CC BY
57Сучасний стан професійного розвитку фахівців дошкільних навчальних закладів до освітньо-оздоровлювальної діяльності
Маковецька Н.В.
Запорізький національний університет
Анотації:
Проаналізовано сучасний стан проблеми професійного розвитку педагогів в Україні. Охарактеризовано особливості освітнього простору в нашій країні. Визначено пріоритетні завдання професійного розвитку педагогів, підґрунтя і ключові підходи до професійного розвитку фахівців дошкільних навчальних закладів щодо освітньо-оздоровлювальної діяльності. Доведено, що фахівці дошкільних навчальних закладів потребують створення умов для подальшого професійного розвитку щодо освітньо-оздоровлювальної діяльності.
Ключові слова:
професійний розвиток,
освітньо-оздоровлювальна діяльність, системний підхід, особистісний підхід, діяльніс-ний підхід.
Маковецкая Н.В. Современное состояние профессионального развития специалистов дошкольных учебных учреждений к образовательно-оздоровительной деятельности. Проанализировано современное состояние проблемы профессионального развития педагогов в Украине, охарактеризованы особенности образовательного пространства в нашей стране. Кроме того определены приоритетные задачи профессионального развития педагогов, основа и ключевые подходы к профессиональному развитию специалистов дошкольных учебных учреждений к образовательно-оздоровительной деятельности. Доказано, что специалисты дошкольных учебных заведений нуждаются в создании условий для дальнейшего профессионального развития относительно образовательнооздоровительной деятельности.
профессиональноеразвитие, образовательнооздоровительная деятельность, системный подход, личностный подход, деятельностный подход.
Makovetskaya N.V. Modern professional development of specialists of preschool educational establishments status to educationally-health activity.
In the article the modern consisting of problem of professional development of teachers is analysed in Ukraine. The features of educational space are described in our country. The priority tasks of professional development of teachers, basis and key going, are certain near professional development of specialists of preschool educational establishments to educationally-health activity. Specialists of preschool educational establishments are needed in creation of conditions for further professional development of edu-cationally-health activity.
professional development, educationally-health activity, approach of the systems, personality approach, activity approach.
Вступ.
Професійний розвиток педагогічних працівників має надзвичайно важливе значення, адже сприяє формуванню педагогічної якості, яка, за І.А. Зязюном, є інтегральною характеристикою, що допомагає описати специфіку носія педагогічної професії на фоні представників інших професійних сфер діяльності [1].
Науковець акцентує увагу на тому, що питання про розвиток професійно-педагогічної якості набуває особливої актуальності в сучасній ситуації, яка характеризується відсутністю законодавчої бази, що регламентує становлення і розвиток системи неперервної педагогічної освіти; формуванням вільного ринку освітніх послуг у сфері додаткової професійної освіти; глобалізацією освітнього простору; формуванням у межах ноосфери-генезису професійно-педагогічного співтовариства носія принципово нової освітньої культури; виробленням культурної, концептуальної, технологічної множинності підходів до вирішення проблем освіти [1].
З огляду на вищезазначене, серед завдань професійного розвитку фахівців пріоритетними є такі: аналіз професійного розвитку і навчання персоналу; обґрунтування стратегії щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації персоналу; забезпечення вибору найраціональніших форм і методів професійного розвитку і навчання персоналу з урахуванням наявних ресурсів організації [5].
Вирішенню цих завдань присвячено дослідження ряду науковців. Зокрема це стосується вирішення проблеми безперервності освіти фахівців як підґрунтя їхнього професійного розвитку.
© Маковецька Н.В., 2010
Так, І.А.Зязюн досліджував місце підвищення кваліфікації у системі безперервної освіти.
На жаль, в Україні система професійного розвитку фахівців безпосередньо на виробництві, зокрема система підвищення кваліфікації, упродовж останніх 10 - 15 років руйнувалася. Якщо на початку 90-х років ХХ століття щороку підвищували свою кваліфікацію в середньому близько 3 млн., то в останні роки - лише близько 1 млн. працюючих [2].
Хоча, як зазначає науковець, на етапі підвищення кваліфікації визначається доцільність і можливість переходу до проблеми неперервності професійного становлення і розвитку на рівні як індивідуального суб’єкта, так і сукупного. І.А.Зязюн дійшов висновку, що основною функцією підвищення кваліфікації, як невід’ємної ланки неперервної професійної освіти, є розвиток і формування професійно-педагогічної якості. Згідно з визначеною структурою, можливими напрямками цього процесу стають: нарощування кваліфікаційного об’єму; збільшення ступеня повноти структури компетентності; розширення сфери компетентності; опанування культурного досвіду різних суб’єктів, носіїв професійно-педагогічного досвіду; самовдосконалення у поступі до майстерності [1].
Безперечно, реалізація означених функцій сприяє насамперед формуванню професійної компетентності педагогів. Коротко зупинимося на результатах наукових досліджень у цій царині.
Зазначимо, що в рамках професійної компетентності Н.В. Кузьміна, А.К. Маркова ще в 1990 р. також виокремили декілька її видів. Так, професійно-педагогічна компетентність, за Н.В. Кузьміною, охоплює п’ять елементів або видів компетентності,
а саме: спеціальна і професійна компетентність в галузі дисципліни, що викладається; методична компетентність в галузі способів формування знань, умінь у тих, хто навчається; соціально-психологічна компетентність щодо процесів спілкування; диференційно-психологічна компетентність в галузі мотивів, здібностей, схильностей тих, хто навчається; аутопси-хологічна компетентність щодо позитивних і негативних рис власної діяльності й особистості [3, с. 90].
У структурі професійної педагогічної компетентності А.К. Маркова виокремлює такі чотири блоки: професійні (об’єктивно необхідні) психологічні та педагогічні знання; професійні (об’єктивно необхідні) педагогічні вміння; професійні психологічні позиції, установки педагога, що вимагаються від нього професією; особистісні особливості, що забезпечують оволодіння педагогом професійними знаннями й уміннями [4, с.22].
Формування професійної компетентності тісно пов’язане з формуванням творчої педагогічної діяльності, що є показником професійного розвитку. Вивченню цієї проблеми присвячено наукові пошуки С.О.Сисоєвої.
Так, науковець зазначає, що критеріями творчої педагогічної діяльності є: розробка принципово нових підходів до розвитку, навчання і виховання дітей; раціоналізація та модернізація змісту, форм, методів і засобів освітнього процесу у світлі реформування освіти; комплексне і варіативне використання в професійній діяльності всієї сукупності теоретичних знань і практичних навичок; бачення нової проблеми у зовнішньо знайомій ситуації, знаходження варіативних шляхів її вирішення; застосування науково-доказового вибору дій у конкретній педагогічній ситуації; проведення систематичного самоаналізу професійної діяльності, науково-дослідницької роботи з творчого узагальнення власного досвіду, а також досвіду колег; реалізація на практиці принципів педагогіки співробітництва; прояв гнучкості під час вибору оптимального управлінського рішення у нестандартних ситуаціях; оригінальне конструювання освітнього процесу [6, с.100-101].
Означені результати наукових досліджень безперечно стосуються і дошкільної ланки освіти, але здебільшого професійний розвиток фахівців дошкільних навчальних закладів не носить системний характер. Це і визначило тему нашого дослідження.
Робота виконана за планом НДР Запорізького національного університету.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Метою статті є висвітлення сучасного стану професійного розвитку фахівців дошкільних навчальних закладів щодо освітньо-оздоровлювальної діяльності.
Результати досліджень.
Перспективи професійного розвитку педагогів дошкільних навчальних закладів щодо організації освітньо-оздоровлювальної діяльності невід’ємно пов’язані з соціальним процесами держави, і безпосередньо з перспективами і станом освітнього простору.
У дошкільних навчальних закладах професійний розвиток фахівців щодо освітньо-оздоровлювальної діяльності будується на багатокультурній основі, а саме: передбачає формування толерантності, поваги етнічного і культурного розмаїття, органічний зв’язок зі світовою і національною культурою, традиціями українського народу, інших народностей, що населяють Україну тощо. Освітньо-оздоровлювальна діяльність дошкільних навчальних закладів характеризується незалежністю від політичних, громадських і релігійних організацій. У процесі професійного розвитку забезпечується гнучкість, варіативність, неперервність і прогнозованість розвивального впливу на професійно-педагогічні якості.
Ключовими концептуальними підходами до професійного розвитку фахівців дошкільних навчальних закладів щодо освітньо-оздоровлювальної діяльності є системний, особистісний і діяльнісний підходи.
Системний підхід передбачає, що до вивчення явища необхідно підходити як до системи, тобто як певної цілісності, до якої входять у певних відношеннях та зв’язках окремі елементи. Системність наукового пізнання та відповідного знання є наслідком та відображенням системних взаємозв’язків, якими характеризується сама дійсність. А тому при вивченні об’єкта важливо враховувати всі його існуючі сторони та зв’язки.
Особистісний підхід у професійному розвитку розглядається нами як синтез напрямів педагогічної діяльності навколо її головної мети - особистості фахівця, як пояснювальний принцип, що розкриває механізм особистісних новоутворень; принцип свободи особистості фахівця в освітньому процесі (вибір пріоритетів, освітніх шляхів, формування власного, особистісного досвіду; спирання на відповідні осо-бистісні якості: основні потреби, спрямованість особистості, ціннісні орієнтації, життєві плани, настанови, домінуючі мотиви діяльності тощо.
Діяльнісний підхід ґрунтується на визнанні діяльності основою, засобом і вирішальною умовою розвитку особистості фахівця.
Останнім часом все частіше використовується поняття “особистісно-діяльнісний підхід”, реалізація якого передбачає пріоритет особистості фахівця над усією діяльністю, спрямованою на його професійний розвиток. У відповідності з цим, діяльність, спрямована на професійний розвиток фахівця, сприяє розвитку схильностей, формуванню професійного досвіду, індивідуально-психологічних особливостей.
У нашому дослідженні підґрунтям особистісно-діяльнісного підходу є той факт, що професійний розвиток особистості фахівця дошкільного навчального закладу до освітньо-оздоровлювальної діяльності відбувається у різноманітних видах діяльності. Реалізація цього підходу передбачає моделювання структури професійної та наукової діяльності фахівців, спрямованої на особистісний розвиток дитини як “автора діяльності”.
З урахуванням вищезазначених підходів і з метою з’ясування стану професійного розвитку фа-
хівців дошкільних навчальних закладів щодо освітньо-оздоровлювальної діяльності нами було проведено анкетування фахівців. Зокрема, було про-діагностовано наявність професійно значущих якостей фахівців дошкільних навчальних закладів до освітньо-оздоровлювальної діяльності як з їхньої точки зору, так і на погляд експертів. З цією метою було розроблено діагностичну карту, в якій кожному із фахівців пропонувалося за п’ятибальною шкалою оцінити власні професійні якості, потім їх оцінювали експерти. Одержані результати порівнювалися, що давало змогу судити про наявність професійних якостей у фахівців дошкільних навчальних закладів щодо освітньо-оздоровлювальної діяльності, а також об’єктивність оцінювання ними цих якостей.
Обробка отриманих даних надала можливість, в залежності від відсотку відхилення між власною оцінкою й оцінкою експерта, розподілити всіх респондентів, які брали участь у пошуковому експерименті, на 4 групи і визначити їхню кількість у кожній із груп у відсотковому співвідношенні. Відхилення від 0 до 10% засвідчувало про об’єктивну оцінку фахівцями власних педагогічних якостей щодо освітньо-оздоровлювальної діяльності, відхилення від 10% і більше констатувало зменшення об’єктивності самооцінки.
Дані обстеження засвідчили, що об’єктивну оцінку власним педагогічним якостям щодо освітньо-оздоровлювальної діяльності надали лише 25,5% фахівців, у решти було зафіксовано необ’єктивну самооцінку - як занижену, так і завищену. Відхилення від 10 до 20% було зафіксовано у 29,8% , від 20 до 30% - у 27,3%, більше 30% - у 17,4% фахівців дошкільних навчальних закладів.
На підставі одержаних даних також було проаналізовано об’єктивність оцінки фахівцями дошкільних навчальних закладів професійних якостей щодо організації освітньо-оздоровлювальної діяльності в залежності від етапу професійного розвитку. З цією метою всі респонденти були розподілені нами на чотири групи.
Більш докладно висвітлимо означені етапи.
Перший етап - професійна адаптація - характерний для педагогів зі стажем роботи до трьох років. На цьому етапі відбувається формування ставлення до обраної професії, до себе як професіонала, усвідомлення професійних проблем, відсутності у повному обсязі необхідних знань і вмінь.
Другий етап - первинна професіоналізація - спостерігається у професійній діяльності педагогів зі стажем роботи від трьох до десяти років. Цей етап характеризується усвідомленням засвоєння в повному обсязі всіх необхідних видів діяльності, що визначають соціально-професійний статус у педагогічному колективі.
Третій етап - вторинна професіоналізація - характеризує професійну діяльність педагогів зі стажем роботи від 10 до 15 років. На цьому етапі спостерігається високоякісне виконання педагогами професійної діяльності, поява власного стилю роботи.
Четвертий етап - професійна майстерність, що властива, як правило, педагогам, які мають стаж роботи більше, ніж 15 років. Етап характеризується наявністю соціальної і професійної активності, творчого характеру виконання професійної діяльності.
Як засвідчили результати дослідження, кількість фахівців дошкільних навальних закладів з об’єктивною самооцінкою професійних якостей щодо організації освітньо-оздоровлювальної діяльності поступово зростає (1 етап - 13,7%, 2 етап - 22,4%, 3 етап - 41,8% фахівців) і стає максимальною на четвертому етапі професійного розвитку - етапі професійної майстерності (49,7 %). Проте на кожному з етапів існує певна кількість фахівців з необ’єктивною (завищеною або заниженою) самооцінкою професійних якостей щодо організації освітньо-оздоровлювальної діяльності.
Безперечно, це свідчить про необхідність створення в дошкільних навчальних закладах необхідних умов для подальшого професійного розвитку фахівців. Адже цей процес, особливо два його останні етапи можуть супроводжуватися кризами, професійною стагнацією, причиною яких можуть стати такі фактори: синдром емоційного вигорання; робота за сумісництвом; реалізація однією освітньої програми впродовж тривалого часу; відсутність диференційованого матеріального і морального заохочення; психофізіологічні зміни і погіршення стану здоров’я; низький рівень професійних притягань, і, як наслідок, передчасне відчуття самореалізації; одержання бажаної посади, що надає почуття стабільності, спокою і призводить до зниження мотивації діяльності; відсутність перспектив зміни соціально-професійного статусу; відсутність контролю за професійним розвитком педагогів; відчуття, що рівень власної компетентності перевищує рівень компетентності колег і адміністрації; стосунки, що не склалися з колегами і керівництвом; відсутність інтересу до роботи, відчуття рутинної діяльності; відсутність колективних форм організації педагогічного процесу; відсутність можливостей підвищення кваліфікації; віддаленість місця роботи; авторитарний стиль керівництва; побутова і сімейна невлаштованість; набуття смислу життя у непрофесійній галузі; випадкові несприятливі події й обставини в реалізації професійних цілей.
Окрім цього, фахівцям було запропоновано визначити найбільш важливі чинники, що ускладнюють організацію ними освітньо-оздоровлювальної діяльності.
Одержані результати дали змогу дійти висновку, що найчастіше респонденти називали такі чинники, що заважають їм якісно здійснювати освітньо-оздоровлювальну діяльність: відсутність педагогічної рефлексії (усвідомлення себе, дітей, ефектів впливу на дітей); недостатня інформованість щодо методів організації освітньо-оздоровлювального процесу; професійна неготовність до здійснення освітньо-оздоровлювального процесу; недостатня кількість методичної літератури з проблеми; психологічна відсут-
ність потреби у самовдосконаленні в цьому напрямі.
Аналіз одержаних даних засвідчив, що 28 із 46 опитуваних педагогів із середньою і 21 із 4G - із вищою педагогічною освітою визнали означені чинники головними. Як у першій, так і у другій групах, найбільшу кількість складають педагоги зі стажем роботи до трьох років. В обох групах, зі збільшенням стажу роботи, кількість фахівців, що мають певні труднощі в організації освітньо-оздоровлювальної діяльності, поступово зменшується, але нульової відмітки не досягає. Це дає змогу дійти висновку про необхідність створення умов для професійного розвитку педагогів незалежно від їхньої освіти і стажу роботи.
Висновки.
Отже, за роки незалежності України в напрямі професійного розвитку на державному рівні управління започатковані перші помітні кроки. Сучасний стан професійного розвитку фахівців дошкільних навчальних закладів свідчить про необхідність подальшого вирішення означеної проблеми з точки зору системного й особистісно-діяльнісного підходів. Незалежно від віку, освіти і стажу роботи фахівці дошкільних навчальних закладів потребують створення умов для подальшого професійного розвитку щодо освітньо-оздоровлювальної діяльності.
Перспективи подальших досліджень полягають у створенні моделі і розробці технології професійного розвитку фахівців дошкільних навчальних закладів щодо освітньо-оздоровлювальної діяльності.
Література:
1. Зязюн І.А. Філософія педагогічної якості в системі неперервної освіти / І.А. Зязюн [електронний ресурс] - Режим доступу: eprints.zu.edu.ua /853 /U05ziasno.pdf
2. Концепція розвитку системи підвищення кваліфікації працівників на період до 2010 року. Схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.03.2006 року №158-р. [електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.ukrgold.net/ 1і^/21951/21962/
3. Кузьмина Н.В. Профессионализм личности преподавателя и мастера производственного обучения / Н.В. Кузьмина. - М., 1990. - С. 90.
4. Маркова А.К. Психологический анализ профессиональной компетентности учителя / А.К. Маркова //Советская педагогика. -1990.- № 8. - С. 19-23.
5. Положення про професійне навчання кадрів на виробництві. Затверджено Наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерством освіти і науки України 26 березня 2001 року N 127/151. [електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.ukrgold.net/links /2195 1/21962/
6. Сисоєва С.О. Професійна підготовка майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів у педагогічному коледжі: особистісно орієнтована технологія навчання природознавства: Навч.-метод. посібн. / С.О. Сисоєва, Л.В. Козак. - К.: Міленум, 2006. - 194 с.
Надійшла до редакції 07.11.2010р.
Маковецкая Наталия Валерьевна znudekanat@rambler.ru
