CC BY
15Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 22 (61). № 1. 2009 г. С. 52-60.
УДК 94:342.53.(477.83)
Кондрат юк С.В.
СОЙМ КАРПАТСЬКОТ УКРА1НИ - ВИРАЗНИК ПАРЛАМЕНТСЬКОТ ТРАДИЦИ
УКРА1НЦ1В
Автор на осжв вивчення джерел висвiтлюe ре^защю конституцiйних прав автономп Закарпаття, ан^зуе тдготовку та виборчий процес до Сойму, його законотворчу дiяльнiсть, проголошення Карпатськоï Украïни.
Ключовi слова: автономiя, Карпатська Украïна, Сойм, президент, полпичш партiï.
Унiкальнiсть iсторiï украшського парламентаризму полягае в тому, що щея народного представництва реалiзовувалася в рiзних конкретно-iсторичних умовах, набувала вщмшних форм, збагачувалася i власним юторико-правовим досвщом, i досвiдом iнших держав. З позицш сучасно1' укра1'нсько1' науки юторп держави та права, яка все бшьше переносить погляди з так звано1' зовнiшньоï iсторiï подш i явищ на внутрiшню юторда правово1' свiдомостi й мислення, що 1'м передують, доречно, на нашу думку, розглядати питання про украшську "за духом" та европейську "за формою" юторда парламентаризму i вищих представницьких органiв влади в Украшу
Значний внесок у вiтчизняний парламентський досвщ зробила Карпатська Украша, легпишзувавши один з етапiв вщродження украшсько1' державностi. Вщзначення 70-рiччя проголошення Карпатсько1' Украши - добра нагода для осмислення i переосмис-лення не лише конкретно-iсторичних обставин та юторико-правових особливостей по-силення украшсько1' держави на Закарпаттi, а й оргашзацп, розвитку народного представництва, створення та дiяльностi представницького органу - Сойму.
Актуальшсть дослщжень ще1' нев1д'емно1' частини iсторiï украшського парламентаризму зумовлена науковими i практичними потребами усвщомлення iсторико-правових засад сучасного украшського парламентаризму, розв'язання комплексних завдань парламентсько1' практики на складному, суперечливому, iнколи драматичному етапi державотворчого поступу Украши.
Украшська iсторiографiя парламентаризму на Закарпатп потерпае вщ так званого полпичного русинiзму (русинства), яке шсшруе ненауковий пщхщ до iсторiï цих земель. З iншого боку юторичний досвiд Карпатсько1' Украши, яка була створена парламентским шляхом, стимулюе до вивчення традици парламентаризму на Закарпатп i введення ïï в контекст iсторiï украшського парламентаризму. Серед дослщжень парламентаризму Карпатсько1' Украши необхщно видiлити працю Петра Стерча "Карпато-Украшська держава".
У ХХ столгтп науковий iнтерес до державотворчого досвщу закарпатських украïнцiв пщтримували представники укра1'нсько1' дiаспори Ю. Артюшенко, М. Бра-щайко, С. Баран, О. Грицай, С. Опацький, С. Росоха, Ю. Степовий, А. Штефан та iншi.
Цей iнтерес вщродився в незалежнiй Украïнi та набув систематичного характеру. Традищя парламентаризму на Закарпатп дослiджуеться у працях I. Адамчука, Ю. Биса-ги, М. Вегеша, С. Кольбенко, В. Лемака, I. Терлюка та шших. Особливютю сучасно!'
юторюграфп парламентаризму на Закарпатп е посилена увага до м1жнародного права та м1жнародних вщносин. Така позищя обгрунтовуеться конкретно-iсторичними обста-винами, в яких укра!нщ Закарпаття намагалися реалiзувати свое право на самовизна-чення i суверенiтет народу. Автори намагаються абстрагуватися вiд iдеологiчних наша-рувань, а також упереджень угорсько!, чесько!, словацько! чи так звано! "русинсько!" юторюграфп, полiтично заангажованих, конюктурних пiдходiв до юторично! дiйсностi. Видаеться, що саме iсторико-правовий шдхщ з його спрямованою увагою до правових явищ, формуе новаторську iсторiографiю парламентаризму на Закарпатп. Проте бiльшiсть сишгав юторп парламентаризму в Укра!ш не сприйняли напрацювань з юторп парламентаризму на Закарпатп. Це пояснюе необхщнють спецiального дослщження парламентського досвiду украшщв Закарпаття у рамках дослщження юторп парламентаризму на захвдноукра!нських землях.
Мало хто з науковщв зауважуе, що Сойм Карпатсько! Укра!ни, з огляду норм су-часного м1жнародного права, проголосив незалежнють Карпатсько! Укра!ни як нового суб'екта м1жнародного права, обрав лептимний парламент (Сойм).
Викладення основного матерiалу. У 20-30-х роках ХХ ст. боротьба укра!нського народу за незалежнють розгорнулася з новою силою: карпатоукра!нщ домагалися са-мовизначення Карпатсько! Укра!ни й об'еднання в соборнш Укра!нськiй державi. Цей процес започатковано 21 счня 1919 р., коли в м.Хусп вщбувся "Собор всх русинiв, жиючих в Угорщиш", який прийняв ухвалу про злуку з Наддншрянською Укра!ною [1, с. 94].
Однак Центральна руська (укра!нська) Народна Рада, що складалася з представниюв Ужгородсько!, Пряшiвсько! та Хустсько! рад, 8 травня 1919 р. (на ршучу вимогу дiячiв Народно! Ради американських русинiв) проголосила об'еднання Закарпаття з Чехо-Словаччиною.
За ршенням Сен-Жерменського мирного договору 1919 р. i Трiанонського мирного договору 1920 р., теритс^я Закарпатсько! Укра!ни шд назвою "Щдкарпатська Русь" була приеднана до Чехо-Словаччини й мала отримати автономний статус. Чехословач-чина зайняла 14 тис. 900 км2 укра!нсько! територi! зi 760 тис. мешканщв, з котрих 500 тис., або 73 %, були укра!нцями [14, с. 4].
Чимало державних, полiтичних, громадських i культурних дiячiв Свропи та свiту передбачали, що Версальська мирна система буде нежиттездатною. Це засвiдчили також наступш подi!.
Роком серйозних випробувань для Чехословацько! Республiки став 1938 р. Як стало зрозумшо тсля анексi! Нiмеччиною Австрi! у березш, зовнiшнiй тиск на ЧСР поси-люватиметься. Окрiм цього, внутрiшньополiтична ситуаця в кра!нi залишалася нестабiльною.
За таких умов у Щдкарпатськш Рус полiтичнi рухи обох орiентацiй (русофшьсько! та укра!нофiльсько!) почали виявляти готовнють до спiльних дiй, спрямованих на до-сягнення автономi!. Це було особливо вщчутно на фонi небажання властей втiлювати в життя закон "Про тимчасове врегулювання становища губернатора Пщкарпатсько! Русi (8 липня 1937 р.)" як "першого етапу" автономп Пiдкарпатсько! Русi. Адже владу на територп Закарпаття й надалi утримувала Прага, а ЧСР була централiзованою унiтарною державою.
53
1дею консолщацп пiдтримували мiсцевi парламентарi!, котрi розпочали конкретну дiяльнiсть у цьому напрямi.
Утiленням ще! об'еднання стало засщання Першо! (укра!нсько!) ЦРНР 29 травня 1938 р., на яке були запрошен лщери русофiлiв. Останнi закликали укра!нофiлiв до сшвпращ, бо "сторонники обох культурних напрямюв були i зостануться членами одного народу". Зiбрання повторило традицшш автономiстськi гасла: створення Щдкарпатського мiнiстерства у Празi, пiдпорядкування мюцево! адмiнiстрацi! губернатору, приеднання до Пщкарпатсько! Русi "то! територi! схщно! Словаччини, що заселена русинами" [16].
Уперше в Пiдкарпатськiй Рус представники обох напрямiв 21 вересня 1938 р. подписали спiльну декларащю. I! вручив уряду ЧСР i дипломатичним представництвам захщних держав у Празi Е. Бачинський. Вiн також подав головi уряду меморандум вщ iменi "русского блока", в якому були викладеш вимоги персональних змш на керiвних посадах у кра!, представництва русинiв у празькому уряд^ приеднання Пряшiвщини та надання допомоги населенню Верховини [12].
Одразу тсля пiдписання Мюнхенсько! угоди (29-30 вересня 1938 р.) переговори мгж Прагою та пщкарпатськими лидерами вщновилися. На початку жовтня делегащя, очолена Ю. Реваем, Е. Бачинським i А. Бродiем, зустрiлася з новим прем'ер-мшютром, генералом Я. Сировим. Унаслщок переговорiв уже 4 жовтня 1938 р. 1вана Парканш (секретаря-радника президента ЧСР у справах русишв) було призначено мiнiстром у справах Пщкарпатсько! Рус1
В Ужгородi 8 жовтня 1938 р. у примщенш Крайового уряду вщбулася нарада представниюв обох Народних Рад (укра!нсько! та русофiльсько!) в присутносп сенаторiв i послiв вщ Закарпаття. Представниками Укра!нсько! Народно! Ради були А. Волошин, С. Клочурак i Д. Нiмчук, ЦРНР (русофшьсько!) - Й.Камiнський, В.Гомiчко i М. Демко. Присутш одноголосно вирiшили "домагатися для Пщкарпатсько! Русi тих самих прав, яю одержала i одержить Словаччина... " Одностайно вирiшили питання про персональний склад пропонованого автономного уряду: прем'ер-мшютром - А.Бродш, мшютрами - Е.Бачинського, 1.П'ещака, Ю.Ревая, А.Волошина та С. Фенцика [3, с.99].
Того ж дня iз представниюв обох полiтичних напрямiв була створена Народна Рада Карпатсько! Русi, яка першим меморандумом оголосила себе "единим законним пред-ставником всх русинських земель (у тому чист й Пряшiвщини), населення яких забезпечуеться самовизначенням i самоуправлiнням". У п'ятому роздш цього документа зазначалося, що виконавча влада на Пiдкарпатськiй Рус одразу ж передана карпа-торуському урядовi на чолi з А.Бродiем.
Празький уряд 11 жовтня 1938 р. погодився на створення в Закарпатп автономного уряду, призначивши для Пщкарпатсько! Русi трьох мiнiстрiв, одного уповноважено-го мшютра для переговорiв зi словацьким урядом у справi врегулювання закарпатсько-словацького кордону та двох статс-секретарiв. Увечерi було затверджено персональний склад автономного уряду, члени якого на той час були вже у Празг До Ради Мiнiстрiв Пщкарпатсько! Рус (офщшна назва) увiйшли: А.Бродiй - прем'ер-мшютр автономного уряду i мшютр шкiльництва (вiн же - мшютр федерального уряду в справах Пщкарпатсько! Рус), Е. Бачинський - мшютр внутршшх справ, Ю. Ревай - мшютр комушкацш, С. Фенцик - мшютр без портфеля; статс-секретарi - А. Волошин (питання
54
охорони здоров'я i сощального забезпечення) й I. П'ещак (питання юстицп) [3, с. 79]. Сшввщношення русофiлiв до украшофшв становило два до одного, що загалом вщображало структуру полiтичних сил у Пщкарпатськш Русi того часу. Розпорядження уряду ЧСР вщ 26 жовтня 1938 р. про усунення з мшютерських посад русофiлiв А. Бродiя, С. Фенцика й I. П'ещака, котрi дискредитували себе як агенти Угорщини та Польщi, робило новий автономний уряд виразно украшським.
Пiсля арешту А.Бродiя прем'eр-мiнiстром Щцкарпатсько1 Русi був призначений А. Волошин.
За ршенням Вiденського арбiтражу 2 листопада 1938 р., частина територп Щцкарпатсько1 Рус разом з мiстами Берегове, Ужгород i Мукачеве вiдiйшла до Угорщини, а столиця перенесена з Ужгорода до Хуста. Край опинився у складi двох конфлiктуючих кра!н.
Усi полiтичнi партп на Закарпатп формально були розпущенi владою Карпатсько! Украши в Хустi 13 счня 1939 р. З iнiцiативи А. Волошина було утворено Украшське нащональне об'еднання (УНО) - нова полггична органiзацiя украшщв Закарпаття, яка, по суп, ставала державною партieю. До складу керiвництва проводу УНО увшшли: голова Ф. Ревай, його заступник М. Тулек, генеральний секретар А. Ворон, секретар I. Рогач, редактор В. Гренджа-Донський, референт пропаганди В. Комаринський, профе-сор А. Волошин, доктор М. Бращайко, I. Невицька, доктор С. Росоха, шспектор Ю. Па-зуханич, доктор М. Долинай, С. Клочурак, О. Василь Лар та ш. [6, с. 107].
УНО мало спинити свш вибiр на такiй формi правлшня, яка би найбiльше вщповщала "штересам укра1нсько1 нащонально1 спiльноти та стремлшням украшського народу по всiх виявах свого нацiонального, полiтичного, культурного та сощального життя". Отже, за щеолопею та полiтичною платформою УНО було близьке до ще! украшського нацiоналiзму.
Уряд Карпатсько1 Укра1ни видав 12 счня 1939 р. розпорядження про проведення виборiв до першого Сойму Карпатсько1 Укра1ни. Вiдтак розгорнулася активна дiяльнiсть, спрямована на подготовку виборiв до Сойму Карпатсько1 Укра1ни. Цен-тральний Провiд УНО 27 счня 1939 р. сформував список поств ("Карпатську листу") до Сойму Карпатсько1 Укра1ни. Першi мiсця у списку вщдано А. Волошину, Ю. Реваю, Ю. Бращайку, М. Бращайку [7].
У впчизнянш науковiй лiтературi побутуе думка про те, що крайова виборча комю1я без належного обгрунтування не зарееструвала виборчого списку "Групи под-карпатських русинiв" [9]. М. Вегеш цей акт уряду розщнив як суттеве порушення еле-ментарних демократичних прав мiсцевого населення [4, с. 56]. Однак, на думку С. Ро-сохи i В. Гренджа-Донського, можна вважати юридично виправданими дЦ крайово1 виборчо1 комiсil в тш складнiй полiтичнiй атмосферi - нагштання антиукра1нських настро1в окремими про- угорськими та прочеськими групами.
12 лютого 1939 р. уперше вщбулися вибори до Сойму Карпатсько1 Украши. Вони продемонстрували високу виборчу активнють населення: iз 284 365 громадян, що мали право голосу, проголосувало 263 202 жителi Карпатсько1 Украши (92,5%). За виборчий список УНО вщдали 244 922 голоав (92,4%) [2, с. 108].
Вщомий дослщник В.Лемак висловлюе сумнiв стосовно правомочносп виборiв, а в к1нцевому пщсумку - i легiтимностi влади лише через те, що "тшьки одна партя брала
55
участь у пщготовщ виборiв i здшснювала контроль за !х ходом" [9]. Однак е i iншi оцшки та думки, яю вважають, що вибори були проведет "зразково, iз повним збере-женням ладу i спокою, без слiду будь-якого тероризування населення. Мiркуючи з ходу машфестацш, без яких не обiйшлась ш одна мiсцевiсть, iз настрою населення - вислщ виборiв був зовем лоНчний i зрозумiлий", - зазначала газета "Дшо" [8].
Сучасники тих подш засвiдчують велике полiтичне пщнесення пiд час виборiв. М.Шимоня, мешканець с. Колочава, що на М1жлрщиш, розповщав: "Колочава уся про-голосувала за УНО. Стiльки було людей, що !х ланцюг в одному кшщ Колочави почи-нався, а в другому - закшчувався. Все було покрите синьо-жовтими знаменами, i здава-лося, що Колочава - одне велике синьо-жовте полотнище" [5]. Подiбну ситуащю описали очевидщ подiй Е.Медвiдь, М. Лепей, А. Субота, В. Цьоха, В. Цех та ш. [4, с. 61].
Згщно з "Конституцiйним законом № 328 вщ 22 листопада 1938 р.", Сойм мав би скликати Президент ЧСР упродовж мiсяця вщ дня проведення виборiв. Однак празька влада вщкриття Сойму Карпатсько! Укра!ни всшяко намагалася затягувати.
Пiсля тривалих переговорiв Президент ЧСР доктор Е. Гаха видав розпорядження про скликання засщання першо! сесi! Сойму 2 березня 1939 р. [11, с. 133]. З ле! нагоди навгть була випущена поштова марка Карпатсько! Укра!ни.
На початку березня 1939 р. напружешшою ставала внутрiшньополiтична ситуащя у федеративнiй державi. З Братислави надходили повщомлення, що словаки прагнуть проголосити незалежнiсть. Одночасно празька влада чергово реконструюе уряд Карпатсько! Укра!ни: замiсть мiнiстра Ю.Ревая призначае на цю посаду С.Клочурака, менш радикального до чесько! влади, а другим керiвником УНО - судового радника та державного секретаря доктора Ю. Перевузника. Пiсля виконання цих умов Президент ЧСР сво!м декретом передбачае провести засщання Сойму Пщкарпатсько! Руси в Хусп 21 березня 1939 р. [11, с. 133].
У цей перюд загострилась м1жнародна ситуащя в Центральнiй Gвропi. Як вщомо, ще на початку 1939 р. Птлер розпочав безпосередньо реалiзовувати план остаточно! лiквiдацi! ЧСР. На думку Ю. Сливки, Карпатсьюй Укра!нi в цьому процеа вщводилась двояка роль. З одного боку, вона, як i Словаччина, мала бути збудником нацюнально-полгтичного неспокою й у такий спосiб спричинити i виправдати втручання Нiмеччини в справи Чехо-Словаччини для "наведення там порядку"; з шшого - повинна стати ви-нагородою Угорщинi за !! згоду приеднатися до гурту кра!н фашистсько! коалiцi! [12, с. 13]. Угорщина ввшшла до блоку цих держав 13 счня 1939 р., а вже 16 счня Гiтлер пообщяв угорському мiнiстровi закордонних справ Чаю, що в березш чехо-словацьке питання виршиться i територiальнi домагання Угорщини можна буде задовольнити. Водночас шмецький уряд далi офiцiйно заявляв, шбито вiн не допустить змiни угорсь-ко-чехо-словацьких кордонiв, визначених вiденським арбитражем, i запевняв керiвникiв Карпатсько! Укра!ни п1дтримати !хне прагнення до нацюнального самовизначення [13, с. 147].
14 березня 1939 р., шсля проголошення самостiйностi Словаччини, прем'ер А. Волошин виступив по радiо з декларацiею, в яюй iнформував населення краю про проголошення незалежносп Словаччини. 'Тим була змшена й м1жиародна ситуащя Карпатсько! Укра!ни, - наголошував А. Волошин, - яка ршенням нашого Сойму буде
56
ще офiцiйно проголошена незалежною державою. До остаточного рiшення Сойму наша влада вже тепер цю нашу незалежнiсть проголошуе" [11, с. 134].
Перша сеая Сойму Карпатсько1 Укра1ни розпочалась 15 березня 1939 р. у м. Хусп. Вщкриваючи сесiю, найстарший за вiком посол А. Волошин привггав законно вибрану полiтичну репрезентацiю з iсторичною подiею, висловив подяку народовi за велике довiр'я та запевнив: "Прирiкаемо, що над свое життя будемо берегти його волю" [ 10, с. 62].
Було заслухано i затверджено звiт крайово1 виборчо1 комюп про результати виборiв 12 лютого 1939 р., який оголосив секретар Сойму доктор М. Кочерган.
Далi вщбулася процедура прийняття присяги ("обiту"). Секретар Сойму зачитав и текст: "Обiцяю, що буду вiрний Карпатськш Укра1ш i що додержуватиму закони та свш мандат виконуватиму за сво1м найлiпшим знанням i совiстю". Уш, без винятку, посли виголосили и [10, с. 65].
Вщбулися вибори голови ("предсiдника") Сойму. Iз 22 послв, присутнiх на засiданнi, 20 вщцали голоси за А. Штефана, а 2 - за М. Бращайка [10, с. 66-67].
Пюля прийняття присяги прем'ером ("предсщником влади") А. Волошиним вщбулися вибори двох заступникiв голови Сойму - Ф. Ревая i доктора С. Росохи, яких обирали шдняттям руки. Подiбну процедуру вщбули письмоводи Сойму А. Дутка та Л. Романюк, а також "впорядчики" М. Тулик i Д. Кмчук [10, с. 70-73].
Перше засщання сесп завершили вибори членiв конституцшно-правничо1, куль-турно-освггаьо1, господарсько-фшансово1, "сощально-здоровельно1" й iмунiтетноl комiсiй.
Отже, були обрат керiвництво Сойму, члени соймових комюш [10, с. 74-75].
На другому засщант голова Сойму оголосив, що "вщ Влади Карпатсько1 Укра1ни був поданий Соймовi Карпатсько1 Укра1ни законопроект про незалежиють, державний устрiй, назву, мову, прапор, герб i пмн Карпатсько1 Укра1ни" [10, с. 76]. Заступник голови Сойму доктор С. Росоха запропонував до Державного герба Карпатсько1 Украши (медвiдь у червошм пiвполi лiворуч i чотири синi та три жовтi смуги у пiвполi право-руч) новий елемент - тризуб святого Володимира Великого. Сойм схвалив цю пропозицiю бурхливими оплесками. В обговореннi законопроекту взяв участь о. Кири-ло Феделеш, який висловив думку, щоб "конституцшний закон респектував християнськi традицп украшського народу, пропоную й до гербу нашо1 Держави внести святий символ християнства" (хрест. - С.К.) [10, с. 79].
Пюля тривалого обговорення Сойм схвалив законопроект, за який проголосували одноголосно 22 посли. Це був документ велико1 юторично1 ваги, який зазначав:
"§ 1. Карпатська Украша е незалежна Держава.
§2. Назва Держави е: Карпатська Украша.
§3. Карпатська Украша е республша з президентом, вибраним Соймом КУ, на чолг
§4. Державна мова Карпатсько1 Украши е украшська мова.
§5. Барва державного прапору Карпатсько1 Украши е синя i жовта, причому барва синя е горшня, а жовта е долшня.
§6. Державним гербом Карпатсько1 Украши е дотепершнш краевий герб: медвщь у лiвiм червонiм пiвполi, i тризуб св. Володимира Великого з хрестом на середньому зубг Переведення цього мiсця закону полишаеться окремому законов^
57
§ 7. Державний пмн Карпатсько! Укра!ни е: "Ще не вмерла Укра!на..." [11, с. 135].
У цьому правовому документ вщображено дух карпатоукра!нщв, !хнiй демокра-тичний менталитет, споконвiчне прагнення укра!нського народу до нацюнально! соборно! держави.
Розглядаючи питання про вибори Президента, голова Сойму А. Волошин у вступ-ному словi наголошував на важливому iсторичному значеннi цього питання: "Перший карпатоукра!нський Сойм вибирае, - зазначив А.Волошин, - першого Президента незалежно! Карпато-Укра!нсько! Держави. Вибираемо видимий символ нашо! держав-ности, вибираемо конституцшно репрезентанта внутрiшнього i зовшшнього життя Карпатсько! Укра!ни" [10, с. 82]. На посаду Президента було внесено кандидатуру А.Волошина, якого за результатами таемного голосування вибрано одноголосно [10, с. 82].
А. Волошин на Конституцп виголосив текст присяги: "Присягаю перед Всемогу-чим Богом, що додержуватиму закони та свш президентський уряд виконуватиму за сво!м найлшшим знанням i совютю... Прошу Всевишнього, щоб скршив нашу вiру й дозволив нам розбудувати нашу Землю для щастя й добра укра!нського народу та цiлого населення Карпатсько! Укра!ни" [10, с. 83].
Сойму, який вщбувався 15 березня 1939 р., випала доля бути iсторичними. "Сойм Карпатсько! Укра!ни, - констатував С. Росоха, - свое завдання виконав: окремим законом затвердив самостшшсть Карпатсько! Укра!ни i затвердив !! державну форму, проголосивши !! Карпато-Укра!нською Республiкою. Вибрав !! Президента в особi без-смертного Августина Волошина. Надав також окремим законом повновласп Урядовi Карпатсько! Укра!ни i тим заюнчив свою працю. Замють послiв у парламентi, заговорили скорострши карпатських сiчовикiв на фронтах" [10, с. 87-88].
Виборче голосування до Карпатського Сойму е по суп здшсненням народоправства в його повному i широкому розумшш. Народ е сувереном державних прав : його волi i його контролi пiдлягае влада, законодавчий сейм i нацiонально-полiтичний провщ... [11, с. 126].
Уже в день проголошення Соймом самостшно! держави Карпатська Укра!на, !! новостворенi збройнi сили вели кровопролитш бо! з тдтримуваними гiтлерiвською Нiмеччиною угорськими агресорами, озброена до зубiв армiя яких удесятеро переважа-ла сили Карпатсько! Сiчi.
Засщання Сойму Карпатсько! Укра!ни вiдбувались у той час, коли Угорська армш розпочала вторгнення в Карпатську Укра!ну (в нiч з 13 на 14 березня). Цим пояснюеться !х короткотривалiсть. Однак, незважаючи на те, що послам довелося пра-цювати в умовах цейтноту, вони намагались дотримуватись усiх формальних парла-ментських процедур. Усього кiлька днiв проюнувала молода незалежна держава, але сам акт проголошення незалежносп, ратифiкований 15 березня 1939 р. на Соймi Карпатсько! Укра!ни, мав надзвичайно велике значення для формування самосвщомосп укра!нсько! нацi!, !! самодостатносп й спричинився до самоiндентифiкацi! прикарпатських русинiв як укра!нцiв [15, с. 83].
Висновки. У м1жвоенний перюд укра!нське Закарпаття перебувало у складi Чехо-Словацько! республiки i виявилося единим регiоном, який виборов автономш права й намагався пiсля Акту злуки УНР i ЗУНР сформувати укра!нську державнiсть. Прого-
58
лошення Соймом 15 березня 1939 р. Карпатсько1 Укра1ни та прийняття важливих iсторичних документiв про державну незалежнiсть, устрiй, назву держави, мову, прапор, герб i Пмн Карпатсько1 Укра1ни вiдiграли величезну роль у формуваннi самосвiдомостi украшсько1 наци, а виникнення та короткочасне iснування Карпатсько1 Укра1ни засвщчуе, що на Закарпатп укра1нське населення прагнуло i прагне мати свою державнють у складi велико1 соборно1 Украши.
Спiльнота карпатських украшщв визнала народне представництво як основу влади в держава Вщтак парламентаризм постае юторико-правовою цiннiстю, невщ'емною вiд iнших цшностей укра1нсько1 державностi. Саме тому формування парламентаризму на Закарпаттi творить загальноукрашську парламентську традицiю разом з шшими кон-кретно-iсторичними формами И втшення. У триединостi (й сутнiснiй тотожносп) iсторико-правового досвiду становлення та дшльносп Сойму Карпатсько1 Укра1ни -його виборносп, представницькому характерi та основнш законотворчiй функцiй - вар-то вбачати юторичну цiннiсть одше1 з важливих i конкретних форм украшсько1 парламентсько1 традици.
Список використаних джерел та лггература:
1. Адамчук I. Боротьба за державно-територ1альний статус Швшчно1 Буковини, Акерманського, Ьмашьського [ Хотинського повiтiв Бессарабп, острова Змлного та Закарпатсько1 Укра1ни у 1917-1947 рр.: Iсторико-правове дослвдження. - К.: Атжа, 2007. - 160 с.
2. Бойко О.Д. ^торш Укра1ни у ХХ столгт. 20-90 роки. - Н!жин: "Стиль", 1994. - 284 с.
3. Болдижар М. Закарпаття м1ж двома свгговими вшнами. - Ужгород, 1993. - 186 с.
4. Вегеш М. Карпатська Украша (1938-1939). (Сощально-економ1чний [ пол1тичний розвиток). -Ужгород, 1993.- 190 с.
5. Вегеш М. Комендант Комендантсько1 С1ч1 // Карпатська Украша. - 1992. - 15 жовт.
6. Гренджа-Донський В. Щастя й горе Карпатсько1 Украши. Мо! спогади. - Ужгород: Закарпаття, 2002. - 368 с.
7. ДАЗО, ф. 3, оп. 4, спр. 14, арк.1.
8. Дшо. - 1939. -23 лют.
9. Лемак В. Перша партшна коалкця на Закарпатп // Новини Закарпаття. - 1991. - 6 черв.
10. Росоха С. Сойм Карпатсько1 Украши. - Л.: Мемор1ал, 1991. - 88 с.
11. Стерчо П. Карпато-Украшська держава. До юторп визвольно1 боротьби карпатських украшщв у 1919-1939 роки. - Л.: "За вшьну Украшу", 1994. - 288 с.
12. Сливка Ю.Ю. Украша в Другш свгговш вшнг нац1онально-пол1тичний та м1жнародно-правовий аспекти // Укра1на: культурна спадщина, нац1ональна св1дом1сть, державн1сть. -1997.- Вип. 3-4.- С. 13.
13. Советско-нацистские отношения. 1939-1941: Документы. -Париж; Нью-Йорк, 1983. - 420 с.
14. Тищик Б.Й. Становлення укра1нсько1 державносл на заыдноукрашських землях напередодт [ в роки друго1 св1тово1 в1йни (1937-1945 рр.). - Л.: "Тр1ада плюс"; Льв1в. нац. ун-т 1м. Юранка, 2006. - 92 с.
15. Терлюк !Я., Леп1севич П.М., Кольбенко С.В. Зах1дт укра1нськ1 земл1 в пер1од м1жвоенно1 окупацИ. - Л.: Л1га-прес, 2007. - 90 с.
16. Украшське слово. - 1938. - 9 верес.
59
Кондрат юк С.В. Сойм Карпатской Украины - выразитель парламентской традиции Украины.
Автор на основе изучения источников освещает реализацию конституционных прав автономии Закарпатья, анализирует подготовку и избирательный процесс в Сойм, его законотворческую деятельность, провозглашение Карпатской Украины.
Ключевые слова: автономия, Карпатская Украина, Сойм, президент, политические партии
Kondratjuk S.V. Seym of the Carpathian is the mouthpiece of the Ukrainans' parliamentary traditions.
On the basis of sources study, the author enlightens realization of the Transcarpathian autonomy constitutional rights, analyses the process of election to Seym, its law - making activity, proclamation of the Carpathian Ukraine.
Key words: autonomy, Carpathian Ukraine, Seym, president, political parties.
Надiйшла до редакцл 06.05.2009 р.
60
