СПЕЦИАЛЬНЫЕ КОММУНИКАТИВНЫЕ КОНСТРУКЦИИ КАК СРЕДСТВО РАЗВИТИЯ ЛИЧНОСТИ УЧАЩЕГОСЯ ПРИ ИЗУЧЕНИИ ОСНОВ КОМБИНАТОРИКИ И ТЕОРИИ ВЕРОЯТНОСТЕЙ

Непомнящая Т.В.; Лосева Н.Н.

СПЕЦ1АЛЬН1 КОМУН1КАТИВН1 КОНСТРУКЦП ЯК ЗАС1Б РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТ1 УЧНЯ ПРИ ВИВЧЕНН1 ОСНОВ КОМБ1НАТОРИКИ I ТЕОРП ЙМОВ1РНОСТЕЙ

Н.М.Лосева, доктор педагог. наук, професор, Т. В.Непомняща, астрант,

Донецький нащональний умверситет, м.Донецьк, УКРА1НА

Представленi шляхи розвитку особистост1 учня на уроках математики за допомогою спецгальних комунтативних конструкцш nid час пропедевтики основ комбтаторики i теорп ймовiрностей.

Сьогодт у зв'язку з кардинальными пе-ретвореннями суспшьно-еконотчного жит-тя краши для устшно! професшно! даяль-носп людин1 вже не достатньо володати певними знаннями i мати вiдповiднi навич-ки. Вир1шальними для самореалiзацГi осо-бистостi стають умiння орieнтуватися в р!з-них ситуациях, приймати виваженi рiшення, самостшно знаходити шформащю, робити правильнi висновки. "Кнцевою метою освiти стала сьогодт тдготовка людини до життя у свт, який надзвичайно швидко змшю-еться, створення умов розвитку ще! людини, щоб допомогти ш знайти свое мiсце у складних умовах реальностТ' [5].

Цiлком закономiрно, що змша мети освгти вимагае перегляду змгсту, засобiв, методiв навчання. Традицiйне навчання, яке передбачае пасивне сприйняття учня-ми певно! системи знань, уже е неефектив-ною. Засвоення навчального матерiалу сьогодт не е домшуючою метою, вир1шаль-ним стае розвиток людини через навчання.

Те, що процес навчання мае бути спря-мований перш за все на розвиток особистосп, пiдкреслювали у сво!х працях педагоги i психологи, зокрема, В. Андреев, I. Бех, Р. Бернс, Л. Виготський, О. Леонтьев,

A. Маслоу, Л. Орлов, Ж. Паже, А. Плоцк1,

B. Петровський, Дж. Пойа, С. Рубшштейн, К. Роджерс, А. Рень!, Е. Фромм та ш.

Мета статп - продемонструвати шляхи розвитку особистосп учня у процесi вив-

чення математики за допомогою побудови певних комунiкативних конструкцш (на приклада проведення пропедевтичного ета-пу вивчення основ комбiнаторики i теорп ймовiрностей).

Шкiльна математична освiта поповни-лася ймовiрнiсно-статистичною змгстов-ною лiнiею, що зумовлено ii значенням в розвитку особистосп. А. Плоцк пщкрес-люе, що ймовГршсш поняття "вщграють велику роль у повсякденному житп навгть пе! людини, професiйна даяльшсть яко! е далекою вщ математики"[7]. Дшсно, дуже важливо сформувати в учтв розумшня того, що абсолютна бшьштсть законiв сус-пшьства мае не детермшований характер, а ГмовГршсний, i тому треба уникати кате-горичних тверджень, слщ намагатися бути толерантним у ставленнi до шших людей i самого себе. А. Рень! писав, що вивчення ймовГрносл "позитивно впливае на характер учтв, наприклад, розвивае смтивгсть, оскшьки дозволяе зрозумгти, що за певних обставин невдачi можна вважати просто випадковими подаями i, отже, зазнавши невдач1, аж шяк не слщ вГдмовлятися вщ боротьби за досягнення мети" [8].

Безумовно, велике значення для роз-витку особистосп мае змгст навчального матерiалу. Разом з тим, досягти мети за-няття можна лише за умов ефективного поеднання змгсту i методав навчання, побудови ефективно! комуткацшно! кон-

(ш)

струкнл на уроцд, тдтримки прагнення уч-ня до самостшного вщкриття.

Ми виходимо з того, що основною формою занять мають бути занятта-дослщ-ження, заняття-пошуки, на яких 1 вддбу-ваеться процес тзнання. Побудова занять, вибдр теми, головно! проблеми визначаюють-ся принципами концепцТ! особистюно-да-яльн1сного п1дходу до навчання: максимально акгив1зувати внутрдшт потреби уч-ня, його мислення, особистий досвдд, емо-цл. При цьому 1 метод, 1 форма навчання слугують джерелом особистiсних знань, досвдду, вiдчутгiв, емоцдй. Вважаемо, що вмшня викладача побудувати позитивну емоцшну комуткащю створюють умови для спшьно! творчо! дiяльностi викладача i учня, утворюють той емоцшний простiр, у якому i розгортаеться творчий процес тзнання учнем предмета, самого себе i сво!х можливостей. Ми впевненд, що людинi не-обхщний динамiзм емоцiй, 1х розматсть, але у межах оптимально! штенсивностд. Пдзнавальна даяльшсть найкращим чином може слугувати джерелом людського щас-тя, бо саме вона здатна наситити життя ттайрпноманттттими емоцдями, живою ра-дастю вдд реалiзацií сво!х можливостей, на-солодою вдд результатiв власних зусиль. Тому ми реалiзуемо настанову Я. Комен-ського „усе, що можливе, подавати через сприйняття почутпв" [3, 384]. На кожному занятп будуеться певна комундкативна конструкщя, яка, на нашу думку, не повинна бути „дихотомдею емоцшного д не-емоцшного навчання" [4, 84].

Пщкреслимо, що центральне мiсце у по-будовд заняття-пошуку посщае особистiсна ситуаця, що стимулюе учшв до якомога бшьшо! кшькосп запитань, емоцшне здиву-вання, продукування щей, а, отже, д до шди-вщуально-колективного пошуку оптимально! юлькосп варiантiв вирдшення проблеми.

Продемонструемо побудову комутка-тивно! конструкцп пдд час навчання математики на приклада стохастично! гри, що, на нашу думку, реалiзуе взаемозв'язок мдж емоцiйною д пiзнавальною складовими навчання д тим самим сприяе розвитку особис-тосп учня (гра проводилася з учнями 4 класу Горлдвсько! загальноосвпньо! школи №22).

Проведення гри мае таю розвивальт цЫ:

1) виховання прагнення учндв до самос-тшно! творчо! даяльностц

2)розвиток ймовдриюно-статистичного та комбшаторного мислення учндв;

3) розвиток комундкативно! компетент-ностд учндв;

4)розвиток упевненостд учня у сво!х можливостях;

Учням було запропоновано розв'язати таку задачу: у мшку знаходяться 3 кулг. 2 бшг та 1 червона. З мшка достають 2 куль Якщо вони одного кольору, то перемож-цями будуть дти, якщо р1зного - вчитель. Зауважимо, що ця гра е не справедливою, бо шанси на виграш у вчителя вдвдчд бдль-шд, ндж у ддтей.

На питання: чи згоднд ви грати, учнд вдд-повдли, не замислюючись, що згодт. Питання "як ви гадаете, чи однаковд у нас шанси на перемогу?" викликало у школярдв емоцшне обговорення. Учнд висували рдзт при-пущення, аргументували свою точку зору. Деякд дати вважали, що шанси однаковд, бо в процесд гри тхто не буде дивитися в мд-шок, днш пояснювали нердвндсть шансдв тим, що людям "щастить по-рдзному".

Слдд зазначити, що пдд час обговорення активними були всд учнд, незалежно вдд того, як вони навчалися рандше. Проста форма завдання, пов'язана зд звичною для датей дгровою даяльндстю, сприяла тому, що учнд вддчули психолопчний комфорт, не соро-милися розмдрковувати вголос д робити припущення.

Пдсля того, як всд бажаююч висловили свою думку, був проведений експеримент: учитель по черзд пвдходив до учтв, кожен витягав двд кул д результати експерименту фдксувалися.

Пддкреслимо, що у процесд гри зацдкав-леними були всд учт. Вони дуже емоцшно реагували на кожне витягування куль. Пдс-ля 16 експериментдв ддтям поставили запи-тання: „Ви д тепер вважаете, що шанси на перемогу рдвнд?" Майже всд змшили свою думку, бо вчитель перемагав значно часп-ше, але наполягали на продовженнд експе-рименту. Пдсля закднчення гри вчитель ви-тягнув з мдшка всд кулд д запропонував школярам пояснити, чому вчитель перемагав

3HaHHo HacTime, m® bohh. ^th caMocriHHo 3Mornu noacHHTH, HoMy maHcu Ha nepeMory pi3Hi i 3a gonoMororo Kynt npogeMoHcTpyBa-th BunagoK, b aKOMy nepeMararoTt bohh i gBa BunagKH, b aKHx nepeMarae BHHTent.

npoTe, ogep®aHHa Big yHHiB npaBHntHoi BignoBigi He po3rnaganoca b aKocri ochobhoi MeTH, a cnyryBano ochobow aKTHBHoi po3y-moboi giantHocri mKonapiB. ^th 3ycTpinuca 3 curyamero, Konu peantmcTt He 36iraeTtca 3 iXHiMH OHiKyBaHHHMH, go Toro ®, bohh npuH-Hanu anpiopi HenpaBHntHe pimeHHa. Ha Ha-my gyMKy, caMe TaKi cHTyami noKnuKam po3-BHBaTH b yHHiB aHanrmnm 3gj6Hocri Ta iHTe-pec go caMocriHHoro MucneHHa.

^ani yHHaM 6yno 3anp0n0H0BaH0 3po6u-th rpy cnpaBegnuBoro. yci norogunuca 3 thm, mo Heo6xigpo gogam ogmy HepBOHy Ky-nro. CBiH Bu6ip giTH noacHroBanu thm, mo Te-nep b MimKy ogpaKOBa KintKicTt HepBOHux Ta 6inux Kynt. nig Hac npoBegeHHa цtoro eKc-nepHMeHTy giTH 3HOBy nporpaBanu HacTime, to6to, pimeHHa, mo 3gaBanoca gna hhx oHe-

BugHHM, BuaBunoca Hee^eKTHBHHM. Цe Tint-

kh nocununo iHTepec: yHHi B®e 6e3 nigKa3KH BHHTena BHTarnu Bci Kyni 3 MimKa i HaMara-nuca noacHHTH pe3yntTarn eKcnepuMeHTy. Bohh 3i 3guByBaHHaM KoHcraryBanH, mo ix maHcu Ha BHrpam, aK i pamme, e hh®hhmh 3a maHcu BHHTena. nicna цtoro BHHTent 3anpo-noHyBaB gogam 3aMicTt HepB0H0i Kyni - 6i-ny, to6to rpaTH 3 TptoMa 6inHMH Ta ogmero HepBOHoro Kynero. ^th 3 pagicTro Big3HaHanu, mo Tenep bohh BHrparoTt 3HaHHo HacTime, i 3Mornu noacHHTH cBoe pimeHHa, nepernaHyB-mu Bci Mo®nuBi pe3yntTam eKcnepuMemy.

Ha цtoмy eTani ypoKy KoMymKaTHBHa кoнcтpyкцia no6ygoBaHa Ha npuHoMi 3gHBy-BaHHa, mo cnpuano nigcuneHHro MoTHBa^i go HaBHaHHa. ^o Toro ® giTH nepeKoHanuca, mo Mo®Ha noMHnaTuca HaBixb y thx pimeH-Hax, mo yaBnaroTtca iM mnKoM oHeBHgHHMH. Bhxobhhh acneKT mei craya^' nonarae y He-o6xigHocri npHHHaTTa go yBaru iHmoi gyMKH, 3acrepe®eHHi Big KareropHHHHx TBepg®eHt, mo b mnoMy cnpuae po3BHTKy KoMymKamB-hoi KoMneTeHTHocTi yHHiB.

Oco6nuBy yBary 3BepHeMo Ha Te, mo giTH, nepeKoHaBmuct nig Hac eKcnepuMeHTy y xH6Hocri cboix cyg®eHt, He noHynu Karero-phhhoi BignoBigi BHHTena "He npaBHntHo", a

pa3oM npoHmnu mnax BigKpHTTa i Manu mo®-nHBicTt caMocriHHo giHrn neBHHx BHcHoBKiB. nogi6HHH no3HTHBHHH gocBig caMocriftHoi nomyKoBoi giantHocTi cnpuaTHMe po3BHTKy BneBHeHocri yHHa y cboix Mo®nuBocTax, a ^ e Heo6xigHoro yMoBoro po3BHTKy oco6ucTocTi.

rpa 3aKiHHHnaca 3a 5 xBunuH go g3BiHKa. ^i3HaBmuct, mo b ix po3nopag®eHHi 10 Ky-ntoK: 5 6inux Ta 5 HepBoHux, giTH noHanu caMocTiHHo cKnagam HoBi yMoBH 3agaHi i o6ro-BoproBaTH pe3yntTaTH rpu. 06roBopeHHa npo-goB®yBanoca me H Ha nepepBi. KnacHHH Ke-piBHHK, aKHH TaKo® 6yB npucyTHiH Ha ypoui, 3a3HaHHB, mo nogi6Ho'i 3auiKaBneHocTi y gea-khx yHHiB BiH He 6aHHB npoTaroM yctoro ne-piogy HaBHaHHa.

OT®e, 3aBgaKH no6ygoBi TaKoi KoMyHi-KaTHBHoi кoнcтpyкцií Big6ynoca eMomHHe nepe®HBaHHa yHHaMH HaBHantHoi npo6ne-mh, aKa cTana ix oco6ucToro npo6neMoro, a, aK BigoMo, "npo6yguTH iHTepec go caMo-cTiHHoi TBopHocTi, caMocTiHHux MipKyBaHt Mo®Ha nume npu ogmoHacHoMy BnnuBi Ha po3yM i eMom'i" [5]. 3 ogmoro 6oKy, giTH no-cTiHHo 3Haxogunuca b po3yMoBoMy Hanpy-®eHHi, a 3 iHmoro, цiкaвнnнca rporo, HaMa-ranuca 3HaHTH BnacHy cTpaTeriro rpu, 3acMy-HyBanuca Hepe3 nporpam Ta paginu nepeMo-raM. npo Te, mo y giTeH 3aKpinuBca iHTepec go caMocTiHHoi po3yMoBoi giantHocTi, cBig-HHTt BucnoBneHe hhmh 6a®aHHa npugyMy-BaTH iHmi yMoBH rpu Ta 3a3ganerigt nepeg-6aHaTH pe3yntTaTH.

3po3yMino, mo po3bhtok oco6ucTocTi -TpuBanuH npoцec, aKHH He o6Me®yeTtca nu-me npo^coM HaBHaHHa, a thm 6intme bhb-HeHHaM oKpeMoro po3giny MaTeMaTHKH. npoTe "b yMoBax paguKantHux nepeTBopeHt, mo Big6yBaroTbca y cyHacHoMy yKpaiHctKoMy cycnintcTBi, ocBiTa Mo®e i Mae BigiipaBam pont Tiei couiantHoi cunu, aKa 6 HanoBHroBana 3MiHH, mo Big6yBaroTtca, cycnintHo-ageKBaT-hhm i ryMaHHHM 3MicroM" [5]. y cucTeMi ocBi-th MaroTt 6yTH cTBopeHi yMoBH gna yBce6iH-Horo po3BHTKy nroguHH, aKa 3gama e^eK-thbho npaцroвaтн i caMopeani3yBamca b cyHacHoMy cycnintcTBi.

OT®e, BHKnagaH, aKHH HaMaraeTtca no-6ygyBaTH cneцiantнy po3BHBantHy KoMyHi-KaTHBHy кoнcтpyкцiro, ^opMynroroHH yHHaM MareMaTHHHy 3agaHy, HaMaraeTtca Bignpa-

(T92>

вити ïx у щкавву подорож. Методи, що вш використовуе на подбних заняттях, базу-ються на партнерських стосунках учителя з длъми, д1алог1чному стлкуванш, само-стшному вщшуканш знань, критичному ставленш до шформаил, поважному став-ленню до думки шших. Головна мета вчи-теля - не лише надати шформащю i за-свогти ïï, хоча ця мета також передбачаеть-ся, а навчити способам працювати, дослд-жувати, зiставляти, перевiряти, будувати соцюконструкци. Цкаво: те, що при тради-цшному навчанн1 подае викладач, при ви-щеописаних ситуацiяx - учень запитуе сам.

Пошук, сп1льна робота, обмш iдеями приводить до розв'язання навчально'1 про-блеми i для учня настае свято нових знань, вiдбуваеться розвиток особистостi, реаль зуеться особистiсний досвiд, учень вщчу-вае себе суб'ектом ддяльносп, виникае особистiсний мотив навчання й акктуаль зуеться саморозвиток особистостi.

1. ВыготскийЛ.С. Собрание сочинений. Т.4. - М.: Педагогика, 1984. - 432с.

2. Глеман М., Варга Т. Вероятность в играх и развлечениях: Элементы теории вероятностей в курсе сред. школы. Пособие для учителя / Пер. с фр. А.К. Звонкина. -М.:Просвещение, 1979. -176 с.

3. . . //

Избр. пед. соч. в 2-х т., Т.1. М.: Педагогика, 1982. - 656с.

4. Лосева КМ. Взаемозв'язок емоцшних

//

Педагоглка / психология формування : .

Зб.наук.пр. - Кшв-Запоргжжя. - 2002. Вип.24. - С.81-84.

5. . . -дача. Навчалъно-методичний поабник. -Донецк: ДонНУ, 2004. - 300 с.

6. , . -хологияребенка. - СПб.: Питер, 2003. - 246с.

7. . -тике «для всех». Стохастика в школе как математика в стадии созидания и как новый элемент математического и общего образования. Дидактический очерк. -Краков.: Wydawnictwo Ыаиком>е Wyzszej БхЫу Pedagogicznej, 1996. - 244 с.

8. . . Пер. с венгерского. - М.: Мир, 1980.

Резюме. Лосева Н.Н., Непомнящая Т.В. СПЕЦИАЛЬНЫЕ КОММУНИКАТИВНЫЕ КОНСТРУКЦИИ КАК СРЕДСТВО РАЗВИТИЯ ЛИЧНОСТИ УЧАЩЕГОСЯ ПРИ ИЗУЧЕНИИ ОСНОВ КОМБИНАТОРИКИ И ТЕОРИИ ВЕРОЯТНОСТЕЙ. В работе представлены пути развития личности ученика во время проведения пропедевтического этапа обучения комбинаторике и теории вероятностей.

Summary. Loseva N, Nepomniashcha T. SPECIAL COMMUNICATIVE CONSTRUCTIONS AS THE WAY OF PUPIL PERSONALITY DEVELOPMENT WHILE LEARNING PROBABILITY THEORY AND STATISTICS. Different approaches to pupil personality development are discussed in the paper.

Надшшла до редакци 28.10.2008р.

(Вн'шшнш!

(В ощяЕре 2009 года проводится

м^ж&ушроОиая шути-мтоО-тестя гряф^нция "%щтгтсгм оиучтгт Mcmimcimiirf в (Донецком национальном университете. X.участию приглашаются ученые, преподаватели, студенты.

(Пополнительная информация:

http://шт. cfonmi. uhi. ua/mj/h^istic/mvM film

©

Аннотация научной статьи по наукам об образовании, автор научной работы — Непомнящая Т.В., Лосева Н.Н.

Похожие темы научных работ по наукам об образовании , автор научной работы — Непомнящая Т.В., Лосева Н.Н.

SPECIAL COMMUNICATIVE CONSTRUCTIONS AS THE WAY OF PUPIL PERSONALITY DEVELOPMENT WHILE LEARNING PROBABILITY THEORY AND STATISTICS