CC BY
71
УДК 947(477.87)"18/19" UDC
DOI: 10.17223/18572685/47/13
РУСОФ1ЛЬСТВО НА ЗАКАРПАТТ1 В ДРУГ1Й ПОЛОВИН1 Х1Х - НА ПОЧАТКУ ХХ ст.: ГЕНЕЗА, РОЗВИТОК ТА 1ДЕОЛОГ1Я
Р.1. Майор
Кам'янець-Подтьський державний iсторичний музей-заповiдник
УкраТна, 32300, Хмельницька область, м. Кам'янець-Подтьський, вул. 1оанно-Предтечинська, 2 E-mail: [email protected]
Авторское резюме
Проаналiзовано 0CH0BHi причини виникнення та шституцшний розвиток русо-фтьсьш течи в 3aKapnaTTi, розглянуто щеолопю, пол^тичну та культурно-просвгг-ницьку дiяльнiсть русофiлiв у другiй половит Х1Х - на початку ХХ ст. Русофильство включало в себе мовно-лггературну, етно-нацiональну й пол^тичну складов^ а ц по-няття е рiзними за суттю i ототожнювати ix не слiд. В iсторiографii для позначення дослiджуваного феномену використовуються термiни «русофiльство», «москвофть-ство», рщше «старорусинство». На нашу думку, русофтьство е ширшим поняттям вiд москвофтьства, яке зрештою й виникло на основi першого. 1нколи данi поняття ототожнюють, однак, даний феномен на Закарпатл в Х1Х ст. правомiрнiше називати русофiльською течiею (рухом), а на зламi Х1Х-ХХ ст. - москвофтьською, так як в цей час вщбувся процес трансформацii русофтьства (панрусизму) в москвофiльство (власне чггку проросiйську орiентацiю).
Ключовi слова: русофтьство, украшщ, мова, Закарпаття, А. Добрянський, I. Ра-ковський.
РУСОФИЛЬСТВО НА ЗАКАРПАТЬЕ ВО ВТОРОЙ ПОЛОВИНЕ XIX - НАЧАЛЕ ХХ в.: ЗАРОЖДЕНИЕ, РАЗВИТИЕ И ИДЕОЛОГИЯ
Р.И. Майор
Каменец-Подольский государственный исторический музей-заповедник
Украина, 32300, Хмельницкая область, г. Каменец-Подольский, ул. Иоанно-Предтечинская, 2 E-mail: [email protected]
Авторское резюме
Проанализированы основные причины возникновения русофильского течения на Закарпатье и его институционального развития. Отображены идеология, политическая и культурно-просветительская деятельность русофилов во второй половине XIX - начале ХХ в. Русофильство включает в себя культурно-литературную, этно-национальную и политическую составляющие, а эти понятия различны по сути, и отождествлять их не следует. В историографии для обозначения исследуемого феномена используют термины «русофильство», «москвофильство», реже - «старору-синство». По нашему мнению, русофильство является более широким понятием, нежели москвофильство, которое в конце концов и произошло на основе первого. Иногда эти понятия отождествляют, однако данный феномен на Закарпатье в XIX в. правомернее называть русофильским течением (движением), а на рубеже Х1Х-ХХ вв. - москвофильским, так как в то время произошел процесс трансформации русофильства (панрусизма) в москвофильство (собственно четкую пророссий-скую ориентацию).
Ключевые слова: русофилы, украинцы, язык, Закарпатье, А. Добрянский, И. Ра-ковский.
RUSSOPHILIA IN TRANSCARPATHIA IN THE SECOND HALF OF THE 19TH - EARLY 20TH CENTURIES: ORIGINS, DEVELOPMENT AND IDEOLOGY
R.I. Mayor
Kamianets-Podilsky State Historical Museum-Preserve 2 loanno-Predtechinskaya Street, Kamianets-Podilskyi, 32300, Ukraine E-mail: [email protected]
Abstract
The article analyses the main causes and institutional development of Russophilia in Transcarpathia. The author discusses the ideology, political, cultural and educational activities of Russophiles in the second half of the 19th - early 20th centuries. Russophilia includes linguistic, literary, ethno-national and political components, however, these concepts are different and should not be confused. To describe the phenomenon under analysis historiography uses the terms "Russophilia", "Moscophilia" and "Starorusynstvo". The author believes that Russophilia is wider than Moscophilia, which eventually arosed from the former. Sometimes these concepts are identified, however, in Transcarpathia in the nineteenth century it should be called Russophilia, and at the turn of the twentieth century - Moscophilia, since that time demonstrated the process of transformation of Russophilia (Panrusyzm) to Moscophilia (a clear pro-Russian orientation).
Keywords: Russophiles, Ukrainians, language, Transcarpathia, A. Dobriansky, I. Rakowski.
У процес нацюнального пробудження украТнщв Закарпаття в середин Х1Х ст. у краТ зародилося русофтьство - мовно-лггератур-на й сусптьно-полггична течiя (рух), представники якоТ обстоювали щею про кнування «русского народа», до складу якого зараховували украТнщв, бшоруав i роаян, а тзыше прямо визнавали украТнщв роая-нами, стояли на позищях перетворення росшськоТ мови на лiтературну для всього украТнського народу. Упродовж 1850 - початку 1870-х рр. русофти займали провщне мiсце у культурному та сустльно-полiтичному життi украТнщв. Та, якщо проблемi русофiльського руху в Галичин та Буковинi присвячено чимало дослщжень (як окремих наукових статей, так i Грунтовних монографiчних праць, дисертацiй),
то на теренах Закарпаття до сьогодш вiн залишаеться одним iз най-менш дослiджених явищ в украТнськш та зарубiжнiй iсторiографií. Окремi аспекти даноТ проблеми на фон бiльш ширших iсторичних явищ i процесiв розглядалися у працях В.М. Гнатюка (Гнатюк 1916), М.Ю. Кашки (Кашка 2008), В.В. Маркуся (Маркусь 1994), В.1. Падяка (Падяк 2006), С. Папа (Пап 2003), В.1. Шандора (Шандор 1992) та ш-ших вчених, i лише невелика частина науковцiв присвятила даному питанню окремi розвiдки Ю. Бача (Бача 1961; 1994), Г.М. Стрипський (Стрипський 2008).
Мета статт - проаналiзувати основы причини виникнення русофтьства в Закарпатп, його розвиток та шституцшну базу, становлення та еволющю щеолопчноТ платформи русофiлiв, розглянути мкце i роль русофiльськоТ течiТ у сусптьно-пол^ичному русi украТнцiв упродовж другоТ половини Х1Х - початку ХХ ст.
Сьогодш в кторюграфп кнують рiзнi погляди щодо датування часу зародження русофтьства в Закарпатп. Одн вчен датують даний процес кшцем XVIII - початком Х1Х ст., iншi - 1820-1840-ми чи 1850-ми рр. (Кореспонденция 1905: XLVII; Гнатюк 1915; Миша-нич 1992: 7; Шандор 1992: 131; ^хий 1996: 154; Стрипський 2008: 265). На нашу думку, русофтьство як мовно-лггературний напрямок зародилося у 1850-х рр. тсля лквщацп «Руського округу». Воно проявлялося у пропагандi та вживанш iнтелiгенцiею (духовною та свiтською) росшськоТ мови й прагненнi запровадити ТТ як лiтературну для украТнського населення. Основну роль у становленш русофтьсь-коТ течiТ вiдiграли греко-католицький священик 1.1. Раковський та громадсько-пол^ичний дiяч А.1. Добрянський. У 1860 - на почату 1870-х рр. зi становленням щеолопчноТ та iнституцiйноТ бази ру-софiльського руху, проведенням русофтами полiтичноТ дiяльностi, вiдбулася його трансформащя у впливову суспiльно-полiтичну течiю. Сощальну базу русофiльськоТ течiТ в Закарпатп, як i в Гали-чиш, становило греко-католицьке духовенство та невелика частина св^ськоТ iнтелiгенцiТ (Изь Мармороша 1864; И.Ч. 1886; Сухий 2003: 121).
Беручи до уваги доробок вггчизняноТ та зарубiжноТ кторюграфп у вивченнi порушеноТ автором проблеми, а також аналiз широкоТ джерельноТ бази та нацiонально-полiтичноТ ситуацiТ у Центрально-Схiднiй £врот у Х1Х ст. вважаемо, що iснували там причини виникнення i поширення русофiльства в Закарпаттi:
емiграцiя провщних представникiв закарпатськоТ iнтелiгенцiТ до РосшськоТ iмперiТ у першiй половинi Х1Х ст. та пiдтримка ними зв'язку з рщним краем, що сприяло збтьшенню там зацiкавленостi Росiею, ТТ культурою, мовою та лiтературою (Драгоманов 1895; Маркусь 1994:
10; Фшша 2011: 11);
придушення росшськими вшськами угорськоТ революцií 1849 р. Воно яскраво продемонструвало украТнцям вшськову могутнiсть росiйського iмператора («московського царя») та слабкiсть австршсь-кого щсаря. У зв'язку з цим у свщомосл закарпатцiв сформувалася думка, що лише Росiя зможе допомогти Тм у боротьбi проти Угорщини, а вiдтак почала асоцiюватися у них з надieю на «порятунок». Так в той час Рост сприймали не лише украТнщ, але й чехи та iншi слов'яни (Драгоманов 1895; Пап 2003: 464);
москвофтьська пропаганда, здшснювана росiйською владою та ТТ представниками;
вiдсутнiсть незалежноТ УкраТнськоТ держави та проведенням угор-ською владою полiтики мадяризацiТ украТнщв;
низький рiвень етнонацiональноТ самосвiдомостi в бтьшоТ частини украТнськоТ iнтелiгенцiТ.
З 1850-х по 1871 р. русофтьство в^гравало домшуючу роль в украТнському русi у краТ (Гнатюк 1916: 46; 2едис 1965: 57; Маер 1968: 55; Пап 2003: 403; ). За словами Г. Стрипського, якщо в Галичин на бк москвофiльства перейшла лише частина украТнщв, то в Закарпаттi москвофiльськi погляди стали виключно панiвними (йдеться про свггську та духовну iнтелiгенцiю, а не селян. - Р.М.). Практично кожен представник украТнськоТ штел^енцп, яка майже виключно складалася iз священнимв, став москвофiлом (Стрипський 2008: 265). Стрижнем щеолопчноТ платформи цього руху були, по-перше, постулат про етно-нацюнальну еднiсть украТнцiв, росiян та бшоруав, ям нiбито утворюють единий «русский народ», чи визнання украТнщв частиною росiйського народу, i, по-друге, прийняття росшськоТ мови л^ератур-ною мовою украТнцiв. Найбiльш розгорнуте теоретичне обфунтуван-ня русофiльськоТ нацiональноТ концепцiТ дав А. Добрянський. В однш зi своТх праць вiн зазначав: «Тримшьйонний народ наш русскiй, який живе пщ австрiйським скiпетром, е частиною одного i того ж народу русского, мало-, бшо- i великорусского, мае одну з ним кторт, одн перекази, одну лiтературу i звичаТ народнi; звiдси випливають причини i умови повноТ нацiональноТ едностi з цiлим народом русским...» (Проекть политической 1871: 9-10). Зауважимо, що мова тут не йшла про визнання украТнщв роаянами (що власне вщображае сутнiсть москвофiльськоТ концепцп"), оскiльки як першi, так i другi визнавалися автором складовими частинами значно ширшого поняття - «русского» народу. А тому термш «русскш» не слiд ототожнювати з словом «росшський» («великоруський»), оскiльки вони не були синошмами. А. Добрянський у межах «русского» народу видтяв три сптьноти: малоруську (украТнську), бторуську та великоруську (росiйську). Отже,
для русофтьсько!' концепцN' А. Добрянського характерний двосту-пеневий рiвень щентичносп: перший - регiональний (украшський, бторуський, росiйський) й другий - загальнонацюнальний, якому iманентна панруська (в межах всього схщнослов'янського простору) нацiональна щентичшсть. Упродовж другоï половини Х1Х - початку ХХ ст. у середовиш^ русофшв iснували iстотнi нацюнально-свггогляд-ш розбiжностi у баченнi ^eï проблеми, що поступово (в 1890-х рр. (Свгглик 2011: 289)) зумовило трансформащю русофтьства (для якого була характерна панруська нацюнальна щентичысть) у москвофть-ство (яке базувалося на власне росшськш нацiональнiй iдентичностi).
Вплив русофЫв на культурний розвиток Закарпаття найбтьше вiдбився на мовнiй сферi. Вщчугний вiн був навiть тодi, коли вони уже не в^гравали важливого значення у суспiльно-полiтичному життi краю. Незважаючи на те, що на територп' дослiджуваного регiону вже кнувала, хоч i не в повнш мiрi задекларована традицiя формувати норму лггературно'| мови на основi розмовно!' народноï бесiди (Падяк 2010: 67), русофти вiдмовлялися вiд даноï традицп' й виступали за перейняття уже кодифковано!' й унормованоï росiйськоï мови, яка й мала стати для украшав лггературною (Унгвар 1872; Воззваые 1885). Цieю iдеeю у 1850-х рр. захопилася майже вся штелкенщя (Стрипський 2008: 271). У другш половит Х1Х ст. проросiйського мовно!' орieнтацiï притримувалися О. Гомичков, А. Добрянський, О. Митрак, I. Раковський, I.A. Стьвай, Ю.1. Ставровський, Е.А. Фенцик та iн. (Пап 2003: 463; Фтша 2011: 13). Причинами ïï обрання були такi: вщсутнкть упевненостi в змозi створити власну лггературну мову (Падяк 2010: 9); кнування у Закарпаттi великоï ктьккт вiдмiнних дiалектiв, що у випадку вибору одного з них за основу лггературно'| мови ставало перепоною у ïï од-наковому розумшы вама русинами краю (Бача 1961: 100; Голос 1861; Изь Ужгорода 1868; Явный ответь 1868; Какъ имЪемь 1869b; Магочш 1994: 36); ïï близьккть до церковнослов'янськоï мови та прагнення зберегти останню вщ «вимирання» (Фонетика 1895; Кореспонденция 1905: СХХХШ; Стрипський 2008: 271).
Закарпатськ русофiли, як i галицькi (Аркуша, Мудрий 1999: 261262) та буковинськ (Добржанський 1999: 151-152), виступали проти вживання украТись^! мови й запровадження фонетичного правопису (Голось 1861; Попрадов 1872; Патрютическш 1873; Гнатюк 1897b; 1899: 166-170). Тому постшы намагання галицьких народовщв пе-реконати ix використовувати украïнську мову та фонетику й таким чином приеднатися до украïнськоï культури, наштовхувалися на рiзку критику (Гнатюк 1897b; 1899: 166-170; Мукачевскш 1904). Частина русофшв обГрунтовувала свою вiдмову прийняти украшську мову за лiтературну тим, що вважала ïï польським проектом (Галицкш 1904;
Мукачевскш 1904; Стрипський 2008: 267). У той же час у вщстою-ванш русофшами проросшськоТ мовноТ орiентацiТ варто вiдмiтити один важливий момент. Не зважаючи на те, що у своТх перюдичних виданнях i публiцистичних працях вони пропагували росiйську мову, писали нею (правильнее - наближеною до росшськоТ) своТ працi, видавали перiодичнi видання («Свгг», «Сова», «Новий Свiт», «Карпат», «Листок»), зробили ТТ викладовою мовою у гiмназiях (Бабота, 1988: 70), абсолютна бтьшкть русофiлiв досконало ТТ не знали (Какъ имЪемъ 1869а; Бращайко 1908: 180; Драгоманов 1970: 166, 207, 278; Пап 2003: 465; Данилюк 1997: 200). А вщтак застосування росшськоТ на практик призводило до витворення новоТ штучноТ мови, «язичiя» -сумiшi елементiв росшськоТ, церковнослов'янськоТ та украТнськоТ, а iнодi й угорськоТ i словацькоТ мов, процентне вщношення слiв яких визначити важко, осктьки у кожного автора даний показник був рiзним i не сталим (Гнатюк 1897а; Бращайко 1908: 180; Драгоманов 1970: 278).
Поштовхом до початку активноТ полiтичноТ дiяльностi русофшв стали прийняття 1860 р. австршським iмператором Францом Йозе-фом I «Жовтневого диплому» та ухваленням 1861 р. новоТ Конституцп, що передбачала проведення перших тсля подiй «Весни народiв» виборiв до угорського парламенту у квггы 1861 р. (Майор 2012а: 121-122). У 1861-1868 рр. закарпатцями, в основному за ^щативою русофшв, було розроблено бшьше десятка нацюнально-пол^ичних програм. Для основноТ частини з них були характеры там положен-ня: реоргашзащя комiтатiв Угорщини за нацiональним принципом i формування на територп украТнського комiтату окремого конгресу (сейму); офщшне визнання руськоТ народностi та ТТ рiвноправностi (як i iнших нацiональних меншин) з угорцями; створення посади мiнiстра без портфеля при центральнш владi для кожноТ нацюналь-ностi; запровадження руськоТ мови як офщшноТ в дтоводс^ та шкiльнiй освiтi; вiдкриття при Пештському ушверситет та Кошицькiй академп кафедр руськоТ мови; забезпечення автономп РуськоТ гре-ко-католицькоТ церкви та перетворення Мукачiвського епископства на митрополт (або ж створення окремого Руського архiепископ-ства); формування в армп окремоТ украТнськоТ вiйськовоТ частини; лквщащя залишкiв крiпосницькоТ системи (Изъ Пряшевской 1865; Владимiрь 1867; Изъ Угочи 1867; Изъ Пряшева 1868; Изъ Угорской 1883; Перени 1957: 58-73, 83-88; 2едис 1965: 52-60, 68-71; Пап 2003: 354-356; Майор 2012а: 123).
На засщаннях угорського парламенту розроблеш русинами на-цюнально-полггичы вимоги та програми представляв i вщстоював А. Добрянський (Майор 2012а). Не зважаючи на те, що шовшктична
угорська влада HaB^pi3 вiдмовилася виконувати вищезазначен вимоги, лiдер закарпатських русофшв не припинив шукати шляхи розв'язання «украТнського питання». 1871 р. ним був розроблений пол^ичний проект, який передбачав створення у складi Австро-Угорщини автономноТ украТнськоТ адмiнiстративно-територiальноТ одиниц («Русi австршськоТ»), яка об'еднувала в едине цiле Галичину, Закарпаття i Буковину. Реалiзацiя цього проекту дозволила б украТн-цям самостiйно розвиватися як на поличному (в межах, дозволе-них Конституцiею), так i на нацiонально-культурному рiвнi (Проекть политической 1871). 1885 р. А. Добрянський розробив черговий пол^ичний проект («Програма для реалiзацiТ нацiональноТ автономiТ в Австрп»), який передбачав перетворення Австро-Угорщини iз дуалЬ стичноТ держави на федерацт восьми рiвноправних нацюнально-адмшктративних автономiй-районiв: Галицько-руський, Нiмецький, Пiвденнослов'янський, Польський, Румунський, Угорський, Чеський та Вщенський (Programm 1885: 59-61). Проте, домогтися реалiзацiТ одного з цих проектв йому так i не вдалося. 1дея надання украТнсь-кiй територп статусу автономiТ, як i концепщя федералiзму тодi не користувалися пщтримкою, а часто викликали й гострий спротив у представникiв урядових кт Австро-Угорщини.
Важливим етапом у розвитку русофтьського руху стало заснування у 1860-х рр. ряду культурно-просвггшх спток - «Товариства св. Василiя Великого» та «РуськоТ бесiди». Вони стали осередками украТнськоТ штелкенцп й об'еднували людей з рiзними iдейними переконання-ми. Однак бiльшу частину Тх членiв складали русофiли. lнiцiаторами створення в Ужгородi «Товариства св. Василiя Великого» у 1864 р. виступили пряшiвський епископ Й. Гаганець та мукачiвський епископ В. Попович (Игнатовь 1866; Уставь 1866: 16; Уршлъ Метеоръ 1938: 79). Його статут був затверджений Угорською намкницькою радою 15 грудня 1864 р. (Оть Ужгорода 1865; Уставь 1866: 16). Цть i завдання сптки полягали у лм, аби здiйснювати пщготовку, видавництво та поширення шкiльних книг, а також русько- та угорськомовних кни-жок i часописiв, ям б сприяли морально-духовному просвiтленню греко-католимв МукачiвськоТ та ПряшiвськоТ епархiй (Уставь 1866: 2; Mayer 1977: 21). Покровителями i першими керiвниками товариства виступили епископи В. Попович i Й. Гаганець. О^м них, дiяльнiстю спiлки керували його старший та молодший голови (Уставь 1866: 2, 6).
Першi загальнi установчi збори «Товариства св. Василiя Великого», на яких сформовали його керiвний комггет, вщбулися 1 жовтня 1866 р. (Уршлъ Метеоръ 1938: 80; Добош 1956: 94; Zeguc 1965: 65; Зарубежные 1975: 386). З цього дня воно i розпочало де-факто свою активну дiяльнiсть. Першим головою сптки обрали А. Добрянського,
а другим - I. Раковського, котрий де-факто i залишався керiвником товариства, оскiльки його перший голова в цей час мешкав головно за межами Закарпаття - у Вщш (Уршлъ Метеоръ 1938: 80; Добош 1956: 95; Mayer 1977: 20). У вщповщносп до програмових цшей, пщ епдою спiлки видавалися шкiльнi книги: «Всемiрная исторiя» В. Кимака, «География» й «Арифметика» I. Раковського, «Краткий сборник для упражнений в русском языке» К. Сабова (Добош 1956: 95), «Велкш сборникъ» А. Поповича (РЪчъ 1869). З 1867 р. товариство почало видавати газету «Свгг», редакторами якоТ були професори пмназп Ю. 1гнатко й К. Сабов (Пап 2003: 395). За словами кторика i лггературознавця О.М. Рудловчак, «Свгт» був першим перiодичним друкованим органом украТнщв Закарпаття, яким покладено основи нацюнальноТ журналiстики суспiльного характеру (Рудловчак 1985: 83). Будучи друкованим органом ужгородськоТ сптки, сусптьно-лiтературна газета виражала щею культурного еднання з Роаею, закликала засвоювати росiйську культуру та вивчати росшську мову (Рудловчак 1985: 99). Спроби заснувати пол^ичну газету, ям 1860 р. здшснив А. Добрянський (Рудловчак 1988: 22-23), 1864 р. - Й. Ля-хович (Рудловчак 1985: 96), а 1871 р. - Г. Маркош, виявилися, через нестачу необхщних для цього кошлв, безустшними (Падяк 2006: 26-27).
О^м «Товариства св. Василiя Великого» осередками культурного й громадського руху украТнщв стали товариства клубного типу (каси-но) - «Руська бесща», якi у другiй половинi 1860-х рр. вщкрилися в Ужгородi, Хусп, Пряшевi та Сиготi (Унгварь 1869; Майор 2012b). 1дея заснування першоТ «РуськоТ бесiди» виникла ще 1865 р. у москвофта М. Гомичкова та I. Даниловича (Изь Ужгорода 1865). Однак, отримати офщшне урядове пщтвердження на його вщкриття вдалося лише 1867 р. (Игнатков 1867). Метою дiяльностi товариства визначалося пщнесення рiвня осв™ серед неграмотного населення (Александръ 1867). Засобами ТТ реалiзацiТ слугували бiблiотека, яка мiстила велику ктьмсть рiзних книг, журналiв i газет (як украТнських, так i угорських, нiмецьких, росiйських й ш.) (Изь Мукачова 1867; Изь Ужгорода 1867), та, власне, саме спткування мiж членами клубу (Александръ 1867). Кшьмсть членiв ужгородськоТ «РуськоТ бесщи» була невеликою. Влiтку 1867 р. вона нараховувала 126 оаб (РЪчъ 1867), а наступного року Тх кiлькiсть зросла до 150 (Ужгород 1868). В основному ними були члени «Товариства св. Василiя Великого» (Общество 1868).
1868 р. завдяки активнш дiяльностi штел^енци (П. Долиная, £. Поповича, К. Добрянського, Е. Грабара та ш.) засновуеться ще одна «Руська бесща» у Сигот (Оть Сигота 1868; Рудловчак 1988: 39-40). Основними цтями ТТ дiяльностi визначалися розвиток руськоТ говiрки,
пробудження народного духу, надання допомоги селянським д™м, якi навчалися у Сиготськш гiмназiТ, вiдкриття для них гуртожитку (Изъ Марморошскаго 1869). Та попри позитивы намiри членiв «РуськоТ бесщи» в Ужгородi, Сиготi (на жаль, про аналопчы касино в Хусп i Пряшевi майже ычого не вiдомо), «Товариства св. Василiя Великого» здiйснювати просвiту серед селян, ця дiяльнiсть не мала великого устху, бо задля ТТ реалiзацiТ використовувалася, як правило, л^ера-тура та преса, опублковаы росiйською мовою чи «язичiем», якi були незрозумтими для абсолютноТ бiльшостi населення. Винятком став лише популярний «Додаток» до часопису «Листок», який £. Фенцик видавав народною розмовною мовою (Бращайко 1908: 179).
Важливi змiни у розвитку сусптьно-полггичного руху украТнцiв вщбулися наприкшф 1860-х рр., коли намггилися першi риси роз-межування у середовиш^ закарпатськоТ iнтелiгенцiТ. Поступово ця поляризащя ставала значно чiткiшою, що призвело до формування у 1869-1870 рр. (Унгварь 1871; Падяк 2006: 11) двох «партш»: «народно-руськоТ» («народноТ», «патрютичноТ», «радикальноТ») та «епископськоТ» («мадяронськоТ», «помiркованоТ», «партiТ епископа Панковича», «утил^аристськоТ», «партiТ епископатiв», «партiТ опор-туыспв») (ДЪла Галицкой 1871; Партiи 1871; Явдыкь 1904: 69; Падяк 2006: 11). До першоТ групи, очолюваноТ А. Добрянським, належали представники МукачiвськоТ i ПряшiвськоТ епархiТ: А. Рубш, Ю. Форкаш, £. Попович, М. Грабар, П. Грабар, М. Молчан та ш. (Явдыкь 1904: 69). Лщером другоТ «партiТ», яка складалася зi змадяризованоТ iнтелiгенцiТ, став мукачiвський епископ С. Панкович. Основна цть «епископськоТ партп», яка спiвпрацювала з угорською владою, полягала в мадя-ризацiТ русинiв та максимальному послаблены позицш русофiлiв (Движенiе 1873). Вони, зокрема, намагалися усунути вiд управлшня «Товариством св. Василiя Великого» його лiдерiв - А. Добрянського та I. Раковського (ДЪла Галицкой 1871). Реалiзувати дану цiль Тм вда-лося 28 вересня 1871 р., коли шд час шостих загальних зборiв старе керiвництво ужгородськоТ сптки було усунуте, а на його мкце обране нове (О. Негребецький, Ю. Маркош), лояльне до епископа й угорсь-коТ влади (Добош 1956: 98; Метеорь 1875: 84; Оть Ужгорода 1871; Mayer 1977: 22). Цього ж дня в Ужгородi здшснили невдалий замах на А. Добрянського (Метеорь 1875: 84), що мало сумы наслщки для Закарпаття, адже провщний громадський i пол^ичний дiяч краю уже не мк брати активноТ участi у громадсько-культурному життi украТнцiв.
Подальше кнування «Товариства св. Василiя Великого» бтьше нагадувало просту формальнiсть, нiж об'ективну дшсысть. Його нове керiвництво не лише майже ычого не робило задля нацюнально-культурного розвитку краю, поширення освгги серед населення, але й
разом з угорською владою не давало можливосп здшснювати активну культурно-громадську дiяльнiсть колишшм лiдерам спiлки (Е.Ф. 1886; Смерть общества 1886; Зарубежные 1975: 388-389; Mayer 1977: 56). А з ÏÏ занепадом на початку 1870-х рр. припинилася i дiяльнiсть «РуськоТ бесщи» в Ужгородi та СиготЬ а, очевидно, й у Хусп та ПряшевЬ оскшьки вiдомостi про ïx дiяльнiсть тсля 1870 р. вiдсутнi. Вщбуло-ся це не випадково, а пщ тиском мукачiвського епископа, котрий з великим острахом дивився на дiяльнiсть «Бесщи», осктьки вважав, що там займалися протизаконною полiтикою, читали небезпечш для церкви книги та газети, готували змови проти церковноТ влади та ш. (Урiилъ Метеоръ 1938: 86, 106, 116).
Негативш тенденцп' у суспiльно-полiтичному життi краю, як спо-стерiгалися наприкiнцi 1860-х рр., та ïx загострення у наступш роки призвели до того, що з початку 1870-х рр. у русофтьському руа, як i нацюнальному руа украТнщв Закарпаття у цтому, наступила серйозна й затяжна криза, яка тривала до середини 1890-х рр. (Изъ Угорской 1883; Що дТют 1889; Зарубежные 1975: 388-389; Павлик 1985: 245; ). За словами I. Раковського, епископ С. Панкович нашс народному руховЬ який майже повшстю припинився тсля 1871 р., «смертельний удар» (Зарубежные 1975: 388). «З тих шр настало панування цтковитоТ безжиттевосп, а становище це можна назвати "розумовою вбопстю"», - пщкреслював I. Сильвай (Метеорь 1875: 84). Вщомий галицький громадсько-пол^ичний дiяч М. Павлик вщ-мiчав, що на Закарпаттi запанувала «непроглядна ттьма» (Павлик 1985: 245).
Пiспя 1871 р. вплив русофтьськоТ течiï у громадсько-полггичному життi краю настiльки зменшився, що проявлявся лише у вживанш псевдоросшськоТ мови у перiодичниx i неперюдичних виданнях, ïï ж використаннi в деяких навчальних закладах, розробц А. Добрян-ським полiтичниx проектiв розв'язання «украТнського питання» у Габсбурзькiй монархи тощо. Дiячi даного напрямку, переконавшись у марносп своеТ дiяльностi, почали вщходити вiд тiеï iдеологiï, яка була полггичною платформою Тх руху, перервали зв'язки з галицькими русофтами (Zeguc 1965: 88; Стрипський 2008: 266). З кшця 1860-х -початку 1870-х рр. москвофти пщдалися серйозному впливовi ма-дяризацп' (Zeguc 1965: 88 Гнатюк 1916: 46; Стрипський 2008: 266), внаслщок чого стали «безнадшними мадяронами» (Галичина 1915: 130). Поколшня украïнцiв, яке народилося починаючи вщ 1880-х рр., виростало вже виключно в угорському культурному середовищЬ вони читали рiзноманiтну л^ературу й розмовляли виключно по-угорськи (Стрипський 2008: 266).
На зламi Х1Х-ХХ ст. старшi русофiльськi дiячi з поколшня А. Доб-
рянського та I. Раковського вже практично не займалися активною громадсько-пол^ичною дiяльнiстю (Лисяк-Рудницький 1994: 462). У 1890-х рр. - на початку ХХ ст. лише невелика частина представнимв закарпатськоï штелкенцп належали до москвофтьського напрямку: Ю. Бачинський, Д. Гебей, I. Сильвай, Е. Фенцик та ш. Як зазначае В. Падяк, до початку ХХ ст. русофтьство як щейно-естетичне та мовне явище вичерпало себе, i зi смертю 1903 р. останнього яскравого буди-теля Е. Фенцика поколшня будт^в-русофшв зiйшло з лiтературноï ниви (Падяк 2010: 105). «Великоруський напрям у лiтературi скiнчився повним фiяском», - зазначав сучасник тих подш 0. Бонкало (Волошин). Наприкiнцi Х!Х - на початку ХХ ст. у Закарпатп було лише бтя 2530 осiб, котрi абияк володти росiйською, оскiльки досконало вивчити ïï не зумiли (Гнатюк 1897с; Стрипский 1897; Стрипський 2008: 267). Етимолопчного ж правопису на початку ХХ ст. закарпатськ журнал^и (зокрема змадяризоваш), на думку Г. Стрипського, притримувалися вже лише несвщомо, в силу звички (Стрипський 2008: 271).
Крах русофiльськоï течи був зумовлений такими причинами: щео-лопчною концепщею русофiлiв, особливо прагненням запровадити для украшщв лiтературною мовою росiйську та використанням на практик «язичiя», незрозумтого для населення; вiдсутнiстю актив-ноï громадськоï i культурно-освiтньоï дiяльностi (створення широкоï мережi читалень, проведення народних вiче, видання друкованоï лiтератури на зрозумтш для народу мовi); проведення угорською владою полггики мадяризацiï.
Як бачимо, упродовж 1850-х - 1919 р. русофтьський рух прой-шов чотири етапи розвитку. Перший - 1850-1860 рр. - виникнення i оргашзацшний розвиток русофтьства як мовно-лiтературноï орiентацiï. Другий - 1860-1871 рр. - становлення iнституцiйноï бази руху (створюються культурно-громадськ органiзацiï), розробка нацюнальних програм, здiйснення полiтичноï дiяльностi, трансфор-мацiя русофiльства в домiнуючу в репош суспiльно-полiтичну течiю. У цей час вщбулося загострення конфронтацiï з мадярофтами, в результатi якоï останш, заручившись пiдтримкою угорськоï влади, здобули перемогу. Третш - 1871 - середину 1890-л рр. - занепад i стагна^я русофiльства, iстотне зменшення його соцiальноï бази (бiльшiсть русофЫв стала мадярофiлами). Четвертий - середина 1890-х - 1919 р. - характеризуеться трансформа^ею русофтьства в москвофтьство, щеолопя якого базувалася на росшськш нацiо-нальнiй iдентичностi (визнання украшав росiянами). Загалом для цього етапу притаманы тi ж рису, що й для попереднього. Незважаючи на те, що русофти домшували в сусптьно-пол^ичному життi краю упродовж 1850-х - 1871 р., широкоï пщтримки серед населення
вони не мали. Та навггь беручи до уваги те, що у дiяльностi та ще-ологи' русофЫв були негативш моменти, на нашу думку, на них не слщ вшати клеймо зраднимв, «гальма» национального руху, адже поява даноТ течи' у суспшьно-полггичному життi краю була цшком закономiрним процесом, зумовленим рядом вагомих внутршшх i зовнiшнix факторiв.
Л1ТЕРАТУРА
Александръ 1867 - Александръ Ю.Г. Русская бесЬда (Касино) въ УнгварЪ // СвЪтъ. Унгваръ. 1867. Ч. 3.
Аркуша, Мудрий 1999 - Аркуша О., Мудрий М. Русофтьство в Галичин в середин XIX - на початку ХХ ст.: ^енеза, етапи розвитку, свЬогляд // Вкник Львiвського унiверситету. Серiя iсторична. Львiв, 1999. Вип. 34. С. 231-268.
Бабота 1988 - Бабота Л. Закарпатська газета «Карпат» (1873-1886) // Науковий збiрник Музею украТнськоТ культури у Свиднику. 1988. № 15, ч. 1. С. 69-84.
Бача 1994 - Бача Ю. До питання про русофтьство та москвофтьство за-карпатських украшав вщ середини XIX ст. // «Карпаторусинство»: iсторiя i сучасшсть. КиТв: Обереги, 1994. С. 22-30.
Бача 1961 - Бача Ю. ЛЬературний рух на Закарпатт середини XIX столЬтя. Пряшiв, 1961. 272 с.
Бращайко 1908 - Бращайко I. Дектько ств за угорсько-руське просто-народне жите i поезiю // йч: Альманах в пам'ять 40-их роковин основаня товариства «Сiч» в Вщш. Львiв. 1908. С. 175-186.
Владимiръ 1867 - Владимiръ. Изъ Угочи (Заявлеше народных желанiй въ Угорской Руси ) // Слово. Львовъ. 1867. Ч. 89.
Воззваше 1885 - Воззваше къ подписка // Листокъ. Унгваръ. 1885. № 1.
Волошин - Волошин А. Зааювання й розвиток т-ва ПросвЬа. URL: http:// Litopys.org.ua (останнш перегляд: 9 жовтня 2016).
Галицкш 1904 - Галицкш Оукраинцы // Наука. Унгваръ. 1904. № 20.
Галичина 1915 - Галичина, Буковина, Угорская Русь. 2-е изд., доп. М.: Задруга, 1915. 282 с.
Гнатюк 1915 - Гнатюк В. Безцтьш заходи. Кирилиця i русофтьство // ДТло. Львiв. 1915. Ч. 93.
Гнатюк 1916 - Гнатюк В. Нацюнальне вщродження австро-угорських украТншв (1772-1880 рр.). Вщень, 1916. 65 с.
Гнатюк 1899 - Гнатюк В. Причинок до кторш зносин галицьких i угорських русишв // ЛЬературно-науковий вiстник. Рiчник II. Том VII. Львiв: Наукове товариство iмени Шевченка у Львовi, 1899. С. 162-178.
Гнатюк 1897a - Гнатюк В. Сьвпл духи на Угорськiй Руси // Буковина. ЧерновцУ. 1897. Ч. 80.
Гнатюк 1897b - Гнатюк В. Сьв^ духи на Угорськш Руси. II // Буковина. Черновцы 1897. Ч. 87.
Гнатюк 1897c - Гнатюк В. Сьвпл духи на Угорськш Руси. III // Буковина. ЧерновцГ. 1897. Ч. 88.
Голось 1861 - Голось изь Угорской Руси о русскомь языкЪ // День. Москва. 1861. № 5.
Данилюк 1997 - ДанилюкД. ктс^я Закарпаття в бiографiяx i портретах (з давтх чаав до початку ХХ ст.). Ужгород: Патент, 1997. 289 с.
Движете 1873 - Движете народной жизни вь Угорской Руси. IV // Слово. Львовь. 1873. Ч. 10.
Добош 1956 - Добош С. Адольф Иванович Добрянский: Очерк жизни и деятельности. Пряшiв: SVKL, 1956. 168 с.
Добржанський 1999 - Добржанський О. Нацюнальний рух украшав Буковини друго! половини Х!Х - початку ХХ ст. Чертвцк Золот литаври, 1999. 574 с.
Драгоманов 1970 - Драгоманов М. Австро-руськ спомини (18671877 рр.) // ЛЬературно-публщистичт працг Кив: Наукова думка, 1970. Т. 2. С. 276-277.
Драгоманов 1895 - Драгоманов М. В справi Угорс^ Рус // Народ. Львiв. 1895. № 11.
ДЪла Галицкой 1871 - ДЪла Галицкой и Угорской Руси. Оть Ужгорода (Конець) // Слово. Львовь. 1871. Ч. 74.
Е.Ф. 1886 - Е.Ф. Книги вь нашехь народныхь школахь // Листокь. Унгварь. 1886. № 7.
Зарубежные 1975 - Зарубежные славяне и Россия. Документы архива М.Ф. Раевского. 40-80 годы Х1Х века. М.: Наука, 1975. 576 с.
И.Ч. 1886 - И.Ч. Наше равнодушiе одна изь причинь бЬдностей нашей // Листокь. Унгварь. 1886. № 4.
Игнатков 1867 - Игнатков Ю.Ю. Изь Ужгорода (Русская бесЪда) // Слово. Львовь. 1867. Ч. 13.
Игнатовь 1866 - ИгнатовъЮ. Изь Ужгорода // Слово. Львовь. 1866. Ч. 100. Изь Мармороша 1864 - Изь Мармороша // Слово. Львовь. 1864. Ч. 69. Изь Марморошскаго 1869 - Изь Марморошскаго Сигота // СвЬть. Унгварь. 1869. Ч. 11.
Изь Мукачова 1867 - Изь Мукачова (Выборы чиновниковь. Русская бесЬда вь УжгородЬ) // Слово. Львовь. 1867. Ч. 33.
Изь Мукачова 1866 - Изь Мукачова (Петиция угорскихь русиновь до Пештянського сойма) // Слово. Львовь. 1866. Ч. 49.
Изь Пряшева 1868 - Изь Пряшева (Желатя и требоватя угро-русского народа) // Слово. Львовь. 1868. Ч. 10.
Изъ Пряшевской 1865 - Изъ Пряшевской епархш (Русь Угорска таки бодрствует - новый програмъ народный) // Слово. Львовъ. 1865. Ч. 86.
Изъ Угорской 1883 - Изъ Угорской Руси // Слово. Львовъ. 1883. Ч. 117.
Изъ Угочи 1867 - Изъ Угочи (Заявлеше народных желанш въ Угорской Руси ) // Слово. Львовъ. 1867. Ч. 89.
Изъ Ужгорода 1865 - Изъ Ужгорода (Учреждеше первой угро-русской БесЬды въ УжгородЬ) // Слово. Львовъ. 1865. Ч. 10.
Изъ Ужгорода 1867 - Изъ Ужгорода // Слово. Львовъ. 1867. Ч. 40.
Изъ Ужгорода 1868 - Изъ Ужгорода. 9 января // СвЪт. Унгваръ. 1868. Ч. 3.
Какъ имЪемъ 1869a - Какъ имЪемъ писати? (Продолжеше) // СвЪт. Унгваръ. 1869. Ч. 34.
Какъ имЪемъ 1869b - Какъ имЪемъ писати? (Продолжеше) // СвЪт. Унгваръ. 1869. Ч. 32.
Кашка 2008 - Кашка М.Ю. ЕтнополЬичний розвиток русишв-украТн-шв Закарпаття (середина XVIII ст. - 1867 р.): дис. канд. iŒ наук. Ужгород, 2008. 227 с.
Кореспонденция 1905 - Кореспонденция Якова Головацького в л^ах 1850-1862. Видав др. Кирило Студинський. Львiв: Наукове товариство iм. Шевченка, 1905. 594 с.
Лисяк-Рудницький 1994 - Лисяк-Рудницький I. Карпатська УкраТна: народ у пошуках свое! щентичносп // Лисяк-Рудницький I. кторичш есе: в 2 т. / Пер. з англ. М. Бадк, У. Гавришюв, Я. Грицака, А. Дещиц^ Г. Киван, Е. ПанкеевоТ. КиТв: Основи, 1994. Т. I. С. 451-470.
Магочш 1994 - Магочiй П-Р. Формування нацюнальноТ самосвщомосп: Пщкарпатська Русь (1848-1948). Ужгород: Карпатський край, 1994. 296 с.
Маер 1968 - Маер М. Закарпатськ украТнц на переломi столпъ // Жовтень i украТнська культура. Пряшiв, 1968. С. 49-73.
Майор 2012а - Майор Р. Парламентська дiяльнiсть А. Добрянського в угорському сеймi та його боротьба проти мадяризаци нацюнальних мен-шин Угорщини в 1861-1868 рр. // Проблеми ^торп краТн Центрально! та СхщноТ £вропи: збiрник наукових праць. Кам'янець-Подтьський: КПНУ iм. !вана Опенка, 2012. Вип. 3. C. 120-140.
Майор 2012b - Майор P.I. Товариство «Руська бесща» в громадському жигп Закарпаття в другш половиш XIX ст. // В^ник Кам'янець-Подтьського нацюнального ушверситету iменi Iвана Опенка. кторичш науки / [Редкол. В.С. Степанков (вщп. ред.) та ш.]. Кам'янець-Подiльський: КПНУ iм. Iвана Огiенка, 2012. Вип. 5. С. 130-134.
Маркусь 1994 - Маркусь В. Росшська iмперiя i Закарпаття // «Карпатору-синство»: iсторiя i сучасшсть. КиТв: Обереги, 1994. С. 5-21.
Метеоръ 1875 - МетеоръУ. Положеше угорскихъ русскихъ подъ управле-шемъ Стефана Панковича, епископа Мукачевскаго // Славянскш сборникъ. СПб., 1875. Т. 1. С. 55-88.
Мишанич 1992 - Мишанич О. «Карпаторусинство», його джерела й ево-люшя у ХХ ст. Вiдродження, 1992. 56 с.
Мудрий 2002 - Мудрий М. Нацюнально-полтичш орiентацiï в украш-ському суспiльствi Галичини австршського перiоду у висвiтленнi сучасно1 iсторiографiï // Вiсник Львiвського унiверситету. Серiя iсторична. 2002. Вип. 37, ч. 1. С. 465-500.
Мукачевскш 1904 - Мукачевсюй. Галицкш «оукраинцы» // Наука. Унгварь. 1904. № 19.
Общество 1868 - Общество св. Василiя и Русская бесЪда. Ужгородь, дня 8-го (20-го) ноября // СвЪть. Унгварь. 1868. Ч. 44.
Оть Сигота 1868 - Оть Сигота // Слово. Львовь. 1868. Ч. 22.
Оть Ужгорода 1865 - Оть Ужгорода // Слово. Львовь. 1865. Ч. 101.
Оть Ужгорода 1871 - Оть Ужгорода // Слово. Львовь. 1871. Ч. 81.
Павлик 1985 - Павлик М. Про русько-укра1нсью народн читальн // Павлик М. Твори. Кив: Днтро, 1985. С. 159-283.
Падяк 2010 - Падяк В. Нарис ^орп карпаторусинсько1 лтератури ХVI-Х!Х столпъ / Дослщний центр карпатознавства. Ужгород: Вид-во В. Падяка, 2010. 204 с.
Падяк 2006 - Падяк В. Ужгородський тижневик «Новый СвЪть» (18711872): Анотована бiблiографiя матерiалiв та iсторичний нарис. Ужгород: Вид-во В. Падяка, 2006. 172 с.
Пап 2003 - Пап С. ктс^я Закарпаття. Том III. !вано-Франювськ: Нова Зоря, 2003. 648 с.
Партш 1871 - Партш на Угорской Руси. Изь Угорской Руси // Слово. Львовь. 1871. Ч. 81.
Патрютическш 1873 - Патрютическш письма. VI. Малорусское движете на УкраинЪ. Изь Вьдня. 1873 // Слово. Львовь. 1873. Ч. 16.
Перени 1957 - ПерениЙ. Из истории закарпатских украинцев (1849-1914). Budupest: Akademiai KLado, 1957. 160 с.
Попрадовь 1872 - Попрадовъ. Оть Дуная, 12 (24) декабря, 1872 // Новый СвЪть. Унгварь. 1872. Ч. 49.
Проекть политической 1871 - Проекть политической програмы для Руси австршской. Львовь: Ставропигшскш институт, 1871. 44 с.
Рудловчак 1985 - РудловчакО. Газета «Свет» i ïï попередники. Бiблiогра-фiя матерiалiв «Света» // Науковий збiрник Музею украïнськоï культури у Свиднику. 1985. № 12. С. 83-147.
Рудловчак 1988 - Рудловчак О. Шляхи росшського друкованого слова до закарпатських украшав. Закарпатоукрашсью кореспонденти росiйськоï преси в 50-70-^ роки Х!Х ст. // Науковий збiрник Музею украïнськоï культури у Свиднику. 1988. № 13. С. 7-94.
РЪчь 1867 - РЪчь // СвЪть. Унгварь. 1867. Ч. 5.
РЪчь 1869 - РЪчь // СвЪт. Унгварь. 1869. Ч. 38.
СвЬлик 2011 - СвiтликН. Закарпаття у публщистичнш рецепци галичан (середина Х1Х - початок ХХ столптя) // Науковий вкник Ужгородського унiверситету. Серiя: 1стс^я. 2011. Вип. 27. С. 285-293.
Слово 1868 - Слово. Львовъ. 1868. Ч. 26.
Смерть общества 1886 - Смерть общества нашого // Листокъ. Унгваръ. 1886. № 16.
Стрипский 1897 - Стрипский Г. З УгорськоТ Руси // Буковина. ЧерновцТ. 1897. Ч. 55.
Стрипський 2008 - Стрипський Г. МосквофЫзм, украТшзм i вЬчизняш руснаки // Науковий вкник Ужгородського ушверситету. Серiя: lсторiя / Ужгород. нацюн. ун-т. Ужгород: Говерла, 2008. Вип. 20. С. 264-273.
Сухий 2003 - Сухий О. Вщ русофтьства до москвофтьства (росшський чинник у громадськш думцi та суспiльно-полiтичному житт галицьких украТнцiв у Х1Х столЬт^. Львiв: Львiв. нац. ун-т iм. I. Франка, 2003. 498 с.
^хий 1996 - Tiхий Ф. Розвиток сучасноТ лiтературноТ мови на Пщкарпатсь-кiй Русi. Ужгород, 1996. 226 с.
Ужгородъ 1868 - Ужгородъ. 26 ^ля (7 Авг.) 1868 // СвЪть. Унгваръ. 1868. Ч. 29.
Унгварь 1872 - Унгварь. 1 (13) марта 1872 // Новый СвЪть. Унгварь. 1872. Ч. 9.
Унгварь 1871 - Унгварь. 10-го (22-го) августа 1871 // Новый СвЪть. Унгварь. 1871. Ч. 28.
Унгварь 1869 - Унгварь. 1(13) Ноября // СвЪт. Унгварь. 1869. Ч. 43.
Уршль Метеорь 1938 - Уршль Метеорь (И.А. Сильвай). Автобiографiя. Ужгород: Школьная помощь, 1938. 131 с.
Уставь 1866 - Уставь Общества св. Василiя Великаго. Ужгород: Типографiя Карла 1егера, 1866. 16 с.
ФЫна 2011 - Фiлiна Т.В. Нацюнально-культурний розвиток русишв-укра'шщв СхщноТ Словаччини (друга половина XVIII - перша половина XX ст.): автореф. дис. ... канд. id". наук: 26.00.01. Кшв, 2011. 22 с.
Фтша - Фiлiна Т.В. Еволю^я мовного питання русишв-украТн^в. URL: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Vdakk/2009_2/21.html (останнш перегляд: 9 жовтня 2016).
Фонетика 1895 - Фонетика вь школахь и чтеше церковныхь книг // Листокь. Унгварь. 1895. № 1.
Шандор 1992 - Шандор В. Закарпаття. 1сторично-правовий нарис вщ IX ст. до 1920. Нью-Йорк: Карпатський Союз, 1992. 292 с.
Що дТют 1889 - Що дТют нашi братя? // Буковина. ЧернорвцЪ. 1889. Ч. 20.
Явдыкь 1904 - ЯвдыкъЛ. Истс^я Угорской Руси. Варшава, 1904. 85 с.
Явный отвЪть 1868 - Явный отвЪть на ответый листь до редакцш «СвЪта» // СвЪт. Унгварь. 1868. Ч. 3.
Mayer 1977 - Mayer M. Karpatukran (ruszin) politikai es tarsadalmi törekvesek: 1860-1910. Budapest: Akademiai Kiado, 1977. 255 p.
Programm 1885 - Programm zur Durchführung der nationalen Autonomie in Österreich (Fon einem Slaven). Wien: Verlag des «Parlamentär», 1885. 167 s.
Zeguc 1965 - Zeguc I. Die nationalpolitischen Bestrebungen der Karpato-Ruthenen 1848-1914. Wiesbaden: Harrassowitz, 1965. 145 s.
REFERENCES
Aleksandr, Yu.G. (1867) Russkaya besida (Kasino) v Ungvari [Russian conversation (Kasino) in Ungvar]. Svit. Ungvar. 3.
Arkusha, O. & Mudriy, M. (1999) Rusofil'stvo v Galichini v seredini XIX - na pochatku XX st.: feneza, etapi rozvitku, svitoglyad [Russophilia in Galicia in the mid-19th - early 20th centuries: Genesis, stages of development, outlook]. Visnik L'vivs'kogo universitetu. Seriya istorichna. 34. pp. 231-268.
Babota, L. (1988) Zakarpats'ka gazeta "Karpat" (1873-1886) [A Transcarpathian newspaper "Karpat" (1873-1886)]. Naukoviy zbirnik Muzeyu ukrains'koi kul'turi u Svidniku. 15(1). pp. 69-84.
Bacha, Yu. (1994) Do pitannya pro rusofil'stvo ta moskvofil'stvo zakarpats'kikh ukraintsiv vid seredini XIX st. [On Russophilia and Moscophilia in Transcarpathian Ukrainians from the mid-19th century]. In: Bacha, Yu., Vanat, I., Markus, V., Mishanich, O. & Chuchka, P.P. "Karpatorusinstvo": istoriya isuchasnist' [Carpathian Russophilia: History and Modernity]. Kyiv: Oberegi. pp. 22-30.
Bacha, Yu. (1961) Literaturniy rukh na Zakarpatti seredini XIX stolittya [The literary movement in the mid-19th Transcarpathia]. Presov: [s.n.].
Brashchayko, I. (1908) Dekil'ko sliv za ugors'ko-rus'ke prostonarodne zhite i poeziyu [A few words on the Hungarian-Ruthenian folk life and poetry]. In: Kuzelya, Z. & Chaykivs'kiy, M. (eds) Sich [Sich]. Lviv: [s.n.]. pp. 175-186.
Slovo. (1867) Vladimir. Iz Ugochi (Zayavlenie narodnykh zhelaniy v ugorskoy Rusi) [Vladimir. From Ugocsa. Statement of the people's desires in Ugric Rus]. 89.
Listok (Uzhgorod). (1885) Vozzvanie k podpiski [A proclamation to the subscription]. 1.
Voloshin, A. (1937) Zasiyuvannya y rozvitok t-va Prosvita [Foundation and development of the Education Society]. [Online] Available from: http://litopys. org.ua/volosh/volosh17.htm (Accessed: 9th October 2016).
Nauka (Uzhgorod). (1904) Galitskii Oukraintsy [Galician Ukrainians]. 20.
Ukrainskaya zhizn'. (1915) Galichina, Bukovina, Ugorskaya Rus'. [Galicia, Bu-kovina, Hungarian Rus]. Moscow: Zadruga.
Gnatyuk, V. (1915) Beztsil'ni zakhodi. Kirilitsya i rusofil'stvo [Aimless activities. The Cyrillic alphabet and Russophilia]. Dilo. 93.
Gnatyuk, V. (1916) Natsional'ne vidrodzhennya avstro-ugors'kikh ukraintsiv (1772-1880 rr.). [National Revival of Austro-Hungarian Ukrainians (17721880).]. Vienna: Soyuz vizvolennya Ukraini.
Gnatyuk, V. (1899) Prichinok do istorii znosin gaLits'kikh i ugors'kikh rusiniv [Reasons to the history of relations of GaLician and Hungarian Rusins]. Literaturno-naukoviy vistnik. II (7). pp. 162-178.
Gnatyuk, V. (1897a) S'vitLi dukhi na Ugors'kiy Rusi [The bright spirits in Hungarian Rus]. Bukovina (Chernovtsy). 80.
Gnatyuk, V. (1897b) S'vitLi dukhi na Ugors'kiy Rusi. II [The bright spirits in Hungarian Rus. II]. Bukovina (Chernovtsy). 87.
Gnatyuk, V. (1897c) S'vitLi dukhi na Ugors'kiy Rusi. III [The bright spirits in Hungarian Rus. III]. Bukovina (Chernovtsy). 88.
Den'(Moscow). (1861) GoLos iz Ugorskoy Rusi o russkom yazyki [A voice from Hungrarian Rus about the Russian Language]. 5.
DaniLyuk, D. (1997) Istoriya Zakarpattya v biografiyakh i portretakh (z davnikh chasivdo pochatkuXXst.) [History of Transcarpathia in biographies and portraits (from ancient times to the earLy twentieth century)]. Uzhgorod: Patent.
Slovo (Lviv). (1873) Dvizhenie narodnoy zhizni v Ugorskoy Rusi. IV [The deveLopment of peopLe's Life in Ugric Rus. IV]. 10.
Dobosh, S. (1956) Adol'f Ivanovich Dobryanskiy: Ocherk zhizni i deyatel'nosti [AdoLf Dobriansky: An essay on his Life and activity]. Presov: SVKL.
Dobrzhanskiy, O. (1999) Natsional'niy rukh ukraintsivBukovini drugoi polovini XIX - pochatku XXst. [The nationaL Ukrainian movement in Bukovina in the Late 19th - earLy 20th centuries]. Chernovtsy: ZoLoti Litavri.
Dragomanov, M. (1970) Avstro-rus'ki spomini (1867-1877 rr.) [Austrian-Russian memories (1867-1877)]. Literaturno-publitsistichni pratsi. 2. pp. 276-277.
Dragomanov, M. (1895) V spravi Ugorskoi Rusi [In the case of Hungarian Rus]. Narod. 11.
Slovo (Lviv). (1871a) DiLa GaLitskoy i Ugorskoy Rusi. Ot Uzhgoroda (Konets) [The cases of GaLician and Hungarian Rus]. 74.
E.F. (1886) Knigi v nashekh narodnykh shkoLakh [Books in our peopLe's schooLs]. Listok (Uzhgorod). 7.
Nikitin, S.A. (ed.) (1975) Zarubezhnye slavyane i Rossiya. Dokumenty arkhiva M.F. Raevskogo. 40-80 gody XIX veka [Foreign and Russian SLavs. Documents from M.F. Rayevsky's Archive. The 1840-1880s]. Moscow: Nauka.
I.Ch. (1886) Nashe ravnodushie odna iz prichin bidnostey nashey [Our indifference is a cause of our poverty]. Listok (Uzhgorod). 4.
Ignatkov, Yu.Yu. (1867) Iz Uzhgoroda (Russkaya besida) [From Uzhgorod (Russian TaLk)]. Slovo (Lviv). 13.
Ignatov, Yu. (1866) Iz Uzhgoroda [From Uzhgorod]. Slovo (Lviv). 100.
Slovo (Lviv). (1864) Iz Marmorosha [From Marmorosh]. 69.
Svit (Uzhgorod). (1869a) Iz Marmoroshskago Sigota [From Marmarosh Sziget]. 11.
Slovo (Lviv). (1867a) Iz Mukachova (Vybory chinovnikov. Russkaya besida v Uzhgorodi) [From Mukachevo. The eLections of officiaLs. Russian TaLk in Uzhgorod]. 33.
Slovo (Lviv). (1866) Iz Mukachova (Petitsiya ugorskikh rusinov do Peshtyans'kogo soyma) [From Mukachevo. The petition of Ugric Rusins in Piestany Sojm]. 49.
Slovo (Lviv). (1868a) Iz Pryasheva (ZheLaniya i trebovaniya ugro-russkogo naroda) [From PreSov. The desires and requirements of the Ugric-Rusyns]. 10.
Slovo (Lviv). (1868b) Iz Pryashevskoy eparkhii. (Rus' Ugorska taki bodrstvu-et; - novyy program narodnyy) [From Presov eparchy. (Ugric Rus is stiLL awake - A new people's programme]. 86.
Slovo (Lviv). (1883) Iz Ugorskoy Rusi [From Ugric Rus]. 117.
Slovo (Lviv). (1867b) Iz Ugochi (ZayavLenie narodnykh zheLaniy v ugorskoy Rusi) [From Ugocsa. (Stating peopLe's desires in Ugric Rus]. 89.
Slovo (Lviv). (1865a) Iz Uzhgoroda (Uchrezhdenie pervoy ugro-russkoy Besidy v Uzhgorodi) [From Uzhgorod. The first Ugric-Russian society "Besida"]. 10.
Slovo (Lviv). (1867c) Iz Uzhgoroda [From Uzhgorod]. 40.
Svit (Uzhgorod). (1868a) Iz Uzhgoroda. 9 Yanvarya [From Uzhgorod. January 9]. 3.
Svit (Uzhgorod). (1869b) Kak imiem pisati? (ProdoLzhenie) [How to write? (Continuation)]. 34.
Svit (Uzhgorod). (1869c) Kak imiem pisati? (ProdoLzhenie) [How to write? (Continuation)]. 32.
Kashka, M.Yu. (2008) Etnopolitichniy rozvitok rusiniv-ukraintsiv Zakarpattya (seredina XVIII st. - 1867 r.) [Ethnic and poLiticaL deveLopment of Ukrainian-Rusyns in Transcarpathia (the mid-18th - 1867)]. History Cand. Diss. Uzhgorod.
Studinskiy, K. (ed.) (1905) Korespondentsiya Yakova Golovats'kogo v litakh 1850-1862 [Correspondence of Yakov GoLovatsky in 1850-1862]. Lviv: Naukove tovaristvo im. Shevchenka.
Lisyak-Rudnitskiy, I. (1994) Istorichni ese. V2 t. [Essays on History. In 2 voLs]. VoL. I. Kyiv: Osnovi. pp. 451-470.
Magochiy, P-R. (1994) Formuvannya natsional'noi samosvidomosti: Pidkarpats'ka Rus'(1848-1948) [Formation of nationaL identity: Subcarpathian Rus (18481948)]. Uzhgorod: Karpats'kiy kray.
Maer, M. (1968) Zakarpats'ki ukraintsi na pereLomi stoLit' [Transcarpathian Ukrainians at the turn of the century]. In: Zhovten'i ukrains'ka kul'tura [October and Ukrainian cuLture].Presov: [s.n.]. pp. 49-73.
Mayor, R. (2012a) ParLaments'ka diyaL'nist' A. Dobryans'kogo v ugors'komu seymi ta yogo borot'ba proti madyarizatsii natsionaL'nikh menshin Ugorshchini v 1861-1868 rr. [A. Dobriansky's ParLiamentary activities in the Hungarian Sejm and his struggLe against Hungarisation of minorities in Ugorshchina 1861-1868]. In: Stepankov, V.S. (ed.) Problemi istoriikrain Tsentral'noitaSkhidnoi Evropi [ProbLems of history of CentraL and Eastern Europe]. Kamianets-PodiLskyi: Kamianets-PodiLskyi NationaL University. pp. 120-140.
Mayor, R. (2012b) Tovaristvo "Rus'ka besida" v gromads'komu zhitti Zakarpattya v drugiy poLovini XIX st. [The Society "Russkaya beseda" in Transcar-
pathian public Life in the second half of the 19th century]. Visnik Kam'yanets'-Podil's'kogo natsional'nogo universitetu imeni Ivana Ogienka. Istorichni nauki. 5. pp. 130-134.
Markus, V. (1994) Rosiys'ka imperiya i Zakarpattya [Russian Empire and Transcarpathia]. In: Bacha, Yu, Vanat, I., Markus, V., Mishanich, O. & Chuchka, P.P. "Karpatorusinstvo": istoriya i suchasnist' [Carpathian Russophilia: History and Modernity]. Kyiv: Oberegi. pp. 5-21.
Meteor, U. (1875) PoLozhenie ugorskikh russkikh pod upravLeniem Stefana Pankovicha, episkopa Mukachevskago [The position of Ugric Rusyns under Stephen Pankovich, Bishop of Mukachevo]. In: GoLovatsky, Ya. et aL. Slavyanskiy sbornik [SLavic CoLLection]. VoL. 1. St. Petersburg: Second Section of His ImperiaL Majesty's Own ChanceLLery. pp. 55-88.
Mishanich, O. (1992) "Karpatorusinstvo", yogo dzherela y evolyutsiya u XX st. ["Carpathian RussophiLia", its origins and evoLution in the 20th century]. Drogobich: Vidrodzhennya.
Mudriy, M. (2002) NatsionaL'no-poLitichni orientatsiï v ukraïns'komu suspiL'stvi GaLichini avstriys'kogo periodu u visvitLenni suchasnoï istoriografiï [National poLiticaL orientation in GaLician-Austrian Ukraine in modern historiography]. Visnik L'vivs'kogo universitetu. Seriya istorichna. 37(1). pp. 465-500.
Mukachevskiy. (1904) GaLitskii "oukraintsy" [GaLician "Ukrainian"]. Nauka. 19.
Svit (Uzhgorod). (1868b) Obshchestvo sv. VasiLiya i Russkaya besida. Uzhgorod, dnya 8-go (20-go) noyabrya [Society of St. BasiL and "Russkaya Beseda". Uzhgorod, November 8 (20)]. 44.
Slovo (Lviv). (1868c) Ot Sigota [From Sihit]. 22.
Slovo (Lviv). (1865b) Ot Uzhgoroda [From Uzhgorod]. 101.
Slovo (Lviv). (1871b) Ot Uzhgoroda [From Uzhgorod]. 81.
PavLik, M. (1985) Tvori [Create]. Kyiv: Dnipro. pp. 159-283.
Padyak, V. (2010) Naris istoriï karpatorusins'koï literaturi XVI-XIX stolit' [An outLine of the history of Carpatho-Rusyn Literature of the 16th - 19th centuries]. Uzhgorod: V. Padyak.
Padyak, V. (2006) Uzhgorods'kiy tizhnevik "Novyy Svit" (1871-1872): Anotovana bibliografiya materialiv ta istorichniy naris [The Uzhgorod weekLy "Novyy Svit" (1871-1872): An annotated bibLiography of materiaLs and a historicaL sketch]. Uzhgorod: V. Padyak.
Pap, S. (2003) Istoriya Zakarpattya [History of Transcarpathia]. VoL. III. Ivano-Frankivsk: Nova Zorya.
Slovo (Lviv). (1871c) Partii na Ugorskoy Rusi. Iz Ugorskoy Rusi [Parties in Ugric Rus. From Ugric Rus]. 81.
Slovo (Lviv). (1873) Patrioticheskii pis'ma. VI. MaLorusskoe dvizhenie na Ukraine. Iz Vidnya. 1873 [Patriotic Letters. VI. LittLe Russian movement in Ukraine. From Vein]. 16.
Pereni, Y. (1957) Iz istorii zakarpatskikh ukraintsev (1849-1914) [From the history of the Transcarpathian Ukrainians (1849-1914)]. Budupest: Akademiai KLado.
Popradov. (1872) Ot Dunaya, 12 (24) dekabrya, 1872 [From the Danube, December 12(24), 1872]. Novyy Svit (Uzhgorod). 49.
Anon. (1871) Proekt'politicheskoyprogramy dlya Rusi avstriyskoy [The draft of the political program for Austrian Rus]. Lviv: Stavropigiyskiy institut.
RudLovchak, O. (1985) Gazeta "Svet" i ïï poperedniki. BibLiografiya materiaLiv "Sveta" [The newspaper "Svet" and its predecessors. Bibliography of the "Svet"]. Naukoviy zbirnik Muzeyu ukraïns'koï kul'turi u Svidniku. 12. pp. 83-147.
RudLovchak, O. (1988) ShLyakhi rosiys'kogo drukovanogo sLova do zakarpats'kikh ukraïntsiv. Zakarpatoukraïns'ki korespondenti rosiys'koï presi v 50-70-ti roki XIX st. [The ways of Russian printed word to the Ukrainian Trans-carpathia. Transcarpathian reporters for the Russian press in the 1850-1870]. Naukoviy zbirnik Muzeyu ukraïns'koï kul'turi u Svidniku. 13. pp. 7-94.
Svit (Uzhgorod). (1867) Rich [Speech]. 5.
Svit (Uzhgorod). (1869d) Rich [Speech]. 38.
SvitLik, N. (2011) Zakarpattya u pubLitsistichniy retseptsiï gaLichan (seredina Х!Х - pochatok ХХ stoLittya) [Transcarpathia in GaLician journaListic reception (the mid-19th - earLy 20th centuries)]. Naukoviy visnik Uzhgorods'kogo universitetu. Seriya: Istoriya. 27. pp. 285-293.
Slovo (Uzhgorod). (1868) 26.
Listok (Uzhgorod). (1886) Smert' obshchestva nashogo [The death of our society]. 16.
Stripskiy, G. (1897) Z Ugors'koï Rusi [From Ugrian Rus]. Bukovina (Chernovtsy). 55.
Stripskiy, G. (2008) MoskvofiLizm, ukraïnizm i vitchiznyani rusnaki [Mosco-phiLia, Ukrainisms and domestic Rusniaks]. Naukoviy visnik Uzhgorods'kogo universitetu. Seriya: Istoriya. 20. pp. 264-273.
Sukhiy, O. (2003) Vid rusofil'stva do moskvofil'stva (rosiys'kiy chinnik u gromads'kiy dumtsi ta suspil'no-politichnomu zhitti galits'kikh ukraïntsiv u XIX stolitti) [From RussophiLia to MoscophiLia (The Russian factor in pubLic opinion and socio-poLiticaL Life of GaLician Ukrainians in the 19th century)]. Lviv: Lviv NationaL University.
Tikhiy, F. (1996) Rozvitok suchasnoï literaturnoï movi na Pidkarpats'kiy Rusi [The deveLopment of modern Literary Language in Subcarpathian Rus]. Uzhgorod: [s.n.].
Svit (Uzhgorod). (1868c) 26th JuLy (7th. August). 29.
Novyy Svit (Uzhgorod). (1872) Ungvar, 1 (13) marta, 1872 [Uzhgorod, 1st (13th) March 1872]. 9.
Novyy Svit (Uzhgorod). (1871) Ungvar, 10-go (22-go) avgusta, 1871 [Uzhgorod, 10th (22th) August 1871]. 28.
Svit (Uzhgorod). (1869e) Ungvar. 1(13) Noyabrya [Uzhgorod. 1st (13th) November]. 43.
Uriil Meteor (Silvay, I.A.) (1938). Avtobiografiya [Autobiography]. Uzhgorod: Shkol'naya Pomoshch'.
St. Basil the Great Society. (1866) UstavObshchestvasv. Vasiliya Velikago [The Charters of St. Basil the Great Society]. Uzhgorod: Karl leger.
Filina, T.V. (2011) Natsional'no-kul'turniy rozvitok rusiniv-ukraintsiv Skhidnoi Slovachchini (drugapolovinaXVIII -pershapolovinaXX st.) [The national-cultural development of Ukrainian-Rusyns of East Slovakia (the late 18th - early 20th centuries)]. Abstract of History Cand. Diss. Kyiv.
Filina, T.V. (2009) Evolyutsiya movnogo pitannya rusiniv-ukraintsiv [The evolution of the language problem of Ukrainian Rusyns]. [Online] Available from: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Vdakk/2009_2/21.html (Accessed: 9th October 2016).
Listok (Uzhgorod). (1895) Fonetika v shkolakh i chtenie tserkovnykh knig [Phonetics in schools and reading religious books]. 1.
Shandor, V. (1992) Zakarpattya. Istorichno-pravoviy naris vid IX st. do 1920. [Transcarpathia. A historically and legal outline from the 9th century up to 1920]. New York: Karpats'kiy Soyuz.
Bukovina (Chernovtsy). (1889) Shcho di'yut nashi bratya? [What are our brothers doing?]. 20.
Yavdyk, L. (1904) Istoriya Ugorskoy Rusi [History of Ugrian Rus]. Warsaw: [s.n.].
Svit (Uzhgorod). (1868) Yavnyy otvit na otvetyy list do redaktsii "Svita" [The explicit answer to the answer sheet for the editorial board of the "Svit"]. 3.
Mayer, M. (1977) Karpatukran (ruszin) politikai es tarsadalmi törekväsek: 1860-1910 [Carpatho-Ukrainian (Ruthenian) political and social aspirations: 1860-1910]. Budapest: Akademiai Kiado.
Anon. (1885) Programm zur Durchführung der nationalen Autonomie in Österreich (Fon einem Slaven) [Program for the implementation of national autonomy in Austria]. Vienna: Parlamentär.
Zeguc, I. (1965) Die nationalpolitischen Bestrebungen der Karpato-Ruthenen 1848-1914 [The national political aspirations of the Carpato-Rusyns in 1848-1914]. Wiesbaden: Harrassowitz.
Майор Ростислав 1ванович - доктор фтософм, завщувач науково-експозицш-ного вщдту Кам'янець-Подтьського державного iсторичного музею-заповщника (Украша).
Майор Ростислав Иванович - доктор философии, заведующий научно-экспозиционного отдела Каменец-Подольского государственного исторического музея-заповедника (Украина).
Mayor Rostyslav - Kamianets-PodiLskyi State Historical Museum-Preserve (Ukraine).
E-mail: [email protected]
