CC BY
27
О.О. ПапаЫа
СТВОРЕННЯ СУСП1ЛЬНОГО МЕХАН1ЗМУ ПРИВЕДЕННЯ СИСТЕМИ РОЗПОД1ЛУ В Д1Ю
Постановка проблеми та и зв'язок з найважлившими науковими та практичними завданнями. Розподiльчi функцп пронизують усi сфери i процеси суспiльного розвитку [1-4], але вони виявляються в цен^ подiй часто в умовах змш [5, 6]. Виявити i розглянути дане положення можна на прикладi процесiв розширення вiдтворення, формування амортизацшних вiдрахувань, систем економiчного стимулювання, середовища податкових платежiв тощо.
Оскiльки розподшьча економiчна система являе собою сукупнють елементiв базису i надбудови, то вона вщноситься в розряд когштивних соцiальних систем, що дiють в умовах вщносно! невизначеностi. Це вимагае з'ясування 11 властивостей, щоб побудувати на !хшй основi метод оцшки ресурсу. Аналiзу пiддаються положення, висунул П.Г. Олдаком [7].
У 80-т роки ХХ сторiччя саме П.Г. Олдаком було введене поняття «метасощальна система», що включило в себе особливосп трьох конструкцiй: сощально!, народногосподарсько!
(економiка) i базово! (природа). Це положення звертае на себе увагу, тому що розподшьча економiчна система - це типовий представник метасощально! системи. На думку автора, «вся складна конструкщя спираеться на природний базис (природш комплекси, кожний з яких збер^ае свш якiсний стан, а отже, i продуктивний потенцiал лише при деяких заданих масштабах
навантаження) i е тдставою буття
соцiальних структур (демографiчна характеристика, сощальш iнститути, цiннiснi орiентащi)» [7, 10]. Наукове визнання «метасощально! системи» спричиняе цшеспрямовану перебудову економiчних i «метасощальних» пропорцiй. Змiст перших пропорцш представляеться спiввiдношенням
галузей першого i другого пiдроздiлу суспiльного виробництва, часткою коштiв, що видiляються для розвитку сировинного й енергетичного потенщалу, змют других - спiввiдношенням мiж витратами на утворення i науку, часткою кош^в, що видiляються на розвиток сощально! сфери, охорону
навколишнього середовища й ш. Тобто по сво!й сутi все назване насичуе ресурс розподшьчих економiчних систем, що групуються в три складовi, а саме: виробничi вiдносини, продуктивнi сили i соцiально-економiчна полiтика.
Питання розмежування процесiв, що розвивають виробничi вiдносини, продуктивш сили i соцiально-економiчну полiтику, розглядалися економютами i ранiше. В результат поняття «сощально-економiчна полгтика» конкретизувалося, i теоретиками було визнано в якостi головно!, пiсля виробничих вщносин, рушшно! для розвитку суспiльства сили в середовищi конкретнго ступеня розвитку продуктивних сил кожно! краши. З ще! причини в монографи П.Г. Олдака метасощальна система виступае як «вибiр форми управлшня суспiльним виробництвом i курсу сощально-економiчноi полiтики в рамках
© Папажа Олександр Олексшович - кандидат економ1чних наук, доцент.
Державний ушверситет економ1ки 1 торпвл1 1м. М.1. Туган-Барановського, Донецьк.
ISSN 1562-109X
конкретного ступеня розвитку продуктивних сил кожно'' дано'' кра'ни» [7, 5], визначена у якосп одного з центральних рiвнiв зв'язкiв, що виникають у системi суспiльного виробництва. Такi зв'язки виступають не тiльки основою розвитку системи суспшьного виробництва, але i нерозривно зв'язанi з продуктивними силами. Тобто теоретичш основи курсу сощально-економiчноi полiтики можуть зайняти мiсце одного з найбшьш iстотних елементiв управлшня не тiльки суспiльним виробництвом, але й окремими його частинами, серед яких, ^м виробництва, як вщомо, мiстяться розподiл, обмiн i споживання. У цьому зв'язку i метод оцiнки шуканого ресурсу може бути знову ж пов'язаний iз сукупнютю полiтико-економiчних рiшень суспiльства.
У даному дослщженш, як встановлено вище, початкове цшсне осмислення навколишнього свiту виконусться вiдносно «розподшу», а «виробництву», «обмшу» i
«споживанню» придiляeться менше уваги, отже, пщшмаеться значення процесiв, що виводять сприйняття на iнтегральну стутнь диференцiйованого наукового пошуку. Тобто далi не
заперечуеться значення «розподiлу» як частини чи цшого елемента загального, единого, але воно розглядаеться як власне цше. Це допомагае виявити ощночш пiдходи до ресурсу системи, що знаходиться в перехщному сташ.
Метою дано'' статтi е групування якостей метасощально'' системи i створення суспшьного мехашзму приведення середовища розподшення до
ди.
Виклад основного матер1алу дослгджень. Звернемося до одше'' науково'' системи - системи нормативного методу розподшу прибутку. 1' початок вщноситься на 1979 р., коли тшьки деякi пiдприемства почали застосовувати систему нормативного методу розподшу прибутку. Це здшснювалося за затвердженим планом i вiдповiдно до положень [1-2], якими санкщонувалися вiдносини, i було дуже прогресивним економiчним явищем, у той час як iншi пiдприемства залишалися на звичайнiй системi розподiлу [3], що передбачае розподш балансового прибутку пiдприемства (рис. 1). Суспшьство очiкувало змiн в економiчному життi, а тому проводило широкомасштабш експерименти.
Фiнансування планових витрат пщприемства
Мiнiстерство: резерв, СФРНТ та шше
Рис. 1. Схема розподшу прибутку тдприемства
Пщприемствам, переведеним на нормативний метод розподшу прибутку, на основi завдань п'ятирiчного плану встановлювався норматив вщрахувань вщ прибутку (диференцiйований по роках), що залишався в 'хньому розпорядженш для здiйснення розширеного вiдтворення, економiчного стимулювання працi i проведення планових витрат. Фiзичний змiст цього коефщента полягав в контролi державою економiчноi вiдповiдальностi
пiдприемства за результати фшансово-господарсько'' дiяльностi i пiдвищення 'хньо' зацiкавленостi в найбiльш ефективному використанш матерiальних i фiнансових ресурсiв, за розмiром коштiв, що залишалися в 'хньому розпорядженнi в залежностi вщ кiнцевих результатiв господарсько'' дiяльностi за умови збшьшення вiдрахувань у державний бюджет для здшснення загальнодержавних витрат.
Розподш прибутку здiйснювався цiлеспрямовано i за затвердженою методикою: частина його направлялася в державний бюджет, частина -залишалася у розпорядженш мшютерства i загальносоюзного виробничого об'еднання, а частина - у розпорядженш тдприемства (об'еднання) по
затвердженому для них нормативу. Структура витрати кош^в державою визначалася згщно зi статтями видатково'' частини державного бюджету, а частина коштiв, що залишалася, -цшеспрямовано, вiдповiдно до затверджених нормативiв, направлялася на [1, 308]:
фшансування державних
капiталовкладень (у частит, що не покривались амортизацiйними
вщрахуваннями й iншими джерелами фiнансування);
погашення банкiвських кредитiв; сплату вiдсоткiв за кредит; прирют нормативiв власних оборотних кош^в;
вiдрахування в единий фонд розвитку науки i технiки, створений при мшютерсга (вiдомствi);
вiдрахування у фонди
матерiального заохочення, сощально-культурних заходiв i житлового будiвництва, розвитку виробництва;
вщрахування у фонд заохочення за створення, освоення i впровадження ново'' техшки (у частинi, утворено'' за рахунок зниження собiвартостi);
покриття збиткiв вiд експлуатаци житлово-комунального господарства, витрат господарського призначення культурно-просвггшх закладiв i оздоровчих установ;
вщрахування в резерв мшютерства (вщомства) для надання фшансово'' допомоги;
вiдрахування вищестоящiй
оргашзацп згiдно перерозподiлу прибутку (для об'еднань (пщприемств) i загальносоюзних виробничих об'еднань);
iншi плановi витрати вщповщно до чинного законодавства.
Не звертаючи увагу фахiвцiв на багато iнших умов i обмежень, що тодi юнували в суспiльствi, тут скажемо, що вийшло: мшютерства й об'еднання (тдприемства) могли в межах залишеного в 'хньому розпорядженш прибутку (по затвердженому нормативу) змшювати в рiчних планах його напрям, за винятком кош^в, передбачених на фшансування державних каттальних вкладень, единого фонду розвитку науки i технiки i вщрахувань у фонди економiчного стимулювання. Тобто розподшьча система держави
використовувала нормативний метод i дiяла справно.
Однак напрям витрат кош^в ставився в нерiвноцiннi методичнi рамки суспшьного обслуговування. Наприклад, такi статтi витрат, як «Фшансування державних капiтальних вкладень», «Сдиний фонд розвитку науки i техшки», «Вiдрахування у фонди економiчного стимулювання», не пiдлягали змiнам, а iншi статтi i напрями в рiчних планах переглядалися, перетерплювали, як правило, iстотнi змши, а показники -коректувалися. Не пщлягав розподiлу тiльки прибуток, використовуваний в особливому порядку, який направлявся у встановленому порядку наповнення тимчасово'1 нестачi власних оборотних кош^в i погашення кредитiв, отриманих на цю мету, а також додатковий прибуток, одержуваний як сума надбавок до оптово'1 цiни вiд реалiзацiï ново'1 високоефективно'1 продукцп i продукцп 3i знаком якостi, а також прибуток, спрямований у фонди економiчного стимулювання згщно пiдвищених нормативiв за умови виконання прийнятих зус^чних плашв.
Не зупиняючись на змiстi системи обмежень i на процедурах розрахунюв, зауважимо, що нормативний метод розподшу прибутку довгий час залишався досить ефективним, а точнiше - до того моменту, коли надлишок матерiальних i фiнансових ресурсiв вичерпувався по сво1х запасах. Однак оскiльки кожна галузь економши мала своï особливосп, а також, незважаючи на те, що це враховувалося в системi затверджуваних планових показниюв, лiмiтiв, нормативiв [4, 42-47], останнi негайно змшювалися i по величинi й за своею структурою, а це вплинуло на те, що даний метод прискорив розлад i занепад економши. Дане положення продовжуе юнувати в перехщнш економщ та сферi громадського життя,
де переважае державне або бюджетне фiнансування.
Перед розподiльчою економiчною системою Украши ставиться задача визначення стратеги розвитку
суспшьства в економiцi, що знаходиться саме в перехщному положены. Стан економiки виступае в ролi соцiальноï характеристики i загальноï моделi формування системи господарства, що мае на увазi вивчення i подальшу формалiзацiю наступних положень:
форм становлення i способiв розвитку виробництва перехщного стану; соцiальноï структури економжи; моделi централiзованого управлiння розвитком економжи;
способiв вiдтворення продукцп i розподшьчих вщносин;
моментiв регулювання процесiв господарського життя.
За перюд з 1992 р., з метою врегулювання i розширення вiдтворення продукцiï', послуг i робгг, суспiльство пройшло, як мЫмум, два ступеня iндустрiального розвитку i знаходиться на третьому чи четвертому. На першому ступеш з позици кiлькостi i якостi виробництва характерною рисою була нацiленiсть виробниюв на зниження обсягiв виробництва, оскшьки
рееструвалося надвиробництво продукцiï', на другому - на якюш характеристики створюваних господарських благ, оскшьки було потрiбно розширювати асортимент продукцп, на третьому - на штегроваш виробництво i збут продукцiï' в регюнальному, мiжрегiональному, державному i свитому масштабах, тобто на глобалiзацiю виробничих i розподшьчих процеав. На останнш стадiï'
- четвертiй, котра приведе економжу в стан вiдносноï стабшьносп, усi три типи розширеного вщтворення - екстенсивний зрiст, iнтенсивне зростання i якiсний зрiст
- поеднуються i знаходяться в гармонiчному розвитку. Цей шлях
консолщуе минулий i придбаний у сьогоденш досвiд, а систему робить бшьш гнучкою. Однак досвiд е, а сприйняття реальностi немае. Про це свщчать матерiали дослiджень.
У поабнику [5, 126-128] проаналiзовано ряд показниюв, що вiдбивають середовище розподiлу. Зробимо деяю висновки, скориставшись мовою дослщжень, а саме:
1) «валовий внутршнш продукт як усереднений показник на душу населення не вiдбивае рiвномiрностi його розподiлу»;
2) «середнiй доход у ринковш економiцi визначаеться по доходах так названого середнього класу», тому причинами нерiвностi доходiв виступають розбiжностi фiзичних i розумових здiбностей в утвореннi, практичнiй пщготовщ, у складi родини i и доходiв, а також у володiннi власнiстю»;
3) «перехiд Укра'ни до ринку загострюе проблему нерiвностi в доходах».
Разом iз тим ринок - це система, що динамiчно врiвноважуе економiчне середовище. Ринок працi, примiром, - це система економiчних механiзмiв, норм i iнститутiв, що забезпечуе вщтворення робочо'' сили i використання пращ; регулюеться баланс штереав
продуктивних i пiдприемницьких структур, держави i громадських органiзацiй стосовно робочо'' сили i трудових ресурсiв. Надалi в дослщженш використовуеться постулат: «Якщо в суспшьсга назрiвае потреба
кардинальних зрушень, то формуються i передумови його здшснення». Це пов'язано з тсею обставиною, що шлях до стабшзацп вимагае перетворень i лжвщацп зайвих ланок та установ.
У разi зб^у напряму оптимiзацii з напрямом рiвноваги, у якому рухаються елементи системи, загальне
централiзоване управлiння забезпечить скорочення часу, затрачуваного на пошук рiшення, та пщкаже напрям пошуку й обмежить його зону. Тобто суспшьство одержуе й озброюсться необхiдним знанням у формi управлiнського рiшення. Однак це вщноситься до стабiльного середовища економiки.
У перехщнш економiцi можна говорити про локальну рiвновагу, а обранi елементи в умовах невизначеносп здiйснюють «дрейф», рух. Тому варто прагнути до обмеження зони його ди, але це вже не частка визначення.
Розподшьча економiчна система, як i будь-яка iнша економiчна система, мае поняття приватного i глобального оптимуму, приватно'' i загально'' рiвноваги. Тому слщ розглянути процеси, що вщбуваються в нiй, у моделях на основi реально iснуючих станiв, ситуацш, що пiддаються у визначених межах впливу, та приводять ix до заданого результату.
Економiчнi перемiннi вiдповiдають принципу альтернативност i займають промiжне положення: куплять - не куплять, включаться в справу - не включаться, визнають - не визнають. I тодi ресурс системи або пщсилюеться, або залишаеться минулим,
наближаючись вiдносно до «1» або «0».
Виробнича система перехщно'' економiки виршуе питання свое'' iнфраструктури: «велике виробництво -це «кютяк» уае' сучасно'1 виробничо'1 системи, але воно не може юнувати також i без «м'яких i гнучких тканин», функцп яких виконують дрiбнi i середш пiдприемства. Досвiд функцiональноï взаемодГï великого i малого виробництва вщпрацьований у вщносинах мГж монополГями i «малим бiзнесом» [8, 109]. Можна приеднатися до дано!.' думки без сумшвГв, тому що неузгодженiсть названого сполучення в iнфраструктурi пiдприемств виявляеться в техшчному
вщставанш, але цей же шлях ускладнюе i формалiзацiю процеав розвитку. Економiчна теорiя перехiдноï економiки знаходиться в початковш стадп розвитку, не вважаеться вченими в завершеному видi й у бшьшосп сво1х роздiлiв не несе нового теоретичного змюту.
Щоб приступити до дослiдження суспiльних вщносин у перехiднiй економiцi, потрiбно запропонувати власну теорш, тому що розподшьчий зв'язок розглядаеться недостатньо. Власна теорiя в даному випадку повинна мати зразки для порiвняння, щоб можна було мiркувати про iстиннiсть явищ. Такий метод дослiдження пiдказуеться фiлософiею Гегеля, яким визначено наступне: «Для того, щоб знати, яю вчинки справедливi i добрi, а яю несправедливi, злi, потрiбно вже заздалегщь мати поняття про справедливий i добрий» [9, 13]. Тобто ця теза свщчить, що треба мати спочатку найменшi два елементи: наприклад, початок i закшчення, нестабiльний стан i стабшьний стан. У середовищi штучних перетворень давно вже вщслщковано декiлька стадiй вiдносно розвитку - це зародження, зростання, зршсть, регрес i розпад. Умовно можна знайти назваш стади й у розвитку суспшьства Украши, а саме: зародження - 20-ri роки XX столптя, зростання - 30-40-вi, зрiлiсть -50-70-ri, регрес - 80-тi i розпад - 90-ri роки ХХ столптя, тобто вс стадп у своему розвитку держава пройшла протягом одного сторiччя.
Першопричиною прояву цих стадш розвитку назвемо систему «орбгти корисностi суспiльству». Це система штучно створена, вигадана людиною, не мае першопричини для свого природного юнування без пiдтримки ïï штучно вигаданими активаторами, а тому постшно мае потребу в залученш для пiдтримки свое цiлiсностi i ритму руху
життя, енерги, а також повинна формуватися примусовим шляхом за рахунок джерел, яю освоюються за допомогою витрати сили суспшьства, як правило, мало або вщверто нерацюнальним способом.
Загальновiдомо, що штучна система припиняе функцiонування в той момент, коли зникае живильне джерело енерги. У техшчних системах, до моменту повного виснаження енерги, включаеться вже вщомий, пщготовлений замють старого новий елемент, i система дiе в минулому ритмi, як би повертаючись у первюний стан; у суспшьсга ведеться пошук для заповнення джерела тдтримки постiйно, але з його появою - система вже шша.
У суспшьних системах
спостер^аються зовсiм iншi явища, i часто такi, що виправити 1х стан людинi виявляеться неможливим, як i
неможливо повернути 1х до первюного стану, але досвiд людства вказуе на ту обставину, що «зародження i розвиток здшснюються на основi елементiв i в рамках стадш структури. Для цих етатв характерна боротьба з консервативними сторонами й елементами, змша !хшх системних якостей» [10, 90]. Це i потрiбно мати на увазi в розрахунках. Разом iз тим це тшьки одна в безлiчi обставин, яку важко вiднести до складу першочергових. Варто визначитися не тшьки зi змiстом того елемента, що вступив у перехщний перюд, але i з глибиною структурних зрушень, що вiдбуваються або очжують змiн. Це означае, що варто вести пошук того моменту, в сташ розвитку якого, власне, наступили перехщш змiни, якось: економiчноi системи; держави; економжи; культури; морально! цшносп; людсько! особистостi; iншого не помiченого тут елемента, явища, процесу тощо.
ОскГльки розглядаються проблеми економiчного розвитку системи, то на данш стадп дослщження можна охарактеризувати нестабiльнiсть
середовища наступним:
1) руйнуеться економiчна система, що включае в себе кiлька сощалютичних кра'н свГту;
2) перетворюеться структура держави й у сво'х територiальниx межах, а також по своему укладу;
3) насичуеться економГка новими елементами вщносин;
4) трансплантуеться культура народГв, що живуть на територи держави, яка руйнуеться;
5) наповнюеться Гншим змютом структура моральних цiнностей;
6) змшюються вимоги до людсько'' осо6ИСТОСТГ.
Назвемо умовно шукаш елементи «елементами перехщного перiоду». Насичуючи систему елементами переxiдного перiоду, далi можна приступити до проведення структурних зрушень. Для цього необxiдно сформувати змют структури, що змiнюеться по сво'й сутГ, i принципи ïï розвитку, якГ спочатку можуть будуватися на умовах послщовносп, здiйснення рiвноваги та повиннГ бути властивими. Елементарними складовими для аналiзу виступае кожна Гз систем (оргашзацшна, економГчна, технГчна, соцГальна, юридична, моральна), що вщрГзняеться вГд Гнших своею цшсшстю i мае внутрГшню конструкцш, принципи побудови, зв'язок мГж елементами, законами руху, взаемозв'язками i протирГччями. Цього достатньо для порГвняння змГн, що вГдбуваються в одиничному елемент перехГдного перГоду. ТодГ виникае потреба збереження названого елементу у сустльсга вразГ його знаходження в сташ «зрГлостГ», добудови вiдсутньоï
властивостГ - якщо вГн знаходиться в сташ «зростання», вГдтворення умов розвитку - якщо вш знаходиться в сташ «зародження», i вщмовитися,
виключивши його, - якщо вш зникае, тобто знаходиться в сташ «розпаду».
Природно припустити, що будь-яка суспшьна система Украши i ïï структурш елементи знаходяться пГсля 15-ти рокГв перебудови i пристосування до дшсностГ на рГзному рГвнГ просування по орбт корисностГ суспГльству. В цих обставинах нелегко викреслити першопричину, що понукала ïï рух у розвитку, i, як правило, вона втратила штерес суспГльства. Тобто будь-яка складова суспГльства знаходиться в русГ, але це може спонукатися ïï внутршшм станом, а тому природне полшшуе свою якють, або вона створена сукупнютю зовнГшнГх, перебудованих факторГв, i, як наслГдок, прагне вщповщати визначенГй якостГ. Даний стан системи не залишаеться не замГченим. Так, група дослщниюв звертае свою увагу на ту обставину, що може змшити мГркування й у даному випадку: «Перш шж говорити про змют i спрямованють змГн у господарськш структурГ Укра"1ни на сучасному етат, необхГдно звернутися до питання вщносно того, що вважати перехщним перГодом у розвитку тiеï чи iншоï економiчноï структури» [10, 90]. Тобто саме чередування перехГдних етатв авторами виводиться за межГ характеристик економГки.
ВГдносини мГж суспГльством i навколишшм природним середовищем можуть складатися единим способом: на основГ використання досвщу людини, вГдображеного в знаннях про сили природи i 1хню кориснють для нього; технГчних можливостях використання сил природи, 1хнього пщпорядкування й освоення як природного джерела енерги i
речовин, що задовольняють потреби. Взаемини мiж людиною i навколишшм природним середовищем дозволяють при цьому сформувати штучш елементи для розвитку суспшьних продуктивних сил [6, 165], а нарiвнi з цим i створити матерiальнi блага в необхщних обсягах, поеднавши всецiло результуючi доходи суспшьства i складовi його збитюв. Саме «взаемини мiж людиною i навколишшм природним середовищем утворять елемент розвитку суспшьних виробничих сил, а кожен споаб виробництва матерiальних благ формуе типове для нього вщношення мiж людиною i природою» [11, 17]. Тобто тдтверджуеться положення про взаемозв'язок названих складових, що втшюються в доходi чи збитку.
Грунтуючись на двох взаемозв'язках техшчних моментiв - вiдносинах, що виникають мiж технiкою залучення природного навколишнього середовища в господарський оборот i техшкою переробки отриманих вщ природи речовин i енергп, мiж розбiжностями та диспропорщями в темпах зростання виробництва в окремих галузях промисловосп, - економютами розробляються теори розвитку вiдносин у сферi «людина - навколишне сере-довище». Протирiччя в цiй теори поеднують здатнiсть суспiльства перетворювати речовини i здатнють суспiльства розширювати i бшьш ефективно використовувати природнi джерела речовин, що, власне, дозволяе забезпечувати потреби людини.
На даному етат розвитку технологи бшьшосп галузей економiки, i особливо виробництв важ^
промисловостi, машинобудування, не забезпечують необхщний рiвень ефективностi використання природних ресурав, оскiльки процеси, як правило,
энерго-, ресурсо- трудомiсткi, а забруднення навколишнього середовища шкщливими речовинами перевищуе нерiдко припустимi саштарш норми. Це пiдтверджуеться статистичними звпами держави i вказуе на те, що багато галузей економiки ввiйшли в суперечнiсть iз суспiльними цiлями. До того ж, технолопя таких галузей промисловостi, як металурпя, вугiльна, хiмiчна, скляна та шш^ не орiентована на використання обмежених ресурав i сучасних схем ведення робп, а тому 1хня орiентацiя на потреби суспiльства зайшла в суперечнють iз матерiально-речовинною можливютю. Це знайшло свое вiдображення в тсм, що виробництвом споживаеться сировина, матерiали й енергiя у великих кшькостях, а власне виробництво характеризуеться високою вiдходнiстю, тривалими термшами виведення шкiдливих речовин тощо. Досить вщзначити, що Укра1на в значному ступеш насичена шкiдливими й отруйними речовинами, яю для своеï утилiзацiï чи навiть простого збереження потребують додатковоï енергiï суспiльства i великоï територiï, яка також забруднена. Мова про це ведеться з метою, щоб усвщомити едине положення: технолопя - це спонукання ршучих змш у суспшьсга, що, в свою чергу, вносить зрушення в розподшьче середовище.
Перевороти у вщносинах мiж суспiльством i природою пояснюються наступними двома причинами [11, 26]:
1) в результат застосування нових техшчних принцитв в обласп економiчного використання забезпечуеться тдвищення продуктивностi джерел природних ресурав;
2) формуеться структура виробництва на нових природних ресурсах, якi розподiляються пщ дiею
численних процесГв замши багатьох видГв матерГалГв, що розподГляються виходячи з потреб, для задоволення яких залучаються як уперше вГдкритГ, так i джерела природних ресурсГв, що
використовувалися рашше.
Поеднуючи назване, суспГльство може устшно переборювати не тГльки природний бар'ер ресурсного характеру, але, замшюючи застосування дефщитних ресурсГв на менш дефщитш, перебороти i чисто економГчнГ обмеження, наприклад «межу продуктивност працГ» [6, 32]. Цим включаються в розподГльче середовище новГ можливостГ.
Процеси, що забезпечують привласнення суспшьством сили природи в Гнтересах забезпечення свого юнування, в роботГ [11, 20]
розглядаються з двох позицш: «Люди вступають мiж собою в суспшьш вiдносини в двоякому змютк по-перше, в органiзацiйно-технiчному змiстi, коли 1м приходиться дiяти спiльно, щоб вистояти в боротьбi з природою, по-друге, у соцiально-економiчному змiстi, оскшьки 1м необхiдно розподiляти мiж собою продукти привласнення сил природи, вироблених спшьно, тобто продукти свое! пращ». Сднють вiдображаeться у сво1х протилежностях.
Висновки. Пщсумком даного аналiзу е угруповання виявлених властивостей суспшьно! системи з метою створення суспшьного мехашзму приведення середовища розподiлу в дiю. На рис. 2 такий мехашзм представлено.
Середовище функцiонування суспшьно! системи
Стацюнарна Перехiдна
о с со О Л г
Науковий метод опису економiчного явища
Дiалектичний Еврютичний
Я S i
и о « (U а (U о (U к Регулюема характеристика
Змши Ресурс
л ч ей i
Э о о CÖ H (U s Структура системи
Матерiальна Метасистема
i
Технолопя
Знання Порядок
Загадьш умови розвитку суспiльства i
Господарський мехашзм установи умов функцюнування середовища розподшу
Взаемоди Стабшзацп
Посилка досягнення рiвноваги i
Економiчний механiзм реалiзацiï вiдносин розподшу
Оптимiзацiя Задоволення
Рис. 2. Сустльний мехамзм приведения середовищарозподглу в дгю
Умови функцюнування середовища розподшу представляються
господарським мехашзмом, що являе собою споаб «ведення господарства, сукупнють iнструментiв, форм i методiв управлiння економiкою» [12, 477], а реалiзацiя вiдносин розподiлу -
економiчним механiзмом, що визначае шлях привласнення блага.
Перспективами подальших дослiджень у даному напрямi е оцiнка розподшьчо! економiчноï системи держави, а саме:
1) можна говорити про змши, тшьки вщмовившись вщ юнуючо!
структури пануючого укладу управлшня, про насичення елемешив новими якостями й оптимiзацii 'хнього числа при вiдомих регуляторах;
2) потрiбно наситити систему якнайшвидше елементами ринку i приватно' власносп;
3) треба знайти можливiсть змши учасникiв апарата управлiння державою, навчитися замщати пiдроздiли, якi слабко виявляють себе, установами з новою якютю.
Л1тература
1. Положение о порядке распределения прибыли министерств, всесоюзных (республиканских) объединений, производственных объединений и предприятий, переведенных на нормативный метод распределения прибыли // Совершенствование хозяйственного механизма: Сб. документов:- Изд. 2-е, доп. - М.: Правда, 1982. - С. 307-310.
2. Положение о порядке распределения прибыли (плановой и сверхплановой) производственных объединений, предприятий и организаций промышленности // Совершенствование хозяйственного механизма: Сб. документов. - Изд. 2-е, доп. - М.: Правда, 1982. - С. 310-314.
3. Об улучшении планирования и усилении воздействия хозяйственного механизма на повышение эффективности производства и качества работы // Совершенствование хозяйственного механизма: Сб. документов:- Изд. 2-е, доп. - М.: Правда, 1982. - С. 5-35.
4. Кальченко В.М., Сингаевский И.О. Новые условия хозяйствования: особенности, перспективы совершенствования. - К.: Техника, 1986. - 96 с.
5. Основы макроэкономики: Учеб. пособие / В.И. Богачев, В.В. Белозор,
В.Г. Воротникова и др. - Луганск: Свгглиця, 1997. - 253 с.
6. Папаика А.А., Саенко В.Г., Саенко Г.В. Развитие экономических отношений в среде преобразования промышленного региона. - Донецк: ДонДУЭТ им. М. Туган-Барановского, 2003. - 720 с.
7. Олдак П.Г. Формирование современного экономического мышления. - Новосибирск: Наука. Сиб.отд., 1989. - 160 с.
8. Радикальная экономическая реформа: Истоки. Проблемы. Решения /Под ред. В.И.Кузнецова. - М.: Высш. шк., 1990.- 608 с.
9. Гегель Г.В.Ф. Сочинения. - М.: Мысль, 1969. - 628 с.
10. Крыхтин Е.И., Горожанкина М.Е., Крыхтин А.Е. Структурные сдвиги в национальном производстве: теоретические подходы к экономическому анализу // Финансы, учет, банки: Сб. науч. тр.- Донецк: ДонНУ, УкрНТЭК, 2000. - C. 90-96.
11. Формирование окружающей среды и экономика природных ресурсов / Общ. ред. А.Н. Ворощука. - М.: Прогресс, 1982. - 382 с.
12. Политическая экономия: Словарь. - М.: Политиздат, 1983. - 527 с.
