CC BY
150
Василь М1ЩАНИН
РАДЯН1ЗАЦ1Я ЗАКАРПАТТЯ У ДРУГ1Й ПОЛОВИН1 1940-х рр.
Формально вважаеться, що радянiзацiя краю розпочалася з тдписання мiж урядами СРСР i ЧСР Договору про Закарпатську Укра!ну 29 червня 1945 р. Насправдi цей процес почався значно рашше - з приходом Червоно! Арми у жовтнi 1944 р. Бо вже тсд радянське военно-полiтичне керiвництво на Закарпаттi здiйснило обмеження дiяльностi, потiм i витiснення за межi краю чехословацько! урядово! мюи на чолi з Ф. Немецом, розгорнуло набiр з мiсцевого населення до Червоно! Арми, вживало енергшних i жорстких заходiв по «очи-щенню тилу 4-го Укра!нського фронту вщ ворожих елемеипв». Було також запроваджено радянське судочинство, державну символiку, за радянським зразком створено силовi структури - мiлiцiю, народну дружину, суди, прокуратуру, службу безпеки, розпочато конфюкащю На думку деяких дослщниюв радяшзащя краю значно випереджала полiтико-правове забезпечення даного акту1. Немаловажнi тогочаснi поди - перша всезакарпатська партшна конференщя КПЗУ (19 листопада 1944 р.), перший з'!зд Народних комтепв Закарпатсько! Укра!ни (26 листопада), з'!зди вчителiв, профспiлок, молодi, пiдписання Машфесту про возз'еднання Закарпатсько! Укра!ни з Радянською Укра!ною, масовi мiтинги, що вщбулися наприкiнцi 1944 - початку 1945 р., - були пропагандистсько-правовим оформленням того необоротного факту, що Закарпаття повинно стати радянським.
Уже в цей перюд, за словами сучасних дослiдникiв, у Закарпатськiй Укра!нi представники СРСР невiдкладно вжили декiлька военно-полiтичних заходiв2:
1) Обмежили дiяльнiсть чехословацько! урядово! мiсi! на чолi з мiнiстром економiки i вщбудови Франтiшком Немецом тiльки сла-борозвинутою гiрською пiвденно-захiдною частиною Закарпаття. Канцелярда урядового уповноваженого Чехословацько! Республiки розмютили у мiстi Хуст. Решта територп з мiстами Ужгород, Мука-чево, Берегово оголосили прифронтовою зоною, котрою управляло радянське командування спiльно з Народною Радою Закарпатсько! Укра!ни. 8 грудня адмiнiстрацiя Ф. Немеца ви!хала за межi краю на територда Схiдно! Словаччини;
2) Було задiяно 520 пунктiв набору добровольцiв у Радянську армда, мобiлiзувавши у 640 населених пунктах до кшця 1944 р. 15 988
oci6. 1з них 689 не пройшли медичну комюда та мандатну nepeBipKy. Мобiлiзованi у Закарпатп добровольцi (15 299 oci6) поповнили ряди 1-ï гвардiйськоï та 18-ï армiй;
3) Провели репресивш заходи з «очищення тилу вщ ворожих елеменпв». Репресiï проти угорщв i нiмцiв почалися вiдразy i3 всту-пом Червоноï армiï. Вже в листопад>грудш 1944 року на пiдставi постанови № 0036 вшськово1' ради 4-го Украшського фронту розпочато iзоляцiю угорського i шмецького населення призивного вiкy.
4) Запровадили державну символiкy, утворили сyдовi та правоохоронш органи за радянським взiрцем. Народна Рада Закарпатсько1' Украши видала декрети про пмн i прапор Закарпатсько1' Украши, демонстративно запозиченi у СРСР. 9 грудня 1944 р. створено добровшьш народнi дружини, а 18 грудня цього ж року - Спещальний суд «для боротьби з ворогами нашого народу»;
5) Нацiоналiзyвали, або взяли тд щшьний державний контроль промисловiсть, транспорт, торпвлю, землю. Населенню пообiцяли працю, вщпочинок, матерiальнy i медичну допомогу, пенсда, освiтy рiдною мовою.
По суп, всi цi сyспiльнi перетворення, нерщко чисто попyлiстськi, стали першим етапом радяшзаци Закарпаття. ïх провели в сти^ термiни задовго до офщшного приеднання Закарпаття до СРСР, всу-переч попереднiм радянсько-чехословацьким домовленостям. Превентивна радяшзащя Закарпаття значно випередила формальну змiнy державно-правового статусу. Цей процес став символiчним початком визначального впливу СРСР на всю тслявоенну Центральну Свропу.
Пiдписаний 29 червня 1945 р. радянсько-чехословацький Договiр про Закарпатську Укра1'ну круто змiнив долю краю. Фактично договором виршувалося не лише територiальне, але й суспшьно-пол^ичне питання.
Двадцять другого листопада 1945 р. на засщанш тимчасових Нащо-нальних зборiв Чехословаччини було ратифшовано Договiр3. 27 листопада 1945 р. той же Договiр ратифкувала Президiя Верховно1' Ради СРСР.
22 ачня 1946 р. Указом Президiï Верховно1' Ради СРСР було затвер-джено подання Президи Верховно1' Ради Украшсько1' РСР про утво-рення Закарпатсько1' областi з центром в м. Ужгорода Замiсть попе-реднього адмшютративного подiлy, який iснyвав у передвоенш роки (Пiдкарпатська Русь подiлялася на чотири адмiнiстративнi одиницi (жупи): Березьку, Марамороську, Угочанську, Ужгородську), за цим Указом до складу Закарпатсько1' област були включенi мiста Ужгород i Мукачево та 13 окрупв. Згодом навт були пропозицiï облвиконкому (I. Туряниця) та обкому парти (I. Компанець) про об'еднання деяких
сiл Тячiвського i Рахiвського округiв, населених етшчними румунами, та Берегiвського та Севлюшського округiв населених етнiчними угор-цями в окремi округи для зручност управлiння.
24 сiчня 1946 р. прийняла постанову про введення з 25 шчня 1946 р. на територи Закарпатсько! областi законодавства Укра!нсько! Радянсько! Сощалютично! Республiки. Тобто в Закарпатп набу-вали чинност Конституцiя СРСР 1936 р. та Конститущя УРСР 1937 р. Тим часом у новостворенш областi утворювалися новi радянськi органи державно! влади i державного управлiння. У грудш 1945 р. Полiтбюро ЦК КП(б)У затвердило склад виконкому обласно! ради, членами якого були призначеш I. Туряниця, Г. Пiнчук, М. Куц, Д. Тарахонич, С. Вайс, Д. Бондаренко, М. Попович, I. Керча, I. Кере-чанин. У ичш 1946 р. розгорнув дiяльнiсть подальшому поглибленню процесу радяшзаци краю. Так, 9 березня 1946 р. облвиконкомом було прийнято рiшення про перейменування сiльських народних комiтетiв у сшьсью i селищнi ради депутатiв трудящих. 17 травня 1946 р. було ухвалено постанову «Про перейменування окружних i мюьких народних компенв в окружнi та мiськi ради».
Впродовж березня-травня 1946 р. в Закарпатськш областi були утворенi мiсцевi радянськi органи державно! влади в особi виконав-чих комiтетiв, !х вiддiлiв i управлiнь. 21 грудня 1947 р. вщбулися ви-бори до мюцевих рад, на яких обрано 7 677 депутанв, в тому чи^ 1700 комунiстiв. З того часу почали входити в практику радянсью традицшш органiзацiйнi форми дiяльностi мiсцевих органiв державно! влади: сесшний порядок !х роботи, почала дiяти система постiйних комiсiй, налагоджувалися зв'язки депутатiв з виборцями через виборчi округи тощо. Цим завершився процес формування у Закарпаттi мюцевих оргашв радянсько! влади. Одночасно в результат виборiв до Верховно! Ради 10 лютого 1946 р. перейшли до Верховно! Ради СРСР функцп колишньо! Народно! Ради як вищого органу державно! влади в Закарпатськш Укра!ш.
У червнi 1946 р. розгорнулася робота по «врегулюванню» топонiмiчно! справи та укра!нiзацiя назв населених пункпв. Зокре-ма, указом Президи Верховно! Ради Укра!нсько! РСР було перейме-новано Андрашiвцi на Андрпвку, Ряпiдь на Бистрицю, Велику Чин-гаву на Боржавське, Шаркадь на Горбок, Нижню Апшу на Дiброву, Требушани на Дiлове, Нiмецьку Мокру на Комсомольськ, Ляховець на Люковець, Серенчiвцi на Щасливе4. Перейменування населених пункпв «на новий лад» майже швсотш населених пункпв на тому не закшчилося. У 1949 р. пропонувалося Мукачево перейменувати в Октябрськ, Хуст - на Красногорськ, 1ршаву - на Синяву, Рахiв - на Комсомологорськ, Тячiв - на Шевченкове, Воловець - на Перевал i
вщповщно район на Перевальський5. Таю акци не завжди вiдповiдали побажанню населення, особливо мешканщв угорських, нiмецьких, румунських населених пунктов.
Значна кiлькiсть населення краю постраждала вiд прикордонно-го режиму. Закарпаття межуе з чотирма державами - Польщею, Че-хословаччиною, Угорщиною, Румушею. У повоеннi роки тут були встановлеш застави, огорожа з колючого дроту, вишки, пропускна система тощо. Мешканцям Великоберезнянського, Перечинського, Ужгородського, Берепвського, Севлюського, Хустського, Тячiвського та Рахiвського округiв, якi опинилися у 800-метровш смузi державного кордону, довелося переселитися з обжитих обiйсть. Позначений десь на картах у московських кабшетах державний кордон рiзав по живому усталеш роками етнiчнi, родинш, господарськi, транспортнi, культурнi, духовнi зв'язки мiж сусiднiми населеними пунктами, родинами, окремими людьми. У рядi випадюв лiнiя кордону перетнула села Великий Бичюв, Тячево, Павлово та ш.6.
Суворiсть нового, военiзованого режиму закарпатщ вiдчули, коли органи влади стали ршуче залучати !х до примусово! працi на вiйськових об'ектах, а через вiйськкомати розпочалася мобшзащя юнакiв на шахти Донбасу. Ухилення вiд цих заходiв квалiфiкувалося як дезертирство з ушма наслiдками, що з цього випливали. 11 квтоня 1946 р. в областо було введено радянський паспортний режим з обов'язковою пропискою ушх громадян в десятиденний термш7.
Ще до офщшного утворення наймолодшо! радянсько! областi !! жителi поступово залучалися до формування найвищих союз-них i республшанських представницьких органiв державно! влади. У циркулярi Народно! Ради Закарпатсько! Укра!ни вiд 30 листопада 1945 р. повщомлялося про наближення виборiв до Верховно! Ради СРСР призначених на 10 лютого 1946 р. Окреслювалися завдання народно! влади на мюцях, намiчалися заходи розгортання широко! агiтацiйно! роботи серед селян, робтониюв та трудово! iнтелiгенцi! у пiдготовцi до перших радянських виборiв.
До складу 663 виборчих комiсiй було включено 4 865 чоловш, у тому чи^ 1351 член едино! в обласп Комунiстично! партi!. Пропа-гандисти партойних комiтетiв, лектори, агiтатори, склад яких доби-рався i затверджувався первинними парторгашзащями, розгорнули роз'яснювальну роботу з питань радянсько! виборчо! системи та !! переваг над буржуазною. Зусилля аптацшно-пропагандистського активу були спрямоваш на нейтралiзацiю будь-яких опоненпв, на ви-криття «ворожих буржуазних укра!нських i угорських нацiоналiстiв» тощо.
На допомогу мюцевим партiйним i державним органам в органiзацi! тдготовки до виборiв з Москви та Киева було надюлано в Закарпаття
понад 100 працiвникiв. ЦК КП(б)У звернувся до виборщв: «Хто хоче, щоб захiднi 1зма!льська та Закарпатська областо догнали у своему розвитку iншi областо Радянсько! Укра!ни, хто хоче, щоб трудящi Укра!ни жили культурним i заможним життям, той голосуватиме за кандидатов блоку комушстов i безпартойних»8. До передвиборно! кампанi! було залучено майже 12 тисяч активютов. Внаслщок проведено! органiзацiйно! i аптацшно! роботи вибори до Верховно! Ради СРСР 10 лютого 1946 р. «пройшли оргашзовано i на високо-му полiтичному рiвнi». У них взяло участь 99,95 % ушх виборщв. За кандидатов до Ради Союзу Верховно! Ради СРСР проголосували 95,8 %, до Ради Нащональностей - 92,1 %9. Депутатами Верховно! Ради СРСР вщ Закарпатсько! областо були обраш I. Туряниця - в ми-нулому один з лiдерiв профспшкового руху i крайово! комунiстично! органiзацi!, голова Народно! Ради Закарпатсько! Укра!ни, I. Ваш - ак-тивний дiяч комунiстично! оргашзацп, начальник комiтету державно! безпеки Закарпатсько! Укра!ни, В. Русин - командир партизанського з'еднання, голова Вищого суду Закарпатсько! Укра!ни, Г. Петрище -колишня наймичка, активютка молодiжного руху, жшорг Волiвського окружкому парти.
У серпнi 1946 р. восьма сеая Верховно! Ради Укра!нсько! РСР пер-шого скликання прийняла Закон «Про доповнення ст. 18 Конституци Укра!нсько! РСР» у зв'язку iз створенням Херсонсько! та Закарпатсько! областей. Першi вибори до Верховно! Ради УРСР у Закарпатто були призначеш на 9 лютого 1947 р. Зрозумшо, що i цього разу висування кандидатiв, як i самi вибори, проходили на безальтернативнш основi. Велика пiдготовча робота партойних, радянських та громадських органiзацiй дала сво! результати. Закарпатцi на виборах до вищого органу державно! влади республши в переважнш сво!й бшьшосто продемонстрували пiдтримку ново! влади. На виборчi дiльницi прий-шли 99,97 % виборщв (по республщ - 99,96 %). 98,58 % виборщв вщдали голоси за кандидатов «блоку комушстов i безпартойних»10. До парламенту республши було обрано дев'ять чоловш: А. Бiлусяка, I. Дьомшина, С. Микуланинця, Г. Пiнчука, I. Петрущака, Д. Поповича, Г. Селянчину, I. Туряницю, В. Черничка. Вони представляли партойш, радянсью, профспiлковi органiзацi!, робiтничi i сiльськi колективи, армiю.
Загалом вибори до Верховних Рад СРСР та УРСР, проведет в першi два роки на Закарпатто, показали тдтримку радянського державного ладу з боку бшьшосто населення. Хоча частина виборщв ностальпчно згадувала мiсцевi (комунальш) чи загальнодержавш вибори 2030-х рр., якi проводилися в демократичних умовах багатопартiйностi, ставилася з острахом, недовiрою, а часом i вороже до ново! влади, !! заходiв у рiзних сферах суспiльно-полiтичного життя.
Процес утвердження сощалютичного ладу на Закарпатп, на жаль, розпочався в умовах сталшського тоталгарного режиму.
Ядром радянсько! полiтично! системи, керiвною i направляючою силою була Комунютична партiя (ВКП(б)-КПРС), яка визначала дiяльнiсть державних (радянських), громадських i профспiлкових, молодiжних, творчих i т. п. оргашзацш
У свiй час комунютична органiзацiя Пiдкарпатсько! Русi (утворена у 1920 р.), яка у мiжвоеннi роки за умов чехословацько! пол^ично! системи виступала опозицiйно до влади, в роки угорсько! окупаци як органiзатор антифашистсько! боротьби, а з листопада 1944 р. по гру-день 1945 р. - як провщна пол^ична органiзацiя в умовах перехщного перiоду, була належно ощнена московським i ки!вським пол^ичним керiвництвом. 15 грудня 1945 р. ЦК ВКП(б) прийняв рiшення про можливють прийняти Комунiстичну партiю Закарпатсько! Укра!ни до складу Всесоюзно! Комушстично! партi! (бiльшовикiв) i перевести члешв Комунiстично! партi! Закарпатсько! Укра!ни у члени ВКП(б). Переведення члешв з одше! партi! в шшу, що почалося в другiй половиш 1945 р. i закiнчилося в серпня 1946 р. перетворилося у справжню чистку сталшського зразка. 1з 4 249 члешв Комушстично! пари! Закарпатсько! Укра!ни квитки члешв та кандидапв Всесоюзно! Комушстично! парти (бшьшовиюв) отримали лише 2 634, або 38 % усього складу колишньо! оргашзаци закарпатських комунiстiв. Мотивацiя була рiзна11.
Вищезгаданим рiшенням вiд 15 грудня 1945 р. було створено Закар-патський обком КП(б)У, два мюькоми - Ужгородський i Мукачiвський та 13 окружкомiв партi!. Незабаром, 5 сiчня 1946 р., Полгтбюро ЦК КП(б)У затвердило бюро Закарпатського обкому парти, до складу якого увшшли I. Ваш, П. Варга, Д. Тарахонич, Я. Карпенко, Г. Пшчук, I. Петрущак, М. Повзик, П. Супруненко. Отже, серед призначених у Киeвi члешв бюро i обкому уродженщв краю було лише половина. За такою пропорщею в лютому-березш 1946 р. вщбулося формування мiських та окружних комiтетiв парти. В оргашзацшному змiцненнi обласно! парторгашзаци значну роль вiдiграла кампанiя зв^но-виборних зборiв, проведених у першш половинi 1946 р. у 546 первин-них органiзацiях.
На порядку денному стояло питання кiлькiсного зростання обласно! парторгашзаци. Поповнення партiйних рядiв вiдбулося насамперед за рахунок закарпатських добровольщв Червоно! Армi!, колишнiх партизашв, учасникiв пiдпiльно! антифашистсько! боротьби. Результата шдсумюв дано! кампанi! було одержано 26 листопада 1946 р. на зборах обласного партшного активу, який розглядав питання «Про зростання парти i заходи по посиленню партшно-оргашзацшно! робо-
ти з тими, хто вступили до лав парти». Другим етапом стало направ-лення в область «досвщчених партiйних i радянських працiвникiв» iз всього СРСР. За деякими даними протягом 1944-1946 рр. у Закарпаття прибуло 3 125 спещалюпв, серед них понад 500 комушспв12. За !х участю було пiдготовлено i висунуто на керiвну партiйну, державну, господарську та громадську роботу понад тисячу чоловш з-помiж мiсцевого населення.
Першочергове значення надавалося змiцненню парпйного про-шарку у всiх сферах життя. Станом на 1 шчня 1947 р. обласна органiзацiя комушспв налiчувала 546 первинних, 11 кандидатсь-ких, 15 партiйно-комсомольських груп, на облшу яких знаходило-ся 5 816 члешв i кандидатiв у члени ВКП(б). У сферi матерiального виробництва, в тому числi у промисловосп, на транспортi, на тдприемствах зв'язку, в кооперацi!, торгiвлi налiчувалося 125 первинних партiйних оргашзацш, в яких було 1120 комушспв, у 238 сшьських територiальних парторгашзащях - близько двох тисяч13.
Очевидно, авторитет Комушстично! партi! серед закарпатщв у тi часи був невисокий. Про це свщчать данi, наведеш першим секретарем обкому КП(б)У I. Компанцем на обласнiй партконференци у лютому 1948 р.: «За перюд з листопада 1946 року до цього часу при-йнято в члени ВКП(б) 255 чоловш...» Хоча за цей перiод чисельшсть комунiстiв зросла майже втричi i складала 6,5 тисячi чоловiк, зрозумшо, що за рахунок при!жджих кадрiв14.
У вирiшеннi найважливiших питань життя провщну роль вiдiгравали партiйнi оргашзаци, якi зростали кiлькiсно i загартовува-лись iдейно. За 1946-1950 рр. !х склад збiльшився майже на три тисячi чоловiк i становив 9 012 комушспв15, щоправда серед них коршних закарпатщв налiчувалося близько чотирьох тисяч чоловш, тобто мен-ше половини обласно! партiйно! оргашзаци.
Проведення органiзаторсько! та полiтично! роботи серед трудящих значною мiрою залежало вщ теоретично! пiдготовки або, як тодi го-ворилося, марксистсько-ленiнського загартування комунiстiв. З цiею метою на початку 1948 р. в обласп працювали обласна радянсько-партiйна школа, 15 вечiрнiх партшкiл, 109 пол^шкш при первинних органiзацiях, 272 гуртки по вивченню «Короткого курсу ВКП(б)». При Ужгородському мiськкомi партi! дiяв вечiрнiй унiверситет марксизму-ленiнiзму, де навчалося 280 комушспв, розпочав роботу поспйно ддачий семiнар обласного партiйного активу по вивченню праць класиюв марксизму-лешшзму. У деяких округах були створеш лекторi! для iнтелiгенцi! та iншi форми полiтичного навчання.
Немаловажну роль в щейно-пол^ичному вихованнi трудящих вщправали партiйнi перiодичнi видання, кшьюсть назв яких порiвняно з 20-30-ми роками, набагато зменшилася, зате за своею
спрямовашстю вони «били в одну точку». Починаючи з 1946 р., обласш газети виходили укра!нською - «Закарпатська правда» та 13 окружних газет, росшською - «Закарпатская Украйна» (пiзнiше «Советское Закарпатье») та угорською «Карпат !гоз со». На угорську мову дублювалися також обласна молодiжна газета «Молодь Закарпаття» i двi окружнi (ужгородська i берегiвська). Всього в обласп видавалося 16 газет загальним тиражем 67 500 примiрникiв16.
Як ус сфери життя, так i дiяльнiсть партiйних органiзацiй наймолодшо! областi була в полi зору союзних та республшанських полiтичних органiв. Пiдраховано, що за роки четверто! п'ятирiчки (1946-1950) з рiзних питань розвитку Закарпаття було прийнято чо-тири постанови ЦК ВКП(б) i дев'ятнадцять постанов ЦК КП(б)У17. Прийняття кожно! з них неодмшно супроводжувалось критичною ощнкою та заходами посильно! допомоги, «оргашзацшними виснов-ками», тобто кадровими змшами, посиленням контролю.
Важлива роль покладалася на закарпатськi профспiлки. За ршенням Всесоюзно! Центрально! Ради профспiлок (ВЦрПС СРСР), вiд 6 грудня 1945 р. професшш органiзацi! Закарпатсько! Укра!ни були прийнятi до складу радянських профспiлок. За !х зразком протягом 1946 р. в обласп створено десять галузевих обкомiв профспшок, окремо райком профспiлки залiзничникiв, вiдтак сформовано обласну раду профспшок. Мережа профспшкових органiзацiй активно зростала. Якщо на перiод першого з'!зду профспiлок Закарпатсько! Укра!ни (21 шчня 1945 р.) налiчувалось 14 первинних органiзацiй з 809 членами, то в 1950 р. кшьюсть профоргашзацш зросла до 1764, а !х членiв - до 80 тисяч, що складало 90,3 % працюючих18.Навколо профоргашзацш формувався актив, що налiчував 32 440 члешв фабрично-заводських комтепв, рiзних комiсiй, громадських контролерiв. Головним у дiяльностi профспiлок була оргашзащя соцiалiстичного змагання. Уже у 1946-1947 рр. у провщних галузях промисловост рухом було охоплено 70-77 % робгтниюв19.
Радикально перебудовувалась дiяльнiсть молодiжних органiзацiй, насамперед комсомолу. Союз молодi Закарпатсько! Укра!ни виник як широка i вiдкрита молодiжна органiзацiя, до яко! горнулася молодь рiзних щейно-пол^ичних орiентацiй, що виступала за возз'еднання з Укра!ною. Були тут колишш члени Спiлки працюючо! молодi, близью до компарти, укра!нськi пластуни, русофшьсью скаути, навiть члени греко-католицько! християнсько! органiзацi!20. На час прове-дення першо! обласно! комсомольсько! конференцi!, яка вщбулася 5-6 жовтня 1946 р., було завершено обмш членських квитюв, ство-рення комсомольських органiзацiй та !х керiвних органiв. На 1 шчня 1947 р. в обласп налiчувалося 8 781 член комсомолу, дiяла 701 пер-винна оргашзащя21.
Як свiдчили ветерани молодiжного руху, в обласнш комсомольськiй органiзацi! замiсть живо! оргашзацшно-виховно! роботи дедалi бiльше енерги витрачалося на проведення рiзних зборiв, засiдань бюро, комiтетiв, конференцiй, складання резолюцiй, постанов, на формально-бюрократичну писанину. Проте комсомол розширював сво! ряди. Про зростання комсомольських органiзацiй свщчать такi данi: з 1946 р. по 1950 р. кшькють члешв ВЛКСМ зросла майже в чо-тири рази - з 8 771 до 32 39322. Посилювався вплив комсомольських оргашзацш на рiзнi категорi! молодi, !х залучали до вшх полiтичних заходiв. На долю закарпатського комсомолу перших радянських роюв випало направлення молодi на вщбудову шахт у Донбасi, промисло-вих пiдприемств, залiзниць, мостiв, а згодом - у новоствореш колго-спи. У прських районах молодь залучалася до озброених груп само-захисту вiд «бандерiвцiв та !х мюцевих пособниюв»23.
В активiзацi! суспiльно-полiтичного життя важлива роль вiдводилася роботi серед жшок, яка вже мала власш традицi!, бо ще в дорадянсью роки крайова комунiстична органiзацiя проводила ак-тивну органiзацiйну роботу серед жшок. З перших радянських роюв на тдприемствах, в установах, селах створювалися жшради з до-сить широким активом, в обов'язки яких входило розв'язання питань культурно-побутового, оздоровчого, шкiльного життя. На селi жiнради залучалися до роботи в земельних, кооперативно-торговельних та iнших органiзацiях. Вони брали на себе почесш, але й нелегю за-вдання «боротьби за тквщащю полiтично! i культурно! вщсталост жiнок, залучення !х до сощалютичного будiвництва»24. Як розгортав-ся жшочий рух, вiрнiше, як зростала кшькють жiночих органiзацiй у тi повоенш роки, свiдчать такi порiвняння: якщо в квiтнi 1946 р. в област дiяло 169 делегатських зборiв, 180 жiнрад, у яких нарахову-валося 3 425 жшок-делегаток, то вл^ку 1949 р. вже працювало 596 делегатських зборiв, 630 жшрад (1 528 ж1нок-делегаток)25.
Суспiльно-полiтичне та громадське життя наповнювалося виник-ненням i дiяльнiстю зовсiм нових, рашше не вiдомих органiзацiй, таких, як Добровшьне товариство сприяння армi!, авiацi! i флоту (ДТСААФ), Асовiахiм, рiзнi спортивнi об'еднання, творчi спiлки та ш. Усi вони, як зазначали дослiдники, полегшували зв'язок партi! з масами, сприяли вихованню !х «у душ сощалютично! свiдомостi»26.
Визначальним чинником утвердження нового суспiльно-полiтичного ладу була змша форми власностi, !! усуспiльнення, одержавлення. Розпочата Народною Радою Закарпатсько! Укра!ни нацiоналiзацiя промисловостi, транспорту, зв'язку i т. п. продовжува-лася i в першому радянському роцi. 13 серпня 1946 р. були лшвщоваш Пiдкарпатський банк, Ужгородський торговельний банк, Поужансь-
кий банк, Берегово-Марамороський банк, Людовий (народний) банк, три вщдшення Об'еднаного прсько-угорського банку, вщдшення Сло-венського загально-кредитного банку та ш.27. Замiсть них запровад-жувався единий державний банк в обласному центрi i його фiлiали в районах.
Оскшьки край був аграрним, головш подi! з «лiквiдацi! феодально-кршосницьких пережиткiв» розгорнулися в процесi колективiзацi! краю28.
Закарпаття в найкоротшi сроки пройти весь нелегкий шлях побудо-ви соцiалiзму. 1946 р. пройшов тд знаком пропаганди i практичного запровадження «Закону про п'ятирiчний план вщбудови i розвитку народного господарства СРСР на 1946-1950 роки». Для реалiзацi! цього плану в обласп в перший рш першо! п'ятирiчки було затрачено 9,4 мшьйона карбованцiв, а всього за п'ятирiчку - 60 мiльйонiв29. Такi катталовкладення обумовили початок динамiчного розвитку промисловосп, почала поступово вирiшуватися проблема зайнятосн населення.
На освiтньо-культурнiй нивi за радянською системою навчан-ня вщкривалися школи - початковi, семирiчнi та середш. У першо-му 1946/47 н.р. була створена така мережа шкш: 607 - початкових, 184 - семирiчних, 31 - середня, до яких було залучено 122 474 учш, тобто в десять разiв бiльше, нiж в 1943/44 н. р. Кшьюсть середнiх шкш (колишшх гiмназiй) зросла з семи до тридцяти однiе!. До них було залучено в 4,6 раза бшьше молод^ нiж у дорадянсью роки30. Навчання велося укра!нською, росшською, румунською та (в однiй школ^ словацькою мовами. Кiлькiсть шкiл (денних, вечiрнiх, заоч-них) дедалi збшьшувалась. Розпочав навчальну та науково-дослiдну роботу Ужгородський державний ушверситет, створювалася мережа культурно-освгтшх закладiв, починаючи вiд хат-читалень у присшках, сiльських клубiв до окружних будинюв культури, бiблiотек, розгор-талися стацiонарна i пересувна кшофшащя, проводове мовлення (радiомережа). Хоча культурно-осв^ш заклади розташовувалися здебiльшого у непристосованих спорудах, але функци сво! виконува-ли.
Сво! першi кроки робили заклади охорони здоров'я, вщкривалися санаторi!, медичний факультет УжДУ прийняв перших студента, закарпатськi спортсмени вийшли на республшансью i союзнi рубеж1. Iнтенсивно розгорталася всеохоплююча мережа парнйно-пол^ично! освiти, почали формуватися творчi спiлки письменникiв, художниюв, журналiстiв, лекторських бюро, здiйснювалася переорiентацiя роботи книжкових видавництв тощо.
Цiлком очевидно, що, ступивши на шлях сощалютичного (радянсь-кого типу) розвитку, наймолодша область могла з усшхом використа-ти загальнi (загальнорадянськi, загальноукра!нсью) позитивнi над-бання з оптимальним врахуванням особливостей свого iсторичного, геопол^ичного, етнокультурного розвитку. У деяких сферах життя такий тдхщ витримувався. Однак далося взнаки прагнення Центру за будьяку щну форсувати процес радяшзаци краю, знiвелювати його з шшими регiонами республiки в питаннях господарського, культурно-освiтнього й особливо духовного розвитку без врахування юторико-культурних, етнонацiональних, релiгiйних та iнших особливостей.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА Л1ТЕРАТУРИ
1. Гранчак 1.М., ПопI.I. Закарпаття в чехословацько-радянських вщносинах перюду Друго! свттово! вiйни // Карпатика. Вип. 2. Ужгород, 1993. С.223-236; Макара М.П. Закарпатська УкраТна: шлях до возз'еднання, досввд розвитку (жовтень 1944 - ci4eHb 1946 рр.). Ужгород, 1995. 108 с. Макара М.П. Вста-новлення на Закарпатп радянсько! полгтично! системи. Формування оргашв влади на мiсцях. Вибори до Верховних Рад СРСР та УРСР // Нариси юторп Закарпаття Т.Ш. (1946-1991) / Кер. авторського колективу М.М.Болдижар. Ужгород: Госпрозрахунковий редакцiйно-виданичий ввддш Закарпатсько-го обласного управлiння по преа, 2003. С. 35-43; Поп И. Советская украинизация и ее последствия // Энциклопедия Подкарпатской Руси / Карпато-русский этнологический исследовательский центр США. Ужгород: Изд-во В. Падяка, 2001. С. 48-54.
2. Офщинський Р. Превентивна радяшзащя Закарпатсько! Укра!ни (осшь 1944 р. - весна 1945 р.) // Закарпатська Укра!на: перспективи та реали розвитку. Матерiали Всеукра!нсько! науково! конференци, присвячено! 65-й рiчницi возз'еднання Закарпатсько! Укра!ни з Радянською Укра!ною (Ужгород, 24 червня 2010 р.). Ужгород: Видавництво «TIMPANI», 2010. С. 108-110.
3. Шляхом Жовтня. Визволення Радянською Армiею Закарпатсько! Укра!ни i возз'еднання Г! з Радянською Укра!ною. Збiрник документiв. Т. VI. VIII-1944 р. - I-1946 р. Ужгород: Карпати, 1965. С. 376.
4. Закарпатська область. Адмiнiстративно-територiальний подш. - Видан-ня трете. Ужгород. 1996. С. 63-67.
5. Молодь Укра!ни. 1994. 3 листопада.
6. Остання вулиця Укра!ни // Старий замок. 1998. 20 серпня.
7. Макара М.П. Сшьрада не заперечуе... //3акарпатська правда. 1988. 26 сiчня.
8. Народ Закарпаття голосуе за кандидапв непорушного блоку комунiстiв i безпартшних // Закарпатська правда. 1946. 10 лютого. С. 6.
9. Нариси юторп Закарпатсько! обласно! партшно! оргашзаци. Ужгород, 1980. С. 151.
10. Макара М.П. Встановлення на Закарпатп радянсько! политично! системы. С. 40.
11. Там же. С. 43.
12. Нариси юторп Закарпатсько! обласно! партшно! органiзацiï. С. 150.
13. Там же. С. 151.
14. Лемак В. Колективiзацiя на Закарпатп: як це було // Новини Закарпаття. 1993. 6 травня.
15. Юрсанова О. А. До питания про сустльно-полгтичне життя на Закарпатп в роки сощалютичних перетворень (1946-1950 рр.) // Великий Жовтень i розкви возз'еднаного Закарпаття. Матерiали науково! сесiï, присвячено! 50-рiччю ВЖСР (29 червня - 2 липня 1967 р.). Ужгород, 1970. С. 396.
16. Макара М.П. Встановлення на Закарпатп радянсько! политично! си-стеми. С. 47.
17. Бахматова Л.М. Ддяльнють Закарпатсько! партшно! оргаиiзацiï з полiтичного виховання ж1нок-селянок (1945-1950 рр.) // Великий Жовтень i розкит возз'еднаного Закарпаття: матерiали наук. сесп, присвячено! 50-рiччю Велико! Жовтнево! соцiалiстичноï революци, 29 червня - 2 липня 1967 р. Ужгород: Карпати, 1970. С. 434-444.
18. Юрсанова О.А. До питання про сусшльно-полиичне життя на Закарпатп в роки сощалютичних перетворень. С. 400-401.
19. Весна ввдродженого краю. Ужгород, 1974. С. 127.
20. Бабидорич М. Вщшумши, братщ, вщшумши ... / До 50^ччя з'!зду Молодi Закарпатсько! Укра!ни // Закарпатська правда. 1994. 17 грудня. С. 1-2.
21. Нариси юторп Закарпатсько! обласно! партiйноï оргашзаци. С. 153.
22. Державний архiв Закарпатсько! обласп (далi - ДАЗО), Ф. 93: Закар-патський обком ЛКСМУ Оп. 2. Спр. 28. Арк. 15.
23. Юрсанова О. А. До питання про сустльно-полгтичне життя на Закарпатп в роки сощалютичних перетворень. С. 404.
24. Бахматова Л.М. Ддяльнють Закарпатсько! парттно! оргашзаци з политичного виховання жшок-селянок (1945-1950 рр.) // Великий Жовтень i розгой возз'еднаного Закарпаття: Матерiали наук. сесп, присвячено! 50^ччю Велико! Жовтнево! соцiалiстичноï революци, 29 червня - 2 липня 1967 р. Ужгород: Карпати, 1970. С. 437.
25. Макара М.П. Встановлення на Закарпатп радянсько! политично! си-стеми. С. 50.
26. Юрсанова О.А. До питання про сусшльно-полиичне життя на Закарпатп в роки сощалютичних перетворень. С. 405.
27. ДАЗО. Ф. Р 195. Закарпатський обласний виконавчий компет. Оп. 14. Спр. 42. Арк. 17.
28. Детальнше див: Мiщанин В.В. Аграрна полпика на Закарпатп (19441950 рр.). Ужгород: Закарпаття, 2000. 138 с.
29. 1льницький Ю. Двадцять радянських рошв. Ужгород: Карпати, 1965. С. 28.
30. Макара М.П. Встановлення на Закарпатп радянсько! политично! си-стеми. С. 59.
