CC BY
21
4. Зарецкая E. H. Деловое общение / Н. Е. Зарецкая. - М.: Дело, 2002. - Т. 2. - 720 с.
5. Казаринова Н. В. Межличностное общение: конспект лекций / Н. В. Казаринова. - М.: Издательство В. А. Михайлова, 2000. - 64 с.
6. Кожин А. Н. Функциональные типы русской речи: учеб. Пособие / А. Н. Кожин, О. А. Крылова, В. В. Одинцов. - М.: Высшая школа, 1982. - 189 с.
7. Крижанская Ю. С. Грамматика общения / Ю. С. Крижанская, В. П. Третьяков. - М.: Смысл, 1999. - 279 с.
8. Леонтьев A. A. Психология общения: учебное пособие для студентов вузов. - / А. А. Леонтьев. -М.: Смысл, 1999. - 365 с.
9. Ломов Б. Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии / Б. Ф. Ломов. - М.: Наука,
1999. - 349 с.
10. Макар Л. В. Обучение профессионально ориентированному общению на английском языке студентов неязыкового вуза: автореф. дисс. ... канд. пед. наук: 13.00.02 / Л. В. Макар. - СПб.,
2000. - 18 с.
11. Мороховский А. Н. Стилистика английского язика: учебник / А. Н. Мороховский, О. П. Воробьева, Н. И. Лихошерст, З. В. Тимошенко. - К.: Вища школа, 1991. - 345 с.
12. Мутовкина О. М. Формирование у студентов технического вуза готовности к профессиональному общению: автореф. дисс. ... канд. пед. наук: 13.00.02 / О. М. Мутовкина. - Волгоград, 1999. - 20 с.
13. Цибульская Е. В. Интегративный курс обучения английскому языку судоводителей (учебные материалы и методы обучения): дисс. ... канд. пед. наук: 13.00.02 / Е. В. Цибульская. - М., 1995. -205 с.
14. Щитова В. И. Презентация как коммуникационный феномен культуры: дисс. ... канд. пед. наук: 24.00.01 / В. И. Щитова. - М., 2003. - 188 с.
15. Sieron R. B. Wykorzystanie nowych technologii komunikacyjnych w proforystycznym wymiarze pedagogiki katolickiej na przykladzie dzialalnosci Polskiego Dziela Biblijnego im. Jana Pawla II / R. B. Sieron // Сучасш шформацшш технологи та шновацшш методики навчання в шдготовщ фахiвцiв: методолопя, теорiя, досввд, проблеми. - К.-Вшниця, 2008. - С. 228-237.
УДК 811.161.2'276.6:34
В. Я. МЕЛЬНИЧАЙКО, М. Й. КРИСЬК1В ТИПОВ1 ПОМИЛКИ У ПРОВЕДЕНН1 СЛОВОТВ1РНОГО АНАЛ1ЗУ
Йдеться про тi явища у сферi будови слова i словотворення, неправильне трактування яких може спричинити до нерозумтня сутi словотвiрного процесу i, як на^док, до мехатчного заучування учнями навчального матерiалу. Зазначено, що врахування описаних фактiв допоможе вчителевi формувати в учтв уявлення про цтсний характер мовноЧ системи, успшно працювати над тдвищенням орфографiчноi грамотностi i розширенням лiнгвiстичного кругозору учтв. До помилок, зокрема, призводять неправильт визначення кореня як спiльноi частини спорiднених ^в, префжса i суфжса як частин мови, що знаходяться перед коренем або тсля нього та ускладнюють усвiдомлення функцт кожноi морфеми, а також неточне коментування словотвiрноi структури ^в, в утворенн яких задiянi не один, а два мовю засоби.
Ключовi слова: структура слова, морфеми, способы творення ^в, мотиващя, семантичний зв'язок.
В. Я. МЕЛЬНИЧАЙКО, М. Й. КРЫСЬКИВ
ТИПИЧНЫЕ ОШИБКИ В ПРОВЕДЕНИИ СЛОВООБРАЗОВАТЕЛЬНОГО
АНАЛИЗА
Говорится о тех явлениях в сфере состава слова и словообразования, неправильная трактовка которых может привести к непониманию самой сути словообразовательного процесса и, как следствие, к механическому заучиванию учащимися учебного материала. Указано, что учет описанных фактов поможет учителю формировать у учащихся представление о целостном характере языковой
системы, успешно работать над повышением орфографической грамотности и расширением лингвистического кругозора учащихся. К ошибкам, в частности, приводят неправильные определения корня как общей части родственных слов, приставки и суффикса как частей речи, которые находятся перед корнем или после него, которые затрудняют понимание функций каждой морфемы, а также неточное комментирование словообразовательной структуры слов, в образовании которых задействовано не один, а два языковые средства.
Ключевые слова: структура слова, морфемы, способы образования слов, мотивация, семантическая связь.
V. J. MELNYCHAJKO, M. I. KRYSKIV COMMON MISTAKES IN THE CONDUCT OF WORD BUILDING ANALYSIS
The article refers to the phenomena in the structure of words and word formation, incorrect interpretation of which might lead to the misunderstanding of the essence of word-formative process and, consequently, to students' mechanical learning of the educational material. Taking into account the described facts will help teachers to improve students understanding of the holistic nature of the language system, work successfully on the improvement of literacy and the expansion of students' linguistic horizons. Errors, including incorrect result as the common root of related words, prefixes and suffixes as parts of speech that are before or after the root that impede the realization of functions of each morpheme. Also commenting inaccurate word creative patterns of words, which are involved in the formation of not one but two linguistic means.
Keywords: structure of the word, morphemes, ways of creating words, motivation, semantic relationship.
Уявлення учшв про словниковий фонд мови та !! розвиток були б неповнощнними, однобiчними без знания того, зввдки беруться слова, необхвдш для позначення нових понять. Так1 ввдомосп i становлять суть роздшу «Словотвiр».
Метою статт е запобтання помилкам у проведенш словотвiрного аналiзу у загальноосвинш середнш школг
Словотворення як роздш мовознавства розглядае структуру слова, його морфемний склад, способи творення ^в. Так воно i представлене у сучаснш программ
Вона передбачае ознайомлення учшв по суп з уйма способами словотворення. Тшьки деяк з них опрацьовуються менш детально. До таких належать неморфолопчш способи -лексико-семантичний, лексико-синтаксичний та морфолого-синтаксичний.
Для того, щоб усввдомити способи творення ^в, необхвдно зрозум^и !х граматичну структуру, взаемодш i функци вих компоненпв. Тому опрацювання словотворення немислиме без опори на ввдомосп про будову слова. Це i визначае мюце словотвору серед шших роздшв лшгвютики. Розглядаючи, з одного боку, слова, а з другого - характерш для кожно! частини мови елементи, за допомогою яких вони творяться, словотвiр займае пром1жне мюце мiж лексикою i граматикою.
Тiльки розумiния поступового процесу ускладнення морфемно! i семантично! структури слова, усвiдомления механiзму утворення похiдних слiв дозволить учням у кожному конкретному випадну помiчати, як1 структурш змiни вiдбулися в останню чергу, видшити твiрну основу i словотворчi засоби та практично засвоювати поняття про типи i моделi словотворення. Тодi стане зрозумiлим, що схожi за звучанням або за морфемною будовою слова мог^и пройти неоднаковi етапи словотворчого процесу (марона ^ марка, паричка -пара, Шрочка - Шрка ^ нора).
Важливим для усвiдомлення способ1в творення слш е й те, що похвдш слова можуть утворюватися не тшьки ввд окремих базових (твiрних) слiв, але й вiд прийменниково-вiдмiнкових сполучень, словосполучень: тд водою ^ тдвод$йЩ блий сн!г ^ стжноблйй.
Школьна практика показуе, що учнi без особливих труднощ1в усввдомлюють суть префiксального та суфiксального способiв творення i в переважнiй бшьшосп випадк1в правильно аналiзують утворенi цими способами слова (^м тих, до складу яких входить кшька префшав або суфiксiв). Передумови для цього закладаються ще пiд час ознайомлення iз функцiями суфiксiв i префшшв як значущих частин слова.
Певш труднощi становить префiксально-суфiксальний спошб творення: учнi часто схильнi вважати, що таким способом утворенi будь-як слова, у складi яких е суфiкси i префiкси: розмовний, порадник тощо. З другого боку, iнодi префiксально-суфiксальнi утворення безпiдставно зiставляються зi спорiдненими словами без префiксiв: приморський ^ морський; державний ^ протидержавний i iн. Насправдi у першому рядi приклад1в маемо суфiксальне творення (префшси з'являються на попереднiх етапах творення похвдних слiв): мова ^розмова ^ розмовний; радити ^ порадити ^ порадник, а в другому рядi похiднi слова утвореш вiд прийменникових сполучень: при морi — приморський; проти держави — протидержавний. Про це свiдчать i семантичш зв'язки спорiднених слiв. Особливо часто трапляються помилки у встановленш способу творення слiв, до складу яких входить дш кореневi морфеми. У вих випадках учнi схильш вважати, що такi слова утвореш способом основоскладання. Мiж тим, так1 слова, навиь з однаковим морфемним складом, творятыся тоь^зному: уловлювач пилу — пилоуловлювач\ (основоскладання), Чорне море — ¡чорнрморець (основоскладання з
суфшсащею або складно-суфшсальний спосiб), кулемет, — кулеметЩий (суфiксацiя).
В останньому випадку складання основ вiдбулося на попередньому етапi словотворного процесу: метати кулi — кулемет.
З шших помилок можливе неправильне трактування способу творення iменникiв вiд префiксальних дiеслiв (замють безафiксного творення переходити ^ перехiд - префшсальний: хiд ^ перехiд), змiшування основоскладання i лексико-синтаксичного способу, що виявляеться у виокремленнi сполучних голосних там, де насправдi !х немае (наприклад, у словi вiчнозелений). Певш труднощi становить й абревiацiя з И найрiзноманiтнiшими способами уачення твiрних основ (комунальне господарство — комунгосп, обласний вiддiл народноI освти — облвно й ш.).
Ва цi можливi помилки вчитель мусить мати на уваз^ щоб при потребi роз'яснити споиб творення того чи iншого слова, домагаючись посилення шзнавально1 ролi теоретичного матерiалу.
Певну труднiсть можуть становити i слова з подвшнрю мотиващею, тобто такi, що з однаковою достовiрнiстю виводяться вiд двох твiрних основ. Скажiмо, неприемтсть можна вивести з приемтсть (префшсрльний) або неприемний чи неприемно (суфшсальний спосiб творення). Осшльки обидва трактування однаково достовiрнi, у процесi навчально! роботи треба завжди погоджуватися з тим поясненням, яке^дае учень. Проте, хоч явище подвшно1 мотивацп не входить до шкшьно! програми, у добре шдготовленому класi можна сказати про нього учням, особливо пiд час принапдного повторення питань словотворення на дальших етапах навчання. При цьому, як i завжди, треба неодмiнно опиратися на семантику базових i виввдних слiв (неприемтсть - антонiм слова приемтсть, якому префiкс не- надав протилежного значення; неприемтсть - абстрагована опредмечена назва ознаки неприемний, як, наприклад, ршуч^ть - назва ознаки рШучий тощо). У тих випадках, коли подвшне тлумачення неможливе, за вие! зовшшньо1 схожост слiв, одна iз мотивацiй завжди е помилковою. Скаж1мо, основа слова змовник лише суфшсом -ник- вiдрiзняеться вiд слова змова i лише префiксом з- ввд слова мовник, проте ясно, що утворене воно ввд першого з наведених слiв: змова — змовник, бо семантика його - учасник змови, семантичного зв'язку iз словом мовник воно зовсiм не мае.
Необгрунтованим здаеться i подвшне трактування способу творення iменникiв типу: Подш--. хвд -—___. . прочитати
л1 д —- . миичитати
__,розподш ~~]Ь перехiд прочитання.
розподшити ■—^ переходити —г читання ------
У цих випадках дощльно дотримувалися того, що тут маемо справу з вттествними шенниками, отже, спосiб !х творення може бути лише один - безафжсне або суфiксне творення ввд даесл1вно1 твiрноl основи. 1менники поды чи хiд утворенi також ввд даесл1в подтити, ходити.
Вчитель повинен знати типовi помилки, складнiшi випадки мотивування не для того, щоб робити !х предметом обговорення на уроцi (це було б порушенням вимог програми), а переважно для правильного ввдбору доступних учням мовних фактiв. Адже, як правильно зауважуе М. М. Шанський «розбiр слова за будовою i словотворчий аналiз слова в школi повинш будуватися на методично вiдiбраному й адаптованому лексичному матерiалi», який мае бути «по можливосп простим, не спричиняти альтернативних ршень» [3, с. 131]. Однак це не
означае, що необхiдно завжди уникати розв'язання складшших питань. Якщо вони недоцшьш при початковому ознайомленнi з матерiалом, то можуть знайти мюце на уроках пiд час вивчення частин мови, чи паралельного або тдсумкового повторения, систематизацп вивченого матерiалу в старших класах.
Завдання аналiзу бiльш складних за будовою чи способом творення слiв можуть бути найрiзноманiтнiшi. Передусiм це засвоення орфоепп, уникнення поширених орфографiчних помилок. Наприклад, щоб учнi безпомилково писали слова з ненаголошеними головними е та и (смичковий, тиловик, тихшати, грибковий, обезземелити, омертвший, непримиренний тощо). необхвдно простежити етапи 1х творення: смик - смиЧок - смичКовий; тил -тилШий - тиловМ; тихий - тихгщий - тихшати; гриб -, грибок - грибковий; без земли - безземельной - обезземелити; мертвий - мертвти- омертвщи - омертвший; мир - мирШи - миритиСЯ - Прймиритися - неПримирё^ий.
У деяких випадках доцшьно простежувати процес утворення слш з шшими голосними звуками, наприклад,^5 ненаголошеним о та а, як з певних причин можуть вимовлятися невиразно: похаПки - похапати ^ хапати; токарюватя - токарювати ^ токар, це ж стосуеться i написания ^в на основi врахування закономiрних чергувань звукiв: обледентня, бо обледенти - леденти ^ лiд, а i не чергуеться з и, тшьки з е; перенести можна похо-дження, а не поход-ження^бо звук дж входить до кореня, а далi йде суфiкс ввддае^вного iменника -енн(я):походження ^прходити ^ходищи.
Так1 зiставления необхiднi для вiдмежувания схожих за морфемною будовою лексем:
тднебесний ^ тд небесами (небеса) ^ небо;
тдневыьний ^ уевшЪний ^ неволя ^ воля;
вирування ^ еирувдти ^ вир;
виробництво ^ виробник ^ виробити ^ робити.
В останньому прикладi маемо накладания останнього звука суфшса -ник i першого звука суфшса -ств(о), к+с^ц (аналогiчне явище спостертаеться i в словах, утворених з участю суфшса -ськ: козацький, празький).
Аналiз структури слова в поеднанш з встановленням його семантики допомагае розмежувати схож! за звучаниям, але не спорiдненi слова: оперення - оперити - 1перо\ ; оперний -, опера;
рперувОння - ,оперувати -рперащя.
Метою таких спостережень може бути й зосереджения уваги на змшах, що ввдбувалися в семантицi слова (стрыець - стрша; переборщити - борщ; нашвидкуруч - на швидку руку й ш.).
При цьому доцшьно не обмежуватись обсягом засвоених у п'ятому клас ведомостей, а дещо поповнювати уявления учшв про складш механiзми словотвiрного процесу. Зокрема, цшком доступнi для учшв вiдомостi про уачения основ, про часткове або повне накладання морфем. Тут маемо якраз той випадок, коли перешкодою до поглиблення знань е недоощнка тзнавальних можливостей школяр1в.
Аиалiзуючи способи творення таких слш, як козацький, одеський, козацтво, товариство, необхвдно чико i ясно говорити про те, що тут в одному звуковi зливаються фонеми двох морфем - козак-ськ(ий), одес-ськ(ий); товариш-ськ(ий) - товариський/-ство - товариство. Шд час розгляду слв iншомовного походжения варто би вказувати, що основи твiрних ств можуть зазнавати своерiдного скорочення-усiчения i в неповному виглядi входити до складу похвдного слова: вiбрувати - вiбрацiя; Франщя - француз. Це ж легко показати на вiддiеслiвному слово- i формотвореннi: малювати - малюнок, загадати - загадка, тдготувати - тдготовка.
Так ввдомосп мали б бути у тдручнику, бо саме ведсутшсть 1х е перешкодою до усввдомлення учиями системи словотворення, закономiрностi словотворчого процесу.
Хоча шюльний курс мови висвiтлюе лише и сучасний стан, в окремих випадках можиа допустити й вихiд за меж1 сиихрони, простежити iсторичиий процес утворення слова. Це тшьки
поглибить уявлення про мову як явище, що iсторично розвиваеться. Розумiеться, дуже складних i заплутаних випадюв творення сл1в розглядати у школi не треба. Навряд чи доцшьно було б аналiзувати виникнення таких сл1в, як натвець, матвщ, навстiж, заздалегiдь тощо. Але розгляд простших прикладв можливий як своерiдне продовження морфемного та словотвiрного аналiзу.
Поступово, зшмаючи словотвiрнi нашарування слова (наприклад, годинникарський), вичленовуемо його сучасний коршь: годинникарський — годинникар — годинник — година. Але й коршь слова година, неподшьний на сучасному етат, iсторично не первинний, це видно з того, що у ньому суфшсальне, досить широко вживане i в iнших словах, сполучення -ин-, а колишнiй корiнь год (правда, з шшим, бiльш широким значениям) маемо у словi год в росшськш мовi та в украшських говiрках i похiдних ввд нього (укр. згодом, негода, пригода, рос. погодить). Заслуговують на увагу слова, в яких пройшло спрощення морфемного складу через повну або часткову втрату семантичних зв'язк1в (шити — зошит, родити — народ, природа), зникнення з мови певного слова (перстень ввд перст, кожух ввд кожа).
Зiставления таких ^в щодо шляхiв виникнення i семантичного оформлення як заХист (укр.) i~зЭщита (рос.),"Шховання (укр.) i восПитОЩие (рос.) та багато-багато iнших можуть стати надiйним фактом розширення лiнгвiстичного кругозору учшв, засобом збудження iнтересу до вивчення мови.
Вивчення словотворення переконуе учнiв у тому, що структура слова тдпорядкована певним закономiрностям, що мiж одиницями рiзних рiвнiв мови - фонетичними, лексичними i граматичними - юнуе тiсний взаемозв'язок, дозволяючи тим самим глибше усввдомити граматичну будову мови.
Робота над словотворенням сприяе усввдомленню стилiстичного забарвлення слiв, кращому використанню !х виразових можливостей. Служить вона й основою для формування орфографiчних навичок.
Варто зауважити, що суттевою перешкодою до ефективного опрацювання деяких питань, зв'язаних з будовою слова i способами творення слiв е недостатне опрацювання !х у лшгшстичшй теори. Зокрема, бiльш ч^ко1 штерпретацп вимагають деяк1 значущi частини слова. Постфшс -ся ранiше трактувався як частка, тепер вважаеться суфшсом, хоч багатьма сво1ми ознаками вiдрiзняеться ввд звичайних суфiксiв. Однак у тдручниках чiтко не говориться про граматичну природу шших морфем, якi теж прийнято було вважати частками. Коли б у школi практикувався аналiз словотвiрноl структури всiх частин мови (хоча б проспших випадк1в), то при опрацювант займенник1в та при^внишв виникла б необхiднiсть квалiфiкувати iншi морфеми, що стоять пiсля зашнчень: якогось, якому-небудь, будь-коли i тлн. Очевидно, це теж постфiкси, i на специфiку !х позицп у словi треба звертати увагу.
Бшьшо1 уваги вимагае злиття слiв як лексико-синтаксичний спосiб словотворення. Адже вш iснуе i в «чистому виглядЬ> (напр., вищевказаний, повсякчас, передусш, стдлоба), так i в поеднаннi з рiзноманiтними морфемними i звуковими змшами (напр., натомкть, тсеттниця, мабуть тощо). Очевидно, слад чико сказати, що злиттям утворюються слова з тв- (пор. чверть яблука, тв яблука - тв'яблука), чи^вники на позначення сотень, при тому, у зв'язку iз змiнюванiстю першо1 частини вихщного сполучення слiв, злиття вiдбуваеться не лише у початковш формi, а у вих вiдмiнкових формах. Таке тлумачення зняло б питання про те, чим е тв- i в у словах типу пiввiдра, як треба квалiфiкувати таш слова щодо !х приналежностi до певно1 частини мови, що являють собою морфеми, ям виступають мiж двома коренями у числiвниках, що позначають сотт (чотирьомстам). Так1 питання у процеа навчання виникають досить часто, i внаслiдок того, що вчитель не може дати обгрунтовано1 ввдповвд, а пiдручники суперечать один одному, в учшв виникають сумнiви у достовiрностi засвоених ними знань, у можливосл !х застосування до аналiзу мовних явищ.
Усе це мае не тшьки теоретичну вагу. Чишше з'ясування явища злиття слiв тдвело б теоретичну основу i тд опрацювання багатьох граматичних та орфографiчних питань (напр., написання разом або через дефю складних iменникiв (динамомашина, дизель-електровоз, бал-маскарад, план-конспект, школа-ттернат), вiдмiнюванiсть чи невiдмiнюванiсть !х першо1 частини, творення i правопису при^внишв.
Разом з тим хочеться зауважити, що будь-яю зм1ни в традицшно устален1й системi викладу навчального матерiалу вимагають велико1 обережност1. Так, в принцит правильне трактування не i н
у склада р1зних повнозначних частин мови як префшав вимагае конкретно!' штерпретаци того, що за наявност прийменника порушуеться одна з основних рис слова - його цшстсть (Hixmo — Hi про кого). Трактування концевого шфМтивного -ти як зак1нчення (яке по суп зовам не полегшуе засвоення матер1алу, бо не ва форми утворюються вщ основи шфштгива) протир1чить погляду на шфшиив як незмшну форму, що пов'язуеться з ¡ншими словами способом прилягання. Зарахування числ1вниюв типу deicmi, п 'ятсот до складених (хоч для цього i е певн тдстави) недоцльне тому, що воно суперечить сформованим уже поняттям: слова, у яких е двi або бiльше основ, називаються складними, на ведшиу вiд складених мовних одиниць, до яких входять окремi слова (складена форма майбутнього часу, складений присудок).
Наявнiсть таких розбiжностей мiж роздiлами порушуе цшстсть школьного курсу, ускладнюе усвiдомлення системного характеру як само! мови, так i науки про не1.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бабiй I. М., Свистун Н. О. Морфемжа i словотвiр сучасно1 украшсько1 мови: самостiйна та шдиввдуальна робота. - Тернопiль: Навчальна книга - Богдан, 2012. - 136 с.
2. Мельничайко В. Я. Творчi роботи на уроках украшсько1 мови. Конструювання. Редагування. Переклад: поЫбник для вчителiв / В. Я. Мельничайко. - К.: Рад. школа, 1984. - 223 с.
3. Плющ М. Я. Словотворення та вивчення його в школг поибник для вчителiв. - 2- е вид., перевид. / М. Я. Плющ К.: Рад. школа, 1985. - 127 с.
4. Шанский Н. М. Русский язык. Лексика. Словообразование / Н. М. Шанский. - М.: «Просвещение», 1975. - С. 131.
УДК 378.147:811.111
Л. В. Б1ЛОГОРКА
МЕТОДИЧН1 ОСОБЛИВОСТ1 НАВЧАННЯ МАЙБУТН1Х ЕКОНОМ1СТ1В ЧИТАННЯ АНГЛОМОВНИХ ФАХОВИХ ТЕКСТ1В
Проаналiзовано роль i мкце комnетентностi у читант в структурi англомовног профестно орieнтованоi комуткативног комnетентностi. Вказано типи економiчних текстiв, ят доцыьно використовувати у навчальному процеЫ: науковi економiчнi тексти, тексти профестног економiчноi дiяльностi, навчальн економiчнi тексти, тексти непрофесшног економiчноi дiяльностi. Обгрунтовано доцыьтсть використання у процеЫ навчання майбуттх економiстiв читання англомовног фаховог лтератури не лише автентичних, а й умовно-автентичних та адаптованих текстiв. Конкретизовано вимоги до рiвня володтня студентами знаннями та вмтнями в ознайомлювальному, переглядовому i вивчаючому читант. Уточнено nрямi (когштивн i компенсаторт) та неnрямi (метакогнiтивнi, афективт, сощальт) стратеги, якими повинн оволодти майбутн економiсти з метою тдвищення ефективностi читання фахових текстiв.
Ключовi слова: майбутн економiсти, компетенттсть у читант, фаховий текст, знання, вмтня, стратеги.
Л. В. БИЛОГОРКА
МЕТОДИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ОБУЧЕНИЯ БУДУЩИХ ЭКОНОМИСТОВ ЧТЕНИЯ АНГЛОЯЗЫЧНЫХ ТЕКСТОВ ПО
СПЕЦИАЛЬНОСТИ
Проанализированы роль и место компетентности в чтении в структуре англоязычной профессионально ориентированной коммуникативной компетентности. Указаны типы экономических текстов, которые целесообразно использовать в учебном процессе: научные экономические тексты, тексты профессиональной экономической деятельности, учебные экономические тексты, тексты непрофессиональной экономической деятельности. Обоснована целесообразность использования в процессе обучения будущих экономистов чтения англоязычной специальной литературы не только
