CC BY
74
УДК: 616.98:616.5[-002+616.511
Сучасш погляди на етюлогю, патогенез, кл^чш особливост та лжування хворих на розацеа та перюральний дерматит
Брiбеш Мохамед Рвдха
Запор1зький державний медичний утверситет
Проблему пщвищення ефективностi методiв комплексного лкування та терапи, - як загальноТ, так i зовнiшньоí, -хворих на розацеа та перюральний дерматит розглянуто з урахуванням ускладнюючих Ыфекцмних факторiв, мiкробного пейзажу шгари, стану вегетативноТ нервовоТ системи, психолопчного статусу та якостi життя. У до-слiдженнях in vivo та in vitro доведено ефективнють лкування 3-вiдсотковою празиквантеловою маззю. Запропо-новано комплексну диференцмовану терапiю дослiджуваних хворих з використанням нового екстемпорального мюцевого препарату з празиквантелом.
^k>40bí слова: розацеа, перiоральний дерматит, празиквантел, лкування.
Проблема розацеа та перiорального дерматиту залишасться актуальною в дерматологи та косметологи. Питома вага цих дерматозiв складае 5-10 % вщ ycix дерматологiчних хворих [1, 8-10]. Практично щодня у робот дерматовенеролога в умовах дерматолопчного прийому зустрiчаються пацiенти, що страждають на розацеа та перюральний дерматит [3, 6].
Щ дерматози, уражаючи переважно шюру обличчя, викликають вщчутний психологiчний дискомфорт у хворих, насамперед через косме-тичний дефект [10, 13]. Торшдшсть перебiгу, не-достатньо позитивнi змiни на краще шд час л1ку-вання, част загострення тсля нетривалих ремь сш, пригшчений настрш, супутш захворювання -усе це позначаеться на працездатност пащен-тiв [14, 16]. З'ясуванню етюлоги та патогенезу, а також пробле!Ш пiдвищення ефективностi ль кування розацеа i перiорального дерматиту при-свяченi роботи як вiтчизняних, так i шоземних дослiдникiв. Незважаючи на те, що сьогодш ви-вчеш деякi патогенетичнi фактори цих хвороб [3, 7, 11, 15], дос недостатньо з'ясоваш окремi ланки механiзмiв розвитку дерматозiв.
Протягом останнiх роюв для оцiнки стану вегетативно! нервово! системи (ВНС) широко застосовуеться аналiз варiабельностi серцевого ритму (ВСР) за допомогою кардюлабу, що вщ-кривае велик можливостi для оцiнки коливань тонусу ВНС та вщпрае значну роль у патогене-зi розацеа i перюрального дерматиту [2, 4, 5]. Однак, дотепер недостатньо даних щодо досл> дження статусу ВНС у хворих на розацеа i пер> оральний дерматит. 1-4 2014 Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология
З урахуванням того, що оргашзм людини ко-лошзований рiзноманiтними мiкробними агентами i на шкiрi зустрiчаються грампозитивнi бактери, дрiжжеподiбнi гриби, рiдше - транзи-торна мшробюта, а пiд дieю певних факторiв (ослаблення захисних сил оргашзму, хронiчнi захворювання, прийом певних груп лшарських препаратiв) на шкiрi змшюеться мiкробний пейзаж, виникае необхiднiсть бшьш детального вивчення толерантностi мiкробiоти шюри та И ролi у розвитку розацеа та перюрального дерматиту [16], ускладнених шфекцшними агентами.
Не менш важливим е також шдвищення ефективностi профiлактичних i лiкувальних за-ходiв у вiдношеннi цих захворювань, бо терапiя розацеа i перюрального дерматиту все ще за-лишаеться недостатньо ефективною. Застосу-вання нових, не використаних дос препаратiв дозволило б розширити арсенал мiсцевих етю-тропних засобiв.
Таким чином, актуальшсть ще! проблеми ви-значае мету i завдання дослiдження.
Мета дослщження - пiдвищення ефектив-ностi методiв комплексного лiкування, як за-гально!, так i зовшшньо! терапи хворих на розацеа та перюральний дерматит з урахуванням ускладнюючих шфекцшних факторiв (демо-дикоз, маласезiоз), мшробного пейзажу шкiри, стану ВНС.
Завдання дослщження. Досягнення поставлено! мети передбачае виршення наступних задач: - провести аналiз особливостей клiнiчних проявiв та перебiгу розацеа та перюрального
дерматиту, ускладнених рiзними шфекцшними факторами, особливо мiкст-iнфекцiями шкiри;
- дослщити у динамiцi склад мшробного пейзажу як уражено!, так i неуражено! шкiри при розацеа та перюральному дерматитi, особливо - при ускладнених формах дерматозу;
- на пiдставi дослщження спектральних по-казникiв варiабельностi серцевого ритму та анкетування хворих, вивчити до i пiсля терапп стан ВНС, психолопчного статусу та якiсть життя при розацеа та перюральному дерматин, ускладнених шфекщями;
- провести бiофармацевтичнi, фармаколопч-нi та клiнiко-експериментальнi дослiдження по вивченню нового медикаментозного мiсцевого екстемпорального препарату - празиквантелу та ощнити його клiнiко-терапевтичну ефективнiсть;
- на основi наукового зiставного аналiзу кт-нiчних особливостей, перебiгу й ускладнюю-чих iнфекцiйних факторiв, даних лабораторних показникiв у кожного хворого на розацеа та перюральний дерматит, встановити рiзнi рiвнi клiнiко-лабораторних порушень i розподiлити хворих у клiнiко-терапевтичнi групи;
- у залежносп вщ видшених груп розробити ди-ферещшоваш показания i методику комплексного л1кування хворих на розацеа та перюральний дерматит, ускладнених демодикозом та маласезюзом, з використанням ет1отропних та патогенетич-них препарапв, нових зовпiшпiх засоб1в, а також з'ясувати мехапiзми впливу розробленого нового методу лiкуваппя на ктшку, перебiг дерматозiв та лабораторш показники; вивчити пайближчi та вщ-далепi клiпiко-лабораторпi результати лiкуваппя.
Методи дослщження. Для розв'язання ви-значених задач були використаш такi методи дослщження:
- клшчш;
- загальнолабораторш;
- електрофiзiологiчнi;
- мiкроскопiчнi та культуральш;
- бiофармацевтичнi та фармаколопчш;
- статистичнi.
Пiд спостереженням знаходилось 124 хво-рих, серед них:
- 84 хворих на розацеа (53 чоловши i 31 жшка вiком вiд 25 до 78 роюв; середнiй вш -41,7 ± 16,3 року);
- 40 хворих на перюральний дерматит (6 чо-ловтв та 34 жшки вiком вiд 19 до 51 роюв; се-реднш вiк - 31,4 ± 8,6 року).
Тривалють захворювання у переважно! бшь-
шостi хворих складала:
- вщ 5 до 10 роюв - у 26 (31 %) хворих на розацеа;
- вщ 6 мюящв до одного року - у 18 (45 %) хворих на перюральний дерматит.
Вперше встановлено дiагноз:
- розацеа - у 21 хворого (25 %);
- перюральний дерматит - у 17 (42,5 %) хворих. За ступенем тяжкосп перебпу дерматозу, до-
слщжуваш хвор^ у вiдповiдностi з показниками iндексу тяжкостi, розподiлилися таким чином:
- серед хворих на розацеа:
1) з середшм ступенем тяжкосп переб> гу дерматозу була переважна кiлькiсть - 61 (72,6 %) хворих (середнш бал за шкалою дiа-гностично! оцiнки розацеа склав 9,6 ± 1,2);
2) з легким ступенем було 12 (14,3 %) хворих (за шкалою дiагностичноl оцшки розацеа - 6,1 ± 0,9);
3) з тяжким ступенем було 11 (13,1 %) хворих (за шкалою дiагностичноl оцшки ро-зацеа - 16,8 ± 2,3);
- серед хворих на перюральний дерматит:
1) з середшм ступенем тяжкосп переб> гу дерматозу була переважна кшьюсть - 19 (47,5 %) хворих (шдекс тяжкосп перюраль-ного дерматиту - 4,6 ± 1,2);
2) з легким ступенем було 6 (15 %) хворих (шдекс тяжкосп перюрального дерматиту -1,9 ± 0,5);
3) з тяжким ступенем було 14 (35 %) хворих Индекс тяжкосп перюрального дерматиту - 7,2 ± 1,8).
Рiзнi форми розацеа розподшилися помiж хворими таким чином:
- еритематозно-телеанпекгатична форма розацеа була у 46 (54,8 %) хворих;
- папуло-пустульозна форма - у 21 (25 %);
- офтальмо-розацеа - у 10 (11,9 %);
- фiматозна форма - у 5 (5,9 %);
- форма розацеаподiбного туберкулщу Ле-вандовського - у двох (2,4 %) хворих.
Слщ звернути увагу, що ильки особи чолов> чо! стан - 5 (5,9 %) хворих страждали на фiма-тозну форму розацеа.
Основш фактори загострення носили шдив> дуальний характер:
- негативний вплив шсоляцп вщзначили 27 % хворих (15 жшок i 8 чоловiкiв);
- змiну температур - 54 % (37 жшок i 17 чо-ловiкiв);
- алкогольш напо! - 79 % (43 жшки i 24 чо-ловiка);
1-4 2014
- стрес - 75 % (21 жшка i 41 чоловш);
- лшарсью препарати - 84 % (52 жшки i 19 чоловшв);
- косметичш засоби - 51 % (39 жшок i четверо чоловшв);
^b^omí причини загострення були у 46 хво-рих (34 жшки i 12 чоловшв). Найчастше перю-ральний дерматит розвивався на фош таких про-вокуючих факторiв, як тривале використання:
- косметичних i гшешчних засобiв;
- кортикостеро!дних кремiв;
- мазей, що мiстять фтор.
Серед цих 46 хворих у 19 (47,5 %) екзогенним
чинником провокування загострення став вплив кортикостеро!дних препарапв, 11 (27,5 %) хворих пов'язували виникнення перiорального дерматиту з використанням косметичних засобiв, 5 (12,5 %) хворих - з ппешчними засобами, i у 5 (12,5 %) хворих причина загострення невщома.
Серед супутшх захворювань, у 52 (61,9 %) хворих на розацеа i 23 (57,5 %) - на перюральний дерматит вщзначеш скарги, яю можуть свщчити про рiзноманiтнi порушення функцiонального стану оргашв травлення. У 39 (46,4%) хворих на розацеа i 16 (42,5%) - на перюральний дерматит виявлеш ознаки ендокринопатш (порушення функцп щитоподiбно! залози, шдшлунково! за-лози, ожиршня та iн.). Отже, в бшьшост випад-кiв хвороби розвивались на фош супутшх хро-шчних захворювань, порушень дieти та ппени; найчастiше зустрiчались хронiчний гастрит та порушення функцп щитоподiбно! залози.
З 124 обстежених хворих у 100 з них вста-новлено маласезюз шкiри, що обумовлений М. furfur, M. pachidermatis, M. globosa, M. obtusa та проявлявся у виглядк
- пiтирiазу волосисто! частини голови;
- керозу Дар'е;
- комедошв;
- гнiйного фолiкулiту;
- рiзнокольорового лишаю;
- себорейного дерматиту.
За нашими даними, зпдно з результатами
проведених мiкроскопiчних дослiджень, ra^i Demodex були виявленi:
- у 77 (91 %) з 84 хворих на розацеа;
- у 26 (65 %) з 40 хворих на перюральний дерматит, -
при чому серед цих 77 хворих на розацеа у 69 (82 %) з них та серед 26 хворих на перюральний дерматит у 21 (52 %) з них ra^i були виявлеш у кшькосп бшьше 5 особин на 1 см2.
У результат^ можна зробити висновок, що
на сучасному етат демодикоз та маласезюз шюри залишаються провщними ускладнюючи-ми факторами у перебпу патолопчного процесу при розацеа i перюральному дерматип; це сшв-падае з даними науково! лггератури останшх роюв. При аналiзi клiнiчних проявiв дерматозу у дослщжуваних хворих на розацеа, поедна-ну з маласезюзом i демодикозом, привернула на себе увагу вщсутнють (у груш 84 хворих, випадково вщбраних для дослiдження) хворих з першою стадiею розацеа (еритематозно-телеанпектатичною). Анамнез про першi прояви роза-цеа та !х розвиток у 84 дослiджуваних показав вiдсутнiсть у них у минулому проявiв першо! стадп i продромального перiоду припли-вiв. Особливiстю перебiгу розацеа, поеднано! з маласезiозом i демодикозом, у хворих основно! дослщжувано! групи було також те, що ремюп у них наступали тшьки внаслiдок проведення комплексного лiкування. Звертало на себе увагу й те, що у жодного з дослщжуваних хворих на розацеа, поеднано! з маласезюзом i демодикозом, повно! ремюп в анамнезi не вщзначалося (проти 30 % у груш порiвняння). Тривалють ремюш у хворих основно! дослщжувано! групи була значно меншою (у середньому 1-3 мюящ), у той час як у пащенпв групи порiвняння вона складала у середньому 4-8 мюящв.
Мiкробiоценоз шкiри у вивчених нами 124 обстежених i 14 здорових ошб контрольно! групи характеризувався таким чином.
У пошвах бюпроб шкiри обличчя хворих на розацеа переважала штенсивнють росту 105-107 КУО/см2, досягаючи 109 КУО/см2 (40,1 ± 1,7 % та 17,8 ± 2,1 %, вiдповiдно). У м-кробний пейзаж увiйшло 290 штамiв збудникiв з 13 родiв та 34 видiв. Аеробнi види домiнували, склавши 84,6 ± 1,8 % (251 штам); серед них:
- основними представниками були дрiждже-подiбнi гриби - 54,4 ± 3,2 % (162 штами, 8 ви-дiв, 2 роду);
- коково! флори було в 2,1 разу менше (24,8 ± 4,4 %);
- грамнегативних паличок - у 9,4 разу менше (5,6 ± 5,2 %).
Анаеробiв було 15,2 ± 1,8 % та виявлялись P. acnes (9,5 ± 1,3 %).
Максимальне вишвання збудникiв вщш-чалось у вигщщ мiкробних асоцiацiй, у яких обовязково виявлялись M. furfur, C. albicans, S. epidermidis та Р. acnes. Результати посiвiв з пустул 14 хворих з папуло-пустульозною роза-цеа показали, що у 9 з них (64 %) виросла чиста
культура S. epidermidis, а у 5 (36 %) - виросла або змшана культура, або спостерпалася вщ-сутшсть росту. Визначено значне збшьшення ймовiрностi знаходження чистих культур S. epidermidis у пустулах, шж y матерiалi, взятому з навколишньо! шкiри (р = 0,004), порiвняно з групою контролю.
Згщно з отриманими даними, можна зро-бити висновок, що S. epidermidis, iмовiрно, е невiд'eмною частиною патолопчного процесу при папуло-пустульознiй формi розацеа.
У пошвах бiопроб шкiри обличчя хворих на перiоральний дерматит переважала штен-сивнiсть росту 105-107 КУО/см2, досягаючи 109 КУО/см2 (36,4 ± 2,5 % та 12,9 ± 1,9 % вщ-повiдно). Аеробш види домiнували, склавши 76,4 ± 4,3 %; серед них:
- основними представниками були дрiждже-подiбнi гриби - 54,4 ± 3,2 %;
- коково! флори було в 2,1 разу менше (24,8 ± 4,4 %);
- грамнегативних паличок - у 9,4 разу менше (5,6 ± 5,2 %);
Анаеробiв було 15,2 ± 1,8 % та виявлялись Fusobacterium spp. (8,1 ± 1,4 %).
У 14 (35 %) хворих з тяжким ступенем перюрального дерматиту звернула на себе увагу частота виявлення бактерш роду Fusobacterium spp. (8,1 ± 1,4%). У результат проведених до-слщжень можна зробити висновок щодо при-сутностi каузального зв'язку мiж наявшстю Fusobacterium spp. i виникненням тяжко! форми перюрального дерматиту iз супутшм маласезiо-зом i демодикозом.
Аналiзуючи стан вегетативно! регуляцп сер-цево! дiяльностi, встановили значш порушення часових та частотних показниюв варiабельностi серцевого ритму:
- у 84 хворих на розацеа; серед них:
1) у 22 (26,2 %) обстежених хворих iз супутшм маласезюзом i демодикозом;
2) у 62 (73,8 %) - без супутнього маласезюзу i демодикозу;
- у 40 хворих на перюральний дерматит; серед них:
1) у 13 (32.5 %) обстежених хворих iз супутшм маласезюзом i демодикозом;
2) у 27 (67.5 %) - без супутнього маласезюзу i демодикозу.
При аналiзi показниюв варiабельностi сер-цевого ритму, зокрема SDNN, визначено, що середне значення в уах хворих на розацеа та перюральний дерматит були достовiрно нижчi
(37,2 ± 1,7 мс2 i 35,1 ± 1,5 мс2, вiдповiдно), у порiв-няннi з групою контролю 50,19 ± 2,1 мс2 (p < 0,05).
При вивченш iндексу LF/LH було виявлено, що в уах дослщжуваних з розацеа, у порiвнян-ш з групою контролю, вiдзначено статистич-но достовiрне пiдвищення (p < 0,01) шдексу LF/LH, що вщбивае спiввiдношення симпатич-них i парасимпатичних впливiв на ВНС най-бшьш виразно на тлi супутнъого маласезюзу i демодикозу у порiвняннi з неускладненими формами дерматозу: 2,31 ± 0,06 та 2,06 ± 0,04, вщ-повiдно (p < 0,01). Таку ж тенденщю (p < 0,01) було встановлено серед хворих на перюральний дерматит: 2,24 ± 0,05 та 2,08 ± 0,04, вщповщно. 1ндекс (LF/HF) приймав такi значення:
- у хворих на розацеа:
1) менше 0,6 - у 26 (30,9 %) хворих (ва-готошки);
2) вщ 0,6 до 1,9 - у 14 (16,7 %) хворих (нормотонiки);
3) бшьше 1,9 - у 44 (52,4%) хворих (сим-патотоники);
- у хворих на перюральний дерматит:
1) менше 0,6 - у 11 (27,5 %) хворих (ва-готошки);
2) вщ 0,6 до 1,9 - у 8 (20 %) хворих (нор-мотошки);
3) бшьше 1,9 - у 21 (52,5 %) хворих (сим-патотоники).
Також ми вивчали середш значення показника HF у вшх хворих на розацеа та перюральний дерматит, яю були достовiрно нижчi (417 ± 97 мс2 та 535,1 ± 104 мс2, вiдповiдно) у порiвняннi з групою контролю - 788,3 ± 136 мс2 (p < 0,05), що свщчило про змiни парасимпатично! регуляцй.
Виявлено зворотний кореляцшний зв'язок мiж наявшстю у дослщжуваних хворих:
- маласезюзу i демодикозу та SDNN:
1) r = 0,29 при розацеа;
2) r = 0,27 при перюральному дерматип;
- маласезiозу i демодикозу та VLF:
1) r = 0,28 при розацеа;
2) r = 0,26 при перюральному дерматип. Таким чином, нами було виявлено залеж-
нють мiж параметрами ВСР та наявшстю у дослщжуваних хворих маласезюзу та демодикозу як ускладнюючих чинниюв. У результат проведених дослщжень можна зробити висновок, що дана корелящя свщчить про бшьш тяжкий пе-ребп дерматозу при приеднанш ускладнюючих факторiв, на що слщ звертати увагу при виборi комплексно! терапй у цих хворих.
Встановлено у обстежених нами хворих рiз-
hi розлади психолопчного статусу:
- «легкого» ступеня:
1) у 7 з 22 (32 %) хворих на розацеа;
2) у трьох з 13 (23 %) хворих на перюральний дерматит;
- «середнього» ступеня:
1) у 12 з 22 (54 %) хворих на розацеа;
2) у 6 з 13 (20 %) хворих на перюральний дерматит;
- «тяжкого» ступеня:
1) у 4 з 22 (14 %) хворих на розацеа;
2) у 4 з 13 (31 %) хворих на перюральний дерматит.
Було виявлено в ус1х обстежених хворих порушення якосп життя, яю оцшювалися за допо-могою шдексу якосп життя; так:
- у хворих на розацеа виявлено розлади якос-т життя:
1) «легкого» ступеня - у 20 (23,8 %) хворих;
2) «середнього» - у 47 (55,9 %);
3) «тяжкого» - у 17 (20,3 %) хворих; середнш бал складав 15,8 ± 2,6;
- у хворих на перюральний дерматит виявлено розлади якосп життя:
1) «легкого» ступеня - у 11 (27,5 %) хворих:
2) «середнього» - у 22 (55,0 %);
3) «тяжкого» - у 7 (17,5 %) хворих; середнш бал складав 14,3 ± 1,9. Отже, за нашими даними, пащенти з розацеа
та перюральним дерматитом вщчувають значш психолопчш розлади i порушення самоощнки, що призводять до зниження якосп життя.
У методищ та технологи виготовлення мазi з празиквантелом використовували пдрофшьш та пдрофшьно-лшофшьш основи. Найбшьшу активнють мав пропис № 5:
- празиквантел - 3,0;
- твш 80 - 2,0;
- олiя соняшникова - 15,0;
- моноглщериди дистильоваш - 4,0;
- емульгатор № 1 - 7,5;
- вода очищена - до 100,0. Результати лабораторного дослщження методом дифузп в агарi показали, що мазь iз 3-вщ-сотковим празиквантелом мала протимшробну дда проти вшх тест-штамiв мiкроорганiзмiв у вигщщ шдукцш зон затримки росту у дiапазонi вщ 6 до 17 мм.
Перед застосуванням мазi з празиквантелом у комплекснш терапп, ми оцшювали ïï дда в якосп монотерапп (просте слiпе рандомiзова-не плацебо-контрольоване дослщження) у до-
бровольщв; дослiдження включало 46 хворих на розацеа. До лшування 93 % ycix пащенпв в обох групах були класифшоваш як такi, що мають легку або TOMipHy за тяжкiстю проявiв форму розацеа за шкалою дiагностичноl оцiнки розацеа (тiльки менше 10 % мали мшмальну оцiнкy). За 12 тижшв у пацieнтiв, що мали рейтинг, за шкалою дiагностичноl оцшки розацеа, виражених чи мшмальних пpоявiв розацеа, спостеpiгався позитивний ефект (р < 0,001):
- у 82 % серед тих, хто застосовував мазь iз празиквантелом;
- у 22 % серед тих, хто застосовував плацебо.
По завершены клшчного спостереження,
група, що користувалася маззю з празикван-телом, продемонструвала статистично бiльше знижену клiнiчнy оцшку еритеми поpiвняно з групою плацебо (р < 0,001); зменшення вираже-ностi еритеми, за клiнiчною оцшкою еритеми, спостеpiгалося:
- у 41,9% серед тих, хто застосовував мазь iз празиквантелом;
- у 18,2 % серед тих, хто застосовував плацебо.
Середнш вихщний бал по шдексу якосп
життя склав:
- 15,8 у тих, хто застосовував мазь iз празик-вантелом;
- 14,6 у тих, хто застосовував плацебо.
Середнш вихщний бал по шдексу якосп
життя по завершенню дослщження склав:
- 4,1 у тих, хто застосовував мазь iз празик-вантелом;
- 7,9 у тих, хто застосовував плацебо.
Доведено вщсутнють алерпзуючих i мюцево-
подразнювальних властивостей у 3-вщсотковш мазi з празиквантелом. Результати цього досл> дження корелюють з ефективнютю празикван-телу in vitro i дають можливiсть для включення цього препарату в комплексне лшування хворих на розацеа i пеpiоpальний дерматит.
Проведений поpiвняльний аналiз кожного конкретного хворого на розацеа i перюральний дерматит з супутшми iнфекцiйними ускладнен-нями щодо:
- сyпyтнix i перенесених захворювань;
- клiнiчниx особливостей та перебпу цих деpматозiв;
- стану психолопчного статусу;
- даних мшробюценозу шюри обличчя;
- ваpiабельностi серцевого ритму, -
дозволив розподшити 1х у двi кшшко-
терапевтичш групи, як статистично значимо вщ-piзнялися мiж собою за отриманими показниками:
- перша група включала 50 хворих (37 - на розацеа i 13 - на перюральний дерматит) iз су-путшми маласезюзом та демодикозом шюри обличчя, аналiз в яких показав мало виражеш порушення психолопчного статусу, ВСР та м> кробiоценозу шкiри обличчя;
- друга група включала 34 хворих (23 - на розацеа i 11 - на перюральний дерматит) iз су-путшми маласезюзом та демодикозом шюри обличчя, аналiз в яких показав бшьш виражеш порушення психолопчного статусу, ВСР та м> кробюценозу шюри обличчя.
У вiдповiдностi з видшеними нами групами, була розроблена оригшальна методика комплексно! терапи хворих на розацеа i перюральний дерматит iз супутшм маласезюзом та демодикозом шюри з використанням нового екстемпо-рального мiсцевого препарату з празиквантелом.
Перед початком терапи нами проводився ре-тельний збiр анамнезу, виявлення провокуючих факторiв, всебiчне обстеження хворих у видше-них групах. Звертали увагу на попередне л^-вання i переноснiсть лшарських засобiв. Вибiр препаратiв i методiв грунтувався на необхiдностi впливати на рiзнi ланки патогенезу розацеа i перюрального дерматиту. Серед лшарських засобiв, що нами призначались при л^ванш хворих на розацеа i перюральний дерматит, можна видшити:
- етютропш засоби (антимiкотики та анти-бактерiальнi);
- вiтамiни;
- анксюл^ики;
- iмуномодулятори;
- гiпосенсибiлiзатори.
Хворим першо'1 клiнiко-терапевтичноï гру-
пи рекомендували прийом iтраконазолу (Спора-галу) - по 100 мг двiчi на добу шсля !ж1, протягом 14 дшв, а потiм препарат призначали у виглядi пульс-терапи - по 200 мг двiчi на добу, протягом 7 дшв, потм штервал 3 тижнi; пiд час штервалу рекомендували прийом азитромiцину - по 500 мг 1 раз на добу через день, N 6-8. Хворим шсля за-юнчення прийому азитромщну призначали:
- доксициклiн - по 50 мг 1 раз на добу, протягом 1- 1,5 мюяця;
- Атаракс - по 2 табл. на шч, 1-1,5 мюяця;
- аскорбшову кислоту - до 2,0 г на добу, 1-1,5 мюяця.
Також призначали Урсофалк у добовш дозi 10-15 мг / кг маси тша, 2-4 мюящ З метою iму-номодуляци рекомендували прийом тютриа-золiну - по 2,0 мл 2,5-вщсоткового розчину внутрiшньом'язово на протязi 10 дшв, а потм по
1 табл. 2 рази на добу - 20 дшв. Потм рекомендували прийом субалiну: вмют флакона розчиня-ли в 1-2 чайних ложках кип'ячено! охолоджено! води i приймали всередину за 30 хв. до !ж1, за-пиваючи водою, двiчi на день, протягом 20 дшв.
Зовшшня терапiя полягала у втиранш 1-вщ-сотково! пасти «Сульсена» у вологу шюру волосисто! частини голови, обличчя, ши! та верхньо! половини тулуба на 10-12 годин, а потм змива-ли водою з милом фоуе) - першi 7 днiв щодня, потм 7 днiв через день, а надалi 2 рази на тиж-день, протягом 1- 2 мюящв. Одночасно наносили мазь з празшвантелом на дiлянки ураження на обличч^ 2 рази на добу - 1 мюяць.
Хворим другоУ клiнiко-терапевтичноï гру-пи рекомендували прийом ^раконазолу (Спо-рагалу) - по 100 мг двiчi на день шсля 1ж1, протягом 14 днiв, а потiм препарат двiчi призначали у виглядi пульс-терапи - по 200 мг 2 рази на добу, потм штервал 3 тижш; пiд час штервалу двiчi призначали азитромiцин - по 500 мг 1 раз на добу через день, N 8-10. Також хворим посл> довно призначали:
- доксициклш - по 50 мг 1 раз на добу, протягом 2-2,5 мюяця;
- аскорбшову кислоту - до 3,0 г на добу до двох мюящв;
- Урсофальк - по 250 мг 1 раз на добу, протягом 4-6 мюящв.
Тютриазолш призначали по 2,0 мл 2,5-вщ-соткового розчину внутршньом'язово протягом 15-20 дшв, а потм по 1 табл. 3 рази на день - до 20 дшв. Також призначали Лiастен внутршньом'язово - по 2,0 мл 5 ш'екцш з ш-тервалом 5-7 дiб. За показаннями призначали Miacep - по У4 табл. один раз на добу, протягом 1,5-2 мюяця. Лшування супутнього демодикозу полягало в призначенш метрашдазолу всередину в добовш дозi 1000 - 1500 мг у 3-4 прийоми (вщ 4 до 8 тижшв).
Зовшшня терашя полягала у втиранш 1-2-вщ-сотково! пасти «Сульсена» у вологу шюру волосисто! частини голови, обличчя, ши! та верхньо! частини тулуба на 10-12 годин, а потм змивали водою з милом (Эоуе) - першi 10-12 дшв щодня, потм 10 дшв - через день, а надалi 2 рази на тиждень, протягом 2-3 мюящв. Одночасно наносили мазь з празиквантелом на дшянки ураження на обличчi - 2 рази на добу, протягом 1-2 мюящв та 0,05-вщсотковий розчин оксиметазо-лiну «Риназолш»у вигщщ примочок - 1 раз на добу протягом 14 дшв, з переходом на лшарсью форми у вигщщ 0,1-вщсоткового гелю «Галазо-
лш» - один раз на добу протягом 6 тижшв.
У результат застосування запропонованоï терапп, ктшко-лабораторна стабшзащя i початок регресу проявiв дерматозiв наступали:
- у хворих першоï групи (без маласезюзу та демодикозу) - у середньому на 10-14-й день л> куваняц
- у хворих другоï групи (з маласезiозом та демодикозом) - на 12-16-й день л^вання i шз-нiше (що обумовлено бшьш тяжким перебiгом iнфекцiйного процесу).
Сприятливий косметичний ефект вщзначав-ся на 22-24-й день л^вання, тсля чого хворих переводили на амбулаторне лiкування. Загальна тривалiсть лiкування у дослщжених хворих не перевищувала термшв, рекомендованих нормативами МОЗ Украши. Пiсля проведеного лшу-вання вщзначалось усунення дисбалансу мшро-бного пейзажу шюри хворих на розацеа та перюральний дерматит. Значно зменшувались чи взагалi не виявлялись мшробн асоцiацiï пато-генних та умовно-патогенних мiкроорганiзмiв: М. furfur, S. epidermidis, C. albicans та iH. Непа-тогеннi пiококи та деякi види дрiжджеподiбних грибiв вiдзначались пiсля проведеного л^ван-ня з такою ж частотою, як i у здорових ошб.
З наведених даних (Рис. 1) видно, що най-бшьш ефективним, - виходячи з динамши кт-нiчноï картини хворих на розацеа i перюральний дерматит, - е застосування запропоновано1' нами терапп. Починаючи з другого тижня л^вання, вiдмiчалися кращi показники зi статистично значущою (p < 0,01) рiзницею у порiвняннi з
традицiйно пролшованими хворими:
- за шкалою дiагностичноï оцiнки розацеа (ШДОР) - 12,8 / 10,3;
- за iндексом тяжкост перiорального дерматиту (1ТПОД) - 4,4 / 3,2), -
що свiдчить про iстотне зменшення кiлькостi папул, пустул, вираженостi еритеми в загальнш картинi клiнiчних проявiв розацеа та перiораль-ного дерматиту.
У хворих на розацеа i перюральний дерматит, яю пролшоваш рекомендованими нами препаратами, спостерпалося статистично значуще (р < 0,05) зниження значень iндексу Д1ЯЖ i вщ-повiдне покращення якостi життя хворих. Так, рiвень iндексу Д1ЯЖ зменшився
- у хворих на розацеа - з 15,8 ± 2,8 до 4,6 ± 1,2;
- у хворих на перюральний дерматит - з 11,4 ± 2,1 до 3,8 ± 0,9;
У хворих, яю пролшоваш традицiйно, змши iндексу Д1ЯЖ були статистично не достовiрнi (р > 0,05).
Максимальний термш спостереження за хворими - 2,5 року. У жодного з 50 хворих, пролшованих традицшно, не спостерпалося ремюп тривалютю понад 8 мюящв. Звичайна тривалiсть ремiсiï розацеа i перюрального дерматиту у хворих, яких лшували традицiйно, без урахування маласезiозу та демодикозу, складала не бшьше 2,5 мiсяця. У хворих, яю лiкувались за запропонованою нами методикою, зазвичай тривалiсть ремюп була 8-14 мюящв, а у 18 % цих хворих тривалють ремюп складала понад 14 мюящв.
О з С
H
1 2 3 4 8
Тижш
хвор| л1кован| за запропонованою методикою
хвор| л|кован| за
традицшною
методикою
6
5
4
2
1
0
Рисунок 1 - Динам1ка показник1в за ШДОР та 1ТПОД протягом кл1н1чних спостережень у залежносп в1д методики лшування.
ПРИМ1ТКА: * - р1зниця в1ропдна у пор1внянн1 1з хворими, лшэваними за традиц1йною методикою (p < 0,01). 1-4 2014 Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология
У статп наведено теоретичне узагальнення i нове виршення науково! i практично! задачi щодо пiдвищення ефективностi л^вання хворих на розацеа i перюральний дерматит у по-еднанш з маласезiозом та демодикозом шюри шляхом вивчення взаемозвязку та взаемозалеж-ностi клiнiчних особливостей перебiгу, мехашз-мiв розвитку цих дерматозiв та розробки на цш основi алгоритшв показань та пiдходiв до дифе-ренцiйованоï терапiï i профiлактики рецидивiв.
1. При клiнiко-лабораторному обстеженнi з 124 хворих (84 хворих на розацеа, 40 - на перюральний дерматит, серед яких 80 - переваж-но з середшм ступенем тяжкосп), серед них 87 жшок та 37 чоловтв у вщ вiд 22 до 78 роюв, у 100 виявили маласезюз шкiри i у 90 - демо-дикоз з особливостями ктшчних проявiв i пе-ребiгу: перебп був безперервно-рецидивуючим i прогредiентно-прогресуючим, з вщсутнютю спонтанних чи повних ремюш. Вивчення мшро-бiоценозу шкiри показало штенсивну мiкробну колонiзацiю, збiльшення таксономiчних груп, видове рiзноманiття, чисельнiсть штамiв з м> кробною асоцiацiею домшантних видiв - M. furfur, C. albicans, а також S. epidermidis.
2. Встановлеш розлади психолопчного статусу «легкого» ступеня у 31 % хворих на розацеа i 23 % - на перюральний дерматит, «середнього» -у 54 % i 20 %, вщповщно, i «тяжкого» - у 14 % i 31 %, особливо при фiматознiй формi дерматозу; низьк показники вегетативноï' регуляцiï' серцевого ритму; розлади якост життя «легкого» ступеня у 31 хворого, «середнього» - у 69 хворих i «тяжкого» - у 24, як були бшьш виразними у обстежених хворих з супутшм маласезюзом i демодикозом.
3. Розроблена технолопя виготовлення 3-вщ-сотковоï мазi з празиквантелом на емульсшнш основi з пропшенгтколем, яка мае антибакте-рiальну i фунгiцидну дiю, практичну нешюд-ливiсть, характеризуеться бiофармацевтичною та мшробюлопчною стабiльнiстю, вiдсутнiстю у неï алерпзуючих та мiсцевих подразнюваль-них якостей; при простому слшому рандомiзо-ваному плацебо-контрольованому дослщженш доказана ефективнiсть мазi з празiквантелом у лiкуваннi ускладнених форм розацеа.
4. Кластерний аналiз ктшчних проявiв, пе-
ребiгу, змш лабораторних показниюв у кожного хворого на розцеа i перюральний дерматит з супутшм маласезюзом i демодикозом виявив рiзнi рiвнi порушень, що дозволило розподiлити до-^джуваних хворих у двi клiнiко-терапевтичнi групи: перша - 50 хворих з легкою та середньою формами ктшчно1 тяжкостi, без явищ пролiфера-ujï i пустулiзацiï, з поверхневими незапальними формами маласезiозу, з незначними змшами показниюв вегетативноï регуляцiï серцевоï дiяль-ностi, психологiчного статусу, якост життя та бiоценозу (асоцiацiя Candida i маласезш, кокiв i P. acnes); друга - 34 хворих з середшми i тяжкими формами, при наявност пустул, кют, iндуратив-них проявив маласезiозу (рiзнобарвний лишай, камедони, екзематид Даре), суттевими порушен-нями вегетативноï регуляцiï серцевоï дiяльностi, психологiчного статусу, якостi життя, мшробюци-нозу (комбiнацiя M. furfur, Р. асnes, C. albicans).
5. Враховуючи рiзнi рiвнi клiнiко-лабора-торних порушень, рекомендувалась комплексна диференцiйована терашя: перша клiнiко-терапевтична група (50 хворих) - спора гал; доксициклш (у субантибактерiальних дозах); азитромiцин; урсофальк; вiтамiн С; ата ракс; iмунокоректори: тiотриазалiн, субалiн; зо-внiшньо - мазь з празшвантелом, сульсено-ва паста; друга група (30 хворих) - спорагал; доксициклш; азитромщин; урсофальк; вгамш С; мiасер у бшьш подовжених термшах i дозах; iмуномодулятори - тiотриазолiн, лiастен; зовшшньо - мазь з празiквантелом, сульсенова паста, ршазолш розчин або галазолш гель.
6. Розробленi та впроваджеш алгоритми лi-кування при вщсутносп ускладнень та небажа-них ефекпв дозволили одержати, на вiдмiну вщ хворих, якi лiкувались традицiйно (20 хворих з маласезюзом та демодикозом i 20 хворих - без мшозу та демодикозу) - дiета, вгамши групи В, доксициклш, iмунал, вггамин С, метронiдазол, зовнiшньо - метрогш-гель, виразний терапев-тичний ефект на 12-16-й день лiкування, а кос-метичний - на 22-24-й день, отримати сприят-ливi змiни лабораторних показниюв, збiльши-ти тривалiсть ремiсiй (8-14 мюящв), запобити прогресуванню хвороби, зменшити число реци-дивiв, покращити якють життя.
Л1ТЕРАТУРА
1. Адаскевич В. П. Акне вульгарные и розовые /
В. П. Адаскевич. - М.: Мед. книга. - НГМА, 2003. - 160 с.
2. Вислобоков А. В. Опыт лечения розацеа и пе-риорального дерматита / А. В. Вислобоков // Российский журнал кожных и венерических болезней. - 2003. - № 1. - С. 75-76.
3. Розацеа: новые подходы к старым проблемам / Е. Н. Волкова, Н. К. Осипова, Ю. А. Родина, А. А. Григорьева // Российский журнал кожных и венерических болезней. - 2010. - № 2. - С. 33-39.
4. Дерматовенерология: Нац. руковод. / Под ред. Ю. К. Скрипкина, Ю. С. Бутова, О. Л. Иванова. - М.: ГЭТАР Медиа, 2011. - 1119 с.
5. Клименко А. В. Сучасна терашя при рiзних клшчних формах вугрово! хвороби (акне) i акнеподiбних дерматозах (розацеа, демоди-коз) та рацюнальш дiагностичнi й лшувальш заходи з шдвищення И ефективносп / А. В. Клименко, В. I. Степаненко // Укра!нський журнал дерматологи, венерологи, косметологи. - 2008. - № 3. - С. 46-57.
6. Коган Б. Г. Современные подходы в комплексном лечении пациентов с демодикозом и розовыми угрями / Б. Г. Коган // Укра!н-ський журнал дерматологи, венерологи, косметологи. - 2010. - № 4. - С. 55-61.
7. Степаненко В. I. Комплексна етапна тератя хво-
рих на акне та акнешщбш дерматози (розацеа, демодикоз) / В. I. Степаненко, А. В. Клименко // Украшський журнал дерматологи, венерологи, косметологи. - 2009. - № 3. - С. 50-61.
8. Федотов В. П. Дерматовенеролопя / В. П. Федотов, А. Д. Дюдюн, В. I. Степаненко -Дшпропетровськ-Кшв. - 2008. - 600 с.
9. Berg M. An epidemiological study of rosacea / M. Berg, S. Liden // Acta Dermatol. Venereol. -1989. - Vol. 69. - P. 419-423.
10. Buechner S. A. Rosacea: an update/ S. A. Buechner // Karger Journal Dermatology. -2005. - Vol. 210. - P. 100-108.
11. Chang B. P. Rosacea: an update on medical therapies / B. P. Chang // Skin Therapy Lett. -2014. - Vol. 3. - P. 1-4.
12. Chosidow O. Epidemiology of rosacea: updated data / O. Chosidow, B. Cribier // Ann. Dermatol. Venerol. - 2011. - Vol. 138. - P. 179-183.
13. CrawfordG. H. Rosacea: I. Etiology, pathogenesis, and subtype classification / G. H. Crawford, M. T. Pelle, W. D. James // J. Am. Acad. Dermatol. - 2004. - Vol. 51. - P. 327-341.
14. CulpB. Rosacea : a review / B. Culp, N. Scheinfeld. // J. Pharm. and Therap. - 2009. - Vol. 34. - P. 38-45.
15. Del Rosso J. Q. Advances in understanding and managing rosacea: part 1: connecting the dots between pathophysiological mechanisms and common clinical features of rosacea with emphasis on vascular changes and facial erythema / J. Q. Del Rosso // J. Clinical and Aesthetic Dermatol. - 2012. - Vol. 5. - P. 16-25.
16. Hafeez Z. H. Perioral dermatitis: an update / Z. H. Hafeez //Int. J. Dermatol. - 2003 - Vol. 42. - P. 514-157.
СОВРЕМЕННЫЕ ВЗГЛЯДЫ НА ЭТИОЛОГИЮ, ПАТОГЕНЕЗ, КЛИНИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ И ЛЕЧЕНИЕ БОЛЬНЫХ РОЗАЦЕА И ПЕРИОРАЛЬНЫМ ДЕРМАТИТОМ Брибеш Мохамед Ридха Запорожский государственный медицинский университет Проблема повышения эффективности методов комплексного лечения и терапии, - как общей, так и наружной, - больных розацеа и периоральным дерматитом рассмотрена с учетом осложняющих инфекционных факторов, микробного пейзажа кожи, состояния вегетативной нервной системы, психологического статуса и качество жизни. В исследованиях in vivo и in vitro доказана эффективность лечения 3-процентной празиквантеловой мазью. Предложена комплексная дифференцированную терапию исследуемых больных с использованием нового экстемпорального местного препарата с празиквантелом. Ключевые слова: розацеа, периоральний дерматит, празиквантел, лечение.
CURRENT VIEWS INTO THE ETIOLOGY, PATHOGENESIS, CLINICAL FEATURES AND TREATMENT OF ROSACEA AND PERIORAL DERMATITIS Bribeche Mohamed Ridha Zaporizhzhya State Medical University The problem of increasing the effectiveness of integrated treatment and both general and topical therapy of patients with rosacea and perioral dermatitis has been handled taking into account the complicating infectious factors, microbial landscape of the skin, the autonomic nervous system state, psychological status and quality of life. In the studies in vivo and in vitro the effectiveness of 3 % praziquantel ointment has been demonstrated. The complex differentiated therapy of the patients under study with a new local extemporaneous preparation comprising praziquantel has been suggested.
Keywords: rosacea, perioral dermatitis, praziquantel, treatment.
Брибеш Мохамед Ридха - аспирант кафедры дерматовенерологии и косметологии с циклом эстетической медицины ФПО Запорожского государственного медицинского университета. 69063, г. Запорожье, ул. Кирова, 67, кафедра дерматовенерологии и косметологии с циклом эстетической медицины ФПО. E-mail: ridha.bribech@gmail.com
