CC BY
26УДК 412.5+413.233
Л.М. Макеева,
кндидат фтолопчних наук, доцент, доцент кафедри англшськоТ' фтологп Республканського вищого навчального закладу "Кримський iнженерно-педагогiчний ушверситет"
Специфiка функцюнування дiеслiвних словосполучень у текстах наукового стилю
Однieю з найактуальнiших i водночас найскладнiших проблем, що потребують старанного дослiдження значного матерiалу, е проблема лексико-фразеологiчного варiювання у спе^альнш лiтературi.
Пошуки критерпв для опису значення ^в приводять лiнгвiстiв до аналiзу сполучуваностi дослiджуваних мовних одиниць. Вивчення лексико-семантичного варшвання слова, розпочате В.В. Виноградовим, фунтуеться на протиставленн слова - лексемi як одиниц системи реалiзованому слову - слововживанню i виходить з розмежування ним мови як системи засобiв i мовлення як реальноТ комункативноТ' дiяльностi. Матерiальною умовою реалiзацiТ значення в мовленн е контекст, який визначаеться мовознавцями по^зному.
У лiнгвiстицi юнуе ряд дефiнiцiй поняття «текст» та «контекст», як групуються на рiзних пiдходах до даного поняття. Так, поняття тексту, яке включае до себе утворення вщ речення або ктькох речень до багатосторiнкових фрагмен^в, утворюе едине цiле з поняттям «контексту» як умови (або об'еднання умов), надаючи однозначнють комунiкацiТ [7].
Контекст у такш штерпретацп розумiеться не як деякi мовнi та позамовн нашарування на семантику словникових одиниць, що висв^люються при функцюнуванш останнiх у мовi, а як поважна складова частина ^еТ семантики.
А.Ф. Зинов'ева розумiе пiд контекстом, з одного боку, сукупнють комушкативно-ситутативних факторiв, а з iншого -вербальне оточення актуалiзованих у текст мовних форм в межах Тх безпосереднiх семантичних вiдношень, висувае ппотезу, що комунiкативно-мовний контекст вiдображае семантичну взаемодш мовних форм у межах конкретного мовного жанру [5].
Отже, термшом «контекст» штерпретуеться широкий дiапазон понять, зв'язаний з його функфями - лiнгвiстичною та екстралiнгвiстичною.
Контекст аналiзуеться з точки зору протилежност -«макроконтекст», який визначаеться межами абзацу, та «мiфоконтекст», обмежений ттьки одним реченням, а однiею з форм мiкроконтексту е «експлiцитне мовне вказання на можпивють поеднання рiзних значень слова» [6].
1ншим критерiем, який попягае в основi аналiзу контексту е зв'язанiсть компонентiв с^в у сповоспопученнi, i в цьому випадку контекст де термшуеться запежно вщ ступеня стiйкостi як втьний та зв'язаний, фразеопогiчний, пiд яким маеться на увазi фактичне оточення фразеолопчноТ одиницi, виявпяючи ТТ змют.
З нашоТ точки зору, теорiя контексту Н.Н. АмосовоТ е, з одного боку, бтьш широкою, шж у А.В. Кунiна (оскiпьки розгпядаються чотири типу контексту), апе, з шшого боку, бiпьш конкретно!' з семантичноТ точки зору, або дае змогу з'ясувати, який тип контексту, ям умови функцюнування пексичноТ одиниц сприяють ТТ переосмиспенню та семантичноТ монол^носл - впастивостi фразеолопчноТ' одиницк
Оскiпьки межi контексту та його специфка визначаються завданням i метою дослщження, в нашiй роботi контекст розумiеться у тому ппанi, в якому вш визначаеться в лексикологи, тобто найближче i необхiдне оточення слова, що дае змогу виявити його сполучуван потенцп, реапiзованi в синтагматичних моделях. З проблемою контексту нерозривно зв'язана проблема розрiзнення словникового та контекстуального значення с^в.
В лшгвютичнш термшологи вони зазначаються як «узуальш» та «оказiонапьнi» тодi як юнуе точка зору, детермiнуюча оказюнальне значення ширше нiж поняття контекстуально обумовлене.
Ми приеднуемося в даному питаны до точки зору на вказану проблему Л.С. Бархударова, який розумiе шд контекстуальним значенням не реалiзоване в контексп одне зi словникових, тобто регулярно закртлених у системi мови за даною багатозначною лексичною одиницею значень, а таке, що виникае лише в певному контексл i зумовлене ним. Критерiем розмежування словникових i контекстуальних значень е факт входження даного значення полюемантичного слова в тлумачний або двомовний словник.
Отже, строга контекстуальна зумовленють визначае зв'язанють значення, однак будь-яке зi словникових значень, реалiзованих у тексп, також вимагае певного контексту, конкретних
умов для свое'Г реалiзацN, i межа мiж ними лежить у ступен стiйкостi контексту, взаемному зв'язку мiж значенням i сполучуваним зi словом вказiвним мiнiмумом, тобто з обов'язковим оточенням.
Слщ зазначити умовнiсть вживання поняття «втьне значення», оскiльки, як вщомо, «будь-яке сполучення слiв дае не суму сми^в, а новi смисли», воно вжите, щоб диференцшвати ступiнь «смислового прирощення до цтого, що виникае за рахунок взаемодп значень, актуалiзованих стосовно до позначуваних у конструкцп реалiй та 'х зв'язш» [12, с. 253].
1де''' О.М. Пешковського [10, с. 16] про те, що форма iменника означае предмет, форма прикметника i дiеслова - ознаку, пов'язан з уявленням про те, що «значення всього словосполучення може бути визначене так: такий-то предмет продукуе таку-то ознаку» [10, с. 23].
Ц положення сшввщносяться з уявленням про семантику слова як про складний комплекс смислових компонент, як по™ реалiзуються в синтаксичному плат мови через сполучуванють. Залежний елемент словосполучення можна розглядати як реалiзацiю семантичного компонента визначуваного слова.
Проаналiзувавши сукупнiсть текстового матерiалу, обсягом 20 тисяч слововживань, в якому вживаються вибраш для дослiдження слова, i дослiдивши 'х дистрибуцiю, можна по™ вивести бiльш вагомий семантичний компонент, що виявляе значущий для аналiзованого слова аспект значенневого змюту. Взаемодiя значень компонентiв одне з одним i зi значенням всього словосполучення припускае врахування сшввщнесеносп слова i словосполучення, тобто ступiнь 'х семантично' спаяностi, взаемозалежностi, виявлення яко' припускае в свою чергу синтез двох рiвнiв семантичного аналiзу - лшгвютичного й екстралiнгвiстичного, висувае три критерп семантично'' спаяностi компонентiв словосполучення, зв'язан з трьома и рiзновидами:
а) критерш структурно-семантично''' зумовленостi компонентiв словосполучення, який проявляеться в певнш контекстуальнш зумовленостi значень компонентiв;
б) критерш структурно' розкладносп, зв'язаний з обмеженою можливiстю узуальних структурних змiн;
в) критерш референтно'' мотивованосл, що проявляеться в характерi спiввiдношення словосполучення з дшснютю.
Застосовуючи данi положення до аналiзованого матерiалу, дiеслiвних словосполучень, аналiзованi словосполучення можна вiднести до семантично спаяних, осктьки вони служать мУмальним
контекстом, у межах якого реалiзуeться значення одного з компонент [1, с. 32].
Значення не обумовлен в межах словосполучення, бо вони однозначн в межах дано''' пщмови, тому сполучення "Auxin was applied in fruit thinning" або ..."was applied in growing shoot" [17, с. 184] мае нульову семантичну спаянють з точки зору дieслiвного компонента, бо сполучуванють одиниц "apply" i в моделi N+V i M+N з iменниками-термiнами зумовлюе реалiзацiю його значення «застосовувати» в першому випадку i значення «наносити» - в другому (ва iншi значення елiмiнуються в цих сполученнях). Отже, дiеслово «apply», за своТми дистрибутивними властивостями належить до дiеслiв «спрямовано'Т дiT» [11] i, таким чином, характеризуемся сполучуванiстю iз синтаксичними елементами, що перебувають у залежнш вiд нього позицп. В аналiзованих моделях роль обов'язкового оточення виконують спецiальнi слова, вступаючи в контакт з якими, дiеслово утворюе невшьш словосполучення, що мають такi характеристики:
а) порушення правил формально' граматичноТ' сполучуваностi: вектор синтаксичноТ залежностi спрямований у протилежний - вiд iменника до дiеслова, тобто очевидна комплетивна залежнють;
б) зв'язок семантичноТ контекстуально'' детермшацп зi спецiалiзованим оточенням;
в) нульову семантичну спаянють з точки зору iменного компонента;
г) семантичну спаянють з точки зору дiеслiвного компонента.
Таким чином, строга контекстуальна обумовленють наперед
визначае зв'язанють значення. Будь-яке зi словникових значень, реалiзованих у тексп, вимагае певного контексту, конкретних умов для свое' реалiзацiT' i меж1 мiж значенням та сполучуваним зi словом вказiвним мiнiмумом. Як видно з викладеного вище, для визначення ступеня фразеолопчносп юнуе ряд внутршньомовних показникiв, хоча, на нашу думку, не менший iнтерес являють умови функцiонування, що породжують той чи шший тип сполучень, як втьних, так i зв'язаних.
Досить цкава точка зору Я. Балажа, котрий вважае, що вщмшносп мiж сигнiфiкативною цiннiстю вiльних словосполучень i стiйких викликанi тенденцiею лексикалiзацiT, яку слщ чiтко вiдмежовувати вiд синтагматизацп, пiд якою автор розумiе взаемне доповнення функцш групи мовних знамв. При синтагматизацiT' компоненти зберiгають вщносну самостiйнiсть i тому кожен з них
здатний, не мшяючи свое'Г комункативно''' цшносп, вказувати на той же ситуат i самостiйно, тобто вони кожен зокрема вщносш до свого ситуату: в даному разi ми маемо справу з втьним словосполученням. При лексикалiзацN два мовних знаки («а» i «в») у сво'й комушкативнш цiнностi спiльно вказують на будь-який ситу ат (об'ект, що визначаеться одшею ситуа^ею).
Незважаючи на правомiрнiсть положень дано' теорп, яка аналiзуе явища вiльних i зв'язаних сполучень крiзь призму знаково' теорп, для нашого дослiдження, виконаного в ру^ лексично''' семантики, вона е орiентиром, бо не вiдповiдае на запитання, як саме компоненти i чому в одних випадках збер^ають самостшнють, а в iнших - втрачають ii. З другого боку, поняття «свободи» протиставляеться поняттю зв'язаностi, фксованосп, iдiоматичностi складних утворень. Всi ц параметри властивi фразеологiчнiй одиницi, тобто словосполученню, в якому семантична монол^нють (цiлiснiсть номшацм переважае) домiнуе над структурною роздтьнютю елементiв, що його складають.
Але в реальнiй мовi мiж вiльними словосполученнями i фразеолопзмами немае рiзкоl межi, внаслiдок чого при аналiзi семантично' структурно' одиниц на переднiй план висуваеться вивчення на компонентному рiвнi ступеня семантично'' монолiтностi, зв'язаного зi ступенем переосмислення семантичного результату сполучуваност^ яким е сполучення. Тому в робот прийнята точка зору В.Н. Телия, котра трактуе «зв'язане значення як особливу категорш, особливий структурно-семантичний тип лексичного значення», при цьому «вщмшносп мiж ними та втьними значеннями ^в корiняться не стiльки в тому, що вони означають... i як пристосований тип ТхньоТ семантики до позначення елементiв зовнiшнього i внутршнього свiту людини, скiльки в самш мовнiй технiцi позначення, яка характерна для непрямо'' номшацм [12, с. 254].
Осктьки при аналiзi семантично' структури одиницi на переднiй план висуваеться вивчення на компонентному рiвнi ступеня семантично' монолiтностi, що в свою чергу зв'язаний зi ступенем переосмислення семантичного результату сполучуваносп, яким е словосполучення, ступшь монолiтностi фксуеться нами семним аналiзом структури штенсюналу та iмплiкацiоналу, переаранжуванням сем у цих частинах структури сигшфкативного значення. Спаянють словосполучення або його вшьшсть зумовлюеться ступенем того, наскiльки тддаеться перебудовi семантична структура сполучуваних одиниць у процес комбiнаторики смислiв.
Вшьш словосполучення демонструють слабку спаянiсть. Вони ычого не набувають i3 зони iмплiкацiоналу в процесi складання сми^в. lнтенсiонал формуеться за способом вщбору до нього найбiльш сутнiсних понятшних ознак i значень сполучуваних вихщних одиниць: cash flows depend on how well the final product was received [14, с. 236]. Якщо семантична структура шддаеться докоршнш перебудов^ тобто в структурi штенсюналу значення, отриманiй в результатi сполучуваносп, фiксуються семи, що ранiше не входили до iнтенсiоналiв вихiдних одиниць, - там семи е шби набутими номшативною одиницею на стадп складання смислiв - таке сполучення буде спаяним, стшким, на лексичному рiвнi структурний тип його - фразеолопчний. Якщо ж iнтенсiонал значення -семантичного результату - формуеться лише за способом переаранжування, а не замши, то таке словосполучення мае бути вщнесене до тих, стушнь спаяност яких менший, воно прозоро мотивоване, значення семантичного результату сполучуваносп легше виводиться зi значень його компонент. Таке сполучення вщнесемо до напiвстiйких словосполучень. Так, при аналiзi дiеслова "reduce" в бюлопчних, хiмiчних, географiчних, математичних i економiчних текстах ми керувалися даними за семою «змша з вiдтiнком мiнiмалiзацiT», що припускае кiлькiснi змiни: «chlormequat application reduced APS» [17, с. 298]. Якщо проаналiзувати смислову структуру дiеслова та особливостi, характернi для кожного з його значень, можна побачити, що в лексико-семантичному варiантi «вщновлювати» об'ект, включений у смислову структуру дiеслова, мае ознаку, що вказуе на його лексико-семантичний розряд i семантичний тип: "to correct by bringing displaced or broken parts into (initial) state" - компонент "parts" вказуе на лексико-семантичний розряд об'екта - iменник конкретноТ семантики, що означае неютоту. Щось таке, що мае структуру, яку можна розчленувати, а полм повернути у вихщну позицю У спе^альному лексико-семантичному варiантi з'являеться ознака «повернення у вихщну пози^ю», якоТ нема в загальному значены, при збереженн ознаки неютот, оскiльки нею стають хiмiчнi речовини, що мають, окрiм ознаки членування, специфiчнi властивостi - вступати в реакцю 2) "Oxygen was reduced by this procedure" [17, с. 311]. Отже, штенсюнал розширюеться за рахунок новоТ ознаки: взаемодiя з реагентами, а ознака «мльмсш змiни» повнiстю витiсняеться з нього. Тобто, якщо в першому прикладi ми можемо назвати словосполучення втьним, то в другому, де в iнтенсiоналi значення зберiгаеться ттьки ознака «змiна», а сема «мiнiмалiзацiя кiлькостi» замiнюеться «якiсними змiнами», тип
словосполучення термшуеться нами як натвстшкий. За характером появи в мовi таю словосполучення трактуються як nepBiCHe втьш номiнуючi комплекси, що пiддаються в^^рковш та закpiплюючiй д1Т узусу i являють собою цiлiснi номшацп розгорнутого типу з постшним складом компонент.
В математичних та eкономiчних текстах сема якюних змiн, яка присутня у спе^альному значeннi, утвореному вщ похiдного, доповнюеться вiдтiнком каузативностi:
1. Equation (4.1) reduces to (4.5) again [15].
2. We reduce this problem to the condition of regularity [16],
а також ознакою цшеспрямованосл та усвщомленосл (to bring to a systematic form or character).
Повертаючись до прикладу з дiесловом "apply", ми можемо вщнести словосполучення "to apply auxin" до невтьних словосполучень, осктьки ознака «наносити» не входила в штенсюнал значення дiеслова, а з'явилася в ньому ттьки при сполученн з iмeнником, що означае рщку речовину.
Отже, формування розвитку тишв словосполучень iдe вiд вiльного через узуальне, традицшне до фpазeологiчного. Ц типи вiдpiзняються ступенем спаяностi. Спаянють на семантичному piвнi може бути непрямо встановлена методом компонентного аналiзу семантичноТ структури, тобто аналiзом лексичного значення.
1) При втьному словосполученн iнтeнсiонал значення формуеться висуненням в загальний штенсюнал потpiбних понятiйних ознак. Цей споаб складання смислiв супроводжуеться переаранжуванням понятiйних ознак у семантичнш стpуктуpi:
Atat holds the bonds until they mature. The evolutionary changes have increased the importance of financial management [14, с. 295].
2) А при формуванн нестшких словосполучень можливий деякий дуже незначний перехщ певних понятшних ознак з штенсюналу в iмплiкацiонал, або навпаки; але, загалом, цтюнють сполучуваних сми^в повнозначних одиниць залишаеться незмшною, що завжди вiдмiчалося при аналiзi таких формувань тим, що значення семантичного результату сполучуваност може бути легко виведене зi значень його сполучуваних компоненлв: Chlormequat application reduced APS. Alkaline hydrolysis released some-C-ABA [17, с. 320].
3) При штеграцп сми^в в умовах фразеолопчного словосполучення iнтeнсiонал значення семантичного результату -складноТ номiнативноТ одиницi, незначно сшвпадае за складом з штенсюналами значення вихiдних сполучуваних одиниць, окpiм того,
до нього входять TaKi понятшы ознаки, як не входили в штенсюнал значення одиниць рaнiше, тобто TaKi понятшы ознаки, якi е набутими в процесi штеграцп смислiв у нову якють. Цi понятiйнi ознаки витюняють з iнтенсiонaлу в iмплiкaцiонaл ознаки (семи), що рaнiше входили в штенсюнал, формуючи у такий споаб якiсно новий iнтенсiонaл значення: Oxygen was reduced by this procedure. The long-term debt bears interest at a rate of 9 percent ... The solution (4/1) reaches both asymptotes in a finite value [17, с. 318].
Так, у дiесловi "reduce" витюняеться ознака, що е в його основному ЛСВ - «змша з вщтшком мiнiмaлiзaцil», i зявляеться ознака «повернення у вихщний стан» - вщновлення.
1нтенсюнал розширюеться за рахунок ново! ознаки.
З штенсюналу дiесловa "reach" витюняеться ознака ктькюних змiн, яка переходить в iмплiкaцiонaл i зaмiнюеться ознакою штелектуальноУ дм - вiдповiдностi мiж математичними величинами.
Що ж до дiесловa "bear", то у сполученн "bear interest" -приносити прибуток - ми можемо говорити про змшу функцп даного дiесловa, яке зазвичай асоцшвалося з iншим процесом. Вживання його в словосполученн з даним iменником, що мае спе^альне значення в пiдмовi економiки, призвело, фактично, до порушення його звичайного мотивування, i воно набуло значення, що семантичне диференцшоване в даному контексл, а також е результатом розширення семантичних меж слова за рахунок розвитку його внутршшх смислових можливостей.
Як показуе дослщжений мaтерiaл, непрямо-похiдний споаб семантично! структурацп дiеслiвних одиниць в умовах зв'язаного значення обумовлюе i зaкономiрностi його вживання - вибiр i комбiнaцiю з тими словами, ям виступають як опорнi найменування i через якi, тобто непрямо, та чи шша лексична одиниця сшввщноситься iз зовнiшнiм свiтом.
Гарат1ею правильного сприйняття зв'язаного значення е його поеднання з «несполучуваним» за сво'м значенням семантично ключовим словом. Цей лопчний дисонанс нiби сигнaлiзуе про те, що один з компонент сполучення вживаеться у вториннш для нього функцп, тобто, саме через синтагматичн зв'язки слiв проявляеться можливють виявлення нових семантичних значущостей в лшшному ряду, не передбачених узуальним контекстом ^в.
Новий смисл властивий обом членам словосполучення. Дане явище вщзначене певною зaкономiрнiстю, а саме: ступшь семантичноТ спaяностi словосполучення залежить вщ aсоцiaтивних зв'язкiв мiж смислами сполучуваних слiв. Чим вщдален^
асо^ативш зв'язки вщ сполучення в парадигматиц^ тим бiльша семантична спаянiсть словосполучення.
Отже, вщбуваеться мiграцiя з ряду втьних лексичних сполучень у зв'язаш, що характеризуються високим ступенем семантично'Т спаяностi i розчленованою номiнацieю. Розглянуте явище вказуе на статус зв'язаного значення в лексико-семантичнш системi мови i зумовлюе його необхiднiсть для мови: поповнення засобiв найменування, яких не вистачае в мовк Одним з його аспектв е створення мовою особливого пласта лексики, що бере участь у номшацп предметно'' i непредметно'Т (ознаково'Т) дiйсностi, зв'язаноТ з фаховим освоенням свiту людиною, - термiнологiчноТ' лексики.
Лiтература
1. Амосова Н.Н. Основы английской фразеологии / Н.Н. Амосова. - Л., 1963.
2. Балаж Я. Синтагматизация и лексиколизация / Я. Балаж // Лексикология и лексикография. - М., 1972. - С.45-46.
3. Бархударов Л.С. Контекстуальное значение слова и перевод /Л.С. Бархударов. - М., 1984. - С. 3-12.
4. Вайнер Л.Р Опыт исследования семантической спаянности словосочетания / Л.Р. Вайнер. - Минск, 1972. - С. 6-7.
5. Зиновьева А.Ф. Контекстная семантизация лингвистических единиц / А.Ф. Зиновьева. - М., 1984. - С.31-32.
6. Колшанский Г.В. Логика и стуктура языка / Г.В. Колшанский.
- М., 1965. - С.127.
7. Колшанский Г.В. Контекстная семантика / Г.В. Колшанский.
- М., 1980. - С. 39.
8. Кунин А.Ф. Фразеология современного английского языка / А.Ф. Кунин. - М.,1972. - С. 288.
9. Пауль Г. Принципы истории языка / Г. Пауль. - М., 1960. -С. 84.
10. Пешковский А.М. Школьная и научная грамматика / А.М. Пешковский. - Берлин, 1922.
11. Почепцов Г.Г. О принципах синтаксической классификации глаголов / Г.Г. Почепцов // Филологические науки. - М., 1963. - № 3.
- С. 68.
12. Телия В.Н. Семантика связанных значений слов и их сочетаемости / В.Н. Телия // Аспекты семантических исследований.
- М., 1980.
13. Щерба Л.В. О трояком аспекте языковых явлений и об эксперименте в языкознании / Л.В. Щерба // Известия АН СССР отдел общественных наук. - Прим. 1. - М., 1931. - С. 81-105.
14. Engene F. Financial management / F. Engene. - Chicago, 1995.
15. Lloyd N.C. The Number of Limit Cycles of Certain Polynomial Differential equations / N.C. Lloyd. - N.Y., 1984. - P. 217.
16. Loisde Brange. Some Hilbert Spaces of analytic Functions / Loisde Brange // Journal of Mathematical analyses and applications. -Purdue, 1965. - P. 149.
17. Symposium of Plant Growth regulations. - New York, 1982. -№ 1.
