пошуку способiв того, як здшснюеть-ся "збирання" людей у певнiй мюце-востГ. Форма соборностi розгляда-лася Флоренським, з одного боку, як сощальна едшсть, а з другого — як онтолопчне утворення.
У топологи П. Н. Савицького роз-виваеться тема соборносп, дослщ-жуеться 11 форма, робиться спроба пов'язати соборшсть з 11 конкретною реалiзацiею у певнiй мiсцевостi, яка визначаеться як "мюце розвитку", в !х соборнiй взаемоди, що перегукуеться з роботами М. Хайдеггера [4].
1нтегральне дослщження сощаль-ного простору в тополопчному ключi проведено П. Сорокшим, який, ви-знаючи багатовимiрнiсть сощально-го всесвiту, у сво!й топологи вирiзняе два його параметри — вертикальний i горизонтальний. На основi цих ба-зових, на його думку, тополопчних параметрiв, якi застосовуються до всiх без винятку сучасних демокра-тичних суспiльств, Сорокiн пропо-нуе концепцiю сощально1 мобильность Вертикальне i горизонтальне вимiрювання визначае, вщповвдно, два основних типи сощально! мо-бiльностi в сучасному сусшльст — горизонтальний i вертикальний [5, с. 300-305, 374, 402-403].
У другш половиш минулого столiття у Франци вiдгалужуеться фiлософська антропологiя, яка пре-тендуе на становлення нового типу тополопчного мислення. Це фшо-
софськi положення, що належать французьким мислителям М. Фуко, Ж. Делезу, А. Бадью, Ж. Деррща та ш.
Засновником ново! фшософсь-ко! топологil вважаеться Ж. Дельоз. Замiсть традицiйного розумiння ми-слення Дельоз розробляе особливе розумшня мислення як топологiчноl реальностi, де суб'ектившсть розгля-даеться як смислова поверхня речей; топологiя ц1е! сфери визначаеться складками сми^в [6].
Перехвд до нового топологiчно-го типу мислення передбачае новi науковi методи, вщмшш вiд тради-цiйних, насамперед — тополопчне моделювання, яке штерпретуеться як специфiчний метод, вiдмiнний ввд традицiйного дiалектичного синтезу. Тополопею називаються будь-якi спроби створення, що виходять за межi суб'ект-об'ектних вщносин суб'екта, що мають вигляд графiчноl або просторово-метафорично1 фiкса-ци цiеl категорП [7].
У пращ Н. А. Шматко розгля-даеться тема сощально1 топологil; зокрема, автором показано, що со-цiальна тополопя — це, по-перше, вивчення iнварiантних соцiальних властивостей у змiнюваному про-сторi багатовимiрного статистично-го розподшу активних властивостей iндивiдуальних та колективних аген-тiв.
По-друге, соцiальна тополопя, на думку автора, являе собою структуру, де щ властивосл проявляються в !Х сукупностi [8].
Метричш i топологiчнi власти-восп соцiального простору визна-чаються автором як таю, що шдко-ряються лопщ циклiчного розвитку. У контексп топологil суспiльного
простору автором розглянута залеж-шсть шституцшних форм державного управлшня вiд соцiокультурних впливiв [9].
У 2003 р. В. Савчуком введено i обгрунтовано термiн "топологiчна рефлекйя" [10]. Топологiчна реф-лексiя визначаеться автором як метод сучасно! фшософи, що враховуе нелiнiйний, але безперервний (то-пологiчний) характер сучасного ми-слення (рефлекси) [11].
Цей фшософський метод введений для того, щоб протиставити сучасне мислення класичному. Кла-сичне мислення, на вщмшу вiд сучасного, iменуеться "оптичною реф-лексiею", що, на думку автора, вказуе на зв'язок з епохою Просвпництва i картезiанством, що передуе йому.
У. А. Кребелем зроблена спроба через тополопчну рефлексiю пока-зати, що думка Срiбного столiття — думка мюцем, просторовою вбудо-ванiстю, викликае причетшсть ре-альностi, завдяки чому сама реаль-нiсть стае будинком, космосом, в якому кожна рiч — на своему мющ, мае свш сенс [12].
Вiддаючи належне теоретичнш i практичнiй важливостi зазначених робп, слiд, однак, зауважити, що ма-лодослiдженим аспектом залишаеть-ся сутшсть i основнi елементи топо-лопчно! iнтерпретацii держави.
Мета статтi. Дослщження форму-вання системи елементiв тополопч-ного опису форми держави.
Виклад основного матерiалу. По суп, початкова тополопя присутня у давньокитайських мислителiв — це такi всеосяжш, космiчнi категорii, як 1нь i Ян, Земля i Небо. Цi категорii спiввiдносяться мiж собою як сшв-
буттевiсть протилежного, тим самим являючи собою як символiчний, так i дiйсний вимiр буття1.
Небо i Земля единi не за подiбнiс-тю, а за граничшстю свого iснування, про що йдеться як у Книзi змiн [14], так i в Канонi шляху [13]. Вони озна-чують буття як пустотний образ ре-альностi2, вимiрюють його як форму, в якш сходяться крайностi цих кате-горш, сокровенна тотожнiсть !х про-тилежностей.
У давньокитайсько1' фiлософii шлях — це протилежшсть буття i не-буття, опозищя присутнього i вiдсут-нього. У контексп давньокитайсько1' топологii шлях — це мюце, де життя вмщуе в себе смерть, це те, що можна визначити як "мюце перебування-в-початку речей"3.
Поняття, що асощюеться з топо-лопею, зустрiчаеться у Аристотеля — це поняття "топа". В одному зi сво!х основних творiв — у "РиторицГ, вiн пише, що вш розумiе одне i те саме шд елементом i топом [15, с. 124].
Вчення про топи Аристотель на-зивае справжньою дiалектикою i риторикою. Згiдно з цим вченням топ являе собою загальне положен-ня, об'ективна наявшсть якого пе-редбачаеться поза логiчним доказом (силопзмом). Водночас, будучи вве-деним в доказ i ставши його елементом, топ дае змогу описати п явища i процеси, якi неможливо описати
1 Те й шше е сп1льно, вони мають р1зш 1мена, але однаково позначаються [13, Роздш I].
2 Шлях — все вмщаюча в себе порожнеча, користуйся нею — 1 вона тби не перепов-нюеться [13, Розд1л IV].
3 Шлях, про який можна розповкти, — не постшний Шлях. 1м'я, яке можна назвати, не постшне 1м'я. Де 1мен1 немае — там початок вс1х речей [13, Роздш I].
за допомогою звичайно! лопки. Тим самим вчення Аристотеля про топи наближае формальну лопку до мож-ливосп опису рiзноманiтноl форми, а не змюту.
Широковiдома таблиця категорiй I. Канта, що включае модальностi, по сво!й сутi е застосуванням тополопч-ного пiдходу для наочного структу-рування вйе! фшософсько! проблематики. При цьому в модальностях найбшьш наочно розкриваеться та суть топологи, яка збереглася за нею i до поточного часу: унiверсальнi вимiри буття, незмiннi по сво!й суп, але що можуть змiнювати сво! зна-чення на прямо протилежш [16, с. 84].
Сутнiсть тополопчно! штерпрета-ци держави полягае в тому, що держава розглядаеться як форма буття.
Варто наголосити, що трактуван-ня держави як форми буття стае мож-ливим тшьки шляхом виходу за межi штучних теорiй держави, без чого тополопчна iнтерпретацiя держави була б у кореш невiрна. Втiлення те-ори природно! держави вiдбуваеться шляхом зведення всього рiзноманiт-тя державних явищ до певного набору понять, що розкривають природ-ну сутнiсть держави та визначають змют державного будiвництва.
З огляду на викладене ми може-мо дати таке визначення топологи держави.
Тополопя держави — це вимiрю-вання форми держави, значення яких змiнюються до прямо протилежних одне одному, але при цьому як характеристики залишаються незмiнними.
У контексп теори природно! держави топологiя форми держави вимiрюеться такими субстанщо-нальними поняттями, як "мюце роз-
витку держави", "аксюлопя держави", '^яльшсть держави", "динамiка держави".
У свою чергу, кожне з цих субстан-щональних понять держави розкриваеться сукупшстю часом полярних властивостей. Так, мюце розвитку держави розкриваеться такими бн нарними парами, як: локальнiсть i спiльнiсть, центр i периферiя, вну-трiшне i зовнiшне, замкнутiсть i вiд-критiсть, порожнеча i наповнешсть, близькiсть i вiддаленiсть, територiя i кордон, простiр i тiснота, соцiум та iндивiди.
Дiяльнiсть держави вщображаеть-ся в таких бiнарних парах: економiя i розтрата, результативнiсть i невда-ча, концентрацiя та розсшвання, стабiльнiсть i хаос, передача i вiдчу-ження, переконання i примус, ство-рення i знищення, вщтворення i спад, спiвробiтництво i конфлшт iнтересiв, взаемодiя i роз'еднанiсть, придушен-ня i пiдтримка.
Динамiка держави розкриваеться такими бшарними парами, як: траекторiя i стан перспективи, варiа-тивнiсть та iнварiантнiсть, стшисть i волатильнiсть, розвиток i занепад, трансформащя i застiй.
Аксiологiя державного буття вщо-бражаеться у таких бшарних парах: наявнiсть i ввдсутшсть якостi, особи-стий i сусшльний iнтерес, свое i чу-же, дискримшащя та рiвноправнiсть, недолiк i надлишок, самодостатнiсть i ущербнiсть, рiзноманiтнiсть i одно-манiтнiсть, унiкальнiсть i стандарт-нiсть, домiрнiсть i диспропорщя, справжне i уявне, прозорiсть i заплу-танiсть, пiдпорядкування i свобода, бшьшють i меншiсть, помiрнiсть i надмiрнiсть.
Загальне правило формування топологи визначае, що перелiченi бшарш пари субстанцюнальних понять держави — мюце розвитку, дiяльностi, динамiки, аксiологii — е взаемодоповнюючими, i за рахунок цього покривають все можливе рiз-номашття проявiв форми держави. При цьому варто зазначити, що на-явш суперечностi залишаються в рамках бшарних пар i жодним чином не виходять за !х межi. Такий принцип формоутворення дае можливють поеднати в собi як повний спектр значень кожно! з характеристик, до протилежних один одному, так i максимально наповнити i поеднати один з одним рiзнi характеристики, що описують субстанцiональнi поняття держави.
При цьому наведене структур-не вщокремлення i функцiональна спецiалiзацiя перелiчених бiнарних пар обумовленi властивостями за-значених субстанцiональних понять держави як щлого, яке подане части-нам, а не послiдуе !м. Для розумiння цiлей, що стоять перед державним будiвництвом, необхiдно з протилежних значень у кожнш з бшарних пар характеристик, що описують субстанцюнальш поняття держави, видшити тi значення, якi вказують на негативний характер розвитку держави, тобто патологш держави.
З огляду на викладене, до патологи держави однозначно належать: занепад, застш, невдача, розтрата, розсiяння, хаос, вщчуження, примус, знищення, чуже, спад, роз'еднашсть, пригнiчення, вiдсутнiсть якостi, кон-флшт iнтересiв, переважання осо-бистого штересу над суспiльним, дискримiнацiя, недолiк, ущербшсть,
одноманiтнiсть, диспропорцiя, уяв-нiсть, заплуташсть, надмiрнiсть. Вод-ночас варто зазначити, що поеднання наведених вище негативних значень перелiчених ранiше бшарних пар у змозi утворювати новi смисловi конструкти, якi е патолопями.
Так, наприклад, уявнiсть, заплуташсть, ущербнiсть, диспропорцiя i чуже в сукупносп ведуть до пiдмiни, втрати сми^в, тобто тiеi вкрай не-безпечно! iнформацiйноi патологii, яку ми, на жаль, спостертаемо сьо-годш в рядi слаборозвинених держав свпу i яка в перспективi може при-звести до !х остаточного розпаду i зникнення з полпично! карти свiту. У свою чергу, в сукупносл з дискримi-нащею, придушенням, вiдчуженням, недолiком, застоем, занепадом, пе-реважанням особистого iнтересу над сусшльним, одноманiтнiстю це спри-чинюе марюнетковють, змiненi стани свiдомостi сощуму, що означае повну деградацiю i руйнування держави в найближчому майбутньому.
Таким чином, патолопя держави формуеться "знизу вгору", а не "звер-ху вниз", як характерно для тополо-гii, тобто патолопя формуеться як сумарний результат сво!х проявiв.
Ми вже розглянули складовi па-тологii як негативного стану форми держави. Очевидно, що в щлях державного будiвництва необхщне вивчення позитивного стану форми держави, яке, на противагу патологи, щлком можливо назвати "нормою".
При цьому важливо наголосити, що поняття "норма" в цьому контек-сп нi в якому разi не мае тлумачити-ся в законодавчому або юридичному сенсi, позаяк це штучний базис, а не природний. По суп набагато ближче
у цьому ключi трактування "норми" в сощально-медичному аспектi, тобто як норми здорово! держави i соцiуму.
З огляду на природну теорш держави, поняття "норми" традицш-но асощюеться з поняттям "порядку", що е одним з центральних мо-ментiв "нормативно! етики". Таким чином, дотримання норми в !! природному значенш як керiвного етич-ного начала означае впорядкування у державi як формi буття, що е одним з ключових процеав державного бу-дiвництва.
Водночас сьогоднi ми спостерпае-мо ще одне хибне тлумачення норми в iдеологiчному контекстi. Так, у ба-гатьох державах поняття норми фор-муеться в рамках певно! щеолопчно! системи, задаеться як якась аксюма, привнесена в людське буття ззовш. При цьому норма, яка виводиться не з реального буття, а з щеолопчних уявлень, потрапляе в рамки теори штучно! держави, iррацiонально! для державного будiвництва. Унасл^ док того, що щеолопчна норма най-частiше передбачае iншi смисли, шж людське буття, iнститути реалiзацi! норми — судова i бюрократична системи держави, виступають як шстру-мент руйнування людського буття шляхом шдмши смислiв реального буття щеолопчно! нормою.
У межах теори природно! держави вiдповiдно до запропонованих топо-логiчних пiдходiв до держави форму-вання визначення норми аналопчно формуванню визначення патологi!. На вщмшу вiд усiх iснуючих пiдходiв до визначення поняття "норма", ми виводимо категорш "норми" з наве-дених субстанцюнальних понять i властивих !м бiнарних пар, якi роз-
кривають топологш форми держави. При цьому з бшарних пар береться !х позитивна частина.
У контекстi цих уявлень норма розумiеться як "мiра" — мiра вщпо-вiдностi природним законам буття, як визначешсть, сталiсть i стшисть буття людини. Функцiею мiри е справедливють. В. С. Несерсянц на-голошуе, що iдея справедливостi, яка виконуе функщю мiри, повинна ро-зумiтися в дусi правового принципу формально! рiвностi, що поширюеть-ся не лише на суб'екти держави — громадян, а й на вс види соцюкуль-турних суб'ектiв у державi [17].
При цьому, на вщмшу вiд дiючих концепцiй держави, у яких "норма" е похщною вщ ситуацi! — економiч-но!, полпично!, а значить, досить волатильною, "норма" в розумшш природно! держави мае незмшний характер, що прямо випливае з вла-стивостей незмiнностi людсько! i соцiально! психологi! з часiв давшх схiдних цивiлiзацiй.
Звiдси випливае, що людське буття вщбиваеться саме щею, незмiн-ною сутнiсною нормою, яка лежить поза економiчним, сощальним чи полiтичним контекстом. Подiбний шдхщ, заснований на природному правi, складае основу схщноевро-пейсько! традицi!, що забезпечило безпрецедентне територiальне охо-плення держави та !! тривалу стш-кiсть. Аналогiчний пiдхiд мае мюце у схiднiй традицi!: наприклад, Кита!. В щлому свiтовий досвiд свщчить, що сучаснi тенденцi! iнтеграцi! ре-алiзованi саме на таких свпоглядних пiдходах.
Водночас у дiючих концепщях держави людина розглядаеться як
якийсь зааб для досягнення пев-но! мети — економiчноi, сощаль-но!, полiтичноi. У цьому контекстi Ю. Хабермас констатуе, що держава i корпоративнi iнститути сформували певний тип техшчно! рацiональностi, яка вирiзняеться з ритму повсякден-них людських турбот. В результат цi нав'язанi бюрокрапею i корпо-рацiями iмперативи змшили, обме-жили або перекрутили повсякденне життя людей [18]. У таких мехаш-стичних моделях держави штучно задана норма встановлюе штучне — механiчне — буття людини. I, як шд-тверджуе практика, зшти з цiеi ор-бiти надалi стае нереально — транс-формацiя може здiйснитися тшьки шляхом ломки старого.
Як вже зазначено, змiст поняття "норма", як i поняття "патологiя", у межах теорii природно! держави i топологiчного пiдходу до опису !! форми розкриваеться чотирма суб-станцiональними поняттями: мiсце розвитку, дiяльнiсть, динамiка i аксю-логiя, i притаманними !м наведеними ранiше бiнарними парами. При цьому позитивний характер мають таи по-ловини цих бшарних пар: розвиток, трансформацiя, результатившсть, економiя, концентрацiя, стабшь-нiсть, передача, переконання, ство-рення, свое, вщтворення, взаемодiя, пiдтримка, наявнiсть якостi, вщсут-нiсть конфлiкту iнтересiв, поеднан-ня особистих i суспiльних iнтересiв, рiвноправнiсть, надлишок, самодо-статнiсть, рiзноманiття, спiвмiрнiсть, справжнiсть, прозорiсть, помiрнiсть.
Слiд зазначити, що, на вщмшу вiд патологи, де, як зазначалося рашше, поеднання окремих негативних еле-менпв рiзних бiнарних пар здатне
утворювати самостшш за змiстом i буттевою живучютю негативнi кон-структи, поняття норми передбачае одночасно наявшсть лише пози-тивних частин з уах бiнарних пар, що описують чотири базисних суб-станцiональних поняття топологи держави.
Практика державного буття пока-зуе, що одшею з ключових тополопч-них проблем державного будiвницт-ва е лiквiдацiя конфлшту особистих i суспiльних iнтересiв ^ в iдеалi, досягнення !х поеднання. В теорii природно! держави, що мае сво!м змютом людське буття, нагальною е необ-хiднiсть поеднання цiлей iндивiда i держави.
Дослiдження з соцiальноi психологи свiдчать, що коли вiдносини в колективi опосередкованi змiстом спiльноi сусшльно цiннiсноi дiяль-ностi, дiють iншi схеми поведiнки, нiж у сощальнш групi, де цiлi роз'ед-наш, конкурентнi. Визначальною закономiрнiстю поведiнки таких цш-нiсно-опосередкованих колективiв е поведшка iндивiда в колективнiй дiяльностi, або, шакше кажучи, "гро-мадянське самовизначення".
Для громадянського самовизна-чення характерне вибiркове ставлен-ня громадян до будь-яких впливiв, у тому чи^ i до впливiв засобiв ма-сово! iнформацii, полiтичних гасел, чуток, колективiв громадянського суспiльства, якi оцшюються, при-ймаються або вiдкидаються залеж-но вiд того, чи вщповщають вони чи нi завданням, щлям, цiнностям, що утворюють змiст значущо! дi-яльностi держави. При цьому гро-мадянське самовизначення, з ог-ляду на наявшсть свободи певних
переконань, школи не призводить ш до конформiзму (угодовству) з чужою i не завжди конструктивною позицiею, нi до негативiзму, що призводить нерщко до вiдмови вщ ко-лективно! дiяльностi (iндивiдуалiз-му), тобто до тих негативних явищ, як притаманнi штучним теорiям держави.
При громадянському самовизна-ченнi особистють усвiдомлюе необ-хiднiсть дотримуватися норм державного буття, слщувати щеалам держави, а значить i сшввщносити сво! цiлi i цiнностi з щлями i цшно-стями держави. Тобто через усв^ домлення вищо! норми державного буття в !! топологiчному розумiннi вiдбуваеться поеднання життевих цшностей людини з життевими ш-тересами держави. Таким чином, державне самовизначення стае фор-мотворчою рисою державного сощу-му. Причому соцiуму, згуртованого цшшсною орiентацiею на еднiсть, спiльнiсть штереав держави i грома-дян, що Грунтуються на сформованш топологi! державного буття.
Висновки. Поряд з поняттям держави поняття топологи розгля-далося у творах бшьшосп фiлософiв Стародавнього Китаю та Давньо! Греци. Базовими елементами топо-логi! в китайськш фiлософi! е "iнь" i "ян". Аристотель у "Риторицi" розро-бив вчення про "топах" як основних тополопчних елементах.
Системнiший пiдхiд до змютов-ного наповнення топологi! представлений у I. Канта в його таблиц категорш, що включае модальность При цьому в модальностях найбшьш наочно розкриваеться сутшсна природа топологи.
На нашу думку, сутшсть тополо-гiчно! iнтерпретацi! держави полягае в тому, що держава розглядаеться як форма буття з позицш природно! те-орi! держави. I! втшення вщбуваеть-ся шляхом зведення всього рiзно-манiття державних явищ до певного набору понять, що розкривають при-родну сутшсть держави та визнача-ють змют державного будiвництва.
З огляду на викладене ми дали таке визначення топологи держави. Тополопя держави — це вимiрюван-ня форми держави, значення яких змшюються до прямо протилежних одне одному, але при цьому як характеристики залишаються незмшними.
На вщмшу вiд iснуючих тракту-вань, у контексп теорi! природно! держави тополопя форми держави вимiрюеться чотирма субстанцю-нальними поняттями: "мiсце роз-витку держави", "аксiологiя держави", '^яльшсть держави", "динамiка держави". За аналопею з модальностями I. Канта, кожне з цих субстан-цюнальних понять розкриваеться сукупнiстю бшарних пар характеристик, кожна з яких охоплюе проти-лежнi один одному значення.
Загальне правило формування топологи полягае в тому, що складо-вi бiнарнi пари субстанцюнальних понять держави — мюце розвитку, дiяльностi, динамiки, аксiологi! — е взаемодоповнюючими, i за рахунок цього покривають все можливе рiз-номашття проявiв форми держави. При цьому показано, що наявш су-перечностi залишаються в рамках бшарних пар i жодним чином не ви-ходять за !х межь Такий принцип формоутворення дае можливють поеднати в собi як повний спектр
значень кожно! з характеристик, до протилежних одне одному, так i максимально наповнити i поеднати одну з одною рiзнi характеристики, що описують субстанцiональнi поняття держави.
Для розумшня цiлей, що стоять перед державним будiвництвом, з протилежних значень у кожнш з б^ нарних пар характеристик, що опи-сують субстанцiональнi поняття держави, нами видшеш тi значення, якi вказують на негативний характер розвитку держави, тобто патологш держави.
У цiлях державного будiвництва необхiдне вивчення не лише негативного, а й позитивного стану форми держави, що щлком можливо назвати "нормою". При цьому поняття "норма" в цьому контекст ш в якому разi не мае тлумачитися в законодавчому або юридичному сена, оскшьки це штучний базис, а не природний. По суп, набагато ближче у цьому ключi трактування "норми" в сощально-ме-дичному аспектi, як норми здорово! держави i соцiуму.
Дотримання норми в !! природному значенш, як керiвного етично-го начала, означае впорядкування у державi як формi буття, що е одним з ключових процесiв державного бу-дiвництва.
У межах теорi! природно! держави, вiдповiдно до запропонованого тополопчного пiдходу до держави, формування визначення норми ана-лопчне формуванню визначення патологi!. На вщмшу вiд усiх юную-чих пiдходiв до визначення поняття "норма", ми виводимо категорш "норми" з наведених субстанцюналь-них понять i властивих !м бiнарних
пар, якi розкривають топологiю форми держави. При цьому з бшарних пар береться !х позитивна частина.
Таким чином, нами сформована система елеменпв тополопчного опису форми держави, яка уможлив-люе максимально опосередкувати все рiзноманiття граней державного буття, що дае змогу суттево впорядкува-ти процеси державного будiвництва.
список ВИКОРИСТАНИХ
ДЖЕРЕЛ -
1. Эдмунд Гуссерль. Начало геометрии. Введение Жака Деррида; [пер., ком-мент. и послесл. М. Маяцкого]. — М.: Ad Ма^тет, 1996. - 269 с.
2. Хайдеггер М. Бытие и время / М. Хайдеггер; [пер. с нем. В. В. Би-бихина]. — СПб.: Наука, 2002. -450 с.
3. Флоренский П. А. Столп и утверждение истины. — М.: Путь, 1914. (факсимильное воспроизведение — М.: Правда, 1990) Т. 1 в 2 кн.: кн. 1. -490 с.; кн. 2. — С. 491-839.
4. Савицкий П. Н. Евразийство / П. Н. Савицкий // Геополитика: хрестоматия / сост. И. В. Жукова. — Екатеринбург, 2004. — С. 68-84.
5. Сорокин П. А. Человек. Цивилизация. Общество / П. А. Сорокин. — М.: Политиздат, 1992. — С. 300-305, 374, 402-403.
6. Делёз Ж. Складка. Лейбниц и барокко / общ. ред. и послесл. В. А. По-дороги;[пер. с франц. Б. М. Скуратова]. — М.: Логос, 1997. 264 с.
7. СкопинД. А. Топология субъектнос-ти в современной французской философии: дис. ... канд. филос. наук: 09.00.13 / Д. А. Скопин. — Н. Новгород, 2003. — 153 с.
8. Шматко Н. А. Плюрализация социального порядка и социальная
топология / Н. А. Шматко // Соци-ол. исслед. — 2001. — № 9. — С. 1418.
9. Суший О. В. Психосощальна культура державного управлшня: моно-граф1я / О. В. Суший. — К.: Свгго-гляд, 2012. — 344 с.
10. Савчук В. В. Топологическая рефлексия // Проективный философский словарь / под ред. Г. Л. Туль-чинского и М. Н. Эпштейна. — СПб.: Алетейя, 2003. — С. 414-417.
11. Савчук В. В. Топологическая рефлексия. — М.: Канон+, РООИ "Реабилитация", 2012. — 416 с.
12. Кребель И. А. Мифопоэтика Серебряного века: опыт топологической рефлексии. — СПб.: Алетейя, 2010. — 592 с.
13. Дао-Дэ цзин / пер., вступ. ст., ком-мент В. В. Малявина. — М.: Астрель; АСТ, 2005. — 559 с.
14. Щуцкий Ю. К Классическая китайская "Книга перемен". — Ростов н/Д: Феникс. — 544 с.
15. Аристотель. Риторика / Античные риторики; под ред. А. А. Тахо-Годи. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1978. — 352 с.
16. Кант И. Критика чистого разума / И. Кант. — Симферополь: Реноме, 2003. — С. 84.
17. Нерсесянц В. С. Философия права / В. С. Нерсесянц. — М.: ИНФ-РА-М-НОРМА, 1997. — 248 с.
18. Habermas J. Theory communicative айюп / J. Habermas;trans. T. Mc-Carthy. — Boston: Beacon Press, 1987. — 66 р.
