CC BY
25Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского
Серия «Исторические науки». Том 23 (62), № 1 : спецвыпуск «История Украины». 2010 г. С. 114-124.
УДК 94 (477) "192/193":369.03
РАДЯНСЬКА СИСТЕМА ДОБРОВ1ЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ В 30-х РОКАХ
Латишева О. В.
Таврйський нацюнальний ун1верситет ¡мен В. I. Вернадського, м. амферополь, Укра/на
E-mail: nutsri@rambler.ru
Радянська система добровшьного страхування в 30-х роках. Актуальтсть дос-лщження полягае у висв^люванш реоргашзаци системи страхування, внаслщок яко! була лшвщована кооперативна форма, зазнала радикальних змш структура самих установ, а також унiфiковано «стягнення» страхових платежiв. Основш принципи ре-формування системи майнового страхування були зосереджеш в «Положены про Держстрах СРСР», проект якого прийняв Укрдержстрах на нарадi 29 липня 1930 р.
Ключовi слова: добровшьне страхування, обов'язкове окладне страхування, суми страхового вщшкодування, страховий шспектор.
Проголошення та здiйснення масово! колективiзацil сiльського господарства означало фактичну лшвщащю непу, створення колгоспного ладу з його новими майновими вщносинами в укра!нському селi, вiдтак спонукало державш органи пе-реглянути iснуючу систему страхування, виокремлюючи усуспiльнений сектор в якост прiоритету. Селянське майно стало колгоспним, а суми страхового вщшкоду-вання потрапляли на рахунки державного банку. Колгоспи, колгоспники та селяни-одноошбники сплачували страховi внески за нормами обов'язкового окладного страхування, яке виконувало фюкальну функцiю, а також добровшьного страхування, що перетворилося на форму самообкладання, тобто додаткового податку. При-мусова колективiзацiя, пол^ика розкуркулення та хлiбозаготiвель, якi виснажували сiльське господарство, руйнували усталенi форми i принципи майнового страхування, тому що катастрофiчний падiж худоби «списували» на опiр так званих куркулiв, вiдтак Держстрах не повертав страховки селяниновь Теорiя «класового тарифу», яка з'явилася тод^ переконливо свщчила про iдеологiзацiю страхування колгоспного та селянського майна. Сума страхових платежiв становила у 1929 р. близько 60% суми единого сшьськогосподарського податку [1], тому !х вважали джерелом наповнення державного бюджету, а систему страхування почали ототожнювати з податковою.
На початку 30-х рр. вщбулася реоргашзащя системи страхування, внаслiдок яко! була лшвщована його органiзацiйна кооперативна форма, зазнала радикальних змш структура самих установ, а також ушфшовано «стягнення» страхових платежв шляхом створення спещальних страхових фоцщв для вщрахування до них належних кош-тiв пiдприемствами усуспiльненого сектора. Основш принципи реформування системи майнового страхування були зосереджеш в «Положенш про Держстрах СРСР», проект якого з побажаннями та пропозищями прийняв Укрдержстрах на нарадi 29 липня 1930 р. [2] Про добровшьне страхування жодного слова, але дуже концентро-вано виписано норми i правила обов' язкового окладного страхування для колектив-ного та приватно-господарського сектору. Страховi платежi приватного сектору стя-
гували за принципом майново1 прибутковосп, а не загально1 прибутковосп госпо-дарств, тому власники майна не наважувалися добровiльно страхувати його, позаяк ризик неповернення страховки був великий. Постановок» ЦВК та РНК СРСР вщ 3 лютого 1931 р., ^м лшшдаци республшанських установ державного страхування, ска-сувало принцип добровiльного страхування майна державних пiдприeмств та закла-дiв, а також добровшьне понадокладне страхування майна, якщо воно пiдлягало окладному страхуванню. Для приватного сектора добровшьне страхування залишалося, яке застосовували для хатнього майна, сшьгосппродукпв, реманенту, транспортних засобiв, а також будiвель вщ вогню, рослин вiд градобою, вимочок та вимерзання, худоби вiд смерт^ але за вiдсутностi !х окладного страхування [3]. Добровшьне страхування не стосувалося майна тих господарств яю оподатковувалися единим сшьсь-когосподарським податком шдивщуальним порядком або прибутковим.
Добровiльне страхування зберегли, однак обмежили його секторально та орга-шзацшно-функцюнально, тому що шструкци торкалися переважно окладного страхування. Винятком е систематизований збiрних нормативних актiв про тарифи i та-рифнi правила державного добровшьного страхування, опублiкований з дозволу оргашв цензури 10 квггня 1932 р. загальним накладом 30 тисяч примiрникiв [4]. 1н-струкцп i тарифнi правила зафiксували юторда здiйснення добровiльного страхування рiзного майна, а також загальнi правила та норми страхових операцiй. Для оформлення добровшьного страхування страхувач (господарство) подавав до фшор-гану заяву, у якш було зазначено: назву оргашзаци, прiзвище власника, його соща-льний стан, категорiю майна, вартють, страхову суму, структуру хати, яюсть матерь алу, термiн страхування. Страховий шспектор чи уповноважений вiд районного фь нвiддiлу встановлювали суму премп, яку страхувач мав сплатити на поточний раху-нок районного страхового вщдшу мюцево1 фшп Держбанку, подавши квитанщю про страховий внесок та одержавши страховий квиток.
До страхування добровiльним порядком приймали майно, яке не шдлягало обов'язковому окладному страхуванню: товарно-матерiальнi щнносп, сшьськогос-подарськi продукти власного господарства, хатне та господарське майне первинних кооперативiв системи споживчо!, мюько1 кустарно-промислово!, житлово-будiвельноl та житлоорендно! коопераци, а також хатне рухоме майно мюького та сiльського населення, сшьгосппродукти. Страхова сума майна не повинна була пе-ревищувати для роб^ниюв i службовцiв в мiстах першого рiвня - 4000 крб. на родину, а по селах 2000 крб. [5] Оцшка майна вщбувалася згщно «Загальних правил добровшьного страхування вщ вогню» 1928 р., тобто нешвсько1 доби. Заборонялося страхувати добровшьним порядком майно, яке належало до окладного обов'язкового страхування, будь-яке майно колгоств, акцюнерних товариств, МТС, громадських органiзацiй та кооперативiв, на яке поширювалися правила страхування усуспшьненого сектору. Страховi кошти вщ населення приймали райфiнвiддiли, 1хш посередники: ощадкаси, профспiлки, громадськi оргашзаци, житлова коопера-цiя, якi мали на власш витрати 10% зiбраноl премп.
Кооперативне страхування лшвщували весною 1931 р., але зберегли добровшьне державне страхування кооперативного майна вщ огню. До об'екпв страхування майна первинно1 кооперативное' ланки належали товарно-матерiальнi цiнностi, тара,
115
матерiали промыслового значення (сировина, паливо, пiвфабрикати, готова продук-цiя на складах), транспорт, що обслуговуе торгiвлю. Вони належали рашше до ком-петенци органiв гарантшного страхування, яке було скасовано у 1930 р. Страхова сума майна обмежувалася цифрою 5000 крб., а страхова ставка коливалася вiд 125 коп. до 175 коп. на 100 крб. страхово! суми [6], яка залежала вщ класу шдприемств.
Для системно! тарифшацп страхування майна була здшснена класифiкацiя адмь шстративних населених пунктiв: мiста та селища мюького типу розподiлялися на три класи, а сшьсью мiсцевостi на два райони. Наприклад, до першого класу потрапили мiста - Ки!в, Харкiв, Чернiгiв, Днiпропетровськ, Одеса, Микола!в, Нiкополь, Мелгго-поль та шш^ а також селища - Нова Прага, Лисичанськ; до другого - мюта Охтирка, Бiла Церква, Вшниця, Пирятин, Черкаси, Конотоп, Богодуив, Лебедин, Житомир, Кобеляки, Миргород, до третьо! - Глухiв, Овруч, Жмеринка та шш. Сiльськi райони розмежовувалися за адмшютративними кордонами колишнiх округ. Так, до першого району потрапили села Артемiвсько!, Дшпропетровсько!, Запорiзько!, Лубенсько!, Полтавсько!, Марiупольсько!, Херсонсько! округ, а разом 16 колишшх адмiнцентрiв. До другого району було видшено 12, з них села Бшоцерювсько!, Бердичiвсько!, Ки!в-сько!, Проскурiвсько!, Харювсько! та шших округ [7]. Використанi принципи класи-фшаци населених пунктiв з точки зору встановлення оптимальних тарифiв виявилися недосконалими, позаяк майнова вiдмiннiсть селян швшчно! Ки!вщини та Чершпвщи-ни була дуже умовною. Майновий стан селянських господарств в роки масово! колек-тивiзацil, полiтики розкуркулення та хлiбозаготiвель швидко змiнювався, тому райо-нування тарифних ставок втратило перспективу, вимагало докорiнного перегляду.
Кооперативнi товариства в сшьських районах Укра!ни, яю застрахували добро-вiльно крупи, борошно, олiю, молочнi та м'яснi продукти, мали ставку премil 55 коп. на 100 крб. страхово! суми для першого району та 70 коп. для майна другого району. Якщо майно коштувало десятки тисяч карбованщв, то страховка мала вщ-носно серйозну суму, а за шших умов виконувала функщю застереження вщ кримi-нально! вiдповiдальностi. Для оргашв державного страхування страховi внески коо-перативних товариств давали додатковi кошти до бюджету. Страховка дiяла протя-гом року, тому кожне !! поновлення приносило значнi кошти, яю були добровiльни-ми пожертвами населення на потреби iндустрiалiзацi! тощо.
Дiяв тариф №3 для добровшьного страхування вiд вогню хатнього та господар-ського рухомого майна приватних осiб звичайним порядком, але вш не поширював-ся на господарства «куркульського елемента». Дивним виглядало страхування взут-тя, одягу, посуду, меблiв, але вартим для роздумiв власника було страхування пали-ва, сшьськогосподарського реманенту (машин, саней, возiв), худоби, що не пiдляга-ла нормам обов'язкового окладного страхування, шструменту, готово! продукци кустарного виробництва. Якщо майно перебувало в кам'яному примщеш, то тариф становив для мют «першо! кляси» 7 коп. на 100 крб. страхово! суми, друго! 12 коп., третьо! 25 коп. Запропоноваш тарифи не могли викликати матерiального защкав-лення власникiв, тому подiбна тарифiкацiя швидше нагадувала ставки оподаткуван-ня рухомого майна та продукпв, а також одну iз форм грошово! повинностi населення. В сшьських мюцевостях нормальний тариф становив 90 коп. для першого та
116
120 коп. для другого району, але вш не стосувався куркульських господарств, яю тдлягали нормам так званого «класового тарифу».
Вигщним був тариф №4 «спрощеного страхування» вiд вогню, якщо порiвнюва-ти його з попередшми двома, тому що на випадок пожеж власник отримував фактич-ну вартiсть знищено майна, але в межах застраховано1 суми. Тариф №5 застосовували для добровшьного страхування продуктiв сiльського господарства, якi належали се-лянським господарствам. Наприклад, хлiб, насiння, молочнi та м'ясш продукти, овочi, фрукти мали тариф вiд 90 до 120 коп. на 10 крб. страхово1 суми, а зерновi культури, що перебували в скиртах, покосах та хмшь i льон 150-180 коп. на 10 крб. страхово1 суми залежно вiд району. Дозволялося страхувати продукти на термш менше року, але зростала ставка тарифу за принципом: на три мюящ 40% , вщ 3-х до 6-ти мюящв 60%, вiд 8 до 9 мюящв 80%, вщ 9-ти до 12-ти мюящв 100% страхово1 премп [8].
Змiст та структура заяви про добровшьне страхування враховувала категори майна (хатне, господарське рухоме, господарсью продукти, сiльськогосподарський реманент, сшьгосптварини, будiвельнi матерiали, майно кустарного виробництва, вироби, займистi та менш займисп матерiали тощо), якi вiдповiдали конкретним номерам тарифу. Вщ реально1 вартосп майна залежала певною мiрою його страхова ощнка, а вiд тарифу та ставки належна до сплати сума. Тарифи, правили i принципи добровшьного страхування, яю дiяли в умовах тотального вилучення сшьськогос-подарсько1 продукци у безпосереднiх И виробниюв протягом 1931-1933 рр., судячи з опублшованих архiвних документiв [9], можна вщнести до розряду теоретичних розробок, тому що поеднання грошово1 (позики iндустрiалiзацil, единий сшьгосппо-даток, самообкладання, окладне i добровiльне страхування, культ - збiр тощо) та натурально1 повинностей (план хлiбозаготiвель, натуральнi штрафи, обов'язкове постачання державi картоплi, молока, м'яса) означало дискредитащю само1 системи державного майнового страхування, бо держава була основним визискувачем.
1сторичш аспекти розвитку добровшьного страхування частково висвгглювали-ся в лiтературi 30-х рр., але в контекст аптацп та пропаганди радянсько1 системи, «Короткого курсу ВКП(б)», навiть масового полiтичного терору та пошуку «шкщ-никiв» серед апарату Держстраху та його низово1 ланки. Книги стосувалися системи державного страхування колгоспного майна, окремих об'екпв майнового страхування [10], а також И реформування протягом 1931-1933 рр. [11] Для цього перюду було характерним посилення ролi обов'язкового окладного страхування, перекла-дання провини за недолугу економiчну полiтику та И руйшвш наслiдки на «класового ворога». Винними визнавали мiсцевi органи влади, якi не могли запоб^ти масо-вому скороченню селянського стада худоби, занепаду зернового господарства, тому в партiйно-радянських органах вщбулася «полiтична чистка», внаслiдок яко! переглянули штати 16-ти наркомаив УСРР, чотирьох банкiв, 70 республшанських госпо-дарських установ, скоротивши !х на третину [12].
Реорганiзацiя системи страхування в сшьських районах, яку започаткувала постанова ЦК ВКП(б) вщ 8 березня 1933 р., торкнулася низово! ланки, тобто райошв та сiльрад, що означало «наближення» страхового апарату до населення. Зникли стра-ховi агенти, а натомють постали страховi ревiзори та шспектори. Якщо протягом 1931-1932 рр. страховi збитки становили двi третини суми страхового збору, то у
117
1933 р. лише 28% [13]. В абсолютних цифрах страховi надходження в СРСР стано-вили: у 1931 р. 508, у 1932 р. 689, у 1933 р. 908 млн крб., у 1934 р. понад 1 млрд., 1935 р. 1,2 млрд., 1936 р. 1,4 млрд. крб. [14] Пряме тдпорядкування державного страхування майна суб'екпв господарювання та громадян Наркомфiну лише поси-лювало фюкальш функцi! органiв влади.
27 липня 1934 р. ЦВК та РНК СРСР видали постанову «Про добровшьне страхування», яка не скасовувала його попередш форми, але дозволила здшснювати в селах та селищах, в колгоспах та кооперативних товариствах добровшьне понадок-ладне страхування. Воно стосувалося будiвель, пiдприeмств, обладнання, реманенту в межах рiзницi мiж швентарною оцiнкою та !х справжньою вартютю згiдно оцiнки страхових органiв, а також сшьськогосподарських тварин, враховуючи твердi норми по окладному страхуванню цих об'екпв та реальну вартiсть [15]. Уряд дозволив Держстраху СРСР добровшьне понадокладне страхування велико! рогато! худоби вшом до 10 роюв та коней вшом до 12 роюв, якi перебували у власностi колгоспни-кiв та «одноошбних трудових господарств», але не бiльше твердих норм забезпе-чення по окладному страхуванню за конвенцшними цiнами або заго^вельними. Так зване добровiльне страхування поширювалося на дрiбну худобу, птицю, кролiв, на-вiть бджiл, але за тарифними ставками окладного страхування. Страховi внески сплачували двiчi: одразу по завершенню страхування об'екта та через два мюящ. Економiчно-фiнансова мотивацiя запровадження добровiльного понадокладного страхування, на переконання В.К.Райхера, полягала в тому, що окладнi страховi норми не досягали дшсно! вартостi худоби. Цей вид страхування давав певш переваги колгоспам та кооперативам, яким дозволялося страхувати худобу за ставками, що вщповщали !х повнiй вартостi, а для колгоспниюв та одноосiбникiв обмежувалися вiком худоби. Згаданий дослiдник, котрий був одночасно i спiвробiтником держав-них органiв страхування у 20-30-х рр., виокремив страхування худоби, кролиць, птищ, бджiл колгоспiв та кооперативiв, а також овець, кiз i свиней колгоспникiв та одноосiбникiв, але в межах встановлених норм, в спещальний вид добровiльного страхування. Цей вид не був додатковим до окладного страхування (понадоклад-ним), позаяк вони взагалi не тдлягали окладному страхуванню. Обидва види доб-ровшьного страхування мали не вибiрковий, а суцшьний порядок, тобто страхува-лася або уся худоба, або одного виду.
17 вересня 1935 р. ЦВК та РНК СРСР внесли змши i доповнення до постанови вiд 17 липня 1934 р. про добровшьне страхування, як стосувалися добровiльного понадокладного страхування пошву спецiальних i техшчних культур, урожаю садiв, виноградникiв, городiв, бахчевих, якi належали колгоспам та кооперативам, а також велико! рогато! худоби та коней в господарствах колгоспниюв та одноошбниюв в районах, передбачених Зразковим статутом сшьськогосподарсько! артш [16]. Ставки страхових платежiв були меншими порiвняно з окладним страхуванням, але з 1935 р. почала дiяти едина норма вщповщальност для всiх видiв страхування зер-нових культур: за твердими цшами на гектар посiву з пропорцшним принципом ро-зрахунку. Страхове забезпечення стосувалося не яко!сь абстрактно! частини ушко-дженого урожаю, а кожного гектара окремо. Дiяла також сощальна диференцiацiя норм страхового забезпечення по страхуванню культур вщ граду, злив, вимочок,
118
вимерзання, яка базувалася на показниках усуспшьнення та класового принципу. Колгоспи Укра!ни в разi стихшного лиха отримували страхове забезпечення з гектара пошкодженого пошву зернових культур 60 крб., виноградникiв, садiв 450 крб., коренеплодiв i техшчних культур 175 крб., колгоспники вщповщно - 50, 400 та 160 крб., однооабники 50, 375 та 150 крб. [17]
Запропоноваш види добровшьного страхування, якi мали на мет лише стяг-нення додаткових коштiв, виявилися недостатньо ефективними. Зокрема, наркомфш УСРР О.О.Рекiс, виступаючи на 3-ш сеси ЦВК УСРР у лютому 1936 р., назвав зага-льну вартiсть майна, застраховано системою Держстраху - 12,5 млрд. крб., з них колгоств 4,7 млрд., колгоспниюв трохи бшьше 4 млрд. крб., але порядком понадок-ладного добровiльного страхування лише 169 млн крб., з них 33 млн крб. припадало на 6 тис. колгоств [18]. Постанови 1934 та 1935 р. про новий вид добровшьного страхування не знаходили шдтримки населення, яке вичерпало власний економiч-ний ресурс. У 1935 р. застраховане майно становило лише 20% його реально! варто-сп, колгоспно! робочо! худоби 12%, велико! рогато! худоби 7,2 %, овець 3,3%, свиней близько 3% вщ !х загально! кшькосп [19]. У колгоспниюв та одноошбниюв бу-ло застраховано 0,2-0,7% наивного поголiв'я худоби. Сподiвання на додатковий вид страхування не виправдалися, тому залунала критика Держстраху. «Пора засво!ти, -наголошував Л.Легостаев, - що, наприклад, понадокладне страхування добровiльне для колгоспiв та колгоспниюв, але обов'язкове для страхових оргашв i повинно те-пер стати одним iз вирiшальних показниюв усiе! роботи на селi» [20]. В газетах дру-кувалися матерiали агiтацiйно-пропагандистського характеру, спрямованi на розго-ртання ударних кампанiй на тдтримку добровiльного понадокладного страхування. Так, загальш збори колгоспникiв артiлi iм. 9-го сiчня М. Сланецько! сшьради, Амв-росивського району, Донецько! обласп вирiшили застосувати цей вид добровшьного страхування. «Ми, - зазначалося в резолюци зборiв, яку тдписали 182 особи, -звертаемось до вшх колгоспникiв iз закликом тдтримати наш почин: свое життя застрахувати колективно, худобу та майно - добровшьно понад оклад. Вiд замаху класових ворогiв ми самотужки навчилися захищати власне майно; державне ж страхування обертае колгоспи та колгоспниюв вiд стихiйного лиха» [21]. У 1935 р. в СРСР було застраховано вщ вогню 11,6 млн дворiв, а також 12,3 млн коней [22], але винятково за ставками окладного страхування.
Принцип добровшьносп означав для конкретного колгоспу широке право ви-бору: страхувати уш культури, окремий !х вид ( пшеницю чи жито), але на всш площi !х посiву, а також обирати страховий випадок - вщ граду, зливи, вимочок або вимерзання. Розрахунок з колгоспами вщбувався через банювську систему шляхом поповнення !хнiх неподiльних фондiв, капiталовкладень, тобто безго^вково. Колгоспники та одноошбники не мали таких умов добровшьного страхування, сплачуючи страховi внески го^вкою в обмежений часовий термiн, але не вш був причиною !х байдужого ставлення до цих видiв добровiльного страхування, а вiдсутнiсть матерь ального зацiкавлення через недостатне страхове забезпечення.
Враховуючи недолши добровiльного страхування, союзний уряд видав 5 вересня 1935 р. чергову постанову «Про роботу Держстраху по добровшьному страхуванню», якою визнав недостатньою дiяльнiсть Нарком фiну СРСР, позаяк значна частина май-
119
на колгосшв, колгоспниюв, роб^ниюв i службовцiв виявилася незастрахованою [23]. Постановою запроваджувалося понадокладне добровшьне страхування поаву зерно-вих та бобових культур колгоспiв, а також повертався шститут страхових агентiв Держстраху, пропонувалися премiï та iншi форми заохочування 1хньо1 роботи за ви-конання та перевиконання планiв добровшьного страхування. 29 листопада 1936 р. з'явилися «Правила добровшьного понадокладного страхування пошву зернових та бобових культур», тобто уряд вимагав посилити тиск на суб'екпв господарювання з метою максимального вилучення у них страхових платежв. «Порядком понадокладного страхування на засадах повноï добровiльностi, - наголошувалося там, - можуть страхуватися належш колгоспам i товариствам спшьного обробiтку землi посiви зернових та бобових культур вщ того стихшного лиха, по якому встановлена вщповща-льнiсть Держстраху порядком обов'язкового окладного страхування цих культур на данш мiсцевостi (тобто вiд градобиття, злив, бурi i вогню або вщ вимочок, вимерзан-ня, випрiвання та повенi)» [24]. Отже, судячи з тексту постанови, дещо розширили страхове поле. Дозволялося страхувати ус зерновi та бобовi культури колгоспу, а також кожну зокрема, проте на всiй ïï площ^ а не окремому гектарi. Страхове забезпе-чення коливалося мiж нормою вщповщальносп по обов'язковому окладному страхуванню та повною вартiстю урожаю, вирахуваною по державним заготiвельним щнам. Страхування було добровiльним, а тариф за принципом окладного обов'язкового. Якщо страхувалася уся площа, то колгосп отримував скидку 10% тарифноï ставки. Правлшня колгоспу подавало заяву районному страховому шспектору, вказавши площу застрахованих зернових та бобових культур, 1'х пересiчну урожайнiсть, страхову суму, але не вищу вiд вартост урожаю. Господарство вносило половину страхово1' суми разом з поданням заяви, а решту через два мсящ. Страхувач мав повiдомити районного страхового шспектора про збитки протягом п'яти дiб пiсля 1'х виявлення, щоб уникнути бюрократичних ускладнень та стягнень.
Друга половина 30-х рр. вирiзнялася абсолютизащею необмеженоï влади пар-тшних та радянських органiв, масовим полгтичним терором, насаджуванням кара-льно-репресивних методiв управлiння суспiльством, тому декларування принципу добровшьносп на початку його формування трансформувалося в окремий вид дода-ткового окладного страхування. Характеризуючи розвиток системи державного страхування у 1937 р., В.К.Райхер писав, що там було виявлено «заклятих ворогiв народу», «реставраторiв капiталiзму», «агентiв фашистських розвщок», якi намага-лися «... спотворити страхову политику партiï i радянсько! влади», порушуючи «... принцип добровшьносп в галузi понадокладного страхування» [25]. До порушень були вiднесенi наступш явища: самочинне, за вiдсутностi згоди власника майна на добровшьне понадокладне страхування, стягнення з нього страхових платежiв шляхом приписок до плапжних повщомлень по обов'язковому окладному страхуванню, утримання ix iз суми вiдшкодування за збитки, а також «... стягнення платеж1в по добровшьному страхуванню в примусовому порядку». Три перевiрки роботи страхових установ, здшснених протягом 1936 - 1937 рр. контрольно-ревiзiйними органами, виявили факти незаконного отримання страхових платеж1в, оформлення страховки за надмiрно високими тарифними ставками. Перелiченi порушення, на думку В.К.Райхера, призвели до недовиконання плану понад-окладного страхування у
120
1937 р. майже на 30%, а по страхуванню домашнього майна на 71,7% [26]. Iншi ав-тори шдкреслювали той факт, що саме «шкщництво» з боку «воропв народу» приз-вело до зменшення рiвня охоплення добровiльним страхуванням майна колгоств. Так, станом на 1 шчня 1937 р. лише 15% колгоств використали добровiльне страху-вання, застрахувавши 22% коней, 14,4% голiв велико! рогато! худоби, близько 8% пошвних площ, а колгоспники застрахували лише 2,5% наявно! у них худоби [27]. 21 березня 1937 р. ЦВК i РНК СРСР звшьнили сiльськi ради вщ обов'язкiв по нара-хуванню грошових податюв, страхових платежiв та натуральних поставок, а з 1 ли-пня того ж року передали щ повноваження районним фiнвiддiлам [28]. Саме вони !здили селами та збирали грошову повиннiсть населення, до яко! належало i добро-вшьне понадокладне страхування.
Протягом 1938-1939 рр. з'явилися шструктивно-нормативш документи, якi упорядковували систему добровшьного страхування майна колгоств та селян. Так, 4 жовтня 1938 р. Наркомфш СРСР ухвалив шструкщю «Про добровiльне (понадокладне) страхування майна, пошву i тварин, що належать колгоспам i трудящим», яка доповнила змют постанов 27 липня 1934 р. та 5 вересня 1936 р. деякими положен-нями. Вони стосувалися особливостей страхування насаджень картопл^ тварин та бджш на випадок смертi вiд хвороб, вшових обмежень !х страхування та вщповщно тарифних ставок, порядку та умов оформлення майнового страхування [29]. Напри-клад, страховi платежi становили: для страхування велико! рогато! худоби 2 крб. вщ 100 крб. страхово! суми, овець та юз 3 крб. 20 коп., свиней 3 крб. 75 коп. кролиць та шмей бджш 6 крб., посiвiв твденно! коноплi вiд 1 крб. 30 коп. до 3 крб. Залишалася 10% скидка для колгоств, а також пiльговi скидки, але не бшьше 50% вщ суми страхових платежiв по добровшьному страхуванню. 23 листопада 1938 р. Наркомфш СРСР ухвалив «Правила добровшьного страхування засобiв транспорту», яю стосувалися легкових та вантажних автомобшв, автобусiв, трамва!в, тролейбусiв, мотоциклiв, катерiв, моторних човнiв, поромiв, парусних суден, лгаюв, тракторiв, що належали державним установам та закладам [30]. 14 кв^ня 1939 р. з'явилися «Правила добровшьного страхування домашнього майна вщ пожеж, блискавки, ви-буху, повеш, землетрусу, буревда, зливи, обвалiв та поповзшв». В преамбулi «Правил» зазначалося, що успiшне виконання сталшських п'ятирiчок забезпечило трудящим кра!ни «небачене зростання матерiального добробуту», а особиста власшсть охороняеться сталiнською конститущею [31]. Не забули також зазначити, що доб-ровiльне страхування домашнього майна було одним iз напрямюв полiпшення ма-терiального добробуту людей. До категори домашнього майна, яке пщлягало захис-ту Держстраху, належали: мебл^ одяг, бiлизна, музичнi шструменти, мисливська зброя, спортивний реманент, швейш машинки, книги, картини, паливо, мотоцикли, велосипеди, автомобш, iнструменти стоматологiчних кабшетв. Держава сплачува-ла страховку лише у випадку стихшного лиха, передбаченого чинними «Правилами». Страхування майна вщбувалося з оглядом та без його огляду, але без огляду страхували шмейне майно до 10000, одинаюв до 6000 крб. страхово! оцшки. Страхування будiвель, яке пщлягало обов'язковому огляду та оформленню вщповщного страхового свщоцтва, вiдбувалося шляхом щорiчних платежiв з кожно! тисячi стра-
121
xовоï суми. Тарифш ставки залежали вiд якостi будiвельниx матерiалiв, вогнетрив-кого чи не вогнетривкого даху, але в межах 1 крб. - 7 крб. 50 коп.
Дивним виглядало iндивiдуальне добровшьне страхування життя трудящих на випадок смерт^ особливо у 1938 р., тобто в апогей великого сталшського терору. Страхувач оформляв заяву та сплачував 15 крб. вступного внеску, вказуючи кому необхщно було виплатити страхову суму у разi його смерть «Держстрах сплачуе повшстю страхову суму у випадку смерт застрахованого вiд будь-якоï причини, -зазначалося в правилах вщ 1 жовтня 1938 р., - а також у випадку повноï та постiйноï втрати застрахованим працездатностi вщ нещасних випадкiв, якi сталися протягом ди страхування» [32]. Репреси позбавляли життя сотень тисяч радянських громадян, позбавляли ïx працездатност пiсля повернення з таборiв, але жалюгiдна страховка не могла повернути ïx до повноцшного життя. Внески коливалися вщ одного року до десяти роюв термiну страхування в межах 17-37 крб. на тисячу страxовоï суми, вщ 15 до 25 роюв в межах 20-27 крб, а максимальна сума становила 50 крб., якщо особа досягла 59 роюв [33]. Страхувач мав право доручення на отримання страховки шшою особою, засвщчивши наявнють страхового свщоцтва.
Затвердженi Наркомфiном СРСР 1 жовтня 1938 р. «Правила добровшьного страхування життя вщ нещасного випадку» нормативно дублювали попереднi «Правила» iндивiдуального страхування, але чiтко виписували вщповщальшсть Держстраху, умови виплати страxовоï суми. «Нещасним випадком» вважалася несподiвана приго-да, яка викликала смерть або калщтво застрахованого: ушкодження частин тша вiд опiку, замерзання, обмороження, утоплення, вiд нападу зловмисника або xижоï тва-рини, удару блискавки та електричного струму, необережного поводження з машинами та меxанiзмами, отруення газами та iншими шкiдливими речовинами. Страхуванню шдлягали особи вщ 17 до 70 рокiв, яю оформляли страхове свiдоцтво, сплачували перший та наступш страxовi внески. Для отримання страxовоï суми необxiдно було подати в Держстрах наступш документи: страхове свщоцтво, кошю акта про фшсащю нещасного випадку, а також довщку Загсу про смерть. Тарифш ставки, затверджеш Наркомфiном СРСР 25 листопада 1939 р., становили протягом року вщ 2 крб. 50 коп. до 12 крб. на кожну тисячу страxовоï суми, тобто страхувач 4-го класу м^ отримати наприкiнцi року 120 крб., якщо з ним сталася «нещасна пригода». Чим коротшим був термiн страхування, тим вищою була тарифна ставка. До четвертого класу належали робгтники, майстри та змшш iнженери, яю працювали на дуже небезпечних вибухо-вих пiдприемстваx, пов'язаних з динамгтом тощо. На скалiчениx арештантiв сталшсь-ких в'язниць подiбнi правила не поширювалися.
Дiяла також «Iнструкцiя з оргашзацп та оформлення добровiльного колективного страхування життя трудящих» вiд 17 травня 1938 р. та «Правила добровшьного колективного страхування життя трудящих» вщ 9 лютого 1939 р. Для укладання колективного страхування життя юнувала низка необхщних докуменпв: список осiб, що ви-явили бажання страхуватися, (форма №124), плапжний список (форма №125), особи-стий рахунок збиральника платеж1в (форма «126), книги квитанцш з коршцями (форма №206) страхове свщоцтво для колективу (форма №207), страxовi посвщчення для застрахованих (форма №208). Страхування вщбувалося за мiсцем роботи. Наприклад, колгоспники та колгоспницi повинш були виробити не менше 80 трудодшв, а ïx стра-
122
хування вщбувалося за виробничими бригадами та ланками. Страхова сума коливала-ся вщ 500 до 5000 крб. на кожну особу, а термш страхування становив один piK. Якщо особа страхувалася на тисячу карбованщв, то вона сплачувала 12 крб. страхового вне-ску, але наступного року поновлювала страховку, вщтак кошти потрапляли на банюв-ський рахунок Держстраху. Вiн вщповщав лише за втрату загально! непрацездатносп, а не професiйноï. У випадку смертi страховку виплачували особi, яка була зазначена в заявi застрахованого, а за ïï вiдсутностi - найближчим родичам.
Таким чином, проаналiзованi нормативно-правовi акти радянськоï держави свщ-чать про суперечливу iсторiю становлення та функцiонування системи добровiльного страхування. Принцип добровшьносп означав лише факт згоди власника майна та суб'екта господарювання, а не право вибору форм майнового страхування, обмежив-шись однieï з них. Колгоспи та радгоспи, а також промисловi шдприемства безапеля-цiйно сплачували страховi внески зпдно iнструкцiй та правил, встановлених органами влади. Вираз про те, що добровшьшсть iснувала для населення, а для Держстраху стя-гнення страхових платеж1в було обов'язковим - означав функцюнальну суть системи так званого добровшьного страхування. Понадокладне добровшьне страхування, особливо за тарифними ставками обов'язкового окладного страхування, вщбувалося примусово, а його норми i правила вiдповiдали принципам податково1' системи. Став-лення населення, особливо сшьського, до так званого добровiльного страхування, су-дячи з вiдсоткiв охоплення майна та суб'екпв господарювання, було негативним. Держстрах, запроваджуючи добровiльне страхування хатнього майна, навггь одягу та бшизни, мав одну мету - максимальне стягнення коштiв населення.
Список л^ератури
1. Угрунтування та методолопя класового оподаткування майна, що тдлягае обов'язковому сшьському окладному страхуванню та матер1али щодо реорганiзацiï державного страхування. - Харкв, 1929. - C.V.
2. ЦДАВО Украши. - Ф. 539. - Оп. 7. - Спр. 1037. - Арк. 251.
3. СЗ СССР. - 1931. - №8. - Ст. 88.
4. Тарифи й тарифш правила державного страхування (кр1м окладного). Систематизований зб1рник тарифш i тарифних правил та пояснення про порядок застосування ïх. - Харюв: Укрфшя держфiнвидаву, 1932. - 40 с.
5. Там само. - С. 11.
6. Там само. - С. 13.
7. Там само. - С. 18.
8. Там само. - С. 22.
9. Колективiзацiя i голод на Украш. 1929-1933 рр. : Зб. док. i мат-ли. - 2 вид. - К. : Науко-ва думка, 1983. - 732 с.; Голодомор 1932-1933 рокш в Украш : Док. i мат-ли. - К. : Видав. дiм «Киево-Могилянська академiя», 2007. - 1128 с.
10. Васильев И. Укрепление колхозов и сельское страхование / И. Васильев, А. Алексеев. -М. : Госфиниздат СССР, 1932. - 32 с.; Очан С. И. Руководство по страхованию животных / И. Очан. - М. : Госфиниздат, 1934. - 99 с.; Бшов А. Державне страхування - на службу колгоспному ладовi / А. Бшов. - Харкш: УкрфЫя Держфшвидаву СРСР, 1934. - 45 с.
11. Райхер В. К. Государственное страхование в СССР / В. К. Райхер. - М. ; Л. : Госфиниздат, 1938. - 128 с.
12. Иванов А. Сокращение и упрощение аппарата на Украине / А. Иванов // Правда. - 1933. - 4 янв.
13. Райхер В.К. Вказ. праця. - С. 69.
14. Там само. - С. 21.
123
15. СЗ СССР. - 1934. - №40. - Ст. 317.
16. Там само. - 1935. - №51. - Ст. 423.
17. Райхер В. К. Вказ. праця. - С. 95.
18. Финансовая программа УССР на 1936 год. Доклад А.А.Рекиса на 3-й сессии ЦИК УССР // Экономическая жизнь. - 1936. - 18 февр.
19. Легостаев Л. Пора Госстраху перестроиться / Л. Легостаев // Экономическая жизнь. -1936. - 12 марта.
20. Там само.
21. Государственное страхование сберегает багатство колхозов и колхозников (Письмо колхозников артели имени 9-го января) // Экономическая жизнь. - 1936. - 12 марта.
22. Организация и техника государственного страхования в СССР / Ф. Коношин, Н. Легздинг, С. Очан и др. - М. : Госфиниздат, 1939. - С. 47.
23. СЗ СССР. - 1936. - №46. - Ст. 398.
24. Там само. - СЗ СССР. - 1936. - № 61. - Ст. 453.
25. Райхер В. К. Вказ. праця. - С. 71.
26. Там само.
27. Организация и техника государственного страхования в СССР... - С. 20.
28. Там само.
29. Сборник важнейших постановлений и ведомственных распоряжений по государственному страхованию / сост. В.С.Давыдов, отв. ред. А.Н.Власов. - М. : Финиздат, 1940. - 246 с.
30. Там само. - С. 157.
31. Там само. - С. 161-162.
32. Там само. - С. 196.
33. Там само. - С. 198.
Латышева Е. В. Советская система добровольного страхования в 30-х годах / Е. В. Латышева // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия «Исторические науки». - 2010. - Т. 23 (62), № 1 : спецвыпуск «История Украины» - С. 114-124.
Советская система добровольного страхования в 30-х годах. Актуальность исследования заключается в освещении реорганизации системы страхования, вследствии чего была ликвидирована кооперативная форма, радикально изменилась структура самих организаций, а также унифицировано «взимание» страховых платежей. Основные принципы реформирования системы имущественного страхования были сосредоточены в «Положении о Госстрахе СССР», проект которого принял Укргос-страх на совете 29 июля 1930 г.
Ключевые слова: добровольное страхование, обязательное окладное страхование, суммы страхового возмещения, страховой инспектор.
Latysheva O. V. Soviet System of Voluntary Insurance in the 1930-ies / O. V. Latysheva // Scientific Notes of Taurida V. I. Vernadsky National University. - Series: Historical Scince. - 2010. - Vol. 23 (62), No 1 : "History of Ukraine". - P. 114-124.
The topicality of the research consists in covering the reorganization of the insurance system, that resulted in liquidation of co-operative form, radical changes in the structure of establishments, and unification of recovery of insurance premium. Basic principles of reformation of the system of property insurance were concentrated in "Statute on State Insurance of the USSR", the project of which was adopted by Ukrderzhstrakh at the conference on July 29, 1930.
Keywords: voluntary insurance, obligatory salary insurance, sums of insurance compensation, insurance inspector.
Поступила в редакцию 01.10.2010 г.
124
