CC BY
173
Актуальт проблеми сучасно! медицини
УДК 81373.611
Коваленко К.Г., Стьнича Н.А. СЛОВОТВ1Р ЯК МОВОЗНАВЧА ДИСЦИПЛ1НА
ВДНЗУ «Украшська медична стоматологiчна ака-демiя», Полтава
Досл{дження присвячено з'ясуванню особливо-стей словотвору як мовознавчог дисциплти. Основну увагу придшено досл{дженню словни-кового складу мови, продуктивним способам творення нових сл{в, зв'язк1в словотвору з граматикою, лексиколог{ею та синтаксисом.
Ключов1 слова: словотв1р, словоскладання, похщна та непохщна основа, деривац1я.
Мова, найважливший i найдосконалший за-сiб людського спткування i обмiну думками, мо-же виконувати своТ рiзноаспектнi функцп, тому що вона е досить гнучкою i в той же час прекрасно оргашзованою системою.
На сучасному рiвнi розвитку мовознавства, коли загальнотеоретичн основи семантичного аналiзу вже досить розробленi, необхiдним е дослщження окремих груп ад'ективних одиниць, що забезпечуе бтьш глибоке розумшня законо-мiрностей мовноТ системи, IT вщбиття в мовнiй картинi св^у.
Сучаснi дослiдження багатоаспектнi, вони розглядають та враховують взаемовщношення i взаемодп рiзних факторiв, як власне мовних, так i екстралiнгвальних, спiввiдношення концептуально!' i мовноТ картини св^у (О.С.Кубрякова, 1.В.Арнольд, О.Д.Мешков).
Словоскладання та суфкса^я е одними з найпродуктившших способiв творення нових слiв, як постiйно привертають увагу багатьох як в^чизняних, так i зарубiжних лшгвю^в, а саме 1.В.Арнольд, О.М.Бортнiчук, П.В.Царьова, О.Д.Мешкова, проте окремi аспекти словотвору, зокрема структурно-семантичн властивостi складних та похщних прикметникiв та продукти-вн моделi Тх утворення ще не знайшли свого повного висвiтлення у лшгвютицк
Словотворення як явище полiфункцiональне виконуе декiлька функцiй, що знаходяться мiж собою у вiдношеннях iерархiчноТ залежностi: функцiю породження похiдних, функцш розбу-дови лексичного складу мови, функцш зв'язку мiж частинами мови i функцiю класифкацшно-пiзнавальноТ дiяльностi людини.
Словниковий склад мови постшно змшюеть-ся. Однi слова втрачають функцп активного сло-вовживання, переходять в пасивний лексичний фонд, ^i з'являються i збагачують собою словниковий склад мови. Характерною рисою будь-якоТ мови е ТТ здатнiсть реагувати на найменшi змiни в соцiальному, культурному i повсякден-ному життi ТТ носiТв. Поповнення словникового складу мови вщбуваеться рiзними шляхами: за рахунок створення нових ^в вiд уже iснуючих, за допомогою розширення семантичноТ структу-ри вже юнуючих лексем i утворення омонiмiв, а також за допомогою запозичення нових ^в з
шших мов.
Проблема творення нових ^в, його меха-нiзм та структуры елементи, що беруть у цьому участь, та й узагалi сам словотвiр як предмет лн нгвютичного вивчення цiкавлять мовознавцiв рн зних краТ'н уже давно. Та лише починаючи з другой половини ХХ стол^тя гостро постае питання про необхщнють видiлення словотвору в окре-мий аспект мовознавчоТ науки. Саме в цей час створюеться ряд праць, в яких уточнюеться статус дериватологп серед шших лшгвютичних дис-циплiн.
О.Д.Мешков в монографп «Словоскладення в сучаснiй англшськш мовЬ> зазначае, що станов-лення словотвору як самостшного роздiлу науки про мову проходить активно й порiвняно швидко [5]. Так, якщо в 1965 роц О.С.Кубрякова писала: «У цiлому можна стверджувати, що й тепер мю-це словотвору серед шших лшгвютичних дисци-плш, а також деякi особливостi словотвiрного аналiзу продовжують залишатися не зовам яс-ними, то вже в 1972 роц вона визнала, що сло-вотвiр перетворився на системну дисциплшу» [24].
Ф.Березiн та Б.Головш у книзi «Загальне мо-вознавство» (1979) обфунтовують твердження, що словотвiр не входить до лексики чи морфологи, а стоТ'ть поряд з ними. Лексика, морфолопя та словотвiр - три аспекти структури мови i три автономнi и механiзми, що виникають на основi трьох типiв вiдношень мiж словами. Тому слово-твiр повинен визнаватися рiвноправним з лексикою та морфолопею предметом лiнгвiстичного вивчення [10].
Зараз з упевненiстю можна сказати, що на кн нець 70-х рош ХХ ст. словотвiр оформився як самостшний роздiл мовознавчоТ науки. Його розвиток засвщчуе поява численних робп", як за-гального характеру, що мають принципове зна-чення й знаменують собою вихiд словотвору на самостшну арену, так i часткового, що висв^-люють конкретн проблеми словотвору в тiй чи шшш мовi.
О.М.Бортнiчук, 1.В.Василенко,
Л.П.Пастушенко у працi «Словотворення в су-часнiй англiйськiй мовi» пишуть: «Словотвiр - це роздiл мовознавства, що вивчае процеси, спо-соби, типи i правила творення слiв, продуктив-нiсть, активнiсть i закономiрностi вживання сло-вотворчих засобiв i словотвiрних моделей i тiсно пов'язаний з шшими роздiлами мовознавства -фонетикою, граматикою, лексиколопею i стилю-тикою. Цей взаемозв'язок i взаемозалежнiсть ви-значаються системним характером мови» [1].
У своТ'й книзi «Словотворення в сучаснш анг-лiйськiй мовi» О.Д.Мешков наголошуе на тому, що для мови з розвинутою словотвiрною системою словотвiр е необхiдною умовою и функцю-нування, а не засобом поповнення ТТ словникового складу. Бтьш того, для англшськоТ мови словотворчi засоби е значно численшшими i у своТй сукупност важливiшими, нiж морфологiчнi
HidП¡К ВДНЗУ «Украгнсъка медична стоматологгчна академ1я»
засоби. Так, в англшськш мовi частини мови, як правило, не мають морфолопчних диференцю ючих ознак i маркерами частин мови нерiдко бу-вають словотворчi засоби [5].
У цтому можна стверджувати, що зараз мюце словотвору в системi iнших лiнгвiстичних дисциплiн, а також деяк процеси та особливостi словотворчого аналiзу залишаються доволi не-ясними. З одного боку, це пов'язано зi складню™ процеав словотвору, а з шшого -iнтерпретацiя схожих явищ виявляеться рiзною у лштспв.
У мовознавчiй традици словотвiр розглядався як роздт граматики, який юнуе поряд з морфологiею та синтаксисом, або як частина морфологи, або як окрема наука, яка тюно пов'язана з граматикою та лексиколопею.
Словотвiр тiсно пов'язаний, насамперед, з лексиколопею. Зв'язок словотвору з лексиколопею прямий i безпосереднш: саме лексичн одиницi мови з точки зору Т'х морфемного складу, структури i способiв дериваци (тоб-то словотворення) i е конкретним предметом власне словотвору. ^м того, юторичний розви-ток словникового складу, коли оды слова, що виражають застар^ поняття, вiдмирають, а iншi слова на означення нових понять нашо'Т дшсносп з'являються, часто супроводжуеться змшою продуктивностi певних засобiв словотворення [4].
Сшльним об'ектом вивчення морфологи та словотвору е питання щодо будови слова. Аналопчним принципом об'еднання словотвору та лексикологи е певне коло проблем, як виршують лише двi дисциплши. До таких питань можна вщнести: питання принципiв номшаци в певнiй мовi, питання формування певних лекси-ко-семантичних розрядiв с^в, питання попов-нення словникового складу мови лексичними одиницями.
Словотвiр тюно пов'язаний i з граматикою, бо новi слова оформлюються за граматичними законами даноТ мови, кожна частина мае власн засоби словотворення, у рiзних частинах мови створюються неоднаковi словотворчi моделi та схеми. Префкса^я, суфiксацiя, повторення мо-жуть вживатися як для побудови парадигматич-ного ряду, так i для побудови словотворчого. Достатньо вказати на схожють утворення нових ^в, форм с^в, розподiл слiв за рiзними морфологiчними групами, особливо тi, як пов'язанi з класифiкацiею слiв за частинами мови. Словотворчi ознаки е категорiальними озна-ками, тобто дозволяють визначити приналежнють слова до ^е'Т чи iншоТ частини мови [3].
1снуе також зв'язок словотвору та синтаксису, що встановлюеться на вщмшностях мiж похiдним словом у широкому сми^ i синтаксич-ним цтим. Генезис похiдних слiв пов'язаний з певними синтаксичними моделями.
Завдяки таким вченим, як академк
В.В.Виноградов, Г.О.Винокур, О.1.Смирницький, завдяки окремим дослщженням зарубiжних лiнгвiстiв, в першу чергу Г.Марчанда, станов-лення ново''' науки про словотвiр стае все бтьш очевидним. Формування ново' науки здшснюеться крок за кроком.
Термiн «словотвiр» мае два основних зна-чення, як потрiбно чiтко розрiзняти. В першому значеннi вiн використовуеться для вираження постшного процесу творення нових с^в у мовi. А в другому - роздт науки, який займаеться ви-вченням процесу творення нових лексичних одиниць.
Основне завдання словотвору полягае у ви-вченн формальних, семантичних, генетичних та шших закономiрностей i особливостей утворення нових лексичних одиниць, як виникають в процес розвитку мови. Словотвiр створюе поте-нцiю до безмежного словника, потенци, якi по-внiстю не реалiзуються.
Центральне питання словотвору - це вивчення структури i змюту слiв.
Вiльна морфема регулярно вщтворюеться за моделями мови i може вживатися незалежно, не змшюючи свого значення. Так, дiеслово work -«робити», iменник work - «робота» е втьними морфемами, що збер^ають вiдповiднi лексико-семантичнi значення. Проте, коршь work може входити до шших с^в, наприклад: worker, working. Дiеприкметник working складаеться
з втьно!' та залежно' морфеми - суфкс -ing окремо не вживаеться.
Словниковий склад мови постшно поповню-еться. Вiн може поповнюватися за рахунок як зовшшых резервiв (запозичення) та використо-вувати внутрiшнi резерви мови.
Словниковий склад, що споконвiчно iменуе поняття щоденного вжитку, звичайно складаеться з втьних морфем, як утворюють окремi слова, наприклад: cow, man, son, run, go, sea, sun, sky.
Уа слова подтяються на слова з похщними основами (вщ яких утворюються ^i слова) та слова з непохщними основами. Непохiднi основи мають у своему складi лише коршь, похщы - ще й хоча б один словотворчий афкс (префкс, су-фiкс). До слiв з непохщними основами належать
- son, sea, cow. До с^в з похщними основами -courage, beneficial, mature, honest, wonderful, pleasant, eatable, teacher, singer, honey-mooner. Похщы слова подтяються на похщы з форма-льними ознаками i на похщы, як не мають таких ознак. Першi називаються з формально вираже-ною похщнютю, i з формально невираженою по-хiднiстю. Вченi подтяють похiднi слова на лiнiйнi та нелшшш. До лiнiйних вiдносяться афксальш слова, складнi слова, абревiатури. До нелшшних
- конверсiя та слова отриман в результатi суб-стантиваци, ад'ективаци, вербалiзацil' [1].
1снуе клька видiв словотвору - деривацiя або морфолопчний словотвiр (творення слiв за до-помогою афiксiв), синтаксичний словотвiр (утво-
Актуальт проблеми сучасно!" медицини
рення складних ^в), семантичний словотвiр (тобто вживання вже юнуючих слiв у новому значены).
Словотвiр можна вивчати в дiахронiчному та синхронiчному аспектах. Дiахронiчний словотвiр ототожнюють з iсторичним, осктьки дослщжу-ються певнi процеси формування нових ^в у ходi юторичного розвитку. Синхронiчний слово-твiр вивчае процеси i шляхи утворення нових ^в на сучасному етапi розвитку мови. Синхрошчний словотвiр - це легко розшзнаваш зв'язки мiж спорщненими словами з погляду сучасно'1 мотивацп i вiдповiдно до словотвiрноï структури слова [5].
Отже, пройшовши довгий шлях розвитку, словотвiр виокремився як окрема лшгвютична дисциплiна. До проблеми словотвору звертали-ся О.Д.Мешков, О.С.Кубрякова,
0.1.Смирницький, В.В.Виноградов, Г.О.Винокур. Словотвiр пов'язаний з лексиколопею, граматикою, синтаксисом. На даному етап розвитку словотвiр оперуе такими теоретичними понят-тями: словотвiрне значення, словотвiрний тип, словотвiрне гнiздо, словотвiрна модель та сло-вотвiрна мотивацiя. Словотвiр як роздт мово-знавства вивчае структуру ^в, способи Тх творення, словотворчi значення, що виникають у процес словотворення. Сучасна англiйська лексика постшно збагачуеться шляхом словотворення, тобто творенням нових ^в за певними словотвiрними моделями.
Л^ература
1. Бортничук О. М. Словообразование в современном английском языке / О. М. Бортничук, И. В. Василенко, Л. П. Пастушенко. -К. : Наука, 2000. - 198 с.
2. Кубрякова Е. С. Что такое словообразование? / Кубрякова Е. С. - М. : Высшая школа, 1965. - 115 с.
3. Мешков О. Д. Семантические аспекты словосложения английского языка / Мешков О. Д. - М. : Наука, 1986. - 209 с.
4. Мешков О. Д. Словообразование современного английского языка / Мешков О. Д. - М. : Наука, 1976. - 217 с.
5. Мешков О. Д. Словосложение в современном английском языке: Учеб. пособие для ин-тов фак. ин. яз. / Мешков О. Д. - М. : Высшая школа, 1985. - 187 с.
Реферат
СЛОВООБРАЗОВАНИЕ КАК ЯЗЫКОВЕДЧЕСКАЯ ДИСЦИПЛИНА
Коваленко К.Г., Сильничая Н.А.
Ключевые слова: словообразование, словосложение,
производная и непроизводная основа, деривация.
Исследование посвящено выяснению особенностей словообразования как языковедческой дисциплины. Основное внимание уделено исследованию словарного состава, продуктивным способам образования новых слов, связей словообразования с грамматикой, лексикой и синтаксисом.
Summary
WORD FORMATION AS LINGUISTIC STUDY Kovalenko K.H., Sil'nycha N.A.
Key words: word formation, word composition, derived stem, derivation.
The investigation indentifies peculiarities of word formation as a linguistic study. Much attention is
devoted to the analysis of the essence of wordformation, its place in the system of other linguistic sciences and its ties with lexicology, syntax and grammar. It also deals with the most productive ways of forming new words.
УДК: 378.
Лобач Н.В., Тронь Н.В., Ткаченко Ю.П.
ВИКОРИСТАННЯ ПРОГРАМИ «MYTEST» ДЛЯ КОНТРОЛЮ Р1ВНЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТ1В ВДНЗУ «УМСА»
З МЕДИЧНО1 ТА БЮЛОПЧНО1 Ф1ЗИКИ
ВДНЗУ «Укра'шська медична стоматолопчна ака-демiя», м. Полтава
Дана стаття присвячена Heo6xidHocmi тд-вищення ефективностi використання тестового контролю та оцтювання засвоення на-вчального матерiалу за допомогою впрова-дження програм для комп'ютерного тесту-вання.
Ключовi слова: електронне тестування, учбовий процес.
Вступ
Основна мета навчання студенев сьогодн -це розвиток здатност реалiзовувати сво'|' знання, умшня й навички в подальшому професшному житп. Щоб досягти ^е'Г мети необхщно пщвищу-вати ефективнють викладання дисциплш, удо-сконалювати не ттьки методику навчання, але й контроль знань.
Не викликае сумнiвiв, що оцшювання рiвня знань повинно бути ефективним, об'ективним, психолопчно комфортним i економiчним проце-сом. Контроль у навчальному процеа полягае в перевiрцi ходу й результат теоретичного й практичного засвоення навчального матерiалу.
Мета даного дослщження пов'язана з необ-хщшстю пщвищення ефективност використання тестового контролю та оцшка засвоення навчального матерiалу за допомогою впровадження програм для комп'ютерного тестування.
У дослщженш проблеми комп'ютерного тестування як одного iз методiв визначення якост засвоення вивченого матерiалу провщну роль займають роботи В. С. Аванесова, А.Я. Анопри-енко, В. П. Беспалько, А.Б. Беседи, I.e. Булах, Ю. Ф. Гущина, М. В. Кларша, Г. С. КовальовоТ, В. Г. Кузнецова, А.Г. Ларюнова, О. Б. Логшово'Г, А. Н. Майорова, I. А. Цатурово'Г та ш.
Красильшкова В.А. дае визначення поняття тест - це досить коротк, стандартизовав питання, що дозволяють за порiвняно короткий промн жок часу оцшити результативнють тзнавально'Г дiяльностi студенев, тобто ступшь i якють про-цесу навчання.
Тести призначен для того щоб виявити усш-шнють оволодшня конкретними знаннями з
