CC BY
140
дiагностичнi данi, ми виявили низький piBeHb сформованостi ГК у бшьшосл студенпв, тодi як значна частина студенпв у Bcix групах продемонструвала непоганий piBeHb 11 володiння, досягнувши середнього piBra сфоpмованостi ГК. Лише у невелико! шлькосп студeнтiв виявлено високий piвeнь сфоpмованостi ГК у говоршш.
Дiагностика piвня сформованост ГК тд час констатувального експерименту свiдчать про нeобхiднiсть навчання майбутнiх фшолопв друго!' 1М згiдно з розробленою нами моделю навчання та вiдповiдною системою вправ i завдань для попередження i подолання граматично!' штерференцп у пpоцeсi вивчення англшсько! мови тсля тмецько!.
Л1ТЕРАТУРА
1. Виpобничi функцп, типовi задачi дiяльностi та вмшня учителя iнозeмних мов (спещальшсть) / Кол. автоpiв пiд кер. С. Ю. Школаево!. - К.: Леши; 1999. - 96 с.
2. Вовк О. I. Формування англомовно! граматично! компетенцй у майбутшх учитeлiв в умовах iнтeнсивного навчання: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02 / О. I. Вовк. - К., 2008. - 335 с.
3. Загальноевропейсью рекомендацп з мовно! освгти: вивчення, викладання, ощнювання / Наук. ред. укр. видання д-р пед. наук, проф. С. Ю. Николаева. - К.: Леши; 2003. - 273 с.
4. Контроль речевых умений в обучении иностранным языкам в средней школе / ред. В. С Цетлин. -М.: Просвещение, 1970. - 119 с.
5. Орловська Л. К. Формування граматично! компетенцй в усному мовленш на засадах штегрованого навчання у майбутшх учитeлiв англшсько! мови: дис. ...канд. пед. наук: 13.00.02 / Л. К. Орловська. - К., 2010. - 278 с.
6. Пассов Е. И. Основы методики обучения иностранным языкам / Е. И. Пассов. - М.: Русский язык, 1977. - 216 с.
7. Стеченко Т. О. Формування професшно оpiентованоl англомовно! граматично! компетенцй майбутшх фшолопв: дис. ... канд. пед. наук : 13.00.02 / Т. О. Стеченко. - К., 2004. - 200 с.
8. Типова програма з англшсько! мови як друго! шоземно! мови для ушверситетав (спещальшсть «Мова i лггература») / укл. I. Ф. Буфан, I. С. Гущина, В. О. Коломiець, А. В. Моренцова, Т. С. Шеченко, Н. П. Яхно. - К., 2003. - 81 с.
9. Bachman L. F. Fundamental Consideration in Language Testing / L. F. Bachman. - 3-d impression. -Oxford University Press, 1995. - 408 p.
10. Brown G. Principles of Language Learning and Teaching / G. Brown. - 2 nd ed. - San Francisco: San Francisco State University, 1987. - 277 p.
11. Byrne D. Teaching Oral English / D. Byrne. - London: Longman, 1986. - 104 p.
УДК 811.111'25:37.02.
О. Р. СВ1ТЛИЧНА
СУЧАСН1 П1ДХОДИ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ ПЕРЕКЛАДАЦЬКО1 КОМПЕТЕНТНОСТ1 В УСНОМУ ПОСЛ1ДОВНОМУ ПЕРЕКЛАД1
np0aHani30eaH0 визначення поняття «перекладацька компетенттсть» в усному по^довному nepemadi. Розглянуто icнyючi nidxodu у тдготовщ майбуттх nepeKnada4ie, c^ianbm вимоги й оч^вання peциnieнтiв перекладу та питання забезпечення якocтi усного перекладу. Перекладацька компетенттсть трактуеться як багатокомпонентна кaтeгopiя, що е сукуптстю спе^альних, предметних i фонових знань у конкретнш cфepi людськоЧ дiяльнocтi, навичок та умть, ят дозволяють nepeклaдaчeвi здшснювати свою професшну дiяльнicть.
Ключовi слова: перекладацька компетенттсть, навички, умтня, знання, niдхiд, усний по^довний переклад.
Е. Р. СВЕТЛИЧНАЯ
СОВРЕМЕННЫЕ ПОДХОДЫ К ОПРЕДЕЛЕНИЮ ПЕРЕВОДЧЕСКОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИ В УСТНОМ ПОСЛЕДОВАТЕЛЬНОМ ПЕРЕВОДЕ
Аанализируются определения понятия «переводческая компетентность» в устном последовательном переводе. Рассматриваются существующие подходы в подготовке будущих переводчиков, социальные требования и ожидания реципиентов перевода и вопросы обеспечения качества устного перевода. «Переводческая компетентность» подана как многокомпонентная категория, которая представляет собой совокупность специальных, предметных и фоновых знаний в конкретной сфере человеческой жизнедеятельности, навыков и умений, которые позволяют переводчику осуществлять свою профессиональную деятельность.
Ключевые слова: переводческая компетентность, навыки, умения, знания, подход, устный последовательный перевод.
O. R. SVITLYCHNA
MODERN APPROACH TO DEFINING INTERPRETER'S COMPETENCE IN
CONSECUTIVE TRANSLATION
The article analyzes modern approach to the problem of giving definition to the concept of interpreter's competence in consecutive translation. The author reveals existing approaches to the preparation of students majoring in interpreting and views users' needs, expectations and quality assurance for interpreting process. The article describes the concept of 'interpreter's competence ' as a compound category consisting of a complex of diversified skills and knowledge, including special, subject and background one, enabling an interpreter to fulfil his functions, and defines its components.
Keywords: interpreter's competence, skills, knowledge, approach, consecutive translation.
Незважаючи на те, що перекладач - це профеия з багатовшовою icropi™, у сучасних методичних до^дженнях з проблем навчання перекладу вид^ють методику викладання перекладу в сферi професшно1 комушкацп як новий напрямок лшгводидактики. У наш час на сформованому ринку пращ швидко зросла потреба в експертах-перекладачах за фахом «перекладач у сферi професшно! комушкацп» (економша, право, шновацшш технологи).
На думку багатьох вчених, як до^джують методичш проблеми навчання усного перекладу, питания про розмежування й облш видiв знань, представлених у текст оригшалу, важливе тому, що об'ектом дiяльностi сучасно! професшно! перекладацько! практики е полиематичш тексти, яш мають мiжгалузевий характер i становлять взаемодш галузей знань i видiв дiяльностi. Саме мiждисциплiнарний характер сучасних текспв диктуе необхвдшсть системносп знань перекладача-експерта. Спещальний переклад упевнено висуваеться на перше мюце, особливо у вузьких галузях - таких, як банивська справа, фшанси й кредити, iнвестицil, керування персоналом, цшш папери тощо [5; 6; 13; 18].
Протягом останшх десятирiч соцiальнi вимоги щодо пiдготовки фахiвця у галузi перекладу зазнали суттевих змш: з ел^но1 та специфiчноl професiя перекладача перетворилася на масову, а завдяки науковому та економiчному прогресу, потребi в iнтенсивному обмш iнформацiею при навчаннi перекладачiв необхвдно враховувати предметнi та професiйнi галуз^ як1 з'явилися за останнi роки i в яких потрiбнi послуги мовних посередник1в. Якщо говорити про доцшьшсть професшно1 та галузево! орiентацil у навчаннi усного перекладу та юторш становлення методики навчання перекладу, то треба вщзначити, що дослвдники завжди мали дуже рiзнi думки з цього питання.
Як ввдзначав О. Ф. Ширяев, головною метою перекладацько1 дiяльностi е утворення мовленневих висловiв за вiдповiдним соцiальним замовленням. Таким чином, продукт перекладацько1 дiяльностi виробляеться не з власно1 потреби перекладача, а ввдповвдно до вимог, яш мають соцiальний характер [17, с. 11]. На думку Л. К. Латишева, реалiзувати вдею
професшно орiентованоl пiдготовки перекладача для роботи у конкретнш галузi дуже складно з багатьох причин. По-перше, через велику диференцiацiю предметних галузей; по-друге, через проблему рентабельност тдготовки перекладачiв - «натвфабрикат», який необхщно буде доучувати на робочому мющ, обiйдеться дешевше [8, с. 20]. Ми вважаемо, що в цьому разi постае питання конкурентоспроможностi фахiвцiв, яких потрiбно доучувати, оск1льки брати на роботу такого фахiвця просто нерентабельно. Крiм того, ж дуже складно зазначити, яким мiнiмумом знань у вих галузях життедiяльностi та словниковим запасом мае володии молодий фахiвець, щоб можна було з упевнешстю сказати, що саме цього достатньо для того, щоб працювати перекладачем у будь-як1й професiйнiй галузг
Як визначають деяк1 вченi, тематична спрямованiсть у навчаннi усних перекладачiв може мати негативнi наслiдки через створення перекладачiв з вузьким професшним кругозором. Головним джерелом труднощiв тако1 спрямованостi вважаеться необхiднiсть поеднання тематичних знань та професiйних умiнь. При цьому деяк з них наголошують на тематичному принципi пiдготовки перекладачiв, який мае знайти свое розумне i належне мiсце у комплекс з iншими принципами у процеа навчання перекладачiв [9; 1]. 1накше кажучи, готуючи перекладачiв у межах вузько1 спецiалiзацil, ми усвiдомлено звужуемо !х кругозiр та обмежуемо багаж !х знань певною сферою застосування 1хшх послуг. З цим важко не погодитися, але, якщо йти ввд протилежного, не можна казати про яшсну пiдготовку фахiвця, якщо вiн спецiалiзуеться майже в уих галузях, але в жоднiй конкретно, бо насамперед неможливо вiдмежувати той мшмум знань i тi галуз^ де вiн зможе працювати у майбутньому завдяки одержанiй пiдготовцi. Спецiалiзацiя перекладача не може бути занадто вузькою, бо тдготовка таких фахiвцiв буде дуже дорого коштувати i перед ними гостро постане проблема працевлаштування. Ми маемо на увазi необхiднiсть спецiалiзацil у глобальних сферах життедiяльностi людини та професiйнiй перекладацькш дiяльностi - таких, як сощальна i полiтична, економiчна i фшансова, юридична, медична галузi, а також техшчш перекладачi, перекладачi конференцiй, теоретики перекладу тощо. Подiбну спецiалiзацiю для перекладачiв передбачають стандарти, розробленi Мiжнародною федерацiею перекладу.
I. В. Полуян пропонуе такий пiдхiд до тдготовки фахiвцiв-перекладачiв: курси i факультети, як готують перекладачiв, мають дотримуватися бшьш вузьких i спецiалiзованих пiдходiв, орiентованих на ринок, тобто на юнуючий попит на продукт; необхiдно виршити, як можна було б готувати перекладачiв за конкретними спецiальностями - фахiвець у письмовому перекладi (з рвдно1 на англiйську, з англшсько1 на рiдну), усний послiдовний двостороннш переклад (iз записом, з опорою на пам'ять), синхронний переклад, при цьому в послвдовному й синхронному перекладах бажана спецiалiзацiя за темами [13, с. 63].
На нашу думку, тематичну тдготовку перекладачiв для роботи у конкретнш галузi необхвдно розпочинати лише тодi, коли, по-перше, вони вже одержать загальну професшну перекладацьку пiдготовку i будуть спроможш використовувати рiзноманiтнi перекладацьк технологи, по-друге, одержать знання у тiй галуз^ в як1й вони будуть спецiалiзуватися, щоб не тшьки перекладати знайомi термiни, а й усвiдомлювати те, про що йдеться, а, по-трете, у процеа формування навичок та умшь професiйно орiентованого перекладу необхiдно передбачити закрiпления знань в обранш галузi за допомогою мови для спещальних цiлей (ESP).
У процеа навчання будь-якого виду дiяльностi передуем необхiдно визначити чого ми навчаемо i яким мае бути шнцевий результат.
У нашому випадку йдеться про навчання усного послiдовного двостороннього професiйно орiентованого перекладу, метою якого е формування у студентiв перекладацько1 компетентностi (ПК) в галузi професшно орiентованого усного перекладу. Розглянемо, як розумшть ПК сучаснi науковцi, та визначимо ll складовi.
Вiдповiдно до визначення Л. К. Латишева, тд перекладацькою компетентнiстю прийнято розумiти сукуптсть знань, умiнь i навичок, ям дозволяють перекладачевiуспiшно вирiшувати сво! професшш завдання [8, с. 19]. У «Тлумачному перекладацькому словнику» Л. Л. Нелюбша перекладацька компетентнiсть трактуеться як складна багатовимiрна категорiя, що включае ri квалiфiкацiйнi характеристики, як1 дозволяють перекладачевi здiйснювати мiжмовну та мiжкультурну комунiкацiю [12, с. 150]. В. Н. Комюаров вiдзначае,
що пpофeсiйнa компeтeнтнiсть пepeклaдaчa ш зводиться до володiння двома мовами, оскшьки пpиpодний пepeклaд бiлiнгвa ж вiдповiдae вимогам, якi ставляться до пpофeсiйного пepeклaдaчa. Бiлiнгвiзм пpофeсiйного пepeклaдaчa - цe нe тiльки знання двоx мов, а й умшия знaxодити й спiввiдносити комyнiкaтивно piвноцiннi засоби циx мов з ypaxyвaнням особливостeй конкpeтного акту спiлкyвaния, а також знання ^инцишв, мeтодiв i пpийомiв, що yтвоpюють тaкe умшня [7, с. 77].
Тому для визнaчeння пepeклaдaцькоï компeтeнтностi в усному послiдовномy двостоpонньомy пpофeсiйно оpieнтовaномy пepeклaдi та ïï склaдовиx, нeобxiдно pозглянyти ïï фоpмyвaния та pозвиток. Пepшi знaчyщi спpоби дати визнaчeния поняттю «пepeклaдaцькa компeтeнтнiсть» i визначити ïï композита були зpоблeнi вiтчизияними i зapyбiжними дослiдникaми в 60-70 pокax XV ст. Cepeд ниx нeобxiдно вiдзнaчити тaкиx yчeниx, як Л. С. Бapxyдapов, В. Вiльс, О. Д. Швeйцep, Р. Штольцe та ш.
Так, на думку О. Д. Швeйцepa, одним з нaйвaжливiшиx сyб'eктiв псиxолiнгвiстичного aнaлiзy мовлeннeвоï дiяльностi e здaтнiсть пepeклaдaти або тe, що в пepeклaдaцькiй лiтepaтypi мae назву «пepeклaдaцькa компeтeнтнiсть». Вiн вважав, що сepeд компонeнтiв ПК вeликe знaчeния мae iдiомaтичнe володiния мовою rape^a^. Кpiм того, ПК включae eлeмeнти двоx кyльтyp, що взaeмодiють у пpоцeсi пepeклaдy. Чiтко оpieнтyючись на виxiдний тeкст, пepeклaдaч включaeться у пpоцeс пошуку й пpийняття piшeния, який зaвepшyeться «пepeфоpмyлювaниям» оpигiнaлy мовою пepeклaдy. О. Д. Швeйцep став одним з пepшиx до^дникш, як1 зaпpопонyвaли комyнiкaтивний пiдxiд до rape^a^. Визначаючи пepeлiк компонeнтiв ПК, вш згадав i дeякi з тж компeтeнтностeй, володання якими нeобxiднe за наявност1 пeвноï спeцiaлiзaцiï в pоботi пepeклaдaчa, тобто, так1 що e актуальними для пpофeсiйно оpieнтовaного пepeклaдy. У своïx дослiджeнияx нayковeць спиpaeться на поияття комyнiкaтивноï компeтeнтностi, описaнe Д. Хаймсом, який тpaктye ïï як здaтнiсть мовця виб^ати з достyпноï йому сyкyпностi граматично пpaвильниx фоpм тi, якi нaлeжно вiдобpaжaють ноpми повeдiнки в peaльниx aктax взaeмодiï [16, с. 45].
З юнуючж нинi сyчaсниx трактувань поняття ПК i ïï композита нaйбiльш повним, на нашу думку, e тpaктyвaння, сфоpмyльовaнe Л. К. Лaтишeвим [8]. У визнaчeннi ПК особливу увагу дослiдник пpидiляe фоpмyвaнню тиx ïï склaдовиx, якi можуть згодом послужити пepeклaдaчeвi базою для пpофeсiйного вдосконaлeння. Однак поза увагою науковця залишаються компeтeнтностi, як1 нeобxiднi пepeклaдaчaм для ïx мaйбyтньоï спeцiaлiзaцiï i, якщо pозглядaти ïï з огляду на навчання усного пpофeсiйно оpieнтовaного пepeклaдy, pозподiл ïï тшьки на спeцифiчнy й спeцiaльнy склaдовi бyдe нeдостaтнiм.
Метою статп e pозглянyти ПК в гaлyзi пpофeсiйно оpieнтовaного усного пepeклaдy з точки зоpy знань, навичок, yмiнь та здaтностeй, нeобxiдниx усному пepeклaдaчeвi для зд^шни^ усного послiдовного двостоpоннього пpофeсiйно оpieнтовaного пepeклaдy з ypaxyвaниям псиxологiчноï склaдовоï ПК.
Cepeд знань, нeобxiдниx усному пepeклaдaчy, вapто вiдокpeмити знания мовш: (лeксичнi -знания тepмiнологiï та бeзeквiвaлeнтноï лeксики, сполучуваност слш, синонiмiв, лeксичниx eквiвaлeнтiв слiв мови оpигiнaлy й пepeклaдy та crtómx фpaз i висловлювань, готовиx фоpмyл та фpaзeологiчниx iдiом); гpaмaтичнi (знання знaчeнь вapiaнтiв пepeклaдy гpaмaтичниx eлeмeнтiв, особливо тaкиx, як apтиклi, пpиймeнники, допомiжиi дieсловa тощо); фонeтичнi (знання ноpм фонeтичного офоpмлeния висловлeния); пpeдмeтнi (знання пpeдмeтa спeцiaлiзaцiï' пepeклaдaчa); лiнгвосоцiокyльтypнi (соцiокyльтypнi та соцiолiнгвiстичнi знания); пepeклaдaцькi (знання тeоpeтичниx ноpм пepeклaдy, ноpм пepeклaдaцькоï' повeдiнки, знання УПС).
Мовш знания пepeклaдaчa у свiтлi навчання усного пpофeсiйно оpieнтовaного пepeклaдy ■псно взaeмозв'язaнi з пpeдмeтними знаниями пepeклaдaчa. Лeксичнi та гpaмaтичнi знания пов'язаш з особливостями дискypсy пpeдмeтa спeцiaлiзaцiï' пepeклaдaчa. Haпpиклaд, як вiдзнaчae Л. С. Бapxyдapов, пepeклaдaчeвi для pозyмiння гpaмaтичниx констpyкцiй можe знадобитися знання пpeдмeтa мови, тобто фактш дшсносп, пpо як1 говоpиться в тeкстi [2, с. 43]. Кpiм того, як вкaзye Р. Якобсон, в навчант усного пepeклaдy нeобxiдним e ак^нт нe тiльки на давильному, а й «смисловому» викоpистaннi ^аматини^ фоpм [19, c. 18].
Вpaxовyючи спeцифiкy навчания пpофeсiйно оpieнтовaного rape^a^, лeксичний запас пepeклaдaчa мae фунтуватися на оволодiннi тepмiнологiчною лeксикою як основною лeксикою
мови конкретно! спецiалiзацil перекладача, осюльки специфiкацiя вiдбуваeться переважно на ршш лексичних одиниць мови. У процес оволодiння лексикою майбутнi перекладачi повинт поспйно накопичувати словник стшких фраз i висловлювань, готових формул (особливо в робой тд час конференцш, засiдань, сесiй), а також фразеолопчних iдiом, як1 е спiльними для вих видш дискурсу. Обов'язковим для перекладача е знання найпоширенiших назв мiжнародних органiзацiй, що особливо стосуються сфери спецiалiзацil перекладача [4, с. 150]. Знання !х назв англшською мовою та !х еквiвалентiв необх1дно будь-якому квалiфiкованому перекладачевi, особливо в сферi професiйно орiентованого перекладу. Також, особливого значения в навчант усного перекладу в спещальнш сферi набувае знання неологiзмiв, географiчних назв i власних iмен, спецiальних значень фразових дiеслiв. Крiм того, перекладач повинен знати способи передачi безекшвалентно! лексики (власних iмен, випадкових лакун, географiчних найменувань, назв установ, органiзацiй, газет тощо), знати лексичнi еквiваленти слв мови оригiналу й перекладу, володати достатнiм запасом синонiмiв для здшснення перефразування та описового перекладу й забезпечення внутришньолексичного зв'язку, знати сполучувашсть слiв, умiти обирати необхiдне значення багатозначних слiв для зв'язку слова iз загальним контекстом. Фонетичнi знання перекладача пов'язаш зi знаннями норм фонетичного оформлення висловлення.
Крiм перелiчених вище знань та умiнь, необхiдних перекладачевi для здiйснения усного професiйно орiентованого перекладу, на нашу думку, треба вщзначити «знання предмета спецiалiзацil», по^бна для успiшного перекладу у межах спецiалiзацil перекладача. На важливiсть «знання предмета мови» наголошуе Л. С. Бархударов: «Щоб успiшно виступати у ролi перекладача, необхiдно знати не тшьки дм мови, але й те, про що йдеться, тобто сам предмет мови. Це може бути вшнесено до будь-якого виду перекладу - як усного, так i письмового - i до перекладу текслв будь-якого жанру: художшх, суспшьно-полиичних i науково-техшчних» [2, с. 44]. Отже, перекладач повинен знати, як йому перекладати, i розумiти те, що вш перекладае, оск1льки навiть для розумшня граматичних конструкцiй перекладачевi може знадобитися знання предмета мови, тобто факпв дшсносп, про як1 говориться в певному текст!
Соцiокультурнi знання перекладача в нашомутрозумшт - це сукупшсть соцiокультурних фонових знань про краши мови перекладу та здатшсть використовувати так1 знання у процеа перекладу, з урахуванням звича1в, традицш та норм поведiнки реципiентiв. Ниш не тшьки для перекладачiв-практикiв, а для багатьох теоретиков-лiнгвiстiв став очевидним факт, що для здшснення перекладу абсолютно необхшним е залучення екстралжвютично! шформаци [2, с. 44]. Сощокультурш знання мiстять у собi також краlнознавчi (знання про культуру краши мови) та лiнгвокраlнознавчi (передбачае володшня особливостями мовно! й немовно! поведiнки носш мови в певних ситуащях спiлкування, тобто сформованiсть системи понять про нацюнально-культурнi особливоси кра1ни, яка дозволяе асоцiювати з мовною одиницею ту ж шформацш, що й носil мови, й досягати, таким чином, повноцшно! комушкацп) знання.
Соцiолiнгвiстичнi знання перекладача - це знання сощокультурного шару лексики мов перекладу, яш дають йому змогу ефективно здiйснювати акт мiжкультурного й мiжмовного спiлкування.
Знання теоретичних норм перекладу - це знання перекладачем сутi перекладу i його специфiки, вiдмiнних рис, iсторil, цшей, завдань, як1 стоять перед перекладачем, основних принципiв вирiшення цих завдань. На думку В. Н. Комюарова, теорiя перекладу мае бути безпосередньо пов'язана з перекладацькою практикою, будь-яш теоретичнi концепцil повиннi спиратися на опис спостережуваних фактiв реального процесу перекладу, узагальнювати й пояснювати щ факти. Вiдповiдно, наукова теорiя перекладу впливае на перекладацьку практику, полегшуючи й збагачуючи И [7, с. 78].
Таким чином, володшня теоретичними знаннями в галузi перекладу полегшуе практичну роботу перекладача, роблячи и бiльш ефективною й усвiдомленою. Говорячи про норми профеийно! поведiнки, ми маемо на увазi знання перекладачем норм i правил професiйного перекладацького кодексу, без чого неможлива робота в будь-якш мiжиароднiй органiзацil, даяльтсть яко! пов'язана з перекладом. Тож для тдготовки конкурентоспроможного фах1вця в галузi усного перекладу необх1дно враховувати засвоення ним унiверсальних правил
профеийного етичного кодексу. Крiм того, забезпечення процесу усного послiдовного перекладу пов'язано з володiнням УПС - ушверсальною системою перекладацького скоропису для фгксаци думки, ключово! шформацп в процес сприйняття мови за допомогою букв, скорочень, символiв i знаков, прийнятих в унiверсальному скорописi для подальшого повного вiдновлення сприйнятого повшомлення мовою перекладу. УПС призначена для опташзацп процесу двостороннього перекладу й тдвищення р1вня його адекватностi до 95-98% [12, с. 234]. Для здшснення профеийно орieнтованого перекладу, перекладач повинен знати символи, знаки, скорочення УПС, як1 слугують для позначення ключово! iнформацi! (прецизiйних сл1в, термшв, предикативних груп, назв органiзацiй i регалiй) дискурсу його спецiалiзацi!.
Серед спещальних навичок, необхiдних перекладачу для здшснення усного послвдовного двостороннього перекладу у фшансово-баншвськш галузi, особливо потрiбно вiдокремити навичку переключения з одше! мови на iншу та навичку буквено-цифрового кодування. Як вiдзначаe Р. К. Мшьяр-Белоручев, функцiонувания навички переключення з однie! мови на шшу мае сво! закономiрностi: вона припиняеться за межами попередньо вiдiбрано! семантично! системи (тематичний принцип), а це означае, що ввдбуваеться не формування навички переключення взагалi, а формування навички переключення для семантично! системи певно! тематики [10, с. 116]. У перекладача, на його думку, не може бути ввдпрацьовано! навички переключення на вс випадки життя, у нього може бути сформована навичка переключення для роботи в певних галузях спецiалiзацi!: економiчно!, политично!, вiйськово! тощо. Для професiйно орiентованого перекладу в галузi фiнансiв i банк1всько! справи характерна велика кшьшсть текстiв iз цифровою iнформацiею, або, як називае цей феномен I. С. Алексеева, «буквено-цифрове кодування». Це можуть бути ввдсотки, спiввiдношения курсу валют, показники рiвня заборгованостi стосовно виляких параметр1в (наприклад, зовнiшия заборговашсть у вiдсотках вiд валового внутршнього продукту), розмiри бюджету, податкових ставок i ставок вiдсотка, заробiтно! плати, рiзнi кiлькiснi показники (к1льк1сть фшй банку або фiрми, к1льк1сть банков резиденпв i нерезидентiв тощо). При цьому цифровий код майже завжди мае незмшну, абсолютно стабiльну семантику кшькосп й через це вш не залежить вiд контексту i не виводиться з нього [1, с. 64]. Навичка переключення з буквеного на цифровий код потребуе швидкосп i точност сприйняття та передачi iнформацi!. Отже, важливо запам'ятовувати не тшьки цифри, а й цифри у вербальному контексп.
Необхвдно також згадати такi навички, формування яких необхвдне для здiйснения усного послвдовного двостороннього професiйно орiентованого перекладу: мовш навички перекладача (лексичш, граматичш та фонетичнi) i стратегiчнi навички (навички перебирання варiантiв перекладу, тема-рематичного членування та побудови тексту перекладу, прогнозування, трансформацiй i перефразування, визначення «ключово! шформацп» -смислових опор тексту).
Фонетичнi навички перекладача мютять як навички перцепци тексту оригiналу (зокрема, розумiния штонацп, рiзних акценпв та даалекпв), так i продукцi! тексту перекладу. З репродуктивних навичок особливо важливi у здшсненш усного перекладу тi, як належать до фонетики речення, або, як ще !х називають, просодичш навички. Протягом останнiх десятилiть просодичш аспекти мови вивчалися глибоко як у нашш кра!нi, так i за кордоном, однак, якщо говорити про аспект просодичних навичок, необхiдних для оформлення тексту усного перекладу, то подiбнi дослiдження проводили тшьки зарубiжнi вченi [20; 21; 22; 23].
Просодiя е продуктом взаемодп велико! кiлькостi компонентiв - штонацп, наголосу, темпу, ритму, висоти тону, гучносп, тривалосп й паузацi!. Кожний з цих компонентiв окремо i !х комбiнацiя суттево впливають на сприйняття рецишентом тексту перекладу. Важливими просодичними параметрами перекладу е емоцшно жвава iнтонацiя при перекладi, тодi же як монотонна iнтонацiя i вимовляння вигук1в для заповнення пауз зумовлюють негативну реакцiю. Крiм того, як ввдзначае М. Шлезiнгер, ефектна презентащя, з точки зору штонацшного оформлення, може створювати iлюзiю високояюсного перекладу в той час, коли сам текст перекладу перекручений [27, с. 124].
Щодо умшь, необхiдних перекладачу для здiйснения усного послшовного двостороннього професiйно орiентованого перекладу, серед них необхвдно вiдокремити спецiальнi умшня перекладача (умшня здшснювати амплiфiкацi! та тлумачити термiнологiю у процесi перекладу,
умшня використання УПС у процес перекладу, умiния мовного оформлення тексту перекладу (мовна норма, узус, смислова структура тексту), умшня передачi змюту в перекладi (денотативного, сигнiфiкативних конотацш, змiсту на рiвнi iнтерпретатора), умшня знаходити оптимальне перекладацьке рiшення, умшня прогнозування та актуального членування) умшня перцепци та презентацп тексту у процес перекладу, невербальнi умiния презентацп тексту у процесi перекладу, умiння користуватися технiчними засобами забезпечення перекладу, лшгвосощокультурт умiння.
Пiд спецiальними умшнями перекладача ми розумiемо здатнiсть застосування перекладацьких стратегiй рiзного рiвия для ефективного здiйснення перекладацько! дiяльностi, головним завданням яко! е усвiдомления змюту оригiналу i його передача в тексп перекладу. Л. К. Латишев визначив цi умiння як технолопчну складову ПК, маючи на увазi сукупнiсть базових перекладацьких умiнь, як допомагають мовному посередииковi подолати типовi «технiчнi» трудиощi, що супроводжують процес перекладу, i вирiшити рiзноплановi завдання, як1 виникають перед ним на шляху досягнення мети [8]. Серед техшчних умiнь необхiдно перелiчити умшня мовного оформления тексту перекладу (мовна норма, узус, смислова структура тексту), умшня передачi змюту в перекладi (денотативного, сигшфшативних конотацiй, змiсту на рiвнi iнтерпретатора), умiння знаходити оптимальне перекладацьке ршення, умiння прогнозувания та актуального членування, яш грунтуються на тренуванш певних видiв пам'ятi. Умшня використання УПС у процесi послвдовного перекладу передбачае наявнiсть у перекладача умшня синхрошзацп сво!х дiй (термш Р. К. Мiньяр-Белоручева), тобто одночасного сприйняття повiдомления мовою оригiналу з його фшсащею за допомогою символш та знакв УПС та видачi й оформления цього повiдомления мовою перекладу з розшифруванням зафiксованих символш.
За словами В. С. Виноградова, ршень екшвалентносп в перекладах у спещальнш сферi знижуеться за рахунок описового трактування термiнiв або навиь неточностей у !х розумiннi. Перекладачевi необхiдно умiти здiйсиювати амплiфiкацп, роз'яснюючи суть термiна, перекладати термiн дослшно або транскрибувати його [3, с. 29]. М. Кадрик з'ясувала, що 72% рецишенпв очiкують вiд перекладачiв, крiм спрощень, узагальнень, пояснень культурних розбiжностей, ще й роз'яснения мови спещальносп - тлумачения термшологп та специфiчних понять [24].
Умiния презентацп тексту в процес усного перекладу як фактор, що впливае на очшування реципiентiв i, вiдповiдно, на ощнювання ними якостi одержуваного продукту -тексту усного перекладу, неодноразово ввдзначався зарубiжними дослiдниками [21; 23; 24; 27]. До цього ввдносяться релятивш умiння логiчностi та зв'язносп оформления тексту перекладу, правильне розмщення пауз, темп мовлення тощо. Якщо розглядати процес презентацп перекладу з точки зору невербально! поведшки перекладача, то вона також чутливо впливае на сприйняття вихвдного тексту рецитентом [1; 23]. Серед факторiв впливу на сприйняття реципiентами визначаються мiмiка, рухи (зокрема, жестикуляцiя) та умшня тдтримувати вiзуальний контакт з аудиторiею.
Багато вчених вiдзначають, що переклад це - насамперед сприйняття. За словами П.Падилл, в усному перекладi 80% зусиль або когштивних ресурсв витрачаеться на аудiювання чи розумшня дискурсу й тiльки 20% - на процес породження мовлення [26, с. 30]. В. С. Виноградова вважае [3], що сприйняття тексту в процес перекладу е надзвичайно складним сенсорно-розумовим процесом, заснованим на рiзних видах i формах аналогично! й синтезуючо! роботи органiв почутпв i мозку. На його думку, перекладач мае бути передусiм чутливим рецептором. Вiн повинен не тшьки осмислювати текст, але й сприймати його образний та емоцiйний вплив [3, с. 30]. Особливе «перекладацьке» володшня мовою (рецептивне володiння вихвдною мовою й репродуктивною мовою перекладу) для здшснення акту мiжмовно! комушкацп вiдзначае й О. Д. Швейцер [16].
До техшчних засобiв забезпечення перекладу, з точки зору навчання усного перекладу, ми ввдносимо професшне технiчне обладнання: мiкрофон, пульт перекладацько! кабши, навушники для режиму «нашштування» при перекладi на конференцiях, комп'ютерне й програмне забезпечення, у т. ч. для роботи в 1нтернет для здшснення яшсно! пiдготовки перед роботою або
учасп у вiдeо конфepeнцiях, що передбачае наявнють умiнь у перекладача, як використовувати щ засоби.
Лшгвосощокультурт умiння пов'язанi насамперед з сощальними умiннями перекладача: здатнiстю виконувати роль культурного посередника мiж piдною й шоземною культурою, успiшно долати конфлштш ситуацп й нeпоpозумiння. В деяких випадках у пpоцeсi усного перекладу перекладач стае особою, яка мае дипломатичн повноваження, i вiн повинен виконувати функщю допомiжно! особи для тдтримки дипломатичних вiдносин [1, c. 17]. При цьому, на нашу думку, перекладач мае виконувати певну сощальну роль для роботи в piзних пpофeсiйних ситуацiях спiлкування, наприклад, пiд час проведения конфepeнцiй, у хода пepeговоpiв, «круглих столiв», прес-конференцш, мeдiа-пepeкладу, перекладу пiд час судових засвдань, соцiального перекладу тощо.
Шд психологiчною складовою ПК в усному послвдовному пpофeсiйно оpiентованому пepeкладi ми pозумiемо iндивiдуальнi здатност усного перекладача - це так звана катeгоpiя суб'ективних показник1в, як1 пов'язанi з шдивщуальними особливостями поведанки, мотивацiею, типом особистосп. Пpоаналiзувавши роботи дослiдникiв, як вивчали роботу усних пepeкладачiв, ми дайшли висновку, що серед шдивщуальних якостей, нeобхiдних у робот усним перекладачем, нeобхiдно вiдзначити умiния впоратися зi стресом i витpивалiсть, наявшсть гарно!' пам'ят!, умiния концентрувати увагу, стiйкiсть, зацiкавлeнiсть i впeвнeнiсть у собг Кpiм того, до цього списку можна додати психолопчну пристосовшсть, самовладання, комунiкабeльнiсть, допитливiсть, пластичнiсть, сприттсть, вiдповiдальнiсть тощо, як1 у мiжнаpоднiй пpактицi вiдбоpу й пiдготовки персоналу звичайно поеднуються загальним тepмiном «soft skills» [14; 15; 28].
Таким чином, тд перекладацькою компeтeнтнiстю в галузi пpофeсiйно оpiентованого перекладу ми pозумiемо багатокомпонентну катeгоpiю, що е сукупшстю загальних i спeцiальних, предметних i фонових знань у конкретнш сфepi людсько! дiяльностi, навичок та умшь, як1 дають можливiсть пepeкладачeвi здiйснювати свою пpофeсiйно оpiентовану дiяльнiсть.
У навчаннi усного послiдовного двостороннього професшно оpiентованого перекладу особливого значення набувають наступнi спeцiальнi знання, навички та умшня: розумшня перекладачем предмета обговорення (знання «предмета мови» або «предмета спeцiалiзацil перекладача»), вiд якого залежить логiчна побудова висловлювання та розумшня граматичних констpукцiй у pазi структурно! двозначностi; умiння перекладати i тлумачити тepмiнологiю й перекладати прецизшну iнфоpмацiю (числiвники, назви установ, оргашзацш, абpeвiатуpи та власнi iмeна, яю особливо стосуються сфери спeцiалiзацi! перекладача тощо), оскшьки вiд них залежить точшсть пepeдачi шформацп. Кpiм того, до спещальних умшь галузевого перекладу належить володiння УПС для позначення ключово! шформацп за допомогою спещальних знаков i символiв в межах дискурсу спeцiалiзацп перекладача. При цьому особливого значення в навчанш усного послвдовного двостороннього пpофeсiйно оpiентованого перекладу набувае навичка переключення з одше! мови на шшу в межах попередньо ввдбрано! семантично! системи для роботи в певних галузях спeцiалiзацi!. Дуже актуальною для перекладача, який спeцiалiзуеться у фiнансовiй та баншвськш галузях у свiтлi того, що тексти цього дискурсу насичен цифровою шформащею, е навичка «буквено-цифрового» кодування або навичка переключення з цифрово! на текстову iнфоpмацiю.
Перспективними напрямами нашого дослiджeння вважаемо створення системи вправ для навчання усного послвдовного двостороннього пpофeсiйно оpiентованого перекладу.
Л1ТЕРАТУРА
1. Алексеева И. С. Профессиональный тренинг переводчика: учеб. пособие по устному и письмен. переводу для переводчиков и преподавателей. - СПБ.: Союз, 2005. - 288 с.
2. Бархударов Л. С. Язык и перевод (вопросы общей и частной теории перевода). - М.: Международные отношения, 1975. - 240 с.
3. Виноградов В. С. Введение в перевод оведение (общие и лексические вопросы). - М.: Изд-во Ин-та общего сред. образования РАО, 2001. - 224 с.
4. Емельянова Я. Б. Совершенствование процесса обучения устному переводу с учетом формирования лингвострановедческой компетенции на 4-5 курсах переводческого факультета
лингвистического вуза: экономическая тематика: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02 / Я. Б. Емельянова - Нижний Новгород, 2005. - 341 с.
5. Ермолович Д. И. Имена и названия в переводе (из переписки) / Д. И. Ермолович // Мосты (журнал переводчиков). - 2004. - № 1. - С. 31-36.
6. Ермолович Д. И. Несобственные имена (О названиях международных организаций) / Д. И. Ермолович // Мосты (журнал переводчиков). - 2004. - № 4. - С. 37-42.
7. Комиссаров В. Н. Теоретические основы методики обучения переводу / В. Н. Комиссаров- М.: РЕМА, 1997. - 112 с.
8. Латышев Л. К. Технология перевода: учеб. пособие для студ. лингвист. вузов и фак-тов - М.: Академия, 2007. - 320 с.
9. Латышев Л. К. Структура и содержание подготовки переводчиков в языковом вузе: учеб-метод. пособие / Л. К. Латышев, В. И. Провоторов. - Курск: Изд-во РОСИ, 1999. - 136 с.
10. Миньяр-Белоручев Р. К. Теория и методы перевода / Р. К. Миньяр-Белоручев. - М.: Московский лицей, 1996. - 208 с.
11. Миньяр-Белоручев Р. К. Как стать переводчиком? / Р. К. Миньяр-Белоручев. - М.: «Готика», 1999.
- 176 с.
12. Нелюбин Л. Л. Толковый переводческий словарь / Л. Л. Нелюбин. - М.: Флинта; Наука, 2008. - 320 с.
13. Полуян И. В. Специализация в процессе обучения / И. В. Полуян // Мосты (журнал переводчиков).
- 2007. - № 4 (16). - С. 61-63.
14. Цвиллинг М. Я. О некоторых условиях повышения качества подготовки переводчиков / М. Я. Цвиллинг // Перевод: кадры решают все (сб. статей); под. ред И. И. Убина - М.: Всерос. центр переводов науч.-тех. литры и документации, 2003. - C. 5-9.
15. Чужакин А. П. Последовательный перевод. История. Теория. Практика. Переводческая скоропись: учебник для переводческих факультетов и курсов (including British - American and British -Australian glossaries) / А. П. Чужакин - М.: ИНСА, 2011. - 256 с.
16. Швейцер А. Д. Теория перевода: статус, проблемы, аспекты. - М.: Наука, 1988. - 214 с.
17. Ширяев А. Ф. Синхронный перевод: деятельность синхронного переводчика и методика преподавания синхронного перевода / А. Ф. Ширяев- М.: Воениздат, 1979. - 183 с.
18. Шитов Б. А. Подготовка переводчиков в системе современного Российского высшего образования / Б. А. Шитов // Перевод: традиции и современные технологии (сборник статей); под. ред И. И. Убина -М.: Всерос.центр переводов науч.-тех. лит-ры и документации, 2002. - С. 111-121.
19. Якобсон Р. О. О лингвистических аспектах перевода / Р. О. Якобсон // Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике. - М.: Международные отношения, 1978. - С. 16-24.
20. Collados Ais A. Quality Assessment in Simultaneous Interpreting: The Importance of Nonverbal Communication / A. Collados Ais // The Interpreting Studies Reader. - London/New York: Routledge, 2002. - P. 327-336.
21. Crystal D. The English tone of voice: Essays in intonation, prosody and paralanguage. - London: Edward Arnold Publishers, 1975. - 264 p.
22. Gile D. Fidelity Assessment in Consecutive Interpretation: An Experiment / D. Gile // Target. - 1995. -7:1. - P. 151-164.
23. Kalina S. Quality Assurance for Interpreting Process / S. Kalina // Meta: Translators' Journal. - 2005. -Vol. 50. - №2. - P. 768-784.
24. Kurz I. Conference Interpreting: Quality in the Ears of the User / I. Kurz // Meta: Translators' Journal. -2001. - Vol. 46. - № 2. - P. 394-409.
25. Mack G. User Surveys in Simultaneous Interpretation: A Means of Learning about Quality and/or Raising some Reasonable Doubts / G. Mack, L. Cattaruzza // Topics in Interpreting Research. - Turku: University of Turku, 1995. - P. 51-68.
26. Pochhacker F. Writings and Research on Interpreting: A Bibliographic Analysis / F. Pochhacker // The Interpreters' Newsletter. - 1995. - № 6. - P. 17-31.
27. Shlesinger M. Quality in Simultaneous Interpreting / M. Shlesinger // Conference Interpreting: Current Trends in Research. - Amsterdam and Philadelphia: John Benjamins, 1997. - P. 123-131.
28. Sunnari M. Aptitude tests & selection criteria for interpreting students / M. Sunnari // EMCI Workshop Teaching Simultaneous Interpretation Into a "B" Language, 20-21 September. - 2002. - P. 23-27.
