Научная статья на тему 'Греко-католическая церковь Подкарпатской Руси глазами дипломатической отчетности (на материалах архива МИД ЧР в Праге)'

Греко-католическая церковь Подкарпатской Руси глазами дипломатической отчетности (на материалах архива МИД ЧР в Праге) Текст научной статьи по специальности «Религия. Атеизм»

CC BY
28
4
Поделиться
Журнал
Русин
Scopus
ВАК
ESCI
Область наук
Ключевые слова
АДМИНИСТРАТИВНЫЕ ОГРАНИЧЕНИЯ / ВАСИЛИАНЕ / ГРЕКО-КАТОЛИЧЕСКАЯ ЦЕРКОВЬ / МОДЕРНИЗМ / ПОДКАРПАТСКАЯ РУСЬ / СЕКУЛЯРИЗАЦИЯ / ADMINISTRATIVE RESTRICTIONS / BASILIANS / GREEK CATHOLIC CHURCH / MODERNISM / SUBCARPATHIAN RUS / SECULARISATION

Аннотация научной статьи по религии и атеизму, автор научной работы — Кичера Виктор Васильевич

Исследованы документальные материалы архива Министерства иностранных дел Чехословакии. Предпринята попытка изучить греко-католический Василианский орден в Чехословакии, монахов которого постоянно контролировала государственная исполнительная власть. В Чехословакии греко-католическая церковь действовала в пределах двух епархий Мукачевской (Подкарпатская Русь) и Пряшевской (преимущественно Восточная Словакия). В годы Первой мировой войны положение греко-католической церкви в Австро-Венгерской монархии было тяжелым: церковь должна была поставлять продукцию армии, занимать деньги и даже колокола для переплавки на оружие. Сложные военные времена изменились государственным модернизмом и секуляризацией в Чехословакии после 1918 г. Автор отмечает, что чиновники чехословацкого правительства, пытаясь ограничить влияние культурной идеи Венгрии в 1920-х гг. ХХ в., противопоставляли ее украинской культурной среде, о чем свидетельствуют многочисленные архивные документы. Однако эта политика впоследствии привела к распространению украинских идей из Польши на Подкар-патье, которые пытались лимитировать чиновники правительства Чехословакии на основе консульских и дипломатических мер в 1930-х гг., ограничивая прибытие духовенства греко-католической церкви из Галичины и контролируя его политическую лояльность.

Похожие темы научных работ по религии и атеизму , автор научной работы — Кичера Виктор Васильевич,

Greek-Catholic church of Subcarpathian Rus'' by eyes of diplomats (on archival materials of the Czechoslovak Republic MFA)

The author analyses the documents from the archives of the Ministry of Foreign Affairs of Czechoslovakia to study the Greek-Catholic Basilian Order, whose monks were under constant administrative control by the state executive power. The Greek Catholic Church in Czechoslovakia operated within two dioceses Mukachevo (Subcarpathian Rus) and Presov (mainly Eastern Slovakia). In WWI, the position of the Greek Catholic Church in the Austro-Hungarian monarchy was difficult: the church was supposed to supply products for the army, lend money and even bells for melting into weapons. After 1918, the difficult wartime was followed by state modernism and secularisation in Czechoslovakia. As evidenced by numerous archival documents, the officials of the Czechoslovak government tried to limit the influence of the cultural idea of Hungary in the 1920s by opposing it to the Ukrainian cultural environment. However, this policy subsequently led to the spread of Ukrainian ideas from Poland to Subcarpathia, though the officials in the Czechoslovak government tried to limit them on the basis of consular and diplomatic measures in the 1930s by limiting the clergy of the Greek Catholic Church from Galicia and controlling its political loyalty.

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

Текст научной работы на тему «Греко-католическая церковь Подкарпатской Руси глазами дипломатической отчетности (на материалах архива МИД ЧР в Праге)»

УДК (437.7)"1918/1939" UDC

DOI: 10.17223/18572685/51/15

ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА П1ДКАРПАТСЬКО1 РУС1 ОЧИМА ДИПЛОМАТИЧНО! ЗВ1ТНОСТ1 (НА МАТЕР1АЛАХ АРХ1ВУ МЗС ЧР В ПРАЗ1)

В.В. К1чера

Ужгородський нацiональний унiверситет УкраТна, 88000, м. Ужгород, пл. Народна, 3 E-mail: vkichera@ukr.net

Авторське резюме

Основний 3Micr дошдження складаеться з документальних матерiалiв з ар-xiBy Мiнicтерcтва закордонних справ Чехословаччини. Автор намагався вивчити греко-католицький Васил^янський орден в Чехословаччиш, ченцiв якого постшно контролювала державна виконавча влада. У Чехословаччиш греко-католицька цер-ква дiяла в межах двох епархiй - Мукач^вська (Пiдкарпатcька Русь) та Пряшiвcька (переважно Схiдна Словаччина). У Першш cвiтовiй вiйнi важке становище греко-католицьш церкви було в Австро-Угорськш монархи, коли церква повинна була постачати продукцiю арми, позичити грошi та навiть дзвони для переплавки на зброю. Складнi военнi часи змшилися державним модернiзмом та секуляризащею в Чехоcповаччинi пicля 1918 р. Автор зауважуе, що чиновники чехословацького уряду, намагаючись обмежити вплив культурного середовища Угорщини в 1920-х рр. ХХ ст., протиставляли його украшському культурному середовищу, про що свщчать числен-ш архiвнi документи. Однак ця полiтика згодом призвела до поширення украiнcьких ^дей з Польшу на Пiдкарпаттi, як^ намагалися лiмiтувати чиновники уряду Чехословаччини на оcновi консульських та дипломатичних заходiв в 1930-х рр., обмежую-чи прибуття духовенства греко-католицькоi церкви з Галичини та контролю його полiтичноi лояльности.

Ключовi слова: адмiнicтративнi обмеження, васил^ани, греко-католицька церква, модернiзм, Пщкарпатска Русь, cекуляризацiя.

ГРЕКО-КАТОЛИЧЕСКАЯ ЦЕРКОВЬ ПОДКАРПАТСКОЙ РУСИ ГЛАЗАМИ ДИПЛОМАТИЧЕСКОЙ ОТЧЕТНОСТИ (НА МАТЕРИАЛАХ АРХИВА МИД ЧР В ПРАГЕ)

В.В. Кичера

Ужгородский национальный университет Украина, 88000, г. Ужгород, пл. Народная, 3 E-mail: vkichera@ukr.net

Авторское резюме

Исследованы документальные материалы архива Министерства иностранных дел Чехословакии. Предпринята попытка изучить греко-католический Василианский орден в Чехословакии, монахов которого постоянно контролировала государственная исполнительная власть. В Чехословакии греко-католическая церковь действовала в пределах двух епархий - Мукачевской (Подкарпатская Русь) и Пряшевской (преимущественно Восточная Словакия). В годы Первой мировой войны положение греко-католической церкви в Австро-Венгерской монархии было тяжелым: церковь должна была поставлять продукцию армии, занимать деньги и даже колокола для переплавки на оружие. Сложные военные времена изменились государственным модернизмом и секуляризацией в Чехословакии после 1918 г. Автор отмечает, что чиновники чехословацкого правительства, пытаясь ограничить влияние культурной идеи Венгрии в 1920-х гг. ХХ в., противопоставляли ее украинской культурной среде, о чем свидетельствуют многочисленные архивные документы. Однако эта политика впоследствии привела к распространению украинских идей из Польши на Подкар-патье, которые пытались лимитировать чиновники правительства Чехословакии на основе консульских и дипломатических мер в 1930-х гг., ограничивая прибытие духовенства греко-католической церкви из Галичины и контролируя его политическую лояльность.

Ключевые слова: административные ограничения, василиане, греко-католическая церковь, модернизм, Подкарпатская Русь, секуляризация.

GREEK-CATHOLIC CHURCH OF SUBCARPATHIAN RUS BY EYES OF DIPLOMATS (ON ARCHIVAL MATERIALS OF THE CZECHOSLOVAK REPUBLIC MFA)

V.V. Kichera

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

Uzhhorod National University 3 Narodna Square, Uzhgorod, 88000, Ukraine E-mail: vkichera@ukr.net

Abstract

The author analyses the documents from the archives of the Ministry of Foreign Affairs of Czechoslovakia to study the Greek-Catholic Basilian Order, whose monks were under constant administrative control by the state executive power. The Greek Catholic Church in Czechoslovakia operated within two dioceses - Mukachevo (Subcarpathian Rus) and Presov (mainly Eastern Slovakia). In WWI, the position of the Greek Catholic Church in the Austro-Hungarian monarchy was difficult: the church was supposed to supply products for the army, lend money and even bells for melting into weapons. After 1918, the difficult wartime was followed by state modernism and secularisation in Czechoslovakia. As evidenced by numerous archival documents, the officials of the Czechoslovak government tried to limit the influence of the cultural idea of Hungary in the 1920s by opposing it to the Ukrainian cultural environment. However, this policy subsequently led to the spread of Ukrainian ideas from Poland to Subcarpathia, though the officials in the Czechoslovak government tried to limit them on the basis of consular and diplomatic measures in the 1930s by limiting the clergy of the Greek Catholic Church from Galicia and controlling its political loyalty.

Keywords: administrative restrictions, Basilians, Greek Catholic Church, modernism, Subcarpathian Rus, secularisation.

У Чехословаччиы греко-католицька церква (ГКЦ) дiяла в межах двох епархш - МукачiвськоT (Пщкарпатська Русь) та ПряшiвськоT (переважно Схщна Словаччина). Важке становище греко-католи-цькоТ церкви в Австро-Угорськш монархи в Першш свгговш вшы, коли церква мала постачати до армп продукти, позичати грошЬ а нав^ь ре^зувались дзвони для переплавки на зброю (Coranic 2016: 174-175; Ючера 2016b: 205-206) змшюеться не менш складними часами державного модерызму i секуляризацп в Чехословаччиы

тсля 1918 р. Сташслав Голубец подае досить цiкаву концепщю бачення Прагою модернiзацií Пiдкарпатськоí Руа, котра, на думку автора, здшснювалася без урахування традицiй i особливостей ре-гiону (Но1иЬес 2014: 246).

Дане дослщження на основi документальних матерiалiв Архiву МЗС Чехословаччини стосуватиметься вивчення греко-католицького ордену василiан в Чехословаччиш, ченц якого зазнавали поспйного контролю та адмiнiстративних обмежень з боку виконавчо!' влади. Останнiми роками з'являються дослiдження iсторií Пiдкарпатськоí Руа, де використовуються саме документальнi i статистичнi матерiали. Так, в одному з дослщжень вивчено унiкальнi документи, котрi вперше введено в науковий об^ з iсторií церкви (Данилець 2011: 52-69). Наприклад, в одному з колективних розвщок, на основi статистичних джерел вивчено коефiцiент смертносп (в тому числi дитячоí) серед основних нацюнальностей схiдних теренiв Чехословаччини, котрий, на думку авторiв був найвищим у русинiв, якi належали переважно до греко-католиюв (Шпроха та ш. 2016: 219). Тобто до державних обмежень церкви додавалися ще й сощальш проблеми периферш-них територш. Про статистичнi джерела соцiальноí iсторií греко-ка-толицькоí церкви детально описано також в шшш розвщщ (Кiчера 2016а: 115-122).

На сучасному етат вiдбуваеться критика теорií секуляризацп, позаяк у суспiльствi вiдбуваеться повернення до рел^п. Проте, як аргументуе Марк Башш, не завжди варто поеднувати секуляризащю iз модернiзмом, як у випадку з арабськими кражами ^амського свггу й Пiвнiчноí Африки, де сощальш й полiтичнi шститути були загалом слабкi, тобто не було свггських iнституцiй, щоби проводити модерш-зацiю (Bahnisch 2003: 3-4). Натомкть в Чехословаччинi починаючи iз 1918 р. навпаки - молода держава мала повний карт-бланш для проведення секуляризацп. Саме католицька церква в оцшц чинов-нимв молодо! Чехословацькоí держави вважалася антидержавною силою, як вказуе Володимир Бурега (Бурега 2011: 231-236). Вщомим послщовником критики католицизму був Томаш Г. Масарик, котрий невдовзi стае президентом Чехословаччини. Проте поняття секуляризацп навггь у ХХ ст. не е чггко визначеною константою i залежить вщ ряду факторiв: яка релтя за конфесiею, полiтична система i культура суспiльства - внаслiдок чого вш вiдрiзнявся в рiзних епохах i краíнах (Агуа Rina: 85). Найбтьш повне дослiдження основних критичних зауваг щодо теорií секуляризацií представив Хорхе Ботельйо Моньес ^еШо Moniz 2017: 74-96).

1снують цiкавi статистичнi данi за якими iсторично держави на-магалися в рiзних формах контролювати релiгiю. На Европейському

континенту зокрема в Еврот та Евразп, така цифра становить 51 % за всю кторт, тобто переважали спроби державного контролю за релтею (Cosgel Metin, Miceli Thomas). А тому варто дослщити, насктьки Чехословацька держава намагалася контролювати греко-католицьку церкву, незважаючи на кнування демократичних шсти-тутiв з ïx iмперативами свободи у вciх сферах, включаючи свободу вiроcповiдань.

Перш шж перейти до характеристики документiв варто коротко зупинитися на достджены чину св. Ваcилiя Великого (ЧСВВ), чернечо-го ордену на греко-католицькоï церкви на Пщкарпатськш Руci, монахи якого обшмали престоли епиcкопiв, наприклад Дюнюй Нарядш чи Павло Гойдич, а Андрш Шептицький - митрополита. Справа в тому, що у попередн роки мадяризацiï чину втрачалися традицшний етос ченцiв-ваcилiан, що вимагало змш, котрi вiдбулиcя пicля реформи Галицько'' провiнцiï. Реформа ЧСВВ Угорcькоï провшцм розпочала-ся 4 вересня 1920 р., котру мали здшснити реформован езуïтами галицькi ченцi ваcилiани. У Мукачiвcькому монаcтирi пiдпиcано «меморандум» реформи ЧСВВ на Пщкарпатськш Руа, з пщписами i печатками галицького протокумена о. Анаcтаciя Калиша, з одного боку, та протокуменом о. Йоакимом Хомою - з iншого, i пщписами двох дефiнiторiв провiнцiï - оо. Атанаая Максима та Леон™ Долгоï. В «меморандум^» наголошувалося на тому, що угорська провшщя ЧСВВ об'еднуеться з Галицькою провiнцiею, вони стають нероздть-ними, а монастиру якi опинилися в кордонах сусщшх держав, Марiя-повчанський (Угорщина) та Бксадський (Румунiя), утворювали субпро-вшцп (автономiï), залишаючись Складовою провiнцiï, котра вступила в реформу. Обителi залишалися у cкладi провiнцiï, що вступила у реформу, але отримують шшу церковну епарxiальну юриcцикцiю. Сама реформа мала здшснюватися на взiрець галицькоï реформи, запо-чаткованоï буллою папи Лева XIII вщ 12 травня 1882 р. (ДАЗОа: 21).

Псля цих декретiв виникли певнi проблеми з пщпорядкуванням обителей. Наприклад, Марiяповчанcький монастир мав право не змшювати iгумена. Що стосувалося Бiкcадcького, то у вщпиа вiд 4 травня 1932 р. до галицького керiвництва бксадський iгумен о. Атанаciй Максим, вказуючи рiзнi причини iгнорував капггулу, на якiй мало обиратися керiвництво новоутвореноï провiнцiï св. Миколая. Отець А. Максим апелював на ршення мкцевого конкордату, який забороняв пщпорядковуватися закордоннiй провiнцiï. Так, реформа перейшла в заключну cтадiю, а завершення ïï повинно було вiдбутиcь iз обранням провiнцiйного керiвництва. 7 червня 1932 р. арxiмандрит отець Диоызш Ткачук був повiдомлений про призначення капггули на 11 липня 1932 р. (ДАЗОЬ: 87, 106, 129).

Почергово було реформовано ус обт^ провiнцií за виключенням Боронявського монастиря, який до 1938 р. залишався резиденщею нереформованих монахiв, котрих було вислано з Карпатськоí Украши за проугорськi погляди (Мороз 2017: 71). Вщповщно до правил почали обиратися представники вiд монастирiв. На це вказуе протокол мукачiвських виборiв 11 червня 1932 р., де були присутш представники Мукачiвського, lмстичiвського та Ужгородського монастирiв. У результатi волевиявлення 9 голоав отримав о. Йосафат Мартинець, який став першим представником вщ Мукачiвського монастиря. На виборах цього ж дня у Марiяповчанському монастирi, де були представники iз Загребу, Малоберезнянського i Бiксадського монасти-рiв (з них шхто не з'явився), 3 голоси на представника отримав отець Йосафат Шандор. 11-14 липня 1932 р. вщбувся провшцшний собор, де було обрано нове керiвництво. На ньому були присутш 10 чол., ям мали право вибору: отц Иб Кiнах, делегат, вiзитатор i настоятель про-вiнцií; Петро Булик, протоконсультор; Атанасш Максим, консультор та ^умен Бiксадського монастиря; Леонтiй Долгоí, консультор та iгумен Марiяповчанського кляштору; 1ван Вишошевич, консультор i представ-ник iз Загребу; Мирон Калинець, ^умен Ужгородського монастиря; Онуфрiй Бурдяк, ^умен монастиря на Чернечiй Горi бiля Мукачева; Петро Котович, ^умен lмстичiвськоí обителi; Йосафат Шандор, делегат Марiяповчанського монастиря, та Йосафат Мартинець, делегат iз Мукачiвського (ДАЗОс: 1, 17). Головував на соборi отець ГЛiб Кiнах. У результат капiтули новим протоiгуменом провiнцií Святого Миколая став отець Петро Булик, який iз самого початку реформи виконав над-звичайно велику працю на Пщкарпатськш Руа. Отець Ыб Кшах став консультором для украшщв, отець Атанасiй Максим - представником румунських монастирiв, а отець Леонтш Долгоí - угорських (Нарис 1992: 398). Обрання консульторiв за нацюнальною ознакою демон-струвало нацiональнi протирiччя, якi iснували всерединi чину. Таким чином, з обранням керiвництва провшцп остаточно було завершено реформу василiан, наслiдком чого стала поява незалежноí провiнцií.

Отже, реформа монастирiв ЧСВВ на Пщкарпатл завершилася успiшно. При Мукачiвському монастирi був створений новiцiат, який став центром виховання молодi з Чехословаччини, Угорщини, Румунií, Югославп i навiть з Бразилií (Йосафат Рога вшхав у рiдний Прудентополк 25 квiтня 1934 р.) (Лист 1934: 108). При Ужгородському монастирi була створена друкарня, яка сприяла поширенню христи-янських iдей i вихованню мiсцевого населення у християнському дуа. Поряд з цим проводились мiсií. Нaйбiльший успiх досяг проповщник отець Стефан Решетило, котрого з рiзних бокiв переслiдувaли за його активну мiсiонерську та проукрaíнську дiяльнiсть. Бiльш того, монахи,

за порiвняно невелику плату, утримували iнтернaт для свiтських дiтей, ям не могли отримати повноцiнну освггу сaмостiйно.

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

Нaйбiльш цiкaвi документи Мшктерства закордонних справ Чехословaцькоí республiки (МЗС ЧСР) стосуються саме чину вaсилiaн греко-кaтолицькоí церкви. Уже 14 листопада 1922 р. кнуе iнформaцiя Мшктерства закордонних справ Чехословaцькоí республiки до Мастерства шкiл i нaродноí осв^и (МШiНО), що 5 монaшок-вaсилiaнок мали би оселитися в Пряшевi на прохання нунщатури в Прaзi. Аргументи поселення вaсилiaнок: е русинськоí народности не знають нi слова по-угорськи, будуть откуватися дiтьми слов'янського походження. 16 ачня 1923 р. консульство у Львовi таемно iнформуе МЗС про вщсутшсть перешкод у надаш вiз монaшкaм-вaсилiaнкaм для доброчинноí дiяльностi в ЧСР (AMZV CR 1923Ь). Першi опрaцьовaнi документи зaсвiдчують побоювання влади угорських впливiв та вщповщний контроль переселення сестер-вaсилiaнок. Уже 5 лютого 1923 р. довщуемося про ршення юридичного вiддiлу, що 1ерошм Малицький змiнив власне громадянство на чехословацьке, а Пражська апостольска нунщатура звернулася до МЗС ЧСР про удшення проживання в Пряшевi сестрaм-вaсилiaнкaм (AMZV CR 1922). Позитивне ршення про переселення сестер напевно залежало вщ МШiНО, бо 20 квггня 1923 р. нaдiслaно прохання до МЗС про побут сестер-вaсилiaнок в Чехословаччиш (AMZV CR 1923а). Таким чином, поселення сестрам надано тсля тривaлоí переписки мiж рiзними м^стерствами з упевненiстю, що вони не можуть принести шкоду державу а натомкть принесуть користь в откунськш дiяльностi над дiвочою молоддю.

Не все так просто було з чоловiчою плкою вaсилiaн та контролем з боку влади. 20 вересня 1924 р. МШ^О шформуе МЗС ЧСР, що ЧСВВ на Пщкарпатськш Руа мае там монaстирi i íх нaсельникiв: в Ужгородi -4, ва нaродностi руськоí, 3 - громадянства ЧСР; у Мукaчевi - 35 монaхiв i новiцiaт, всi нaродностi руськоí, 26 мають громадянство ЧСР, 5 - польське, 2 - угорське, 2 - румунське; Малий Березний - 1 монах народносп русь^, громадянства ЧСР; 1мстичово i Бороняво - по 2 ченц народносп русь^ i всi громадяни ЧСР. До провшцм, зазначаеться в iнформaцií, вiдносяться Мaрiя Повч - 5 монaхiв i Бксад-2 ченцi. Основне питання дaноí iнформaцií полягало у складанш списку кому духовних осiб надано дозвт на приíзд до ЧСР з Польшу (Галичини). Цiкaво, що 2 жовтня 1924 р. МШНО подае звгг, за яким бтьшкть монaхiв, що йшли вчитися до Галичини, повертаються з великоукрашськими щеями (AMZV CR 1924с). Тобто, влада почала вщслщковувати не лише вплив угорського культурного середовища в греко-католицькй церкви але й поширення украшського культурного середовища.

4 липня 1923 р. МШ^О шформуе МЗС про необхщысть обмежувати приТзди духовенства з-за кордону, так як багато людей, в деяких селах 40-100 % перейшли на православ'я. При цьому багато греко-католицьких священиюв з великими ам'ями залишаються без роботи. ^м того, iснуe 156 священичих вдiв i сирiт, якi живуть в крайнш нуждi, а тому необхщно лiмiтувати приТзд священикiв, поки не буде забезпечено кнуюче духовенство. Далi у документi констатуеться, що необхщно дозволяти перебування таких свггських духовних чи ченщв лише на термш 3-6 мiсяцiв для можливостi контролю Тх полiтичноí лояльностi. Тут же зазначаеться, що вще-губернатор ПiдкарпатськоТ Руа взaгaлi наполягае, щоб рух ченцiв-василiан максимально обмежили, а вiзи надавати лише у виглядi коротких перебувань (AMZV CR 1924Ь). Отже, школи обмеження приТзду чи дозвiл перебування духовенства з Галичини мало виключно сощальш причини i не варто шукати виключно нaцiонaльнi протирiччя того часу.

19 грудня 1924 р. МШНО шформуе МЗС, що осктьки вaсилiaни не мають власного богословського закладу, то мiсцевi чехословaцькi громадяни з чину вчаться за кордоном: семеро в Польшу а двое в Угор-щиы. Причому жоден кандидат не навчаеться в Ужгородi i Пряшевi, де тaкi заклади кнують, а тому це треба виправити (AMZV CR 1924а). За шформащею МШiНО акцентуеться увага на тому, що формащя духовенства вщбуваеться за кордоном, незважаючи на кнування богословських навчальних зaклaдiв у межах ЧСР, що необхщно, на думку урядовщв, виправити.

Ще одна особлива ситуация склалася довкола монаха Степана Решетила, котрий вщзначався особливою актившстю в мiсiонерсь-кому русi. 18 ачня 1926 р. кaнцелярiя вще-губернатора в Ужгородi повiдомляе консульство в Львову що нема жодних пщстав видати вiзу для Степана Решетила i повернення його до ЧСР (AMZV CR 192бЬ). 1нколи це стосувалося й шших ченцiв. Так, 25 березня 1926 р. консульство у Львовi шформуе МЗС, що до чиновнимв надшшли двi заяви на отримання вiзи до ЧСР вiд двох монaхiв з Крехова Стефана Сильвестра Сaвaлi та Олекая Антонiя Сaдзенiцa. 17 кв^ня 1926 р. МШiНО у вщпов^ до МЗС вказуе, що надати вiзи для монaхiв ЧСВВ Сaвaлi i Сaдзенiцa не можна; це саме шформуе Мшктерство внутрiшнiх справ (МВС) 29 кв^ня 1926 р., а 24 кв^ня i президiя ПолiтичноТ управи ПiдкaрпaтськоТ Русi. Окремо кнувала iнформaцiя про друкарню вaсилiaн. Президiя полiтичного упрaвлiння Пщкар-патськоТ Русi в Ужгородi вiд 3 квггня 1926 р. до президп Мiнiстерствa внутрiшнiх справ iнформуе, що друкарня вaсилiaн в Ужгородi почала працювати 2 жовтня 1925 р. i е влaснiстю ЧСВВ. Вщповщальним за технiчний стан е Влaдiмiр Дозорцов, а працюють Ян Шфранець,

Ян Фатула, Мiхал Полiщук Гордейович, Алжбета Маджерова та Анна Пастеляк (AMZV CR 1926a).

Проте у 20-х рр. ХХ ст. найбтьший контроль придтявся небезпе-цi поширення проугорських впливiв. У розширеному звт президп Полiтичной управи Пщкарпатсько!' Руа в Ужгородi вiд 30 квггня 1926 р. до президп' МВС говориться, що нереформоваш василiани в Боро-нявi, Малому Березному й 1мстичеву як i протоiгумен Йоаким Хома розмовляють виключно по-угорськи, маючи надiю, що Пiдкарпатська Русь належатиме Угорщиш. В Мукачевi центром угорського мислення е Теофан Скиба, котрий гшваеться дотепер, що не став ще куменом. Леонтiй Долго!', як зазначено у звт, наполягае, що вш працюе для реформи, а не для пол^ики. Петро Котович мае прямий контакт з Празькою нунщатурою i Орденом редемптористiв з Стропкова, котрi походять з Галичини. Те, що угорська влада використовувала ЧСВВ для полггичних цшей, як вказано у звт, засвщчуе праця Антошя Го-динки про Пщкарпатську Русь, котра за професором господарськи належить Угорщиш. У звт полiцiя шформуе, що вищезгадану брошуру василiани перевозять на Пiдкарпаття i поширюють. Лояльнiсть ре-формованих василiан Будапешт обмшяв на передачу частки капггалу Марiяповчанського монастиря на друкарню, котра була важливим елементом реформи (AMZV CR 1926d).

Схожа iнформацiя кнуе про переважаючi угорськi ще'| в Боронявк 18 жовтня 1926 р. МВС шформуе МЗС, що Бартоломей Мотринець з Бороняви е проугорськи налаштований та проти православних, пол^ично пщтримуе Рух куртяковщв, органiзатор протестував з мкцевими мешканцями проти забудови православно!' церкви, яке пщтримувала влада ЧСР. Деталiзуеться, що iеромонах мае зв'язки з 1ваном Куртяком, а також говорить виключно по-угорськи. З шшоТ сторони, деяк монастирi виключно проукрашську а тому прш'зд i видача вiз для них був обмежений (AMZV CR 1926f). Тобто, з доку-ментiв простежуеться контроль не лише за проугорськи, але згодом i за проукрашськи налаштованих монахiв пiсля випадку 1926 р. з о. Стефаном Решетилом.

18 жовтня 1926 р. МВС шформуе МЗС, що Микола Твердило, шженер агрономп', пщлягае кримiнальнiй справi - арешту та суду (AMZV CR 1926c). Пiзнiше подано детальнiшу шформацт. 8 листопада 1926 р. з Ужгороду е детальний опис для МВС. Згщно зв^у полiцiйного управ-лiння в Ужгородi вiд 5 жовтня 1926 р. з'ясовано, що автором книги «Державы змагання Пщкарпатсько!' Руа» е Микола Твердило, до ство-рення яко'| долучалися доктор В. Бiрчак та професор О. Пачовський. До щеТ брошури мали причетысть Михайло та Юлiй Бращайко, депутат Августин Волошин та секретар Сощал-демократично!' партп' Степан

Клочурак. Украшська революцiйна оргаызащя у Львовi мае свiй вщдт на Пiдкарпатськiй Pyci «Мкцевий комггет Укра^сь^ революцiйноï оргашзацп», куди входять Бiрчак, Пачовський, Клочурак, Волошин i Бращайки. Згiдно звiтy вiдомо, що до Львова вщшшов з Ужгородського монастиря Роман Бойчик, котрий вийшов i3 священичого сану, натомкть на його мiсце повернувся Йосафат Шандор, по-угорськи мислячий монах з Мукачева. Влхою для василiан е призначення пряшiвським владикою Павла Гойдича, заслугою в чому, вважають, е дiяльнiсть Петра Котовича та епископа Гебея; саме Котович говорить, що то стала винагорода василiанам за ïx постшы утиски в прес останнiм часом. Натомiсть Гойдич продовжуе залишатися в Ужгородi. Котович подав скаргу на 1вана Вислоцького i «Пщкарпатсьм гласи», останнiй не любить епископа Гебея, зазначають yрядовцi. Щодо брошури в Мyкачевi «Державнi змагання...» висловлювався дуже позитивно, але чи приймав участь у написанш не вщомо. Котович пiдтримyе yкраïнство i впливае на молоде поколшня, виховуючи його в yкраïнськомy дyсi, часто контактуе з Бращайко, Волошином Бiрчаком, котрий мае i тепер вщносини iз Миколою Твердилом. Саме через причетысть до даноï брошурки iеромонаxа Степана Решетила депортували в Польщу. А тому 9 грудня 1926 р. посольство Польшу у Празi просить МЗС ЧСР дати роз'яснення причин заборони пере-бування о. Степановi Решетиловi в ЧСР (AMZV CR 1926h).

1нша iнформацiя кнуе довкола василiанина Петра Котовича. 10 грудня 1926 р. Цивтьна управа Пщкарпатсько!' Рyсi ознайомлюе МЗС, що отець Петро не мае жодних документ на перебування в ЧСР, а тсля того, як перетнув ЧСР з польським паспортом знищив його, аби мк видавати себе за емiгранта i отримав на цш пщст^ 8 березня 1922 р. дозвт на проживання, чим до тепер користуеться i не мае жодних шших документ; вш украшський нацiоналiст, згiдно звiтy урядовщв, виховуе молодь в тому ж дуа. Налаштований воро-же до ЧСР i то пyблiчно, до того ж протежуеться депутатом отцем Августином Волошином, котрий посередництвом мшктра Шрамка, добився для нього чехословацького громадянства (AMZV CR 1926j). Як наслщок 27 жовтня 1926 р. президiя МВС в Празi подае заборону для МЗС у виданш вiзи i для василiанина доктора Йозефа Лабая на посаду префекта, який мав прибути на мкце Павла Гойдича, котрий вщбув в Пряшiв, так як мають призначити на цю посаду громадянина Чехословаччини. Навггь на прохання нереформованого прото^умена Йоакима Хоми ця справа так i не завершилася вирiшеням на користь реформованих василiан (AMZV CR 1926g). Бiльше того, 29 квггня 1927 р. МВС у таемнш iнформацiï до МЗС повiдомляе, що не може погодити надання жодних дозволiв i докуметтв на подальше перебування

Петра Котовича в ЧСР. Схожий таемний документ кнуе i3 22 лютого 1927 р. вщ МШНО до МЗС, за яким чиновники не можуть погодитися на продовження перебування Петра Котовича в ЧСР (AMZV CR 1927b). 25 ачня 1927 р. МВС таемно шформуе МЗС, що Степан Решетило депортований i вш'хав з ЧСР 11 ачня 1927 р. (AMZV CR 1927a).

Зондувала влада також питання осв™, яку здобували василiани з ЧСР. 9 липня 1926 р. МШНО просить канцелярт вiце-губернатора в Ужгородi подати iнформацiю, де вчаться фшософп i теологи василiани з ПщкарпатськоТ Русi, а також звернути увагу на прихiд галицьких бо-гословiв i не давати Тм вiзи (AMZV CR 1926b). Тобто були навггь прямi вказiвки обмежити в'Тзд до ЧСР галицьких монахiв. 2 квiтня 1928 р. кнуе прохання президiТ ЦивiльноТ управи ПщкарпатськоТ Руа до МШНО про допомогу у реставрацп Малоберезнянського монастиря в розмiрi 60 тис. крон ч., iнакше студiТ схоластичнi треба розпочати в Марiяповчi (Угорщина). Наскiльки таке прохання реальне, важко говорити, бо держава не володiе шформащею про фшанси василiан, зазначають урядовцi. Але чиновники припускають, що заради iрреден-ти угорська влада могла би навггь пiдтримувати необхiднiсть навчання нових учыв в Угорщинi. А тому було би добре якби ЧСР дала 4550 тис. крон ч. на потреби ордену. Наголошувалося також, що ченщв не можуть висилати на навчання за кордон без попередньоТ згоди з владою, що перешкоджае освгшьому процесовi (AMZV CR 1928).

Надалi чехословацька влада продовжувала зондувати дiяльнiсть василiан навгть за кордоном власноТ держави. 18 березня 1929 р. кнуе таемна шформащя Чехословацького консульства зi Львова до МЗС ЧСР в Празi про вщвщини отця Стафана Решетила, на той час консультора ЧСВВ в Польщу який скаржився на упереджешсть щодо василiан украТнського спрямування iз Галичини в ЧСР. Зокрема, як зазначаеться у звт, отець Степан вказуе, що земський уряд в Ужгородi звинувачуе василiан в iрредентi i комунiзмi, переконуючи, що навпаки василiани намагаються оберiгати народ вщ комунiзму. Дипломати пишуть, що в Галичиш василiани мають основний вплив на свгтське духовенство, задаючи тон усiй полiтичнiй ситуацiТ. Щодо Чехосло-ваччини, то проти василiан земський уряд, зокрема губернатор Роз-сипал, Республiканська партiя, яка радше пiдтримуе великоруський вплив, намагаючись обмежити вплив Волошина. Натомiсть iеромонах розповiв, пишуть консули, що проти нього найбтьш негативно на-лаштованi МШНО та МВС ЧСР, про що вш (тобто отець Решетило) е добре пошформований (AMZV CR 1929a).

Як наслщок посилення украТнського культурного впливу в сере-довищi василiан, а отже i всiеТ греко-католицькоТ церкви в Чехосло-ваччинi 29 кв^ня 1929 р. МВС просить МЗС не давати вiзу монаху

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

Теодору Xyni. 19 червня 1929 р. навггь iснyе детальний звгг МШiНО до МЗС про становище з укра^защею ЧСВВ, зокрема й несправед-ливi звинувачення в бк уряду щодо перетворення руських шкш на чеськi. Пiком протистояння уряду з украшським культурним впливом з Галичини е документ вщ 21 вересня 1929 р., зпдно якого МВС у Празi подае заборону для Мшктерства закордонних справ у виданы вiзи для Стефана Решетила на Святовацлавськ святкування, у зв'язку iз забороною МШiНО. 19 червня 1929. МШЖО iнформyе, що Степан Решетило був висланий в кшщ 1926 р. i покинув ЧСР 11 сiчня 1927 р., духовенство в цтому не е полггичним, а от василiани iнколи це роблять. Раыше консул у Львовi 19 серпня 1929 р. шформуе МЗС, що участь у вищевказаному святкуванн о. Решетила додала би ваги украшському духовенству дуже сильно, як i його проукрашська дiяльнiсть на Пiдкарпатськiй Рyсi загалом. Ще 12 вересня 1929 р. Мшктерство шкiльництва iнформyе, що згiдно припису МВС вщ 15 липня 1929 р. вiзy видiляти небажано, адже ще в червш 1926 р. як неугодний чужинець був з Чехословаччини полщейським урядом депортований, бо в 1924 р. висловився проти Чеxословацькоï держави у Мyкачiвськомy монастиря за що було вщкрито кримшальну справу, а як доказ кнуе його письмова участь в деяких шоземних часописах iз протичеськими висловами, а деякi монахи е виключно розповсюдниками укра^зму. Е навггь пщозра у сприяннi комyнiзмy монахами, який також поширюе щею приеднання до Великоï Украïни, як i василiани (AMZV CR 1929b). Безумовно, поширення думки шби василiани могли пщтримувати комyнiзм е неточнiстю чехословацьких урядовщв. Можливо, злий жарт зiграла суха дипломатична аналiтика, згiдно якоï на Пiдкарпатськiй Рyсi, де активно дiяли василiани з Польщу на виборах постiйно перемагали комуысти, а тому ïx пiдозрювали в поширенш великоyкраïнськиx, на той час комушстичних iдей УРСР, а не проукрашських.

1нший випадок з отцем Стефаном Решетилом пов'язаний з Вар-шавським консульством ЧСР. 4 березня 1932 р. кнуе таемна шформа-фя чехословацьких дипломатiв з Варшави про прийом протокумена Решетила, який шформував консула про становище монастирiв в Галичинi та Пiдкарпаттi. Отець Решетило, зазначае консул, вщомий добрими зв'язками з пщкарпатськими василiанами та украшським полгтичним рухом на Пщкарпатськш Рyсi, як i з Народною партю, Празьким арxiепископством та Оломоуцською каттулою. На зyстрiчi вiн висловився позитивно про епископа Стойку, котрий займае аполгтичну позицт i своерщний «домашнiй напрямок», але це лише прикриття, а насправдi вiн небезпечний i пщтримуе угорське спряму-вання. А на думку отця Решетила, протокумен Булик або редемпто-

рист Трчка, згiдно звiту консула, добре би пщшшли на мукачiвського епископа, котрi були би бтьш лояльнi до Чехословацького уряду. Щодо провшцп' василiан на Пiдкарпаттi, то вш просить про сприян-ня видшенню вiз для монахiв з Югославп, Угорщини i Румунп, котрi пiдпорядкованi Булику в Мукачевi i мали би навчатися в рщному монастирi (AMZV CR 1932a). З цього зрозумшо, що вирiшуючи кон-сульськi питання, отець Стефан намагався вплинути на вибiр епископа в Мукачiвськiй епархп', не маючи доступу на в'|'зд до ЧСР.

Цкаво, що 4 травня 1932 р. за шструкщею МШiНО монахiв галичан в монастирях не мало бути бшьше ыж громадян Чехословаччини (AMZV CR 1932b). 11 травня 1933 р. Мшктерство внутрiшнiх справ подае шформащю Мiнiстерству закордонних справ, що питання видтення вiз для члеыв ЧСВВ мае бути в кожному випадку узгод-жено з центральними органами влади. Так кнуе прохання про вiзу для Марiана Повча вщ 23 листопада 1933 р. (AMZV CR 1933b) та Василя Ваврика вщ 17 листопада 1933 р., котрi би мали навчати молоде поколшня на Пiдкарпатськiй Руа, незважаючи на те, що угорськ василiани мають богословськi студи', посилати клериюв до Галичини з чехословацького Пщкарпаття не хочуть (AMZV CR 1938). 16 лютого 1934 р. прохання пщкртлено запитом вiд протокумена Петра Булика про необхiднiсть двох професорiв з Галичини до МЗС. 25 кв^ня 1934 р. у МЗС кнуе цiла таемна справа про прохання ви-дачi вiзи для Марiана Повча та Василя Ваврика. Повщомляеться, що МШiНО виступило проти приходу украшсько орiентованих монахiв з викладацькою метою, але Мшктерство внутрiшнiх справ перешкод у видачi вiз не бачило, як i земський уряд в Ужгороду адже прихщ викладачiв з Галичини вважався меншим злом, шж вщ'|'зд молодi i студентiв на навчання до шшо'| держави. 5 листопада 1934 р. консульство у Львовi таемно шформуе Мшктерство закордонних справ про надання вiзи для доктора Василя Ваврика, з метою викладання в монастирях ЧСВВ на Пщкарпатп. 30 серпня таке саме повщомлення зус^чаеться про монаха галичанина Яна Марiяна Повча (AMZV CR 1934). Упереджене ставлення до громадян Польшу пщтверджуеться вiдповiдним документом, що знаходиться в державному архiвi Пря-шева за 1936 р., де аргументувалося, що польським громадянам не варто надавати чехословацьке громадянство (SAP 1936). Навггь тсля видачi вiз для монахiв доктор Василь Ваврик прибув у консульство у Львовi вщ iменi Ставропiгiйського iнституту у Львовi просити про передачу книг, котрi лише лiтургiйного змiсту i перебувають на митниф в Ужгородi уже 3 мiсяцi, пише львiвський консул 27 сiчня 1938 р. зi Львова (AMZV CR 1938а). Тобто, затримка книг на митниф виглядала як додаткова перешкода в навчальному процеа, адже для вивчен-

ня предмелв богословського змкту необxiдна була вiдповiдна лiтератyра.

Досить цкаво, що вже у 1938 р. отцю Стефану Решетилу надали можливiсть в7зду до ЧСР. 5 лютого 1938 р. кнуе детальний звгт «pro domo» МЗС в Празi про надання о. Стефановi Решетиловi вiзи на 15 дшв, але лише за активними наполяганнями нунщя доктора Рiттера, котрий, як зазначають чиновники, вимагав вщ МШНО i МВС продовжи-ти перебування в Чехословаччиш, проте отець Решетило, згщно уряд-никiв, характеризуеться як украшський нацiоналiст, а потiм священик, i однозначно його перебування це пщтримка проyкраïнськиx оргаш-зацiй та ïx фiнансyвання. В звiтi вказуеться, що отець Стефан добрий проповщник i використовуе ц якостi для пропагування укра1шзму. Перебування отця протягом 15 дшв надано з умовою явки в Ужгород у полщш (AMZV CR 1939). Дшсно вщомо, що 19 лютого 1938 р. кнуе таемна справа МЗС в Праз^ що 4 лютого празький нунцш Саверiо Рiттер попросив пана мЫстра доктора Крофту, щоб той посприяв видтити Степановi Решетиловi хоч 3 мкячне перебування в ЧСР, бо е великi спори мiж греко-католиками, якi би як досвщчений монах Решетило мiг вирiшити, хоч вш i специфiчний i мае проукрашське спрямування. Мiнiстерський радник доктор Новак повщомив, що Мiнiстерство вну-трiшнix справ i земський уряд погоджуються на 14 дшв перебування (AMZV CR 1938b). Маючи досвщ контролю за угорським культурним впливом, чехословацьк yрядовцi поступово зрозyмiли поширення великого впливу украшських щей, намагаючись балансувати мiж рiзними культурами, а отже втручаючись у внутршне життя Церкви рiзними адмiнiстративними i консульськими обмеженнями.

Таким чином, намагаючись обмежити вплив угорського культурного середовища в 20-х рр. ХХ ст., чехословацький уряд намагався його протиставити украшському культурному середовищу в ГКЦ на Пщкарпатськш Руа. Проте така полгтика згодом призвела до активного поширення украшських щей з Польщу на Пщкарпатп, котрi чехословацьк yрядовi кола намагалися лiмiтyвати консульськими i дипломатичними кроками у 30-х рр. ХХ ст. обмежуючи в7зд духовенства ГКЦ з Польщу та контролюючи його полгтичну лояльшсть.

Л1ТЕРАТУРА

Бурега 2011 - Бурега В. Власть и православная Церковь в Чехословацкой республике в 1920-1930-е годы. Государство и церковь в ХХ в.: эволюция взаимоотношений, политический и социокультурный аспекты. Опыт России и Европы / отв. ред. А.И. Филимонова. М.: Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2011. С. 231-265.

ДАЗОа - Державний apxiB ЗакарпатськоТ областi (ДАЗО). Ф. 64. Монастырь ордена василиан г. Мукачево. Оп. 3. Спр. 950. Циркуляр епископа Мукачевской епархии об освобождении монахов некоторых монастырей, об освобождении Мария-Повчанского и Биксадского монастырей от юрисдикции протоигумена Мукачевского монастыря и по др. административным вопросам. На 34 арк.

ДАЗОЬ - ДАЗО. Ф. 64. Оп. 3. Спр. 1551. Преписка генерального настоятеля ордена василиан с настоятелями монастырей по церковным и административным вопросам. На 256 арк.

ДАЗОс - ДАЗО. Ф. 64. Оп. 3. Спр. 1554. Протоколы собраний монахов монастырей ордена василиан на Чернечей горе, в с. Мария-Повч и Добромыле по перевыборам монастырских настоятелей. На 22 арк.

Данилець 2011 - Данилець Ю. Новi документи про дiяльнiсть епископа Вешамша (Федченков) на Пщкарпатськш Руа у 1923-1924 рр. // Русин. 2011. № 2 (24). С. 52-69.

Ючера 2016a - Ki4epa В. Источники социальной истории греко-католической церкви Чехословакии (1918-1939 г) // Вестник Томского государственного университета. 2016. № 413. С. 115-122.

Ючера 2016b - Ki4epa В. Тематика «вшни i миру» в листуванн та дтовш документацп василiан УгорськоТ Руа (1914-1918) // Русин. 2016. № 2 (44). С. 200-211.

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

Лист 1934 - Лист з Бразилп // Благовестник. 1934. № 7. С. 107-109.

Мороз 2017 - Мороз В. Свiтильник вiри: iсторiя Боронявського монастиря на xni епох. Львiв: Видавництво УкраТнського католицького ушверситету, 2017, 288 с. + 88 с. to.

Нарис 1992 - Нарис ^орп василiянського чину Святого Йосафата. Рим: Видавництво ОО. василiян. 1992. 640 с.

Шпроха та ш 2016 - Шпроха Б., Тышляр П., Шмигель М. Демографическое развитие русинов в Словакии в межвоенный период (20-30-е гг. XX в.) // Русин. 2017. № 1 (47). С. 213-231.

AMZV CR 1922 - AMZV CR. Sekce Il. Kart.64. Recko-katoLicka organisace. Rady cirkevni, rûzne. C. 144.650/1922.

AMZV CR 1923a - Archiv Ministerstva zahranicnich veci Ceské repubLiky (AMZV CR). Sekce Il. Kart.64. Cirkevni veci. Rady cirkevni, muzské a zenské. C. 94.975/1923.

AMZV CR 1923b - AMZV CR. Sekce Il. Kart.64. Recko-katoLicka organisace. Rady cirkevni, rûzne. C. 11746/1923.

AMZV CR 1924a - AMZV CR. Sekce Il. Kart.64. Recko-katoLicka organisace. Rady cirkevni, rûzne. C. 49349/1924.

AMZV CR 1924b - AMZV CR. Sekce Il. Kart.64. Recko-katoLicka organisace. Rady cirkevni, rûzne. C. 73.337/1924.

AMZV CR 1924c - AMZV CR. Sekce II. Kart.64. Recko-katoLicka organisace. Rady cirkevni, rûzne. C. 167952/1924.

AMZV CR 1926a - AMZV CR. Sekce II. Kart.64. Recko-katoLicka organisace. Rady cirkevni, rûzne. C. 47426/1926.

AMZV CR 1926b - AMZV CR. Sekce II. Kart.64. Recko-katoLicka organisace. Rady cirkevni, rûzne. C. 96.421/1926.

AMZV CR 1926c - AMZV CR. Sekce II. Kart.64. Recko-katoLicka organisace. Rady cirkevni, rûzne. C. 145369/1926.

AMZV CR 1926d - AMZV CR. Sekce II. Kart.64. Recko-katoLicka organisace. Rady cirkevni, rûzne. C. 145649/1926.

AMZV CR 1926f - AMZV CR. Sekce II. Kart.64. Recko-katoLicka organisace. Rady cirkevni, rûzne. C. 155.936/1926.

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

AMZV CR 1926g - AMZV CR. Sekce II. Kart.64. Recko-katoLicka organisace. Rady cirkevni, rûzne. C. 162.258/1926.

AMZV CR 1926h - AMZV CR. Sekce II. Kart.64. Recko-katoLicka organisace. Rady cirkevni, rûzne. C. 184379/1926.

AMZV CR 1926j - AMZV CR. Sekce II. Kart.64. Recko-katoLicka organisace. Rady cirkevni, rûzne. C. 186360/1926.

AMZV CR 1927a - AMZV CR. Sekce II. Kart.64. Recko-katoLicka organisace. Rady cirkevni, rûzne. C. 17701/1927/

AMZV CR 1927b - AMZV CR. Sekce II. Kart.64. Recko-katoLicka organisace. Rady cirkevni, rûzne. C. 33566/1927.

AMZV CR 1928 - AMZV CR. Sekce II. Kart.64. Recko-katoLicka organisace. Rady cirkevni, rûzne. C. 7847/1928.

AMZV CR 1929a - AMZV CR. Sekce II. Kart.64. Recko-katoLicka organisace. Rady cirkevni, rûzne. C. 40319/1929.

AMZV CR 1929b - AMZV CR. Sekce II. Kart.64. Recko-katoLicka organisace. Rady cirkevni, rûzne. C. c. 107589/1929.

AMZV CR 1932a - AMZV CR. Sekce II. Kart.64. Recko-katoLicka organisace. Rady cirkevni, rûzne. C. 31.475/1932.

AMZV CR 1932b - AMZV CR. Sekce II. Kart.64. Recko-katoLicka organisace. Rady cirkevni, rûzne. C. 59527/1932.

AMZV CR 1933a - AMZV CR. Sekce II. Kart.64. Recko-katoLicka organisace. Rady cirkevni, rûzne. C. 134.068/1933.

AMZV CR 1933b - AMZV CR. Sekce II. Kart.64. Recko-katoLicka organisace. Rady cirkevni, rûzne. C. 134.704/1933.

AMZV CR 1934 - AMZV CR. Sekce II. Kart.64. Recko-katoLicka organisace. Rady cirkevni, rûzne. C. 44.734/1934.

AMZV CR 1938a - AMZV CR. Sekce II. Kart.64. Cirkevni veci. Rady cirkevni, muzské a zenské. C. 9218/1938.

AMZV CR 1938b - AMZV CR. Sekce II. Kart.64. Recko-katoLicka organisace. Rady cirkevni, rûzne. C. 183.038/1938.

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

AMZV CR 1939 - AMZV CR. Sekce II. Kart.64. Recko-katolická organisace. Rády cirkevni, rûzne. C. 939/1939.

Arya Rina - Arya Rina. Religion, Spirituality and Secularism. P. 85. URL: https://www.academia.edu/9026352/ReLigion_SpirituaLity_and_SecuLar-ism_in_The_Years_Work_in_CriticaL_and_CuLturaL_Theory (останнш перегляд: 20.11.2017).

Bahnisch 2003 - Bahnisch M. Sociology of Religion, Secularization and Social Theory // TASA 2003 Conference, University of New England, 4-6 December 2003. P. 3-4. URL: https://www.academia.edu/2031386/Sociology_of_Religion_ Secularization_and_Social_Theory (останнш перегляд: 20.11 2017).

Botelho Moniz 2017 - Botelho MonizJ. As falácias da secularizaçao: análise das cinco críticas-tipo às teorias da secularizaçao // Política & Sociedade. 2017. Is. 36, Vol. 16. P. 74-96.

Coranic 2016 - Coranic Ja. The status of Greek catholic Rusyns in Slovakia during world war I (economic, cultural and religious aspects) // Русин. 2016. № 2 (44). Р. 171-186. DOI: 10.17223/18572685/44/11

Cosgel Metin, Miceli Thomas - Cosgel Metin, Miceli Thomas. State and Religion. URL: https://www.academia.edu/4320854/State_and_Religion (останнш перегляд: 20.11. 2017).

Holubec 2014 - Holubec S. We bring order, discipline, Western European democracy, and culture to this land of former oriental chaos and disorder // Mastery and Lost illusions. Space and Time in the Modernization of Eastern and Central Europe / eds by Wtodzimierz Borodziej, Stanislav Holubec, Joachim von Puttkamer. Oldenburg; Wissenschaftsverlag; Munchen: Publication of the Imre Kertész Kolleg Jena, 2014. Vol. 5. P. 221-250.

SAP 1936 - Státny archív v Presove (SAP). Oddelenie sluzieb verejnosti. F. Okresnsny úrad v Presove OU v PO. Rok 1936. Inv. c. 204. Kr. 12. Setrenie cinnosti duchvnych, gréckokatolícky sirotinec Presov.

REFERENCES

Burega, V. (2011) Vlast' i pravoslavnaya tserkov' v Chekhoslovatskoy respublike v 1920-1930-e gody [Power and the Orthodox Church in the Czechoslovak Republic in the 1920-1930s]. In: Filimonova, A.I. (ed.) Gosudarstvo i tserkov' v XX к: evolyutsiya vzaimootnosheniy, politicheskiy i sotsiokul'turnyy aspekty. Opyt Rossii i Evropy [State and Church in the Twentieth Century: Evolution of Relationships, Political and Socio-Cultural Aspects. Russian and European Experience]. Moscow: LIBROKOM. pp. 231-265.

State Archives of the Transcarpathian Region (DAZO). (n.d.) Monastyr' ordena vasilian g. Mukachevo [Monastery of the Basilian Order in Mukachevo]. Fund 64. List 3. File 950.

State Archives of the Transcarpathian Region (DAZO). (n.d.) Monastyr' ordena vasilian g. Mukachevo [Monastery of the BasiLian Order in Mukachevo]. Fund 64. List 3. FiLe 1551.

State Archives of the Transcarpathian Region (DAZO). (n.d.) Monastyr' ordena vasilian g. Mukachevo [Monastery of the BasiLian Order in Mukachevo]. Fund 64. List 3. FiLe 1554.

DaniLets, Yu. (2011) New documents on the activities of Bishop Benjamin (Fedchenkov) in Subcarpathian Rus' in 1923-1924. Rusin. 2 (24). pp. 52-69 (In Ukrainian).

Kichera, V. (2016a) SociaL history sources of the Greek-CathoLic Church of CzechosLovakia (1918-1939). Vestnik Tomskogo gosudarstvennogo universiteta - Tomsk State University Journal. 413. pp. 115-122 (In Russian). DOI: 10.17223/15617793/413/18

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

Kichera, V. (2016b) The theme of "war and peace" in the correspondence and business documents of the BasiLians in Hungarian Rus' (1914-1918). Rusin. 2 (44). pp. 200-211 (In Ukrainian). DOI: 10.17223/18572685/44/13

Anon. (1934) List z BraziLiï [A Letter from Brazil]. Blagovestnik. 7. pp. 107-109.

Moroz, V. (2017) Svitil'nik viri: istoriya Boronyavs'kogo monastirya na tli epoch [Luminaire of faith: The history of Boronavia monastery against the background of the epochs]. Lviv: Ukrainian CathoLic University.

Wojnar, M. et aL. (1992) Naris istoriï vasiliyans'kogo chinu Svyatogo Yosafata [Essay on the History of the BasiLian Order of St. Josaphat]. Rome: Vidavnitstvo OO. VasiLiyan.

Shprokha, B., TyshLyar, P. & ShmigeL, M. (2017) Demographic deveLopment of Rusins in SLovakia in the interwar years (1920-1930). Rusin. 1 (47). pp. 213-231 (In Russian). DOI: 10.17223/18572685/47/16.

Archive of the Ministry of Foreign Affairs of the Czech RepubLic (AMZV CR). (1922) Section II. Card 64. Recko-katolickâ organisace. Râdy cirkevni, rûzne [Greek-CathoLic organization. Church orders, misceLLanneous]. 144.650/1922.

Archive of the Ministry of Foreign Affairs of the Czech RepubLic (AMZV CR). (1923a) Section II. Card 64. Church things. Church, male and female orders. 94.975/1923.

Archive of the Ministry of Foreign Affairs of the Czech RepubLic (AMZV CR). (n.d.). Section II. Card 64. Recko-katolickâ organisace. Râdy cirkevni, rûzne [Greek-CathoLic organization. Church orders, misceLLanneous]. 11746/1923.

Archive of the Ministry of Foreign Affairs of the Czech RepubLic (AMZV CR). (1924a). Section II. Card 64. Recko-katolickâ organisace. Râdy cirkevni, rûzne [Greek-CathoLic organization. Church orders, misceLLanneous]. 49349/ 1924.

Archive of the Ministry of Foreign Affairs of the Czech RepubLic (AMZV CR). (1924b). Section II. Card 64. Recko-katolickâ organisace. Râdy cirkevni, rûzne [Greek-CathoLic organization. Church orders, misceLLanneous]. 73.337/1924.

Archive of the Ministry of Foreign Affairs of the Czech Republic (AMZV CR). (1924c). Section II. Card 64. Recko-katolickâ organisace. Râdy cirkevni, rûzne [Greek-Catholic organization. Church orders, miscellanneous]. 167952/1924.

Archive of the Ministry of Foreign Affairs of the Czech Republic (AMZV CR). (1926a). Section II. Card 64. Recko-katolickâ organisace. Râdy cirkevni, rûzne [Greek-Catholic organization. Church orders, miscellanneous]. 47426/1926.

Archive of the Ministry of Foreign Affairs of the Czech Republic (AMZV CR). (1926b). Section II. Card 64. Recko-katolickâ organisace. Râdy cirkevni, rûzne [Greek-Catholic organization. Church orders, miscellanneous]. 96.421/1926.

Archive of the Ministry of Foreign Affairs of the Czech Republic (AMZV CR). (1926c). Section II. Card 64. Recko-katolickâ organisace. Râdy cirkevni, rûzne [Greek-Catholic organization. Church orders, miscellanneous].145369/1926.

Archive of the Ministry of Foreign Affairs of the Czech Republic (AMZV CR). (1926d). Section II. Card 64. Recko-katolickâ organisace. Râdy cirkevni, rûzne [Greek-Catholic organization. Church orders, miscellanneous]. 145649/1926.

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

Archive of the Ministry of Foreign Affairs of the Czech Republic (AMZV CR). (1926e). Section II. Card 64. Recko-katolickâ organisace. Râdy cirkevni, rûzne [Greek-Catholic organization. Church orders, miscellanneous]. 155.936/1926.

Archive of the Ministry of Foreign Affairs of the Czech Republic (AMZV CR). (1926f). Section II. Card 64. Recko-katolickâ organisace. Râdy cirkevni, rûzne [Greek-Catholic organization. Church orders, miscellanneous]. 162.258/1926.

Archive of the Ministry of Foreign Affairs of the Czech Republic (AMZV CR). (1926g). Section II. Card 64. Recko-katolickâ organisace. Râdy cirkevni, rûzne [Greek-Catholic organization. Church orders, miscellanneous]. 184379/1926.

Archive of the Ministry of Foreign Affairs of the Czech Republic (AMZV CR). (1926h). Section II. Card 64. Recko-katolickâ organisace. Râdy cirkevni, rûzne [Greek-Catholic organization. Church orders, miscellanneous].186360/1926.

Archive of the Ministry of Foreign Affairs of the Czech Republic (AMZV CR). (1927a). Section II. Card 64. Recko-katolickâ organisace. Râdy cirkevni, rûzne [Greek-Catholic organization. Church orders, miscellanneous]. 17701/1927.

Archive of the Ministry of Foreign Affairs of the Czech Republic (AMZV CR). (1927b). Section II. Card 64. Recko-katolickâ organisace. Râdy cirkevni, rûzne [Greek-Catholic organization. Church orders, miscellanneous]. 33566/1927.

Archive of the Ministry of Foreign Affairs of the Czech Republic (AMZV CR). (1928) Section II. Card 64. Recko-katolickâ organisace. Râdy cirkevni, rûzne [Greek-Catholic organization. Church orders, miscellanneous]. 7847/1928.

Archive of the Ministry of Foreign Affairs of the Czech Republic (AMZV CR). (1929a) Section II. Card 64. Recko-katolickâ organisace. Râdy cirkevni, rûzne [Greek-Catholic organization. Church orders, miscellanneous]. 40319/1929.

Archive of the Ministry of Foreign Affairs of the Czech Republic (AMZV CR). (1929b) Section II. Card 64. Recko-katolickâ organisace. Râdy cirkevni, rûzne [Greek-Catholic organization. Church orders, miscellanneous]. 107589/1929.

Archive of the Ministry of Foreign Affairs of the Czech Republic (AMZV CR). (1932a) Section II. Card 64. Recko-katolickâ organisace. Râdy cirkevni, rûzne [Greek-Catholic organization. Church orders, miscellanneous]. 31.475/1932.

Archive of the Ministry of Foreign Affairs of the Czech Republic (AMZV CR). (1932b) Section II. Card 64. Recko-katolickâ organisace. Râdy cirkevni, rûzne [Greek-Catholic organization. Church orders, miscellanneous]. 59527/1932.

Archive of the Ministry of Foreign Affairs of the Czech Republic (AMZV CR). (1933a) Section II. Card 64. Recko-katolickâ organisace. Râdy cirkevni, rûzne [Greek-Catholic organization. Church orders, miscellanneous].134.068/1933.

Archive of the Ministry of Foreign Affairs of the Czech Republic (AMZV CR). (1933b) Section II. Card 64. Recko-katolickâ organisace. Râdy cirkevni, rûzne [Greek-Catholic organization. Church orders, miscellanneous]. 134.704/1933.

Archive of the Ministry of Foreign Affairs of the Czech Republic (AMZV CR). (1934) Section II. Card 64. Recko-katolickâ organisace. Râdy cirkevni, rûzne [Greek-Catholic organization. Church orders, miscellanneous]. 44.734/1934.

Archive of the Ministry of Foreign Affairs of the Czech Republic (AMZV CR). (1938a) Section II. Card 64. Cirkevni veci. Râdy cirkevni, muzské a zenské [Church things. Church, male and female orders]. 9218/1938.

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

Archive of the Ministry of Foreign Affairs of the Czech Republic (AMZV CR). (1938b) Section II. Card 64. Recko-katolickâ organisace. Râdy cirkevni, rûzne [Greek-Catholic organization. Church orders, miscellanneous]. 183.038/1938.

Archive of the Ministry of Foreign Affairs of the Czech Republic (AMZV CR). (1939) Section II. Card 64. Recko-katolickâ organisace. Râdy cirkevni, rûzne [Greek-Catholic organization. Church orders, miscellanneous]. 939/1939.

Arya, R. (2014) Religion, Spirituality and Secularism. The Years Work in Critical and Cultural Theory. 22(1). pp. 83-103. DOI: 10.1093/ywcct/mbu004

Bahnisch, M. (2003) Sociology of Religion, Secularization and Social Theory. TASA 2003 Conference. University of New England, December 4-6, 2003. pp. 3-4. [Online] Available from: https://www.academia.edu/2031386/Sociology_of_ Religion_Secularization_and_Social_Theory (Accessed: 20th November 2017).

Botelho Moniz, J. (2017) As falacias da secularizaçao: analise das cinco criticas-tipo às teorias da secularizaçao. Politica & Sociedade. 36 (16). pp. 74-96. DOI: 10.5007/2175-7984.2017v16n36p74

Coranic, Ja. (2016) The status of Greek catholic Rusins in Slovakia during WW I (economic, cultural and religious aspects). Rusin. 2 (44). pp. 171-186. DOI: 10.17223/18572685/44/11

Cosgel, M. & Miceli, T. (2008) State and Religion. [Online] Available from: https://www.academia.edu/4320854/State_and_Religion (Accessed: 20th November 2017).

Holubec, S. (2014) We bring order, discipline, Western European democracy, and culture to this land of former oriental chaos and disorder. In: Borodziej, W., Holubec, A. & Puttkamer, J. von (eds) Mastery and Lost illusions. Space and

Time in the Modernisation of Eastern and Central Europe. Vol. 5. Oldenburg: Wissenschaftsverlag. Vol. 5. pp. 221-250.

State Archive in Presov (SAP). (1936) Setrenie cinnosti duchvnych, grdckokatolickysirotinecPresov [Investigation of the spiritual activities of Greek-Catholic orphanage in Presov]. Public service department. Fund of the District Office in Presov. 204. Card 12.

К1чера Bim^ Васильович - кандидат iсторичних наук, доцент кафедри icropii УкраТни Державного вищого навчального закладу «Ужгородський нацюнальний уш-верситет» (УкраТна).

Кичера Виктор Васильевич - кандидат исторических наук, доцент кафедры истории Украины Ужгородского национального университета (Украина).

Victor Kichera - Uzhhorod National University (Ukraine).

E-mail: vkichera@ukr.net