CC BY
8
Вкник Нацюнального унiверситету «Льв1вська полггехшка». Серiя: «Юридичш науки» № 4(28), 2020
УДК 340.12 Ольга Колич
Нацюнальний ушверситет «Львiвська полтохшка», 1нститут права, психологи та шновацшно! освiти, кандидат юридичних наук, доцент кафедри теорп, ютори та фшософи права
kolycholha@i.ua
СОЦ1ОЛОГ1Я ПРАВОСУДДЯ ЯК НАПРЯМ СОЦЮЛОГП ПРАВА:
ОКРЕМ1 АСПЕКТИ
http://doi.org/10.23939/law2020.28.063
© Колич О., 2020
У статт проаналповано множиннiсть пiдходiв до розумiння поняття «правосуддя» з теоретико-правового, фшософсько-правового та соцiологiчно-правового поглядiв. Зазначаеться, що правосуддя та судочинство - не тотожш категорп, оскiльки правосуддя е ширшим поняттям, ашж судочинство, i включае останне. Водночас судочинство не завжди гарантуе винесення правосудного ршення. Тому поняття правосуддя та судочинство - не тотожш, адже не будь-яке ршення суду е правосудним. Зазначаеться, що кшцевою метою правосуддя е вщновлення справедливостi, яка, хоч i е суб'ективною категорiею, все ж повинна вiдповiдати вимогам розумност та чесностi. Пiд судочинст-вом треба розумiти дiяльнiсть суду загалом, тодi як правосуддя - це здшснення судово"! дiяльностi задля досягнення конкретно"! мети, а саме: вщновлення справедливости за-хист прав та свобод, виршення конфлiктiв тощо. Ряд науковцiв зазначають, що правосуддя - це лише стадiя здшснення судочинства. Множиншсть пiдходiв науковщв свiдчить про неоднозначне тлумачення правосуддя, що обумовлюе необхщшсть подаль-шого вивчення його природи та сутность Можливкть судово"! влади повною мiрою якчсно виконувати сво"! функцп щодо забезпечення правосуддя залежить вщ н можли-востi впливати на роботу виконавчоТ та законодавчо"! гiлок влади.
Зазначено, що першопричиною виникнення процесуальних правовщносин е соцiальний конфлiкт. У процеа судового розгляду такий конфлжт набувае юридичного оформлення, проте не втрачае свого сощального забарвлення. Отже, для конфшкту, який е предметом судового розгляду, характерною е подвшна природа: сощальна, i водночас правова. Сощально-нормативна природа е характерною i для учасникав судових правовщносин: з одного боку, Тх характеризуе конкретний процесуальний статус, з шшого - соцiальний.
Визначено, що пщ час процесуальноТ" дiяльностi судом здшснюеться казуальне або нормативне тлумачення норм права. Висв^лено ознаки судового тлумачення, зорема здшснення його певним суб'ектом, штелектуально-вольова складова, здiйснення тлумачення безпосередньо пщ час виршення справи по сутi.
Ключовi слова: правосуддя, судочинство, сощолопя права, фiлософiя права, спра-ведливiсть, тлумачення норм права.
Постановка проблеми. Роль та значення правосуддя у будь-якому сусmльствi важко пе-реоцiнити, адже саме воно покликане забезпечувати, гарантувати та охороняти права i свободи гро-мадян, боротися зi злочиннiстю та правопорушеннями, а також виступае лакмусовим пашрцем рiвня розвитку правово! системи, влади, рiвня розвитку суспiльства в цшому. Саме тому дослiдження та аналiз дiяльностi суду видiляеться у самостшний напрям у межах сощологп права - соцiологiю правосуддя. Основне завдання дослщжень у рамках цього напряму - надання суспiльству та судам комплексу шформацп про iснуючi проблеми у сферi правосуддя, стан судочинства, пошук шляхiв вирiшення юнуючих проблем та попередження потенцiйних загроз.
Розвиток сощологп правосуддя дозволяе формувати новий стиль науково-правового мислен-ня, штегрувати сучаснi науковi пiдходи та методики всебiчного дослiдження проблем правосуддя, а вщтак - здiйснити вклад у бущвництво та розвиток правово! держави та демократичного суспшьства.
Мета статт - проаналiзувати окремi аспекти сощологи правосуддя як напряму сощологп права.
Аналiз дослщження проблеми. Сощолопчш проблеми здiйснення правосуддя, його фшософський та теоретичний аспекти дослiджувала значна когорта науковщв як в Укра!ш, так i за И межами. Ця проблематики викликала штерес мислителiв та вчених впродовж багатьох сто-лiть, i залишаеться актуальною дониш. Окремо видiлимо науковi доробки таких науковщв, як Н. Авдеенко, С. Алексеев, В. Б^ун, В. Водшк, Л. Воскобитова, К. Гусарова, I. Луцький, В. На-вроцький, С. Пелешник, А. Иголкш, В. Оренко, Ю. Шемшученко i т. д.
Виклад основного матерiалу. Для аналiзу правосуддя як категорп у сощологи права необхщно, перш за все, з'ясувати змют самого термiну з фшософсько та теоретичного ракурсу.
Вщповщно до ст. 127 Конституцп Укра!ни, правосуддя здiйснюють суддi [9]. Проте, як зазначае В. Б^ун, правосуддя - це судочинство, проте судочинство - ще не правосуддя [3, с. 27]. Судочинство - це процесуальна форма здшснення правосуддя, дiяльнiсть суду [15, с. 718]. Отже, поняття правосуддя та судочинства не е тотожними, тому що це б означало, що будь-яке судове ршення треба вважати правосуддям. Проте, як свщчить судова практика, не ус судовi рiшення прийнятi вщповщно до закону, i на засадах справедливости гуманностi, незалежностi суддiв тощо. Такi рiшення не можуть вважатися правосудними. З шшо! сторони, справедливють е доволi суб'ективним поняттям, i навiть правосудне рiшення може не вщповщати уявленням конкретно! особистостi про правосуддя. З огляду на вищезазначене, можемо зробити попереднiй висновок: правосуддя е ширшим поняттям, i включае у себе судочинство як форму дiяльностi суду; проте судочинство ще не виступае правосуддям.
Якщо розглядати судочинство як дiяльнiсть суду, а правосуддя - як здшснення тако! дiяльностi задля досягнення конкретно! мети (вщновлення справедливостi, захисту прав i свобод, вирiшення конфлiктiв тощо), то рiзниця мiж термiнами очевидна: якщо у першому випадку йдеться про дiяльнiсть суду загалом, то у другому - про судову дiяльнiсть задля досягнення певно! мети. Аналiзуючи термiнологiчне та змiстовне навантаження термшв «правосуддя» та «судочинство» можна дшти висновку, що кожен суд здшснюе судочинство, проте не кожен здшснюе правосуддя. У науковiй лiтературi також юнуе думка про те, що правосуддя - це стащя здшснення судочинства, яке не обмежуеться лише дiяльнiстю суду, але i охоплюе комплексну дiяльнiсть суду, органiв дiзнання, досудового слiдства, правоохоронних органiв загалом [11, с. 18]. В. Навроцький виходить за меж1 суто буквального розумшня правосуддя, яке визначае ст. 127 Конституцн Укра!ни, оскiльки, на його думку, суд не може дiяти самостшно без взаемодi! з шшими спецiалiзованими
державними шститущями. Тому правосуддя, як функщя держави, здшснюеться виключно судами, але забезпечуеться правильною роботою спецiальних правоохоронних органiв [11].
Низка науковщв пiд поняттям правосуддя розумiе увесь комплекс судово! дiяльностi (К. Гусаров, Л. Воскоб^ова, С. Загайнова та iн.) [5, 7, 8]. На думку Н. Авдеенка, процесуальш ди, якi спрямоваш на пiдготовку справи до розгляду, а також ди, якi не ведуть до виршення справи по суп, зокрема винесення ухвал про закриття справи, правосуддям вважати не можна [1, с. 7]. Н. Громошина зазначае, що винесення судового наказу у цившьному процесi не можна вважати правосуддям [6, с.185].
Огляд позицш науковцiв свiдчить про доволi неоднозначне тлумачення категорi! правосуддя. Сучасний штерес до ролi та становища сущв у суспiльствi пояснюеться зростянням !хнього впливу, а завданням науки е формування дiево! та гнучко! соцiологiчно-правово! концепцi! здiйснення правосуддя. При цьому варто зауважити, що судова влада буде повшстю реалiзовувати сво! функцi! та призначення лише за умови, що вона матиме повнощнну можливють впливати на дiяльнiсть законодавчо! та виконавчо! гiлок влади.
1сторична ретроспектива дiяльностi судiв свщчить про те, що початково !хшм основним завданням був розгляд спорiв. Проте постiйна динамiка суспiльного розвитку та ускладнення правовщносин обумовили необхщшсть видiлення рiзних видiв вiдносин та категорш справ. З роз-витком шституту судочинства стало актуальним питання сшввщношення категорiй «правосуддя», «судочинство», «справедливють». I якщо судочинство ще не означае правосуддя, то правосуддя та справедливють е нероздшьними категорiями. Як уже зазначалося, справедливiсть е суб'ективною категорiею, тому в даному випадку тдтримуемо позицiю I. Луцького, який видшив поняття правово! справедливостi, яка розглядаеться як реальна i належна мiра суспiльних вiдносин, яка реалiзовуеться в юридичнiй процесуальнiй формi. Справедливють е проявом розумност суспiльного життя, наскрiзною соцiальною чеснотою, важливим критерiем оцiнки суспiльства, держави та !! iнституцiй [10, с. 4-5]. Справедливють виступае кшцевою метою правосуддя та критерiем оцiнки судочинства.
Як зазначае В. ^ренко, соцiальна роль судово! влади в демократичному суспшьсга полягае в тому, щоб у рiзного роду юридичних конфлiктах забезпечувати панування права, висловленого насамперед у Конституцп та шших законах, мiжнародних договорах, i у прирiвняних до закону шдзаконних актах [14, с. 5].
Онтолопчний вимiр судового процесу пов'язаний iз конфлiктом, який мае сощальну природу. Такий конфлiкт, набираючи юридичного оформлення, все ж не втрачае свого сощального характеру, тому юридичш факти, якi розглядаються судом, мають подвшну природу: соцiальну та правову. Така подвшна природа е характерною i для суб'ектiв судових правовiдносин, i являе собою комплекс характеристик процесуального та сощального характеру. Процесуальш характеристики вщображають роль та правовий статус суб'екта як учасника судових правовiдносин. Соцiальнi характеристики вщображають мiсце суб'екта у суспшьнш системi. Процесуальна та соцiальна природи суб'екта тiсно переплiтаються i невщ'емш одна вiд iншо!, а !хня взаемодiя може стати причиною виникнення суперечностей як статусних, так i психологiчних. Аби досягти прийняття максимально справделивого рiшення, такi суперечностi необидно враховувати та долати, що на практищ е доволi непросто, проте необхщно для ефективно! дiяльностi суду.
Сощально-психолопчний аспект завжди у тш чи iншiй мiрi впливае на судове ршення. Судо-вий процес передбачае наявнiсть мiж його суб'ектами взаемодп, на яку неминуче впливають як сощальш, так i психолопчш фактори. За умови ухвалення ршення судом присяжних, такi фактори проявляють себе у чистому виглядi. Але й на одноособове ршення судщ впливае групове спiлкування у процес^ особиста переконанiсть, соцiальний статус шших учасниюв процесу. Оскiльки суддя приймае ршення на основi внутрiшнього переконання, американськi соцiологи
права значну увагу прищляють питанням особистого складу суду присяжних, а також особистим та сощальним якостям суддь Цi аспекти вважаються ключовими для вирiшення справи.
Дослщжуючи судову владу, неможливо оминути питання соцiологiчного тлумачення закону, пiд яким розумдать роз'яснення глибинно! сутi правових норм, !х значення у системi соцiальних зв'язкiв. С. Пелешник впдшяе такi ознаки судового тлумачення норм права:
1) це завжди штелектуально-вольова дiяльнiсть, що здiйснюeться судами тд час розгляду певно! судово! справи;
2) оскшьки будь-яке тлумачення норм права здшснюеться певним суб'ектом, то другою особливютю судового тлумачення е те, що його суб'ектами можуть бути тшьки суддi, що входять до судово! системи Укра!ни;
3) воно здшснюеться як безпосередньо тд час розгляду справи по суп, так i може бути вщдалено вiд нього в часi тд час розгляду справи в касацшному порядку або пiд час пояснення норм права в постановах пленумiв, або тд час офiцiйного тлумачення в порядку конституцшного провадження [12, с. 34-35].
Впдшяють нормативне та казуальне тлумачення. Пiд нормативним тлумаченням розумiють роз'яснення, що даеться компетентним органом, яке е обов'язковим для вшх ошб та органiв i розповсюджуеться на всi випадки, яю передбаченi правовою нормою, що тлумачиться [13, с. 119]. Цей вид тлумачення застосовуеться у випадках, коли норми права недосконалi за своею формою, або коли треба вдосконалити або уточнити правозастосовчу практику.
Щодо казуального судового тлумачення, то його результати е обов'язковими лише для конкретного кола ошб та для конкретного спору. Основна вщмшшсть казуального тлумачення вщ нормативного полягае в тому, що нормативне тлумачення поширюеться на невизначене коло ошб та правовщносин, а казуальне - пов'язано лише iз конкретним випадком (казусом). Пщ час вирiшення шших справ казуальне тлумачення виступае прикладом, який допомагае розкрити значення юридично! норми, та не грае ролi загального категоричного роз'яснення [2, с. 311].
Загалом, проблематика праворозумшня та судового тлумачення правових норм е досить бага-тогранною. Соцюлопчний шдхщ, соцiологiчний погляд на закон характеризуеться тим, що сощолог якби наповнюе загальш, певною мiрою абстрактш, юридичнi формули значеннями того, що вщбуваеться у реальному життi, яю новi тенденцп, зрушення, процеси е визначальними у буттi суспiльства [4, с. 244].
Висновки. Пщбиваючи шдсумки загально! характеристики соцюлогп правосуддя як напряму в соцюлогп права, перш за все треба зазначити, що недоцшьно ототожнювати поняття «правосуддя» та «судочинство». Правосуддя е бшьш широкою категорiею, анiж судочиснтво, i включае останне як форму дiяльностi суду. Водночас, судочинство не завжди можна вважати правосудним. У демократичних державах прюритетне завдання судово! влади - забезпечити панування права, а вщтак - гарантувати правосуддя. На практищ це вiдбуваеться далеко не завжди, тому основне завдання соцюлопчних дослщжень у цiй сферi - виявити потенцiйнi небезпеки, виробити практичш рекомендацi! для мiнiмiзацi! та нейтралiзацi! негативних факторiв, якi перешкоджають ефективному здшсненню правосуддя на засадах справедливости гуманностi, верховенства права та законоость
Здiйснення правосуддя нерозривно пов'язано iз соцiальними факторами. Так, першопричи-ною судового розгляду е наявшсть конфлшту, який завжди мае соцiальний характер. Суб'екти судового процесу надшеш не лише процесуальними, але i сощальними характеристиками та озна-ками, а !х взаемодiя вiдбуваеться на певнш соцiально-психологiчнiй основi.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Авдеенко Н. И. (1969). Механизм и пределы регулирующего воздействия гражданского процессуального права. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 72 с. 2. Алексеев С. (1982). Общая теория права: в 2-х т. М.: Юрид. лит. Т. II. 360 с. 3. Б1гун В. (2009). Фшософсько-правове осмислення правосуддя (щодо
розмежування понять «судочинство» i «правосуддя»). Вюник Львiвського утверситету. CepiH юрид. Вип. 48. С. 21-27. 4. Водшк В. Д. (2010). Соцюлопчш аспекти дослвдження судово! дiяльностi в умовах судово! реформи в Украшг Вiсник Нацюнально! юридично! академй' Укра!'ни iменi Ярослава Мудрого. № 6. С. 237-246. 5. Воскобитова Л. А. (2004). Механизм реализации судебной власти посредством уголовного судопроизводства: автореф. дис. на соиск. учен. степ. д-ра юрид. наук. М. 56 с. 6. Громошина Н. А. (2004). Упрощения процесса: все ли сделано правильно? Научные труди МГЮА. LEX RUSSICA. № 1. С. 181-186. 7. Гусаров К. В. (2010). Перегляд судових ршень в апеляцшному та касацшному порядках: монографiя. Х.: Право. 352 с. 8. Загайнова С. К. (2007). Судебные акты в гражданском и арбитражном процессе. М.: Волтерс Клувер. 400 с. 9. Конститущя Укра!'ни вщ 28.06.1996 № 254к-96 ВР. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua / laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text. 10. Луцький I. М. (2005). Справедливють як фшософсько-правова засада укра!'нського державотворення: автореф. дис. ...канд. юрид. наук. Нацюнальна академiя внутрiшнiх справ Укра!'ни. К. 17. С. 11. Навроцький В. О. (1997). Злочини проти правосуддя: Лекцп для студентiв юридичних факультетiв. Львiвський державний унiверситет iм. I. Франка. Юридичний факультет. Львiв. 48 с. 12. Палешник С. I. (2014). Судове тлумачення норм права. Науковий вюник Ужгородського нацiонального унiверситету. Серiя право. Випуск 28. Том 1. С. 34-37. 13. Пиголкин А. С. (1962). Толкование нормативных актов в СССР. М.: Госюриздат. 166 с. 14. Оренко В. (2010). Деяы проблеми реформування судово! влади в Украшг Право Укра'ни. № 5. С. 4-13. 15. Юридична енциклопедiя: в 6 т. Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ш. (1998). К.: Укр. енцикл. 736 с.
REFERENCES
1. Avdeyenko N. I. (1969). Mekhanizm i predely reguliruyushchego vozdeystviya grazhdanskogo protsessual'nogo prava [The Mechanism and Limits of the Regulatory Impact of Civil Procedural Law]. L.: Izd-vo Leningr. Un-ta. 72 p. 2. Alekseyev S. S. (1982). Obshchaya teoriya prava [General Theory of Law]: v 2-kh t. M.: Yurid. lit. T. II. 360 p. 3. Bihun V. (2009). Filosofs'ko-pravove osmyslennya pravosuddya (shchodo rozmezhuvannya ponyat' «sudochynstvo» i «pravosuddya») [Philosophical and Legal Understanding of Justice (on the Distinction Between the Concepts of «Justice» and « Judicial Activity»). Visnyk L'vivs'koho universytetu. Seriya yuryd. Vyp. 48. P. 21-27. 4. Vodnik V. D. (2010). Sotsiolohichni aspekty doslidzhennya sudovoyi diyal'nosti v umovakh sudovoyi reformy v Ukrayini [Sociological Aspects of the Study of Judicial Activity in the Context of Judicial Reform in Ukraine]. Visnyk Natsional'noyi yurydychnoyi akademiyi Ukrayiny imeni Yaroslava Mudroho. No. 6. P. 237-246. 5. Voskobitova L. A. (2004). Mekhanizm realizatsii sudebnoy vlasti posredstvom ugolovnogo sudoproizvodstva [The Mechanism of the Implementation of the Judiciary Through Criminal Proceedings]: avtoref. dis. na soisk. uchen. step. d-ra yurid. nauk. M. 56 p. 6. Gromoshina N. A. (2004). Uproshcheniya protsessa: vse li sdelano pravil'no? [Simplifying the Process: Is Everything Done Right?]. Nauchnyye trudi MGYUA. LEX RUSSICA. No. 1. P. 181186. 7. Husarov K. V. (2010). Perehlyad sudovykh rishen' v apelyatsiynomu ta kasatsiynomu poryadkakh [Review of Court Decisions in the Appellate and Cassation Procedures]: a monograph. H. : Right.. 352 p. 8. Zagaynova S. K. (2007). Sudebnyye akty v grazhdanskom i arbitrazhnom protsesse [Judicial Acts in Civil and Arbitration Proceedings]. M. : Walters Kluver. 400 p. 9. Konstytutsiya Ukrayiny [The Constitution of Ukraine] vid 28.06.1996 No. 254k-96 VR. Rezhym dostupu: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text. 10. Luts'kyy I. M. (2005). Spravedlyvist' yak filosofs'ko-pravova zasada ukrayins'koho derzhavotvorennya [Justice as a Philosophical and Legal Basis of Ukrainian Statehood]: Avtoref. dys.kand. yuryd. nauk. Natsional'na akademiya vnutrishnikh sprav Ukrayiny. K. 17 p. 11. Navrots'kyy V. O. (1997). Zlochyny Proty pravosuddya [Crimes Against Justice]: Lektsiyi dlya studentiv yurydychnykh fakul'tetiv. L'vivs'kyy derzhavnyy universytet im. I.Franka. Yurydychnyy fakul'tet. L'viv. 48 p. 12. Paleshnyk S. I. (2014). Sudove tlumachennya norm prava [Judicial Interpretation of the Law]. Naukovyy visnyk Uzhhorods'koho natsional'noho universytetu. Seriya pravo. Vypusk 28. Tom 1. P. 34-37. 13. Pigolkin A. S. (1962). Tolkovaniye normativnykh aktov v SSSR [13. Pigolkin A. S. Interpretation of Normative Acts in the USSR]. M.: Gosyurizdat. 166 p. 14. Sirenko V. (2010). Deyaki problemy reformuvannya sudovoyi vlady v Ukrayini [Some Problems of Reforming the Judiciary in Ukraine]. Pravo Ukrayiny. No. 5. P. 4-13. 15. Yurydychna entsyklopediya [Legal Encyclopedia]: v 6 t. Redkol.: YU.S. Shemshuchenko (holova redkol.) ta in. (1998). K.: Ukr. entsykl. 736 p.
Дата надходження: 31.08.2020 р.
Olha Kolych
Institute of Law, Psychology and Innovative Education Lviv Polytechnic National University Candidate of Jurispondence, Associate Professor of the Department of Theory, History and Philosophy of Law kolycholha@i.ua
SOCIOLOGY OF JUSTICE AS A DIRECTION OF SOCIOLOGY OF LAW: CERTAIN ASPECTS
The article analyzes the multiplicity of approaches to understanding the concept of «justice» from the theoretical and legal, philosophical and legal and sociological and legal points of view. It is noted that justice and the judiciary are not identical categories, as justice is a broader concept than the judiciary and includes the latter. At the same time, the judiciary does not always guarantee a judicial decision. Therefore, the concepts of justice and justice are not identical, because not every court decision is fair. It is stated that the ultimate goal of justice is to restore justice, which, although a subjective category, must still meet the requirements of reasonableness and honesty. Judicial proceedings should be understood as the activity of the court in general, while justice is the implementation of judicial activity to achieve a specific goal, namely: the restoration of justice, protection of rights and freedoms, conflict resolution, and so on. Some scholars point out that justice is only a stage in the administration of justice. The multiplicity of approaches of scientists indicates an ambiguous interpretation of justice, which necessitates further study of its nature and essence. The ability of the judiciary to fully perform its functions in providing justice depends on its ability to influence the work of the executive and legislative branches of government.
It is noted that the root cause of procedural legal relations is social conflict. In the process of litigation, such a conflict acquires legal form, but does not lose its social color. Thus, the conflict that is the subject of litigation is characterized by a dual nature: social, and at the same time legal. The socio-normative nature is also characteristic of the participants in judicial relations: on the one hand, they are characterized by a specific procedural status, on the other - social.
It is determined that during the procedural activity the court carries out a casual or normative interpretation of the norms of law. The features of judicial interpretation are highlighted, such as its implementation by a certain subject, intellectual and volitional component, implementation of interpretation directly during the resolution of the case on the merits.
Key words: justice, judicial proceedings, sociology of law, philosophy of law, justice, interpretation of legal norms.
