CC BY
90
пропущених компонентiв "вдеального" роздуму — вс пропущенi компоненти легко додумуються.
Роздум удосконалюе логiчне мислення, вчить обстоювати ютину, спростовувати хибнi твердження, сприяе формуванню мiцних переконань i активно! життево! позицп, розширюе кругозiр учнiв.
Для прикладу розглянемо дiалогiчний текст, складником яко! е реплша-монолог у виглядi опису:
— Та не хотыося говорити, але все одно узнаете. Був оце вчора Передерш на наших полях. Оглянув озимину, ту, що тд Лагодiвкою, в третш бригадi. Неважнецька вона. Як аяли восени, то сухо було. А до того ж взимку прихопило морозом. Передерш наполягае, щоб переорали i поаяли кукурудзу. (Реплжа-монолог) —Далася йому та кукурудза взнаки. (1.Цюпа)
Реплiки-монологи е засобом тдвищення динамiзму усного мовлення, його ситуативного напрямку, ефективносп мовленневого висловлювання
Урахування псного зв'язку мiж дiалогiчним i монологiчним мовленням дасть можливють учителевi-словеснику взаемопов'язувати цi ввдомосп на уроках розвитку зв'язного мовлення та вивчення мовного матерiалу тд час навчання монологу, дiалогу, трилогу i полiлогу учнiв як основно! школи, так i старшо! ланки навчання.
Л1ТЕРАТУРА
1. Баранов А.Н, Крейдлин Г.Е. Иллокутивное вынуждение в структуре диалога // Вопросы языкознания. — 1992. — №2. — С.84-99.
2. Баранов А.Н., Крейдлин Г.Е. Структура диалогического текста: лексические показатели минимальных диалогов //Вопросы языкознания. — 1992. — №3. — С.84-93.
3. Бахтин М.М. Проблемы поэтики Достоевского. 4-е изд. — М.: Сов. Россия, 1979. — 318 с.
4. Виноградов В.В. О языке художественной литературы. — М.: Худож. лит. 1959. — 653 с.
5. Колшанский Г.В. Паралингвистика. — М.: Наука, 1974. — 81 с.
6. Леонова Л.А. О типологии диалогических единств / Проблемы английской филологии и психолингвистики (Сборник статей). — Калинин: Калининский ун-т, 1972. — Вып. 1. — С.72-85.
7. Мельничайко В.Я. Лшгвктика тексту в школьному кури украшсько! мови: ПоЫбник для вчителш. — К.: Радянська школа, 1986. — 168 с.
8. Михайлов Л.М. Грамматика немецкой диалогической речи. — М.: Высшая школа, 1986. — 110 с.
9. Поспелов Н.С. Проблема сложного синтаксического целого в современном русском языке. — Уч. зап. МГУ, вып. 137. — Кн.2. — М., 1948. — С.41.
10. Психология. Словарь / Под ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. — М.: Политиздат, 1990. — 494 с.
11. Пустовалов П.С., Сенкевич М.П. Пособие по развитию речи. — М.: Просвещение, 1987. — 288 с.
12. Русский язык. Энциклопедия. Гл. ред. Ф.П.Филин. — М.: Советская энциклопедия, 1979. — 432 с.
13. Скалкин В.Л. Обучение диалогической речи (на материале английского языка). Пособие для учителей. — К.: Радянська школа, 1989. — 158 с.
14.Якубинский Л.П. О диалогической речи. — В кн.: Русская речь. — Т.1. — Пг, 1923. — 295 с.
Галина Д1ДУК
1ННОВАЦШШ П1ДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ
В ОСНОВН1Й ШКОЛ1
Оволодшня украшською мовою як засобу спшкування стае сьогодш життевою необхвдшстю. Основна мета навчання укра!нсько! мови у середшх навчальних закладах — це забезпечення певного рiвня комушкативних знань для вшьного спшкування громадян Украши, формування всесторонньо розвинено! мовно! особистосп.
Цшком зрозумшо, що комушкативна компетенщя, про яку так багато говорять i пишуть науковщ, вчительпрактики, хоч i е прюритетною, та опираеться на мовну (лшгвютичну) компетенцш, котра передбачае не лише засвоення учнями певного словникового запасу, але й вмшня визначати частиномовну приналежнiсть слiв, змiнювати !х за правилами парадигми, пов'язувати певним типом синтаксичного зв'язку (узгодження, керування, прилягання), виходячи з нацiонально! специфiки укра!нсько! граматично! системи. Слiд вiдзначити, що
проблема використання комунiкативно-функцiонального пiдходу при вивченш словосполучення не була предметом наукових розввдок. Саме це i спонукало автора до написания ще! статтi, мета яко! полягае у створенш iнновацiйних пiдходiв щодо використання теоретико-прагматичного матерiалу, необхiдного вчителевi-словеснику для роботи в основнш школi.
Словосполучення i речення — як1сно ввдмшш категори синтаксису. Для структури словосполучення не характерш суб'ектно-об'ективнi синтаксичнi категори, як1 зумовлюють вiдносну закiиченiсть поввдомлювано! думки. Г. Удовиченко так визначае словосполучення: "Шд словосполученням розумiемо так! синтаксично-семантичш едностi, утворенi за нормами i правилами нацюнально1 мови з двох чи бшьшо! кшькосп повнозначних сл!в, як1 виражають едину, хоч i в лексично численнiй Форм! назву предмета, поняття чи уявлення" [9, 11].
Дехто з мовознавщв будь-яке поеднання сл!в у реченш вважае словосполученням, у тому числ! й таку пару, як тдмет i присудок, тобто подшяе словосполучення на непредикативнi i предикативна Зарахування пари пiдмета i присудка до словосполучень аргументуеться тим, що вони пов'язанi одним !з типових вид!в зв'язку сл!в у словосполученш — узгодженням. Але зв'язок присудка з тдметом особливий, як1сно ввдмшний ввд звичайного узгодження. При узгодженш елементiв словосполучення одна форма тдпорядковуеться шшш, а предикативний зв'язок мае двостороннш характер. У противагу тдрядному зв'язку вш сполучае так1 два компоненти, як однаковою м!рою передбачають один одного. Тому на цш пiдставi не можна зарахувати пару тдмета i присудка до словосполучень. Отже, поеднання тдмета з присудком це мшмум того, що потр!бно для речення, це завжди речення, а не словосполучення. Таким чином, "словосполученням називаеться сполучення двох або бшьше сл!в повнозначних частин мови, зв'язаних одне з одним тдрядним зв'язком". Наприклад:
1) ввiчлива ввдповвдь 3) виб!г на дорогу
2) радюно спiвали 4) дуже сильний
Словосполучення складаеться з двох компоненпв: !з стержневого, граматично незалежного, i тдрядного, граматично залежного. Основна функщя словосполучення — номiнативна, яку мае i слово. Тому словосполучення може замiнювати окреме слово:
допомогти — надати допомогу;
збiрна — збiрна команда.
Таким чином, словосполучення, на ввдм!ну ввд речення i слова, завжди двочленне. Воно е складовою частиною речення. Однак речення може складатися з одного слова (Зима. Свггае.), а також з двох сл!в. Але словосполучення зимовий ранок вiдрiзняеться ввд речення Ранок зимовий тим, що словосполучення не стверджуе наявшсть зимового ранку, а речення таку наявшсть стверджуе.
У бшьшосп праць словосполучення подiляеться за двома принципами — лексико-граматичним i кшьюсно-структурним. У першому випадку береться до уваги частина мови, якою виражений головний компонент словосполучення. Ввдповвдно до цього встановлюеться три основних словосполучень:
1) iменнi (страшний голос);
2) дiеслiвнi (виконати завдання);
3) присл1вников! (дуже добре).
Перший тип словосполучень под!ляють на илька тдгруп, причому у р!зних авторiв к1льк1сть !х рiзна. Зокрема, Г. Удовиченко встановлюе 4 тдгрупи iменних словосполучень:
1) iменниковi (права рука);
2) прикметников! (здiбний до навчання);
3) числ!вников! (перший у життI);
4) займенниковi (нам з тобою).
Словосполучення бувають прийменниковими двчина з косами, дiзнався вiд товариша) i безприйменниковими (любити дтей, лукава усмшка).
Бшьштсть автор1в при подш словосполучень на прост! i складнi керуються кшьюсно-структурним принципом, тобто видшяють словосполучення за к1льк1стю повнозначних сл!в:
два слова — просте словосполучення, три чи бiльше — складне; але у певних випадках беруть до уваги також будову словосполучень. Так, Г.М. Удовиченко простими вважае двосл1вт словосполучення, але iнодi i тричленнi чи чотиричленнi утворення, а саме:
1) з анал^ичними формами присудив (хочу ^зь сльози смiятись; став скупим на слова);
2) зi складними власними назвами (вiршi Олександра Олеся);
3) iз фразеолопзмами (пектираюв; бiгти сторчма головою).
Ус iншi словосполучення iз трьох i бiльшо! кiлькостi ^в — складнi (обдарувати веселою посмшкою).
У словосполученш розрiзняють три типи синтаксичних вiдношень мiж словами: атрибутивш (означальнi), об'ективнi т обставиннi.
Атрибутивш вiдношення встановлюються у словосполученш тод^ коли стержневе слова називае предмет чи явище а залежне — ознаку цього предмета: свiже повтря (яке пов^я?); бажання працювати (яке бажання?); читання вголос (яке читання?); перший день (котрий день?).
Об'ективш вщношення: стержневе слово називае дiю або стан, а залежне — рiзнi предмети (об'екти), зв'язанi з щею дiею чи станом: прочитати книгу, покрутив головою. У словосполученнях, яш передають об'ективнi вiдношення, у ролi залежного слова, крiм iменникiв, можуть бути займенники (шукати Их), числ1вники (побачити третього), субстантивованi слова (поважати вiдважного).
Обставинш вiдношення: стержневе слово означае дш, а залежне — рiзнi обставини цiе! дi! (час, мету, причину тощо): прийшовуранщ, прижали працювати, сказав згарячу.
Млж компонентами словосполучення, як вже було сказано, встановлюеться тдрядний зв'язок. 1снують так1 типи тдрядного зв'язку: узгодження, керування, прилягання i тяжiння як особливий спосiб вираження пiдрядного зв'язку (тяжшня в школi не вивчаеться).
1. Узгодження — тип тдрядного зв'язку мiж словами, при якому форма вiдмiнка, числа i роду (чи одного з них) або особи залежного слова уподiбнюеться до вiдповiдних форм незалежного слова (червона квтка, у червонш квтщ).
2. Керування — тип зв'язку мiж словам, з допомогою якого iменник або слово, вжите в значенш iменника, виражае свою залежнiсть ввд iнших частин мови (прочитати книгу, хата бшя лку, ввiчливий до вах).
3. Прилягання — це особливий тип синтаксичного зв'язку, за допомогою якого при^вник виражае свою залежшсть ввд iнших частин мови. Прилягаючими е також неозначена форма дiеслова i дiеприслiвник. Наприклад: шапка набакир, дуже чемно, продовжував ствати, радши встаючи.
4. Тяжшням називаеться особливий рiзновид пiдрядного зв'язку, при якому залежне слово, що сто!ть пiсля присудка i пiдпорядковуеться йому, семантично тяжiе до пiдмета i опосередковано (через присудок)пояснюе його. Наприклад: Василько прибiг стурбований.
Отже, вчеш по^зному тлумачать синтаксичну природу словосполучень. Але у шкшьну програму слщ виважено вводити новi для учшв поняття, досконало опрацьованi, що не викликають суперечливих суджень.
Аналiзуючи програми i пiдручники з рвдно! мови можна видiлити таи етапи вивчення словосполучення в шильному курсг
1) практичне ознайомлення iз словосполученням в початкових класах;
2) пропедевтична робота над засвоенням словосполучень в 5 класц
3) робота з рiзними видами словосполучень тд час вивчення морфологi! в 6-7 класах;
4) опрацювання словосполучень тд час вивчення систематичного курсу синтаксису в 7
класг
У навчальнш програмi пiдкреслюеться, що "удосконалення граматично! будови мовлення забезпечуеться за допомогою особливих вправ, як1 дають можливють учням використовувати вивченi мовнi категорп i конструкцi!" [8, 7]. Такими конструкщям в мовi виступають речення i словосполучення.
За сучасною лiнгвометодикою, вивчення граматично! будови мови сприяе вдосконаленню зв'язного молодших школярiв, !хньому всебiчному розвитку. Знання граматично! будови укра!нсько! мови, усвiдомлення засвоення норм мовлення забезпечуеться
при вивченш основ морфолог!! ! синтаксису, при виробленш навичок практичного використання синтаксичних одиниць р!зного р!вня. Систематична робота над реченням ! словосполученням займае одне ¡з проввдних мюць у процес вивчення укра!нсько! мови в початкових класах, осшльки у цих синтаксичних одиницях найбшьш повно виявляеться своервдшсть граматично! будови, нацюнально! мови, найповшше розкриваеться систематика слова, його сполучувашсть з ¡ншими словами, найчиюше видшяеться р!зномаштшсть форм ! засоб1в зв'язку. Тому роботу над утворенням р!зних словосполучень ! речень учитель починае вже з добукварного та букварного перюду опанування грамоти.
У тдручниках, розроблених за новою програмою, значно бшьше уваги придшяеться робот! з мшмальними одиницями синтаксису. Проте запропонована система завдань може бути використана ! в початкових класах. Якщо у тдручниках тема «Речення» розглядаеться, то "Словосполучення" — ш. Однак уже в 1 клаа д!ти у практичнш сво!й д!яльносп стикаються з! словосполученням р!зного типу: утворюють ! досл!джують пов'язаш за змютом пари сл!в. Термш "словосполучення" вводиться у 3 клаш, щоправда без тлумачення його змюту (М.С. Вашуленко, О.1. Мельничайко. Рвдна мова. Шдручник для 3 (2) класу. — К.: Освга, 1994. — Вправа 225, 238, 253 тощо). При опрацюванш тем "Зв'язок сл!в у реченш", "Головт ! другорядш члени речення" третьокласники оволод!вають умшням встановлювати зв'язки м!ж членами речення за допомогою питань. Розширюються знання про словосполучення тд час вивчення тем з морфологи (3-4 класи): учням пропонуються вправи на складання словосполучень, встановлення зв'язшв м!ж словами.
Грунтовшше словосполучення вивчаеться у 5 клас! При опрацюванш ще! синтаксично! категори вчитель мае домогтися, щоб п'ятикласники усввдомили, що словосполучення ! речення е основними, яшсно вщмшними одиницями синтаксису. За допомогою вправ учш повинш зрозумии р!зницю м!ж словосполученням ! реченням. Увагу п'ятикласнишв слвд зосереджувати на будов! словосполучення, а також на засобах зв'язку залежного слова з головним. Учш повинш вм!ти визначати в словосполученш головне ! залежне слова, складати словосполучення поширеш ! непоширеш за поданими схемами, зразками. Для узагальнення ! систематизаци знань про словосполучення учням подаються зразки усного та письмового синтаксичного розбору словосполучення [8, 39-40].
Вивчення морфологи на синтаксичнш основ! (6-7 класи) створюе умови для поглиблення знань учшв про словосполучення, а саме: способ!в вираження залежного слова (¡менник, прикметник, д!еприкметник, числ!вник, займенник, присл!вник); засоб!в синтаксичного зв'язку залежного слова з головним (система зашнчень !меннишв, прикметник1в, числ!вник1в, д!еприкметнишв). Кр!м цього, учш мають можливють постшно тренуватися у визначенш смислових ввдношень м!ж залежним словом словосполучення ! головним, а також у побудов! словосполучень ! використанш !х в реченнях.
Систематичний курс синтаксису в 7 клас допомагае учням глибше усввдомити ввдмшшсть словосполучення ввд речення, структуру та граматичне значення й функцш !х у мовленш. Шсля вивчення морфологи (7 клас) учш продовжують вивчати тему "Словосполучення". Теоретичне опрацювання словосполучення створюе сприятлив! умови для виправлення у попередження помилок у побудов! словосполучень. Семикласники отримують загальш ввдомосп про будову ! типи словосполучень за способами вираження головного слова. При цьому учш усввдомлюють визначення словосполучення; навчаються в!др!зняти ввд словосполучення сполучення сл!в, що виникають у реченш (сполучення шдмета ! присудка, сполучення однорвдних члешв речення); знайомляться з типами словосполучень за структурою (прост!, складш), ¡з типами зв'язку сл!в у словосполученш (узгодження, керування, прилягання), а також з порядком сл!в у ньому. Кр!м того, учш визначають граматичне значення словосполучення, вказують на характер ввдношення м!ж залежним словом ! головним (означальш, об'ектш, обставинш ввдношення).
Отже, на цьому етат навчання школяр! систематизують сво! знання про словосполучення як синтаксичну одиницю.
Наступною сходинкою опрацювання словосполучення у комушкативно-функцюнальному аспект! е розкриття сутносп словосполучення як синтаксично! одинищ, формування вмшня визначати головне ! залежне слово, удосконалення навичок складання
словосполучень, а також видвдения !х з речень, проведения роботи, спрямовано! на запобiгання помилок у побудовi словосполучень. Для досягнения цiе! мети вчитель може запропонувати учиям наступш завдания когнiтивно-креативного плану. На дошщ записанi слова i словосполучення. Завдання:
1. Порiвияйте i скажiть, у якш з двох колонок слова означають конкретшшу назву предметiв, дш або ознак.
оань золота ость
трава зелена трава добрий добрий до дтей людина людина високого зросту iде iде швидко
копати копати лопатою
2. Розбериь за будовою слово "осшш" (з'ясовуемо, що воно складаеться iз морфем). Колективно робимо висновки, що словосполучення, як i слово, називае предмет чи
явище, процес, ознаку, тiльки ця назва конкретизованiша, уточнена за допомогою двох i бiльше слiв, пов'язаних мiж собою за змiстом i граматично.
Завдання. З поданими словами утвориь словосполучення, використовуючи записанi питання у таблицi 1.
_ Таблиця 1
Слова Питання Словосполучення
яблуко яке на смак? яблуко кисле
трава яка трава восени? жовта трава
читають як читають учш? читають голосно
схожий на кого схожий учень? схожий на матр
До слова яблуко пропонуемо додати прикметник радiсне. Безумовно, це викличе у дiтей смiх. Чому? Бо не можна об'еднувати слова, як за значениям не тдходять одне до одного. Дiти скажуть, що радiсним може бути день, свято, учень, а яблуко — кислим, великим, стиглим i т.д. Попм записуемо словосполучення кислi яблука i запитуемо, чи можна сказати шакше, наприклад: "ки^ яблуко" або "кисле яблука". Таким чином, ми тдводимо учнiв до визначения словосполучення — об'еднання за змiстом i граматично двох або бвдьше самостiйних ^в за допомогою зашичень або зашичень i прийменник1в.
На закрiпления пропонуемо диям утворити словосполучення з поданих ^в, додаючи у разi потреби прийменники:
оань, холодний (холодна ость);
книжка, учень (книжка для учня або учень з книжкою); писати, зошит (писати в зошит); вчити, iсторiя (вчити кторт); лк, тти (пти до лку).
Перевiривши вправу переходимо до з'ясування рiзницi мiж словом i словосполучениям. Запитуемо учшв, яке значения мають окремо слова "осшь" i "холодний". Слово "осшь" називае пору року, а слово "холодний" вказуе на ознаку за температурою. Якщо ж щ слова поеднати у словосполучення, то значения слова "осшь" стае конкретшшим: вдеться вже не про осшь взагал^ а про конкретну осшь — холодну. Так само аналiзуемо iншi словосполучення.
Пропонуемо всi розглянутi вищi iнновацiйнi технологi! використати при повторенш на мовному уроцi у 7 класг
Тема: Практичне засвоення словосполучень.
Мета: закршити уявлення учнiв про рiзницю мiж словоспол^ченням i речениям, систематизувати ввдомосп про види словосполучень i !х характернi ознаки; формувати умiния логiчно мислити i зв'язно викладати змют думки; виховувати у семикласнишв любов до рiдно! мови, формувати у них загальнолюдсьш цшност! Тип уроку: урок повторения вивченого.
Обладнання: таблицi; "Рвдна мова". Шдручник для 7 класу/ Г.Р. Передерш, Л.В. Скуратiвський, Г.М. Шелехова, Я.1. Остаф. — К.: Освиа, 2001. — 272 с.
Хвд уроку
I. Оргашзацшний момент.
I. Готовшсть класу до проведения уроку.
II. Перев1рка домашнього завдання.
1. Дайте ввдповвд на питания: а) мовш одиницi, 1х взаемозв'язок; б) особливоси стилiстики порiвияно з iншими роздшами науки про мову.
2. Навед^ь пiдготовлену розповiдь про плани на майбутне. Зачитайте приклади мовних одиниць.
III. Актуал1защя опорних знань.
1. Що вивчае синтаксис?
2. Чим зумовлеш форми вiдмiнювания слш у словосполученнях i реченнях? (Зв'язком з тшими словами).
3. Назвиъ синтаксичнi одинищ. Яка з них е основною? Чому?
IV. Повтор-закр1плення вивченого матер1алу теми.
1. Дайте визначення словосполучення. Зiставте ваше визначення з наведеним у тдручнику на с. 103.
2. На основi прочитаного тексту з'ясуйте:
- що стльного i що вiдмiнного мiж словосполученням i словом? (Як i слово, словосполучення щось називас, але, на eidMiHy eid слова, називас розчленовано: порiвняй цегельня i цегельний завод; уточнено: порiвняй допомогти i надавати допомогу);
- що стльного i вiдмiнного мiж словосполученням i реченням? (Складовi частини словосполучення знаходяться у взасмозв 'язку; речення виражас думку або почуття.)
3. Розгляд таблиц "Словосполучення i речення" (с. 104). Добiр взiрцiв (самостшно складених або взятих iз вправ 214-218), наприклад: iменнi — близька родина, вашi картини, п 'ятий злiва; дiеслiвнi — терпеливо пояснювати, впевнено вiдповiдати, пршхати на канули; прислiвниковi — дуже смшно, всупереч правилам).
4. Дослвдно-пошукова робота (самостшна або колективна): знайти ввдповвд на запитання: 1) Слова яких частин мови можуть бути залежними в iменниx, дiеслiвниx, при^вникових словосполученнях? 2) Як1 частини мови пов'язуються за типом узгодження, керування, прилягання? 3) Як1 е засоби зв'язку мiж компонентами словосполучення?
5. У xодi бесiди — заповнення таблицi 2 i накреслення схем будови.
Таблиця 2
За головним словом За типом зв 'язку
Словосполучення Схема будови 1менник Прикметник к и к Э 'Й с и Займенник о я о л с Щ к g 'й с и £ Узгодження Керування Прилягання
рвдна школа яка? Х Х Х
уважно слухати & як? Х Х Х
дзвiнок на перерву | X Х який? ^ Х Х
надзвичайно цiкавий ^ якою мiрою? 1 Х О Х Х
Зробиь висновок про розташування компонентiв у рiзниx видах словосполучень. 6. Формування поняття про поширенi словосполучення:
а) до кшькох словосполучень iз таблицi додайте залежнi слова: Зразок: вперто на^дувати (кого?) батька; вiковiчна мрiя (якого?) укратського народу. Накреслиь схеми !х будови.
_який?_
( ( як? II ¡да? > • I /„„^ л
V О X О ' X О О Л
Дайте вiдповiдi на запитания:
1) Який iз компоненпв словосполучення може бути поширеним? (Як головне, так i залежне слово.)
2) Яке словосполучення називаеться поширеним? (У якому с быьше двох компонентiв.)
б) утвориь з наведених непоширених словосполучень поширене (наша школа, недалеко вiд школи; уважно слухати, розповiдь учителя, слухати розповiдь; цiкавi книжки, цiкавi газети).
Склад1ть схему останнього словосполучення.
/ I I * ч V X X о).
Чим вона вiдрiзияеться вiд шших? (У цьому словосполучент два головт слова i одне залежне.)
в) довед^ь, що у поширеному словосполученш може бути бшьше трьох компонентiв; знайдиь засоби подальшого поширення словосполучень: ввдзначити день народження (урочисто, свiй, учитель), учень нашо! школи (найкращий, мистецтв), хвойш i листянi дерева (наш, зона).
Зв'язки у !х будовi покажiть на вертикальних схемах.
Зразок:
газети
"V \
сттт оформлеш
| як?
найкраще
г) з'ясуйте, сшльки непоширених словосполучень "увiйшли" до поширеного словосполучення старанно виконувати домашш завдання з у^х предметiв. Наведиь щ словосполучення. (Старанно виконувати, виконувати завдання, домашне завдання, ус предмети, завдання з предметiв.) Поясшть, чому наведене сполучення слiв не можна вважати речениям. (Воно не виражас думки, у ньому нема граматично'1 основи, с лише головне слово виконувати i залежш вiд нього слова.) У зв'язку з цим подумайте, як слад ввдповюти на запитания: "Що бшьше — словосполучення чи речения?"
7. Виконания вправ когштивного характеру з використаниям тдручника.
Виконайте (усно або письмово) вправи 220 i 221 (по 5 приклад1в з кожно!).
V. Пiдведення пщсумюв уроку.
1. Бесiда з учиями.
- Яка рiзниця мiж словосполучениям i речениям?
- Про як типи словосполучень ви ще дiзнались?
- Як правильно визначити тип словосполучення?
- Яш з них е поширеними?
VI. Домашне завдання.
1. Напиш^ь в науковому стилi коротку iнформацiю про словосполучення.
2. 1ндивщуальне завдання для тих, хто бажае отримати вищий бал.
Напишиь дiалог, використовуючи словосполучення-опори для опису зовшшносп сво!х друзiв чи однокласнишв.
Словосполучення-опори: хороший друг, давнш товариш, надшний приятель, дружимо (товаришусмо) з дитинства; високого зросту; низький на зркт тощо.
Висновки. Вивчення теми "Словосполучення" в шшльному кури синтаксису мае велике теоретичне i практичне значения. Шзнання будови i значения словосполучень i речень рiзних титв е необхiдним грунтом для засвоення норм лiтературно! мови, елементiв стилютики,
основною для формування навичок виразного читання, а також пунктуацiйниx навичок. Крiм того, пiд час вивчення синтаксичних тем учнi мають змогу поглибити сво! знання з лексики i фонетики, з морфологи i орфографи.
Словосполучення, речення, цiлий текст — це найважливiшi одиницi синтаксису. Тому ввд того, як дГти засвоять матерiал про словосполучення, великою мiрою залежить вивчення подальших ведомостей з синтаксису i пунктуаци. Вивчаемо, скажiмо, речення. Тут потрiбно пов'язати попередню тему з наступною, тобто показати, чим словосполучення вiдрiзняеться ввд речень.
Вчитель повинен володiти багатим дидактичним матерiалом, вмiти створити проблемнi ситуаци, як1 б допомогли учням чГтко усвiдомити поняття "словосполучення", його ввдмшшсть вiд слова i речення, а також важливють логiчного зв'язку мiж словами.
Грунтовне ознайомлення з рiзними типами словосполучень, 1'х структурою, правилами сполучуваносп слiв сприяе розвитку мовлення учнiв, допомагае 1'м краще засво1'ти багатства рвдно! мови.
ЛIТЕРАТУРА
1. Бондаренко Н.В. Ярмолюк А.В. Укра'нська мова. Шдручник для 5 класу. — К.: Освгта, 2005. — С.
30-35.
2. Горна П.Г. Опрацювання словосполучень // УМЛШ. — 1970. — № 7. — С. 8-11.
3. Горна П.Г. Опрацювання теми "Словосполучення" в 7 клам // УМЛШ. — 1974. — № 9. — С. 62-66.
4. Рщна мова. Шдручник для 5 класу/ Г.Р. Передерш, Л.В. Скуратавський, Г.М. Шелехова, Я.1.
Остаф. — К.: Освгта, 1996. — 288 с.
5. Рщна мова. Шдручник для 6 класу/ Г.Р. Передерш, Л.В. Скуратавський, Г.М. Шелехова, Я.1.
Остаф. — К.: Освгта, 1992. — 286 с.
6. Рщна мова. Шдручник для 7 класу/ Г.Р. Передерш, Л.В. Скуратавський, Г.М. Шелехова, Я.1.
Остаф. — К.: Освгта, 2001. — 272 с.
7. Пономаренко В.М. Вивчення синтаксису i пунктуаци в 5 клаи // УМЛШ. — 1991. — № 10. — С. 8-13.
8. Програми для загальноосвггшх навчальних заклад1в. Рвдна мова. 5-12 класи. — К.-1ртнь: "Перун",
2005. — 176 с.
9. Удовиченко Г.М. Словосполучення в сучаснш украшськш лггературнш мовг — К.: Рад. школа,
1968. — С. 11.
Мирослава П1ГУР
ЛШГВОДИДАКТИЧНИЙ СТАТУС КОМПОЗИТ1В СУЧАСНО1 УКРА1НСЬКО1 Л1ТЕРАТУРНО1 МОВИ
У сучаснш лшгвютищ рiвноправними залишаються два шдходи до вивчення мови — синхронний i даахронний. 1х чГтко розмежував ще Ф. де Соссюр. Але такий шдхвд не е достатшм для адекватного ввдображення мовно! дшсностг I тому видГляють ще такий аспект вивчення мови, як едшсть статики i динамши у процесi функцiонування.
Зрозумшо, що мова — не лише система знашв, а система, яка функцюнуе. Правила реалГзаци знаков у мовленш, правила створення мовних одиниць (текспв у тому числГ) входять у мову оргашчною частиною. Це i е динамiчним аспектом мови. Одним ¡з основних понять динамiки мови е поняття дериваци. Воно псно пов'язано з поняттям похГдносп, яке лежить в основГ динамiчностi системи мови. Цшком законно, що вивчення динамГчних процесiв у системi мови залишаеться одним ¡з найактуалънiшиx напрямГв лiнгводидактичниx дослiдженъ.
Сьогодш ряд вчених (С.Адл1ванкш, Ю.Пнзбург, К.Городенська, В.Грищук, О.Кубрякова, Л.Мурзш, Л.Невiдомсъка), як1 в цешр сво!х наукових зацiкавленъ ставлять проблеми деривацiйного дослiдження мови, приходять до висновку, що розумшня динамiчного аспекту мови, яке Грунтуеться на едносп семантичних i структурно-синтаксичних перетворень, дозволяе простежити взаемозв'язок у площиш породжувально! динамiки мови й одночасно виявити специфГку кожного виду дериваци.
З позицш динамГчно! дериваци розглянемо утворення i функцюнування складних найменувань у сучаснш украшськш мовГ. Метою cmammi е з'ясування ролГ трансформацшних процеав мГж одиницями синтаксичного i словотвГрного р1вшв мови при утворенш сл1в
