CC BY
33
гiвлi вщображае якiсний бш вiдкритостi економжи i ч1тко вказуе на необхщ-шсть застосування iнших зовнiшньоекономiчних методiв.
Таким чином, можна стверджувати, що творення мiжнародноi еконо-мiки вщбуваеться на основi загальних закономiрностей розвитку системи потреб, функщонування закону вартост та привласнення, що базуеться на останньому. Все вище викладене дае змогу зробити таю висновки. По-перше, показники вщкритост перехiдноi економiки шдраховаш за будь-яким з мето-дiв (за iндексом "балансу припливу-вiдпливум, у виглядi динамiки цього ш-дексу, як сшввщношення зовнiшнього товарообiгу краши до валового внут-рiшнього продукту тощо) не враховують енерго-, ресурсо-, фондо- та шнова-цшно! мюткосп продукту, а тому повиннi бути скориговаш на стандартизо-ванi показники питомо! ваги цих чинникiв у продукт^ По-друге, необхiдно ввести показники вщкритост перехiдноi економiки, якi б враховували м1жна-родний рух капiталiв (наприклад, спiввiдношення обсягiв руху кашталу до ВВП). По-трете, оскiльки умови торгiвлi не враховують трансфертнi змши у цiнах й iншi цiноутворюючi транзитивнi чинники, то необхiдним е коригу-вання показника вiдкритостi економжи з !х урахуванням.
Л1тература
1. М1жнародна економiка: Пiдручник/ А.П. Румянцев (вщп. ред.), Г.М. Климко, В.В. Рокоча та ш. - К.: Знання-Прес, 2003. - 447 с.
2. Рамзес В. Япония лицом к лицу с интернационализацией// Мировая экономика и международные отношения. - 1992, № 11. - С. 105-116.
3. Одягайло Б.М. Економша: Транзитившсть вщ найпроспшо! до глобально!: Мо-нографiя. - Днiпропетровськ: Пороги. - 2003. - 314 с.
4. Б1знес-альманах "Тяньши". - 2001, липень. - С. 9.
5. Киреев А. Международная экономика. - В 2-х ч. - Ч. I Международная микроеко-номика: движение товаров и факторов производства: Учебн. пособ. для вузов. - М.: Международные отношения, 1997. - 416 с.
6. Послання Президента Украши до Верховно! Ради Украши "Про внутршне i зов-тшне становище Украши у 2003 р."// Економют. - 2004, № 3, 4.
7. Rein hart C., Smith R.T. Temporary Controls on Capital In flows// NBER Working Paper 8422, August 2001.
8. Савельев С.В. Мжнародна економша: Теорiя шжнародно! торгiвлi i фшанав: Пiдручник для магiстрiв з мiжнародноi економiки i державно! служби. - Тернопшь: Економiч-на думка, 2002. - 504 с. _
УДК330.15; 330.15.011; 330.366 Магктрант Т.В. Трегобчук - 1нститут мiжнародних eiömcuH Кшвського НУ iM. Тараса Шевченка
досв1д еколог1зац11 економ1ки у кра1нах-членах свросоюзу i можлив1сть його використання в укра1н1
Розглянуто питання формування спшьно! еколопчно'х' полiтики краш-члешв €С та ii iнституцiйно-правовi засади як найважливiшi передумови еколопзацп економь ки, показано основш етапи становлення спшьно! еколопчно'х' полiтики Ствтовари-ства, а також висвгглено напрями спiвробiтництва Украши з СС у сферi виршення екологiчних проблем економiчного розвитку.
Ключов1 слова: спiльна екологiчна полiтика, еколопзащя економiки, еколопч-нi проблеми, економiчний розвиток, екологiчна роль НТП.
Master's degree T.V. Tregobchuk - Institute of International Relation of Kiev
National University by Tarasa Shevchenko
Experience of ecologization of economy in the EU Member States and
possibility of its use in Ukraine
Problems of common ecological policy in the EU Member States and its institutional and legal base as the most important preconditions to put the ecological principles of economy into practice are considered, main stages of common ecological policy development in EU are investigated and main ways of cooperation between Ukraine and EU in the sphere of ecological development are analyzed.
Keywords: common ecological policy, ecologization of economy, ecological problems, economic development, ecological role of scientific and technical progress.
Еколопзащя цившзацшного, насамперед, eK0H0Mi4H0r0 розвитку - це об'ективна необхщшсть, яка зумовлена зростанням народонаселення планети, ресурсоспоживання та негативних антропотехногенних навантажень на зем-ну бюсферу, виснаженням i вичерпанням !! ресурЫв, забрудненням i деграда-щею навколишнього природного середовища, нагромадженням величезних обсяпв побутових i токсичних промислових вiдходiв тощо. Дiяльнiсть люди-ни справляе дедаш бшьший руйшвний вплив на фiзичний стан планети та нормальне функщонування екосистем. Все це, безперечно, негативно вщби-ваеться на здоров'! народонаселення, оскшьки останне значною мiрою тепер залежить вщ чистоти й якост навколишнього середовища, сталого та ста-бшьного розвитку локально!, регiонально! i глобально! екосистем.
Якщо ще декiлька десяташть тому стан природи та еколопчш пробле-ми турбували тiльки вчених i представникiв громадських екологiчних рухiв, то нинi практично всi держави св^у глибоко усвiдомлюють реальну небезпе-ку ресурсо-екологiчно! кризи та формують ефективну екологiчну полiтику, розробляють напрями i механiзми удосконалення природокористування й охорони навколишнього середовища. Чимало кра!н вживають конкретних за-ходiв щодо зменшення шкiдливих викидiв в атмосферу та водойми, зниження рiвнiв забрудненост найважливiших природних ресурсiв. Крiм цього, бшь-шiсть з них переконуються в тому, що без координаци i мобiлiзацi! мiжна-родних зусиль, без широкомасштабного мiжнародного спiвробiтництва у сферi вирiшення ресурсо-екологiчних проблем, без розроблення спшьно! еко-логiчно! полггики та дiйових механiзмiв !! реалiзацi! подолати нинiшню гло-бальну ресурсо-еколопчну кризу практично неможливо.
Зважаючи на сказане вище, необхiдно вiдзначити, що за останш 30 -40 роюв найбiльших позитивних результатiв у розв'язанш гострих еколопч-них проблем, ютотних зрушень в екологiзацi! матерiального виробництва й усього суспiльного життя досягли кра!ни-члени Свропейського Союзу. Це стало можливим завдяки розробленню, схваленню i послiдовнiй реалiзацi! ефективно! спшьно! еколопчно! полiтики Спiвтовариства на початку 70-х роюв минулого столггтя. З вимогою запровадження екологiчно чистого виробництва ршуче виступили вчеш рiзноманiтних галузей знань, якi об'едналися у так званому Римському клубь Вони всебiчно прорахували та об'ективно ощнили, чим загрожуе людству неконтрольоване зростання еколого-небез-
печного, надмiрно ресурсозатратного i багатовiдходного виробництва. Саме вони у березш 1972 р. у Смгтсошвському iнститутi (м. Вашингтон) вперше презентували колективну працю мМежi росту. Доповiдь Римському клубу" [1].
Одним з перших та найважливших кроюв на шляху становлення спшьно! полiтики охорони навколишнього природного середовища як окре-мо! сфери полггики Свропейського Спiвтовариства став самгт голiв держав та урядiв 1972 р. [25, с. 3]. Бшьшють кра!н - членiв СС переконалися на той час у тому, що необхщно дiяти спiльно у виршенш екологiчних i природоохо-ронних завдань. Активiзацiя екологiчних рухiв на фот пол^ичних подiй в Сврот могла завдати удар по економщ кра!н, а проводячи власну еколопчну полiтику, не координуючи И з партнерами СС, держава могла або запровади-ти бшьш жорсткi заходи й тим самим опинитися в iзолящ!, ютотно обмежив-ши iмпорт i створивши перешкоди для шших кра!н, значно збiльшивши вит-рати у промисловост для досягнення передбачених еколопчних нормативiв, або затвердити помiркованi екостандарти i викликати осуд краш Ствтовари-ства та екологiчних рухiв, загострити внутрiшню екологiчну ситуацiю. Отже, "еколопчна" iнтеграцiя, на вiдмiну вщ пол^ично!, е об'ективно зумовленим явищем. Вона - результат едностi природи, невпинного зростання обсяпв природокористування i шюдливих викидiв у навколишне середовище, а та-кож того, що в географiчному, економiчному та торговельному аспектах вод-нi басейни, люи, повiтря не мають кордонiв. Вщтак !х рацiональне викорис-тання, вщтворення та охорона вимагають спiльних ршень i спiльних заходiв.
На цьому ж самт глави держав i урядiв доручили Свропейськiй комь сй розробити план дiй у сферi охорони довкiлля. На основi рекомендацш заз-начено! комюй було прийнято першi екологiчнi програми дiй, головний змют яких зводився до формулювання пол^ичних прiоритетiв у цiй сферь Найва-гомiшим результатом самiту стало створення спещально! Комюй для прийняття спшьних рiшень у сферi охорони навколишнього середовища.
Перюд з юнця 60-х до першо! половини 80-х роюв минулого столiття можна охарактеризувати як перший i надто важливий етап становлення спшьно! еколопчно! пол^ики Свросоюзу. В !! основу було покладено постiйний екологiчний контроль, мехашзми якого почали активно створюватися у 70-т роки. Екологiчна пол^ика грунтувалася на унiфiкованому комплексному тд-ходi до органiзацi! природоохоронно! дiяльностi i вирiшеннi першочергових екологiчних проблем соцiально-економiчного розвитку кра!н - члешв СС.
З середини 80-х роюв розпочався другий етап спшьно! природоохоронно! полггики Свросоюзу. На вiдмiну вщ першого, йому важко дати ушверсальну характеристику, оскшьки в рiзних кра!нах на перший план висувалися неодна-ковi екологiчнi та природоохоронш прiоритети. Проте найважливiшою загаль-ною рисою зазначено! полiтики можна вважати те, що концепщя еколопчно! безпеки була замiнена концепцiею екологiчного ризику , згiдно з якою прийняття оптимального ршення означае економiчно та соцiально обгрунтоване зве-дення до мiнiмуму негативного впливу проектованих об'екпв або видiв госпо-дарсько! дiяльностi на екологiчнi системи i природне середовище у цiлому. Ця концепщя вт^люеться у життя не тшьки адмiнiстративними методами.
На другому еташ становлення еколопчно! полiтики дедаш частiше по-чинають використовувати eKOHOMi4Hi методи, що спираються на традицшний ринковий механiзм, з одночасним посиленням вимог до дотримання приро-доохоронного законодавства. Перехщ до стратеги "попередження збиткiвм за-мiсть "усунення наслщюв забруднення" супроводжувався значним збшьшен-ням витрат на охорону навколишнього середовища з боку як приватного, так i державного секторiв економiки краш - членiв GC [3, с. 56]
У 90-т роки СС шляхом докладання великих зусиль, спрямованих на прийняття зважених полiтичних ршень, грамотно! законотворчо! дiяльностi, а також завдяки законослухнянш поведiнцi громадян краш - члешв Сшвтова-риства, перетворюеться на лiдера у сферi охорони та покращення навколишнього середовища, переходу до рацюнального природокористування та ефективного виршення гострих екологiчних проблем. Найважлившим при цьому стало те, що прюритет вирiшення екологiчних проблем i необхiднiсть еколопзаци економiки почали визнавати вс полiтичнi сили. Еколопчш вимо-ги нинi е у програмних документах уЫх европейських i нацiональних поль тичних партiй. I кожна з них намагаеться зробити свш внесок у цю сферу, ос-кiльки вiд практичного здшснення задекларованих ними положень залежать результати виборiв.
СС досяг того, що шклування про екологiю стало для суб'еклв госпо-дарсько! дiяльностi не тшьки обов'язковим, а й економiчно вигiдним. Еколо-гiчно ефективнi технологи та екологобезпечш виробництва користуються шдтримкою Спiвтовариства. Так, з кiнця 2003 р. Свропейська Комiсiя запро-вадила спещальний план дiй щодо заохочення екологобезпечних i природо-охоронних технологш, iнвестицil в якi дають вагомий прибуток. Еколопчно виваженi та обгрунтоваш рiшення помiтно пiдвищують конкурентоспромож-шсть галузей економiки i продукцil. Це проявляеться у зростанш кiлькостi компанш, якi вже модернiзували виробничий цикл з урахуванням оголошено-го або прогнозованого посилення еколопчних вимог та здшснюють широко-масштабнi заходи з еколопзаци виробництва.
Фундаментальною за сво!м змютом та значенням е спшьна екологiчна програма кра!н - члешв СС, яку було затверджено у 1993 р. та яка отримала назву "У напрямку до сталост^'. Вона взяла на озброення концепцш сталого розвитку, що е офщшною стратепею ООН щодо виходу людства з ресурсо-екологiчноl кризи шсля проведення 1992 р. у Рю-де-Жанейро конференцil з навколишнього середовища i розвитку. Програма "У напрямку до сталостГ слугувала правовою базою для Ствтовариства довше за iншi: строк ll дil за-кiнчився у 2000 р.
Ниш реалiзуеться нова, шоста екологiчна програма, затверджена рь шенням Свропейського парламенту та Ради Свропи 22 липня 2002 р. Строк ll дil становить 10 рокiв, до 2012 р. Вона з'явилася безпосередньо перед зустрiч-чю на найвищому рiвнi з питань сталого розвитку (РЮ+10), яка вiдбулася пiд епдою ООН у Йоганнесбурзi у 2002 р. Особливютю ll е те, що и приймали на основi рiшення Свропейського парламенту та Ради Свропи, а не на основi ре-золюцil Ради Свропи та представниюв держав-членiв СС, як це вщбувалося
при затвердженнi Bcix попереднiх програм, що дае змогу прирiвнювати цей документ до акпв "sui generis", тобто до аклв, прийняття яких не е передба-ченим установчим договором. Ршення у цьому випадку приймали на основi процедури спiльного виршення за ст. 251 Договору про заснування СС, в якш Свропейський парламент та Рада Свропи виступають як сшвзаконодавщ.
Шоста програма спрямована на виршення таких трьох найважливь ших екологоспрямованих завдань:
• штегращя потреб довшлля у р1зт напрями д1яльност1 Ствтовариства та 1м-плементащя принципу еколопчно1 зумовленост д1яльност1 СС, який викла-дений у ст. 6 установчого договору;
• реал1защя заход1в, спрямованих на забезпечення сталого розвитку на основ1 всеб1чно1 еколопзаци господарсько! д1яльност1 та суспшьного життя;
• здшснення еколопчних заход1в з розрахунком на поточне i майбутне розши-рення Свросоюзу.
Отже, ниш можна говорити про значш надбання та вагомi результати у дiяльностi краш - членiв СС у сферi полiпшення охорони навколишнього середовища. Вони, образно кажучи, домоглися того, що еколопчний чинник став невщ'емною складовою нацiональних стратегiй i програм розвитку. На березневш сеси 2000 р. у Лiсабонi Свропейська Рада затвердила стратегш пе-ретворення економiки Спiвтовариства до 2010 р. на "найбшьш конкурентос-проможну та динамiчну економiку у свiтi, засновану на знаннях". Найважливь шими цшями цiеï стратеги е скорочення рiвня безробiття, пiдвищення продук-тивностi пращ, створення европейського простору науки та дослщжень.
На засiданнi у Гетеборзi у червнi 2001 р. Свропейська Рада доповнила зазначену стратегш еколопчним вимiром. Стрижнем економiчного розвитку СС необхщно вважати вимогу, що економiчнi, соцiальнi й екологiчнi рiшення повинш взаемодоповнювати та посилювати одне одного. Еколопчними прь оритетами Спiвтовариства стають заходи щодо попередження змiн кшмату, вдосконалення транспортноï iнфраструктури з урахуванням еколопчних i при-родоохоронних вимог, послаблення навантаження на сферу охорони здоров'я через полшшення якостi навколишнього середовища, ращональне та екологоз-рiвноважене природокористування. Центральною вимогою оновленоï спiльноï (екологiчноï) стратегiï проголошено здiйснення вшх полiтик СС таким чином, щоб вони вiдповiдали спiльнiй екологiчнiй полчищ Спiвтовариства.
Повчальним у цьому вщношенш е досвiд структурно!', техшко-техноло-пчно!" та екологiчноï перебудови промисловостi федеральноï землi Пiвнiчний Рейн-Вестфалiя - iндустрiального серця ФРН. Цей регiон схожий на наш Дон-бас i, як i останнш, теж був колискою iндустрiалiзацiï всiеï Нiмеччини. Проте тсля ресурсо-екологiчноï кризи, що вибухнула у Захiднiй Свропi у 60 - 70-х рр., тут розпочались iнтенсивна модернiзацiя та екологiзацiя матерiально-тех-нiчноï бази промисловостi, iнтеграцiя ïï зi свiтовою економiкою на основi ви-користання новiтнiх досягнень НТП. Замють вугiлля i сталi найважлившою "сировиною" стали науковi розроблення. Широкого розвитку набули науко-мiсткi галуз^ а також харчова iндустрiя, виробнича та сощальна шфраструкту-ри. Для них е характерними надзвичайно високий рiвень технологiчноï доско-налостi та сощальна спрямовашсть.
У розвитку найсучасшшого екологiчного устаткування Пiвнiчний Рейн-Вестфашя посщае, мабуть, перше мiсце не тшьки в Сврош, а й в усьому свт. Тут функцюнують понад 1 тис. шдприемств природоохоронного приз-начення - бiльше, шж у будь-якiй iншiй федеральнiй земл^ а тому вони вщг-рають надрегiональну i наднацiональну роль. Фiрми, що займаються охоро-ною навколишнього середовища, розробляють i випускають приблизно 800 рiзних екотехнологiй i видiв екопродукцiï. Технiка охорони природного середовища стала одшею з найперспектившших для економiчного i одночасно еколопчного вiдродження регiону, а гармонiзацiя взаемовщносин шдустрь ально розвинутого суспiльства i природи - основною метою сощально-еконо-мiчноï та екологiчноï полiтики уряду [5]. Головш пiдойми, за допомогою яких це досягаеться, - НТП, що розвиваеться в умовах жорст^ конкуренци на европейському i свгговому ринках, застосування екоiнновацiйних розро-бок, а також скорочення до мтмуму розриву мiж науковими дослiдженнями та практичним використанням ïx результатiв.
Серед европейських держав Украïна, як вщомо, мае найвищий iнтег-ральний показник негативних антропотехногенних навантажень на природне середовище практично на всш територiï. Величезних розмiрiв набули забруд-нення повiтряного басейну, водних i земельних ресуршв, деградащя грунлв i водоймищ. Майже все населення Украши споживае неяюсну питну воду, заб-рудненi продукти харчування. Як наслщок, спостерiгаеться стабiльна тенден-цiя до депопуляци - шд загрозою опинився не тiльки екофонд, а й генофонд наци. Все це свiдчить про те, що еколопчна складова повинна стати одним iз найважливших елементiв як внутрiшньоï, так i зовнiшньоï полiтики Украши.
Починаючи з 1994 р., шсля набуття чинностi Угоди про партнерство та сшвробггництво мiж Украшою й державами - членами СС та схвалення Свро-пейською Радою 11.12.1999 р. спiльноï стратеги СС щодо Украши на перюд 2001-04 рр., в Украïнi було прийнято ряд докуменпв, виконання яких мае сприяти реалiзацiï цих мiжнародниx договорiв та штеграци Украши з Свро-пою. Одним iз важливих документiв е Програма штеграци Украши з Свро-пейським Союзом, затверджена указом Президента Украши вщ 14.09.2001 р.
Зважаючи на те, що СС розглядае еколопчну безпеку, яка е частиною нацiональноï безпеки кожноï держави, як важливу складову загальноевро-пейськоï стабшьност^ охорона навколишнього середовища визначена прюри-тетним напрямом спiвпрацi мiж Украшою та Свропейським Союзом. 1нтегра-щя Украши з СС у галузi охорони навколишнього середовища, ращонально-го використання природних ресуршв та гарантування екологiчноï безпеки здiйснюеться шляхом створення гармонiзованоï правово", нормативно-мето-дичноï та органiзацiйноï бази, яка мае вщповщати вимогам нацiональноï та загальноевропейськоï екологiчноï безпеки [6, с. 187].
Заходи щодо штеграци Украши з Свропейським Союзом в галузi охорони навколишнього середовища здшснюються на основi розвитку двосто-роннього та багатостороннього сшвроб^ництва з крашами-членами СС, мiж-народними органiзацiями, а також з крашами Центральноï та Сxiдноï Свропи, крашами Чорноморського регiону та крашами Балти. Украша регулярно бере
участь у конференщях мiнiстрiв екологi! "Довкшля для Свропи" пiд егiдою СЕК ООН (остання конференщя вiдбулася у Киевi 21-23 травня 2003 р.). Сшвробггництво iз зазначеними державами та оргашзащями спрямоване на всебiчну еколопзащю господарсько! дiяльностi, охорону водних ресурЫв, в т.ч. акваторi! Чорного моря, рiчок Дунай, Днiпро; оновлення та модершзащю споруд i технiчного обладнання водоканашв; впровадження загальноевро-пейсько! стратеги збереження бюлопчного та ландшафтного рiзноманiття; розвиток регiонально! системи управлiння промисловими вщходами в Укра-!ш; захист грунлв; покращання технологiй спалювання; енергозбереження; усунення ризиюв стосовно нагромадження непридатних пестицидiв тощо.
Важливим напрямком сшвробггництва у цьому аспектi е вщносини Укра!ни з Чеською республiкою, Словацькою республжою, Угорщиною, Польщею, Румунiею, Сербiею i Чорногорiею з приводу европейського регь ону Карпати. На третш зустрiчi з питань спiвпрацi у цариш захисту довкiлля та сталого розвитку у Карпатському регюш у Женевi 19-20 грудня 2002 р. зазначеш кра!ни пiдписали рамкову Конвенщю про захист довкiлля та стадий розвиток у Карпатському регюш. Кра!ни зобов'язалися дотримуватися поль тики, спрямовано! на збереження та захист Карпат, зокрема, шляхом полшшення якост життя, змщнення та екологiзацi! економши, збереження при-родних багатств i культурно! спадщини.
Шляхом тiсно! сшвпращ кра!ни Карпатського регiону здiйснюють вщ-повiднi заходи, що гарантують високий рiвень захисту та сталого викорис-тання природних ресурсiв i навколишнього середовища, !х цiлiснiсть, а також забезпечують охорону видового багатства флори та фауни, характерно! для Карпат, насамперед збереження рщюсних i зникаючих видiв, карпатських ен-демiкiв тощо. З щею метою вживаються певш кроки зi створення Карпатсь-ко! екологiчно! мережi. Прикордоннi кра!ни спрямовують зусилля на спшьно координоване ращональне та екологобезпечне використання сумiжних тери-торш, а також на розроблення мiждержавних i регiонадьних територiадьних плашв щодо взаемовигiдного спiвробiтництва.
Л1тература
1. Медоуз Д.Х., Медоуз Д.Л., Роджерс, Й и др. Пределы роста/ Пер. с англ. Г. А. Ягодина. - М.: Изд-во МГУ, 1991. - 208 с.
2. Школас Мусск. Вступ до Свропейського Союзу. Право, економша, пол1тика. 8. Довкшля. - К.: Центр Свропейських студш, 1н-т м1жнародних в1дносин, ВЦ "Ки!вський ун-т", 1999. - 44 с.
3. Environmental Police Integration (EPI): Theory and Practice in the Unece Region. Brussels: European ECO Forum, 2003, 161 pp.
4. Свропейський Союз. Консолщоваш договори. - К.: "Port-Royal", 1999. - 206 с.
5. Pay Й. Мы - в самом центре Европы. - Известия, 21.03. - 1992.
6. Лозанський В.Р. Гармошзащя нормативного регулювання природоохоронно! дь яльносп в Укра!ш з дшчим у СС// Проблемы охраны окружающей природной среды. - Х.: 1996. - 243 с.
