CC BY
36
УДК 94 (477.87):281.9 UDC
DOI: 10.17223/18572685/46/14
ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА НА ЗАКАРПАТТ1
В ПЕРШ1 РОКИ РАДЯНСЬКО1 ВЛАДИ (НА ДОКУМЕНТАХ РОЗСЕКРЕЧЕНИХ ФОНД1В ДАЗО)
Ю.В. Данилець
Ужгородський нацюнальний унiверситет УкраТна, 88000, г. Ужгород, пл. Народна, 3 E-mail: [email protected]
Авторське резюме
В статт проанал^зовано документи ранiше засекречених фонФв Державного apxiBy Закарпатсьш областi. Серед них фонди Р-195, П-1 та П-9. Наповнення цих фондових одиниць мае свою специфику та значно вщр^зняеться вiд iнших фон-д|в. Гриф «таемно» та «ц^лком таемно» надае джерелам ще бiльшоi важливост та унiкальностi. Обмежившись лише трьома роками ^стори Закарпатсьш областi в складi УРСР, нам вдалося прослщкувати специфiчнi риси державно]' полiтики та розвитку православ'я. Вивченi документи згрупован в чотири групи: матерiали, що стосуються державно' полiтики щодо церкви та мкцевого уповноваженого у справах РПЦ; документи про зловживання оргашв влади, скарги представниюв духовенства та в^рник^в; iнформацiя щодо дiяльностi епископа та монастир^в; узагальнюючi звiти уповноважених. Виявлен факти дають можливiсть бтьш наближено вiдтворити розвиток православно] церкви на Закарпатт та заповнити «бЫ плями» ii iсторii.
Ключовi слова: держава, документи, епископ, полiтика, уповноважений, церква.
ПРАВОСЛАВНАЯ ЦЕРКОВЬ В ЗАКАРПАТЬЕ В ПЕРВЫЕ ГОДЫ СОВЕТСКОЙ ВЛАСТИ (НА ДОКУМЕНТАХ РАССЕКРЕЧЕННЫХ ФОНДОВ ГАЗО)
Ю.В. Данилец
Ужгородский национальный университет Украина, 88000, г. Ужгород, пл. Народная, 3 E-mail: [email protected]
Авторское резюме
Проанализированы документы ранее засекреченных фондов Государственного архива Закарпатской области. Среди них фонды Р-195, П-1 и П-9. Наполнение этих фондовых единиц имеет свою специфику и значительно отличается от других фондов. Грифы «секретно» и «совершенно секретно» делают источники еще более важными и уникальными. Ограничившись лишь тремя годами истории Закарпатской области в составе УССР, мы смогли проследить специфические черты государственной политики и развития православной церкви. Исследованные документы можно разделить на следующие группы: материалы, касающиеся государственной политики в отношении церкви и местного уполномоченного по делам РПЦ; документы о злоупотреблениях органов власти; жалобы представителей духовенства и верующих; информация о деятельности епископа и монастырей; обобщающие отчеты уполномоченных. Выявленные факты дают возможность более верно отобразить развитие православной церкви в Закарпатье и заполнить «белые пятна» ее истории.
Ключевые слова: государство, документы, епископ, политика, уполномоченный, церковь.
ORTHODOX CHURCH IN TRANSCARPATHIA IN THE EARLY SOVIET YEARS (ON DOCUMENTS FROM DECLASSIFIED SATR FUND)
Ju.V. Danilets
Uzhgorod National University 3 Narodnaya Square, Uzhgorod, 88000, Ukraine E-mail: [email protected]
Abstract
The article analyses the documents from the previously secret funds of the State Archives of Transcarpathian region, including those from R-195, P-1 and P-9.These funds have their specificity and differ significantly from other funds. Marked as "Classified" and "Top secret", they acquire even greater importance and uniqueness. Having analysed the documents for only three years of the history of Transcarpathia as a part of the USSR, we could trace specificity of the state policy and Orthodox Church development. The documents under study can be divided into four groups: materials concerning state policy regarding the church and the local ROC commissioner; documents about abuses of authorities; complaints of the clergy and the parish; information on the activities of the bishop and monasteries; summarizing reports of commissioners. The revealed facts result in a more precise description of the Orthodox Church development in Transcarpathia, thus filling the "white spots" in its history.
Keywords: state, documents, the bishop, policy, commissioner, church.
22 ачня 1946 р. Указом Президп Верховно! Ради СРСР було затверджено подання Президп Верховно! Ради УРСР про утворен-ня Закарпатсько! обласп у складi УРСР. Вже за ктька дшв тсля утворення Закарпатсько! обласп Прeзидiя Верховно! Ради УРСР 24 ачня 1946 р. прийняла постанову про введення з 25 ачня того ж року на територп обласп законодавства Радянсько! Укра!ни. Ктька мкящв рашше, восени 1945 р., було виршено питання про перехщ православно! Мукачiвсько-Пряшiвсько! епархп до складу Русько! православно! церкви.
Контроль за дiяльнiстю релтйних оргашзацш на територп обласп здшснювали двi структури: Рада у справах Русько! православно! церкви (o^i - РПЦ) (створена постановою РНК СРСР вщ 14 вересня
1943 р.) та Рада у справах релтйних кульпв (створена постановою РНК СРСР вщ 19 травня 1944 р.). На Закарпатп, в перюд Народно! Ради Закарпатсько! УкраТни, 20 квiтня 1945 р. було прийнято декрет «Про утворення управлшня в справах кульлв» (Данилець, Мщанин 2013Ь: 46). До компетенцiТ новоствореного управлiння належали «всi справи церковн та релiгiйнi, включно упорядкування справ про май-но церковних (релтйних) общин та вирiшення майнових спорiв мiж ними на територiТ Закарпатсько! УкраТни». Уповноваженим у справах кульлв було призначено Петра Лiнтура (Вкник 1945: 114-115).
З утворенням Закарпатсько! обласп вiдбулася унiфiкацiя та ре-органiзацiя мiсцевих органiв влади, в тому чиЫ й управлiння в справах кульпв. Керiвником Ради у справах РПЦ в обласп й надалi залишився П. Лiнтур. Ршенням Закарпатського облвиконкому вiд 26 березня 1947 р. на посаду уповноваженого було призначено 1вана Ромера (ДАЗО 9: 11). Рiвно через рк керiвником ради був призна-чений Григорш Панченко, а з липня 1948 р. до 1960 р. уповноваженим працював Антон Шерстюк. Це був досвщчений чиновник, що в 1945-1948 рр. керував Радою у справах РПЦ в Дрогобицькш обласп. Радою у справах релИйних кульлв при Закарпатському облвиконкомi в 1946-1947 рр. керував Серий Лямш-Агафонов, а в 1948-1959 рр. - Михайло Распутько.
У звт на iм'я уповноваженого Ради у справах РПЦ по УРСР П. Ходченка вщ 7 лютого 1947 р. обласний уповноважений П. Лштур вказував, що православн на Закарпатп мають у своему володшш 182 храми ^з них 10 монастирських) та 12 каплиць ^з них 9 монастир-ських). В межах епархп дiяло 18 чернечих громад (4 чоловiчих та 3 жiночих монастирiв, 5 чоловiчих та 6 жшочих скитiв) та 135 сть-ських i мiських приходiв, якi обслуговувало 136 представникiв духовенства. Загальна ктьюсть православних вiрникiв складала 142 тис. чол. (ДАЗО 8: 1-2).
У переважнш бтьшосп наукових публкацш дослiдники зверталися до двох фондiв Державного архiву Закарпатсько! областi: Р-544 -«Уповноваженого Ради у справах Русько! православно! церкви при Радi Мiнiстрiв СРСР по Закарпатськiй обласп» та Р-1490 - «Уповноваженого Ради у справах релИйних кульпв по Закарпатськiй областi» (Данилець, Мщанин 2013а; Данилец 2015). Нашу увагу привернули архiвнi фонди, котрi до недавнього часу були секретними. Це, в першу чергу, фонд Р-195 «Виконавчий комiтет Закарпатсько! обласно! Ради депутатв трудящих», П-1 «Закарпатський обласний комггет Комушс-тично! партiТ Укра!ни, м. Ужгород» та партiйний архiв Мукачiвського окружного комiтету КП(б) (П-9).
Хронологiчно дана публiкацiя обмежуеться 1946-1949 рр.,
що обумовлено утворенням Закарпатсько! обласп у складi УРСР та лшвщащею греко-католицько! церкви в обласп. Опрацьоваш нами джерела можна умовно роздтити на кiлька груп: доку-менти, що стосуються державно! пол^ики щодо церкви та мк-цевого уповноваженого у справах РПЦ; зловживання мкцевих оргашв влади, скарги представниюв духовенства та вiрникiв; матерiали щодо дiяльностi епископа та монастирiв; узагальнюючi звiти.
Що стосуеться документiв першо! групи, то виявлена iнформацiя е достатньо рiзнобiчною. На виконання директиви штабу Прикар-патського вiйськового округу вщ 27 сiчня 1947 р. обласних уповно-важених Ради у справах РПЦ та релтйних кульлв просили надати вiдомостi про наявысть в Закарпаттi релiгiйних культiв, духовенства та шформащю про ставлення священимв до мiроприемств радянсько! влади (ДАЗО 4: 25). Вщповщь на дане прохання у фондi не виявлено. 5 липня 1948 р. облвиконком ухвалив важливе ршення «Про вико-ристання бувших церковних житлових примщень». Голiв окружних та мiських Рад депута^в трудящих було зобов'язано через десять дыв забезпечити взяття на баланс комунального фонду житлових будин-мв та iнших споруд, ям належали колишнiм церковним громадам та релтйним об'еднанням. У разi потреби дозволялося використовувати згаданi споруди пщ примiщення сiльрад, школи, клуби, хати-читальш, бiблiотеки, лiкарнi, дитячi садки та ясла, медпункти та iншi культур-но-соцiальнi заклади, забезпечивши служителiв релтйних культiв iншими примiщеннями. Передача примщень мала проводитися рiшенням виконкомiв окружних та мкьких рад (ДАЗО 6: 93).
10 квггня 1949 р. Мукачiвський мiськвиконком прийняв рiшення № 641 «О передаче здания, занимаемого правлением православной епархии, под Дом пионеров». У документ зазначалося, що у зв'язку з крайньою необхщшстю в оргашзацп мкького будинку пiонерiв потрiбно звернутися до облвиконкому з клопотанням про передачу споруди епархiального управлшня та парку бiля нього (ДАЗО 7: 165). Керiвництво облвиконкому спрямувало ршення до уповноваженого ради А. Шерстюка. Останнiй вiдзвiтував, що примщення збудоване на кошти православно! церкви та в ньому зареестровано ще й чоловiчий монастир. Передачу примщення вш вважав «преждевременным и в данное время политически вредным» (ДАЗО 7: 166). Про цей ви-сновок секретар облвиконкому М. Попович повщомив до Мукачева, наголосивши, що дане клопотання потрiбно порушити шзшше, через певний промiжок часу (ДАЗО 7: 164).
Керiвництво КП(б)У в центрi та на мiсцях активно слiдкувало за проявами релтйносл членiв партi!. 25 березня 1948 р. секретар
Мукачiвського окружного комггету по кадрам Шурчилов повщомляв завiдувачу шкiльним вiддiлом Закарпатського обкому Гончаренко, що за ршенням бюро за антипартшний проступок - вшчання в хра-мi - було виключено з партiТ та вщдтом освiти звiльнено з роботи К. Ващенко (ДАЗО 2: 16).
Обласний уповноважений регулярно отримував письмовi ш-струкцiТ вiд республiканського та всесоюзного уповноважено Ради у справах РПЦ. Згщно звiту, I. Ромер протягом 1947 р. вш також отримував настанови безпосередньо пщ час зус^чей з керiвництвом. З 26 липня по 3 серпня 1947 р. в обласп перебував член Ради у справах РПЦ при Радi М^с^в СРСР I. 1ванов. У ачш та в серпш того ж року в Ужгород приТздив уповноважений Ради у справах РПЦ по УРСР П. Ходченко. З ним I. Ромер також три рази зуст^чався у Киевк ^м названих оаб, обласний уповноважений мав зустрiчi з заступником уповноваженого ради по УРСР Г. Катуншим, членом ради В. Соколовим, уповноваженим ради по УРСР П. Втьховим, заступником уповноваженого М. Сазоновим (ДАЗО 5: 3). Список названих iмен свщчить про те, що керiвництво зверху придтяло важливе мкце становищу церкви в Закарпатськш обласп.
Обласних уповноважених перюдично викликали до всесоюзного та республканського центру для участ в навчальних семшарах, конференцiях, iнструктажах. Наприклад, з 5 по 21 лютого 1948 р. уповноважений у справах РПЦ по Закарпатськш обласп I. Ромер брав участь у семiнарi в Москвк Фiнансовi витрати на проживання та подобовi компенсувалися чиновнику iз бюджету Ради, а транспорты витрати покладалися на обласне керiвництво (ДАЗО 4: 73).
16 кв^ня 1947 р. П. Ходченко вислав закарпатському уповнова-женому котю листа Ради у справах РПЦ при Радi М^ст^в СРСР за № 209/с (1 квггня 1947 р.). Аналiзуючи змкт документу, розумiемо, що воно до Закарпаття не мало ыякого значення та не могло братися «для керiвництва». Мова йшла про те, що якщо церковнi органiзацiТ придбали майно до Жовтнево! революцiТ, то, зпдно декрету вщ 23 ачня 1928 р., воно вважалося нацiоналiзованим. Пiсля революцiТ i до 22 серпня 1945 р. церковш оргашзацп не мали права юридично! особи i не могли купляти майно (ДАЗО 4: 40). Таким чином, ш союз-ний, нi республканський уповноваженi не брали до уваги той факт, що Закарпатська область ттьки тсля Друго! свiтовоТ вшни ввiйшла до складу СРСР.
У 1948 р. святкування Пасхи припадало на 2 травня. У зв'язку з цим заступник голови Ради у справах РПЦ при Радi М^ст^в СРСР С. Белишев розклав шструктивш листи уам уповноваженим по областям. У документ вказувалося, що треба забезпечити безпе-
решкодний доступ до xpaMiB для проведення релтйних обрядiв та пошформувати союзний центр про хщ святкування (ДАЗО 5: 44). 8 травня 1948 р. новопризначений уповноважений у справах РПЦ по Закарпатськш обласп Г. Панченко вщзв^ував за домовлешстю до Москви та Киева. У документ вказувалося, що було пщготовлено та роздано, за пщписом уповноваженого i голови облвиконкому, листи до голiв окружкомiв. У окремих чиновнимв на мiсцях розпо-рядження, щодо святкування Пасхи викликало не зовам правильне враження. У зв'язку з цим уповноваженого викликав для пояснень секретар обкому КП(6)У по пропагандi «и задал вопрос: на основании чего мною были написаны письма председателям окрисполкомов, и когда я сослался на ваше распоряжение, то секретарь обкома КП(б)У остался удовлетворен» (ДАЗО 5: 64). У звт наводилися при-клади святкувань Пасхи в рiзних храмах. Так, в Ужгородi святкування проходило «хорошо, верующие были в приподнятом настроении, помного святили куличей и пасх». Кореспондентом обласного вщ-дтення Радютелеграфного агентства Украши було пщготовлено передачу для закордону пщ назвою «Празднование праздника Пасхи православными в Закарпатье» (ДАЗО 5: 65). Текст радiопередачi було выслано разом зi звггом.
У звт за 1 квартал 1947 р. детально повщомляеться про зловжи-вання мкцевих оргаыв влади щодо православно!' церкви. Уповноважений наводить ряд прикладiв у Хустському, Тячiвському та шших районах обласп, коли вщ священикiв вiдбирали земельш дiлянки, надiленi вже радянською владою. Протягом перших трьох мiсяцiв 1947 р. до Ради у справах РПЦ при Закарпатському облвиконкомi представники православно!' церкви зверталися з наступними питан-нями: 1) скарги на невиконання директив облвиконкому вщносно надтення земельними дтянками в особисте користування свяще-никам; 2) аналопчш звернення щодо конфккацп земель у монасти-рiв; 3) скарги на незаконы поставки та повинностi вiд чернецтва та бтого духовенства; 4) скарги на аптащю з боку греко-католицький священимв проти православно!' церкви (ДАЗО 4: 33). П. Лштур ха-рактеризуе повсякденне життя православного духовенства. Вказуе, що !'х матерiальний рiвень незадовiльний, прибутки з приходiв неве-ликi, живуть в основному вщ виконання треб. Органи влади надали священикам змогу купити одяг по державним цшам. Окремо в звт зус^чаемо iнформацiю про релiгiйну обрядшсть населення краю. Уповноважений зазначав, що в останнш час вiдвiдуванiсть храмiв зростала, та пояснював цей факт «религиозной консервативностью», «напряженной борьбой между православной и униатской церквями», «прибытием из восточных областей нового контингента верующих».
Разом з тим збтьшилася кшьюсть проведення релтйних обрядiв: хрещення, вшчання, похорони (ДАЗО 4: 34).
1 квггня 1949 р. заступник голови Закарпатського облвиконкому М. Куц повщомив голову виконкому 1ршавсько'| окружно'1 ради Каштана, що до облвиконкому поступила скарга вщ православного монастиря в с. Дубрiвка про конфккацт 4 га землк Чиновник нагадував, що, зпдно ршення уряду СРСР, за православними монас-тирями закртлеш всi земельнi угiддя, якими вони користувалися на той час. У зв'язку з цим обласне начальство вимагало повер-нути монастирю вщбрану землю (ДАЗО 7: 71). Аналопчний лист був вiдправлений до керiвництва Хустського окружно'| ради щодо виршення питання з вилученням земельно!' дшянки Свято-Мико-ла'|'вського чоловiчого монастиря в с. 1за (ДАЗО 7: 112). Через ^но-рування вирiшення питання 21 липня 1949 г. голова облвиконкому I. Туряниця повторно вимагав надклати вщповщь (ДАЗО 7: 114). Через три мкящ I. Туряниця направляе головi Хустського окрвиконкому Д. Тимко трете розпорядження пщ грифом «таемно». ^м вимо-ги негайно повщомити про результат з монастирською землею, обласний керiвник жорстко критикуе пщлеглих. «Облисполком обращает Ваше внимание на безответственное Ваше отношение к выполнению наших указаний и распоряжений и предупреждает Вас, что повторение подобных фактов будет рассматриваться как злостное невыполнение директивных указаний облисполкома с вытекающими отсюда последствиями» (ДАЗО 7: 115). Нарешт, 9 листопада 1949 р. Д. Тимко повщомив, що 14 серпня того ж року була створена комiсiя у складi республканського уповноваженого у справах РПЦ П. Ходченка, обласного уповноваженого А. Шерстюка та представнимв Хустського окружкому. Комiсiя запропонувала ви-дтити для монастиря земельну дшянку навпроти обители яка була досить погано!' якосп. Через це настоятель монастиря архiмандрит Матфей (Вакаров) не погодився з пропозищею, а вимагав повернути назад попередн надти. У документ зазначаеться, що дтянки, якою володiв монастир, переданi та знаходяться в масивах колгоств с. 1за та м. Хуст (ДАЗО 7: 115).
Окремi православн громади, вiдкрито висловлювали свое незадо-волення полiтикою мкцево!' влади щодо церкви. 30 березня 1946 р. керiвники православно!' парафп' в с. Теребля Тячiвського округу звер-нулися до Народного комiсарiату УРСР в Киевi з скаргою на дiяльнiсть мкцево!' влади. Селяни зазначали, що прагнули визволення з-пщ влади шоземних загарбникiв та виступали за возз'еднання с Радян-ською Украшою. Однак, з встановленням ново!' влади мiсцевi сiльради «...нас, православных, начали притеснять, отбирают от нас церковную
землю, церковный дом и оставляют нас без всякой помощи, как мы будем существовать дальше. Мы спрашиваем, почему это делают. Они говорят: нам позволяет и приказывает компартия. Вопрос. Почему католикам и греко-католикам этого не приказывают? Ихние сельсоветы не отбирают церковную землю, а не церковные дома» (ДАЗО 3: 1-2). Уповноважений Ради у справах РуськоТ православно! церкви при Радi М^с^в УРСР П. Ходченко переслав дане звернення головi Закарпатського облвиконкому I. Туряницк У супровщному лисп вш просив прийняти термiновi заходи для ретельно! перевiрки викладе-них у зверненн селян фак^в, та в разi !х пщтвердження, до не гайного усунення ненормально! ситуацп та «антисоветской практики местных властей по отношению к православной церкви» (ДАЗО 3: 3). 17 червня 1946 р. на лист П. Ходченка вiдповiв обласний уповноважений ради П. Лштур. Чиновник вщзначив, що знайомий з таким положенням речей та приймав багато раз мiри для усунення «ненормального положения», але вщповщш заходи не завжди знаходили достатню пщтримку в компетентних оргашв (ДАЗО 3: 4). Реакщя Киева була досить жорсткою. 18 ачня 1947 р. обласний уповноважений отримав шструкщю повщомляти обком партп та голову облвиконкому про вс факти невиконання розпоряджень, позаяк ця дiяльнiсть е «прямым нарушением служебной, а в некоторых случаях и партийной дисциплины» (ДАЗО 4: 1).
Зверталися до Киева з протестами i окремi православн священи-ки. 2 жовтня 1946 р. республканський уповноважений П. Ходченко отримав скаргу вщ священика з с. Велим Лучки на Мукачiвщинi I. Семедiя. Священнослужитель повщомляв, що альська рада с. Лу-ково 1ршавського округу конфккувала вщ нього 3 га землi (ДАЗО 3: 8). Листа переслали для розгляду головi облвиконкому I. Туряниц та секретарю обласного комггету партп Пiнчуку. П. Ходченко вказував, що земельну власысть вiд I. Семедiя вiдiбрали незаконно. Дтян-ка була видтена на основi декрету Народно! Ради Закарпатсько! УкраТни та перебувала в користуванш на правах власносл (ДАЗО 3: 26). Очевидно, аналопчних скарг надходило до столиц УРСР чи-мало, що змусило Раду у справах РПЦ пщготувати окремий лист до керiвництва Закарпатсько! обласп. 3 жовтня 1946 р. П. Ходченко, намагаючись уникнути подiбних випадмв з неправильним тракту-вання земельного законодавства, пщготував детальну шструкцт. У документi вказувалося, щоб облвиконком i мiсцевi органи влади застосовували щодо православного духовенства пункт 5 Постанови № 662 Закарпатського облвиконкому вщ 19 серпня 1946 р. Згщно цього пункту землЬ надтеш декретами НРЗУ не пщлягають конфк-кацп (ДАЗО 3: 27).
У фондi Р-195 виявлено деяк матерiали, що стосуються дiяльностi епископа Нестора (Сидорука). 2 червня 1947 р. республканський уповноважений у справах РПЦ П. Ходченко просив свого новопри-значеного тдлеглого на Закарпатп I. Ромера, «в тактовнш формi за-пропонувати Мукачiвсько-Ужгородському епископу Нестору написати в трьох примiрниках автобюграфт» на предмет його реестрацп'. До автобюграфп' було потрiбно додати по однш фотографп' «в звичай-ному архiерейському одязi» (ДАЗО 4: 47). 1 липня 1947 р. колишнш уповноважений у справах РПЦ по Закарпатськш област П. Лiнтур пщготував доповiдну записку про вiдносини епископа Нестора та мкцевого духовенства i вiдправив ïï на iм'я Г. Карпова до Москви. Вш квалiфiкував окремi конфлiкти мiж архiереем та священиками як факт, «могущий принести большой вред нашей стране в смысле политическом» (ДАЗО 4: 55). Перший аспект, за словами П. Лштура, полягав у користолюбс™ i жадiбностi керуючого епархiею. Чиновник вказував, що владика лквщував Eпархiальну раду та оточив себе родичами та земляками. «Стал распоряжаться имуществом и средствами епархии самовольно по своей прихоти». У записи наведено ряд фактв, що згрупован у шкть позицш: 1) У 1946 р. через фiнансовi органи област епископ обмшяв угорську валюту на карбованцу в еквiвалентi близько 100 тис. крб. Ц кошти були зiбранi вiд духовенства, але тсля обмiну не були |'м повернути та використанi для потреб епархп'. 2) Зловживання пiд час передачi Мукачiвського монастиря. 3) Кутвля автомобiля в Киевi по завищенш цiнi. 4) Побори з духовенства та чернецтва. 5) Залишення для власних потреб матерiальноï допомоги духовенству. 5) Рукоположення священимв за грошк Пiдводячи пщ-сумки, колишнiй уповноважений наголошував, що дiяльнiсть епископа Нестора пщривае авторитет радянсько' влади на Закарпатп та шкодить поверненню греко-католимв до православ'я (ДАЗО 4: 55-57).
Котя щеТ ж доповщно' записки була вiдправлена П. Лштуром на iм'я патрiарха Московського Алекая I (ДАЗО 4: 85-86). У супровщно-му листi вiн просить першосвятителя допомогти вийти iз ситуацп', що склалася. Припускаемо, що документ не потрапив до патрiарха, а опи-нився в руках голови Ради у справах РПЦ Г. Карпова. 19 серпня 1947 р. вш переслав доповщну записку головi Закарпатського облвиконкому I. Туряниф з проханням «указать тов. Линтуру на недопустимость с его стороны, как члена ВКП(б), вступать в переписку по вопросам православной церкви непосредственно с патриархом» (ДАЗО 4: 83). 26 серпня того ж року голова облвиконкому вщзвггував у Москву, що колишнш уповноважений зрозумiв значення допущено' ним помилки i вщкликае листа патрiарху (ДАЗО 4: 82).
У пщсумковий звт за 1947 р. I. Ромер надае рiзко негативну оцшку
епископу Нестору. Згадуючи скаргу свого попередника П. Лштура на дiяльнiсть архiерея, вш зазначае, що вона була написана «с позиции православного верующего, желающего видеть в православном епископе подлинного "святителя"» (ДАЗО 5: 13). За словами уповноваженого, до нього також зверталися неодноразово представники духовенства з подiбними звинуваченнями, просячи втрутитися у дану ситуацт. «Епископ Нестор, скомпрометировавший себе в глазах не только православного, но и униатского духовенства, представляет собою якобы гласное препятствие в деле воссоединения униатов с православными в Закарпатье». I. Ромер рекомендував перевести епископа Нестора iз Мукачiвсько-Ужгородськоï епархп в шше мкце, а на його посаду призначити архiепископа Макарiя (Окаюка) або епископа Антоыя (Пельвецького) (ДАЗО 5: 14).
17 ачня 1947 р. Рада у справах РПЦ при Радi М^с^в СРСР санкцюнувала виконання ршення Закарпатського облвиконкому вщ 2 грудня 1946 р. про передачу монастиря на Чернечш горi пра-вославнш цер^ (ДАЗО 4: 24). У звт за 1 квартал 1947 р. обласний уповноважений П. Лштур детально розписав сам процес передачi (ДАЗО 4: 31-32). Це загальновiдомi факти, не будемо на них детально зупинятися.
Важливий секретний документ щодо оргашзацп святкування Успшня Пресвято!' Богородиц в Мукачiвському монастирi в 1947 р. Його пщготував уповноважений Ради у справах РПЦ при Радi М^с^в УРСР П. Ходченко та вислав на розгляд обласному ке-рiвництву в Ужгород. Показовою е навггь сама назва документу -«Соображения по вопросу намечающегося православным духовенством проведения традиционного праздника "Успения" на Му-качевской горе в Закарпатской области». П. Ходченко зазначав, що Рада у справах РПЦ вважае проведення святкування за учасп шести архiереïв доцтьним, використавши цю подт серед шших мiропри-емств по возз'еднанню греко-католикiв з православною церквою. Уповноваженим було розроблено план пщготовки святкування та видтено п'ять основних позицш. Зокрема, забезпечення делегацп' вiд екзархату Укра'ни своечасний ви'зд в Мукачево (лiтаком чи потягом); передачу з Львiвського епархiального управлiння друкованих видань: «Святий Петро» Г. Костельника, матерiали Львiвського собору, журнали «Eпархiальний вiсник»; забезпечення в дш святкування показу м-ност^чки «Львiвський собор»; забезпечення охорони правопорядку, медично' допомоги i т. д. (ДАЗО 4: 77-78).
Аналггичы дат мктить звiт уповноваженого Ради у справах РПЦ за третш квартал 1947 р. I. Ромер вказував, що ктьккть православ-них церков зросла з 210 до 212, за рахунок передачi вiд греко-ка-
толимв храмiв у Старому Давидковi на Мукачiвщинi та в м. Свалява. Щодо ктькосп духовенства, то на початок кварталу !'х налiчувалося 138 священикiв i 7 диякошв. Вибуло двое осiб (один помер, шший ви'хав до Чехословаччини внаслщок оптацiï). Отримали рукополо-ження iз дияконiв 2 особи, в диякони також 2 чол., прибуло з шших епархш i заштату 2 оаб. Таким чином, кiлькiсть священства збтьши-лася до 140 священиюв i вiдповiдно 7 дияконiв. За 2 та 3 квартал 1947 р. уповноваженим було прийнято 312 вiдвiдувачiв. Серед них епископ Нестор (Сидорук) (10 разiв), епископ Стаыславський Антонш (Пельвецький) (3 рази), архiепископ Львiвський i Тернопiльський Ма-карш (Оксiюк) (1 раз); священики - 210 чол.; члени церковних рад -20 чол.; мирян - 22 чол.; представниюв радянських оргашв - 46 чол. Пщ час вiзитiв ставилися рiзнi питання. Наприклад, епископ Нестор пiднiмав проблему передачi православнiй церквi примiщення рези-денцп' греко-католицького епископа в Ужгородi, собору в Мукачевi та храму в Свалявк Просив надати допомогу в оргашзацп' i проведены святкування 28 серпня 1947 р. на Чернечш горк Уповноважений вказував, що питання щодо передачi майна вщ греко-католимв знаходяться в стадiï вирiшення, а iншi прохання були своечасно i позитивно виршеш (ДАЗО 4: 92). Прохання монастирiв, церковних рад та духовенства з приводу видтення землЬ будiвельних матерiалiв, палива, корму для худоби, зон для заготiвлi сша в бiльшостi випадкiв також були позитивно виршеш.
Протягом 2 та 3 кварталiв уповноважений зробив 12 ви'здв по областi з метою вивчення окремих проблем православно' церкви. Найбтьше вiзитiв вiн здiйснив у Мукачево (10 разiв), що було ви-кликано з необхiднiстю: ознайомлення з становищем та дiяльнiсть церкви на основi даних епархiального управлшня та розмов з прав-лячим архiереем; вивченням становища Мукачiвського монастиря та його бiблiотекою; вилученням iз монастирсько' бiблiотеки шкiдливоï лiтератури; передачi архiву монастиря державному обласному архiву та експонатiв для краезнавчого музею; вивчення фак^в, викладений П. Лштуром у заявi вiд 1 липня 1947 р. (факти не пщтвердилися); виявлення древшх православних храмiв, захоплених раыше гре-ко-католиками; проведення на мкц мiроприемств, пов'язаних з пщ-готовкою свята 28 серпня 1947 р.; надання допомоги в облаштуванш господарства Мукачiвського монастиря (ДАЗО 4: 93). Ви'зди в села (Домбоки, Ракошино, Руське, Великi Лучки, Горонда) були пов'язаш з проведеними в цих населених пунктах вщпустами, пщ час яких на престольне свято збиралося значна ктьмсть вiрникiв з навколишшх сiл. Уповноважений наводить приклади ктькосп учаснимв святку-вань. Так, у селах Горонда i Руське Мукачiвського округу було присуты
2-3 тис. вiрникiв, а вщпуст в Липчанському монастирi зiбрав до 15 тис. вiрникiв, в тому чи^ до «50 % униатов» (ДАЗО 4: 94). Окремо вiдмiчалася патрютична дiяльнiсть православного духовенства та |'х архiерея. У звт наводиться приклад виступу владики Нестора на зборах слов'янського активу в Ужгород^ Зокрема вiн завершив виступ наступними словами: «И если начало последней военной бойни наша Родина встречала с сознанием: "Наше дело правое. Победа будет за нами", то и теперь в правом деле объединения славянских народов мы можем уверенного говорить: это дело правое, и поэтому оно победит» (ДАЗО 4: 95).
Описуючи релтйшсть населення Закарпаття, I. Ромер наголошу-вав, що вщвщувашсть храмiв збтьшуються. До церков ходили не ттьки жшки похилого вку, але й молодi жшки та чоловки, пщлггки та д^и. Аналiзуючи ситуацiю в Ужгородському храму уповноважений пщкреслював, що там чоловшв бувае не багато. В селах ситуащя вiдрiзнялася, серед вiрникiв «можно видеть много мужчин в работоспособном возрасте и много подростков - учащихся». У храмах можна було бачити лiкарiв, нав^ь, в якост церковного старости, вчителiв, вiйськових, комсомольщв i комунiстiв. Зростала кiлькiсть виконання церковних обрядiв: хрещень, вiнчань, похорон. Наприклад, директор неповно' середньо' школи в с. Горшчово Буряк ховав свою померлу дитину по церковному обряду, «заставив при этом своих учеников нести хоругви». I. Ромер зазначав, що вшчаються вшськову комсомольцу комушсти, але просять священимв проводити обряди таемно. Спостер^алося збтьшення ктькосп хрещення до-рослих вiрникiв та тдлггмв (ДАЗО 4: 97). В с. Горонда Мукачiвського округу епископ Нестор рукоположив у сан диякона Якима Бабинця, який працював судовим слщчим в Рахiвському окрузк У висновках до зв^у знаходимо твердження, що в умовах Закарпатсько' обласп повинна бути максимально посилена робота по пщвищенню полггич-ного та культурного рiвня трудящих i особливо молоду спрямована на те, «чтобы сделать каждого труженика сознательным строителем коммунизма в нашей стране» (ДАЗО 4: 98).
Квартальш звгги доповнюе та узагальнюе пщсумковий звiт за 1947 р. Вш, як i бiльшiсть документiв даного фонду, позначений грифом «цтком таемно» та мае обсяг 21 сторшку. Подамо його ко-ротку характеристику, звертаючи увагу на головы аспекти. Матерiал у звт розподтено за тематичним принципом та згруповано у шкть роздiлiв: фактори, що впливають на роботу уповноваженого; керiв-ництво роботою уповноваженого зверху; ви'зди уповноваженого на мкця; прийом уповноваженим вiдвiдувачiв; становище i дiяльнiсть православно' церкви в Закарпатськш обласп; стан релтйносп
(ДАЗО 5: 2-22). Ыформащя вах частин документу носить важливий характер, через свою недоступшсть у минулому. Розкриваючи ню-анси роботи уповноваженого, I. Ромер вказував, що прожитковий м^мум при невисокш зарплаты по посадi забезпечуеться шляхом читання платних публiчних лекцш на полiтичнi та економiчнi теми. Постачання вiн отримував на рiвнi з керiвниками головних вщдшв облвиконкому, був забезпечений просторою квартирою ценр мiста. Уповноваженому було надано окремий кабшет в 30 м2 та секретаря, що працював у окремш кiмнатi. Крiм обов'язюв уповноваженого, чиновник виконував також партшж зобов'язання, читання лекцп, ви'зди в якостi уповноваженого обкому КП(б)У тощо (ДАЗО 5: 2). Загалом партшна робота за 1947 р. зайняла в уповноваженого близько 30 дшв.
Доповнюючи попередн квартальнi звгги, уповноважений вказував, що здiйснив 36 ви'здв по областi для виршення рiзних питань. Вони стосувалися тих же проблем, котрi вказанi вище у квартальному звт, ттьки певним чином була розширена 'х географiя. Збiльшилася i кiлькiсть вiдвiдувачiв в уповноваженого (480). Доповнюючи попе-редню шформащю, I. Ромер вказував, що епископи Антонш i Мака-рш вiдвiдували його у зв'язку з обговоренням питання возз'еднання греко-католимв з православною церквою (ДАЗО 5: 6).
Найбтьш цшний матерiал мiститься у п'ятому роздш та стосуеться дiяльностi православно' церкви. На кiнець 1947 р. уповноваженим було зареестровано 190 приходських храмiв та на кожний iз них складено облкову картку. Ттьки 19 храмiв були зведеж iз цегли, 55 - iз каменю чи саманного матерiалу, iншi ж 116 були дерев'яними (ДАЗО 5: 7). В обласп дiяло 13 монастирiв i скитiв, п'ять скилв було зареестровано уповноваженим як приходськ храми (Колесарево, Iза, Приборжавське, Драгово, Горбки). Загальна ктьюсть насельнимв в обителях складала 293 особи, в тому чиЫ 89 ченщв та 204 черниць. Описуючи становище православного духовенства, уповноважений наголосив, що 1 грудня 1947 р. помер «известный в Закарпатье архимандрит Алексий Кабалюк, один из старых деятелей ("столпов") того православного движения в Закарпатье, которое правительством тогдашней Австро-Венгрии рассматривалось как "москвофильство"и как государственная измена» (ДАЗО 5: 12).
У звт знаходимо аналiз вкового стану православного духовенства. Так, iз 140 священимв i 7 диякошв ттьки 10 % були молодого вку, вщ 24 до 27 ромв, та отримали рукоположення в роки вшни або в тслявоенш роки, 17 священимв (12 %) були за вком за 55 ромв. Половина священства складали ченцу ям працювали на приходах. Критичною була ситуафя з осв^шм рiвнем духовенства. Ттьки 29 священимв мали середню освггу, 4 чол. - вищу, iз них середню
богословську осв^у мали 23 чол., а вищу богословську - 2 чол.: прот. Г. Станканинець та кумен Василш (Пронш). 1нше духовенство мало закшчену початкову школу та рiзнi чернечi та пастирськi кура, що проводилися на територп' епархп (ДАЗО 5: 12).
Критично в звт оцшено мiсiонерську роботу православного духовенства, яка, за словами уповноваженого, по суп була вщсутньою. Головною причиною тако' ситуацп була слабкий осв^нш рiвень духовенства. Для пщсилення цього напрямку роботи екзархат вщ-правив у розпорядження мукачiвського епископа двох протоiереïв -Дмитра Плахтеева та Бориса Шулькевича. Досить непередбачувана реакщя правлячого архiерея на 'х при'зд - «приняты епископом весьма неприязненно, он поспешил написать в управление экзархии, чтобы их отозвали» (ДАЗО 5: 15). Пкля при'зду згаданих священи-мв при Мукачiвському монастирi були органiзованi одномкячш мiсiонерськi курси. Провал у мiсiонерськiй роботi уповноважений покладав на епископа: «Епископ Нестор неоднократно высказывался в том смысле, что в ускорении процесса воссоединения униатов с православными решающим фактором является не миссионерская деятельность среди униатов, которая может дать ощутимые результаты через десятки лет, а прямое вмешательство со стороны советской власти» (ДАЗО 5: 15).
Важливi для нас спостереження уповноваженого щодо релтйно-ст населення та проведення обрядiв. Доповнюючи попередн звгги, I. Ромер наводить цкавий приклад, що вщбувся з ним у с. Троник на Виноградiвщинi. 19 жовтня 1947 р. уповноважений прибув зранку в село для проведення загальних зборiв альсько'' партшно' оргашзацп. Однак виявилося, що ва комушсти на чолi з секретарем парторгашзацп' знаходяться в храмi на богослужшш. Таким чином, що розпочати збори, чиновник мусив дочекатися завершення лггургп'.
Протягом 1947 р. в православних храмах Закарпатсько' обласп було здшснено 4 818 хрещень, 1 528 вшчань та 2 610 похорошв. Особливо уповноваженого турбував ркт хрещень. Вш наводив на-ступш цифри: в областi природнш прирiст населення складав вiд 1,5 до 2 %, то вщповщно, число хрещених дiтей у 1947 р. мало складати вщ 1 800 до 2 400 оаб. У зв'язку з тим, що хрещень було на багато бтьше, вщповщно I. Ромер робив висновок, що близько половини хрещених - це дгги, що народилися рашше, пщлггки та доро^ вiр-ники (ДАЗО 5: 22).
Проаналiзований зв^ за 1947 р. був заслуханий на засщанш ради у справах РПЦ в Киевк У фондi Р-195 виявлено виписку iз протоколу засщання Ради та вiдповiднi ршення. Звiт було ухвалено та прийнял кiлька важливих рiшень. Зокрема, з метою посилення
процесу возз'еднання греко-католимв з православним в Закарпатт було ухвалено два варiанти мiроприемств: 1) Включити в мiсiонер-ську роботу, крiм епископа Нестора, також Львiвського архiепископа Макарiя (перюдичш ви'зди з метою проповiдi, звернення i т.д.). З фею метою епископ Нестор сптьно з архiепископом Макарiем повиннi були розробити план мiсiонерськоï роботи, iз затвердженням митрополита !оанна. Патрiархiя ж мала видтити окремий грошовий фонд на мiсiонерську роботу. Згаданi мiроприемства повиннi були закшчитися до Великого посту. 2) Внаслщок того, що серед певно' ча-стини православного духовенства з'явилися несприятливi вiдносини до епископа Нестора, пропонувалося його перевести в шшу епархп (в м. Чернiвцi), а на його мкце тимчасово направити iз м. Станiславiв епископа Антошя (Пельвецького), залишивши за ним, як економiчну базу також i Стаыславську епархiю (ДАЗО 5: 31). ^м того, члени ради пропонували митрополиту !оанну направити в Закарпаття ктькох квалiфiкованих, з богословською i середньою богословською освiтою священикiв для мiсiонерськоï роботи серед греко-католикiв. Окремо йшлося про Львiвський «Eпархiальний вiсник», котрий передбачалося перетворити на мiжепархiальне видання та використовувати й для потреб мiсiонерськоï роботи на Закарпатп (ДАЗО 5: 32).
15 березня 1948 р. уповноважений Ради у справах РПЦ пщго-тував звгг за 1 квартал, вказуючи, що переходить на роботу в шшу область. Аналiзуючи роботу мiсiонерських курав при епархiальному управлшш, I. Ромер зазначае, що вони не досягли бажаного результату. Головною причиною цього став неправильний пiдбiр слухачiв. Хщ мiсiонерськоï роботи в обласп уповноважений оцшював також не дуже схвально. «Православные священники уклоняются от этой деятельности. В этом отношении успешно действуют отнюдь не духовные лица» (ДАЗО 5: 37). Активктами в передачi храмiв, зпдно звггу, виступали стьсьм актив^и, часто голови i секретарi сiльських рад, секретарi парторганiзацiй. Серед головних подiй, ям вiдбулися на початку року, це в першу чергу було перемщення епископа Нестора на Курську епархт (ДАЗО 5: 36).
Матерiали фонду Р-195 доповнюе iнформацiя, виявлена нами в обласному та окремих окружних партшних фондах. У опис № 1 фонду П-1 виявлено пiврiчнi та рiчнi звiти уповноваженого Ради у справах РПЦ на iм'я голови облвиконкому та секретаря обкому КП(б) У (ДАЗО 1: 15-46). Зв™ в цтому дублюють факти, проаналiзований нами вище. Однак, iнодi знаходимо й новi данi, що розкривають окремi аспекти iсторiï православно' церкви. Повщомляючи про рукоположення в священицький сан Я. Бабинця, уповноважений доповнюе, що вш закшчив 4 класи духовно' семшарп' в м. Бгголь
у Сербп. ^м Бабинця, в 1947 р. були посвячеж у священний сан двое оаб, котрi працювали на державнiй роботi. Це !ван Глеба, 1913 р. н., випускник семшарм, працював вчителем, та Олександр Рацин, 1916 р. н., працював фшшспектором в Мукачевi (ДАЗО 1: 38).
Важливi документи збер^аеться в ранiше засекречених фондах Державного архiву Закарпатсько' областi. Серед них фонди Р-194, П-1 та П-9. Наповнення цих фондових одиниць мае свою специфку та значно вiдрiзняеться вiд iнших фондiв. Гриф «таемно» та «цтком таемно» надае джерелам ще бшьшо' важливостi та ушкальносп. Обмежившись лише трьома роками кторп' Закарпатсько' областi в складi УРСР, нам вдалося прослщкувати специфiчнi риси державно' полггики та розвитку православ'я. Вивчеж документи згрупованi в чотири групи: матерiали, що стосуються державно' пол^ики щодо церкви та мкцевого уповноваженого у справах РПЦ; документи про зловживання мкцевих органiв влади, скарги представнимв духовенства та вiрникiв; iнформацiя щодо дiяльностi епископа та монастирiв; узагальнюючi звiти уповноважених. Виявлеж факти дають можливiсть бтьш наближено вiдтворити розвиток православно' церкви на Закарпатп та заповнити «бЫ плями» ïï кторп'.
Л1ТЕРАТУРА
В1сник 1945 - В1сник Народно! Ради Закарпатсько! УкраТни. 1945. 1 травня. С. 114-115.
ДАЗО 1 - Державний арх1в Закарпатсько! обласп (далi - ДАЗО). Ф. П-1. Оп. 1. Спр. 392. Информации, отчеты уполномоченного Совета по делам Русской православной церкви, религиозных культов о работе, передаче православным греко-католического собора, наличии религиозных культов области (январь 1947 г. - январь 1948 г.). На 46 арк.
ДАЗО 2 - ДАЗО. Ф. П-9. Мукачевский окружной комитет КП(б)У. Оп. 1. Спр. 47. Справки и отчеты о проведении политико-массовой работы в округе, о ликвидации неграмотности и малограмотности. О колхозном строе сельского хозяйства и другое (2 марта 1948 г. - 3 ноября 1948 г.). На 33 арк.
ДАЗО 3 - ДАЗО. Ф. Р-195. Виконавчий компег Закарпатсько! обласно! Ради депутат1в трудящих. Оп. 1. Спр. 18. Переписка с Советом Министров СССР, УССР по вопросам работы православной церкви (религиозных культов области) (30 марта 1946 г. - 31 декабря 1946 г.). На 72 арк.
ДАЗО 4 - ДАЗО. Ф. Р-195. Оп. 1. Спр. 51. Переписка с уполномоченным Совета по делам православной церкви при Совете Министров Украинской ССР по вопросам работы религиозных культов области (18 января 1947 г. - 26 декабря 1947 г.). На 142 арк.
ДАЗО 5 - ДАЗО. Ф. Р-195. Оп. 1. Спр. 92. Переписка с Советом по делам Русской православной церкви при Совете Министров СССР, УССР о работе религиозных культов области (3 января 1948 г. - 28 сентября 1948 г.). На 129 арк.
ДАЗО 6 - ДАЗО. Ф. Р-195. Оп. 1. Спр. 93. Переписка с уполномоченным Совета по делам религиозных культов при Совете Министров СССР, УССР, с исполкомами городских, окружних Советов депутатов трудящихся о работе религиозных культов в области (20 января 1948 г. - 27 декабря 1948 г.). На 156 арк.
ДАЗО 7 - ДАЗО. Ф. Р-195. Оп. 4. Спр. 29. Переписка с Советом по делам религиозных культов при Совете Министров СССР и уполномоченным Совета по делам религиозных культов по УССР, с исполкомами окружных и городских Советов депутатов трудящихся о работе религиозных культов. Квартальные статистические и информационные отчеты по этим вопросам (3 января 1949 г. - 19 декабря 1949 г.). На 191 арк.
ДАЗО 8 - ДАЗО. Ф. Р-544. Уповноваженого Ради у справах РуськоТ православно' церкви при Радi ММс^в СРСР по Закарпатськш обласп. Оп. 2. Спр. 2. Сведения о количестве православных церквей, православных священников и верующих по Закарпатской области (7.02.1946 г.). На 2 арк.
ДАЗО 9 - ДАЗО. Ф. Р-1490. Уповноваженого Ради у справах релтйних кулыпв по Закарпатськш обласп. Оп. 4 д. Спр. 2. Доповщна записка, звiти про становище православно' церкви на Закарпатп, вщомосп про православн церкви i монасл^ за 1947 рк. На 28 арк.
Данилец 2015 - Данилец Ю. Трансформации в жизни православной церкви на Закарпатье в 1939-1945 гг. // Русин. 2015. № 2 (40). С. 61-79.
Данилець, Мщанин 2013a - Данилець Ю., MioaHUH В. Православна церква на Закарпаллi в умовах становлення радянсько' влади (1944-1950 рр.) // Русин. 2013. № 4 (34). С. 88-112.
Данилець, Мщанин 2013b - Данилець Ю., MioaHUH В. Православна церква на Закарпаллi в часи «сталшщини» (1946-1953 рр.) // Науковий вкник Уж-городського ушверситету. Серiя: ¡сгс^я / ММстерство освЬи i науки, молодi та спорту Укра'ни; Державний вищий навчальний заклад «Ужгородський нацюнальний ушверситет»; [Редкол.: М. Вегеш (голова) та ш.]. Ужгород: Вид-во УжНУ «Говерла», 2013. Вип. 1 (30). С. 46-56.
REFERENCES
Visnyk Narodnoi'RadyZakarpats'koi' Ukrai'ny (1945). 1st May. рр.114-115 (In Ukrainian).
The State Archives of Transcarpathian Region (DAZO). Fund Р-1. List 1. File 392.
The State Archives of Transcarpathian Region (DAZO). Fund Р-1. List 1. File 392.
The State Archives of Transcarpathian Region (DAZO). Fund Р-9. List 1. File 47.
The State Archives of Transcarpathian Region (DAZO). Fund R-195. List 1. File 18.
The State Archives of Transcarpathian Region (DAZO). Fund R-195. List 1. File 51.
The State Archives of Transcarpathian Region (DAZO). Fund R-195. List 1. File 92.
The State Archives of Transcarpathian Region (DAZO). Fund R-195. List 1. File 93.
The State Archives of Transcarpathian Region (DAZO). Fund R-195. List 4. File 29.
The State Archives of Transcarpathian Region (DAZO). Fund R-544. List 2. File 2.
The State Archives of Transcarpathian Region (DAZO). Fund R-1490. List 4s. File 2.
Danilets, Yu. (2015) Transformation in the life of Orthodox Church in the Carpathian region in 1939-1945]. Rusin. 2 (40). pp. 61-79 (In Russian). DOI: 10.17223/18572685/40/5
Danilets, Yu. & Mishchanyn, V. (2013) The Orthodox Church in Transcarpathia in the conditions of the establishment of Soviet power in 1944-1950. Rusin. 4 (34). pp. 88-112 (In Ukrainian).
Danilets, Yu. & Mishchanyn, V. (2013) Pravoslavna tserkva na Zakarpatti v chasi "stalinshchini" (1946-1953 rr.) [The Orthodox Church in Transcarpathia in times of "Stalinism" (1946-1953)]. Naukoviy visnik Uzhgorods'kogo universitetu. Seriya: Istoriya. 1 (30). pp. 46-56.
Данилец Юрш Васильович - кандидат iсторичних наук, доцент кафедри icra-ри УкраТни Державного вищого навчального закладу «Ужгородський нацюнальний ушверситет» (УкраТна).
Данилец Юрий Васильевич - кандидат исторических наук, доцент кафедры истории Украины Ужгородского национального университета (Украина).
Danilets Yurij - Uzhhorod National University (икгате).
E-mail: jurijdanilec@rambler
