CC BY
21
Г.В. Саенко, О.О. Папаша
МЕТАСОЦ1АЛЬНА ОСНОВА РОЗВИТКУ РОЗПОД1ЛЬЧО1 ЕКОНОМ1ЧНО1 СИСТЕМИ ДЕРЖАВИ НА ПЕРЕХОДНОМУ ЕТАП1
Постановка проблеми. За набутим досвiдом у суспшьств^ розподiл слiд дослiджувати об'ективно i як сукупнiсть органiзацiйних процесiв та економiчних явищ, i як саме середовище оргашзацшно'1' системи, в яких елементи формуються державними органами управлшня, соцiальними утвореннями, виробничим вiдтворювальним процесом тощо. За узагальненням дослiдження, назване - це суспшьш вiдносини в державу що вiдтворюють рiзноманiтнi зв'язки, яю виникають як мiж сощальними групами, класами, нацiями, так i за процесами економiчного, соцiального, полiтичного, культурного життя i дiяльностi. За цим суспшьство прагне до рiвноваги, але еквiвалентнiсть стосовно винагороди зусиль людини нерiдко порушуеться, бо постшно пiдлягаe оцiнцi i нормуванню. Джерелами розподiлу е потреба або нестаток людини у чомусь необхщному для пiдтримки життедiяльностi органiзму, людсько'1' особистостi, соцiального угрупування, класу, сустльства у цiлому. Виходячи з цього у дослщження для розгляду методично включаються три сфери суспiльного життя - держави, регюну, пiдприемства. Середовище розподшу дiе за законами сустльного розвитку, що вiдтворюе загальнодержавний рiвень розподiлу, сформований системою суспшьно-економiчних вiдносин вiдповiдно до соцiально-економiчного укладу за законами господарського мехашзму, в
якому враховуеться макроекономiчний змiст розподшу, i регiональний рiвень розподiлу, бо його формуе державна система соцiально-економiчних вiдносин за законами економiчного мехашзму, в якому враховуеться мiкроекономiчний змют розподiлу, представлений державою i регюнальною владою за методичним пiдходом до вщносин привласнення i споживання корисного продукту.
Метою статл е узагальнення досвщу з проблеми органiзацГi розподшьчо'1' економiчноi системи держави i розробка економко-математично'1' моделi вiдтворення вiдносин розподшу у перехщний перiод.
Викладення основного матергалу. За методом вивчення специфши розподшьчого середовища, за яким розглянут рiвнi розвитку, для переходу на шший етап розвитку економiки слщ спочатку в дослiджувану систему вводити таке «нове», що виводить й на бiльш високий рiвень оргашзаци системи. Пошуковi елементи i фактори пов'язуються з компонентами iерархiчноi схеми устрою держави. Оскшьки суспiльнi матерiальнi i духовнi умови iснування людини характеризуються як необмежеш, то дослщжуване поле обмежуеться середовищем
вiдтворювального процесу, яке поповнюеться елементами i факторами з шших середовищ, коли виникае в цьому потреба. За набутим досвщом до складу практично уах схем i сукупностей
© Саенко Григорш Васильович - доктор економ1чних наук, професор; Папа1ка Олександр Олексшович - кандидат економ1чних наук, доцент. Державний ушверситет економ1ки 1 торпвл1 1м. М.1. Туган-Барановського, Донецьк.
ISSN 1562-109X
елеменпв i факторiв входять первиннi фактори виробництва, що дозволяють мобiлiзувати речовинш потужностi природи, серед яких «робоча сила», «земля», «каттал» i «тдприемництво»; вториннi фактори, що сприяють розвитку сукупного суспшьного вiдтворення, а саме: «оргатзащя», «управлiння», «регулювання» тощо; конкретн економiчнi характеристики, що активiзують явища, процеси та функцп, а саме: «цша», «кредит», «вартiсть» тощо. Деяю фактори включаються в середовище розподшу не в однiй, а в багатьох визначених якостях або формах руху, серед яких може бути зазначеним багатство, влада, тдприемництво тощо. Рееструеться це виключно за рахунок того, що вони можуть бути суспшьству корисними i як матерiалiзованi елементи, i як iдеалiзованi елементи.
Передумови утворення якосп розподiлу пов'язуються з процесом переходу речовинного елементу вщ природи до суспiльства, вщ суспiльства до iндивiда, за яким маеться на увазi громада, угрупування, окремi громадяни держави. Загальна структура вщносин, за встановленими положеннями, вщображае зв'язок розподiлу зi споживанням, виробництвом i обмiном у системi суспiльного вiдтворення. Тобто, за узагальненням знань, вщносини розподiлу займають ключове положення у сукупному вщтворювальному процесi мiж вiдносинами виробництва й вiдносинами споживання за тим визначенням, що розподш - це середовище, система, структура, шст-румент привласнення надлишюв речовинного елементу. Бшьш детально сказане описане у монографи [1].
У структурi елементiв забезпечення розвитку розподiлу свое чшьне мiсце займають «природа», «людина», «органiзацiя», «знання», «каттал», «форма держави», що змiнюються.
Незмшним у цiй системi е шлях суспшьно корисно'1' речовини, яка рухаеться за одним iз чотирьох напрямiв: виробництво - споживання (минаючи розподш i обмiн); виробництво -розподiл - споживання (минаючи обмiн); виробництво - обмш - споживання (минаючи розподш); виробництво -розподш - обмш - споживання (повний цикл формули суспшьного руху продукту). Тобто «вироблене» мае бути або «спожитим», або повернутим у середовище розподшу i
перерозподшеним неодмшно.
Досвщ людства висвгглюе особливостi переважно маркетингового забезпечення життедiяльностi на двох етапах економжи: стабiльному та перехiдному. Сучасна економша в свош системнiй основi одержуе розвиток, якщо вона володiе досягненням тих учень i наукових розробок, в яких ведеться пошук та примноження як iндивiдуального, так i суспiльного результату людсько'1' дiяльностi в умовах нестабiльних вiдносин. За даними теоретичного узагальнення наукових здобутюв сучасних дослiдникiв [2] виявлене таке вщношення до розподшу: в нестшкому середовищi серед чинниюв розглядаеться розподiльча економiчна система в двох якостях - як мехашзм i як параметр, що пщлягають обов'язковiй змiнi. Навантаження на навколишне середовище S встановлюеться за величиною, що пропорцшна чисельностi населення N його середнього рiвня життя L при даному механiзмi розподiлу R i за обсягом ресурсiв Q, котрi необхiднi при даних технолопчних можливостях (М) для пiдтримки такого рiвня життя, що розрахов^еть^я- з^^рмулою
. . (1)
Це означае, що в загальних умовах економiчного розвитку суспшьство повинне спрямовуватися: на тдвищення технологiчноi ефективностi
використання ресурав, i процес такий оцшювати треба як реалiстичний; на змшу механiзмiв розподiлу, i процес такий треба розглядати як обов'язковий; на незбшьшення чисельносп населення, i процес такий треба розглядати як бажаний; на вщхщ вiд кшькюно! парадигми процесу, i процес такий треба сприймати як перспективний. Змши в мехашзмах розподiлу пов'язуються з «дематерiалiзацiею», що означае забезпечення здобуткiв суспшьства за рахунок зменшення споживання матерiалiв i корисних копалин, що узгоджуються з формалiзовано-аналiтичними положеннями розподшьчо! економiчноi системи держави.
Стратегiчний напрям розвитку розподшьчого процесу, що полягае у прюритетному змiцненнi ринкового середовища, пов'язуеться з вщповщними методичними пщходами до визначення його змiсту, з теоретичною системою об'ективних знань про дшснють, що перебувае у сташ перехщно! економiки, в якому зрушення базуються на замiщеннi колективно'1 сустльно! системи володiння основними засобами виробництва колективною приватною системою володшня капiталом. У цьому процес стимули ведення господарства i виробництва продукцп, рацiональнi форми розподiлу i режиму економи, ефективнi законодавчi, податковi й iншi забезпечувальнi суспiльнi системи, що дiяли, збагачуються середовищем, що мае iншi структуру, органи, способи вщносин, кодекси i статути.
Мехашзм, якщо вiн пов'язаний з вщносинами управлiння технологiчними процесами, опираеться на середовище, в якому створюються умови для вироблення управлiнського ршення i подальшо'1 його реалiзацii за пщходами управлшсько'1 взаемоди. Суть вщносин управлшня зводиться до оргашзаци
управлшського зв'язку мiж двома i бшьше суб'ектами. У господарськiй системi найбшьш поширенi вiдносини управлiння, що базуються на економiчних вiдносинах. У дослщженш враховуються два типи вiдносин, серед яких найбшьш принциповими е вщносини, що виникають при розподш та коопераци працi у процесi спшьно'1 трудово'1 дiяльностi асоцiйованих власникiв, i вiдносини, що виникають мiж власниками засобiв виробництва i 1'х користувачами. Технолопчний процес виробництва здiйснюеться при наявносп механiзму мотивацii, у якому знаходять вщображення потреби суб'екта й об'екта управлшня i засоби поеднання iнтересiв об'екта управлiння як власника i як виконавця. Трудовий колектив забезпечуе повну мобшзащю наявних ресурсiв i найбiльш ефективш кiнцевi результати. За формалiзованим пщходом розподiльчий процес за взаемодiею факторiв виробництва сприймаеться, як трудовий обмш, що виглядае за цiльовою моделлю як сполучення
РС + ПС ^ СЗ;
(2)
РС ^ ПС ^ СЗ,
де РС - робоча сила, робгтник;
ПС - предмети споживання;
СЗ - суспшьний здобуток.
За ринкових умов розвитку середовища науковi положення формалiзацii множини елемешив розподiльчоi економiчноi системи зводяться до математично'1 моделi, що, за даними системологи, будуеться за множиною (7) та й елементами (Z^, 22 ... 2п ). Кожен з елемешив знаходиться в просторовому середовищi зi сво'1'ми координатами i часом що е
приналежнiстю до множини Т. Фiзичний змiст математично'1 моделi полягае в тому, щоб виявити, зафжсувати i дослiдити вщмшносп за якiстю, яко'1 набувае елемент Z1, коли вiн переходить
i3 одного стану в шший, перемщуеться у 4aci та npocTopi, змшюе форму i рух. Тодi новий його стан вщображаеться в шшш множинi, а сукупностi промiжних положень вщтворюють траeкторiю руху. Рух визначасться як складова впливово'1 сили i в математичних викладках позначаеться термшом «динамiчний». Динамiчною визначаеться така система, в якш елемент Z в кожний момент часу t тд впливом зовнiшнiх i внутрiшнiх причин переходить i3 одного стану множини Z в шший стан множини Т за траекторiею Z(t). Оскшьки елементарний рiвень опису систем мае деяю властивостi, то 1'м притаманш сво'1 залежностi, що розглядаються [1].
За концептуальними вимогами до суспшьних систем розподiльчi функци пронизують ус сфери економiчного розвитку, але вони з'являються у центрi подiй в умовах змш, коли на них звертаеться увага уах кiл держави. Дане положення проявляеться за бшьшютю процеав i мае принципове загальноутворювальне значення, бо система розподшу зводиться до опису рис загально'1 економiчноï системи або тих процеав, що здiйснюються державою iз-за нестабiльностi економiки, невизначеностi поведiнки процеав. 1снують розбiжностi в методиках розрахунюв, що спонукае розглядати проблему удосконалювання загальноï економiчноï системи держави. Допускаеться таке: якщо напрям оптимiзацiï, що визначаеться природою виробничих вщносин, зб^аеться iз напрямом розвитку рiвноваги, у якому рухаються елементи системи, то загальне централiзоване управлiння забезпечуе скорочення часу, який витрачаеться на пошук рiшення, вказуючи напрям пошуку й обмежуючи його змiни. Тобто суспшьство одержуе знання у формi управлшського рiшення, що дiе в
математичному середовищi вiд «0» до «1», але здобутки суспшьства рееструються за зв'язкою «сощально-економiчна полiтика - виробничi вiдносини - продуктивнi сили» як продукт когнiтивного мислення.
На перехщному етапi економiка не корелюеться зi станом локальноï рiвноваги, а обраш елементи в умовах невизначеност змiнюються з часом. Тому обмежуеться ïï дiя, за якою криеться короткострокове визначення. Враховуеться таке: розподшьча економiчна система, як i будь-яка шша органiзацiйна система, мае поняття приватного i глобального оптимуму частково'1' i загально'1' рiвноваги. Тому розглядаються процеси, що вщбуваються в нiй та у моделях за умови врахування реально юнуючого стану за ^е'1 ситуацп, яка зазнае впливу процесiв, що приводять ïï до заданого результату. За цим визначенням оргашзацшна система, якою е i розподшьча система, в перехщнш економщ знаходиться у залежносп вiд управлiнського рiшення. В умовах слабко'1 визначеностi розвитку органiзацiйного середовища, що обумовлено процесами, дiючими у перехщнш економщ, потреби держави у досконалих розподшьчих системах визначаються зi сприйняттям
виробничими вiдносинами i
продуктивними силами суспшьства вщповщно! соцiально-економiчноï
политики, бо сучасна система - це система з нееластичними очшуваннями, i включення певно! системи
саморегулювання i збагачення на даному етапi неможливо. Розподш у перехiднiй економiцi за свохм практичним значенням зберiгаеться як едина, самооргашзована, суспiльно-економiчна, цiлеспрямована система, що за своïм призначенням регулюе суспшьш та економiчнi процеси, якщо вш
сприймаеться як власне оргашзацшна система, або ж вш е засобом приведення сукупносп заходiв у середовищi управлшських рiшень в дiю.
Структура системи розподшу за сво'1'м змiстом визначаеться як цшсний об'ект, що дiе за органiзацiйними положеннями суспiльних i економiчних вiдносин. У загальному виглядi вона представляеться сукупнiстю
органiзацiйних, регулюючих i керуючих стiйких зв'язкiв, що виникають з приводу розподшу i налагодження середовища стшкого розвитку економжи. У дослiджувану сукупнiсть включаються елементи, фактори, економiчнi явища i поди, що наповнюють систему розподшу. Найбшьш складними серед них виступають економiчнi явища i поди, якi вимагають застосування специфiчного пiдходу до реалiзацii задуму. Виходячи з цього будуеться метасощальна модель, яка за сво!м змютом адекватна природi дослiджуваних явищ, яю, у свою чергу, можуть бути несуперечливо описаш ресурсами застосовувано!' теорй: модель розподшьчо!' економiчноi системи за сво'1'ми властивостями вiдноситься до розряду абстрактних, а тому у нш лопчно поеднуються сутностi рiзноi природи. Розвиток розподiлу - це процес замщення дшчо!' системи розподшу такою, що вщповщае економiчним i органiзацiйним умовам, якi змiнилися тд тиском трансформацiйних перетворень у суспшьсга i очiкують оновлення. Досягнення мети подолання перешкод здiйснюеться за створеним суспшьним механiзмом приведення середовища розподшу в дш, що може бути описаний концептуально. До нього входять метасощальне середовище розподшу, загальш умови розвитку суспiльства та посилання на досягнення рiвноваги.
Рушшними силами розподiлу е вiдносини власносп, що поповнилися
приватним сектором, теорiя вибору, що будуеться за поняттями лiберальноi спадщини, духовнi якостi, що перевтшюються i переорiентовуються за змютом ринку i умов споживання виробленого тощо. За таких обставин система перехiдного перiоду економiки пiдлягае «перегрупуванню» за використанням iнструментiв, серед яких товарш ресурси, цiни, позики, податки, кредити та ш. Концептуальний пщхщ пов'язуеться з тим, що у розподшьчому середовищi багато що залежить вщ фшансово!' економiчноi полiтики держави, за якою може застосовуватися кшька доктрин, що постiйно змiнюються. В 1'х перелiку доктрини максимуму задоволення потреб суспiльства, прiоритетного розвитку галузi економiки, перенесення фшансового тягаря з однiеi групи населення на шшу, обмеженого споживання продукту. Внаслщок 1'х дii органiзацiйне середовище
життедiяльностi живих iстот i створених ними штучних систем проявляе себе тд впливом законiв суспiльного розвитку (у цьому випадку йдеться про розподш) або тд впливом сили, тд контролем яко'1 вимушено здшснюеться передача чогось виробленого тому чи шшому, що цiкавить того чи шшого (у цьому випадку йдеться про перерозподш). За взаемодiею суспшьних вiдносин можуть бути представленi формули вщносин розподiлу.
За першою формулою в1дносин розподшу кожний учасник займае таке положення, що ва блага надаються особисто йому i членам його родини людським поселенням, а за й змютом розглядаються три складов^ яю спiввiдносяться з достатком продукпв харчування, а саме:
а) людське поселення - це кшькють члетв людського поселення + обсяг
продуклв харчування = повне неконтрольоване задоволення потреб, як ненормоване споживання;
б) окрема родина людського поселення - це кшькють члешв родини + обсяг продуклв харчування = повне неконтрольоване задоволення потреб, як ненормоване споживання;
в) член людського поселення, який втратив родину чи нездатний ïï створити, зберегти i реалiзуватися, - це процес репродукци + обсяг продуклв харчування = повне неконтрольоване задоволення потреб, як ненормоване споживання.
Момент достатку потрiбно створювати працею, i це вщображаеться другою формулою eidnocun розподшу. На данш стади суспiльних вiдносин у дш вступае держава. За конкретними функцiями виявляеться таке: щоб власник катталу взяв участь у виробництв^ його завдання полягае в тому, щоб передати каттал пщприемству, i в ньому вiдповiдно до вимог закону розподшу i коопераци пращ розподшяти мiж робочими мюцями виконавцiв потрiбноï квалiфiкацiï й очжувати прогнозований економiчний результат. Головна витрата енерги пов'язуеться iз застосуванням
п^^темни^^ здатностi власного органiзму та робгтниюв вiдповiдноï квалiфiкацiï, що входять у розподш через заробiтну плату. Загальний стан власника може оргашзовуватися за одшею зi схем розподiлу: або вш як власник капiталу абсолютно байдужий до процеав, передоручивши вс справи керiвникам, або вiн своею працею впливае на власноручно оргашзоваш процеси виробництва.
До розподшу людина звертаеться у той iз двох момешив, коли виявляються нестаток чогось чи надлишок чогось. У першому випадку людина жадае вщ
суспiльства гарантш дотримання законодавчих прав, а в другому -вирушае до системи обмшу, щоб звiльнитися вiд надлишку. За наведеним, розподш - це стан розвитку сощально-економiчного укладу на основi гарантiй кiлькiсного задоволення благами громадян, яю одержують ïx у системi пiдприемств i органiзацiй держави. Найбшьш потужними секторами е державний i колективний (асоцшований i корпоративний), яю здiйснюють вiдтворювальний процес у середовищi великих i середнiх пщприемств, у той час як приватнокатталютичний сектор змушений розвиватися поки що у середовищi роздроблених середнiх i малих пщприемств i господарств, яю мають у своему розпорядженш потенщал для здiйснення здебiльшого
посередницькоï та споживчоï дiяльностi зi слабко вираженою орiентацiею на товарну продукцiю.
Приватнокатталютичний вщтворювальний процес може поповнюватися за рахунок перерозподшу працi двох шших процесiв i тiеï частини населення, що не визначилася ще у свош дiяльностi. Ринкова, а не планова, форма зв'язку мiж секторами економши виступае необхiдною умовою ïx: пропорцiйного розвитку, що дiе у зв'язщ «ринок - закон вартосл - план». Це означае свщоме сприйняття суспiльством пропорцiй вiдтворювального процесу, висунутих ринком, але прогнозованих i врахованих планом.
Державна консолщащя зусиль для оргашзацп виробництва здiйснюеться у середовищi регiональноï економiки, яка у переxiдний перюд залишаеться регульованою, але нестiйкою. Оскшьки у державi дiють i планова, i ринкова складовi регулятора, то мiж центральною i регiональною владою складаються вщносини за умов
узгодження i розподшу функцш i влади. Вс оргашзацшш, управлiнськi й регулюючi установки держава з макрорiвня вщправляе у середовище регiонального розподiлу, де мюцева влада i колективи пщприемств визначають свое ставлення до них, сшввщносячи зi статтями Конституци Украши. Цiлiснiсть економiчноï системи проявляеться через середовище державних, колективних i приватних елементiв, що функщонують в управлiнськиx теxнологiяx регюну, а управлiнськi технологи регiону, в свою чергу, поеднують у собi засоби формування об'еднань. Тобто регюн - це територiальна основа для реалiзацiï рiзниx схем розподiлу пращ та створення прогресивних умов розвитку
розподшьчих вiдносин у суспшьствь У побудовi цiеï основи бере учать держава, тому що не в регюш, а на бшьш високому рiвнi макроекономiчного регулювання, саме у державу формуються внутршш i зовнiшнi потреби. Сучасне економiчне середовище розподiлу розглядаеться як система вщтворення державних матерiальниx, людських i фшансових ресурсiв, що передаються у середовище споживання i обмiну на засадах домовленост за вiдповiдною схемою господарського мехашзму. Методичною основою залучення господарського мехашзму до взаемоди виступають таю положення, за якими будуються теоретичш i оргашзацшш умови розвитку держави.
Господарський мехашзм
пропонуеться будувати за важелями економiчноï политики держави, що створюе таке оргашзацшне середовище, у якому витримуються ряд передумов, а саме: е ясш реальш й потенцiйнi можливостi для виробництва кiнцевоï продукцп та ïï розподшу; дiе ефективна едина система комушкацшного
забезпечення органiзацiйниx процесiв у ринковш iнфраструктурi суспiльниx вiдносин.
Основними методами впливу господарського мехашзму на змют та якiсть оргашзацшного середовища в переxiдний перiод економжи виступають метод оргашзацп економiчноï рiвноваги, метод стабiлiзацiï економiки, метод реструктуризацп боргових вiдносин, метод перерозподiлу функцш мiж рiвнями управлiння, метод приватизаци та роздержавлення власностi, а також засоби трансформаци вiдносин пiдприемництва. Чинними параметрами, що дшть у цих умовах, е структурна перебудова вщносин в економщ держави як фактор, що вносить змши до реконструкци сучасноï економiчноï системи; розвиток економiчноï свободи вибору вiдносин як фактор стабшзаци; гарантй держави як фактор цшсносп i консолiдацiï зв'язкiв. Вони складають сукупносл, що виходять з потреби держави у виробленш загальноï стратег^ економiчного розвитку. До складу включаються програми прогнозування розвитку загальних штереав у держав^ довгострокового науково-теxнiчного i соцiально-економiчного розвитку
держави, зовнiшньоекономiчниx зв'язкiв i сшвробгтництва тощо. Окрiм того, за господарським мехашзмом держава мусить органiзовувати i контролювати ряд процеав, що забезпечують безпеку та збереження органiзацiйноï цшсносп. У цьому разi всi ri функцй, якi доцiльно передати до iерарxiчно пiдлеглиx ланок, переадресовуються до нижчих рiвнiв управлiння. Щоб господарський мехашзм дiяв, треба мати досконалу функщональну схему, алгоритм та математичну послщовнють реалiзацiï органiзацiйниx заxодiв. Цю функщю виконуе економiчний меxанiзм, що за своïм змiстом е формою впливу на
оргашзацшш й економiчнi процеси суспiльного розвитку, як дшове економiчне явище. За своею суттю вiн -це цшснють, що мае структуру, для яко'1 розробленi правила поведiнки, предмет впливу i заходи, що забезпечують досягнення мети. У роботi для визначення ступеня розвитку
господарського мехашзму розподiлу та розподшьчо'! економiчноi системи, а також оцшки загального стану середовища запропоновано удосконалену модель для виршення зазначених завдань, що описуеться за мехашзмом порiвнянь.
До завдання економiчного механiзму входить таке: надати руху певнiй органiзацiйнiй системi, якщо вона - частина шшого цiлого, а також збер^ати набiр необхiдних шструмешгв на час взаемоди. Дана цшьова методологiчна спрямованiсть дозволяе встановлювати науковий пщхщ до аналiзу стану системи, що щкавить суспiльство, до визначення заходiв '11 вдосконалення й звернення до ди, вибирати схему реалiзацii заходiв. Процес вiдображення економiчного мехашзму у перехщний перiод економiки оцшюеться як складний. Пов'язано це з багатьма причинами, головна з яких обумовлюеться перехiдними швидкоплинними
моментами економши й постiйним уточненням ситуацп стосовно перiоду розвитку середовища, що потребуе вирiшення завдань, яю, як правило, е новими i за своею суттю маловивченими. Причини, названi нижче особливостями перiоду, конкретизуються за 1х змiстом, за мотивами 1'х руху до розподшьчох економiчноi системи держави. Серед них:
1) наявнють регуляторiв
планомiрностi та ринку;
2) наявнють процеав реалiзацii полгтики розвитку держави з використанням багатоукладносп економiки;
3) дiя положень, що вказують на зневажливе ставлення до наук, зокрема спостер^аеться iгнорування економiчноi науки i прiоритету досвiду особистосп;
4) спiвiснування оргашзацшно-оптимiзацiйних наслщюв двох систем управлiння й регулювання, що вплинули на тотожнють ефективного використання матерiальних, фiнансових i трудових ресурав держави;
5) неузгодженiсть цшоутворення з витратами працi на виробництво продукцп, процесом лiбералiзацii цiн, що перерозподшило функцii на всiх стадiях руху товару до споживача;
6) вiдкритiсть i доступнiсть вгтчизняного ринку товарам зарубiжних виробникiв.
Фiзичне значення економiчного механiзму в системi приведення в дiю господарського мехашзму полягае в наданш системi шструменту, за яким криеться логiстика вщтворення реально! схеми взаемних вiдносин як у суспшьнш системi розвитку, так i в розподiльчiй економiчнiй системi держави.
Приведення в дiю розподшьчих вiдносин об'еднуеться за кiлькома загальними принципами, що дозволяють групувати явища, яю створюють дану цшснють, з'ясовують и походження i суспiльне призначення. Таких явищ безлiч, а тому дiя обмежуеться здобутками за головним фактором - за фактором багатства. Звернувши увагу на засоби його одержання, накопичення i розподшу, висновки методично поширюються на всю сукупнiсть дослiджуваних елементiв i факторiв.
За кiнцевим визначенням, розподшьча економiчна система
держави - це метасощальна система, до яко'1, крiм аналiтичних побудов, включаються елементи, що заснованi на вольових управлшських рiшеннях. II конструкцiя за матерiалами [1] включае чотири рiзнорiднi пiдсистеми. На перехiдному етапi економши кожен напрям щеI системи повинен забезпечувати потрiбний результат за умови включення заходiв, що полiпшують ефективнють використання факторiв виробництва, у той час як розподш працi мiж економiками вирiшуеться за ринковими важелями. Оскшьки i загальне економiчне середовище держави, i середовище регiональних територш, i середовище
зазнають ринково1 та ¡но1 трансформаций то эргашзацшш ршення. иробничих i розподiльчих процесiв - це функци управл^сь^' працi, що в д¿ржавi на сучасному еташ здшснюються рiзними державними
пiдприемств адмшютратив вводяться Органiзацiя в]
органами, сп злагоджена. З найбшьш су державi с адмiнiстратив переходять
впраця яких не завжди 1х множини обираються тевi функци, як-от: у корочуються функци ного характеру, що у середовище
спостереження, тдключаючи схему монiторингу i подальшого пошуку заходiв, якi самозабезпечуються за висунутими ринком умовами, а перехщ до стабшьних схем виробництва i розподшу оцiнюеться за даними сукупностi великих промислових тдприемств. Оскiльки монiторинг - це регулярне спостереження, ощнка i прогноз розвитку рiзних процесiв, то змют i ефективнiсть його визначаються метою, яка встановлюеться
користувачем. За цим обгрунтовуеться економшо-математична модель
розподiльчоI економiчноI системи, яка
дiе за рядом параметрiв i мае такий вигляд:
Г
ь
^х) = 2^ тах 3;
I=1
<
I
3 = | Яёх;
О
§1 = {§ 01; <§02;.",
х1 = {х01; Х02;..., х23);
_ п
§I = 2 <;
1=1
(3)
х
= 2 х/,
■=1
V
де Q(x) - глобальний критерiй використання розподшьчо! економiчноI системи держави за блочною схемою змiнних при Ь=23; , , - значення коефщенту нормування використання ресурсу розподшьчо! економiчноI системи держави, фактора, сукупносп
дослiджень вiдповiдно;
х1, х1,х ]■
значення ресурсу розподшьчо1 системи держави, фактора, сукупносп дослiджень вiдповiдно; 3 - сумарний здобуток суспшьства за критерiем оптимальностi застосування розподiльчоI економiчноI системи держави; Я - вектор ресурсу окремого I -го фактора, що зазначений у блочнш схемi i встановлюеться за даними n-дослiдiв, як оптимальний для нормованого промiжку часу перехщ-
ного перiоду економiки; ёх - вектор окремого фактора, що за пщнтегральним виразом е скалярною множиною, яка встановлюеться за даними п - дослщв; 1 - число п -дослщв; ■ - число т -дослiдiв.
За допомогою економжо-матема-тичноI моделi розподiльчоI економiчноI системи та використання показниюв ресурсу 2001-2005 рокiв виявлено, що удосконалення розподiльчоI системи
держави, регюшв, одиничних
виробництв може забезпечити подальше використання потенцшного ресурсу щс! системи з 28,3 до 40,8% й ресурсу, при цьому здобутки суспшьства можуть бути збшьшеш у 2,45 раза.
Висновки. За наданою економшо-математичною моделлю розподшьча економiчна система держави може впроваджуватися у виробництво за бшьш грунтовними управлiнськими рiшеннями.
Л1тература
1. Папаша О.О. Розподшьча економiчна система держави: розвиток стшкосп вiдносин: Монографiя. -Донецьк: ДонДУЕТ, 2005. - 304 с.
2. Левин Д.Я. Информационное общество и устойчивое развитие // http://www.rfbr.ru/default/asp?artiсle-id= 55898dok-id=5211#id5589.
