CC BY
60
УДК338.23:330.341.42 Здобувач Н.Я. Сшрка -Rbeiecbm КА
СТИМУЛЮВАННЯ ШВЕСТИЦШНО1 Д1ЯЛЬНОСТ1 ЯК ЧИННИК ОПТИМ1ЗАЩ1 СТРУКТУРИ ЕКОНОМ1КИ КРА1НИ: ТЕОРЕТИЧН1 ТА ПРАКТИЧН1 АСПЕКТИ
Дослiджуeмо теоретичш засади стимулювання швестицшно'1 дiяльностi як чин-ника оптимiзацii структури економши краши на 0CH0Bi висновкiв класично'1 та неок-ласично'1 шкiл, кейнаансько' теорп та марксистсько' швестицшно'1 доктрини.
Competitor N. Ya. Skirka - L 'viv commercial academy
The stimulating of the investment business as factor of the optimizing structure economics of Ukraine: theoretical and practical aspects
The theoretical principles of stimulating investment business as factor optimizing structure economics country at the basis of amounts classical and neoclassical schools, ke-insian theory and marxism investment doctrines are investigate in the article.
Вступ. Економ1чна наука грунтуеться на двох фундаментальних засадах: по-перше, матер1альш потреби суспшьства е безмежними; по-друге -економ1чш ресурси е обмеженими. Це означае, що нацюнальна економжа постае перед дилемою: неможливим е отримання одразу всього, що е необ-хщним. Мова йде про виб1р м1ж споживанням товар1в та послуг сьогодш, або вщмову вщ них, з метою збшьшення розм1ру завтрашнього споживання.
На цьому принцип i формуеться змют "швестування". Економша зав-жди сто'ть перед вибором: мiж орiентирами iнвестицiйноi стратегii, мiж вироб-ництвом рiзних товарiв та послуг, мiж рiзними технологiями виробництва тощо.
Основним критерiем вибору е досягнення максимально:' ефективност за умови задоволення, найкращим чином, всiх потреб та бажань суспшьства. Критерiем ефективностi iнвестицiйних вкладень е мiнiмiзацiя витрат ресурсiв на виробництво продукци внаслiдок цих вкладень. На рiвнi економiчноi сис-теми ефектившсть iнвестування може визначатися шляхом зютавлення приросту капiтальних вкладень до приросту нацюнального продукту: чим бшь-шим е це сшввщношення, тим вищим е показник кашталомюткост нащ-онального доходу, тим бшьшим повинен бути прирiст додаткових швестицш з метою приросту нацiонального доходу.
Вигода (благо), яку отримуе суб'ект господарювання вiд здiйснення iнвестування (вщ кожно' наступноi одиницi iнвестованих ресуршв) нази-ваеться граничною кориснiстю. Ii розмiр зменшуеться по мiрi збшьшення за-лучених iнвестицiйних ресурсiв. Тобто, по мiрi насичення ринку товаром або послуги, надання яких здшснюеться швестуванням, орiентири щодо спряму-вання швестицш необхщно змiнювати. Це дасть змогу забезпечити найвищу кориснiсть вщ реалiзованих iнвестицiйних проектiв.
Такий шдхщ повинен визначати вибiр прiоритетiв швестицшно' дь яльностi як на загальнонацюнальному рiвнi, так i на рiвнi конкретно' галузi, пiдгалузi, окремого шдприемства. 1гнорування принципiв гранично' корис-ност призводить до деформування структури нацюнально' економiки, зни-ження темпiв економiчного зростання, стагнацii виробництва.
Постановка завдання. Метою нашо! статтi е узагальнити теоретич-ний досвiд стимулювання швестицшно1 дiяльностi як чинника оптимiзаци структури економжи краши на основi висновюв класично! та неокласично1 шкiл, кейншансько! теори та марксистсько! швестицшно1 доктрини.
Результати. Дохiд, що отримуе суб'ект економiчноl дiяльностi вiд продажу додатково! одиницi товару, що виготовляеться шляхом залучення iнвестицiй, називаеться граничним доходом.
Формування ефективно! вщтворювально1 структури нащонально! еко-номiки вимагае використання частини нацюнального доходу на розширення або покращення (модернiзацiю) основних та об^ових фондiв матерiального виробництва; на розширення та реконструкщю, оновлення житлового фонду, лжарень, навчальних закладiв, об,ектiв культури, спорту, науки; на розвиток "людського кашталу"; на iнновацiйну дiяльнiсть.
Ц напрями i визначають основу сучасного тлумачення категори "швес-тици". Господарський кодекс Украши визначае iнвестицiями у сферi господа-рювання "... довгостроковi вкладання рiзних видiв майна, штелектуальних цш-ностей та майнових прав в об'екти господарсько1 дiяльностi з метою одержан-ня доходу (прибутку) або досягнення шшого соцiального ефекту" [1, с. 167].
1нвестици - це основний шструмент формування макроекономiчних пропорцiй, якi визначають темпи економiчного розвитку краши. В умовах ко-мандно-адмiнiстративного типу економiчноl системи змют термiну ототож-нювався iз поняттям "каттальш вкладення". Тобто, найбiльш вагомим чин-ником розвитку економiки краши визначалась сфера матерiального виробництва. Щодо видiлення економiчних ресурсiв на сощальт об'екти, то дiяв "залишковий принцип".
Водночас, свiтовий досвiд доводить, що вкладання в сощальну ш-фраструктуру е досить ефективними. Оскшьки саме "людський капiтал" та його кшцевий "iнтелектуальний продукт", визначають сьогодш економiчне положення краши у св^овш iерархil держав.
У сучасних умовах короткостроковi та довгостроковi швестици е важ-ливими засобами послаблення наслщюв та формування передумов виходу з економiчних криз, забезпечують структурнi зрушення в нацiональнiй еконо-мiцi та формують принципи науково-техшчного прогресу. Активiзацiя швес-тицшно1 дiяльностi е одним з дiевих iнструментiв соцiально-економiчних пе-ретворень.
Стосовно формування характеристик "ефективноГ та "оптимально:" економiчноl структури, то важливими проблемами е:
• теоретичне та практичне обгрунтування взаемозв'язшв та взаемозалежнос-тей каттальних вкладень та структурних зрушень в економщц
• визначення прюритет1в у галузевш та територ1альнш структур1 швестицш, а також у середит основних сфер сустльного виробництва: сфер1 матерь ального виробництва та виробництва матер1альних послуг; сфер1 нематерь ального виробництва та виробництва нематер1альних послуг.
При визначеннi участ iнвестицiй у процесi суспiльного вщтворення (як системи виробництва, розподiлу, обмшу та кiнцевого споживання), то
найбшьш вагомою е !х роль на першiй стади руху сукупного суспiльного продукту - стади виробництва. В економiчнiй лiтературi вони визначаються як "... сукупшсть витрат, що реалiзуються у формi довгострокових вкладень капiталу в промисловiсть, сшьське господарство, транспорт та iншi галузi господарства" [2]. Процес створення та використання швестицшних ресурсiв визначаеться як швестування, тобто "...вкладання швестором iнвестицiй в що-небудь" [2].
Структуру швестицш можна вщобразити за допомогою наступно1 схе-ми (рис. 1):
1. Частина швестицшних ресурив (у вигляд1 реальних або фшансових ш-вестицш) спрямовуеться на вщновлення та тдтримання д1ючих вироб-ничих потужностей, тобто на забезпечення простого вщтворення.
2. Друга частина швестицшних ресурив - це вкладання кошт1в у виробнич1 фонди, що створюються, та виробничий апарат, що вщновлюеться. Це чист швестици, як забезпечують процес розширеного вщтворення.
Рис. 1. Структура швестицш
Наступна частина - це швестици, споживання яких "вщкладають" на наступш перюди, з метою використання !х в майбутньому. Це створення то-варно-матерiальних запашв, якi виконують балансуючу роль у стабшзаци си-туаци на товарному ринку.
1нвестици в людський каштал та iнтелектуальний продукт - це витра-ти на освiту, науковi дослiдження, пiдготовку кадрiв. На макроекономiчному рiвнi це швестици в сощальну сферу та соцiальну iнфраструктуру, а також покращення демографiчних показникiв.
1нвестици у виробничу та соцiальну шфраструктуру, пов'язанi з ви-робництвом матерiальних послуг (транспорт, зв'язок, торгiвля, комунальш послуги, побутовi послуги) та виробництвом нематерiальних благ (освiта, медицина, культура).
1снують pi3HOMaHiTHi шляхи покращення структури iнвестицiй. Серед них першочергове значення мають наступш:
• удосконалення ввдтворювально! структури швестицш (тдвищення частки каттальних вкладень у техтчне переозброення i реконструкцию дшчих ви-робничих потужностей при знижент частки створення нових);
• покращення технолопчно! структури створення нових виробничих потужностей (залежно вiд виду робгг i затрат на створення й удосконалення ос-новних фондiв);
• пiдвищення ролi iнтелектуального продукту у формувант матерiально-ре-чово! структури сукупного суспiльного продукту (розширення частки на-укомiстких галузей та сфер дiяльностi);
• покращення ефективностi каттальних вкладень шляхом впровадження ре-зультапв науково-технологiчного продукту.
В процес формування оптимально! галузево! структури нацюнально! економжи швестицн також виконують важливу структуротв1рну функщю. Вщ того, в як сфери, галуз1 або види виробництва спрямовуються реальш, ф1нансов1 та штелектуальш швестицн залежить майбутня структура економь ки кра!ни.
Не можна погоджуватися з визначенням будь-якого виду швести-цшно! д1яльност1 як позитивним моментом економ1чного розвитку. 1нвестицн можуть бути "помилковими", тобто спрямованими в малоперспективш сфери, галуз1 або види шдприемств. Ц "помилковГ швестицн характеризують в1дхилення структури економжи вщ оптимального стану i призводять до не-ефективного використання обмежених ресурЫв.
Для досягнення стабшьного економ1чного зростання, швестицшт ре-сурси повинш бути спрямоваш в т галуз^ як забезпечують максимальний економ1чний ефект та тдвищення конкурентоспроможносп економши кра!ни.
Загалом, конкурентоспроможшсть кра!ни визначаеться !! здатшстю виготовляти потр1бш товари та послуги, а також знаходитися на передньому плаш в питаннях впровадження ново! техшки та випуску готово! продукци. А це, по-своему, потребуе спрямування швестицш - людей та виробничого ка-шталу - на стимулювання структурно! перебудови та переходу ресуршв з1 старих галузей i шдприемств до нових, шляхом впровадження вщповщних швестицшних програм.
Саме при визначенш галузево! структури, на нашу думку, важливим е формування мехашзму державного регуляторного впливу. Оскшьки основною метою будь-яко! швестицшно! д1яльност1 здебшьшого е максим1защя отрима-них прибутюв, то без активно! державно! пол1тики, швестицшна д1яльшсть бу-де характеризуватися постшними "переливами" кашталу (як в грошовому, так i у реальному виразах) з галуз1 в галузь, вщ тдприемства до шдприемства.
Приватш швестицн визначаються р1внем прибутковост конкретно! галуз^ шдгалуз^ виробництва, i саме вона визначае швестицшну привабли-вють окремого елемента галузево! структури нацюнально! економiки.
Стосовно розвитку основних груп галузей, що визначають структуру нефшансових корпорацiй, то регулювання швестицшно! дiяльностi також пов'язано зi швидкiстю та рентабельнiстю окремих галузей. Найбшьш при-
бутковими та високорентабельними галузями, з швидкою обiговiстю кашта-лу е галузi I групи - ri, що пов,язанi з видобуванням ресурЫв.
Проте для суспшьства, для нацiональноï економiки загалом, важливим е формування кшцевого циклу виробництва готовоï продукцiï. Саме обсяг виробництва кiнцевоï продукцiï визначае зростання основних макроеконо-мiчних показникiв (ВВП, ВВП на душу населення тощо), як i визначають кiлькiснi характеристики економiчного зростання.
Елементи державного впливу повинш бути спрямованi саме на розви-ток друго1' групи галузей (пов'язаних з виробництвом готово1' продукцiï), та, особливо, третьо1' (сферою послуг). Результатом цього впливу повинна стати шновацшно-швестицшна модель розвитку галузево1' структури економжи краши. Покращення структури нацiональноï економши в територiальному (регiональному) розрiзi також забезпечуеться шляхом активiзацiï швести-цшно1" активностi держави або приватних швестицш у розвиток територiаль-них утворень.
Збалансований, рiвномiрний розвиток економiчних райошв, регiонiв та iнших територiальних утворень - це основа стабшзаци та поступального економiчного зростання. Основними заходами формування ефективно1' швес-тицiйноï дiяльностi в регiональному розрiзi е окремi преференцiï за умови збiльшення швестицшно1" активностi в конкретному регiонi або територiаль-ному утвореннi. Прикладом може слугувати практика створення спещальних економiчних зон та зон з привабливим швестицшним клiматом. З одного боку, це забезпечуе прискорений розвиток окремих територш за рахунок збшь-шення "переливу" капiталу; з другого - е чинником покращення збалансова-ност зовнiшньоекономiчноï дiяльностi (якщо основним типом залучених ш-вестицiй е саме шоземш iнвестицiï). У цьому випадку з боку держави важливим е створення вщповщно1" правово1' та нормативно:' бази, а також забезпе-чення гарантш iнвесторам.
1нвестицшш аспекти формування ефективноï соцiальноï структури на-цiональноï економiки пов,язанi, здебшьшого, з розвитком соцiальноï шфрас-труктури та функщонуванням ринку працi.
Залучення iнвестицiй у систему галузей нацiональноï економiки, дь яльнiсть в яких спрямовуеться на задоволення сощально-культурних, духов-них та iнтелектуальних потреб людини (охорона здоров'я, освiта, культура, мистецтво, роздрiбна торгiвля, громадське харчування, житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування населення) е основним чинником покращення якiсних характеристик економiчного зростання.
1нвестици в "людський каштал" забезпечують покращення характеристик ринку трудових ресуршв. Через демографiчнi змiни, значну м^рацда трудових ресурсiв цей тип швестицш переходить зi сфери загальнодержав-них iнтересiв, до сфери штереЫв конкретних пiдприемств (тобто на мшрорь вень). Товаровиробник стае зацiкавленим не стшьки в залученнi додаткових трудових ресурЫв (екстенсивний аспект розвитку шдприемства), скiльки в покращеннi якiсних характеристик вже наявних ресурЫв працi, та створенш "трудового потенщалу" (iнтенсивний аспект розвитку). Посилення територь
ально1 та професшно! мобiльностi робочо! сили та субсидування частини вит-рат шдприемств на перешдготовку та пiдвищення квалiфiкацiï працiвникiв, сьогоднi е основним чинником покращення ринку трудових ресурЫв краши.
Покращення секторальноï структури економiки краши пов'язаш з ш-вестицiйною дiяльнiстю в умовах змiни форм власность Процес роздержав-лення (тобто перехщ з державноï форми власностi в приватну, або колектив-ну) передбачае активiзацiю iнвестицiйноï дiяльностi. Проте цей процес не повинен ставати основною метою дiяльностi держави, та виконувати тшьки функцш поповнення дохiдноï частини бюджетноï системи краïни. 1снування державного сектора економiки - це основа стабшьност (як соцiальноï, так i економiчноï) розвитку нацiональноï економiчноï системи змiшаного типу.
Крiм цього, при визначенш аспек^в покращення швестицшно1" актив-ностi важливим е зростання частки середшх пiдприемств у загальному обсязi iнвестицiйних ресурсiв. Великi шдприемства спроможш активно здшснюва-ти швестицшну дiяльнiсть, оскiльки мають значнi фiнансовi та реальнi ресур-си. Крiм того, на рiвнi великих шдприемств спрощуеться можливiсть впровадження надсучасних технологш та результатiв НТР.
Малi пiдприемства вимушенi займатися iнвестицiйною дiяльнiстю, ос-кiльки це основа ix виробничо-господарсько!" дiяльностi.
Не менш важливим е визначення джерел та засобiв формування швес-тицiйниx ресурсiв у сучасних умовах. Якщо розглядати нацюнальну еконо-мiчну систему загалом, то джерелами швестицшних вкладень виступають фонд замщення, у виглядi амортизацiйниx вщрахувань, та фонд накопичен-ня, як частина нацюнального доходу. На рiвнi суб'екту економiчноï дiяльнос-тi швестицн можуть здiйснюватися за рахунок:
• власних фiнансовиx ресурсiв iнвесторiв (прибутки, амортизация, грошовi накопичення, заощадження громадян, юридичних осiб тощо);
• залучених ресурсiв (пайовi вклади, а також кошти, отриманi вiд продажу акцш та облiгацiй);
• бюджетнi швестицшт асигнування;
• позиковi фiнансовi ресурси (банювсьи та бюджетнi кредити, обл^ацшт займи).
Сучасний багатоканальний варiант формування швестицшних ресурЫв е результатом еволюцп теорп формування сприятливих умов швестицшно!' дiяльностi в нацiональниx економжах. Представники класичноï школи (Вiльям Пети, Франсуа Кене, Адам Смiт, Давщ Рiкардо) визначали основним джерелом формування швестицш прибуток.
Англшський економiст Вшьям Петтi аналiзував прибуток, який зале-жить вiд величини заробiтноï плати та реальноï ренти. Щоб забезпечити знач-нi обсяги iнвестицiй, рiвень заробiтноï плати, на його думку, необхщно звес-ти до мшмуму засобiв iснування. Високi прибутки дадуть змогу капiталiстам розширити виробництво [3, с. 15]. Ще один видатний англшський економют Адам Смiт у робот " Дослщження про природу та причини багатства народiв" (1784 р.) пише: "Загальний капiтал всix члешв наци зростае...внаслщок пос-тiйного накопичення i додавання до нього того, що вони збер^ають зi свого
доходу [4, с. 388]. Тобто процес швестування здшснюеться за рахунок над-лишку доходiв, що не були спожить
Давщ Рiкардо у "Началах пол^ично! економи" дае власне трактування проблеми швестування капiталiв. Основою його системи стае теорiя заробгг-но! плати, прибутку й ренти, як форма доходу. На думку Ржардо економiчна динамжа залежить вiд структурування доходiв.
Прибуток, за Ржардо, лише тодi мае значення, якщо вш спрямо-вуеться у виробничу дiяльнiсть: "...шхто не нагромаджуе шакше, нiж з метою застосування продуктивно нагромадженого кашталу; оскшьки тiльки лише за такого використання останнш впливае на прибуток" [4, с. 469]. Змен-шення прибутку внаслщок зростання розмiру заробггно! плати "...призупи-няеться через повторш промiжки часу завдяки удосконаленню в машинах, що застосовуються у виробнищш..., та вщкриттям в агрономiчнiй науцi, якi да-ють змогу нам зберегти частину пращ..." [4, с. 468].
Доцшьшсть використання залучених швестицшних ресурЫв обгрун-товуеться у пращ французького економюта Жана Батиста Сея "Трактат з по-л^ично! економи", який стверджуе, що: "... неможливо вести шяке промисло-ве пiдприемство, не використовуючи на нього кашталу... Частина цього кашталу майже завжди становить власшсть шдприемця, другу ж, дуже часто, вш отримуе в борг" [5].
Марксистська швестицшна доктрина грунтуеться на особливих принципах економiчного аналiзу. Карл Маркс теж розкривае швестици, як фун-кщю вiд прибутку, але вважае, що швестици не пов'язаш з розмiром заробгг-но! плати, та не залежать вiд И величини.
Основною метою швестування е отримання додаткового прибутку. Карл Каутський у дослщженш "Економiчне вчення Карла Маркса" вщзначав: "...з форми товарного виробництва розвиваеться нова форма руху... грошь товар-грошi... Грошi, як на початку колообiгу викидаються в общ не вщда-ються назавжди, а лише авансоваш. Вони знову повертаються до першопо-чаткового власника. Сам колообш вже не е замкнутим в самому соб^ а пос-тiйно повторюеться...: авансованi грошi повертаються назад для того, щоб знову бути кинутими в обш..." [6]. Попит на швестици буде юнувати доти, доки вкладеш засоби даватимуть хоч найменший зиск.
Трансформащя класично! швестицшно! концепци вiдбулася шд впли-вом змiн у самш класичнiй теори. Представники неокласично! концепци по-годжувалися з необхiднiстю регулювання економiчного розвитку кра!ни, проте обмежувалися лише iнструментами виважено! грошово-кредитно! поль тики. Iрвiнг Фiшер визначив швестицшну модель економiки, яка здiйснюе са-морегулювання за допомогою "норми доходiв понад витрат" та "ставки проценту". Формування позичкових джерел фшансування швестицш залежить вщ суб'ективних мотивiв домогосподарств, що позначаються на обсягах за-ощаджень: чи зберiгати, щоб спожити по^м, чи споживати позичене.
Держава, шляхом змши величини грошово! пропозици, здатна, в ко-роткостроковому перюда, забезпечити зниження вiдсоткових ставок, тим самим стимулювати швестицшну актившсть. У довгостроковому перiодi це
призведе дo пpиcкopення iнфляцiï, yпoвiльнення темпiв екoнoмiчнoгo зpoc-тання, та згopтання iнвеcтицiйнoгo пoтенцiалy ("пpавилo Фшера").
Стимyлювальна фюкальна пoлiтика пpизвoдить дo звyження швести-цiйнoï мoжливocтi cyб,eктiв гocпoдаpювання та загострення фiнанcoвих пpoблем. Артур Шгу - автop кoнцепцiï "е^^мши дoбpoбyтy" - зазначав, щo зpocтання oбcягiв coцiальнoгo дoбpoбyтy безпocеpедньo залежить вщ шве^ тицiйнoï активнocтi в cycпiльcтвi. У центpi уваги Пiгy пocтаe пpoблема фop-мування деpжавoю iнвеcтицiйнoгo cеpедoвища. Як заcoби впливу на фopмy-вання вiдпoвiднoгo iнвеcтицiйнoгo cеpедoвища вiн видiляe iнcтpyменти ^o-шoвoгo та фicкальнoгo регулювання, капiталoвкладення за рахушк бюджет-них витрат, та методи адмiнicтpативнoгo впливу держави на щшут-
вopення, yмoви кoнкypенцiï тoщo.
Окpемi пpедcтавники неoклаcичнoï теopiï y 20-30-х poках ХХ cтopiччя oбгpyнтoвyвали poль мoнoпoлiï в poзвиткy екoнoмiки. Йoзеф Шумпетер -визначав мoнoпoлiï pyшieм пpoгpеcивнoгo poзвиткy, oœ^ra cаме вoна cпpoмoжна акумулювати велик oбcяги кoштiв для впpoвадження швестицшних та ш^ва^йних пpoектiв. 1ншвацшну дiяльнicть Шумпетер визначав як таку, щo штoвхаe cycпiльcтвo вперед, забезпечye poзгopтання цiлoï низки нoвих виpoбництв, а вiдтак, e центpoм iнвеcтицiйнoï дiяльнocтi cycпiльcтва.
Матеpiальнy базу змши cтpyктypи, на думку екoнoмicта, cтанoвлять кла^ тери нoвoвведень, щo ^cyra в екoнoмiкy заряд технoлoгiчнoгo пpoгpеcy. Пеpехiд на нoвi технoлoгiï oбyмoвлюe cтpyктypнi зрушення, ocкiльки змiнюeтьcя poзпo-дiл пpацi y виpoбничих ланках, мiж галузями, мiж теpитopiями, cектopами.
Вагoмoгo значення пpoблемi деpжавнoгo регулювання швестицшних пpoцеciв надавав Джoн Мейнард ^йте. Вiн вважав iнвеcтицiями "...будь-який пpиpicт цiннocтi капiтальнoгo майна незалежш вiд тoгo, cкладаeтьcя вo-нo з ocнoвнoгo абo л^в^што капiталy (накoпичення запаciв гoтoвoï opo^y^ цiï абo незавеpшенoгo виpoбництва)" [7]. В ocнoвi йoгo веpciï iнвеcтицiйнoï теopiï лежить пoняття гpаничнoï ефективнocтi капiталy, яка залежить вiд oчi-кyванoгo iнвеcтopами poзмipy чиcтoгo дoхoдy, пpoтягoм певнoгo пеpioдy. Тoбтo залежить вщ пеcимiзмy абo oптимiзмy iнвеcтopiв.
Серед ocнoвних чинникiв, щo впливають на величину швестюваних pеcypciв ^йдо видiляe:
• oчiкyванy горму hhctoto прибутку, щo залежить ввд витрат на швестицн та вiдcoткoвoï ставки;
• oпoдаткyвання (при зpocтаннi пoдаткoвoгo навантаження пpoхoдить пpoцеc зменшення р1вня дoхoдy в1д iнвеcтицiйних пpoектiв та шпиту на iнвеcтицiï);
• наyкoвo-технiчний пpoгpеc;
• наявний на падпрюмств! абo галуз1 нoвий кап1тал;
• oчiкyвання iнвеcтopiв cтocoвнo внyтpiшньoпoлiтичнoï cитyацiï, yмoв ono-даткування, cитyацiï на б1ржах тoщo.
Згiднo з уявлень кейнciанcькoï теopiï, джерелами iнвеcтyвання шряд з пoтoчними заoщадженнями виcтyпають i гoтiвкoвi заoщадження наcелення (дoмoгocпoдаpcтв) та кредитних усташв, щo з6!льшують пpoпoзицiю гpo-шей. Пpичoмy незалежнo вщ тoгo, щo ".загальна cyма заoщаджень e cyкyп-ним pезyльтатoм дш великoï кiлькocтi oкpемих cпoживачiв, а величина шве^
тицш - сукупним результатом дш iндивiдуальних пiдприемцiв, щ двi величини повиннi бути рiвними мiж собою, оскiльки кожна з них дорiвнюе переви-щенню доходiв над споживанням" [7]. З того, що "...ршення про швестування вдалося втiлити в життя..." витiкае ".або скорочення споживання, або розширення доходу" [7].
Таким чином, "...шдивщуальш заощадження у такому ж ступенi сприяють поточним iнвестицiям, в якому воно зменшуе поточне споживання" [7]. Якщо основним джерелом формування iнвестицiй е саме заощадження населення (в будь-якш форм^, то зростання обсягу швестицшних ресурЫв напряму пов'язано зi зменшенням розмiру поточного споживання. А це, по-своему, е чинником уповшьнення економiчного розвитку краши.
Якщо ж джерелами швестування виступають банкiвськi кредити, то це дасть змогу шдприемцю ".провести додатковi поточнi iнвестицiï, для яких у нього не вистачало б грошей; в такому випадку обов'язково зростуть доходи, причому останш, збшьшаться на суму бiльшу, шж величина додатко-вих iнвестицiй" [7].
Зпдно з висновками кейнсiанськоï теори в промислово-розвинених крашах бажання домогосподарств утворювати заощадження буде випереджа-ти бажання iнвестувати. В такому разi тi iндивiдууми, що утворюють заощадження програють, оскiльки недостатнш рiвень сукупного попиту буде приз-водити до скорочення виробництва та росту безробггтя. До того ж подiбне положення буде зберiгатися до того моменту, поки зменшення рiвня доходiв не призведе до врiвноваження розмiру заощаджень з планами iнвесторiв.
Для послаблення впливу недостатнього рiвня сукупного попиту, що призводить до проявiв макроекономiчноï нестабiльностi, Кейнс виступае за ак-тивну iнвестицiйну пол^ику: " .заходи держави е тут як фактор, що врiвнова-жуе та мае за мету забезпечення такого росту каттальних вкладень, що набли-ження до точки насичення проходило б темпами, що не спричиняють значного навантаження на життевий рiвень сучасного поколiння" [7]. Формування ш-вестицiй за рахунок державних джерел забезпечуе розширення обсяпв швес-тування без зменшення рiвня поточного споживання домогосподарств.
Висновки. В умовах ринковоï економжи процес iнвестування е вшь-ним i регулюеться, здебiльшого, мехашзмами ринковоï саморегуляци. Проте iснують окремi обставини, що викликають необхiднiсть державного впливу на швестицшш процеси. Серед них:
• наявтсть значного державного сектора в економщд краши (держава, як влас-ник великих тдприемств, визначае структуру суспiльного виробництва);
• держава е фшансовим та стратепчним iнвестором;
• необхiднiсть оптимiзацiï структури нацюнально1 економiки шляхом прове-дення полiтики економiчних трансформацiй;
• значна залежтсть вiд iмпорту на товарному ринку краши вимагае прове-дення заходiв протекцiонiзму.
Без формування елеменпв активноï державноï полiтики у цш сферi можливим е виникнення негативних, кризових аспекпв розвитку.
Лiтература
1. Господарський кодекс УкраТни: Офiцiйний текст. - К.: Кондор, 2003. - 208 с.
2. Словник економ1чних термш1в. [Електрон. ресурс]. - Доступний з: http://www.job-portal.com.ua.
3. Ринок/ Упорядковано А. А. Чухно. - К.: Украша, 1995. - 448 с.
4. Антология экономической классики. Предисловие И.А. Столярова. - М.: МП "ЭКОНОВ", "КЛЮЧ", 1993. - 475 с.
5. Жан-Батист Сей. Трактат по политической экономии. [Електрон. ресурс]. - Доступний з: http://ek-lit.aqava.ru.
6. Карл Каутський. Экономическое учение Карла Маркса. [Електрон. ресурс]. - Доступний з: http://ek-lit.aqava.ru.
7. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег. [Електрон. ресурс]. - Доступний з: http://ek-lit.aqava.ru. _
УДК 630*582.894 Доц. О.О. Солтиак, канд. екон. наук -Дрогобицький
державный педагогiчний ушверситет
ФАКТОРНИЙ АНАЛ1З ДИНАМ1КИ ЕКОНОМ1ЧНОГО
РОЗВИТКУ РЕГ1ОНУ
Запропоновано факторний аналiз динамши розвитку регюну на основi викорис-тання даних мiжгалузевого балансу, що дозволив виокремити у всш сукупносп еко-номiчних показниюв розвитку виробництва основш та на 'х базi побудувати штегро-ваний показник ефективностi виробництва.
Ключовi слова: економiко-математичнi моделi, факторний аналiз, ефектив-нiсть виробництва, ефективнiсть витрат, витратоемнють.
Assist. prof. O.O. Soltysik -Drohobych State Pedagogical University Factor analysis of region's economic development dynamics
The following article deals with the factor analysis of region's economic development dynamics on the basis of data usage of balance between the branches. It allowed us to define the basic economic indices of production development and to build a production efficiency integral index on their basis.
Keywords: economic and mathematical models, factor analysis, production efficiency, expenses' efficiency, expenses' capacity.
Економiчний розвиток суспшьства повинен рухатися по шляху вико-ристання мюцевих ресурЫв, впровадження енергетично ефективних проекпв, матерiалiв, що не наносять шкоди здоров'ю i навколишньому середовищу. Кра'нам варто розробити нацюнальш програми заохочення енергозберша-ючих технологш, а також технологш, що використовують енерпю сонця, води, виру i бюмаси.
Сталий розвиток екосистем - це насамперед збереження i рацюнальне використання природних ресурЫв.
Об'ективна оцшка соцiально-економiчного стану регюшв, обгрунтову-вання концепци 'х розвитку неможливi без використання описових схем (моделей економiчного розвитку), в яких в формалiзованiй, математичнш формi зна-ходить вщдзеркалення ступiнь впливу поточно' економiчноi дiяльностi регiону на майбутне при даних природних, трудових i економiчних ресурсах регюну.
