CC BY
56
УДК 94(100)«1938/1939» UDC
DOI: 10.17223/18572685/52/21
ПИТАННЯ ПЩКАРПАТСЬШ РУС1 У ЗОВН1ШНЬОПОЛ1ТИЧНИХ РОЗРАХУНКАХ ПОЛЬЩ1 (ЖОВТЕНЬ 1938 -БЕРЕЗЕНЬ 1939 р.)
В.В. Трофимович1, Л.В. Трофимович2
Жацюнальний уыверситет «Острозька академiя» УкраУна, 35800, PiBHeHCbKa обл., м. Острог, вул. Семшарська, 2 E-mail: [email protected] 2Нацюнальна академiя сухопутних вшськ iM. гетьмана П. Сагайдачного УкраУна, 79012, м. Львiв, вул. ГероУв Майдану, 32 E-mail: [email protected]
Авторське резюме
У ходi чехословацькоТ кризи, висунувши територiальнi претенз^Т до Чехословач-чини i подiляючи позищю нацистського керiвництва про те, що ця краТна мае зник-нути з карти бвропи, Польща фактично солщаризувалася з Нiмеччиною. Зайнявши Тешинську Сiлезiю, вона опинилась у мiжнароднiй iзоляцiТ, не помiчала насуваю-чоТ на неТ небезпеки. Пiсля проголошення автономiТ ПiдкарпатськоТ Русi у жовтн 1938 р. польська дипломатiя здмснювала кроки, спрямованi на приеднання краю до Угорщини з метою встановити з останньою спiльний кордон, який би лЫдував у зародку небезпеку появи «украТнського П'емонту», вiдрiзав Чехословаччину вiд ТТ союзника по Малш Антантi - РумунiТ, створив бар'ер у виглядi «нейтрального блоку» на шляху ймовiрноТ нiмецькоТ агресiТ. Активна подготовка й участь Польщi у лЫда-ц1Т державностi КарпатськоТ УкраТни, розрекламоване в пресi задоволення з приводу встановлення спiльного кордону з угорцями, шформащя про жорсток розправи ТТ вiйськовикiв i полщейських над захисниками краю - усе це сприяло наростанню ворожнечi до ще'Т держави з боку украТнськоТ спiльноти, особливо на фонi рiзкого загострення нiмецько-польських i, навпаки, полтшення нiмецько-радянських вiд-носин.
Ключовi слова: Пщкарпатська Русь, Чехословаччина, Польща, Угорщина, Ммеч-чина, «украТнський П'емонт», автономiя, сптьний кордон.
ВОПРОС ПОДКАРПАТСКОЙ РУСИ ВО ВНЕШНЕПОЛИТИЧЕСКИХ РАСЧЕТАХ ПОЛЬШИ (ОКТЯБРЬ 1938 г. - МАРТ 1939 г.)
В.В. Трофимович1, Л.В. Трофимович2
1 Национальный университет «Острожская академия» Украина, 35800, Ровненская обл., г. Острог, ул. Семинарская, 2 E-mail: [email protected] 2 Национальная академия сухопутных войск им. гетмана П.Сагайдачного Украина, 79012, г. Львов, ул. Героев Майдана, 32 E-mail: [email protected]
Авторское резюме
В ходе чехословацкого кризиса, выдвинув территориальные претензии к Чехословакии и разделяя позицию нацистского руководства о том, что эта страна должна исчезнуть с карты Европы, Польша фактически солидаризировалась с Германией. Заняв Тешинскую Силезию, она оказалась в международной изоляции, не замечала надвигающейся на нее опасности. После провозглашения автономии Подкарпатской Руси в октябре 1938 г. польская дипломатия осуществляла шаги, направленные на присоединение края к Венгрии, с целью установить с последней общую границу, которая ликвидировала бы в зародыше опасность появления «украинского Пьемонта», отрезала Чехословакию от ее союзника по Малой Антанте - Румынии, создала барьер в виде «нейтрального блока» на пути вероятной германской агрессии. Активная подготовка и участие Польши в ликвидации государственности Карпатской Украины, разрекламированное в печати удовлетворение по поводу установления общей границы с венграми, информация о жестокой расправе ее военных и полицейских над защитниками края - все это способствовало нарастанию враждебности к этому государству со стороны украинского общества, особенно на фоне резкого обострения германо-польских и, наоборот, улучшения германо-советских отношений.
Ключевые слова: Подкарпатская Русь, Чехословакия, Польша, Венгрия, Германия, «украинский Пьемонт», автономия, общая граница.
QUESTIONS ABOUT SUBCARPATHIAN RUS' IN FOREIGN POLICY CALCULATIONS OF POLAND (OCTOBER 1938 - MARCH 1939)
V.V. Trofymovych1, L.V. Trofymovych2
xThe National University of Ostroh Academy 2 Seminarska Street, Ostroh, Rivne region, 35800, Ukraine E-mail: [email protected] 2Hetman Petro Sahaidachnyi National Army Academy 32 Heroiv Maidanu Street, Lviv, 79012, Ukraine E-mail: [email protected]
Abstract
Poland practically allied with Germany during the Czechoslovak crisis, having put forward territorial claims to Czechoslovakia and sharing the position of the Nazi leadership that this country should disappear from the European map. After occupying Teshinskaya Silesia, Poland was in international isolation, without noticing the coming danger. When the autonomy of Subcarpathian Rus' was proclaimed in October 1938, Polish diplomacy took steps aimed at annexing the region to Hungary in order to establish the last common border, which would nip in the bud the danger of the "Ukrainian Piedmont", cut off Czechoslovakia from Romania, which was its ally in the Little Entente, and create a "neutral bloc" on the way of probable German aggression. The factors that contributed to the growing hostility to Poland in the Ukrainian society, especially in the context of a dramatically deteriorated German-Polish and, conversely, improved German-Soviet relations included the active preparation and participation of Poland in the liquidation of the Carpathian Ukraine statehood, the aprooved establishment of the common border with Hungary, and the information about the brutal massacre of its military and police over the region's defenders.
Keywords: Subcarpathian Rus,' Czechoslovakia, Poland, Hungary, Germany, "Ukrainian Piedmont", autonomy, common border.
Вггчизняна та зарубiжна кторюграфп мають певний науковий до-робок, присвячений Пщкарпатськш Pyci мiжвоeнного перюду. Серед aBTOpiB, ям вивчали окремi аспекти теми, слщ насамперед видтити украУнських кторимв О. Бопва i В. Задорожного (Бопв, Задорож-ний 1999), М. Вегеша (Вегеш 2004), М. Швагуляка (Швагуляк 2000), росшських - В. Мар'Уну (Марьина 2003), А. Пушкаша (Пушкаш 2006),
польських - Д. Домбровського (Домбровський 2012), £. Куплшського (Кир1^И 1996). Проте залишаеться недостатньо дослiдженою по-зищя Польщi стосовно цього краю у перюд мiжнародноí полiтичноí кризи, що переросла у свiтову вiйну.
Автори поставили за мету охарактеризувати ставлення Польшу до державотворчих процеав у Пщкарпатськш Русi пiсля Мюнхенсько[ конференций дипломатичнi зусилля офiцiйноí Варшави, спрямоваш на встановлення спiльного польсько-угорського кордону i лiквiдацií «украшського П'емонту».
Пюля Мюнхенсько' конференцií в чехословацькiй кризi наступив новий етап: в епщентр внутрiшньополiтичних колiзiй та складного мiжнародного протиборства, як зауважив М. Швагуляк, у цей час ви-сунулась справа Закарпатсько( Украíни (Швагуляк 2000: 300). Польща й Угорщина з посиленою енерпею стали добиватись територiального передiлу в зонi Пiдкарпатськоí Руа, яка входила до складу Чехо-словаччини, з тим, аби одержати сптьний кордон, що «вщрiзав» би останню вiд Румунií, íí союзника по Малш Антант (Системная история 2006: 295).
Як вщомо, 8 жовтня на сптьному засiданнi представники Русько[ й Украíнськоí Центральних народних рад одностайно виршили «домагатися для Пщкарпатсько[ Русi тих самих прав, ям одержала i одержить Словаччина на основi прилог, долучених до цього протоколу. Постановлено вимагати вщ чехословацького правительства безвщкладного сповнення цих домагань» (Нова Свобода 1938).
Увечерi 10 жовтня 1938 р. радю Праги повiдомило, що Чехословач-чина стала федерацiею трьох народiв: чехiв, словакiв й украíнцiв, а наступного дня була надана автономiя Пщкарпатськш Руа, визнано и уряд. Пюля ухвалення парламентом «Конституцшного закону у формi поправки до Конституци ЧСР вiд 22 листопада 1938 р. про автономт Пiдкарпатськоí Руа» № 328 Чехословаччина перетворилась у феде-ративну державу з трьох частин: Чехи, Словаччини i Пщкарпатсько[ Русi. Цей закон регламентував склад уряду Пщкарпатсько[ Русi i його повноваження, вибори i дiяльнiсть сойму, розмежування функцш мiж урядом у Празi та автономним урядом (Тернистий шлях 2007: 21). Назва «Карпатська Украша» була запроваджена розпоряджен-ням уряду А. Волошина 30 грудня i вживалася паралельно з назвою «Пщкарпатська Русь» (Марьина 2003: 7).
«Народ вiрив, що надходить новий перюд його ютори, - згадував Д. Куп'як про реакцт украшав на поди в кра1 - ...Змореш цто-денною тяжкою працею, селяни вечорами квапилися до читальш чи кооперативи, аби почути найновших вiсток про наше Закарпаття» (Куп'як 1991: 68).
Як зазначають О. Богiв i В. Задорожний, вiд середини жовтня 1938 р. у середовищ^ украТнофшьськоТ течií на Пiдкарпаттi формуеться прош-мецька зовнiшньополiтична орiентацiя. Причини цього вони вбачають у наступному: вщноснш пронiмецькiй орiентацiТ як ЧехословацькоТ держави взагал^ так i ТТ федеральних оргашв у пiслямюнхенський перiод, особливо за чаав президентства Е. Гахи; потребi зовнiшньоТ мiцноТ протидiТ домаганням Будапешта та Варшави стосовно територп краю; наявностi з боку Берлша хоч i не щирих кромв на пiдтримку украТнських визвольних змагань; кнуванням пронiмецьких традицiй серед частини оргашзацш украТнськоТ дiаспори, якi налагодили кон-такти з украТнським рухом на Закарпатт (Богiв, Задорожний 1999: 20).
Проголошення автономiТ, на думку В. Косика, вщбулося у перюд, коли захiднi дипломати займалися здогадами про найближчi плани нацистiв i засоби захисту своТх краТн вiд можливого конфлiкту з Нiмеччиною. Осктьки переважало твердження, що остання тде на захоплення УкраТни, то вищезгадана подiя розцiнювалась як нiмецька щея, перший етап на шляху завоювання РадянськоТ УкраТни (Косик 1993: 59-60).
Окреслену ситуащю певною мiрою пщтверджуе короткий звiт повпреда СРСР у Ымеччиш про тутешне полiтичне життя в жовтш 1938 р. Зокрема, зазначалося, що стала проявлятись особлива позищя Берлша «в питаны КарпатськоТ Рус (перейменованоТ за наполяган-ням шмщв в УкраТну)», який, не потребуючи вже пiдтримки Польшi та Угорщини, став опиратися розподту краю мiж ними. Своею чергою, вказувалося далi у звiтi, така позищя дала пiдстави серiТ чуток про новi агресивнi плани нацистiв на Сходк Йшлося про очiкуваний тиск на Румуыю, подальшу фашизацiю Угорщини, «плани створення "неза-лежноТ" УкраТни з карпатськоТ частини з приеднанням частин Польщу i РумунiТ i подальшою експансiею в бiк СРСР» (Год кризиса 1990: 265).
Як випливало з одержаного 1 грудня 1938 р. 5-м вщдтом Головного управлшня держбезпеки НКВС агентурного повщомлення, «Птлер i Рiббентроп рiшуче готуються до нападу на Радянську УкраТну навесы майбутнього року, для чого в якосп плацдарму буде використана Прикарпатська УкраТна» (Рассекреченные документы 2009: 427).
З особливим занепокоенням автономт краю, а також щею створення «ВеликоТ УкраТни» зустрша Польща, котра боялась Тхнього впливу на захщноукраТнсью землi i яка й рашше уважно вщстежу-вала украТнський рух на Закарпаттi. Наприклад, зпдно iнформацiТ ТТ Мiнiстерства закордонних справ вщ 3 лютого 1938 р., у Празi став виходити новий украТнський журнал «УкраТнська Родiна», що видавався «крайшми нацiоналiстами», якi згуртувалися навколо журналу «Пробоем» i представляли молодь СхщноТ Малопольшi i
ПщкарпатськоУ Pyci. «Цей журнал мае завдання вщновити BapTicTb украТнського народу, пропагувати украТнську державу вiд Кавказу до Попраду, поборювати нинiшнiх окyпантiв украУнських земель i усувати соцiалiстичнi впливи на украУнське сyспiльство. Журнал е виразно антипольським» (AANa 1938: 6).
Стурбовашсть офiцiйноТ Варшави вiдобразила i замiтка «Провока-цiТ прибулих украУнських елеметтв», яку надрукувала «Gazeta Polska» 19 жовтня, i де, зокрема, повщомлялось, що на територiТ Закарпаття «помггний наплив чужого украТнського елементу, завданням якого, здаеться, е поширення неспокою серед руського населення» (CAW 1938: 38; Prowokacje przybytych 1938).
Своею чергою, МЗС Польщi шформувало свое посольство у Празi, що 29 вересня звщти до СхщноУ Малопольщi виТхало «20 украУнсь-ких агiтаторiв, якi мають кошти, а також таемш iнстрyкцiТ на зразок шмецько-судетських таемних органiзацiй» (AANa 1938: 6).
Як випливало з листа редактора львiвськоУ газети «Нова зоря» О. Назарука до ректора духовноУ семшарп в Станiславовi о. А. Бойчука вщ 13 жовтня 1938 р., «тутешш поляки надзвичайно занепокоен враженням, яке на нашiм народi викликають подiТ за Карпатами... £ в^ про оживлення наших в ц^м краю. Тут у Львовi навiть малi дiти iнтересyються украУнською державою за Карпатами, а трохи старшi хлопцi втiкають з дому, щоб пристати до тамошнього лепону» (Цит. за: Швагуляк 2000: 302).
Серед повщомлень, що надходили в 2-й вщдт Головного штабу збройних сил Польшу все частiше звучали тривожн нотки: «Повстан-ський рух на Пщкарпатськш Руа набирае щораз загрозливiших роз-мiрiв»; «Повстання на Пщкарпатськш Руа розширюеться на кордон з Рyмyнiею» (CAW 1938: 10) тощо.
Для польського полiтикyмy, зокрема ендемв, не було сyмнiвiв у тому, що ^щатором гасла «Велика УкраУна» е Берлш, оскiльки, мов-ляв, «немае украТнського народу й украУнськоУ територiТ», а, отже, висування украТнського питання е «шмецькою штригою» (Nowak 2000: 14).
22 жовтня посол Польщу у Берлiнi Ю. Лiпський повiдомив мiнiстра закордонних справ Ымеччини Й. Рiббентропа: його уряд вважае, що Пщкарпатська Русь мае вщшти до Угорщини. Так Варшава розпочала вщому полiтикy за встановлення сптьного кордону з «iсторичним другом» Угорщиною (Косик 1993: 60).
Надто красномовне, на наш погляд, польське бачення карпато-украУнського питання було викладене 11 жовтня 1938 р. на сторшках львiвського видання «Wiek Nowy». «В угорських претензiях до Че-хословаччини, - читаемо тут, - е одна рiч великоУ полiтичноТ ваги -
це Пщкарпатська Русь. Цей край мае ключову позицiю в Середнш та Схiднiй £врот. Польську Стез^ навггь не порiвняти з нею. Цей край означав для чехiв з'еднання з СРСР. На випадок його розвалу i ство-рення укра'шськоУ держави чехи зробили б негайний розворот у свош нацюнальнш полiтицi, здiйснивши украíнiзацiю Русi. Замiсть Москви чеськi шляхи вели б до Киева. Наша Галичина опинилася б щд мiж двох вогшв!.. Коли сьогоднi украíнцi висувають вимоги до самовизначення Руа, коли вони говорять про незалежшсть, або хоча би про автоном^, хоча ц вимоги з позицií украíнцiв е лопчними, то польський iнтерес повинен тут поставити тверде "ш"» (Wiek Nowy 1938).
Значний iнтерес становить вщнайдене в архiвних фондах звер-нення 17 послiв i сенаторiв пiвденно-схiдних земель Другоí Речi Посполито)' до мiнiстра вiйськових справ Т. Каспжицького 24 лютого 1939 р. у справi Карпатсько( Украíни. «З частини Закарпатськоí Русi, -вказувалося тут, - створена майже незалежна держава - "Закарпатсь-ка Украша" - i надано íй виразно характер П'емонту для створення Велико( Украши пiд нiмецьким протекторатом» (AANc 1939: 99).
На десяти сторшках цього, по сутi, програмного документу обфун-товувалися полiтичнi, геополiтичнi, економiчнi, стратегiчнi, вiйськовi аргументи на користь приеднання краю до Польщi, осктьки, мовляв, Закарпатська Украíна е «запальним вогнищем неспокою, котре за-грожуе державi збройною, небезпечною агресiею». До того ж и уряд «очолив запеклий ворог польського народу о. Волошин i йому подiбнi (AANc 1939: 98).
Звернення закшчувалося закликом захопити край: «Треба мщно стати ногами за Карпатами. Польща мусить це вчинити, якщо не хоче, аби завтра з-поза Карпат насунулася загроза не лише и кордонам, але i и незалежностi» (AANc 1939: 107).
В кторюграфп залишаеться дискусiйним питання, яка зi сторш -польська чи угорська - першою виступила з щеею сптьного кордону. На думку £. Куплшського, усе промовляе за те, що авторство проекту належало польськш дипломатп; його основою було прагнення до випдно( для Варшави змiни укладу сил у Центральнш i Пвденно-Схiднiй £врот (Kuplinski 1996: 67). Це частково пщтвердив i мшктр закордонних справ Другоí Речi Посполито[ Ю. Бек, який дещо шзшше, у 1939 р., згадував: «Угорц не могли наважитись на здшснення дуже енергiйних крокiв. Нашi розмови з ними були незмiрно складними, осктьки (х^й уряд кидався в крайнощк вiд програмних настроíв до плекання найбтьш фантастичних планiв, вимагаючи вщ нас, аби ми збройним шляхом окупували Закарпатську Русь i Словаччину, щоби потiм вiддати (х Угорщинi» (Sprawa Polska 1958: 48).
Своею чергою, 7 жовтня 1938 р. посол Угорщини у Варшавi А. Xopi повiдомляв своему MÏHÏCTpy закордонних справ К. Каш, що поляки рекомендують негайно розпочати «широкий саботаж» на Закарпатт i общяють активно пщключитися до цiеï акцiï (Тернистий шлях 2007: 142-143). Наступного дня польський посол у Лондон Е. Рачинський вщвщав Форiн-офiс з проханням пщтримати зазiхання Угорщини на все Закарпаття (Пушкаш 2006: 169).
10 жовтня, тобто через тиждень тсля вступу польських вiйськ на Заользя, начальник Головного штабу збройних сил кражи вщдав наказ про пщготовку диверсiйних дiй на територiï Пщкарпатсько1 Рyсi. Того ж дня угорський военний аташе в Польщi Б. Лендьел до-повiдав своему начальнику Генштабу про те, що, згщно отримано!' iнформацiï, в Мукачево i Ужгород будуть направленi польськi вшсь-ковики у цивiльномy одязi, а також спецгрупи, ям складатимуться з добровольщв, з метою здiйснення вибyхiв та iнших пiдривних дiй. Причому польська сторона общяла активiзyвати свою дiяльнiсть, як тiльки yгорськi пщривы загони розпочнуть бойовi операцiï (Венгрия 1962: 113; Тернистий шлях 2007: 144; Домбровський 2012: 156-157).
Отже, диверсшно-терористична дiяльнiсть поляюв та угорав була складовою частиною вищезазначеного плану встановлення спiльного кордону.
Прагнення безпосереднього сусщства з угорцями не виплива-ло лише з бажання лквщацп небезпеки утворення «укражського П'емонту» i запоб^ання обходження Польщi з флангу ворожими силами. Частково воно пояснювалось побоюванням використання украж-сько1 проблеми нацистським керiвництвом. Вирiшальною, проте, мiрою це випливало з концепцп Ю. Бека стосовно створення бар'еру для гiтлерiвськоï агресiï з допомогою «нейтрального блоку», названоï пiзнiше концепщею «Третьо1 Европи» або <^жмор'я». Спшьний же кордон з Угорщиною мав скласти ктотний чинник впровадження ïï в життя (Злепко 1994: 253; Марьина 2003: 7; Batowski 1977: 84-99; Kuplinski 1996: 66). У нш керiвник МЗС вбачав «оборонний мур вiд нiмцiв» (Noël 1966: 163).
1дея спiльного польсько-угорського кордону наштовхувалась, проте, на спротив не лише Чехословаччини, але й Румунп, яка на твденному сходi межувала з Укражою. Будучи сyсiдом i союзником першо(, вона могла звщти безперебшно постачати зброю, вироблену ïï военною промисловктю. У разi анексп Закарпаття цей шлях був би перекритий. ^м того, румуни побоювались, що територiальнi апетити Угорщини можуть поширитись i на 1хню крашу (Diariusz 1972: 386; Batowski 1977: 88; Kuplinski 1996: 66). Навггь Ю. Бек шд час осшнього вiзитy до Бухареста не м^ змiнити негативного ставлення тyтешнiх лiдерiв до
вищезгаданоТ iдеТ. Останнi бажали, аби цей край краще б окупувала Польща (Tomaszewski 1979: 62).
26 листопада 1938 р. польський посол у Бухарест Р. Рачинський обговорював «украТнське питання» з мiнiстром закордонних справ Румунп П. Комненом. Посилаючись на думку короля, керiвник МЗС висловив мiркування про доцiльнiсть зменшення територiТ СРСР i утворення окремоТ «украТнськоТ держави», яке цiлком пщтримав Р. Рачинський. «Безперечно, - заявив поляк, - далекосяжш перетво-рення на територп нинiшнiх Рад можлив^ i чим швидше Польща та Румушя узгодять своТ точки зору i тактику в цьому питаннi, тим бiльше вони зможуть зробити...» (Год кризиса 1990: 17).
Дещо тзыше, 14 грудня, Р. Рачинський шформував свое керiвницт-во про останню аудiенцiю у короля Кароля II: «Стосовно проблеми польсько-угорського кордону, то аргументи Румунп там серйозш, що iнодi важко вiдшукати потрiбнi контраргументи. Румуни побоюються, що наслщком змiцнення Угорщини, яке б дало досягнення кордону з Польщею, було б зростання угорських ревiзiонiстських тенденцш, також небезпечне з точки зору внутршньопол^ичного впливу Угорщини на певш полiтичнi напрямки в Румунп» (Diariusz 1972: 386). Характеризуючи полггичш настроТ в останнiй, посол зазначив, що «основним лейтмотивом усiх бухарестських розмов е украТнська проблема, яка збуджуе загальне занепокоення» (Diariusz 1972: 386).
Незважаючи на негативне ставлення Бухареста до щеТ спiльного польсько-угорського кордону, Ю. Бек продовжував курс на лшвщацш автономноТ КарпатськоТ УкраТни. Свою позищю польському послу в Будапешт вiн мотивував наступним чином: «Польсько-румунський союз тривкий, але зобов'язуе нас лише стосовно СРСР» (МЫЬ 1938: 4).
Однак головною перешкодою на шляху загарбницьких плашв Польщу й Угорщини була Ымеччина. Один з радникiв ТТ МЗС Е. Верман на початку жовтня склав доповщну записку уряду про долю Закарпаття. В нш останне пропонувалось включити до складу «незалежноТ Словач-чини», щоб не допустити встановлення спiльного польсько-угорського кордону, який, мовляв, суперечив штересам райху. Не виключалась можливкть приеднання краю i до складу Угорщини, але лише тсля поглиблення нiмецько-угорських вiдносин (Гранчак 1995: 268).
Нетдтримку Берлiном угорських претензш на всю Словаччину i Закарпаття А. Пушкаш пояснював тим, що Третiй райх вважав за необхщне зберегти автономну Карпатську УкраТну пщ своТм необ-меженим контролем, створивши таким чином бар'ер мiж Польщею та Угорщиною i змусивши останню бути бiльш поступливою стосовно нього (Пушкаш 2006:183).
Негативна оцшка позицп польського уряду пщ час чехословацько'У кризи була дана радянською стороною. Про це свщчить, наприклад, об'емна iнформацiя шефа II вщдту Головного штабу полковника Т. Пе-лчиньського на iм'я генерального шспектора збройних сил i мшктра вiйськових справ Друго'У Речi ПосполитоУ про внутрiшню ситуацiю в СРСР за жовтень-грудень 1938 р. У нш, зокрема, вказуеться: «Пщ час i тсля польсько-чехословацького конфлкту Польща була пщдана нищiвнiй критицi радянською пресою. Ця критика здiйснювалася за трьома напрямами:
1. Польщу зараховано до вщвертих агресорiв i порушникiв миру, що захоплюе чужi землi для виршення своУх внутрiшнiх проблем.
2. Ршуче вороже сприйнято концепцiю спiльного польсько-угорського кордону, чиняться iнсинуацiï про прагнення Варшави до польсько-угорсько-румунського блоку пщ протекторатом Iталiï i скерованого, насамперед, у сво'Ух намiрах проти СРСР.
3. Думка про агресивысть Польшу ïï таемнi угоди з Берлшом, виро-блена на прикладi розчленування Чехословаччини, використовуеться на кожному кроц для формування недовiри серед балканських кра'Ун». В iнформацiï зазначаеться також, що «проблему Закарпатсько'У Руа, яку радянська преса постiйно називае Закарпатською Украïною, потрактовано було на разi тiльки в площинi ворожо'У совiтам концепцiï вiсi Рим-Будапешт-Варшава» (CAW 1938: 41).
Незважаючи на це, польська диплома™ продовжувала вщсто-ювати iнтереси Будапешта перед Берлiном. Як шформував посол Ю. Лiпський з ымецько'У столицi до Варшави, стосовно угорських вимог вiн у розмовi з А. Гiтлером видiлив питання про Закарпатську Русь, зробив акцент на стратепчному момент по вщношенню до СРСР, на комунiстичну пропаганду, яка здшснювалась на цiй територп. У нього склалося враження, що канцлер дуже зацкавився цiею проблемою (Документы и материалы 1981: 211).
20 жовтня 1938 р. «Gazeta Polska» опублкувала зам^ку «Пщкар-патська Русь - база Радянського Союзу в ЕвропП» з пщзаголовком «Сенсацшна iнструкцiя Комiнтерну для чеських комуыспв». Розкри-ваючи змiст останньоï, редакщя акцентувала увагу на завданнi, яке ыбито Виконком Комiнтерну поставив перед комуыстами: намагатися втримати еднiсть краю з Чехословаччиною при збереженнi автономп, гарантуючи повну свободу полiтичним париям. «Якщо не вдасться реалiзувати цього плану, то компар^я повинна прагнути до вста-новлення самостiйноï Пщкарпатсько'У Русi» (Rus Podkarpacka 1938).
2 листопада мшктри закордонних справ Жмеччини та Iталiï Й. Рiббентроп i Г. Чiано у присутностi делегацш чехословацького та угорського урядiв (до складу першо'У входив А. Волошин) оголосили
свое арбггражне рiшення про передачу частини Закарпаття, а також ^вденно!' Словаччини Угорщинi.
Пiдкарпатська Русь втратила мкта Ужгород, Мукачево i Берегово з прилеглими до них районами, однак продовжувала залишатись у складi Чехословаччини, що перешкоджало утворенню сптьного польсько-угорського кордону, а, отже, змусило Варшаву i Будапешт ам^зувати своУ дипломатичнi зусилля, а також терористичн акцiï в краï. Причому, якщо Угорщина вiдверто зазiхала на все Закарпаття, то Польща i Румушя прагнули оволодгги окремими територiями в Словаччиш i Закарпатськiй Украïнi (Венгрия 1962: 143; Баран 1995: 121; Вегеш 2004: 139-141; Швагуляк 2000: 303).
На пщготовку нових польсько-угорських акцш проти Закарпатськоï Украïни проливае свггло кодована телефонограма угорського посла у Варшавi А. Хорi своему м^стру закордонних справ К. Каш вщ 9 листопада 1938 р. У нш посол повiдомляв, що разом з керiвництвом польського МЗС вш розглядав рiзнi варiанти розв'язання питання про подальшу долю краю: «Одшею з формул може бути заява про те, що русинське населення попросило ввести в Русинську область одночасно угорськ та польськ вшська. Таку акщю можна було би швидко пiдготувати або оргаызувати. Можна обрати i таке ршен-ня: увiйшовши в Русинську область, угорськ вiйська звернуться за пщтримкою до польськоï армiï. Про це, зрозумто, потрiбно буде заздалегiдь домовитись» (Тернистий шлях 2007: 164-165).
18 листопада за розпорядженням Ю. Бека були пщготовлеш ш-струкцiï для поЫв у Парижi, Лондонi, Москву Римi i Берлiнi, де було чггко зазначено, що першочерговим завданням уряду е сптьний кордон з Угорщиною саме в Пiдкарпатськiй Руа, оскiльки зайняття нею останньоï зменшить небезпеку виникнення осередку подальших ускладнень i полггичних непорозумiнь, перешкодить зовшшым чин-никам використовувати край для антипольських акцш (Schimitzek 1976: 315).
Про те, насктьки важливе значення Польща надавала приеднанню усього Закарпаття до Угорщини, а, отже, створенню з нею сильного кордону, свiдчив запис бесщи радника посольства Нiмеччини у Варшавi Р. Шелiï з вще-директором полiтичного департаменту МЗС Другоï Речi Посполитоï Т. Кобилянським 18 листопада 1938 р. Останнш сказав: «Мшктр не може говорити так вщверто, як можу говорити я. Питання про Карпатську Русь мае для нас виршальне значення. Ви бачите, який неспокш викликае це питання в наших укра'шських областях. Ми придушуемо i будемо придушувати цей неспокш. Не робггь для нас неможливим проведення нашо!' полггики. Якщо Кар-патська Русь увшде до Угорщини, то Польща буде зпдна шзшше
виступити на боц ^меччини в походi на Радянську УкраТну. Якщо ж Карпатська Русь залишаеться осередком неспокою, то такий виступ ви зробите для нас неможливим. Пам'ятайте, про що йде мова» (Год кризиса 1990: 105; СССР в борьбе 1971: 82).
Приблизно у такому ж дус висловлювався i польський посланник в 1ран Я. Каршо-Седлевський. У розмовi з радником нiмецького посольства у Варшавi 28 грудня вш висловив припущення, що через дектька рокiв Нiмеччина воюватиме з Радянським Союзом, а Польща пщтримае ТТ добровтьно чи вимушено у вшы. А тому, мовляв, для його краТни краще до конфлкту цiлком визначено стати на бк Тре-тього райху, оскiльки ТТ територiальнi iнтереси на заходi i полiтичнi прагнення на сходi, насамперед в УкраТы, можуть бути забезпечен лише шляхом заздалегiдь досягнутоТ польсько-шмецькоТ угоди (Год кризиса 1990: 162).
Стурбованiсть Польшi полггикою А. Гiтлера змiцнювали i висловлю-вання захiдних дiячiв. Як випливае з шформацп ТТ посла у Вашингтон £. Потоцького про тривалу бесщу з прибулим на батьювщину на вщ-починок американським послом у Францп В. Буллiтом 19 листопада, останнш говорив про украТнську проблему i про нiмецькi посягання на УкраТну. Вш стверджував, що Берлш нiбито мае цiлком сформований «украТнський штаб», який повинен у майбутньому взяти в своТ руки владу в УкраТш i створити там незалежну державу пщ егщою Третього райху. Така УкраТна, продовжував В. Буллгг, становитиме для Польщу велику небезпеку, оскiльки справлятиме безпосереднш вплив на украТнцiв у Схщнш Малопольшi. Вiн також додав, що нацистська пропаганда цтком здшснюеться в украТнсько-нацiоналiстичному напрямку, а базою для цих дш в майбутньому повинна послужити «карпаторуська УкраТна», в кнуванш якоТ гiтлерiвцi безперечно зацкавлеш, головним чином, зi стратегiчних мiркувань (Год кризиса 1990: 112).
Польськ дипломати звернули увагу i на коротке повщомлення пiд назвою «Основна сила КарпатськоТ УкраТни не нарушена», що було надруковане в часопис «Свобода. УкраТнський щоденник» 3 грудня 1938 р., який виходив у США. У ньому зазначалось, що тсля Вщенського арбггражу Карпатська УкраТна втратила лише 12 вщсотюв територп, тодi як чехи i словаки вщповщно 31 i 21 вщсотки. А тому «неповажно виглядае, коли хто говорить про нежиттездатысть КарпатськоТ УкраТни» (Основна сила 1938).
Тривожна шформа^я про сепаратистськi настроТ украТнського населення в Польщi надходила вщ ТТ спецслужб. Зокрема, у Тхньому повiдомленнi вiд 19 сiчня 1939 р. вказувалося на посилення «аптацп украТнфв за вiдокремлення схiдних земель вщ Польщi, за створення УкраТни» (Украинские 2012: 33).
Вщстежуючи реакцiю захiдних украíнцiв на поди в Закарпатп, польськi спецслужби дшшли наступного висновку: «Поява Закар-патсько[ Русi стала iскрою, яка спонукала до дш усi органiзацií i товариства, пробудила надií на швидке виникнення "Великоí Украíни", початок яко[ вони вбачали саме в Закарпатськш Русi. Пiд впливом даного повщомлення вiдбулася консолiдацiя украíнського сусптьст-ва, яке рашше було розколотим i пiддавалося впливу рiзноманiтних партiй» (Украинские 2012: 59).
Як вщомо, 14 березня 1939 р. Вермахт вступив на територт Чехи, а угорськ вшська за згодою Берлiна перейшли кордон в районi Му-качева, зламавши опiр чехословацькоí армií, незважаючи на те, що новообраний сойм Карпатсько[ Украши проголосив и самостшысть.
А. Волошин вiд iменi уряду Карпатськоí Украíни звернувся з про-ханням до Берлiна «взяти до вщома проголошення нашоí самостш-ност пiд патронатом нiмецькоí iмперií» (Цит. за: Пушкаш 2006: 272).
У польське зовышньопол^ичне вiдомство надходила шформащя, що угорськi агресори наштовхнулися на запеклий отр Карпатськоí Сiчi та воямв-украшщв чеськоí армií. «Волошинцi розпускають чутки, -зазначалося в нш, - про те, що пщ вечiр мають прибути два жмецью транспорти для надання допомоги украшцям» (AANc 1939: 162).
15 березня ымецький консул Г. Гофман передав А. Волошину заяву свого МЗС, в якш пропонувалося «наступаючим вшськовим частинам Мадярщини на широкому фронт проти Карпатськоí Украíни... не ставити отр» (Шандор 1996: 338-339).
Як вщомо, в ходi кровопролитних боУв з угорськими агресорами захисники Карпат^ко! Украíни зазнали поразки i протягом 1518 березня Закарпаття було окуповане. Слщ зауважити, що на допомогу угорцям з пiвночi прийшли направлен урядом польськ добровольцi, ям заатакували Карпатську Сiч (Детальнiше про це: Вегеш 2004: 331-337; Вони боронили 2002: 328-354; Пушкаш 2006: 267-287). Поляки брали також участь у розправi над захисниками краю, котрi пщ натиском угорав вщходили на територт Речi Поспо-литок На це, зокрема, проливае свггло лист i рапорт спiвробiтника польського посольства у Берш £. Стемповського на iм'я вiце-прем'ера емiграцiйного уряду С. Кота вщ 29 жовтня 1940 р., де характеризуются причини наростання ворожнечi в украшсько-польських вiдно-синах. «Для оцiнки цього явища, - зазначалося тут, - варто зважити, що власне в цш прикордоннш мкцевосп у 1938-1939 рр. мали мкце незаконнi страти польською полiцiею i КОП украшав. Небажаних осiб офiцiйнi особи з полщи та КОП пiдводили до угорського кордону i там без жодних формальностей убивали. Восени 1939 р., тсля опа-дання листя з дерев, у кiлькох мкцях були знайденi трупи украíнцiв,
жертв цих страт. Один з уряднимв станiславiвськоï полггичноТ' полiцiï, котрий брав участь у цих операщях i перейшов тсля початку вiйни на службу до угорав, зiзнався щодо походження знайдених решток. Очевидно, що такого роду насильства i безправ'я завше викликають рiзку реакцт» (Stçpowski 1993: 260).
Нiмецький дозвiл угорцям на агреаю проти Карпатськоï УкраТни, лшвщащя «украïнського П'емонту» викликали значне задоволення в польських урядовщв. Частина з них сподiвалася, що Берлш вже не буде жонглювати жупелом «Велико!' Украïни». lншi, зокрема ди-пломати, були обережнiшими в таких прогнозах. «Принаймы зовнi украïнське питання втратило значення й актуальшсть», - повщомляв у свое МЗС 25 квггня 1939 р. польський консул у Вщы. Водночас вiн звертав увагу на наступне: його численш ымецьк спiврозмовники з вiйськового i дипломатичного середовища були впевнеш, що украш-ська проблема незабаром вибухне в самш Речi Посполитiй (AANd 1939: 137; Свiдерська 2000: 450-451).
Таким чином, Польща рiзко негативно вщреагувала на державо-творчi процеси в Карпатськш Украïнi, побоюючись (хнього впливу на пiдпорядкованi ш украТнсьм землi i розглядаючи край як «украТнський П'емонт», з якого могло початися створення «ВеликоУ Украши» пiд нiмецьким патронатом.
Польське прагнення безпосереднього сусщства з угорцями випли-вало з бажання лiквiдацiï небезпеки утворення карпатоукраïнськоï держави i запоб^ання обходження Польщi з флангу ворожими силами, побоювання використання украïнськоï проблеми Третiм райхом, а також створення бар'еру для гiтлерiвськоï агресп з допомогою «нейтрального блоку».
Л1ТЕРАТУРА
Баран 1995 - Баран О. Мадярська окупайся Закарпаття в 1939 р. // Украш-ський iсторик. 1995. № 14. С. 119-136.
Бопв, Задорожний 1999 - Богiв О., Задорожний В. Карпатська Украша (Пiдкарпатська Русь) у мiжнародних вiдносинах (травень 1938 - березень 1939). Ужгород: Патент, 1999. 91 с.
Вегеш 2004 - Вегеш М. Августин Волошин i Карпатська Украша. Львiв: ЗУКЦ, 2004. 414 с.
Венгрия 1962 - Венгрия и Вторая мировая война: секретные дипломатические документы из истории кануна и периода войны / сост. М. Адам и др. М.: Иностранная литература, 1962. 367 с.
Вони боронили 2002 - Вони боронили Карпатську Украшу: Нариси кторп визвольноï боротьби закарпатських украшав / Ред. М.М. Вегеш. Ужгород: Карпати, 2002. 709 с.
Год кризиса 1990 - Год кризиса, 1938-1939: Документы и материалы: в 2 т. Т. 1 (29 сентября 1938 г. - 31 мая 1939 г.) / Под ред. Л.Ф. Ильичева. М.: Политиздат, 1990. 555 с.
Гранчак 1995 - Гранчак I. Закарпаття в м1жнародних вщносинах напере-додн та в перюд Мюнхена // Нариси 1сторп Закарпаття. Т. 2 (1918-1945). Ужгород: Закарпаття, 1995. С. 264-273.
Документы и материалы 1981 - Документы и материалы кануна Второй мировой войны. 1937-1939: в 2 т. Т. 1 (ноябрь 1937-декабрь 1938 гг.) / Под ред. А. Бондаренко, И. Земскова и др. М.: Политиздат, 1981. 302 с.
Домбровський 2012 - ДомбровськийД. Польща I Закарпаття: 1938-1939. Кив: Темпора, 2012. 392 с.
Злепко 1994 - Злепко Д. Украшське питання у 1938-1939 роках I Третш райх // Записки НТШ: Прац1 1сторико-ф1лософсько[ секци. Льв1в, 1994. Т.ССХХVШ. С. 249-308.
Косик 1993 - Косик В. Украша I Н1меччина у Другш св1товш вшш. Париж; Нью-Йорк; Льв1в: Атлас, 1993. 659 с.
Куп'як 1991 - Куп'як Д. Спогади не розстртяного. Торонто; Нью-Йорк, 1991. 431 с.
Марьина 2003 - Марьина В. Закарпатская Украина (Подкарпатская Русь) в политике Бенеша и Сталина. М.: Новый хронограф, 2003. 304 с.
Нова Свобода 1938 - Нова Свобода. 1938. 11 жовтня.
Основна сила 1938 - Основна сила Карпатсько( Украши ненарушена // Свобода. Украшський щоденник. 1938. 3 грудня.
Пушкаш 2006 - Пушкаш А. Цивилизация или варварство: Закарпатье 1918-1945. М.: Европа, 2006. 564 с.
Рассекреченные документы 2009 - Рассекреченные документы Второй мировой войны // Завтра может быть уже поздно... Вестник МГИМО-Уни-верситета. М., 2009. С. 405-598. Спецвыпуск.
Свщерська 2000 - Св'дерська Н. Украшське питання в европейськш пол1ти-ц1 навесн 1939 року // Украша: культурна спадщина, нацюнальна свщом1сть, державшсть. Льв1в, 2000. № 7. С. 445-458.
Системная история 2006 - Системная история международных отношений: в 2 т. / Ред. А. Богатуров. М.: Культурная революция, 2006. Т. 1. 406 с.
СССР в борьбе 1971 - СССР в борьбе за мир накануне Второй мировой войны (сентябрь 1938 - август 1939 гг.): Документы и материалы / редкол.: А.А. Громыко и др. М.: Политиздат, 1971. 671 с.
Тернистий шлях 2007 - Тернистий шлях до Украши: Зб1рник арх1вних документ1в I матер1ал1в «Закарпаття в европейськш пол1тиц1 1918-1919, 1938-1939, 1944-1946 рр.» / упоряд. О. Д. Довганич та О.М. Корсун. Ужгород: Вид-во «Закарпаття», 2007. 749 с.
Украинские 2012 - Украинские националистические организации в годы Второй мировой войны. Документы: в 2 т. Т. 1: 1939-1943 / Под ред. Н. Ар-тизова. М.: РОССПЭН, 2012. 878 с.
Шандор 1996 - Шандор В. Спомини. Карпатська Украша. 1938-1939. Ужгород: ММП «Гражда», 1996. Т. 1. 388 с.
Швагуляк 2000 - ШвагулякМ. Украшське питання в мiжнародних полiтич-них кризах передодня Другсн свп"ово'|' вшни (1938-1939) // Вiсник Львiвсь-кого ушверситету. Серiя iсторична. Львiв, 2000. Вип. 35-36. С. 296-320.
AANa 1938 - Archiwum Akt Nowych w Warszawie (AAN). Zespot 322. Min-isterstw Spraw Zagranicznych. Departament Polityczno-Ekonomiczny. Wydziat Wschodni 1918-1939. Sygnatura akt 5319. Ukraincy w Czechostowacji i Rumu-nii - dziatalnosc polityczna. Raporty, korespondencja. 1938 r. 35 k.
AANb 1938 - Archiwum Akt Nowych w Warszawie. Zespot 322. Ministerstwo Spraw Zagranicznych. Departament Polityczno-Ekonomiczny. Wydziat Wschodni. 1918-1939. Sygnatura akt 6593. Instrukcja MSZ dla posta RP w Budapeszcie. 1938 r. 5 k.
AANc 1939 - Archiwum Akt Nowych w Warszawie. Zespot 322. Ministerstwo Spraw Zagranicznych. Departament Polityczno-Ekonomiczny. Wydziat Wschodni. 1918-1939. Sygnatura akt 5463. Czechostowacja. Ruch narodowosciowy i separatystyczny na Rusi Zakarpackiej i popieranie go przez Polskç. Korespondencja, raporty, prasa. Tom VII. 1939 r. 301 k.
AANd 1939 - Archiwum Akt Nowych w Warszawie. Zespot 474. Ambasada Rzeczypospolitej w Berlinie. 1920-1939. Sygnatura akt 388. Prasa niemiecka. 156 k.
Batowski 1977 - Batowski H. Europa zmierza ku przepasci. Poznan: Wyd-wo poznanskie, 1977. 526 s.
CAW 1938 - Centralne Archiwum Wojskowe w Rembertowie. Zespot Oddziat II Sztab Gtowny. 1938-1939. Sygnatura akt 1.303.4.5470. Korespondencja, prasa o Rusi Zakarpackiej, 45 k.
Diariusz 1972 - Diariusz i teki Jana Szembeka (1935-1945). T IV. (1938-1939) / Oprac. Zaranski J. London: Orbis Limited, 1972. 804 s.
Kuplinski 1996 - Kuplinski J. Polskie dziatania dywersyjne na Ukrainie Zakarpackiej w 1938 roku // Wojskowy Przeglgd Historyczny. 1996. № 4. S. 65-83.
Noël 1966 - Noël L Agresja niemiecka na Polskç / Oprac. Zabietto S. Warszawa: Instytut wydawniczy PAX, 1966. 418 s.
Nowak 2000 - Nowak M. Narodowa demokracja wobec mniejszosci ukrain-skiej w przededniu II wojny swiatowej // Polacy i Ukraincy podczas II wojny swiatowej. Materiaty z konferencji naukowej pod red. W. Bonusiaka. Rzeszow, 2000. S. 9-19.
Prowokacje przybytych 1938 - Prowokacje przybytych elementow ukrainskich // Gazeta Polska. 1938. 19 pazdziernika.
Rus Podkarpacka 1938 - Rus Podkarpacka bazg Zwigzku Sowieckiego w Europie (sensacyjna instrukcja Kominternu dla czeskich komunistow) // Gazeta Polska. 1938. 20 pazdziernika.
Schimitzek 1976 - SchimitzekS. Drogi i bezdroza minionej epoki. Wspomnie-nia z lat pracy w MSZ (1920-1939). Warszawa: Interpress, 1976. 480 s.
Sprawa Polska 1958 - Sprawa Polska pod czas II wojny swiatowej. Warszawa: Prasa, 1958. 595 s.
Stçpowski 1993 - StçpowskiJ. W dolinie Dniestru. Listy o Ukrainie. Warszawa: LNB, 1993. 349 s.
Tomaszewski 1979 - TomaszewskiJ. Dokumenty o stosunkach rumunsko-pol-skich po konferencji monachijskiej // Studia z dziejow ZSRR i Europy Srodkowej.
1979. Nr. XV. S. 49-62.
Wiek Nowy 1938 - Wiek Nowy. 1938. 11 pazdziernika.
REFERENCES
Baran, O. (1995) Madyars'ka okupatsiya Zakarpattya v 1939 r. [Hungarian occupation of the Transcarpathia]. Ukralns'kiy istorik. 14. pp. 119-136.
Bogiv, O. & Zadorozhniy, V. (1999) Karpats'ka Ukraïna (Pidkarpats'ka Rus') u mizhnarodnikh vidnosinakh (traven' 1938 - berezen' 1939) [Carpathian Ukraine (Subcarpathian Rus) in the international relations (May 1938 - March 1939)]. Uzhhorod: Patent.
Vegesh, M. (2004) Avgustin Voloshin i Karpats'ka Ukraïna [Augustyn Voloshyn and Carpathian Ukraine]. Lviv: ZUKTs.
Sikachev, N.N. (1962) Vengriya i Vtoraya mirovaya voyna: sekretnye diplomaticheskie dokumenty iz istorii kanuna i perioda voyny [Hungary and Second World War: secret diplomatic documents of the eve and the course of war]. Moscow: Inostrannaya literatura.
Vegesh, M.M. (2002) Voni boronili Karpats'ku Ukraïnu: Narisi istoriï vizvol'noï borot'bi zakarpats'kikh ukraïntsiv [They defended of Carpathian Ukraine: essays of histories of the liberation struggle of transcarpathian Ukrainians]. Uzhhorod: Karpati.
Ilichev, L.F. (1900) God krizisa, 1938-1939: Dokumenty i materialy: v 2 t. [The year of crisis, 1938-1939. Documents and materials in two vols]. Vol. 1. Moscow: Politizdat.
Granchak, I. (1995) Zakarpattya v mizhnarodnikh vidnosinakh naperedodni ta v period Myunkhena [Transcarpathia in the international relations of the eve of the Munich]. In: Granchak, I. (ed.) Narisi istoriï Zakarpattya [Essays of the History of Transcarpathia]. Vol. 2. Uzhhorod: Zakarpattya. pp. 264-273.
Bondarenko, A., Zemskova, I. et al. (1981) Dokumenty i materialy kanuna Vtoroy mirovoy voyny: v 21. [Documents and materials of the eve of Second World War: In 2 vols]. Vol. 1. Moscow: Politizdat.
Dombrovskiy, D. (2012) Pol'shcha i Zakarpattya: 1938-1939 [Poland and Transcarpathia: 1938-1939]. Kyiv: Tempora.
Zlepko, D. (1994) Ukraïns'ke pitannya u 1938-1939 rokakh i Tretiy raykh [Ukrainian question in period 1938-1939 and the Third Reich]. Zapiski NTSh: Pratsi istoriko-filosofs'koïsektsiï. 232. pp. 249-308.
Kosik, V. (1993) Ukraïna i Nimechchina u Drugiy svitoviy viyni [Ukraine and Germany WW2]. Paris; New York; Lviv: Atlas.
Kupyak, D. (1991) Spogadi ne rozstrilyanogo [The memories of a non-shot]. Toronto; New-York: [s.n.].
Maryina, V. (2003) Zakarpatskaya Ukraina (Podkarpatskaya Rus') v politike Benesha iStalina [Transcarpathian Ukraine (Subcarpathian Rus') in the politics of Stalin and Benesz]. Moscow: Novyy khronograf.
Nova Svoboda. (1938) 11th October.
Anon. (1938) Osnovna sila Karpats'koï Ukraïni nenarushena [The main power
of Carpathian Ukraine is not destroyed]. Svoboda. Ukraïns'kiyshchodennik. 3rd December.
Pushkash, A. (2006) Tsivilizatsiya ili varvarstvo: Zakarpat'e 1918-1945 [Civilization or Barbarism: Transcarpathia 1918-1945]. Moscow: Evropa.
Chechevishniokov, A.L. (ed.) (2009) Zavtra mozhet byt' uzhe pozdno... [Tomorrow maybe too late . . .]. Moscow: Moscow State Institute of International Relations. pp. 405-598.
Sviderska, N. (2000) Ukraïns'ke pitannya v evropeys'kiy polititsi navesni 1939 roku [The Ukrainian question in European policy in the spring of 1939]. In: Isaevich, Ya. (ed.) Ukraïna: kul'turna spadshchina, natsional'na svidomist, derzhavnist' [Ukraine: cultural heritage, national consciousness and statehood]. Vol. 7. Lviv: National Academy of Scienes of Ukraine. pp. 445-458.
Bogaturov, A. (2006) Sistemnaya istoriya mezhdunarodnykh otnosheniy: v 2 t. [The Systemic History of International Relations: In two vols]. Vol. 1. Moscow: Kul'turnaya revolyutsiya.
Gromyko, A.A. et al. (eds) (1971) SSSR v bor'beza mirnakanune Vtoroymirovoy voyny (sentyabr' 1938 - avgust 1939 gg.) [The USSR in the fight for peace of the eve of WW2 (September of 1938 - August of 1939]. Moscow: Politizdat.
Dovganich, O.D. & Korsun, O.M. (eds) (2007) Ternistiy shlyakh do Ukraïni: Zbirnik arkhivnikh dokumentiv i materialiv "Zakarpattya v evropeys'kiy polititsi 1918-1919,1938-1939,1944-1946 rr." [A difficult way to Ukraine: The collection of archival documents and materials "The Transcarpathia in European policy in 1918-1919, 1938-1939, 1944-1946"]. Uzhhorod: Zakarpattya.
Artizov, N. (ed.) (2012) Ukrainskie natsionalisticheskie organizatsii v gody Vtoroy mirovoy voyny. Dokumenty: v 2 t. [Ukrainian Nationalist Organisations WWI. Documents in two vols]. Vol. 1. Moscow: ROSSPEN.
Shandor, V. (1996) Spomini. Karpats'ka Ukraïna. 1938-1939 [The Memoires. Carpathian Ukraine. 1938-1939]. Vol. 1. Uzhhorod: Grazhda.
Shvagulyak, M. (2000) Ukraïns'ke pitannya v mizhnarodnikh politichnikh krizakh peredodnya Drugoï svitovoï viyni (1938-1939) [The Ukrainian Question in International Political Crisis's of the eve of Second World War (1938-1939)]. VisnikL'vivs'kogo universitetu. Seriya istorichna. 35-36. pp. 296-320.
The Archive of New Records in Warsaw (AAN) (1938а). Ukraincy w Czechosiowacji i Rumunii - dziatalnosc polityczna. Raporty, korespondencja [Ukrainians in Czechoslovakia and Romania - political activities. Reports, correspondence]. Ministries of Foreign Affairs. Political and Economic Department. Eastern Division 1918-1939. Reference number 5319. 322 (In Polish).
The Archive of New Records in Warsaw (1938b) Instrukcja MSZ dla posta RP w Budapeszcie [The Instruction for the Polish Ambassador in Budapest]. Ministry of Foreign Affair. Political-Economy Departament. Eastern Office 1918-1939]. 6593 (In Polish).
The Archive of New Records in Warsaw (1939a) Czechostowacja. Ruch narodowosciowy i separatystyczny na Rusi Zakarpackiej i popieranie go przez Polskç. Korespondencja, raporty, prasa [Czechoslovakia. The national and separatist movement in Transcarpathian Rus and its support by Poland. Correspondence,
reports, press]. Vol. 7. Ministry of Foreign Affair. Political-Economy Departament. Eastern Office 1918-1939. 5463 (In Polish).
The Archive of New Records in Warsaw (1939b) Ambasada Rzeczypospolitej wBerlinie [Polish Embassy in Berlin]. 388.
Batowski, H. (1977) Europa zmierza ku przepasci [The Europe goes to the abyss]. Poznan: Wyd-wo poznanskie.
The Central Military Archive in Rembertow (CAW) (1938). Korespondencja, prasa o Rusi Zakarpackiej [Correspondence and press about Transcarpathian Rus]. Departament II of the Main headquarters.1938-1939. Sygn. 1.303.4.5470 (In Polish).
Szembek, J. (1972) Diariusz i teki Jana Szembeka (1935-1945) [Jan Szembek's Diary and Folders. 1935-1945]. Vol. 4. London: Orbis Limited.
Kuplinski, J. (1996) Polskie dziatania dywersyjne na Ukrainie Zakarpackiej w 1938 roku [The Polish sabotages activity in Transcarpathian Rus' in 1938]. Wojskowy Przeglqd Historyczny. 4. pp. 65-83.
Noël, L. (1996) Agresja niemiecka na Polskç [The Germany Invasion to Poland]. Warsaw: Instytut wydawniczy PAX.
Nowak, M. (2000) [The Polish national democracy toward the Ukrainian minority in the eve of WWII]. Polacy i Ukraincy podczas II wojny swiatowej [Poles and Ukrainians in WWII]. Proc. of the Conference. Rzeszow. pp. 9-19 (In Polish).
Anon. (1938a) Prowokacje przybytych elementow ukrainskich [The provocation of the Ukrainians elements]. Gazeta Polska. 19th October.
Anon. (1938b) Rus Podkarpacka bazg Zwigzku Sowieckiego w Europie (sen-sacyjna instrukcja Kominternu dla czeskich komunistow) [Carpathian Rus as the base of the Soviet Union in Europe (The sensational instruction by Com-minterne for Czech Communists]. Gazeta Polska. 20th October.
Schimitzek, S. (1976) Drogi i bezdroza minionej epoki. Wspomnienia z lat pracy wMSZ(1920-1939) [The roads and impassability of the past epoch. The memoires from the years of work in Ministry of Foreign Affair (1920-1939)]. Warsaw: Interpress.
Anon. (1958) Sprawa Polska pod czas II wojny swiatowej [The Polish Affair in WWII]. Warsaw: Prasa.
Stçpowski, J. (1993) Wdolinie Dniestru. Listy o Ukrainie [In the Dniester Valley. The Letters about Ukraine]. Warsaw: LNB.
Tomaszewski, J. (1979) Dokumenty o stosunkach rumunsko-polskich po konferencji monachijskiej [Documents about Romanian-Polish Relations after the Munich Conference]. Studia z dziejowZSRR i Europy Srodkowej. 15. pp. 49-62.
Wiek Nowy. (1938). 11th October.
Трофимович Володимир Васильович - доктор iсторичних наук, завщувач кафе-дри icTopiï Национального ушверситету «Острозька академiя» (Украша).
Трофимович Владимир Васильевич - доктор исторических наук, заведующий кафедрой истории Национального университета «Острожская академия» (Украина).
Volodymyr V. Trofymovych - The National University of Ostroh Academy (Ukraine).
E-mail: [email protected]
Трофимович Лшя Володимфвна - кандидат iсторичних наук, доцент кафедри гумаштарних наук Нацiональноi Академи сухопутних вiйськ iM. гетьмана П. Сагай-дачного (Украiна).
Трофимович Лилия Владимировна - кандидат исторических наук, доцент кафедры гуманитарных наук Национальной академии сухопутных войск им. гетмана П. Сагайдачного (Украина).
Liliya V. Trofymovych - Hetman Petro Sahaidachnyi National Army Academy (Ukraine).
E-mail: [email protected]
