CC BY
11
ряду понять дасть змогу сформувати новий сучасний стратепчний вектор роз-витку. За нашим переконанням, сталiсть повинна розглядатися з позицш прос-торового тдходу, що дасть змогу найбiльш повно враховувати вс процеси та зв'язки на рiзних рiвнях та адекватно ощнювати 1х значимiсть для забезпечення загально! сталостi. Наголосимо, що кожен елемент простру сприймаеться нами з одного боку як цшсний простер зi всiма притаманними йому властивостями, а з шшого - як елемент простору бшьш високого порядку. Нам необхiдно одно-часно забезпечувати сталий розвиток не тiльки цшого, але й окремих частин. Розрив зв'язюв, неможливiсть взаемоди, порушення цшсносп кожного окремо-го елемента призводить до зменшення сталостi всього простору. Таким чином, просторовий вектор розвитку потребуе поглибленого вивчення проблеми ста-лост на всiх iерархiчних рiвнях з урахуванням внутрiшнiх, зовнiшнiх факторiв i цiлiсностi iснування пiдсистеми кожного рiвня.
Лiтература
1. Винер Н. Кибернетика и общество. - М.: Наука,1958. - 343 с.
2. Наше общее будущее. Доклад международной комиссии по окружающей среде и развитию/ Пер. с англ. - М.: Наука, 1988. - 141 с.
3. Гранберг А.Г. Основы региональной экономики. - М.: Государственный унт Высш. шк. экономики, 2000. - 495 с.
4. Цели развития тысячелетия до 2015 г. - http://www.un.org/russian/goals/
5. Основополагающие принципы устойчивого пространственного развития Европейского континента// Европейская конференция министров регионального планирования (СЕМАТ). - Ганновер, 7-8 сентября 2000 г. - 32 с.
6. Европейская Хартия регионального/ пространственного планирования. - Торре-молинос, Испания: Совет Европы, Европейская Конференция Министров, ответственных за региональное планирование (СЕМАТ), 1983 г. - 25 с.
7. Перспективы европейского пространственного развития. - Потсдам, Германия: Совет министров регионального планирования, 1999 г. - 10 с.
8. Павл1ха Н. Принципи просторового менеджменту сталого розвитку - Региональна економка. - 2004, № 3. - С. 40-45.
УДК 330.15; 330.31 1.В. Шевченко - РВПС Украти НАН Украни
ОСОБЛИВОСТ1 ФОРМУВАННЯ ПРИРОДООХОРОННО1
ПОЛ1ТИКИ В УМОВАХ ПЕРЕХ1ДНО1 ЕКОНОМ1КИ
Розглядаеться еколопчна пол^ика як одна з складових переходу до постшдус-трiального суспшьства та входження до Евросоюзу. Вщображеш особливосп, специ-фша, риси перехщно! економши, а також робиться акцент на глобалiзацiю, як на ва-гомий фактор розвитку перехщного суспшьства.
Ключов1 слова: перехщна економша, еколопчна пол^ика, постшдус^альне суспшьство, Свропейський Союз, глобалiзацiя.
I.V. Shevchenko - The Ukrainian Council for Productive Forces Studies of
National Academy of Science of Ukraine
Peculiarities of Nature Protection Policy Shaping in Conditions of
Transition Economy
In clause the ecological politics as one of making of transition to post-industrial society to a society and entry in European integration is considered. The features are reflected,
the specificity, feature of transitive economy, and also is done accent on globalization, as on the essential factor of development of a transitive society.
Keywords: transition economy, ecological politics, post-industrial society, European integration, globalization.
У кшщ ХХ ст. перед Укра!ною постала надзвичайно складна i жит-тево важлива проблема - перехщ до ринково! економжи. На пострадянсько-му просторi це вимагало запровадження фактично нових полггично-госпо-дарських, соцiально-економiчних принцитв. Варто зауважити, що перехщ-ний етап трансформаци до ринку необхщно було здiйснювати без будь-якого досвщу i у стислi строки. Перехщ до ринкових вiдносин кра!н Центрально! та Схщно! Свропи базувався на високих досягненнях соцiально-економiчних перетворень. Укра!на на той час не мала такого шдгрунтя, вона йшла сво!м шляхом до ринково! економiки, i шлях цей мав бути поступовим, поетапним. Украша почала перехщ до ринкових перетворень не з роздержавлення влас-ност та запровадження нащонально! грошово! одиницi, як це передбачалось Концепцiею переходу до ринково! економши, схваленою Верховною Радою ще у 1990 р., а з адмшютративного шдвищення цiн. Отже, результатом неда-лекоглядно! соцiально-економiчно! полiтики стало пригальмовування переходу до ринкових вщносин та численнi подальшi помилки у сферi державного управлiння економiкою.
Через два роки, у 1992 р., вщбулась конференщя в Рiо-де-Жанейро де й було поставлено питання про необхщшсть переходу до нового етапу в роз-витку - ново! моделi стало! економжи. Також запропоновано Концепщю переходу до сталого розвитку, яка б вказувала на подальшi дi!' для здiйснення ефективних соцiально-економiчних реформ.
Трансформацiйна економiка - перехщ вiд однiе! соцiально-економiч-но! системи до шшо!. У сучаснш науковiй лiтературi цей термiн використо-вуеться для характеристики суспiльства, що поеднуе елементи старо! коман-дно-адмшютративно! системи та елементи ново! ринково! економжи, яка формуеться. Перехiдна економжа - суть особливий iсторично-специфiчний стан еволюци народного господарства, коли воно функщонуе саме у перiод трансформаци вщ одного стану розвитку до шшого. Це - переломний стан або промiжний етап еволюцi! суспшьства, коли вiдбуваються глибокi еконо-мiчнi, соцiальнi та полiтичнi перетворення. Звщси випливае й особливий характер перехщно! економiки, що вiдрiзняе !! вiд економiки усталено!, тобто як вщ планово!, так i вщ розвинуто! ринково! [1, с. 4].
У перехщний перiод одночасно розв'язуються такi завдання: здшснен-ня радикальних ринкових реформ; проведення активно! антикризово! полгги-ки, спрямовано! на подолання спаду виробництва, вщновлення нащонально! економжи.
Специфiкою перехiдно! економiки е наявшсть певних проблем. Перш за все для кра!н, що вступають на етап переходу до ринку, характеры гос^ екологiчнi проблеми, успадкованi вщ адмiнiстративно-командно! системи. Для !х виршення необхiдно запровадити обмеження на шкiдливi викиди, значно пiдвищити оподаткування виробниюв, що використовують екологiчно небез-печш технологi! i. т. iн. Однак виробники технологiчно не готовi виробляти
продукцiю бшьш екологiчну. Тому спроби швидко змшити екологiчну ситу-ацiю шляхом введення жорстких HopMaraBÏB, додаткових податкiв призведе до скорочення обсяпв виробництва, що посилить економiчний спад, характерний для перехщного перiоду. Вирiшенням проблеми е поступове введення еколо-гiчних нормативiв, розмiрiв податюв, штрафiв. Це допомогло б шдприемствам ранiше пiдготуватися до змш та вiдреагувати на них впровадженням еколопч-но небезпечних технологш, а не рiзким скороченням виробництва.
Перехщш суспiльнi процеси диктують необхщшсть змiщення акцен-тiв у розумшт дiалектики кiлькiсного та якiсного, заперечення запереченого. З одного боку, навряд чи усшшними е спроби заперечення вщомого поло-ження про яюсний стрибок як про наслiдок нагромадження вiдповiдних кшь-кiсних змiн. Для вторично довгих вiдрiзкiв часу воно практично безперечне. З шшого боку, для адекватного вщображення динамiчних перехщних проце-сiв воно виявляеться дуже загальним, i тому не достатшм. Необхiдне визнан-ня та аналiз навiть незначно!, на перший погляд, якост кiлькiсних змiн та кшьюсносп змiн якiсних у коротко- та середньострокових перiодах, наприк-лад, було б на1вним довготривале мочiкуванням яюсного економiчного стриб-ка як результату нагромадження кшьюсних параметрiв реформаторських зу-силь, наприклад, у сферi приватизаци. Економiчно доцiльним та полiтично правильним е саме шший варiант - соцiально-економiчний монiторинг, яюс-ний аналiз приватизацiйних процесiв, внесення необхiдних коректив.
Вщомий американський економiст Джозеф Стиглиц розглядае пере-хiднi економiчнi процеси у взаемозв'язку з проблематикою сощального та ор-ганiзацiйного капiталу, шституцшною, правовою та iнформацiйною шфрас-труктурою, корпоративного управлiння, фактично викреслюе суто економiч-ний пiдхiд до економiчних реформ [4, с. 66].
А. А. Гриценко також наголошуе, що "... основний змют перехiдного процесу в Укра1ш можна уточнити як перехщ вiд пiдсистеми, сформовано! для обслуговування единого народногосподарського комплексу СРСР, який функщонував на директивно-плановш основi, до цшсно! економiчноï системи, що функщонуе на ринковш основi. Оскшьки йдеться не про знищення однiеï системи i побудову зовсiм шшо].', а про змшу основи, переструктуру-вання i створення нових форм розвитку, то весь процес можна назвати тран-сформацшним" [7, с. 25].
Напрям наукових дослщжень, що вивчае особливост перехiдного сус-пiльства i перехщно'' економiки, зокрема, визначаеться численними дослщни-ками як транзитологiя. Транзитологiя - вивчае перехщт форми та стан суспшьства, що знаходиться у процес динамiчних змiн, перетворень еволю-цiйного чи революцiйного характеру [2, с. 146].
Основш риси перехщного (транзитного) стану економiки та ïï вщмш-ностi вiд iснуючих економiчних систем полягають в такому [3, с. 11]:
• перехщна економша повинна сформувати основу новоï' економ1чно! системи шляхом встановлення нових форм господарських зв'язюв та титв координа-n,iï д1яльност1 м1ж суб'ектами економ1ки, а також визначити притаманний систем! головний тип власност на вiдмiну вiд утворених ранiше економiчноï та шститущйно! основи;
• багатоукладтсть економ1ки, подолання яко! е один 1з завдань перехвдного етапу та охоплюе трансформацию системи юнуючих зв'язшв. Перехщна еко-номша в Украш, поруч 1з ринковими регуляторами, мютить р1зш типи регу-лятор1в, зокрема 1 нееконом1чт, умовно законт та незаконш елементи;
• неусталетсть розвитку транзитно! економ1ки е й властивштю через пос-тшш трансформацп старих ввдносин за в1дсутност1 нових шструменив, норм, правил, що регулюють нов1 ввдносини та поведшку нових суб'екпв економ1чно! д1яльност1;
• ввдносно довге перетворення зумовлене не тшьки складтстю та суперечнос-тями трансформащйних процес1в, але й шерцштстю попередтх тдход1в, труднощами, що пов'язан1 з неможливютю одночасно! зм1ни технолог1чного базису, структури народного господарства та створення нових пол1тичних й економ1чних шститупв.
Нацiональна економiка Укра!ни, безперечно, ушкальна, оскiльки iншоl тако! просто не юнуе. Але такою вона е ще й тому, що 1й притаманнi особливi процеси, залежностi, явища, характеры для постсоцiалiстичних перехiдних економж, з одного боку, а з шшого - як невщ'емна частина мiжнародноl i еко-номiки, яка все бшьш глобалiзуеться, вона обов'язково втягуеться в хiд еконо-мiчноl iсторil. Таким чином, перехiдна економша Укра!ни е об'ективною еднiстю трьох суперечностей. Спроби пошуку форм !х руху на шляху формального копiювання унiкальних характеристик iнших нацюнальних еконо-мiк, i тим бшьше, некритичного застосування умоглядних теоретичних конструкцш, якi виникли на грунтi шших економiчних реалiй, заздалегiдь спрямованi на провал. У пошуках адекватних полiтико-економiчних дiй необ-хiдно не тшьки адекватно досягти сумiшi унiкального, особливого та суспшь-ного, але й враховувати той тривекторний характер руху вказано! некласично! суперечностi [4, с. 53].
Вагомим фактором розвитку перехдаого суспшьства та, вдаовщно, пере-хщно! економiки, е глобалiзацiя - суспiльно-економiчний феномен к1нця ХХ ст.
Глобалiзацiя передбачае тiснiшу iнтеграцiю держав i народiв свiту, спричинену величезним зниженням цш щодо транспортування i комушкацп, зламом штучних адмiнiстративних перепон соцiально-економiчного розвитку потоками товарiв, послуг, кашталу, знань i (меншою мiрою) людей через кор-дони. Глобалiзацiя супроводжуеться створенням нових шституцш, якi приеднуються до юнуючих по рiзнi боки кордошв.
Економiчна глобалiзацiя принесла зиски кра!нам, якi скористалися перевагами нових можливостей експорту i залучення iнвестицiй. Проте держа-ви, яю отримали вiд глобалiзацil найбiльше корис^ - це тi кра!ни, яю взяли на себе вiдповiдальнiсть за свою долю й усвщомили ту роль, яку мае в еконо-мiчному розвитковi уряд, а не покладалися на поняття саморегулюючого ринку, який шбито самостiйно може впоратися з власними проблемами.
Одшею з причин опору глобалiзацil е те, що вона, як здаеться, тдри-вае традицшш цiнностi. Конфлiкти тут е цшком реальними i, до певно! мiри, вони неминучi. Економiчне зростання, включно з тим, яке спричиняеться глобалiзацiею, сво!м наслiдком мае урбашзацш, руйнування традицiйних сiльськогосподарських суспшьств. На жаль, досi тi, хто е вщповщальним за упровадження глобалiзацil, схвалюючи II позитивнi результати, все ще надто
часто недооцшюють цього негативного чинника, - загрози культурнш щен-тичносл i цшностям. Це викликае подив з огляду на стурбовашсть цими проблемами у розвинутих крашах: Свропа захищае свое сшьськогосподарсь-ке виробництво не тшьки в iнтересах сво1х виробниюв i торговщв, а й тому, що таким чином вона збершае своï сшьсью традицiï.
Розвиток глобалiзацiï викликав новГтш форми суспшьного розвитку та методологш усвiдомлення системних змш суспшьного та господарського устрою. Результатом взаемоди i розвитку багатьох економiчних, сощальних та полГтичних концепцiй стала теорiя пост!ндустр!эльного суспiльства.
Постiндустрiальне суспшьство з пануванням сфери послуг, тобто науки, освгти, охорони здоров'я, культури i т. ш. означае створення умов для в^6!чного розвитку людини, ïï розумових i ф!зичних здiбностей. Постшдус-трiальне суспшьство - це вкладання капiталiв у людину, бо ïï науковий, ос-вгтнш i професiйний рiвень, знання е джерелом суспшьного прогресу.
У процес переходу до ринковоï економiки Украша, хоч i з дуже великими втратами, але спираючись на шдтримку свгтового спiвтовариства, здiйснюе реформування економжи, культури, все бiльше долучаеться до над-бань загальноцивiлiзацiйного процесу. Так, вщбуваеться роздержавлення економiки, впроваджуються р!зш форми власностi i господарювання, зростае недержавний сектор економши, розширюються i вдосконалюеться ринкове середовище, ддать ринок товарiв, фондовий ринок. Усе це означае, що за сво-ïми формами органiзацiï i мехашзмом дiï економiка Украïни рухаеться у нап-рям! до економiчно розвинутих краш. Вiдбуваеться реформування системи освгти з метою ïï наближення до р!вня розвинутих краш i за системою оргаш-зацп, i за структурою, i за спрямуванням. Причому Украша не дублюе все те, що було наявним в штори цих краш, а зосереджуеться на сприйнятп того нового i важливого, що себе виправдало на практищ, довело свою ефектившсть та життездатшсть [2, с. 39].
Постiндустрiальний суспГльний уклад е стратегiчною метою розвитку перехiдноï економiки. На досягнення цiеï мети спрямованi зусилля урядГв пе-рехiдних суспГльств. Але, ця мета е вщдаленою у перспективi i наближення до неï е результатом численних кроюв i реалiзацiï розвиткових концепцiй планiв i програм.
Найважлившою передумовою крокування до постiндустрiального суспiльства е стабiлiзацiя соцiально-економiчних процешв, досягнення пев-ноï економiчноï рiвноваги. У сучаснiй захiднiй економiчнiй теори п!д еконо-мГчною рiвновагою розумдать такий стан економiки, при якому досягаеться стшкий розвиток i стшка взаеморiвновага основних структур, таких як виробництво й споживання, попит та пропозищя. П. Самуельсон вважае, що економiчна рiвновага - це властавють економiки до саморегулювання, запо-бiгання вiдхиленням економiчноï системи вщ врiвноваженого стану, понов-лення порушених структурних зв'язкГв [6, с. 216].
Мета Украши - штегращя до СС.
Для краïн, що бажають стати членами ВТО, СС затверджеш три ос-новн! вимоги. По-перше, це вимога полгтичного характеру, що включае ре-
форму та незалежшсть судово! системи, гарантда демократы, дотримання прав та свободи людини, виконання контролю схщних кордошв з метою об-меження потоюв нелегальних iммiгрантiв. По-друге, це економiчнi показни-ки краши-апплжанта, якi передбачають незворотшсть ринкових вiдносин, а також здатшсть протистояти внутрiшнiм ринкам СС. I по-трете, це необхщ-шсть приведення законодавчо! бази краши-апплжанта вщповщно до законо-давчо! бази кра!н СС [8, с. 112].
Свроштеграцшш процеси мають певнi прiоритети у сферi охорони нав-колишнього природного середовища та рацюнального природокористування, !х можна розглядати як подолання суперечностей перехщно! економiки.
Зауважимо, що Свропейський Союз вщносить екологiчну безпеку, яка е надто важливою складовою частиною нацюнально! безпеки кожно! держа-ви, до чинниюв загальноевропейсько! стабiльностi та якост життя, охорона навколишнього середовища визнана прюритетним напрямом спiвробiтництва Укра!ни з кра!нами-членами СС. Iнтеграцiя нашо! держави до СС вимагае всебiчного удосконалення охорони довкiлля, рацiоналiзацil використання природних ресурЫв i пiдвищення рiвня еколопчно! безпеки [9, с. 369].
Укра!на пiдписала низку мiжнародних угод i домовленостей щодо охорони навколишнього природного середовища i використання ресуршв. Виконання цих угод е основою усшшного iнтеграцiйного просування Укра!ни до Свроспiльноти. Правовi засади щодо штеграци Укра!ни до СС у галузi охорони довкшля, використання природних ресурсiв базуються на вщповщних стат-тях Конституци Укра!ни, Концепци Нацюнально! безпеки Укра!ни, Угодi про партнерство i спiвробiтництво Укра!ни з СС, Указi Президента Укра!ни вiд 11 червня 1998 р., вщповщних постановах Кабiнету Мiнiстрiв Укра!ни.
Укра!на знаходиться в центрi Свропи i тому екологiчнi проблеми кра-ш-сусадв певною мiрою якимось чином вщбиваються на нас. Положення ООН та принципи мiжнародного права держави повинш турбуватись про те, щоб будь-яка дiяльнiсть не призводила до збитюв у сферi навколишнього середовища. Тому держави беруть участь в мiжнародних конвенщях, тдпису-ють угоди, якi стають частиною нацюнального законодавства. Такими конвенцiями е:
• Конвенция про захист Чорного моря вщ забруднення (ратифшовано Постано-вою ВР №3939-Х11 вщ 04.02.94), яка мае на мет! захист морського середовища Чорного моря 1 збереження його живих ресуршв;
• Конвенция про доступ до шформацп, участь громадськост1 у прийнятп р1-шень 1 доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища (Оргуська конвенция) (ратифшовано 06.07.99; Закон Укра!ни №832 -Х1У), яка мае на мет! сприяння захисту прав кожно! людини жити в навко-лишньому середовишд, сприятливому для й здоров'я та добробуту;
• Конвенция з охорони та використання транскордонних водотоюв та м1жна-родних озер (ратифшовано: 01.07.99; Закон Украши №801 - Х1У);
• Конвенция щодо захисту морського середовища району Балтшського моря. Територ1я захвдних областей Украши частково знаходиться у водозб1рному басейш Балтшського моря. Р1чки Сян та Захщний Буг е притоками р. В1сла, що протшае по територй Льв1всько! та Волинсько! областей. Тому Украша защкавлена у захист! вод цих р1чок 1 бере участь у цш конвенцй.
Великого значення набувае ратифiкацiя Кiотського протоколу i ство-рення умов для ре^зацп його переваг. Для цього вже сьогодш необхiдно ре-тельно опрацьовувати сценарп державно! полiтики щодо найбшьш ефектив-ного використання можливостей ще! угоди, створити окремий орган у систе-мi державно! виконавчо! влади, що опiкуватиметься цiею проблематикою ко-ординуватиме державницькi та громадськi зусилля в бш найбiльш ефектив-них дш.
Загальна схема прiоритетiв та завдань природоохоронно! полiтики пе-рехщно! економiки Укра!ни наведена на рис.
Рис. Завдання та прюритети природоохоронноИ полШики в умовах перехiдноi
економки Украти
Пщсумовуючи, варто зазначити, що Укра1на знаходиться на еташ пе-рехщно! економжи i метою li розвитку е iнтеграцiя до Свропейського Союзу та наближення до постшдустрiального суспiльства. На цьому шляху еколо-гiчними прюритетами розвитку е мiжнароднi зобов'язання, внутршня еколо-гiчна полiтика та безпека життедiяльностi. Механiзмом розвитку е шнова-цiйна та iнвестицiйна полiтика краши, а завдання подiляються на сощально-полiтичнi та соцiально-економiчнi, вони е ближчими та вщдаленими у чаЫ. Соцiально-полiтичними близькими цiлями виступае наближення до Сврош-теграци, вiддаленими е гармоншна екологiчно-орiентована економiка. Сощ-ально-економiчними завданнями, найбiльш наближеними, е стабшзащя сощ-ально-економiчних та еколого-економiчних вщносин. Бiльш довгостроковою метою е бажання переходу до постшдус^ального суспiльства.
Лггература
1. Кваснюк Б.С., Сщенко П.С. Нова модель держави. - К.: Наука, 2002. - 142 с.
2. Проблемы экономики переходного общества/ Отв. ред.: В.М. Геец, Д.С. Львов. -Запорожье: ГУ "ЗИГМУ", 2004. - 386 с.
3. Шостак Л.Б. Регулирование экономического роста в условиях природно-ресурсных ограничений/ Под. ред. Б.М. Данилишин. - К.: СОПС Украины НАН Украины, 1998. - 320 с.
4. Тарасевич В.Н. Очерки теории переходной экономики. - К.: Наук. думка, 2001. - 223 с.
5. Спглщ, Джозеф. Глобашзащя та й тягар: Пер. з англ. - К.: Вид. дiм "КМ Акаде-мя", 2003. - 252 с.
6. Белорус О.Г., Лукьяненко Д.Г. и др. Глобальные трансформации и стратегии развития: Монография. - К.: Орияне, 2000. - 424 с.
7. Гриценко А.А. Трансформащя моделi економши Украши: щеолопя, протирiччя, перспектива НАН Украши. - К.: Логос, 1999. - С. 25.
8. Третьяк В.В. Перспективы вступления Украины в ВТО с позиций опыта стран с переходной экономикой// Прометей: региональный сб. научн. тр. по экономике/ Донецкий экономико-гуманитарный ин-т; Ин-т экономико-правовых исследований НАН Украины. -Донецк: ООО "Юго-Восток, Лтд". - 2003, вып. 10. - 400 с.
9. Трегобчук Т.В. Спшьна политика кран-члетв СС у сферi охорони навколишнього середовища i природокористування// Соцiально-економiчнi дослщження в перехщний перюд. Природно-ресурсний в системi просторового розвитку (Зб. наук. праць), вип. 2 (XL VI) НАН Украши. 1н-т репональних дослщжень. Ред. кол.: вщп. ред. акад. НАН Украши М.1. Долшнш. -Льшв, 2004. - 396 с.
