CC BY
51
Татьяна ПИКОВСКАЯ
М1СЦЕ ПЩКАРПАТСЬКОГО ЗЕМЛЕРОБСЬКОГО СОЮЗУ (ПЗС) У ПОЛ1ТИЧНОМУ ЖИТТ1 НА ЗАКАРПАТТ1 (1918-1938)
Заюнчення Першо! свггово! вiйни стало початком нового перюду в юторп Закарпаття, яке з 1919 р. увшшло до складу Чехословаччи-ни тд назвою Пiдкарпатська Русь. Одшею з вiдмiнних рис Чехосло-ваччини була наявшсть велико! кiлькостi пол^ичних партiй. Всi вони мали характерну особливiсть - формування за нащональною озна-кою. Традицiйно сильним пол^ичним напрямком на Пiдкарпатськiй Русi було русофшьство. Однieю з перших автономних русофшьських партiй на полiтичнiй ареш краю був Пiдкарпатський Земледiльський Союз (ПЗС), який майже одразу дютав широку пiдтримку серед мiсцевого населення.
Для розумшня дано! проблеми важливе значення мае дослiдження фондiв Державного архiву Закарпатсько! областi (далi - ДАЗО), яю дозволяють ознайомитись iз змiстом програми ПЗС1.
Важливе значення мають роботи як вiтчизняних, так i зарубiжних вчених. Зокрема, варто вщзначити працю М. Токаря, в якш детально описуеться дiяльнiсть полiтичних партiй Закарпаття в зазначений перюд2, а також роботi М. Болдижара, в якiй вмiщено нарис присвя-чений ПЗС3. Значний фактичний матерiал, який дозволяе простежити дослщити дiяльнiсть ПЗС спрямовану на реалiзацiю програмних по-ложень, мiстять пращ I. Попа4. Варто вщзначити, що працi вищевка-заних авторiв написаш на розлогому аривному матерiалi.
Пар^я була створена лiтом 1920 р. в Мукачевi за iнiцiативою за-можного селянства краю5 . Головою ПЗС став Михайло Лакес, а його заступником Франц Чулак6. Друкованим органом парти була газета «Карпаторуський Вюник».
У своему зверненнi до закарпатських землеробiв керiвники парти вбачали причину поганого становища населення в тому, що «зем-леробський народ мовчить, не оргашзовуеться для захисту сво1х штерешв». Завданням парти визначалось покращення становища народу, «щоб не бiдувати, не голодувати, не ходити в подертому одяз^ мати хлiб, роботу i житло, як то культурнш людинi личить»7.
Програма парти була затверджена 10 червня 1920 р, И автором був И. Камшський8. Вона складалась iз трьох роздiлiв, якi були сформульоваш у формi вимог до чехословацького уряду.
Перший роздш називався «Вимоги землеробiв» i мiстив вимоги передачi безземельним i малоземельним людям державних i панських земель; проведення земельно! реформи; встановлення справедливо! податково! системи; звшьнення вiд податкiв малозабезпечених селян; вщкриття нових соляних i вугшьних шахт, розвитку тютюновироб-ництва.
Постановка економiчних питань на перше мюце обумовила орieнтацiю партi! на першочерговють створення економiчних пере-думов для розвитку краю. Як вщзначив М. Токар, ПЗС була чи не единою пол^ичною оргашзащею, яка вщкинула полiтичнi питання на другий план. Проте це не стало тривалим явищем в дiяльностi партi!, а полггичш вимоги швидко вийшли на перше мюце.
У другому роздш «Пол^ичш вимоги» мютились положення про встановлення кордошв Пiдкарпатсько! Русi вщ Попраду до Тиси, для об'еднання вшх русинiв республiки, негайного запроваджен-ня автономi! зi своею руською мовою та пiд керiвництвом мюцевих чиновникiв. Також вимагалось дотримання прав нащональних мен-шин, гарантованих мирним договором, i проголошувалось братське ствжиття всiх народностей краю9.
Варто вщзначити, що вимоги впровадження автономi! краю в життя носили характер доброзичливого нагадування чехословацькiй владi про взят зобов'язання. При цьому нiяких радикальних антидержав-них вимог ПЗС не висувала, що вказуе на !! пол^ичну лояльнiсть до владно! пол^ики в цiлому на початку свое! дiяльностi.
Третiй роздiл «Релiгiйнi вимоги» стосувався мiжконфесiйних вiдносин, свободи совют й релiгiй, впровадження церковного са-моврядування на демократичнiй основi. Пщшмалися також питання врегулювання оплати священниюв, що було зумовлено великою кшькютю греко-католицького духовенства у складi партi!10.
Незважаючи на затвердження статуту i програми ПЗС, початок !! безпосередньо! офiцiйно! структурно-органiзацiйно! розбудови та реестраци партi! вiдбувся тiльки 24 червня 1920 р. Таким чином юнування ПЗС набуло офщшно! лептимноси, й партiя отримала право на законну дiяльнiсть в межах Чехословацько! Республiки.
Потрiбно вiдмiтити, що на першому етапi розвитку парти до не! схвально поставилися окремi полiтичнi дiячi краю, зокрема тодшнш губернатор Пiдкарпатсько! Русi Г. Жаткович. ПЗС користувалася популярнiстю i серед службовщв у крайовiй адмiнiстрацi!. Важливою умовою популярностi партi! було й те, що вона прихильно ставилася
до представниюв рiзних релшйних конфесiй i нацiональних меншин, передусiм угорсько!, а за сво!м складом була iнтернацiональною. Цi обставини зумовили досить велике вливання до рядiв ПЗС угорсько-мовного духовенства, службовщв, якi ще залишалися на службових урядових посадах, а також сшьських учителiв, котрих влаштовувала русофшьська орiентацiя.
Аналiзуючи дiяльнiсть парти на початковому еташ, М. Болдижар вщзначае, що як крайовим, так i окружним керiвництвом проводилась активна дiяльнiсть по втiленню в життя основних вимог програми11. На зборах i в листах парти ставилося питання про замiну губернатора краю та окружних урядовщв мiсцевими громадянами, уродженцями Пщкарпатсько! Русi. Керiвництво парти намагалося контактувати з iншими партiями, особливо хлiборобськими, напередоднi виборiв та при виршенш важливих селянсько-хлiборобських справ.
Полггика державно! влади щодо реалiзацi! автономних прав Пiдкарпатсько! Русi змушувала лiдерiв рiзних партiй шукати полiтичних союзниюв. Можливiсть спiвпрацi пiдсилювалася й анти-автономними позицiями загальнодержавних полiтичних партш, якi розгорнули активну дiяльнiсть на теренах тогочасного Закарпаття.
1шщатива партшного блокування виходила з боку автономних пол^ичних сил. У таких умовах на початку 1922 р. ПЗС висту-пив iз пропозицiею створити едину пол^ичну партiю землеробiв Пщкарпатсько! Русi. Розумiючи, що центральна влада гальмуе про-цес нормалiзацi! стану суспшьства, ПЗС розiслав сво! пропозици щодо утворення партiйно! коалiцi! кшьком автономним полiтичним органiзацiям. Врештi-решт була досягнута домовлешсть розпо-чати оргашзацшну роботу по здiйсненню партiйного об'еднання Хлiборобсько!, Трудово!, Землеробсько! Автономно! парти та ПЗС12.
Нова пол^ична оргашзащя отримала назву Руська Земледiльська Автономна Пар^я (РЗАП). У програмi парти мютились вимоги автономi! краю, встановлення кордошв вiд Попраду до Тиси, забез-печення прав нацiональних меншин13. Своерщшсть цього союзного партiйного утворення полягала у тому, що парти, яю до нього належали, продовжували самостiйну структурно-органiзацiйну дiяльнiсть аж до лгга 1923 р.
Починаючи з осеш 1922 р., ПЗС, як i решта русофiльських партш, переходить на опозицшш позицi!, що було зумовлено невиконанням празькою владою сво!х обiцянок щодо встановлення автономи краю. ПЗС почала проводити масовi агiтацiйнi акцi! серед мiсцевого насе-лення, що викликало реакцiю з боку владних структур, якi рiзними методами намагалися завадити дiяльностi парти. Кшька разiв збо-ри ПЗС закривалися, в шших випадках плановаш партiею заходи заздалегiдь заборонялися.
Внаслiдок тиску з боку влади, а також суперечностей всередиш само! парти, ПЗС припинила свое iснування, а на ïï 6a3i 10 шчня 1924 р. була утворена нова пар^я, яка дiстала назву Автономний Зем-леробський Союз (АЗС)14. Лщерами партiï стали I. Мочкош, I. Куртяк, Ю. Фелдешiй.
26 шчня 1924 р. вiдбувся конгрес у Хусп, на якому була затвердже-на програма партiï15. Як i попередня ïï редакцiя, вона складалась iз трьох роздiлiв.
Перший з них називався «Економiчнi вимоги парти» i, ^м вiдомих економiчних вимог, мютив i бiльш конкретнi - врегулювання передачi земельних дiлянок селянам, заборону продажу люв iноземним корпоращям, охорону робочого класу16.
Другий роздш програми «Культурш вимоги» передбачав таю поло-ження: займатися культурними, освггшми й мовними питаннями на-лежить губернаторовi краю; остаточно врегулювати оплату церковного учительства; вимога свободи совют й вiросповiдання у релшйних питаннях17.
Майже незмiнними залишались пол^ичш вимоги, якi висвiтлювалися в третьому роздш програми «Пол^ичш вимоги». Основш його положення зводились до таких вимог: якнайшвидшого скликання Сойму й проведення виборiв до парламенту, а також надан-ня повноправноï влади у справах губернаторовi краю; свободи думки i зiбрань; забезпечення прав нащональних меншин, гарантованих мир-ним договором i пропаганда мирного ствжиття народiв, як прожива-ють в Щцкарпатськш Русi. Проте у програмi партiï з'явилось i нове положення, яке у попереднш редакцiï не звучало. Воно стосувалось пункту про незгоду з централiзаторською полiтикою влади i ство-рення «з Карпатськоï Русi» единоï адмiнiстративно-територiальноï одиницi18.
Варто вщзначити, що АЗС був одшею з небагатьох шдкарпатських партiй, незалежних вiд чеських чи словацьких партш, практично вся його дiяльнiсть була опозицшною до центрального уряду. Пюля проведення чеським урядом земельноï реформи на Закарпаттi керiвництво АЗС продовжувало критикувати центр за непослщовшсть дiй. У ви-ступах представниюв партiï неодноразово пiднiмалось питання про засилля краю чеськими урядовцями, ^норування мiсцевих кадрiв19.
Поступово питання господарсько-землеробського характеру були переданi до функцш окружних правлiнь партiï, а крайове керiвництво практично займалося виключно полггичними справами. Партiя про-довжувала декларувати свою незалежшсть, хоча насправдi ïï лщери все бiльше орiентувались на Угорщину20.
З другоï половини 20-х рр. вщбулися суттевi змiни не лише в складi керiвництва парти, але в ïï полiтично активному членства Представ-
ники селянства все бшьше витюняються на другорядш рол^ першi мiсця в окружному та крайовому керiвництвi займають iнтелiгенцiя, духовенство, вихщщ з багатих селян. Головою парти стае I. Куртяк, через що цю партда починають називати куртяювською.
З середини 30-х рр. керiвництво парти значно активiзувало про угорську дiяльнiсть. Гасла боротьби за автономда фактично зали-шалися лише прикриттям у полiтицi: виступаючи й далi за надання автономi! Закарпаттю «автономiсти» вважали, що цим самим буде легше вщрвати край вщ Чехословаччини i включити його до складу Угорщини21.
АЗС виступив iнiцiатором створення «сильного» блоку полiтичних партiй для прискорення здiйснення на практицi обiцяно! центром автономi!. Такий блок був створений, перш за все iз русофшьських партiй у 1938 р. Пюля тривалих полiтичних перепитiй в умо-вах гостро! полiтично! кризи 12 жовтня 1938 р. було проголошено автономда Пщкарпатсько! Русi i затверджено перший автономний уряд. Прем'ером цього автономного уряду був лщер АЗС А. Бродш. Ставши прем'ером автономного уряду, А. Бродш не вщмовився вщ про угорсько! орiентацi!. Навпаки, маючи владу у сво!х руках, вiн разом з шшими керiвниками АЗС почав готувати окупащю Закарпаття угорськими вiйськами, за що був заарештований празькими вшськами.
АЗС вщграв значну роль у тому, що на початку листопада 1938 р. частина Закарпаття була вщдана Угорщиш, а 15-18 березня 1939 р. вся його територiя була окупована угорськими вшськами.
Таким чином, ПЗС-АЗС пройшла складний пол^ичний шлях. На початку свое! дiяльностi пар^я була лояльною до празько! влади, гасла, якi висувала пария мали характер доброзичливого нагадування владi про взятi на себе зобов'язання. Згодом тсля перейменування парти в АЗС вона переходить вщ русофшьсько! до мадярофiльсько! орiентацi!, а гасла автономи стають засобом для приеднання Закар-паття до Угорщини.
ДЖЕРЕЛА ТА Л1ТЕРАТУРА
1. Державний Арх1в Закарпатсько!' обласп (ДАЗО). Ф. 63. Оп.1. Спр. 445. 30 арк.
2. Токар М.Ю. Полггичш партИ' Закарпаття в умовах багатопартшност1 (1919 -1939). Ужгород, 2006. С. 380.
3. Болдижар М. Закарпаття м1ж Двома свгговими в1йнами (Матер1али до 1стор1! сусшльно-полггачних в;дносин). Ужгород , 1993. 159 с.
4. Pop I. Dejiny Podkarpatske Rusi v datech. Praha, 2005. s. 534; Поп И. Энциклопедия Подкарпатской Руси. Ужгород: Издательство В. Падяка, 2001. 431 с.
5. Pop I. Dejiny Podkarpatske Rusi v datech. S. 310.
6. ДАЗО. Ф. 63. Оп. 1. Спр. 445. Арк. 15.
7. Поп И. Энциклопедия Подкарпатской Руси. Ужгород: Издательство В. Падяка, 2001. С. 306.
8 Токар М.Ю. Полггачш парти Закарпаття в умовах багатопартшносп (1919-1939) - Ужгород, 2006. C. 63.
9. ДАЗО. Ф. 63. Оп. 1. Спр. 445. Арк. 16.
10. Токар М.Ю. Полггачш парти Закарпаття в умовах багатопартшносп (1919-1939). Ужгород, 2006. С. 63.
11. Болдижар М. Закарпаття мiж Двома свгговими вшнами (Матерiали до югорп суспшьно-полггачних вщносин). Ужгород, 1993. С. 25.
12. Barnovsky M. Niekol'ko poznamok k sranicko-polickej strukturre na Podkarpatskej Rusi// Cesko-Slovenska Historicka Rocenka, 1997. S. 83-93.
13. Токар М.Ю. Полггачш парти Закарпаття в умовах багатопартшносп (1919 -1939). Ужгород,2006. С. 77.
14. Pop I. Dejiny Podkarpatske Rusi v datech. Praha, 2005. S. 323.
15. Поп И. Энциклопедия Подкарпатской Руси. Ужгород: Издательство В. Падяка, 2001. С. 74
16. Токар М.Ю. Полггачш парти Закарпаття в умовах багатопартшносп (1919 -1939). Ужгород, 2006. С. 90.
17. Токар М.Ю. Полггачш парти Закарпаття в умовах багатопартшносп (1919 -1939). Ужгород, 2006. С. 91.
18. Токар М.Ю. Полггачш парти Закарпаття в умовах багатопартшносп (1919 -1939). Ужгород, 2006. С. 91.
19. Болдижар М. Закарпаття мiж Двома свгтовими вшнами (Матерiали до югори суспшьно-полггачних вщносин). Ужгород, 1993. С. 21.
20. Поп И. Энциклопедия Подкарпатской Руси. Ужгород: Издательство В. Падяка, 2001. С. 74.
21. Болдижар М. Закарпаття мiж Двома свгтовими вшнами (Матерiали до ютори суспшьно-полггачних вщносин). Ужгород , 1993. С. 29.
