CC BY
89
Фшатова Наталiя Юлмвна,
кандидат юридичних наук, асистент кафедри цивльного права № 1, На^ональний юридичний ушверситет iменi Ярослава Мудрого, Украна, м. Харш e-mail: [email protected] ORCID 0000-0003-4243-3990
doi: 10.21564/2414-990x.136.91899 УДК 347.441
ПРАВОЧИНИ З ВИКОРИСТАННЯМ ЕЛЕКТРОННОУ ФОРМИ ПРЕДСТАВЛЕННЯ 1НФОРМАЦМ
Розглянуто поняття електронног форми представлення тформацп i гг спюв1дношення з формами правочиню. З'ясовано, що чинне законодавство мктить раж тдходи до визначення мкця електронног форми в системi форм правочиню, однак перевага надаеться тдходу, згiдно з яким електронна форма розумтться як ргзновид письмовог форми правочину. Однак для того, щоб правочин вважався вчиненим у письмовш формг, його змгст не лише мае бути зафжсований на певних носгях тформацп, але й пгдписаний усгма його сторонами. У зв'язку з цим проаналгзовано поняття «електронний тдпис» i з'ясовано особливостг законодавчого регулювання його створення i використання в рiзних крагнах свту.
Ключовi слова: електронна форма представлення шформацп; письмова форма право-чину; електронний тдпис; електронний цифровий тдпис; електронний тдпис одноразовим вдентифжатором.
Филатова Н. Ю., кандидат юридических наук, ассистент кафедры гражданского права № 1, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail: [email protected] ; ORCID 0000-0003-4243-3990
Совершение сделок с использованием электронной формы представления информации
Рассмотрено понятие электронной формы представления информации и ее соотношение с формами сделок. Выяснено, что действующее законодательство содержит различные подходы к определению места электронной формы в системе форм сделок: согласно одним нормативно-правовым актам электронная форма понимается как самостоятельная разновидность формы сделок, согласно другим - как разновидность письменной формы. Автором обосновано, что предпочтение должно отдаваться второму подходу. Однако не всякая сделка, совершенная с использованием электронных средств связи, может считаться заключенной в письменной форме: для этого она должна быть подписана всеми ее сторонами. Проанализировано понятие «электронная подпись» и особенности законодательного регулирования ее создания и использования в различных странах мира.
Ключевые слова: электронная форма представления информации; письменная форма сделки; электронная подпись; электронная цифровая подпись; электронная подпись одноразовым идентификатором.
Вступ. Життя сучасного сусшльства нерозривно пов'язане iз технолопчним прогресом, який накладае свш вщбиток на всi сфери життeдiяльностi кожно! людини i людства в цiлому. Мало не щодня з'являються новi засоби комуш-кацп, яю значно спрощують i полегшують можливють передання i отримання iнформацi!. Завдяки появi i розповсюдженню мережi 1нтернет стало можливим встановлення швидкого з'еднання мiж особами, що мають мюцезнаходження у рiзних куточках свiту, i обмiн даними мiж ними. Звюно, такi переваги сучасних технологiй не залишилися поза увагою бiзнес-середовища, яке одразу ж почало активно використовувати новггш засоби електронного зв'язку при укладенш торпвельних угод. Проте не завжди новi форми i способи досягнення домовле-ностей вписуються в усталеш правовi конструкцГ!, сферою регулювання яких в першу чергу виступають традицiйнi уснi i письмовi (паперов^ форми волеви-явлення учасникiв дшового обороту. Тому розвиток новiтнiх технологш кидае своерiдний виклик правовим системам, змушуючи вчених-правникiв, законо-творцiв i правозастосовцiв по-новому осмислити низку правових iнститутiв.
Тривалий час законодавство Укра!ни, яким регулювалось укладення дого-ворiв за допомогою засобiв електронного зв'язку, перебувало у явно незадо-вшьному станi. На початку 2000-х роыв були прийнятi закони Укра!ни «Про електронний цифровий шдпис» вiд 22 травня 2003 р. № 852-1У i «Про електро-ннi документи та електронний документообт» вiд 22 травня 2003 р. № 851-1У, як встановлювали занадто жорсткi вимоги до оформлення електронних документ, чим бiльшою мiрою ускладнювали електронний документообщ анiж полегшували його. Однак у 2015-2016 рр. ситуащя змшилась. Було прийнято Закон Укра!ни «Про електронну комерщю» вiд 3 вересня 2015 р. № 675-УШ (далi - Закон про електронну комерщю), який запровадив низку нових законо-давчих дефшщш i унормував порядок укладення електронних договорiв. Важ-ливою подiею стало також прийняття Закону Укра!ни «Про внесення змiн до деяких закошв Укра!ни щодо усунення адмшстративних бар'ерiв для експорту послуг» вiд 3 листопада 2016 р. № 1724-УШ, який, зокрема, спрощуе процедуру укладення зовнiшньоекономiчних контрактiв за допомогою засобiв електронного зв'язку. Водночас низка питань, пов'язаних з укладенням i оформленням електронних правочишв, так i залишилась або зовсiм не вирiшеною, або вирiшеною у досить суперечливий спосiб.
Аналiз лШературних даних i постановка задачi до^дження. Проблемам укладення договорiв за допомогою електронних засобiв зв'язку при-свячено чимало робгг вiтчизняних учених, з-помiж яких А. В. Чучковська [1], В. М. Желiховський [2], С. В. Злобш [3], Ю. О. Борисова [4] та шшь Однак, по-перше, дослiдження цих вчених були проведет ще до прийняття нових законодавчих акив у сферi регулювання електронно! комерцп, i тому вони
не враховують найновших змш. По-друге, роботи цих aBTopiB присвячеш здебiльшого аналiзу вiтчизняного законодавства i законодавства краш СНД. Проте вбачаеться, що з огляду на специфiчнi ознаки мережi 1нтернет, його всеохоплюючий, всесвiтнiй характер, вкрай важливим е проведення порiвняль-ного аналiзу особливостей укладення i оформлення електронних договорiв за законодавством рiзних краш, а також вивчення положень мiжнародних правових актiв, що регулюють щ питання. Варто вiдзначити, що в зарубiж-нiй правовiй доктринi проблемам електронних договорiв присвяченi роботи Daniel j. Greenwood Ray (США), A. Campbell (США) [5], Christopher Kuner (Бельпя) [6], Anja Miedbrodt (Шмеччина) [6], Gijsella Finocchiaro (Iталiя) [7], А. I. Савельева (Росшська Федеращя) [8], В. М. Cлiна (Росшська Федерацiя) [9] та багатьох шших. Досвiд зарубiжних краш у сферi правового регулювання електронних договорiв, який описано в цих роботах, е достатньо щкавим i мае бути проаналiзований для розумшня й подолання хиб вггчизняного законодавства у цш сферi.
З огляду на вищезазначене метою цiеï статтi е здшснення комплексного порiвняльного аналiзу законодавства Украши i зарубiжних краш, яким регу-люються особливостi оформлення електронних правочишв. Ввдповвдно до мети поставлено завдання: з'ясувати мюце електронно!" форми представлення шформацп у системi форм вчинення правочишв; встановити, яким чином наявшсть або ввдсутшсть пiдпису на електронному правочиш впливае на його дшсшсть або на факт його вчинення; з'ясувати правову природу рiзних видiв електронних пiдписiв.
Основна частина. Виршення цих завдань мае не лише теоретичне, але й важливе практичне значення. У втизнянш судовш практищ непоодинокими е спори з приводу укладення договорiв за допомогою електронних засобiв зв'язку. Декiлька таких спорiв уже ставали предметом розгляду вищих судових iнстанцiй. Так, Вищим господарським судом Украши (далi - ВГСУ) розгляда-лася справа за позовом Державного шдприемства «Конотопський авiаремонт-ний завод «Авiакон» (позивач) до Товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю «Украшський пашр» (вiдповiдач). У цiй справi позивач просив суд зобов'язати вщповвдача здiйснити поставку канцелярських товарiв, а ввдповвдач, у свою чергу, заперечував наявшсть у нього такого обов'язку у зв'язку з ввдсутшстю договiрних вщносин мiж ним i позивачем. Свою позищю вiдповiдач обгрунтову-вав тим, що зпдно з ч. 1 ст. 638 ЦК Украши договiр е укладеним, якщо сторони в належнш формi досягли згоди з усiх iстотних умов договору. Належною формою договору в цш ситуацй' в силу приписiв ч. 1 ст. 208 ЦК Украши е письмова форма, оскшьки договiр укладаеться мiж двома юридичними особами. Однак насправдi договiр було укладено шляхом обмшу електронними повщомленнями мiж сторонами, який вiдбувся за результатами проведення публiчних торгiв через електронний торпвельний майданчик «SmartTender.biz». Тому вимога закону щодо письмово1 форми правочину, що в цш ситуацй' вимагаеться законом, дотримана сторонами не була [10].
На користь практично!" значущост цього дослвдження сввдчить й шша ситуацiя, яка поки що не ставала об'ектом судового розгляду, однак достатньо часто е предметом звернення суб'eктiв електронно!" комерцп до адвокатiв i юрисконсульт з метою отримання роз'яснень. Як ввдомо, одним з найбiльш розповсюджених видiв продукцп, яка придбаваеться користувачами через мережу 1нтернет, е програмне забезпечення, мобшьш додатки та iншi програмнi продукти. Усi цi об'екти е результатами штелектуально!" дiяльностi людини, а тому для передання прав на ïx використання необхiдно укладати договори щодо розпорядження майновими правами штелектуально!" власностi (Глава 75 ЦК Украши). За загальним правилом, щ договори повиннi укладатися в письмовш формi i в разi ïï недодержання е ткчемними (ч. 2 ст. 1107 ЦК Украши). Очевидно, що в цш ситуацп «щна помилки» е достатньо високою, оскiльки недолiки в оформленнi таких договорiв можуть спричинити значнi фiнансовi втрати для суб'ектiв електронно!" комерцй". У зв'язку з цим перед юристами часто ставиться завдання ввднайти певний справедливий баланс мiж формальними вимогами, з одного боку, i простотою оформлення таких електронних договорiв, з шшого боку, аби складшсть ïx укладення не вщлякувала потенцшних клiентiв. I в xодi виконання цього завдання юристи неминуче стикаються з такими питаннями: чи вважаеться договiр таким, що укладений в письмовш форм^ якщо його змют зафiксовано в одному чи декшькох електронних документах? Якi формальнi вимоги повинш бути дотриманi сторонами такого договору? I яким чином зви-чайний 1нтернет-користувач повинен його шдписати?
I. Електронна форма представлення тформацп i ïï м1сце серед форм вчинення правочитв
Як на рiвнi мiжнародниx докуменпв (зокрема, Конвенцп ООН про використання електронних повщомлень у мiжнародниx договорах 2005 р. (п. «с» ст. 4) [11]), так i на рiвнi нащональних законодавств, електронна форма представлення шформацп розумiеться у найбшьш широкому сенсь Пiд цiею формою розумшться будь-якi засоби, що використовуються для шдготовки, ввдправ-лення, отримання або збертання iнформацiï з використанням електронних, оптичних або аналопчних теxнологiй, включаючи електронний обмш даними, електронну пошту, телеграму, телекс або телефакс, але не обмежуючись ними. В офщшних роз'ясненнях ЮНС1ТРАЛ вказуеться на те, що шд час розробки цього визначення планувалось, з одного боку, охопити будь-яю застарт технологи, якi все ж можуть використовуватись шд час передання iнформацiï (навт такi, як телекс i телефакс), а з шшого - передбачити можливють включення до кола таких технологш i ri, якi невiдомi людству на даний момент, однак можуть виникнути у майбутньому [11, с. 46].
Аналопчний пщхвд до визначення електронно!" форми представлення шформацп шдтримано i в украшському законодавствь Так, у ст. 2 Закону про електронну комерщю така форма визначаеться як спосiб документування шформацп, що означае створення, запис, передачу або збереження шформацп у цифровш чи шшш нематерiальнiй формi за допомогою електронних, магштних,
електромагштних, оптичних або шших засобiв, здатних до вщтворення, передачi чи збер^ання iнформацiï.
Однак форма представлення тформацй в контекст матерiального права не завжди мае самостшне правове значення, оскiльки цившьне законодавство традицiйно оперуе поняттям «форми правочину». Вочевидь цi поняття не е тотожними: якщо поняття «форма правочину» традицшно охоплюе лише два рiзновиди форм (усна i письмова), то поняття «форма представлення шформацп» може включати найрiзноманiтнiшi прояви волi особи (жести, мiмiка, рiзно-манiтнi дп, усна i фжсована мова тощо). 1ншими словами, форма представлення шформацп в цьому контекст - поняття, тотожне поняттю «способи вчинення», яке згадуеться в ст. 205 ЦК Украши. Тому для виршення практичних завдань, що виникають при укладенш договорiв за допомогою електронних засобiв зв'язку, необхщно з'ясувати, яке мюце займае електронна форма представлення шформацп серед форм правочишв.
Як свщчить законодавство i судова практика зарубiжних краш, кнуе деюлька пiдходiв до вирiшення вказаного питання. Зпдно з першим шдходом електронна форма розглядаеться як самостшний р1зновид форм правочишв. Цей шдхщ, зокрема, втшений у цивiльному законодавствi Нiмеччини. Так, ст. 126а Цившьного кодексу Нiмеччини мае назву «електронна форма», що сввдчить про надання цш формi самостiйного значення. Водночас зi змiсту цiеï статтi випливае, що за умови дотримання певних техшчних вимог електронна форма може бути прирiвняна до письмовоТ форми правочину. Проте це скорше не ототожнення цих форм, а лише презумпщя ïx однакового правового значення в окремих ситуащях [12].
Зпдно з шшим пiдxодом електронна форма розумiеться як р1зновид письмо-eoï форми правочину. Цей шдхщ вперше був сформульований у судовiй практищ США. Цiкавим у цьому контекст е одне xрестоматiйне судове ршення у справi Howley v. Whipple (1896 рш). У цьому судовому спорi виникло питання про те, чи вважаеться укладеним у письмовш формi договiр, якщо сторони обмшялися мiж собою повiдомленнями за допомогою телеграфу. Верховний Суд штату Нью-Гемпшир дав позитивну вщповвдь, сформулювавши при цьому достатньо оригшальну правову позищю. На думку суду, «_немае шякого значення, чи були оферта або акцепт написаш за допомогою звичайних пера i чорнил, чи як перо виступав мщний провщ довжиною в тисячу миль. Неважливо також i те, що для укладення звичайного письмового договору сторони використовують чорнила, яы не стираються, а при укладенш договору за допомогою нових технологш задшеться певна невловима речовина, якою е електрика». Майже аналопчш правовi позицп були сформульованi судами США i при виршенш питання про додержання письмово1 форми договору у разi укладення його за допомогою обмшу повiдомлення телексом, телефаксом, факсом або через мережу 1нтернет [5, с. 325-336].
Крiм цих пiдxодiв, у сучаснш науковiй лiтературi зустрiчаеться ще один. Ураховуючи те, що бшьшкть сучасних електронних договорiв укладаеться
шляхом приеднання Iнтернет-користувачiв до умов договору, викладених на певному веб-сайтГ деяы вчеш вважають, що в цьому разi мае мГсце своерщна сумш письмовог i конклюдентноï форми правочину [9, с. 54].
Яким же чином це питання виршуеться на рiвнi вГтчизняного законодав-ства? З аналiзу норм ЦК Украши випливае, що електронна форма представлення шформацп не визнаеться самостшним рiзновидом форми правочину. Так, у ч. 1 ст. 205 ЦК Украши вказуеться, що правочин може бути вчинений усно або в письмовш (електроннш) формi. Таким чином, диxотомiчний подГл форм правочишв на усну i письмову, який е традицшним для вГтчизняно1 правово!" системи, залишаеться непорушним навiть шсля внесення змiн у зв'язку з прийняттям Закону про електронну комерщю. Електронна форма не е самостшним видом форм правочишв i може розглядатися лише як рiзновид письмово!" форми.
Водночас дещо iнше враження може скластися шд час аналiзу положень iншиx законодавчих актiв. Так, у ч. 2 ст. 6 Закону Украши «Про зовшшньоеко-номiчну дiяльнiсть», яка була викладена в новш редакцп з прийняттям Закону № 1724-VIII вГд 03.11.2016 р., визначаються можливГ форми укладення дого-ворГв i вказуеться, що зовнiшньоекономiчний контракт укладаеться у простГй письмовш або в електроннш формГ, якщо шше не передбачено мiжнародним договором Украши чи законом. Таким чином, у цьому закош електронна форма вочевидь розумiеться як окремий рГзновид форми правочину, що не узгоджу-еться з шдходом, втiленим у ЦК Украши. ВтГм, зважаючи на те, що ЦК Украши е основним актом цивГльного законодавства, а також беручи до уваги правову позищю, викладену в РГшенш Конституцшного Суду Украши вГд 13 березня 2012 р. № 5-рп/2012 [13], положення ЦивГльного кодексу Украши мають перевагу над нормами шших закошв.
Таким чином, незважаючи на певну неоднозначшсть чинного законодавства, шдхщ, згГдно з яким електронна форма е рГзновидом письмово!" форми правочину, мае перевагу. Але чи завжди електронна форма представлення шформацп може бути повною мГрою прирГвняна до письмово!" форми? ЗгГдно з ч. 2 ст. 207 ЦК Украши правочин вважаеться вчиненим у письмовш формГ, якщо вш тдписаний його стороною (сторонами). Таким чином, згГдно з вГтчизняним законодавством шдпис е обов'язковим реквГзитом (атрибутом) письмово!" форми правочину. Тому не будь-який правочин, умови якого зафшсоваш в електроннш формГ, може вважатися вчиненим у письмовш формГ, а лише той, що шдписаний його стороною (щодо одностороншх правочишв) або сторонами (щодо дво- i багатостороншх правочишв).
СлГд вГдзначити, що такий шдхщ до розумшня письмово!" i прирГвняних до не'1 форм правочишв превалюе майже в усГх крашах континентального права. Як свГдчать результати порГвняльно-правового дослГдження законодавств кра1н 6С, проведенГ у зв'язку з розробкою бвропейського цивГльного кодексу, письмова форма правочину вимагае наявностГ не лише текстового виразу шформацп, але й шдпису сторони (сторш) у таких крашах, як Шмеччина, ЕстонГя, Грещя, ВеликобританГя та деяких Гнших. Однак у найновГших дослГдженнях зарубГж-
них учених, яы були втшеш у Принципах, дефшщях i модельних правилах европейського приватного права (далi - DCFR), посилеш вимоги до письмо-во1 форми правочишв розглядаються як певний рудимент права, «заточеного» шд доелектроннi засоби комушкацп. Тому в § I.-1:106 DCFR письмова форма визначаеться як така форма вчинення правочину, що втшена у текстовому виглядi i зафжсована за допомогою приладiв, яю дозволяють вiдтворити ÏT на паперовому носи або на будь-якому шшому матерiальному засобi, що гарантуе довговiчнiсть ïï збереження у незмiнному виглядь Як вбачаеться з цього визна-чення i як зазначають самi розробники кодифiкацiï, пiдпис не е обов'язковим ре^зитом письмовоТ форми, а е самостшною додатковою вимогою, яка може бути встановлена для оформлення окремих видiв правочишв [14, с. 153- 155].
Аналопчний шдхвд втiлено й у мiжнародниx актах, прийнятих в рамках ЮНС1ТРАЛ. Так, у Типовому закош про електронну торгiвлю 1996 р. i в Кон-венцп ООН про використання електронних повщомлень у мiжнародниx договорах 2005 р. окремо визначаються: а) умови, за яких електронний документ може прирiвнюватись за юридичною силою до письмового документа; б) умови, за яких електронний документ може вважатися шдписаним; в) умови, за яких електронний документ прирiвнюеться до оригшалу документа. На думку ЮНС1ТРАЛ, рiзнi вимоги до форми документв (правочинiв) мають рiзний ступiнь гарантування надiйностi докуменив i ïx збереження у незмшному виглядi. У системi цих формальних вимог вимогу щодо «письмово1 форми» слщ розглядати як найнижчу сходинку. Натомкть вимоги щодо наявностi шдпису на документi i щодо представлення шформацп «в оригшалЬ» мають бшьш високий ступiнь i повиннi розглядатись окремо [15, с. 21].
Вважаемо, що такий шдхвд справдi заслуговуе на увагу i краще ввдповвдае сучасност, нiж той, який сформульовано в чинному законодавствi Украши. Сьогодш бiльшiсть електронних договорiв укладаеться шляхом приеднання Iнтернет-користувачiв до умов договору, розмщених суб'ектом електронно!" комерцп на веб-сайт^ i не завжди при цьому можна встановити, чи було шд час укладення такого договору виконано вимоги щодо його шдпису. Тим не менше, укладений у такий спо^б договiр кнуе на певних носiяx шформацп, е зафжсованим i повинен зберкатися сторонами договору в незмшному вигляд^ що вочевидь не дозволяе ввднести його до категорп усних договорiв. Тому вбачаеться, що вимоги впчизняного законодавства щодо письмово!" форми правочину повиннi бути найближчим часом переглянуть Адже навггь у зако-нодавствах сусiднix краш зроблеш вiдповiднi кроки назустрiч сучасним реа-лiям. Так, згiдно з ч. 3 ст. 434 i ч. 3 ст. 438 Цившьного кодексу РФ письмова форма договору вважаеться дотриманою, якщо письмова оферта прийнята акцептантом шляхом здшснення ним певно!" конклюдентно!" дп (вiдвантаження товарiв, надання послуг, оплата певно!" суми i т.д.) [16]. Очевидно, що вказаш норми спрощують процедуру укладення i електронних договорiв у тому чиси, оскiльки не вимагають для дотримання письмово!" форми наявност пiдписiв усix сторiн договору.
Тим не менше, поки вГдповГдш змши не внесет до чинного законодавства, наявшсть шдпису всГх сторш правочину е обов'язковим атрибутом письмово!" форми. ВГдсутнГсть же пГдпису сторони (сторш) на може щонайменше усклад-нити процедуру доведення факту вчинення такого правочину (абз. 2 ч. 1 ст. 218 ЦК Украши), а в окремих випадках може навГть бути шдставою шкчемност правочину в цГлому, як у прикладГ з договорами щодо розпорядження майно-вими правами штелектуально!" власностГ (абз. 1 ч. 1 ст. 218 ЦК Украши). Тому для уникнення проблем у практищ правозастосування необхщно з'ясувати, якГ види шдписГв можуть бути використаш пГд час оформлення електронних дого-ворГв i яку юридичну силу мае кожен рГзновид шдпису.
II. Поняття i види електронного шдпису
Укладення електронних договорГв мае низку техшчних особливостей, якГ унеможливлюють використання традицшного власноручного шдпису. Тому для забезпечення ix належного оформлення були сконструйоваш певнГ альтернативи власноручного шдпису особи, як замшюють цей пГдпис в електронному середо-вищГ. Так, у законодавствГ рГзних краш i в мГжнародних документах з'явилось поняття «електронний тдпис», шд яким розумГються данГ в електроннш формГ (електронний символ, процес тощо), що додаються або лопчно пов'язуються з електронним записом i призначеш для Гдентифшацп пГдписанта такого запису. У науковш лГтературГ електроннГ шдписи умовно подГляють на три групи: а) тГ, якГ заснованГ на даних, про як вГдомо лише шдписанту (наприклад, пГн-код, пароль входу в шформацшну систему тощо); б) тГ, якГ базуються на даних, що мГстяться на носГях, як перебувають пГд контролем пГдписанта (наприклад, код спещально!' картки); в) тГ, якГ використовують фГзичнГ характеристики шдпи-санта (вГдбитки пальцГв, структура сГткГвки ока тощо) [7, с. 130].
Залежно вГд того, який статус надаеться рГзним видам електронних шдписГв, у свт виокремлюеться три моделГ правового регулювання створення i використання електронних шдписГв при вчиненнГ правочишв: мГшмалГстичну, цифрову i протоцифрову [17, с. 653].
Мiнiмалiстична модель (США, Канада) базуеться на принцип технолопч-ного нейтралГгету. У рамках ще! моделГ всГм можливим рГзновидам електронних шдписГв надаеться однакова юридична сила i всГ вони прирГвнюються до власноручного шдпису особи. При цьому на рГвш законодавства до електронних шдписГв не висуваються жодш техшчш вимоги. Так, згГдно з офщшними роз'ясненнями Загального закону США про електроннГ правочини (UETA), електронним шдписом особи може вважатися навГть ïï Гм'я, вказане в електроннш поштГ, яку ця особа використовуе в процесГ укладення договору. УтГм це не означае, що суд зобов'язаний визнати юридичну силу за правочином, навГть якщо Гснують сумшви стосовно того, чи справдГ вш був пГдписаний особою, яка зазначена в ньому як шдписант, i чи не було шдписання такого правочину наслГдком протиправного заволодшня особистими даними пГдписанта. Якщо хоча б одна зГ сторш спору вказуе на наявшсть таких сумшвГв, суд зобов'язаний дослГдити, чи було шд час пГдписання правочину насправдГ виражено намГр
вщповщно'1 сторони на його вчинення, i чи вжила сторона, яка покладалася на справжшсть такого шдпису, достатшх заxодiв для щентифшацп свого контрагента [18, с. 195- 199]. 1ншими словами, в рамках мтмалктично1 моделi на рiвнi законодавства встановлена лише презумпщя однаково1 юридичноТ сили будь-яких рiзновидiв електронних пiдписiв. Тому багато спiрниx питань, пов'я-заних iз встановленням шдробок i фальсифiкацiй електронного пiдпису, а отже, i з дшсшстю правочишв, виршуються в кожному конкретному випадку (так зване «case-by-case regulation») i покладаються фактично на розсуд суду.
Протилежною мшмалктичнш е цифрова модель (digital model), розповсю-джена у крашах континентального права (Шмеччина, Iталiя та шш^. Оскiльки при укладенш договорiв за допомогою електронних засобiв зв'язку вiрогiд-нiсть неправомiрного перехоплення шформацп, протиправного заволодшня особистими даними особи е бшьш високою, шж при звичайному, паперовому оформленнi договорiв, основна увага в рамках ще'1 моделi придiляеться питан-ням безпеки електронних пiдписiв i мiнiмiзацiï ризиыв ïx пiдробки. На думку розробниыв цiеï моделi, електронний пiдпис може вважатись повним аналогом власноручного шдпису, лише якщо вш здатен виконувати таю ж функцп, як i власноручний, а саме: функщю вдентифжацп особи-шдписанта, функцiю збереження цтсност i незмiнюваностi пiдписаного нею документа i функщю шдтвердження волевиявлення особи взяти на себе зобов'язання, що виникають з вщповщного правочину. Сдиним рiзновидом електронного пiдпису, який може виконувати усi вказанi функцп", е електронний цифровий шдпис (далi - ЕЦП).
ЕЦП створюеться i перевiряеться з використанням особливого способу шифрування даних - криптографы. Застосування такого шдпису передбачае здшснення низки техшчних процедур. Спочатку шдписант майбутнього електронного документа визначае його межь Шсля цього визначений ним документ за допомогою спещально1 технологи, яка iменуеться хешуванням, перетво-рюеться на стислу модель первкного документа у виглядi коду (хешу). Далi програмне забезпечення шдписанта конвертуе отриманий результат хешування власне в електронний цифровий шдпис за допомогою спещального алгоритму, що iменуеться приватним ключем. Цей ключ вщноситься виключно до обробле-ного за його допомогою документа. Таким чином, ЕЦП являе собою результат криптoграфiчнoï обробки документа, який тдписуеться за його допомогою.
Шсля того, як цифровий шдпис створено, документ ввдправляеться шшш сторош договору (далi - «сторона, що покладаеться»). Для того, щоб ця сторона могла перевiрити справжшсть шдпису, вона використовуе так званий «публiчний ключ» - параметр алгоритму, який вiдрiзняеться вщ приватного ключа, однак використовуе таку ж функщю хешування, як i приватний ключ, використаний при створенш цифрового шдпису. 1ншими словами, приватний ключ е своерщ-ним «замком», який може бути вщкритий лише одним «ключем», - публiчним ключем, що йому вщповвдае. Якщо сторона, що покладаеться, використовуе необхвдний публiчний ключ i даш документа шсля його шдписання не були змшеш, перевiрка цифрового шдпису проходить усшшно.
Однак для того, щоб провести перевГрку ЕЦП, не достатньо лише володГти публГчним ключем i отримати позитивний результат перевГрки. ПублГчний ключ призначений лише для верифшацп шдпису, однак вш не здатен гаран-тувати того, що ЕЦП був накладений саме шдписантом. Щоб переконатися у фактГ шдписання документу саме шдписантом, а не кимось шшим, необхГдно, щоб це пГдтвердила якась стороння особа, якш можна довГряти. Такою особою виступае так званий «сертифшацшний центр» або «центр сертифшацп ключГв» (за вГтчизняним законодавством). Завданням цього центру е видача сторош, що покладаеться на шдпис свого контрагента, сертифшата публГчного ключа -електронного документа, який засвщчуе чиншсть i належнГсть публГчного ключа шдписанту. НайчастГше такою особою виступае або державна установа, або шша юридична особа, яка пройшла спещальну акредитащю, що пГдтверджуе ïï авторитетнГсть (детальшше про створення i перевГрку цифрового шдпису -у КерГвництвГ щодо прийняття Типового закону ЮНС1ТРАЛ про електроннГ пГдписи 2001 р. [19]).
Таким чином, головними перевагами ЕЦП перед шшими видами електронних шдписГв е те, що вш мае бГльшу надшшсть i забезпечуе можливГсть не лише щентифшацп особи-шдписанта, але й можливГсть перевГрки цШсноси i незмГнюваностГ документа пГсля його пщписання. Тому цифрова модель регулювання мае перевагу в тому, що вона формулюе для учасникГв цивГльних вщносин певний технологГчний стандарт, за умови дотримання якого (i лише якого) сторони майбутнього договору можуть уникнути можливих спорГв з приводу того, чи був договГр шдписаний кожною з них i чи не був його змГст згодом змшений. ЦГ обставини не шдлягають ш спростуванню, нГ доказуванню в судовому процесГ [6, с. 149]. УтГм, у такГй моделГ е й сво1 недолГки. По-перше, вона приречена на певну недовговГчшсть, оскГльки розрахована на використання лише одше'1 технологи створення пГдпису. Якщо ж у майбутньому буде винай-дена шша, не менш надшна технолопя, доведеться змГнювати закон. По-друге, i при використанш ЕЦП залишаеться можливГсть зловживань i шдробок доку-ментГв. Це може статися у випадку розголошення шдписантом даних про його приватний ключ або втрати ним контролю над цим ключем.
Певним «компромГсом» мГж двома вищезазначеними моделями е так звана «протоцифрова модель». Цш моделГ надано перевагу в окремих штатах США (наприклад, у КалГфорнп), а також на рГвш мГжнародних документГв, таких як Директива 1999/93/6С «Про систему електронних шдписГв, що застосовуеться в межах Сшвтовариства», Конвенцп ООН про використання електронних повГ-домлень у мГжнародних договорах 2005 р. [11], а також DCFR [14]. В основу ще'1 моделГ покладено, з одного боку, принцип технолопчно1 нейтральностГ, а з шшого, систему критерпв, на шдставГ яких той чи шший рГзновид електронного пГдпису може визнаватися аналогом власноручного. Зокрема, згГдно з ч. 3 ст. 9 названо!" Конвенцп електронне повщомлення вважаеться шдписаним, якщо: а) використаний будь-який спосГб для щентифшацп пГдписанта i вказаш його намГри щодо шформацп, яка мГститься в електронному поввдомленш;
б) цей спосiб або е настшьки надшним, наскшьки це вщповвдае метi, для яко1 електронне повiдомлення було пiдготовлене або передане, з урахуванням усix обставин, включаючи будь-яы домовленостi, або дозволив виконати функцп iдентифiкацiï, описанi в шдпункт (а).
Якщо ж звернутися до законодавства Украши, то можна дшти висновку, що модель, покладену в основу регулювання ввдносин зi створення i викори-стання електронних пiдписiв, не можна однозначно ввднести до жодно1 з трьох вищеперерахованих моделей, що сформувалися в свт. До моменту прийняття Закону про електронну комерщю законодавство Украши вщповщало ознакам цифрово1 модель Шсля ж його прийняття, вочевидь, ввдбувся вщхщ вщ ще1 моделi. Однак правовий статус рiзниx видiв електронних пiдписiв вiдтепер визначаеться в законодавствi достатньо суперечливо, що не дае можливост зробити однозначний висновок щодо обрано1 вггчизняним законодавцем моделi правового регулювання.
Так, чинним ЦК Украши встановлено, що поряд iз традицшним власноруч-ним шдписом при вчиненнi правочинiв можуть використовуватися й iншi види пiдписiв. Частиною 3 ст. 207 ЦК Украши визначено, що такими рiзновидами може бути факсимшьне вщтворення пiдпису за допомогою засобiв меxанiчного, електронного або шшого копiювання, електронний пiдпис або шший аналог власноручного пiдпису. Використання цих видiв пiдпису допускаеться у випад-ках, встановлених законом, шшими актами цивiльного законодавства або за письмовою згодою сторш, в якш повиннi мiститися зразки вiдповiдного аналога власноручного шдпису. Таким чином, зпдно з ЦК допускаеться використання будь-якого виду електронного шдпису, якщо таке використання прямо перед-бачене законом чи шшим нормативно-правовим актом.
Водночас Законом про електронну комерщю бшьш детально визначаються рiзновиди пiдписiв, що можуть бути використаш шд час оформлення електронного правочину. Так, зпдно зi ст. 12 цього Закону, якщо ввдповвдно до акта цивильного законодавства або за домовлешстю сторш електронний правочин мае бути шдписаний сторонами, моментом його шдписання е використання:
- електронного шдпису або ЕЦП вщповщно до Закону Украши «Про електронний цифровий шдпис», за умови використання засобу ЕЦП усiма сторонами електронного правочину;
- електронного шдпису одноразовим щентифжатором;
- аналога власноручного шдпису (факсимильного вщтворення шдпису за допомогою засобiв мехашчного або шшого кошювання, шшого аналога власноручного шдпису) за письмовою згодою сторш, у якш мають мктитися зразки вщповщних аналопв власноручних пiдписiв.
Уже аналiзуючи перший рiзновид пiдписiв, згаданий в абз. 2 ст. 12 Закону про електронну комерщю, стае очевидною внутршня суперечливкть його змЬ сту i можливiсть рiзниx варiантiв його тлумачення. З одного боку, вказаний абзац ще1 стата може бути прочитаний таким чином, що i будь-який звичайний електронний шдпис (навпь iм'я особи, вказане в електроннш поштi), i ЕЦП
мають рГвну юридичну силу при шдписанш електронних правочишв. З шшого боку, можливим е системне тлумачення цього абзацу в його взаемозв'язку з положеннями Закону Украши «Про електронний цифровий шдпис», до якого цей абзац i вщсилае. ЗгГдно зГ ст. 3 цього Закону лише ЕЦП за сво!'м правовим статусом може прирГвнюватись до власноручного пГдпису особи, i то за умови дотримання певних вимог, установлених цим Законом. НатомГсть звичайний електронний шдпис вказаним Законом до власноручного не прирГвнюеться. Щодо звичайних електронних шдписГв вказуеться лише таке: щ шдписи не можуть бути визнаш недшсними тГльки через те, що мають електронну форму або не Грунтуються на посиленому сертифшат ключа. Отже, при другому варГантГ потрактування абз. 2 ст. 12 Закону про електронну комерщю аналогом власноручного пГдпису може виступати виключно ЕЦП, а не будь-який електронний шдпис.
Електронний шдпис одноразовим вдентифшатором, згаданий у абзащ 3 ст. 12 Закону про електронну комерщю, е новелою вГтчизняного законодавства. Його визначення мГститься в пунктах 6 i 12 ч. 1 ст. 3 цього Закону. За своею сутшстю такий шдпис являе собою пш-код - алфавГтно-цифрову послщовшсть, яку отримуе особа, що авторизувалася в шформацшно-телекомушкацшнш системГ суб'екта електронно!' комерцй". Цей код вщправляеться авторизованш особГ за допомогою того засобу зв'язку, який нею був вказаний шд час реестрацп (через SMS-повщомлення, лист на електронну пошту тощо). НадалГ цей пш-код вводиться особою на сайтГ, на якому розмщена пропозищя вГдповГдного товару (роботи, послуги абощо). Фактично введення цього коду прирГвнюеться до шдписання договору з боку авторизовано! особи.
Незважаючи на доволГ просту i зрозумГлу для всГх з практики процедуру укладення електронних договорГв з використанням такого виду пГдпису, зако-нодавче регулювання ще! процедури е достатньо суперечливим. По-перше, очевидним недолшом законодавства е заплуташсть i неоднозначшсть визначення власне електронного пГдпису одноразовим щентифшатором. НезрозумГло, чому такий шдпис визначаеться саме як «алфавГтно-цифрова» послщовшсть, якщо на практищ пш-код часто являе собою лише послвдовшсть цифр. З цього закономГрно випливае питання: чи буде вважатись шдписаним договГр, якщо в якостГ щентифшатора використовувалась лише цифрова або лише алфавита послГдовнГсть? По-друге, з аналГзу законодавчих визначень цього пГдпису не зрозумГло, яка зГ сторГн формуе одноразовий ГдентифГкатор i направляе його на адресу шшо! сторони, i, вщповщно, яка сторона повинна ввести цей код для шдписання договору. Так, Закон вказуе на те, що генеруе код i вщправляе його контрагенту оферент, а використовуе код, вГдповГдно, акцептант. Однак, як вГдомо, на практищ бувае достатньо складно визначити, чи е пропозищя, розмГ-щена на сайтГ суб'екта електронно! комерцй, офертою, чи це - лише запрошення робити оферту. Особливо це питання ускладнюеться тим, що в законодавствГ на сьогодш достатньо неоднозначно врегульовано питання щодо публГчно! оферти. Очевидно, що краще було б визначити, що генеруе шдпис володГлець
шформацшно-телекомушкацшно! системи, а використовуе для шдписання та особа, яка авторизуеться у ввдповщнш шформацшнш система
Висновки. Отже, вчинення правочишв з використанням електронно!" форми представлення шформацп' набувае все бГльшого розповсюдження останшм часом. Швиды темпи розвитку новггшх теxнологiй, постiйна змiна форм i спо-собiв вчинення таких правочишв вимагають ввд юристiв нового докоршного переосмислення традицiйниx правових шститупв i положень нацiонального законодавства. Тому питання, пов'язаш з особливостями укладення i оформлення правочишв за допомогою електронних засобiв зв'язку, все частГше при-вертають до себе увагу вчених рiзниx кра!н.
В Укра!'ш протягом останнix декiлькоx роюв вiдбулися суттевi змiни у сферi регулювання електронно!" комерцп i електронного документообГгу. Цi змiни були спрямоваш на спрощення процедур укладення електронних договорГв i зняття адмiнiстративниx бар'ерiв. У цГлому слГд позитивно оцшити вказанi змГни i мету, яка ставилась при ïx запровадженнi. Водночас не можна переоцшювати значення новел законодавства. Як вщомо, змГни до законодавства покликаш, в першу чергу, вдосконалювати стан правового регулювання в тш чи шшш сферГ й запобГгати виникненню ситуацГй правово! невизначеностГ в практицГ правозастосування.
На жаль, останш змГни до законодавства у сферГ електронно!" комерцп й електронного документообГгу вказаним стандартам не вГдповГдають. Вони вносять до законодавства колГзп, а ïx положення допускають рГзш варГанти потрактування. По-перше, явним недолГком новГтнього законодавства е втГлення у ньому рГзних пГдходГв до визначення мГсця електронно! форми представлення шформацп серед форм вчинення правочишв: зпдно з одними нормативними актами така форма визначаеться як рГзновид письмово! форми правочину, а зпдно з шшими - як самостшний вид форми правочину. По-друге, недоскона-лГсть законодавства проявляеться й у суперечливостГ шдходГв до визначення правового статусу рГзних видГв електронних пГдписГв. КрГм цього, з точки зору юридично! техшки, якГсть визначення рГзних видГв електронних шдписГв у чинному законодавствГ е незадовГльною. Все це може негативно вплинути на практику правозастосування. По-трете, доводиться констатувати те, що останш змши до цивГльного законодавства не мають системного характеру, а е, так би мовити, «пунктирними». Тому в цГлому вимоги до форми правочишв в Укра!ш залишаються такими, що дедалГ менше вГдповГдають найсучасшшим тенденщям i реалГям у сферГ укладення договорГв. УсГ окресленГ недолши можуть бути подоланГ шляхом внесення нових змш до чинного законодавства.
Список л^ератури:
1. Чучковська А. В. Правове регулювання електронно1 комерцп в Укра1н1 / А. В. Чучков-ська. - Ки1в : Центр учб. л-ри, 2007. - 224 с.
2. Жел1ховськнй В. М. Правов1 засади електронно1 комерцп в Украш : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 АдмМстративне право i процес; фшансове право; шформацшне право / В. М. ЖелГховський. - Кжш, 2007. - 20 с.
3. Злобш С. В. CBiTOBi тенденцп розвитку ринку електронно! комерцй / С. В. Злобш // Науково-техшчна iнформацiя. - 2007. - 1. - С. 47-51.
4. Борисова Ю. До проблеми входження «електронно!» форми правочину в традицшну класифжащю форм правочину / Ю. Борисова // Вкник Ки!вського нац. ун-ту iM. Т. Шевченка. Юридичт науки. - Ки!в : ВПЦ «Ки!вський ун-т», 2011. - Вип. 88. - С. 93-95.
5. Greenwood, Daniel F.; Campbell, Ray A. «Electronic Commerce Legislation: From Written on Paper and Signed in Ink to Electronic Records and Online Authentication». Business Lawyer (ABA) 53.1 (1997): 307-340.
6. Kuner, Christopher; Meidbrodt, Anja. «Written Signature Requirements and Electronic Authentication: A Comparative Perspective». EDI Law Review 6. Issues 2 and 3 (1999): 143-154.
7. Finocchiaro, Giusella. «Digital Signature and Electronic Signatures: The Italian Regulatory Framework under the d.lgs. 10/2002». Electronic Communication Law Review 9.2 (2002): 127-144.
8. Савельев А. И. Электронная коммерция в России и за рубежом: правовое регулирование / А. И. Савельев. - Москва : Статут, 2014. - 543 с.
9. Елин В. М. Правовая характеристика договоров, заключаемых в Интернет-среде / В. М. Елин // Государство и право. - 2012. - № 12. - С. 52-58.
10. Постанова Вищого господарського суду Украши ввд 28 вересня 2015 р. у справi № 910/5378/15-г [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/ Review/51825591.
11. Конвенция Организации Объединенных Наций об использовании электронных сообщений в международных договорах (Нью-Йорк, 2005) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.uncitral.org/pdf/russian/texts/electcom/06-57454_Ebook.pdf.
12. German Civil Code of 1896 [Електронный ресурс]. - Режим доступу : http://www.gesetze-im-internet.de/englisch_bgb/index.html.
13. Ршення Конституцшного Суду Украши у справi за конституцшним зверненням гро-мадянки Галюно! Зшавди Григорiвни щодо офщшного тлумачення положення частини четвер-то! статп 3 Закону Укра!ни «Про запобпання впливу свиово! фшансово! кризи на розвиток будiвельно! галузi та житлового будiвництва» (справа про заборону розiрвання договорiв швес-тування житлового будiвництва) ввд 13 березня 2012 р. № 5-рп/2012) [Електронний ресурс]. -Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KS12011.html.
14. Bar, C., Clive, E. M., Study Group on a European Civil Code., & Research Group on the Existing EC Private Law. (2009). Principles, definitions and model rules of European private law: Draft common frame of reference (DCFR). Munchen: Sellier. European Law Publishers.
15. UNCITRAL Model Law on Electronic Commerce with Guide to Enactment 1996 with additional article 5 bis as adopted in 1998 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. uncitral.org/pdf/english/texts/electcom/05-89450_Ebook.pdf.
16. Гражданский кодекс Российской Федерации от 21 октября 1994 г. № 51-ФЗ [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://base.garant.ru/10164072/.
17. Domanowski, Steven. «E-Sign: Paperless Transactions in the New Millennium». DePaul Law Review 51.2 (2002): 619-676.
18. Moringiello, Juliet M. and Reynolds, William L., Survey of the Law of Cyberspace: Electronic Contracting Cases 2005-2006. U of Maryland Legal Studies Research Paper № 2007-11; Business Lawyer, Vol. 62, № 1, pp. 195-207. November 2006. Available at SSRN: http://ssrn.com/ abstract=917391.
19. Типовой закон ЮНСИТРАЛ об электронных подписях (2001 год) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.uncitral.org/pdf/russian/texts/electcom/ml-elecsig-r.pdf.
References:
1. Chuchkovs'ka, A.V. (2007). Pravove rehuliuvannia elektronnoi komertsii v Ukraini [Legal Regulation of E-commerce in Ukraine]. Kyiv : Tsentr uchbovoi literatury, 224 p. [in Ukrainian].
2. Zhelikhovs'kyj, V.M. (2007). Pravovi zasady elektronnoi komertsii v Ukraini [Legal Aspects of E-commerce in Ukraine]. Extended abstract of candidate's thesis. Kyiv [in Ukrainian].
3. Zlobin, S.V. (2007). Svitovi tendentsii rozvytku rynku elektronnoi komertsii [The Worldwide Tendencies of E-commerce Development]. Naukovo-tekhnychna informatsiia - Scientific and Technical Information, 1, 47-51 [in Ukrainian].
4. Borysova, Yu. (2011). Do prob le my vkhodzhennia «elektronnoi» formy pravochynu v tradytsijnu klasyfikatsiiu form pravochynu [The problem of entering of the «electronic» transaction form in the traditional classification of transaction forms] Visnyk Kyivs'koho natsional'noho universytetu im. T. Shevchenka. Yurydychni nauky - The Herald of Taras Shevcenko National University of Kyiv. Legal Science, 88, 93-95 [in Ukrainian].
5. Greenwood, Daniel F.; Campbell, Ray A. «Electronic Commerce Legislation: From Written on Paper and Signed in Ink to Electronic Records and Online Authentication». Business Lawyer (ABA) 53.1 (1997): 307-340.
6. Kuner, Christopher; Meidbrodt, Anja. «Written Signature Requirements and Electronic Authentication: A Comparative Perspective». EDI Law Review 6. Issues 2 and 3 (1999): 143-154.
7. Finocchiaro, Giusella. «Digital Signature and Electronic Signatures: The Italian Regulatory Framework under the d.lgs. 10/2002». Electronic Communication Law Review 9.2 (2002): 127-144.
8. Savel'ev, A.I. (2014). Jelektronnaja kommercija v Rossii i za rubezhom: pravovoe regulirovanie [E-commerce in Russia and Abroad: Legal Regulation]. - Moscow: Statut [in Russian].
9. Elin, V.M. (2012). Pravovaja harakteristika dogovorov, zakljuchaemyh v Internet-srede [Legal Characteristic of Electronic Contracts] Gosudarstvo i pravo -State and the Law, 12, 52-58 [in Russian].
10. Postanova Vyschoho hospodars'koho sudu Ukrainy vid 28 veresnia 2015 roku v spravi № 910/5378/15-h [The Ruling of the Supreme Economic Court of Ukraine of 28.09.2015 № 910/5378/15-h]. reyestr.court.gov.ua. Retrieved from: http://reyestr.court.gov.ua/Review/51825591 [in Ukrainian].
11. Konvencija Organizacii Ob#edinennyh Nacij ob ispol'zovanii jelektronnyh soobshhenij v mezhdunarodnyh dogovorah (New York, 2005) [United Nations Convention on the Use of Electronic Communications in International Contracts (New York, 2005). uncitral.org. Retrieved from: http:// www.uncitral.org/pdf/russian/texts/electcom/06-57454_Ebook.pdf [in Russian].
12. German Civil Code of 1896. gesetze-im-internet.de. Retrieved from: http://www.gesetze-im-internet.de/englisch_bgb/index.html.
13. Rishennia Konstytutsijnoho Sudu Ukrainy u spravi za konstytutsijnym zvernenniam hromadianky Halkinoi Zinaidy Hryhorivny schodo ofitsijnoho tlumachennia polozhennia chastyny chetvertoi statti 3 Zakonu Ukrainy «Pro zapobihannia vplyvu svitovoi finansovoi kryzy na rozvytok budivel'noi haluzi ta zhytlovoho budivnytstva» (sprava pro zaboronu rozirvannia dohovoriv investuvannia zhytlovoho budivnytstva) vid 13 bereznia 2012 roku N 5-rp/2012) [The Decision of the Constitutional Court of Ukraine in case of Mrs. Halkina Zinaida Hryhorivna about the official interpretation of article 3 (part 4) of the Law of Ukraine on the Prevention of the Worldwide Financial Crisis impact on the Development of Construction Sphere (the Case about the Prohibition of the Housing Construction Contracts Termination) of 13.03.2012 N 5-rp/2012]. search.ligazakon.ua Retrieved from: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KS12011.html [in Ukrainian].
14. Bar, C., Clive, E. M., Study Group on a European Civil Code., & Research Group on the Existing EC Private Law. (2009). Principles, definitions and model rules of European private law: Draft common frame of reference (DCFR). Munchen: Sellier. European Law Publishers.
15. UNCITRAL Model Law on Electronic Commerce with Guide to Enactment 1996 with additional article 5 bis as adopted in 1998. uncitral.org. Retrieved from: http://www.uncitral.org/pdf/ english/texts/electcom/05-89450_Ebook.pdf.
16. Grazhdanskij kodeks Rossijskoj Federacii ot 21 oktjabrja 1994 goda N 51-FZ [Civil Code of the Russion Federation of 21.10.1994 N 51-FZ]. base.garant.ru. Retrieved from: http://base.garant. ru/10164072 [in Russian].
17. Domanowski, Steven. «E-Sign: Paperless Transactions in the New Millennium». DePaul Law Review 51.2 (2002): 619-676.
18. Moringiello, Juliet M. and Reynolds, William L., Survey of the Law of Cyberspace: Electronic Contracting Cases 2005-2006. U of Maryland Legal Studies Research Paper No. 2007-11; Business Lawyer, Vol. 62, No. 1, pp. 195-207. November 2006. ssrn.com. Available at SSRN: http://ssrn.com/ abstract=917391.
19. Tipovoj zakon JuNSITRAL ob jelektronnyh podpisjah (2001 god) [UNCITRAL Model Law on Electronic Signatures (2001)]. uncitral.org. Retrieved from: http://www.uncitral.org/pdf/russian/ texts/electcom/ml-elecsig-r.pdf [in Russian].
Filatova N. Yu., PhD in Law, Assistant of the Civil Law Department № 1, Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, Kharkiv.
e-mail: [email protected] ; ORCID 0000-0003-4243-3990
Bargaining with the use of electronic form
The article analyzes the electronic form and how it relates to the concept of the forms of transactions. The author notices that Ukrainian legislation determines the place of the electronic form in the system of forms of transactions in different ways: according to some legal acts the electronic form is understood as a separate form of transaction, and according to others - as a kind of the writing form. The author proves that preference should be given to the second approach. However, not every transaction made with the use of electronic means of communication, may be deemed to be concluded in written form, but only that one, which is signed by all its parties. In this regard, the author analyzes the concept of «electronic signature» and peculiarities of legal regulation of its creation and using in different countries around the world. According to the results of the comparative analysis the author mentions the shortcomings of Ukrainian legislation in the sphere of e-signs regulation, and shows some possible ways of its improvement.
Keywords: electronic form; the written form; electronic signature; electronic digital signature; electronic signature using a one-time ID.
Hadiürnß.a do peduomzii 02.02.2017 p.
