CC BY
24
УДК 371.83(477):37.015
Г. М. ШИК1ТКА
СТАНОВЛЕННЯ ТА ОРГАН1ЗАЦ1ЙНА Д1ЯЛЬН1СТЬ «ПЕДАГОГ1ЧНОГО ТОВАРИСТВА ПIДКАРПАТСЬКОÏ РУС1»
Дослiджено процес заснування та основн напрямки di^bHocmi «Педагогiчного товариства nidKapnamcbKoï Pyci», створеного в Ужгородi у 1923 р. Проаналiзовано умови й мета цeï громадсько1 оргатзаци, роль nровiдних педагогiв краю в ïï розбудовi та функ^онувант. Загально охарактеризовано сустльно-полтичт умови тогочасностi й реакцю на них педагогiчноï стльноти. Значну увагу придыено роботi чыьних дiячiв, активiстiв, творчоï iнтелiгенцiï у вирШенш освттх i культурних Закарпатського краю. На основi використаних неопублжованих архiвних джерел, педагогiчноï перiодики 1920-1930-х роюв, до^джень сучасних науков^в обгрунтовано ефективтсть роботи вказаного товариства, розкрито його творчий потенщал.
Ключовi слова: Закарпаття, «Педагогiчне товариство Пiдкарnатськоï Русi», члени товариства, статут, оргатза^йна дiяльнiсть.
Г. Н. ШИКИТКА
СТАНОВЛЕНИЕ И ОРГАНИЗАЦИОННАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ «ПЕДАГОГИЧЕСКОГО ОБЩЕСТВА ПОДКАРПАТСКОЙ РУСИ»
Исследуется процесс создания и основные направления деятельности «Педагогического общества Подкарпатской Руси», созданного в Ужгороде в 1923 г. Анализируются условия и цель этой общественной организации, роль ведущих педагогов края в ее развитии и функционировании. Обобщенно охарактеризованы общественно-политические условия этого времени и реакцию на них педагогической общественности. Значительное внимание уделено работе известных деятелей, активистов, творческой интеллигенции по решению образовательных и культурных проблем Закарпатского края. Используя неопубликованные архивные источники, педагогическую периодику 1920-1930-х годов, исследования современных ученых, отмечена эффективность работы этого общества, его творческий потенциал.
Ключевые слова: Закарпатье, «Педагогическое общество Подкарпатской Руси», члены общества, устав, организационная деятельность.
H. M. SHYKITKA
FORMATION AND ORGANIZATIONAL ACTIVITY OF «PEDAGOGICAL SOCIETY OF CARPATHIAN RUTHENIA»
Current scientific article examines the foundation and main directions of activity of "Pedagogical Society of Carpathian Ruthenia" established in Uzhgorod in 1923. Conditions and purpose of the organization, the role of leading teachers of the land in the development of social organization have been under analysis. In a generalized sense the article describes social and political conditions of the time and the reaction ofpedagogical public to them. Considerable attention is paid to main leaders, activists, and efforts of clerisy aimed to solve educational issues of the land. By using unpublished archival sources, educational periodicals of 1920 - 1930's, studies of modern scientists, the author draws conclusions about the effectiveness of the organization and its creative potential.
Keywords: Transcarpathian region, «Pedagogical Society Carpathian Ruthenia», members of society, statutes, organizational activity.
Актуалъшстъ теми статп пов'язана з розумшиям ролi педагопчних оргашзацш Закарпаття мiжвоeнного перюду в розвитку i вдосконаленш осв^нъо1 та навчалъно-виховно1 системи, формуванш нацюналъно1 сввдомост краян. Одшею з таких оргашзацш було «Педагопчне товариство Шдкарпатсъко1 РусЬ>, тож у до^дженш розкриваються умови створення i функщонування цъого товариства, проблеми, пов'язаш з його легалiзацieю, прюритетш напрями дiяльностi i кадровий потенщал.
Аналiз останнiх iсторично-педагогiчних до^джень показуе, що громадськ1 оргашзацп в розвитку нацюнально! школи й освии сприяли утвердженню загальнокультурних iдей, пробуджували нацiональну свiдомiсть, закладали основи рiдиомовно! освiти, прагнули пiдвищити р1вень освiченостi, культури й загального добробуту укра!нського народу. Цей феномен просвггницько! дшльност1 громадських органiзацiй висвiтлено в юторично-педагопчних до^дженнях Л. Берез1всько! [1], Г. Бшавич [2], Н. Побiрченко [12] та шших науковщв. Про дшльтсть крайових педагогiчних товариств Закарпатп у знаходимо iнформацiю в працях I. Лiхтея [10], В. Гомоная [7], В. Химинця, М. Талапканича, П. С^чика, Б. Качура [11].
Мета статп — визначити органiзацiйно-правовi засади заснування «Педагопчного товариства Шдкарпатсько! РусЬ», яке об'еднало в сво!х лавах кращих педагога краю в 20-30-т1 роки XX ст., з'ясувати специф^ його виникнення, розвитку i функцюнування в контекстi впливу на оргашзацш та проведения освiтнiх реформ в Закарпатп.
У мiжвоeнний перiод на територп укра1нського Закарпаття одним iз найвпливовiших за кадровим потенцiалом, напрямками освиньо! дiяльностi, впливом на реформування та пiдвищения ефективностi роботи навчальних закладiв було «Педагопчне товариство Шдкарпатсько! РусЬ» Початок його дiяльностi припадае на 23 липня 1923 р., коли статутш документи оргашзацп, шдписаш 11 особами, були переданi для затвердження управлiнню полщи державно! управи [14, с. 39]. На жаль, процес легалiзацi! затягнувся на два роки,
протягом яких органiзатори подавали «многочисленна ургенщЪ» до вiдповiдних оргашв з вимогою зарееструвати товариство. Ввдсутнють юридичних докуменлв не давала можливосл повною мiрою органiзовувати роботу оргашзацп. «На конець, зачим не було можно вже дальше
чекати на одобреня, скликанЪ були на день 5. октобра 1924, значить познеЪйше о рок, першЪ
загальнЪ зборы при участи до сто присутных» говориться в офiцiйному звiтi «Педагопчного товариства Шдкарпатсько! Руси» за 1924-1026 рр. [14, с. 39]. Участь в зборах представнишв педагопчно! громадськосп з усього краю вказувала не лише на високий авторитет органiзаторiв, а й на бажання мюцевого уряду, зокрема школьного вiддiлу цившьно! управи Шдкарпатсько! Русi, керiвники якого долучилися до роботи установчого з'!зду товариства, об'еднати зусилля творчо! штел^енцп для вирiшення проблем у галузi нацюнально! освiти укра!нцiв Закарпаття.
На зiбраннi створили управу, яка складалася iз «трьох складников: Головний вiддiл, Надзорча рада и Роземчий суд» [14, с. 39]. Головою оргашзацп обрали директора Ужгородсько! вчительсько! семшарп А. Волошина. Основним завданням для штел^енцп краю, що заснувала педагопчне товариство, вiн вбачав розбудову «русько! школи», «школи модерно!», яка повинна була дiяти як цiлiсна система, «витвiр соцiальний, котрий i мае працювати в дусi громадянства для громадянства» [3, с. 34].
«Наше Товариство усилуеся служити iнтересам виховання нашо! карпаторусько! дитини... не виховуеме вже лиш односторонньо для духа свободи, не говориме о сощалютичшм вихованню, но о сощальшм, о державногорожансьшм, о вихованню признання прав других, а разом i повинностей наших, о вихованню способности до пращ для родини, для народу i для людства. I сесю свою принцитальну повиншсть iсповияе наша модерна школа новими совершеншшими засобами», - говорив А. Волошин [3, с. 35].
Заступниками голови товариства обрали А. Штефана та А. Маркуша. Активним дiячем органiзацi! ввд !! заснування був референт мшстерства шкiльництва та освiти Чехо-Словаччини при крайовому цивiльному управлiннi Пiдкарпатсько! Руи, майбутнiй прем'ер-мiнiстр i мiнiстр закордонних справ Карпатсько! Укра!ни Ю. Ревай, який став одним iз секретарiв товариства. На посаду секретаря було обрано також М. Качанюка, родом з Галичини. Крiм них до головного ввдд^ входили: А. Алиськевич - касир, М. Желтвай - бiблiотекар, I. Мигалка, С. Бочек, I. Панькевич, А. Яцко, I. Келемен, о. Е. Бокшай, А. Ворон [9, с. 14]. «До
НадзирательноЪ рады вибранЪ: инсп. Цимболець, М. Гулянич, М. Григашiй, инсп. Добровскш,
К. Феделеш, Ем. Фотул Дунда. До роземчого суду вибранЪ: Ф. Плеша, М. Дутка, Н. Кваковский, И. Бронзей.» [9, с. 14].
Завершився органiзацiйний процес щодо створення «Педагогiчного товариства Пiдкарпатсько! РусЬ» 13 сiчия 1925 р., коли державш органи затвердили його статут, що дало
можливiсть активно розпочати видавничу та фiнансову дiяльнiсть [14, с. 39], взяти тд свiй патронаж журнал «Подкарпатська Русь» i стати його видавцем.
Часопис був заснований у 1923 р. у Празi i виходив щоквартально в приватному видавництш. Його редактором був I. Панькевич. «Вже першi числа журналу засвiдчили його наукову спрямованiсть та солвдшсть. Варто перелiчити тшьки назви деяких праць: Володимир Залозецький «Найважливiшi типи деревляних церков на Подкарпатськш Руси» (1923, ч. 1, с. 24-30), Володимир Гнатюк «Гуцули» (1923, ч. 1, с. 19-24, 1924, ч. 3, с. 79-85, ч. 4, с. 110— 114), Володимир 1льванський «Старинт колядки Подкарпатсько! Руси» (1924, ч. 2, с. 50-61) та деяк шшЬ> [8, с. 111].
У Празi вийшли п'ять номерiв журналу [8, с. 112], 23 с!чня 1925 р. А. Волошин у передовш статтi «Наша задача» зазначав, що i до цього часу «Подкарпатська Русь» виконувала чудове завдання: знайомила читачiв iз перлинами нашого «руського края», розповвдала про побут народу, подаючи основи самосввдомосп та народно! свiдомостi. А зараз треба займатися ще «вопросами зреформовання школы, и в той роботЪ будемеся руководити iнтересами народа и поглядами модерноЪ педагогики, котра от несвЪдомоЪ, примусовоЪ роботы школы веде к
симовольной, обдуманой, свЪдомой роботЪ» [4, с. 2]. Автор добре розумiв, що у навчанш i вихованнi дитини потрiбно добре Г! знати, тож констатував, що до цього часу шхто не займався «руською дитиною» в Закарпатп як предметом дослiдження ГГ природних здiбностей. Цю важливу роботу не може виконувати одна людина, бо для вивчення умов i потреб виховання
«нашоЪ детины» потрiбна колективна робота всiх працiвникiв, яку зможе оргашзувати Педагогiчне товариство [4, с. 2]. А. Волошин ввдзначив: щоб майбутне принесло воскресiння
народу на вс!х нивах його життя, «треба поднести дЪло выхованя, зреформувати школу...
узнати наш народ, его потребы, родный край, его природнЪ скарбы» [4, с. 1].
Отже, навчання i виховання пiдростаючого поколшня в народнiм дусi стало прюритетним завданням членiв новоствореноГ освiтянськоГ спшки: «Дбати про нашу молодiж,
дбати про еЪ выхованя - то найважнЪйша цiль нашого Товариства» [4, с. 2]. Такий пiдхiд формував громадянина рiзнобiчно розвиненого, освiченого та нацюнально свiдомого, здатного до самовдосконалення в процесi становлення нових суспшьних вiдносин, в Закарпатп у 20-! роки XX ст.
Для досягнення цiеГ мети й об'едналися кращi педагоги краю, творча iнтелiгенцiя, державш i приватнi службовцi патрiотичного спрямування. 1х прiзвища взнаемо з першого номера часопису, де зазначено, що для його тдготовки i виходу «Педагогiчне товариство Шдкарпатсько! Русi» запросило найкращих працiвникiв «на поли науковом як и на поли нашого школьництва»: професор торгово! школи в Севлюшi Ф. Агiй, директор державно! пмназп в Ужгородi А. Алиськевич, директор народно! школи в Дубриничах А. Банов, професори украГнськоГ пмназп в Ужгородi В. Бiрчак та о. Е. Бокшай, iнспектор горожанських шил С. Бочек, директор учительсько! семшарп в Ужгород! о. А. Волошин, учитель горожансько! торгово! школи в Мукачевi А. Ворон, директор народно! школи в Береговi I. Гриць, директор пмназп в Береговi М. Григашш, шкшьний iнспектор в Хусп М. Гулянич, директор народно! школи в Порошков! А. Добровський, професор торгово! академп в Ужгород! А. 1ванчов, професор торгово! школи в Мукачевi д-р М. Качанюк, греко-католицький парох в Гуньковицях о. I. Кондратович, директор народно! школи в Раковi I. Крайник, греко-католицький парох у Верецьках о. В. Ларь, шкшьний шспектор у Тячевi А. Маркуш, професор пмназп в Ужгорода I. Панькевич, директор горожансько! школи в Порошков! Е. Паржизек, директор школи в Хусп А. Полянський, шкшьний шспектор в Ужгород! Ю. Ревай, професор учительсько! семшарп в Мукачев! М. Торбич, директор торгово! академп в Ужгород! А. Штефан, директор народно! школи в Перечит П. Яцко [17, с. 1].
Головним редактором журналу «Подкарпатська Русь» став П. Яцко, а вщжшдальним редактором - А. Штефан, майбутнш мшютр школьництва та голова сейму Карпатсько! Укра!ни. Правда, як вважають деяю дослвдники, фактичним редактором був I. Панькевич, який вважав за необх1дне не висувати себе на кер1вш посади, а пропонувати займати !х мюцевим жителям [8, с. 112].
Членaми оpгaнiзaцiï «Педaгогiчного товapиствa Пiдкapпaтськоï РусЬ> вiдповiдно до його пpогpaмних i стaтyтних зaвдaнь могли бути не лише педaгоги, a й yчнiв i дамть yчнi, бо
оpгaнiзaтоpи нaмaгaлися зaлyчaти до пpосвiтницькоï pоботи якнaйбiльше жителiв кpaю. А. Волошин, вiдкpивaючи II з'1'зд товapиствa, нaйпеpше зaзнaчив: «Шнове i пaнiï, бpaття i сестpи! Педaгогiчне товapиство Пiдк. Руси, хотяй зaнимaeся фaховими педaгогiчними вопpосaми, едшко e товapиством не лиш ^офесшних педaгогiв, но i товapиством pодичiв i ученишв». [3, с. 34].
Головш нaдiï оpгaнiзaтоpи товapиствa поклaдaли нa aктивнy пpaцю в його лaвaх якнaйшиpшого колa yчительствa, що мaло спpияти не лише пош^енню пеpедових педaгогiчних iдей, a й в^обленню консолiдовaноï позицiï нa виклики чaсy, пов'язaнi з кyльтypно-освiтнiм pозвитком yкpaïнцiв Зaкapпaття. Тому в кожному номеpi педaгогiчного чaсописy пyблiкyються ^arri, оголошення iз зaкликaми стaвaти члетами оpгaнiзaцiï. Тaк, у стaттi «Вписуйтеся в члены «ПедaгоГичного Tовapиствa»!» А. Волошин тa Ю. Ревaй зaзнaчaють, що з 1925 p. pозпочaло свою дiяльнiсть «Педaгогiчне товapиство Пiдкapпaтськоï РусЬ>, яке поклaло собi зa мету пiднесення кyльтypи yкpaïнського нapодy кpaю шляхом школьного тa позaшкiльного виховaння молодого поколiння. Тож «для кого доpогa нaшa
бyдyчнôсть, для кого доpогt нaши нaцiонaльнt идеaлы, нaшa дyшa, нaше життя и все шше
будуче истновaня, ней пpистyпae до оpгaнiзaцit>, не дивлячись нa нЪякЪ свои полпичнЪ пеpеконaня... мы мусиме pозпочaти нове житя! Яким способом? Путь яснa! А то - путь
оpгaнiзaцit>. Жиеме в тaкôй добЬ, де не индивидyaльнôсть, a оpгaнiзaцiя мae силу» [5, с. 16]. Aвтоpи зaпpошyють встушти у товapиство вчителiв шк1л i пpофесоpiв гiмнaзiй, об'eднaтись у любовi до пpaцi i твоpити кpaще мaйбyтнe, a для тих, хто мae сyмнiви, виголошують гaсло, яке
CTaœ символом нaцiонaльного вiдpодження Зaкapпaття у мiжвоeнний пеpiод: «Hе в числЬ нaшa
силa, a в ^a^b и вЪpЪ» [5, с. 16].
Для зaлyчення якнaйшиpшого колa aктивних педaгогiв i гpомaдських дiячiв до пpaцi в його товapиствi членaм pобили сyттeвi знижки да видaння влaсних пiдpyчникiв i поабнишв, пyблiкaцiю стaтей в пеpiодицi. Ta^ вapтiсть piчноï пiдписки жypнaлy «Подкapпaтськa Русь» нa 1925 p. для них стaновилa 10 коpyн. Щоб вступити в оpгaнiзaцiю, необхiдно було сплaтити вступний внесок у pозмipi 10 коpyн тa щомiсячнi членськ внески 3 коpyни [5, с. 16; 6, с. 168]. Оголошення зaпpошyвaли освпян «зголошyвaтися нa aдpесy: Авг. Штефaн, Anp. Tоpг.
АгадемгЬ в Ужгоpодt» [6, с. 16] aбо вiдпpaвляти поштовi листiвки да aдpесy Ужгоpодськоï
гiмнaзiï, де пеpебyвaли aдмiнiстpaцiя тa pедaкцiя чaсописy: «ВсЬ котpt хотять вступити в члены дашого «ПедaгоГичного Tовapиствa», можуть зaявити се звычaйною почтовою кapткою» [13, с. 72, 83]. Tara системда pоботa стосовно зaлyчення освiтян, бaтькiв, aктивних членiв сyспiльствa до гpомaдсько-пpосвiтньоï дiяльностi не лише к1льк1сно збiльшyвaлa pяди «Педaгогiчного товapиствa Пiдкapпaтськоï Руа», a й ствоpювaлa вiдповiднy твоpчy aтмосфеpy всеpединi нього, що с^ияло оpгaнiзaцiï тa пpоведенню piзних зaходiв, кypсiв тдвищення педaгогiчноï квaлiфiкaцiï тa iн.
Сеpед членiв товapиствa виpaзне мiсце зaймaли пpедстaвники yкpaïнськоï полиично1' емiгpaцiï - пеpеселенцi з «^личини тa Haдднiпpянщини, як1 в pезyльтaтi бaгaтьох полiтичних чинник1в (Пеpшa свiтовa вiйнa, pеволюцiя 1917 p., поpaзкa 3yHP, полiтичнi pепpесiï бiльшовикiв) опинилися да теpитоpiï iстоpичного Зaкapпaття тa aктивно пpоявили себе у гpомaдсько-полiтичномy тa кyльтypномy житп кpaю» [15, с. 130]. Ha зaпpошення кpaйового шкiльного pефеpентa тa I. Пaнькевичa вiдгyкнyлaся когоpтa пpедстaвникiв yкpaïнськоï штел^енци, як1 почaли пpaцювaти нa посaдaх кеpiвникiв, пpофесоpiв, вчителiв нaвчaльних зaклaдiв в Зaкapпaттi, пеpедaючи знaчний педaгогiчний досвiд, нaбyтий у пpовiдних впчизняних тa eвpопейських освiтнiх yстaновaх. Виздачну pоль у стaновленнi тa pозвиткy демокpaтичних тpaдицiй у pоботi зaклaдiв освiти кpaю вiдiгpaли педaгоги-емiгpaнти: А. Алиськевич, Mapiя Пiдгipянкa, А. Домбpовський, В. Пaчовський, В. Бipчaк, О. Вaхнянин, Л. Бaчинський, Я. Голотa, Г. Kiнaх, M. Kyшнipенко, бpaти Kоpнило й Богдaн Зaклинськi, П. Kyкypyзa, С. Леонович тa бaгaто iнших.
«Педагопчне товариство Шдкарпатсько!' Pyci» ставило co6i за мету брати активну участь в регiональних, загальнодержавних та мiжнародних кyльтyрно-освiтнiх заходах. Так, головний ввддш вислав свого делегата на початку 1925 р. на педагопчний конгрес у м. Берн (Швейцарiя) [9, с. 15].
Разом з тим фiнансовi надходження до оргашзацп були мiзерними: «Педагогiчне товариство розпочало свою дiяльнiсть без жодних матерiальних засобiв, iз малою кшьшстю людей, але таких людей, яю люблять свою роботу, люблять свш народ» [9, с. 15].
Слабкий матерiальний стан, був одним iз чинник1в, що не давав змоги украшськш педагогiчнiй спiльнотi в Закарпатп вiдроджyвати приватне шк1льництво, засновувати школи та дошшльш навчальнi заклади, як в суиднш Галичинi, де приватш школи утримувалися громадськ1стю.
Прогрес у галyзi освiти чiтко позначився на розвитку системи неповно! середньо! або, як тодi ïï називали, горожансько1 школи. Навчання у закладах цього типу продовжувалось п1сля 5 класу початковоï школи i тривало чотири роки. Так1 школи готували молодших слyжбовцiв, обслуговуючий персонал для торгiвлi i сфери обслуговування. Система горожанських шкiл мала добру основу ще з австро-угорського перiодy, а за чаав Чехо-Словацькоï Респyблiки стала набирати нацiонально-патрiотичного звучання. Наприкiнцi Першоï свiтовоï вiйни в мiстах Закарпаття було 9 горожанських шил, з них 3 чоловiчi та 6 жшочих. В Ужгородi i Мyкачевi дiяли по ды горожанськi школи, проте у Верховинi не було жодног Навчання в цих школах велось угорською мовою. [11, с. 44].
1з 1920 р., чехо-словацька влада щорiчно вщкривала по 2-3 горожанськ школи, переважно в гiрських районах. Велико1' попyлярностi вони набули в населених пунктах Ясшя, Тяч1в, Нересниця, Великий Бичк1в, Великий Березний, Бшки, Довге, Перечин, Волове, Воловець, Нижш Ворота, в низинних селах Велим Лучки, Чинадieво, Середне, Ракошино тощо [11, с. 45].
У редакторськш статтi пiд назвою «УчительськЪ Товариства у нас и реоргашзащя учительства» часопису «Подкарпатська Русь» було зазначено, що все учительство краю
повинно об'еднатися за фахом. «Из сего слЪдуе, що: хранительки мають зорганизоватися в
Товариство хранительок, учительки домашних наук в Товариство учительок дом. наук, народнЪ
учителЪ в У.Т.П.Р. або Педагогичне Т-во, горожаньськЪ учителЪ в Т-во учит. гор. школ;
учителЪ фаховых школ, професоры в професорске Т-во. Стоить перед нами шЪсть слоЪв
культурных роботников, маемо перед очима шЪсть учительських организацш, котрЪ повиннЪ заосновати Союз учительських Товариств на Подк. Руси» [16, с. 157].
Ставало очевидним, що об'еднання в однiй громадськ1й оргашзацп педагопв, як1 представляли рiзнi типи навчальних закладiв, не давало необхвдних резyльтатiв у реформyваннi освiтньоï галуз^ фаховому зростаннi керiвника, професора, вчителя, вихователя. Подальший розвиток педагогiчного руху у Закарпатському кра1' потребував реформування, насамперед щодо створення вузькофахових товариств.
Проведене дослвдження засвiдчyе, що проввдш украшсьш педагоги Пiдкарпатськоï Рyсi в 1920-1930-х роках докладали чимало зусиль для оргашзацп педагопчних товариств, розумшчи, що тiльки спiльними зусиллями громади, воскресивши пам'ять народну, можна виховати молоде поколшня у любовi до рiдного краю, подолати проблеми в освинш галyзi i побудувати демократичну державу.
Л1ТЕРАТУРА
1. Березшська Л. Освiтньо-виховна дiяльнiсть к^ських просвiтницьких товариств (друга половина
Х1Х - поч. ХХ ст.) / Л. Березiвська. - К.: Молодь, 1999. - 191 с.
2. Бшавич Г. Укра1нське педагогiчне товариство «Рвдна школа»: (засновано у Львовi у 1881 р.)
/ Г. Бшавич // Початкова школа. - 1994. - № 1. - С. 54-56.
3. Волошин А. Бесща голови Педагопчного Товариства на II загальному з'ïздi // Августин Волошин.
Педагопчш твори. - Ужгород: ВАТ «Видавництво «Закарпаття»», 2007. - С. 34-37.
4. Волошин А. Наша задача / А. Волошин. // Подкарпатска Русь. - 1925. - Рочник II. - 15 Января. -
С. 1-2.
ГСТОИЯ ПЕДАГОПКИ
5. Волошин А. Вписуйтеся в члены «Педагогичного Товариства» / А. Волошин, Ю. Ревай // Подкарпатска Русь. - 1925. - Рочник II. - 15 Января. - С. 16.
6. ВЫм членам Пед. Т-ва. до уваги! // Подкарпатска Русь. - 1925. - Рочник II. - 15 Января. - С. 168.
7. Гомонай В. В. Антолопя педагопчно! думки Закарпаття (ХК-ХХ ст.) / В. Гомонай. - Ужгород: Закарпаття, 1992. - 297 с.
8. Добош I. ^торш украшсько! журналктики Закарпаття 20-30-х роюв XX ст. / I. Добош. - Ьано-Франювськ, 1995. - 128 с.
9. З д!яльности Педагогичного Товариства Подк. Руси // Подкарпатска Русь. - 1925. - Рочник II. -15 Января. - С. 14-15.
10. Лгхтей I. Дшльшсть громадських оргашзацш / I. Лтхтей, В. Керецман, Н. Керецман // Нариси кторп Закарпаття (1918-1945). - Ужгород: Закарпаття, 1995. - Т. II. - С. 413-429.
11. Освгта Закарпаття: монограф!я / В. В. Химинець, П. П. Стр!чак, Б. М. Качур, М. Талапканич. -Ужгород: Карпати, 2009. - 464 с.
12. Поб!рченко Н. С. Педагопчна ! просвггницька д!яльшсть украшських Громад у другш половин! XIX - на початку ХХ стсшття (у двох книгах). Кн. I: Ки!вська громада / Н. С. Поб!рченко. - К.: Науковий свгт, 2000; Поб!рченко Н. С. Педагопчна ! просвгшицька д!яльшсть украшських Громад у другш половин! ХК - на початку ХХ столптя (у двох книгах). Кн. II: Громади Наддншрянсько! Укра!ни / Н. С. Поб!рченко. - К.: Науковий свщ 2000.
13. Подкарпатска Русь. - 1925. - Рочник II. - 15 Января. - С. 72-83.
14. Справозданя о д!яльности Педагогичного Т-ва Подк. Руси до конця януара 1926 // Подкарпатска Русь. - 1926. - Рочник III. - 15 Фебруара. - С. 39.
15. Стряпко I. Роль украсьте! полпично! ем!грацп у розвитку осв!ти на Закарпатп 1919-1939 рр. /
I. Стряпко // Науков! пращ кторичного факультету Запор!зького нацюнального ушверситету. -2014. - Вип. XXXIX. - С. 130-135.
16. Учительсью Товариства у нас и реорганизацш учительства // Подкарпатска Русь. - 1925. - Рочник
II. - 15 Января. - С. 154-157.
17. Широть нашу часопись з рук до рук // Подкарпатска Русь. - 1925. - Рочник II. - 15 Января. - С. 1.
УДК 37 (477) (09)+6(07)
В. М. КУШН1Р
ВТ1ЛЕННЯ 1ДЕ1 ПРОФ1ЛЬНОГО НАВЧАННЯ У ПРАКТИКУ СЕРЕДНЬО1 ШКОЛИ В ДРУГ1Й ПОЛОВИН1 1980-Х - НА ПОЧАТКУ 1990-Х РОК1В
Розглянуто шляхи запровадження профiльного навчання та його вдосконалення у середтх школах Украти в другiй половит 1980-х - на початку 1990-х роюв. Встановлено, що у вказаний перiод профтзащя середньоЧ освти вiдбувалася юлькома шляхами: створення кла^в з поглибленим вивченням одного чи ктькох предметiв; створення профтьних клаЫв, орieнтованих на окремий навчальний предмет; створення профтьних клаЫв, орieнтованих на вищий навчальний заклад. Показано, що запровадження профтьног диференщаци сприяло створенню шкы нового типу, передуем гiмназiй i лще!в.
Ключовi слова: школа, профтьна диференщащя, профтьний клас, гiмназiя, лщей.
В. Н. КУШНИР
ВОПЛОЩЕНИЕ ИДЕИ ПРОФИЛЬНОГО ОБУЧЕНИЯ В ПРАКТИКУ СРЕДНЕЙ ШКОЛЫ ВО ВТОРОЙ ПОЛОВИНЕ 1980-Х - В НАЧАЛЕ 1990-Х
ГОДОВ
Рассмотрены введения профильного обучения и его усовершенствования в средних школах Украины во второй половине 1980-х — в начале 1990-х годов. Выявлено, что в этот период профилирование среднего образования происходило несколькими путями: создание классов с углубленным изучением одного или несколько предметов; создание профильных классов; ориентированных на отдельный учебный предмет; создание профильных классов, ориентированных на высшее учебное заведение. Показано, что введение профильной дифференциации способствовало созданию школ нового типа, прежде всего гимназий и лицеев.
Ключевые слова: школа, профильная дифференциация, профильный класс, гимназия, лицей. 14 Науков! записки. Сер!я: педагопка. - 2015. - № 2.
