CC BY
173
arson, normative legal act, Criminal code, forest area.
УДК 342.5:347.991
Т. В. Пустовойт
ПОНЯТТЯ C^OBOÏ ВЛАДИ ТА ÏÏ М1СЦЯ В КОНСТИТУЦ1ЙНО-ПРАВОВОМУ МЕХАН1ЗМ1 ПУБЛIЧНОÏ ВЛАДИ
Дана стаття присвячення розкриттю правовое природи судовог влади в конституцтному механiзмi публiчно'ï влади. На пiдставi проведеного аналiзу виокремлюються ключовi ознаки та складовi судовоï влади. Вбачаеться, що суд - це самосттний вид сощальних вiдносин спрямований на виршення (подолання, розв 'язання та запоб^ання) правових конфлiктiв у суспiльствi. Водночас, судова влада об'ективуеться через статичну (судоустртну) та динамiчна (процесуальна) форми суду.
Ключовi слова. Суд, судова влада, правосуддя, держава, сустльство.
Постановка проблеми. Ниш судову владу розглядають як пол^ичний i правовий феномен, який адекватно вщображае прагнення до формування правово'1 держави, яка грунтусться на доктриш подшу влади [1].
Теоретичне розкриття багатогранносп таких сощально-правових явищ, як «суд» та «судова влада» е важливим завданням в^чизняно!' науки. I тут варто нагадати, що поняття «судова влада» в його сучасному конституцшно-правовому розумшш вперше з'явилось у Декларацп про державний суверештет Украши, ухваленш Верховною Радою Украшсько'1 РСР 16 липня 1990 р. У роздш третьому цього документа проголошено, що «державна влада в Республщ здшснюеться за принципом ïï подшу на законодавчу, виконавчу та судову».
Анал1з остантх досл1джень i публжацш. З моменту проголошення Украшою CBOеï незалежносп та обрання нового щеолопчного напряму свого розвитку, глибокому теоретичному осмисленню конституцшно-правово'1' природи «суду» та «судово'1' влади» присвячено дослщження В. Д. Бринцева, В. В. Городовенка, В. В .Сердюка, I. С. Марочкша, Л. М. Москвич, I. В. Назарова, О. Л. Копиленка, М. П. Орзiх, В. Ф. Погоршка, С. В. Прилуцького, I. В. Юревич та ш.
Виклад основного матерiалу. Вбачаеться, що судова влада — це особливий вид влади, який за своею природою суттево вiдрiзняеться вщ законодавчо'1' та виконавчо'1' складових системи влади.
кнування судово'1' влади нарiвнi iз законодавчою та виконавчою е обов'язковою ознакою демократично'' держави. Вiдокремлення судово'1 влади вщ iнших державно-владних структур свщчить про серйозне просування держав до реалiзацiï принципу верховенства права, закршлених ним iдей свободи i справедливость Головне призначення судово! влади — охорона члешв суспiльства вщ будь-якого свавiлля громадян i неправильних дш самоï держави, ïï оргашв, посадових осiб. Без здiйснення подiбноï дiяльностi держава не може вважатися правовою.
Забезпечуючи виршення на основi права конфлш^в, що виникають у суспшьста, пiдпорядковуючи закону всiх суб'екпв суспiльного життя, судова влада ввдграе украй важливу роль у стримуванш й противазi законодавчоï i виконавчоï гшок влади, здiйсненнi правового контролю над ïx дiяльнiстю. Ця функцiя стае найбiльш ефективною лише у тому раз^ якщо судова влада мае можливють оцiнювати
вщповщшсть Конституцп дiяльнiсть законодавчо1 i виконавчо1 влад, визнавати нечинними т 1х акти, якi суперечать Основному Закону [2].
Водночас, заглиблюючись у сутшсть такого складного соцiального явища, як «суд» та похiдного вщ нього полiтико-правового явища «судовоИ влади», можна бачити 1х рiзноплановiсть та багатограншсть.
Свого часу М. О. Чельцов-Бебутов зазначав, що слово «суд» мае два значення. Перше стосуеться органу, який надшено функщею по здшсненню правосуддя. Водночас слово «суд» означае також судову дiяльнiсть, судочинство. У даному сена говорять: «суд здшснюеться вщкрито, з участю обвинувача й захисника» чи «закритий суд» [3].
У правовш лiтературi, наущ, на практицi термiн «судова влада» також вживаеться у рiзних значеннях. Так, можна говорити, що судова влада — це суд, система вщповщних установ. Бшьшють сучасних дослщниюв у цш сферi визначають 11 як сукупнiсть органiв, що здiйснюють правосуддя. Дехто з науковцiв ототожнюе судову владу з 1! функщею — правосуддям.
Зокрема, П. М. Рабшович вважае, що судова влада — це вид публiчноi влади, що здшснюеться державою та 11 органами, здатшсть тдпорядковувати сво'ш волi поведiнку людей та дiяльнiсть об'еднань, що знаходяться на 11 територи [4].
М. П. Орзiх вважае, що Конститущя Укра1ни визначила судовш владi мiсце не як власне влад^ а як виду державно! дiяльностi [5], а В. С. Смородинський дшшов висновку, що «судова влада — це судовий вплив на суспшьш вщносини» [6].
1нша група вчених (В. Т. Нор [7], П. А. 1ванчишин [8], Н. С. Юзшова [9] та ш.) розглядае судову владу як систему судових оргашв, ототожнюючи 11, таким чином, iз судовою системою.
Водночас А. О. Селiванов вважае судову владу самостшним видом державно1 влади, яка не може обмежитись тшьки системою загальних i спецiалiзованих судiв, i тому вона функцiонуе у двох формах оргашзацп — як судовий лад i як судовий устрш. Останнiй означае правосуддя, а до судового ладу можуть входити iншi суб'екти, як безпосередньо не здшснюють функцп правосуддя [10].
Ю. М. Грошевий обгрунтовано стверджуе, що судова влада — це, з одного боку, система судiв, а з другого — система владних повноважень, якими надшено суди [11].
На думку А. М. Хливнюк, термш «судова влада» слщ розглядати ширше, шж просто як систему судових оргашв держави, так само не можна його лише ототожнювати i з близьким термшом «правосуддя».
Судова влада — це передуам вид державно1 влади, яку здшснюють певш державш органи. Але влада — це не тшьки ^ чи iншi установи, посадовi особи, а й функцп, яю 1м належать, а також 1х реалiзацiя. Змют поняття «влада» тлумачиться в основному значенш як особлива форма сощальних вiдносин, яка складаеться з можливосп здiйснювати свою волю, контролювати поведшку когось (iншоi людини чи сощальних груп). При аналiзi поняття «судова влада» в лiтературi зазначаеться, що помилково розглядати судову владу як державний орган — суд, адже влада е тим, що цей орган може зробити (по сут^ це повноваження, функщя, але не 11 виконавець), встановленою законом можливютю виконувати визначеш дп й самим виконанням цих дш.
Судова влада виконуе ролi арбгтра шляхом справедливого виршення правових конфлш^в мiж громадянами, органами влади та органiзацiями i контролера за виконанням законiв, дiями представникiв державних органiв. 1з щею метою судова влада, тобто уповноважеш на те державнi органи (суди), чинить правосуддя та здшснюе судовий контроль вщповщно до принципiв права i справедливостi [12].
Розкриваючи сощальну та правову природу судово1 влади, М. О. Колоколов,
С. Г. Павликов та А. М. Сачков вщзначають, що судова влада - це, по-перше, юторична реальшсть, унiкальнi й водночас закономiрнi сустльш в1дносини, соцiальна природа яких полягае у потенцiйнiй здатностi людства. Вона опираеться у свош дiяльностi на таку соцiальну цiннiсть, як право, за допомогою якого виршуються певнi категорп соцiальних конфлiктiв. У суспшьства е право не тшьки ухвалювати рiшення в процесi ïx розв'язання, а й домагатися ïx обов'язкового виконання.
Судова влада — це притаманний сощальнш природi людини засiб i необxiдна умова функщонування високорозвинуто'1' сощальноï спiльностi, а також зааб загального зв'язку (комушкацп), що виникае мiж високоорганiзованими людьми у процес вирiшення певних категорiй сощальних конфлштсв, символiчний посередник, що забезпечуе виконання взаемних для громадян i держави зобов'язань на основi норм права.
Судова влада — iнституцiалiзацiя очшування суспiльством того, що розв'язанню сощальних конфл^тсв, якi виникають, буде придшено належну увагу.
Судова влада — це прийнята певною людською спшьнотою процесуально-правова парадигма поведiнки суб'екпв права при вирiшеннi соцiальниx конфлштсв. Ця влада характеризуеться багатограннiстю, складшстю i системнiстю.
По-друге, наявнiсть комплексу судово-владних вiдносин народу, нацп, поличного (громадянського) суспiльства, в яких народ, нащя, полiтичне (громадянське) суспiльство одночасно i об'ект, i специфiчний суб'ект, оскшьки iснування державно'1' влади, а отже, i судово'1' влади поза народом, нащею, полiтичним (громадянським) суспшьством абсолютно неможливе, адже вони самi — ïï джерела. Суд (судова система) — це апарат судово'1 влади, особливi державнi установи (за своею сутшстю унiкальна особлива форма державно-владних правовщносин оргашзацшно-структурного характеру), що специфiчним чином каталiзують процес державного управлшня при вирiшеннi сощальних конфлштсв. При розв'язаннi конкретного сощального конфлiкту суд - державна установа - виступае не тшьки ноаем судово! влади, а й е суб'ектом процесу.
По-трете, наказ суб'екта, що здшснюе судову владу, - фактично воля народу в редукцп оргашв держави - судiв стосовно до об'екта, тобто цього самого народу, обов'язково супроводжуеться погрозою застосування санкцп у разi непокори. Погроза може бути виражена в рiзниx формах. Особливють застосування сили державою в даному випадку полягае в тому, що вона виходитиме не тшьки вщ держави (зсередини), а й вщ ïï апарату, тобто для суспшьства начебто ззовш. За вдалого переб^у судового розгляду в суспшьсга швидко формуеться упевнешсть, що встановлений характер судово-владних правовщносин для нього - благо, тому потреба в зовшшнш силi вщпадае або мiнiмiзуеться. Сощальш конфлiкти вирiшуються судом не за допомогою зовнiшньоï сили, а шляхом удосконалення, спецiалiзацiï владних вiдносин. Поява самостiйноï i незалежноï судовоï влади — результат саме такого розвитку владних вщносин.
По-четверте, правовi норми, якi встановлюють, що суб'ект, який вщдае «накази», — суд, мае на це право, а об'ект — народ (як учасники конкретного провадження, так i суспшьство загалом) зобов'язаний пщкорятися його наказам. Таким чином судова влада стае лептимною i розпадаеться на сукупшсть рядових правовщносин влади — пщпорядкування процесуального характеру.
В оргашзацп судочинства використовуеться все, що може бути конвертоване в судову владу (i багатство, i вплив, i культура). При цьому судову владу як ресурс народ передае (делегуе) судам (суддям), яю, за загальним визнанням, е ноаями судовоï влади.
Водночас судова влада — стшю людсью вщносини, тому вона не мютиться у конкретному державному апарат^ у самому суспшьсга шчого не змшиться, якщо лише
змшити назву судiв, проголосити змагальшсть процесу або, навпаки, вiдмiнити ïï, а рiвно призвати на службу нове поколшня суддiв. Судова влада в даному випадку е не чим шшим як функщею. Судова влада в державi як функщя не може бути привласнена одшею особою. Вiдчужену, неперсонiфiковану судову владу розглядають як судову машину.
Нарешт^ судова влада — форма творчосп, вона дае змогу знаходити новi оригшальш конф^урацп колишнix ресурсiв i функцш. Комунiкацiя, що формуеться нею, породжуе новий сенс життя народу, гарантуе новий зв'язок цшей i засобiв, висувае новi критерп i пщстави влади, ефективнiсть досягнення цiлей [13].
Як зазначае М. О. Колоколов, джерело судовоï влади — сустльство, тшьки у ньому можливе виникнення та юнування судово-владних правовiдносин. При цьому суддi — елемент судовоï системи — апарат судовоï влади. Вщповщно, категорiя «суддя» — е похщною вiд категорiй «судова влада», «судово-владний правовщносин».
Для суспiльства характерною е судова демократ — влада бшьшосп, яка визнае ефективнiсть судового розгляду, на вщмшу вiд меншосп, яка надае перевагу самосуду.
Судова партократ — влада органiзованиx над неоргашзованими — виражаеться при лобшванш законодавства, яке регламентуе питання судоустрою, судочинства та ш.
Судова автокра^я — влада сильних, над слабкими, яю прагнуть нехтувати встановленi правила поведшки.
Ключову роль в судочинсга вiдiграе судова бюрократiя — влада уповноважених (суддiв) над не уповноваженими (учасниками процесу). Ця складова судовоï влади певною мiрою еквiвалентна владi одного iндивiда (суддi) над шшим шдивщом (наприклад, пiдсудним). Формування управляючого прошарку — суддiвського корпусу згодом вщмежовуеться (вiдриваеться) вiд суспiльства, у результат чого цей управляючий прошарок трансформуеться у самостiйну корпорацiю, яка мае своï вузьковiдомчi iнтереси. Для судовоï бюрократа, зрештою, як i для шших видiв бюрократiв, характеры такi недолiки: 1) справи розглядаються тшьки з позицп вiдповiдного чиновника; 2) судова влада не схильна брати на себе вщповщальшсть за прийнят ршення; 3) судова влада умудряеться вщшуковувати способи «обходу» закошв; 4) справи розглядаються залежно вщ смакiв начальства; 5) судова влада схильна корупцп.
Водночас судова влада в цшому — категорiя не персошфшована, ïï основна вiдмiннiсть вщ виконавчоï влади — скромна роль судовоï бюрократй [14].
При цьому, на думку О. С. Безнасюка i Х. У. Рустамова, правосуддя — головна складова судовоï влади. Судова влада здшснюеться за допомогою правосуддя. Судочинство — ключовий шструмент судовоï влади, за допомогою якого встановлюеться ютина у справ^ вщновлюються порушеш права суб'ек^в процесу та шших громадян, стверджуеться торжество закону i справедливость
Правосуддя — «обличчя i душа» судовоï влади, ïï серцевина. Без правосуддя немае судовоï влади, так само як правосуддя без судових оргашв — це фшщя. Якщо цi розмiрковування пщсумувати, то випливае висновок: правосуддя — основний провщник судовоï влади, ïï конститущя.
Проте судова влада — не тшьки правосуддя. Ц^ею категорiею охоплюеться вся судова система, суддiвський корпус, апарат судiв, будiвлi, в яких суди розмщуються, елементи оргашзацшного i ресурсного забезпечення. Як не парадоксально, стан i якють судовоï влади залежать не тiльки вщ рiвня правосуддя, а й вщ вищеназваних чинникiв.
Сила й авторитет судовоï влади залежать не стшьки вiд розробленостi процедурних елементiв судочинства, скшьки вiд розумiння важливостi цього шституту влади для життезабезпечення держави i суспшьства.
У цивiлiзованиx крашах судова влада в меxанiзмi управлшня посiдае прiоритетне
становище. Судам видшяються наймонументальнiшi, найзатишнiшi й естетичнi будiвлi, для ïx ефективного функцiонування не шкодують кош^в, суддi — найбiльш високооплачуванi чиновники, з високим ступенем правовох незалежносп та фiзичноï заxищеностi.
Отже, судова влада — явище багатофакторне, багатогранне. Усi цi складовi в сукупносп вiдтворюють судову владу, визначають ïï мюце i статус серед шших векторiв влади [15].
На думку А. М. Хливнюк, судова влада — це самостшний i незалежний вид державноï влади, який формуеться згщно з певною процедурою та функцюнуе вщповщно до демократичних принцитв, встановлених конституцiею. Судова влада за допомогою сукупносп визначених державних оргашв — безстороннix та незалежних судiв, надiлениx владними повноваженнями з виршення вiднесениx до ïx компетенцп питань, що виникають при застосуванш права, — здшснюе правосуддя у формi цивiльного, господарського, адмiнiстративного, кримiнального та конституцшного судочинства з метою захисту прав i свобод людини та громадянина.
Правосуддя е виключно компетенщею судовоï влади. Але судову владу не можна ототожнювати з такими спещальними поняттями, як «правосуддя» (виршення справ по сутi) i «судочинство» (процес провадження у справi, наприклад кримшальне судочинство).
Крiм здiйснення правосуддя, згщно з правилами судочинства судова влада мае iншi повноваження, якi реалiзуються та належать виключно ш: конституцшний контроль; контроль за законнiстю й обгрунтовашстю рiшень i дiй (бездiяльностi) державних органiв та посадових оаб у разi оскарження ïx до суду; аналiз, узагальнення i систематизащя судовоï практики; надання роз'яснень з питань судовоï практики; участь у формуванш суддiвського корпусу та ш. Отже, судова влада в контекст системи стримань i противаг мае можливють активно впливати на ршення i дп законодавчоï та виконавчоï влади, ïx урiвноважувати [16].
Розкриваючи сощальну i правову природу «суду» та «судовоï влади», варто звернутися i до ознак цих явищ. Алексiс де Токвiль свого часу зазначав, що головна вщм^на риса судовоï влади в усix народiв полягае в тому, що вона править за арбггра в стрних випадках. Для того щоб суд почав розбирати якусь справу, потрiбна наявшсть спiрноï ситуацп. Щоб з'явився суддя, повинен бути судовий процес. Доти, поки закон не дасть пщстав вважати ситуащю стрною, судова влада не мае змоги втрутитися в не^ Така ситуацiя може вже виникнути, але судова влада бущмто не помiчае ïï. Коли суддя, ведучи якусь справу, ставить пщ сумшв закон, що мае причетшсть до ща справи, вш у такий спосiб розширюе сферу своеï компетенцй, та не виходить за ïï меж1, оскiльки для того, аби висловити свою думку про справу, вш змушений так чи шакше викласти свое мiркування й про закон. Якщо ж вш дае оцшку законовi, що не стосуеться конкретного судового процесу, то в такому р^ вш повшстю виходить за меж1 своеï компетенцй i втручаеться у сферу дiяльностi законодавчоï влади.
Друга вщм^на риса судовоï влади полягае в тому, що вона виносить ухвалу з конкретних справ, а не iз загальних положень. Коли пщ час розгляду певного питання суддя виступае проти якогось загального принципу, будучи впевненим, що, анулювавши у процеа розбирання справи кожен доказ, який випливае з цього принципу, вш знищуе сам принцип, то цього разу суддя залишаеться в межах природноï для нього сфери дiяльностi. Якщо ж суддя безпосередньо виступае проти якогось загального положення й знищуе його без будь-якого зв'язку з ^ею чи ^ею конкретною справою, то вш виходить за ri меж1, яю визначеш для судовоï влади за загальною згодою вах народiв: вш стае важлившою, а може, навт i корисшшою особою, шж просто суддя, проте вш водночас перестае бути представником судовоï
влади.
Третьою вiдмiтною рисою судовох влади е те, що вона може дiяти тшьки в тому раз^ коли до неï звернуться, або, мовою юриспруденцп, коли в судi порушуеться справа. Ця ознака не така характерна для судовоï влади, як двi попереднi. Проте, незважаючи на винятки, цю рису слщ вважати дуже ютотною. За своею природою судова влада статична — для того, аби вона тшла в рух, ïï треба пщштовхнути, ш повщомляють про злочин, i вона карае винного, ïï закликають до вщновлення справедливости й вона ïï вщновлюе, ш подають документ, i вона пояснюе його змют. Водночас сама вона не починае ш переслщувати злочинцiв, нi шукати фактiв несправедливостi, нi вивчати ri факти. Судова влада порушила б певним чином свою природну пасившсть, якби сама виявила шщативу й критично ощнила закони [17].
I у цьому сена, як зазначав I. С. Марочюн, якщо дiяльнiсть суду характеризуеться як владна, то слщ визнати, що особливосп такого сощального феномену, як влада, повинш мати в нiй свое адекватне вщбиття. Розкриваючи поняття «судова влада», слщ брати до уваги таю положення:
— за своïми властивостями судова влада е державною з уама належними владi атрибутами й ч^ко визначеною компетенщею;
— судова влада е одним iз продукпв застосування принципу подiлу державноï влади з ознаками незалежносп й самостшносп, що випливають iз цього принципу;
— судова влада повинна мати таю мехашзми забезпечення ïï функщонування, яю гарантували б ïï самостшшсть;
— судова влада здшснюеться в певних оргашзацшних i процесуальних формах, установлених у закош;
— судова влада мае ушверсальний i виключний характер;
— вона здшснюеться на професшнш основа
Висновок. Отже, основу судовоï влади, безумовно, становить сукупшсть судових органiв, надiлениx рiзною компетенщею. Головним ïx призначенням е виршення юридично значущих справ, що мають правовi наслiдки. Судовiй владi вщводиться особлива роль арбiтра у спорах про право. Суб'ектом, який здшснюе судову владу, виступае не будь-який державний орган, а лише суд з притаманними тшьки йому можливостями впливу на поведшку людей i сощальш процеси.
Судова влада — це специфiчна гшка единоï державноï влади, яка мае власну виключну компетенщю щодо розгляду юридично значущих справ, що мають правовi наслщки, i реалiзуеться виключно конституцiйними органами (судами) у межах закону та спещальних (судових) процедур [18].
На пiдставi проведеного дослщження вбачаеться, що суд - це самостшний вид сощальних вщносин спрямований на виршення (подолання, розв'язання та запобiгання) правових конфлiктiв у суспiльствi. Водночас, судова влада обективуеться через статичну (судоустршну) та динамiчна (процесуальна) форми суду.
Список використаноУ л1тератури
1. Баглай М. В. Конституционное право Российской Федерации / М. В. Баглай. - М. : Норма-инфра, 1999. - С.628.
2. Безнасюк А. С. Судебная власть / А. С. Безнасюк, Х. У. Рустамов. - М. : ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2002. - С.17.
3. Чельцов М. А. Уголовный процесс / М. А. Чельцов. - М. : Юриздат Минюста СССР, 1948. - С.9.
4. Рабшович П. М. Державна влада / П. М. Рабшович // Юридична енциклопедiя. - К., 1999. - Т. 2. - С. 86.
5. Орзих М. Ф. Судебная власть в механизме защиты прав человека: доктрина и практика / М. Ф. Орзих // Юридичний вюник. - 2001. - №4. - С.117.
6. Смородинський В. С. Судова влада в Укршт (загальнотеоретичний аспект) : автореф. дис. ... канд. юрид. наук ; спец. 12.00.01 / Вштор Семенович Смородинский; Нащональна юридична академiя Укра'ши iM. Я. Мудрого. - X., 2001. - С. 15.
7. Нор В. Т. Судова реформа в Укршш: надбання, прорахунки / В. Т. Нор // Правова система Укра'ши: теорiя i практика : матер. наук.-практ. конф. (м. Кшв, 8 - 9 жовтня 1993 р.).. - К., 1993. - С. 423.
8. Иванчишин П. А. Общество. Государство. Власть : учеб. пособ. / П. А. Иванчишин. -М. : Граница, 1994. - С. 383.
9. Юзикова Н. С. Система судебных и правоохранительных органов Украины / Н. С. Юзикова. - Днепропетровск, 2000. - С. 13.
10. Селiванов А. О. Конститущя. Громадянин. Суд. Професшш та суспшьш погляди / А. О. Селiванов. - К. : УВ1Д «Рада», 2009. - С. 305.
11. Грошевой Ю. М. Законодательство о судоустройстве Украины и проблемы его классификации / Ю. М. Грошевой // Правова система Укра'ши : теорiя i практика : матер. наук.-практ. конф. (м. Кшв, 8 - 9 жовтня 1993 р.). - К., 1993. - С. 355.
12. Хливнюк А. М. Щодо поняття «судова влада» / А. М. Хливнюк // Вюник Верховного Суду Укра'ши. - 2009. - №4. - С.47.
13. Колоколов Н. А. Мировая юстиция / Н. А. Колоколов, С. Г. Павликов, А. Н. Сачков; под. ред. Н. А. Колоколова. - М.: ЮНИТИ-ДАНА: Закон и право, 2008. - С. 35-37.
14. Уголовное судопроизводство: теория и практика / под ред. Н. А. Колоколова. — М. : Юрайт, 2011. — С.100-101.
15. Безнасюк А. С. Судебная власть / А. С. Безнасюк, Х. У. Рустамов. - М. : ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2002. - С. 30-31.
16. Хливнюк А. М. Щодо поняття «судова влада» / А. М. Хливнюк // Вюник Верховного Суду Укра'ши. - №4. - 2009. - С.48.
17. Токвшь А. Про демократ^ в Америщ. У 2-х т. / пер. з франц. Г.Фшпчука та М.Москаленка; передмова А. Жардена. - К. : Всесвгт, 1999. - С.93-94.
18. Порiвняльне судове право: навч. поаб. / I. С. Марочкш, Л. М. Москвич, Н. В. Обшьова, В. С. Бабкова, Ю. I. Крючко; за ред. I. С. Марочкша та Л. М. Москвич. - Х. : Право, 2008. - С.14-15; Оргашзащя судових та правоохоронних оргашв: тдруч. / за ред. I. С. Марочкша, Н. В. абшьово!. - Х. : Одюсей, 2008. - С. 35-42.
Стаття надшшла до редакцп 20.12.2014 р. T. V. Pustovoit
THE CONCEPT OF THE JUDICIARY AND ITS PLACE IN THE CONSTITUTIONAL AND LEGAL MECHANISM OF PUBLIC AUTHORITY
Work of dedication opening of legal nature of department judicial is in the constitutional mechanism of public power. On the basis of the conducted analysis key signs and constituents of department judicial are selected. An author sees, that court - it the independent type of social relations is directed on the decision (overcoming, decision and prevention) of legal conflicts in society. At the same time, a department judicial is represented through the static (судоустройство) and dynamic (legal proceeding) forms of court. Keywords. Court, department judicial, justice, state, society.
