Научная статья на тему 'Податкове стимулювання екологізації економічного розвитку України'

Податкове стимулювання екологізації економічного розвитку України Текст научной статьи по специальности «Экономика и бизнес»

CC BY
163
44
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

Аннотация научной статьи по экономике и бизнесу, автор научной работы — О. А. Васюта, О. С. Васюта

Проаналізовано види і напрями формування ефективних механізмів та інструментів екологізації економіки загалом та природокористування зокрема; необхідність певних умов розробки їх ефективної концепції, а відтак дієвого застосування. Підкреслено, що оновлення податкової ідеології дозволило б адекватніше враховувати та регулювати антропотехногенний вплив на навколишнє середовище, зменшити деградацію природних ресурсів, стимулювати процеси ресурсозбереження в економіці. Пріоритетність і складність процесів екологоорієнтованих механізмів господарювання нагально вимагають урядового протекціонізму.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

Tax stimulating of "greening" of economic development in Ukraine

Analyzed kinds and directions of effective mechanisms and instruments creation in the field of "greening" of economy in general and nature usage in particular; necessity of some conditions for development their effective conception, and accordingly its effective usage. Underlined, that renewing of tax ideology would permit adequately regulate anthropotechnogenic pressure on nature, reduce the degradation of nature resources, stimulate saving processes of nature resources in economy. Priorities and complexity of processes in ecology-oriented mechanisms in economy urgently require state protectionism.

Текст научной работы на тему «Податкове стимулювання екологізації економічного розвитку України»

4. ЕКОНОМ1КА, ПЛАНУВАННЯ I УПРАВЛ1ННЯ В Л1СОВИРОБНИЧОМУ КОМПЛЕКС!

УДК338.978(477) Проф. О.А. Васюта, д-р полт наук -НД1 Украто-

знавства МОН Украти; магктр О. С. Васюта - УкрДЛТУ

ПОДАТКОВЕ СТИМУЛЮВАННЯ ЕКОЛОГ1ЗАЩ1 ЕКОНОМ1ЧНОГО РОЗВИТКУ УКРА1НИ

Проаналiзовано види i напрями формування ефективних MexaHi3MiB та шстру-менпв еколопзацп економiки загалом та природокористування зокрема; необхщ-нють певних умов розробки ix ефективно'1 концепци, а вiдтак дieвого застосування. Пiдкреслено, що оновлення податково'1 щеологп дозволило б адекватнiше враховува-ти та регулювати антропотехногенний вплив на навколишне середовище, зменшити деградацiю природних ресурсiв, стимулювати процеси ресурсозбереження в еконо-мiцi. Прiоритетнiсть i складшсть процесiв екологоорiентованиx меxанiзмiв господа-рювання нагально вимагають урядового протекцiонiзму.

Prof. Olha Vasyuta - Scientific-research institute of Ukraine-knowledge Ministry of Education of Ukraine; Magistrate Oleksandr Vasyuta - USUFWT

Tax stimulating of "greening" of economic development in Ukraine

Analyzed kinds and directions of effective mechanisms and instruments creation in the field of "greening" of economy in general and nature usage in particular; necessity of some conditions for development their effective conception, and accordingly its effective usage. Underlined, that renewing of tax ideology would permit adequately regulate anthro-potechnogenic pressure on nature, reduce the degradation of nature resources, stimulate saving processes of nature resources in economy. Priorities and complexity of processes in ecology-oriented mechanisms in economy urgently require state protectionism.

Сучасна епоха глобальних трансформацш поставила еколопчну проблему на р1вень прюритет1в людства. Економ1чш, сощальш, демограф1чш, ме-дичш та багато шших сусшльних проблем потребують виршення з точки зо-ру рацюнального природокористування, полшшення навколишнього середо-вища та охорони здоров'я. У сучасних умовах особливого значення набувае процес формування конкурентного середовища, яке для значноi кшькосп ук-раiнськиx шдприемств, ще мае стати справжшм м1рилом ефективност та ре-зультативност еколого-економ1чно1' полггики держави в геополггичному простор^ визнання чи заперечення ринково!" доцшьност та еколопчност на-

цiонального продукту, послуг, ринкового та еколопчного iмiджу того чи ш-шого украшського шдприемства або !х групи тощо.

Врахування екологiчних факторiв як одте1 з цiлей економiчноl поль тики повинно виходити за межi звичайних правил безпеки, правил видшення рiзних санiтарних зон чи боротьби з конкретними видами та проявами заб-руднення довкшля. Необхiдно, щоб завдання, що пов'язуються з охороною навколишнього середовища все бiльше знаходили вщображення у принципах оподаткування, процедурах творення Державного бюджету, попереднього уз-годження сум кашталовкладень, виборi технологiй, стратеги зовшшньоторго-вельних заходiв, загалом у вЫх компонентах полiтики суспiльного розвитку.

У процесах формування концепци еколопзаци економiки та забезпе-чення стшкосп соцiально-економiчного розвитку принциповою е проблема застосування адекватних механiзмiв. Свiтовий досвщ дае змогу бачити три можливих варiанти механiзмiв ре^заци еколого-економiчних цшей, а саме: пряме регулювання, пов'язане з впливом держави (нормативно-правовi, адмь нiстративно-контрольнi заходи, пряме регламентування тощо); економiчне стимулювання, пов'язане з розвитком ринкових механiзмiв; змiшанi мехашз-ми, як враховують два перших шдходи [7, с.240].

Еколого-економiчний досвiд колишнього СРСР та краш Схщно1 Свро-пи засвiдчив неефективнiсть жорсткого централiзованого планування та уп-равлiння у справi забезпечення екологiчно збалансованого сощально-еконо-мiчного розвитку. Значнi субсиди в експлуатуючi природу галузi, вiдсутнiсть щни або 1х мiнiмальнi розмiри на природш ресурси, що сприяло екстенсивно-му природокористуванню, так звана загальнонародна власнiсть, а насправдi власнiсть мшстерств та вiдомств, партiйно-державного апарату, вщсутшсть належного правового контролю за охороною середовища та використанням ресурсiв i багато iнших причин сприяли техногенному посиленню багатьох кризових сощально-еколопчних явищ економiчного розвитку.

Водночас, ниш неможливо забезпечити стiйкий еколого-економiчний розвиток винятково тiльки за рахунок окремо взятих ринкових чи державних механiзмiв. Важлива риса ринку полягае, насамперед, в його можливост забезпечити найкраще використання рiзних ресурЫв завдяки цiновим сигналам про 1х дефiцитнiсть. Але водночас, деградацiя св^ового навколишнього середовища свiдчить про значш недолiки в ринкових мехашзмах, означае необ-хiднiсть реалiзацil еколопчно! полiтики держави, спрямовано! на ютотну ко-рекцiю ринкових збо1в.

В умовах перехщно1 економiки Украши для ефективного здшснення еколого-економiчноl полiтики виршувати екологiчнi проблеми тiльки на базi державного регулювання або тiльки ринкових вщносин також не вдаеться. Од-нiею з найважчих проблем у цьому сенс залишаеться iнституцiйна неефектив-нiсть охорони навколишнього середовища, i насамперед, невизначенiсть прав власностi. Тшьки вирiшення ще1 проблеми у суспiльствi в рядi випадкiв дасть змогу значно полшшити екологiчну ситуацiю. Загалом у перехщний перiод повинна посилитись конструктивна функщя держави у становленш розвинуто1 системи ринкових економiчних iнструментiв еколопчно1 полiтики, еколопзаци

Державного бюджету. Однак нав^ь наймодернiше державне управлшня пов-нiстю не гарантуе вщ неефективностi екологiчних рiшень, що засв^уе свгго-ва практика державного регулювання, в тому чи^ у крашах розвинуто1 рин-ково! економжи. Серед чинниюв неефективностi державно1 пол^ики видiлимо наступнi: непослiдовна реформа прав власностц недолiки менеджменту та мо-нiторингу навколишнього середовища; податкова система (стимулювання еко-логiчно дестабшзуючо1 дiяльностi у сiльському господарствi, енергетицi тощо); надання субсидш (наприклад, на пестициди, традицшну енергетику, во-довитратне зрошення тощо); контроль за щнами; екологiчно дестабiлiзуюча зовнiшньоторговельна та митна полггика та iн. [7, с.342].

Шкода, але вже типовим i яскравим прикладом негативних еколопч-них наслiдкiв е проблема державних субсидш в еколого-економiчно екстен-сивш галузi економiки, зокрема, у традицшну енергетику та шнорування по-тенщалу ефективностi альтернативних джерел та енергозбереження. Як це не парадоксально з точки зору сучасних лiберальних ринкових концепцш в Украшу але роль та значення держави, не дивлячись на недолши И сучасного еколопчного та ресурсного менеджменту, надалi не повинна зменшуватися. Адже державi повинна належати провiдне значення у здшсненш iмператив-них варiантiв виршення екологiчних проблем, структурнiй перебудовi еколо-го-економiчних вiдносин в умовах ринку. Про це ж свщчить досвщ останнiх двох десятилiть розвитку промислово розвинених краш. Таким чином, недо-оцшка державного макрорегулювання в умовах переходу Украши до ринку i його функцюнування призведе до негативних еколопчних, полiтичних та со-цiально-економiчних наслiдкiв.

Iнституцiйна неефективнiсть екологiчноl пол^ики, поряд зi значними недолiками державно1 полiтики щодо темпiв, засад i характеру запроваджен-ня радикальних ринкових реформ, неоднозначшсть процесiв приватизацil у суспшьств^ невизначенiсть прав власностi на природш ресурси, в тому чи^ приватно1, нечiткий розподiл прав власност^ розпоряджання або управлiння ними мiж центром i регiонами стимулюють еколого-економiчну нестабiль-нiсть, е причинами науково необгрунтованого, нерацiонального природоко-ристування в Украшь

Процес пошуку ефективних ринкових i державних регуляторiв, моделей !х оптимального спiввiдношення у цiй сферi розпочались у свiтовiй еко-номiчнiй практицi впродовж 60-70-х рр., коли екологiчнi проблеми рiзко за-гострилися. Кра1ни з ринковою економжою реагували на таке загострення створенням централiзованих адмiнiстративних систем управлiння охороною навколишнього середовища [3, с.240-283]. Акцент робився на законодавчi об-меження шюдливих впливiв на довкiлля, державне нормування i контроль, санкцil. Важливим принципом законiв, якi приймалися з охорони природи став принцип "забруднювач платить", введений Оргашзащею економiчного сшвробггництва i розвитку (ОЕСР) у 1972 р. Здшснювалось безпроцентне державне субсидування природоохоронно1 дiяльностi. Економiчному регулю-ванню та стимулюванню охорони природи у цей перюд придшялося мало уваги. У подальшому 80-i роки характеризувались намаганням широко вико-

ристати eкономiчнi peгyлятоpи для стимyлювання пpиpодооxоpонноï дiяль-ностi в yмоваx pинковоï економжи. Загалом y цей пepiод вже наpаxовyвалось понад 80 piзноманiтниx eкономiчниx iнстpyмeнтiв [34, с.17].

Вдавшись до "зеленю податкiвм на товари i виpобничi процеси, якi заб-руднюють, пошкоджують чи знищують навколишне природне середовище, промислово розвинут кpаïни використали ïx як iмпyльс до згортання вироб-ництва "бpyдниx" товаpiв i водночас пошуку можливостей виробництва еколо-гiчно чистиx товаpiв-замiнникiв. Окpiм того, "зелеш податки" стали джерелом кош^в для компeнсацiï pанiшe заподiяноï там eкологiчноï шкоди. Прикладом е податки на викиди вуглецю внаслiдок спалювання оpганiчного палива, на ут-ворення небезпечнж (токсичниx) вiдxодiв, на продаж пeстицидiв, на викорис-тання води з шдземнж джерел тощо. Тим самим краши GC заради майбутньо-го штучно погipшили конкypeнтоспpоможнiсть своïx пiдпpиeмств, зайнятиx eкологiчно брудним виробництвом - видобуванням та збагаченням залiзноï руди, виплавкою сталi, виробництвом мшеральнж добрив, пeстицидiв, наф-топpодyктiв, електроенерги тощо. Це призвело до тимчасового скорочення не тшьки виробництва вщповщно1" пpодyкцiï та послуг, але i ïx експорту. Ресурси та швестици, як вивiльнилися внаслiдок тако1' структурно:' перебудови, шшли в "eкологiчно чисп" сектори eкономiки. I як результат - яюсть навколишнього середовища у цж кpаïнаx значно полiпшилась.

Таким чином, упродовж 90-x pp. у багатьоx pозвинyтиx кpаïнаx нагро-маджено значний досвщ використання piзниx eкономiчниx мeтодiв управлш-ня якiстю навколишнього середовища [31, 33]. Головш з нж нинi можна об'еднати в наступш групи:

• сyбсидiï (пpямi та нeпpямi): на дepжавнi еколопчт проекти; на ввдповвдаль-нiсть за частину ризику з тдприемствами по плотник eкологiчниx пpоeктаx; на пpиpодооxоpоннy роботу населенню; дотацiï на еколопчно досконалу пpодyкцiю, компeнсацiя прискорено1 амортизацп eкологiчниx тexнологiй;

• iнстpyмeнти системи кредитування (пiльговi або дискpимiнацiйнi): за напря-мами дiяльностi; за кредитними ставками; за обсягами та термшами;

• податковi iнстpyмeнти (пiльговi або дискримшащйт): на продукцию; на види дiяльностi; на джерела забруднення; на вмшт шкiдливиx компонент!в; на ко-ристування ресурсами; на iнвeстицiï;

• еколопчт платeжi: на викиди (скиди) шкiдливиx речовин в атмосферу, водт джерела, грунт; на складування (заxоpонeння) шкiдливиx речовин у природ-нж ландшафтаx; на фiзичнi види забруднення середовища (шум, електро-магнiтнe забруднення тощо); бюлопчт види забруднення;

• цiновi iнстpyмeнти: eкоцiновe програмування; екоцшове регулювання; eкоцi-нове стимулювання;

• виплати за збереження (досягнення) невн^ eкологiчниx peзyльтатiв: реци-пieнтам (адресатам швестицш та кредит!в) за полшшення якост! середовища шляxом тexнологiчного оновлення; peципieнтам (адресатам iнвeстицiй та кредиив) за досягнення в галyзi рацюнального використання природне ре-сypсiв; рецитентам (адресатам iнвeстицiй та кредит!в) за збереження (досягнення) оптимального стану природного середовища (наприклад, болщ piчок, лiсiв, iншиx пpиpодниx об'eктiв);

• продаж еколоичник прав: на викиди (скиди); на подальший продаж квот на викиди (скиди); на еколопчно шкщливу тexнологiчнy дiяльнiсть;

• ринков1 сертифшати: еколопчт квоти; дозволи на виготовлення (продаж) певних обсяпв продукци (надання послуг, ведения робгг 1 т.п.);

• не грошове сприяння (лобшвання) просуванню на ринок: еколопчним торго-вельним операциям; розширенню еколопчно ор1ентованих сектор1в економши;

• еколопчне страхування: вид1в д1яльност1; тдприемницького ризику; еколо-го-економ1чних насладив.

У промислово розвинутих краХнах на сьогодш використовуються 153 рiзнi економiчнi шдойми, в тому числi 81 - рiзнi штрафи, 41 - рiзнi суб-сиди та 31 - iншi заходи. Як приклад ефективних еколопчних нацiональних дiй необхiдно згадати юнування у Франци штрафу за викиди, пов'язаш iз заб-рудненням повггря, введення у Фшлянди та Швецп "антивуглецевого" подат-ку на використання викопних видiв палива. В Австралп, Бельгп, Нiдерландах та Сполучених Штатах Америки стягують податок на вщходи. У Шмеччиш, Дани, Шдерландах, Новiй Зеландп, Сполученому Королiвствi, Фшлянди, Швейцари та Швецil встановлено рiзнi рiвнi податку на етилований та не етилований бензин, а у Шмеччиш, Нщерландах, Швеци та Япони оподатку-вання використовуеться як зашб заохочення випуску автомобiлiв з низьким рiвнем забруднення навколишнього середовища тощо [17, 18].

Отже, головний постулат ефективного регулювання у природоохорон-нш сферi полягае у тому, що ставки плати за забруднення мають вщповщати величинам екологiчних збиткiв вщ забруднення кожного окремого типу. Проте захщний досвiд показав також i те, що реалiзацiя принципу "забруд-нювач платить" як економiчного шструмента не вичерпуе ефективних засобiв еколопзаци. Тобто як економiчний iнструмент вш мае обмежене поле ефек-тивность Те саме стосуеться адмiнiстративного регулювання забруднення у виглядi встановлення обов'язкових норм або квот на викиди. Неможливють точно встановлювати зв'язок мiж викидами i завданими внаслiдок цього збит-ками призвела у промислово розвинених крашах до дедалi бшьшого поши-рення податкiв на фактори, яю призводять до дестабiлiзацil та забруднення середовища [20].

Нормування цих факторiв у свт розробляеться за двома напрямками. Перший - нормування можливос^ контакту людини з елементами природного середовища (рослинним покривом, водоймами, птахами i тваринами) в межах житлово1 зони людини, насамперед, урбашзованих територш. Цей напрям активно розвиваеться в Япони. Другий - нормування можливос^ контакту людини з природними ландшафтами (лю, поля, гори) поза житловою зоною, од-нак у межах максимального досягнення, наприклад, за допомогою транспортних засобiв тощо. Саме такий шдхщ дуже розвинений у Шмеччиш [10].

Ниш процеси охорони навколишнього природного середовища та ра-цюнального використання природних ресурЫв представляють собою склад-ний своерщний симбiоз адмшютративних i ринкових еколого-економiчних механiзмiв та регуляторiв, пошук можливостей вдосконалення та оптимiзацil яких нинi активно продовжуеться. Тому можна твердити про основш прин-ципи та пiдходи до створення нового економiчного механiзму взаемовщно-син суспiльства з природою. Функцюнально довершено1 й добре вiдлагодже-но! унiверсальноl моделi такого механiзму, яка б повною мiрою враховувала

специфiку pÎ3Hrn краш i регюшв, у свт не юнуе. Державний i ринковий тд-ходи мають свою специфжу, вoлoдiють сильними i слабкими гранями. Cbîto-вий дocвiд показав неефектившсть використання у "чистому" виглядi будь-якого з означених пiдхoдiв. Саме тому ниш для Украши вкрай необхщне ïx розумне, збалансоване поеднання, застосування cпiввимipниx до еколого-eкoнoмiчниx peалiй кpитepiïв аналiзy та вiдпoвiднoï дiяльнocтi.

Екoлoгiзацiя yкpаïнcькoï eкoнoмiки, перехщ до ïï cтiйкoгo типу розвит-ку ускладнюеться труднощами виходу iз загальнoï eкoнoмiчнoï кризи та переходу до pинкoвoï eкoнoмiки, що накладае в цих умовах об'ективш обмеження на проведення eкoлoгiчнoï пол^ики. Однак, це може бути частково компенсо-ване застосуванням нeoбxiдниx ефективних eкoнoмiчниx та правових мехашз-мiв. З iншoгo боку, ocтаннi зopieнтoванi на середовище pинкoвoï eкoнoмiки i, при його вщсутносп у сукупност ринкових iнcтитyцiй та мexанiзмiв у завер-шеному виглядi, не можуть забезпечити eфeктивнoï охорони навколишнього природного середовища, примноження його багатств в Укршт. Отже, вщпо-вiднi eкoлoгo-eкoнoмiчнi процеси пoвиннi вiдбyватиcя у перехщний пepioд тiльки паралельно i взаемоузгоджено. Нереально у краш створити спочатку здорову ринкову економжу, а по^м здiйcнювати ïï eкoлoгiзацiю.

На вЫх piвняx opганiзацiï cycпiльcтва та влади необхщно ycвiдoмити, що eкoлoгiчна бeздiяльнicть рано чи пiзнo буде жорстко покарана неминучими eкoлoгo-eкoнoмiчними труднощами, цшою дeгpадацiï здоров'я усього на-селення. Сприятиме цьому також i активiзацiя пpиpoдooxopoннoï пoлiтики у захщних кpаïнаx i, зокрема, Свропейського Союзу, глобальш процеси пере-poзпoдiлy пращ та капiталiв, нарощування oбcягiв cвiтoвoï тopгiвлi.

На якi ж структуры змiни нeoбxiднo oчiкyвати, якщо не вдатись через piзнi обставини до запровадження жорстюшого природоохоронного законо-давства? Цшком очевидно, що, отримавши значш кoнкypeнтнi переваги, на-цioнальнi виробники будуть eкoнoмiчнo змyшeнi й намагатимуться збшьшу-вати обсяги "брудних", але прибуткових виробництв з метою подальшого нарощування експорту. По cyri, це прокладання у cвoïй краш власноруч шляху до eкoлoгiчнoгo кoлoнiалiзмy. Як наcлiдoк такoï пoлiтики внутршш фшансо-вi ресурси з потенцшно eкoлoгiчнo "чистих" ceктopiв нацioнальнoï економь ки, а також iнoзeмнi швестици почнуть спрямовуватись в eкoлoгiчнo шюдли-вi, але пpибyткoвi вiдcталi ресурсовитратш виробництва. У кiнцeвoмy шд-сумку це неминуче призведе до ще бшьшого занепаду якocтi навколишнього природного середовища та подальшого уповшьнення eкoнoмiчнoгo розвитку.

За роки, якi минули вщ часу кoнфepeнцiï в Pio-де-Жанейро, Укpаïна продовжуе пociдати одне з перших мюць у cвiтi за piвнeм споживання енер-гiï, води, залiзнoï руди та iншиx корисних копалин на одиницю ВВП, за обся-гами утворення промислових вiдxoдiв на душу населення. При цьому ще до-мiнye помилкова стратепя охорони навколишнього середовища, яка спонукае спрямовувати катталовкладення не на усунення причин забруднення та не-ращонального природокористування, а на подолання 1'х наcлiдкiв. Нeгативнi eкoлoгo-eкoнoмiчнi результати таких пiдxoдiв oчeвиднi: до 10 % втрат ВВП кpаïни мають мюце тiльки через порушення пpoдyктивнocтi та передчасну

втрату основних фондiв, природних i людських ресуршв, а ресурсомiсткiсть кiнцевого нацюнального продукту в УкраХ'ш у 3 рази перевищуе свiтовi стан-дарти [21, с.3; 16, с.69; 12].

За таких умов для гарантування вибору нацюнального виробника на користь оптимального рiвня використання ресуршв необхщно вже сьогодш застосувати мехашзми "зеленого" оподаткування, як збiльшують цiну продажу ресуршв. Даний пiдхiд повинен охоплювати все рiзноманiття полiтичних та економiчних iнструментiв, якi впливають на цшоутворення продуктiв спо-живання, в тому чи^ природних ресурсiв як продукту суспшьного вироб-ництва та предмету споживання. Така змша економiчноl полiтики вже сьогоднi може стимулювати виробника до переходу на бшьш еколопчно чис-тi, альтернативнi технологи виробництва, яю не завдають шкоди навко-лишньому середовищу або принаймш менше шкодять йому. Але сучасш нап-рями перебудови та моделi економiчного механiзму, якi пропонуються в умовах переходу Украши до ринкових вщносини, ще недостатньо враховують еколопчш аспекти господарювання. Особливо часто це проявляеться у спро-щеному трактуванш шституцшних перетворень, закрiпленнi прав власност^ приватизацп, акцiонуваннi тощо. З урахуванням вщдалених еколого-еконо-мiчних наслщюв такi форми економiчних вiдносин безнадшних природоохо-ронних регуляторiв можуть стати в цшому збитковими для суспшьства.

Висловлене не означае, що потрiбно сповiльнювати темпи чи видозмь нювати напрями просування до нових форм господарювання. Стара коман-дно-адмшютративна система, и монополiя на природнi ресурси призвели на-родне господарство на грань еколопчно! катастрофи. Тому в умовах переходу до ринку все повинно бути виважене з сощально-еколопчно! точки зору.

Закономiрно, що в умовах конкуренци, реструктуризаци шдприемств, можливих банкрутств, жорстко! фiнансовоl ситуаци для пiдприемств однiею з перших жертв боротьби за виживання стае природа. Шдприемства намага-ються будь-яким чином економити на природоохоронних заходах, купiвлi еколопчного обладнання, оскшьки еколопчш затрати не збiльшують випуск основно! виробничо! продукцil. Приховуються викиди i скиди забруднюючих речовин, захоронення вiдходiв, суб'екти економiчноl дiяльностi прагнуть уникати вщ сплати за це штрафних санкцiй.

Полегшити заради майбутнього еколого-економiчний перехiд до рин-ково! економжи держава може за допомогою еколопчно збалансованих соцi-ально-економiчних реформ i створення вiдповiдного макроекономiчного середовища для еколопчного шдприемництва. Правовою основою еколопчного шдприемництва у сучаснш Украlнi е закони "Про шдприемство та пiд-приемницьку дiяльнiсть", "Про охорону навколишнього природного середовища" i "Про вiдходи". У цих документах визначено вщповщальшсть та не-обхiднiсть компенсацil шкоди внаслiдок забруднення навколишнього середовища, сформульоваш принципи захисту вщ екологiчних ризикiв. На думку правознавщв, нинi доцiльно розробити та доповнити природоохоронне зако-нодавство пакетом закошв про екологiчне шдприемництво, i серед них "Про еколопчне страхування", "Про фiнансовi механiзми для реалiзацil програми

"Про охорону навколишнього природного середовища", "Про шдтримку тех-нoлoгiй i дocлiджeнь для збереження навколишнього природного середовища", "Про спещальш еколопчш фонди на шдприемствах" та iн.

В штересах посилення cycпiльнoï мoтивацiï eкoлoгiчнoгo шдприем-ництва, надання цим процесам eкoнoмiчнoï цiлecпpямoванocтi та coцiальнoгo динамiзмy першочерговими, на наш погляд, повинш стати наступш заходи. По-перше, пiдгoтoвка та прийняття пакету законодавчих пpoeктiв, спрямова-них на створення eкoнoмiчниx основ та подальше стимулювання еколопчно-го тдприемництва в Укpаïнi: про пшьгове оподаткування пiдпpиeмcтв еколо-гiчнoгo профшю; про запровадження стимулюючих цiн i надбавок на еколопчно чисту продукщю та послуги; про порядок пшьгового кредитування тд-приемств piзниx форм влаcнocтi, якi дiють у cфepi пoлiпшeння стану природного середовища; про оподаткування еколопчно небезпечних виробництв; про порядок використання еколопчних фoндiв для субсидування виконання робгг, виробництва тoваpiв i надання послуг еколопчного пpoфiлю. По-друге, створення оргашзацшних структур у фopмi peгioнальниx цен^в та шдготов-ка нормативно-методично1' документаци, яка регламентуе ïx дiяльнicть, для регулювання та eкoнoмiчнoгo стимулювання виробництва тoваpiв, виконання poбiт i надання послуг еколопчного спрямування. По-трете, оргашзацшне формування галузевих цeнтpiв з еколопчного аудиту, eкoлoгiчнoï стандарти-зацiï, еколопчного лщензування piзниx видiв eкoнoмiчнoï дiяльнocтi, еколо-гiчнoï cepтифiкацiï тoваpiв i продуклв, eкoлoгo-мeтpoлoгiчнoгo контролю, акpeдитацiï суб'еклв eкoлoгiчнoгo пiдпpиeмництва, якi виробляють продукщю, виконують роботи та надають послуги eкoлoгiчнoï спрямованость По-четверте, законодавчо-нормативне забезпечення галузевих цен^в з еколопчного аудиту, eкoлoгiчнoï стандартизации eкoлoгiчнoгo лiцeнзyвання piзниx видiв eкoнoмiчнoï дiяльнocтi, eкoлoгiчнoï cepтифiкацiï тoваpiв i продуклв, eкoлoгo-мeтpoлoгiчнoгo контролю, акpeдитацiï суб'еклв eкoлoгiчнoгo шд-приемництва, якi виробляють продукщю, виконують роботи та надають послуги eкoлoгiчнoï спрямованость По-п'яте, державне сприяння оргашзацн промислового виробництва устаткування для малих пiдпpиeмcтв еколопчного профшю. По-шосте, розвиток маркетингу сфери еколопчного тдприемництва та бiзнecy.

В умовах переходу вщ жорст^' кoманднo-адмiнicтpативнoï схеми уп-равлшня природокористуванням до opieнтoванoï на ринок системи територь ального yпpавлiння охороною, вщтворенням та використанням природних ре-cypciв тактика державного пpoтeкцioнiзмy, з метою розвитку еколопчного тдприемництва i бiзнecy, сприятиме стабшьносл i тдвищенню piвня як eкoнoмi-ки в Украш, так i полшшенню стану навколишнього природного середовища.

Для проведення eфeктивнoï eкoлoгiчнoï пoлiтики важливо poзyмiти pi-вень вiдпoвiдниx eкoнoмiчниx заxoдiв, масштаб i мeжi ïx впливу. Вщповщно до цього зв'язку видiлимo двi групи заходiв: макpoeкoнoмiчнi заходи та заходи, яю мають власне eкoлoгiчнy cпpямoванicть. До першо'1 групи вiднocи-мо заходи, яю проводяться в рамках вcieï eкoнoмiки або на piвнi ïï ceктopiв чи господарських кoмплeкciв i можуть безпосередньо не переслщувати, або

не вiдображати в будь-якому виглядi еколопчних цiлей. Серед заходiв озна-ченого масштабу та характеру можна видшити, наприклад, структурну пере-будову, скорочення дефщиту державного бюджету, фiнансово-кредитну поль тику, лiбералiзацiю зовнiшньоï торгiвлi, посилення ролi приватного сектора, iнституцiйнi перетворення, приватизацшну полiтику, демонополiзацiю, щно-вi реформи, програми оподаткування або швестування в основних секторах економiки, створення умов для шоземних iнвестицiй i т.д. [7, с.247]. Цi та ба-гато iнших заходiв i механiзмiв з розряду радикальних сощально-економiч-них реформ в Украïнi ^ею чи iншою мiрою обов'язково вщображаються загалом на екологiчнiй ситуаци. До друго'1 групи заходiв вщносимо заходи з чгг-ко вираженою екологiчною спрямованiстю та вiдповiдним еколопчним ефек-том: введення мекологiчнихм податюв, рiзного роду платежiв i штрафiв за забруднення, прийняття природоохоронних стандарт i нормативiв, реалiза-цiю регюнальних або галузевих екологiчних програм тощо, яю у бiльшостi випадкiв носять шдпорядкований i локальний характер по вщношенню до макроекономiчних програм. Так, у разi виникнення негативних еколопчних ефеклв вiд проведення мвеликоïм економiчноï полiтики, держава змушена ре-алiзовувати додатковi екологiчнi програми та вживати окремих цшеспрямо-ваних заходiв в штересах стабiлiзацiï соцiально-екологiчноï ситуацiï, яка по-гiршилась [23].

У сучасних умовах державш керiвники, якi виршують вiдповiднi по-лiтичнi чи економiчнi питання в Украïнi, на перше мюце ставлять прiоритет власне макроекономiчних заходiв, якi визначають характер i темпи економiч-ного i сощального зростання. Екологiчнi передумови або наслщки макроеко-номiчноï полiтики, яка проводиться, або взагалi не беруться до уваги, або враховуеться ïx мiнiмальна присутнiсть у контекстi вiдповiдних проблем. Так, ютотш проблеми породжуе скорочення дефщиту державного бюджету як неминучий та ефективний процес. Але в умовах максимально!" рацiоналiза-ци бюджетно1' полiтики у державi однiею з перших жертв на шляху економи фшансових ресурсiв стають витрати на охорону природи.

Серед основних причин негативного еколопчного впливу макроеко-номiчних заходiв можна видiлити три чинники: неефектившсть державно1' полiтики, недiевiсть ринкових вщносин у сукупностi всiх механiзмiв i структур, iнституцiйна неефектившсть здшснення еколого-економiчноï полiтики.

Отже, видаеться вкрай доцшьним радикальна екологiзацiя макроеко-номiчного погляду на економiчнi проблеми Украши, що дозволило б виршу-вати як економiчнi, так i сощоеколопчш проблеми. Шкода, але у суспшьнш практицi такий погляд превалюе не завжди. Саме тому проведення еколого-економiчних заходiв здебiльшого здшснюеться за методом "на кiнцi труби", тобто е вимушеним, похiдним i компенсуючим заходом по вiдношенню до антиеколопчних за своею суттю реалiзованих основних економiчних заходiв.

Для украшсько1' економiки у сучасних умовах життево важливою е прiоритетна екологiзацiя процеЫв ïï структурно:' перебудови, у контекст роз-робки економiчних програм врахування потенцшного техногенного впливу на природне середовище шляхом iнтеграцiï у них превентивних, а вщтак i

компенсуючих паке^в природоохоронних заxoдiв. Якщо ж це неможливо здiйcнити у пoвнiй мipi за певних обставин, то суспшьству i, насамперед, його владним й полличним iнcтитyцiям нeoбxiднo забезпечити здшснення еколого нecyпepeчливoï або eкoлoгiчнo нeйтpальнoï макpoeкoнoмiчнoï поль тики, що е одним з ваpiантiв eкoлoгo-eкoнoмiчниx кoмпpoмiciв. Загалом мipа антpoпoтexнoгeннoï дecтабiлiзацiï, яку суспшьство може coбi дозволити у cфepi eкoлoгo-eкoнoмiчниx вiднocин, ще потребуе вceбiчнoгo дocлiджeння. Екoлoгiзацiя пpoцeciв cтpyктypнoï макpoeкoнoмiчнoï перебудови - це ради-кальний i едино можливий шлях подолання вимушеного, похщного та ком-пенсуючого характеру природоохоронних заxoдiв в УкраАт.

Однieю з найважливiшиx проблем е формування i використання ефек-тивних мexанiзмiв та iнcтpyмeнтiв еколопзаци eкoнoмiки загалом та природокористування зокрема. У цьому зв'язку видшимо ïx два рiзнi види: макро-piвнeвi мexанiзми та iнcтpyмeнти, яю фyнкцioнyють в межах вcieï економши, ïï ceктopiв i галузей; спещальш eкoнoмiчнi мexанiзми та iнcтpyмeнти власне природокористування, безпосередньо opieнтoванi на регулювання охорони природного довюлля та використання його ресурЫв [7, с.252].

Для бiльшoï eфeктивнocтi eкoнoмiчнi мexанiзми та шструменти по-виннi використовуватися в тих секторах i галузях економжи, де ïx застосу-вання вимагае менших витрат, пopiвнюючи з прямим державним чи макро-eкoнoмiчним регулюванням. Розробка eфeктивнoï кoнцeпцiï eкoнoмiчниx ме-xанiзмiв та iнcтpyмeнтiв eкoлoгiчнoï полггики пoвиннi враховувати наcтyпнi умови.

По-перше, ефективна концепщя та вiдпoвiдний eкoнoмiчний мехашзм pацioналiзацiï природокористування, охорони навколишнього середовища можуть бути розроблеш вже у процес розробки кoнцeпцiï розвитку окремих ceктopiв та кoмплeкciв, загалом нацioнальнoï eкoнoмiки, уточнюватися та до-роблятися в xoдi ïï peалiзацiï.

По-друге, eкoнoмiчний мexанiзм нацioнальнoгo природокористування повинен бути оргашчною частиною "глобального" eкoнoмiчнoгo мexанiзмy. Вiн не може охоплювати тшьки eкcплyатyючi природу комплекси та галуз^ бути локальним. Вiн повинен бути узгодженим з шшими eкoнoмiчними меха-нiзмами, якi дiють на наступних, тсля "природно-видобувного", етапах при-poднo-пpoдyктoвoï вepтикалi, якi з'еднують первинш пpиpoднi ресурси з юн-цевим продуктом суспшьного виробництва. Таким чином, eкoнoмiчний меха-нiзм природокористування та охорони природного довюлля повинен стати оргашчною складовою загального eкoнoмiчнoгo мехашзму, що регулюе фун-кцioнyвання вЫх галузей i ceктopiв cycпiльнoгo виробництв у природно-про-дyктoвiй вepтикалi i opieнтyватиcь на кiнцeвi результати.

По-трете, eкoнoмiчний мexанiзм природокористування повинен фор-муватися на мiжгалyзeвiй та мiжpeгioнальнiй ocнoвi у тicнiй взаемозалежнос-ri з основними eкoнoмiчними процесами [7, с.252-253].

У загальному виглядi видшимо три piзниx за характером типи еконо-мiчних механiзмiв природокористування та охорони природного довюлля [7, с.253-254]:

• м'який або доганяючий - л1беральний в еколопчному вщиошеит, ставить найбшьш загальт обмежувальт еколопчт меж1 економ1чного розвитку га-лузей i сектор1в, практично його не гальмуючи. Даний тип екоиом1чиого мехатзму спрямований в основному на лжввдацш вже шнуючих еколопчних деформаций та окремих негативних еколопчних иаслщюв, а не сощально-екоиом1чиих причин 1х виникнення, слабо впливаючи на темпи i масштаби

• г> и • о

сустльного розвитку. назначений мехатзм природокористування властивий техногенному типу розвитку економжи. Саме таким тип екоиом1чиого мехатзму природокористування шиуе нит в Украшц

• стимулюючий або розвиваючий - сприяе екоиом1чиому тдиесеиню еколопчно збалаисоваиих та спещал1зованих природоохороииих виробиицтва й видов дiяльиостi. Основу фуикцiоиуваиия такого мехатзму природокористуваи-ия стаиовлять рииков1 важел1. Вш стимулюе зростаиия сустльиого виробииц-тва иа засадах иових технологш, дае змогу зиачио шлшшити використання та охороиу природних ресурс1в. Наприклад, зиачт перспективи розвитку стиму-люючого мехатзму ириродокористуваиия в Украш нит пов'язуються з про-цесами еколопзаци сшьського господарства. Цей тип мехатзму характерний для иестабшьио1 i слабко1 сощальио-екоиом1чио1 стльиоти;

• жорсткий або подавляючий - використовуе рииков1 та адмшстративт шструмеити i через жорстку податкову, кредитиу, штрафиу та шш1 види по-л1тики пресиигуе иа розвиток певних галузей i комплекс1в з метою обмежеи-ия 1х природного базису, сприяе екоиоми використання природних ресурс1в. Цей тип мехатзму характерний для стаб1льио1 й сильно1 сощальио-екоио-м1чио1 стльиоти.

У чистому виглядi в реальнiй дiйсностi зазначеш типи економiчних механiзмiв природокористування та охорони природного довкшля не юну-ють. Але вони чiтко проявляють себе у вщповщних тенденцiях, тюно взаемно переплiтаються, корелюючись конкретними технолопями виробництв та видами соцiально-економiчноï дiяльностi. З точки зору нагальних потреб еколо-гiзацiï економiчного розвитку та виходу з сучасноï еколого-економiчноï кри-зи в Украïнi вже ниш необхщне органiчне поеднання стимулюючого i жорсткого тишв механiзму природокористування та охорони природного довкшля як органiчноï складовоï загального економiчного мехашзму, який регулюе функцiонування окремих виробництв i орiентований на кiнцевi сус-пiльнi результати.

Нинi Украша не володiе достатнiми фiнансовими ресурсами для еколопчно стабшьного розвитку, для забезпечення якого, зпдно з опублжовани-ми даними, краïнi щороку необхщно залучати близько 40 млрд. дол. шоземних швестицш, у тому чи^ близько 10 млрд. дол. - для реалiзацiï програм та проеклв першочергового державного значення, щоб забезпечити енергетич-ну та еколопчну безпеку, розвиток сучасних екотехнологiй та вiдповiдноï ш-фраструктури тощо [11]. У цьому зв'язку нагальною проблемою новiтньоï на-цiональноï екологiчноï полпики е завдання iнтеграцiï ïï економiчних шстру-ментiв з процесами податковоï реформи з метою посилення стимулюючоï ро-лi екологiчних податкiв, введения нових, бшьш ефективних, посилення фун-кцiï традицiйних в iнтересах захисту, збереження та рацюнального використання природних ресуршв Украши.

Серед факторiв економiчного пiднесення, як засвiдчують дослщження фахiвцiв-економiстiв, лiдируюче положення займають швестицшна та шно-вацiйна дiяльнiсть, вмшня створювати та широко використовувати конкурен-тоспроможнi технологи у сферах нащонального товаровиробництва, послуг, iнфраструктури та ринку. Це стосуеться також i екотехнологш, на розроблен-ня яких щорiчно видiляеться у середньому 5-10 % вщ загального обсягу фь нансування шноващйно! дiяльностi багатьох високорозвинених кра!н. У свiтi щорiчно виробляеться продукщ! i послуг у галузi екологп на 200 млрд. дол. Так, Шмеччина знаходиться на другому мющ пiсля США щодо експорту еколопчно! техшки. Близько 10000 тдприемств у Нiмеччинi спецiалiзуються на розробленш та виробництвi екологiчних технологiй, як правило, це - високо спецiалiзованi малi та середнi пiдприемства. Майже кожний п'ятий еколопч-ний товар зроблено в Шмеччиш. За даними Федерального вщомства охорони довкiлля, Шмеччина займае перше мюце щодо експорту еколопчно! техшки. Обсяг експорту еколопчних товарiв становить 35 мiльярдiв марок, i в цiй сферi спостер^аеться значне зростання. Порiвняно з шшими кра!нами Шмеч-чина, в якш е приблизно 10000 орiентованих на екологш пiдприемств, пось дае передове мюце, хоча й значно вщстае вiд США, де налiчуеться близько 30000 фiрм (плюс ще близько 80000 комунально-господарських шд-приемств). Причиною високого рiвня розвитку нiмецько! еколопчно! техшки е суворо регламентоваш законом еколопчш нормативи. Нiмеччина займае провщш позицi! в технологiях лiквiдацi! смлтя та водоочищення - класичних дшянках екологiчно! технiки. У цих секторах оборот з 1985 р. подво!вся i ста-новив у кшщ 2000 р. 85 млрд. марок [30, с.470; 8; 15].

Шдвищет податки повиннi застосовуватися до еколопчно небезпеч-них, руйнуючих довкiлля техшки, технологш, препаратiв, наприклад, етило-ваного бензину, пестицидiв, енергоемно! технiки тощо. Наприклад, в Норве-гi! за рахунок податюв на мiнеральнi добрива та пестициди фшансуеться програма розвитку стшкого, екологозбалансованого сiльського господарства кра!ни.

Стримуючим чинником ефективного використання природних ресур-Ыв Укра!ни е спрощений порядок нарахування плати за !х спецiальне використання, який не враховуе еколого-економiчно! оцiнки окремих компонен-тiв. Якщо, наприклад, у Канадi економiчною оцiнкою лiсiв тiльки в однш провiнцi! займаються понад 200 фахiвцiв, то в Укра!нi щею проблемою за су-часними методиками практично шхто не займаеться. З уЫх компонентiв люо-вих ресурЫв плата береться тiльки за деревину i живицю та й то за люовими таксами, концепцiя побудови яких гостро критикувалася ще за чаЫв функщ-онування адмiнiстративно-командно! системи господарювання. Аналогiчна ситуацiя з корисними копалинами та водними ресурсами [25; 27].

Для того, щоб плата за спещальне використання природних ресурЫв стала впливовим економiчним стимулятором еколопчно! полггики, необхщ-но: забезпечити належне наукове обгрунтування плати за спещальне використання природних ресурЫв; розширити мережу пiдготовки висококвалiфi-кованих фахiвцiв з економiчно! оцiнки природних ресурЫв; створити оргаш-

зацшт структури, яю забезпечували б ефективне збирання плати за спещаль-не використання природних ресуршв [7, с.260]. Вперше введения плати за забруднення навколишнього природного середовища було розглянуто й схва-лено Президiею Верховноï Ради Украши 26 березня 1991 р. i постановою Верховноï Ради Украши. Наступним кроком у зазначеному напрямi був Закон УРСР "Про охорону навколишнього природного середовища", прийня-тий 25 червня 1991 р. на сеси Верховноï Ради [9], який став важливим етапом у створенш збалансованоï системи еколопчного права в Укра1ш, базовим документом для формування пакету законодавчих i нормативних акив.

Принциповим моментом у цьому Закон стала орiентацiя на створення нового економiчного мехатзму, покликаного в умовах переходу до ринкових вщносин оптимiзувати еколого-економiчний розвиток шляхом економiчного стимулювання природоохоронноï дiяльностi у формi певних податкових пшьг, надання процентних цiльових позик тощо. У законодавствi закрiплено платне природокористування для використання природних ресуршв у госпо-дарськiй сферi та безплатне для задоволення культурних i духовно-естетич-них потреб. Передбачено еколопчне страхування та виплата вiдшкодувань, надання пшьг проживаючим у зонах екологiчноï напруженосл, хоча меха-нiзм вiдшкодувань нерозкритий та не дано чггкого визначення зон еколопчного лиха тощо. Недостатньо розроблеш вперше введет до природоохорон-ного законодавства положения про еколопчну безпеку, створення механiзму притягнення порушниюв природоохоронного законодавства до вщповщаль-ностi, вiдшкодування моральних збиткiв тощо [22, с.18]. Закон не тшьки про-голошував, але реально передбачав систему гарантш екологiчноï безпеки людини, упорядковував систему управлшня в галузi природокористування, суб'ектами якого е як державт структури, так i громадсью об'еднання, закла-дав шдвалини проведення единоï науково-технiчноï полiтики у сферi узгод-ження екологiчних завдань з штересами економiчного розвитку.

У рядi випадкiв податки взагалi можна не брати. Наприклад, вiд опо-даткування повиннi звiльнятися екологiчнi фонди, шдприемства, якi мають доходи вщ утилiзацiï рiзноманiтних вторинних ресурсiв та вiдходiв, а також гранти на природоохоронт цiлi тощо.

Видiлимо наступт важливi елементи формування економiчного мехатзму природокористування в умовах переходу до ринку: платшсть природо-користування; плата за забруднення навколишнього природного середовища; система економiчного стимулювання природоохоронноï дiяльностi: податки, субсиди, пiльгове кредитування природоохоронноï дiяльностi, прискорена амортизацiя природоохоронних фондiв i т.п.; формування ринку природних ресурЫв; удосконалення цiноутворення з врахуванням еколопчного фактора, особливо на продукцш природоексплуатацшних галузей; екологiчнi фонди; екологiчнi програми; продаж прав на забруднення; система "застава - повер-нення"; еколопчне страхування.

В украшському суспiльствi часто ототожнюють економiчнi санкцiï за еколопчну шкоду з еколопчними податками, ^норуючи той факт, що цi ме-ханiзми виконують рiзнi функцiï у контексп екологiчноï полiтики. Тому вар-

то наголосити, що еколопчний податок виконуе стимулюючу i планово-обль кову фyнкцiï, eкoнoмiчнi cанкцiï - стимулюючу, стримуючу та функщю еко-нoмiчнoгo покарання.

В eкoнoмiчнo розвинутих крашах cвiтy ниш зростае стимулюючий вплив еколопчних податюв на розвиток економжи. Вони покликаш вирши -ти двоедине завдання: по-перше, зробити вартють пpoдyкцiï бiльш адекватною стосовно до витрат i втрат, включаючи ваpтicть природних ресурЫв i на-несену шкоду навколишньому середовищу i, по-друге, сприяти компенсаци eкoлoгiчниx збиткiв самим забруднювачем, а не вЫм cycпiльcтвoм. Адже принцип "забруднювач платить" - один з основних принцишв pинкoвoï еко-номши. Зокрема, за даними Дeвiда Шрса, частка eкoлoгiчниx пoдаткiв у вщ-сотках до вcix кoштiв, що надходять вiд оподаткування юридичних та фiзич-них ociб, наприклад, у 1993 р. становила: в Австри - 4,4, Канадi - 4,5, Дани -3,4, Фшлянди - 7,3, Франци - 5,4, Шмеччиш - 4,9, Грецп - 6,1, 1рланди -11,9, Iталiï - 9,0, Япони - 6,5, Шдерландах - 5,5, Нoвiй Зeландiï - 6,1, Норве-гiï - 10,8, Португалп - 11,5, Icпанiï - 7,5, Швеци - 6,3, Швейцари - 4,7, Вели-кoбpитанiï - 8,2, США - 3,2. У цшому частка еколопчних податюв у цих крашах у 1993 р. склала 6,7 % проти 6,0 % у 1990 р. [19].

Розвиток платного характеру природокористування сприяе бшьш адекватному врахуванню еколопчних фактopiв у контекст eкoнoмiчнoгo розвитку, pацioналiзацiï використання природних ресурЫв. Проблеми екологи пoвиннi бути оргашчно iнтeгpoванi у загальний процес реформування вcieï пoдаткoвoï системи в Украш. Адже загалом у крашах з перехщною економь кою та викривленою податковою системою [25], яка стримуе й деформуе розвиток нацioнальнoï економжи сво1м деструктивним впливом, введення нових або посилення традицшних еколопчних податюв, за звичай, дае подвшну ви-году. По-перше, реформування пoдаткoвoï системи зумовлюе пoлiпшeння стану навколишнього природного середовища. По-друге, позитивш сощаль-нo-eкoнoмiчнi наcлiдки з'являються внаcлiдoк послаблення негативного деструктивного впливу вкрай високих i викривлених податюв на економжу та сощальну сферу. Ця концепщя реформування пoдаткoвoï системи отримала назву "пoдвiйниx дивiдeндiв" [25; 26; 35].

В Укра1ш нинi спостер^аеться тeндeнцiя вiдмoви вiд систем адмшю-тративно-наглядового контролю на користь заxoдiв eкoнoмiчнoгo впливу та стимулювання еколопчного шдприемництва, регульованого за допомогою спещальних пoдаткiв [15]. У кoнтeкcтi заxoдiв формування eкoнoмiчнoгo ме-xанiзмy eкoлoгiчнoï пoлiтики в Укpаïнi нeoбxiднo провести необхщш змiни в icнyючiй методолопчнш базi i запровадити нoвi, бшьш ефективш регулятори природокористування.

На сучасному еташ в Укpаïнi дiють такi економiчнi iнструменти iн-теграцй' економiчних та природоохоронних ршень: податки на землю, мь нepальнi ресурси та водокористування; плата за геолопчну poзвiдкy; плата за скиди забpyднювачiв у воду, викиди у повлря та забруднення грунту; стиму-ли у виглядi знижених poзмipiв плати та податюв (знижеш ocнoвнi тарифи), дiя яких обмежена в чаЫ та яю е дoтацiями у виробництво енерги, мiнepаль-

них ресурЫв та водокористування; штрафш санкци за розвiдку (пошук) та добування мшеральних ресурсiв та забруднення довкшля без дозволу; за пе-ревищення лiмiтiв на використання ресурсiв та скиди забруднювачiв; за по-рушення природоохоронного законодавства та завдавання шкоди навко-лишньому середовищу; плата користувачiв за водопровщну воду, каналiза-цiю та очищения стчних вод, за збирання та видалення комунальних вщхо-дiв; гранти на еколопчне навчання, освггу, оцшку доцiльностi екологiчних заходiв, дослiдження або започаткування проекив; акцизнi та митш збори за мiнеральнi ресурси, паливо та автомобiлi.

В iнтересах вдосконалення вже напрацьованих еколого-економiчних iнструментiв органи влади розглядають можливють застосування найближ-чим часом наступних заходiв, що стосуються економiчних iнструментiв: ану-лювання дотацш на використання ресурсiв, зокрема енерги, мiнеральних ре-сурсiв та води; проведення еколопчного аудиту, спрямованого на визначення потенцшно небезпечноï для довкшля дiяльностi. Очiкуеться, що еколопчний аудит буде обов'язковим пiд час приватизаци промислових пiдприемств; еколопчне страхування для лiквiдацiï наслiдкiв еколопчних аварш та катастроф, а також для реабштаци територiй пiсля закшчення робiт у шахтах та кар'ерах; плата й штрафи за забруднення мають сплачуватися у Державний фонд охорони навколишнього середовища. Фонд матиме фшансов^ адмшю-тративш та управлшсью можливостi розпоряджатися надходженнями [22].

На думку спещалютсв, необхiдно було б радикально змшити пропор-ци податковоï системи у напрямi збшьшення числа, а вiдтак i розмiру подат-кiв, пов'язаних з природокористуванням, передовЫм плати за право користу-вання природними ресурсами. За фаховими оцшками, частка таких податкiв повинна зрости i складати 30-50 % дохiдноï частини Державного бюджету. В Укра1ш ж у 1999 р. кошти вщ екологiчних податкiв становили тшьки 0,008 % вщ загальноï суми державних податкiв [25; 27]. Тим самим у певнш мiрi сти-мулюеться природоруйнiвна, деструктивна антропотехногенна дiяльнiсть. Тому саме така податкова щеолопя дозволила б адекватнiше враховувати та регулювати антропотехногенний вплив на навколишне середовище, зменши-ти деградащю природних ресурЫв, стимулювати зниження ресурсомюткост економiки.

Соцiально-економiчна ефективнiсть плати за забруднення залежить вiд багатьох причин. Еколого-економiчнi умови, що склалися сьогодш в Ук-раïнi, вимагають змши самоï iдеологiï обгрунтування реальних розмiрiв плати за забруднення. Необхщно науково розробити i закласти в основу розра-хункiв iдеологiю залежност величини плати за забруднення вщ величини за-гальних витрат пiдприемств-природокористувачiв на скорочення забруднення. Досвщ розвинутих кра1н засвiдчуе, що ефектившсть екологiчного податку та плати за забруднення залежить вщ середнiх граничних витрат товарови-робника на зменшення забруднення. Там, де плата за забруднення й еколопчний податок як економiчнi регулятори не "спрацювали", основною причиною стала неможливють встановити вщповщш платежi та податки вищими вщ се-реднiх граничних витрат на зменшення забруднення. Якщо нарахування не

перевищують цих витрат, то втрачаеться стимулящя до здшснення заxoдiв, спрямованих на скорочення забруднення та запобшання цiй плап. I навпаки, вплив розрахованих у прогресивний споЫб платeжiв за забруднення на ïx конкретш peальнi обсяги, тобто ïx "прямий" eкoлoгo-eкoнoмiчний ефект буде значно вщчутшшим (як свщчить, наприклад, дocвiд Швeцiï стосовно спожи-вання дизельного палива, а також етилованого та не етилованого палива) [5].

Необхщно вiдмoвитиcя вiд застосовуваного в Укра!ш методу розра-хунку плати за забруднення, як i еколопчного податку, за яким щ кошти вщ-носяться до coбiваpтocтi продукци, включаються до ïï цши i фактично повер-таються на шдприемство вiд споживача цieï продукци. Кошти з прибутку стягуються тшьки при розрахунку плати за пoнадлiмiтнe забруднення. До-цiльнo встановити порядок вщрахування плати за лiмiтнe та пoнадлiмiтнe забруднення саме з прибутку, який залишаеться у poзпopяджeннi природоко-ристувача. Пoлiтики пoвиннi пiдтpимати думку фаxiвцiв про нeoбxiднicть на-yкoвoï розробки, законодавчого закpiплeння та eкoнoмiчнoгo впровадження системи залiкy в рахунок платeжiв за забруднення тих коштв, якi шд-приемство-природокористувач витрачае на природоохоронш заходи. Юри-дичною основою для визначeнoï фiнанcoвoï вiдпoвiдальнocтi за надходження платeжiв, а також для ïx залжу повинна стати угода мiж пiдпpиeмcтвами як природокористувачами та державними органами еколопчного регулювання [22, с.30; 5].

Варто було б на полггико-законодавчому piвнi змiнити порядок стяг-нення eкoлoгiчнoгo податку та його eкoнoмiчнy фiлocoфiю, передбачаючи: по-перше, нарахування суми податку не з coбiваpтocтi еколопчно деструк-тивнoï продукци, тобто не включати ïï до цши i не перекладати все на бюджет споживача, а з прибутку товаровиробника i в такий споЫб eкoнoмiчнo стимулювати його до еколопчно конструктивних змш у технолопях виробництва, а вщтак до скорочення забруднень навколишнього середовища; подруге, закладення в основу розрахунюв еколопчного податку принципу за-лежност вщ середшх граничних витрат товаровиробника на зменшення тех-ногенних забруднень; по-трете, запровадження коефщенлв коригування суми еколопчного податку залежно вщ зростання або зниження концентрацн токсичних речовин в oпoдаткoвyванiй продукци, тобто треба встановити прогресивне або регресивне еколопчне оподаткування. Завдяки цим заходам необхщно oчiкyвати зростання ефективносп цього iнcтpyмeнта як стимулятора обмеження виробництва та споживання eкoлoгoнeбeзпeчнoï або ресур-coмicткoï пpoдyкцiï [5].

Надзвичайно важливим пoлiтичним моментом е необхщшсть змiни адpecнocтi надходження еколопчного податку. Необхщно скеровувати цi кошти не до загального Державного бюджету, а на рахунки позабюджетних фoндiв охорони природи, як це прийнято в шших крашах з перехщною еко-нoмiкoю. Адже саме завдяки 1м в умовах нeзадoвiльнoгo eкoнoмiкo-фiнанco-вого стану eкoлoгiчнoгo регулювання та хрошчно! нecтачi державних iнвec-тицш в Укpаïнi можна компенсувати недостатшсть бюджетного iнвecтyвання eкoлoгiчниx програм.

А поки - при юнуючш системi стягнення еколопчного податку до бюджету та методах розподшу державних коштв - еколопчний податок в Украш зберiгае яскраво виражений фюкальний характер i спрямований на поповнення головним чином бюджетних коштв, по сут^ за рахунок забруднення природного середовища та експлуатаци природних ресуршв. Плата за забруднення становить бшьше нiж 95 % вщ надходжень на рахунки охорони довюлля як державного, так i мюцевого рiвнiв. Порядок використання цих коштв частко-во визначено законом. Проте дотримання вiдповiдного законодавства е проб-лематичним, зокрема на обласному рiвнi. Платежi за забруднення означають фактично штрафи за забруднення. Було б бажано, щоб система могла забезпе-чити стимулювання для скорочення забруднення шляхом впровадження чис-тих технологш. Дiючi основнi ставки залишаються низькими [22].

Пропонована фахiвцями схема i спрямованiсть цiльового зворотного надходження коштiв вiд екологiчного податку, через позабюджетш еколопч-нi фонди, дае змогу нагромаджувати фiнансовi ресурси також на мюцевому рiвнi та безпосередньо спрямовувати доходи вщ еколопчного податку у суб-сидування або кредитування природоохоронних заходiв пiдприемств товаро-виробникiв тiеï ж галузi. Завдяки цьому механiзмовi перерозподiлу коштiв вщ екологiчного податку утворюються фiнансовi потоки так званих "повтор-них швестицш доходiв", якi в рядi краш довели свш високий еколого-еконо-мiчний ефект та розсiяли пiдозри, що, шбито, екологiчний податок - це тшьки ще один з багатьох способiв збшьшення платежiв на користь держави. Тому, саме з огляду на складш перехщш соцiально-економiчнi умови, в Украïнi стрижнем екологiчноï полiтики мае бути стимулювання природозберiгаючоï дiяльностi шляхом розробки та запровадження фiнансовоï системи взаемодо-повнення (замщення) екологiчного податку. Важливiсть впровадження зво-ротно адресного механiзму еколопчного оподаткування е очевидною [5].

Ч^ке визнання прюритету екологiчних цшей розбудови i реформуван-ня економжи, полiтична воля i належна тдготовка е важливими для впровадження економшо-податкових стимуляторiв природокористування. Завдяки вдосконаленому економiчному механiзму природоохоронного регулювання маемо шанс стабшзувати екологiчний стан Украши.

Особливоï уваги заслуговуе такий економiчний iнструмент екологiч-ноï полiтики, як податок на еколопчно шюдливу у споживанш продукцiю, запроваджений у бшьшосп промислово розвинутих кра1н свiту i який необ-хiдно також застосувати в Украшь ввропейський досвiд показуе, що еколопчш податки, включаючи податок на еколопчношюдливу у споживанш про-дукцiю, виступають ефективними шструментами екологiчноï полiтики тодi, коли нормативи плати за еколопчне забруднення перевищують кошти, необ-хщш для запобшання екологiчнiй шкодi. Саме такий еколопчний податок на етилований бензин у Швеци впродовж 1988-1993 рр. зумовив зменшення заб-руднення навколишнього середовища продуктами згорання етилованого бензину на 20 % [25]. У Шмеччиш еколопчна стратепя тюно пов'язана з подат-ковою полiтикою. Основнi принципи дiяльностi нiмецького мiнiстерства охорони навколишнього середовища i безпеки реакторiв - забруднювач платить;

попередити дешевше, шж усунути наслщки; виробництво повинно бути еколопчно зopieнтoваним тощо. Досить сказати, що завдяки штрафам за останш 12 роюв юльюсть викидiв автотранспорту в Нiмeччинi скоротилась на 90 % [2]. Реальне врахування компашями вимог охорони природи сприяе за-войовуванню ними лщируючих пoзицiй на европейському ринку.

Водночас не необхщно забувати, що з податками необхщно експери-ментувати вкрай обережно, адже необачне реформування податково! системи часто призводить до небажаних змш в економщ та сощальнш сферах, на якi автори пол^ики, реформатори, як правило, не очшують. Екoлoгiчний податок дoцiльнo брати в poзмipi eкoлoгiчнoï шкоди, що завдаеться навколишньому се-редовищу i природним ресурсам, у межах вимог еколопчних стандарта [32].

Екoнoмiчнi санкци за нерацюнальне використання природних ресурЫв i стан навколишнього середовища довгий перюд традицшно зачисляли до пра-вових мexанiзмiв eкoлoгiчнoï пoлiтики. Останшми роками в pядi наукових праць автори справедливо трактують eкoнoмiчнi санкци за еколопчну шкоду як eкoнoмiчний iнcтpyмeнт eкoлoгiчнoï пoлiтики [19, с.52; 28]. Екoнoмiчнi сан-кцiï за еколопчну шкоду необхщно активнiшe застосовувати проти порушень вимог еколопчних стандарта, передбачаючи вщшкодування (на початкових етапах часткове, а вщтак i повне) завданoï eкoлoгiчнoï шкоди. Важливою скла-довою eкoнoмiчниx cанкцiй за еколопчш порушення е також штрафи.

1снуюча система штpафiв в Укpаïнi у бшьшосп випадюв встановлюеться в абсолютних показниках або грунтуеться на розрахунку неоподатковуваного мшмуму дoxoдiв населення. Тому вона взагалi не виконуе eкoлoгiчнoï позитив-нoï peгyлятивнoï функци. Саме тому нeoбxiднo змiнити методику обчислення такого виду штpафiв, яю повинш включати у себе: залeжнicть показниюв штра-фiв за eкoлoгiчнe порушення вщ poзмipiв ставки плати за забруднення; еконо-мiчнi збитки вщ eкoлoгiчнoгo порушення; суми можливих витрат тдприемства-порушника на пpиpoдooxopoннi заходи, невиконання яких призвело до еколопчного порушення; вартють дiяльнocтi, cпpямoванoï на розв'язання eкoлoгiчнoï проблеми. Розраховаш в такий cпociб штрафи спроможш виконати фyнкцiю за-пoбiжнoгo eкoнoмiчнoгo регулятора природокористування.

Бiльшicть запропонованих заxoдiв е ефективними методами вдоскона-лення вже юнуючих eкoнoмiчниx iнcтpyмeнтiв еколопчного регулювання в Украш, можуть запроваджуватися без будь-якого ютотного пiдвищeння дер-жавних витрат чи змiни процедури контролю у cфepi природокористування. У свповш пpактицi широко практикуються пoдаткoвi знижки як форма еко-нoмiчнoгo стимулювання eкoлoгiчнoгo пiдпpиeмництва. Уci субсидн на прог-рами боротьби iз забрудненням навколишнього середовища надаються тд-приемствам з державного бюджету або зi cпeцiальниx фoндiв мiнicтepcтв, яю займаються питаннями охорони природи.

Система оподаткування за eкoлoгiчними кpитepiями повинна регулю-ватися на державному та обласному piвняx, вiдпoвiднo до компетенцн орга-нiв yпpавлiння. Пшьгове оподаткування дoцiльнo застосовувати насамперед на тepитopiяx з великим eкoлoгiчним навантаженням, i саме тут мае залиша-тися весь прибуток вщ господар^^ дiяльнocтi без вiдpаxyвання у Держав-

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

ний бюджет. Втрати бюджетних коштв за рахунок впровадження податкових пшьг можуть компенсуватися надходженнями вщ додаткового оподаткуван-ня шдприемств з екологiчно небезпечною технолопею або тих, що випуска-ють екологiчно небезпечну продукцiю [5; 6].

У контекст формування мотивацiйно-стимулюючоï основи еколого-орiентованих методiв господарювання в Укра1ш необхiдно провести реформу цшоутворення. Завдяки диференцiацiï цiн на еколопчно брудну та екологiчно чисту продукцш в iнших крашах досягнуто позитивних результатiв у змен-шенш техногенного забруднення природи. Фахiвцi твердять, що доцiльно встановити ринковi цши на вiдходи виробництва. Взагалi треба шдкреслити особливу складнiсть i, водночас, важливють розв'язания проблем цшоутворен-ня як напряму стимулювання виробництва безпечноï продукци в Украïнi.

Новим економiчним механiзмом екологiчноï полiтики, який ниш активно пропонуеться у розвинених крашах як компенсацшного, е плата за повернет викиди, що передбачае спрямування коштв зi спещальних фондiв тим пiдприемствам i оргашзащям, якi за рахунок удосконалення виробництва домоглися зменшення шюдливих викидiв у навколишне середовище. Плата за повернет викиди та технолопчш преми за використання природозберша-ючих технологiй е "м'якими" ринковими економiчними iнструментами еколо-гiчноï полiтики, якi використовуються, головним чином, тшьки у найрозви-нутших крашах свiту - США, Япони, Швеци та рядi iнших. Вони не отрима-ли широкого визнання та розвитку в Сврош.

Важливе значення для полiпшення фiнансування заходiв з охорони природи повинна вщгравати iдеологiя й практика позабюджетних еколопчних фондiв (фондiв охорони природи). Основна мета ix формування - створення незалежних вiд державного бюджету можливостей фiнансувания природо-охоронних потреб. Завдяки таким еколопчним фондам нагромаджуються ма-терiальнi ресурси для реалiзацiï екологiчниx програм, здiйснюеться спшьне дольове фiнансувания витрат на оздоровления навколишнього середовища. Без ïx функцюнування важко розв'язувати конкретнi екологiчнi проблеми, особливо в умовах постшного дефщиту державного бюджету [7, с.268].

Але переваги державноï iдеологiï й практики юнування позабюджетних фондiв охорони природи в Украм дещо втратили свою роль i значення у кон-текеп постанови Верxовноï Ради Украши "Про основш положения податковоï полггики i податковоï реформи в Украш^' (грудень 1995 р.). Цiею постановою передбачалося, що з 1996 р. на основний рахунок державного бюджету, а також мюцевих бюджетв ушх рiвнiв зараховуватимуться кошти позабюджетних фондiв охорони природи. При цьому висловлювалися запевнення, що це рь шення "матиме позитивний характер", оскшьки контроль за надходженнями i видатками перебуватиме у зош нагляду систем податковоï iнспекцiï, державного фшансування та контролю за використанням коштв. Видаеться, що за рахунок природоохоронних потреб держава вiдшукала ще одне джерело фшансування виршення традицшних соцiально-економiчниx проблем. Однiею з го-ловних причин свiдомого недостатнього пошуку державою можливостей по-долання нестачi екологiчного фiнансування е його традицшне полiтичне iгно-

рування. Наприклад, якщо в Угорщиш з 1992 р. усшшно дie порядок, згщно з яким eкoлoгiчний податок на вггчизняну пpoдyкцiю збираеться нацioнальнoю податковою шспекщею, а на iмпopтнy продукщю - нащональною митницею, причому надходження вщ сплати eкoлoгiчнoгo податку скеровуеться до поза-бюджетного фонду охорони навколишнього середовища, то в Украш, навпа-ки, з 1994 р. еколопчний податок стягуеться до Державного бюджету одночас-но з надходженням ycix видiв плати за використання природних ресурЫв [2, с.26-27; 5] i губиться в нетрях сплетшь Державного бюджету. Тому для вдос-коналення системи фiнанcyвання в галyзi природоохорони видаеться обов'яз-ковим повернення еколопчним фондам (фондам охорони природи) вЫх тери-тopiальниx piвнiв статусу незалежних позабюджетних, але пiд спшьним, про-зорим i гласним державним i громадським контролем.

З цieю метою фаxiвцi пропонують запровадити в Укpаïнi три наступш принципи фyнкцioнyвання фiнанcoвoгo мехашзму позабюджетних фoндiв в ïx видаткових статтях. По-перше, частину кoштiв фонду доцшьно направляти на виконання регюнальних заxoдiв, яю запoбiгають негативному впливoвi на природу або компенсують його наcлiдки. Вiльна ïx частина повинна надаватися пщприемствам у кредит пщ виконання природоохоронних заходав. По-друге, кредит пщприемство може отримати на пшьгових умовах, а саме, якщо за перь од кредитування тдприемство знижуе або (як мiнiмyм) стабшзуе надходження шкiдливиx речовин до навколишнього середовища, то вщраховаш йому у кредит кошти вважаються використаними згщно з призначенням i до фонду не по-вертаються. По-трете, коли винуватцями зростання викидiв забруднюючих речовин на конкретному пщприемста е постачальники нeякicнoï сировини або пщприемства, якi беруть участь у технолопчному циклi, тод до них висувають-ся eкoнoмiчнi пpeтeнзiï, яю задовольняються кoмпeнcацieю тieï частини плате-ж!в даного пiдпpиeмcтва, яка була спричинена з вини шших [5]. Вище зазначе-ний пшьговий мexанiзм кредитування природокористування за рахунок поза-бюджетного регюнального eкoлoгiчнoгo фонду з 1994 р. як експеримент впро-ваджений у ряд! мют Украши - Маpiyпoлi, Комунарську, Конотош, Глухов!. У цьому зв'язку корисними для Украши можуть бути приклади poзвинyтoï форми функщонування фшансово-кредитних потоюв видаткoвoï частини позабюджетних еколопчних фонд!в у кpаïнаx Цeнтpальнoï та Сxiднoï Свропи.

Отже, з огляду на щеолопю i свповий досвщ природоохоронного реформування, в тому числ^ i кpаïн з перехщною економшою, вдосконалення функщонування в!тчизняних позабюджетних еколопчних фонд!в (фонд!в охорони природи) ниш вимагае вщповщальних пол!тичних i законодавчих pi-шень, мае багато потенцшних можливостей щодо продуманого запроваджен-ня фшансових стимулятор!в активiзацiï дoвкiллeзбepiгаючoï фyнкцiï суб'еклв гocпoдаpcькoï д!яльност в Украш.

Розвиток ринкових мехашзм!в у сфер! охорони навколишнього середовища та природних ресурЫв загалом мае величезний потенщал. Одним з нових ринкових мехашзм!в у цш сфер! е продаж прав на забруднення. Ринок продажу прав на забруднення активно формуеться у США, одним з найваж-ливших принцишв якого е право на продаж р!зного роду викид!в i скид!в.

Водночас, створення й розширення функцюнування мехатзму продажу прав на забруднення не виключае ïx тимчасового перерозподшу, мiжна-родноï спецiалiзацiï та сшвпращ у цих питаниях. Обiймаючи глобальний i ре-гiональний рiвнi, вщповщш до цього полiтичнi та фiнансово-економiчнi ме-xанiзми поступово перемiщаються у нацюнальну та локальну площини. У свгговш економiцi з кожним роком дедалi ширше буде використовуватись ку-пiвля прав на забруднення мiж рiзними крашами, що сприятиме охорош навколишнього природного середовища вщ глобального до мiсцевого рiвня його оргашзаци, подоланню бiднiстю, адже зазначений мехашзм дае змогу здiйснювати додаткове залучення у рiзниx формах швестування фiнансовиx ресурсiв з розвинутих краш у краши, якi розвиваються, де боротьба з еколопчно шюдливими забрудненнями вимагае вщносно менших витрат. Так, введения "вуглецевого" податку створюе масу проблем для промисловост розвинутих краш, яю практично вже вичерпали "дешевi" способи ïx зменшення. Показовою у цьому вщношенш е пропозищя нiмецькиx парламентарий про можливють Роси взяти на себе частину зобов'язань Нiмеччини по зменшенню вуглецевих викидiв. Це може бути досягнуте шляхом посадки люу на терито-ри Роси за рахунок нiмецькоï сторони. Вартiсть цiеï програми 100 млрд. марок, але таке люорозведення обшдеться Нiмеччинi у 10 разiв дешевше, порiв-няно з намаганнями виршити проблему зниження викидiв вуглецю за рахунок техшчних заxодiв на територи самоï Нiмеччини [7, с.260-270].

Перспективним i важливим меxанiзмом економiчного пом'якшення наслщюв техногенних аварiй та природних катаклiзмiв повинно стати еколо-гiчне страхування, яке полягае у страхуванш вщповщальност пщприемств-джерел пiдвищеного техногенного ризику за нанесення екологiчноï шкоди у зв'язку з аварiею, теxнологiчним збоем чи стихшним лихом, що призводить до забруднення навколишнього природного середовища [1; 13].

Одним iз дшових меxанiзмiв стимулювання розвитку екологiчного шдприемництва та фшансування рiзниx видiв природооxоронноï дiяльностi в Украïнi мае неминуче стати система страхових екологiчниx фондiв. Основни-ми джерелами ïx формування, на наш погляд, мають бути: страxовi внески пщприемств, дiяльнiсть яких пов'язана з ризиком екологiчно небезпечних си-туацiй та аварiй; вщрахування вiд прибутку пiдприемств, iншi надходження, яю не пiдлягають оподаткуванню. До розряду дiевиx iнструментiв екологiч-ного шдприемництва необхщно вiднести мiжнародне та нацюнальне еколо-гiчне маркування продукци та екологiчну сертифiкацiю фiрм-виробникiв. К^м того, екологiчне маркування у бшьшост розвинених краïн впливае на розмiри iмпортного мита.

Одним з найбшьш старих i перевiрениx економiчниx шструментв у сферi охорони навколишнього середовища е система "застава - повернення". Даний мехашзм дае змогу знизити надходження вiдxодiв у навколишне сере-довище, насамперед, токсичних, зберегти значш ресурси та засоби за рахунок ïx масовоï уташзаци [5].

З огляду на впчизняш реали та прогнозованi тенденц^ функцiонуван-ня нацюнального господарства у перехщний перюд в Украïнi немае достатнix

суспiльних умов для впровадження методу кушвльпродажу прав на забруднення, створення банюв i лiцензiй на забруднення, еколопчного страхування тощо. Про власне ринковi методи екологiчного регулювання можна поки що тшьки розмiрковувати, адже у повнш мiрi економiчний механiзм природокористування в Укра!ш може бути створений тшьки шсля завершення болюних трансформацiйних ринкових процесiв. Однак без еколопчного коригування тактики нащональних економiчних реформ обiйтися неможливо. Зрештою, саме результатившсть розгортання природоохоронних програм визначае вже сьогодш i надалi перспективи нащонального соцiально-економiчного розвитку.

Для здшснення позитивних змiн в економiчному механiзмi еколопч-ного управлiння в Укра!ш важливо розв'язати широке коло полличних, сощ-ально-економiчних, правових, фiнансових, оргашзацшних тощо. У сучасних умовах без проголошеного на полiтичному рiвнi спещального урядового еко-логiчного протекцiонiзму цю справу здiйснити неможливо. Реалi! вггчизняно-го несистемного екологiчного менеджменту, дiючi економiчнi регулятори та пiдойми не спонукають до розвитку екологiчного шдприемництва. По сутi, економiчнi iнструменти виконують значення фюкальних платежiв, а функщонування еколого-економiчних регуляторiв у виглядi рiзного роду платежiв виступае як заЫб нагромадження фiнансових ресурсiв у владних структурах. Тому в штересах подолання юнуючих методiв екологiчно! поллики в Укра!нi необхiдно в найкоротшi термiни детально розробити та запровадити систему економiчних регуляторiв природокористування, спираючись на свповий дос-вiд, вщстежувати !х результативнiсть та коригувати на кожному еташ сощ-ально-економiчних реформ. Рекомендована фахiвцями система економiчних регуляторiв базуеться на комбiнацi! iнструментiв, що одночасно i примушу-ють, i заохочують господарюючих суб,ектiв до реалiзацi! природоохоронних i ресурсозберiгаючих заходiв. Така система не тшьки е економiчно випдною та екологiчно доцiльною, але й дае змогу залучити недержавш фiнансовi джерела iнвестування охорони природи. Вже зараз у бшьшост промислово роз-винутих кра!н свлу сформувалась адаптована до нацiональних умов ефектив-на система економiчних шструменпв екологiчно! полiтики, яка е надшним фундаментом сталого розвитку природокористування.

Екологiчна полiтика Укра!ни повинна бути узгодженою з мiжнародно визнаними iмперативами, принципами i стандартами сталого розвитку - захи-щати нацiонального товаровиробника, конкурентоспроможшсть вiтчизняно! продукцi!. Проте головна складшсть творення економiчного механiзму ращ-оналiзацi! природокористування в Укра!нi полягае у вщсутносп соцiально-економiчних умов для впровадження класичних, вiдпрацьованих схем такого мехашзму, властивого розвинутим кра!нам. Тому для укра!нсько! економiки перехщного етапу хоча б спочатку необхщним е механiзм економiчно! адапта-ци природоохоронних цiлей суспiльства до його реальних можливостей, а вiд-так творення вкрай потрiбно! системи яюсно нових, гнучких економiчних ре-гуляторiв природокористування та оздоровлення природного середовища.

Таким чином, проблеми формування еколопчно! полггики як складо-во! економiчно! полiтики Укра!нсько! держави е багатовимiрними i складними.

Насамперед, украшський сощум мае усвiдомити власну консолщовану сощ-ально-економiчну вiдповiдальнiсть як умову забезпечення екологiчноï безпе-ки та сталого нацiонального суспiльного розвитку. Наявш для реалiзацiï еко-логiчноï полiтики кошти вкрай недостатнi. Надходження вщ платежiв та штрафи могли б бути джерелом фшансування, але справа в тому, що з Державного бюджету не завжди е можливють профшансувати навпь витрати, встановлеш законодавством, а природооxороннi органи не в змозi примусити сплачувати еколопчш платежi та штрафи [22, с.28-29]. Тому загальна страте-пя повинна полягати в адаптаци вже юнуючих iнструментiв до реалiй пере-xiдного перiоду у краïнi таким чином, щоб ïx ефектившсть була оптимальною. Це означае, що вивченню ефективност економiчниx iнструментiв еко-логiчноï полiтики мае бути придшено бiльше уваги й аналiзу. Еколопчш пла-тежi необxiдно встановити на такому рiвнi, щоб вони ефективно стимулюва-ли запланованi заходи з охорони довкшля, тобто принцип "забруднювач платить" повинен бути запроваджений у практику. Для того, щоб досягти такого рiвня, що дае бажаний результат, але не унеможливлюе економiчну дiяль-шсть, необxiднi широкомасштабш дослiдження, оскiльки очевидно, що розвиток ефективноï полiтики, сприятливоï для сталого розвитку надзвичайно складний. Саме це е ниш нагальною потребою.

Значення екологiчноï полпики, конкретна суть, вщображення поточ-них завдань реалiзацiï, специфiка проведення у переxiдний перюд та iншi ас-пекти повинш зайняти першорядне мiсце у структурi основних напрямiв вдосконалення економiчного мехашзму та iншиx складових суспiльноï практики [24, с.328].

Основнi вади та позитивнi результати чинного економiчного мехашз-му екологiчноï полiтики, причини економiчноï недiевостi багатьох його складових, насамперед, примусовоï групи стимуляторiв, повиннi бути подоланi в штересах неминучого утвердження в Украïнi ринкових пiдxодiв до управлш-ня природокористуванням. Необхщно також переглянути правовi шструмен-ти, найретельнiше сформулювати ïx мету та забезпечити фшансування.

У контекст творения соцiально-економiчниx меxанiзмiв реалiзацiï на-цiональноï екологiчноï полiтики в умовах формування ринкових вщносин можливими е три мехашзми реалiзацiï еколого-економiчних щлей - пряме регулювання, економiчне стимулювання та змшаш меxанiзми, якi врахову-ють згаданi вище. Полiтика та практика ïx поеднання е важливою умовою на шляху подолання чинниюв неефективносп та рецидивiв колишньоï адмшю-тративно-командноï державноï екологiчноï полiтики, пошуку сучасних ефективних ринкових i державних регуляторiв, використання моделей оптимального сшввщношення з досвщу свiтовоï економiчноï практики.

Неефективнiсть використання у "чистому" виглядi будь-якого з озна-чених пiдxодiв означае, що ниш для Украши вкрай необхщним е ïx збалансо-ване поеднання на основi застосування спiввимiрниx до еколого-економiчниx реалiй краïни критерйв аналiзу та вiдповiдноï дiяльностi, взаемноï детермiна-ци завдань екологiзацiï економiки та створення ринкового середовища. Варто також особливо наголосити, що вже на початкових стадiяx будь-яких реформ

необхщно створювати модел! та реальш системи еколопчного захисту вщ ан-тропотехногенного ризику, передбачаючи жорстю еколопчш меж! можливих вар!анта розвитку.

У контекст! формування ринкового середовища в Украш надзвичайно важливим моментом об'ективно постае розвиток еколопчного шдприемництва. У зв'язку з цим важливо враховувати дв! групи економ!чних заход!в, pi-вень, масштаб i меж! ïx впливу: макроеконом!чш заходи та заходи, як! мають власне еколопчну спрямовашсть на мжроеконом!чному р!вш як прюритетш складов! нацioнальнoï eкoлoгiчнoï полггики. Формування економ!чних меха-шзм!в природокористування та реал!зацп природоохоронних завдань робить значущим ниш розроблення та здшснення цшьових еколопчних програм з прюритетних напрям!в в Украш^ ïï участь у д!яльност Глобального Еколопчного Фонду за умов глобал!зацн свггових штеграцшних процеЫв.

Вивчення проблем засвщчуе, що у перехщний перюд держав! дуже важливо виршити завдання та забезпечити стимулююче значення штеграцп економ!чних шструмента нoвiтньoï нацioнальнoï eкoлoгiчнoï пол!тики з про-цесами пoдаткoвoï реформи. У цьому зв'язку неефективною виявляеться по-л^ика спрощеного порядку нарахування плати за спещальне використання природних ресурЫв, неврахування eкoлoгo-eкoнoмiчнoï ощнки багатьох важ-ливих компонента природного довюлля [14; 29].

Перспективною для Украши пол!тико-економ!чною тенденщею може стати реал!защя кoнцeпцiï "подвшних дивщенд!в" вщ еколопчних податюв. Саме в ïï ключ! необхщно розглядати завдання вдосконалення нацioнальнoï подат-кoвoï системи, зокрема, проблеми податюв на еколопчно шюдливу у споживан-m продукщю, еколопчних санкцш, штраф!в, технолопчних премш за впровадження природозбериаючих технологш, податкових пшьг, еколопчного щноут-ворення, плати за повернет викиди, розвитку позабюджетних еколопчних фон-д!в, враховувати фактори пщнесення ефективносп ïx функщонування тощо.

У контекст! прояву потенщалу ринкових мехашзм!в щодо розвитку су-часного природокористування чшьне мюце повинш зайняти як модерн! еконо-м!чш шструменти, серед яких продаж квот i прав на забруднення, еколопчне страхування, м!жнародна та нащональна системи еколопчного маркування та eкoлoгiчнoï cepтифiкацiï тощо, так i вже традицшно перев!реш, наприклад, система "застава - повернення" як мехашзм зниження надходження в!дход!в у навколишне середовище за рахунок ïx маcoвoï утишзацн тощо.

Загалом вЫ дослщжеш пол!тичш процеси й тeндeнцiï формування та розвитку сощально-економ!чних мехашзм!в реал!зацн eкoлoгiчнoï полпики в умовах ринкових вщносин в Укpаïнi сьогодш нагально вимагають спещаль-ного урядового еколопчного протекщошзму, без якого виршити щ питання буде неможливо. Тшьки цшеспрямоване державно-полггичне творення сучас-нoï мoтивацiйнo-cтимyлюючoï основи активного впровадження еколого-ор!ентованих метод!в господарювання в Укpаïнi спроможне забезпечити ста-лий розвиток нацioнальнoï економши у контекст! глобал!зацшних свпових процеЫв, сприяти пщвищенню продуктивност природних екосистем, збере-женню бюр!зномашття рослинного i тваринного свггу.

Лггература

1. Ананьев А. Торгово-зкономическая политика России как фактор устойчивого развития// Вопросы экономики. - 1997, № 1. - С. 116-128.

2. Васюта О.А. Модерш концепти еколопчно! пол^ики: пол^ичний дискурс на засадах юторичного досв^ промислово розвинених кра!н// Наук. записки Тернопшьського ДПУ iM. В. Гнатюка: Iсторiя. - Тернопiль. - 2000, вип. 10. - С. 253-267.

3. Васюта О.А., Васюта С.1., Фшшчук Г.Г. Еколопчна полiтика: нацiональнi та гло-бальнi реали. У 4-х томах. - Чершвщ: Зелена Буковина, 2003, т.1. - 480 с.

4. Веклич О. Врахування еколопчного чинника в системi нацiональних рахунюв// Економiка Украши. - 1997, № 12. - С. 50-56.

5. Веклич О. Удосконалення економiчних шструменпв еколопчного управлiння в Украiнi// Економша Украши. - 1998, № 9. - С. 65-74.

6. Веклич О.О. Урахування св^ового досвiду еколопчного оподаткування при фор-муваннi вщповщно! податково! полiтики в Украiнi// Податкова пол^ика в Украiнi та ii норма-тивно-правове забезпечення: Зб. наук. праць за матер. наук.-практ. конф. 1-2 грудня 2000 р. -1рпшь: Академiя ДПС Украiни, 2001. - С. 98-101.

7. Гирусов Э.В., Бобылев С.Н., Новоселов А.Л., Чепурных Н.В. Экология и экономика природопользования. - М.: ЮНИТИ, 1998. - 455 с.

8. Еколопчш технологи: ITUT робить ставку на трансфер ноу-хау// Deutschland. -2000, № 5. - С. 34.

9. Закон УкраТни "Про охорону навколишнього природного середовища"// Зб. зако-нодавчих актiв Украши про охорону навколишнього природного середовища. У 5-ти тт. -Чершвщ: Зелена Буковина, 1997, т.1. - С. 78-97; - Чершвщ, 1998, т.4. - С. 37-38.

10. Иванов О.В., Мельник Л.Г., Шепеленко А.Н. В борьбе с законом "Когай": опыт природопользования Японии. - М.: Мысль, 1991. - 238 с.

11. Концепщя екож^чно'1 стабшзаци Украши// Економша Украши. - 1997, № 12.

12. Концепщя сталого розвитку Украши. - К.: 1997. - 17 с.

13. Лапко О. Еколопчний фактор в шновацшнш дiяльностi// Економша Украши, № 8. - 1998. - С. 69-75.

14. Литвиненко Я.В. Податкова полгтика. - К.: МАУП, 2003. - 224 с.

15. Ляуер Ганс-Школаус. Технологи ЕТ// Deutschland. - 2000, № 5. - С. 56-61.

16. Ляшенко I. До методологи еколого-економiчного моделювання// Економша Украши. - 1999, № 6. - С. 69-78.

17. Международный регистр потенциально токсичных химических веществ. - Женева: ЮНЕП, 1992. - 32 с.

18. Мельник Л. Принципи екологобезпечного розвитку// Економша Украши. - 1996, № 2. - С. 71-78.

19. Мшнародний досвщ застосування економiчних важелiв для здшснення еколопч-но'1 полгтики. Семшар. К., 1997. - 64 с.

20. Мщенко В. Екоресурсн платеж в Укран// Економiка Украши, № 10. - 1998. - С. 59-63.

21. Нащональна доповщь про стан навколишнього природного середовища в Укра-im у 1998 р. - К.: Мш-во ОНПСiЯБ Украши, 1999. - 161 с.

22. Огляд результативности природоохоронно'1 дiяльностi в Украiнi. - Нью-Иорк-Же-нева: ООН, 2000. - 232 с.

23. Олшник О.1. Види екологiчних податкiв// Наук. вюник УкрДЛТУ: Зб. наук.-техн. праць. - Львiв: УкрДЛТУ. - 2001, вип. 11.3. - С. 26-28.

24. Сакс Дж. Рыночная экономика и Россия. - М.: Наука, 1994. - С. 328.

25. Синякевич I. Економiчнi шструменти екопол^ики: теорiя i практика// Економiка Украши. - 1999, № 10. - С. 78-83.

26. Синякевич 1.М., Врублевська О.В. Перший св^овий конгрес економют1в з навколишнього середовища i природних ресурсiв// Економiка Украши, № 12. - 1998. - С. 87-88.

27. Синякевич 1.М. Еколопзащя розвитку: об'ективна необхiднiсть, методи, прюри-тети// Економiка Украши. - 2004, № 3. - С. 57-64.

28. Синякевич 1.М. Економша природокористування: Навч. поабн. - Львiв: 1ЗМН, 1996. - 156 с.

29. Синякевич 1.М., Врублевська О.В. Актуальш проблеми вдосконалення еконо-шчного мехашзму природокористування// Наук. вiсник УкрДЛТУ: Зб. наук.-техн. праць. -Львiв: УкрДЛТУ. - 2002, вип. 12.7. - С. 103-106;.

30. Соколенко С.1. Глобалiзацiя i економша Украши. - К.: Логос, 1999. - 568 с.

31. Состояние окружающей среды (1972-1992 годы): Спасти нашу планету - проблемы и надежды. - Найроби: ЮНЕП, 1992. - 313 с.

32. Туныця Ю.Ю. Экологические факторы в издержках производства// Вопросы экономики, № 7, 1977. - С. 116-121.

33. Экологическая экономика. - М.: Евразия, 1994, т. 1. - 103 с.; т. II. - 98 с.

34. Analiza skutecznosci dzialania instrumentow ekonomicznych ochrony srodowiska w Polsce. Praca zbiorowa pod redakj Kazimierza Gorki. - Krakow, Akademia ekonomiczna w Kra-kowie, 1999. - С. 121 s.

35. Willism J. Baumol, Wallace E. Oates. The theory of environmental policy. Second edition. - Cambridge university press, 1998. - 299 s._

УДК330.342:338.911:330.151 Доц. Я.В. Кульчицький,

канд. екон. наук - УкрДЛТУ

ЕКОЛОГ1ЧНИЙ 1МПЕРАТИВ У ПОР1ВНЯНН1 СУЧАСНИХ

ЕКОНОМ1ЧНИХ СИСТЕМ

Дослщжуеться проблема пор!вняння сучасних економiчних систем з урахуван-ням еколопчних чинниюв розвитку. Автор обгрунтовуе думку, що серед критерпв пор!вняння сучасних екoнoмiчних систем дoцiльнo видiляти окрему групу еколопч-них пoказникiв, значення яких незмipнo зросло на пopoзi третього тисячол^я.

Ключов1 слова: екoнoмiчна система, пopiвняння сучасних екoнoмiчних систем, еколопчш показники та критерп.

Doc. Ya. V. Kul'chyts'kyi- USUFWT Ecological imperative in comparison contemporary economic systems

In article investigates a comparison problem of contemporary economic systems with take account of ecological development factors. Author substantiate thought, that among comparison criterions of contemporary economic systems expediently to pick out a separate group of ecological indexes, sense of which immeasurably grew at the beginning of third millenium.

Keywords: economic system, comparisons of contemporary economic systems, ecological activities and criterions.

Початок третього тисячол1ття характеризуется зростанням необхщ-ност глибоко! модифжацн й оновлення економ1чного методолопчного дискурсу. Останнш повинен вщдзеркалювати докоршш змши у свгговш еконо-м1чнш систем! i, випереджуючи динамжу практичних зрушень, обгрунтову-вати конструктивш концепти економ1чно! еволюцн. Методолопчш проблеми сучасно! економ1чно! науки вщзначаються особливою складшстю, супереч-ливютю, неоднозначшстю. При цьому багато проблем носять взаемовиключ-ний характер, тобто розв'язання одних неминуче "пригшчуе" виршення ш-ших. Особливо яскраво це простежуеться на приклад! взаемозалежност еко-ном1чних та еколопчних проблем, як постають як перед окремими державами, так i перед людством в цшому.

Вагомими складовими сучасно! парадигми економ1чного прогресу е, на наш погляд, еколопчна i ресурсозбериаюча. При цьому еколопчна складова взаемопов'язана з поняттям вщповщальност!, вщповщального суспшьства та вщповщально! економжи. Еколопчна складова на практищ може виступати у

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.