CC BY
645
УДК 349.6:001.891.3
А. П. Гетьман,
д-р юрид. наук, професор, академт Нацюнальног академИ правових наук Украгни, м. Хартв; В. В. Костицький, д-р юрид. наук, професор, член-кор. Нацюнальног академИ правових наук Украгни, м. Кигв
ЕКОЛОГ1ЧН1 ПРАВА ЛЮДИНИ В НАЦЮНАЛЬНШ I М1ЖНАРОДН1Й ПРАВОВ1Й ДОКТРИН1
Статтю присвячено еколопчним правам людини, яю належать до фундаментальних природних прав, що мають неперевершене значення в сучасних умовах глобалiзацiйних процесiв суспшьного буття. Проаналiзовано поняття екологiчних прав, 1'х обсяг, мiсце в загальнiй системi прав людини i громадянина. Значну увагу придшено класифшацп принцитв мiжнародного екологiчного права.
Розкрито законодавче забезпечення еколопчних прав людини, гаранта й механiзм 1'х реалiзацГi в нащональному й мiжнародному правi.
Ключовг слова: еколопчш права, мiжнароднi стандарти еколопчних прав, класифшащя екологiчних прав, мехашзм реалiзацii екологiчних прав, мiжнародне екологiчне право.
Верховною Радою Украши 31 жовтня 1995 р. прийнято Закон «Про приеднання Украши до Статуту Ради Свропи», в якому тдтверджуеться вiдданiсть Украши iдеалам i принципам, якi е спiльним надбанням европейських народiв, i визнаеться, що штереси збереження й подальшого втшення в життя цих iдеалiв потребують бiльш тiсного еднання мiж уама европейськими кранами. З урахуванням змютовно! складово'1' цього Закону правовi цшносп й розумiння юридично'1' природи прав людини й основоположник свобод набувають ознак об'еднувального чинника правово'1' системи Украши з правовими системами шших краш-члешв Ради Свропи. Украша не може стояти осторонь цього процесу, зокрема, в уах питаннях однозначного тлумачення й застосування положень Конвенцп про захист прав людини та основоположних свобод (1950 р.), а також норм прецедентного права Свропейського суду з прав людини при визначенш змюту й обсягу вщповщних конституцшних положень при 1'х реалiзацii [22, с. 126-127].
Права людини розглядаються як визначальш засади правового статусу й належать ш вiд народження, а тому вони е природними, невщчужуваними й виступають необхщним елементом громадянського суспiльства i правово'1' держави. На загальнотеоретичному рiвнi поняття «права людини» розглядаеться науковцями як вщповщним чином нормована свобода, потреби людини, п iнтереси, форма iснування, спосiб прояву моралi тощо. [Див.: 13, с. 37; 14, с. 12; 15, с. 27; 23, с. 16].
Класифшащя прав людини мае велике значення для розумшня феномену юторизму у процес становлення законодавчого регулювання еколопчних прав. Прийнят в 1966 р. мiжнароднi пакти про права сощальш, економiчнi й культурш, громадянськi й полiтичнi сформулювали вщповщну класифiкацiю, що була вщдзеркалена в 1'х назвах i означала значний крок уперед праворегулятивно! практики й сустльно! науки. Саме в цих мiжнародно-правових документах окремi права людини були об'еднаш в таю групи, як соцiально-економiчнi, полiтичнi й особиста
У юридичнш науковш лiтературi спостерiгаeться широкий спектр точок зору i пропозицш щодо класифшацп прав людини, проте 'х аналiз виходить за межi ще' публшацп. Наведемо лише класифшащю, запропоновану П. М. Рабiновичем, в основу яко'' покладено змiст потреб людини: фiзичнi (або життeвi, в^альш) права — це можливостi людини, необхщш для п фiзичного юнування, задоволення бiологiчних i матерiальних потреб; особист права — можливостi збереження, прояву, розвитку й захисту морально-психолопчно'' iндивiдуальностi людини, й св^огляду й духовностi; культурнi (гуманiтарнi) права — можливосп доступу до духовних здобутюв людства, 'х засвоення, використання й учасп в подальшому 'х розвитку; економiчнi права — можливосп людини реалiзувати сво'' здiбностi i здобувати засоби до iснування, беручи участь у виробництвi матерiальних та шших благ; полiтичнi права — можливосп людини брати участь у державному i громадському життi, впливати на дiяльнiсть рiзноманiтних державних оргашв, а також громадських об'еднань поличного спрямування [18, с. 26].
Наведена класифшащя важлива з огляду на едшсть i взаемозалежнiсть й компонентв. Вона охоплюе собою й такий рiзновид прав людини як еколопчш права.
На сьогоднi екологiчнi права людини е серед найвищих сощальних цiнностей. Розвиток правово'' думки про них пов'язаний з усвщомленням мiжнародним спiвтовариством нагально'' необхiдностi не лише збереження й ефективного використання ресурсно'' бази навколишнього природного середовища, а й створення умов свого юнування, потреби дихати чистим пов^рям, пити чисту воду, споживати еколопчно безпечну 'жу й задовольняти iншi бюлопчш та духовнi потреби. З урахуванням зазначеного в багатьох кра'нах св^у екологiчнi права визнаються не лише самостшними правами, а й життево необхiдною основою для правового забезпечення задоволення бюлопчних та еколого-естетичних потреб людини [11, с 3].
Останшми роками дослщження екологiчних прав людини займають одне з провщних мюць у науковiй концепцп екологiчного права Укра'ни та iнших кра'н. Предметом вивчення е поняття екологiчних прав, 'х обсяг, мiсце в загальнш системi прав людини та громадянина, механiзм реалiзацii екологiчних прав, гаранта судового захисту, окремi рiзновиди, мiжнародно-правовi стандарти тощо. Окремо аналiзуються конституцшш екологiчнi права людини i громадянина. Це свщчить про величезний попит з боку держави, яка прагне стати демократичною i правовою й бути повноправним членом серед кра'н Свропейського Союзу, на теоретичш i методологiчнi розробки такого правового явища, як екологiчнi права людини.
У чинному еколопчному законодавствi Укра'ни поняття еколопчних прав вiдсутне. Лише ст. 9 Закону Укра'ни «Про охорону навколишнього природного середовища» мютить перелш екологiчних прав громадян Укра'ни, який не е вичерпним. Серед них право на: безпечне для життя i здоров'я навколишне природне середовище; участь в обговореннi та внесення пропозицш до проектв нормативно-правових акпв, матерiалiв щодо розмiщення, будiвництва i реконструкцп об'ектiв, що можуть негативно впливати на стан довкiлля; внесення пропозицш до оргашв державно'' влади й оргашв мюцевого самоврядування, юридичних оаб, якi беруть участь у прийнятп рiшень iз цих питань; здшснення загального i спецiального використання природних ресурсiв; об'еднання у громадсью природоохороннi формування; вiльний доступ до шформацп про стан навколишнього природного середовища; подання до суду позовiв громадян до державних оргашв, пщприемств, установ, оргашзацш про вiдшкодування шкоди, заподiяноi 'х здоров'ю i майну внаслщок негативного впливу на навколишне природне середовище та ш. Як бачимо, наведений перелш екологiчних прав громадян Укра'ни, передбачений в еколопчному законодавств^ е досить рiзноплановим [19].
На вщмшу вiд законодавства, що не мютить легального поняття еколопчних прав, у юридичнш лiтературi юнуе досить широке коло доктринальних визначень еколопчних прав людини i громадянина, що мають вiдмiнностi не лише суто термшолопчш, а й концептуальна
На думку Г. В. Анiсiмовоi, яка одна з перших на теренах Украши тсля прийняття Конституцп провела наукове дослщження екологiчних прав громадян Украши, цi права становлять собою передбачену законодавством сукупну мiру можливо! поведiнки щодо належностi екологiчних об'ектив, 1х використання, вiдтворення й охорони навколишнього природного середовища. Громадянам надаеться юридична можливють: користуватися природним середовищем як природною сферою мешкання, придатного для життя; домагатися вiд держави, вах юридичних i фiзичних оаб виконання сво'х обов'язкiв з використання, вщтворення й охорони навколишнього природного середовища, забезпечення нормального його стану, що позитивно впливае на здоров'я населення; звертатися в необхщних випадках до державного або громадського захисту свого порушеного суб'ективного права. Як вважае авторка, деяю еколопчш права можна вщнести до природних прав, що юнують невiд'емно вiд життедiяльностi громадян, незалежно вiд 1х правового закршлення [2, с. 11-12].
Дещо шшо'1 точки зору щодо цього питання дотримуеться Н. Р. Кобецька, яка пщкреслюе, що слщ розрiзняти поняття «права громадян у галузi екологiчних вiдносин» i «еколопчш права громадян». Еколопчш права - вужче поняття, шж права громадян у галузi еколопчних вщносин, що включають ус повноваження громадян, так чи шакше пов'язанi з навколишнiм природним середовищем, природними ресурсами. Еколопчш права, в п розумшш, - це яюсно нова група прав громадян, що вiдрiзняються вiд ранiше юнуючих прав природокористування насамперед спрямованiстю на задоволення екологiчних, а не матерiальних, духовних чи естетичних потреб та штереав. Початковим i вихiдним моментом еколопчних прав е можливють людини користуватися незабрудненим довкшлям, проживати в еколопчно збалансованому природному середовищi. Авторка розрiзняе двi групи прав громадян у галузi екологiчних вiдносин - еколопчш права громадян i права щодо використання природних ресурсiв [9, с. 6]. До реч^ аналопчну думку висловила й росiйська дослщниця, М. I. Васильева, на переконання яко'1 екологiчнi права треба розглядати у двох аспектах: як право на безпечне навколишне середовище i як конгломерат повноважень, прав та обов'язюв у сферi природокористування й охорони навколишнього природного середовища [5, с. 50].
У деяких наукових дослщженнях еколопчш права обмежуються перелшом, що мютиться в Конституцп Украши i охоплюе: можливiсть людини i громадянина проживати в безпечному для життя i здоров'я довкiллi та вщшкодування завданох порушенням цього права шкоди; вшьний доступ до шформацп про стан довкiлля, про яюсть харчових продуктiв i предметiв побуту; право на поширення щ€1 шформацп й заборону на п засекречення [7, с. 5]. На наше переконання, таке обмеження е не зовам доречним, оскшьки не дае повного уявлення про змют i систему екологiчних прав, 1х взаемозв'язок i взаемозумовленiсть, принципи побудови й мехашзм реалiзацii, спiввiдношення з шшими рiзновидами прав iндивiда.
Багато втизняних та iноземних учених-правникiв визначають еколопчш права ^зь призму 1х шституцюнальносп. Зокрема, В. I. Андрейцев розглядае поняття еколопчних прав громадян як сукупшсть юридичних можливостей i засобiв, спрямованих на задоволення потреб громадян у галузi використання природних ресурав, охорони навколишнього природного середовища й забезпечення екологiчноi безпеки [1, с. 7]. К. В. Медведев еколопчш права визначае як солщарш (колективш), що належать як усьому людству, так i окремш людинi, яка належить до товно! спiльноти, яю е досягненням компромiсу мiж еколопчними й економiчними iнтересами з метою збереження життя людства на Земл^ опосередковують гарантовану суспшьством i державою правову можливють задоволення людиною власних бiологiчних, естетичних i виробничих потреб у процеа П взаемодii з навколишшм природним середовищем [12, с. 53].
Деяю росiйськi вченi-правники еколопчш права формулюють як визнаш й закршлеш в законодавствi права шдивща, що забезпечують задоволення його рiзних потреб при взаемодii з природою [4, с. 116], або сукупшсть закршлених у мiжнародних актах,
Конституцп, спещальному екологiчному й сумiжному з ним законодавсга прав iндивiда, тобто людини i громадянина, що реалiзуються у процесi ïx взаемодп з навколишшм середовищем i забезпечують задоволення основних потреб у цш сферi [8, с. 188]. OKpeMi вчеш розглядають екологiчнi права крiзь призму правових норм, правовiдносин i правового статусу: а) як правовий шститут; б) як елемент змюту еколопчних правовщносин; в) як елемент правового статусу суб'екпв в екологiчному законодавсга [6, с. 238].
Наведенi визначення еколопчних прав мають важливе значення для вироблення св^оглядних концепцiй охорони довкшля, заснованих на ще"х розв'язання еколопчних проблем в штересах конкретно'1' людини й усього людства.
У сучаснш науковiй лiтературi, присвяченiй дослщженню проблем довкiлля, певною мiрою сформовано усталений науковий пщхщ до визначення мюця мiжнародного екологiчного права в системi охорони навколишнього природного середовища.
Вщчутний внесок у розвиток мiжнародноï правово'1' охорони довкiлля зробив свого часу видатний росшський учений О. С. Колбасов, який висловлювався за створення ново'1' галузi мiжнародного права - право навколишнього середовища [10, с. 19-20]. Мiжнародне еколопчне право низка науковщв розглядае як сукупшсть норм права, якi на засадах загальновизнаних принципiв i норм мiжнародного права регулюють мiждержавнi суспiльнi вщносини щодо збереження, рацiонального використання мiжнародниx екологiчниx ресурсiв i захисту прав людини на сприятливе навколишне середовище [16, с. 490]; або як сукупшсть мiжнародно-правовиx норм, що регулюють вщносини мiж його суб'ектами щодо забезпечення ращонального використання природних ресурав Землi й охорони глобального навколишнього середовища вщ шкщливих впливiв в штересах нишшнього й майбутнix поколшь людей [4, с. 616].
Бшьш вдалим, з нашого погляду, видаеться визначення мiжнародного екологiчного права як сукупносп принципiв i норм мiжнародного права, що регулюють вiдносини його суб'екпв у сферах охорони навколишнього середовища i ращонального природокористування [20]. Принципи мiжнародного еколопчного права становлять фундамент розвитку правового регулювання охорони навколишнього середовища, формування державно'1' еколопчно'1' полпики в межах нащональних держав, сшвробггництва рiзниx краш мiж собою й мiжнародними органiзацiями, забезпечення ними здшснення господарсько'1' й будь-яко'1' шшо'1' дiяльностi на сувереннiй територп у споаб, який не передбачав би (або, принаймш, мiнiмiзував би) завдання шкоди довкiллю чи порушення природоохоронного законодавства.
Серед учених-правниюв iснують рiзнi пiдxоди до класифшацп принципiв мiжнародного екологiчного права. Бшьшють дослiдникiв принципи мiжнародного екологiчного права подшяють на двi групи - основш i спецiальнi [20]. Основними вважаються загальш принципи мiжнародного права, що мають опосередковане вщношення до екологп, зокрема: узагальнюючий принцип мирного ствюнування; принцип пiдтримки миру й мiжнародноï безпеки, що передбачае забезпечення територiальноï цiлiсностi, мирне вирiшення мiжнародниx спорiв, мiжнародну вiдповiдальнiсть кра'1'н; принцип мiжнародного спiвробiтництва; принцип захисту прав людини, народiв i нацiй. Спещальними е принципи, що вiдносяться до проблем екологп, зокрема: захист навколишнього середовища в штересах нишшнього й майбутнього поколшь; загальний принцип еколопчно'1 безпеки; неприпустимють завдання транскордонно! шкоди; еколопчно обгрунтоване рацюнальне використання природних ресурав планети; неприпустимiсть радiоактивного зараження навколишнього середовища; захист екосистем Св^ового океану; контроль за дотриманням мiжнародниx договорiв з охорони навколишнього середовища; мiжнародно-правова вiдповiдальнiсть держав за нанесення шкоди навколишньому середовищу.
Дещо схожою е класифшащя принцитв мiжнародного еколопчного права, запропонована М. М. Бринчуком [4, с. 620-621], який подшяе ïx на загальновизнаш принципи мiжнародного права, зокрема, принципи поваги державного суверештету, суверенноï рiвностi усix держав, взаемноï вигоди, невтручання у внутршш справи iншоï
держави, мирного виршення cnopiB та ïh., i спецiальнi принципи сучасного мiжнародного права навколишнього середовища. До останшх, на його думку, належать: право кожного на здорове i плщне життя в гармони з природою; прюритет еколопчних прав та штереав людини у процес безперервного соцiально-економiчного розвитку; сталий, екологiчно обгрунтований соцiально-економiчний розвиток; рiвна екологiчна безпека; заборона еколопчно!' агресп; регулярний обмiн шформащею про екологiчнi ситуацп на нащональному чи регiональному рiвнях; запобiгання транскордонному збитку довкшлю; спiвробiтництво в надзвичайних еколопчних ситуащях; науково-технiчне спiвробiтництво в галузi охорони навколишнього середовища; контроль за дотриманням узгоджених вимог з охорони довкшля; мирне врегулювання спорiв, пов'язаних з транскордонним впливом на довкшля; мiжнародна вiдповiдальнiсть i компенсащя за шкоду, заподiяну навколишньому середовищу.
При розглядi принципiв мiжнародного екологiчного права не можна оминути увагою 27 сощально-еколопчних принципiв, сформульованих у Декларацп Рiо (Декларацiя Рю-де-Жанейро з навколишнього середовища i розвитку) на мiжнароднiй конференцп 1992 р. Yd вони покликан забезпечити комплекснiсть тдходу до проблеми довкiлля, формування засад екологiчноï полiтики на мiждержавному й нащональному рiвнях. На нашу думку, найвагомшими в контекстi створення умов для розвитку еколопчного права е принципи, якi одночасно виражають еколопчш права i свободи людини. Саме усвщомлення на загальнопланетарному рiвнi необхщносп забезпечення екологiчноï безпеки в штересах нинiшнього й майбутнiх поколiнь як принципу еколопчно'1' полiтики сучасних держав i складника ïx вiдповiдальностi перед людиною й зумовили загальносвiтовий рух з охорони довкшля.
Y чист таких важливих правовстановлюючих i правотворчих принцитв треба назвати право людини на сприятливi умови життя у навколишньому природному середовищi (дехто з учених основоположним називае право людини на безпечне довкшля). Саме щ два шститути - необxiднiсть збереження довкшля для нишшнього i майбутшх поколiнь людей i право людини на сприятливе навколишне середовище - стали джерелом сформульованих у Декларацп Рю мiжнародно-правовиx принципiв охорони довкшля, яю можна об'еднати в таю групи: принцип сталого розвитку як умова еколопчно'1' безпеки; урахування суверештету держав у забезпеченш екологiчноï безпеки; урахування сощальних i демографiчниx проблем у мiжнароднiй правовiй оxоронi довкшля; урахування вимог еколопчно'1' безпеки у нащональному законодавства взаемна спiвпраця й шформування держав з метою забезпечення еколопчно'1' безпеки; принципи, пов'язанi з урахуванням питань охорони довкшля в дiяльностi по забезпеченню мiжнародноï безпеки й попередження воен.
Окремi принципи мiжнародноï правово'1 охорони навколишнього середовища деталiзуються у вщповщних джерелах мiжнародного екологiчного права. Тут можна вщзначити Керiвнi принципи забезпечення доступу до еколопчно! шформацп i участ громадськосп в процесi прийняття рiшень у сферi охорони навколишнього середовища [21], яю становлять собою фундамент формування всеосяжноï стратегiï з охорони довкшля [3, с. 26-31]. Ця стратегия мае будуватися на прюритетах людини. Такий гуманiстичний пщхщ на глобальному рiвнi знаходить свш прояв не тiльки в розвитку мiжнародного екологiчного права, а й у прискореному формуванню нащонального екологiчного законодавства.
Вiдзначимо також швидке реагування законодавцiв сучасних держав на змшу екологiчноï ситуац^, глобальш екологiчнi катастрофи, вимоги представникiв нащонального i св^ового громадського екологiчного руху шляхом ухвалення адекватних правових ак^в, що регулюють ту чи шшу сферу суспiльниx вiдносин в еколопчнш сферi. Подальший розвиток екологiчного законодавства у свш вщбуваеться шляхом прийняття законодавчих ак^в, спрямованих на врегулювання вщносин у конкретних сферах охорони довкшля. Зусилля нащонального законодавства спрямовуються на створення правових
меxанiзмiв охорони атмосферного пов^ря, вод, грунтв, контролю за отруйними речовинами, поводження з вщходами тощо, в тдгруш! яких - насамперед турбота про життя i здоров'я людини.
Одшею з помiтниx ознак розвитку еколопчного законодавства на нащональному рiвнi зараз стало формування законiв комплексного характеру, особливо у кранах з розвиненою економшою. Такими, наприклад, е: Основний закон про боротьбу iз забрудненням навколишнього середовища (Япошя, 1967 р.); Закон про охорону навколишнього середовища (Швещя, 1969 р.); Закон про державну пол^ику в галузi навколишнього середовища (США, 1970 р.); Закон про охорону природи (Франщя, 1976 р.); Закон про охорону природи i ландшафтне планування (Имеччина, 1976 р.) [Див.: 4, с. 597; 17]. Високорозвинеш суспшьства в такий споаб демонструють власну спроможшсть адекватно реагувати на виклики сьогодення з урахуванням наслщюв можливого й реального негативного впливу на довкшля.
Заслуговуе на увагу досвщ Свропейського Союзу у формуванш мiжнародноï екологiчноï полiтики й мiжнародного екологiчного законодавства, особливо стратегiчноï позицп СС щодо навколишнього середовища, яка була юридично закршлена в Договорi про Свропейське Спiвтовариство й полягае у декларуванш прагнення Свропейського Спiвтовариства до високого ступеня охорони навколишнього середовища, покращання його якосп, тдвищення рiвня i якосп життя людей. У подальшому це стало виxiдною точкою для формування ïx екологiчноï полiтики й еколопчного права СС, а далi -обов'язком для iмплементацiï нащональним екологiчним законодавством держав-учасниць.
Як окремий мiжгалузевий комплексний iнститут у контекст посилення контролю за дотриманням еколопчного законодавства з боку суспшьства в економiчно розвинених кранах формуеться законодавство, спрямоване на захист i створення меxанiзмiв реалiзацiï прав громадян на сприятливе навколишне природне середовище, який одночасно стае принципом, покладеним в основу розвитку нащонального еколопчного права сучасних держав.
Зазначимо, що сьогодш в конститущях бшьшосп держав юридично закршлеш природнi права людини, в тому чист екологiчнi. Найважливiшими з них е право на життя, на сприятливе для життя довкшля (ст. 55 Конституцп Республши Татарстан; ст. 35 Хартп основних прав та свобод Чесь^ Республши; ст. 45 Конституцп Естонп; ст. 43 Конституцп Республши Македошя; ст. 37 Конституцп Республши Молдова; ст. 72 Конституцп Республши Словенiя; ст. 42 Конституцп Ро^йсь^ Федераци), термiнологiчне формулювання якого мае своï нацiональнi особливостi. Так, Конститущя Бельгiйського королiвства у п. 4 ст. 23 (1831 р.) закршила право бельгшщв на здорове довкшля, а ст. 66 Конституцп Португалп (1976 р.) сформулювала право вах жити у здоровому для людей навколишньому середовища
У сучасних конститущях багатьох держав св^у питання охорони довкшля розглядаеться як взаемний обов'язок особи й держави. Праву на еколопчно чисте довкшля вщповщае конституцшне закршлення вщповщних обов'язкiв громадян. Стаття 53 Конституцiï Естонiï (1992 р.) передбачае обов'язок останшх компенсувати шкоду, завдану навколишньому середовищу, i встановлюе обов'язок кожного дбайливо ставитися до життевого i природного середовища. Подiбнi положення конституцiï встановлюють прямо або опосередковано. Наприклад, ст. 43 Конституцп Республши Македошя поряд з обов'язком кожного охороняти навколишне середовище передбачае обов'язок держави забезпечувати умови для реалiзацiï громадянами своïx прав на сприятливе навколишне середовище. Стаття 3 Конституцп Украши загальним обов'язком держави проголошуе збереження прав i свобод людини, в тому чист права на еколопчну безпеку. Стаття 126 Конституцп Республши Молдова обов'язком держави встановлюе ращональне використання землi та шших природних ресурав вiдповiдно до нащональних штереав (п. 2 "е"). Конститущя Республши Словенiя передбачае, що держава мае сприяти збереженню своеï природноï й культурноï спадщини (ст. 5). Вщповщно до статтi 18 Конституцп
Угорщини держава визнае i втшюе в життя право кожного на сприятливе навколишне середовище. Стаття 9 Конституцп Португальськох Республiки основним завданням держави закршлюе охорону природи i навколишнього середовища, збереження природних ресурав.
Право людини на чисте i сприятливе для життя довкшля в конститущях сучасних держав розглядаеться як правова тдстава юридичного закршлення екологiчноï функцп держави, якiй кореспондують екологiчнi права й обов'язки. Отже, збереження довкшля для нишшнього i прийдешшх поколшь у сучаснш теорп права й конституцшнш практицi вважаеться спiльним обов'язком держави, громадянського суспiльства й кожноï окремоï людини. Такий пiдxiд можна розглядати як мiжнародно-правовий екологiчний iмператив, сприйнятий майже всiма державами св^у.
Таким чином, поруч з домшуванням прав та свобод людини i громадянина еколопчне право сьогоднi розвиваеться на новш глобальнiй етицi, ноаями якоï стали вченi i громадсью дiячi в галузi охорони довкшля. Сама глобалiзацiя передбачае створення новоï етики постiндустрiального суспiльства, в основi я^ вiдмова вiд iндивiдуалiзму з його уявленням про право на винятковють. Така етика мае орiентуватися на прюритет колективних, загальнолюдських штереав, на прагнення зберегти й передати планету Земля наступним поколшням цшсною i в облагородженому виглядi.
Пщсумовуючи, слiд окреслити спiльнi для розвитку сучасного мiжнародного екологiчного права й нащональних правових систем особливостi: взаемовплив прогресивних екологiчниx iдей нацiонального й мiжнародного екологiчного права; конституцiйне закршлення в низщ краш природного права людини на життя i сприятливе для життя довкшля; закршлення в конститущях низки краш екологiчноï функцп держави; збереження довкшля для нишшнього i прийдешшх поколшь як спшьний обов'язок держави, громадянського суспшьства й кожноï людини.
Список Mimepamypu: 1. Андрейцев В. I. Еколопчне право. Загальна частина : курс лекцш в схемах / В. I. Андрейцев. - К. : Вентур^ 1996. - 208 с. 2. Ан1с1мова Г. В. Здшснення громадянами еколопчних прав : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.06 / Г. В. Ашамова. - Х., 1996. - 22 с. 3. БазылевН. И. Глобализация национальной экономики: сущность, тенденции, последствия / Н. И. Базылев // Вестник БГЭУ. - 2002. - № 6. - С. 2631. 4. БринчукМ. М. Экологическое право : учебник / М. М. Бринчук. - [2-е изд., перераб. и доп.] / М. М. Бринчук. - М. : Юрист, 2003. - 670 с. 5. Васильева М. И. Проблемы защиты общественного интереса в экологическом праве / М. И. Васильева // Государство и право. -1999. - № 8. - С. 49-62. 6. Голиченков А. К. Экологические права и обязанности в их новейшем понимании / А. К. Голиченков // Актуальные проблемы теории права и государства и экологического права. - М., 2000. - Вып. 2. - С. 32-37. 7. Грицкевич С. Г. Конституцшш еколопчш права людини й громадянина та ïx забезпечення органами внутршшх справ : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.06 / С. Г. Грицкевич. - К., 2002. - 24 с. 8. Дубовик О. Л. Экологическое право : учебник / О. Л. Дубовик. - [2-е изд., перераб. и доп.]. - М. : Велби : Проспект, 2006. - 688 с. 9. КобецькаН. Р. Еколопчш права громадян Украши : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.06 / Н. Р. Кобецька. - К., 1998. - 17 с. 10. Колбасов О. С. Экология: политика - право : правовая охрана природы в СССР / О. С. Колбасов. - М. : Наука, 1976. - 230 с. 11. Медведев К. В. Еколопчш права громадян Украши: гарантп ïx судового захисту : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.06 / К. В. Медведев ; Кшв. нац. ун-т iм. Т. Шевченка. - К., 2012. - 214 с. 12. Медведев К. В. Еколопчш права громадян Украши: гарантп ïx судового захисту : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.06 / К. В. Медведев. - К., 2012. - 17 с. 13. Милн А. Права человека и человеческое многообразие / А. Милн, М. В. Кладницкая // Международное сотрудничество и права человека. - М., 1989. 14. Мюллерсон Р. А. Права человека: идеи, нормы, реальность / Р. А. Мюллерсон. -М. : Юрид. лит., 1991. - 160 с. 15. Нерсесянц В. С. Права человека в истории политической и правовой мысли (от древних до Декларации 1789 г.) / В. С. Нерсесянц // Права человека в истории человечества и в современном мире. - М., 1989. - С. 21-29. 16. Петров В. В.
Экологическое право России : [учебник для вузов] / В. В. Петров. - М. : БЕК, 1995. - 557 с. 17. Право окружающей среды в экономически развитых странах [Электронный ресурс] -Режим доступа : http://www.duma-magadan.ru. 18. Рабтович П. М. Основш права людини: загальнотеоретична характеристика / П. М. Рабшович // Вюник Академп правових наук Украши. - Х., 1994. - № 2. - С. 22-28. 19. Про охорону навколишнього природного середовища : Закон Украши вщ 25 червня 1991 р., № 1264-Х11 // Вщомосп Верховно! Ради Украши. - 1991. - № 41. - Ст. 546. 20. Разумова Е. Р. Экология: учебн. курс (учебн.-метод. комплекс) / Е. Р. Разумова ; Моск. ин-т экономики, менеджмента и права. - [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://e-college.ru. 21. Руководящие принципы по обеспечению доступа к экологической информации и участия общественности в процессе принятия решений в области охраны окружающей среды : (София, 23-25 окт. 1995 г.) // Верховна Рада Украши : офщ. веб-портал. - [Электронный ресурс]. - Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_810. 22. Шевчук С. Судовий захист прав людини: практика Свропейського Суду з прав людини у контекст захщно! правово! традицп / С. Шевчук. - Вид. 2-е, випр., допов. - К. : Реферат, 2007. - 848 с. 23. Шейканов Н. А. Правовое обеспечение интересов личности / Н. А. Шейканов. - Свердловск : Изд-во Урал. ун-та, 1990. - 200 с.
ЭКОЛОГИЧЕСКИЕ ПРАВА ЧЕЛОВЕКА В НАЦИОНАЛЬНОЙ И МЕЖДУНАРОДНОЙ ПРАВОВОЙ ДОКТРИНЕ Гетьман А. П., Костицкий В. В.
Статья посвящена экологическим правам человека, которые относятся к фундаментальным естественным правам, имеющим непревзойденное значение в современных условиях глобализационных процессов общественного бытия. Проанализировано понятие экологических прав, их объем, место в общей системе прав человека и гражданина. Особое внимание уделено классификации принципов международного экологического права.
Раскрыто законодательное обеспечение экологических прав человека, гарантии и механизм их реализации в национальном и международном праве.
Ключевые слова: экологические права, международные стандарты экологических прав, классификация экологических прав, механизм реализации экологических прав, международное экологическое право.
ENVIRONMENTAL HUMAN RIGHTS IN NATIONAL AND INTERNATIONAL LEGAL DOCTRINE Getman A. P., Kostitsky V. V.
The article is devoted to environmental human rights, which belong to the fundamental natural rights having unsurpassed value in modern conditions of globalization processes of social being. The concept of the environmental rights, their volume, a place in the general system of human rights and the citizen is analyzed. Special attention is paid to classification of principles of the international environmental law.
Legislative provision of environmental human rights, guarantees and mechanism of their realization in national and international law is revealed.
Key words: environmental rights; international standards of environmental rights; classification of environmental rights; mechanism of implementation of environmental rights; international environmental law.
Надтшла доредакцИ 18.12.2013 р.
