CC BY
11
Вкник Нацюнального унiверситету "Львiвська полгтехшка". Серiя: "Юридичш науки" Т. 7, № 2, 2020
УДК 340.12
Любов Ватаманюк
астрант III року навчання спещальносп 081 "Право" кафедри теори, ютори та фшософи права Навчально-наукового 1нституту права, психологи та шновацшно! освiти Нацiонального унiверситету "Львiвська полгтехшка"
lyubof13 @gmail. сот
КОРЕЛЯЦ1Я НАУКОВИХ П1ДХОД1В ЩОДО ДЕФ1НЩП
ПРАВОСУДДЯ
http://doi.org/10.23939/law2020.26.042
© Ватаманюк Л., 2020
Огляд наукових поглядiв на дефшщт "правосуддя" демонструе його неодно-значшсть та проблематичнiсть, а вiдтак актуалiзуе його дослiдження. Проаналiзовано теоретичнi напрацювання вщомих вчених конституцiйнi положення щодо правосуддя та визначено сучаснi пiдходи до тлумачення означеного поняття. З'ясовано, що правосуддя - це виршення судами певних спор1в (конфлiктiв) на основi права, що вiдповiдае справедливости, рiвностi, свободи та гуманiзму. Аргументовано доведено, що правосуддя онтолопчно значиме лише у вимiрi справедливостi.
Ключовi слова: правосуддя; дiяльнiсть судових оргашв; судово-владнi в1дносини; судова влада; судовий контроль; судочинство; судовий сшр; справедливкть.
Постановка проблеми. Сьогоднi суспiльнi запити значною мiрою зверненнi до правосуддя, що зумовлено сощально-полггичними змiнами, постшною трансформацieю судово! системи. Правосуддя як зашб вiдновлення стану сощально1 рiвноваги е дiяльнiстю, надзвичайно значущою для суспшьства. Нестабiльнiсть системи - першооснова для обмеження права на доступ до правосуддя. Поряд iз законодавчим забезпеченням, значно впливають на правосуддя рiзноманiтнi чинники соцiального характеру зумовлеш вiдповiдним ступенем активностi та ефективносп участi держави у забезпеченнi цього права. Це i економiчнi, i полiтичнi, i соцiально-психологiчнi та iншi чинники, якi потрiбно розглядати в сукупносп з iншими юридичними гарантами. У свiтлi цих тенденцiй можна стверджувати про актуальнють перегляду доктринально! концепци правосуддя, позаяк И не можна сприймати як внутршньо завершену.
Аналiз дослiдження проблеми. Поняття "правосуддя" е предметом дослщження низки наукових розвщок. Практично всi науковцi, як займаються вивченням судово1 дiяльностi, пею чи iншою мiрою розглядають категорда "правосуддя". Зокрема, необхiдно вiдзначити таких вчених, як О. Андрущенко, В. Б^ун, Л. Воскобiтова, К. Гусаров, Н. Гураленко, С. Загайнова, С. Ювалов, Б. Малишев, М. Смокович, С. Таликш, О. Ткачук, А. Чернушенко, О. Щербанюк. Науковi розвщки цих науковцiв становлять основу теори дослщження феномену правосуддя у його фшософсько-правовому розумшш, дають тдстави для критично1 переоцiнки здобуткiв вчених задля перспективного поступу як теори, так i практики правосуддя на сучасному етат функцiонування та подальшого розвитку демократично1 правово1 держави Украша.
Корелящя наукових тдходгв щодо дефШци правосуддя
Метою статт - на mдставi теоретичних аргументацш вщомих учених здшснити кореляцiю наукових пiдходiв щодо дефшщп правосуддя.
Виклад основного матерiалу. Поняття "правосуддя" протягом усього розвитку правничо! науки було предметом жвавих дискусш й дефiнiзувалося по-рiзному. Вiдтак, ниш воно характеризусться вiдсутнiстю едино! концепцп та iснуванням низкою окремих пiдходiв, якi iнодi е цiлком антитетичними.
Низка науковщв вважае, що судова влада здшснюе лише одну функщю. На думку В. Лазарево!, такою функщею е судовий захист прав i свободи людини та громадянина, а формою реалiзащ! судово! влади - правосуддя, яке здшснюеться шляхом конституцшного, адмшстра-тивного, цивiльного та кримшального судочинства. Водночас дослiдниця згоджуеться з тим, що суд як орган судово! влади виконуе рiзнi види дiяльностi, зокрема й судовий контроль. В^м, останнш цiлком збтатися iз узвичаеним уявленням про правосуддя як форму здшснювання судово! влади [1, с. 39-42].
Аналопчно! позици дотримуеться й I. Петрухiн, упм зауважуе, що функцi! судово! влади можуть визначатися i як !! цiлi. Розв'язання соцiальних конфлiктiв не завше пов'язано з вiдновленням прав. Формою реалiзацi! судово! влади е не лише правосуддя, вона може проявлятися у виглядi постанов Пленуму ВСУ, як скеровують судову практику в певне русло; у встановленш судами факпв, що мають певне юридичне значення через вiдсутнiсть правового спору, а теж й в шших вщносинах. Вiдтак, пiд функщею (завданнями, метою) судово! влади вчений пропонуе розумгги розв'язання сощально-правових конфлшпв й встановлення юридичних фактiв через здшснення правосуддя у формах конституцшного, арбггражного, адмiнiстративного, цивiльного та кримшального судочинства [2, с. 86].
Деяю вчеш як едину функцiю судово! влади виокремлюють саме правосуддя. С. Загайнова розмежовуе функщ! судово! влади на внутршш та зовшшш, вважаючи основною i единою серед останшх саме правосуддя [3, с. 34]. Вчеш С. Ювалов, В. Самохвалов, М. Смокович теж визнають правосуддя як едину функщю судово! влади, проявом яко! е здшснення судового контролю в його рiзних рiзновидах [4, с. 27; 5, с. 30; 6, с. 106]. В^м, на думку А. Чернушенко, у практичнш площиш суди теж здшснюють й iншi функцi! (правоохоронну, правозахисну, виховну тощо), втiм вони виконуються виключно у межах реалiзацi! правосуддя [7, с. 15].
Тому представники шшого шдходу вважають, що функщ! суду та судово! влади не допустимо зводити лише до вщправлення правосуддя, розгляду та виршення юридичних справ. При цьому вони визначують рiзну !х кiлькiсть, так бшьшють науковцiв виокремлюють двi функцi!, а саме: здшснення правосуддя й судовий контроль. Низка вчених разом з означеними функщями додатково виокремлюють й третю - функщю управлшня (правозастосовно! дiяльностi суду) або функщю тлумачення [8, с. 79]. В. Бринцев окреслюе чотири функщ! - правосуддя, судовий контроль, судове санкщонування та судовий нагляд [9, с. 57]. С. Штогун об'еднуе функщ! за певними напрямками дiяльностi: оргашзацшш; функщ!, пов'язаш iз реалiзацiею правосуддя; функщ! судового контролю та функщ! зi забезпеченням виконання судового ршення [10, с. 91]. Вим, чимало науковщв солщаризуються в тому, що iз розумшням соцiумом значимостi судового захисту багатофункщо-нальнiсть судово! влади розширюватиметься (!! функцi! доповнюватимуться), тобто перелш не е вичерпним та остаточним [10, с. 90].
Певна частина вчених всю судову дiяльнiсть визначають як правосуддя. Зокрема, таку позищю обгрунтовуе К. Гусаров, вщзначаючи, що "правосуддя - це основна та едина дiяльнiсть судових оргашв, яка полягае у необмеженш судовiй юрисдикцп" [11, с. 21]. Вiдтак, вш виокремлюе функцi! правосуддя: позовне провадження, контрольна функщя, розгляд й виршення справ у безспiрному порядку, застосування до порушниюв процесуального закону заходiв процесуально! вiдповiдальностi, тлумачення правових норм [11, с. 23-35].
Проте, О. Ткачук пiддаe критищ такий пiдхiд, звертаючи yвагy на такi аспекти. По-перше, необхщно критично ставитися до твердження, що основним завданням сyдовоï влади e сама дiяльнiсть судових органiв стосовно здшснення правосуддя - eдина та виключна дiяльнiсть цих органiв. Вщповщно, правосуддя можна розглядати i як мету (в цьому випадку змют правосуддя пов'язyeться з поняттям справедливости, i як сама дiяльнiсть для досягнення ^eï мети. Як не парадоксально, але правосуддя (як мета) може бути досягнуте лише шляхом правосуддя (виключноï дiяльностi суду щодо розгляду та виршення правових справ у встановленш законом процесуальнш форм^. Мета ж e орieнтиром, досягнення якого здiйснюeться через дiяльнiсть. Правосуддя не e самоцшлю, себто не може правосуддя здшснюватися заради самого правосуддя, незалежно вщ того, чи розyмieмо ми його як справедливють, чи як дiяльнiсть. Правосуддя здiйснюeться заради захисту прав, свобод та штереив, що сприяe досягненню загальноï мети - елiмiнацiï невизначеностi у правах. По-друге, не завжди мета (завдання) та напрями дiяльностi, взят у сyкyпностi, дають можливiсть правильно означити функщю. Йдеться про те, що в окремих випадках мета та способи ïï досягнення можуть збтатися, вим при цьому функцп рiзних сyб'eктiв e нетотожними. По-третe, поза увагою представникiв цього тдходу залишаються зовнiшнi прояви ïï ознак, що вщображають соцiальне призначення та особливе мюце в певному суспшьств [S, с. S4].
Iнший шдхщ щодо поняття "правосуддя" позначye ним не лише судову дiяльнiсть, але й дiяльнiсть iнших юрисдикцiйних оргашв, яю створенi для захисту порушених прав та законних штереив. З огляду на це, в науковому дискурс використовують такi термiни, як "вщновне правосуддя", "економiчне правосуддя", "громадське правосуддя", "посвiдчyвальне правосуддя", "третейське правосуддя", "альтернативне правосуддя", "превентивне правосуддя". Вим, цю позицiю спростовye вчена О. Щербанюк, зауважуючи, що правосуддя як форма здшснювання сyдовоï влади e завше дiяльнiстю. Hосieм сyдовоï влади як галyзi державноï влади e лише суди, передбачеш Конститyцieю та законами Украши. Тому, жодним шшим органам не можуть делегуватися функцп щодо здшснення сyдовоï влади, вщтак, не можуть претендувати й на функцп оргашв правосуддя, а ï^ дiяльнiсть не e судочинством. Захист прав й законних iнтересiв громадян, юридичних осiб щодо безспiрних питань забезпечують нотарiат, реeстрацiйнi органи, однак виршення ними цих правових проблем, на думку дослщнищ, не e здшсненням правосуддя [i3, с. i57].
Так, ч. i ст. i24 Конститyцiï Украïни декларye, що "правосуддя в Украш здiйснюють виключно суди" [i4]. Втiм комплексно проаналiзyвавши вiдповiдний роздiл Конститyцiï, заyважyeмо, що у ньому окреслено правове регулювання не лише судових оргашв, але i Вищоï ради правосуддя, прокуратури та адвокатури (ст. ni), що розширюe коло сyб'eктiв цього роздiлy. Також, принциповим зпдно з Конститyцieю e повновладдя народу (ч. II ст. 5 Конституци Украши), який також зпдно ч. 5 ст. i24 бере безпосередню участь у здшсненш правосуддя через присяжних [i4].
Однак, впровадження iнститyтy присяжних у сучасних реалiях Украïни e не бшьш нiж бажанням влади продемонструвати прагнення до eвропейських iдеалiв правосуддя. Позаяк украшський законодавець чiтко не прописав ш процедури ï^ формування, ш не розмежував компетенцiï мiж ними та професшними суддями й загалом немаe сприяння держави щодо шдвищення зацiкавленостi громадян у здiйсненнi правосуддя.
Iœye й iнша позицiя, що правосуддя e лише частиною сyдовоï дiяльностi, визначеною за рiзними ознаками. Так, Н. Авдeeнко вважаe, що до правосуддя не можна вщносити ди щодо пiдготовки справи до судового розгляду та дп, як не призводять до виршення справи по суп, зокрема i винесення ухвал про закриття провадження у справi [i5, с. i57]. Вим, дослiдниця Л. Воскобiтова стверджye, що правосуддя e сутшстю судово-владних вщносин, якi передбачають не лише розгляд справи по суп, втiм i новi контрольнi повноваження суду [i6, с. i2].
У межах дослiджyваноï проблематики окремоï уваги заслyговye наукова позищя А. Селiванова, який наголошye на необхiдностi становлення судового права як окремоï галyзi в
Корелящя наукових nidxodie щодо дефШци правосуддя
OTcreMi права. Позаяк, на його думку, залишасться невизначеною концепщя загального розумшня багатьох проблем у правосуддя якi не можна вирiшити лише теоретично чи в окремш галузi права. Судове право не конкуруе з ними, позаяк стосуеться правосуддя як оргашзацп судового порядку в державi з нацiональною системою права i законодавства. Доктрина визначае судову владу з власним предметом, оргашзацшною структурою, принципами судочинства тощо. Вчений стверджуе, що саме предмет судового права дае можливють поеднати три сегмента судово! влади -оргашзащю правосуддя, судочинство i статус осiб, якi безпосередньо здiйснюють правосуддя [17, с. 9]. За такою аргументащею що правосуддя е визначальним критерiем справедливости об'ективностi та законностi у правозастосуванш в судовiй системi, фундаментом оргашзовано! судово! влади.
Огляд наукових поглядiв на дефiнiцiю "правосуддя" демонструе його неоднозначнють та проблематичнiсть, а вщтак актуалiзуе його дослiдження. Необгрунтованим убачаеться, насамперед, визначення правосуддя як "судово! влади" чи "судочинства", позаяк кожна з цих категорш знаходиться у власнш площиш. Важливим чинником побудови змютовного наповнення дефiнiцi! "правосуддя" е звернення до фшософи права, позаяк воно мае щеолопчне навантаження. Небезпiдставно в англiйськiй мовi правосуддя та справедливють окреслюються одним термшом "justice".
Виходячи з наукових доробюв знаних теоретикiв цiе! дослiдницько! сфери В. Б^уна [18] та Б. Малишева [19], можна визначити два основш пiдходи до осмислення сутносп правосуддя. Перше функцiональне, яке визначае правосуддя (або ж уникае визначень) як юридичну процедуру реалiзацi! функци судово! влади: розгляд справ, захист прав i свобод людини i громадянина, охорона конституцiйного ладу. Правосуддя постае як зашб виявлення та виконання судово! влади. Друге сутшсне, змютовне, що полягае в характеристик правосуддя на основi змiстовних (а не формальних) ознак дiяльностi суду iз вирiшення справ [18, с. 24].
У цьому контекст В. Б^ун визначае суть правосуддя через його розумшня. Перше ототожнюе його з судочинством, судовим розглядом справ, натомють друге акцентуе на внутршшх характеристиках судово! дiяльностi. Вiдтак, якщо перше акцентуе на функцiях та суб'ектному складi дiяльностi, то друге - на змют судового процесу та його мет^ зокрема справедливости Тому закономiрним е розумiння правосуддя як справедливосп у значеннi мети судочинства як судово! дiяльностi [18, с. 25]. Отже, правосуддя здшснюеться через судочинство як форму дiяльностi.
Теоретик Б. Малишев формулюе, що правосуддя пов'язане iз категорiею "мета", а судочинство - з результатом, мета належить до сфери щеального, а результат - до сфери реального. Звщси мета е щеалом, що грунтуеться на певних цшнюних дезидератах щодо дiяльностi суду iз розгляду спорiв, а результат е конкретним тдсумком дiяльностi суду, який може вщповщати метi або ж i нi. Позаяк, мета входить до сфери надежного, а результат - до сфери сущого, то в цьому ракурс правосуддя е належним, а судочинство е сущим [19, с. 49].
Вчений зауважуе, що правосуддя - це значною мiрою аксюлопчне поняття, себто дiяльнiсть судiв, яка вiдповiдае певним цшнюним, морально-правовим характеристикам, натомiсть дiяльнiсть судiв, яка не вiдповiдае !м, а формальним вимогам закону, називае судочинством. Отже, правосуддя у першому наближенш слщ розглядати як судочинство, що вщповщае вимогам справедливостi i е шструментом досягнення справедливостi при виршенш судового спору, що виражаеться у належному захисп судом прав i свобод людини [19, с. 50]. Отже, правосуддя ширше, глибше, багатоаспектшше поняття й означае застосування не закону, а права та справедливости
Схожо! позицi! дотримуеться G. Таликш, невiд'емно пов'язуючи правосуддя iз утвердженням права, що покликане визначати не лише дiяльнiсть суду, вим i дiяльнiсть "правового" суду, поеднуючи ознаки, що засвщчують високий рiвень судово! дiяльнiсть: справедливiсть, своечаснiсть, ефективнiсть, доступнють та iншi риси, якi пов'язуються в соцiумi з уявленням про щеальний суд. Правосуддя завжди мае позитивне забарвлення, тодi як "судова влада", "судочинство" його позбавленi [20, с. 166].
С. Погребняк теж наголошуе, що лише дотримання вимог справедливости у процес здiйснення судочинства дае тдстави характеризувати його як правосуддя [21, с. 63]. Вщтак, правосуддя онтолопчно значиме лише у вимiрi справедливостi.
Вiдтак, на думку Б. Малишева, пiд правосуддям слiд розумгги спосiб розв'язання спору про право, яким захищаються права i свободи суб'екпв права (фiзичних осiб, юридичних осiб, держави, суспiльства): на пiдставi закону та принципiв справедливостi, рiвностi, свободи i гуманiзму; на постшнш i професiйнiй основi спецiальними органами державно! влади - судами, акти яких забезпечуються авторитетом держави [19, с. 49].
Висновки. Отже, на грунт рiзних розумшь, таких як: "владний смисл" (правосуддя як форма здшснення судово! влади), "правореалiзацiйний смисл" (правосуддя як судове здшснення права), "резолютивний смисл" (правосуддя як судове виршення конфлiкту), "балансуючий смисл" (правосуддя як судове балансування), у сучаснш правовш доктринi актуалiзуеться правозахисний смисл правосуддя (правосуддя як судовий захист). Останне зумовлене тим фактом, що право на судовий захист постае проявом дп основоположного принципу права - верховенства права, а саме таких його аспектов, як прюритетшстъ та забезпечешсть прав i свобод людини та захист !х судом [22, с. 275].
Дослiдивши рiзнi пiдходи, вважаемо, що пiд правосуддям слщ розумiти вирiшення спорiв про право, яким захищаються права i свободи суб'екпв права: на пiдставi закону, що вiдповiдае принципам справедливости, рiвностi, свободи та гуманiзму; на основi дiяльностi, яку здiйснюють спещальш органи державно! влади, що уособлюють собою судову владу.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Лазарева В. А. Судебная власть и ее реализация в уголовном процессе. Самара: Изд-во "Самарский университет", 1999. 136 с. 2. Судебная власть Абова Т. Е., Абросимова Е. Б., Боровский М. В., Булаковский С. В., и др.; Отв. ред.: Петрухин И. Л. Москва: ООО "ТК Велби", 2003. 720 с. 3. Загайнова С. Судебные акты в гражданском и арбитражном процессе. Москва: Волтерс Клувер, 2007. 400 с. 4. Кивалов С. В. Судебная реформа в Украине: разочарования и надежды. Одесса: Юридична лггература, 2010. 311 с.5. Самохвалов В. П. Загальна теор1я судово!' влади: системно-правов1 аспекти розвитку: навч. поаб. для студ. вищ. навч. закл. Укра!ни. Ки!в: Юспшан, 2010. 135 с. 6. Смокович М. Судова влада: м1сце в суспшьств1 та судовий контроль. Юридична Укра!на. 2012. № 10. С. 103-106. 7. Чернушенко А. В. Судова влада i судова система Укра!ни. Судова апелящя. 2005. № 1. С. 15-16. 8. Ткачук О. Функцп судово!' влади та сфера цившьного судочинства. Часопис цившьного i кримшального судочинства. 2016. № 3. С. 77-96. 9. Брынцев В. Д. Судебная власть (правосудие). Итоги реформ 1992-2003 гг. на Украине. Харьков: Ксилон, 2004. 224 с. 10. Штогун С. Функцп та повноваження судово! влади. Юридична Укра!на. 2008. № 4. С. 88-92. 11. Гусаров К. В. Перегляд судових ршень в апеляцшному та касацшному порядках. Харшв: Право, 2010. 352 с. 12. Гриценко I. С., Погорецький М. А. Судова влада в Укра!ш: до визначення поняття. Право i суспшьство. 2012. № 2. С. 23-27.13. Щербанюк О. В. Становления концепцп судового права. Науковий в1сник Ужгородського нацюнального ушверситету. 2015. Т. 1. С. 157-160. 14. Конститущя Укра!ни. База даних "Законодавство Укра!ни" / ВР Укра!ни. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254 %D0 %BA/96-%D0 %B2 %D1 %80 15. Авдеенко Н. И. Механизм и пределы регулирующего воздействия гражданского процессуального права. Л.: Изд-во ЛГУ. 1969. 72 с. 16. Воскобитова, Л. А. Теоретические основы судебной власти : учебник. Москва: Норма : ИНФРА-М, 2020. 288 с. 17. Сел1ванов А. Судове право як самостшна галузь системи сучасного укра!нського права. Право Укра!ни. 2015. № 3. С. 9-17. 18. Бпун В. С. Фшософ1я правосуддя як напрям фшософп права. Часопис Ки!вського ушверситету права. 2009. № 4. С. 19-26. 19. Малишев Б. Судова правотворч1сть як зааб досягнення мети правосуддя. В1сник Вищо! ради юстицп. 2011. № 1 (5). С. 47-62. 20. Талишн £. А. Зм1ст поняття "правосуддя" у контексп функцш господарського суду. Ушверситетсьш науков1 записки. 2011. № 4. С. 164-169. 21. Погребняк С. П. Основоположш принципи права (зм1стовна характеристика). Харшв: Нац. юрид. акад. Укра!ни 1м. Ярослава Мудрого, 2008. 240 с. 22. Гураленко Н. А. Цшшсно-смислов1 константи судд1вського пiзнания: дисерт. на здоб. наук. ступеня доктр. юрид. н. Чершвщ, 2016. 393 с.
Корелящя наукових nidxodie щодо дефтцп правосуддя REFERENCES
1. Lazareva V. A. Sudebnaia vlast y ee realyzatsyia v uholovnom protsesse [Judiciary and its implementation in criminal proceedings]. Samara: Yzd-vo "Samarskyi unyversytet", 1999. 136 p. 2.Sudebnaia vlast [Udiciary] Abova T. E., Abrosymova E. B., Borovskyi M. V., Bulakovskyi S. V., y dr.; Otv. red.: Petrukhyn Y. L. Moskva: OOO "TK Velby", 2003. 720 p.3. Zahainova S. Sudebnue aktbi v hrazhdanskom y arbytrazhnom protsesse [Judicial reform in Ukraine: disappointments and hopes]. Moskva: Volters Kluver, 2007. 400 p.4. Kyvalov S. V. Sudebnaia reforma v Ukrayne: razocharovanyia y nadezhdu [Judicial reform in Ukraine: disappointments and hopes]. Odessa: Yurydychna literatura, 2010. 311 p.5.Samokhvalov V. P. Zahalna teoriia sudovoi vlady: systemno-pravovi aspekty rozvytku[General theory of judicial power: system-legal aspects of development]: navch. posib. dlia stud. vyshch. navch. zakl. Ukrainy. Kyiv: Yustinian, 2010. 135 p.6.Smokovych M. Sudova vlada: mistse v suspilstvi ta sudovyi control [Judiciary: place in society and judicial control]. Yurydychna Ukraina. 2012. № 10. P. 103-106.7.Chernushenko A. V. Sudova vlada i sudova systema Ukrainy [Judiciary and the judicial system of Ukraine]. Sudova apeliatsiia. 2005. № 1. P. 15-16.8. Tkachuk O. Funktsii sudovoi vlady ta sfera tsyvilnoho sudochynstva[Functions of the judiciary and the sphere of civil proceedings]. Chasopys tsyvilnoho i kryminalnoho sudochynstva. 2016. № 3. P. 77-96.9. Brbmtsev V. D. Sudebnaia vlast (pravosudye)[Judiciary (justice)]. Ytohy reform 1992-2003 hh. na Ukrayne. Kharkov: Ksylon, 2004. 224 p.10. Shtohun S. Funktsii ta povnovazhennia sudovoi vlady [Functions and powers of the judiciary]. Yurydychna Ukraina. 2008. № 4. P. 88-92.11. Husarov K. V. Perehliad sudovykh rishen v apeliatsiinomu ta kasatsiinomu poriadkakh [Review of court decisions in the appellate and cassation procedures]. Kharkiv: Pravo, 2010. 352 p.12. Hrytsenko I. S., Pohoretskyi M. A. Sudova vlada v Ukraini: do vyznachenniaponiattia [Pogoretsky MA Judiciary in Ukraine: to define the concept]. Pravo i suspilstvo. 2012. № 2. P. 23-27.13. Shcherbaniuk O. V. Stanovlennia kontseptsii sudovoho prava [Formation of the concept of judicial law]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu. 2015. T. 1. P. 157-160.14.Konstytutsiia Ukrainy [The Constitution of Ukraine]. Baza danykh "Zakonodavstvo Ukrainy" / VR Ukrainy. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254 %D0 %BA/96-%D0 %B2 %D1 %80. 15.Avdeenko N. Y. Mekhanyzm y predelu rehulyruiushcheho vozdeistvyia hrazhdanskoho protsessualnoho prava[The mechanism and limits of the regulatory impact of civil procedural law ]. L.: Yzd-vo LHU. 1969. 72 p.16.Voskobytova, L. A. Teoretycheskye osnovu sudebnoi vlasty [Theoretical foundations of the judiciary] : uchebnyk. Moskva: Norma : YNFRA-M, 2020. 288 p.17.Selivanov A. Sudove pravo yak samostiina haluz systemy suchasnoho ukrainskoho prava [Judicial law as an independent branch of modern Ukrainian law]. Pravo Ukrainy. 2015. № 3. P. 9-17.18.Bihun V. S. Filosofiiapravosuddia yak napriam filosofii prava [Philosophy of justice as a direction of philosophy of law]. Chasopys Kyivskoho universytetu prava. 2009. № 4. P. 19-26.19.Malyshev B. Sudova pravotvorchist yak zasib dosiahnennia mety pravosuddia [Judicial lawmaking as a means to achieve the goal of justice]. Visnyk Vyshchoi rady yustytsii. 2011. № 1 (5). P. 47-62.20.Talykin Ye. A. Zmist poniattia "pravosuddia" u konteksti funktsii hospodarskoho sudu [The content of the concept of "justice" in the context of the functions of the commercial court]. Universytetski naukovi zapysky. 2011. № 4. P. 164-169.21.Pohrebniak S. P. Osnovopolozhni pryntsypy prava (zmistovna kharakterystyka) [Fundamental principles of law (substantive characteristics)]. Kharkiv: Nats. yuryd. akad. Ukrainy im. Yaroslava Mudroho, 2008. 240 p.22. Huralenko N. A. Tsinnisno-smyslovi konstanty suddivskoho piznannia [Value-semantic constants of judicial cognition]: dysert. na zdob. nauk. stupenia doktr. yuryd. n. Chernivtsi, 2016. 393 p.
Дата надходження: 06.04.2020р.
Lyubov Vatamanyuk
Department of Theory, History and Philosophy of Law Institute of Law, Psychology and Innovative Education Lviv Polytechnic National University
CORRELATION OF SCIENTIFIC APPROACHES TO THE DEFINITION OF JUSTICE
A review of scientific perspectives on the definition of justice demonstrates its ambiguity and problematic nature, and consequently updates its research. The article analyzes the theoretical works of well-known scientists constitutional provisions on justice and defines modern approaches to the interpretation of this concept. Justice has been found to be the solution of certain disputes (conflicts) by the courts on the basis of law, which is equal to justice, equality, freedom and humanism. It is argued that justice is ontologically meaningful only in the dimension of justice.
Key words: justice; the activities of the judiciary; judicial power relations; judiciary; judicial control; proceedings; litigation; justice.
