CC BY
40
УДК 130
А. П. Артеменко, кандидат фшософських наук, доцент
ПОНЯТТЯ «ТОПОС» ТА ПРОБЛЕМА СОЩАЛЬНО-Ф1ЛОСОФСЬКО1 ТОПОЛОГП
Присвячено nроблемi використання поняття «топос»у сферi сощальног фтосо-фп. Проаналiзовано змiст цього поняття у фшософських та сощолог1чних системах. Вiдмiчено, що поняття «топос» може бути застосовано як ключове поняття для характеристики специфiки сощального буття.
Ключовi слова: топос, соцiальна система, iдентичнiсть.
Актуальтсть проблеми. Основною тенденщею регулювання сощального, економiчного, политичного життя сустльства на початку ХХ1 ст. е децен-тралiзацiя i формування багатьох регюнальних або локальних порядюв. За визначенням М. Кастельса, навггь класичш кашталютичш форми оргашзацп виробництва, - транснацiональнi корпорацп були дезiнтегрованi та перетво-ренi на горизонтальш структури [3, с. 310]. У зв'язку з цим по-новому постае питання про спiввiдношення глобалiзащl i локатзаци. Термiн «локальний» утратив свою смислову прив'язку до значения «територiальний». Наприклад, термiн «локальний» може бути штерпретований як корпоративний, галузевий, професiйний. Термiнологiчне поеднання «локальний порядок» позначае пев-ну форму оргашзацп життедiяльностi суспiльства, що утворюе i пщтримуе сво! специфiчнi норми та правила.
Згодом будь-яка форма локального порядку прагне вщтворюватися на власнш основ^ переслiдуе власнi iнтереси, як! можуть не збiгатися з штереса-ми суспiльства в цiлому. Сощальш процеси в усiх суспiльствах на меж ХХ-ХХ1 столiть доводить неоднозначшсть застосування «типових» моделей со-цiальних практик у рiзних сощокультурних умовах. Усе бiльше уваги в сус-пiльствознавчих дослiдженнях придiляеться не пошуку унiверсальних сощ-ально-полiтичних технологш, а проблемам перенесення певних прийнятних для свггового спiвтовариства соцiальних практик на Грунт сощально-культур-них локальностей [4]. Неприродна модернiзацiя, що виникае внаслщок меха-нiчного перенесення цивМзацшних практик на iнший культурний Грунт, мае наслщками соцiальнi вибухи i перехiд до полiтичного радикалiзму. Усе це актуалiзуе проблему дослщження конкретних ситуацш взаемоди рiзних форм сощального порядку та процемв «творчо! деструкцп» [3, с. 310], що супро-воджують контакти локальних культур.
Анал1з останнх джерел та публжацш. У сучасному свт складаеться форма сусшльного устрою, що характеризуеться розпадом колись единого сощального порядку на локальш порядки. Ця проблема стала нар1жним ка-менем дослщжень процесiв глобашзаци. Якщо на початку 90-х роюв ХХ ст. 80 © Артеменко А. П., 2011
таке концептуальне бачення було сформовано в роботах С. Гантшгтона, Ф. Фукуями як ктець ютори та початок конфлiкту цивтзацш, то у 2000-х роках з'явились роботи Е. Гщденса, У Бека, Е. Тоффлера, З. Баумана, де глобалза-цшш процеси постають як множення локальних структур. Сама глобалiзацiя набувае можливостi лише за умови культурного та економiчного розмайтя учасникiв мiжнародних процесiв. Як доповнення до них конституюються регiональнi порядки. Вiдбуваються процеси взаемодп соцiальних практик, що призводять до пбридизацп (Я. Н. Птерзе, Е. Са1д), глокалiзацil (Р. Роберт-сон, У Бек), креолiзацil культур (С. Гантшгтон, Р. Грiлло). Кожна з локальних форм оргашзацп життедiяльностi соцiуму змiнюеться у часi, а 1хш межi е рухливими. Самi шдстави соцiального життя в локальних порядках тдда-ються радикальним перетворенням. Усе це змушуе дослщниюв до тополопч-ного аналiзу процесiв i явищ сощально1 дiйсностi.
Для сощально! фшософп проблема соцiального топосу набувае актуаль-ностi лише сьогоднi, коли загальш схеми свiтових систем бшолярносп, моно-полярностi чи багатополярностi зазнали суттево1 критики, а моделi сощально1 полiтики, що Грунтувались на !х базi, пережили глибою кризи. Наприкшщ ХХ ст. структура соцiального простору та проблема сощального топосу потрапили у центр уваги сощолопв П. Бурд'е, М. Кастельса, Б. Андерсона. Пщ впливом фiлософських постструктуралiстичних концепций ними була здiйснена спроба проаналiзувати соцiальний простiр.
На думку росшсько1 дослiдницi Н. Шматко, введения систем «топомв» дозволяе зняти багато традицшних для сощологп проблем, таких як питання про «соцiальнi класи», «мультикультуралiзм», «полiтичний фетишизм» i под. При цьому це дае змогу точно i вiрогiдно описати формування держави, со-цiальних рух1в, категорiй публiчноl полiтики та iн. Соцiальна тополопя кон -цептуалiзуе суспiльнi явища через експлiкацiю соцiологiчних розходжень мiж ними, установлення близькостi (на тдставах активних властивостей) фено-менiв. Таким чином, сощальна топологiя проводить розмежування мiж феноменами, «наближае» або «протиставляе» явища в соцiальному простора Вона дозволяе вибудувати ефективне бачення сощального свиу, що виступае, за ощнкою Н. Шматко, дгючою основою наукового пояснення. Тополопя вщо-бражае розмщення, склад, напрям i спомб дп соцiальних явищ. Соцiальна тополопя - структура-гештальт, що дае дослщникам адекватне бачення со-цiологiчних предмепв у безперервних трансформац1ях. [7].
Сощальна тополопя вщображае динамчт структури простору сощальних розходжень, в яких топос розумiеться як соцiально конструйована одиниця цього простору. За визначенням М. Кастельса, глобалiзований свiт - це «архитектура з мiнливою геометрiею» [3, с. 310]. «Мiнлива геометр1я» - умова можливостi будь-якого сощального порядку, комбшацп елементiв систем, рухливий характер вщносин. Мiнливiсть процесiв у чаи доповнюеться про-
сторовою мiнливiстю, що у свою чергу призводить до констатацп залежно-сп яюсних характеристик змш вщ «мюця» вияву соцiального феномена. Навпъ темпоральнi змiни соцiального явища також залежать вщ зони його локалiза-цп. Звiдси соцiальна дiйснiсть уже не може бути описана як просторово одно-рщне i стшке у часi «сощальне тшо». «Сощальне тшо» фрагментовано не-сюнченною множиною i непостiйнiстю учасниюв соцiальних процемв, а 1х якiсний i кшьюсний склад завжди е iндивiдуальним. Т. Парсонс визначав сусшльство як «тип сощально! системи серед унiверсуму сощальних систем, який досягае найвищого рiвня самодостатностi вiдносно оточення» [5]. Вщ-силанням до оточення було започатковано тополоозащю сощально1 системи, прив'язку загальних схем до мюця i умов 1х реашзаци. Таке становище ви-магае переходу до застосування методологи «топойв», що розумiються як локальш умови формування i розвитку сощальних практик, структур, титв самощентифтацп, а отже, i усвiдомленого ставлення до оточення. Зазначена методолопя орiентована на виявлення конфпураци унiкальностей, в яких змiнюеться природа усталених схем сощальних структур i практик.
Топос - це виокремлення унiкального набору економiчних, полiтичних, iнституцiональних, юридичних i комушкативних ресурсiв та форм !х вну-тршньо1 i зовшшньо1 взаемодп. Структурно це первинний рiвень виокремлення сощального феномена, його своерiдне просторове i часове маркуван-ня. Через таке маркування вщбуваеться онтологiчне встановлення «де-iснуе». За М. Гайдеггером, «вюь-буття» е просторовим i було б хибою пере-творювати буття «на флю!д, що перебувае поза простором i е вiльним вщ зв'язку з ним» [8, с. 235]. Просторовють конструюеться трьома феноменами - вщдалешстю, мiсцевiстю та орiентацiею (спрямованiсть). У статичних системах конструювання сощально1 дiйсностi просторова локалiзацiя зво-диться до спрощено1 системи стосунюв «метрополiя-колонiя» (М. Харт, А. Негр^ Е. Са1д) чи «центр-периферiя» (С. Гантiнгтон, I. Валлерстайн). Але саме спрямування сощально1 топологи на виокремлення розбiжностей ло-кальних сощальних феномешв продемонструвало сумнiвнiсть таких кон -струкпв, як «гiбридна культура», «глокалiзацiя» та «креолiзацiя» культур. У межах просторово1 прив'язки опрацьовано такий напрям дослщжень, як frontier чи border studies, в рамках якого з'явилась «2-b теорiя», що доводить виникнення подвшних, вiдкритих культур на межi культурних та сощально-полгтичних свiтiв.
Топос виявляеться як сукупшсть необхiдних суб'ективних умов, засобiв i моделей соцiальних практик. Унiверсум сощальних систем, про який говорив Т. Парасонс, - полжомпонентна, динамiчна структура, в якш конфiгурацiя фрагменпв сощально1 дiйсностi зумовлюе характеристики як окремих частин, так i системи в щлому. Соцiальна дiйснiсть перестала розумгтись як щiльний континуум, утворений за единою схемою. П. Бурд'е, звертаючись до пробле-ми визначення топосу i соцiального простору, наголошуе на тому, що сощ-
альний проспр бшьше походить на опозицп, дистанцiйованi у соцiальному та фiзичному просторi. Соцiальний простiр - вщлуння сощально1 дiйсностi складаеться iз фрагментiв - топосiв, якi об'ективують соцiальний простiр у фiзичному. «Топос» одночасно постае як принцип бачення i подiлу, катего-рiя сприйняття та ощнювання [1, с. 49-51]. Таким чином, поняття «топос» слугуе вiдображенням розмаггосл i мiнливостi сощально1 дiйсностi. Регю-нальна специфiка сощально-полгтичних та культурних практик постае як топос, окремий сощокультурний свiт.
Топос, за визначенням П. Бурд'е, - це ментальна структура, яка вщбивае сощальш стосунки i структури у структурах привласненого фiзичного простору [1, с. 51]. Таке розумшня топосу дае нам змогу пояснити фрагментацию сощально1 дiйсностi, за якою змiнюе сво! характеристики весь сощальний унiверсум Т. Парсонса, перетворюючись з системы систем на мережу М. Кастельса. Громiздка статична система сощального порядку Т. Парсонса могла задовольнити сощальну теорiю iерархiчного, консервативного сусшль-ства, в якому динамiку процемв регламентовано соцiальною субординацiею i майже механiчним характером дiй.
Топос як привласнений фiзичний простiр тотожний перетину шформа-цiйних потокiв, де зб^ цiлей i iнтересiв агентiв сощально1 дп визначае ситу-ативну систему «негласних» соцiальних наказiв i структур. Топос моделюе соцiальний свiт, який мае власнi меж1, внутрiшню структуру, систему ощнок, iдентичнiсть та впорядковану взаемодiю з оточенням. Тим самим сощальний простр може бути представлений як мережева взаемодiя топосiв, а сам змiст наповнення термiна «топос» доповнюеться значенням практики взаемодп агенпв сощально1 комушкацп.
Але термiн «топос» може бути використано для локалiзацil не тшьки фiзичного простору, а й фрагментацп соцiального простору. Сощальний свгт можна представити у виглядi багатомiрного простору, сконструйованого вщ-повщно до принципiв розрiзнения i розподiлу сукупностi активних власти-востей, здатних надавати його власниковi силу i владу в цьому просторi [3, с. 55-56], тобто топос може позначати локашзащю або сферу дояльносп певно1 соцiальноl верстви, групи, сощального актора будь-якого об'ему. Етнос, реп-он, нацд1, клас i под. - вм цi поняття класично1 соцiальноl теорil можуть бути штерпретоваш як топос соцiального простору, позначення розбiжностей со-цiальноl активностi, концепцш справедливостi, полiтичних цiлей i т. д. Тим самим сощальний проспр набувае рис «картографи» соцiальних топомв, де елементи «соцiальноl мапи» активш i рухливi, а !х становище i роль - дина-мiчнi. Картографування мае в1добразити властивостi iндивiдуальних i колек-тивних агентiв у змшюваному просторi багатомiрного соцiального розпод^.
Для соцiологil змiст топологiчних структур вичерпуеться соц1альними в1д-носинами. Прикладами топомв, або позицiй соцiальноl топологи, можуть слугувати «засоби масово1 шформацй», «церква», «армiя^>, «промислово-фгнан-
совi групи». 1м вщповщають сощальш позици, закрiпленi в стшких, лептимних або юридично гарантованих статусах. Сощологи фiксують каузальнi зв'язки, соцiальнi законошрносп самi по собi, поза зв'язком з тополопею соцiального простору, в якому вони реалiзуються. Це призводить до проблеми сприйняття соцiальних змш як окремими групами, так i регiональними спiльнотами. Саме це викликало до життя транзитарнi методологи i концепцию транзитного сус-пiльства, в яких викрилася проблема встановлення меж i принципiв переходу суспiльства вщ одте1 форми сощально-поттичнох оргатзацп до шшо1.
Для сощально1 фшософп тополопчний опис пов'язаний зi встановлениям специфiчних ментальних структур, що вiдповiдають топосам сощального картографувания. Соцiальна фiлософiя не тшьки розкривае змiст сощально1 топологи як розрiзнення топосiв i, вщповщно, встановлення 1хнього взаемозв'язку, а й аналiзуе взаемодiю соцiальних топосiв як взаемну iнтер-претацiю, спiввiдношення щншсних систем, iдентифiкацiю спiльнот.
Проблема сощального топосу для фшософп суспiльства надае можливють по-iншому поставитись i до проблеми щентичносп як визначення власного мюця i ролi в унiверсумi аналогiчних просторово-часових, культурно-юто-ричних чи полгтако-правових локальностей. Поняття «топос» вщбивае результат процесу самовизначення, встановлення меж1 власного «Я» та порiв-ияния його з «iншим». Це своерщне символiчне позначення не тшьки ощнних характеристик, а й цМсного уявлення гайдеггерiвського «хто-буття», тобто топос постае як персоналiзований погляд на св^, з чiтким усвiдомлениям свого «мюця» i оточения. Топос акцентуе проблему виробництва iдентично-стей. Як такий вiн мiстить об'ективнi i суб'ективнi умови виробництва само-визначення сощальних акторiв. Вивчення топосiв може бути спрямоване безпосередньо на них самих як на результата ди практичних схем «дискурсу легiтимацil» (Ж.-Ф. Лютар) i соцiально-культурних практик. 1нший аспект досл1дження топосiв пов'язаний iз соцiальними умовами виробництва полi-тико-правових практик.
Висновки. Якщо узагальнити викладеш погляди, то можиа зазначити, що «топос» i вiдповiдно «топологiя» претендують на особливе мiсце серед су-часних теоретичних конструктiв, тому що сфера !х застосувания зумовлена фундаментальними рiвнями конституювания соцiальноl реальностi. Сощо-логiчнi досл1джения забезпечили перший тополопчний рiвень - виокремлен-ия розмайтя локальних соцiальних порядков, просторове подання соцiально-го свiту. В такому речищi топос постае як результат причинно -наслщкових рядiв, фактично1 подiбностi соцiальних феноменiв. Соцiальна фiлософiя пе-редбачае нове розумiння суспiльного ладу. В тополопчному пiдходi усвiдом-люються множиннiсть, мiнливiсть та можливiсть сощальних свтв. Топологiя в1дбивае унiкальне в сощально-юторичному розвитку - трансформацil практик !х розташування та взаемодда з оточениям у просторовому i часовому 84
вщношенш, виробництво щентичностей як топомв i подiй соцiального свгту i т. д. Топос постае у виглад ментально! структури, що вщображае CBiT у ра-цiональних категорiях. Фiлософiя переходить на другий тополопчний рiвень -онтологiï та дiалектики соцiальноï реальностi, що може стати основою кон -цептуально1 модершзацп i пошуюв бiльш глибоко! внутршньо1 едностi со-цiальноï теорiï. Тополопя акцентуе ту обставину, що з переходом вщ одного топосу до шшого змiнюються не просто внутршня i зовнiшня форми образу свгту, а й якiсна специфiка, притаманна ментальнш просторово-часовiй та цiннiсно-орiентацiйнiй структурам. Оскшьки рiзнi умови iснування формують рiзнi соцiальнi свiти, остiльки породжуваш рiзними свiтами практики являють собою впорядковаш конфiгурацiï топосiв.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бурдье П. Социология социального пространства / П. Бурдье : пер. с фанц. ; отв. ред. перевода Н. А. Шматко. - М. : Ин-т эксперимент. социологии ; СПб. : Алетейя, 2007. - 288 с.
2. Гидденс Э. Устроение общества / Э. Гидденс. - М. : Акад. проект, 2003. - 528 с.
3. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / М. Кас-тельс : пер. с англ. О. Шкаратана. - М. : ГУВЭШ, 2000. - 608 с.
4. Луман Н. Теория общества (вариант San Foca'89) / Н. Луман: пер. с нем. А. Ф. Филиппова // Теория общества / пер. с нем., англ. ; вступ. ст., сост. и общая ред. А. Ф. Филиппова. - М. : Канон-пресс-Ц, Кучково поле, 1999. - 432 с.
5. Парсонс Т. Понятие общества: компоненты и их взаимоотношения - Режим доступа : http://www. gumer. info/bibliotek_Buks/Sociolog/pars/pon_ob. php.
6. Фуко M. Воля к знанию // Фуко М. Воля к истине: по ту сторону знания, власти и сексуальности : пер. с фр. С. Табачниковой. - М. : Касталь, 1996. - 450 с.
7. Шматко Н. А. Плюрализация социального порядка и социальная топология / Н. А. Шматко // Социолог. исследования. - 2001. - № 9. - С. 14-18
8. Хайдеггер М. Пролегомены к истории понятия времени / М. Хайдеггер. - Томск : Водолей, 1998. - 384 с.
9. Хардт М. Империя / М. Хардт, A. Негри: пер. с англ. Г. В. Каменской, М. С. Фетисова. - М. : Праксис, 2004. - 440 с.
ПОНЯТИЕ «ТОПОС» И ПРОБЛЕМА СОЦИАЛЬНО-ФИЛОСОФСКОЙ ТОПОЛОГИИ
Артеменко А. П.
Посвящено проблеме использования понятия «топос» в сфере социальной философии. Проанализировано содержание этого понятия в философских и социологических системах. Отмечено, что понятие «топос» может быть использовано как ключевое понятие для характеристики специфики социального бытия.
Ключевые слова: топос, граница, социальная система, идентичность.
THE NOTION «TOPOS» THE PROBLEMS OF TOPOLOGY IN SOCIAL PHILOSOPHY
Artemenko A. P.
This article is devoted to the problem of using of the notion "topos" in the social philosophy. The author analyzes the meaning of this notion in philosophical and sociological systems. The notion "topos" is considered as a key notion that show a special characteristic of social life.
Keywords: topos, social system, identity.
УДК 37.013.
Г. I. Фгнгн, кандидат фшософських наук, доцент
ГРОМАДЯНСЬКЕ ТА ПАТР1ОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ В СИСТЕМ1 В1ЙСЬКОВО1 ОСВ1ТИ Н1МЕЧЧИНИ
Розглянуто особливост1 громадянського та патрютичного виховання в системi втськовоЧ освти. Проаналiзовано теоретичт основи громадянського, патрютичного та вШськово-патрютичного виховання у Шмеччит. Запропоновано рекомендацп щодо впровадження позитивного досвiду Шмеччини з громадянського, патрютичного та вiйськово-патрiотичного виховання. Зроблено спробу проаналiзувати систему патрютичного та вШськово-патрютичного виховання у вШськовШ освiтi Нмеччини.
Ключовi слова: громадянське виховання; патрютизм, патрiотичне виховання, военно-патрютичне виховання, Ншеччина.
Актуальтсть проблеми. Одшею з ознак цивМзовано1 краши е рiвень розвитку духовносп II громадян, змют i характер моральних цшностей та iдеалiв населення, рiвень патрютизму. Розбудова ^залежно^', демократично].', сощально].', правовоI держави потребуе активiзацп зусиль оргашв виконавчоI влади, громадських i релтйних оргашзацш, спрямованих на розвиток духов-носп, виховання патрютизму та поваги до юторично! спадщини Украшсько-го народу, утвердження в сусшльнш свщомосп загальнолюдських моральних цшностей. Питання нацюнально-патрютичного виховання украIнськоI моло-дi потребуе сьогоднi серйозних i всебiчних пiдходiв, використання кращих надбань педагопки минулого i поеднання 1х iз сучасними принципами, на-прямами i формами роботи з пiдростаючим поколшням. Вiйськово-патрiо-тичне виховання - невщ'емна складова нацiонально-патрiотичного виховання. Цей напрям ниш потребуе впровадження не тшьки у вшськовому сере-довищ^ а й у закладах освгш, спортивних i громадських органiзацiях.
86 © Фшш Г. I., 2011
