CC BY
12В аналитической философии разработаны принципы анализа истинностного значения метафор, критерии метафоричности (Н. Гудмен, М. Блэк, Э. Маккормак, Д. Дэвидсон, Дж. Серль).
В отечественной советской философии проблема метафоры присутствовала в исследовательских полях «активность субъекта познания», «соотношение воображения и отражения» (П.В. Копнин и др.). Исследовалась роль метафоры в формировании понятийного и терминологического аппарата научных теорий [6], в процессах миграции понятий из областей сопредельных наук, вербализации информации, онтологизации, интерпретации теорий. Пришло понимание, что невозможно описать метафорические структуры в рамках обычной референциальной теории. Предлагалось обращение к «расширенным» теориям референции, использующим семантику возможных миров для придания теории референции социокультурного измерения.
Опираясь на философские труды Г.-Г. Гадамера, М. Бахтина, М. Хайдеггера, П. Рикера, можно описать метафору как средство выражения непредметного содержания, которое открывается в герменевтическом акте понимания. Трактовка научного дискурса как специфической герменевтической практики Ю. Хабермасом, К.-О. Апелем, теориями, опирающимися на герменевтические метатеоретические установки (К.Джерджен, Р. Харре), позволяет исследовать роль метафоры в символическом обмене значениями и конструировании социальной реальности.
В развитии теории познания проявляется тенденция к усилению интерпретативной модели науки и, соответственно, к допущению проявления большей неопределённости и способах вербализации научного знания. Признание акси-ологичности, субъектности, коммуникативности, диалогиз-ма, контекстуального, а также конструктивно-творческого характера научной деятельности позволяет рассматривать метафору как неустранимый, неотъемлемый и органичный элемент научного дискурса в силу незавершенности, открытости познавательного акта, его обусловленности контекстом коммуникации, нагруженности экзистенциальными смыслами.
Выводы. Метафора - фундаментальное свойство мышления человека; при реализации в когнитивной системе
она представляет естественный познавательный процесс и выполняет когнитивную функцию. Языковая форма позволяет смыслу постоянно накапливаться, концентрироваться, синтезироваться. Метафора по сути своей эмерджентна: ее семантические свойства не являются простой суммой составляющих ее элементов.
Поскольку ресурсы языка (а точнее, нашего "конечного словаря") ограниченны, постольку единственный способ произвести эффект - это комбинация или игра буквальных или общепринятых смыслов слов. «Это формирует своеобразную диалектику свободы и необходимости» [7], т.е. порождает странное взаимодействие между ограниченностью ресурсов и бесконечностью смысловых сочетаний.
Литература
1. Петров М.К. Человекоразмерность и мир предметной деятельности /М.К.Петров //URL: http://netgorod.narod. ru/articls/Petrov_4elovekorazmernost.htm (дата обращения: 10.06.2015).
2. Хабермас, Ю. Теория коммуникативного действия / Ю. Хабермас // Вестник Московского университета. Сер. 7. Философия. - 1993. - №4. - С. 43-63.
3. Телия В. Н. Метафоризация и ее роль в создании языковой картины мира / В. Н. Телия // Роль человеческого фактора в языке: язык и картина мира. - М., 1988.
4 Лакофф Дж. Метафоры, которыми мы живем / Дж. Ла-кофф. - М. Джонсон // Теория метафоры. - М., 1990. - С. 387-415.
5. Краткий словарь когнитивных терминов / Е. С. Ку-брякова [и др.]; под общ. ред. Е. С. Кубряковой. - М.: Изд-во МГУ, 1996.
6. Береснева Н.И. Язык как «идеальное» средство познания /Н.И.Береснева, С.Л.Мишланова //Вестник Вятского государственного гуманитарного университета. - Киров, 2011. - №1. - С. 33-38.
7.Суровцев В.А., Языковая игра и роль метафоры в научном познании /В.А.Суровцев, В.Н. Сыров // URL: http:// philosophy.ru/library/surovtsev/syrov.html (дата обращения: 15.06.2014).
ОСОБЛИВОСТ1 ЗАКОНОДАВСТВА ПРО КОРУПЦ1Ю У СИСТЕМ1 ВИЩО1 ОСВ1ТИ УКРА1НИ (Ф1ЛОСОФСЬКО-АНАЛ1ТИЧНИЙ ПОГЛЯД)
Вдовиченко €.В.
Херсонський державний аграрний утверситет, доцент кафедри
SPECIAL LEGISLATION ON CORRUPTION IN HIGHER EDUCATION IN UKRAINE (PHILOSOPHICAL AND ANALYTICAL OPINION)
Vdovychenko E.V., Ph. D. in History, Assistant Professor, of the Kherson State Agricultural University
АНОТАЦ1Я
Статтю присвячено фшософсько-освпшм та фшософсько-правовим аспектам проблеми корупци у вищш освт Укра!-ни. Сфокусовано погляд на особливостях вщповщальносп за корупцшш правопорушення в ушверситетах. Зазначено про тюний зв'язок законодавства держави i3 нацюнальним менталитетом наци, особливютю И свггосприйняття та розумшня справедливости
ABSTRACT
The article is devoted to the philosophical and educational and philosophical and legal aspects of the problem of corruption in higher education in Ukraine. Focused look on the features of the responsibility for corruption in universities. Pointed to the close relationship with the national law of the mentality of the nation, its feature worldview and understanding of justice.
Ключовi слова: Вища освгга, ушверситет, фiлософiя освгга, фшософгя права, корупщя, законодавство, органи державно! влади.
Keywords: Higher education, university, educational philosophy, philosophy of law, corruption, legislation, public authorities.
Постановка проблеми. Проблема корупци у сучасному укра!нському суспiльствi перетворилася в одну i3 найголов-нiших загроз нацюнально! безпеки. Вона вражае не тшьки державу, але i громадянське сусшльство i саму украшську нацiю. Укра!нська корупцiя породжена кризою сучасного украшського суспiльства i мае здатнiсть швелювати будь-якi полiтичнi, економiчнi, правовi та моральш реформи. Коруп-цiя стала сощальною проблемою, яка породжуе порушення прав людини, а також направлена проти найбiльш вражли-во! частини населення, яка щоденно страждае вщ li проявiв. По результатам сощального опитування проведеного соцю-логiчною групою Rating Group Ukraine, половина населення Укра!ни (51%) вважае И найважлившою проблемою нарiвнi iз безробiттям та низьким рiвнем виробництва[1].
Це негативне явище створюе реальну загрозу безпеки, демократичному розвитку держави та суспшьства, кон-ституцiйному порядку, а саме: шдривае авторитет кра!ни, завдае шкоди демократичним основам управл1ння суспшь-ством, функцюнуванню державного апарату; обмежуе кон-ституцiйнi права та свободи людини та громадянина[2, с. 250].
Ниш проблема корупци охопила всю систему освпи: ввд дошк1льних до вищих навчальних закладiв. Проте, найне-безпечшшою, на наш погляд, е корупцiя у вищих навчальних закладах, осшльки саме вища школа е сощальним шсти-тутом у якому здiйснюеться поеднання потреб розумового й духовного розвитку, де формуються принципи свпоглядно! орiентацil, моральнi цiнностi, стереотипи поведшки[3, с. 53].
На думку М. Флейчук, крiм кримiнальних аспеклв, ко-рупцiя у ВНЗ характеризуемся руйнiвними сошально-не-безпечними наслiдками: деформуеться правосвiдомiсть гро-мадян, модифiкуеться та спотворюеться поняття сусшлъно! моралi, ввдбуваються деструктивнi змiни у формуваннi осо-бистостi молодих людей, знижуеться духовно-моральний потенцiал суспiльства[4, с. 542].
Варто зазначити, що дiалектична взаемодiя мгж суспшь-ними явищами та процесами пов'язаними з корупцiею, - це поле для фшософського осмислення. Особливо близью до дано! проблематики фшософсько-освинш та фшософсь-ко-правовий аспекти.
Фiлософсько-освiтнiй тому, що саме фiлософiя вщобра-жае ^зь призму укладених i найбiльш актуальних свпо-глядних концепцiй новiтнi досягнення рiзних галузей знань, а педагопка залучае передовi методи навчання та вихован-нях[5, с. 18]. Фiлософiя освiти формуе образ «людини май-бутнього», зорiентовуючи та змiстовно наповнюючи педа-гогiку новими знаниями, методами, способами, щлями, якi через процес освии втiлюються у формуваинi внутршнього свiту конкретного покол1ння[6, с. 9].
Цшь статтi. Фiлософсько-правовий, бо менталитет наци (тобто специ-фiчний спосiб сприйняття i розумiния етно-су свого внутршнього свiту та зовнiшнiх обставин), який дютае вплив у рiзних компонентах загально! культури ет-носу, в тому чи^ i полпико-правово! (через свою сутнiсть, свою внутршню природу), перебувае у тiсному зв'язку не тiльки з конституцiоналiзмом, а й з шшими суспiльними явищами даного порядку. Серед них, безперечно, - право, правова система, политична система(за умови, що йдеться про демократичну державу, в як1й влада належить народу, i народ е творцем свого державного життя). З таких пози-цiй, законодавство взагал^ i конституцiя як Основний За-
кон демократично! держави, зокрема, повинш перебувати у постшному тiсному зв'язку iз нацiональним менталiтетом. 1ншими словами, творения нацюнальних правових систем без урахування особливостей нацiонального корiння, - характеру наци, особливостей и свпосприйняття, розумiння добра i справедливоси е не тiльки не лопчним, а й до пев-но! мiри без результативним процесом, оскшьки «чуже», «незрозумше» право просто не будуть сприймати як таке i вiдповiдно, - виконувати[7, с. 232].
Виклад основного матерiалу. При розглядi фшософсь-ко-освiтнiх та фiлософсько-правових аспеклв проблеми корупци у вищш освiтi УкраТни варто зосередити увагу i на нюансах вiдповiдальностi за корупцшш правопорушення у вишах.
Зпдно законодавства Укра!ни вiдповiдальнiсть може бути адмшютративною, кримiнальною, дисциплiнарною та цившьно-правовою. Варто зазначити, що здебiльшого для притягнення особи, до дисциплшарно! чи цившьно-право-во! вiдповiдальностi потрiбно, щоб Г! спочатку притягнули до кримшально! чи адмiнiстративноi вiдповiдальностi (у за-лежиостi вiд характеру скоеного правопорушення). Потрiб-но розумiти, що викладач чи посадова особа навчального закладу може бути суб'ектом ввдповщальносп не за вама правопорушеннями. До них можуть застосовуватися лише наступнi статп:
- Лдмiнiстративнi проступки. Ст. 172-9 Кодексу Укра!-ни про адмшютративш правопорушення: Невжиття заходiв щодо протиди корупци. Змiст даного правопорушення (проступку) е невжиття ввдповщних захздв посадовою чи служ-бовою особою у разi виявлення корупцiйного правопорушення. Тобто це означае, що вказаш суб'екти правовщносин повиннi у разi виявлення корупцiйного правопорушення чи одержання iнформацii про вчинення такого правопорушення, у межах сво!х повноважень ужити заходiв щодо припи-нення такого правопорушення та негайно письмово поввдо-мити про його вчинення спещально уповноважений суб'ект у сферi протидii корупци. Порушення даного законодавчого акту тягне за собою накладення штрафу ввд ста двадцяти п'яти до двохсот п'ятдесяти неоподаткованих мiнiмумiв до-ходiв громадян. Та сама повторна дiя вчинена протягом року пiсля застосування заходiв адмшютративного стягнення, тягне за собою накладення штрафу ввд двохсот п'ятдесяти до чотирьохсот неоподаткованих мiнiмумiв доходiв грома-дян[8].
- Кримiнальнi злочини. Ст. 364. Зловживання владою або службовим становищем. Зловживання владою або службо-вим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивiв чи в шших особистих iнтересах або в штересах третiх осiб, вико-ристання службовою особою влади чи службового становища всупереч штересам служби, якщо воно заподiяло iстотиу шкоду охоронюваним законом правам, свободам та штересам окремих громадян або державним чи громадським штересам, або штересам юридичних оаб. Таке зловживання е кримшальним злочином, якщо воно завдало ютотно! шкоди державним чи громадським штересам окремих фiзичних чи юридичних оаб. Головною ознакою злочину, передбачено-го ст. 364 Кримшального кодексу (далi КК), е зловживання посадовою особою сво!ми посадовими повноваженнями, тобто використання !х на шкоду штересам служби. Д1яння може квалiфiкуватися за даною статтею лише за умови, що посадова особа використала сво! посадовi повноваження на
шкоду державним або громадським штересам з метою отри-мання особисто! вигоди.
Суспiльна сутнiсть зловживання владою або посадовими повноваженнями полягае у тому, що посадова особа дie всу-переч iнтересам служби, вчинюе ди, як1 протирiчать державним iнтересам чи iнтересам фiзичних або юридичних осiб, суперечать завданням i призначенням дiяльностi установи, пiдприемства чи оргашзацп. Так1 ди можуть полягати у ви-користаннi державного чи колективного майна з корисливих мотивiв, працi робiтникiв або службовцiв, незаконно! витра-ти фiнансових чи матерiальних фондiв пiдприемства, установи, оргашзацп, приховування, розкрадання тощо.
Обов'язковою ознакою злочину передбаченого ст. 364 КК, е заподгяння посадовою особою ютотно! шкоди дер-жавним, громадським чи охоронюваним законом правам та iнтересам окремих оаб. 1стотною е така шкода, яка полягае у запод!янш матерiальних збитшв, (зпдно з примiткою 3 до ст. 364 КК) що у сто i бшьше разiв перевищуе неоподаткова-ний мiнiмум доходiв громадян.
Караеться даний злочин виправними роботами на строк до двох рок1в або арештом на строк до шести мюящв, або обмеженням вол1 на строк до трьох рок1в, iз позбавленням права обшмати певнi посади чи займатися певною дгяль-нiстю на строк до трьох рошв. Те саме д!яння, якщо воно спричинило тяжк1 наслiдки, - караеться позбавленням волi на строк вiд п'яти до восьми рошв з позбавленням права обшмати певш посади чи займатися певною дгяльнютю на строк до трьох рошв[9, с. 540].
- Ст. 366. Службове шдроблення. Тобто, вчинення служ-бовою особою для офщшних документiв завiдома неправ-дивих вiдомостей, iнше пщроблення докуменпв, а також складання i видача завiдомо неправдивих документiв. Предметом злочину е офщшний документ, визначення якого наведено у примггш до ст. 358 КК, зпдно з якою офiцiйним визнаеться документ, який вiдповiдае таким ознакам: 1) змютом такого документа повинна бути певна шформащя (данi, вiдомостi, сввдоцтва, показання); 2) ця iнформацiя мае бути зафшсована на будь-якому матерiальному носi! (паперi, магнiтнiй, к1но -, ввдео - або фотоплiвцi, дискеп тощо); 3) документ, який мютить таку iнформацiю, повинен склада-тися з дотриманням визначених законом форм (доводка, наказ, розпорядження, протокол, постанова тощо), i мати передбаченi законом ре^зити (бланк, штамп, печатка, пвд-пис тощо); 4) iнформацiя, яка метиться в документi, повинна тдтверджувати чи посвщчувати певнi подп, явища або факти, як1 спричинили чи здатнi спричинити насл1дки правового характеру, або може бути використана як документ
- докази у правозастосовнш дгяльностц 5) документ мае бути складеним, виданим чи посвщченим повноваженими (компетентними) особами оргашв державно! влади, мюце-вого самоврядування, об'еднань громадян, юридичних осiб незалежно вщ форм власностi та оргашзацшно-правовов! форми, а також окремими громадянами, у тому числi само зайнятими особами яким законом надано право у зв'язку з !х професшною чи службовою дiяльнiстю складати, видавати чи посвiдчувати певнi види докуменпв.
Об'ективна сторона злочину характеризуеться активною поведшкою - дiями, як1 полягають у перекручуваннi вин-ним ютини в офiцiйних документах чи у видачi неправдивих офiцiйних документiв шляхом використання для цього свого службового становища. Складання неправдивих документiв
- це повне виготовлення документу, що мютить шформа-
цiю, яка повшстю або частково не вiдповiдае дшсносп. При цьому форма та ре^зити документу вiдповiдають необхщ-ним вимогам.
Суб'ективна сторона службового шдроблення характеризуеться тшьки прямим умислом, бо винний дiе заведомо, тобто усвщомлюе неправдивий характер тих ведомостей, що вносяться ним до офщшних докуменпв, або усвщомлюе, що документ, який видае, повшстю чи частково не вщповщае дшсносп (е неправдивим). Суб'ектом службового шдроблення може бути будь-яка службова особа (частини 3 i 4 т. 18 КК) незалежно вщ того, у публiчнiй чи приватнш сферi службово! дiяльностi вчинюеться цей злочин. Караеться дане дгяння штрафом до п'ятдесяти неоподаткованих мшь мумiв доходiв громадян або обмеженням волi на строк до трьох рошв з позбавленням права обшмати пеш посади чи займатися певною дгяльнютю на строк до трьох рошв. Те саме д!яння, якщо воно спричинило тяжк наслщки, - караеться позбавленням волi на строк вщ двох до п'яти рошв з позбавленням права обшмати певш посади чи займатися певною д!яльнютю на строк до трьох рошв[10].
- Ст. 367. Службова недбалють. Означае невиконання або неналежне виконання службовою особою сво!х службових обов'язшв через несумлшне ставлення до них, що запод!яло iстотну шкоду охоронюваним законом правам та штересам окремих громадян, або державним чи громадським штересам, або штересам окремих юридичних оаб.
З об'ективно! сторони службову недбалють характеризуе наявнють трьох ознак у !х сукупностi: 1) дгя або безд!яль-нiсть службово! особи; 2) наслщки у виглядi ютотно! шкоди охоронюваним законом правам та штересам окремих громадян, або державним чи громадським штересам, або штересам окремих юридичних оаб; 3) причинний зв'язок мiж вказаними д!ями чи безд!яльшстю та шшдливими насл1дка-ми.
Службова недбал1сть може проявлятися у формi: 1) невиконання службових обов'язкiв через несумлiнне ставлення до них; 2) неналежне виконання службових обов'язк1в через несумл1нне ставлення до них.
Невиконання службових обов'язшв означае невиконання службовою особою дш, передбачених як безумовних для виконання нею служби. Цей вид недбалосп називають «чистою» безд1яльшстю - службова особа повшстю не виконуе сво! обов'язки. Неналежне виконання службових обов'язшв - це так1 дп службово! особи в межах службових обов'язшв, яш виконаш не так, як того вимагають штереси служби. Та-кий вид службово! недбалосп називають «змшаною» без-дiяльнiстю, за якою службова особа виконуе сво! обов'язки неналежне, дiе не до шнця, не вчиняе вах очшуваних в1д не! дiй. Для наявносп складу службово! недбалостi сл1д встановити, що службова особа мала реальну можливiсть виконати належним чином сво! обов'язки. Визначення мож-ливостi (чи неможливостi) виконання нею сво!х обов'язк1в здiйснюеться за допомогою вщповщних об'ективних та суб'ективних факторiв. До об'ективних факторiв належать зовшшш умови, в якi поставлена службова особа (забезпе-чення охорони матерiальних цiнностей, наявнiсть транспорту чи людських ресурсiв), а до суб'ективних - особливосп цiе!' особи (!! фiзичнi данi, ступiнь штелектуального ро-звитку, наявнiсть спецiальних знань, досвiду роботи тощо). Службова недбалють - це единий злочин у сферi службово! д!яльносп, який вчинюеться пльки з необережностi. Караеться вш штрафом в1д п'ятдесяти неоподаткованих мшь
MyMiB доходiв громадян або виправними роботами на строк до двох рошв, або обмеженням волi на строк до трьох рошв з позбавленням права обiймаги певнi посади чи займати-ся певною дiяльнiстю на строк до трьох рошв. Те ж саме дiяння, якщо воно спричинило тяжш наслiдки, - караеться позбавленням волi на трок ввд двох до п'яти рошв з позбавленням права обшмати певш посади чи займатися певною дiяльнiстю на строк до трьох рошв та зi штрафом вщ ста до двохсот п'ятдесяти неоподаткованих мiнiмyмiв доходiв громадян або без такого[11].
- Ст. 368. Одержання хабара. Хабар - це незаконна вина-города матерiального характеру, тобто предмет хабара мае виключно матерiальний характер. Ним можуть бути майно(-грошi, матерiальнi цiнностi), право на майно (документа, яш надають право на отримання майна, користування майном або право вимагати виконання зобов'язань тощо), бyдь-якi дп майнового характеру (передача майнових вигод, вщмо-ва вiд них, вщмова вщ прав на майно, безоплатне надання послуг майнового характеру, санаторних чи туристичних пyтiвок, проведення бyдiвельних чи ремонтних робгг тощо).
Послуги, пiльги i переваги, яш не мають матерiального змiстy (похвальна характеристика чи виступ у пресi, надання престижно! роботи, iнтимний зв'язок тощо), не можуть визнаватися предметом хабара. Одержання такого характеру послуг, тльг чи переваг може розцiнюватися як шша (некорислива) зацiкавленiсть при зловживанш владою чи службовим становищем i за наявносп для того тдстав квалiфiкyеться вже за ст. 364.
Хабар може даватися хабародавцем службовш особi осо-бисто або через посередника. Способи давання -одержання хабара можуть бути рiзноманiтними i для квалiфiкацiï одержання хабара значення не мають, але вони псно пов'я-занi з питанням про предмет хабара. 1з усього рiзноманiття способiв давання - одержання хабара можна видiлити двi основнi форми: просту i завуальовану. Проста полягае у без-посередньому врyченнi предмета хабара службовш особ^ ïï рвдним чи близьким, передачi його через посередника чи трепх осiб. Сутшсть завyальованоï форми полягае у тому, що факт давання-одержання хабара маскуеться у зовнi закону угоду i мае вигляд цiлком законноï операцiï: рiзнi ви-плати, премп, погашення боргу договору кyпiвлi-продажy, кредиту, консультаций експертизи тощо. Така винагорода квалiфiкyеться як хабарництво у випадку, коли вона нада-валася-одержувалася незаконно (виплата кошпв була без-тдставною, речi чи нерyхомiсть продавалися за цшою, явно нижчою вщ реально^ оплата послуг була нее^валентною тощо).
Вщповщальшсть за одержання хабара настае тшьки за умови, якщо службова особа одержала його за виконан-ня або невиконання в iнтересах того, хто дае хабара, або третьо1' особи будь-яко1' дп з використанням надано1' ш влади чи службового становища. При цьому важливо, щоб вона одержала незаконну винагороду за виконання чи невиконання таких дш, яш б вона могла або повинна була виконати з використанням наданоï ш влади або оргашзацшно-розпо-рядчих чи адмiнiстративно-господарських обов'язшв, або хоч i не мала повноважень вчинити вiдповiднi дп, але завдя-ки своему службовому становищу могла вжити заходiв до 1х вчинення iншими службовими особами.
Караеться даний вид злочину штрафом ввд семисот п'ятдесяти до однiеï тисячi п'ятисот неоподаткованих мiнiмyмiв доходiв громадян або позбавленням волi на строк ввд двох до
п'яти рошв, з позбавленням права обшмати певш посади чи займатися певною дiяльнiстю на строк до трьох рошв. Одержання хабара у великому розмiрi або службовою особою, яка займае вщповщальне становище, або з попередньою змовою групою оаб, або повторно, або поеднане з вимаган-ням хабара, - караеться позбавленням волi на строк ввд п'яти до десяти рок1в з позбавленням права обшмати певш посади чи займатися певною д1яльшстю на строк до трьох рошв та з конфюкащею майна. Одержання хабара у особливо великому розмiрi або службовою особою, яка займае особливе ввдповщальне становище, - караеться позбавленням волi на строк ввд восьми до дванадцяти рошв з позбавленням права обшмати певш посади чи займатися певною д1яльшстю на строк до трьох рошв та з конфюкащею майна. Зпдно законо-давства Украши хабаром у великому розмiрi вважаеться та-кий, що у двюп i бiльше разiв перевищуе неоподаткований мiнiмум доходiв громадян, в особливо великому - такий, що у п'ятсот i бшьше разiв перевищуе неоподаткований мшь мум доходiв громадян[12].
- Ст. 369. Давання хабара. Давання хабара з об'ектив-но! сторони також полягае в передачi службовiй особi ма-терiальних цiнностей, права на майно чи вчинення на и користь чи користь третьо! особи дш майнового характеру за виконання чи не виконання дп, як1 службова особа повинна була або могла виконати з використанням влади чи службового становища. Склад давання хабара утворюють i дп службово! особи, яка вiддала розпорядження (наказ) пвд-леглому добиватися певних благ, тльг чи переваг шляхом тдкупу шших службових осiб, надала для цього кошти чи цiнностi або розпорядилася !х видiлити, надала законного вигляду виплатам у випадку давання хабарiв у завуальова-них формах тощо. Якщо службова особа лише рекоменду-вала тдлеглому добиватися благ, тльг чи переваг за хабар^ вщповщальтсть за давання хабара несе той прашвник, який, виконуючи таку рекомеидацiю передав незаконну винагороду. Дп службово! особи у цьому випадку, можуть квалiфiкуватися як пiдбурюваиия до давання хабара, а за наявносп певно! мети як провокац1я хабара.
Службова особа, яка дала хабар за одержання певних благ, тльг або переваг для установи, оргашзацп чи пщ-приемства, несе вiдповiдальнiсть за давання хабара, а за наявносп для того тдстав - i за шший злочин (зловживання владою або службовим становищем, розкрадання тощо).
Цей злочин вважаеться зашнченим з моменту, коли службова особа прийняла хоча б частину хабара. Якщо запропо-нований хабар не прийнято, дii хабародавця сл1д квалiфiку-вати як замах на давання хабара. Таким чином, правова оцшка дiй особи, яка дае хабар залежить певною мiрою i вщ дiй особи, яка одержуе хабар.
Вщповщальшсть даного виду злочину наступае у виглядi штрафу в1д двохсот до п'ятисот неоподаткованих мiнiмумiв доходiв громадян або обмеженням волi на строк вщ двох до п'яти рошв. Повторний злочин такого типу караеться позбавленням волi на строк вщ трьох до восьми рошв iз кон-фiскацiею майна або без тако![13].
- Ст. 370. Провокац1я хабара. Тобто свщоме створення службовою особою обставин i умов, що зумовлюють про-понування або одержання хабара, щоб попм викрити того, хто дав або взяв хабар. Конкретш способи провокаци хабара можуть бути рiзноманiтними: натяки, поради, пропозицii, умовляння, рекомендаций вказiвки тощо. Не виключаеться i використання такого способу провокацil, як обман, коли
винний вводить в оману хабародавця з приводу того, що хабароодержувач шбито готовий прийняти вщ нього хабар, або переконуе хабароодержувача у тому, що хабародавець шбито готовий передати йому хабар. Обов'язковою ознакою об'ективно! сторони цього злочину е використання особою для провокацп хабара свого службового становища. Прово-кацiя хабара вчиняеться тiльки шляхом активно! поведшки - дi! i належить до числа злочинiв з формальним складом, який визнаеться зашнченим з моменту вчинення службовою особою дш, що зумовлюють пропонування або одержання хабара, незалежно вiд того, чи вщбулося насправдi давання або одержання хабара.
Вщ провокацi!' хабара слад вiдрiзняти правомiрнi дi!' дш-сно спрямованi на викриття хабарництва, коли за заявою службово! особи, якш пропонують хабар, або за шформа-цiею будь-яко! iншо! особи, у яко! просять чи вимагають хабар, службовими особами правоохоронних оргашв здш-снюеться законна оперативна дiяльнiсть (так званий «кон-трольований хабар»)
Суб'ективною стороною провокацп хабара виражаеться у прямому умисл^ оск1льки винний сввдомо створюе умови для давання - одержання хабара та переслщуе спешальну мету - викрити хабародавця або (та) хабароодержувача, ке-руючись при цьому всiлякими мотивами: помста, кар'еризм, заздрють, марнославство, прагнення уславитись як «бо-рець» з корупцiею, полiпшити показники в роботi тощо.
Караеться дане дiяння обмеженням волi на строк до п'я-ти рок1в або позбавленням вол1 на строк вщ двох до п'яти рок1в[14].
Зазначимо, що в Укра!ш у зв'язку з антикорупцiйною реформою втратив чиннють Закон Укра!ни «Про засади запобтання i протидi!' корупцi!». У 2014 р. Верховною Радою Укра!ни був прийнятий Закон Укра!ни «Про запобь гання корупцi!». Який щоправда, за два роки пережив бшя 13 змiн рiзного характеру. Зпдно ст. 3. п. 3. даного закону передбачаеться, що до вщповвдальносп можуть бути при-тягнутi будь-яш особи, як1 обiймають посади, що пов'язаш з виконанням органiзацiйно-розпорядчих чи адмшютратив-но господарських обов'язкiв. Саме це формулювання часто викликае труднощi при притягненнi до вiдповiдальностi. Пращвнишв навчальних закладiв може бути притягнуто до вiдповiдальностi, якщо разом зi сво!ми прямими функцiями вони виконують органiзацiйно-розпорядчi або адмшютра-тивно-господарськ1 обов'язки[15].
Про те це не значить, що особа повинна обов'язково зай-мати певну адмiнiстративну посаду у навчальному закладi. Вiдповiдно до роз'яснення Пленуму Верховного суду Укра!-ни за №5 ввд 26.04.2002 р. «Про судову практику у правах про хабарництво», пiд цю категорш пiдпадають i викла-дачi, осшльки вони вважаються особами, на яких покладенi певнi органiзацiйно-розпорядчi обов'язки - забезпечити викладання певного предмету. У свою чергу непедагогiчнi працiвники (наприклад, вiдповiдальнi за поселення у гур-тожиток) вважаються такими, що виконують адмшютратив-но-господарськi обв'язки i також можуть бути притягнул до ввдповщальносп за корупцiйнi правопорушення[16].
Варто вказати, що визнання особи науково-педагопчно-го прашвника як спецiального суб'екту злочину закршлено у ч. 2. ст. 18 КК, зпдно з якою спещальним суб'ектом зло-чину визнають таку особу, яка поряд iз «звичайними» мае додатковi ознаки, саме завдяки яким вона й може вчинити ввдповщний злочин. Таке визначення спецiального суб'ек-
та у цшому сприймаеться теорiею й практикою, але щодо шлькох категорiй таких суб'екпв, зокрема тих, що можуть здшснювати так1 повноваження залежно вiд характеру дiяльностi, яку особа здiйснюе у конкретний перюд, iснуе певна дискуй.
Одна з них - це необхвднють визначення правового поля науково-педагопчного працiвника як спецiального суб'екта складу злочину, ввдповщальнють за який передбачена ст. 368 КК Укра!ни - одержання хабара.
Науково-педагоичний працiвник набувае певних ознак, яш виокрем-люють його iз загального перелiку працiвникiв вищого навчального закладу з того моменту, коли вш офь цiйно займав посаду й починае здшснювати науково-педаго-пчну дiяльнiсть. Ще бiльшо! конкретизацп це набувае тодi, коли до встановленого обсягу його науково-педагогiчно!' дiяльностi входить право на прийняття зал^, iспиту, кур-сово! роботи, звпу про проходження практики, проведения шших форм i видiв залiково-екзаменацiйного контролю. Вш отримуе право виконувати дiяння, якi мають конкретнi юри-дичш наслвдки або породжують конкретнi юридичш фак-ти, а саме: право розпорядження правами iнших суб'ектiв начально-педагопчних правоввдносин, тобто правами тих оаб, як1 навчаються у вищому навчальному закладг правом на одержання вадштки про складання залiку або юпиту, ш-шого виду залiково-екзаменацiйного контролю тощо, тшьки дов1дно до ступеня свое! пiдготовки для цього. Набуття такого права дае науково-педагопчному працiвнику можливiсть вчиняти дi!, яш мають вiдповiднi правовi наслiдки, наприклад, складання iспиту або зал1ку е необх1дною умовою для студента в подальшому пе-реведеннi його на наступш кур-си, отримання стипендп (для студентiв бю-джетно! форми навчання), складання загального рейтингу успiшностi сту-дентiв, при вирiшеннi, наприклад, питання про переведення з контрактно! форми навчання на бюджетну або при зараху-ваннi для навчання на освiтньо-квалiфiкацiйний рiвень ма-гiстра тощо. Такий правовий статус науково-педагогiчного прашвника й тим самим можливють вчинення вищевказа-них дiй, пiдтверджуе наявнють у нього вiдповiдних прав i обов'язк1в, у тому числi й при аналiзi його статусу з позицш кримiнального права, що сввдчить про наявнiсть у нього ознак спешального суб'екта.
Науково-педагогiчний прашвник, здiйснюючи сво! про-фесiйнi обов'язки в частиш права розпорядження шших суб'екпв навчально-педагогiчних правов1дносин, незалежно вщ форми реалiзацi! цього права, набувае ознак спешального суб'екта складу злочину, ввдповщальнють за який установлена в нормах роздшу XVII «Злочини у сферi службово! дiяльностi» КК Укра!ни. Тобто, зловживаючи сво!ми суб'ек-тивними правами, науково-педагогiчний працiвник завдае шкоди системi об'ективного права, оскшьки за певну гро-шову винагороду фактично змiнюе об'ективне право, тому невиконанш ним норми права стають «мертвими».
Отже, протиправно використовувати свое право на за-несення вiдмiтки про складання навчально! дисципл1ни й приймаючи за це матерiально-грошову винагороду, науко-во-педагогiчний пращвник зловживае сво!м правом на одержання диплома встановленого зразка тш особ^ яка не ви-конала сво!х обов'язк1в, передбачених законодавством про вищу освiту. Але фiгуру науково-педагогiчного працiвника, яка схильна до таких дш, не потрiбно розглядати тшьки як «звичайного» правопорушника. Ураховуючи специф^ мiсця його роботи, свою вдеолопю, поведiнку, вiн безпосе-
редньо поширюе на все оточуюче його середовище, яке, як правило, на 90% становлять молодi люди, духовний розви-ток яких знаходиться у стадii формуваиия й мае властивють накопичувати приклади поведшки старших.
Фахiвцi взагалi вважають, що невиконання науко-во-педагогiчним працiвником установлених педагопчних обов'язк1в з навчаиия та виховання студентiв, через бажаи-ня вступити у неформальнi товарно-грошовi вГдносини з молодими людьми, яких вони повинш вчити та виховувати, треба визнавати антипедагогiчною дiяльнiстю з реальними ознаками професшноГ непридатностi та морально! деградаций, с. 130].
Мшютерство освiти i науки УкраГни ввдповщно до зако-нодавства, не е органом, що уповноважений встановлювати вииувапсть чи невинуватiсть особи, яка вчинила корупцш-не правопорушення та притягувати ГГ до вiдповiдальностi. Згiдно Положения про Мшютерство освiти науки УкраГни затвердженого указом президента УкраГни вГд 25 квiтия
2013 р. за №240 МОН УкраГни входить до системи оргашв виконавчоГ влади i е головним органом у системi централь-них органiв виконавчоГ влади iз забезпечення формування та реалiзацii державно! полiтики у сферах освгги i науки, науковоГ, науково-техшчно! та iнновацiйноi дiяльностi, iнформатизацi!, формування i використання нацюналь-них електронних iнформацiйних ресурсiв, створення умов для розвитку iнформацiйного суспiльства, а також у сферi здiйснення державного нагляду (контролю) за дiяльнiстю навчальних заклащв незалежно вГд Гх пiдпорядкуваиия i форми власностi. Згiдно пункту 5.1. даного документу Мшь стерство освгги забезпечуе в межах повноважень здшснен-ия заходiв щодо запобiгания корупци Г контроль за Гх здшс-нениям у своему аиарал, на тдприемствах, в устаиовах та оргашзащях, що належать до сфери його управлшия. Якщо МОН отримуе заяву щодо корупцшних справ, то муситиме переслати ГГ до правоохоронних оргашв. Це потребуватиме додаткового часу, який у випадках розслщувания корупцш-них правопорушень дуже часто е безцш-ним[18].
Притягувати до вадповадальносп корупцюнера, у системГ вищоГ освгти також, можиа звериувшись до правоохоронних оргашв, що е уповноваженими на боротьбу з корупщею. ВГдповГдно до ст. 1 вже вказаного Закону «Про заиобйаиия корупци» спещально уповноваженими суб'ектами у сферГ протидп корупци е:
- органи прокуратури;
- органи внутршшх справ;
- Нацюнальне антикорупцшне бюро УкраГни;
- Нацюнальне агентство
Шсля 2014 року нововведеннями у ерГ протидп корупци стало створення Нацюнального антикорупцшного бюро та Нацюнального агентства з питань заиобпания корупци. Нацюнальне бюро створено згГдно Закону УкраГни «Про Нацюнальне антикорупцшне бюро УкраГни» вщ 14 жовтня
2014 р. Г е органом попередження, виявления, припинення, розслщування та розкриття корупцшних правопорушень, вГднесених його тдсладносп, а також заиобйания нових. Завданиям Нацюнального бюро е протид1я кримшальним корупцшним правопорушенням, як1 вчинен вищими по-садовими особами, уповноваженими на виконання функ-цш держави або мюцевого самоврядуваиия, та становлять загрозу нацюнальнш безпецг Але, зазначимо, що у даиий оргаи можна звериутися лише у тому випадку, якщо розмГр наприклад хабара перевищуе у 500 разГв розмГр мГнГмальноГ
3apo6ÍTHor плати. Нацюнальне агентство з питань запобь гання корупцiГ е центральним органом виконавчоГ влади 3Í спецiальним статусом, який забезпечуе формування та ре-алiзуе державну антикорупцiйну полiтику, до повноважень якого належить здiйснення ко-нтролю та перевiрки декла-рацiй оаб, що уповноваженi на виконання функцш держави або мiсцевого самоврядування, збериання та оприлюднен-ня таких декларацш, проведення монiторингу життя таких оаб, забезпечення Сдиного державного реестру декларацш, складання адмiнiстративних протоколiв за правопорушення пов'язаних з корупцiею, тощо[19].
Висновок. Отже, як бачимо, важкий шлях сучасноГ украГнськоГ посттоталiтарноГ' держави до яшсного освiт-ньо-правового суспiльства зб№шено i ускладнено цiлою низкою негативних факторiв, що були успадкованi вщ ми-нулого. У числi таких факторiв - «багатовiковi традицiГ' деспотизму i кршосництва, засилля влади i безправ'я насе-лення, стiйкий i широко розповсюджений правовий нiгiлiзм, вщсутшсть якого-небудь значного досвiду свободи, права та самоврядування, демократ, конституцiоналiзму, полтгич-ноГ i правовоГ культури, тдлегле положения суспiльства у його вщносинах з нiчим не обмеженою i безконтрольною владою i т.д.»[20]. До цих негативних факторiв можна до-дати i ряд iнших. Серед них: вщсутшсть дiючого мехаиiзму реалiзацiГ нових освiтньо-правових норм, необхiдноГ шль-костi пiдготовлених правознавцiв для здшснення реформ, перевага у ходi ГГ здшснення вузьковщомчих, кланових - чи навпъ кримiнальних iнтересiв i ряд шшого. Усе це усклад-нюе i без того непросту ситуащю iз проведенням будь-яких змiн в УкраГ'ш та перешкоджае ГГ цившзованому поступу уперед.
Лiтература
1. Украинцев больше всего волнует безработица и коррупция: [Элек-тронный ресурс]. - Режим доступа: http:// www.minprom.ua/articles/128296.html
2. Чемерис А. В. Коррупция как социальная проблема Украины / А. В. Чемерис // УкраГна i свгт: гумаштарно-тех-шчна елгга та сощальний прогрес: тез доп. М1жнар. наук-те-ор. конф. студ i аспiр., 8-9 квiтня 2014 р., м. Харшв. - ХНТУ «ХП1: 2014. - С. 250-251
3. Скочилiс-Павлiв О. В. «Органiзацiйно-правовi заходи протидiГ корупцiГ у сферi освiти / О. В. Скочилiс-Павлiв // Актуальнi проблеми держави i права. - 2014. - С. 53
4. Флейчук М. I. Легалiзацiя економiки та протидiя корупци у системi економiчноГ безпеки: теоретичнi основи та стратегiчнi прюритети в умовах глобалiзацiГ / М. I. Флейчук.
- Львiв. - Ахшл. - 2008. - С. 542-543
5. Берегова Г. Д. Освггаьо-виховний потенщал фiло-софських знань у системi аграрноГ освiти в УкраГ'ш / Г. Д. Берегова. - Херсон. - «Айлант». - 2012. - С. 18
6. Базалук О. О. Фiлософiя освгга: Навчально-методич-ний посiбник / О. О. Базалук. - КиГв. - «Кондор». - 2010.
- С. 9-10
7. Стецюк П. Б. Основи теорп конституци та конститу-цiоналiзму. Час-тина перша: Поабник для студентiв. // П. Б. Стецюк. - Львiв. - Астролябiя. - 2004. - С. 232
8. Кодекс УкраГни про адмшютративш правопорушення, ст. 172-9: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www. zakon 3. rada. gov. ua/lows/show/8073/10/page II
9. Коржанський М. Й. Науковий коментар Кримшально-го кодексу Укра!ни / М. Й. Коржанський. - Ки!в. - Апка. -2001. - С. 540-542.
10. Службове тдроблення: [Електронний ресурс].
- Режим доступу: http://www.mego. info/матерiал/стат-тя-366-службове-пiдроблення.
11. Службова недбалiсть: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukr kniga. org. ua/ukr kniga-text/699/369/
12. Одержання хабара: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.jurists.org.ua/criminal-law/2092
- naukovo-praktichiy - komentar - do-st-368 - kriminaknogo-kodeksu-ukrayini.html.
13. Давання хабара: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.pravoznavec.com.ua/books/162/12653/ Стаття 369. Давання хабара.
14. Провокащя хабара: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.radnuk.info/komentar/kruminal/ osobluva/303-html/Стаття 370. Провокащя хабара.
15. Закон Украши «Про запобиання корупци»: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.profrights. org/content/55d05f3371f9003848954651.
16. «Про судову практику у справах про хабарництво. -№5. - вщ 26.04.2002.: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. zakon2. rada.gov.ua/laws/show/v0005700-02
17. Бабенко К. А. Прояви корупци у системi освгги i за-побиання та протидiя/ К. А. Бабенко. - Кшв. - «Громада». - 2015. - С. 130-132
18. Положення про Мшютерство освгга i науки Украши: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. zakon. rada.gov.ua/laws/shov/240/2013.
19. Спецiально уповноваженi суб'екти у сферi протидп корупци: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www.hrozdiljst.at.ua/news/specialno_upovnovazheni_sub_ ekti_u_sferi_protidiji. Korupciji/2015-07-21-420.
20. Нерсесянц В. С. Философия права. Учебник для вузов. - М. - Норма. - 1998. - С. 353
РЕАЛЬНАЯ МНОЖЕСТВЕННАЯ ЕСТЕСТВЕННАЯ ЭВОЛЮЦИЯ ЖИВОЙ
ПРИРОДЫ
Тетиор А.Н.
Доктор техн. наук, профессор.
Россия, РГАУМСХА им. К.А.Тимирязева, Институт природообустройства, г. Москва
REAL PLURAL NATURAL EVOLUTION OF WILDLIFE Tetior A., Dr. Sc., Professor, Russia, Moscow Agricultural Academy, Insti-tute of environmental engineering
АННОТАЦИЯ
Теория эволюции и естественного отбора Ч. Дарвина и А. Уоллеса не соответствует действительному многообразию путей развития и бытия жи-вой природы. Предлагается представление о бинарно множественной эволюции с уравновешивающим разветвляющимся развитием, в которое вписываются известные формы естественного отбора и эволюции. Направления эволюции бинарно (двойственно) множественны, организмы в результате более приспособлены, менее приспособлены или плохо приспособлены. Поэтому часто в прогрессирующем живом организме есть признаки регресса. Естественный отбор не приспособляет медленно и прекрасно каждую форму (как считал Ч. Дарвин). Он бинарно множествен, совершенен и далеко не совершенен по результатам с множеством промежуточных форм.
ABSTRACT
Known theories of evolution and natural selection of Ch. Darwin and A. Wallace do not correspond to the actual diversity of ways of development. Author proposes the representation of the binary plural ways of evolution with a balancing branching development, which fit into known forms of natural selection and evolution. Evolution has binary plural directions; plural organisms have greater fitness, smaller fitness, or bad fitness. Therefore, in the finest progressive living organism, in progressive population, there are oft many signs of retrogression. Natural selection adapts not each form slowly and perfectly (as believed Ch. Darwin). No, the world of nature is binary plural world, perfect and far from perfect, with many intermediate forms, and natural selection is diverse in its results.
Ключевые слова: естественный отбор; бинарно множественная эволюция; множество путей отбора; целесообразность отбора; нецелесообразность отбора
Keywords: natural selection; binary multiple evolution; plurality of selection ways; expediency of selection; inexpediency of selection
После выдающегося исследования Ч. Дарвина и А. Уоллеса (формулирования естественного отбора - избирательного выживания и размножения наиболее приспособленных организмов, борьбы за существование, расхождения признаков), теория естественного отбора и эволюции постоянно расширяется и углубляется. Была создана синтетическая теория эволюции, открыты новые формы естественного отбора - стабилизирующий и разрывающий отбор [1, 3, 4]. Однако, при анализе человеком такого сложнейшего процесса, как эволюция мира природы, сказываются особенности его упрощенного мышления и восприятия действительности. Они ограничивают возможности объективного и многофакторного анализа действительной эволюции. Упрощенное
дуальное восприятие действительности является одним из наиболее необходимых механизмов выживания, естественного отбора в живой природе: животное должно мгновенно выбрать путь выживания: «опасность - безопасность», «друг - враг», «бежать - стоять», «нападать - защищаться», «бодрствовать - отдыхать», и пр. Этот выбор был бы невозможен, если бы кратковременная память использовалась для анализа большого объема информации, содержащего много единиц (бит). Поэтому в процессе естественной эволюции было закреплено упрощенное бинарное и даже одно-полярное мышление. Окружающий мир быстро и дуально оценивался человеком.
