CC BY
148
Щодо пасивних заходiв регулювання прихованого безробiття, то практично вщсутшсть на даний час д1евого соцiального захисту вщ цього безро-бiття задекларованого в Закош Укра!ни "Про загальнообов'язкове державне сощальне страхування на випадок безробптя" спонукае до необхiдностi роз-робки i впровадження механiзму призначення компенсацiйних виплат пращв-никам, якi знаходяться у сташ вимушено! неповно! зайнятост1, за рахунок коштiв пiдприемств. Ц виплати повиннi залежати вiд термшу перебування у такому станi i вiд того, працюе людина повний робочий час з частковою оплатою, чи перебувае у безоплатнш вщпустщ. Пiдприемству, за умови обгрун-тування необхiдностi таких виплат, мае бути зменшено суму страхових внес-кiв у Фонд загальнообов'язкового державного сощального страхування Укра-!ни на випадок безробггтя.
Окремо потрiбно розглянути питання полшшення працевлаштування громадян, як потребують соцiального захисту i не здатш на рiвних конкуру-вати на ринку пращ (молодь, жшки, швалщи). М1сцев1 державнi адмшютра-цп, виконавчi органи вiдповiдних рад повиннi посилити контроль за забезпе-ченням сощального захисту таких громадян.
На обсяги безроб1ття мае вплив трудова мобшьшсть населення. Тому потрiбно створити умови для шдвищення територ1ально!, професшно! i сощ-ально! мобiльностi пращвниюв, контролювати iммiграцiйнi процеси через мехашзм наведення чинного законодавства з питань трудово! м1грацп вщпо-вiдно мiжнародним нормам, а також створення мехашзму захисту нащональ-ного ринку пращ вщ експанси шоземно! неквал1фжовано! робочо! сили.
Впровадження ефективних форм i методiв державного регулювання безробiття сприятиме зменшенню його обсягiв i тривалост^ пiдвищенню якостi трудового потенцiалу, створенню сприятливих умов для трудово! мо-бiльностi працiвникiв.
Л1тература
1. Праця Укра!ни 2003: Статист. зб. - К., 2004. - 385 с.
2. Приймак В.1. Трудовий потенщал 1 мехашзми його реашзаци в репот: Моногра-ф1я. - Львiв: Вид. ц. iм. 1вана Франка, 2002. - 383 с.
УДК338.978(477) Проф. О.А. Васюта, д-р полт наук -НД1
УкраХнознавства МОН Украти; магктр О. С. Васюта - УкрДЛТУ
ЕКОЛОГ1ЧНА ПОЛ1ТИКА ТА ЕКОНОМ1ЧН1 ВАЖЕЛ1
II ВИР1ШЕННЯ
Аналiзуеться екологiчна полiтика та економiчнi важелi !! вирiшення, якi й ниш залишаються "звуженими", оскiльки зазвичай, зводяться до проблем використання природних ресурав i протидп забрудненню навколишнього середовища через еконо-мiчний розвиток. Натомють на сьогоднi все бшьше простежуеться необхiднiсть мак-рорiвневих еколого-полгтичних пiдходiв, актуалiзуеться цiлiсний погляд на еколого-економiчну полiтику як систему, що може функцюнувати в межах всього народного господарства, з позицш необхщносп його еколопзаци, зниження антропотехноген-ного пресингу на навколишне природне середовище.
Prof. Olha Vasyuta - Scientific-research institute of Ukraine-knowledge Ministry of Education of Ukraine; Magistrate Oleksandr Vasyuta - USUFWT
Ecological policy and economical mechanisms of it development
The ecological policy and economic mechanisms of its development were analyzed which and nowadays remain "narrowed", as on usage are reduced to problems of natural resources usage and counteraction to pollution of an environment through economic development. At the same time nowadays necessity on macro level of the ecology-political approaches is ever more traced, the complete sight on ecology-economic policy as a system which can function within the limits of all national economy, from positions of necessity of it's "greening", decrease anthropotechnogenic pressure on environment.
Для нащонального вщродження Укра!ни, розбудови основ демократично! правово! державност^ утвердження як повноправного суб'екта св^о-во! спшьноти всезростаючого значення набувае проблема оптимiзаци взаемо-вiдносин суспiльства i природи. Проводити ефективну еколопчну полiтику досить важко навггь за умов розвинуто! економiки. Еколопчно! проблеми iзольовано не юнуе, вона тiсно переплетена з полггичними та правовими пи-таннями, як необхiдно розв'язувати тiльки у комплекс^ Але якщо й надаш будуть iгноруватися екологiчнi чинники, то це призведе до таких витрат на забезпечення придатних для людей умов !х життя, яю зведуть нашвець вс попереднi здобутки. На думку експер^в ООН, екологiчнi втрати вщ забруд-нення перевищують ощночну вартiсть заходiв по боротьбi з ними. Щорiчно через забруднення втрачаеться вщ 0,5 до 2,5 % свггового ВНП, а оцiночна вартють заходiв, якi б дали змогу радикально зменшити об'еми забруднення для шдус^альних кра!н, становить 1-2 % [1]' Втрати тшьки внаслiдок забруднення довкшля в Укра!ш складають бiльше 10 % ВВП через зменшення продуктивностi виробництва та передчасну втрату основних фондiв природ-них i людських ресурсiв [2]. На думку американського вченого Б. Коммонера, для переведення свггово! економжи на методи еколопчно безпечного господа-рювання потрiбно приблизно 500 млрд. дол. щорiчно протягом 10 рокiв [3].
1з проголошенням незалежностi Укра!ни та розбудовою !! як суверенно! демократично! правово! держави, з розвитком шформацшних систем ви-никла можливють полiтично осягнути справжню глибину та кореш еколопчно! кризи, в якш опинилася кра!на, шукати шляхи !! подолання. Вiд характеру еколопчно! пол^ики держави вирiшальною мiрою залежатиме як дiятимуть управлiнськi органи та шституцп, швидкiсть процесiв подолання еколого-економiчно! кризи, яку вже неможливо подолати старими адмшютративними методами управлшня. Багато що залежить вiд того, чи зумдать законодавча та виконавча гшки влади у державi сприймати вс екологiчнi заходи не як перешкоду розвитку економши, а як чинник стабшзаци та нарощування еконо-мiчно! могутностi кра!ни, який мае бути за допомогою навт непопулярних заходiв iнтегрований у вс ланки економiчного реформування. Екологiзацiя економжи мае передбачати розробку та здшснення державно! полiтики вико-ристання природних ресуршв як нацiонального економiчного потенщалу, який використовуеться у суспiльному виробнищш та мае свою вартiстЬ' Та-кий пiдхiд дасть змогу державi здiйснювати збалансовану полiтику як вико-
ристання, так i вiдтворення природних ресурсiв, можливють уникнути не-ухильного зростання еколопчних витрат як частки виробничих [4]. Водночас належного рiвня ресурсно-еколопчно! та сощально-економiчно! безпеки жит-тедiяльностi у суспiльствi можна досягти тшьки за високо! еколопчно! куль-тури всього населення кра!ни [5].
Створення ефективно! економiки е iстотним чинником забезпечення полггично! стабiльностi, побудови демократичного суспшьства та шдвищен-ня добробуту народiв. Таку думку висловив мшютр закордонних справ Укра-!ни Костянтин Грищенко на засiданнi 11-1 наради мiнiстрiв закордонних справ кра!н-учасниць ОБСС у груднi 2003 р. у Маастрихт (Нiдерланди), шд-кресливши, що активiзацiя спiвробiтництва в цiй галузi у рамках ОБСС в щ-лому е, iмперативом часу. I тому Укра!на у цьому контекст пiдтримуе роз-робку нового стратепчного документа ОБСС в економiчному та еколопчно-му вимiрах. Важливим оргашзацшним елементом на шляху до досягнення ще! мети було б, на думку керiвника МЗС Укра!ни, перетворення Офюу Координатора дiяльностi ОБСС у сферах економши та довкшля на самостiйний iнститут Оргашзацп. Штаб-квартира тако! шституци могла б бути розташова-на в Укршт [6].
На 19-й спещальнш сеси Генеральное' Асамбле! ООН у Нью-Йорку у 1997 р., на якш шдбивалися пiдсумки конференци мРiо-92м чотири краши з чотирьох континенлв виступили за змшу Статуту ООН таким чином, аби сталий розвиток i захист довкшля було визнано як двi новi цiлi ООН. На по-чатковому етапi вони запропонували реформувати й шдсилити екологiчну програму ООН, далi - зосередити увагу на створенш Верховно! органiзацi! ООН iз питань довкiлля. Ця група держав, безперечним лщером яко! е Шмеч-чина, багато уваги зосередила тодi економiчному аспекту проблеми. Ту ж таки Верховну органiзацiю "четвiрка" бачить у формi Всесвiтньо! еколопчно! оргашзацп. У спiльнiй заявi ФРН, Бразили, Сiнгапуру та ПАР йшлося: треба "створити мiжнародне економiчне середовище, яке сприяло б реалiзацi! "Порядку денного на XXI столггтя"". Автори того повщомлення розумiли: на рiз-нi кра!ни через !хнш неоднаковий потенцiал припадае рiзна вщповщальшсть. Тому вони закликали iндустрiальнi держави здшснювати свою полiтику з особливою вщповщальшстю [7].
Сучасний екологiчний стан Укра!ни характеризуеться показниками, якi викликають серйозне занепокоення. I на сьогодш у кра!нi немае нi нащ-онально! екологiчно! стратеги, нi еколого-економiчно! програми виходу з кризи [8]. Укра!на досi ще не затвердила нав^ь концепцiю сталого розвитку. При Кабмт навiть створили комiсiю з питань сталого розвитку, яка фактич-но шчого не зробила. Необхщно враховувати й те, що Укра!на змушена одно-часно вирiшувати безлiч важких проблем. Водночас питання розбудови держави, формування нащонально! свщомост^ здорового державного патрютиз-му, вщчуття господаря на сво!й землi, свободи та прав людини мають досить визначений еколопчний контекст [9]' На думку вчених 1нституту свггово! економжи та мiжнародних вiдносин НАН Укра!ни, нинiшнi екологiчнi проблеми Укра!ни - це результат економiчно! пол^ики, яка заради екстенсивного
досягнення кшьюсних показникiв довгий час ^норувала ресурснi можливос-тi. Ситуацiя попршуеться низьким рiвнем еколопчно! свiдомостi та некомпе-тентностi полiтикiв, всього суспшьства [10].
Ефективнiсть суспiльного розвитку може бути забезпечена тшьки за умов консолщовано! сощально-економiчно! вiдповiдальностi за темпи, характер i спрямованiсть використання природних ресурсiв, яка акумульована в адекватнш цьому еколого-економiчнiй полiтицi, що вщдзеркалюе вщповщ-ний кадровий потенщал, реальну здатнiсть держави, 11 владно-управлшських структур та iнституцiй ефективно застосовувати економiчнi закони i важелi для забезпечення еколопчно! безпеки та сталого суспiльного розвитку.
Один iз фундаторiв еколопчно! економiки Герман Дейлi шдкреслю-вав, що створена людиною економжа е "вмурованою" у природну екосистему нашо! планети i цiлком вщ не! залежить [11]. Нероздiльнiсть завдань збере-ження природного середовища та економiчного розвитку була однiею з клю-чових проблем Конференцп ООН з навколишнього середовища та розвитку в червш 1992 р. Рю-де-Жанейро. В 11 документах були, зокрема, сформульоваш такi положення:
• економ1чний розвиток у ввдрив1 ввд екологи призводить до перетворення Земл на пустелю;
• еколопя без економ1чного розвитку закршлюе зубож1ння й несправедливого;
• р1втсть без економ1чного розвитку - зубож1ння для вс1х;
• еколопя без права на даю е часткою системи покршачення;
• право на даю без екологи торуе шлях до колективного знищення, яке однако-вою м1рою стосуеться всх [12].
Здiйснення органiзацiйно-економiчних заходiв щодо полiпшення еколопчно! ситуаци в Укра!ш неможливе за сучасних умов без проведення у кра!ш комплексно! еколого-економiчно! реформи, реалiзацi! першочергових завдань екологiчно! полiтики, насамперед тих, що забезпечують можливiсть реального виходу з еколого-економiчно! кризи, створюють умови для подаль-шого вдосконалення природоохоронного законодавства, розвитку еколопч-ного бiзнесу тощо. Зi свого боку економiчна реформа, заходи яко! ниш активно провадяться в Укра!ш, iманентно повинна бути спрямована на лжвщащю екологiчно! кризи на засадах здшснення адекватно! екологiчно! полiтики.
Тому визначальною рисою в iсторичному подоланш цього мае стати сутнiсне вмшня та спроможнiсть, сукупна полiтична воля незалежно! Укра-!нсько! держави реалiзовувати нацiональну екологiчну полiтику, смiливо бра-ти на себе прiоритетнi та найскладнiшi функцi! управлiння, якi б на суспшь-ному та макроекономiчному рiвнях шляхом ринкових методiв та умов розвитку, а не завдяки колишшм прямим адмшютративним методам волюнта-ристського втручання, гарантували цшеспрямоване еколого-економiчне фун-кцiонування народного господарства, мiжгалузевих комплексiв, окремих га-лузей та видiв господарсько! дiяльностi.
Бшьшють уявлень i трактувань еколого-економiчно! полпики нинi за-лишаються "звуженими", оскшьки зазвичай, зводяться до проблем використання природних ресурЫв i протидп забрудненню навколишнього середови-
ща через економiчний розвиток. Натомiсть нинi все бшьше простежуеться необхiднiсть макрорiвневих еколого-полггачних пiдходiв, актуалiзуеться щ-лiсний погляд на еколого-економiчну полiтику як систему, що може функщ-онувати в межах всього народного господарства, з позицш необхщност його екологiзацi!, зниження антропотехногенного пресингу на навколишне при-родне середовище.
Прагнення до ращонального вирiшення екологiчних проблем на локальному рiвнi при недооцiнцi значення макрорiвневих екологiчних програм не ефективне, тому що не виршуе завдань переорiентацi! всiх структур i само! сут розвитку нацiонально! економши на екологобезпечнi цiлi' У цьому зв'язку у суспiльствi повинна актуалiзуватися необхiднiсть принципово ново! iдеологi! природокористування, iерархi! та послiдовностi вирiшення еколопчних проблем на засадах радикально! структурно! перебудови вЫе! економши, видшення екологiчних прiоритетiв у контекстi економiчних, соцiальних, на-уково-технiчних, регiональних та шших питань з вiдповiдним подальшим розвитком та реалiзацiею цих прюритетв у рiзних галузях та видах дiяльнос-тi' На жаль, фшансуеться тiльки половина необхiдних витрат для прюритет-них проектiв, визначених, наприклад, у "Планi дiй Уряду"". 1нколи кошти, пе-редбаченi на захист навколишнього середовища, перерозподiляються протя-гом бюджетного року для нагальних економiчних потреб. Негативною практикою е те, що еколопчш плани обласного рiвня не набувають належно! прь оритетностi, нерiдко взагалi носячи характер побажань. Необхiднiсть уточ-нення прюритетв при використаннi наявних ресурЫв на всiх адмшютратив-них рiвнях е проблемою в Укра!нi [13].
Реформування еколого-економiчних вiдносин в Укра!т йде у контек-стi змш всiе! системи економiки, в якш домiнуюча роль ранiше належала дер-жавi' Тому процес реформацiй на державному рiвнi вимагае особливо! чгт-костi у стратеги, обгрунтованост та реальност законодавчих i виконавчих дш. Перехiд вiд планово-регульовано! до ринково! економiки потребуе пев-ного перюду, в якому роль держави та !! вiдповiдальнiсть не послаблюються. У той же час затяжна економiчна криза перевела Укра!ну в ранг держав iз пе-рехiдною економжою. Послаблення економiчного стану кра!ни шдсилюеться нагромадженим величезним зовнiшнiм боргом, який шдривае полiтичну не-залежнiсть держави. Продекларований европейський вибiр ще бшьше розпо-рошив i без того розбалансовану уяву полiтикiв та урядовщв [14].
Необхiднiсть виокремлення законодавчих актв екологiчного спряму-вання та надання !м прiоритетного статусу у суспiльствi е найпершою умо-вою виходу з еколого-економiчно! кризи. Адже законодавче закршлення ос-новних напрямiв еколопчно! полггаки - це не формальний акт, а обов'язкова умова визнання державою та узаконення нею невщкладност еколопчних завдань, без яких подальший суспшьний розвиток неможливий. Реалiзацiя еколопчно! полггаки здшснюеться в рiзних напрямах за допомогою цшьових програм, яю мають включати такi обов,язковi елементи, як систему сощаль-но-економiчних, оргашзацшно-правових i науково-технiчних заходiв; обсяги та термши !х здiйснення; потреби та джерела фшансування; забезпечення
кадровими та матерiально-технiчними ресурсами; визначення вщповщальних за виконання MÏHÏCTepcTB, вiдомств, оргашзацш; порядок i термiни контролю та перевiрки виконання. Реалiзацiя екологiчноï полггики мае бути компетен-цieю як держави та ïï виконавчих структур, так i корпоративного та приватного 6i3^cy, вимагае вдосконалення системи управлшня вiдповiдно до ринкових умов з метою постiйноï взаeмодiï оргашв вдали по горизонталi та вертикаль
Саме тому тшьки у контекст вЫе1" сукупностi економiчних структур, як склались на даний час, можна комплексно виршувати сощально-еколо-гiчнi проблеми, враховувати особливост функцiонування народногоспо-дарського комплексу та його галузей. У процесах прийняття рiшень 3i забез-печення оптимальних умов становлення та нормального функщонування еко-логобезпечного та ресурсозбер^аючого матерiального виробництва повиннi бути тюно iнтегрованi економiчнi та еколопчш аспекти, виробленi спiльнi понятiйно-категорiальнi тдходи.
На сьогоднi склались два принципово рiзнi напрями екологiзацiï виробництва. Перший напрям - це умовно чиста технолопя, коли поряд з ос-новним виробництвом створюються спещальш очисш споруди для знешкод-ження вiдходiв та ix переробки. При цьому значно дорожчае виробництво ос-новно1' продукцiï. Другий, якiсно вищий, але менш поширений напрям - ма-ловiдxоднi та безвiдxоднi технолопчш процеси, коли вiдxоди, що виникають, завчасно включаються в единий виробничий ланцюг послщовного викорис-тання. Це щеал односпрямованостi економiчниx та еколопчних вимог.
Процесам становлення та функщонування екологобезпечного та ре-сурсозберiгаючого матерiального виробництва мае слугувати неминуча мо-дернiзацiя цiлей та засобiв державно!" екологiчноï полiтики, оргашзацшно-уп-равлiнськиx структур здшснення ïï на всix рiвняx.
Нова система цiнностей суспiльства потребуе змши цiльовиx установок стратеги розвитку. Прюритетними стають його сощально-еколопчш аспекти, що, у свою чергу, вимагае переорieнтацiï поглядiв на питання вибору критерив розвитку та ощнки ефективного економiчного зростання. Замють традицiйноï економiчноï ефективностi життедайним стае введення критерш соцiально-еколого-економiчноï ефективностi, що дасть змогу повшше враховувати цш суспiльного розвитку, найближчi та вщдалет сощально-еколопч-нi наслiдки конкретних економiчниx рiшень.
Вiдомо, що цiльовi установки, якими керуються пiдприeмства в умо-вах ринку, орieнтованi на зростання прибутку, завоювання максимально мож-ливого сегменту ринку, шдвищення конкурентоспроможност продукцiï за рахунок полiпшення ïï якоси, зниження собiвартостi, цiни тощо. У такiй си-туацiï турботи про збереження навколишнього природного середовища неми-нуче вщступають на заднш план.
Але сучасний соцiально-економiчний розвиток об'ективно вже не може керуватися тшьки суто економiчними цiльовими прюритетами та критерiями оцiнки. Для стабшзаци, а вiдтак полiпшення екологiчноï ситуаци важливо враховувати соцiально-екологiчнi орieнтири суспшьного розвитку, нацiленi на досягнення еколого-економiчного збалансування суспiльного виробництва та
всix його ланок. У рамках тако1' полпики може бути реашзований принцип еколопчного прiоритету в господарських рiшенняx, якщо останнi допускають можливiсть вибору. При цьому сформований стан навколишнього природного довкшля необхщно розумiти як чинник, який визначае рiвень екологiчного по-тенцiалу, вiд якого значною мiрою залежать довготермiновi темпи зростання економжи краши i можливостi пiднесення ïï нацюнального добробуту.
На жаль, сумюшсть екологiчниx та економiчниx завдань в реальному соцiально-економiчному життi втрачаеться у силу шдивщуальних або групо-вих штереЫв, неврахування всieï сукупностi негативних наслщюв, нерозу-мiння або незнання вщносно вiддалениx екологiчниx наслiдкiв комплексно непродуманих полпичних рiшень, якi приймаються на даному еташ.
Економiчна стратепя i тактика неможливi без мобшзаци державних зусиль на розв'язання еколопчних проблем, як необxiдно розглядати як за-гальнодержавну, загальноекономiчну проблему, що вимагае чггких економiч-них параметрiв, дieвого меxанiзму державного та ринкового регулювання, га-рантованого державою ресурсно-фшансового забезпечення. Державно-управ-лiнське регулювання необхщно розцiнювати на переxiдному етапi розвитку краши як вирiшальний фактор у загальнш системi державного впливу на становлення сощально орieнтованоï ринковоï економiки, в якiй одне з чшьних мiсць мае посiдати еколопчно безпечне та природозбер^аюче виробництво.
Поряд з тим, окремо взят органи державного управлшня чи полггичт сили, чи громадсьюсть самi по ^6î не вирiшать нагальнi екологiчнi завдання, яю обумовило нинi реальне життя. Державнi владнi, перш за все, виконавчi структури мусять мати сильш регулюючi функцiï, якi необxiднi для обгрунту-вання та здiйснення програми соцiально-екологiчниx перетворень, розробки моделi тслякризового еколого-економiчного розвитку регiонiв та всieï краïни.
Екологiчна полiтика держави, яка оргашчно не витiкаe з ïï економiч-них основ, не спроможна творити оптимальне соцiально-економiчне середо-вище для ефективного функцiонування виробничого потенщалу екологобез-печного виробництва. I навпаки, економiчна полiтика держави буде дieвою i повною, якщо в нш знайдуть свое втiлення вирiшення природоохоронних та ресурсозбершаючих проблем, завдання та цш екологiчноï полiтики, без вирь шення яких унеможливлюеться подальший поступальний розвиток краïни, якщо при цьому ще враховувати не тiльки забруднення довкшля та неращ-ональне використання природних ресурЫв, а й неухильне зменшення працез-датного населення у зв'язку з погiршенням екологiчноï ситуаци та глибинни-ми соцiальними негараздами трансформацшного перiоду.
Комплексна полiтико-екологiчна стратепя вкрай актуальна саме те-пер, коли у краш почалось промислове шднесення та створюеться принци-пово нова економiчна ситуацiя, що спонукае до забезпечення на рiвнi держави необxiдноï синxронiзацiï вирiшення вшх нагальних екологiчниx питань з радикальними змiнами та перетвореннями у народному господарств^ перед-бачення кiнцевиx результат та наслiдкiв запроваджуваних новацiй.
Якщо полгголопчно оцiнити сьогоднiшню еколого-економiчну ситу-ацiю, то стае зрозумiлим, що держава великою мiрою не допрацьовуе стосов-
но цих складних проблем, яю здшснюються без !! активно! конструктивно! участь Наприклад, якщо держава ще неспроможна повною мiрою фшансува-ти еколопчш програми, то принаймнi вона не повинна вщсторонюватися вiд такого важливого процесу, як формування громадських оргашзацш з охоро-ни довкiлля, яю дiють на приватному особистому ентузiазмi громадян.
Вiдсутнiсть чiтко! економiчно! полггаки на перехщний перiод великою мiрою не сприяе швидкому виходу з еколого-економiчно! кризи. Скла-даеться враження, що державш органи управлшня Мшекобезпеки Укра!ни замiсть прискорення вироблення нащонально! концепцп еколого-економiчно-го розвитку в буквальному розумшт цього слова змагаються за те, хто бшьше залучить iмпортних термiнiв та щей, недоощнюючи реальний стан довкшля та здоров'я спiвгромадян, не враховуючи потенщал iсторичного досвiду та еколопчних традицш власного народу по реабштацп природного довкш-ля. Важливо не копiювати слiпо чужий досвщ, а спиратися на власнi набутки, традици i прогнози, бо жодна кра!на, яка досягла успiхiв як у розбудовi влас-но! держави, так i вирiшеннi нагальних еколопчних проблем, не збочувала на шлях слшого копiювання чужого досвiдУ'
Необхщно, щоб економiчна полiтика чiтко вщображала державнi прь оритети i, насамперед, саму участь держави та !! шдтримку нагальних еколо-гiчних проблем. Держава мае визнати еколопчш проблем в Укра!ш не тшьки як прюритетш, а й головно виходити з того, що у становленш незалежно! нащонально! економжи у даний юторичний момент саме еколопчнш складовiй належить ключова, вирiшальна роль.
Складшсть формування механiзму взаемовiдносин у цш сферi полягае у тому, що держава мае чгтко визначити, яку роль, компетенщю та вщповь дальнiсть за створення екологобезпечного виробництва та виршення еколо-гiчних проблем вона бере на себе, а що делегуе органам самоврядування, уп-равлшським структурам на мюцях. Причому чим ч^юше визначено функци та завдання, що бере на себе держава, тим ефектившше функщонуватимуть самоврядш структури. Планування й прогнозування соцiально-економiчних перетворень в результатi ди чи бездiяльностi стосовно екологiчних проблем мае базуватися не на побажаннях, а на точних розрахунках потреб та !х ресурсному забезпеченш.
У розподiлi функцiй мiж державними i самоврядними структурами стосовно регулювання та внесення вщповщних змш до впровадження та про-ведення еколопчно! полггаки не можна керуватися модним у перехщний пе-рюд гаслом "чим менше держави, тим краще", тому що регiональнi структури можуть взяти на свою вщповщальшсть тшьки виршення окремих еколопчних питань, а для виршення еколопчних проблем у цшому необхщш конструктивнi системоорганiзуючi функци держави.
Розподш компетенци нинi мае виходити з принципово нових для вгт-чизняно! економiчно! ментальностi схем взаемоди основних господарських ланок у ринковш економщ. Цiлеспрямований вплив держави мае не руйну-вати дiючу економiчну систему, а сприяти змш економiчних вщносин i явищ вiдповiдно до вимог перехщного перiодУ'
Будь-якi змши в екологiчнiй полiтицi, як i ïï загальна концептуальна модель, мають вiддзеркалювати триедину систему: по-перше, враховувати напрацьований свгговий досвiд, по-друге, стан i особливост власного сощ-ально-економiчного розвитку та менталiтету i, по-трете, завдання та перспек-тиви подальшого нацiонального розвитку у контекстi сучасних геополггич-них пiдxодiв.
Цi проблеми потребують радикалiзацiï вирiшення, бо шакше еконо-мiчна полiтика держави не вщповщатиме iнтересам народу Украïни та евро-пейського спiвтовариства, а подальше попршення екологiчноï ситуацiï чи надзвичайш теxногеннi ситуацiï, якi за цих умов закономiрно продовжувати-муть вщбуватися, неодмiнно позначаться на здоров,ï людей, подальшому розвитку усього народного господарства. Передумовами виршення екологiчниx проблем повинш стати стратегiчнi i тактичш цiлi економiчноï полiтики, виз-начення кiнцевоï мети, етапiв здiйснення й виконавщв, що потребуе створен-ня вщповщних меxанiзмiв ïx реалiзацiï, правового, оргашзацшного, фiнансо-вого, ресурсного, кадрового забезпечення.
У цьому зв'язку iсторична роль держави у здшсненш екологiчноï поль тики на сучасному еташ повинна проявитися в ïï радикалiзацiï правовими методами. Але важко сподiватися на щось реально швидке i конструктивне за умов деперсошфжованого здшснення полпики, невидимост ïï авторiв, нат-xненникiв i рушив, якогось всезагального вектору, який усереднюе суспшьш, владнi, конкретно-iнституцiйнi зусилля та штереси.
Полiтико-правове поле радикалiзацiï екологiчноï полiтики потребуе не тiльки виршення властивих iманентно саме йому рiзнобiчниx концептуаль-них та iнституцiйниx проблем, але й в умовах нестабильного сощально-еко-номiчного та полiтичного розвитку вимагае правового захисту вщ шших прь оритетiв суспiльства. Наприклад, коли готувався проект ниш дiючоï Консти-туцiï Украïни, у ньому був присутнш пункт про те, що визнаеться прюритет екологiï над економжою. В остаточнiй редакцiï Основного Закону цього по-ложення немае.
Врахування еколопчних факторiв як однieï з цiлей економiчноï полi-тики повинно виходити за межi звичайних правил безпеки, правил видшення рiзниx санiтарниx зон чи боротьби з конкретними видами та проявами заб-руднення довкшля. На щ проблеми прийшов юторичний час дивитися широко i системно. Необхщно, щоб завдання, що пов'язуються з охороною навколишнього середовища, все бшьше знаходили вщображення у принципах опо-даткування, процедурах творення Державного бюджету, попереднього узгод-ження сум кашталовкладень, виборi теxнологiй, стратегiï зовнiшньоторго-вельних заxодiв, загалом у всix компонентах полггики суспiльного розвитку.
Таким чином, для забезпечення зростаючих можливостей, ефектив-ностi та результативностi економiчноï полггики необхщне органiчне поеднан-ня штереЫв рГзних секторiв суспГльного виробництва з довкшля збершаючим iмперативом. По-друге, економiчна стратегiя держави та вiдповiдна практика у сучасних умовах ^мо^^Г без мобшзаци державою сил та ресурЫв для розв'язання екологГчних проблем. По-трете, економГчна практика - суспГльнГ
виробництво, розподш, обмш, споживання продукци, послуг, доходiв мають узгоджуватися на геополгтичному рiвнi вирiшення проблем охорони навко-лишнього природного середовища. Зазначенi вище цш набувають особливого значення у перехщний перiод, коли закладаються принципи та фундамент вiдродження економжи з глибоко! та затяжно! соцiально-економiчно! кризи, шлях у майбутне кра!ни та !! народу. Вони як об'ективна потреба суспiльства, держави, економжи не можуть бути реалiзованi без активно! тдтримки й ре-гулювання з боку держави.
Однак, саме з позицш необхщност вiдродження нащонально! еконо-мiки досить блiдими видаються сощоеколопчш перспективи, а штучнi засо-би, якi начебто створюють проблиск нади, насправдi е iлюзорним i досить не-безпечним шляхом та вибором дш держави. Натомiсть мае бути обрано шлях розробки продумано!, глибоко штегровано! у суспшьне буття, науково обгрун-товано! i всебiчно виважено! еколого-економiчно! полiтики, засоби яко! щодо потреб збереження та вщтворення природного довкiлля мають визначатися необхщшстю:
• розробки комплексу важел1в сучасно! еколопчио! готтики в умовах ди рин-кових ввдиосии;
• створення структур еколопчного п1дприемництва;
• регулювання ринку еколопчио чисто! продукци, контролю та захисту штере-с1в национального виробиика 1 укра!исько! держави;
• оргатзацй на коикуреитиiй основ1 еколопчного виробиицтва та забезпечеи-ия в його межах управлiння балансом попиту та ироиозидiй' Збалансування та узгоджене використання засобiв екологiчно! та еко-
номiчно! полiтики можна розцiнювати як умшня держави рiзноманiтними методами впливати на розвиток економжи, примножувати сощальний потен-цiаЛ' Якщо, наприклад, через еколопчну полiтику держава сприятиме зрос-танню ресурсозбереження, то вiд цього виграе вся економша i все населення кра!ни. Коли держава неспроможна через розхитану фшансово-банювську систему регулювати грошовi потоки в iнтересах забезпечення екологобезпеч-ного виробництва, то це автоматично призводить до появи бартеризацп, згор-тання iнвестицiйних проектiв, прискорення амортизаци та руйнування мате-рiально-технiчно! бази.
Тому, зважаючи на сучасш умови розвитку народного господарства Укра!ни, вирiшальними напрямами розвитку нацiонально! еколопчно! поль тики необхiдно визнати:
• врахування екологiчиих iитересiв у процеш здiйсиеиия екоиомiчиоl реформи та реформування иа н^й осиовi вiдиосии власностц
• формуваиия риикових вiдиосии мiж рiзиими сферами та галузями економжи в iитересах досягиеиия сиiльиоl кшцево! мети - здорового та безпечного, достойного людини природного довк1лля, а ие забезпечення ввдомчих, тери-торiальних, клаиових чи олiгархiчиих вигод;
• створення ввдповвдних зовиiшиьоекоиомiчиих умов для забезпечення ефек-тивиого розвитку национального екологобезпечиого виробиицтва;
• оргаиiзадiя правового регулювання та захисту еколопчного бiзнесу, створення умов i структур для його iитеградil у сферу соцiально-економiчних iитересiB'
Принципово важливо, щоб розв'язання природоохоронних проблем у структурГ економГчно1' полпики держави вщбувалося на засадах штеграци уЫх факторГв розвитку екологобезпечного виробництва в едину дГездатну со-щально-економГчну систему. Великою мГрою вони тшьки в комплекс Гстотно детермшують завдання i функци екологГчно1' полпики, ддачи постшно, ма-ючи рГзний характер, стутнь впливу, масштаб ди i т.п.
У сучасних умовах особливого значення набувае процес формування конкурентного середовища, яке для значно1' кшькосп украшських шдприем-ств ще мае стати справжшм мГрилом ефективносп та результативносп еколо-го-економГчно1' полпики держави в геополпичному простор^ визнання чи за-перечення ринково1' доцшьносп та еколопчносп нацюнального продукту, послуг, ринкового та еколопчного Гмщжу того чи шшого украшського шд-приемства або ïx групи тощо.
Видшимо загальногосподарськ та внутршньогалузевГ чинники, як зумовлюють або регулюють розвиток екологобезпечного суспшьного виробництва, за характером ди певною мГрою виступають безпосередшм рушГем його розвитку, генерують вщповщт чинники нацГонально1' еколопчно1' поль тики, впливаючи на ïx суть, характер, масштаби впливу, темпи i спрямова-шсть реалiзацiï тощо. ОкремГ з них перебувають у компетенци держави, справляючи значний вплив, або е визначальними.
Чшьними загальногосподарськими факторами розвитку екологобезпечного суспшьного виробництва е:
• природнокл1матичт умови ведения виробництва;
• демограф1чна ситуащя;
• традищйт навички населення;
• чинне законодавство держави, нормативы акти та ршення мюцевих оргатв влади та управлшня.
• р1зновиди форм власносп й господарювання, як потребують стабiльиоï та рiзиобiчиоï державго1 тдтримки;
• баланс доход1в i витрат населення;
• р1вень розвитку i структура державного та приватного сектор1в економ1ки;
• коикуреитоспроможиiсть иацiоиальиого виробництва;
• р1вень розвитку виробничо! та сощально1 шфраструктур;
• державт гарант для екологобезпечних товаровиробникГв тльгових умов кредитування та оподаткування;
• потреба в екологобезпечтй продукци на виутрiшиьому та зовтшньому ринках;
• динамша попиту на еколопчно чисту продукцию та послуги;
• ресурсне та кадрове забезпечення еколопчного виробництва;
• стутнь i характер тдпорядкування тдприемств та оргатзацш.
До внутршньогалузевих факторГв, що регулюють розвиток екологобезпечного виробництва, належать оргашзацшно-виробничГ, технолопчш та управлшсью, а саме:
• р1вень розвитку економши в цшому та елеменпв виробничо1 шфраструктури;
• ступшь розвитку спещал1зацп та концентраци виробництва, коопераци та ш-теграци м1жгалузевих i м1жгосподарських зв'язкгв;
• обсяги постачання та стутнь рацюнального використання природних ресур-с1в у конкреттй галуз1 народного господарства;
• реальнi можливост постадiйноï синхронiзацiï процешв еколопзацп суспшь-ного виробництва в штегрованих галузях на ochobï иослщовно1' та глибоко1' переробки сировини;
• технолопчна зaлежнiсть i спiльнiсть дш у переробцi сировини та отримант кшцевого продукту.
Саме через сшввщношення та суть загальногосподарських i внут-рiшньогaлузевих (оргaнiзaцiйно-виробничих, технологiчних та управлшсь-ких) фaкторiв розвитку екологобезпечного суспшьного виробництва, якi пот-ребують певного державного впливу, проявляеться реальна внутршня мож-ливiсть створення екологiчно безпечних виробництв як економжо-техноло-гiчних систем. Сшввщношення та нaповнювaнiсть цих фaкторiв конкретним змiстом i суспiльними дiями визначають можливостi державного та ринково-iнвестицiйного регулювання екологобезпечного виробництва.
Поряд з вище викладеним прiоритетне значення мае якомога повна ре-ашзащя конкретних завдань екологiчноï полiтики у поточний момент. Для виршення ряду термшових еколого-економiчних проблем держава повинна взяти на себе забезпечення мaтерiaльними ресурсами i кадрами. Про одноз-начну роль держави у формуванш й реаизаци екологiчноï полiтики може зас-вiдчувaти також спiввiдношення фaкторiв, що визначають i впливають на ор-гaнiзaцiйну структуру упрaвлiння. Зважаючи на особливiсть формування i ди фaкторiв упрaвлiння, держава за допомогою сво1х упрaвлiнських структур i оргашв може дуже оперативно регулювати процес становлення пол1тико-еко-логiчних вiдносин через застосування та впровадження закошв, розпоряд-жень, спецiaльних урядових програм.
У сучасних юторичних умовах в штересах поступового творення екологобезпечного виробництва на засадах мало- та безв1дходних технологш в укрaïнськiй держaвi мають гарантуватися та забезпечуватися:
• рiвнi права та однaковi необхiднi умови на функцюнування рiзних форм власност у держaвi;
• полiтикa сприяння зростанню доходiв усiх суб'екив господарсько1' дiяльностi шляхом застосування ринкових мехaнiзмiв, перш за все, податкового, кредитного, ценового, страхового та митного захиспв тощо;
• протекцютзм у реашзацй еколопзовано1' продукцй в межах квот i гарантованих ц1н;
• дотування виробництва екологiчно чистих продукив i зaсобiв виробництва;
• надання фiнaнсовоï допомоги у придбaннi ново1' технiки, енергоноспв, окре-мих видiв ресурсiв та послуг;
• проведения антимонопольно!" полiтики в iнтересaх б^ш широкого впровадження екологобезпечних виробництв;
• тдготовка кaдрiв, розвиток природоохоронних нaпрямiв науки та сощально1' шфраструктури [15].
Ц важлив1 аспекти державно1 еколопчно1 пол1тики мають знайти свое втшення у р1зних аспектах сусшльно!' практики, зокрема, в:
• глибокому системному aнaлiзi соцiaльно-економiчного та еколопчного стану краши;
• макро- та мiкроекономiчному розумiннях процесiв соцiaльно-економiчного реформування;
• Державному бюджет! краши;
• цшьових i перспективних державних програмах;
• оптимiзaцiï спiввiдношення ринкових i директивних шструменпв упрaвлiння;
• розвитку ринку еколопчно чистого продовольства та зaсобiв виробництва еколого безпечно1' продукцй'.
Таким чином, еколопчна пол1тика стосовно особливостей сучасного розвитку Украши - це обгрунтована й окреслена конкретними заходами нащ-ональна програма розв'язання нагальних еколопчних проблем, це вщповщь на питання, яким шляхом розвиватись економщ в цшому. Тшьки так може оцшюватись сучасна еколого-економ1чна та сощальна политика, якщо вона базуеться на фшософському гумашзм1 як основ1 радикальних соцюкультур-них трансформацш в Украш1 у контекст новпнього свгтового культурно-еко-номшо-цившзацшного процесу, систем1 конкретних заход1в щодо збережен-ня та вщтворення природних ресурЫв, якщо щ заходи узгоджеш та збалансо-ваш за ресурсами, коштами, виконавцями й термшами виконання. Уособле-ний у реальнш полгтищ фшософсько-еколопчний гумашзм повинен стати основою штеграцп Украши у свгтовш сощально-культурнш реальность
Мехашзм здшснення еколопчно1 пол1тики визначаеться, формуеться та здшснюеться як державними шститущями, так i защкавленими шститущ-ями. Вш мае враховувати вс можлив1 чинники в ix едносп, послщовност та прюритетносп, способи i темпи виршення еколопчних проблем та прове-дення вiдповiдноï пол1тики, еволюцшний характер перетворень, юридично забезпечувати можлив1 змши.
Лопка перехщного перюду накладае свою специфшу на прийняття вщ-повщних еколого-економ1чних ршень. Актуальнють впровадження ринкових стимул1в до рацюнашзацп природокористування в Укрaïнi посилюеться бюд-жетним дефщитом, значним скороченням державних швестицш у природоохо-ронну д1яльнють. Але враховуючи, що з вересня 1999 р. по вересень 2000 р. Ук-раша вперше розвивалася без зовшшшх запозичень, у краш1 створюються пере-думови для поступового полшшення фiнaнсово-економiчноï ситуацп, впровадження надшних економжо-правових мехашзм1в оздоровлення навколишнього середовища, створення тaкоï мотивацп та умов виробничоï д1яльносп, за яких господарюючим суб'ектам було б випдшше дотримуватися природоохоронних вимог, знижувати обсяги забруднень, розвивати еколопчний б1знес.
Зокрема, Законом Укрaïни "Про охорону навколишнього природного середовища" [16] було започатковано функцюнування ряду економ1чних ва-жел1в регулювання процесу природокористування, що грунтуються на кон-цепци його платности спрямоваш на акумулящю матер1альних ресурЫв для реал1заци природоохоронних програм, на спонукання товаровиробниюв до шдвищення еколопчност застосовуваних технологш та влaсноï продукцй.
До основних напрям1в удосконалення економ1чного мехашзму еколопч-ноï политики в Укрaïнi ниш належить модершзащя юнуючих регулятор1в, здшснювана одночасно з розробкою i впровадженням у практику нових ринкових шструменив. Досвщ шших крaïн св1дчить, що д1евють системи еколопчно-го менеджменту зобов'язана, насамперед, ефективност економ1чного мехашзму природокористування, який базуеться на збалансованому поеднанш регулятор1в примусово-обмежувального характеру з регуляторами стимулюючо-компенса-цшного характеру, - саме так можна забезпечити бшьш сприятлив1 умови для
ращонального природокористування та ресурсозбереження, а також для засто-сування екологiчно безпечних технологiй i методiв господарювання.
Ниш позитивш результати чинного економiчного мехашзму еколопч-но! полiтики унаочнились у тому, що, по-перше, завдяки йому були опрацьо-ванi основи платного природокористування, ^ по-друге, на сьогодш еконо-мiчний iнструментарiй е единим ефективним засобом, що дае змогу забезпе-чити надходження фшансових ресурЫв в обсягах, необхiдних для лжвщаци наслiдкiв антропотехногенного забруднення природного середовища.
Основш вади нинi дшчого в Укра!ш економiчного механiзму еколопчно! полггики полягають у тому, що, по-перше, вш не спроможний зацiкавити товаро-виробниюв у проведеннi природоохоронних заходiв за власний рахунок; по-дру-ге, недостатньо взаемопов'язаний з iншими економiчними показниками та важе-лями розвитку господарсько! дiяльностi; по-трете, недостатньо оперативно та ефективно реагуе на динам^ еколого-економiчних процесiв у державi.
За останш роки iстотно зросла кшьюсть рiзновидiв платежiв як за ви-користання природних ресурсiв, так i забруднення навколишнього середовища (у 1994 р. було впроваджено плату за спещальне використання природних ресуршв та плату за забруднення навколишнього природного середовища) [17]. Поряд з цим збшьшено ставку платежiв i штрафiв за порушення еколопчного законодавства. Значно розширилося коло природокористувачiв, якi зобов,язанi здiйснювати екологiчнi платеж^ тим часом кiлькiсть тих, хто мае певш пiльги у природокористуванш, скоротилася.
Отже, iснуючий нинi в Укра!ш економiчний механiзм екологiчно! по-лiтики оперуе системою регуляторiв, що загалом спонукае товаровиробникiв до обмеження природоруйшвно! дiяльностi, дiяти вiдповiдно до вимог чин-них у кра!ш законiв, постанов, нормативних актiв. Цю групу методiв приро-доохоронно! дiяльностi можна охарактеризувати як головну в усш системi за-конодавчо-адмiнiстративних чинниюв нацiонально! екологiчно! полiтики.
Однак, еколопчна полiтика за методом "батога" у нишшшх непростих економiчних i сощальних умовах стосовно вiтчизняних природокористува-чiв-забруднювачiв, на наш погляд, ще вкрай недостатньо стимулюе реальне зниження техногенних навантажень на природу, дотримання вЫма суб'екта-ми господарсько! дiяльностi еколопчних нормативiв.
Причиною економiчно! недiевостi дано!, по сут, примусово! групи стимуляторiв охорони природи i рацiонального природокористування в Ук-ра!нi е таю обставини:
• через побоювання держави покласти непосильний ф1нансовий тягар на тд-приемства, що перебувають у скрутному економ1чному становищ1, розм1р пла-теж1в за забруднення довк1лля встановлюеться на досить невисокому р1вн1;
• товаровиробникам економ1чно не виг1дними е витрати на природоохоронн1 заходи, суми яких набагато - 1нод1 у сотт раз1в - перевищують р1зт ф1скаль-н1 еколог1чн1 платеж1;
• природоохоронт кошти в1дносяться на соб1варт1сть продукцИ та включають-ся до !! ц1ни, механ1зм !х повернення на п1дприемство тому обов'язково пе-редбачае участь споживач1в, як1 у силу недостатньо! платоспроможност1 роз-ривають цей процесуальний ланцюг;
• м1сцев1 органи влади можуть повиiстю або частково звшьнити ввд платеж1в збитков1, але необх^дт в регют тдприемства;
• суми штраф1в за природоохоронт порушення залишаються надто низькими пор1вняно з вартютю дГяльгост1, спрямовано1 на л1кшдащю еколопчних насладив цих порушень;
• недосконалГсть Гснуючих економ1чних регулятор1в природокористуваиия у сукупгост1 з шнуючою системою бухгалтерського облшу та статистично1 звггаост1 щодо ириродооxороииоï д1яльност1 на падприемствах створюе мож-ливють фшансових лаз1вок для ухилення вад встановлено! плати. Наприклад, за даними ММстерства статистики Украши, у 1995 р. платеж! за забруднення природного середовишд в межах л1мтв були погашен! тдприемствами тшьки на 31 %, а за викиди забруднених ст1чних вод i розмщення токсичних вадход1в ще менше: вадповадно, тшьки на 24 та 21 % [18].
Отже, реали вiтчизняноï екологiчноï полпики свщчать про вщсутшсть стимулюючого впливу нинiшньоï системи економГчних регуляторГв, про ïx неспроможшсть спонукати природокористувачГв до впровадження еколопч-но безпечних методГв ведення господарства. По суп, економГчш шструменти виконують роль фюкальних платежГв, а функщонування юнуючих еколого-економГчних регуляторГв виступае засобом нагромадження фшансових ресурсГв у владних структурах, як! ними же потГм на свш розсуд i використовуються.
Утвердження ринкових економГчних шдходГв до управлшня природо-користуванням в Украш ниш означае необхщшсть науковоï розробки та практичного впровадження надшних економжо-правових мехашзмГв регулювання природокористування та оздоровлення природного середовища на вшх рГвнях господарювання. ïx впровадження повинне здшснюватися шляхом не адмшГстративного тиску, а методами економiчноï мотиваци, створення умов, за яких господарюючим суб'ектам було б випдним досягнення природоохо-ронних щлей у контекст! виробничоï дГяльносп. Стимулювання природоохо-ронноï дГяльносп, що грунтуеться на фшансово-економГчному заохоченш господарюючих суб'екив, як! прагнуть знизити обсяги шюдливих викидГв i вщходГв виробництва, на вже юнуючш методолопчнш баз!, апробованш вГт-чизняною практикою, а також враховуе очевидш досягнення в галуз! розв'я-зання еколопчних проблем, нагромаджеш в шших крашах мае стати стриж-нем справ д! дieвоï екологiчноï полпики Украïни.
Поряд з тим, впчизняний досвщ оргашзаци природооxоронноï дГяль-носп та обставини господарювання, що складаються в УкрашГ шд час переходу, до ринку засвГдчують, що ринковий еколого-економГчний реалГзм в ук-раïнському сощум! утверджуеться вкрай важко та суперечливо. I все ж, нез-важаючи на це, перехщ до економжо-правових шдходГв у сфер! управлшня природокористуванням та охорони навколишнього середовища не може пе-редбачати застосування адмшютративних методГв впливу, якими вш радянсь-кою владою довп роки винищувався.
Лiтература
1. Звгг про свiтовий розвиток. Важке завдання розвитку. - К.: Абрис, 1994. - С. 26.
2. Мовчан Я.1. Еколопчна осв1та в контекст! еколопчно'1 пол1тики та практики// Со-цiальио-гумаиiтариа осв1та Украши та шляхи ïï розбудови. - К.: Генеза, 1997. - С. 129.
3. Свггова економ1ка: Пiдручник/ А.С. Фшшченко, О.1. Рогач, О.1. Шнирков та iH. -К.: Либiдь, 2000. - С. 473.
4. Костенко Ю. Реформи не роблять поодинщ, коли в кра1ш криза. Та ще й не одна// Голос Украши. - 1993. - 4 березня. - С. 3.
5. Трегобчук В. Еколого безпечна економша: альтернативи немае// Вюник НАН Украши, 1998, № 3-4. - С. 17.
6. М1н1стр закордонних справ Украши виступив на засщанш мшютерсько1 наради ОБСС http://news.ukrinform.com.ua/ukr/order/? id.
7. Гуцул. Еколопчний от кутюр: Украшо, посунься?// Дзеркало тижня. - 24-30 сер-пня 2002. - розмовi кореспондента "ДТ" з офщйним радником делегацп Украiни на конфе-ренцп Генерально1 Асамбле1 (ГА) ООН у Нью-Йорку, директором Мiжнародного шституту-асощацп регiональних екологiчних проблем, ректором Украшського державного люотехшч-ного ушверситету Юрiем ТУНИЦЕЮ http://www.zn.kiev.ua/nn/show/407/35826/).
8. Глобальные трансформации и стратегии развития: Монография. - К.: Орияне, 2000. - С. 399-400.
9. Кисельов М.М., Канак Ф.М. Нащональне буття серед еколопчних реалш. - С. 215.
10. Глобальные трансформации и стратегии развития: Монография. - К.: Орияне, 2000. - С. 400-401.
11. Ляшенко I. До методологп еколого-економiчного моделювання// Економiка Ук-раiни. - 1999, № 6. - С. 69.
12. Конференщя ООН по окружающей среде и развитию (Рио-де-Жанейро, июнь 1992 года). - Новосибирск, 1992. - С. 22.
13. Огляд результативной природоохоронно'1 дiяльностi в Украшг - С. 6.
14. Богдан Данилишин. Перспективи розвитку судноплавства в украшському При-дунав'1'// Дзеркало тижня. - 11-17 ачня 2003, № 1. http://www.zn.kiev.ua/.
15. Гирусов Э.В., Бобылев С.Н., Новоселов А.Л., Чепурных Н.В. Экология и экономика природопользования. - М.: ЮНИТИ, 1998. - С. 129-130.
16. Закон УкраТни "Про охорону навколишнього природного середовища// Зб. законодавчих акпв Украши про охорону навколишнього природного середовища. У 5-ти тт, т.1. -Чершвщ: Зелена Буковина, 1997. - С. 78-97; т.4. - Чершвщ, 1998. - С. 37-38.
17. Закон УкраТни "Про внесення змiн i доповнень до Закону Украши "Про систему оподаткування"// Зб. законодавчих акпв Украши про охорону навколишнього природного середовища. У 5-ти тт, т.1. - Чершвщ: Зелена Буковина, 1997. - С. 242-243.
18. Експрес-шформащя: Стан навколишнього природного середовища в Укра1ш в 1995 р. - К.: Мшютерство статистики Украши, 1996. - С. 2.
УДК 658.84:004.738 Acnip. А.М. Гресь - nwiecbm КА
СУЧАСН1 ПРОБЛЕМИ ЗДШСНЕННЯ ПРОДАЖУ ТОВАР1В ЕЛЕКТРОННИМИ МАГАЗИНАМИ В УКРА1Н1
Дослщжено eKOHOMi4Hi та нормативно-npaBOBi проблеми здшснення продажу TOBapiB народного споживання через вiртуальнi електронш магазини в Укршш.
Doctorate A.M. Gres' - Commercial Academy of Lviv Modern problems of sale of the goods by electronic shops in Ukraine
Here are researched problems of Economic and legal problems of organization of sales of the consumer goods through virtual electronic shops in Ukraine.
Сучасний стан розвитку сфери товарного обшу в Укра!ш характеризуется виникненням нових вид1в суб'екпв торговельно! д1яльност1, яю активно застосовують нов1 форми i технологи продажу товар1в. Серед них особливо ефективним i перспективним вважають розвиток електронно! тор-гiвлi з використанням новггшх шформацшних технологiй.
