CC BY
1270
УДК 338.23:330.341.42 Здобувач Н.Я. Сшрка - Rbeiecbm КА
СТРУКТУРА ЕКОНОМ1КИ: СУТН1СТЬ, ОСНОВН1 ЗАВДАННЯ ТА ТИПИ
Окреслено особливосп економiчних категорiй "eKOHOMi4Ha структура" та "структура нащонально1 економши". Визначено чинники та категорп формування оптимально! та ефективноi економiчноi структури. Систематизовано класифшащю основних видiв структури економши: вiдтворювальну, галузеву, територiальну, соць альну, секторальну, зовнiшньоекономiчну, технiко-економiчну.
Competitor N. Ya. Skirka - L 'viv commercial academy The structure of economics: essence, principal tasks and types
It is outlines the generosities of the economical categories "economical structures" and "structure of the national economics". It is fixes the factories and categories of the forming optimal and effectiveness economical structure. It is systemizing classification general views of structure economics.
Keywords: reproduction, branching, territorial, social, sectored, external economics, technics-economical.
Вступ. Основною метою державного регулювання економ1чно! та со-щально! ситуацп в кра!ш е стимулювання економ1чного зростання, тобто покращення яюсних та кшьюсних характеристик ВВП Украши.
Економ1чне зростання повинно вщображати не тшьки зростання основних макроеконом1чних показниюв пор1вняно з попередшм перюдом, а й спрямовувати ix до потенцшно можливого р1вня, за умови повного викорис-тання наявних економ1чних ресуршв. Споживання обмежених економ1чних ресуршв мае вщповщати принципам виро6ничо' та розподшьчо' ефективнос-ri, що характеризують не тшьки створення необхщних для суспшьства това-р1в, а й 'х виробництво з мшмальними суспшьними затратами.
Саме тому покращення яюсних характеристик економ1чного зростання потребуе максимiзацii зусиль на побудову оптимальноi структури еконо-мжи Украши в усix ii аспектах.
Бшьшють вiдомиx закордонних економiстiв пов'язують мiж собою циклiчнiсть економiчного розвитку краш та структурнi зрушення (Й. Шумпе-тер, Н. Кондратьев, Г. Менш тощо). На \х думку, суть економiчного зростання полягае не стшьки в у нагромадженш основного капiталу та залученнi до-датково1' робочо1' сили (iнтенсивниx чинниках), скшьки у перерозподiлi наяв-ного кашталу та робочо1' сили з менш ефективних сфер економiчноi дiяльнос-тi до бiльш ефективних. Аналопчними е висновки бiльшостi украшських еко-номiстiв, що визначають структурну перебудову як один з вагомих чинниюв пожвавлення економiчноi динамiки в кра1'ш та вирiшення багатьох сощаль-них проблем.
Пожвавлення швестицшно1" дiяльностi, як основний чинник досягнен-ня поставлено:' мети, забезпечуеться зростанням рiвня реальних доxодiв су-б,ектiв економiчноi дiяльностi в краiнi, ступенем доступностi та вартютю кре-дитних ресурсiв, розвитком фондового ринку, стабшьшстю ситуацii на валютному, грошовому та товарному ринках краши. Необхщшсть аналiзу юну-
ючого шструментарда бюджетно-податкового та грошово-кредитного регу-лювання динамiки економiчного розвитку кра!ни та, на його основ^ визна-чення шляхiв та напрямiв покращення !х впливу на структуру нащонально! економiчно! системи й обумовлюють актуальнiсть теми дослщження.
Постановка завдання. Метою статт е: визначити особливостi еконо-мiчних категорiй мекономiчна структура" та "структура нащонально! еконо-мiки"; дослiдити чинники та категори формування оптимально! та ефектив-но! економiчно! структури; систематизувати й структурувати класифiкацiю основних видiв структури економiки: вiдтворювальну, галузеву, територiаль-ну, соцiальну, секторальну, зовнiшньоекономiчну, технiко-економiчну.
Результати. Структура економiки кра!ни - це сшввщношення, якi вь дображають взаемозв'язки та взаемозалежностi мiж окремими частинами еко-номiки, окремими 11 секторами, галузями тощо. Структуру можна визначити як ефективну за умови наявност зростання продуктивност працi, фондовщ-дачi, зниження матерiаломiсткостi, а також вщповщност вироблено! продук-ци потребам сусшльства.
Одним з основних чинниюв покращення динамiки економiчного розвитку е формування оптимально! моделi нащонального ринку, нащонально! економiчно! системи. Економжа кра!ни - це "... мщно сплетена мережа ..., де змши на одному ринку викликають багаточисельш змiни на iнших ринках" [1, с. 574]. Нащональна економiчна система - це "... сукупшсть взаемо-пов'язаних механiзмiв та iнструментiв розвитку i функцiонування нащональ-но! економши. Всi елементи цiе! системи знаходяться в певних стввщношен-нях один з одним" [2].
Отже, нащональна економiчна система - це складна макроекономiчна структура, яка визначаеться як взаемодiя та взаемоузгоджешсть окремих сег-ментiв ринку (ринку економiчних ресурЫв, товарiв та послуг, грошей та ва-люти, капiталу, цiнних паперiв тощо) та окремих !х елеменлв. Спосiб взаемозв'язку мiж елементами та компонентами нащонально! економiчно! системи, внутршня !! органiзацiя визначае економiчну структуру кра!ни. Економiчна наука розглядае структуру як яюсне розчленування i кшьюсну пропорцiйнiсть процесiв виробництва, тобто вщображуе внутршньовиробни-чi зв'язки та залежност^ що виникають пiд впливом суспшьного подiлу працi, рiвня розвитку продуктивних сил i системи виробничих вiдносин [3, с. 406].
Залежно вщ трактування термiну "структура" можливим е виокрем-лення таких економiчних понять, як: "економiчна структура" та "структура нащонально! економжи". За умови визначення структури як способу формування взаемозв'язюв мiж окремими частинами нащонально! економiчно! системи, йдеться про "економiчну структуру". При визначеннi структури як вза-еморозташування, порядку складових частин нацiонально! економiки - про "структуру нащонально! економжи".
Таким чином, "економiчна структура", на нашу думку, е бшьш широким поняттям нiж "структура нацiонально! економiки". Якщо останне лише констатуе наявну ситуащю в кра!нi, то перше визначае взаемозв'язок та
взаемозалежност мiж окремими компонентами (елементами) структури нащонально! економши. Розглянемо бшьш грунтовно змют цих понять.
Побудова ефективно! моделi нацiональноï економiчноï системи визначае формування елеменлв ефективноï економiчноï структури. У сучаснш економiчнiй лiтературi вщсутт визначення принципiв та характерних ознак ефективноï та оптимальноï економiчноï структури краши. Компонування вь докремлених економiчних термiнiв в единий дасть змогу з'ясувати сутнiсть термiнiв "ефективна економiчна структура" та "оптимальна економiчна структура".
Економжа - (вiд грецького oikonomiks) в загальноприйнятому розу-мiннi - це народне господарство, що охоплюе галузi матерiального вироб-ництва та невиробничо1' сфери [2]; це система вщносин мiж людьми, що по-в,язанi з використанням обмежених економiчних ресурсiв з метою найбiльш повного задоволення потреб сустльств; це сукупшсть економiчних (вироб-ничих) вiдносин певно1' суспiльно-економiчноï формацiï, або економiчний базис сусшльства.
Ефективнiсть (результативнiсть) у загальному вiдображеннi - це по-рiвняння витрат з результатами. Це результатившсть економiчноï дiяльностi, економiчних програм та заходiв, що характеризуються вщношенням отрима-ного економiчного ефекту, результату до затрат факторiв, ресурсiв, що зу-мовлюють отримання цього результату, досягнення найбшьшого обсягу ви-робництва iз застосуванням ресурсiв визначено1' вартост [2].
Основним критерiем ефективност структури економiки краши е за-безпечення ефективного розподiлу обмежених економiчних ресурсiв. Цей розподiл повинен забезпечувати досягнення двох видiв ефективностi: розпо-дiльчоï та виробничоь Розподiльча ефектившсть вiдображае такий розподiл наявних економiчних ресурсiв, який забезпечуе виробництво тих товарiв i послуг, та в такому ix спiввiдношеннi, яке е найбiльш бажаним для суспшь-ства. Виробнича ефектившсть досягаеться тод^ коли бажаш для суспiльства товари та послуги виготовляються з мiнiмальними витратами.
Одночасне досягнення як розподшьчо].', так i виробничоï ефективностi забезпечуе досягнення максимального споживання обмежених економiчниx ресуршв краïни з максимальним задоволенням потреб сусшльства, та з мшь мальними виробничими витратами. Отже, стосовно економжи краïни еконо-мiчна ефективнiсть виражаеться у виробнищв максимального обсягу товарiв та послуг порiвняно з суспшьними витратами всix економiчниx ресурсiв (ма-терiальниx, людських, фiнансовиx).
Структура (вщ латинського structura - розташування, побудова, порядок) - взаеморозташування й зв'язок складових частин чого-небудь, побудова [4, с. 538]. Це сукупшсть стшких зв'язюв об'екта, що забезпечуе його цшс-нiсть та тотожшсть самому собi, тобто збереження основних властивостей при рiзниx зовнiшнix та внутршшх змiнаx [5, с. 47].
Формування системи стшких зв'язюв мiж елементами економiчноï системи мае вщповщати критерiям "ефективностi" та "оптимальностi". У цьому випадку необхщно зазначити, що поняття "ефективностi" та "опти-
мальностiм ютотно вiдрiзняються один вiд одного. Вщмштсть полягае в тому, що не всяка оптимальна економiчна структура буде ефективною в тих або шших конкретних умовах. Проте за шших рiвних умов оптимальнiсть економiчноï структури - неодмiнна ознака ефективного функцюнування еко-номiчноï системи.
Ефективна економiчна структура повинна вирiшувати два основних завдання:
• сприяти виготовленню широкого асортименту товар1в та послуг ввдповвдно до виробничих можливостей та споживчих потреб суспшьства;
• забезпечувати висок темпи економ1чного зростання.
Шляхом об'еднання та взаемоузгодження окремих теоретичних понять, можливим е визначення термшу "ефективна економiчна структура" в таких варiантах:
• перший вар1ант - ефективна економ1чна структура - це порядок формуван-ня системи ввдносин м1ж макроеконом1чними суб'ектами на основ1 максимального задоволення потреб суспшьства за умови досягнення виробничо1 та розподiльчоï' ефективност використання обмежених економ1чних ресур-с1в краши;
• другий вар1ант - ефективна економiчна структура - це формування сукуп-ностi суспiльно-економiчних формацiï, або економiчного базису суспшь-ства з метою збшьшення обсягiв виробництва порiвняно з суспшьними витра-тами всiх видiв економiчних ресурсiв (матерiальних, людських, фшансових).
Розглянемо характерш ознаки "ефективно1" економ1чно1" структури":
1. Забезпечуе споживання обмежених економ1чних ресурЫв з досяг-ненням максимального економ1чного ефекту з мш1мальними \х затратами.
2. Ïï результатом е забезпечення довготривалого економ1чного розвит-ку та розширеного вщтворення (частина додано1' вартост використовуеться на додатковий та змшний каштал).
3. Формування елемеш!в ефективно1' структури економжи краши забезпечуе зростання основних ïï параметр1в пор1вняно з попередшми тенден-щями розвитку.
4. Забезпечуе зростання продуктивност пращ та, на цш основу зростання результат1в сусшльного виробництва.
5. Мае ознаки системи, тобто передбачае комплексний шдхщ щодо визначення мети, засоб1в та результат формування елеменпв структури еко-номжи краïни.
6. G результатом взаемоузгоджених дш вЫх макроеконом1чних суб'ек-т1в та потребуе зовшшнього регуляторного впливу, тобто не може забезпечу-ватися лише мехашзмами ринковоï саморегулювання.
При трактуванш змюту термшу "ефектившсть" досить часто вш виз-начаеться як "...здатшсть приносити ефект, спричиняти дда" [2]. Що може визначатися як ефект вщ формування ефективноï економжи краïни?
Серед показниюв, що визначають ефектившсть економiчноï структури, можна видшити таю:
• ступiнь задоволення iндивiдуальних i суспiльних потреб;
• зростання обсяпв валового внутрiшнього продукту краши;
• збшьшення прибутковост та рентабельност суб'ектiв економiчноï активности
Основним показником ефективностi економiчноï структури в макро-економiчному аспект е темпи економiчного зростання. Найбшьш логiчним було б визначення загальноприйнятих ознак економiчного зростання:
• це "...збшьшення або реального обсягу продукци (валового национального продукту), або реального обсягу продукци на душу населення" [1, с. 380];
• це зростання в краш ".за чисельтстю населення; загальними масштабами виробництва i зайнятостц за реальним нацюнальним продуктом; за рiвнем життя типово1 родини; за кшьшстю вiльного часу тсля роботи; за ступенем полегшення важко1 стомлюючо1 працi" [6, с. 298];
• це "...постшне збiльшення реального обсягу виробництва, яке супрово-джуеться покращенням економiчноï, теxнологiчноï i сощально1 характеристик суспiльства" [7, с. 834];
• це ".. .регулярне, стшке розширення масштабiв дiяльностi дано1 господарсь-ко1 системи, яка виявляеться у збшьшент розмiрiв застосовувано1 суспшь-но1 працi i виробленого продукту - товарiв i послуг" [8, с. 297];
• це "... означае кшьшсну i яшсну змiну результатов виробництва i його фак-торiв (ïx продуктивност!) [9, с. 157].
Застосування под1бних принцишв визначення ефекту вщ формування "ефективно1' економ1чно1" структури" забезпечуе видшення матер1ально-речо-вого ïï змюту. Матер1ально-речовий ефект вщ формування "ефективно1" еко-ном1чно1" структури" розкривае ïï взаемозв'язок з розвитком продуктивних сил, що забезпечуе збшьшення основних макроеконом1чних показниюв, зростання суспiльноï продуктивност пращ. Под1бний шдхщ, на нашу думку, е недостатшм.
Важливим е видшення i суспшьно-сощального ефекту, який може виз-начатися: зростанням ступеня свободи безпосередшх виробниюв; збшьшен-ням р1вня швестицш у людськ ресурси; зменшенням р1вня бщносп та нер1в-ном1рност1 розподшу доход1в м1ж окремим верствами населення; зростанням очiкуваноï тривалост життя; досягненням покращення стану природного довкшля. Одночасне досягнення як матер1ально-речового, так i суспшьно-со-щального ефеклв визначае сформовану економ1чну структуру як дшсно ефективну. Для розвитку поняття структури дал1 з'ясовуемо сутшсть "опти-мальноï економiчноï структури".
Трактування "оптимальности в економiчнiй лiтературi зводиться до визначення найкращого варiанту економiчноï поведiнки, економiчниx дiй. "Оптимальний" визначаеться як найкращий, найбiльш сприятливий, такий, що найбшьше вiдповiдае певним умовам та задачам [2]. Критерiем оптималь-ностi визначаеться досягнення "Оптимуму Парето", тобто формулювання максимального благополуччя, що було виведено В. Парето в "Шдручнику по-лiтичноï економи" (1906 р.).
"Оптимум Парето" визначаеться як положення, при якому неможливо покращити стан одного шдивщуума шляхом трансформаци товарiв та послуг в процес виробництва або обмшу без погiршення стану шшого iндивiдууму. Рух в напрямi оптимуму е можливим лише при такому розподш ресурсiв, що забезпечуе покращення благоустрою принаймш, однiеï людини. Отже, цей
принцип визначае досягнення шдивщуального оптимуму, без визначення единого суспшьного оптимуму.
Формування термшолопчного змюту "оптимально:" економ1чно1" структури" передбачае синтез ïï характерних ознак, що сформульоваш нижче:
1. Забезпечуе формування елеменлв економжи краïни, що вщповща-ють умовам виготовлення такого перелжу товар1в та послуг, який шдпадае шд дда принципу оптимальност (забезпечуе одночасно i виробничу, i розпо-дшьчу ефектившсть).
2. Ïï результатом е забезпечення довгострокового економ1чного зростання за умови узгодження темшв використання економ1чних ресуршв з1 швидюстю ïx оновлення.
3. Формування елеменлв оптимальноï економiчноï структури забезпечуе перехщ економiчноï системи до вищого (оптимального) яюсного стану, коли ïï параметри е вищими пор1вняно з базовим (нормативними, потен-цшними).
Забезпечуе зростання не тшьки продуктивност пращ, а й максимальне використання результат науково-техшчного прогресу, спец1ал1зацй' краши в свгговому подш пращ, штеграцшних процеЫв, зменшення частки невщтво-рювальних ресурЫв та м1н1м1зац1я шюдливого впливу на довкшля.
Оскшьки поступальний (довгостроковий) розвиток економжи е мож-ливим тшьки у раз1 забезпечення суворо^ оптимальноï узгодженост основних макроеконом1чних та сощальних пропорцш, з врахуванням основних економ1чних закошв, то проблема шдтримання i забезпечення оптимальност структури економжи е центральною проблемою як теорп, так i практики державного регулювання економiки, а отже, одшею з важливих цiлей та форм мехашзму державного регулювання нацiональноï економiки.
Ринкова система спроможна ефективно функщонувати лише за умови ефективноï структури економiки краïни, проте ринкова економжа не спроможна цшеспрямовано формувати ефективну структуру економiки. Для цього важливим е концентрацiя важелiв впливу в руках держави (як единого центру управлшня).
Вiдсутнiсть структурноï оптимальностi спричиняе посилення ознак макроекономiчноï нестабiльностi в краïнi:
• виникнення диспропорцiй на товарному та грошовому ринках краши;
• розвитку шфляцшних процесiв;
• виникнення ВВП-розривiв, тобто вiдмiнностi мiж потенцiйним значенням ВВП (яке i визначае максимальне споживання економiчниx ресурсiв) i фак-тичним його розмiром;
• порушення основних макроекономiчниx пропорцiй (мiж доходами та витра-тами на рiзниx рiвняx управлiння; мiж доходами та витратами домогоспо-дарств; мiж продуктивнiстю пращ та зарплатою; мiж iмпортом та експор-том товарiв та послуг (катталу) тощо);
• виникнення дисбалансу на ринку людських ресурсiв (структурного та цик-лiчного безробiття);
• розбалансування платiжного балансу краши, що негативно впливае на ва-лютт резерви нацiонального банку краши, а отже i на ситуащю на валютному ринку;
• переливам катталу з галузi в галузь, залежно вiд змiни рiвня прибутковос-ri, а отже до виникнення криз пере- або недовиробництва.
Структура нацiональноï економжи - це спiввiдношення, як виража-ють взаемозв'язки та взаемозалежност мiж окремими частинами економiки, окремими ïï секторами, галузями тощо. Виражеш в абсолютних (натуральних i вартюних) та вiдносниx величинах спiввiдношення (пропорци) мiж певного типу взаемопов'язаними елементами економжи дають змогу конкретноï яюс-но-кiлькiсноï оцiнки структури нацiональноï економжи, оцiнки ïï ефектив-ностi та оптимальность
Залежно вщ змiсту економiчниx явищ та процесiв, зв'язки мiж якими вiдображаються в пропорцiяx, розрiзняють такi основнi види структури еко-номiки (рис. 1): вiдтворювальну; галузеву; територiальну (регiональну); сощ-альну; секторальну; зовнiшньоекономiчну; теxнiко-економiчну.
Види структури нащонально! ек0Н0М1ЧН0*1 системи
Ыдтворювалъна структура нацюнапьноУ-економжи - це стввщношення елеменпв, сторш, шдроздшв процесу сусшльного вщтворення. Гачузева структура нацюналъшп е ко и ом ¡ки - це розподш нашонально'1 економжи на сектора, групи галузей, М1жгалузев[ комплекси, галуз1, шдгалуз1 i ви£и шдпоиемств.
Тер и тар 1сп ьн а ('региональна) структура нацюнальнсИ економжи дае характеристику учаеп еконолнчних райошв, регюшв та шших територ1альних утворен ь в створен еп та споживанш сукупного сусшль-ного продукту. Секторальна структура национально? еконо.хйки характсризус под[л економжи краши за секторами, типами та формами власност!, за оргашзацшно-правовими формами шдприемництва.
Сог^альиа структура нащонадьног економжи - це зв'язки та вцщосини м[ж р1з-ними сощальними класами, сощальними веретвами та прошарками; профеешно-квал!ф1кацшний склад населения краши Зовн im и ьоеконом ¡чна структура нацю-naibHoï економжи характер и зуе иронорцп м1ж експортом та ¡мпортом то в api в, послуг, каштал1В та визначае участь нацюнальпоУ економжи в функшонуванш С В [ТО ВО! СКОПОМ Î4HOÏ системи.
Техшко-екоиом Ына структура нацюнальноУ екояомгки визначаеться пропоршями mi ж особистими та речовими факторами продуктивных сил з врахуванням техшко-екожжпчних вйщосин.
Рис. 1. Характеристика eudie структури национальное ckohomÎ4hoï системи
Вщтворювальна структура нацiональноï економiки - це сшввщношен-ня елементiв, сторш, пiдроздiлiв процесу суспiльного вiдтворення. Процес вщтворення охоплюе розширене вiдтворення: сукупного суспшьного продукту; трудових ресурЫв; виробничих вiдносин; природних умов економiчного зростання.
До основних вiдтворювальниx пропорцш, що характеризують розви-ток нацiональноï економiки, належать спiввiдношення:
• м1ж основними стад1ями руху сукупного суспшьного продукту (стад1ями виробництва, розподшу та обмшу, споживання);
• мiж формами сукупного суспiльного продукту за натурально-речовим складом (засобами виробництва та предметами споживання);
• мiж елементами та формами сукупного суспшьного продукту за функциональною роллю (фондом замщення, фондом споживання та фондом наг-ромадження);
• мiж складовими частинами суспшьного виробництва (матерiальне та нема-терiальне виробництво);
• мiж замщенням використаних засобiв виробництва та новоствореною продукцию.
Матерiальною основою неперервного вщтворення i розвитку виробництва виступае вщтворення сукупного суспiльного продукту, яке фор-муеться на чотирьох стадiяx його руху:
• власне виробництво - це характер оргатзаци виробництва з врахуванням теxнологiчного його способу та соцiально-економiчниx принципiв розвитку економiки краши;
• розподту - це сукуптсть зв'язшв, що пов'язат з розподiлом та перерозпо-дшом результатiв виробництва мiж членами суспшьства;
• общ - це сукуптсть меxанiзмiв чи шституив, за допомогою яких здшс-нюеться обiг економiчниx ресурсiв, товарiв та послуг, грошей та катталу;
• споживання - остання стадiя руху сукупного суспшьного продуту, що пов'язана зi задоволенням споживчих потреб.
З точки зору матерiально-речового змiсту (тобто якiсноï характеристики кшцевого продукту), важливою вщтворювальною пропорцiею е розподiл мiж I та II шдроздшами суспiльного виробництва:
• I тдроздш - це виробництво засобiв виробництва;
• II тдроздш - це виробництво предметов споживання.
Оптимальне забезпечення пропорцiй мiж I та II пiдроздiлами - важли-ва проблема економiчного розвитку, яке безпосередньо пов'язане з його цик-лiчнiстю. Оптимальнi темпи розвитку економжи можуть бути досягнутi за рiзниx спiввiдношень окремих елементiв суспшьного продукту.
Залежно вiд функцiональноï ролi окремих елементiв сукупного суспшьного продукту важливим е видiлення:
• фонду замщення - частини суспшьного продукту, яка спрямовуеться на ввдновлення зношених засобiв виробництва;
• фонду споживання - частини суспшьного продукту, яка спрямовуеться на задоволення матерiальниx та духовних потреб людей;
• фонду нагромадження - частини суспшьного продукту, яка спрямовуеться на збшьшення особистих i речових факторiв виробництва, на розвиток тех-нолопчного способу виробництва.
Видшення фонду замiщення та фонду споживання забезпечуе шдтри-мання продуктивних сил краши на належному рiвнi. Зростання фонду нагромадження забезпечуе спрямування частини нацюнального доходу на прирют виробничих та невиробничих основних фондiв, а також обшових засобiв i ре-зервiв. Сшввщношення мiж споживанням та нагромадженням е базовою про-порцiею, яка, з одного боку, визначае темпи економiчного зростання, з шшо-го - рiвень споживчого попиту в нацюнальнш економiчнiй структурi.
Дослiдження наступно1' вщтворювально1' пропорцй' (мiж складовими частинами суспшьного виробництва) забезпечуе видшення [4, с. 539]:
• матер1ального виробництва: виробництва матерiальниx благ (промисло-вшть, сшьське господарство, будiвництво); виробництва матерiальниx послуг (транспорт, зв'язок, торпвля, комунальнi послуги, побутовi послуги);
• нематер1ального виробництва: виробництва нематерiальниx послуг (освь та, медицина, культура); виробництва нематерiальниx благ (духовних, мате-рiальниx цiнностей).
Визначення ролi матерiального або нематерiального виробництва як випереджаючих е досить полемiчним питанням. Практичний свгговий досвiд доводить, що з середини 50-х роюв ХХ ст. серед розвинених краш свiту став випереджаючим розвиток нематерiального виробництва [10, с. 507]. Перева-жання нематерiальноï сфери - свщчення того, що основними елементами на-цiонального розвитку стали людсью ресурси (ïx якiснi характеристики) та ш-тенсивне розгортання науково-техшчно1' революци. Оскiльки саме в цш сферi формуеться основна продуктивна сила (людсью ресурси), виникае й розви-ваеться специфiчна продуктивна сила - наука, розвиток нематерiального виробництва прискорюе процес розвитку сфери матерiального виробництва.
До основних вартюних пропорцш, що характеризують розвиток еко-номжи на рiзниx стадiяx процесу вщтворення, належать спiввiдношення мiж замiщенням використаних засобiв виробництва (фондом замiщення) та ново-створеною продукцiею (чистою продукщею). Ця пропорцiя характеризуе спiввiдношення вартост зношених засобiв працi (амортизацiя) i вартост спо-житих у виробнищш предметiв працi (промiжний продукт), що в сукупност становить фонд замщення, та величини новостворено1' продукци за рш.
Суть вiдтворення трудових ресурЫв полягае у неперервному вщнов-ленш й пiдтриманнi фiзичниx сил i розумових здiбностей людини. Серед основних проблем процесу вщновлення основно1' продуктивно1' сили суспшь-ства необхщним е видiлення: мiграцiï та природного руху населення; розпо-дiлу i перерозподшу трудових ресурсiв мiж галузями, регiонами тощо; забезпечення високого рiвня зайнятостi.
Вiдновлення виробничих вщносин охоплюе вiдносини власностi на засоби виробництва, становище клаЫв, соцiальниx груп, трудових колекти-вiв; органiзацiйно-економiчнi зв'язюв. Вiдтворення природних ресурсiв пе-редбачае вщтворення природних умов економiчного зростання, збереження й покращення середовища проживання людей. Визначальна роль у характеристик структури нацюнально1' економiки належить галузевiй структурi нащ-онально1' економши.
У спрощеному виглядi змiст галузево1' структури визначаеться як роз-подш господарства, економiки на галузi [2]. Розгорнуте визначення змюту економiчноï категори "галузева структура нацiонального господарства" визначаеться як структура ".яка е вщображенням досягнутого рiвня розвитку продуктивних сил i суспшьного подшу пращ (в едност теxнологiчного способу виробництва)" [2, с. 505].
Серед галузевих пропорцш, яю визначають галузеву структуру нащ-онально1' економiки, видшяють спiввiдношення мiж секторами економiки, групами галузей, мiжгалузевими комплексами, галузями, шдгалузями, видами виробництва. Галузь - це група шдприемств, що випускають однорщну
або спорщнену продукщю, якi, своею чергою, дшяться на дрiбнi пiдгалузi i види тдприемств [11, с. 312].
Зпдно з системою нацiональниx раxункiв, економжа подiляеться на п'ять секторiв: нефiнансовi корпорацп; фiнансовi корпорацп; сектор загально-го державного управлiння; домашнi господарства; некомерцшш органiзацiï, що обслуговують домашт господарства.
У складi нефiнансовиx корпорацш видiляють три групи галузей:
• перша - галуз^ пов'язанi з видобуванням ресурсiв;
• друга - галуз^ пов'язанi з переробкою цих ресурсiв та виготовленням готово! продукци;
• третя - сфера послуг (в тому чи^ шформацшних, науково-теxнiчниx ко-мунiкацiйниx, фiнансового обслуговування виробництва тощо).
Спiввiдношення мiж трьома групами галузей визначаеться науково-техшчним прогресом. За його рахунок в останш десятирiччя спостерiгаеться скорочення частки (в загальнш сукупностi) галузей першоï групи, бiльш по-вiльне зменшення частки другоï, на фонi розвитку третьо1\ На галузевi пропорций окрiм наукового-теxнiчного прогресу, впливають рiвень витрат на ш-новацiйно-iнвестицiйну дiяльнiсть як на загальнодержавному рiвнi, так i на рiвнi конкретних тдприемств; величина та квалiфiкацiйна характеристики залучених трудових ресурсiв; економiчнi фактори; штеграцшт процеси та мiжнародний подiл пращ в умовах глобалiзацiï.
Територiальна (регюнальна) структура нацiональноï економiки дае характеристику участ економiчниx районiв, регюшв та iншиx територiальниx утворень в створенш та споживаннi сукупного суспшьного продукту i грун-туеться на поглибленш територiального подiлу працi та спецiалiзацiï. У спро-щеному виглядi регiональна структура - це розподш економiчниx суб,ектiв за регiональними ознаками.
На формування територiальноï (регiональноï) структури нацiональноï економiки впливають такi структурш пропорци:
• участь окремих територiальниx утворень, територiальниx виробничих ком-плекшв, спецiальниx економiко-територiальниx утворень у створенш та споживант суспiльного продукту;
• пропорци в адмiнiстративно-територiальному розрiзi.
Сощальна структура нацiональноï економiки грунтуеться на сукупнос-тi взаемозв,язкiв ".мiж елементами (сощальними спiльностями, класами, групами, верствами, статусами, роллю тощо) соцiальноï системи." i "... охоплюе рiзнi форми зв'язюв i вiдносин мiж рiзними суспiльними сферами i структурами, що виступають елементами суспшьства" [12, с. 567-568].
На рiвнi нацiональноï економiчноï системи - це вщносини мiж великими групами суспшьства: нащями та етнiчними групам, сощальними групами та верствами, сощально-професшш, соцiально-демографiчнi, територiаль-но-регiональнi групи тощо. Сощальна структура характеризуеться диферен-щащею доxодiв рiзниx верств населення. Секторальна структура нащональ-ноï економiки характеризуе подш економiки кра1ни за секторами, типами та формами власност^ за оргашзацшно-правовими формами пiдприемництва.
Серед основних пропорцш, що визначають секторальну структуру, можна видшити:
• ствввдношення мiж тдприемницьким сектором, сектором домогоспо-дарств, державним сектором та зовтштм сектором в створенш та розподь лi ВВП краши;
• ствввдношення мiж частками приватно^ державно^ колективно1 та змша-но1 форм власностi;
• ствввдношення мiж органiзацiйно-правовими формами пiдприемницькоï дiяльностi з урахуванням рiвнiв концентраци й централiзацiï виробництва та капiталу ^ж кiлькiстю та обсягом виробництва великих, середтх та ма-лих тдприемств).
Зовнiшньоекономiчна структура нацiональноï економiки характеризуе пропорци мiж експортом та iмпортом товарiв, послуг, капiталiв та визначае участь нацiональноï економiки в функцюнуванш свiтовоï економiчноï системи. Теxнiко-економiчна структура нацiональноï економiки визначаеться про-порцiями мiж особистими та речовими факторами продуктивних сил з враху-ванням теxнiко-економiчниx вiдносин - комплексу внутршньо-необхщних i стiйкиx зв,язкiв мiж рiвнем концентраций спецiалiзацiï, комбiнування, коопе-рування виробництва тощо.
Висновки. Формування оптимальноï структури нацiональноï економь ки вимагае чггкого розумiння принципiв та критерив оптимальностi. Основ-ними серед них е:
• оптимальна структура нацюнально1 економiки повинна сприяти виготов-ленню такого перелiку товарiв та послуг, який, з одного боку, забезпечуе максимальне задоволення суспшьних потреб, з шшого, ïx виготовлення пов'язано з мiнiмiзацiею витрат економiчниx ресурсiв;
• сприяти довгостроковим темпам економiчного зростання за умови узго-дження темпiв використання економiчниx ресуршв зi швидшстю ïx онов-лення;
• забезпечувати переxiд економiчноï системи до вищого не тшьки кшьшсно-го, а й яккного стану;
• стимулювати максимальне використання результатiв науково-техтчного прогресу, спецiалiзацiю краïни в свгговому подiлi працi, iнтеграцiйнi проце-си, зменшення частки не вiдтворювальниx ресуршв, що споживаються.
Економiчний змiст термшу ефективна економiчна структура визначаеться як порядок формування системи вщносин мiж макроекономiчними суб'ектами на основi максимального задоволення потреб суспiльства за умови досягнення виробничоï та розподiльчоï ефективностi використання обмежених економiчниx ресурсiв краïни.
Оптимальна економiчна структура - це найкращий варiант формування системи вiдносин мiж елементами (складовими частинами) економiки краши, що пов'язаш з використанням обмежених економiчниx ресурсiв з метою найбшьш повного задоволення потреб суспшьства.
Отже, поняття ефективноï та оптимальноï економiчноï структури iс-тотно вiдрiзняються один вiд одного. Вiдмiннiсть полягае у тому, що не всяка оптимальна економiчна структура буде ефективною в тих або шших конкрет-
них умовах. Проте за шших рiвниx умов оптимальшсть економiчноï структури е невщ'емною ознакою ефективного функцiонування економiчноï системи.
Залежно вiд змiсту економiчниx явищ та процесiв, зв'язки мiж якими вiдображаються в пропорцiяx, розрiзняють такi основнi види структури еко-номiки: вiдтворювальна, галузева, територiальна, сощальна, зовшшньоеконо-мiчна, теxнiко-економiчна. Для кожного виду можна видшити окремi пропорци, як i характеризують розвиток нацiональноï економiки.
Державне регулювання структурноï перебудови та структурних зру-шень в економщ повинно визначатися як вибiр цiлей та характеру структурних перетворень, визначення комплексу заxодiв щодо шдтримки розвитку тих елемент1в економiчноï системи, якi забезпечують економiчне зростання.
Серед основних форм мехашзму державного регулювання структур-ноï перебудови та структурних зрушень в економщ видшяють бюджетно-по-даткове та грошово-кредитне регулювання. Економiчнi та адмiнiстративнi шструменти, якi становлять основу цих форм, забезпечують стимулюючий вплив на зростання обсяпв виробництва та формування оптимальноï структури нацiональноï економiки.
Лггература
1. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. Пер. с англ. 11-го изд. - К.: Хагар-Демос, 1993. - 785 с.
2. Словник економiчних термов. [Електрон. ресурс]. - Доступний з: http://www.job-portal.com.ua.
3. Перехщна економiка: Пщручник/ В.М. Геець, G.r. Панченко, Е.М. Л1анова та ш./ За ред. В.М. Гееця. - К.: Вища шк., 2003. - 591 с.
4. Генеза ринковоУ економiки (пол1теконом1я, мшроекономша, макроекономша, еконо-м1чний анал1з, економша пщприемства, менеджмент, маркетинг, фшанси, банки, швестици, б1ржова д1яльн1сть): Термши, поняття, персонала. Укладачк В.С. Iфтемiчук, В.А. Григорьева, М.Г Манишч, Г.Д. Шута/ За наук. ред. Г.! Башнянина i В.С. !фтем1чука. - К.: Магнол1я плюс, 2004. - 688 с.
5. Мельник В.М. Обмежувальна та стимулююча роль податкiв// Фшанси Украши. -2006, № 1. - С. 31-37.
6. Ринкова економжа: теоретико-пракгичш проблеми становлення в Украш1/ За ред. професора Г.I. Башнянина. - К.: ГСДО, 1996. - 382 с.
7. Экономическая энциклопедия/ Под ред. Л.И. Абалкина. - М.: Экономика, 1999. -1126 с.
8. Панчишин С. Макроекономша: Навч. пос. - К.: Либщь, 2001. - 616 с.
9. Лаффер А., Мейсельман Д. Феномен всемирной инфляции. [Електрон. ресурс]. -Доступний з: http://www.ek-lit.agava.ru/books.htm.
10. Економiчна енциклопедiя. У трьох томах, т.3./ Редкол.: ... С.В. Мочерний (вщп. ред) та in. - К.: Вид. центр "Академiя", 2002. - 952 с.
11. Економiчний словник-довщник/ За ред. док. екон. наук С.В. Мочерного. - К.: Фе-мша, 1995. - 368 с.
12. Фшософський словник соцiальних термшв/ За заг. ред. В .П. Андрущенка. - К-Харкiв: Корвiн, 2002. - 672 с. _
